Ч. 188. Львів, Четвер дня 21 серпня (2 вересня) 1897. Річник І
Передплата на »РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експеднция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експеднция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклнмациї неопечатані вільні від иорта. — Оголошена зви
чайні приймають ся но цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
До сіітуациї.
Проби, завернути Нїмцїв з дороги об- струкцийної мабуть вже покінчені. А було сих проб дуже богато. Зараз по зібраню нової ради державної заходив ся ґр. Ба
денї зовсім щиро коло того, щоби умірко- вану частину нїмецких послів втягнути до більшості! парляментарної. Коли ся проба не Мала успіху, подав ся ґр. Баденї навіть до димісиї. Цісар не приняв димісиї, але мимо сего ґр. Баденї не опер ся на сла- вяньеко-клєрикальній більшости, а старав ся бодаіі ґрупу Людвіксдорфа і Мавтнера перевести на свою сторону. І се не пове
лось. Закрито раду державну, в надії, що час принесе яку-небудь зміну в поглядах Нїмцїв. Проби примирене продовжались.
Проекти на приборканя Нїмцїв сипались мов з мішка. Пферше і Лїгіерт виступили з своїми законами язиковими. ГІравитель- ство раде було, розвести над ними диску- сию. та ба: Пфершого і Лїгіерта анатемі- зовано з нїмецкої сторони. Правительство стало думати про полагоду справи через еоіім ческнй і предложило проект до реві
зій розпоряджень язикових в дорозі зако- нодатніГі, поділ сонму ческого на націо
нальні курні з правом
уєіо, автономію на
ціональних округів, якої домагав ся колись др. Пленер і реформу ординациї виборчої для сойму ческого з точно означеним чи
слом мандатів для більшої посїлости нї
мецкої — і се остало ся без результату.
Німці, стероризовані Шенерером, не явили ся на конференцню віденьску 26 серпня.
Ґр. Баденї здав з всего справу цїсареви і одержав нове повномочє. До чого ? Мабуть не до продовжувана дальших проб прими
рена Нїмцїв, а до — а к ц и ї.
В хвили, коли се пишемо, зібрали ся члени комісиї парляментарної правиці на нараду у Відни, в парламенті віденьскім.
Очи всіх звернені туди і всякий питає, що ухвалить с т о р о н и и ц т в о л а д у ? Чехи,
Поляки, Русини, Словінці, Хорвати і умір- кована частина нїмецких послів враз з горст
кою Русинів засіли до одного стола, щоби сказати своє слово. Сторонннцтво ладу, що вивісило на прапорі своїм повну рівно
правність в с і х народів австрийских, має новзятн ухвалу, що належало би зробити в сій рішучій хвили? Ухвалам годі пере
суджувати. Але ухвали западуть. А не мо
жуть сї ухвали бути
ІІНЬШІІМИвід основної іпроґрами, на якій стануло сторонннцтво ладу. Згадані представнтелї народів австрий
ских звязані з собою не лише словом, але і принципами. їх не розібє ніяка сила.
Становище їх супроти нравительства ясне.
Розходить ся лише о те, чи правительство, наділене опять повним довірєм від корони, схоче зближнтн ся до теперішної більшо
сті! парляментарної, чи возьме участь в єї нарадах і чи піддасть ся єї ухвалам ?
Крок вперед мусить бути зроблений.
0 нових переговорах з обструкцнєю годі думати по тілько невдачних пробах. Скор
ше треба подумати о способах, як би ма
шину державну пустити на ново в рух.
Парламент має до порішеня важні справи, що не терплять проволоки. Вибір делєґа- ций, провізория угодова з Угорщиною, буд- жет державний на 1898 р. і, що найваж- нїйше, дожидані народами австрийскими реформи соцпяльно-економічні мусять бути довершені. Поодинокі сторонництва можуть усуватись від виконуваня своїх обовязків, можуть бавити ся в опозицию і спинювати позитивну роботу, але правигельству не вільно стояти з заложеними руками. А рів- нож не вільно ему капітульовати перед обструкцнйннми меньшостями парламентар
ними. Австрия потребує енерґічного пра- вительства, не лише кабінету...
Тож на конференциї правиці мусять бути обговорені і ті средства тактичні, яких треба буде ужити на змагане обструкциї.
Тількож одно мусить скоалїзована пра
виця заєдио мати на оці, а се одно містить ся в словах: п о в н а с п р а в е д л и в і с т ь
д л я в с іх . Инакше не ворожимо нинішній більшости довгого жнтя. Русини, Словінці та Хорвати мусять одержати запоруку на повну рівноправність. Без переведена рів- ноправноети рівночасно з розширенєм ав
тономії країв коронних послам згаданих меньшостий національних не вільно іти за одно з Чехами та Поляками. Еґоїзм на
ціональний не може в тій акциї мати місця для себе. Члени коалїциї мусять уважа- тись за рівновартні елементи. Всяке збо- ченє від засади рівновартности і рівноправ
ності! буде зародом смерти для теперішної більшости. А треба притім зазначити, що Русини, Словінці і Хорвати звязані з со
бою окремим словом і що всяку кривду будуть відчувати солідарно. Більшість те
перішна має в руках своїх керму держави, але під услівєм, що не зрозуміє своєї за
дачі односторонно і не буде правитись на
ціональним еґоїзмом.
