Ruslan. R. 1, č. 289 (1897)

Ч. 289. Львів, Второк дня 23 грудня 1897 (4 січня 1898). Річник І.

Передплата

ш >РУС4АНА< в и н о си » : в Австрії:

■в ціляй рів . . . 12 р. вв.

яв вів року . . . 6 р. вв.

вв чверть року . . 8 р. вв.

вв місяць . . . . 1 р. вв.

За границею:

вв ціляй рік . . 20 рублів вбо 40 франків яв вів рову . . 10 рублів вбо 20 франків Ів одв в ок е чясло по 8 кр. вв.

>Вврвеш мв очя і душу ми вирвеш: в не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра рускв.» — 3 Р у с л в н о в н х псальмів М. Шашкевичв.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева » Аґекалії ЛяндО“їкоіх

в пасажі і «м ать»

Рукописи вверта^ «.я лише на попереднє застережене. — Реклямациї неонечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а г -Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

Задачі обовязкових спілок заводових.

(+) В давнїйших статях указали ми на деякі задачі обовязкових спілок ріль­

ничих. Окрім давнїйіне вже обговорених важною задачею їх було би пояснене і розслїдженє а ґ р а р н о г о п р а в а , позаяк в сій справі в найблизщій будуччинї по­

кажуть ся конечними законодатні предло- женя. Від 1789 р. усталив ся такий по­

гляд, що ґрунт і земля є товаровим капі­

талом, так само як движимий капітал, а тпмчасом насуває ся конечно переконане, що між движимим капіталом а землею чи ґрунтом є величезна ріжницн. Земля і ґрунт є непобільшимий, кождому народові!

Богом наділений предмет і обшар, що має служити народові! для прожитку. В н ж и в ­ л е н е в с е г о н а р о д у є о тж е п е р ш о ю з а д а ч е ю у п р а в и з е м л і. Рільнича ро­

бота є задачею, призначеною Богом, ви­

к о н у в а н о ю в ін т е р е с і з а г а л у н а­

р о д у . Тимто земля і ґрунт мусять мати окремішне прано, що випливає з погляду задачі і призначена єго. Позаяк рільники приняли на себе задачу дбати про вижив- ленє загалу, то се не є байдужним і для правительства і оно повинно подбати про рільників. Се на жаль не все і не всюди діє ся. Свобода торговлї доводить до ви­

зиску рільництва торговельним капіталом, котрий засипує наші торговиці чужим збіжем.

Від часу упадку цін збіжа дораджу­

ють рільникам замість збіжа управляти тор­

говельні ростини і займати ся більше го­

дівлею товару, щоби тим способом видо­

бути більший дохід з землі. Декуди та рада помогла і в декотрих околицях люди кинули ся до управи хмелю, тютюну, цу­

крових бураків і двигнули також годівлю

Критичні мінїятури.

Петро Іванович Гулак-Артемовский.

(1790— 1865).

Слідом за Котляревским виступає наш званий Гораций — крючкуватий та вузлуватий Гулак - Артемовский. Прикриваючись римскою тоґою, розумний собі на умі Українець нишком пускає своє крилате слівце, мов стрілку і без помилки влучає ним не в брову а простїсенько в око.

Таким малюєть ся нам Гулак в першу кра­

щу годину своєї літературної дїяльности, коли з під єго пера вийшли >Пан та Собака». Мимо­

хіть серце і сучасного читача приковуєть ся до безталанної долі Рябка. Гуманний і осьвічеиий демократизм, котрим напоєне кожде слово на­

званої байки, робить її і тепер рідною серцю кождого народолюбця. Нехай Пан та Собака не оріґінальний утвір Гулака, а тілько талановитий пересьпів польского поета Красїцкого, але уже саму вибірку сюжету ми становимо в велику за­

слугу Гулака перед громадою. Не одного ще не зовсім окамянїлого >пана« заставив він подума­

ти про долю безталанного »Рябка», і не одного темного, сірого, недоукованого »рябка» він вра­

зив по бідному чулому собачому серці жалем і поманив таємною надією на кращий чає, на кра­

щу долю...

товару. Тут мали-б рільцичі спілки вдячну задачу з одного боку піддержувати сей напрям господарства, а з другого орґанї- зациєю управильнити вивіз мяса, тученої худоби і т: д. Тоді усуне ся та аномалія, що при високих цінах мяса, ціна тучених волів розмірно низька.

Все те лихо, що так важко налягає наших селян і доводить їх до убожества і задовженя, не було би так розпаношило ся, наколи-б була сьвідома цілії орґанїза- цпя і репрезентацію рільників. Се є не ли­

ше в інтересі рільників, але всіх верств народу, щоби земля давала достаточно плодів для виживленя всего народу, щоби не треба привозу з заграннцї, а противно щоби можна вивозити.

