Ч. 124. Львів. Пятниця дня 5 (17) червня 1898. Річник II.
Передплата
ка >РУСЛАНА< вжносжть:
в Австриї:
цїлин рік . . . 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . 1 р. ав.
За границею:
на цїдии рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не нозьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с д а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят З ГОД. 2-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедпция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямацнї неопсчатані вільні від порта. — Оголошенії зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в »Наді- сланім< 20 кр. від стрічки. По- дякц і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
До ситуацій*.
Ситуация, в якій посли австрийского парламенту найвисшим розпорядженєм опу
стили пороги ради державної, стоїть такою, якою Сула минувніого року 2-го червня, коли за правительства ґр. Баденього зами
кано парламент наслідком нїмецкої обструк
ції]. По році' тяжких проб і досьвідчень стоять австрийскі народи на тім самім мі
сці! тілько з тою ріжнпцею, що відносини ще більше погіршили ся. Довести в парла
менті до нормальних відносин, сотворити законодатне тіло спосібним до роботи не удає ся вже третому правительству. Вже від року читаємо одну і ту саму рецепту:
в ід р о ч у в а т и , п е р е г о в о р ю в а т и , у- г ір а в л я т и §. 14. На жаль рецепта та не помагає. Як в памятній 13. се- сиї так і нині стоїть та сама хороба в пов
ній силі. ГІослїдне засїданє дало наглядний доказ, що парламент не тілько що вже не відповідає своїй цїли, що до ніякої робо
ти не є спосібний, але що найгірше в нїм проявили ся вже сліди цілковитого розкла
ду, котрий грозить розширенєм сеї убийчої зарази в цілій монархії.
Знаки, під якими відбуло ся послїдне засїданє кажуть глубоко призадумати ся над наслідками шенерерівско - вольфівскої епідемії. З тої сторони грозить тепер по
важне небезпеченьство вже не парламенто
в і не президій', не правительству, але цї- лости австрийскої монархії, династиї і цер
кві— словом упадок цілого суспільного ладу.
А коли се діє ся в парламенті, з країв до
ходять рівнож як найгірші вісти. Націо
нальні нристрасти. ненависти, нетерпимість і насильства, кидані з парламентарних лавок словами воплочують ся по краях австрийскої монархії. Як минувніого року з Праги, так тепер з Берна оповіщують кроваві події, камінами і гнилими яйцями боре ся нїмец- кий язик державний з державним правом
в немалім клопоті; відроченє, переговори,
§. 14 се паліативні средства, котрими до ладу не дійде ся, як рівнож не може оно тепер вже ратувати ся обітницями і потї- хами певних сторонніщтв і народів. Сим средствам на основі прикрих досьвід
чень ніхто вже не довіряє. Нині справа так стоїть, що правительство мусить огля
нути ся за иньшими чинниками і то вла
стивими а знайшовши їх мусить сьміло і рі
шучо на основі тих чинників розвинути свої пляни будучности; оно мусить всесто- ронно розслїдити причини теперішної ситу
ації, знайти єї виновників і дорогу ви
ходу.
На наш погляд нинїшний материял пальний нагромадила теперішня австрнйска конституцій!, котрої закони деякі або не були виконувані так, як се належало ся, або виконувано їх односторонно. Наша кон- ституция була доси для одних народів в найжизненнїйиіпх потребах часто мер
твою-буквою, для других дійною коровою.
Возьмім тілько § 19. основних законів, а сліпий догляне, скілько то кривд єго не- виконуванє заподіяло деяким народам ав- стрийским. Подібно діяло ся і в иньших напрямах чи то політичної чи народної рівноправності!. Наслідки такою виконува
на конституції витворили нинїшний штучний стан посїданя, штучні меньшости народні, штучну геґемонїю певних народів або кляс в державі; довгі літа протеґовано навіть одні краї против других, а бувало і таке, що в тім самім краю одна частина мешканців тішила ся більшими зглядами супротив других, пре- довсїм тоді, коли один край заселяли різ
ні народності!. Не далеко треба шукати, щоби не доглянути як 16 мілїонів Славян чекало на окрушини, що спадають зполивину меньших столів нїмецких, як Німці хотіли бути одинокими володарями в Австриї, як в тій цїли удержували одних Славян в завн- симости і під верховодством других Славян.
А коли зоря свободи і нросьвіти завитала ческим, громадска рада в Градци розвяза-
на, в альиейскнх краях розпочинає ся бор- ба против Церкви, квотові депутацій роз
ходять ся з порожними руками, держава не має буджету, Долитавщина і Угорщина стоять напротив себе мов би дві чужі мо
нархії. в деяких краях грозить социяльне питане кровавою луною, а нїмецкий ради
калізм накликує до державної зради.
В таких услівях зачинено двері австр.