Німці ждуть лише на ту хвилю, в ко
трій би більшість теперішна сама в собі розпала ся. Тії невигідна солідарність Сла- вян австрийских. Але для того самого треба дбати, щоби ніхто з Славян не дав причини до розбити щасливого союза...
З противного табору.
Як дивнть ся на теперішнє положене праса лібералів, стоячих нині під верховною коман
дою Ш енерера, до ілюстрацій най послужить передова статя »И. її. Рге88-и« з 29-го серпня.
Ось єї зміст.
«Ґр. Баденї вернув з Ішлю і весь сьвіт ло
мить собі голову над тим, що він привіз з со
бою? Одні кажуть, що ґр. Баденї опинив ся там, де его хотіла давно вже мати теперішна більшість. Ся більшість збирає ся в середу на поклик Яворского, а день сей може буде і істо
ричний. К о н в е н т парляменту австрийского схоче може витягнути на верх занлїснїлі фун
даментальні артикули ? Другі, меньше сангві
нічні, думають, що теперішна ческо-польско- 5
Задля дрібниці.
(Дальше.)
— Вірю тобі! замітила глумливо Стани- слава.
— Станиславо, прошу тебе, ти не м о ж е ш о мені щось злого думати», сказала К лявдзя благаючо.
— Що я собі думаю, то вже моя річ — з тими словами відчинила Станислава двері і пішла. Клявдзя хотіла за нею побігти, але сили єї опустили і она цілком знесилена оперла ся о двері; в ушах їй шуміло, перед очима виступа
ли і щезали горючі сьвітла, тіло стало тяж ке мов олово — она хотіла держати ся, але память уступила і она помалу впала коло дверий на
землю.
Так найшла єї слуга. Коли Клявдзя прий
шла до себе, лежала на канапці; коло неї сидів лікар, що на щастє в тім часі приходив до Во- лодка, і держав єї за живчик. Він дав їй силь
ного вина пити, підпер єї головку і сказав з по
важним поглядом: «Так далі не йде! Як не бу
дете уважати, пані, то небавом будемо мати двох хорих замість одного! А тепер ви мусите мене послухати: я пішлЮ сегодня по милосерну
сестру і єї мусите слухати у всім. І з тим годі
— розумієте?»
К лявдзя потакнула легенько. Она сама знала, що старий доктор мав рацию. Она мусї- ла на себе більше уважати, бо инакше захорує;
а она мусїла, так, она м у с ї л а бути здорова, аби піти на ту нещасливу судову розправу!
Як би не прийшла, то би єї покарали арештом
— так стояло на папери, що лежав у єї столи
ку. Ах, коби могла скорше вмерти і так омину
ти весь сором і страх! Але так скоро не вми
рає ся, як хто молодий і здоровий. Она мусїла туди піти — все дарма! їй прийшло на гадку, звірити ся лїкареви, старому приятелеви дому.
Але нї! Він мабуть уважав би своїм обовязком, сказати се Володкови, коли сей лише трохи по
дужає; а Володко не сьміє о тім знати, поки все не минуло. Отже мусїла все держати, мусїла тепер сама все знестп, а п о т і м сама все пережити. Она-ж Володка так ду
же любила, она хотіла від него все відвер
нути: і понижене, і зворушене і трівогу, все-все! Она тяжко зітхнула, блїді уста затрем тіли, в гарних очах виступили сльози.
— По що тут плакати? спитав лікар суво
ро; він не міг стерпіти плачу жінок, бо то єго непотрібно зворушувало. Всьому вина отта дур
на, тота Ванович. Сидить тут і базікає цілу го
дину, замість щоб ви відпочили, як я вам на
казав. Я єї добре знаю, єї говоренє роздратовує здорових людий, а не то таку втомлену жіноч
ку! Пийте! — наказував він і подав їй повну склянку. »Що вн сегодня їл и ? га ? но але прав
ду кажіть! — 3 тими словами пішов лікар до дверий і закликав кухарку: »Ви розумна жінка!
Що ваш а пані любить ? січене мясо ? Ну, то зробіть січене мясо, але випечіть добре, так аби розпливало ся! Ви вже знаєте, як! А гостий не пускайте... Він злапав ся за ніс і роздумував, чи назвати панну Ванович ще з ’осібна, але по
тім придумав, що з огляду на родину се якось не випадає. Тому підніс пальці немов грозячи і д од ав: Ж а д н и х гостий, розумієте ? Коли-б старенький лікар був знав, які наслідки мати ме єго тактовність взглядом родини Гнїдиїв, він був би певно як найголоснїйше закричав до ку
харки: «А передовсім до сто чортів не впускай
те мені тоту Вановичівну!» — але так він був задоволений з свого такту, порадив ще Кляв- дзї слухати у всім милосерну сестру і пішов.
