Stražnicâ Ukraïnsʹka. Rik 1 (dnâ 24 X-31 X 1925)

Дня 2 4 .Х - 31.Х 1925. ^/ її В А Р Ш А В А Рік 1.

В И Д А В Е Ц Ь І НАЧАЛЬНИЙ і Р Е Д А К Т О Р

Д р . Т а д е й

| И о н ч и н ь с и і Ч ---

РгхежуМса р о е х іо ж п іахсхо п а гуехаМ сі

АДРЕСА Р Е Д А К Ц І Ї І АДМІНІСТРАЦІЇ

П І Ш І Ї , Н<и»у-йіаІ,<№41т. 27.

К о н т о п о ч т о в е Лй 1877. УКРАЇНСЬКА Т о л е о». 2 9 6 - 4 0 .

Доба великих труднощів і ^раці

В цілій Европі зауважується незадоволення людей з госпо­

дарчого становища, яке що-раз погіршується. В усіх державах податки зростають, а доходи вменшуються. Таке саме неза­

доволення настало тепер і в Польщі.

Чим пояснити це явище? Чо­

му в сім років після війни всім стає що-раз тяжче, а не легше?

Здавалось би, що найгірше по­

винно б було бути зараз по скінченні війни.

Майже іГсі так міркують, скла­

даю чи вину на уряд, на держа­

ву, на лиху господарку, на ви- виск, на робітників або на про­

мисловців.

Тимчасом лихо полягає в чо­

му иншому. Підчас війни всі

держави пристосовували свою господарки до бюджету, який кредитувала держава. Були кре­

дитовані всі воєнні видатки, в порівнянні з якими державні ви­

датки були дрібничками. А кре дит спірався на позички закор­

донні, або внутрішні.

По скінченні війни розбіг єв­

ропейського життя залишився той самий. Все починалося кре­

дитами. Держава давала кредит банкам, фабрикам і т. д., а дер­

жаву кредитовали законодавчі установи. Один кредит затикали другим. Час від часу ця штуч­

на будівля валилася, вартість випусканих грошей, зменшувала­

ся, доходила до зера, як у Ні­

меччині.

Такого самого способу госпо­

дарювання мусила триматися й Польща. І в нас теж марка польська мусила падати, а всякі державні папери тратили значну частину своєї вартости й тим більше, що податки впливали дуже слабо й були низькі.

Але так жити довго не могла жадна держава. Тому уряди всіх держав приступили до скла­

дання бюджетів, у яких держав­

ні видатки повинні бути покри­

ті податками й прибутками з ріжних джерел.

Ця система мусила зробити життя трудніщим у всіх цари- нах. Але без цеї здорової гос­

подарки держава дійшла б до банкрутства й викликала банк­

рутство приватних підприємств, а далі, хатню війну, революіюц

й довела б до знищення всякої цінности.

Тому громадяне повинні ди­

витися на тяжку повинність, як на неминучий ратунок свій і даржави. Немає спасення без великих ощадностей і без вели­

ких офір. У найближчі роки пе­

редбачаються в цілій Европі ве­

ликі податки й дуже утруднен- ний кредит.

Є лише дві дороги до скоро­

чення цього тяжкого часу — одна є одержання з Америки більших позичок на низьких процентах, друга — то загаль­

не ощажання всіма громадяна­

ми частини своїх заробітків. Уже па протязі року це дало б дер­

жаві великі суми, які можна було б ужити на створення де­

шевого кредиту.

Скарги, погрози й лемент не поможуть. П о л ь с ь кі о б и в а­

те л і п л а т я т ь н а й м е н ш і п о д а т к и в цілій Е в ропі.

Зійти нижче не можна. Чудо­

творців нема й не буде. Треба зрозуміти, що доба, в якій жи­

вемо є добою великої праці.

Через наші українські вемлі перекотилися найтяжчі хвилі війни, які зруйнували наші го­

сподарства, наші хати, худобу й весь дорібок попередньої вій­

ни. Нема тої сили, яка б нам усе це повернула. Відновити свою господарку й покращати своє життя ми можемо лише власними силами, працею, доб­

рим обрахунком і ощадностями.

---)::(---

Ш л я х ^с

Щ о п о с іє ш - - т о й з б е ­ р е ш , — каже приповістка. Ко­

ли господар зле обробляє своє ' поле, сіє лихе насіння, або сіє його за мало, то такий самий буде мати врожай. Так само й з людським життям. Я н дб аєм о, т а к і м а є м о .

