Ч. 249 . Львів, Субота дня І (ІЗ ) падолиста 1897. Річник І.
Передплата иа »РУСДАНА< виносить:
в Австриї:
цїлий рік . . . 12 р. ав.
пів року . . • 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
иа цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на ній року . . 10 рублів
або 20 франків л Поодиноке число по 8 кр. ав.
• Варвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня
жрш неділь 1 руских сьвят О год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиції»
місцева в Аґенциї Ляндовскоіо в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся но і.ім.
10 кр. від стрічки, а г - Наді
сланім « 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
• і
Задачі обовязкових стоваришень заводових а свобідних стоваришень заробкових.
(Дальше).
(+) Г р о ііі е в у р е н т у н а її л у ч ш е з б у в а є м о с к і л ь к о м о ж н а с к о р о ю а м о р т и з а ц і є ю , д о ч о г о м о ж н а п р и д б а т и п о т р і б н і з а с о б и к о н е ч н о ю з м і н о ю д е р ж а д н о г о о б д о в- ж е н я. Засада, що державні ренти повинні сплатою вигасати з люДским віком, доведе до того, що грошеві ренти самі про себе небавом будуть усунені. Тіні 3 1/2 проценто-
віііі державних рент є за високий. При те- перішннх упорядкованих обставинах фінан
сових можна би, коли вже не 2 ’Д, то бодаіі З процентовіїй тіш осягнути. Низька стопа процентова заохотить до ощадностп, поза як в будуччипї треба . буде більшого майна, щоби на старість жити з рент придбаного маєтку, щоби добродійні фундації! зробити спроможними до осягненя їх цілий. Ощад
ність є першим услівєм змагаючого ся до- бробиту і зростаючого богатства. Скоро придбане майно спонукує до легкодушного марнотравства. як се можна часто і всюди помічати у біржевиків. В краях, де можли-|
вий є легкий і значний зарібок, панує без-1 мірне розкошованє і марнотратство. Легко!
прийшло, легко піїпило. каже добре при- І повідка. Лише трудящі народи є ощадні;) лише в поті чола запрацьоване добро умі
ємо оцінити і берегти.
Правда, що низька стопа процентова зробить неможливим житє тих паразитів, що з малого капіталу видобувають високі процента і визискують працю, і онимусїли би взяти ся до роботи; але се був би ду-і же важний успіх.
С п р а в а у б е з п е ч е н я станула би]
доиерва на певній основі, наколи-б оперла ся на однопільній організації! всіх хлібо
робів. Премії були би низші наслідком роз
кладу на широкій основі заводового стова- ришеня; зменшили-б ся також кошта з під
могою орґанів стоваришеня, а при відшко- дованю можна би погодити справедливість з необхідною обережностпю. Досьвід поу- чить небавом, як обмішати збільшене коштів, не нарушуючи справедливості!. Небезпечно- стії теперішньої бюрократичної організації!
показують ся при убезпеченні від випадків.
Кошта сего убезпеченя зростають, а нема сумніву, що заводовим сговаришеням по- вело-б ся сему запобігти. По селах нема тих способів для занобіженя нещастям, які можна легко завести по фабриках. При ви
падках рідко де можна мати зараз лїкара, карболь або иньші антисептичні средства, так що дрібні скалічена можуть стати ся небезпечними для житя. Убезпечене хлібо
робів від випадків мусїло би бути прила
джене до сїльских обставин, а так само і вся система убезпеченя мусїла би бути для сіл ішакше уладжена.
Заводове стоваришенє хлїборобске му
сїло би конечно довести до иньших норм для с е л я н ь с к о г о п р а в а с п а д к о в о г о в звязн з постановами о ґ р у н т о в и х к н и г ах.
Н а у к а г о с п о д а р с т в а мусїла би по заснована) заводових спілок хлїбороб- ских бути з’орґанїзована і приладжена до
практичних вимагань і потреб хліборобів.
