Ч. 35. Львів, субота, дня 14. (2 7 .) лютого 1904. Річник VIII.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австрії!:
цїлий рік . . 20 кор пів року . . . . 10 кор чверть року . . о кор місяць . . . . 1-70 кор
За границею;
на пїлий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возФмеш милості: і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — З Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О О’ІІ год. пополуднії.
Редакция, адмінїетрация і екснсдпция «Руслана» під ч. 1.
пл.ДомбровскогоіХорупщини).Екс- педпцпя місцева в Лгенциї С.о- коловскогон пасажі Гавсмана.
Ргкоппсп звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямашії неоиечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся но ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 4!) с. від стрічкп. По
дяки і приватні донесеня ' по З І с. від сгрінки.
Воєнний плян Росиї.
( X ) Сими днями один визначний ро- сийский м уж державний розмовляв з петер- бурским дописувателем дневника »Ро8Ї« і висловив перед ним цїка ий погляд яро но
віший илян Росиї:
>Останний урядовий звіт про росийскі операциї в східній Азиї треба приняти з о в с ім п о в а ж н о а не яко викрут скупо падходячих звітів з боевніца. Росин дійсно н е б у л а п р и г о т о в а н а , позаяк не ба
жала війни і в! не сподїнала ся. А ж нагле зірване д и п л о м а ти ч н и х взаємин а за тим напад на фльоту в Порт-Артур впевнили Росию про почин війни і приневолили до зброеня. Постановлено в М анджуриї згр о мадити таку силу сухопутного війска, щоби після лю дского сподіваня не можна сумнї- вати ся про побіду; задля того ще треба буде цілими тижнями ждати на ріш учий бій. Та крім того не є се зовсім виключе
не, що як-раз в тій цілії г о л о в н а с и л а р о с и й с к о г о в і й с к а в М а н д ж у р и ї в и р у ш и т ь у в ід в о р о т . Росиї не розхо дить ся о скоре, але о о с н о в н е в е д е н е в і й н и . Наколи вже раз почнуть ся воєнні кроки, тоді треба буде їх нести з п р и д а н л я ю ч о ю с и л о ю . Застій або відворот для осягненя наконечного успіш н о го вислї- ду не є злою методою; а в 1812 році при
несла та метода державі нечувані в істориї успіхи.
»Правда, що ся метода не згід на те
пер з духом новітної стратегії, але в А з и ї мають вагу о к р е м і п р а в и л а , а передо
всім відповідає се конечности, якої вимагає стан війскового зброеня. »Ми почнемо п і
зно побивати, але побємо основно і ріш учо для далекої будуччини*, сказав сей муж державний. »Се є в інтересі Европи, а не лише самої Росиї, татарско-монгольскому сьвітови зложити д о к а з н е н о б о р и м о ї с и л и е в р о п е й с к о - х р и с т и я н ь с к о ї ц и в і л ї з а ц и ї , яка повинна би оставити наслідки на слідую чі столїтя. Колиб до сего було потрібно триста а навіїь чотири
ста тисяч людий, то така натуга ще опла- тила-б ся і то цілій білій расі. Ми не ба
жаємо, щоби нас проголошено піонерами Заходу, але будемо дїлати в сьвідомости великого посланництва, яке- вже раз було на нас вложене, захистити Европу перед монгольскою навалою, а подібне послан- нйцтво сповнимо н тепер при Божій по
мочи*.
Я к запевняють, росийска суспільність починає живо занимати сн ходом війни.
Іменоване міністра війни К у р о п а т к н н а головним командантом нійска проти Япан- цїв, мало викликати велике одушевленє в росийскій столиці, бо сего іменопаня давно вижидали і загально домагили ся. В сіх іменно обгорнула була тривога, що на ста
новищі, де найбільша небезпечність, нема визначного чоловіка. Куропаткин має славу знаменитого войовника, а слабший є він яко адміністратор. Належить він без сумні ву до найліпших сучасних Генералів роснй- с кпх. Вперше визначив ся він як шеф Гене
рального штабу в росиіі 'кб-турецкій війні 1877— 1878, під Скобелєв їм, відтак 1880.
р. яко полковник відбув побідннй і трудний похід до Туркестану, -де но завойованю се
го просторого краю став головним ком ан
дантом. В 1898 р. іменовано єго міністром війни. В 1903 відбув він інспекцинну подо
рож через Сибір по росийскій области с х і
дної Азиї, відбув там головні маневри а підчас паради росийскої фльоти в Порт Артур на літного Миколи 19. май висказав намятні слова: *мьі готовій!* звернені на япаньску адресу, які викликали м іж Яиан цями воєнне закзятє.
Куропаткин мав виїхати на боєвище 25. лю того, а єго місце в міністерстві за
нив шеф Генерального штабу Сахаров.
Го
ловка кватира воєнна має бута утворена на полуднє від Мукден, імовірно коло Ляоян на точці, де зелізниця в напрямі до Порт- Артур переходить через Л яого. Адмірал Алексеев переносить ся до Харбіну і там буде утворена Генеральна команда, звідки будуть ся висилати війска на підм огу го
ловної армії.