Сумне положене рільників спонукує у всіх краях

ДО ДІЯЛЬНОСТІ!.

Основу до того находимо в краях, котрі мають ще кріп- кий стан селяньский, в одноцїльній орґанї- зациї, в рільничих спілках. Се буде не ли­

ше діло е к о н о м і ч н о ї помочи, алей мо­

р а л ь н о г о двигненя. Наколи рільники скуп­

лять ся рязом: всі за одного і один за всіх, наколи занехають свої сусїдскі про­

цеси і сельскі суперечки, наколи перемо­

жуть політичні супротивности, тоді найдуть силу, щоби здержати економічний упадок і

положити

основу до нового добробиту.

Вже крайна пора, щоби хлібороби з’єди- нили ся, подбали про свої справи і впли­

нули на законодавство відповідно своїм потребам. Нужда селяньства дійшла вже до самого краю, а мужі, що стоять у дер­

жавної кермп, повинні би промостити в за- конодатних тілах дорогу до пільги в сій нужді хлїборобскій. Бувший мінїстер ріль­

ництва ґр. Фалькенгайн перший зробив до сего крок, а єго наелїдник ґр. Лєдебур двічи робив заходи, внісши в раді держав­

ній проект закона про заводові спілки хлї- Хто остугіаєть ся за слабого і безсильного перед сильним, той робить добре діло і не одно поколінне людий помяне єго добрим словом.

Але на жаль, такого напряму в своїх пи­

саних Гулак держав ся не довго і пішов дру­

гими шляхами і другою ходою. Не довго єго думка витала коло бідолашного Рябка, єдиний тільки раз єго душевному оку і вималювала ся виразно картина справжнього житя рябкового, а потім все неначе перевернуло ся головою вниз, а низом в гору, і все перемішало ся, пе- репутало ся... З сатири вийшли гумористичні вірші. Замість сьвятого, гіркого, мов огонь оиа- ляючого, сьміху появив ся сьміх для сьміху, гулкий як барабан московський, але й пустий як той барабан. Заслїпло зірке орлине око і вже в С о л о н ії не бачило душі чоловічої, заглухло чутке ухо і тільки й почуло мерзенну лайку з уст безталанного Солопія, рідного Рябкового брата.

Незавидна і неутїшна літературна Гулакова доля і важко тепер нам, літературним внукам пригадувати її. Важко дивитись, як чоловік осьві- чений, професор, а потім і ректор університету, загорівшись в молоді літа блискучим метеором на небі нашої літератури, зараз же впав і роз­

віяв ся по лоні рідної землі непотрібною золою.

Шкода талановитого чоловіка, що ради деше­

вої популярности покинувши стан напереднїх людий своєї години, ліг на брюхо, закурив люль­

ку і, попльовуючи через губу, почав потішати

боробскі; однак наслідком безробітя ради державної сей проект пішов до актів.

(Д а лі буде.')

Становище д-ра Ебенгоха.

З недавннх заяв д-ра Ебенгоха, уміщених в Ьінгег УоІкзЬІаіЬ-ї, що єго клюб »не думає виходити поза проґраму більшости парламен­

тарної, висказану в проекті адресовім до трону», витягнули ліберальні дневники здогад, мов-то др. Ебенгох хилить ся вже до лівиці. Здогад сей показуєсь однакож хибним. Ьінг. УоІкзЬІаіі помістив на днях письмо д-ра Ебенгоха, в ко­

трім сказано: Ліберальні дневники підсунули нашій заяві намір, будьто стороншіцтво като- лицких людовцїв підготовлює ся до виступлена з більшости парламентарної ради державної.

Так не є. Наша заява не казала сего. В ній помістили ми лише пересторогу до прочих сто- ронництв більшости, щоби они не ставали на становиску славяньскім проти Німців. Лише на елучай, як би ті сторонництва не послухали на­

шої перестороги, мусїли би католицкі людовцї витягнути дальші консеквенциї. Також і ВеісЬз- розі градецка хибно розуміє ситуацию, кажучи, що ми зірвали солідарність з більшостию пар­

ламентарною. По найновійших пригодах като­

лицкі людовцї не можуть бажати, щоби лібера­

ли зготовили їм таку еудьбу, яку зготовили антисемітам, що в послїдиих днях засідань пар­

ламенту зблизили сн до табору обструкцнй- ного«. З статі Ьіиг. УоІкзЬІаІІ-у виходить про­

те зовсім ясно, що католицкі людовцї стоять нині ще рішучо при більшости парламентарній.

При тій більшости стоять також і посли ру- муньскі, зрозумівши, що лише через союз з біль­

шостию зможуть зломити геґемонїю Німців на Буковині. При тій більшости стоять і полудневі Славяни. Ситуацію хиба змінила ся о стілько, що тирольскі посли з Діпавлїм і Цалїнґером на чолі як давнішнє, в часі засідань парламенту, невеличний кружок людий своїм зубоскаль­

ством. Ми обминаємо такого добродія.

