Ч. 46. Львів. Субота дня 27 лютого (II марця) 1899. Річник III.
Передплата V
на »РУСЛАНА» виносить:
в Австри :
цілий рік . . . 12 р. ав піл року . . 6 р. ав чверть року . 3 р. ав.
місяць . . . 1 р. ав.
За гргницчс:
на Цілий рік . . ‘„'О рублів або 40 франків на нів року . . ]0 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав.
г--- - -
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, і бо руске ми серце і віра руска.* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІИашкевича.
А І
і
крім неділь і руских сьвнт о год. 6-ій пополуднії.Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л ї н д о г о. — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
і Рукописи звертає ся лише • ' на попереднє застережене. — ’ Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 5 15 кр. від стрічки. і
Д ві формули.
Переднім стала була згода між обома президентами міністрів що-до полагодженії австро-угсрскої угоди, та не було згоди' між Банфім а угорскпм сонмом. Тепер- жеж стала згода між Сельом а угорскою опозициєю, зле нема згоди між ним, а єго товаришем по чині, президентом міністрів ґр. Туном.
Угорский премієр не згодив ся на умо
ву, яку нринян був бар. Банфі в Іиїлю що
до заключеня угоди, але поставив свою нову формулу, яку угорска праса назвала,
»формулою Селя«. Она полягає на тім, що позваляє на продовжене митового і торговельного союза Угорщини з Австриєю лише до р. 1903, в котрім вигасають тор
говельні контракти Австро-Угорщини з по- сторониимн державами. Коли-б до р. 1904 угоди не відновлено, тоді Угорщина буде осібно для себе заклювати трактати з всі
ма державами, а Австрия собі-ж осібно.
Отже що-до спільности австро-угорскої дер
жави, став би рік 1904 рішаючим. Або держана рознала би
сяна дві держави,' цілком самостійні, або Австрію мусїла би, супротив такої евентуяльности заключитн за всяку ціну угоду з Угорщиною, т. з. за ціну всяких користиіі для угорского ріль
ництва і промислу, яких би они лише за-і жадали. Дальше жадає »формула Селя<!
продовжена користної для Угорщини угоди, з анстро-угорским банком не до 1903 р., але аж до р. 1910. За ті корнети поли
шає Сель великодушно свободу австрий- скому правительству перевести угоду на якій-небудь, парламентарній чп позанарля- ментарній дорозі, на підставі §. 14.
Австрийске правительство не згодило
ся очивидно на такі пропозициї Угорщи
ни, що виходять вже на простий визиск патріотичного почутя для збереженя одно- цїльности держави і єї великодержавного становиска. Супротив »формули Селя* ґр.
Тун поставив свою »формулу«, яку назва
но ^формулою ґр. Туна«. Ся формула не є чим пньшим, як рішучим відкиненєм жа
дань угорского президента міністрів, бо не годить ся на продовжене привілею австро- угорского банку до р. 1910 при рівноча
снім продовженю митового і торговельно
го трактату до р. 1904.
Прикра така ситуацію стає тим тяж
ілою для Австрії, що она тепер розідне- на і обезсилена аґітациями нїмецких опо
зиціоністів. Тепер вже австрийскі Німці про
зріли, що в тій сліпій і пристрастній бор- бі, щоби стати верховодами над австрий- екпмп Славянами, они заі нгли ся так да
леко, що самі стали рабами економічного, ба і державно-політичного визиску Мадя
рів. Тож деякі опозицийні дневники начи
няють трубітп до відвороту, а між ними станула в першім ряді N. 1г. І’гееке, ся недавно така горяча і стоязнчна речниця опозиції.
Прояснює ся...
О скілько можна заклювати з внїшних по
знак, «Ділу* прояснює ся по трохи, до чого до
вела єго політика консолідації з москвофілами.
По шестилітній управі того байстручого зїля
«Діло* збирає дуже послїдний намолот. Клясич- ним доказом того стають збори жовківскої фі
лії общества Качковского і «Русской Радьк, з котрих енравозданє подає «Діло* з руки участ- ника тих зборів, члена «Просьвіти*. Се спра-
возданв іде прямо на розріз з консолїдацийною політикою «Діла*, а мимо того оно сповнило сю очивидну неконсеквенцию і замістило єго, мовби хотіло тим доказати, що і ему вже на
решті ціла єго довголїтна ситуация прояс
нює ся...
Між иньшим, доносить справоздавець зі згаданих зборів таке:
Загальні збори жовківскої Рускої Ради ви
значили ся гарним рефератом політичним адв.