і н т е р е с а м с ї л ь с к о г о , р о б у ч о г о л ю д у р у с к о і н а р о д н о с т і ! .
Ціль розповеюдшованя таких, вісток, немов би то наступили якісь порозуміня що-до бюр посередництва праці з намісником чи маршал- ком є тілько тота, щоби здискретуватн руских поелів-еецесіонїстів і тим способом утруднити їх поновний вибір до сойму. В виду того мусимо назвати ревеляциї «Кигїег-а 1дао«8к-ого« безпід
ставними, а «Ґалїчанїнови* оставляємо впрочім повну свободу робити з неї ужиток для своїх підлих цілий...
Польсні інсинуації!.
З а краківскнм «Сгаз-ом* подає і »Киг|'ег Іц'оч’якк вістку, що сими днями має узискати цїсарску санкціцо закон про бюра посередниц
тва праці', ухвалений галицким сонмом. «Довго залягав сей закон у Відня, — виводить дальше згаданий дневник — не могучн дочекати ся санкциї, а відай найголовнїйшим мотивом про
волоки була опозиция руских політиків. Н и н і з м і н и л и с я о ч и в и д в о в і д н о с и н и , р у- с к а о п о з и ц и я н а п і д с т а в і я к и х с ь у к л а д і в з н а м і с н и к о м і м а р ш а л к о м к р а ю у с т у п и л а в с ім п р е д м е т і , а хотян в ру- скій іірасї намагано ся заперечити недавним на сю тему ревеляниям «Ґалічанїна» (брехні кацап- ского орґану заперечено рішучо з компетентних сторін. — Ггд.) то ф акт санкціонованя закона про бюра посередництва праці потверджує(?!) їх виразно.
«Плиткі се були переконана які так нагло уміли змінити(!!). В кождім разі можна поґрату- лювати(!) руским політикам, що вкінци з а н е- х а л и о п о р у супротив реформи, яка для нашо
го краю є в е л ь м и п о ж а д а н о ю , а що-до якої мали н е о п р а в д а й і у п е р е д ж е н я . І ми не одушевляємо ся - - каж е одним відди
хом консеквентний орґан людобцїії -- законом про бюра посередництва праці і не одно в нїм м а л и б и в и т к н у т и . . . бо проектові! надано форму в подробицях після нашої гадки х и б н у *
Поминаємо дволичність іюльских людовцїв, що за те, що уважають хибним вже з суспіль
н і ї боку (очивидно національна квестия в данім
случаю не дотичить їх), складають ґратуляциї руекій опозициї. але займемо ся першою части ною тої енунцияцпї, в якій твердить Ся, немов то руека опозиция, а зглядно рускі посли зане- хали опору супротив сеї польскої «реформи».
Отже ствердж\ємо з цілою рішучостию, що як в е с і , р у с к и й з а г а л т а к і б. р ус к і п 6 с л и- с е ц е с і о н ї с т и п р о т е с т у в а л и і п р о т е с т у ю т ь я к н а й с и л ь н і й ні е п р о т и в з а в е д е н я с е ї і н с т и т у ц и ї , я к п р о т и в н о ї
Утржізм в шкода середи/
Подав др. Іван Копач.
По словам обовязуючого Начерку орґанїза- цийного з р. 1849 метою ґімназияльної науки має бути «шляхотнпй, осьвічевий характер» (еіп ейіег яеЬіїсІеІег СЬагакІег). Нк звісно, мірилом си
ли характеру чоловіка є все і всюди степень гармонії між єго гадками, словами і ділами.
Степень осьвіти зависить знов від скількости знаня про прояви сьвіта і від зручности у ви
слові то го зн а н я або, як говорено давними часа
ми, від степеня «сапієнциї й ельоквенциї» доти
чної одиниці. Вкінци шляхотність чоловіка — се нич иншого, як лише вражливість єго на прояви трех основних ідеалів людских: правди, краси й добра. Очивидно, чим більше тих елементів у самій душі чоловіка, тим і більша вражливість єї на них в окружаючім, зверхнім сьвітї. А з то
го виходить, що веї три елементи, які ставляє в мету ґімназияльної науки Начерк орґанїзаций- ний, тїсно з собою злучені і мають становити разом неподільний, ідейний сьвітогляд чоловіка Чим яснїйший, чим ширший і глубший, чим гар- монїйнїйший той сьвітогляд, тим, очивидно, луч- ше, бо тим міцнїйше і духове єство даної люди
ни. І ґімназияльна наука мусить стреміти до того, щоби ту мету можливо як найііовнїйше осягати
— помимо ріжнородности предметів, яких уче- никй учать ся, і помимо ріжнородности учите
лів, які учеників провадять.