Ледви Володко відзискав память і став на
бирати сили, він опікував ся своєю жінкою. Де
сять разів на день він питав кухарку, чи добре зварила для неї і чи жінка їсть; а лїкареви і мнлосерній сестрі він все договорював, щоб пле
кали і шанували єї. Найбільше терпіла Клявдзя.
2 клерикальна більшість — се тупий ніж, котрий
не в силі перекроїти обструкциї і тому і не го
ден нічого вдіяти. Ґр. Баденї скличе вправдї раду державну, але лише на те, щоби єї чим скорше розпустити, а відтак правити без парла
менту. Але ще є і трета гадка про теперішнє політичне положене, а сю гадку подав допису- ватель віденьский з »надзвичайного жерела< до
»Хогс1<1еиі8сЬе А11§. 2£§.«. Она містить ся в тім, що ґр. Баденї буде мусів тринацятий раз навя- зати нитки до порозуміня з Німцями, хотя вже дванацять разів нитка ся прорвала ся. Яким способом се станесь? — дописуватель не каже.
З Ішлю привіз ґр. Баденї і себе, т. є. свій портфель мінїстерияльний. Ми сподївалн ся всего, лише не того. Обетрукция чейже не впала з неба, а хтось мусів єї витворити? А як пошукаємо за причиною обструкциї, то єї авто
ром не буде ніхто иньший, лише сам ґр. Баденї.
Гляньмо в бувальщину. Перед роком обструкциї не було. Ґр. Баденї стояв тодї в зеніті своїм, збираючи плоди, посіяні давнїйшими міністер
ствами. Він докінчив реформу виборчу, рефор
му процедури цивільної і податкову. Лишила ся лише угода з Угорщиною. Ґр. Баденї став пересправляти з правительством угорским і ма
буть пересправляв так нещасливо, що відтак не мав надії, для свого діла найти більшість в пар
ламенті'. Се одна похибка. Щоби-ж найти таку більшість, мусів ґр. Баденї шукати за Чехами, а найшов їх тодї, як дав їм розпорядженя язи
кові. Се друга похибка. А ся і викликала об- струкцию. Хтож виноватий? — питає Ж. £г.
Ргеззе*. А вжеж машиніст виноватий, що ма
шина державна станула. А мимо сего полише
но ґр. Баденього при кермі справ державних!
Якже поведе він ті справи? Не лучше, як доси.
Чи можна проте до ґр. Баденього відносити ся з яким-небудь довірєм? Годі! Але Німцям все одно, чи Австриєю править ґр. Баденї або хто- небудь другий. їх становище запевнене. Німці не надїють ся нічого від вравительства, але і не боять ся правительства. Лише для Австриї не все одно. Як справді' ґр. Баденї не має пе
ред собою иньшого вибору, як лише або феде
ралізм або абсолютизм, то треба би пошукати за иньшим державним мужем, таким, що не коньче мусїв би Австрию вести на одну або другу з тих обох дуже ховзких доріг.
Але дописуватель віденьский до »Хогй-
<1еиізеЬе А11д. 2і8.« каже, що спорючі сторони, відкинувши примирене, досаднїйше відчують шкоду, чим гіравительство і держава. Чи се правда, чи лише погроза? Мабуть погроза. Ґр.
Баденї хоче федералїзмом наполохати Німців, щоби їх зробити мягчими до дальших перегово
рів, так само, як дав Чехам широкі язикові при- вілєґії, щоби відтак було з чого опускати при переговорах з Німцями. Ся погроза буде новою, третою похибкою.
Але виждаймо до середи. В середу збере ся штаб лівиці, котрий припише ґр. Баденьому воєнний плян до дальшої кампанії проти Німців.
Тількож, на жаль, сей штаб стоїть сам на дуже | хитких ногах. Більшість парламентарна не була доси в силі, здефінювати свою проґраму. А хоч би і здефінювала свою проґраму, то чи зможе она єї перевести в виду опозицій Німців. Вся голосна реклама, що робить ся по дневниках для правительства і більшості!, не здасть ся на ніщо. Більшість та зліплена лише, а в своїх за
садах так різнородна, що не годна дати ніяку поруку ні державі, нї династій. Она сильна о стілько, що може державі нанести дуже тяжкий удар, такий самий удар, який наніс державі ґр.
Таффе своєю політикою. Чи ґр. Баденї буде ма
ти на стілько сили, щоби оперти ся змаганям теперішної більшости ? А як не опре ся, то по нашій гадці' прорве він власного рукою всяку нитку до дальшої акцій — з Німцями австрий- скими*.