Нарікати, сумувати значно легше, ніж дбати й працювати, але зате й корнети від цього жадної нема.

Не маємо її й ми. Що біда нас бе, це ми всі добре відчу­

ваємо. Але що ми робимо для того, щоб вона нас не била?

КІН снимо й мріємо, щоб хтось прийшов і допоміг нам, а коли той хтось не приходить, то ми сердимося. А самі нічого не робимо, щоб лихо з своєї хати прогнати.

Що ж треба робити? Ви ка-

В ІД О К Н О С Т И з а т и ж д е н ь ,

Б. ге н е р а л - гу б е р н а т о р В а р ш а в и Б есс ел єр , я к п їд - п а л я ч , з а с у д ж е н и й н а 15 ронав к а т о р ж н и х р о б іт . З Бруселя повідомляють. Військо­

вий суд в Антверпені засудив уже небіжчика німецкого гене­

рала Бесселера, б. коменданта Антверпена за часів німецкої, оку­

пації а також б. г.-губернатора в Варшаві на 15 років тяжких ро­

біт за підпали.

П ід п и с а н н я н ім е ц ь к о -с о ­ в іт с ь к о г о т р а к т а т у . В Мо­

скві підписано німецько-совітсь­

кий торговельний трактат. З бо­

ку Німеччини трактат підписали німецький посол у Москві, граф Брокдорф-Рантцау і п. фон Кер­

нер, з боку совітів комісар Літ- вінов і голова російської деле­

гації Танецький.

Н а з а с ід а н н ю Т и м ч а с о ­ в о ї Г о с п о д а р ч о ї Р ад и у Варшаві обговорювано проект поправи торговельного білянсу і краєвої продукції. Запропонова­

но ограничення мелення збіжжа:

житньої муки до 70 проц., а пше­

ничної до 80 проц.

ю г о с п о ^/

жете, що орете, сієте, працює­

те? Так,, ви тяжко працюєте, але цього замало. Потрібна ще ин- ша праця—громадська. Коли на­

падає ворог на країну, то люде воюють не поодинці, а гуртом, коли трапиться пожежа, ідете рятувати всі, не дивлячись, чи це горить ваше чи чуже.

Т а н с а м о г у р т о м , гр о ­ м а д о ю т р е б а р а т у в а т и с я й від го с п о д а р ч и х злид­

н ів .

Вам потрібні плуги, борозни, насіння, угноїння, а чи в и .за - и л а д а є те го с п о д а р ч і г у р т ­ к и , я к і м огл и б у с е ц е д іс т а в а т и ?

Вам потрібно позичити гроші, а чи ви є ч л ен а м и т и х у к р а їн с ь к и х Б а н к ів , що повстали у Львові, Луцьку, Рів­

ному, Кремінці, Володимирі-Во-

нгол миру над Льонарно.

На останньому, дуже важному засіданні конференції в Льокар- но, німецька делегація заявила, що Німеччина приступає до проекту рейнського пакту безпе- ченства.

Далі в присутности делегатів Польщі й Чехословаччинц ви- слухано справоздання правни- ків у справі арбітражевих умов французько-німецької й бельгій­

сько-німецької. Проекти цих умов прийнято. Цим конференція ствердила, що щасливо закінчи­

ла свою працю над найважли- вішимим завданням.

Після цьюго чеський міністр Бенеш представив, у якому ста­

ні є переговори й праця над

Спасіння в громадській ощадносте.

Коли б кожний громадянин за себе й за свою сімю складав ден­

но один гріш, то це дало б у рік суму 100 міліонів злотих.

Коли б половина обивателів складала що-дня по два гроші, то річна ощадність виносила б

9 ар ч о ^г

линському, в Домбровиці? Ні.

До Банку ідете тоді, коли хоче­

те позичити грошей, а коли по­

зички не потрібуете, то й чути про нього не Іочете. А звідки ж Банк візьме грошей, коли членів не буде? Всі повинні бу­

ти членами своїх Банків, тоді для всякого знайдеться позичка, коли вона буде потрібна.

Ви не маєте грошей, потрібу­

ете дешевого товару. А чи з а ­ кл ал и к о о п е р а т и в у в с в о ­ й о м у селі? А як вона є, то чи всі записалися членами її?

А через кооперативи инші наро­

ди поборюють злидні й живуть у десять раз краще за нас,

В порівнянні з иншими загра- ничними господарями, ви зовсім не вмієте ні польову господар­

ку вести, ні худобу тримати, ні сади, ні пасіки розводити. А чи

конвенцією арбітражевою між Німеччиною й Чехією і Німеч­

чиною й Польщею.