І ось ми бачимо того-ж Гулака на старости літ... О бідний поете, як ти мав ся в сему ста­

рому, черствому і все таки зубоскальствующому ректорі університету! Погиб нещасний поет, але і краще зробив, що погиб. ГІодивіть ся на не­

давно оголошені >Неизданньія произведенія Гу­

лака- Артемовского» (Кіев. Стар. 1897 р. Март), послухайте, про що і як сьпіває старий поет.

Краще не дивитись і не слухати, а -то знов воскресите ви стару лєґенду про Нон і єго сина Хама. Не дивіть ся на неприкриті частини ста­

рого чоловіка, не шукайте в них красоти і пля- стичности... Розбилась кобза, порвали ся струни.

Той, хто за молоду сьпівав про долю нещасного кріпака-Рябка, тепер пересьпівував тексти з сьвя­

того письма і засьпівав про орден Станислава...

Ми зовсім не стоїмо за так звану тенден- цию в поезиї ради тенденцій' і не думаємо, що їй належить головне місце в поетичних творах.

Ми почитаємо найкращим той утвір, де тенден- ция, або краще сказати — ідея, думка, сама собою належить до даного твору, як сьвіт до сонця, запах до квітки. То єсть літературна пер­

ла, що вільно вилинула на крилах поезиї з духу поета нова і блискуча, не підігнана ні під яку мірку. Такий твір зробить своє діло і без крику скаже своє слово і се буде перла поезиї.

Мало таких перед в творах Гулака, а за­

мість того з першого-ж разу в них ображає на-

так і тепер відгривають двозначну ролю. Вісім послів тирольских не повалять однакож більшо- сти парляментарної. Бар. Діпавлї хотів в раді державній відгривати ролю ґр. Гогенварта, що

•валив кабінети», але мабуть до сеї задачі він не доріс.

З справозданя делєґацийної комісиї буджето- вої про буджет управи Босни і Герцоґовини.

(Дальше).

Д л я п р о м и с л о в и х і т о р г о в е л ь н и х ц і л и й вставлено більше позиций, а іменно на ремісничу школу в Сераеві, в котрій управляє ся звичайне ремесло, як: слюсарство, коваль­

ство, столярство і т. ин. на зовсім раціональній підставі, під управою випробованого майстра, дальше для артистичних ателїє, котрих вироби мають вже і заграницею добру славу; там по­

кликано знов до житя в краю забуту вже да­

вно ориєнтальну техніку, як килимарство, ін- крустацию ітд. Сі вироби приносять торговель­

но значний дохід і творять в покритю, глава II, титул 7, значне жерело доходів (95.000 р.).

Головну бачністч звертає краєве правитель- ство на с а н і т а р н і с п р а в и . Дотичні видатки вправдї зростають, але в звязи з тим стоїть до­

бродійство уладженя шпиталів і зростаюче за­

сягане помочи лїкарскої поміж краєвим населе- нєм. В цілім краю є 87 лікарів і 33 ветерина­

рів. Шпиталів є 23, а з того є одна стация для помічуваня божевільних і славнозвісний краєвий шпиталь, з иньших же є 8 повітових а 13 гро- мадских шпиталів. В році 1896 лічило ся в шпи­

талях 8466 хорих а 30.737 було доходячих. За- мітна також діяльність двох лікарок в Мостарі і Долішній Тузли, що виказують фреквенцию

925, взглядно 709 хорих.

Заиотребовапє для іс н о в ід а н ь виказує незначне підвисшенє, особливо для східно пра­

вославної диецєзиї в Мостарі, споводоване зало- женєм східно-православної консисториї тамже і незначним підвисшенєм субвенциї для ісповід- них будівель всіх ісповідань.

Ш к іл ь н и ц т в о розвиває ся вельми від­

радно; наколи розважимо, що в краю в часі окупациї окрім кількох ісповідних шкіл в загалі не було ніяких иньших шкіл, а особливо висша наука, окрім музулманьских релігійних шкіл, була зовсім занедбана, тоді добре зрозуміємо значінє того, що краєве иравительство в тім на­

прямі зробило.

Тепер є в краю, як видно вже з буджету З ґімназиї, 2 висші школи женьскі, 3 висші те- ольоґічні школи (а іменно східно-прав,ославна школа в Ралєві, католицка теольоґічна школа в Центральнім семінари в Сараєві і магоме- таньска шериятска школа в Сараєві), 1 босн.-гер- цоґ. семінария учительска, 1 технічна середня ше естетичне почуте єго цинізм, смаковане слів, котрих цураєть ся не тілько естетика, а і проста літературна опрятиість, шпетність. Ми не стане­

мо їх виписувати, а тільки скажемо, що такі слівця, нерідко навіть єдине слівце, псують все діло. Прочитайте хоч помимо невеликих хиб взагалі гарну, як не одну з кращих, єго поезию, надруковану в Кієвскій Старині (1897 р. Март.)

