Ч. 212. Львів. Середа дня 22 вересня (4 жовтня) 1899. Річник III.
•4— --- „ Д
Передплатана «РУСЛА НА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
! на чверть року . . З р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав. •
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
--- ~ Л
РУСЛАН
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ИІашкевича.» --- ...--- і
Виходить у Львові що дня • і крім неділь і руских сьвят і о год. 6-ій пополуднії.
Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(ЛїндОго ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенцпї Со- коловского в пасажі Гавсмана. і
» Рукописи звертаь ся лише » і на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки.
Запросини до передплати.
Почало ся четверте чвертьріче с. р.
Тимто просимо відновити передплату, щоби можна управильнити експедицию. Всіх, що мають залеглости,. просимо о скоре вирів
няне, бо мусимо все оплачувати готівкою і не користуємо ся ніяким кредитом.
__________ В’Д Адміністрації „Руслана“
Новий кабінет.
Наконець маємо новин кабінет. Віппіли до него:
ґр . К л я рі Альдрінґен, президия і ріль
ництво :
др. К е р б е р , справи внутрішні;
д р. К і н д і н ґ е р, судівництво (управит.) др. Г а р т ель, нросьвіта
»др. К н н з о л у ц к и й , скарб
»др. С т іб р а л ь , торговля
»др. В іт т е к , зелїзницї,
ґр . В е л ь з е рс г ай м б, краєва обо
рона;
Х л е н д о в с к и й , мінїстер для Гали
чини.
До характеристики деяких членів мі
ністерства і до осьвітленя становиска ново
го кабінету подаємо лист з Відна, писаний до нас під днем першого жовтня. Мінїстер справ внутріних, Кербер є чоловіком зна
менитих спосібностий. Нко такий був він правою рукою колишнього міністра торго- влї, Бакегема, опісля був чи не першим урядником в міністерстві справ внутрішних за часів Баденього, дальше був він голо
вним дорадником бар. Ґавча в перегово
рах з Угорщиною. За часів кабінету ґр.
Туна, д-ра Кербера усунено на бік. Упра
витель міністерства нросьвіти
—др. Гар- тель є чоловіком глубокої науки і доброго
12 Ґ Е Р Г А Р Т Г А У П Т М А Н .
« « „Г А Н У С Я “.
(Далі.) МОНАХИНЯ.
Побачиш, побачиш, Ганусе!
ГАНУСЯ
(лежить горілиць, її руки зложені так немов тримала би в них цьвіти).
Маю свій застав.
МОНАХИНЯ.
Притисни його до грудий.
ГАНУСЯ.
(дивить ся понуро на ангела зі зрастаючою наново трівою).
Чи сесе мусить стати ся?
монахиня
.
Мусить!
(В великім віддаленю чути звуки похоронного маршу).
ГАНУСЯ (слухає).
Тепер трублять до гробу. Майстер Зайфрид та музики. (Ангел встає.) Тепер встає. (Буря на дворі кріпшає. Ангел встав і наближає повагом
серця. До обнятя міністерства судівництва кликано д-ра Кляйна, творця нової цивіль
ної процедури, однак сей відказав ся.
Порід нового кабінету був дуже тяж
кий, бо він родить ся м айж е м е р т в и й . Се бо річ певна, що оба великі пар
ламентарні табори вже нині роздивляють ся за єго наслїдником, з надією, що ско
ро унаслїдать спадщину по нім.
Чи удостоїть ся новий кабінет більшо
го довіря лівиці, чи правиці? — покаже недалека будучність. По нашій гадці збли
зить ся до него лівиця в більшій мірі, ніж правиця. Суть же члени нового кабінету Німці душею і тілом, а стоять найблизше до нїмецких лібералів чи поступовців. На
ціонали віднесуть ся до нового кабінету з яким-таким довірєм і за ціну знесеня язи
кових розпоряджень стануть, залишивши брутальну обструкцию, з оружєм при нозі.
Меньше радо новитають кабінет антисемі
ти, а рівнодушно мабуть социяльні демо
крати. Як віднесе ся до нового кабінету ґрупа гіольских людовцїв і Стояловщан, ко
трі по нині ішли рука в руку з обструк- циєю? — се нас мало обходить, рівнож як і не будемо журити ся становищем двох руских опозицийних послів до нового ка
бінету.
Судьба переходового кабінету зале
жить в головній мірі від теперішної пар- ляментарної більшостн.