Тим к о н ц е н т р а ц и й я и м елементом се
ред тої ріжнородности є і повинен бути все язик викладові!й, бо він дає поодиноким понятим і гадкам учеників їх форму, їх порядок, їх барву і їх силу. Розуміє ся само собою, що найприро- днїйше і найлекше укладає сії справа, коли тим язиком викладовим є язик рідний, так сказати б, виссаний ще в дитиньстві враз із молоком з грудин матерних. Та всеж, як учить істория, мо
же ним бути і язик чужий, бо — очивидно, зі шкодою для власної, рідної мови і з обниженєм своєрідности власного характеру — через довге ломанє і довгу вправу спосібний чоловік може взвичаїтн ся з часом до системи й зовсім чу
жого язика. Кількож то визначних европейских поколінь виобразовало ся протягом віків в мові викладовій латиньс-кій, а галицкої польскої і ру- скої молодежи в XIX в. в нїмецкій, а рускої від 1867 р. в польскій? В тих разах чужий язик му
сів силоміць перенятк функциї рідного і полаго-
*) Сей еляборат д-ра І. Копача, опрацьова
ний на основі переведеної дискусиї на загаль
них зборах Руїкого Товариства иедаґоґічн го дня 2. лютого с. р., предложив головний Виділ Товариства Високій ц. к. Раді Шкільній краєвій, сповняючи сим ухвалу згаданих зборів.
2
джував їх менше або більше зручно, часом на
віть через ціле жате, як то видко ще й нині на иривичках людий старшої ґенерациї, що леда хвиля хапають за нїмецкий вислов, навіть у при
ватній поточній розмові. Та якраз се знак, що подвійний язик викладовий чи то власне утра- квізм — то просто чисте сопігадісііо іп айіесіо.
Бо якж е? Язик викладовий, як се висше сказано, має і мусить бути двигалом цілого сьві- тогляду чоловіка. До него мусять бути привяза- ні виображеня і понятя, гадки і чувства учени- ків, бо лиш тоді той язик .може'служити до «вп- кл ад ан ж , тобто до толкованя і пояснювана чу
жих гадок і чувств, чужих виображень і понять.
Тепер же треба добре тямити про те, що язики ріжнять ся від себе не лише своїм зверхним о- бликом, тобто етимольоґічно, фонольоґічно і мор- фольоґічно, але — що якраз е важ нійте для їх фактичного житя — передовсім семазіольоґічно, тобто значінєм, тоном, барвою і т. д. Звичайно на сей бік справи не звертають уваги, і то не лише звичайні люди, але дуже часто й учені лїнґвісти, бо він не кидає ся так просто в очи тай наукою доси майже ще й незачіплений на
лежите. Але в живім житю язиків се якраз най- важнїйша точка. І тому се лиш чисте непорозу- мінє, коли хто говорить, що утраквізм з язика руского й польского легко можливий, бо се, мо
вляв, дуже посвоячені язики, так що майже лиш нравопись ділить їх від себе. Так, може вида вати ся лиш тому, хто думає виключно про те
хнічні вислови або такі ареііаїіуа як: ліс, ріка, долина, стіл, ліжко і т. и. Та справа'зараз стає иншою, як іно зійти на вислови, до котрих прп- вязана барва чувсгва, або взагалі якийсь инший чинник духового житя чолов ка, прим, руске
• мій милий* чейже не то само, що польске (фо- номорфо- і етимольоґічно зовсім ідентичне)
• гаоі тіїу* і т. п. Вцрочім хто-б щиро хотів до- кладнїйше пізнати під тим зглядом взаємини між польским і руским язиком, той нехай по
пробує перекладати твори Міцкевича на руске, а Ш евченка на польске.
Значить, при утраквізмі навіть у найлучшім разі ученик мусів би безнастанно оперувати по
двійним сьвітоглядом — очивидно з величезною стратою часу, праці, здоровля і знаня. А резуль
тат з усего того: духова неміч! Бож сила душі й лежить якраз в єї одноцїльности і гармонії,—
Отже конець кінцем утраквізм внутрішно немо
жливий. І не лиш не повинно ся єго запрова
джувати в ґімназиях, але навіть належить єго усунути з учительских семинарий. Вправдї ту, кажуть, він викликаний фактичними потребами з огляду на орґанїзацию і розміщене галицких народних шкіл. Але лекше і хосеннїйше дозрілій особі — в разі потреби — вироблений сьвіто- гляд висловити в чужій мові, (котру, очивидно, знає), як учити ся за молоду в двох бесідах ви-
кладових, то значить: властиво не доходити до жадного вповні згармонїзованого, ясного і не вного сьвітогляду.
Відповідно до надії пп. внеекодавцїв утра
квізм має внести в галицку польско-руску су
спільність нзаїмну любов і згоду. — Та поми
наючи те, що властиво не знати, як би той утраквізм мав бути переведений, то значить: чи в цілій Галичині', чи лише у східній (або може навіть Лише вмісто чистих руских ґімназий), дальше які саме предмете мали-б бути викла
дені но рубки а які по польскі, тай чи через цілий час ґ.мназияльної науки все однако чи може з року на рік рготізсие, одні так а другі сяк і т. п. (все питаня надзвичайні) важні і по
одиноко і загалом!, — ш. Панове внескодавцї не звернули своєї уваги на одно, а то: що на
віть «айідеальнїйш•') вйховайі ученики середннх шкіл увійшовши пізнїйше в суспільне житє му
сять — дуже часто навіть з великою душевною борбою .— пристосрвуватн ся до того стану, який застають. Значить ся: на практичне зла годженє польско руского антагонізму в Галичині не вплине і не може вплинути безиосередно в першій лінії сяка чи така теоретична наука.
