Ruslan. R. 1, č. 247 (1897)

Ч. 247. Львів, Четвер дня ЗО жовтня (II падолиста) 1897. Річник І.

Передплата

ва »ЄУСЛАНА« виносять:

в Австриї:

цілий рік . . . 12 р. ав.

пів року . . . 6 р. ав.

чверть року . . 3 р. ав.

місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

я* ц і д и рів . . 20 рублів або 40 франків иа вів року . . 10 рублів

ябо 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серпе і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові

щ о дня

крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.

Редакция, адміністрація і експедация »Руслана» під ч. 9 ул. Е опернїка. — Експедиция м ісцева в А ґенциї Ляндовского в пасаж і Гавсмана.

Рукописи зв ер тає ся лише на попереднє застереж ене. — Рек.інмацпї неопечатані вільні від гіорта. — Оголошенії зви­

чайні приймають ся по ц)мі 10 кр. від стрічки, а у Наді­

сланім . 20 кр. відстрічпи. По­

дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.

в машині, мусять функціонувати всі скла­

дові части.

Та ми иолмшемо на боці гу односто­

ронність відозви, а зверь. .мо ся до ви­

ключно нею порушених справ.

Зміна системи! Гарнії' се оклик!

Політична путанина консолїдатерів.

Комітет »всенародного віча« видав і 'проголосив сими днями, — але лиш в нра- сї консолїдацийній — відозву до всіх ру­

ских політичних товариств окружних і до

поодиноких патріотів в цілім краю, щоби 1 ковтнула подаваний відозвою лік на зміну они '.строювали віча по провінциі і ухва-;системи, то мимо сего ог ■ ні на волосок ЛЮВ8ЛИ резолюцій, які .мали бути ухвалені | не змінить ся. Щож помо є на зміну си-

Та на жаль, хоть би вся Русі, до одного про-

на >всенароднім вічу доззи довідуємо ся,

родного віча* взиває всіх Русинів без гляду па їх п а р т ий не

вати під хоругов так

у Львові. З тої вЩстеми, що це буде автономії країв. Тай що комітет »всена-1тепер єї нема, а ми нарікаємо на систему:

становище ста- званої консолї- дациі і оороти ся на єї лад „ п р о т и тепе-

о-|не змінить системи укараиє кількох а на­

віть і кількадесяти урядників, а тим мень- ше наступить се тоді, як вся провінция признасть заступниками руского народу,

річіної їли теми, иепримзної -свобідпому ую.зво«<ж: навіть в спілці з якими там Поляками -—

руского народу і в з а га м протеґуючої сильнїииш х [ ЛИШ згаданих у »ВІДОЗВІ« ■ р е х ПОСЛІВ; 1ІЄ проти слабш их та кривдж ених;“ рівнож д о ; змінить єї і виборча свобода, бо тоді иіч- тої роботи і під тоні хоругвою запраінає І путь рускі кандидати їсти самі себе, тоді

«комітет „всі чесні елементи серед других паро- і І СЛУХ З а г и н е І1ПО КОНСОЛЇД ЩИЮ Н авіть 110- дів а особливо е р е д июльского народу11. ! між єї теперішними консолїдаторами. Якаж

Якжеж і коли думає комітет повалити система була би у нас де стануть супроти сю »неприязну систему.?* Комітет -весна- себе москвофіли социялістп — радика- родного віча* має на се таку унїверзальну ли 1 всякі пньпіі вольонтарі на політичнім рецепту: Віча мають заявити ся проти ав-• геРені, маючи коло себе голодну і непро- тономії країв, проти обмеженії наміреної еьвічену масу народу

автономії громад, мають признати застушш- камн руского народу в парляментї липі послів о. Танячкевнча, дра Окуиевского і .дра Яросевича, а прочі всі мандати з IV.

і V. курні треба уневажнити.

За се достоїньство ті посли мають по- .старати ся о потягнене до відвічальности ті орґани правительства, що не допустили ані одного сконсолідованого Рутенця до (парламенту, а кромі сего мають зажадати від правительства, щоби оно в будучности не снинювало свободи при виборах і за­

побігало всяким над'ужитам. „Крім тогомож-\

на на тих вічах (а л е НЄ КО11ЧЄ потреба) І

обговорювати також иньші справа/, п. пр. скопо-

^і

.нічні або льокальної натури*.

Ликуй Русе! Будеш щасливою, коли тілько поступиш після тої рецепти!

Боже милосерний, як жеж мало по­

треба тій Русн: укараня кількох урядників, і внущеня до сонму меньшого або більшо­

го числа руских послів, (не забуваймо однак, що сі посли виключно мали би бути з консолїдаторів), а вкінци здержаня автоно­

мії країв, узпеканя повної автономії громад і свободи при виборах. Коли се Русь осягне, може спокійно йти з голоду до гробу або з торбами в гірку заморену неволю.