Наколи би ґр. Клярі на місце знесених розпоряджень язикових не вніс рівночасно ]до посольскої палати проекту до язиково-
| го закона, то годі би не ворожити ново- му кабінетовії довгого житя. Тоді при .першій лучний нагоді правиця не мо
гла би піддержати ніякої акциї ґрафа Клярого і судьба єго була би дуже
■ скоро рішена. Правиця не може переболі
ти факту, що найновіішіий крок рішаючих сфер був нарушенєм п а рл я м єн т а р н и х о с н о в . Рішаючі сфери перейшли
над істнуючою парляментарною більшо- стию, просто сказавши, до дневного по
рядку, а полївили меньшости і то меньшо- сти на скрізь революцийній, що потоптала брутально парляментарний лад і звернулась проти інституций і потреб державних. Пра
виця чує ся тяжко оскробленою. Льояльні елементи покарано, революцию нагородже
но, а сим і розрушено довірє правиці до всякого правнтельства на будуче. Правиця з великим спокоєм приняла на разі засуд, але їй не вільно віднести ся до нового ка
бінету з довірєм.
Доси не зібрав ся ще екзекутивний комітет правиці. О скілько відомо, то пос.
Яворский скликав комітет на четвер, 5.
жовтня. Мабудь ждуть клюби правиці на ухвали, які западуть в сих днях на збо
рах екзекутивного комітету молодоческого клюбу в Празі. О ческу справу їде нині діло, то і треба поперед всего вислуха
ти голосу Чехів. Від становища Чехів до теперішного драстичного перевороту, буде зависі™ вся тактика правиці на бу
дуче. То лише певне, що всі клюби пра
виці раді би бачити Чехів рішучими, але не р е в о л ь т у ю ч и м и . ГІравицн чейже має в своїх руках судьбу нового кабінету, а револьта ческого народу в сій хоч дуже критичній хвилн була би водою лише на млин лівиці. Правици не вільно в обороні своєї програми братись за средства над
звичайні і іти слідом революцийної лівиці.
Чехи можуть бути пересьвідчені, що пра
виця не видасть їх на поталу нїмецким ге
гемонам і лібералізмові!. Чехи мусять те
пер дати наглядний доказ, що они були і суть державним і льояльним елементом по
серед правиці.
До переходового кабінету не вступить жаден парляментарний муж яко мінїстер для Галичини. Др. Єнджейовнч поклав свій підпис на язикових розпорядженях, тож тепер годі єму згодити ся на відкликане
хлопців та дівчата в найліпшій одіжі. На знак даний учителем перестають шептати і стоять цілком тихо. Вони не мають відваги переступи
ти поріг. Готвальд зближаєть ся тепер в урочи
стім настрою до монахині, що іще молить ся).
ҐОТВАЛЬД (тихим голосом):
Добрий день, сестро Марто!
МОНАХИНЯ.
Богом вас здоровлю, пане Ґотвальд!
ҐОТВАЛЬД
(дивить ся на Ганусю і потрясає з гірким жалем головою).
Біднятко.
МОНАХИНЯ.
Чому-ж ви такий сумний, пане Ґотвальд?
ҐОТВАЛЬД.
Тому, що вона умерла.
МОНАХИНЯ.
Ми не повинні сим журити ся; вона вже щаслива. Я бажаю їй щастя.
ҐОТВАЛЬД
(зитхає): Так, вона вже щаслива. Вільна вже від жури та клопотів.
та новоли до Ганусі). Тепер наближаєть ся до мене. Ах, сестро, мамо! Я не бачу вже тебе більше. Деж ти? (Молячо до ангела). Кінчи ко
ротко ти чорний, німий духу! (Стогне, як би під великим тягаром). Давить мене, давить мене — як би... як би камінь. — (Ангел підносить ново- ли свій широкий меч). Він хоче мене... хоче мене — цілком знищити. (В крайній трівозї) Ватуй сестро!
МОНАХИНЯ
(стає поважно між ангелом, кладе обережно обі свої руки Ганусі на серце. Каже з великою
силою та повагою в голосі).
Він не зробить сього. Кладу тобі обі свої сьвяті руки на серце.
(Чорний ангел іцезає. Тишина. Монагиня складає руки і дивить ся з лагідним усьміхом на Ганусю, потім порушає слабо уста і потанає в німій молитві. Звуки похоронного маршу не устають. Чути тупіт богатьох ніг що ступають осторожно. Зараз потім являєть ся в середніх дверях постать учителя Готвальда. Похоронній марш втихає. Ґотвальд, приодїтий в чорню одіж як на похорони, несе в руці китицю гарного і бзу. Здоймає з пошаною цилїндер, та оберта- єть ся зараз при вході взад і наказує ґестом спокій. Позад нього видно його шкільні діти,
ч
2
сих розпоряджень. Єго місце в кабінеті
займе Хлендовский, урядник з бюра мінї- стерияльного для Галичини.