Сим потребам не відповідає нинїнша д о п о в н я ю ч а н а у к а по народних школах, що остає ще в переважній части майже на папері, ані не вистарчають дотепер засно
вані школи і курси рільничі. Ся наука му
сить залишити доказуване і теоретичну звязь, яку лише немногі зрозуміють, а по
винна подавати лише практичні результати, ясно, коротко, приступно, поглядово, кори- стуючн ся відповідними показами і науко
вими приборами. Лише практичним пода- ванєм відомостей можна розбудити поміж селянами охоту до такої науки. В літах найбільшої сиосібности до науки, іменно від 12. до 15-го року житя, селяньска людність тепер майже нічого не учить ся.
На ті роки повинна припадати доповняюча наука господарства і переведена в зимових місяцях. Ллє до тої’о треба також прак
тичних учителів, а наші семішариї учитель-
шою уважає від віри других, та се розумованє зовсім не надає ся до того, щоб між народом (впрочім випробованої вірности) повагу державної ідеї побільшало. Сему лиху тілько так можна зарадити, сли заведе ся Григорияньский кален
дар. А що до тепер нема й найменьшого знаку стараня про се, то причиною того є та обстави
на, що між духовеньством завсїгди були і є те
пер такі люди, котрі думаюгь, що з ’єдинеиє ка
лендаря, то смерть не тілько національності!, але п релїґії гр.-кат. обряду. Се вже в ?о-их ро
ках наміряв єпископ Панковпч, але сїй роботі перепенила єго смерть. Інїциятива руских єпи
скопів буде стрічати підпомогу і в румуиьских гр. католиків, і без сумніву епископский синод румуньского королівства виконає калєндарске з’єдиненє вже в липнії р. 1899.
В звязи з сим питанєм є питане й руских букв. Всі ті, котрі працювали при народних ру
ских школах, вже давно прийшли до того страш
ного досьвіду, що від введеня в житє закона
скі також ще за богато обертають сн н те- з року 1879. (т. є. від коли викладовою мовою
оретичннх сферах.
Потреба би також добрих
ких підручників, котрі би подавали науку ! веред тим. Причиною сеї сумної появи є та об-
господарства популярним способом з під- станина, що в руских народних школах зараз
повідними ілюстрациями, і то лише се. що двоякою: латиньскою і рускою азбукою
для хлібороба потрібне.
І є в сих школах виключно м а д я р с к а ) , много
невелич- меньше грамотних осіб виходить з сих шкіл, як
Такі книжки по
винні Он укладати теоретично образовані, але практичні, господарі. Держава і край повинні на се достарчити накладу, щоби такі книжки можна дуже дешево продавати.
В такій книжці повинна би найти місце та
кож коротенька наука ветеринари!. Се за
охотило би хлїборобску людність до науки господарства, піднесло би значно доповня
ючу науку і єї результати, а все те підне
сло би скорше загальну осьвіту селянь- ства, як високі внмаганя вложені на на
родну школу.
буде.
Юлїяньский календар і кирилиця.
Під таким заголовком появила ся недавно статя в угорскім дневнику «Висіарезіі Ніг1ар«
ч. 289, з підписом одного греко-кат. руского сьвященпка. Статя ся занимає ся двома спра
вами: старим церковним календарем і рускими буквами, пропонуючи скасоване обох. В статі тій говорить ся: »Ті сьвященики руского народу, котрі в місцевостях мішаної релїґії працюють, від початку нарікали і нарікають задля тих ін- конвенієнцнй господарскнх і релігійних, які відти походять, що народ гр.-кат. обряду сьвята свої не рівночасно з латинииками сьвяткує, але 12 днями пізнїйше. Релігійна недовідність є в тім, що мужик, не знаючи ся на догматичних ню
ансах, судить тілько з виду; не може зрозуміти ба і вирити, що він такий самий католик, як той, котрий 12 днями скорше від него сьвяткує.
Із сеї обставини можна толкуватн той знаний, але для св. унії некористний обяв, що гр.-кат.