парляменту. Що-ж тепер ? Огидні скандали замовкнуть в парламенті, але посли роз’їха- ли ся домів і те, чим грудь їх накипіла, ки
нуть не між чотири стіни але перед широ
кими масами народів. Настануть дни зборів і протестів. А се невідрадних відносин певно що не поліпшить. Правда правительство не хоче дармувати; оно примінивши перший свій лік в формі відроченя стане переговорювати і за сей час піддержувати хорий орґанїзм послїдним своїм средством: §. 14. Відроче- нє парламенту є добрим ліком, але він дї- лає лиш в зачиненій в простори— в пар
ламенті. Переговори вели вже і иньші пра
вительства, між нньшими так ґр. Баденьо
го як і Ґавча, але результат того ліку не оправдав доси найменьших надій. Трудно щоби і тепер в тій самій хоробі і то ще серед гірших обставин приніс ко
ристь. Переговори є можливі тілько тоді, наколи би вволено волю радикальної опо
зицій. Зиску однак не було би ніякого.
В парламенті відносини погіршили би ся і імовірно станула би тоді солідарна опо
зицій! славяньска. Моглоби управляти пра
вительство державою силою всемогучого
§. 14, але се може тривати тілько якийсь час. Ми виразно зазначуємо, що сей по- слїдний лік може дїлати тілько »яки й сь«
час, бо кождий се розуміє а найліпше са
ме правительство, що §. 14 з огляду на другу половину держави хотьби тілько по причині угоди мусить скоро стратити свою силу.
Правительство находить ся справді
4
Т а к а є ї д о л я .
Оповідане Ю. Варчина.
(Дальше.)
От думаю собі, коби нам видати ще Ма
рисю, то вже і до Юстини прийму зятя; хоч ова і не молода вже, але до готової хати та до господарства лучить ся і молодий жених. Буває і старші йдуть за муж і добре їм. Кажу я се чоловіковії, а він каже: Та добре! нехай на твоїм стане. — Ага! на моїм стане...
От вже і на другий тиждень є свати від Чорнобая Федька. — Якжеж то — питаю я ста
ростів — па пристайство? — бо вже там був один син оженений.
— А борони Боже — кажуть старости — старий Чорнобай хоче старшого сина відділити, бо не може вже з невісткою витримати. Тому хоче другого сина до дому оженити; може друга невістка лучша буде.
Якось я ніколи про се не чувала, щоби там були такі сварні між ними, та знала я Чор- нобаєву невістку, що се добра і нічого людина, та стара Чорноба їха завсїгди єї вихваляла, але думаю, коли до дому, — Боже благослови.
Тоді я вже певно останусь з Юстиною та до неї зятя прийму.
Зробили весїля забрали, мою Мариню і повезли зі скринею, з образами, з коровою — як Бог приказав. О — о! я дочки не пускаю від себ*е між чужі люди з порожними руками, щоби єї там потому гризли та випоминали: а що ти, доню, сюди принесла? А де то твоє придане?
Та щоби на сьміх людекий дочка приходила до мене та допоминала ся: мамо, а сего не да- лисьте, а сего не маю — як то водить ся у инь
ших, що аби лиш дочку з дому, а потім хоч голову розтовчи собі об стїну. Я — Богу дяку
вати — мати своїм дітям, а не мачоха.
Якось по весїлю в дві неділі приходить дочка. Мариня, та й плаче.
— Що тобі, доню? — питаю.
— Та нїчо, мамо.
— Може Василь....?
— Нї мамо! Василь добрий!
— То чогож плачеш ?
— От, кучно!
— Та за чим?
— За мамою!
— Е — е, доню, колись і мама мине ся. Тобі тепер мамою Василь. Привикай!
Пішла. На другий день приходить знову і плаче ще дужше. Знову єї кучно за мамою.
Таки так! Таки нігде так добре, як у матери, а я таки свої діти любила і виховувала по людски.
Сегодне вже Мариня не пішла до дому.
Кажу я єї рано: та йди та навідай ся до своїх
— до Василя! А она розсьміяла ся та й каже:
Як Василь мене любить, то нехай він до мене навідає ся.
Осталась до вечера. Прийшов Василь аж під вечір. Дощ росив цілий день, а на дворі стало темно хоч око виколи. Кажу я: хиба ли
шіть ся — деж під таку ніч, а то аж на ко
пець села. Они послухали. На другий день пішов Василь, а Марися осталась. Під вечер знову прийшов Василь, та кличе єї до дому.
— Або мені' ту зле? — каже она. Хочеш та йди, я лишусь тут. У вас там тілько дїтий, що годі витримати. Я такой не пійду.
Я вже не могла єї стерпіти, та кажу:
— Та якжеж, доню? та що ти собі га
даєш. Коли тебе Бог там посадив, то ти і там належиш.