Яка буде проґрама нового кабінету?—
сего нитаня не хочемо рухати. Кабінет яко переходовий має перед собою виключно задачу утихомирена обструкциї, щоби не станула машина державна. Поважнїйшу ак- цию переводити кабінет сей не буде мати сили, бо не буде мати довіря. Внрочім же- лаємо єму щастя з огляду на бодай хви
левий спокій держави.
З археольоґічного з’ізду в Києві (Далі).
В городищах знаходили ся річи христи
янської епохи; імовірно, іцо се останки городів розруйнованих в XIII в. Татарами. Розкопки та
ких городищ мають особливий інтерес, позаяк до — Татарска доба найменьше відома на По
ділю.
Що до могил, то найдавніші з них — ка
мяного періоду подібні до тих, котрі Оеовский знайшов в східній Галичині. Вони засипані врів
ні з землею; ознакою могили служить тільки камінь. Звичайна форма могили — яма в чоти- рі купки з великими каміиями з боків і мали
ми — по середині'. Кістяк завжди лежить в скор
ченому положеню і голова — на камяній плиті коло кістяка инодї знаходив ся ніби з креміня.
Далі йдуть могили з виведеними з землі' верхами в 2 метри заввишки; ями тако би чо
тирьох куткові. Такі могили подибували ся в повітах Кременецькому, Винницькому і ГІроску- рівському. В них заховували ся кремінні ножі, скребки, долота і в одному випадку — вістрє кремяне. Кістяки належать до типу долїхоцефа- ливі; на деяких видно червону краску.
Особливу увагу звертають на себе могили насипані зверху каміннем. Верхи їх пе високі — 1‘/, метра. Найцїкавіща з могил була відкрита в Серватипцях. Під камяним насипом знаходив ся слій з камяних плиток: під плитками був гріб, в котрому лежало два кістяки, довкола їх стояла глиняна посуда; кістяки лежали на ка
мяних плитках, положених в товстий слій глини змішаної з піском.
Друга могила, розкопана в селі Іванівцях цікавіща, позаяк богатша знахідками. Тут з о- бох боків кістяка заховували ся бронзові стрі
ли скитського типу; стріли були розполошені в однаковому віддаленю, но сім штук, прямо- вісно, вістрєм вниз. Догадку, що тут мусить бу
ти якийсь обряд, стверджує й Геродот, котрий описує похоронний обряд у Скитів. Окрім нако-
МОНАХИНЯ (дивить ся на неї):
Як гарно лежить.
ҐОТВАЛЬД.
Так, гарно. — Тепер, як вже замкнула очі, розцьвіла ся ти чудово.
МОНАХИНЯ.
Тому, що вона така побожна, Бог зробив її такою гарною.
ҐОТВАЛЬД.
Аякже, вона була побожна і добра. (Зітхає і глубоко, відмикає свій молитвепник та дивить' ся в його зажурений).
МОНАХИНЯ
(дивить ся ураз із ним в книжку).
Не можна нарікати. Треба зносити всьо тихо і терпеливо.
ҐОТВАЛЬД.
Ах, мінї се дуже прикро.
МОНАХИНЯ.
Що вона вже в небі? . ҐОТВАЛЬД.
Що міні два цьвіти зівяли.
МОНАХИНЯ.
Д е?
ҐОТВАЛЬД.
Дві фіялки, які я мав тут в книжці: Се мертві очі моєї дорогої Ганусі.
МОНАХИНЯ.
В Божім царстві розцьвітуть ся вони бо- гато гарній ше.
нетників стріл з бронзи попадали ся в могилах мужчин залізні списи, ножі, скитські убила; в жіночих — бронзові браскети, люскерка. — 0 - собливої уваги заслугують останки керамічної штуки; в кождій могилі' їх знаходило ся бога- то; вони часом бувають високі, напр. один має 58,2 снтм.; вони оздоблені фігурками, волоска
ми, пірамідками, зробленими рукою. Цікаві та кож черпаки ріжної величини, котрі, певне, при
вішувались, бо не мають дна й стояти не мо
жуть, що наводить на думку признати їх іден
тичними до тих черпаків котрі, як сьвідчить Геродот, привязували Скити до пояса, в память черпака Гераклового, предка скитських царів.—
Нарешті сиравоздавець зазначив, що камяні мо
гили дуже подібні до таких же могил східної Галичини, з другого боку — до скитських укра
їнських могил.