Правда, на кінци згаданої тої славетної ві­

дозви є присадка, що »можна побалакати і о економічних справах*, але лиш так со­

бі на при м ір . Видно економічна справа у пас е лиш побічною акцесориєю. Однак добре, що ся справа бодай на стілько удо­

стоїла ся уваги комітету »всенародного ві­

ча . бо культурно-просьвітннх справ она зовсім не тикає. Чи Русь мала би бояти ся того, чи може уважає, що рускому на­

родові! не потреба зовсім тих справ? А чеіі же відома річ. що народові! мало куль­

турному і непросьвіченому дай нинька не знати яку систему, то він єї завтра запро­

пастить.

Хто думає образувати нарід лиш в однім напрямі, то може бути певний, що не ося­

гне і того. В людскій суспільності! так, як

Дійсно нам потреба, зміни системи, але найскорше посеред нас самих, і то основ­

ної. радикальної зміни системи. З теие- ріншою системою посеред нас ми не ді­

ждемо ся ніколи ніякої зміни системи. Як назвати нам сю систему нашого поступо- ваня: - Всенародне віче* кличе до радика­

лів, щоби йшли до пасажу Гавсмана, а ко­

мітет »всенародного віча* кличе в своїй відозві, щоби заступниками руского народу признати їх послів. Консолїдация голоси­

ла, що она наступила длятого, щоби не тілько поборювати иравительство, але со- циялїстів, радикалів і т. п., а тепер при­

знає пр. д-ра Яросевича. виразного социял- демократа своїм заступником, хоть той тої чести анї допрошує ся. ані доміїгає ся.

Чи є у якого народу на сьвітї ще гірша система!?

Русь, що славить ся твердостию своєї віри і національности, що боре ся проти струї социял-демократів, признає своїм за­

ступником социял-демократа!

Чи. се має бути тою прославлюваною політичною моралпю опозшшіїників, чи то та єї правда і справедливість? Що на се скаже, наш жатолнцкнй Пранор'ь*, що на­

ші отці духовпі';1 Чи не відвернуть ся онп від тої поганої путанини понять і від тих люднії!

Се мусить наступити скорше чи піз- ійїіше.

Як ми можемо домагати ся зміни с и ­

стеми у кого нньшого, сни у нас все діє;

ся без ніякої системи і основи.

Нарід чи сторонництво мусить мати якісь певні прінціпи, якісь границі, поза котрі ніколи не вільно єму переступати. У нас того не видно. Нашими заступниками можуть бути ІІернерсторфери, Кронаветери:

днесь молодочехи. завтра Німці; днесь стоїмо на основі принципів релїґіішо-като- лицких, завтра консолідуємо ся з атеїста­

ми. лібералами, москвофілами, радикалами і прочимп можливими. Серед такого без­

голова не поможе ніякий апель анї до польского народу, анї до иньших народів,

бо о таку мораль політичну ніхто не буде з нами бороти ся. На вид такого образу посеред нас онп радше утиснуть від нас.

Правда, нарікаємо при тім всім згідно па правительстио. Але за що? Чи може за те, що не увзглядняє наших бажань, І наших потреб, ведучих нас до економічно­

го і культурного піддвигненя яко самостій­

ний нацпї в австрийскій державі? Ні! Про се не згадує відозва і словечка. Сі ходінь

;о свободу виборчу! А та свобода виборча могла нам дати хиба дпох-трех ще послів радикалів, москвофілів та сконсолідованих, підсоциялїзовашіх і підлібералізованих на­

родовців. Тоді був би вже гаразд на Руси, бо тіарлямент мав би сиецняльний »клюб руских безклюбовцїв* і безпроґрамовцїв.

Иравительство спало би собі тоді спо- кііїно. але ми за те мусїли би раз враз

і відчитувати пусті відозви, в роді теперіш- ннх відозв о. Танячкевнча.

Одинокою зміною системи на тепер мусить бути конечне прямовапє посеред нас Русинів до полагодженії наших домаш- нпх відносин між собою: мусить наступити і вироблене ясної і невідступної під ніякими услівимп нашої н а ц іо н а л ь н о ї, е к о н о - ім іч н о ї. к у л ь т у р н о - н р о с ь в іт н о ї І 110- Іл іт п ч н о ї п р о ґ р а м и р у с к о ї п а ц и ї а ідо т о ї р о б о т и треба буде сполучити ся і нам лиш з такими людьми, що д о м а г а ю т ь ся з д і й с н е н ь т о ї п р о г р а м и при о- с н о в ах к а т о л п ц к о ї в ір и , в а в с т р и й - с к ій і л иш при а в с т р и й с к ій д е р ж а ­ ві м аю чи при тім в с ім з г л я д н а ці­

лі і сть і м о г у ч іс т ь т о ї д е р ж а в и . Коли і се наступить, коли устане у нас в тім згля- Ідї всяка путанина понять, коли станемо Ісамі внконуваїн совістно бодай ті права, 'які маємо в користь наших культурно- просьвітннх економічних і політичних по­

треб. ТО не спостережемо ся, коли непри­

язна система буде зміняти ся.