Ми подаємо зміст статі £г. Ргезз-и-:
в тій цїли, щоби читателї наші зрозуміли до- кладнїйше спосіб воюваня обструкціоністів. Ста
ти ся є звичайною погрозою на адресу прави
тельства. Она дасть ся зібрати в словах: Ґрафе Баденї! Не віддавай ся цілковито в руки біль
шости, а пробуй ще витягнути нас, Німців, з того болота, в котре ми самі влізли. Не іди в сліди ґр. Таффого, що повних 10 літ упра
вляв Австриєю —- без Німців.... Австрия мусить остати ся державою, в котрій би Німці були геґемонами над Чехами, Словінцями клерикала
ми. Послухай ще раз голосу нашого в >Хог<1- ДеиізсЬе А11§. 21§.* і навязуй тринацятий раз переговори з нами, щоби ми ще тринацятий раз тебе — скомпромітували. Статя »її. £г. Ргезз-и*
— як видко з всего — є простим гранєм в піжмурки. Чи ґр. Баденї має богато часу до забави з Німцями, покаже ся небавом.
ВІСТИ політичні.
Дневники віденьскі і праскі заняті пере
важно зборами комісій парламентарної правиці.
Голоси їх реґеструємо. І так пише праска »Ро- Іііік*. На конференциї комісиї будуть обговоре
ні средства до спиненя обструкциї. Питане се буде порішене без анґажованя більшости, отже в дорозі розпорядженя, котрих правительство змінить реґулямін засідань. >Каго<Іиі Бізку* на
зивають день 1 вересня історичним і домагають ся зміни конституциї в дусі автономнім.
»8а1гЬиг§ег СЬгопік*, орґан клерикалів нї- мецких, каже: Чехи думають, що тепер розхо
дить ся лише о їх ческу справу, мов-то другі союзні сторонництва і правительство мали би лише до їх бажань примінити ся. Се хибне по- нятє. Теперішня коалїция полягає на взаємних уступствах. Нїмцї-клєрикали мають свої окремі цїли. їх треба також вдоволити. Аж тоді коалї
ция буде трівка.
»Ьіи2ег УоІкзЬІаіІ* каже: Католицке народ
не сторонництво має тепер велику задачу перед собою. Оно мусить подбати о добро народа, ко
тре заступає.
Чим більше полїпшав ся стан Володка, тим біль
ше журила ся Клявдзя тим, що неминучо стоя
ло перед нею. Она ще ніколи не бачила судо
вої розправи, тож малювала собі єї відстраша- ючими красками. Она бачила в дусі, як сама сидить на лаві обжалованих — після розуміня єї тим самим она стикаєсь із злодіями, розби
шаками і такою поганню; бачила, як там сидять зневажена, збезчещена — всі на неї глядять; а там — Там єї судиї, она піднесла вже руку до присяги. І се для неї щось страшного ; она пригадала собі ще з науки релїґіі, що присяга щось незвичайно сьвятого, що присягаючий бере на себе страшну одві- чальність — і она тремтіла зі страху. Чи она мусить присягати? Чи з того всего вийде яка неслава для єї чоловіка ?
Такі ось питаня непокоїли єї; чим більше зближав ся той день, тим більший неспокій 0- гортав єї і на останку рішила она піти до ста
рої приятельки шукати відради вилляти свій жаль. Присвоїм мужу лишила милосерну сестру і пішла помимо сильного зимного вітру, що не давав їй дихати, до пані Комаровскоі.
Пані Комаровска давненько не приходила, бо сильний ревматизм мучив єї саму, і тепер дуже втішила ся, що побачила свою приятель
ку і почує добрі вісти про стан Володка.
— Але-ж бо ти страшно виглядаєш, Кляв- дзю, сказала пані Комаровска із співчутєм і підсунула їй крісло перед теплу піч, з котрої ясний відблеск бив на хату. Як завирюха в ко
мині гула, вуглї в печи знов розгоріли ся і не
ясно осьвічували стіни комнати, як в комнатї було приємно, тепло — все те відчувала Кляв
дзя мимоволї; се успокоїло єї розбурхані нерви.
Она скулила ся і вдивляла ся в жаріючий огонь:
їй здавало ся, немов весь несупокій, вся журба остала на дворі, на улицї, де лютила ся завн- рюха — а тут самий супокій і мир!
Пані Комаровска принесла склянку чаю і коли поставила єї перед Клявдзю, ся вхопила єї руку і сердечно поцілувала.
— Тіточко, тут у тебе мир, спокій — але я...! Боже, менї так страшно, так лячно! — ше
потіла она, а в очах виступили сльози.
— Будь спокійна! Доси ти держала ся до
бре! — успокоювала єї пані Комаровска і гла
дила змарніле зимне личко. Що-ж знов ста
ло ся ?
А Клявдзя стала оповідати про свої страхо
вища; лаву обжалованих, присяглу і все-все, що єї мучило.
Дальше буде.
»8опп иші Моп8а§52еіЬии§;< каже: Тепер дик
тує услівя не др. Герольд а ґр. Баденї. Реґуля
мін буде в сей спосіб змінений, що поіменне го- лосованє буде допущене лише при рішаню ме- риторичних а не формальних питань. Павза 10- минутна відпаде. Дисциплінарна власть президиї буде розширена. Непослуші посли будуть виклю
вані з засідань палати. Ґр. Баденї жадав відтак, щоби більшість парламентарна заручила ся за як найскоршу полагоду біжучих справ, іменно:
буджету, договору з Угорщиною і відновлена за
кону оборони державної. До виконаня проґрами автономної правительство не хоче зйбовя- зати ся.