Проф. К н а у з р ’ь. > Р а с к о п к и вгь А к е р - м а н с к о м ч . у й з д "Ь Б е с с а р а б с к о й г у б е р н ій » :.
Звичайно в акерманському повіті могили стоять поодиноко, але в одному місці справоз- давцеви трафила ся їх ціла ґрупа. В одній могилї знайшов ся кістяк чоловіка, в лівій руцї він мав ніж з бронзу, перстень, пряжу і иньш. Коло сього лежало два дитячих кістяків, один право
руч, другий ліворуч. Голова кістяка мужчини була обернена до північно західної сторони. В другій могилі знайшов ся кістяк чоловіка, по
саженнії на кістяк кіньский; в третьому кургані знайшла ся голова коняки, обернена на полу
день. Сиравоздавець висловив гадку, що в о- дній могилі схоронено господина, в другій, слу
гу з конем, в третій коня господинового.
В сїй же самій могилі, в нижньому слої сиравоздавець знайшов ще 5 кістяків (2 вели
ких і 3 дитячих); при кістяках річий не було ніяких, могила прикрита камяною плитою. Роз
копка третої могили дала такі наслідки: в вер хньому слої лежало 3 великих і 2 дитячих кі
стяків, зараз коло голови великого кістяка ле
жали ноги і голова коняки Окрім того тут же заховувалось чимало всяких річий: зелїзний ніж, стремена, купа стріл, огниво, золотий пер
стень і т. ин. Коло дитячих кістяків стояло по горшкови. Розкопка середнього слою не дала нічого. В нижньому слої знайшов ся викраше- ний кістяк в ямі, без голови, прикритий вели
кими камяними плитами. Річий коло кістяка не було ніяких. Такіж майже добутки дали розкоп
ки ще кількох могил. На підставі сих розкопок сиравоздавець зазначує похоронний обряд трох доб: камяного віку, початку бронзового, скит
ського і початку нереселеня народів.
(Далі буде.) ҐОТВАЛЬД.
Ах Боже, як довго ми іще мусїтимемо ван- друвати темною долиною сльоз на землі. (На
раз мінить ся на лиці, виймає ноти і говорить з одушевленєм, що раз-у-раз росте): Як ви га
даєте? Я собі думав: відсьпіваємо наперед тут в хаті псалом: Йсусе, надїйо моя.
МОНАХИНЯ
Аякже, се гарний псалом, а Гануся Маттеря вірила все щиро.
ҐОТВАЛЬД.
Потім відсьпіваємо там на кладбиіци: >Пу
стіть вже мене». (Обертаєть ся, йде до школя
рів і говорить): 62. число: «Пустіть вже мене».
(Починає тихо сьпівати та дає собі такт: «Пу
стіть ме-не, пустіть ме-не з порога, аби я міг І-суса взріти Бо-га. (Діти підсьпівують за ним тихо). Діточки! Ви всї тепло загорнені? На дворі на кладбищи буде дуже зимно. Ходіть сюда. Подивіть ся іще раз на гарну Ганусю.
(Школярі підходять близше та стають поважно коло ліжка). Дивіть ся, якою гарною зробила смерть любу малу дівчину. З неї звисали лахи
— тепер вона загорнена в шовкову одіж. Вона бігала босо, тепер має на ногах черевички зі шкла. Недовго мешкатиме у золотій палаті' та їстиме день-у-день печене мясо. — Тут жила зимними бараболями — і то коби хоч була від них все сита. Ви називали її тут все «княж
ною в лахах», а тепер вона буде «справжньою княжною». Тож коли має хто її перепросити, най се зробить зараз, бо інакше вона розкаже про всьо Пану Богу і буде біда!
(Далі буде).
Н о в и н к и .
— Процес о мальверзациї в касі щадничій по
чав ся вчера відчитуванєм акту обвиненя і по- лагодженєм иньших формальностий. Між обви- неними находять ся також бувший посол, Щ е- пановский. З огляду на тяж ку хоробу, яку Щ епановский перебуває (недуга серця), трибу
нал рішив на просьбу адвокатів, що він буде присутним в салі, лише в часі переслуханя єго особи.
— Відзначеня уступивших міністрів. Вчера о- голосила «ЇУіеиег 2еііип£« відручні письма ці
саря до уступаючих і нових міністрів. При тій нагоді надав цїсар ґр. Тунови велику ленту ор
дера св. Стефана, а міністрам: Віттекови, Рубе- рови, Біляндтови, Кастови, Кайцлеви, Єнджейо- вичеви і Діпавльови ордери зелїзної корони І.