Зміни системи внплеканої довгими лі­

тами. не змінюють хвилеві віча анї їх най- ішумнїнші відозви і резолюцій, але безна­

станна, буденна, муравельна праця па тім становити, де судьба кождого з нас по­

ставила. А ми сего не пильнували ніколи.

На вічах буваємо ми найідеальнїйшнми Русинами, але за те в дома не сповняємо іще досп наііііри.мітнвнїйших обовязків Ру­

сина.

В рускій родині не змінено ще всюда : системи, щоби говорено по руски в хаті і на улпші. не споминаємо вже про уряди і т. її., а ми хочемо бесідувати про зміну і системи із внї. Хиба би потреба нам систе­

ми такої, щоби по за нашими плечми сто­

яв жандарм і казав бути нам Русином. Аж до такої зміни чейже не доведемо, хоть .така зміна була би одиноко доброю. Бо- але дарма. Зміни системи глубипн душі, але завер­

таймо но ню вперед під рідні пороги.

Не встидаймо ся, що треба нам аж туди йти; не лякаймо ся, що за пізно бе­

ремо ся до того діла. Ми прецінь є нарід, тож жптє наше не рівпає ся десяткам літ жптя поодинокого чоловіка, але тягне оно ся на тисячки а при народній роботі вічність.

лесно се казати,

кличемо і ми з

2

Рада державна.

П а р л я м е н т а р н е з а с ї д а н є з 8. с. м.

перемкнуло супроти попередних дуже супокій­

но. Обструкції я зажадала тілько одного поімен­

ного голосованя на короткім тайнім засїданю в справі протоколу з засїданя минувшого четвер­

га. Протокол той (з тайного засїданя) принято.

При отворешо засїданя висказав віцепр.

А б р а г а м о в и ч жаль і досадну нагану по при­

чині розличних неприличних окликів на послї- днім засїданю.

П. Г е ґ е р : Се повинні ви, пане, були зро­

бити ще тоді.

Віцепр.: Виравдї провокаційне, ображаюче чувства приличности поведене деяких послів дає причину до обуреня, та однак не можна так далеко забувати ся, щоби аж приходило до не- парляментарних з'огиджень. Таке поступованє понизить повагу парламенту і конституцийне жнтє в державі (оплески на правици).

Віцепр.: Мушу проте заявити нагану всім тим панам, що в часі послїдного засїданя до­

пустили ся неприличностий. Не домагайте ся панове від предсїдателя, щоби він тут тих всіх панів по імени називав. Тоді в тім напрямі пі-

ворі з 1867 застерегла собі право цілком само­

стійного поступованя без огляду на иньші від­

носини — на случай невідновленя цлово-торго­

вельних трактатів.

Сли в наших законах не бачимо подібного виразного застереженя, то можна підозрівати, що в своїм часі угодові закони в Австриї зре­

даговано з нечуваним поспіхом, зле і недбало (потакуваня на лївици). Скоро Угорщина має та­

ке право, то годї одним нам з того права рези- ґнувати. Ми-ж бодай так само самостійні, як Угорщина — навіть після угоди з 1867 року, а по крайній мірі австрийске правнтельство по­

винно заняти те становище.

Сли ви, панове, в тім зглядї не сповнюєте свого обовязку, хоч би навіть більшість палати не сповнила єго — що було би сумне — то тим паче опозиції! повинно залежати на тім, щоби і в тім напрямі боронено самостійності! сеї по­

ловини монархії (гучні оплески з лівиці).

II. Ґ р о с в імени своїх сторонників солїда- шов би я за далеко. Не хочу того доторкува- рИЗуЄ ся 3 проголошеною заявою і сильно жалує,

що австрийскии мінїстер без обиняків і без ко­

нечної потреби заповів отверто зломанє консти­

туцій (потакуванє з лївицї). Відтак підносять ся всякі зажаленя на президию палати.

П. К а й з е р зазначує, що президияльне бюро хотіло би грати ролю

цілої палати.

П. II о м м е р жалує ся,

контролює числа присутних в палаті послів.

II. Ц ел єр (соц.) жалує ся, що єго втруче­

но з Іірезидияльної естради.

ГІ. С и л ь в е с т е р падькає над тим, що на 230 іптерпеляций правнтельство лиш на 2 дало відповідь.

тнсь навіть, бо приличність вимагала би

ГІ. ІІеслєр: Діяло ся то серед оплесків правиці.

II. Бернер: Нагана трохи спізнена.

Віцепр.: Президия не ставляла собі навіть питапя: Чи може так дальше йти? Чи президия може жадати від палати, щоби вкінци наступи­

ло уздоровленє відносин і нр личність в пала­

ті? (потаковаиє па гіравици).

