Ruslan. R. 1, č. 43 (1897)

Ч. 43. Львів, Субота дня 22 лютого (6 марта) 1897. Річник І.

Передплата

на »РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

цілий рік . . . 12 р. ав.

пів року . . . 6 р. ав.

чверть року . . 8 р. ав.

місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

РУСЛАН

• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а н» возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові ЩО ДНЯ крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Реданция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. ■— Експедиция місцева в Аґенциї Ляндоиского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

і

Природне право і хлїборобска політика.

(Конець.)

Що до своєї п р и р о д и є земля (ґрунт) недвпжимнм і немножимим матери- яльним добром, з котрого побираємо дви- жиме материяльне добро яко прихід. Се відповідає єї п р и з н а ч е н ю, бути кождо- часно жерелом прожитку і материяльиого достатку людского роду. Сій найзагальнїй- шііі цїли служить земля (ґрунт) яко не розруппіме і недвижпме манно в усякім случаю ; одиако земля підлягає о стілько змінї, нозаяк відповідною управою можна прихід з землі побільшити або зменьшнти.

Иньшими словами: можна землю після єї природного призиаченя більше або меньше використати. З огляду на розмножене і по­

більшене людского роду є се вимаганем природного права, щоби прихід з землі у- держувано і побільшувано розумним спо­

собом. Сю названу в горі, природну ціль може осягнути земля лише спільно з людь­

ми, котрі єї управляють і з неї добувають прихід. Людска робота причиняє ся голов­

но до того, щоби земля відповіла свому призначенні. Тим-то природі найбільш від­

повідає, щоби земля служила в першій лінії до прожитку і достатку тим, що єї управляють. З тим п е р пі е н ь с т в о м звязана заразом з а д а ч а, щоби приходом з землі пособляти також иньшнм членам людскої суспільности. Так отже випли­

вають з сего передовсім отсї загально важні засади х л ї б о р о б с к о г о п р а в а :

1. Земля яко збір всіх ґрунтів нале­

жить до всеї людскости, але лише в тім розумінні, що земля своїм приходом має пособляти прожитковії і материяльному до­

статкові! всеї людскої суспільности. Кождий повинен відповідним ужнтєм своїх власних сил причиняти ся, щоби ге загальне при­

значене землі здійснило ся на поодиноких людях. Кому се зроблено неможливим, сей не тратить сим участи в загальнім призна­

ченні землі; иньшими словами, в крайнім случаю, може він собі, о скілько сего ви­

магає краіша потреба, присвоїти з приходу землі.

2. Помножене і сполучене з тим роз­

галужене і територпяльне розселене люд­

ского роду в е д у т ь с а м і п ро с е б е д о р о з д і л у з е м л і. Сей поділ поступає при­

родною дорогою аж до основаня приватної власності! родин і осібняків. Побіч першої засади, котра означує першеньство всеї людскости до цілої землі, ставимо другу з а са д у : п р и в а т н а в л а с н і с т ь з е м ­ л і ( ґ р у н т у ) о с н о в у є с я н а п р и- р о д н і м з а к о н ї. Природний розвій люд­

скої суспільности, як се потверджує істо- рия, доводить сам до приватної власності!.

Так в горі подана ціль землі (ґрунту), як і природна вдача і задачі поодиноких лю­

д н і ї

вимагають, щоби була приватна влас­

ність земельна. Лише поділ землі на при­

ватну посілість уможливляє те тривале спо­

лучене родин з земельною посїлостю від­

повідною їх силі робочій і доперва тим способом обезпечує ся суспільним інтере­

сам відповідна хосенність землі.

3. Поміж загальним правом людскости до землі і приватної власності! поодиноких

осю і родин лежать всякі степені к о л е.к-

Т

II в н о ї в л а с н о с т і ! , котрі посередни- чать поміж правом розпоряджуваня осно­

ваним на приватній власності! поодиноких осібняків а загальним социяльним призна- ченєм землі. Щ о побіч приватної власності!

є також власність колективна, се не тілько не суперечить, але навіть відповідає при­

родному праву.

Як що-до правного становища землі, так і що-до л ю д н п п р и н а л е ж н и х д о є ї з а г о с н о д а р о в а н я (передовсім що-до властителів земельних) випливають з природного права сталі засади.

1. Передовсім само про себе розуміє ся, що властителі, чи они колективні або поодинокі особи, обовязані признавати і практично виконувати все, що для землі (ґрунту) пригідне. Они повинні отже своє пр$іво власності! виконувати посеред гра­

ниць означених природним правом, то зна­

чить підчиняючн питомій природі і природ­

ному призначенні землі. З гого виходить, що властителі земельні з правом розпоря- дженя землею радо приймають обовязок, дбати про удержанє і достаток людскої суспільности; иньшими словами, они мають з в а н е , у р я д ; они мають, о б о в я з о к з в а н я.