кляси. Не відзначено лише міністра оборони краєвої Вельзенсгаймба. Новий мінїстер для Г а личини, Хлендовский. одержав командорский хрест ордеру Франц-Йосифа.
— Страшна пригода лучила ся в Дядьківцях.
В четвер вечером пішов маґазинєр місцевого бровару, жид, в товаристві 28 літного парубка, Юрка Д ятчука на стрих бровару по мішки Ті мішки мав перенести Дятчук на другий стрих, до котрого вели двері, уміщені в сусідстві две
рнії, що замикали вітвір до віндн. Дятчук, не знаючи розкладу стриху, вітворив двері до він- ди і упав в пропасть триповерхної висоти. Ж ид, що пішов з нещасливим на стрих і мусів бути сьвідком нещастя, заховував ся рівнодушно і доперва по годині на питане броварника, що стало ся з Дятчуком, сказав з флєґмою. що Дятчук упав зі стриху і лежить в віндї. Неща
сливого, страшно покаліченого Дятчука відста
влено до шпиталю в Коломиї.
— Краєва промислова комісия відбула в сих днях під проводом краєвого маршалка засїданє, на яким ухвалено заложити кошикарску школу в Сї'льци, розділити на ріжні промислові цїли по
зичку в сумі 57.800 а 480 зр. безповоротних під
мог молодим ремісникам образованим украєвих школах промислових, вкінці ухвалено буджет на рік 1900 в сумі 214.168 зр. в що є вчислений також видаток 3000 злр. призначений на сти
пендій для фахових осіб, яко кошта подорожи на париску виставу.
— Посілість Рутовского, Грудну, купила на лї- цитациї жінка посла ради державної, Вітолда Левицкого, за суму 42.600 злр. з котрих галицка каса щаднича дістане 6 —8 тисяч, а проче забе
ре банк краєвий. Речинець судовий о отворенє конкурсу до маєтку Рутовского назначений на день 4. жовтня.
— Скарб у Львові. Вчера найшов один з ро
бітників при копашо ровів водопровідних при у- лицї Ягайлоньскій горнець старих монет. Заким полїция дізнала ся про ф акт і прибула на місце щасливий находчик розпродав монети між пе- реходнями по 10— 15 кр. за штуку і сам зник без сліду. Всякі ношукованя за находчиком і монетами не довели доси до нїчого.
— війна! В сих днях має наступити урядове виповідженє війни Трансвальови і републицї О- ранїє зі сторони Анґлїї. Тому не вадить при
глянути ся війсковим силам обох держав, що стануть проти себе з оружєм у руці. Трансваль і републїка Оранїє є добре з ’орґанїзовані під зглядом війскових сил. Вони є поділені терито- рияльно на бригади і баталїони. На чолі пер
ших стоять командирі, на чолі других фельд- корнети. Під зглядом політичного поділу краю відповідає командорові! війт-ляндрозт. В обох державах війскова служба є загальною, обовя- зує від 18 до 69 р. житя. так боерів як і мури- нів. Після спису населеня числив Трансваль в 1805 р. 226.028 білих мешканців і 653.662 мури- нів, що належать у більшій части до сильного і воєнного нлемеяи Кафрів, а република Оранїє числила 76.716 білих і 129.787 краєвих меш кан
ців. Зі сього числа є 46.500 білих і 75 000 му- ринів обовязаних до діяльної війскової служби.
Кождий горожанин, що належить до сього на- рода повинен мати у себе дома карабін (Генрі- Мартінї, або Мавзера), амунїцию, коня і прожи
ву (на дві неділі), що складаєть ся зі сухарів або кукурудзи і сушеного мяса. Для улекшеня мобілізація видано в 1894 р. закон, силою яко
го вільно завязувати охітничі відділи, які мають право вибору своїх офіцирів. Вони дістають для кождого свойого члена крім збруї також якусь суму гроший на мундір. Аби знов піднести за- милованє і вправи в стріляшо, правительство видає рік-річно велику скількість амунїциї і 30.000 голєндерских Гульденів на премії для стрілецких товариств. Обі репиблїки не мають сталого війска, з виїмкою сталих кадрів, що вступають добровільно до служби і лишають ся дуже хутко, бо до її переведеня уживають фельдкорнети умовлених знаків, н. нр. огні за палених на узгіряк. Начальником війск в Транс- валю є Генерал Р. Й. Хубер, вибраний загаль
ним голосованєм на десять років. Він проводи
ти ме війскамп републїки Оранїє на випадок війни з Англією. — АнГлїя має там досі 67, ба- талїонів пішого війска, два полки кавалєриї,
з 24 армат, один баталїон піонерів і т. п. Крім
сього згадані кольонїї виставляють 8.000 охот- нпків. З матїрнього краю і з Індий йде туда около 20.000 людий звичайного війська. Анґлїй- ске міністерство війни обчислює, що в другій половині жовтня зможе згромадити на теренї будучої війни 35.000 людий звичайного війска.