Далі прибув з Берліну підсек- ретар держави Кемпер і пере­

дав німецькій делегації, що пре­

зидент Гінденбург і уряд Німеч­

чини приєднуються до її поста­

нов.

Прибув до Льокарно також і Муссоліні, премер-міністрів Іта­

лії, і взяв участь в останньому засіданні конференції.

Всі загалом переконані, що всі сім пунктів постанов конфе­

ренції роспочнуть в Европі но­

ву добу спокою й приведуть до економичної незалежносте.

150 міліонів.

Коли б м’ліон обивателів були зобовязані скласти річно по 100 злотих ощадносте, то дер­

жава мала в розпорядженні вже по одному році 250 міліонів, по 2 роках—500 міліонів, по 4 ро-

з 6 і 9 р о 9

ви б а г а т о к н и ж о к по г о ­ с п о д а р с т в у ку п и л и ? Може ні одної. А скільки є добрих українських книжок! Ви неро­

зумно кажете, що книжка вам їсти не дасть, — ал е р о з у м у , з н а н н я д о д а с т ь , а ц е в а ж - нішце н і ж п р а ц я . І віл п р а ­ ц ю є, ал е віл н іч о го н е с т в о р и т ь , бо н е має^ лю д­

с ь к о г о р о з у м у . Щоб не бу­

ти тільки робочим волом, треба читати книжки й вчитися.

А найбільше треба вчити своїх дітей, які заступлять нас у го­

сподарстві й дадуть най на старість шматок хліба. А чи за к л а д а є м о м и го с п о д а р ­ ч і чи и н ш і ш к о л и , чй з а ­ с н о в у є м о п р о с в іт и , чи к у ­ пуєм о для д іт е й к о р и с н і КН39ЩНЙ? Ні й ні.

То звідки ж у нас візьмуться

Страшні спогади про німецький полон

Один громадянин з околиць Черска надіслав до редакції польського часопису „Слово По- морске" спомини з того часу, коли в перськім концентрацій­

нім таборі перебувало біля 4 ти­

сяч полонених.

Він був свідком, як жорстоко обходилися з полоненими, а особ­

ливо—з росийськими.

Англійців тоді не було. Одно­

го лише разу затримали тут на 2—3 дні біля 2000 англійських полонених. Обід, який їм дали, вони вилили, заявляючи, що він годиться лише для худоби. Це, між иншим, було причиною їх катування.

Найгірше прийшлося румун­

ським полоненим, яких одного ках міліярд злотих, по 8 роках

— 2 міліярди по 10 роках на складених процентах ЗО міліяр- дів. Це міг би бути фундуш націо­

нальних ощадностей, який став би підвалиною великого добро­

буту мас і зміцнення держави.

Тому спішіть до Поштових

Ж Є X X я.

й позички, і дешевий товар, плуги, угноїння й нарешті ро­

зум і знання?

Звідки.? — питаємося. Чи ду­

маєте, що нам це само в неба спаде? Чи може надієтесь, що хто чужий прийде й принесе нам у торбі щастя й грошей?

Самі в цього смієтесь. Смій­

теся 8 тих політиків, які вас кличуть не до праці, не до книжки, не до гурту, а до ба­

лачок. Вони ошукують вас.

„ П р а ц я єдина з неволі к а с в ир ве4*, сказав поет Бо­

рис Грінченко.

Н у м о ж до п р а ц і ш вид- че — членами до банків, до кооператив, до просвіт, до го­

сподарчих гуртків.

По розум, по долю, по кращу будуччину.

дня привезено було до табору, 4000 чоловіка. Для них нібито не найшлося місця, хоч табор був наполовину пустий. Була зима, мороз, сніг, а полонені були дуже легко одягнені. Нез­

важаючи на це, їх на другий день погнали до Тухолі за ЗО кільометрів. Але і там не було місця. Повезли їх далі—до Чор­

ного (Гаммерштайн), а потім до Битома. Звідти назад до Чер- ська. Коли відкрили вагони, пе­

реповнені полоненими, очам уя­

вився страшний вид: серед со­

тень що вмирали ледве кількох було живих. Навіть у німецьких жовнірів обозу стали сльози в очах.

Кас Ощадносте! Згодьтеся на малий, але певний процент. По­

чніть велику справу відроджен­

ня нашого народу 8 власної доброї волі.

---)Щ--- *

ДОиКАКМІА-КОТАС¥ЖА“ Л. ВНЕІЛЛА. РЕ2ЕЛА2О 9.