2. Властителі земельні обовязані од- накже не тілько до певного інтересом за­

галу вказаного обходженя з землею, але іі ї х о б о п і л ь н і в з а є м и н и п о м іж с о ­ б о ю підлягають природноиравному упра- внльненю. Людскість єсть з природи не ліпне сумою обопільно безвзаємнпх осібняків.

Навпаки онн и о л у ч е н і з с о б о ю п р и р о д ­ ним и з в я з я м и в р іж н і ґ р у и н . Найза- гальнїйша звязь єсть с п о р ід н е н е , що сполучує членів родини в 'социяльну, мо­

ральну одиницю, а в дальшім розширенні обнимає весь рід людскнй. Чим дальше сягає сей сполучник, тим очпвпдно слабша звязь. А нозаяк сей сполучник в найдаль­

шім обсягу лучить людий рівностию при­

роди і природного призначеня, як і єдно- стию походженя, то всеж таки сей спо­

лучник доволі міцний, щоби оснувати цілу чергу социяльних обовязків. Иньший спо­

лучник таким способом сполучує, що біль­

ш е родин жиє на о б м е ж е н ім п р о с т о р і.

Тим способом витворює ся в ріжннх від­

носинах рівність інтересів, котрі виклику­

ють тїснїйше зближенє участників поміж собою яко прояву зовсім природну. Третим сполучником єсть з в а н е , котре ІіріІДЇЛЮЄ тому сю, тамтому иньшу задачу для добра всеї суспільности. Рівність суспільного зва­

нь спонукує вже з самої природи до одно­

пільного поступованя. Так повстають з рівності! ріжнородних взаємин нові тривалі витвори, в рамах загальної людскої су­

спільності! витворюють ся нові суспільні

ЗВЯ ЗК ІІ,

до котрих люди з природи тим більше пристають, позаяк з того виплива­

ють так для загалу як і для одиниць нові користі!. Коли люднії веде до того спіль­

ність одної мети, щоби лучитп ся в одну суспільність, тоді они очпвпдно яко члени суспільності! п і д ч и н е н і сїй цїли і засту­

паючому єї социяльному авторитетови. Инь­

шими словами, онн о б м е ж е н і в у ж и в а ­ нні с в о є ї і н д и в і д у а л ь н о ї с в о б о д и в з г л я д о м н а ц іл ь с у с п і л ь н о с т і ! .

Щ о тут сказано загально, те має свою вагу і в подробицях що до властителів земельних. Рівностию їх званя они звя- зані з собою до однопільного переведенії їх суспільної задачі, а то тим кріпше, по­

заяк се звацє гіріівязує їх до міцного ґрунту і то тим тїснїйше, чим більше су- межна власність їх земельна.

Доси ми виходили від обставин витво­

рених самою природою. Колпж люди лу­

нать ся в п р и л ю д н у а б о д е р ж а в н у с у с п і л ь н і с т ь , то розкриває ся тим спо­

собом зовсім нове поле означенії цїли, — п у б л и ч н о г о д о б р а . Публичне добро є цїліпо державної суспільности і означує також єї природу. Тим способом земля (ґрунт), як і єго властителі і управлячі вступають в зовсім нові взаємини, а імен­

но у взаємини до публичного добра. Ті взаємини подають нам найвисшу засаду природного закона о тім, котра звучить:

в с п р а в і з е м л і ( ґ р у н т у ) і є г о в л а с т и ­ т е л і в т а у п р а в л я ч ів є с т ь в д е р ж а в н ій с у с п і л ь н о с т и с е с п р а в е д л и в и м , ч о г о д о м а г а є с я в з г л я д на п у б л и ч н е д о ­ б р о . Б чім основує ся се право в нодріб- ности, треба би після сказаного вислідити дорогою чисто льоґічного

виводу,

і при зна­

ти добуток сего виводу як означене и рп- родного права. Чим більше в сім вдаємо ся в подробиці, чим більше замотують ся обставини потребуючі управпльненя, тим непевиїїнне поступає вивід, тим труднїйше пізнати і примінити постанови природного права, тим конечнїйше також, щоби в сю справу вдало ся позитивне право з поясне- нєм і доповненєм. Але як раз публичне до­

бро яко ціль державної суспільності! ви­

кликує цїлнй ряд социяльних задач і взає­

мин, а особливо для земельної посїлостп, сеі міцної підвалини державної будівлі, се­

го жерела материяльиого добра, сеї бать­

ківщини моральної та громадскої чесноти.