— XX вік на сцені. Конець XIX. віка наво
дить на гадку драматургів зробити рід перегля
ду культури при застосованю сильного техніч
ного апарату сучасних сцен. Між иньшими Франц Сікінґ написав таку штуку під написю
«Тома». Автор обводить героя драми «невірного Тому» по ріжних епохах культури, при чім ста- рає схарактеризувати ріжні степені розвою по
глядів в XIX. віці. Сесю штуку мають виста
вити перший раз в гамбурскім театрі, відки пе
рейде на берлиньскі сцени.
— Дівчина в поломіни. В Відни, недалеко Уоікз- ІІіеаІ-ру, прийшло вчера до великого збіговиска з причини, що дівчину, Марию Банах зачіпили якісь молоді люди, почім з невідомих причин підпалили єї одіж, так що поломінь обняла дів
чину в одній хвилі. Рятункове товариство від
несло тяжко попарену жертву до шпиталю. На- настннків доси не висліджено.
—- Товариства злочину. В Італії істнує много тайннх товариств, котрих діяльність характери
зує найліпше такий факт: В передмістю Неапо
лю, Фуоріґротта, попав один з властителів не великої носїлости в грошевий клопіт. Удав с я ! тому до пекаря, Паскаля Паґано, а сей пожичив ему иа гіиотеку сім тисяч лїрів під услівєм зво
роту по певнім означенім реченьци. Час звороту капіталу надійшов, але довжник не ночував ся до обовязку віддачі грошин мимо упімнень пе
каря. Знетерпеливлений пекар звернув ся до суду, котрий наказав примусову еґзекуцию май
на довжника на покрите належносте. Тут вдало ся в справу одно з тайних товариств, що за дрібну оплату, побрану від довжника, зобовяза- іго ся відстрашити вірителя від удаваня ся до суду в цїли відзисканя гроший. Довершене лля
ну поручено Людвікови Кампанеллї, знаному в околицях Неаполю під іменем «Ґарібальдї», що прибрав собі до помочи одного з найнебез- печнїйших «товаришів», Франца Лїґарі, недавно випущеного з вязницї по відсидженю кари двай- цятилїтної вязницї за убийство в цілях рабунку.
Панове ті удали ся до вірителя і загрозили ему смертию, сли своєї належности буде доходити дорогою судовою. Коли віритель погрози не убояв ся, члени тайного товариства «Сапюгг-и*
зібрали ся в Сан Фернандіно і видали там за- суд смерте на пекаря, Паскаля Паґано. Викона
не ириговору повірено 18 тилїтному Каталлїнови, званому «кандидатом» за винагородою 200 лї
рів, платних в годину по довершеню убийства.
Сей драбуга удав ся сейчас до склепу пекаря і і зажадав хліба за кілька центезимів, але в хви
лі, коли пекар важив хліб, упхав ему ніж в гор
ло. Проступника зловлено, а судове слідство роз'яснило цілу історию. Увязнено доси 90 чле
нів тайного товариства, що тероризує мешкан
ців передмість Неаполю. Сьвідомі річи твердять, що се не на богато придасть ся, бо люки свобо
до вані увязненєм «сашоггу-стів» заповнюють ся в Італії дуже скоро.
Дитинячі хори в парискій опері. В сучаснім репертуарі множать ся штуки, що вимагають дитинячих хорів. Сопраники малодітних сьгііва- ків потрібні суть в »К рмен-ї», »Вертер-і«, а безусловно конечні в «Люізї» Шарпентієра. Ди
тинячі хори доповнюють ся щорічно, бо лише діти від 1! до 13 року мають чисту і правдиву відтїнь дитинячого сопрану Пробу відбуває шеф хорів, котрий каже кождому малодітному кан
дидатові! відсьпівати ґаму і відчитати кілька тактів нот. Хор складає ся з дванайцяти хлоп
ців. Платня маленького сьпівака дуже прилична, бо виносить вії представлена чотири франки.
В сім році явило ся до проби аж ЗО кан
дидатів.