д-ра Короля, звістного парляментариста і горя
чого сторонника примирена партин (тут нале
жало би поставити невннайдений ще знак іро
нії. — Р е д.) Змалювавши яркими красками на
шу нужду, бесідник представив ті єї причини, котрих виновниками самі Русини, як Оорба пар- тийна, хрунївство, заячесердіє і т. д. Коли ре
ферент виказував наслідки борби партийної і защіплюваня тої борби межи селян, я був пев
ний, що він, не шукаючи далеко за примірами, укаже на відбувші ся перед хвилею збори філії обіцества Качковского і на нельояльві напади на «Просьвіту*. Однаково» видно референт не хотів дразнити «маститих*... А шкода, бо сей примір був би далеко відповіднїйший і нагляд- нїйший, ніж папедений референтом, що якась там читальня «Просьвіти* не хоче вписати ся до общества Качковского.
Що та читальня має рацию, сегб найлуч- шим доказом були збори жовківскої філії обще
ства Качковского. Бо чн-ж на те мають чи
тальні «Просьвіти* вписувати ся до общества Качковского, щоби члени тих читалень на збо
рах того общества наслухали ся всяких лайок і інсииуаций на своє товариство? Се чей-же за велике жадане!
Але вернім до річи.
Гіо рефераті д-ра Короля, мовби у відпо
відь єму, як має ся розуміти згоду партийпу, забрав слово предеїдатель зборів і «вінтівский*
1
Б е а т а і Г а л ь ш к а
історична траґедия в 5 актах з д р у г о ї п о л о в и н и XVI. в і к у
Льва Лопатиньского.
О С О Б И :
Бейта з Косцвлецких Острожска.
Гальшка, єї донька.
Василь, князь Острожский.
Дмитро, князь Санхушко.
Дмитро, князь Вишневецкий.
Лука, ґраф з Горки.
Симеон, князь Слуцкий.
Альбрехт Лаский.
Мартин Зборовский.
Осип, козак Санґушків.
Максим, ключник Острога Мартин Ліва, гостивник з Лісп.
Людміля, єго жінка.
Адам Кухта, війт з Нїмбурґа.
Матис 1 гості у Лїви. ..
Непомук ) Гонець.
Козак.
Хлопець кухонний.
Пріор Братчик
Старша сестра Молодша «
Шляхта, війско, гості весільні.
о. о. Домінїканів.
Час подій друга половина XVI. віку.
І. Акт в Острозі. II. В гостиници в Чвхі'і. III. Б монастири оо. Домінїканів у Львові. IV. У вязни-
ци.
Т‘.В замку Острожскім.
Слово від автора.
Ся праця має свою коротку історию, нїм ще в книжці станула перед осуд читаючого за
галу. Ще в р. 1891. я вніс був еї на перший драматичний конкурс Виділу краєвого. Комісия конкурсова закинула їй передовсім незвичайний обєм, що виходив богато поза границі спектаклю одного вечера. Признаючи слушність того закиду, я черкав і черкав свій твір, доки він не зменьшив ся більше, як на половину і по відповіднім опрацьованю гірнняв свій теперішний вид. Тоді я предкладав єго два, чи три рази видїлови Бесіди до апробати для вистави в рускім театрі.
Але за кождим разом звертано мені єго тому, що єго тенденция з а м а л о п а т р іо т и ч н а . Сего закиду я знов не признавав, хотяй не було ' би нічого лекшого, як вложити кілька патріо
тичних фраз в уста дїлаючих осіб. Однакож я переконаний, що тенденция і фразеольоґія шкодить лише артистичній стійности всякого твору, та що єго вартість лежить виключно у підтриманю настрою даних подій і обставин та поглубленю виведених характерів і типів.
Тенденцийною може бути хиба сама тема, яку вибрав собі автор для свого твору, а з загаль
ного образу, коли він правдивий, виснує собі єї
легко уже сам видець, слухач, чи читач. О скілько тема невідрадних подій княжого роду Острожскнх і сумних відносин тодїшного королівства ноль- ского інтересна для нннїшного загалу та о скілько я спроміг відповісти висказаним висше арти
стичним вимогам — оставляю ласкавому осудови прихильного читача.
Автор.
Дія перша.
На Острожскім замку гостинна.
СЦЕНА І.
Беата і князь Вишневецкий
(входять з бічних дверий).
Беата.
Се прецінь не відмова з моєі сто
рони!
Янадїяла ся, що ви, князю, будете доби
ватись серця Гальшки в бою з Татарвою, а не в пересправах з женщинами
Вишревецкий. Я
вже прирік вам, велика княгине, свою поміч і опіку, але позвольте хоть побачити княжну, щоби єї вид запалив мого ду
ха і насталив рамя. Вже пращаю ваші пороги, а ви, велика княгине, засланяєтесь, що ніби то княжна хора...
Беата.