Безпечність держави проти ворогів зверхнпх і ворохобливі змаганя у нутрі, внживленє і пньше материяльне нппосаженє горожан, виріб і розділ материяльних дібр проми­

слом і торговлею, розвиток станів суспіль­

них, безнастанне відновлюване меньше біль­

ше зуживаючої себе народної сили, цьвіт морального

жіітя —

для тих і деяких пнь-

ІІІІІХ

прояв публичного добра має правне поступованє з власностию земельною і властителями земельними. Чим більше в публичній суспільности має значіня влас­

ність земельна і властителі земельні, тим конечнїйшим показує ся, щоби позитивне право виразно означило їх становище, а тим способом булоб їм спроможно довер­

шити свої великі суспільні задачі. Коли таким способом позитивне право прийде в підмогу природному праву (лучше ска­

завши людям против слабості! їх розуму і переворотности їх волі), то н тут природне право мусить остати к е р м у ю ч о ю н ор ­ м о ю для позитивного права. Позитивний закон повинен означити, що природне пра­

во з огляду на добро публичне яко ко­

нечне вимагає або яко конечно хосенне бажає.

До того ще додамо для орієнтованя одну замітку: коли позитивне законодав­

ство має відповідати вимогам природного

права, то оно мусить також знати сї вимо-

— 2 — ги. Як же доходимо до сего пізнаня? Пе­

редовсім, як вже сказано, льоґічними ви­

водами із сталих засад. Притім однак до­

брий дороговказ є тим більше бажаний, по- заяк на полі практики заключеня не посту­

пають з такою конечностю вперед, як на полі теоретичної правди. Такий дороговказ єсть дійсно поставлений, а єсть ним істо ­

р ії

я, учителька людскости.

В істориї находимо начебн воплочени- ми передовсім найвисші засади і найблизші висновки природного права. Ми вже вгорі на се вказали, що тих правних засад як і найзагальнїйших принципів теоретичної правди задля їх внутрішньої евіденциї при­

держують ся люди скоро після розбудженя мисленя. Задля того находимо ми ті засади і принципи все і всюди поміж народами.

Виїмки служать до того, силу доказу правила. То

лї, всюди і повсякчасно проголосили пра­

вом, мусить бути признане яко домаганє природного права. Та наука істориї не ви­

старчає вправдї там, де виводи з найвис- іініх принципів правних порушають ся вже на троха непевних дорогах. Але тут кидає істория сьвітло троха иньшим способом.

Она показує нам не тілько, які відносини правій витворили позитивні закони народів, але також чи і як се позитивне право по­

казало ся користннм для загального добра.

Потребуємо лише слідити за звязию поміж законами а пануючими поглядами правни- ми якогось народу з одного боку, а єго

щоби потвердити що народи взага-

суспільним щастєм аоо нещастєм з другого) нині для кождого рільника лучшим доходом ніж боку, щоби пізнати, що для пуоличного

добра потрібне і хосенне, що сему добру шкодить, або єго навіть підкопує. Се перше мусимо назвати відповідним природному праву а се друге єму супротивним. Коли взагалі не повинні ми на жаднім полі спускати з ока наук істориї, то передовсім хлїборобский політик повинен дуже уважно тих наук слухати. Власне задля того, по- заяк земля (ґрунт) єсть матерняльною під­

валиною держави, бачимо також там, де потворили ся державні суспільності!, що правій відносини земельні насамперед упра- вильнено; а хоч би так ріжнородно уло- жили ся відносини задля розвитку культу­

ри, призначене землі (ґрунту) як і она са­

ма в головній річи остає все однаковою, тим то істория кождого народу подає до­

волі предмету до дослідів, чи і як істную- че що до землі (ґрунту) і єго властителів право було хосенне для публичного добра або ні. Найбільшеж треба розглянути ся в істориї рідного краю і народу, позаяк найлекше зрозуміти мову сеї істориї, охотнїйше прийме ся єї наука, она вказує, де потрібна реформа, наколи має осягнути тривалий успіх.

най- [ там і она

Справа примусового обезпеченя товару.

Справа примусового обезпеченя будинків від огню, почата а не довершена в старій раді державній, стала ся в деяких кружках непопу­

лярною через то, що в проекті до закона асе- курацийного була постанова: закрити всякі до­

теперішні асекурациіїні товариства, а асекурацию огневу удержавнити або віддати єї краєвим о- кремим інституциям з п р а в о м м о н о п о л ю . Проект такий наполохав, істнуючі товариства асекурациіїні, іменно ті, що були засновані на акциях і виходили та виходять на простий зиск.

Щоби унеможливити акцию ради держав­

ної, піднято вже в часі короткої розправи над сим предметом в раді державній квестию, чи на случай удержавненя і змонополїзованя асе­

курациї огневої істнуючі товариства не будуть мати права, домагати ся якогось відшкодована?

Питанєм сим заскочено раду державну і прави­

тельство, а правнича ся квестия була і причи­

ною, що весь проект закона відослано назад до комісії і і тим убито цілу справу.