Сеж очивидне, щ ) не школа сама про себе яко така вводить в житє сяку чи таку політику, лиш що політика влазить до школи з инших кругів у формі брошур, часописий, аґітаций і таких инших вплив'в фактичного народною і суспільного житя. Розуміє ся, тим менше може зарадити лиху утраквізм, котрий вже задля своїх внутрішних суперечностей не надає ся до ширена згоди, а до того певно бувби зненави джений зарівно Поляками як і Русинами ізза тих дидактично-иедаґоґічних і психольоґічних трудностей, які вносив би до школи. Суспільну згоду взагалі може завести лиш справедливе трактоване слабших міцними і взаїмиа вирозу- мілість одних для других. Ш кола повинна і мо
же причинити ся до того, але лише тим, сли все і всюди буде справді стреміти лиш до тої одної мети, яку зачерпнув їй знаменитий На
черк орґанїзацийний, трбто сли буде невтомно старатн ся виховувати «шляхотні, осьвічен: ха
рактери* без огляду на народність і походженє своїх вихованків.
Н О В П її к и .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат. Авксен- тія: рим.-кдт. Александра. — В н е д іл ю : ру
ско-кат. Онисима, Евфрозини; рим.-кат. Лкандра.
— „Дїленько" реплїкуе На наші пояснена в справі ко.мунїкатів з лона „Рускої Бесіди", ре- плїкує «Діло*, завидуючи нам, що «тенденций- ним є предста-ленє дефіциту або нарушеня фонду, коли заразом не скаже ся публицї, н а
щ о у ж и т о дотичних грошин і яка була при
чина хвилевого(?!) недобору*. Але ми думаємо, що як приватний чоловік може лихо господа
рювати, не розкидуючи гроші на беззглядно ли
хі ціла, але прАна такі як театр балі, принятя, і т. и , коли се нарушує рівновагу єго буджету, так і товариство, ч е р п а ю ч и з к о р і н н о г о ф о н д у господарює лихо, як тілько не ужило тих фондів на яку продуктивну ціль, а тільки пр. на ренрезентацию чи які люксусові річи і справи. Маючи перед очима цифровий дефіцит з діяльносте виділу, та ще в висоті звиш 4,600 К з загальної суми 12.000 К корінного фонду (о чім „Діло" як найдискретнїйше промовчує перед своїми читачами) — наш дописуватель 'був в повчім праві назвати єї лихою господар
кою. Чи маємо оповісти тут історию корінного фонду »Рускої Бесіди*? Отже се є гроші, зао
щаджені бл. п. К. Сушкевичом вперед яких більше як 15 літ і за той час через саме про
центоване м о г л и і п о в и н н і б у л и п о д в о ї т и е я. Неканіталїзованє фонду і уживане єго на біжучі потреби товариства було тяжким гріхом против за с щ раціональної господарки і «Діло*
допускає ся тяжкої похибки, коли з якихсь л я ч них зглядів уділяє їй публичної оборони. Ті гроші були призначені не на те, щоби пізнїйші виділи мали з чого безжурно черйати до поелї- дної корони, але на те, щоби подати товариству трівкий фундамент і можність ширшого розвою.
• Але — пише «Діло* — коли давшій «лихий*
виділ усунено і дало ся в сей спосіб м о ж н і с т ь п о п р а в и , то н е т р е б а вже було розписувати ся о давній лихій господарці". Ба, але доиерва на теперішних загальних зборах члени довідали про лихий стан білянсу, бо дав- нїйшими роками трактовано ф нансові справи дуже побіжно, а дотичні інтериеляциї усувано уміло під найріжнороднїйшимн вимівками. Тож і скорше, хотяй була опозиция, їй вдоволена з девастацнйної господарки, она не могла своїх закидів сформуловати цифрово. Сама м о ж н і с т ь до поправи не є ще д і й с н о ю п о п р а в о ю , тож як-раз тепер була потреба і обовязок, під
перти реформаторский напрямок в лоні най
старшого і найповажнїйшого огнища товариско- го житя Русинів. Внрочім само «Діло* посере
днє признає справедливість наших заміток, н а зиваючи і собі ж господарку давного виділу ли
хою, без жадних дальших застережень. Тож в браку ліпших аргументів „Діло" ратує ся д а в нем своїм а вже зужитим оружєм і прозиває нас «Русланцем* та «рептильною*. Се тут вже зовсім не до речі, а тільки вказує, що штуба- цтво «Діла* не переводить ся. Але і на те мо
гли би ми відповісти згідно з фактичним с т а ном річи, що редактори «независимого Діла*
як-раз мають наложений намордник, який не позволяє їм «станути героями в обороні правди і загрожених інтересів*, іменно акціонерами свого орґану, які вже нераз станули на стано- виску кліки (уісіє справа н. Глїджука, якого
«Діло* толерує мимо зломаня сецеснї, бо єго приятелями є акціонери «Діла*) супротив зд о рової опінїї загалу.