II. їірк: Усунути язикові розпорядженні Скорше ні!

Віцепр.: Я думаю, що першим обовязком президї є призадумати ся над тими відносина­

ми. Сли би з хвилею, в котрій буде вибраний новий президент, не предпринято нічого в тім напрямі, то було би се погубною непорадпости-

єю, за ЩО спала би відвічальпість в першій нїї на президию, як також на тих послів рим лежить на серци удержанє парламенту (по­

такують на правицп — лівиця кричить: Зва­

жайте на реґуляміні).

Наступили відчитуваня петпций.

II. Гофман вносить, щоби иетицию громади і- кот-

ІІл є с в справі язикових розпоряджень видру кувати в цїлости в стенографічнім протоколі і жадає поіменного голосованя в тій справі. Вне­

сене єго відкинено 97 голосами проти 55.

ГІ. В е л є н г о ф : На иослїдиім засїданю бу- джетової комісиї зложив мін. Білипьский заяву, котрої палата сьвідома своїх прав і обовязків не може приняти без як найбільше рішучого застережена (потакуваня на лївици). Мій. Білинь- скиіі осьвідчив, що в разї не ухваленя угодо­

вої провізори! в дорозі конституцийн й впро­

вадить ся єї на освові §. 14. Мінїстер фінансів заявою тою поставив себе сам по за границями ним самим заприсяглої конституциї (голосні по­

такуваня на лївици). Вираз конституцийний за­

мінено в урядових оголошених на вираз «пар­

ії я м е н т ар н ий«, але перший вираз очевидно властивий, бо приміненє §. 14. до так званої у- годової провізори! є прецінь само собою безу- словно суперечне з конституциєю після ясного розуміня постанов того параграфу. Заява міні­

стра Білиньского ставить бодай квестию ясно.

Робило ся так само парламент як і парламен­

тарна зовсім злишними. Правнтельство хапаю­

чись такої інтернретациї може без сумніву зро­

бити все, що хоче і як хоче, бо в будучности потребує лиш поставити парляментови таку кве­

стию: або зробіть те, чого ми хочемо, або ухва­

літь те, чого ми жадаємо — бо инакше поко- ристуємо ся §. 14. конституциї. Мін. Білипьский давав ще иньші пояснена, котрих зміст такий:

а) що в нас не ма повної свободи постанов в справі виповідженя цлово-торговельного тракта­

ту, б) що ми зовсім не можемо поступати са­

мостійно, бо торговельні трактати зобовязують нас аж до 1903 року.

Тим мінїстерияльним заявам бесідник иро- тивставить (серед голосів з лівиці, слухайте!) комунїкат, який оголошено вчера в півофіци- яльнім орґанї «Вшіарезі. Соггезропйеиг* і каже

дальше: Що до §. 14. то не потребуємо зовсім 1зидентури, то в тім случаю католнцке сторон-го тоасту, котрий перший раз, виразно в . іів я з

зважати на поміч і договор з Угорщиною. Ав- ництво не буде ставити з посеред себе иньших стрийский парламент повинен бути досить силь- кандидатів,

ним, щоби міг оборонити наші права і станови-, ще. Дотично цлово-торговельних трактатів бесі­

дник звертає увагу на те, що Угорщина в дого­

Гувернера в виду що президия не

Більшість палати має надію, що удасть ся єї наклонити гі. Ебенгоха до принятя президен- тури.

Той самий дневник пише про заяву мін.

Білиньского, що она веподобала ся зарівно лї­

вици як і правици.

Заявлене правительства, що в разі яеухва- леня угодової провізорні переведе єї на основі

§. 14. уважає і правиця за нарушенє консти­

туциї.

Берлиньска »Ногс1-сІеиі. А11§. 2і^.« в інспі­

рованій дописи віденьскими правительственни- ми кругами заявляє, що на разї нема ніякої підстави, котра би всказувала, що австрийске' правнтельство думає політичні трудности розвя^- зувати на нозапарляментарній дорозі'.

Угорский «Резіег Б1оу<1« пише в справі за­

яви Білиньского, що приміненє §. 14. до угодо­

вої провізорні' робить ухвалу угорского соіїму безпредметовою.

Угорщина поверне тоді до свого самостій­

ного законодавства і буде єї обоятно, чи угодо- ва провізорна в Австриї перейде на основі §. 14., чи на иньшій дорозі.

Про подорож Рр. Ґолуховского до Монци пи­

шуть радикальні дневники італїйскі, що ґр. Ґб- луховский длятого представляв ся королеви в тім місті, а не в Римі, бо Австрия не признає римскої квестиї. Півофіцияльний дневник »Иа- 1іе« подає незвісні досн подробиці про союз трех держав. До тепер всї думали, що утворив єго Бісмарк, тимчасом показує ся, що справа мала ся инакше. На чолі італїйского правитель­

ства стояв тоді Манцінї, личний друг австр.

міністра заграничних справ, бар. Гаймерлього.