А она в плач, та і цілує мене в руку і каже:
— Хиба мене виженете, тоді пійду. Я там не буду. Нехай Василь навідує ся до нас.
(Дальше буде.)
— 2 — нині і перед пороги »паріясів«, коли і за
буті і пригноблені народи прозріли і заба
жали засісти разом з Німцями при однім столі, коли і »гугниві« проговорили а »каліки«
скочили, тоді задрожали ті штучні велити з обави перед утратою своєї геґемонп і ра
ді би нині перевалити саму монархію, щоби тілько не зійти на рівне право з прочими народами.
От в тім лежить корінь нинїшних не- відрадних відносин. Задачею правительства є вирвати сей корінь і дати кождому те, що ему належить ся. До такої роботи пра- вительство чей найде щирих і сильних по
мічників. Хто сим помічником в тій роботі може бути і під якими услівями, — знайде правительство в адресовім начерку правиці.
На одно в тім случаю мусить глядіти так правительство як і ті сторони, котрі виска- зали свої бажаня в тій адресі, щоби раз спізнали і виконали основу всего ладу:
п е р е д ш е п о в н у р і в н о п р а в н іс т ь на
р о д ів р ів н о в н а п р я м і н а ц іо н а л ь н ім , я к п о л іт и ч н ім , а тоді можлива буде бесі
да про сповнене иньших бажань адреси. Без того не витворять ся ніколи постійні і сильні чинники, котрі будуть беречи
ЦІЛОСТІ!, м о -гучусти і добра австрийскої монархії, а ко
трі зможуть і схотять сьміло ставити
ЧОЛОвсяким деструктивним елементам. Під сим знаком одинока побіда.
Справа руского „Сокола".
Від року вже тягне ся справа, що кидає дуже характеристичне сьвітло на наші народні, а в части і суспільні відносини. Коли на по
чатку минувиюго року появила ся гадка псев
донародного, спільного з москвофілами обходу знесеня панщини і за інїциятивою москвофіль- ско-народовецкого виборчого комітету оснував ся ославлений ювилейний комітет «руских то
вариств*, відтягнулись від сего комітету зараз спершу і рішучо «Академічна Громада* і руский
«Сокіл». Відпоручники «Сокола* зложили зараз на першім засїданю сего комітету, скоро поба
чили там відкритих москвофілів, заяву, що з антинародними елементами, якими є на ири- мір ноторичні паломники і т. и., — до спільного народного обходу ніяк приступити не можуть.
Ся заява відпоручників була причиною, що консолїдацийна спілка з цілою силою виступила в «Соколі* против всіх тих, що не хотіли разом з нею зіступити з народного становиска.
На чолі сокільских консолїдаторів станув сам тодїшний голова «Сокола*, звісний п. Нагір
ний. Але зразу сила антинародної консолїдациї показалась в «Соколі* за слаба: помимо иресиї і махінаций голови о п р а в д а л а с т а р ш и н а
«С окола* б іл ь ш о с т и ю г о л о с ів з а я в у с в о їх в ід п о р у ч н и к ів . Тоді Нагірний зложив головство, спонукав до того самого і свого за
ступника, причім консолїдатори надіялись, що на найблизших загальних зборах, скликаних для скомплєтованя виділу, потрафлять переперти свою волю.
Всі ті махінациї були звернені явно і рі
шучо п р о т и в с т а т у т а т о в а р и с т в а : ін ї- ц и я т и в а в и б о р ч о г о к о м іт е т у , тіла без всякого сумніву п о л іт и ч н о г о , а ще більше притягнене до участи москвофілів, котрі є у нас виключно п о л іт и ч н о ю а не народною фрак- циєю, надали цілому обходови виразну цїху по
л і т и ч н о ї д е м о н с т р а ц і ї .
Що оно справді так, а не инакше було, стверджує також протоколярна ухвала виділу Т о в а р и с т в а ім. Ш е в ч е н к а , видрукована в томі XIX. «Записок* дослівно: «Ухвалено не брати участи в сьвяткованю 50-лїтного ювилею знесеня панщини і відродженя галицких Руси
нів, що, як показалось, має б іл ь ш п о л іт и ч н и й х а р а к т е р * . З зовсім тої самої причини усунулось від спільного обходу руске Товари
ство педаґоґічне. А який то «всенародний* і який політичний характер того цілого обходу був н а д іл і, того явним і рішучим доказом було недавнє «ювилейне* (!) віче, на котрім всенародники витиснули горстку молодїжи, а на уступаючих кинулись ще з палками і до крови побили.