— З діам . Товариства ім. Ів. Котляревсного.
З огляду, що запоніджене на 25. с. м. засїданє Виділу не могло відбути ся, просить ся усіх пп.
Видїлових і їх заступників, аби к о н ч е явили ся на першім конститууючім засїдашо Виділу,
Богдан УІепкий.
В касиїїї.
(Конець).
Панове випивають «драхенблют*
і цажуть принести «фравенмільх*.
На столі зявляю ть ся папері. Зразу малі, потім чимраз більші.
»0, так, те розумію! — хва
лить собі касиєр. — То, по му- жеськи, а тамто було по дїточому*.
«По паньски* — додає лісни
чий, добуваючи з нагрудної кишені грубші гроші.
• Кілько разів виджу високу гру, то зараз пригадуєте ся мені один момент з моїх дитячих літ. Було то у мого діда. Я міг мати тоді яких десять літ. На імянинах засі
ли наші дідичі до карт. Боже! З о лото переливало ся з рух до рук, як вода, а папері літали як —
«Як осінні листки* — доповів лікар.
«Як осінні листки — повторив лісничий — аж майже всьо опини- ло ся в кишени пана Напольско.го, котрий звичайно обгривав своїх то
варишів, подібно, як пан директор*.
«Тільки без натяків притиків*
— застерігаєте ся, обиджевий д и ректор.
«Борони Боже — кінчить л іс ничий — я тільки так, для иримі- ру. Отже пан Напольский обіграв своїх товаришів Гуляцкого* і Ти- шецкого. Тоді Гуляцкнй, щоби відбити, ся крикнув: «Турок — візо*.
• Татарка від мене* — додав Напольский, котрий, хоть вигривав, був дуже чесний чоловік*.
«Алеж я вже раз просив, пана директора, щоби оповідали без на
тяків*.
«ГІерепрашаю, я так тілько до
датково.
Отже: Татарка від мене — до-, дав Напольский.
А від мене Вишнїв — гукнув Тишецкий.
А треба панам знати, що Турок то був улюблений кінь Гуляцкого, безусловно найкрасший в цілому повіті, Татаркою звали хутір На- польского а Вишнїв — то було се
ло Тишецкого. Отже «Вишнїв від мене* — крикнув Тишецкий і....
»І що? І іцо?« — спитали за цікавлені грачі.
• І програв* — закінчив своє оповіданнє лїсничий.
«То були часи, мої панове, — заключив касиєр. — В тім було щось широкого, щось великого. А тепер що? Цюпаєш того коротш о
го, та ще дивиш ся, щоби жінка не підглянула. То були часи, мої панове!*
І грачі почали один но друто му зітхати.
• Пять корон майзель*.
«Перша за пять, друга за пять, перша за дурно, друга за пягь а пану професорові» як дати?*
«Я відбиваю — відповів профе
сор, якому очевидно прийшла д о бра карта. — Гілярий! Давайте гроші!*
«Які гроші?*
«Ті, що я вам дав перед го
диною*.
«Прецінь пан казали...*
• Я нічого не казав. Давайте гроші, бо часу не маю. Ну! Не ро
біть з мене дурня! Давайте!*
«Не' дам*.
•Щ о-о! Ти не даш мені моїх гроший! Побачимо!* — і підносить ся з місця.
Гілярко утікає. Професор за ним.
Директори задержують розю- шеного грача і просять, щоби не
робив скандалю. Тимчасом один з них іде до Гілярка і радить, щ о би віддав гроші, бо буде напасть.
«Алеж я не маю ніяких гро
шин — боронить ся слуга. — ІІаня професорова прислала і я віддав.
Прецінь панове розуміють, що я не міг ннакше зробити. Там прямо жиди облягають хату*.
Професор, блідий зо злости, сі
дає назад, кінчить тяг і відходить.
«За годинку верну* — каже пра- щаючись. •
«Нещасливий чоловік* - гово
рить в слід за ним касиєр.
«Але і вона бідна* — додає доктор.
«Подають о сепарацию*.
«Крамний час*.
«А чи чули панове, що капітан Фріш покинув наречену*.
• І то крайний час. Вона прецінь зломаного крайцаря не має*.
«А Бернардини змінили ґ а з диню*.
• То вже найкрайнїйший час* — кінчить зі злобою лісничий.
1 знов: «корона візо, перша за корону, друга за дурно — і так в кільце.
Минає година—професора нема.
з — гцо відбуде ся з а в т р а в с у б о т у о 7. сод.
вечером в «Руекій Бесіді* (Ринок ч. 10),
— Загальні збори „Крає-ого Сзюза кредитово
го" відбудуть ся дня 25. марця о 4. год. попо
луднії в льокали «Рускої Бесїдп« у Львові. Днев- ний порядок: 1) Відчитане протоколу з послї- дпих зборів. 2) Звіт з дїяльности за V рік адмі- нїстрацийнийг з маєтковим білянсом. 3) Звіт контрольної комісиї. 4) Предложенє Надзираю чої Ради в справі поділу чистого зиску. 5) Ви
бір двох членів Надз. Ради. 6) Вибір 3 членів контрольної комісиї.