Межи Австриєю а Італією були відносини хо­

лодні по причині італїйскої іреденти, що зако­

лочувала супокій в Триєстї і Тридентї. Манцінї написав лист до Гаймерлього, що було би дуже П. Ш е н е р е р : Після не здементовашіх доси [ КОрИСТНО для обох держав увійти в приязнівід- дневникарских вістий цісар 4. падолиста уділиві ИОСИПИ) що тим лекше можна зробити, бо іта- довшої авдиєнциї обом віцепрезидентам палати, і л-{йский кабінет не годить ся з іредентистами, Підчас тої авдиєнциї цісар мав виразити

вдоволене по поводу витревалости, спокою

своеімов.би територінльна квестия не була

і РР-І полаго­

дженою. Гаймерлє зараз поспитав Манцінього, шучости, яких докази зложила президия в ве­

деній нарад. Нехай мені буде вільно запитати панів, чи в тім случаю є се маиїфестацня одві- чального міністерства? Скоро так, то уважаю се зовсім неумістним, щоб той,

корону...

ГІ. А б р а г а м о в и ч : Прошу! Не можу по­

зволити, щоб корону втягати в дискусию; в про­

тивнім разі буду приневолений відобрати вам

голос.

^{, і}

П. Ш е н е р е р : ...щоби особи того, котрий]

носить корону, уживати в тій цілії, щоби повта- ряно голосно єго дозволене на поведенє обох віцепрезидентів, противне законам і реґулямі- нови палати. (Неспокій).

Година 2. Говорить иос. Функе. Бесіда єго тревала до 8'/, год. вечером.

В своїй бесіді повній фраз, говорив Функе про трете з черги обжаловяиє міністрів в сира.- ві язикових розпоряджень. Бесіди єіо слухало дуже мало послів, а й ті, що слухали, лишили ся відай лиш на те, щоби своїми оплесками пома­

гати бесідникові! час від часу відночати.

Обструкция була дуже здивована, що на иослїдиім засїданю не знайшла шуфлядок від пульпітів, котрі парламентарна служба завчасу поховала, щоби тим способом зменьшити в парламенті. _____

галас

В ІС Т И П О Л ІТИ ЧН І.

Найважнїйшою справою дня є вибір прези­

дента палати. Загально сподївають ся, що буде вибраний иос. Ебенгох. В тій справі пише

^{» Х .}

£г. Ргеззе*. В основі згоджено ся вже, з якого сторонництва має вийти президент. Католицка партия, котрій жертвують те достоїньство, нара­

джувалась над тим предметом дня 8. с. м. В ходї нарад згоджено ся, що католицкий клюб не повинен зрікати ся прерогативи вибору з по­

серед себе президента. Яко одинокого кандида- та всказано п. Ебенгоха, але полишено єму сво­

боду децизиї.

Сли би пос. Ебенгох нехотів приняти пре-

чи він се пише яко приятель до приятеля, чи яко мінїстер, і чи вільно єму о тім донести ці- сареви. У відповідь на се прислав. Манцінї по- дрібний проект політичного зближена держав і котрий носить в пару ТИЖН1В потім одержав від Гаймерлього відомість, що цісар приняв з вдоволенєм ЄГО’

представлене справ. Так прийшло до союза.

Голосний публіцист росийский, панславіст,, редактор »Світа*, болгарский і сербский Гене­

рал, бувший полковник росийский, божище і протектор наших москвофілів, К о м а р о в, був платним агентом кн. Фердннанда Кобурґа і за 60.000 фр. річної премиї працював в своїм днев- нику над тим, щоби Росин признала Фердинанда правним князем в Болгарин Сю відомість пода­

ла болгарска часопись Народні права» 9. за нею

«11ет. В’Ьдомости*. На се Комаров оповістив в

«Св'Ьт'Ь*, що се неправда і що «Народним пра­

вам* виточить він процес в Софії. Натурально, такий процес в Софії був би виграв Комаров, бо хто в Софії призвав би був князя і міністра справ заграничних, щоби они сьвідчили в тій справі. Однак «Петер. Вйдомости* написали в тій справі артикул від себе, проте справа днесь так стоїть, що Комаров буде мусів відкликати ся до росийских судів. Сли «ІІет. Вйдомости*

не боять ся повтаряти тої

ВІДОМОСТІ!,

то видно, що мають на се докази.

Поки що вся праса і єї представителї зір­

вали всякі зносини з Комаровом.

З секретів дипломациї. Зносини росийского царя з Франциєю не є такі сердечні, як здає ся.

Николай II. кладе таку саму вагу на дружбу з Німеччиною, як на штучний союз з Франциєю.