— Шкільні лікарі Др. І. 3. обговорює у вар шавскій Х р о н іц і л ї к а р с к і й дуже важну справу шкільних лікарів. Між иньшим каже: В хвилі коли о межу знами кожда навіть най- меньша шкілка має свойого лікаря, якого обо- вязком є звертати увагу на стан здоровя уче- ників, у нас поза урядовими лікарями, що зних більшість не звертає навіть уваги на стан ги
ґієни в школі, ніщо не робить ся у сьому на
прямі, хоч рік-річно повстають нові пансіони, нові приватні школи, і було би користною річю порадити ся лікарів чи устроєнє сих шкіл від
повідає вимогам гиґієни. Цілком хибною є гад
ка, що шкільний лікар має лічити. Ні, се не по
винно бути виключною його задачию; він по
винен бути надзирателем і дорадником гиґієнїч- ним, рішати справи, що стоять у звязї з гиґіє- ною, звертати увагу на утримане правильних відносин між наукою а фізичними вправами, зрештою давати вказівки до сгосованя сього, чи того способу фізичних вправ. Тож було би бажаною річю, аби лікар був членом педаго
гічної ради та брав участь в поділі наук з пра
вом висказованя застережень в справі так умо- вих, як і фізичних вправ.
— Божевільна мати. В Вальдгаймі убила бо
Гриб грибови нерівний.
Поки літ не мав богато, Сьвіжість била в него з лиць, Все панни о нїм казали:
Гарний і здоров як «ридз».
Днесь, коли він постарів ся, Скорчивсь, зморщивсь і охрип, Вже панни сьміють ся з него:
То старий поганий «гриб».
переклав Цікавий.
жевільна мати своїх двоє дітей. Витягнула їх обоє до лїса і там подусила. Сама найшла смерть в филях поблизької ріки.
— Край без домових звірят. Після листу, на
дісланого до товариства ґеоґрафічного в Пари
жі!, краєм без звірят домових є Японія. Японці не їдять мяса і не нють молока, тому не має корова в господарстві жадної вартосте. Японці не їздять кінно: їх вози на двох колесах тяг
нуть люди, длятого нема там ослів, мулів, ані иньших тягарових звірят. Псів найде в Японії богато, але не освоєних, лише здичілих. Япо
нець не освоює, бо не потребує го до польова- ня і не уживає єго яко сторожа дому. Освоєний пес, стрічений в Японії належить певно до чу
жинця. Овець, кіз і свиний Японці не годують цілком: вовну, котру моглиби їм доставити ба
рани, заступають шовком, в Японії дуже деше
вим. Одїжи вовняної Японці не уживають. В я- ноньских господарствах рідко можна побачити курку, а ще рідше качку або голуба; кармлять їх лише для ужитку чужоземців. Деякі власти
телі в околицях Уедо удержують воли, але не в цілях господаревих. Воли тягнуть похоронні вози членів родини мікада і иньших достой
ників.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 3. жовтня. Новий кабінет зложив нині о год. 11-тій рано присягу в руки ці
саря і обняв урядоване. Нині перед полуднем приняв цісар всіх уступаючих міністрів на ира- щальній авдиєнциї.
Відень, 3. жовтня. Член християньско-сла- вяньского союза, Новше заявляє в 81о\’епси, що неправдивим є донесене, немовби в часі по- слїдного переселена був кликаний до цісаря.
Вправдї Гіовше очікував візваня до цісаря, але оно не наступило, що доводить лише, що хри- стияньско-славяньский союз буває нарочно в важних хвилях поминаний.
Прага, 3. жовтня. Хагосіпі Бізіу оголошу
ють маніфест клюбу політичного в Горжіцах, в котрім взиває ся молодоческих послів, щоби в виду заповідженого знесепя язикових розпоря джень перейшли до опозициї і обструкциєю зро
били неможливим вибір делєґаций. Як чути, Мо- лодочехи задумують почати обструкцию зараз на першім заеїданю Ради державної, без огля
ду на тактику, якої будуть держати ся иньші сторонництва більшості!. (Дослідну вість нале
жить поки що приймати з застереженєм. Прим, ред.).
Відень, 3. жовтня. Тенерімна сесия парла
менту має бути замкнена. Нова сесия буде скли
кана на день 12 або 15 жовтня.
Прага, 3. жовтня. Еґзекутивний комітет мо- лодоческого клюбу рішив скликати послів сей
мових і ради державної, котрим має бути пред- ложене, дотинаюче переходу Молодочехів до рі
шучої опозициї против правительства. Рівноча
сно ухвалено, щоби делєґати чесних послів до ради державної в еґзекутивнім комітеті правиці причинили ся до удержаня солідарності! прави
ці і до поборюваня урядничого кабінету.
