Д н я 7.І1Г.І925 Ргмвуїкя р»сЛв»ж В А Р Ш А В А Рій І
еріасопа гусгаДеж
ВИДАВЕЦЬ І НАЧАЛЬНИЙ РЕДАКТОР
Др. Т Д Д Е Й К О Н Ч И Н Ь С К І
УКРАЇНСЬКА
Місячна передплата 6 0 с о т . 3 3 Конто почтове Мі 1 8 7 7 .
АДРЕСА
РЕДАКЦІЇ І АДМІНІСТРАЦІЇ
Ь п ііп , Іон; $«ІаІ їй 41 п. 2?
Телефон 2 9 6 -4 0 .
Н Е З А Б У Д Ь Т Е П О М И Н У Т И !
Цього року минає 64 літ від смерти великого оииа української землі — Тараса Шевченка.
Рік річно обходимо шевченківське свято. Одні обходять цей великий день концертом, на якім співається нераз пісні, що не мають нічого спільного з народнім поетом. Другі знова дають яку театральну виставу і кілька декламацій.
Утерся рівно» звичай, що майже на кождім святі виступає який меньше, або більше крикливий бесідник, скаже кілька високопарних фрав і це називається шевченківським святом.
Подібних свят, великий поет-мученик не бажав, тільки просив, щоб НОМ'ПТуТИ його не злим тихим словом. Тихе слово, то знання Його творів, а бажання ось яке:
Прочитайте знову Тую славу, та читайте Од слова до слова;
Не минайте ані титли.
Ніже тії коми;
Все розберіть та й спитайте Тогді себе: щ о м и ?
На жаль не можна ствердити, що це скромне бажання поета виконують в першу чергу ті. які уходять за передо
вих Українців. Щоб так запитати одного, або другого з них, чи знають вони хотяй зміст одної поеми Шевченка, то хто знає, чи не довелобися 8І сорому червоніти.
Неоден гадає, що вистане зачепити червону гарасівку на шию, виставити на одну годину синью-жовтий прапор на домі, де відбувається свято Тараса і заповіт сповнений!
Ми думаємо троха інакше, а саме, що найдостойнійпіим обходом шевченківського свята булоби: п о ш и р и т и н а * о о в о п о м і ж н а р о д о м т в о р и п о е т а . Таке свято бу
лоби гідне памяти великого борця за волю та братерство народів. Замість фраз і червоних стяжок, булоб відповід- нійше, щоби оден і другий, подібний патріот, прочитав собі хотяй раз в життю, цілого кобзаря. А колиб ще так кождий Українець перечитував кобваря рік річно, при нагоді шевчен
ківського святя, то не булоби у нас місця на ріжного рода ровдори і „орієнтації", бо й мудрість булаби своя. Тоді відношення українських людей супроти польської Держави відповідалоби бажанням Шевченка.
Великий поет писав у передмові до сойоі'о твору „Гай
дамаки* ось ш<?: „Слава Богу, що минула боротьба українсь
кого народу з польським. А надто, як згадаєм, що м и о д н о ї м а т е р и д іт и , що всі ми Славяне. Серце болить, а розказувати треба: н е х а й б а ч а т ь с и н и і в н у к и , щ о б а т ь к и Тх п о м и л я л и с ь , н е х а й б р а т а ю т ь с я з н о в у з с в о їм и в о р о г а м и * * .
Шевченко бачив, що Німці Норіжнили Нас з народом польським, та зробили нас, рідних братів, ворогами.
... Німота запалила Велику хату і семю, Семю Славян розєдинила І нишком — тихо упустила Усобиць лютую змію.
Полилися ріки кропи.
Пожар погасили.
А Німчики пожарище Й сиріт поділяли.
Виростали у кайданах Славянськії діти,
І забули нсвольнпкп, Чпї вони діти.
Ці слова повинні запамятати собі як Українці так 1 Поляки, бо німецька небезпека загрожує й дальше нашим землям, та розеднуе нас. Мудрий Німець, що розеднав україньких людей з народом польським, садить собі па Січи картопельку, а ми нерозважні діти тягаємо себе вааїмяо за чуби.
Шевченко різкими словами виступав проти тих, які по
магали в цьому німецькому ділі і сказав:
чванитесь, що ми Польщу колись завалплиі Правда ваша: Польща впало.
Та й вас ровдавила.
Велика правда, якої ніхто не може заперечити. Звісно.
що я и д о в г о у к р а ї н с ь к и й н а р о д і о л а а и а о ій о ь и о к о з а ц ь к е ж и л и в з г о д і з н а р о д о м п о л ь о ь и и м і Р іч и п о с п о л и т о ю П о л ь с ь к о ю , т а и доявго б у л а У к р а ї н а н е з а л е ж н о ю . Зачалася тільки незгода і нещасні війни я народом польським, то з цього скористала Москва і поневолила Україну. Настали тяжкі часи і Україна плакала:
Степи мої запродані Жидові, Німоті;
Сини мої на чужині.
На чужій роботі;
Дніпро, брат мій, висихає Мене покидає,
А могили мої милі Москаль розривав.