Хора, так є! Єї вік не такий, щоби думати про женихів. Она хора, за молода...
Вишневецкий.
Даруйте, велика княгине, але я знаю правдиву причину вашої суворости. Зна- ю, що тут є хто нньшин на нримітї і що хотяй княжна хора, то князь Василь дав уже слово.
Беата.
Василь?... Кому дав слово?
2 — кандидат на посла з равского повіту (гляди но
винку «Галичанина* ч. 41) о. Решетило з Маґе- ри і сказав довгу «прочуветвенную», але дуже баламутну річ, зійшов... ну, на фонетику — на те, іцо декотрі Русини продали рускі букви за три тисячі (знов натякнув на «Просьвіту»!), а вкінци поставив резолюцию, щоби всї рускі по
літичні товариства порозуміли ся (>іе!) межи собою і вислали депутацию до цісаря з прось
бою: розігнати парламент і скасувати фонетику.
Ну, що як що-, але ті резолюцій дійстно гідні —
«війтівского» кандидата на посла!...
Заохочений гучним «славно», якого удо
стоїв ся о. Решетило за фонетику, селянин Іль- ків також хотів «пописати ся» і сказав, що він, як побачить фонетичну книжку, то єго чіпає ся сліпота. Ну, ми віримо Ількови, бо збори жовківскої філії общества Качковского пере- сьвідчили нас, що сліпота вже многих чігіила ся. [А кому би ще і тих зборів було за мало, той нехай прочитає собі в »Галичанин-ї« мни
му »допись із провінциї» (чи не спечену в са
мій редакциї?) п. з. «Подпольная робота», котрої
«сліпий» автор висказує своє «негодованіе» за те, що «Просьвіта» вислала циркуляр до своїх читалень, в котрих звертає увагу читалень на брехні «Русского Слова» на «Просьвіту». Сей «слі
пий» уважає поступок «Просьвіти» яко союзної сторони (чи «Русского Слова»?) за нечестний і непатріотичний! Ну, більше обскурантизму і пер- фідиї годі собі подумати. «Просьвіта» не сьміє навіть боронитися перед лайками свого мнимого
«союзника»].
Але ми запитуємо тих, котрих фонетика ще «не осліпила», до чого доведе така робота?
Чи до примиреня партий, о котрім всї «сліпі»
так горлають, а рівночасно устроюють на своїх
«собраніях» орґії против «Просьвіти»! Не дивуй
те ся тепер, чому дня 23. лютого саля жовків
скої Рускої Ради сьвітила пусткою!...
Галицкий сойм.
О д и н а ц я т е з а с ї д а н є з 10. марця від
крив маршалок о Ю*/, годині. По відчитаню приступлено до дневного порядку. При гіетициї руского педагогічного товариства в справі за
снована одної женьскої семінариї учительскої рускої в східній части краю, забрав голос Преосьв. єпископ Ч е х о в и ч і в довшій осно
вній річи попер сю петицию (Річ егі. Чеховича1 подамо в повній основі). Пос. Г а м о р а к попер петицию громади Карлова о уділене їй беззво- ротного датку на будову школи триклясової.
Громада сама доси дбала дуже ревно про про
сьвіту, але на розширене чи нову будову три
клясової школи не посідає достаточних средств.
Пос. Ж а р д е ц к и й попирає петицию Закони ного о иолученє сеї місцевости з Уграми без- посередно. Петиция домагає ся субвенциї з фон
Вишневецкий.
І се мушу вам, велика княги
не, пригадати? Прецінь Дмитро Сапґушко вже давно вибирає ся у свати!
Бетаа (гердо). Я не знаю про те нічого!
Вільна моя донька і єї долею не сьміє розпо- ряджати Василь, тілько я і ще раз я!...
Вишневецкий.
Князь Василь не дав слова на пусто!
Беата
(плеще в долоні; до слуги, що вхо
дить). Проси велику княжну, щоби явила ся тут (слуга відходить; до Вишневецкого зворушена).
Князь Василь знає мене за добре, щоби мішав ся в мої діла. Заручаю вам, що рука Гальшки вільна, і я можу розпорядити нею після волі.
Вишневецкий.
Коли так дійсно, то я буду терпеливий. За два роки повторю мої нинішні слова, а до того часу спишу на бісурменьских карках скрижали моєї вірности.
Беата.
Так, так князю, спішіть у похід. Ба
жаю вам до него сили і щастя. Не забувай
те мого прошеня: тримайте ся понад Бог, що
би наші околиці очистити від Татарви. Нам у- же тут ні майно, ні житє не є безпечне, а я, слаба женщина, не могу сама дати їм достато-
чної опори.
СЦЕНА II.
Ті самі — Гальшка з дамами двора Беата
(представляючи).
Беата.