•Де ти бродиш, моя доле!» Там ви читаєте такі поетичні вірші:

Де ти бродиш, моя доле;

Чи п р и м і с я ц і б е з с о н ц я Ч е ш е ш к у ч е р і з і р к а м ? Чи у полі на долині

Диким маком ти цьвітеш, Чи у лузі на калині Ти зозулею куєш?

А по перед сих віршів стоїть:

Чи на небі із віконця С у ч и ш д у л і (!) харпакам.

Се та крапля дегтю, що паскудить цілу бочку меду. І такі краплі дегтю ви зустрінете майже у всіх єго кращих поезиях, виключаючи вірші »До любки» та пересьпів Ґетової балляди

«-Рибалка». Сі два останні твори ми почитаємо єго кращими перлами з погляду естетичного.

Ними він показав, що був у него поетичний хист, була тверда рука малярска і зірке око. І тим більший жаль і більшу досаду вони зривають

школа, 10 шкіл торговельних і І висша школа реальна. Стан ґімназий, з котрих Мостарска має доперва 3 кляси, є зовсім вдоволяючий і дає материял для тих студентів, котрі по більшій части коштом краєвого правительства ходять на унїверситетскі студиї у Відни і Градци. Стипен- дийна дотация і поодинокі досить значні сти- пендиї уможливляють дальше організоване бос- нїйскої молодїжи в згаданих університетах, а також підмоги підчас науки в середини школах.

Наука в пародних школах відбуває ся в 166 народних школах 91 віроісповідних а 3 при­

ватних, разом в 260 школах, до котрих вчащає 24.291 учеників, а учительских сил 495.

Зріст фреквенциї в поодиноких школах є значний і виказує в р. 1896-7 еупротив попере­

д н ьо року приріст 16%. Потребу шкільної на­

уки почувають загально і се є відрадною про­

явою, що з многих сторін до правительства звертають ся з домаганєм закладаня елементар­

них шкіл, як також, що більша ч^сть істную- чих шкіл там переповнена, що учительскі сили не вистарчають і задля того нові школи можна лише в міру того закладати, аж потреба сил в істнуючих школах буде покрита. Але її закла- данє середних шкіл домагають ся загально в краю. На часті домаганя наееленя засновано ґімназию в Мостарі і реальну школу в Банялю- цї, а з иньших міст також домагали ся зало- женя середних шкіл. Замітити треба, що краєве иравительство, котре придержує ся в народних школах принципу, в школі удержувати учеників по змозі всіх існовідань, старає ся о те, щоби духовні відповідних ісповідань уділяли точно і правильно науки релігії, а за ту науку побира- ють они з краєвих фондів відповідну винагоро­

ду- Підвисшенє запотребованя було споводоване иобільшенєм учительских сил в народних шко­

лах, наслідком зросту фреквенциї, дальше на­

слідком підвисшеня субвенций для конфесийних і приватних шкіл, побільшена коштів удержаня східно-православної тсольоґічної школи і наслід­

ком побільшена ґімназияльних стнпендий для приготовлена до сих закладів, на останку наслід­

ком підвисшеня загальної стипендийної дотацій.

(Конець буде).

ВІСТИ ІІОЛІТи ПІІІ.

В Хебі, на зборах нїмецких зтудентів уні­

верситету праского, посипались нові але малі громи на Чехів, В зборах взяли з професорів участь лише деякі з д-ром Бахманом на чолі, а з послів Шікер і Раинінґер. Ті промовляли в імени молодежи. З бесід виявилось, що нїмецкі студенти в Празі таки викликали послїдні сум­

ні події. Провірив се один студент медицини, сказавши, що товариші єго хотіли лише в авлї устроїти панахиду над упавшим кабінетом. Ре- у нашому серці проти автора, що все те він за­

рив у землю, або розкидав без ладу. А був же він більш других чоловік осьвічений і жив при красчих, ніж хто другий обставинах.

Коли ми в закінчене оглядаємо думкою всю літературну діяльність Гулака, то вона здаєть ся нам недобудованим будинком! По до­

брому плану, при добрій годині почав хазяїн будувати палату, довів її до половини, а далі взяв та й покинув. Пішли дощі, морози, сніг і знов дощі; подули вітри, припекло сонце, — і стало все душитись, розпадати ся порохом. І стоїть тепер на доброму дорогому фундаменті мовчазна покинута руїна поетичного талану.