«КєісЬзіуєііт* каже: Ґр. Баденї лишає ся.
Корона покладає в нїм повне довірє. А обструк- цня? І та лишить ся. Шенерер вправдї конає лібералів ногою, але они держать ся єго за по
ли. Щож хоче обетрукция? Уступленя ґр. Ба
денього. Чи в Австриї всі питаня звязанї з осо
бами? Припустім, ґр. Баденї уступив. Щож вий
де з того ? Чи наслїдник єго уляже перед мень- шостию парламентарною? Годі! Жадне прави
тельство не схоче так скомпромітувати ся. Нім
цям вільно було приступити до більшости. їх прошено туди. їм мощено дорогу всякими спо
собами. А який був конець ? Они самі пустились на дорогу авантурничої політики і обструкциєю скомпромітували парламентаризм австрийский.
Німці хотять верховодити, хотять зміни кабіне
ту. Щож було би тодї? Ситуация не поправила ся би. Тодї Чехи переняли би на себе ролю] об
струкціоністів і так (Іиісе іп іпйиііиш. Обетрукция Німців була найбільшою похибкою з їх сторони.
Ми указували заєдно на ню, але нас не слуха
но. Ми не вороги Німців. Ми раді би, щоби они в державі заняли поважне становиско, але на те становиско доходять сторонництва не авантура- ми, але дорогою р е а л ь н о ї політики. Славяни починають на серіо лучити ся. Чи Німці не знають иньшої політики крім безлудної обструк
циї? Час би над сим подумати.
>И. £г. Ргеззе*, згадуючи про конференцию
парламентарної більшости, не покидає ся надії, що більшість та розпаде ся небавом. Она де- лєктує ся іменно статєю >Біпгег УоїкзЬ1аН-у«, в котрій клерикали висказують своє невдоволе- нє з того, що Чехи дбають лише про своє ческе право, а не думають про уступства в користь віроісповідної школи. Нїмцї-клєрикали не радо дивлять ся на те, що в новім «зелїзнім обручі*
Чехи грають першу скрипку. »Н. £г. Ргеззе* має надію, що ґр. Баденї не схоче вступити в сліди Таффого і Дунаєвского і управляти Австриєю проти Німців. Теперішна більшість не така силь
на, щоби змогла зломити обструкцию. А поки обетрукция буде, поти і неможлива ніяка акция парламентарна. Ухвали комісиї більшости пар
ламентарної будуть без всякого значіня.
ЩеиізсЬез УоІкзЬІаІІ* потверджає відомість, що ґр. Баденї подиктує більшости парламентар
ній вимінки, наколи би правительство мало о- перти ся на сї'й більшости. Виімки ті на зміну реґуляміну і полагоду біжучих справ подав ґр.
Баденї д-рови Герольдови точно стилізовані. Від принятя тих вимінок через конференцию буде залежати, чи правительство скличе раду дер
жавну в вересни. »Б. УоїкзЬїаН* додає також, що февдальна ческа шляхта жадає, щоби з по
серед неї покликано когось до кабінету.
З всіх тих, досить суперечних ВІСТИЙ ВИХО
ДИТЬ, що правительство думає оперти ся на те
перішній більшости, але лише услівно. Оно від- видає надмірні жаданя автономістів, щоби не зривати рішучо з Німцями. Се значить: кабінет ґр. Баденього не переймає ся на разі' ніякою принцппіяльною проґрамою, а стає лише на ста- новиску реальної політики. Єго стараня обме- жають ся на рушене машини парламентарної з місця. Обструкцию думає правительство обез- силити строгшим реґуляміном і відтак пред- прийме п р о б у, чп можна ще Австрию управля
ти по конституцийному, чн може треба буде обмежити ся, поки-що, на розпорядженя прави- тельственні.
Нїмецка »Кгеи22еііии^* поясняє ухвалу Нім
ців, не брати участи в конференції!' віденьскій (26 серпня) тим, що ліберали, з боязни о свої мандати, мусять тепер бути ще радикальнїйши- ми, як сам Шенерер. Крім того не можуть лі
берали забути ґр. Баденьому потверджена дра Люеґера на становиску посадника Відня. Більша
з посілість нїмецка була знов тої гадки, що для
неї не наспів ще час, сказати рішуче слово.
Она відказала ся від участи в конференцій фор
мально, але не мериторично.
Франция по повороті свого президента з гостини в Росиї заходить ся коло помноженя своїх воєнних сил. Се характеристичне. Міні
стерство війни розпорядило іменно, щоби при полках завести всюди четверті баталїони. — Праса француска домагає ся, щоби правитель- ство оголосило договор з Росиєю. Орґани пра- вительственні відповідають, що на оголошене точок договору потреба призводу царя. Що сей договор не звернений проти Німеччини, за се ручать голоси праси нїмецкої, кажучи, що як
раз через сей алїянс Франция мусить иозбути ся своїх мрій на відзисканє Альзациї і Льота- ринґії.