Повинно це бути для нас наукою 1 пересторогою че майбутність!
Отож поступаймо так, як наказує нам Шевченко. Чи
таймо його твори, братаймося в народом польським в цілу нашої власної народньої вабезпеки і охорони перед русжфі- . каціею, а тоді:
Забудеться срамотня Давняя година
І оживе добра слава,
І Слава України.
ПЕРШЕ ЗАСІДАННЯ С ЕКЦ ІЇ д о с п р а в с х і д н и х в о е в і д с т в
Перше засідання Секції до справ східних воевідств від
булося дня 28 марта. Уложено плян праці на найблизшдй час. Зі сцрав конкретних продовжено на 20 днів термін
счляттякня декларацій в справі викладової мови в початко
вих школах на теренах шкільних кураторій Бересте, Грод
но і Луцк.
ЗАСТРІЛЕННЯ
БАГІНСЬКОГО І ВЕЧОРКЕВИЧА
Застрілені були військовими і орґанізували терористичні акти, за що були засуджені на кару смерти. Пан Президент їх уласкавив від смерти і вони мали бути виміняні доРгипї за польських закладників. В дорозі до Росії, недалеко гра ниці, застрілив їх підофіцер поліції Мурашко, який товапи шував ескорті. Мурашку арештовано.
2_______________________________ С Т Р А Д Н И Ц Я ___________________________________________________
5 0 т у ї Ж О Т Л /Г ^ С У З 5СЗЧО ТО!
Свого часу перейшла в соймі ухвала в справі викла- і дової мови в початкових школах. Польські посли станули ; на тім становити, що треба полишити волю батькам діїей.
Якої школи батьки вахочуть, така й буде: чи української, чи білоруської, чи польської. Проти цього виступали дуже різько деякі нерозумні люде з поміж Українців, а навіть, що дуже сумне, поборювали шкільні закони і українські сой- мбві ПОСЛИ.
Однак в короткім часі побачили і вони, що шкільні за
кони є дуже Добрі, бо раз на все залагоджується так пекучу шкільну справу. До користання з цього добродійства не потрібно, ані боротьби, ані віч, ані галасу і крику, тільки
БОЛЬШЕВИЦЬКА ГОСПОДАРКА ПРИНОСИТЬ:
/ Г О Л О Д , Н 1І Ж Д У І
Больлевнхн хваляться на цілу губу, що вони дбають
тільки про добро народу. Справедливий опис, большевицько- го раю находимо в книжці професорів харківського універ
ситету: Георгіевського, Палладина, др. Когана і и. п. з.
0 голоді*- Згадані професори описують голод в сторонах Катеринослава, Одеси, Херсоня і Нікополя. Місцевости ці дууми. в полудневій части України, де земля хлібодайна з де голоду вовсім би не було, якби не больгаевицька го- епддарка.
/ Большевики „для добра народа* забрали цьому наро
дові насамперед зерно і всі средства поживи. Відтак не
п о т р а в и л и 88Ш ЦЄНИХ ВІЙНОЮ 8Є Л ІЗН И Ч И Х шляхів, через що населення не мало найменьшої комунікації зі світом, та не могло рушитися з місця. В кінці не дали большевики голо- . дуючим і умираючим з голоду людям ніякої помочи.
Голодні люде їли свої коні та худобу, відтак зїдали псів і котів. Коди й цього не стало, то живилися скірою своїх чобіт і ооломою зі стріхи. А як вже й соломи на крилах не стало, то люде почали з голоду і людей їсти.
К о р о т к і від о и о сти з цілого т и ж н я
А н г л ій с ь к ій п о л і ц і ї удалося вислідити, що російські агента закупили в Перзі! богато товару за який заплатили фальшивими Хаяадийськими доларами.
В Нїззсичмиі лагодяться д о п оновн ого вибору п рези дента, бо при перлім годосовано ж ад ен к а н д и д а т не одер
жав приписаної окільсти голосів.
О с в і т п ід п а л и и о т ь Б а л к а н . Хотіли підпалити дорохівню в болгарській столиці, однак це їм не удалося.
2 м і и у т к і н ц я с в і т а . З Америки телеграфують, що було там нове потрясених землі, яке д ткунуло стан Вікторії і околиці Гваделюпи. Матеріальні страти величезні.
Н е в у к о м е т у відкрив польський учений, член астро
номічної обсерваторії в Кракові пан Орвіш. Обсерваторія в Копенгазі потвердила відкриття. Нову комету названо Оркіша.
. . К о о п е р а т и в и и а с х ід н и х з е м л и х . На засідаию Секції Політ. Комітету усталено засаду, що Нормальний ко
Не пхай носа до чужого проса!
В містечку Пацикові кипіло від тижня, ґаздиньки шеп- Тдтгя собі на ухо якісь надзвичайні таємниці. Носи їм ви
довжувалися. руки безрадно розкладали — зі зворушених грудей виривалися зітхання.
— Так, так, кумо Горпино, кінець світа — викрикувала пані Каськова, властителька столика з виборними кишками.
Торпина покивала головою, моргнула очима і зарипіла мов несмарований вів.