Махінациям п. Нагірного, котрий то зрікав
ся, то брав назад своє зреченє, відволікав засї- даня і уживав ріжних иньших способів, описа
них докладно в протесті нредложенім переваж
ною частию б. членів Товариства і Старшини ц. к. Намістництву, удалось наконець втягнути таки, против статута, Товариство до омовленої псевдонародної акциї, а по принятю всяких но
вих членів, так на прим, цілого (!) москвофіль- ского «Друга*, перевести і на нелєґально скли
каних загальних зборах свою волю. А що льо- каль Товариства помимо всего находив ся в ру
ках противників п. Нагірного, то найшли вперед на бувшого справника п. В. Лаврівского в часі єго перебуваня в льокали, пп. Ільчишин і Шев
чук (обох сих прихильників п. Нагірного засу
див ц. к. суд за сю напасть на кару по 10 зр.
і кошти).
Коли-ж і ся напасть не удалась, то при
хильники п. Нагірного вдерлись під єго прово
дом до льокалю насильно в часі неприсутности справника і так єго опанували. Справа ся є предметом, не п о л а г о д ж е н и х д о си на жаль, доходжень ц. к. полїциї, хоч від того часу ми
нуло вже кілька місяців! Нам здавалось би, що п. Нагірний повинен був виждати порішеня предложеного ц. к. Намістництву протесту і ви
ступити против своїх противників в дорозі прав- ній — тимчасом виходить, що в к о н с т и т у - ц и й н і й п р а в о п р а в н і й д е р ж а в і в іл ь н о с о б і р а д и т и т а к о ж с и л о ю!
Протести і доходженя залягають собі спо
кійно в ц. к. намістництві і в полїциї, а тимчасом сконсолідовані прихильники п. Нагірного госпо- дарять собі безпечно по свому. О ніякій ДІЯЛЬ
НОСТІ! статутарній «Сокола*, н. пр. хочби о Гім
настичних вправах, від давного часу нїчогісько не чути. За то взяли прихильники н. Нагірного дуже живу і діяльну участь в згаданім юви- лейнім вічу і то навіть в сокільских строях.
Один з них, згаданий, засуджений уже раз п.
Ільчишин, стане власне сими днями знов перед судом яко обжалований о діяльну участь в ю- в и л е й н ій б ій ц і. Що більше, можним впли
вам п. Нагірного удалось видістати з В и д іл у к р а є в о г о запомогу соймову в сумі 100 зр., признану чейже на рускі н а р о д н і цїли.
Вже то наші високі Власти славно опіку
ють ся нами. Маємо ніби обезпечені права на
шої мови, а перший ліпший урядник, Поляк чи кацап, глумливо зневажає їх, — маємо опікунів народа з уряду, а одну часть народу пожирає тиф голодовий, а другу еміґрация, — маємо опіку права, а молодїж руску побито під оком ц. к Властий до крови, — маємо руских послів в Соймі і Раді державній, а в нашій хаті тлу
мить ся над нами перший ліпший палочнпк!
ВІСТИ політичні.
Зараз по відроченю ради державної зібра
ли ся всі сторонництва в парляментї, щоби на
радити ся над ситуациєю а наслідком тих на
рад були маніфести, о котрих ми вже вчера вкоротцї згадували. Маніфест екзекутивно ко
мітету правиці звучить: «З кінцем минувшої парламентарної сесиї більшість парламентарна почуває ся до обовязку дати значній більшости народів і публичній опінії монархії короткий об
раз свого поведеня в часі сумної і так безплід
ної сесиї. В пересьвідченю, що уздоровленє пар
ламенту є конечне для добра держави, монархії і коронних країв, робила правиця з пожертво- ванєм все, що лише могло довести парламент до якої-такої праці, а виминала все, що тій ро
боті могло станути на заваді. Правиця зрекла ся поновного вибору попередної президиї і за- остреня реґуляміну на случай перешкід в нара
дах; приняла без супротивленя змінені на ко
ристь нїмецкого населеня язикові розпорядже- ня; ані разу не здержувала розправ внесеними на замкнене дискусиї; при укладаню дневного порядку нарад противила ся правиця хиба тео
ретично; вкінци готова була взяти участь в пра
цях язикової комісиї на основі рівногіравности всіх народів. Коли правительство внесло будже- тову провізорию і иньші важні проекти, парла
ментарна більшість для скріплена конституций- ного права парламенту і для добра тяжко по
кривдженої господарки суспільної звернула ся до президиї палати з запитанєм, чи не можна би яким способом радити над тими доконче по -
трібними законами. Однако на нараді клюбових провідників всі, що належать до меньшости су- противили ся тій раді, тоді правиця мусїла за
лишити всякі дальші стараня в тім напрямі. Та
ким чином парламент знова мусів здержати пра
цю, не заспокоївши ніякої потреби населеня рільничого, промислового або инакше працюю
чого. Всі наиважнїйші справи монархії і населе
ня осталн неполагоджені; до вибору язикової комісиї не прийшло, а ще є записаних до голо
су 51 бесідників з опозициї, котрі не прийшли вже до слова. Більшість висказує глубокий жаль з причини такого стану річнії і може спокійно та совістно ухилитн від себе всяку відвічаль- ність. Все-ж таки заявляє правиця без уваги на дізнані, діймаючі напасти, що кождої хвилі го
това понести всяку жертву і поперти заходи правительства, о скілько се не вимагало би від неї, щоби мала зречи ся прав більшости або основ, висказаних в проекті адреси до трону в р. 1897*.