II. Нагідка.

Україньскі мельодиї.

Великі слова.

Не скарби — злото та срібло — Зостались нам від батьківщини, — Зостались обдерті стіни,

Та й ті снігами замело.

Але над пусткою тією Великі чують ся слова, Як син над матїрю своєю, Сьпівець їх з тугою сьніва:

• Свою Україну любіть;

•Любіть її, бо время люте...

золюциї, що запали на зборах, лежать в тім, що студенти домагають охорони для себе в Пра­

зі і переведеня рівноправності!

ЯЗИКОВОЇ В СТО­

ЛИЦІ!.

До Райхенберґу не думають ще пересе­

ляти ся.

• КгапкГинІет 2І§.« підносить мисль, щоби Австрию перестроїти на монархічну Швайцарию.

Провідною ідеєю Австриї повинно бути дбанє о мир національний, свободу, ублагородненє наро­

дів і добробит. По дуалізмі думано, що Німці потрафлять в Долитавщинї заняти таке верховод­

ив становиско, яке заняли Мадяри за Литавою.

Однакож Німці забули обезпечити те своє стано­

виско посредством відповідних законів. На жаль кабінети австрийскі вели також через ЗО літ по­

літику, прихильну Славянам і помогли їм до зросту. Тепер вже тяжко завернути сю струю, а треба полївити Славянам.

•Новоє Время», згадуючи про теперішну ситуацию в Австриї каже таке: Противники ґр.

Баденього надїяли ся чого иньшого по єго па- деню, ніж того, що сталось. Колись по паденю ґр. Гогенварта приперто Славян до стіни і заве­

дено опять гегемонію нїмецку. Топер годі вже фантазувати о такій гегемонії. Цісар австрий- ский не може до сего допустити. Єго система полягає на рівногіравности Славян австрийских.

При доповняючих виборах до ради дер­

жавної в Тироли з округа виборчого Швац-Куф- штайн-Кіцбіхль побідили католицкі людовцї, ми­

мо того, що поступовці враз з націоналами і со- цияльними демократами сполученими силами бажали переперти свого ліберального кандида­

та. З виборів вийшов 1Ц голосами др. Толїн- ґер проти Бухавера, котрий одержав 70 голосів.

Не помогли аґітациї Вольфа і Пфершого в Бо- ценї, Діпавлї удержав ся верхом.

На місце Гр. Кавніца вибрано до сойму ческого в окрузі виборчім Шлян-Раконїца Мо- лодочеха 1устава Адамка проти радикального кандидата, Стрейковского, що одержав ледви 6 голосів.

З Праги доносять, що Німці ческі мабуть відступили від наміру, не явити ся в соймі че­

снім. Рівнож надіє ся дехто, що Німці вступлять на дорогу примиреня.

Любляньскии »81

оуєиєс

» поясняє абстинен’- цию послів словіпьских в соймі горицкім в та­

кий спосіб: Посли наші остали ся вірні свому торічному поведеню. Они виступили торік з сойму задля оскорби своїх прав через італїянь- ску більшість. Оскорби сеї Ніхто не старав ся направити в часі довгого року, то „ослам сло- віньским не лишала ся друга дорог3) як не ти участи в сеймових засїданях. Лихо направи­

ти могло иравительство дорогою адмінїстраций- ною або пресиєю на послів італїйских, котрі звичайно поводять ся так, як спл: „„„

к о бажає. Не маючи ніякої поруки для до- стигненя рівпоправности в соймі торипкім п0_

»В останню тяжкую мінуту

»3а неї Господа молїть!..*

*

Молїть за родину, пітмою окутую Моліть за отчпну, синами забутую Молїть за вдовицю убогу слабу ’ Молїть за сліпу; безталанну рабу' Благайте за зраднивів ділу народньому Не давших ні крихти народу

голодному

М

оліть і

за тих, хто сьпіває в ночі До праці заснулих братів зовучії!.. ’

Наум Чермак.

Сини України, згадайте минуле, Згадайте дідів своїх славних діла _

І В грудях забєть ся в вас серденько чуле Очнеть ся 1 всяка душа ще жива!

І в нашім минулім нехибна є слава І в нашім минулім є славні діла ’ Сього не відніме і зрада лукава, Сим наша родина віки прожила!

Так нам-то невже-ж-то не няти їй віри Нам, вчора що тільки Й родились на сьвіт Невже-ж то нам друзі, повісити ліри, Спалити архіви, щербити сокири,

І, лігши, сказати: .ми - зскрібки, послід!...

Наум Чермак.

з с.іи словіньскі мусїли усунутись з сего законо-

датного збору. Процесами, карами грошевими та арештами правительство не позискає словінь- ского народу.