простий народ головою киваючи приннмає ту науку своїх душпастирів, що віра єго тотожна з вірою латиньского обряду. Господарева недо
года почнває в тім, що найбільше з зарібків і з фірманки живучий простий народ мусить на велику страту крім своїх много численних сьвят і латиньеких сьвяткуватн. До сих можна ще до- числити й трету недогоду. Русини виходячи з того досьвіду, що держава особливо під згля- дом ярмарків зовсім не зважає на найбільші єго сьвята, доводить, що держава віру єго ннз-
вчать зада- 1 писати і читати. Відомо, що найтяжшою
чию учителя є вивчене нисаня і читаня, хоть би тілько на одній азбуці, тож не дивниця, що учи
телі в протягу 6 років не можуть на двох азбу
ках правильно навчити учеників своїх писати і читати.
Ся сумна обставина спонукала вже перед кількома роками виднїйшпх руских сьвящеників,
— котрі не на букву присягають і котрі зна
ють, що форма букв нічого спільного не має з вірою і національностию, — щоб латиньскими буквами написані книжки давали тим, котрі в школі бодай по мадярски навчили ся читати, бо щоб руский хлопчина за 6 років і мадярску мову присвоїв собі, про се ніхто тепер й мріти не може. По мадярски-ж правильно читати і писати доси тілько ті рускі школярі могли на
вчитись, котрі або до державних шкіл були за писані, або до таких єпархіальних шкіл, котрих у ч и т е л ь з з а н е д б а н є м п р и п и с і е к о н с и - с т о р с к и х й н е д у м а є п р о в и в ч е н е ру- с к о ї а з б у к и . На нашу думку, лиху запобічи тілько рускими учебникамп, написаними ла
тинкою, не можна, але поволи треба залишати вивченя руских букв в народній рускій школі, а натомісць треба з напруженєм старатись, щоб кождий школяр виходячи із шкіл без
ум овн о вмів по мадярски, себто латиньскими буквами читати і писати, бо сего яко горожанпн і яко приватна особа в житю на кождіді кроці потребує. Попри таких учебниках треба потім для приватного житя і ужитку иньших книжок (научних і т. д.) Деякі кажуть, що безуспішна робота руских шкіл в тім корінить ся, що нема руских учебників. Поправці крім бі
блії і читанки (Азбуки) не маємо ніяких рус
ких книжок; але й то правда, що жадна маса книжок хоть і руских, не поможе нашим бідня
кам, доки не навчуть ся їх читати. Се-ж тілько тоді буде, коли латиньскими буквами будуть вчити ся.
Введене латииьеких букв не тілько не по
шкодило би рускій мові, або вірі і народноети.
Сам нарід підперав бн такі змаганя. Маємо на се два докази. В Галичині Русини так само сто
ять через СВОЇ руСКІ буК В И СУПРОТИ ПОЛЬСКОЇ МОі
ви, як угорскі Русини супроти мадярскої; і з /
2 причини дійшли до многих сумних досьвідів шкіль
ні власти галицкі. Щоби лиху зарадити, завели фонетичну правопись. Позаяк же фонетика, то тілько піврозпорядженє, то галицкі Русини, ко
трим суть важнїйша від форми, рішили завести латиньскі букви і вже від двох років виходить така Газета руска латинкою: КоЬііпук. А що на
ші Русини без жадного опору приняли би такі Газети і книжки, можна видїти з того, що мо
лодше поколїне, котре мало нагоду научити ся по мадярски читати, писати, пише латиньскими буквами свої рускі листи, приміром із службо
во місця або з віііска.
Послїдним аргументом проти введеня ла
ти ньских букв наводять звичайно, що сї букви не придатні віддати звуки рускої мови. Досить нам покликати ся на ческу, хорватску, словац- ку і польску літературу, з котрих і найбідіййша література стораз богатша, як угорско-руска зі евоїми рускими буквами».
Навели ми дословно статю руского сьвя- щенника, щоби дати наглядний доказ, до якої нїсенїтницї може дійти чоловік, наколи має пе
ред очима мрії змадяризованя руского населе
на. Автор статі, що правда, не міг дати ні
якого стійного доказу на потребу заведеня ла- тиньских букв і зрівнаня календаря, але за те дав наглядний доказ, як і чим належало би під
помагати мадяризованю Русинів. В кінци відкли- куючи ся на впроваджене фонетики в Гал чин і видавництво «ІІоЬіГпука» доказав, що о язиці рускім і о галицких відносинах не має він най- меньшого понятя.