Лівиця видала таку спільну відозву: «Зі
брані провідники клюбів нїмецкого сторонниц
тва людового, поступового, вірноконституцийної великої посілості!, сторонництва християньско- соцпяльного і вільного нїмецкого союза з ува
ги, що їх спільне поведене значно причинило ся до скріиленя становиска австрийскнх Німців і до побіди в накиненій їм борбі, постановили і па дальше витревати в тій тактичній єдности і візвати свого провідника, щоби також підчас відроченя ради державної в важних справах скликував клюбових провідників на наради для удержаня єдности в спільнім поведешо. Заступ
лені на нараді клюбових провідників сторонниц
тва готові боронити конституцийних прав перед кождим, як рівнож против них зверненим за
махам, і обстають все таки при своїм жадашо, що язикові розпорядженя треба відкликати, а в заспокоєню того жаданя бачать одинокий спосіб, щоби дійти до спокійної і плідної праці парламентарної, особливо на поли економічнім.*
По при ту спільну відозву оголосили опо- цийні сторонництва ще кожде окрему відозву.
Сторонництво ліберальне в своїй відозві «до нї- менкого народу в Австриї* каже: Вже більше як рік минає, від коли австриНских Німців ири- ісилувано до оборони справедливих своїх прав, а ще і доси не ма кінця тої борби. Правда, що доси наша справа брала верх, бо падали міні
стерства, третий вже раз від тих нещасних роз
поряджень язикових зачиняли ся ворота парла
менту, а також і нослїдна сесия ради держав
ної зійшла даремно, бо нїмецкі сторонництва рішили ся перешкаджати всякій позитивній ро
боті так довго, поки не будуть відкликані язи
кові розпорядженя; але ми бачимо, що наші противники все таки почувають неохоту до вся
кої на справедливості! опертої згоди. Однако, як нам не удало ся перевести наших бажань, так само і наші славяньскі противники не зб.іизи- ли ся до своєї мети, щоби знищити Австрию і з’славянщити більшість австрийскнх країв. Се повинно для нас бути заохотою, щоби не спи
няти ся в борбі о права нашого народу і о кон- ституцию. З жалем бачимо, що настають часи, в котрих конституция стає лише тїнию. Але відвічальність за те падає не нас, а на тих, що привели нас до борби і крім того уложили з Угорщиною таку угоду, якої Австрия ніяк при- няти не може. В нашій борбі не можемо надї- яти ся помочи від нікого. Ми обмежені лише на власні сили, а таки ми певні побідити, коли лиш Німці і дальше витревають в єдности.
Християньско-социяльний клюб (антисемі
ти) сьвідчить ся в своїй відозві, що витреває в нїмецкої єдности і вірно буде стояти при Ав
стриї, хоч деякі одиниці по хлоиячому нападають на клюб, глузують з лівиці і ведуть аґітацию против Австриї. Клюб має тут на гадці очеви
дно Шенерерівцїв.
Відозва нїмецкого сторонництва людового висказує жаль, що правительство не поучене сумними досьвідами, не хоче ужити одинокого способу, який може привернути спокій в дер
жаві, а тим способом є відкликане язикових роз
поряджень. Дальше протестує против вся
кого нарушеня конституції, а особливо про
тив надуживана §. 14; остерігає перед пробами абсолютизму і уважає відкликане язикових роз
поряджень за безусловний обовязок правитель-
з ства. Народ нїмецкий домагае ся порішеня спра
ви, але не стерпить такого, котре не було би згідне з его справами і честию.
ф і ч н о г о загумінку на відомій косцюшківскій виставі. А треба знати, що п. голова втягнув
»Бояна« до такої участи против виразного за стережена послідних загальних зборів, котрі на
«, .... ■ ьісрс/кенн послідних загальних зборів, котрі на Вільний нїмецкии союз ручить в своїй ві- внесене п. Томашівского виразно були ухвали- дозві, що твердо стоїть при нїмецкій єдности,
ж адає чим скорійшого відкликана язикових роз
поряджень, бажає нриверненя спокою в парла
менті і в кінци заповідає, що охотно возьме у- часть в плідній роботі парламенту і буде ви
ступати против всякому заколочуваню такої ро
боти, але аж тоді, коли правительство покладе потрібну для неї основу.