Пос. Цалїнґер, айіаіиз хитливого Діпавльо- го, говорив 29. грудня в клюбі консервативнім в Боценї. Згадавши про першу заяву д-ра Ебен- гоха в «Ьіпгег УоІкзЬІаН-ї», де др. Ебенгох на­

кликував більшість парламентарну до умірено- сти, оправдував Цалїнґер свій зворот в ліво.

Однакож анї він анї єго сторонництво не дума­

ють через своє зближене до лївицї відступити від своєї проґрами. Він бажає лише мирити сто- ронництва. Програма клерикалів тирольских ле­

жить в борбі з атеізмом і анархією. Цалїнґер не боїть ся того, що ліберали в роді Лєхера за­

гощують до Боцену і тут ширять лібералізм.

Гори тирольскі остоять ся проти сих наук.

Париский «Сгаиіоіз» наводить слова одного дипльомата про справу китайску, кажучи: Не можна сумнївати ся, що ся справа вплине дуже на відносини держав европейских, нозаяк через неї поділить ся Европа на два табори. З одного боку стане Росия і Німеччина, з другого Анґлїя, котра рада би собі позискати Японію. Але Я- понїя радше прилучить ся до союза з Росиєю і Німеччиною, чим до Анґлії, надіючись що Фран- ция стане по стороні алїянтів проти Анґлії. В Китаю не панує на ділі цісар, а ціла власть спочиває в руках віцекоролїв. Китай дасть ся легко поділити. Німеччина, занявши Кіяо-Чу, стремить до того, не боячись зовсім гніву Ан­

глії. Межи Росиєю а Німеччиною істнує імовір­

но договор що до Китаю. Одно притім дивне, що Китай дивить ся на занятє своїх пристаний через Росию і Німеччину так рівнодушно. Ма­

буть Китайці бачать в сих державах своїх при­

ятелів, що мають єго висвободити з під тяжких виливів влізливої Англії. В Евроні Англія ма­

буть зїзольована, а в Індиї виринуть для неї нові клопоти, позаяк там афґаньскі племена сполучили ся проти неї, від коли Анґлїя заня- ла північно-західну часті. Індиї з містом Чі- траль. Тоді мусить Анґлїя вислати значнїйші сили воєнні, тим більше, що Росия посунулась

на Памір.

Н о в и н к и .

— Під протекторатом Єго Пресьвященьства Кир. Константина Чеховича відбуде ся заходом Товариства Руских Женщин в Перемишли, ве- чер з танцями вівторок дня 25 н. ст. Січня 1898 на дохід убогої шкільної молодежи. Стрій!

народний або візитовий. Вступ від особи ГоОзр.

для родини з 3 осіб 4 зр. — За комітет А/. ИІе- ховичева. 3. Цеглиньска.

— Торжественний обхід з нагоди введеня но­

вих законів процесових відбув ся минувшої неділі у Львові. Хвилю сю усьвячено наперед богослуженями, відправленими в церквах кате- дральних обох обрядів, а відтак о 11-ій годині зібрало ся значне число правничих сил міста Львова, судиїв, нотарів, адвокотів і авдіторів війскових в великій сали розправ краєвого суду карного. Тут промавляли: президент висшого суду п. Тхоржнїцкий і президент краєвого суду п. Бавх, підносячи головні основи нової проце­

дури, а відтак др. Роїньский іменем палати адвокатскої і п. Ґубринович іменем судиїв при­

сяглих.

— Віче в Городку скликує тамошна »Хлопска Рада» на день 12-го січня с. р. Програму віча, що відбуде ся в льокалю міских бараків, о 1-ій годині зиолудня, назначено таку: 1) вступне сло­

во та вибір президій'; 2) реферат політичний пос. Окуневского; 3) реферат п. Нагірного; 4) про орґанїзацию повіту; 5) внесеня учасників.

— Ц к. краєва рада шкільна ухвалила між иньшим на засїданю з 27-го грудня с. р.: За­

твердити вибір професора університету д-ра Л.

ГІєнтака на заступника предсїдателя ц. к. окруж­

ної міскої ради шкільної у Львові; іменувати Алекс. Бісикевича старшим учителем муж. шко­

ли ім св. Анни у Львові: іменувати суплєнтами.- Йос. Бєльского при ґімназиї в Подґуржи і Во- лодисл. Студзїньского при учительскій семина- риї в Тарнові; перемінити 1-класову школу на­

родну в Загірочку на 2-клясову від 1-го лютого 1898 р.; призначити до ужитку в І. і II. клясї середних шкіл підручник п. заг. »В. Коцовский

Кавчуковий плястер

на нагнїтки.

і І. Огоновский. Методична граматика рускої мови». (Ціна примірника в оправі ЗО кр.)

— Наука релїґії в середних школах.