І тепер стрічу єго з презид. Фором попередило відвідане Вільгельма, а потім знов оба монархи відвідали один другого в Дармштадтї і Візбаденї

Цар був більше повздержливий супроти

Французів, ніж се они любили, .тілько тому,

щоби Берлина не образив. В тім згляді сподіяла

ся інтересна істория в Парижі!. Відносить ся она

до сьвітлого торічного привитаня царя Николая

в Парижи і до єго щирого, звісного шальоньско-

ти комаряньскої каси позичкової, де поторощи- ла всі знаряди, надто побила бурмістра дра Яклиньского і повномочника дібр ґр. Лянцко- роньского, Иосифа Трояна, а також легше по­

турбувала поліцая Лютовского, візника Мазура і Ольхового. Скрадено при тій нагоді трохи річнії з каси позичкової і помешканя директора Ва- совского, між иньшими пропали дорогий бри- лянтовий перстень і готівка 350 зр. Др. Яклинь- ский наслідком нобитя був довший час хорий. ( Для 72 обжалованих зладжено осібні нумерова­

ні лавки. Боронять їх адвокати: Гумецкий з Самбора, Кос з Калуша, Король з Жовкви і Добряньский зі Львова.

— Верещаґін, знаменитий росийский маляр, так мав, після одного віденьского дневника, ви­

разити ся о австрійскій Раді державній, котрої заеїданям приглядав ся сими днями:

»В заграничних дневниках читав я богато о подіях в нашім парламенті і уважав не одно за пересаду. Але тепер, приглянувши ся з близь­

ка, поняв я богато з того, що видавало ся мені незрозумілим. У вас вибухла по просту домова війна, котра на іцастє веде ся серед чотир.ох стін парламенту. Підчас коли в нїм зводять ся формальні битви на слова, а радше на взаімне ганьблене, улиця є цілком спокійна і всі відда­

ють ся своїм звичайним занятям. В тім напря­

мі ви щасливі. У Фльоренцнї, в Італії і Іспанії' діяло би ся инакше — у вас відбуває ся все правильно, наперед один удар, потім оборона, а в кінци рішене, при котрім головну ролю від- граває чисельна перевага». Дальше характери­

зував артист в такий спосіб музику на лініях і пульпітах, управлювану опозициєю: Завсїгди ува­

жав я Відень містом музикальним, але що та­

кож посли Шенерер, Тірк і Вольф годні утвори­

ти певного рода орхестру, сего я не припускав.

Сотворили они правдиву симфонію. Один з них держить ся ритму росийских дзвонів церковних:

бім, бам, бім, бам! — Другий дає лише короткі удари, а третин знов видумав цілком оригіналь­

ну нульпітову мельодию. Сьпіву не хибує також, бо оклики: ого! лучать ся в дуже цікавий хор.

Одним словом, Відень є містом дуже музи­

кальним*.

— Еміґрацийні ґєшєфти . Бразилїйске прави- тельство в Сан Ііаольо зробило контракт з фір­

мою Фльорпта і Сп., котра з’обовязала ся до­

ставити 60.000 еміґрантів з Европи, між ними Ю.ООО селян з Тиролю, Стириї, Горициі, Карин- тиї, Істриї і Галичини. Позаяк попередня партия еміґрантів відбула подорож серед голоду і хо­

лоду, а за тою еміґрациєю агітував також бра- зилїйский консули в Женеві, др. ІІедро Содре, то союзна Рада рішила потягнути єго до одві- чальности.

— Ювилей Вірхова. Великий берлиньский уче­

ний обходив онодї 50-лїтну річницю своєї про- фесорскої дїяльноети і приймав желаня, котрі єму складали репрезентанти берлиньского уні­

верситету, лїкарских товариств і нравительствен- них властий.

союз обох держав так, що слова царя привели цілу Францию в горде одушевленє.

А тепер вийшло на сьвіт, що цар не так хотів оту промову сказати. А то було ось як.

Тоаст царя в Парижі! не дуже припав до вподоби, якось за зимно був зредагований. Всі Французи ждали того тоасту і бажали як най- теплїйшого тону. Коли ПІішкін, росиискии ди­

пломат, передав текст царскої промови міністро­

ві! загран. справ, Ганото так сказав до царя.

_ Ваше Вел.! Ви бачили те одушевленє народу французкого, як то Вас в Парижи при- витано. Коли проте на промову президента сим тоастом будуть Ваш. Вел. відповідати, — на жаль зробите конечно депресию на настрою французкого народу.

Цар задумав ся на кілька хвилині відповів:

— Пане, я і цариця дуже вдоволені ту- тешнпм привитанєм, і тілько з вдячностиєю будемо собі єго споминати. Полагодіть отеє пи­

тане з паном Шіпікіном.

Два державні мужи потім в одно радили ся над текстом промови, і на останку Шішкін на замітки Ганота так покінчив суперечку:

— Прошу, будьте ласкаві, уложіть Ви самі текст промови.

Га нот о сі в д о с т о л а і н а п и с а в ту п р о м о в у , к о т р у ц а р в Ш а л ь о н ї в и г о л о ­

с и в і котра по причині своєї теплоти зробила сензацию в цілій Европі.