Вірно-конституцийна більша посілість від- рочила оголошене свого маніфесту з причини, що не бажає робити прикрості! міпїстрови Бернрайтерови, котрий не міг би ся полишити в кабінеті, наколи би єго сторонництво заж ада
ли, що на евентуальну участь «Бонна* в юви- лею мусять дати ще д о з в і л осібні, на се скли
кані, заг. збори! Але на щож у голови — голо
ва: еміненциям, ексцелєнциям.. сьвічку, а й чор—
тови огарок. Вже то, мимо знесеня панщини, Русинам без мандаторів і окоманів обійтись го
д і. Щоб сконсолідована мізерия була зуповна, належало хиба ще було доповнити згаданий кон
церт одного иєсою.. на пр. на. орнаментованих цимбалах, набутих яким., практичним етногра
фом у гуцула, а спроданих за д у ж е д о б р і гроші., на. пр. до львівского промислового му- зея. Нехай жиє — п р а к т и ч н а етнографія!
Доходить нас ще з «Бонна* вість, що др Федак скинув ся з діріґентури. — Своєю доро
гою заваджаю ть часом одні консолїдатори дру- ло безвзглядного відкликаня язикових розпоря- гим і їдять ся по трохи /п р о б у в ал и виїсти д-ра джень. В тім труднім положеню наміряє се сто-ІК . Левицкого з «Просьвіти* (скоро «Просьвіта*
ронництво оперти СЯ О більшу ПОСІЛІСТЬ 3 па- ... . • л ати панів і разом з нею зарядити спільну
акцию.
Маніфест социялїстів протестує против роз- вязаня міскої ради в Градци, против надужитя видаваня розпоряджень і против перетяженя по
даткам и головно новим податком від цукру. Всяке підвисшенє консумцийного податку не повинно мати місця. Вкінци домагає ся скорого управиль- неня язикової квестиї, але відтручує рішучо думку сприяня шовіністичним бажаням якої не
будь народно-буржуазийної партиї.
На вчерашнім засїданю гіарл. комісиї оповістив п. Яворский урядово, що правительство буде
набула камяницю); виїли проф. Цеглиньского з виділу «Бесіди* (пішло о передане каси); б. го
лова «Бесіди* сов. І. Левицкий не прийшов на
віть на нослїдні збори (пішло мабуть о «адапта- цию« «Бесіди*); а власне недавно усунено п.
Нагірного з ради надзираю чої «Дністра*, вичер- куючи без милосердя з приготованих друкова
них карток, та й не сказавш и навіть по усуне- ню — «спасибіг* за попередні труди, хочби рго Іогта.... — Про сокільскі справи говоримо в о- сібній. статі! І такі люди хотять, щоб в імя інтересів народа «консолідуватись* з ними...
Не меньше знаменне і се, що в окрузі Тернопіль - Збараж —Скалат завзялась консолї- дация убити всяку руску кандидатуру: на д-ра І ладишовского і д-ра Франка пустила Будзи- новского і д-ра Клими Ганкевича і в додатку переговорювати з Чехами і Німцями, щоби зро
бити парламент спосібним до роботи і полаго
дити язикову справу. Мериторичних ухвал паї" ~•_г— '
І голови не потрафила консолїдация зовсім запа
морочити.
відтягнувшись від всякої роботи кличе огЬі еї пгЬі, що вийде Поляк, чим відбирає відвагу до роботи тим поодиноким щирим Русинам, котрих тім засїданю не було ніяких. Яворский з ири-
порученя комісиї буде заступати справи прави
ці в часі парламентарних вакаций, а кромі се- го дістав право скликувати в разі потреби на
ради нредсідателїв клюбін а навіть цілої комі
сиї. — Вчера по полуднії відбула ся кабінетова конференция, на котрій предметом нарад була угода нїмецко-ческа.
II О в и Н К ТІ.
— Архікнягиня СтеФанїя приймала на авдиєн- циі дня 14. с. м. п. Олександра Б а р в і н ь с к о г о яко сотрудника діла виходячого під єї протек
торатом «Біе Ойієгг. ніі£. МопапЬіе іп \УогС иші Віій*. При сій нагоді вручив п. Барвіньский Архкн. Стефанїї свою монографію «Наз Уоікзі - Ьеп йег ЛиНіеаеп* в оправі з мальованою на окладниках орнаментикою в гуцульскім стилю.
Архікнягиня вельми заінтересувала ся сим і ви
питувала подрібно про етнографічні відносини, а також про особисті занятя і обставини автора.
