Ч. 200. Львів, Четвер дня 4 (16) вересня 1897. Річник І
■ Передплата
в* >РУСЛАНА< виносить:
в Австриї:
цїлпй рік . .
пів року . . . 12 р. ав.
. 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові ЩО ДНЯ
крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедпция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедицин місцева в Агенції! Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають сн по ції».
10 кр. від стрічки, а г -Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
У відповідь „Д ілу".
- М а н т ії . — Стсе вона штука в чо- тирох шпальтах, яку редакция »ДТла«
представила своїм читателям в 197. числі свого видавництва. Сюжет до сеї штуки взяла редакция з теперішної ситиациї по
лініяної. Героєм комедії став сам редактор
»Д1ла«, а акция єго залежить через чоти
ри шпальти в тім. що він з плачем шукає за послами рускимн ради державної і пи
тає в прохожих, чи хто не бачив послів руских на торзі, що відбуває ся межи по
одинокими клюбамп більшості! парлямен- тарної а гр. Баденїм? Падоньку мін неща
сливий! — кличе и. Белей. Чехи торгують.
Словінці' торгують, а руских послів як нема так нема! А шкода, бо правнтельство те
пер в біді. Опущене обструкциєю, прилягло і оно до правиці, а в тій правіти побіч По
ляків. Чехів, Словінців, Хорватів та клнрн- калів були і наші рускі посли »правитель- ственні \ Чого-ж онп не торгують? Я питав вже і в Руслана , де онп і що виторгу
вали. а »Руслан« збув мене кпинами, що, будь-то рускі посли вже давно оцінили ся і з правительотвом. так само як нині Чехи та Словінці.
Тут наступає мала рефлєксия. П. Бе
лей каже до себе: Може мій жаль до них' несправедливий? Може онн що і виторгу
вали та лише таять передо мною? Але ні!
Я чей-же читав »Хагойпі ЬІ8Іу«, а там Че
хи хвалили ся новими добутками! Чому-ж не хвалять ся наші хоч би і »прави- тельственні посли новими концеспямн ? Наступає друга рефлєксия. Концеспямн?—
питає п. Белей себе самого. Ні! Се не мо-|
же бути. Всякі концесій я давно аиатемі-і зував. О концесій не яло ся просити руско- му народови! Але мені все таки жаль тої пригідної хвилі, де би дало СЯ
Щ ОСЬ В И -;торгувати і для Русинів. Та-ж їх там сім мужа, а Баденї платить тепер за кождийі
Блощицї.
А. К Р А Є В С К О Г О .
(Перевід з польского).(Дальше.)
Такий рід блощиць зводить ся на щастє лиш до поодиноких оказів, а що він дійсно іст- нує, що не є витвором буйної фантазиї пишу
чого річ о суспільних блощицях, найлучшпм до
казом того є відзив одного колись там з най- висших достойників в своїй промові до підчи- нених урядників, »що не має звичаю випитува
ти ся иідвластних о дїяльности настоятелів-. З того показує ся, що заблощиченє бюр в деяких інституциях, прибрало певні розміри і потребу
вало напятнованя.
Дарма, на париситів того роду в нашій су
спільності!, що до певної степени любує ся в сплетнях і бавить ся коштом чужої слави, не
м а ще ліку, а сли навіть є, то дає ся в так ма
лих дозах, що не усуває зовсім тої суспіль
ної хороби. Що найбільше, то совістну ставлять дияґнозу, після котрої час і поступ, яко найлуч- ші лікарі суспільних хороб, придумають колись відповідний лік, а ним буде осуд люднії після їх дійсної заслуги і науки.
голос дуже добре. Онн чей-же реалісти.
Онн беруть від правительства, що удасть ся. Тепер такий реалізм вже не ганьбить.
Та-ж і Чехи признають ся, що они возьмуть все, що ґр. Баденьому злншне. Наступає четверта шпальта траґікомедиї п. Белея і
■ він пригадавши собі, шо головною зада
чею »ДФла« є: ганьбити послів руских
»правительственних«, кличе з емфазою зрадженої козаком дівчини: Ні. посли рускі
— мантії! Штука кінчить ся живим обра
зом. На сцені темрява непроглядна. Чути громи бляшані. З темряви видніють три
»независнмі« посли рускі. кождий з инь- іиою програмою в руні. II. Белей дивить ся на них через хвилинку, з повним дові- ]рєм одуїневляе ся грізними їх линями опо- ізицийними і крикнувши ще раз: мантії!-—
кпдаєс.ь в їх рамена. Завіса спадає. А пу- блика руска? — вдоволяєсь: * *
Чим хвалять ся Чехи?