— Тарасові роковини буде сьвяткувати кон
цертом Читальня »Прссьвітн« в Иаушівцї, чорт- кінского повіта, дня 28. с. м.
— В Теребовлї будуть дня 1. марця о 3. год.
попол. загальні збори тов-а «Гуска Бібліотека*.
— Виділ тов а „Поміч в Підгайцях'' скликує на день 29, с. м. загальні збори товариства, які відбудуть ся о 12. год. в полудня в льокали
„Родини*-,
— В Копичинцях відбуло ся дня 22. с. м. н а родне віче при великім здвизї народа. На віче приїхав др. Еаген Олесницкий і по виголошеню реферату про невідрадний стан Русинів в Гали
чині, пояснив справу сецесиї руских послів з г&- лиццого сойму. Реферат нринято грімкими опле
сками, иочі.м віче однодушно ухвалило признане послам-сецесіонїстам а з окрема Є. Е. Мигропо- литови Щентицкому та зіявило ся за тим, аби всї посли сецесіонїстп без виїмки зімва зісталн вибрані. — По вічу відбули ся довірочпі збори, на яких вибрано комітет для збираня складок на будову руского театру у Львові. Головою ко
мітету вибрано н-ю Ангонїну Яскулякову, жінку адюнкта суду, а заступником голови п. Кивелю- ка, судового адюнкта в Коийчинцпх.
— В Золочеві закуплено за 26.000 К реаль
ність п. Шгайна коло руского нриходства на поміщене нової Бурси «Просьвітн* для шкільної молодежи. На згадану квоту дано 10.000 К. к о тр і якийсь патріот, що не бажає, аби єго назви- ско оголошувано, зложив на руки Головного Виділу „Просьвіти" у Львові. Доохресні Русипи, можемо надїяти ся. допоможуть зарядови Бурси -сплатити решту довгу і иіддержуть морально і
материяльно нову інституцию.
— Пожарний „Сокіл" 8 Хишевичах. рудецкого повіта, засновано на статуті львівського «Сокола*.
Статут затвердило вже намісництво.
— З Київа доносять, що в четвер минулого тиж ня з великим поводженем виставлено в та
мошнім театрі «Бергене* перший раз драму їв.
Франка «Украдене іцастб*.
— Сокола при роботі'. З Сорок коло Львова пніцуть нам: Дня 21. с. м. відбули ся перші за
гальні збори новозаснованого пожарного «Соко
ла* в Ляшках мурованих коло Львова, а вже другого дня він мав нагоду станути з помочпю в тяжкій пригоді пожару в сусіднім селі Соро
ках. Огонь вибух з причини лихої конструкциї комина і обняв майже в одній хвили два суме- жні доми. Пожар мав вже перекинути ся на дальші доми, а лише завдячуємо скорому при- їздови Соколів з Ляшок і Мілехова з сикавкою, що наше село спасло ся від страшного ворога.
Молоді Соколи доказували прямо геройства, а зручність і енерГ я, з якою виступили при гаше- ню огню і хороненю сусїдних господарств, ласлу-
гують на щиру подяку всіх Сороківців. Сей ге- ройский примір наших сусідів — надію ся — промостить дорогу до заснована сокільского гнізда в нашім селї. В. Т.
— Ревізиї у Львозі. Нині рано полїция переве ла ревізию в мешканю акад. Льва Ганкевича.—
Вчера, як нам д шосять, відбула ся полїцийна ревізия в редакциї гумористячндго „Комаря".
— Социялїст деФравдантом. На покрите около 20.060 К здефравдованих Ж еляш кявичом в Касі хорих будівельних робітників остала єго реаль
ність (половина дому) вартості! 7.500 К, але з довгом 5.000 К. Переведена ревізия в єго поме- шканю найшла всего 20 К готівки і маловаргпі меблї. Ж еляш кевич висловив в вязници бажане, щоби єго жінка виїхала до батька, а чинш з ви- найму єго мешканя около *28 К місячно 'м ає по- бирати Каса хорих. В намісництві відбула ся вчера нарада відпоручникін Каси, магістрату і намісництва в справі ратованя окраденої Каси.
Каса мала би єгтвуватц до весна, а опісля злу
чити ся з загальною Касою хорих, аби убогі ро бітники не понесли шкоди.