На виводи автора скажемо коротко: Дай
те на Угорщині Русинам науку на чисто наро
днім язиці, улекшіть їм правопись руского язи
ка, так, як се зроблено в Галичині', тоді буде користь з ваших шкіл.
ПедаГоґія вже давно рішила, що иросьвіта і грамотність серед мас народа пустить лиш то
ді широкі коріня, коли наука буде їм подавана в їх рідній, а не чужій мові. Місто зносити ру
скі букви по руских школах на Угорщині', тре
ба доконче після основ педаґоґії знести радше науку угорскої бесіди.
Зрівняне календаря не піднесе добробиту руского народу. До сего потреба иньших зма
гань. Яко аргумент за зрівнанем календаря на
водить автор статі ту обставину, що тоді лекше буде Русинови фірманити і ходити на зарібки і лучше зрозуміє свою віру.
Місто зрівнювати календар треба постара- ти ся, щоби Русин переставав бути вічним фір- маном, зарібником і неуком навіть в квестиї свого спасеня. Нарід не зрівнаня календаря і зміни азбу
ки домагає ся від своїх отців духовних, але щи
рої праці над єго дочасною і вічною долею Ступіть пан-отче, ініціаторе зрівнянь, на ту до
рогу, а самі иересьвідчите ся, що з вашими ар
гументами ніяка тямуча людина не буде пере- справляти. ________
Д о и и с ь.
Відень, 10. падолиста.
Рішуче виступлене клюбу руско-словіньско- хорватского в справі скорого полагоджена по
стулатів клюбу через парламентарну комісию більшости і правительство приносить вже свої добрі плоди. Вчера і нині вели ся дальші пере
говори межи представителями клюбу а парла
ментарною комісиєю правиці. Рівнож і прави
тельство означило вже речинець, в котрім ви
слухає жаданя клюбу. Більшість парламентарна зрозуміла, що посли рускі, словіньскі і хорват
ові належать до більшости не для ідеальних а лише для реальних цілий, се значить, що они в першій лінії мусять подбати о інтерес своїх виборців. На нинішнім засїданю клюбовім по
дав про ті переговори парламентарної комісиї клюбу з правицею і правительства точні вісти гіос. Барвіньский, в наслідок чого ситуация по
правилась. На сім засїданю рішено також одно
голосно, попирати кандидатуру дра Ебенгоха на президента палати. Віцепрезидент Абрагамович зрік ся кандидатури на надягане польского «ко
ла». Небавом внесе пос. Яворский в палаті змі
ну реГуляміну в тім напрямі, щоби побільшити вдасть президента супроти послів, що наруша- ють спокій засідань; щоби поіменне голосованє відбувалось лише на жадане 100 (а не 50 по
слів), та щоби 10-мінутові павзи допускати ли
ше перед голосованєм над справами меритори- чними.
Рада державна.
Засїданє з 10-го с. м. отворнв віцеир. Абра
гамович о 11-ій годині' перед полуднем в при
сутності! всіх міністрів.
Нїмецкий націонал, Доберніґ, зложив уряд секретаря.
Пос. Шенерер поставив внесене о поіменне голосованє, чи петицию виділу повітового в Хе- б і видрукувати в цілості! і до протоколу долу
чити. Внесене се підперто достаточно і зарядже
но поіменне голосованє.
Відтак зажадано верифікацій протоколу.
При тій нагоді жадали Шенерерияни запротоко- лованя всіх зневажливих слів, якими обсипували їх антисеміти. Наслідком того прийшло до аван- тур межи антисемітами а Шенерериянами. По тих криках наступили поіменні голосованя і дальша дискусия над внесенєм о поставлене мі
ністрів в стан обжалованя за язикові розпо- рядженя.
Говорили Пацак, молодочех проти, а барон д’ Елєверт за. Оба бесідники говорили довго.
Виводи обох обертали ся коло ческо-нїмецкого спору.