Промова — зовсім природно довго занима- ла різні політичні сфери і лучилось, що акре­

дитований при одній меншій німецкій державі росийский князі., котрим не може бути хто инь- иіий, як посол Росиї В Віртемберґу, князь Кан- такузен, натякнув в Відня перед одним диильо- матом на сю промову. Нїмецкий дипльомат по­

кивав головою і сказав:

— До чорта, се може не добре вражінє зробити в Берлині.

Кантакузенови не треба було більше: по­

спішив повідомити царя про се. Цар тоді ви­

слав нового міністра загр. справ Муравєва до нїмецкого цісаря, щоби полагодити справу і при­

вернути дружні відносини.

Коли Муравєв вертав з Парижа, фраицускі дневникн писали, що він не буде в Берлині і пів години перебувати. Так стало ся. Але звісно, що Муравєв не до Берлина їхав, але просто до нїмецкого цісаря, в Кієл, де перебув півтора дня. І тут полагодив справу, але звісно, не в користь Французів.

Н о в и н к и.

— Посьвяченє нового костела у Львові. Минув- шої неділі відбуло ся посьвяченє новозбудова- ного костела оо. Реформатів на так званім Но­

вім Сьвітї. Акту сего доконав провінциял мона­

стиря кс. Вільчиньский, почім перенесено Найсв.

Тайни з нровізоричної каплички до нової сьвя- тинї. Відтак відправив службу Божу кс. Сьві- стерский, парох св. Анни, а проповідь виголосив кс. нралат Ґнатовский. Костел сей, вибудований в романьскім стилю, є зовсім невеликий, ви­

глядає скромно і становить доперва пресвите- рию костела, який має колись двигнути ся жертвами мешканців сеї дільниці міста.

— З Бразилії вернула тепер до Красного в повіті скалатскім стара жінка-вдовиця Текля Янчишин або Рудь. котра ще 1896 року на вес­

ну вибрала ся туда з одним нежонатим сином а другим жонатим і з невісткою та внуком.

Внук помер в дорозі, сина нежонатого забили дикі люди, син жонатий номер на фебру, а не­

вістка віддала ся вже там за одного з Ковини (села коло Красного в Скалатщинї), але верну­

ла би назад до рідного краю. Оба сини вдовиці були добрі робітники і дуже сильно збудовані.

Перед виїздом спродали они иляц з садком до­

сить дешево, а поле, на щастє, відкупила ро­

дина.

— Комаряньска справа рішає ся сими днями перед карним трибуналом в Самборі. На лаві обжалованих засіло 72 обжалованих, з виїмкою отчого Русинів, щоби відповідати за насильства, яких допустили ся дня 24. лютого с. р. підчас правиборів в Комарні. Справа та була свого ча­

с у дуже голосною, пригадуємо отже лише, ІЦО виборча товпа, розлючена через якісь надужи- тя проти виборчої комісиї, вдерла ся до комна-

А л ь ґ о ф о н ,

— Померли. Е л е о н о р а з Фялковских Ло­

т и ь с к а , жена сотруднпка в Кудобннцях, упо­

коїла ся дня 2-ого н. ст. падолиста с. р. по дов­

гій і тяжкій недузі в 22 році житя. — В а с и л ь Д м о х о в с к и й , вислужений директор школи і бувший бурмістр міста Городка, номер нагло дня 4-го с. м. в Городку.

Вісти з Еп. Перемискої.

Відзнаки крилошаньскі дістав о. Николай Висневскій парох в Радимнї. — В пропозицию на Туринку дек. жовківского приняті оо.: Вас.

Кокотайло, Лев Панасиньский, Лев Мацуский, Во- лод. Насальский, Ник. Осьміловский, Вас. Рома- новский, Теодор Козак, Орест Солтикевич, Ілия Киричиньский і Лев Полошиновнч. — Каноніч­

ну институцию на Добромиль дістав о. Волод.

Лисяк. — Завідательство в Довгомостисках ді­

став о. Йосиф Круликовский. — Презенту на Дашів дек. яслиского дістав о. Волод. Хомиц- кий. — Увільнене від іспиту конкурсового ді­

став о. Мих. Жарский.

Іменованя, перенесеня, відзначеня, конкурси.

— Іменованя. Львівский ц. к. висший суд кра- євий іменував канцелїстамн судовими диєтарів:

Леоп. Домбровского в Перемишли для Сїняви, Авр. Кнобля в Щирци для Отинїї, Моріца Вал- лєрштайна в Косові для Тлустого, Гр. Федишина в Підбужи для Дрогобича, Гавр. 1 плевича в Ста­

рім місті для Старого міста, Юра Дайтша в Зо- лочеві для Золочева, Боруха Ленбу Вайнштайна в Ярославі для Ярослава, Стан. Матковского у Львові для Львова, Анзика Вольфа Бранта в За­

лізцях для Залозець, Жигм. Вусика в Чесанові для Чесанова, ІІос. Вороня в Микулинцях для Мику- линець, Кар. Гучиньского в Самборі для Луки, Ник. Кадобяньского в Жовкві для Отинїї, Ізид.