Нині противники удержавненя асекурациї огневої взяли ся за другий спосіб аґітацнї про­

тив закону асекурацийного, від огню. Они сти­

рають ся в і д в е р н у т и у в а г у від сего иред-

мету і правлять, що від примусової асекурациї недвижимостий від огню наглїйшою є с п р а в а п р и м у с о в о г о о б е з п е ч у в а н я х у д о 6-й н а с л у ч а й з а р а з и .

Перед нами лежить броииорка члена пала­

ти торговельно - промислової краківскої, п. Д.

Мандля, в котрій похвалює ся вправдї примусо­

ве обезпечуванє будинків від огню, але і каже ся, що се ще н е з р і л а с п р а в а , а актуаль- нїйшою є потреба а с е к у р а ц и ї т о в а р у . Студия та не зле написана і займаюча тим, що п. Мандель розглянув ся совістно в інституциях позаграничних, що служать до обезпечуваня товару на случай пошестий. Автор каже межи иньшим таке:

Примусове обезпеченє товару не має нігде поважних противників. Властителі товару самі відчувають потребу обезпечуваня, а не достає лише центральної інституции, щоби приймала такі обезпеченя. Товар є лучшим предметом а- секурацнйнпм, ніж будинок. Тут нема доброго і злого ризика як при будинках, легше або тяжше запальних. Товар всюди підлягає пошестям в рівній мірі. А наколи нема інституциї, де би можна єго обезпечити, то край поносить над­

звичайні безповоротні втрати. Хлібороб, торго­

вельник, промисловець і зарібник — всі тер­

плять шкоду, а вивіз товару устає. Обезпеченє товару — се не експеримент аграрний, се інте­

рес прилюдний. Всї круги економічні домагають ся того. В деяких краях успівають вже такі ін­

ституциї асекурациіїні для товару, оперті на взаїмности під управою і контролею держави.

В Баварці і Баденї проби повели ся. Товар є сама земля. Тількож треба се майно обезпечити і т. д.

Ми з своєї сторони признаємо рацию виво­

дам н. Мандля. Ми розуміємо і вагу цілої спра­

ви. Лише не можемо згодити ся з автором на єго тенденцню, щоби асекурацию недвижимо­

стий узнати меньше важною і меньше наглою справою від обезпечуваня движимостий, в тім случаю: товару. Для Галичини самої яко краю хліборобного і годуючого товар примусова асе­

курация товару мала би стійність. Галичина са­

ма посідає 4,16$:00і) штук худоби, з чого на ро­

гату худобу припадає 2,216.000, на безрогії і ко­

ні гю 750.000, проче на вівці і кози (до 450.000).

А і вартість сеї худоби рівнявсь яким 200 мілїо- нїв зр. Убезпечити сей капітал краю — се річ хосенна, тількож, як кажемо, не треба забувати, що асекурация недвижнмого манна є рівно ко- ристною і пекучою справою. Одна другої не ви­

ключає.

Д о п її с її.

З Бродів.

На день 1 марта скликали москвофіли »Со- браніе виборцеві,« і готовили знов нову дбмон- страцию, щоби потому »Галичанина,» і єго до­

даток »ДГло« могли крикнути про волю народа, одноголосно і т. д. Селяни-виборцї, котрі вже пізнались на москвофілах, зійшли ся численно, щоби раз зазначити свою волю. Особливо чи­

сленно зійшли ся селяни з Корсова, Білявець, Бовдур, Щурович, Грималівки, Дубя, Поникви, Гаїв, соиіг партия з Чехів, Шнирева, Голоско- вич, Черниці і других, котрі придержують ся партиї народовців, бо пізнали вже, що кацапи все їх здраджують, от хотьби при минувших виборах до ради повітової. Москвофіли змобі- лїзувались так, що з парохії ех-декана і ех-кан- дидата звісного отца Ефнмовича прислано більш 100 люднії, а кромі того, коли показалось сего мало, заалярмовано брідских парафіян і социял- демократів в характері свинОбойників, їх челяд­

ників, рубачів, водоносів, котрі вже на вступі в салю говорили: „иіе нгізг сге§о? Ьіс Вагтеїи- 82с/.ик6\у і \У87,у8ІкісЬ еЬ1ороіу“. Се факт. Іа за тоє дістали они гроші і добру ачіщеную, а фондів на тоє чиж консолїдация не дістала ?

Селяни, котрі знали, що на одних москво- фільских зборах заступлених аґентами і паро- хіянами о. Ефнновича, зневажено народовців, а о. Герасимовичеві! з Білявець переривано бесіду окликами т, і її зажадали, щоби предсідателем нинїшних зборів був о. Герасимович. Доперва на просьбу о. Герасимовича згодились, що місце

предсїдателя зайняв о. Долиньский. В своїй промові старав ся о. предсїдатель оправдати по­

літику консолїдацийну «пастнрскпм посланієм Епископату«.