Пос. Пацак предкладав перехід до дневного порядку, а д’ Елєверт жадав принятя обжалова
ня. По бесіді' д’ Елеверта замкнув віцепр. Абра
гамович засїданє.
Відтак відчитано внесеня і інтерпеляцій, межи иньшими внесене о поставлене міністрів в стан обжалованя за галицкі вибори. Се внесене підписали всі опозицийні посли з Галичини з виїмкою одного селяньского посла, котрий мимо що вибраний яко опозиціоніст, не підписав внесеня.
І Іос. М і т е р м а є р, антисеміт, протестував проти висказу Вольфа, що він є кандидатом до криміналу. Мітермаєр заявив, (серед загаль
ного сьміху цілої палати) що він є вірний цїса- реви, і що боре ся проти зрадників держави і слиби єго Вольф визвав на поєдинок, (сьміхи і оклики: Алеж він о тім не думає зовсім) він ліпше з ним упорає ся від Баденього.
Пос. П о м м е р вніс, щоби над одною з від
повіднії Абрагамовича отворити дебату і голо
сувати поіменно.
А б р а г а м о в и ч відповів однак, що се зробить на найблизшім засїданю і що Пом м ер жартує. Така відповідь викликала протести із сторони лівиці.
Пос. С и л ь в е с т е р поставив внесене на отворенє дискусиї з причини, що правительство не відповідає на інтерпеляцию.
Пос. А б р а г а м о в и ч пояснив, що сам за- комунїкує правительству, щоби відповіло на ін
терпеляцию. (На лївици кричать: То безпримір- не нарушуванє реґуляміну.)
Пос. Г о ф м а н - В е л є н г о ф запитував в справі протоколу. В тій хвили наблизив ся ґр.
Баденї до Абрагамовича, шепнув єму щось до уха, почім Абрагамович сейчас, встав заявляючи, що з причини несупокою в палаті перериває за
сїданє.
Лівиця сильно протестувала проти того по
ступку президій'.
Належить згадати і інтерпеляцию Тахерніґа, відносячу ся до погцбщрго оґера за 30.000 зр.
на зелїзници у Львові. Інтерпелянтови дуже пі
дозрілою видає ся величезна ціна враз з тою подією, що нагло погиб.
Н а р а д и к о м іс и ї б у д ж е т о в о ї 10-го с. м. тревали коротко, бо деякі посли з правиці не явили ся на засїданю, а опозиция побачивши се, винесла ся з салі, наслідком чого не доста
вало комплету.
Пос. Ш т а й в е н д е р зголосив протест про
ти веденя нарад в комісій над угодовою прові- зориєю і проти заяви правательства о ириміню- ваню до угоди §. 14., вкінци заповів внесене, щоби розділ квоти вспільних видатків, установ
лений в дефінітивній угоді, звернув ся в зад т. є.
від року 1898.
П. П ін їн ь с к і й осьвідчив іменем поль
ского кола, що буде голосувати за угодою і ба
жає полагодженя тої справи тілько парламен
тарною дорогою. Квестию відносин Австриї до Угорщини оцїняє польске коло із становищ
державних інтересів монархії. На тім станови
щі! стоять Поляки вже від 1867 року. При за- ключеню дефінітивної угоди Поляки будуть бо
ронити завеїгди інтересів Австриї а спенияльно Галичини та попри-тім надїють ся, що угодову провізорию дасть ся перевести таки в нормаль
ній парламентарній дорозі, без приміненя §. 14.
А вжеж нїяк не бажають Поляки застановлена конституциї, бо занадто добре тямлять політич
ний і національний' гнет за часів абсолютизму.
Особливо тепер виступлять в обороні конститу- цийних прав, коли то опозиция підкопала цілий парламентаризм і старає ся дуалізм до крихти розбити. А прецінь може в послїдній хвили сто- ронництва склонять ся до якого небгдь уступ- ства в справах національних, щоби провізорию угодову мож було в парламентарній дорозі за
лагодити.