Під про­

водом міністра просьвіти Лятура відбула ся дня 28-го і 29-го грудня м. р. у Відни анкета в спра­

ві реформи шкіл реальних. Анкета заявила ся за ограниченєм математики і наук природних, щоби дати більше часу на науку релігії і язиків.

— Арештоване. Полїция в Льондонї арештува­

ла росийску княжну Трубецку по причині' ошу- каньств сповнених в Парижи, Бруксели і Берли­

ні на квоту 800.000 франків.

— Джума. З Бомбаю надійшли знов вісти о надзвичайнім ширеню джуми. Мешканці' виносять ся громадно з міста. Доси умерло в Бомбаю

12.000 людий на джуму.

— Належитости судові. Краєва дирекцпя скар­

бу доносить: Цїсарским розпорядженєм з 26 грудня входячим в житє з днем 1. січня 1898 змінено зі взгляду на нове постуиованє судове, що зачинає рівнож з тим днем обовязувати, де­

котрі приписи законів о належитостях, віднося­

чих ся до подань і писем судових. Особливо піднесено дотеперішну належитість стемплеву 36- крайцарову до подань протоколів і урядових поодиноких відписів на одну корону, а написи (рубра) від судових подань увільнено зовсім від стемпля. Надто постановлено, що о високости сеї належитости рішає при ноданях, внесених через почту, день відданя па почту, при прото­

колах і відписах день, в котрім після закону стемнлевий значок належить достарчати.

— Депутация у ґр. К. Баденього. В неділю явила ся в Вуску у ґр. Баденього депутация львівскої ради міскої, щоби вручити ексмінї- строви дипльом почесного львівского горожань- ства. Відповідаючи на промову бурмістра дра Малаховского заявив ґр. Баденї радість, що сто­

лиця відзискуе повагу, підкопувану недавними часами крикуньстввм на ратушевих засїданях і пожелав місту Львовови того щасливого стану, що не потребує як иньші міста Австриї бороти ся з недостатком фондів. Підчас принятя де­

путацій не було зовсім бесіди о політиці.

Везувий збудив ся.

Старий вулькан знудив ся трохи довгою дрімячкою. В кратері Аігіо Неї Сауаііо недавно дало ся чути нагле кипінє, а струї викиненої ляви заливають околичну доли­

ну гіапо Пеііе Стіпезіге, де остигаючи розгалужу­

ють ся в численні відноги. З головного кратеру вискакують великі кусні базальту і маса камі- ня з попелом. Мешканці дооколичнпх сел вже від давна не памятають такого розлюченя вуль- кану...

Засьміяв ся

на

смерть. Властитель реаль- ности в купелевім місци Зальцбрун, Шафф, пі­

шов недавно до цирку Ренца і оплатив свій по­

бут тамже житєм. Був він недужий на прону- клину, а фіґлї кльовнів розсьмішили єго до сеї степени, що наслідком силь юго сьміху пропу- клина пукла і спровадила смерть на місци.

— Князь Франц Аверсперґ утік в сьвіт, оголо­

сивши банкротство. ІІасива єго виносять 600.000 зр. а актива ледво 9.000 зр. Князь удав ся до Нового Норку, де жиє в дуже лихих обставинах, яко «ЬіГьЬоу» в однім з більших готелів.

— Б

єзконфєсийність

социяльних демократів.

Впдании недавно підручник нїмецкого райхста- ґу містить короткі біографії послів нїмецкого цї- сарства,. котрі кидають спорий сніп сьвітла на релігійні відносини сполучених країв. Найбільше зріжницьованє, справдїшний вавилон віроіспо- віднии представляє Група социяль но-демокра- тична. Група та числить 48 членів. Межи ними є 11 дисидентів, 17 безвіроісповідних. Ту сьві- тплом є звісний Лїбкнехт, головинії теоретик і патрон найновійшого нїмецкого социялїзму. Від­

так є 6 вільно-релігійних (Егеігеїіфоз). Бебель записав ся до Кеііщонзіозе, хотяй незвісно, чим сей термін ріжнить ся від Копіезіопзіозе. Здає ся, що то звичайна гра слів, що заносить мета­

фізичною спекуляциєю. Межи социяльнимн де­

мократами е дальше 6 евангеликів, один люте­

ранин і один старокатолик. Яко конвертити ста- рокатолицкі фігурують в підручнику два посли социяльно-демократичні. До жидівскої віри при­

знає ся Зінґер, Штадтгаґен і Вурм. При назви­

щ у звісного провідника баварських социялїстів Фольмора зазначено: «Вихований в ґімназиї Бе- недиктів в Авсбурґу», а відтак «покинув в 1867 р. службу і удав ся під виливом кляшторного вихована до Риму». Социялїсти голосять як звісно, що релігія є «річию приватною». Тілько супроти таких понять не повстають в Групі, що числить тілько відтїний віроісповідань, роздори під релігійним взглядом.