По єго промові запитав секретар гоеподин Должицкий, хто зголошує яку кандидатуру з IV куриї, а тодї зібрані селяни однодушно крик­

нули: Барвіньский. Москвофіли прямо одуріли.

Не помогло морганє >господинов« анї аґітация москвофілів як Дудися, оо. Сухоровского, Кар- малити і т. д. Тодї брідскі парохіяни, социял- демократи і парохіяни з Поповець і Немяча ки­

нулись на селян, але почули і з переду і з заду таку відпорну силу, що не знаючи, хто і якого переконаня, і не уміючи вимовити імеип инь- шого кандидата як Барвіньский, били ся самі межи собою. Доперва полїция привернула лад, а коли о. предсїдатель сконстатував, що на мо- сквофільских зборах селяни поставили канди­

датуру Барвіньского, все утихло.

Наступила відтак промова кандидата з V куриї дра Олійника. Селяни однакож не зна­

ючи єго, ставили кандидатуру з V куриї о. До- линьского, а рішене не запало ніяке. Промовляв ще і др. Андронїк Могильницкий, котрий наро­

ком прибув до Бродів, щоб повалити Барвінь­

ского. Хто. з народовців знав давнїйше дра Мо- гильницкого, як від промови єго саля греміла а селяни плакали, сей добачив велику зміну. Про­

мова єго була коротка, суха, без огню. На тоє вплинуло здає ся оточене на зборах осіб самих москвофілів, бо сьвященики народовці опустили зібране, а дальше в своїй вандрівцї по всіх усю- дах переконав ся здає ся др. Могильницкий те­

пер доперва, якої шкоди наробили нам вже мо­

сквофіли. Колиб ви, пане доктор, оден тільки місяць пожили в Брідщинї, ви зненавидїлиб .мо­

сквофілів і збридили би собі їх гірше як п. Бар­

віньский. Промовляли ще і кандидати на вели­

ких людий, але о тім лучше не згадувати. Бо як можна се виправдати, що сьвященик каже, що треба жадати, щоби громади презентували сьвящеників. Які були би наслідки, отченьку?

А додам ще кілька питань до того. Ска­

жіть менї, отцове, по що ви скликуєте такі «по­

браній»? Яка ціль? По що бурите людий, ви, іцо самі вже заздалегідь

заяви ли

своє иослу- шеньство, ичігщсгпозс і т. д. компетентним вла- стям. Не кажіть, що не ми против Барвіньского, але нарід, бо нарід вже знає, хто єму брат! Не хваліть ся, що ви независимі, бо не хто иньший а ви на всьо берете позволенє від компетент­

них властий. Погано! Так роблять лише запро­

данці. Шкода Романчуків і Могильницких і других для такої акциї. Де ми би нині були, коби не москвофіли, або бодай не було консо-

лїдациї. Б р ат.

Рух виборчий.

Члени краєвого руского комітету виборчого, з’їхавши ся 2. марта до Львова для апробати кандидатур, вислали до намістиика, кн. Санґуш- ка, депутацию, зложену з десяти осіб під проводом п. Романчука. В імени депутациї промавляв п. Ро- манчук, жалуючи ся на гіротивзаконности і всякі над’ужитя правиборчі в широко заложеній річи.

Єго Ексцелєнция кн. намістник приняв депута­

цию дуже ласкаво але і рішучо. Він перебив дов­

гі виводи бесідника і заявив, що єму так само лежить на души добро народу руского як і де­

путатам. Він рад би, щоби нарід руский мав чи­

сленну і достойну ренрезентацию в раді держав­

ній. Він жеж сам походить з роду руского.

О ировокациях яких-небудь, про котрі вид­

ко згадав п. Романчук в своїй альокуциї, нема і бесіди. Але правительство мусить енерґічно подбати о те, щоби вибори перевели ся свобід- но, б е з т е р о р и з м у з н ія к о ї с т о р о н и. Жан­

дарми і війско мають наказ удержувати всюди лад і спиняти розрухи. Колиж другі члени де­

путацій стали відтак п. намістникови де-що роз­

казувати з подрібних пригід правиборчих, кн.

Санґушко відослав їх до президияльного радни­

ка, п. Мавтнера, з порученєм, щоби свої жалі представили там письменно. Депутация удалася відтак до бюра н. Мавтнера, але не всї члени мали охоту зізнавати се до протоколу, що їх бо­

ліло. Они нарадили ся тихцем на скорости і за­

явили п. Мавтнерови, що жалоби свої подадуть

на письмі. Лише о. Давидяк і два селяни подик-

з

тували де-що до протоколу, МОЖИ

^{ИНЬШІІМІІ}

і то, що в Станиславові жиди змовили ся і не хотіли відступити льокалю на збори передвибор­

чі. «Д^ло» подяє, що б. пос. Гурнк розказав з двома селянами яко наочними сьвідками кро- вавої пригоди в Чернїєві про деякі обставини тої пригоди.