Молода женщина лишивши ся сама, вий
шла на веранду і глянула на огород, повний чудних цьвітів. Єще ніколи не видавав ся їй так хорошим. І рожі — які-ж вони днесь роз
носили дивні пахощі! Зійшла по кількох ступ
нях в огород і зірвала з корча напів розцвилу цейтифолїю. В тім побачила бліде личко ди
тини, що тулило ся до зелїзних крат — і пару темних очий, що гляділи в огород з невимов
ним сумом.
— Красна чародійко! — шепнули дрібні гу
би дитини — красна чародійко, даруй міні рожу
«Чародійка» оглянула ся.
— На що тобі рожі? — запитала ся.
— Адамко вже так давно хорий; він дуже любить рожі, а сього літа не бачив ані одної.
Тому...
— Чи Адамко твій брат?
І красна пані, зірвала кілька найкращих цьвітів і кинула їх через зелїзні крати в зімяту запаску яку дівчинка тримала обома рученятами.
— Так, се мій братчик! о добра, красна чародійко! дякую вам.
Усьміх щастя ро ,’яснив очі дитини.
— Але-ж я не чародійка! — боронила ся пані огорода.
— Ага! іно не хочете признати ся до сьо
го — але я люблю вас і дякую вам за себе і за братчика!
Довго, довго моюда женщина стояла у во
ротах огорода. Гляділа за кучерявою головкою дівчати і думала про радника та про те, що він сказав про розсіване соняшних промінів.
Її задуму перебила жінка огородника, що несла два тяжкі коті та перейшла з чемним поклоном далі до кухні.
— Що-ж се ? як бачу, маєте обвязану руку?
— Спарила, прошу пані.
— Але-ж бо хто бачив, аби такою рукою двигати такий тяжкий кіш.
— Та що, прошу пані, коли се конче треба.
— Де-ж там! я сама занесу сей кіш. Не хочу, аби в моїм домі хорували задля перетя- женя працею.
Мимо опору огороднички, відобрала їй кіш і занесла в кухню, на велике диво всеї при
слуги.
— Се ангел! — шепнула кухарка до по- мивачки.
Сесе слово, хоч притишеним вимовлені го
лосом, долетіли уший пані.
— Не плети дурниць, Кристино! — сказа
ла, потрясаючи невдоволена головою.
— А однакож вона є ангелом! — мрукнула кухарка за відходячою — спитайте ся лиш На
сті і Олени.
І вимовна настоятелька кухні почала опо
відати своїм нідвласним всьо, про що дізнала ся від щасливої і вдячної покоївки.
Тимчасом молода пані подибала сина ого
роднички, що ждав на матір у воріт подвіря.
Дітвак, видно знуджений, мняв мотуз в страшно замащених руках.
— На що тобі сього мотуза ? — спитала ся молода жінка, задержуючись перед хлоп
чиною.
— Хочу гойдати ся.
— А деж хочеш гойдати ся?
— Ходи, я тобі покажу!
І малий смолюх без церемонії потягнув її за собою.
— Осьде — бачиш — привяжи міні мотуз, сказав задержуючи ся перед двома розлогими деревами.
Вона вволила його волю.
— А тепер гойдай мене! — закомендеру- вав далі і відважно вмістив ся в мотуз.
Вона уняла мотуз і почала ним рухати.
— Сильнїйше! виспіє! не так низько! — приказав малий.
Мимовільно мусїла голосно розсьміяти ся:
— А тепер добре ?
— Оо! добре! аж чудно!
Лице дитини сияло щастєм.
— Але-ж, ласкава пані! що то ви робите?
— запитав ненадійно з поза корчів глубокий, звучний голос приятеля.
— Сію соняшні промінї, любий пане рад
нику! — відповіла молода жінка, а в її відпо
віли дрожав тон радости і майже щастя.
З нїмецкого переклав Ю. Д.
МАЛИЙ Ф Е Й Л Е ТО Н .
С о н я IIIн і п р о м ін ї.
(Конець).
Не довго однако почув ся з комнати пані голос дзвінка. Оленка скочила на гору.
— Чуєш-но, дитинко, сказала їй пані — я роздумала не так. Чи не ліпше, замість поїха
ти, щоби спровадила матір до себе? В ґанку, де мешкає візник, є іще незанята комнатка з алькиром. Було-б се для вас не зле поміщене.
Дівчина оніміла, зложила руки і великі сльози почали спливати по її лиці. Вкінці змо
гла промовити.
— Ох! пані! захлипала, цілуючи добродій
ну руку — якжеж я окажу пані свою вдяку?