Що нам прийде з паралельок руских? Ся нерозважна ф раза сталась майже програмою де
яких опозиціоністів наших в послідиих літах. Ка
жуть, що як ґотур парить ся, то сліпий на вся
ку небезпечність. Опозпция наша народовецка, від коли стала примилювати ся до кацапів, по- хожа на такого ґотура. Она не хоче бачити, я- кпй ущерб виходить з того, що молодїж руска позбавлена науки в середних школах в своїм ріднім язиці та що відтак народови рускому не- достає образованого і патріотичного елементу, на котрім — а не на меньше сьвідомих масах
— оперлись всякі народи, що в політичнім сьві- тї відгривають поважну ролю. Забули наші 0- позицийні народовці стару правду, що чия шко
ла, того і будучність.
Але лишимо на боці всякі рекримінациї.
Чей-же не весь руский нарід поділяє суду опози- цийників наших про національне образованє мо- лодежн? А селяньство і міщаньство руске шлю
чи своїх дїтий до шкіл руских, показує нагляд
Скінчило ся Богослуженє і зібрані в цер
кві богомольники засьпівали прехорошу піснь
• Под Твою милість*. Звуки пісні плили попід зводи сьвятинї, промавляючи до душі, а я стояв вслуханий і піднесений духом до Сотворителя, до котрого плила благальна піснь.
В тій мішанині різних голосів від пискли
вого дишкаиту до грубого баса жебрака, що си
дів в передсїнку, вирізняв ся передовсім один голос женщини, чистий і звучний, як удар зе- лїза о шляхотний металь, а супокійний, як со
вість чесного чоловіка. Чим більше убувало мо
лячих, спішучих до щоденних занять, тим біль
ше вирізняв ся сей голос з загального хору і коли послїдні слова пісні ледво кілька голосів сьпівало, робив він вражінє хорошого соля, ко
трого відзвук в прехорошім пяно губив ся під високим зводом сьвятинї.
Вечером того дня сидів я при отвертім вікні і віддихав чистим воздухом. Нічого не заколочувало супокою улицї віддаленої від міи- ского гамору а думка моя поплила до засіяного зірками зводу небес. В тій тишинї пригадала ся мені піснь, що я єї рано в церкві почув, і бувбим тепер також слухав єї з рівною прият- ностию, слиби той сам голос засьпівав мені єї над ухом.
Ненадійно долетів мене крик, ніби тревоги,
но, що їх інститут лучший від партійного розу- мованя частини інтелїґенциї рускої. Тому ще не
безпечність не така грізна.
Переконувати нашу опозицию о тім, що задачею послів руских повинно бути передовсім дбанє о рускі шкільні інституциї, се річ тяжка.
Слова і аргументи не все потрапляють туди, ку
ди треба, а дуже часто падуть на землю як го
рох киданий об стіну. То може іірнмір буде луч- ше дїйствувати на случайно твердіні чашки?
Попробуємо і представимо бодай в загальних числах стан шкільництва в Чехії, котрим Чехи
—
в е л и ч а ю т ь с я .
В самій Чехії подибуємо в 1896/7 р. серед
них шкіл 79. з числа того припадає на Чехів 32 ґімназиї, а 13 шкіл реальних з ческим язиком впкладовнм. Самих державних шкіл середних є 71. З того припадає на Чехів 30 ґімназий а 11 шкіл реальних. Прочі
—на Німців. І що-ж ка
жуть Чехи про свої школи? Тішать ся, що до всіх шкіл ческих і нїмецких, до ґімназий і шкіл реальних ходило в 1896/7 році 14.446 молодців ческих в противоположеню до Німців, котрих було 6.377, Ж идів, котрих було 2.609, і чужин
ців, котрих було 37. Ческа молодїж становить в школах середних 64‘5 %, нїмецка 235% , жп- дівска 1Г8%, чужа 0-2%. Молодїж ческа стано
вить в ґімназиях поважне число 9.008 хлопців в реальних 5.438 супроти Німців, котрих є в ґім назиях 5.770, в реальних 2.468 враз з жидами, всюди ледви трохи понад половину.