— Сконсолідовану анархію в власнім таборі консолїдаторів іллюструють як немеж ліпше різні факти, що час до часу доходять до при
людної відомості!. Се уже стара байка, що ко
ли раз в «Народній Раді* запала ухвала незгід
на з бажанєм и. Романчука, сей заявив на се корот
ко, що помимо того поступить посвому, і — «На
родна Рада* смирилась. Коли оттепер перед «юви- 1 лейним* вічем, в дотичнім комітеті деякі по
важні народовці осьвідчнлись против промови москвофільского академика, перепер п. Роман- чук таки сю промову, і народовці знов смири- лись. Врешті по вічу сфалшувало «Діло* резо
люцій п. Окуневского; в наслідок сего прийшло до острого непорозуміня (доси неполагодженого) між п. Окун'евским а проф. Романчуком. До ві
роломства (в часі проголошена нової ери в сон
мі б е з в і д о м о с т і ! к л ю б у ) приходить і фал- шівництво історичних документів. АІ1 гі§Ш! — отеє дороги роман чуківскої політики,— коншахтами і ш тучкам и.— Цікаво найш овся з нагоди сего віча наш руский (!) « Б о н н * . Він, Боже хорони! не відступив сеї чести кацапскіи «Музі*, але сам власними грудьми відсьнівав народній ідеї віч
ную память. Розумієсь, талановитий голова «Бо
нна* хитро застеріг ся нїби — п р о т и в п р о м о в на концерті'!! — так, як колиб концерт не був частиною одноцїльної манїфестациї і про
мов на вічу і на комереї ще було мало. Власне концерт «Бонна* звів ціле віче, попри руско- україньских промовах москвофілів, як не мож більше, до позему звістного руского е т н о г р а-
■ До виділу віденьскоі «Січи* війшли отеї члени: Кость Іанячкевич, слухач медицини, голова; Роман Сембратович, слухач прав, за ступник голови; Павло Демцьо, слухач лісової академії, писар; Іван Сохоцкий, слухач прав, бі
бліотекар; Михайло Литвинович, слухач прав
скарбник. ’
— П р освЬ щ ен іе , часопись для руского народа, виходяча під редапциєю Гр. Купчан- ка у Відни, покликуючи ся на мою про
мову в остатній сесиї долєґациї австрийскої в Пештї, в котрій я приязні відносини з Росиєю назвав певного порукою европейского мира і ви- сказав жаль до Мадярів задля змагань до вве- деня мадярскої лїтурґії замість церковно-сла- вяньскої, добачує в тім якесь єаііо тогіаіе і каж е:
«Іот'ь господин'ь булт, до теперь, якгь изв'Ьетно, ярьімт. противнпкомл, Россіи, церковно-славянь- ского язьїка, етимольоґичного русского письма п т. и. Нарази, и на него надбйшолт. якійсь ту
мани., и Он'ь стали, ся изи. противника — прия- ятелеми. Россіи, церковно-славяньского язика і т. н.*
Су против того заявляю , що сї виводи «Про- св'Ьщенія* зовсім безосновні. Я виступав і буду виступати все п р о т и в с и с т е м и в Росиї, котра спиняє свобідний культурний і національний роз
вій україкьско-руского народу, а також в Гали
чині і Буковині' піддержує аґітацию в тім на
прямі і я те зазначував все між нившими і в моїх делєґацийних промовах (як се можна провірити з печатаних мною на основі стеноґр.
протоколів бесід). Се однак иньша справа а знов що иньшого приязні відносини між Австро- Угорщиною і Росиєю і я двічи вже заявляв ся за удержанєм сих приязних відносин в інтересі' европейского мира, котрий потрібний і для Га
личини.
Я був і є противником уживаня етимольо- ґічної правописи яко покришки до московщеня рускої мови, але редакция «Просв'Ьщенія* не зможе мені' доказати сего, щоб я був противни
ком церковно-славяньского язика. Я стою за тим, щоби література наша розвивала ся в ж и в і й н а р о д н і й м о в і у к р а ї н ь с к о - р у с к і й , а не в мішанині церковно-славяньскій і московскій, але се не суперечить тому, що я виступив про
тив накидуваня мадярского язика в лїтурґії гр.
кат. Церкви в Угорщині' замість церковно-сла
вяньского. Впрочім кепріа шанепі і я покликую ся на все те, що я коли небудь печатав, нехай редакция «Просв'Ьщенія» провірить, чи найде там яку небудь основу до таких виводів, які подала про мої погляди.
Відень, 15. червня 1898.
Ол. Барвіньский.
— Забуреня в краківскім криміналі'. В понеділок
° Р°ДИНЇ 10. вечером один з дозорців почув підо
зрілий рух в одній тюремній келї. В присутности директора 1 війскової сторожи отворено двері і переконано ся, що богато вязнїв, переважно тяжких злочинників, приготовило ся до утечи.