Дмитро князь Байда-Вишневецкий
— моя донька Гальшка.
дів кр. в сумі 100.000 зр. (!) Маршалок відчитав відтак телеграму, вислану кардиналом Рампо- лїм від св Отця яко подяку за желаня, зложе
ні папі соймом по поводу Єго поздоровлїня. В телеграмі дякує св. Отець за желаня і уділяє членам сойму своє апостольске благословепє.
Пос. К а р а т н и ц к и й мотивував відтак своє внесене на доповнене краєвого статута поста
новою, що вибрані до сойму публичні урядни
ки і функціонарі не потребують жадати від
пустки від зверхних властий до виконуваня свого мандату. Пос. В ер ещ и н ьс к и й яко член кр. виділу здає відтак справу з трех иредло- жень виділу: будови зелїзницї Переворск-Ба- хур, удїленя обшарови двірскому в Куткори кон
цесій' до побору мостового на Полтві і удїленя таких-же концесий громадам : Монастирець, Мо
сти і Тершаків. Слідувало справозданє шкільної комїснї з діяльності! департаменту.II. кр. виді
лу (справи шкільні, фондацій і субвенциї). Спра- воздавцем був пос. Райский. В справозданю сім зроблений закид видїлови краєвому, що він ви
платив «Просьвітї» субвенцию за 1898 р., хотя сойм на послїдній сесиї ухвалив не виплачувати товариству субвенциї, наколи би се товари
ство видавало к н и ж к и п ід б у р ю ю ч і- Інкримінованою книжочкою за 1898 р. уважала шкільна комісия (більшість) книжочку «Про панщину» Селяньского. До сего справозданя го
товив ся від двох неділь пос. Цєлєцкий з замі- тами проти «Просьвіти». Рускі посли ожидалн проте на нинішнім заеїданю борби із сторони деяких послів. Симчасом буря пішла боком і пос. Цєлєцкий не забрав слова. Здає ся, що аж при буджетовій розправі стане се питане оиять па дневнім порядку. — Пос. К а р а т и и ц к и й реферував закон, котрим позволено би було ре- зервовий фонд спільних кас сирітских уживати на удержанє і виховане убогих сиріт і опуще
них дїтий в краю. Закон сей принято. — Пос.
Б р у н їц к и й здавав справу з ухвали громад- скої комісиї, щоби при кр. виділі устроєно кур
си для громадских писарів. Проти сеї ухвали виступив пос. Ґ у р с к и й . Він яко інїциятор
«збірних громад» противить ся мудрим, образо- ванн.м писарям,
б отоді такі писарі возьмуть верх над війтами. На тім потерпить автономія громад. Бесідник рад би, щоби писарів вихо
вували бодай повітові виділи. - Пос. О ку н ев- с к и й говорить за образованєм писарів громад
ских під оком кр. виділу і властий краєвих.
Нинішні писарі, наколи здеморалїзовазі, то че
рез виділи повітові і старостів. Пос. Ґурский критикує все, бо він хоче завести свої збірні громади, що після обчислень коштували би 6 мілїонів річно. Старости псують нині старшину громадску і писарів. Они і противні всякому просьвігному руховії, они противні читальням і
«кружкам рільничим», они суть за удержанєм темноти. Най би лише они не деморалізували війтів і писарів, а було би вже і тепер в нас
Вишневецкий.
Я найщасливійший із людий, що хоть на праіцане побачив вас, велика кня
жно. Тут стережуть вас, мов закляту королівну.
Я хотів би перед вами сам собі бути речником против великої княгині.
Гальшка.
Хиба-ж моя мати учинили вам князю, що злого?
Вишневецкий. Я
приїхав на Острог, щоби вас, велика княжно, пізнати перед походом, що йде на Крим. Хотів іти на ворога з надією, щ о' буду за Бога і за вас точити бісурменьску:
кров !
Гальшка. Я
дуже рада пізнати славного князя Байду, про котрого наслухалась стілько з уст кобзарів.
Вишневецкий.
Княжно, хочу від вас почути рішуче слово! Чи схочете жити колись на ши
роких степах України, де кінь пасе ся, не схи
ляючи голови, де стременем збиває іздець пи
шнобарвні головки цьвіток?...
Гальшка.
Справді, нігде нема так гарно, як на Україні...
Вишневецкий.
Чи пристали би жити в по
честях межи чубатими, козацкими головами, коло мого серця? Княжно, чи позволите мені старати ся о вашу дорогу ручку?
Беата (приязно, але з притиском). Алеж князю, не можна-ж бути таким нагальним! Кня
жна з а м о л о д а , щоби могла сама рішати о своїй доли...