Найважнїйшою подією в Росиї є тепер по
дорож царя з родиною до Варшави. Цар при
буде до Варшави 31 серпня. Деякі дневники бачать в сім приїзді зміну політики Росиї су
проти Поляків. Николай II не хоче вступати в сліди неприязної Полякам системи свого бать
ка, Александра III. Він жеж відкликав в своїм часі ґенерала Ґурка з Варшави, а вислав туди Шувалова, а по нїм кн. Імеретиньского, чолові
ка миролюбивого. Тількож система обрусїня ще не усунена. Не усунена і система справосла- вленя всіх горожан росийеких. Мимо сего По
ляки звертають ся до царя Николая II з дея
ким довірєм. Они приймають свого володаря остентативно в надії, що доведуть ся їм якісь полекші. Будучність покаже, чи надії ті оправ
дані? Петербурский >Кга^« думає, що цар дасть Полякам свобідно розвивати ся на поли націо
нальнім і релігійнім.
З Варшави виїде цар з родиною і велики
ми князями Володимиром і Павлом Александро- вичем до Спали, а відтак на маневри війскові.
В самій Варшаві приняла депутация горожан варшавских царя хлїбом-солею. Цар ириняв привіт і сказав: «Радо приймаю ваш дар і ті
шусь, що враз з царицею вперве гощу в Вар
шаві». Царска пара удалась відтак до Лазєнок.
Лад удержувала сторожа горожаньска, кордону війскового не було. Коло брами триюмфальної на Празі' дожидало царя духовеньство, вздовж дальшої дороги до палати стояли цехи, робіт
ники фабричні, жиди, пастори, а при брамі пур
пуровій перед палатою Потоцких шляхта. Окли
ки були сердечні. Цар дякував, розкланюючись на всі сторони. Ціле місто сьвітло пристроєне.
В палаті' на Лазєнках відбув ся обід фамілїй- ний, вечером відсьнівали хори твори Монюшка, Шопена і Шуберта. Царя супроводить і мінї- стер війни, Ванновский.
Н о в и н к и.
Катастрофа на зелїзници. Нині рано одер
жали ми таку телєґраму: На зелїзницї, на ста- циї ІІрошова, наступила катастрофа. Половина возів поїзду враз з машиною війшла на иньший тор, а друга половина на иньший. На щастє ста
ло ся се в хвиля здержувана поїзду. ІІочтовий віз розбитий. З нодорожних не потерпів ніхто, крім легких контузий.
— Збори дяків деканата Оережаньского опові
щено на день 16 вересня с. р. Додатково про
сить п. Ів. Сойка, церк. півець з Бережан, пода
ти до відомости, що в тім же дни відправить ся в бережаньскій церкві заходом церк. півцїв Деканата бережаньского торжественне богослу
женє за недугуючого Є. Ем. Кардинала Семб'ра- товича, на котре то богослуженє взиває ся всіх півцїв з деканатів: бережаньского, нараївского і підгаєцкого.
— З руского-народного театру. Дальший ре
пертуар в Станиславові: в середу 1 вересня:
«Бідне дівча», в четвер 2-го «Мужичка», в су
боту 4-го «Мікадо», в неділю 5-го «Федько Острогский». — Від дпрекциі.
— Рада шкільна краєва на засїданю з ЗО серп
ня ухвалила: іменувати заступниками учителів в ґімназиях: Франца Крішкого в V. ’ гімн, у Львові і Юлїяна Мазурка в гімн, в Самборі; пе
ренести заступників учителів в школах серед-
них: Тадея Просколяньского з Самбора до шко
ли реальної в Тернополі!; Салямона Гандля з Бродів до Стрия; Блажея Юрковского зі Льво
ва до Бродів; Віктора Островского з школи ре
альної у Львові до школи реальної в Кракові;—
апробувати до ужитку в школах середних з руским язиком викладовим книжку п. з. «Пе
тро Огоновский. Учебник фізики ДЛЯ ВИСІЛИХ
кляс шкіл середних. Львів 1897«. Ціна в оправі 1 зр. 20 кр.
— Церква сьв. 0. Николая на жовківскім пе
редмістю у Львові зачинена тепер для богослу- женя, позаяк львівский магістрат почав рестав- рацию тої церкви, призначивши на сю ціль, на тепер 6000 зр. Є то дуже незначна сума, тим більше, що церква та незвичайно запущена в се
редині і з верху. Криша покриває ся цинковою бляхою — до сеї пори була покрита ґонтами.
В середині' церкви роблять каменярі вже від тижня.
— Обильне жерело наФти показалося дня 23 серпня в Старім селі, березівского повіта. Ропа іде з глубини 183 метрів і першого дня бухнула так сильно, що позаливала сусідні села Тепер іде вже ропа правильно 2-цалевими рурами і дає до 100 бочок денно.
— Знов нещастє на зелїзници. Дня 19 с. м. о годині 4-ій рано наїхав поїзд товаровий на страж
ника зелїзничого Войт. Звєжиньского, котрий стояв при рампі коло будки ч. 199 на територій громади Шегинї коло Перемишля і тяжко єго покалічив, так, що він перевезений на стацию Медику в дві години помер.