А яка-ж є пропорції я жителів? На 6 мілїо- нів людности числимо Чехів 3,870.000, Німців враз з Ж идам и 2,090.000. Ческа молодїж, видко навіть охотнїнша до науки. Опа доставляє се- редним школам пропорціонально більше число молодежи чим нїмецка, розуміючи, що наука не лише поплачує, але і двигає силу духову і еко
номічну кождого народу.
А хто коли, г яким способом подбав о так численні інституциї шкільні в Чехії? Подбали о се посли ческі, а одержав нарід ческий як-раз найбільше національних шкіл в часі, коли ческі посли під проводом д-ра Ріґера, в 1879 році зій
шли з дороги політики абстиненцийноїі звязав- ніби розпуки, в кождім случаю немилий для уха; дізнав я вражіня мовби когось напали ра- бівники, а він взиває помочи. Не було то не
можливим в темній і вузкій улици відлюдного передмістя. То-ж порушений криком поскочнв я за печ, вхопив замашистий костур до рук і хотївєм вибігти, щоби прийти з помочию жен- щинї --- був то голос женщини. Вже бувєм на сходах, коли по дорозі задержав мене надходи
вш і мій товариш, котрий побачивши так уору- женого, запитав, куди біжу. Місто відповіди, поставив я єму питане, чи йдучи до мене не був сьвідком якої сцени рабунку або нападу.
Споглянув на мене, як на такого, що нема у него всіх в дома і заперечив; так увійшли ми на гору до мого мешканя. Тут коли вияснив я близше причину дивного для него запитаня, з гомеричним сьміхом назвав мене профаном, ко
трий взяв вчений сьиів за кликанє о поміч на- паденої людини.
Довідав ся я далі, що той крик вийшов з груднії моєї сусідки, мешкаючої о кілька до
мів оподальше, котра образує ся в сьпіві і як раз могутніш фінал якоїсь онерової арнї, атако
ваний сильно так мене налякав.
(Конець буде).
2
ши ся в зелїзний обруч правиці вступили на до
рогу утИЛЇТарйоТ політики, в ері ґр. Таффого.
Р іґер підготовив ґрунт до теперішного націо
нального і політичного значіня чесного народу.
Нині діло розвою Чехів утверджене, а реалізм політиків чесних доповнить ще всякі недостачі.
Нинї Чехи не перестануть домагати ся нре- ованя дальших шкіл середних. Они і кажуть, що після справедливости їм би належало ся ще більше шкіл середних, бо доси одна державна середня школа ческа припадає на 86.000 ж ите
лів, коли одна нїмецка припадає на 61.000 жи
телів. Для них школи мають значінє більше ніж для опозициї народовецкої — рускі паралєльки.
Чехи пруть на своїх послів, щоби домагали ся інституций шкільних національних, у нас опози- ция — кпить собі здорово з добутків національ
них. Може се і соромно, але сумного факту не заперечить ніхто...
А чи багато Чехів ходить до нїмецких шкіл? Числа говорять, а з тих чисел показує ся що до ґімназий нїмецких ходить 538 а до реа- лок нїмецких 568 Чехів, і то мабуть лише з ко
нечності!. Чехи не мають бурс Народного дому і Ставропігії.
Всесловіньске віче в Люблянї.
Про всесловіньске віче в Л ю блянї маємо такі
вісти: Окрім послів словіньско-хорватских при
були з Загреба голова клюбу народного хор- ватского, бар. Рукавіна і Давид Старчевич. З Мо- рави прибув Страньский, з Руси Барвіньский.
Всіх участииків віча 1700. Проводить пос. Ґре- ґорчіц. Почестними предсїдателями вибрані:
маршалок Удетеля,посадник Грібар, пос. Барвінь- ' ский, Страньский і бар.Рукавіна. С т р а н ь с к и й ; сказав у привіт: Витаю збори в імени народу чесного, котрого желаня вам приношу. Славяни підуть солідарно. Солідарність та перетривала коалїцию, она независима від всяких констеля- ций в парляментї. Ваші нинішні збори стануть угольним каменем лїґи славяньскої. Проти нї- мецкої спільної оборони, проголошеної в Це- льовцу, лучимо ся, ми Славяни, але не проти Німців і їх правам, а лише на те, щоби виборо
ти собі рівні права. Лучимо ся не для нападів, але для оборони, для позитивної народної і культурної праці. Союз наш не думає нікого по
борювати. Єго ціль лежить в приверненю Сла- вянам природних прав. По стороні Славян ста
нули справедливі Німці і Румуни. Пройшли часи, коли на ґрунті парламенту віденьского стояв Славянин проти Славянина. Ми домагаємось для себе наших одвічних прав і свобід, а вам же- лаемо словами вашого поета, щоби яснїйші дни заблисли Словенцям!! — Річ Страньского закін
чену по словіньски, принято з надзвичайним одушевленєм. Пос. Б а р в і н ь с к и й новитав збо
ри по словіньски і по руски, піднесши в довшім виводі значінє солїдарности і розвою славянь- ских народів в Австриї. (Річ єго подамо в цї- лости). Бар. Р у к а в і н а підніс вагу унїї сло- віньско-хорватскої. Пос. С т о я н з Моравії (кли- рикал) новитав збори іменем старинного Веле- граду, де спочивають мощі перших славяньских апостолів і виявив желанє, щоби в дусі сих апо
столів поступали теперішні Славяни, лучачись в одну цілість. Пос. Б у к о в і ч (Хорват) з Даль- матії повитав збори в імени своїх земляків, по
чім ириступлено до розправ, що стояли на по
рядку дневнім зборів.