Лонатиньского в Куликові для Мостів, Фр. Вєль- ґусиньского в Збаражи для Збаража, Мих Лайку в Делятинї для Солотвини, Ів. Білецкого в Потоці Золотім для Тисьменицї, Казим. Ледля у Львові для Сокаля, Володисл Мусяла в Порохнику для Дубєцка, Ів. Бохиньского в Золочеві для Болехова, Фр. Войтовича в Сяноцї для Лютовиск, Мар. Сла- внньского у Львові для Мостів, Ем. Енґля в Пе­

ремінили для Судової Вишнї, Кар. Хомяка в До- бромили для Турки, Тад. Ключицкого в Рожнїтові для Рожнїтова, Фел. Малецкого у Львові для Бібрки, Павла Внука у Львові для Станиславова, Жигм. Заблоцкого в Надвірній для Надвірної, Ів.

Бокалу у Львові для Немирова, Ад. Кубицкого в Перемишли для Добромиля, Кар. Зелиньского в Радехові для Радехова, Стан. Вайнара в Пере­

мінили для Випни, Ів. Шнайдера в Заліщиках для Тлустого, Йосифа Кістера в Мостисках для Мостиск, Рудольфа Левицкого в Коломиї для Печенїжина.

— Новий поєдинок. Берлиньскі Газети доносять, що Вольф знов буде цоєдинкувати ся. На оно- дїшнім нічнім заеїданю палати послів кандидат на президента палати ґр. Зедвіц сплюнув перед Вольфом, котрий назвав єго тхорем, за що із сторони ґр. 3. наступило визване.

— Велике нещастє стало ся в Уйковицях. Де­

сятилітня дївчинка Зофія Гавел наливала нафту до лямпи. Нафта експльодувала і дівчина поча­

ла горіти. На крик дівчини прибігли їй на поміч єї свояки Гайка Босяк і Мария Босяк. Та по- слїдна придушила вправдї огонь, але попекла собі руки. Дві другі дівчинки упали жертвою випадку. Зофія Гавел за кілька годин померла серед страшних мук, а Танка Босяк пращає ся також з сим сьвітом.

— Війна маринарска. В неділю вечером, як. до­

носять нам з Будапешту — відбули ся кріваві сцени в одній реставрациї, на передмістю »Ц]- резі*. Першого падолиста викинено з тої корчми чотирох пяних маринарів. Они то тепер пімсти- ли ся, змовили ся з своїми товаришами і ціла гурма маринарів, в числі 40 чоловіка, узбро- єних напала на корчму. Поранили 5 осіб тяжко, цілу реставрацию поперевертано, вікна, столи, крісла, посудини поторощено. Згромаджена пу- блика і прикликані 16 полїциянтів ледво могли бунтівників злапати і увязнити. Справу переда­

но війсковій команді'.

— Тайна справа. Перед кількома тижнями о- женив ся у Львові з 54-лїтною женщиною, що посідала значні як на стан робітничий о- щадности, молодий робітник, якийсь Гілєвич.

Передвчера рано застали сусіди Ґілєвичеву, що мешкала при ул. Бакелевича, в ліжку неживу.

З огляду на се, що міский лікар не може рі­

шучо оречи, чи смерть єї не була насильною, заряджено судову обдукцию.

в цілім того слова значіню успішне средство против хороби зубів

і невральґії.

ІДО" Цїна Флякону 35 кр. "ЗДІ

Т е л е г р а м и .

Відень 10. падолиста. Ґр. Ґолуховский по­

вернув вчера до Відня о. 10. год. вечером. При­

був тут також угорский мінїстер фінансів Лю- кач і був на цїлогодинній авдиєнциї у цісаря.

Відень 10. падолиста. П. Ебенгох заявив парламентарній комісиї, що він не може приня- ти президентури палати, бо не стоїть за ним цілий єго клюб. Комісия однак мимо сего ухва­

лила єго кандидатуру.

Відень Ю. падолиста. До »Сгагег Розі* до­

носять з Берлина, що там видано заборону уря­

дженії демонстрацій в честь Німців австрий- ских, однак берлиньский «ЗсЬикегеіи* хоче про­

сити австрийских Німців, щоби они в замкненім кружку того товариства промовили.

Будапешт 10. падолиста. Після донесень

»В. Резіі Ніїїар* вислало угорске правительство до аветрийского ноту з заявою, що висказані м. Білиньским погляди не годять ся з відповід­

ними приписами законів ані з заключеним ме­

жи обома половинами монархії договором.

Париж 10. падолиста. Справа Драйфуса, за­

судженого онодї за зраду войскових тайн перед чужою державою, робить не мало клопоту фран- цускому правнтельству. Деякі політики жада­

ють ревізій процесу. На послїдній конференциі порушувано сю справу. Міністри заявили однак, що нема ніяких доводів, щоби треба було на ново переводити процес.

Г оловний склад в аптицї

161 90—?

Жигм. Рукера

під „Срібним орлом“ у Львові.