лучше. Пос. А б р а г а м о в и ч обстає за едука- циєю громадских писарів, але по повітах, не у Львові. Писарі, виховані у Львові, будуть за дорогі для сїльских громад. їх вимоги будуть за великі.
Бесідник ставить внесене, щоби кр. виділ норо- зумів ся з повітами і устроїв курси для писарів по повітах. На разі належало би над предложе- нєм комісій громадскої перейти до дневного по
рядку. Пос. Б е р н а д з ї к о в с к и й полемізує з Ґурским. Пос. Ґурский бавить ся в теорию. Бе
сідник бачить причину лихого устрою громад в тім, що інтелігентний елемент, двір, відсунув ся від громад та що на війтів наложено богато функций державних, котрих они не всилїзрозу
міти і добре з’орудувати. Найже-ж бодай писар громадский буде мудрійший, ніж доси. Ми, лю- довцї, будемо проте за устроєнєм курсів для гро
мадских писарів. Ми боїмо ся лише, щоби обра- зовані писарі не коштували за богато. Ми не хо
чемо однакож, щоби виділи повітові образували нових писарів. Пос. Я в о р с кий збивав пос.
Ґурского. Він е за устроєнєм курсу для громад
ских писарів. До громад треба внести елемент інтелігентний. Се не убе автономії громад. Пос.
Вайгіпґері Фрухтман боронять предложеня кр. ви
ділу. Пос. С т а д н и ц к и 'й говорив рівнож запред- ложенєм проекту кр. виділу і збивав виводи пос.
Зґурского. Пос. В а х н я нин, з порученя клюбу руских послів, виступив проти пожеланого прави
цею соймового проекту о збірних громадах (пос.
Ґурского) і піддержав в короткій річи проект устроєня школи для громадских писарів на п р о б у при виділі краєвім. Писарі вишколені сповняли би точнійше функциї порученого гро
мадам круга дїланя. Доки двори не сполучать ся з громадами, доти будемо мусїли дбати о те, щоби громадам дати технічну поміч до їх ши
рокого діловодства. По відповіли референта (пос.
Брунїцкого), що головно звернув ся також про
ти правиці, приступлено до специяльної розпра
ви над проектом.
Перегляд політичний.
Росийский посол для Сербії Шадовекий, покинув недавно Білград з причини, що єго не запросили на послїдний двірский обід. В тім факті він добачив обиди держави, яку посол репрезентує і стіснене его становиска яко посла і вислав ноту до петербурского правительства, де повідомив коротко, що рівночасно виїзджає з Білграду. Справа незгоди Шадовского з серб- ским двором датує ся з давнїйшо часу. Коли Шадовекий зложив першу візиту президентови міністрів і міністрові! справ заграничних Джор- джевичеви, запримітив в розмові, що ему гово
рено о війсковій конвенциї заключеній між Сер
бією а Австро-Угорщиною. Росийский репрезен
тант висказа з тої причини своє невдоволенє.
Джорджевич заперечив рішучо і доказував, що СЦЕНА III.
Ті самі і Максим.
Максим. Коні готові, дружина вельможного князя дожидає розказу (відходить).
Беата (дуже приязно). Нехай моє запевнене, що Гальшка до ніші « і обідни, буде вам, князю, запорукою, що брами О-гроги приймуть вас за-
ВСЇГДИ ГОСТИННО.
Потурбііп есі. лише, щоби ми бу
ли безпечні на тім Острог/.
Вишневецкий.
ІІр > тс не журіть ся, велика княгине, щоби тільки достойні пані задержали мене у прихильній Па.МИТН (цілує руку, кланя- єсь, нраіцаючи).
Беата.
Прощайте, любий князю!
Гальшка. Бажаю щастя у поході.
Вишневецкий.
Поки для мене сьвітить зір
ка любої надії', поти ви безпечні против дико
го находу (виходить).
СЦЕНА IV.
Ток без Вишневецкого.
Гальшка (весело). Князь старався направду о мою руку?... Він мені краще подобав ся у пі
снях: такий нагальний, надто себе певний...
Беата. Здає ся, що незабаром приїде сюди зі стриєм другий такий козацький атаман: Сан
ґушко.
Гальшка (радісно). Стрий Василь і князь
Санґушко!... О Санґушко мені найлюбійший за
всіх тих женихів. Яка я щаслива, що будемо
мати милих гостий!...
— з така конвенция не істнуе. Се було першою при
чиною непорозумінь між Шадовским а сербским нравительством. Відтак Шадовский зачав про- тивити ся присутности в Сербії прихильно для Австриї успособленого екс-короля Мілана, і про
тестував против відданя ему начального прово
ду сербскої армії. Джорджевич дав Шадовско- му пізнати, що Сербія від часу берлиньского конгресу, є самостійною державою і представи
телї чужих держав не мають права мішати ся до внутріїиних справ самостійного королівства.