— Що читає росийска молодїж? Одна з ро- сиіісчих часописий зарядила анкету між ученії- ками і ученицями середчіїх шкіл, с. еіґімназий мужееких і жіночих, реальних шкіл і т. д. в справі домашної лектури. На питане: чиї твори найбільше подобають ся, прислало відповіднії ііояад 1000 учеників і учениць. Найбільше голо
сів бо 691 одержав Лей То істой, а на повість
«Відроджене* упало 296 голосів З а тим насту
пає Горкий з 586 голосіми, дальше Достоєв- ский з 494, Турґенєв 470, Нехай 458; понад 109 голосів мало щз 15 писагелїн. До тих, що одер
жали менше чим 100 голосів, належать між ин
шими: Пушкин. Лєрмонтов, Гоголь, Алексей Тол- стой і Леонід Андреєв. З иеросийских писателїв не одержав н один понад 100 голосів, а від 50 до 100 голосів мало 13. На першім місци стоїть Мопасан з 86 голосами, дальше йдуть: Еркмлн- Шатріян, Золя, Дікенс, Гіґо а' вкінци Ґете і Ші- лзр по 52 гососів. Ионизше 50 голосів мали між иншими: Шекснір, Ібзен, Доде і Сервант.
— Прикмети рада. Нїмецкі часописи доносять, що винахід рада зробить повний переворот в ме
дицині і в мілітаризмі. Крім сьвітла рад дає те
пло. Є оно так безконечно високе, що один на
персток раду буде міг запалити або стопити кождий предмет на далеку віддаль. Супроти се- го стрільний порох і всякі инші вибухові мате- рияьи будуть мусїли уступити, а держави заве
дуть давнин спосіб войованя мечами і копіями.
Було би се благодатию для нодатковцїв, б о годі не треба би видавати мілїярдів на нові карабіни і гармати. На жаль, доси не витворено більшої скількости раду понад один моїїґрам, а се за мало, щоби рад найшов иримінене в війні япань- ско росийскін. В медицині рад має мати неоцї- нену прикмету убивана всяких доси звісних ба- цилїв. Туберкули, рак і т. д. належали би отже не до грізнїйішіх недуг як біль зубів. Про даль
ші неімовірні прикмети раду ліпше змовчати — пишуть часописи. Шкода!
— Перша театральне представлене в Чікаґо від іюслїдної катастрофи відбуло ся перед трема тижнями в театрі Вікерса, бо в сім театрі най- скорше переведено перестрій по вказівкам нолї- цийно-огневої комісиї. Театр має тепер 17 вихі
дних дверий, а над кождим сьвітить червона ліхтарна. Переходи між кріслами розширено, на
слідком усунена 200 крісел, і справлено новий занавіс сталевий ваги 7.500 фунтів. На першім представленю театр був повний, бо публика че
рез 1 ’/2 місяця не ходила до театрів.
— Дальший виказ жертв на відреставрованє рускп кат. церкви в Розборі Округлім, иорохниц- кого деканату, в перемискій єпархії за час від 20. червня 19нЗ до 20 лютого 1904. року: 202) Вп. и. Володимир Ів. Літичь -кий в Сокали 2 К, 203) Вс. о. Иосиф Терешкевич з Воробіївки 2 К, 204) Всеч. о. Данило Бодревич с ітрудник з По- рохникч два примірники книжки «Стежка в Рай*; примірник стоїть одну корону; до сего ча
су не зреалізовані, 205) Вп. п. Володимир Леви- цкий ц. к. нотар з Винник 2 К, 206) Вс. о. Па
роль Бардин парох в Ланах 1 К 50 с, 207) Вс.
о Григорий Сприс иарох з Хотиньця З К, 208) Вп. Кимакович Мирон ц. к. адюнкт судовий з За- лїіцик 2 К, 209)*Гр.-кат. Уряд парохіяльний Ло- птшанка Хомина З К, 210) Вс. о. Михайло Ж а р ений парох Стронятина 5 К; разом 20 К 50 с.
а всіх жертв зложено до того дня 683 К 56- с.
Всім Великодушним П Т. Ж ертводавцям скла
даю щиру подяку і Спаси-Біг, а при тім умоляю і відзиваюсь до милосердних сердець цілої на
шої патріотичної суспільности, щоби памятала і на дальше на пас, на наше чорне незавидне положене і лихо.іїте лютого времени, в якім проживає руско-кат. парохія Розбір Округлий, та зводили вселаскавійше подавати нам і па буду
че свою щедру і помічну руку. В імени парохіян і комітету: о. Іван Сенета, парох.
— З зел зниць. Північно-нїмецкий-галицко-схі- дно-полуднево-росийский рух граничний.—3 днем 1. марця 1904 входить в житє додаток IV до тарифи часть II зшиток 1. і додаток III до ча
сти II. зшитка 2.
Австро-угорско-румуньский звязок зелїзни- чий. — 3 днем 1. марця 1904 увійде в житє нова тарифа часть II, зшиток 1, нова тарифа часть 111 і нова табеля реекспедициї.
Австро-угорско-баварский звязок зелїзни- чий. Тарифа ча:ть IV, зшиток 4. — 3 днем 1.
марця 1004 входить в житє додаток II.