У Львові відбудуть ся передвиборчі збори скликані поступовим комітетом дня 5. марта о 6. годині вечером. На чолі того комітету стоїть др. Чнжевич, др. Мах, Теренкочи і Козєровскнй.

Сей комітет поставив собі за ціль згорнути всі сили інтелігенцій львівскої і сили всіх умислово працюючих і заохотити їх до виконана обовязку виборчого. Другий міский комітет виборчий, ІЦО мяе назву »загальний комітет, а на чолї котрого стоїть проф. університету др. Калїна оголосив вже і свою програму, в котрій зазначуе, що сто­

їть на народнім ґрунті польскім і вірний є де­

мократичним основам, узнає солідарність поль- ских послів у Відни і жадає аби і посли з сто- ронництва людового приступили до польского

кола у Відни.

В Б е р е ж а н а х ставав перед правиборцями др. II. Валєвский, кандидат центрального поль­

ского комітету виборчого і виголосив свого по­

літичну сповідь. Зібрані правиборцї не иротесто- вали против сеї кандидатури.

«Сахеїа Сяніцка доносить: Згромаджені де- лєґати повітових комітетів людового сторонниц- тва з Сянока, Березова, Кросна, Ясла, Ліска і Старого міста на засїданю 27. лютого ухвалили поставити кандидатуру И. Стапиньского з У-ої

куриї.

В Ч е р н їє в і відбув ся похорон Стасюка при великій участи народа. В селі стоїть пів компанії' війска. Удержанє війска стоїть денно 50 зр. а поносить єго громада. ,

В К у т к ів ц я х , коло Тернополя, відбували ся правнбори з IV. і V. куриї дня 2. марта при аси- стенцнї сильного відділу драґонів з Тернополя,

понеже боялн ся розрухів.

В С я н о ц ї з IV. куриї є до тепер аж трех кандидатів, дотеперішний посол Едвард Ґнєвош, попнраний людовим сторонннцтвом, Станислав Остаїневский, котрий також зголоснв свою кан­

дидатуру у сторонннцтва людового і Иосиф Вік­

тор з Чудця.

В Д е р е в н і визначено канцелярию обшару двірского на льокаль виборчий. Війт однак не прийшов до тої канцелярій, длятого комісар пі- с іав по него жандарма. Згромаджені селяни в чнслї около 400 війта не пустили мимо три­

разової посилки жандармів. Жандарми не роби­

ли ніякого ужитку з оружня, бо бояли ся, чи удержать ся против такої сили. В наслідок того вибори залишено. Иізнїйше арештовано в Дерев­

ні її нравиборцїв.

З Д р о г о б и ч а доносять, що гнів социялї- стів против кандидатури д-ра Лєховского з V.

куриї росте з кождим днем. Одержує він чи­

сленні листи з погрозами, в наслідок чого зрік ся кандидатури, потвердженої через комітет центральний. На єго місце візвано телеграфічно Леопарда Віснєвского, посла на сойм краєвий, аби заохотити єго до стараня ся о мандат з V.

куриї з округа Дрогобич-Перемишль.

В С трию здавав посольске справозданє

З СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ!

посол з міскої курні, др. Рош- ковскнй. Збори уділили єму вотум довіря і ого­

лосили на ново кандидатом.

К р а є в и й р у с к и й к о м іт е т в и б о р ч и й оголошує слідуючих кандатів на послів з IV.

куриї в 7 округах:

І. Стрий-Жидачів-Дрогобич, др. Евг. Оле- сницкий. 2. Калуш-Долина-Бібрка, Юлїян Роман- чук. 3. Львів-Городок-Яворів, Василь Нагірний.

4. Броди -Камінна стр., др. Андроник Могиль- ницкий. 5. Бережани-Рогатин-Підгайцї, Василь Яворский. (>. Станиславів-Богородчани-Товмач- Надвірна, Иосиф Гурик. 7. Залїщики-Борщів-Го- роденка, др. Михайло Дорундяк. Дальші канди­

датури оголосить ся иізнїйше.

З Т е р н о п о л я пишуть, що о. Мироновича пароха з Березовицї увязнено з причини розру­

хів виборчих, а комната радна окружного суду тернопільского ухвалила задержати о. Мироно-

впча в слідчій вязницї.

З а л їщ и ц к и й к о м і т е т в и б о р ч и й за­

прошує всіх виборців з IV і V. курні на перед­

виборчу нараду дня 7. марта в Дзвинячи. Рів­

ночасно запрошує сей комітет д-ра Дорундяка

і д-ра Яросевича, щоби зволили прибути на ті збори. В К а л у ш и відбудуть ся 6. марта о 10.