_Така порядна дівчина і хто би подумав!...
Властителька кілька метрів ковбас запротестувала.
_Я не дала себе оциганити тою екрдмністю. Но, но, знаю, що значать такі невинні міни.
" Але він!— перебила пані Горпина, найдешевша крав
чика в Пацикові — прецінь то хлоп замашистий, аж іскри сипляться йому з очей! Кожда сталаби з ним. перед вівта
рем і такий порядний хлоп парубочить, та закручує дівча
там голову!
Нарав хтось крикнув:
__ Ого! йдуть! йдуть!
Всі завернули очи в сторону магістратської вулиці. Мо- пара йшла і дивилася на себе. Вона цідмогрувала ча-
і р л по нього своїми синіми очима, повними надії і весни.
с^_---- ._______ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
батьки дітей потрібують самі між собою порадитися, підпи
сати декларації і справа залагоджена після їх бажання.
Цю так ясну і просту справу намагаються використати деякі нерозважні люде до політичної боротьби і до непо
трібної агітації. При чому тут боротьба, то хиба Бог святий знає! Здається, що українькі люде, а особливо селяне мають тої всякої боротьби досить ож по вуха. Чи не ліпше булобн.
замість боротися за то, що е готове і певне, подумати над тим. щоб ще чогось добитися, от хотяйби переведення зе
мельної реформи і дешевих кредитів.
Безперечно здорова думка візьме верх і всякі непотрібні спори в шкільних справах устануть раз на завше.
Л Ю Д О Ж Е Р С Т В О
Так то в найбагатпгій на хліб країні настало справдішнє пекло. Діялося це в 1920—1922 роках.
Тепер надходять знова трівожні вістки, що в полудне
вих околицях України зростає і то у великих розмірах но
вий голод. Виголоднілі люде живляться корою дерев і мо
хом. Серед таких обставин готово прийти зпова до людо
жерства, як це було' перед трома роками.
Положення стає чимраз то грізнійше, бо люде не мають засобів, щоб купити собі хліба. Большевицькі фабрики н е’
виплачують робітникам за роботу, бо також бракне їм грошей..
Марево голоду почало добиратися і до великих міст та промислових дільниць Росії. В Петрограді прийшло до го
лодовці розрухів. Забурення прибирають поважний характер, бо бере в них уділ велике число безробітних. На усмярення голодних післали большевики військо.
Больптевицький уряд замість помагати бідним людям, видає великі суми грошей ріжним неробам, щоб вони захва
лювали їх роботу, яка доводить до голоду і загальної нужди.
оперативний рух, який розвивається на здорових осповах мусить Держава потирати. Найбільше покликаною до цього є інституція: Банк Рільний. Кооперативи у воевідствах схід
них и е м о ж у т ь м а т и х а р а к т е р у п о л іт и ч н о г о і с е п а р а т и с т н ч н о - н а ц і о и а л ь н о г о . Мусять то бути єдино інституції економічного життя. Уряд буде уділювати помочи без ріжниці віри і національносте членів кооперати
ви, але тільки в ціли відбудови знищеного війною краю.
Ц м <ьри, щ о г о в о р я т ь с а м і з а с е б е . Укріплення фінансової сили нашої Держави доконуетьоя з залізною по
слідовністю. Доказує це низше наведений білянсь Банку Польського.
Під конець марта прибуло золота на 3.5 міліон. золо тих. Портфель векслевий побільшився о 3.5 міл. зол. По
зички заставні зменьшилися о 1.6 міл. зол. Державний довг зменьшився о 26.3 міл. зол. Обіг банкнотів зріс о 45 міл.
зол. і виносив дня 31 марта около 563 міл. зол. Рахунки жирові зменьшилися о 50 міл. зол.
Він шептав їй до уха солодкі слова, а вона підсміха
лася весело. Станули на розі улиці. Властителька ковбас не витримала. Хильцем побігла на ріг улиці, послухати
„грішної" розмови залюблених. Софія стискала руку пала судового адюнкта і радісно шептала:
— А разом Стефанку, кілько будемо мате?
— За 6 місяців 800 зл., а за 10 місяців понад 1.800 ая., моя голубко.
Пані Каськова аж жахнулася. Притулилася до ряяии, надулася як жаба і висунула ніс на звіди. ? ...
— Отож коли появиться наше щастя?—запитала Софія.
— Коли з 1 Почтовій Касі Ощадносте Зложимо разом 1.500 золотих — сказав з гордістю Стефан.
Властителька кишок аж зблідла. Неосторожно похитну
лася і найшановнійша матрона, в цілім Пацикові виверну
лася на хідник аж залупало.
Лежачи заскреготала зубами і сердито сказала:
— Добре мені й так! Вони складають гроші, щоби ді
братися, а я розбила собі бебехи!
З потовченим клубом, шльохаючи з болю, сердита на себе саму і на цілий світ, повернула до заняття. А закоха
ні ніжно з собою пращалися, назначуючи собі нову стрічу—<
при віконцп П оптової Каси Ощадностн, : гяввеЬла, варіїаіоа 1.