Пос. Ш у с т е р ш і ц доказував потребу за
снована полуднево-славяньского союза. Відтак обговорив справи послїдної сесиї. Обстрткция звернула ся не лише проти розпоряджень язи
кових, але і проти конституциї та держави. Ге
гемонія Німців минула однакож безповоротно.
Німці знають, що їх сила зросла би, наколи би парламент застояв ся, бо бюрокрация стоїть по їх стороні. Правиця не може вдоволити себе законами, виданими в їй дусі, а жадає і такої-ж адмінїстрациї. Відтак потвердив, що ґр. Баденї опер ся на правици, але не прирік нічого. Сло
вінці мусять приготовити ся на довгодїтну рі
шучу опозицию (оплески і голоси: ми готові!).
Ми Словінці були союзниками, на котрих мож
на будовати і маємо надію, що теперішна біль
шість буде кріпка і що переведе свою програму.
Резол юцию, щоби збори похвалили витворене союза полуднево-славяньского та щоби Словін
ці і Хорвати витривали при більшости парла
ментарній, доки не буде виконана програма — принято одноголосно.
Пос. Ф е р а н ч і ч говорив про рівноправ
ність язикову і подав до ухвали резолюцию:
Полудневі Славяни домагають ся запору- ченої їм §. 19. конституциї повної рівноправно- сти язикової для Словінців і Хорватів в Країні, Стириї, Каринтиї і ІІобережю. Пос. С п і н ч і ч обговорював справи шкільні і поставив резолю- цню, щоби домагати ся шкіл народних словінь- ских в Триєстї і словіньского язика урядового.
Др. Ф р а н к о (Словінець) запротестував против угнету Словінців в Горицях. Опісля пос.
соймовий Ґ р а ф е н а в е р домагав ся іме
нована безсторонного ш ефа краю і шкіл сло- віньских в Каринтиї. Др. Д е ц к о обговорював відносини Словінців в Стириї і домагав ся по
ділу ради шкільної краєвої. Вкінци пос. П о в ш е говорив про автономію національну і домагав ся національних і віроісповідних репрезентаций, ко
трі би у всіх справах народних рішали незави- симо. — Наради тривали 5 годин, почім предсї- датель Ґреґорчіц закрив віче желанєм успіху на всіх порушених полях.
ВІСТІІ політичні.
Комісия парляментарна правиці відбуває
нинї, 15. вересня, наради в справі проектованих субкомітетом змін реґуляміну і тактики парла
ментарної в найблизшім часі.
Конференция 46 судиїв, призначених на ін
структорів канцелярийних для судів по причині впровадженя в житє нової процедури
ЦИВІЛЬНОЇ,почала ся 13. вересня у Відни під проводом ше
ф а секцийного, ексц. Кляйна, автора процедури.
Судиї ті будуть помагати начальникам судовим устроювати канцелярій і заводити там нову ма- нїпуляцию. Відтак будуть функціонувати яко інспектори заводові.
Н о в и н к и .
— Стан здоровля Єго Ем. Кардинала С. Сем- братовича,
після бюлєтину лїкарского з середи рано д о б р и й.
— На памятник Іванови Котляревскому в Пол
таві вплинуло (як доносять «Полтавскія Губ.
Вйд.«) до каси городскої управи по день 1 (ІЗ) серпня с. р. 188 руб. і 78 коп.