годині' рано в мешканю д-ра Коса збори вибор­

ців повіта калуекого обох курий В З а л їс ю , повіта чортківского відбувають ся вибори при асистенциї компанії войска. 0. Давидяк оголосив що не прийме кандидатури.

Вісти політичні.

Ч е с н и й со й м ухвалив вже буджет кра­

євий. Видатки виносять 18,853.894 зр. (у нас 10,546.202), доходи власні 1,369.850 зр. (у нас 2,444.332). Недобір покрили Чехи додатком кра- євим високості! 39 кр. від Гульдена безпосеред- них податків, що дає дохід 12,062.514 зр. і по­

зичкою краєвою на суму 5,921.524 зр. (у нас покрито недобір без позички, але за то додат­

ком краєвим 61 кр. від Гульдена).

З с е й м ів а в с т р и й с к и х збирають ся ще: горішно-австрийский, сольногородский, чес­

ний, стирийский і тнрольский. В сїм послїднім не явили ся посли італїйскі і тому уневажнено їх мандати.

С п р а в а к р е т е н ь с к а . По дорученю Гре­

ції!' ноти держав европейскпх, в котрій сказано, що Крета н и н ї не може бути прилучена до Грециї та що Кретї треба дати автономію під верховною властию султана — повстає нині пи­

тане, я к у в ід п о в ід ь дасть Греция на сю но­

ту? Питане то, се найесенціональнїйший момент.

Від розвязки єго буде залежати дальша акция па всходї. Що відповість Греция, сего можна ли-

! ше догадуватн ся. Телеграма доносить вправдї

і

під днем 4 марта з Атин, що мійїстри відбули}

вже д о в г у н а р а д у над нотою держав, але не подає результату наради. Знаменним є лише факт, що мінїстер війни Смолєніц подав ся до димісиї, бо кабінет не пристав на єго предло- женя, щоби скріпити залоги грецкі на Кретї.

Полковник Метаксес обняв теку міністра війни.

Нарід грецкий демонструє сильно против ноти держав. В Атинах самих повстало велике него- дованє на Еврону. З провінциї надходять зази- ви, щоби не уступати. Рівнож і праса грецка пре до продовжена акциї воєнної і надїєсь, що президент кабінету, Делїягіїс, піде за голосом народу грецкого. В виду розгоряченя такого грозять представителї держав европейскпх в Атинах, що зірвуть всякі дипльоматичні зноси­

ни з Грециєю. До нариского Тепірз-а доносять з Атин, що нота держав нікого не наполохала.

Опінїя прилюдна домагае ся, щоби у відповідь на ноту Греция виповіла війну Туреччині'. При­

пускають, що правительство під такою пресиєю народу грецкого відповість на ноту негативно.

Після »Сгаи1оІ8« король Данії уживає всего сво­

го впливу на короля Юрия, щоби він послухав ся ради держав европейскпх, додаючи, що на разї треба вдоволити ся упорядкованєм відно­

син на Кретї, а колись остров сей таки припа­

де Грециї. Італїйскнії посол Барбато прибув до Атин з кількома • охотниками італїйскими. Єго новитано з одушевленєм. »ГІ£аго< публікує лист Кріспіого, в котрім сей бувший мінїстер Італії пропонує для рішеня пнтаня всхідного вптворе- пя неутрального союза всіх держав балканьских з Царгородом яко престольним містом. Росия полишила ся би в своїх границях, а ианованє султана обмежено би на Малу Азию.

На самій Кретї заколоти воєнні не устали.

В Селїно обложені Турки через повстанців грец- ких. Туди мав на розказ короля Юрия удати ся командант фльоти грецкої і консула грецкий, щоби увільнити Турків з облоги. Адмірали ес­

кадри европейскої завізвали 3 марта коман- данта фльоти грецкої, щоби і він порозумів ся з полковником Васосом до увільненя Турків з Селїно. Командант мав відповісти, що він сего не зробить, позаяк держави европейскі взяли Селїно в свою опіку. З Вірменії надійшла неімо­

вірна вість, то і там почались забуреня, та що Росия .піше тим заворожила їх, що загрозила занятєм краю. Перша ескадра турецка покін­

чила вже своє узброєнє і жде на розказ султа­

на. З Сараєва доносять, що Туреччина витягну­

ла свої залоги (дрібні) з ІІлєвлї, Прібоя і ІІрє- поля (на границі! межи Македонією а Чорного-

; рою), щоби повести їх на границю грецку. Межи ' болгарскими магометанами, як подає «Свобода»

І софійска, панує велике огірченє на султана за

єго нерішимість в справі грецкій. Магометани домагають ся, щоби султан розвинув прапор Пророка, т. є. завізвав всіх вірних до бою з не­

вірними.

Н о в и н к и.