Один з них мав перепиловані кайдани і скру- чені два простирала, щоби ними спустити ся з вікна. Брати віконні були також понадломлю
вані. Постановлено веревести вязнїв до иньшої келії'. Але коли переходили через подвірє підняли вязнї крик, а на відповідь в цілім кри
міналі зробив ся страшенний галас і вереск;
вязнї повилазили на вікна, били в двері і ло
мили крати. Найбільше доказували женщини.
В криміналі' явили ся президент і віцепрези- денг суду, директор і старший комісар полїциї в асистенциї відділу полїцийного і війскового.
" ставили ся на подвірю і загрозили вязням, що сиділи по вікнах і кричали, щоби сейчас позла
зили з вікон, бо инакше полїция розпічне огонь.
Вязнї уступили а тоді' полїция і війско війшли на коритарі, отвиралн з осібна кожду келію 1 переводжено строгу ревізию. Дехто з вязнїв пробував і тут ставити опір і кричати, особливо женщини. При оглядинах найдено пильники книжки до читаня, карти, варцаби і иньші гри’
1 озвинено енерґічне слідство, щоби довідати ся, звідки вязнї прийшли до таких річий і хто ви
кликав забуренє. На другий день 14-го червня розіишла ся вість по Кракові, що кілька жовні
рів є ранених, а двох дозорців убито, але се неправда.
— Де є Андрее? Рік минає небавом від часу, як Андре і єго оба товариші, Френкель і ІПтрінґ- бері виїхали бальоном з ПІпіцберґів в сторону північного бігуна, а ще доси нема про них ні
якої вісти, бо коротка звістка, яку они ви
сланим голубом 13.липня м .р. оповістила була до
сить маловартна. Хотяи Андре перед самим від
'їздом запевняв своїх приятелів, що не потребу
ють ним журити ся, коли-б навіть цілий рік не було знаку о єго житю, то публична опінїя ми
мо то починає н е п о к о ї т и с я . Звісно, що вже одна шведска експедиция виправляла ся вздовж північних берегів Сибіра, щоби глядати за Ан
дре м, а на днях вибирає ся друга така експе
диция, на ч о л і котрої стоїть поручник Бельо- двік, американьский метереольоґ. Єго експеди
ция, що коштує поверх 50.000 доларів, рішила добратись; до найдальших границь півночи, всі участники є однакож тої гадки, що найдуть Андре’го з єго товаришами на земли Франца- Йосифа. Колиж єго там не буде, то треба зго
дити ся зі здогадом, що їх вже цілком нема між живими, бо годї навіть думати, щоби они могли дістати ся на Сибір або Аляшку.
Кілько є язиків на сьвіті? Після найновій- шого обчисленя одного француского ґеоґраф а на сьв.тї є 860 язиків і около 500 диялєктів На Европу припадає 89 язиків, на Африку 114 на Азию 193, на Америку 417, на Австралію 117. На многих малих островах Полїнезиї гово
рять таким язиком, котрого мешканці найблиз- ших островів зовсім не розуміють і з своїми сусідами порозумівають ся лише на міґи.
— Померли: Антін Вандзиляк, учитель народ
ний в Висові, в 56-ім році ж птя; — Іваїша Бі- лявска, дочка учителя в Місточку, дня 12-го червня в Бережанах, в 19. році' житя.
Т е л е ґ р а м и .
Прага, 16. червня. Полїция заборонила тор- жественнз приняте славяньских гостий їдучих до Праги на з'їзд праси і урочисть Паляцкого під позором, щоби не спиняти руху на двірцн зелїзницї. Заборона ся викликала прикре вра- жінє. Іехи думають, що людність мимо того прийме гостий ще горячійше і демонстрацийно.
На дверях мешканців німецких і жидівских в Празі появляють ся специяльні знаки, з чого можна би випровадити якусь проскрипцию Нім
ців і жидів. По розслїдах полїциї показало ся, що такі знаки находять ся і на ческих домах.
Мабуть комусь ходить о занепокоєне Німців і викликане заколоту в часі ческих урочистий в Празі'. «Роїііік* довідує ся, що на вчераш
нім засїданю молодоческогб клюбу поставив п.
Адамек резолюцию против правительства з за кидом, що відроченє парламенту є уступством для лівиці. Мінїстер Кайцль і пп. Крамаж і Па- цак потрафили пересьвідчити оиозицию, що відроченє послїдувало на домаганє правиці. П.
Адамек цофнув свою резолюцию.
Вино Папаіїтинове Вино з оріхів Коли.
6
при недугах жолудка, на травлене.
Ціна 4 корони.
Средство підбуджуюче і покріпляюче.
Ціна 2 корони.
Головний склад в аптицї
161 163—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом ' у Львові.