Дрібні вісти. У львівскій прокуратори!' зго- лосив ся онодї якийсь міщанин із Щ ірця з до- несенєм, що убив свого сусіда, з яким їхав до лїї а по дрова. По переелучаню замкнено єго до слідчої вязницї. — В Снятинї застрілив ся онодї 63-лїтний Сендер Кон із Стецеви. Причиною се
го кроку мала бути яевилїчима недуга. — В се
лі Гутиско, бобрецкого повіта, скажений пес по
кусав шість осіб. — 3 Бродів доносять, що один з вояків тамошного Оаталїону стрільців повісив ся, а другий утік до Роснї. — Новий постерунок жандармериї утворено в Олексинцях, борщівско- го иовіта. —- В Заборі, равского повіта, спада
юча сосна убила селянина Михайла Музику. — Дві дівчини 10-лїтна Марин Цимбалюк і 15-лї- тна Мария Сак з Мулькії потурицкої коло Сока- ля переходили онодї через лід на Бузі. Коли були на середині ріки, лїд заломав ся, а обі дї шини утопили ся.
— З Льзіаскої Фільгармонїї. В суботу 27. с. м.
буде концерт Ернеста ван Дайка. першого тено
ра надворної опери віденьскої і Камілї Швандів- ної, пянїстки, лявреатки львівскої консерватори!.
Ціни знижені.
Натомість приходить служниця від пані директорової з суду.
«Пані цросплиг щоби пан зараз ішли*.
«Скажи, щ о-за годинку буду*.
Служниця відходить, година ми
нає, пані директорова посилає вдруге.
«Пані просили, щоби пан конче йшли, бо дитина хора*.
•З а годинку прийдемо з паном доктором*.
Служниця знов відходить.
«Динно — каже зі злобною у- сьмішкою касиєр. — 0 скільки т я млю, ваша дитина звичайно на пер т о г о хорує*.
Судовик обурює ся. »Я собі, пайе, випрошую, пане, подібних, па
не... жартів*...
Дальше скінчити не годен, бо прибігає лакей від пана доктора.
«А що там?* — питає лікар.
«До хорого*.
«Звідки*.
• З села*.
«До кого?*
«До жінки при дитині*.
«Най зачекав*.
«Він вже від вечера чекає».
«То л а й собі зачекає до рана*.
Лакей відходить з нічим. Грачі грають дальше.
• «Корона візо*.
«Дві лучше*.
«Перша за дві*...
«До чого то тепер не доходить
— починає в перерві лісничий. — Хлопка лїкара потребує! Чи чував хто таке давнішнє? Дівнїйш е, про
шу панів, баба привела дитину на поли, при роботі, брала в подолок і несла до дому. Даю найсьвятїйше слово. А нині? Марніє нарід, мої панове, слово даю, марніє... Ну, але не тратьмо дорогого часу! Майзель.
Хто йде?*
«Прошу пана, хлоп не дає спо
кою. Каже, що жінка не дочекає до рана*.
«То най не чекає, як не хоче*
— відповідає розлючений лікар. — ІГі! Хвилі спокійної чоловік не має.
Я може також потребую якої роз
рядки трохи. Я прецінь не з зе- лїза*.
«Пан доктор — починає касиєр незамітно ховаючи виграні гроші по всіляких менчих і більших кишенях
— пан доктор так, як той цирулик Мошко, що казав до хлопа: коли не витримаєш, то пускай. Цілком слу
шно!.. Одного разу їхали ми з по- койним нашим фізиком на лови.
Вже сидимо на возі, вже маємо ру
шити з міста, аж ось двох жидів надбігає. Молодий провадить старо
го, що вже ледви дише. «Най пан консиляр. каже, будуть такі добрі, поднвити ся, що їм в грудьох бра
кує. Говорити не годні*. Фізик вда
рив старого кулаком в плечі аж за лунало, послухав хвильку через по
лудрабок «як грає*, казав відчини
ти губу, подивив ся і питає: «А кілько тобі, старий, літ ?
Вісїмдесять два — відповідає жид. Ну то досить з тебе. їдьмо дальше!*
«і панам тоє подобаєть ся?«
питає нараз молодик урядник від староства, що доси, читаючи часо
писи, мовчки прослухував ся тій розмові.
»Цодобаєть ся, чи ні —- то річ смаку — відповідає лісничий, але на всякий спосіб воно сьмішне і до
тепне*.
«А на мою гадку сумне і подле
— говорить встаючи молодий чоло
вік. — І «коли ви, пане докторе, не кинете сей час карт і не поїдете до хорої, яка вас, серед мук дожидав, як свого спасителя, то я...«
• Ну, що ви? Прошу, гозордть дальше!*
«То я вас назву подлим!*
Доктор встає і хапає ліхтар.
«Ви мене? Ви, дітвак, мене ста
рого чоловіка, що міг би бути ва
шим батьком ?
«Прошу мого батька не рівнати з собою* — відповідає зворушений урядник, хапаючи дзвінок від засі
дань.
«Ви є чоловік, без совісти і че
сти!* Сказавши тоє, в саму пору у- стунаєть ся на бік, пускаючи мимо себе важкий мосяжний ліхтар.
Потім стає, хвильку надумуєть ся і кидає дзвінком між грачів.
«Тьфу на вас!»
Столик перевертаєте ся, карти летять, гроші з бренькотом розси
пають ся 110 підлозі.
Робить ся метушня.,.
На дворі починає звільна сви- тати...
Весело буває инодї в наших ма- ломісточкових касинах. Весело!
¥