— Зелїзнича катастрофа. Під Ельберфельд в ГІрусах, наїхали оногдї на себе два поїзди. На
слідком удареня забило ся двох подорожних, а 12 ранних. Богато ваґонів поторощених.
— Віщованя Фальба. Фальб віщує на вересень:
Від 1 до 5 дощі, від 5 до 9 посуха, від 9 до 11 (день критичний другорядний) сильні дощі, від І 2 до 16 посуха і холодно, від 17 до 28 тепло, бурі і дощі, 26 вересня є день критичний дру
горядним, послїдні дні вересня будуть погідні і теплі.
— Великий пожар в Венециї. В складі меблів біля майдану Сан-Люка вибух сими днями гріз
ний огонь. Шість членів пожарної сторожи, ко
тра прибула на поміч, найшло смерть в полумі- нях. Кількох горожан а також жовнірів і огне
вих сторожів віднесли пораненя.
— Побиранє податків. Як звісно відбирають тепер громади державні податки від сторін в до
рученім крузі дїланя і не нолучають за се діло
водство ніякої заплати. Страйк нїмецких громад в Чехах, котрі перестали виповняти службу в по- рученім крузі дїланя, присилував міністерство фінансів до виготовлена законопроекту, силою котрого громади будуть долучати за стягане дер
жавних податків заплату. Законопроект сей пред- ложить правительство в найблизшім засїданю ради державної, о чім повідомлено вже міску раду міста Праги, котра звернула ся була в мі
ністерство о унравпльненє сего діла.
— Нещасливі пригоди. В Лясківци, пов. бере
зівского, наслідком неосторожного обходженя з оруженєм застрілив Валентин Визняк Мариян- ну Конопкову, зарібницю, в хвили, коли оглядав дубельтівку, щоби застрілити скаженого пса. Ко- нонкова упала трупом на місци. Против Визняка заряджено карне доходженє. — В Кутківцях під Тернополем 9-лїтний синок Якима Михайловича, висланий вітцем в поле з кіньми і плугом, упав з коня, почім плуг переїхав по нїм. Хлопчина страшно покалічений. Вина то вітця, що дав ко
ні і плуг такій ледвн від землі вирослій дитині.
— Нещасливий випадок. ЕсЬо рггетузкіе доно
сить: Лука Піх із Стубна відвозив фіру збіжа з поля на фільварок. Нещастє хотіло, що на хвилю перед тим інжинєрия війскова депонувала в тім місци помір і жовнїри розпростерлії свою білу широку парасолю. Хлопскі коні, побачили щось незвичайного, наполохались, наслідком чо
го Піх упав межи коні і потерпів страшні пока- лїченя. Привезений до шпиталю в Перемишля, мимо всіляких старань, помер четвертого дня.
— Нечуване убийство. В Шафлєрах коло За
копаного замордував сими днями пропінатор Герш Фербер в страшний спосіб селянина-страж- ника. Причиною убийства мала бути обава, що
би стажник не доніс власті! о иерепачковуваню Фербером спіритусу. Нещасній жертві вирізано язик і вбито кілок в горло. Злочину доконав Фербер при помочи своїх двох синів. Відданий в руки справедливості!, жертвував кілька тисяч, щоби дозволено єму утечи.
— Зелїзниця на Монтблян. Серед численних проектів будови нових зелїзничих ліній у Фран- циї, цікавою є будова трох зубатих доріг зелїзних, ведучих на Монтблян. Зелїзниця з Ша-
мунї до високости 2000 метрів, буде отворена для руху ще підчас вистави в 900 році. Друга лінія виходяча з місцевости Лє-Гуш буде сяга
ти майже самого вершка гори.
— Померла Павлина з Менциньских Вннницка, жена пароха з Барича, в 29-ім році житя.
Вісти з Еп. Перемискої.
О. Антоній Ломницкий, префект студий при діецезальнім духовнім заведеню в Перемишли, іменований дїйстним капеляном війсковим ІІ-ої кляси (на місце пенсіонованого о. Клим. Литинь- ского), а о. Мих. Ортиньский, заступник кати- хита при учительскій муж. семинарнї в Самборі, дїйстним катихитом при тій-же семинариї.
Кандидати стану духовного, наміряючі убі
гати ся о принятє до духовної семинариї у Льво
ві, мають до дня 20 вересня с. р. свої поданя через дотичні уряди декан, сюда внести. Про- шеня мають бути заосмотрені в слідуючі нале
жите остемпльовані сьвідоцтва: 1) метрика хре- щеня і миропомазаня; 3) сьвідоцтва всіх курсів шкіл народних, ґімназияльних і сьвідоцтво зрі
лосте; 3) сьвідоцтво здоровля від лікаря повіто
вого або семинарского з потвердженєм, що кан
дидат здібний фізично до званя духовного; 4) Посьвідченє ц. к. староства, що кандидат не на
лежить до звяви війскової, або що єму прислу- гує привілей увільнена; 5) сьвідоцтво морально
сте; 6) сьвідоцтво убожества затверджене через дотичне ц. к. староство. — Прошеня незаосмо- трені у веї повисші сьвідоцтва або внесеня по речинци, не будуть увзглядняти ся. Дня 28. ве
ресня с. р. рано по вислуханю служби Божої в церкві катедральній мають кандидати явити ся в канцеляриї Еп. Консисториї до одвітного іспиту.