— Фотографія сьпіву. Від 100 майже літ зві­

сні є загально фіґури Хлядпїого, що повстають Плястер той не Ііосїдае ніяких шкідливих анї драстичних склад­

ників і дїлає скоро, певно і ла­

гідно, не справляючи ніякого болю.

із Ціна пуделка ЗО кр.

на тонких плитах, посиланих мілким піском, скоро по них потягне ся смиком. Отже тих фі­

гур ужив НоІЬгоок СигЯз до розслїдів сьпіву в сей спосіб, що придумав в тій цїли осібний прилад, котрий назвав тоноґрафом. Тоноґраф є то широка сталева рура, зігнена на взір фай- ки, в однім кінци отворена, на другім розшире­

нім замкнена кавчуковою плитою, котра поси- пує ся дуже мілким піском. Сьпіваючи до сего приладу одержує ся фіґури, що цілком на­

дають ся до фотографії і є строго зависимі від висоти і чистоти сьпіваного тону. На у- вагу заслугує спостережене, що жіночий сьпів творить л інії міцнїйш і і виразнїиші ніж сьпів му- жеский. Винахідник сподіє ся, що тоноґраф при­

дасть ся до науки сьпіву.

— Оповіщене від редакциї.

Всякі письма над­

силані до печатаня в нашій часописи лиш тоді поміщуюють ся, коли походять або від наших специяльних кореспондентів або від осіб редак­

циї звісних. Иньших письм чи то почтою чи пі- сланцями надсиланих, редакция або впрост не приймає, або кидає до коша. Спростованя ре­

дакция містить лиш тоді, наколи они походять від інтересованих осіб. Письма висилані від пу- бличних товариств, хоть би з підписами видїло- вих, містять ся наколи є на них печать това­

риства, хиба що редакция знає начерк письма підписаних осіб.

Т е л е г р а м и .

Відень,

3. січня. Цісар виїхав вчера до Рад- меру на лови. Верне вівторок.

Відень,

3. січня. Ювілей Папи обходжено тут торжественно богослуженями в всіх косте­

лах. В костелї св. Стефана відправив благодар- ственну службу кардинал Груша. Цісар і цїсаре- ва зложили свої желаня Папі на руки нунция Архикнязї явились лично в нунциятурі. Побіч них явили ся і ґр. Ґолуховский, члени д и п ло­

матичного тіла і другі достойники.

Відень,

3. січня. В палаті справедливости обходжено торжественно заведене нової проце­

дури цивільної. Промовляли президент в. суду краєвого, Краль, виказуючи користи з сеї інсти- туциї. На торжестві явили ся ново іменовані су­

дні горожаньскі, адвокати і взагалі судейский сьвіт.

Відень,

3. сїтня. Нині відбуває ся тут кон- ференция межи бар. Ґавчом а послами нїмецки- ми: Лїппертом, Шлєзінґером, Функом і Шіке- ром. Наради обмежають ся на справу змо- дифікованя розпоряджень язикових для Че­

хії і Моравії. Другі причини обструкцій усу­

нені через закрите сесиї парламентарної. Ьех Фалькенгайна мав пійти в непамять. Концесій для Німців мають лежати в тім, що правитель­

ство не буде домагати ся знаня обох язиків краєвих від всіх урядників, а край весь буде поділений на три округи: ческий, нїмецкий і мі­

шаний. В мішанім окрузі' мають урядники ужи­

вати обох язиків, в округах чистих лише певний процент урядників буде мусів виказати ся зііа- нєм обох язиків краєвих. Делегати нїмецкі по­

сідають мабуть уиовномоченє від своїх клюбів, згодити ся на ті услівя.

Пешт,

3. січня. Бар. Банфі на принятю но­

ворічнім сторонництва ліберального виявив свій жаль, що не довершено в соймі угоди з Ав­

стрією. Він сам буде боронити економічного союза з Австрією.

Прага, 3. січня. На вчерашній нараді послів нїмецких запала ухвала, взяти участь в се­

сиї соймовій і порушити послїдні пригоди в Празі.

Берно,

3. січня Дневники ческі видали ві­

дозву, в котрій заохочують до збираня складок на засноване ческої ґімназиї в Відни в память ювілею ц'їсарского. Є се відповідь на ухвалу сойму долїшно-австрийского, в котрій сказано, що викладовим язиком в всіх школах народних і середних в Долішній Австриї має бути виключ­

но язик нїмецкий.

Париж, 3. січня. Цар вислав новорічні же­

ланя Форови і запоручив єму приязнь Росиї.

Фор в відповіли завірив царя о льояльности Франциї для Росиї.

Головний склад в аптицї

« Т І 161 107~?

/її ш м. Рукера

під „Срібним орлом“ у Львові.