Непорозуміне дійшло вже до тої точки, що Ша- довского позиция в Білградї сталась вже ля
чно неможлива і він уважав за відповідне ви
їхати. Росийскій радник посольский Мансуров зложив вже в міністерстві заграничних справ офіцнялуиу візиту.
Т а ґ а л ї на Ф и л и п и н а х стоять твердо при прапорі независимости від Америки. Хотяй переважаюча сила американьского оружя на
несла їм тяжкі удари, то все таки опи гадають піддати ся їй, тілько змінили свою тактику бор- би. З отвертого поля зійшли у праліси і моча- рн, а під’їздними нападами непокоять Американ
ців і задають їм хоть не великі розмірами, але за те часті шкоду. Американьскяй адмірал Де- вей мав сказати: Відай моб призначене умерти тут. Зачинаю вірити, що вітчини більше не по
бачу. Кампанія зачинає брати такий оборот, що не можу гадати о повороті». Сеся заява Девея викликала в Америці велику сензацию. Зачн яають вірити, що борба з Филипинцями потреває довгі літа. Комапдант американьскої армії в Ма
нілі вже виготовив плян загального атаку на Филипинцїв, бо єго війска зденервовані безна
станними дрібними бійками, пруть до рішучого кроку. Поки-що Американці в страху, щоби повстанці не відтяли від міста води. Коли би їм се повело ся, положене Американців і насе- леня міста було би страшне.
Н о в и н к и
— Іменована. Мінїстер справедливості! імену
вав кандидата нотарияльного з Грималова Іва
на Рудницкого нотарем в Луці і кандидата но
тарияльного Андрія Даниловича нотарем в Бо
рний. — На основі цїсарскої постанови з 5-го лютого с. р. підвисшив мінїстер нросьвіти роз- порядженєм з 15-го лютого с. р. плати унївер- ситетских ад’юнктів, з виїмкою належачих до IX. клясн ранґи, признаючи їм квінквенїя по 200 зр., помимо, що не прислуе їм ще право
«обирати сї квінквенїї.
— Соймсві комісия буджетова ухвалила на днях між иньшим резолюцию до нравительства, щоби иідвнсшити підмогу із державного скарбу для Галичини на стипендиї для учнтельских се
мінари й. Резолюцию ту ухвалено із взгляду на се, що коли край дає на ту ціль 100.000 зр., то скарб державний ледво ЗО.оОО зр.
Беага (строго). Не тілько гостин, але і сватів...
Гальшка. А хотяй би... я вже не мала, ма
мочко, я вже відданнпця!... (іде до вікна).
Беата (остро). Але не для Санґшка! Стрий не має до тебе жадного права, а Санґушко ні
коли не буде моїм зятем. (Гальшка смутна відхо
дить до вікна).
СЦЕНА V.
Ті самі, входять Максим і посол.
Максим. Від Єго Величества Короля посол з листами.
Беата. Від Єго Милости Найласкавійшого Короля? Може від Єї Милости Королевої — ма
терії Вони?
Посол. Великій Княгини Острожскій низь
кий поклін і мир дому сему. Єго Милость Ко
роль Август посилає отеє письмо, котре відда
ло у власні руки великої княгині.
Беата. Щож чувати на королївскім дворі?
Чи Єї Величество Королева-мати при добрім здоровлю? Приладьте ся богаторозповідати про двір королївский, про Варшаву... Я на все дуже цікава! А тепер передаю тобі, Ма.хсиме, че
сного иісланця, щоби єму не збувало у нас на вигодах (Максим і посол відходять).
(Далї буде).
— Вечерок в честь памяти Т. Шевченка устроює львівска руска молодїж всіх польских ґімназий, нїмецкої і школи реальної дня 11. марця в ве
ликій салн IV. іїмназиї. Се перший случай по
читана Шевченка спільними силами нашої мо- лодежи всіх польских ґімназий, бо доси лише ґімназия академична устроювала що року та
кий вечерок.
— ОФІЦирскі плати. Доносять з певних жерел»
що рада спільних міністрів австро угорских з 7- марця ухвалила підвисшити плати офіцирів і війскових урядників. Підвисшенє буде встав
лене в війсковий буджет вже на рік 1900. Є надія, що делєґациї згодять ся на се тим біль
ше, що делєґациї самі уиоминали ся о то часто
— 0 посольский мандат до сойму з меньшої посїлости пов. равского, опорожнений через смерть Франца Єнджейовича, наміряє старати ся кн. Павло Саніга.
— Засїданє Виділу руского товариства педа- ґоґічного відбулось 1. марта 1899 р. під прово
дом голови Ви. дир. Харкевича.