Нїмецкий народовець К а й з е р зажадав замкненя заеїданя задля браку комплету. А що справді стверджено зараз брак комплету, засї
данє замкнено. На закінчене пос. Страньский домагав ся, щоби записати імена абсентуючих ся членів комісиї і уділити їм нагану.
Н о в и н к и.
— Секта дусителїв. В Роси'Гістнує, як звісно, множество фанатичних сект релігійних, о ко
трих від часу до часу розійдесь якась страшна поголоска, що представляє вірно темноту і ди
кість вірувань в найнизших верствах росийско- го народу. І так росийска нолїция в Казани по
пала тепер знова на сьлїди секти так званих
«дусителїв», котра перед кільканайцяти роками загнїздила ся в казаньскій Губернії і окружена тайною своїми приклонниками лише деколи при
гадувала ся сьвітови, приміром коли в чистім поли находжено трупа з слідами удушеня. Та секта має богато своїх відрубних обрядів і зви
чаїв, серед котрих звичай добровільного умира- ня неприродною смертию дав цілій сектї назву
«дусителїв». Вірують они, що той лише може дістати ся до царства небесного, котрий помер наслідком мук. Отже кілько разів котрийсь з се- ктярів є близьким смерти наслідком якоїсь тяжкої хороби, переносять єго або перевозять до своєї молитовні, котрою є звичайно якась ха
та серед заулків села або міста. Ту збирають ся сектярі в ночи і сьпівають псальми, а тим- часом т. зв. «дуентелка», ерейка секти, старушка удержувана спільним коштом, на голову умира
ючого чоловіка кладе подушку і поволи еї на
тискає. Коли жертва фанатизму вже сконає, ті
ло укрите в еїнї або в гною вивозять далеко по за обруб даної місцевості! і закопують, не висипуючи над ним ніякої могили. Той страшний обряд виконує не лиш дусителька, але на слу- чай наглої потреби сектярі самі межи собою. І так перед кількома роками ставав перед казань- ским судом один селянин під закидом, що уду- сив власну матір, віддаючи їй в сей спосіб — після власного погляду — послїдну прислугу.
Суд увільнив тоді обжалованого з браку дока
зів. В загалі у всіх таких процесах служать сек
тярі за сьвідків відводових і старають ся доказа- зати, що обжалований в даній хвили перебував деиньде.
— В Махнові пов. равского за старанєм паро- ха о. Корнила Кузика, завязано комітет будови мурованої церкви, на памятку ювілеїв: 300-літної річниці і ні! Берестейскої і 50-лїтного ианованя Цісаря Франц йосифа І.
Вже 4 роки тому придбано вапно і цеглу найліпшої якости, тепер звозить ся камінь на фундамент, а щоби з весною розпочати і кошти будови покрити (парохіяне дуже біднї), розси
лає церковний комітет 10.000 відозв до всіх урядів і деяких осіб, а також о. парох їздить по богатших людях, щоби придбати можливу поміч. Відозва тая звучить:
Слава Ісусу Христу!
Не з високопарною відозвою, а з смирен
ною просьбою приходимо до милосердних До
бродіїв.
В р. 1892. згоріла нам, великим коштом і трудом що ино поправлена церков. До нинї ту
лимо ся в деревяній, маленькій, тимчасовій ка- плнчцї. Витягнені видатком на поправу погорів- шої церкви, иобудовавши новий мурований дім приходский і будинки, знищені кільколїтним не- уражаем, градом і тучею в р. 1894. та сегорічною занадто слотливою весною — ми не в силї стяг
нути ся на конечно потрібний нам Дім Божий, котрий розпочинаємо будовати (мурований) на памятку ювилеїв: 300-літної річниці Унії Бере
стейскої і 50-лїтного ианованя Франц Йосифа І.
Памятаючи на слова св. Письма «Просіте а дасть ся вам, іщіте, а обрящете, толціте, а отверзет ся вам» — тож ми просимо, молимо, благаємо, пішлїть нам хоть би найменьшу жер
тву —- милостиню, і то зараз, бо «хто зараз дає, подвійно дає». Ми певні, що нам не відкажете' апомочи знаючи, що не забуваєте на слова св