— Справа розділу семинариї Генеральної

у Льво­

ві на єпархіальні семинариї поступила вже напе­

ред о стілько, що правительство центральне приспішило пляп організацій. Справа та була і предметом нарад всіх трех князів церкви нашої в Перемншли в часі інтронїзацнї еп. Констан- тина.

— Буковиньский сойм

зійде си на слідуюче засїданє в середу дня 3-го марця, а сесия сей­

мова скінчить ся сего тижня в суботу дня 6-го марця.

— Посол Волян

ставав поред виборцями та­

кож у Вашківцях з таким самим результатом, як у Вижници. Погостив добре своїх виборців (кожда гостина коштувала, як нам пишуть, най- меньше 200 зр.) — і ті поставили єго своїм кан­

дидатом «одноголосно*.

— Ґр. НайперГ,

капітан Гвардій цїсарскої, Ге­

нерал кавалерій помер вчера в замку Швайґерн в Віртемберґії, в віці 84 літ.

— Поміч рятункового товариства.

Львівске ря­

тункове товариство уділило

^ПОМОЧИ В МІСЯЦІ!

лютім в 190 случаях. Службу робило 25 меди­

ків. Товариство числить членів активних 12.

Членів вспомагаючих 300.

— Уродини князя Фердинанда.

Болгарский князь Фердинанд Кобурский в дни своїх уродин 26 лю­

того одержав перші жиченя від дипльоматів ио- сторонних держав, репрезентованих в Софиї.

Князь в своїй відповіди на привіт бельґійского дипльомата відповів, що задачу свою понимає він яко визначно мирову, цивілїзацийну і гуман­

ну. Длятого сподїває ся, казав дальше князь, що Европа повинна наділити єго довірєм і по­

важаним а заступників держав впевняв, що знай­

дуть в нїм все щирого співробітника до удер- жаня супокою. По дипльоматах складали жиченя;

духовеньство, синод, президент собраня, мінї­

стер президент Стоілов і т. ц. Князь дякував всім сердечно а передовсім армії і просив єї, щоби так вітчинї як і престолови жертвувала все однакову любов.

— Велика крадіж брилянтів.

В ночи з неділі' на понеділок поповнено крадіж брилянтів в Бер­

лині' в склепі Люквальдта, в однім з найбільше оживлених пунктів міста. Перший поверх того дому є незамешкапим, бо відновляє ся тепер.

Злодії дістали ся на сей поверх, пробили діру в иідлозї і суфітї склепу і в сей спосіб там ді­

стали ся. Злодії мусїли мати досить часу і му- сїли бути певними, що ніхто їм не перешкодить, коли повибирали що найкрасші брилянти. Вла­

ститель оцїняє украдені брилянти на 100.000 марок.

— Паперові доми.

Американи прийшли на гад­

ку будувати паперові доми. В Вісконсині' стану­

ла велика фабрика, що вирабляє паперову це­

глу в формі плит грубих на два до три метри.

Той новий материял далеко ліпший, як камінь.

Папір є гіршим провідником тепла, як цегла і тому будинки з паперу суть теплі в зимі, а хо­

лодні в літі. Підчас фабрикациї напускають ті цегли товщею і тому они не припускають

ВОГ­

КОСТІ!.

Крім того додають до них солий, що не дають горіти паперовії та ріжні зела против ко­

мах і мікробів.

— Іменованя. Є.

В. Цісар затвердив вибір Йос.

Новоселецкого властителя Войткової на презеса а Меч. Корвипа властителя Юречкової на за­

ступника презеса ради повітової в Добромили.

— ГІ. Намістник іменував практикантів будів­

ництва Фр. Ловчиньского, Генр. Штарка і Казим.

Паненку ад'юнкта будівництва. — Львівский ц.

к. висший суд краєвий іменував авскультантами судовими: практикантів концептовнх ц. к. Ди­

рекцій скарбу: Казим. Таборского і д-ра Конст.

Лїшку та судових практикантів: д-ра Генр. Дан- кнера, д-ра Фридр. Розенфельда, Станисл. Хме- левского, Ром. Ковшевича і Казим. Лопацкого.

— Відзначена. Є. В. Цї'сар надав срібний хрест заслуги жандармові!, титулярному управителеві!

стациі жандармерій Станиславови ІІавелкови і Михайлові! Стефаньскому у Львові за виратова- нє чоловіка з нараженєм власного житя.

Вісти з Епархії Станиславівскої.

Рукоположенє пресвнтерів зачне ся 18 (Зо) марта. Кандидати для рукоположеня мають просьби о принятє в пресвитерияльний дім вне­

сти до консисториї до 12 (24) марта. Кандидати, що окінчили богослове перед двома роками, мають відбути на власний кошт реколєкцнї в однім з монастирів чина сьв. Вас. вел. і пред- ложити на се сьвідоцтво настоятеля монастиря.

— Розписаний на конкурс з речинцем до 19(31)