1. В ширшій дискусиї обговорено реферат иетициї до Сойму в сп аві заснована рускої жі
ночої семінариї учительскої в східній части краю. Петицию тоту мають Вп. панове дир.
Харкевич, др. Коцовский і о. сов. Стефанович предложити на руки члена товариства ІІреосьвя- щеного Ерископа Чеховича Високому Соймови до полагодженя.
2. Прпнято до відомости, що на видавниц
тва товариства зложили: Вп. о. Шуховский Ио- сиф з Братковець 1 зр., Яворский Василь з Но
вого Санча 2 зр. На бурсу учительску: Вп. Іле- вич з Кулачковець І зр, з пушки в »Дністрі»
4 зр., Андрій Ґо'ломб, будівничий у Львові 20 зр., др. Коцовский Володимир з розпродажи це- голок 10 зр.
3. Аґенди філій ухвалено віддати заступ
никові! голови Ви. проф. Ілярию Огоновскому з просьбою, щоби кождого заеїданя видїлу стан філій був предметом дискусиї.
4. Ухвалено друковати деякі з петиций внесених до Сойму. (Дотепер внесено 7 пети
ций до Сойму).
— Великий переполох в лихварских кругах в Переминали викликав жид Тірк, котрий утік до Америки. Перемискі лихварі позичили єму на високі проценти 70.000 зр. Тірк був арендато- ром дібр і уходив за чоловіка заможного.
— Читальня «Просьвіти* у Львові (Ринок, дім ч. 10, І. поверх) з днем 12. марця с. р. дає в своїх комнатах к о ж д о ї н е д і л і великого по
сту, почавши від н е д іл і С и р о и у с т н о ї, то
чно о 6. годині вечером, р я д п о у ч а ю ч и х в ід ч н т і в р е л ї ґ і й н о г о з м і с т у . На сї відчити виділ читальні запрошує всіх читаль
ників і всі читальниці до як найгромаднїйшої участи.
— Архикнязь Франц Фердинанд бавить тепер в Дальмациї. В Скодарі в четвер місто було удекороване, вечером булаілюмінация, а на Рівїї кооцерт двох капель.
— Міністерство війни розписало конкурс на стипендийні місця в отенх війскових заведених:
а) в заведеню виховуючім для сиріт, синів по офіцирах; б) в війскових школах реальних; в) в обох академіях війскових; г) в заведеню ви
ховуючім для доньок сиріт но офіцирах.
— Угорскі льоси ЇУіепег АЬишІро.'Ц остерігає перед набуванєм в Австриї надсиланих з Угор
щини льосів льотериї класової. У кого найдуть такі льоси, той буде мусів заплатити гривну.
— Ксьондз -
МОСКВОФІЛ.В середу скінчив ся остаточно у Львові цілий ряд прасових розправ, викликаних обжалованєм кс. Стояловекого про
тив редакторів: Осташевского-Бараньского, Ви- слоуха, Реваковича і д-ра Адама. В часі роз
прави против сего нослїдного відступив кс. Сто- яловский, як звичайно, від обжалованя і мусить заплатити судові кошти. Процес тревав більше як тиждень і уложив ся так, що властиво му
сів боронити ся кс. Стояловский против обжалова- них собою редакторів. Виравдї ні в однім случаю кс. Стояловскому вини не доказано, бо в теие- рішннх обставинах годі було достарчити дока
зів, то все таки остане річию певного, що кс.
Стояловский мав зносини з роснйскпми властя
ми, писав за гроші до В а р ш а в с к о г о Д н єв- н їк а — що признав при розправі сам кс. Ст.—
був здецидованим москвофілом і свої симпатиї до Росиї виясняв публично в своїх ґазетках, а виказуючи несправедливости галицких відносин аґітував цілком явно в користь Росиї і право- славія. Не диво проте, що звістна аґенция обє- диненія із Ставроп ґії заопікувалась кс. Стоя- ловсклм дуже ревно. 8сЬбве 8ееІеп їїпйеп вісЬ.
— Страшний отець. Селянин Стах Проць з Ра- дениць під Мостисками, повернувши пяний з коршми, розпочав з матїрю і жінкою колотнечу.
Серед лютости вирвав з рук жінки власну 10- місячну дитину і зловивши єї за ноги, розбив єї о землю голову. Злочинника арештовано.