В цїли принятя питомцїв до тутешного пів
чого заведеня фундациї бл п. Еп. Иоана Снїгур- ского на рік шк. 1897/8 визначує ся речинецьна день 1 жовтня 1897. Услівя принятя необходи- мо потрібні: 1) Скінчений 17 рік житя; 2) непо
рочність обичаїв; 3) окінчена 4-та або по край
ній мірі 3-тя кляса шкіл народних з добрим у- спіхом; 4) добрий, чистий голос. — Убігателї мусять свої поданя, неостемпльовані, заосмотре
ні в потрібні сьвідоцтва через дотичний паро- хіяльний уряд предложити Еп. Консисториї най- пізнїйше до 25 вересня с. р., а самі лично яви
ти ся дня 1 н. ст. жовтня с. р. в школі дяків- ского інститути в Перемишли. Хто з кандидатів висше наведених условій не доповнить, того по
дане увзгляднепе не буде. Замість формального сьвідоцтва родженя і хрещеня вистане, коли до
тичний парох. уряд супроводячи подане убіга- теля, подасть рік, місяць і день родженя проси- теля а також імя і стан вітця.
Цїннии львівскої палати торговельної і промислової.
Л ьв ів д н я 31. с е р п н я 1897.
І. Анциї за штуку.
З е л їз . г. К а р . Л ю дв. по 200 зл . м к . З е л їз . Л ь в ів-Ч ер н .-Я сси по 200 зл . валь.
е р б л ...
Б а н к у гіп о т . гал . п о 200 з л . в. а. .
„ кр ед . гал. п о 200 зл. в. а в. . Г а р б а р н ї в Р я ш е в і п о 200 зл . в. ав.
Ф а б р и к и в а ґо н ів в С я н о к у п ер ед тим Л їп ін ск о го по 500 к о р . в. ав.
II. Листи заставні з а 100 зл . в. ав.
Б а н к у гіп. г. 5% в. ав. з 10% нр. .
„ „ 4 * і * */,% „ л ьо с в 50 л.
” „ „ 4 % „ в 601 но 200 К
„ к р ав в . 4*/,% в. ав. л ьо с в 51 л.
„ 4 % в. ав. л ьо с. в 57 л.
Т ов. кр ед . г а л . з е м с . 4 % (п е р ш а е м іс .) , „ „ „ 4 % льос. в 4 1 '/, л іт
„ „ „ 4 % ,, в 56 л іт . III. Облїґм з а 100 зл.
Гал. ф о н д у п ро п ін ац . 4 % в. а в. . Б у к о в . „ „ 5 % „ „ . К о м у н а л ь н і Б а н к у кр. б0/0 (2 ем .) .
„ „ „ 4 */,% (В ем.)
З е л їз н и ц ї л ь о к а л ь н і 4 % по 200 кр.
П о з и ч к и к р ав в . 6°/0 ва. з р о к у 1873
„ 4 % „ „ 1891
4 % по 200 ко р . з р. 1893
„ м. Л ь в о в а 4 % по 200 к о р . IV. Льоси.
М іста К р а к о в а ...
„ С т ан и сл а в о в а . . . . V. Монети:
Д у к а т ц ї с а р с к и й ...
Н ап о л ео н д о р ...
П ів-ім п ер и ял • ; . . .
Р у б е л ь р о с и й с к и й с р іб н и й .
„ „ п ап е р о в и й .
100 м а р о к н їм ец к и х . . . .
п ла
т я т ь зл. кр.
ж а д а ю ть ал. кр.
215 — 218 —
282 — 285 —
380 — 390 -
— — 210 —
200 — 210 —
250 - 260 -
110 20 110 90 100 - 100 70 96 70 97 40 100 50 101 20 97 60 98 20 97 80 98 50 97 50 93 20 97 10 97 80
97 80 98 50
102 75 — —
102 10 102 80 100 10 100 80 96 50 97 20
103 — —
— — —. —
97 80 98 50
97 — 97 70
27 25 29 25 42 —
5 62 б 72
9 49 9 59
9 55 — —-.1
1 20 1 25
127 75 128 75
58 55 59 —
1 5 -В е с н я н к и
прищики, утробяні плями вигубляє успішно в дуже короткім часі, від давна вшіробований
І г е п і е І Г І 8
161 44-? д-ра "’^ 7 '± із г ь Ь ’а,
'±"■1" Ціна слоїка з приписом ужитя 80 кр. =
Тілько правдиві з підписом Д-ра УСЬуІІ’а.
Головний склад в аптицї
Жигм. Рукера
під „Срібним орлом" у Львові.