— З Берлина до Букарешту. Після умови межи Румунією а Німеччиною буде курсувати поспіш
ний поїзд просто з Берлина через Галичину до Букарешту. Двічи на тиждень буде мати иолученє
з пароходом, що іде через Констацу до Цар- городу. Рівнож заложене буде безпосереднє те- лєґрафічне полученє на лінії Берлин-Букарешт через Галичину і дальший тяг тої лїнї з Бука
решту через Констанцу до Царгорода. В наслі
док сего полученя подорож поспішним поїздом з Берлина до Букарешту буде тревати 33 годин
— >Пляґери» в Дрогобича. В наших провінціо- нальних місточках можна стрінутись з неодним явищем, в яке в иньшім краю европейскім ніхто не повірив би. От хочби з житя новобранців.
В білий день, в саме полуднє, можна в ринку галицкого місточка бачити, як представителї полїцийної власти ведуть новобранця пр. з ка- сарнї до арешту, в цілковитім одїню Адама. На
віть столиця краю достарчає правильно що року того рода образків. В порі бранки улицї гомо
нять верескливими сьпівами пяних рекрутів, що по кільканайцять на одній фірі женуть стрім
голов серединою міста. Дрогобич має також свою специяльність. Громади молодиків волочать ся там ніч за ночию по всіх шинках, їдять осе
ледці і попивають оцтом. Улицї і заулки до са
мого рана повні від їх крикіз. Полїция не пере
пиняє їм зовсім в тих гулятиках і відповідає всякому, що хотів би ночию мати трохи спокою:
»'Га то пляґери!*. Так називають в Дрогобичи тих молодиків, що умертвляють («пляґують») своє тіло, аби увільнити ся від війска. І справді', коли таке умертвлюванє потриває кілька тижднїв, то із здоровенного молодця остає хиба кістяк, а таких до війска не потрібно.
— Пожар дворів. Як доносять з Польского Ко
ролівства, в Путнє ві, ґубєрн'її калїскої спалили ся онодї чотири двори, причім 11 осіб найшло смерть в полумінях а одна особа тяжко попа
рена.
— З судових саль. Трибунал в Стрию засу
див Александра Берналя на 18 літ вязницї. Бер- наль замордував свого стрия в Болехові соки
рою, обрабував єго, потім замкнув двері від комнати, а сам утік до Відня, де єго зловле
но. — Трибунал в Золочеві засудив на смерть Розалїю Ианкевичову, доньку війта з Вороняк, і єї любовника Лебединьского. Розалїю видали ро
дичі за молодого Панкевича, але она в кілька тижднїв по шлюбі утекла від чоловіка до дому родичів і навязала зносини з сусідом Лебединь- ским, мурарем з заводу і чоловіком вже дозрі
лим. Щоби позбути ся Панкевича, запросила єго раз Розалїя до себе і тоді єго Лебединь- ский застрілив, тіло обляв нафтою і спалив.
Коли отець Розалїї, Матій Состовский довідав ся, що єго доньку засуджено на шибеницю, з розпуки по кількох годинах помер.
— Траґічна подія лучила ся в Чернівцях. Пе
ред кількома місяцями повернув там син похо
ронного предприємця, 23-лїтний Віктор Журов- ский, вислуживши 4 роки при війковій маринар- цї. Бував він щоденно в однім склені при ул.
Головній, де позпакомив ся з 28 літною Мари
сю Косиньскою, касиєркою з положеного напро- тив шинку. Знакомство перемінило ся в романс.
В ночи 7 го марця с. р. повернув Віктор до до
му родичів о 2-ій год. по півночи але зараз і вийшов. Рано отець приходить до свого склепу і застає фронтовві двері зачинені. Входить двер
ми задними і видить на земли трупа свого сина а біля него Марию Косиньску-, пострілену в рам я і бедра. Показало ся, що Віктор стріляв до любки, а відтак убив себе. В листі написав, що волів застрілити ся, як жити без Мариї, з котрою подружити не хотіли єго родичі. Косинь
ску, що походить родом із Скалата, відставлено до шпиталю, а єї рани цілком не грозять їй смертию.
Т е л є ґ р а м и .
Прага, 10. марця. Прибув тут президент мі
ністрів ґр. Тун і відвідав намістника ґр. Куден- гове’го та краєвого маршалка кн. Льобковіца.
В Жижкові промовляли онодї предеїдатель молодоческого клюбу др. Енґель і посол Галлєр.
Енґель заявив між иньшим, що проба наклони- ти мужів довіря ческих сторонництв до необо- вязуючих нарад не удала ся. Сказав також, що молодоческі посли готові зложити свої мандати, коли теперішнє напружене прибере більші роз
міри.
Париж, Ю марця. 6 річию майже певного, що недавний вибух порохівнї під Тульоном ви
кликала злобна рука.
Льондон, 10. марця. Як доносить Тітез, ан- ґлїйске правительство зажадає на побільшене фльоти підвисшеня етату маринарки о 3 мілїони фунтів шт. (36 мілїонів зр.)
Гаґа, 10. марця. Міжнародна конференция
і