— Парохію і монастир оо. Василиян в Дрого- бичи,
де находить ся сїм церквий і чотири шко
ли без катихитів, котрими завідувало всего трех вітцїв, иереняли молоді оо. Василияни. Будуть они вести одну школу чотироклясову. Може по
думав би хто о тім і постарав ся, щоби в Дро
гобичі! була хоть одна школа з язиком викла- довим руским. Презес міста, котрий є і поелом в раді державній міг би, наколи-б було троха до
брої волі, те легко здїлати. На вівторок 21-го с. м. оголошено вибір трех членів несталих до комітету церковного в Дрогобичи.
— До учительскоі женьскої семінариї у
Львові зголосило ся сего року понад 200 кандидаток.
Зад ля недостачі місця приняла дирекция ли
ше 53.
— З ц. к. дирекциї зелїзниць.
Речинець пере
їзду поїздів сезонових ч. 23/1014/1114/1213 і 1214/1113/1013/24 поміж Краковом а Мшаною долїшною, котрий після розкладу їзди мав скін
чити ся 15. вересня с. р., продовжає ся в сім році виїмково до 30. вересня включно.
— Австро-угорско-росийский рух граничний. Ц.
к. дирекция зелїзниць державних доносить, що з днем 1. жовтня 1897 увійде в житє додаток III. до тарифи часть II. зш итка 2 (тарифа виїм
кова для збіжа і пр.).
— Львівска мійска рада
відбуде сего тижня в четвер засїданє. На дневнім порядку сего за- сїданя межи иньшими прийде справа вибору анкети, що має заняти ся виготовленєм мемо- риялу о гіґенїчних відносинах в середних шко
лах. Похвальна се річ для мійскої ради, що она печалить ся здоровлєм молодежи середних шкіл, но нам здає ся, що першим обовязком ра
ди було би подбати о гиґієнїчні відносини по народних школах, бо-ж ті остають під єї безпо- середним доглядом. Класичний примір цілкови
тої недбалости під зглядом санітарним дають школи імени П и р а м о в и ч а і Ш а ш к е в и ч а . Л ь о к а л ь с е й в и г л я д а є у в н у т р и я к р о з б і й н и ч а п е ч е р а а воздух по вогких і тем
них комнатах прямо убийчий. Звертаємо проте увагу мійскої ради на ті дві школи і маємо на
дію, що зарадить она злому в найкоротшім часі.
— ГОФера,
редактора »Е§егег 2еііип§<, увяз- нено на днях за образу маєстату. В наслідок того мало прийти 8-го вересня в Хебі до вели
кої демонстрацій в користь увязненого. Поїзда
ми зелїзничпми прибуло богато посторонних лю- дий. Але в послїдній
ХВИЛІ!отямились Німці і обмежили свої демонстрації на громадні про
ходи по улицях міста.
— 4 00 примірників »Бояна<, квартетів на му- жескі голоси, ІІ-ого виданя, призначаю на даль
ші музикальні виданя конечних підручників для сьпіву, іменно: Пісний сольових, дуетів, терце
тів в супроводі фортеняна, Сьпіванників церков
них і сьвітских для шкіл і для дїтий, як і дальші випуски виданя >Боян«, і спродаю по зниженій ціні 1 зр. 40 кр., з пересилкою 1 зр.
50 кр. Судьба дальшого виданя залеж ати буде від скорої продажи сих примірників »Бояна«. —
О. В. Матюк в Карові почта Угнів. (Другі рускічасописи прошу о повторене сего оголошеня).
— Висліджене злочинців. В р. 1884. доконано убийства на родині Тененбавмів, зложеній з 7 осіб, а в 1878. на Мариї Гальбрехт. Справа ся виявила ся доперва сими днями, завдяки не- осторожности одної із співобжалованих. Перед
10літами помер Антоній Вороняк, перед смер- тию признав ся перед жінкою і оповів їй всі подробиці висше згаданих злочинів. Головним справником був Матвій Вишневский. Арештова
но єго жену і вдову Воронякову. Переслухане в дорозі полїцийній виказало, що та сама шай
ка доконала такого убийства в 1876. році на родині Меклєрів.
— Пляни сіоністів. Польскнй публицист Аль- фред Щ епаньский мав онодї розговор з одним визначним управителем сіоністів. Сіоніст, котрий як раз вертав з конгресу сіоністів з Базилєї, говорив, що сіоністи не думають викликувати або організувати еміґрациї жидів з Европи до Палестини. Ціль сіоністів ось яка: Понеже деякі держави є переповнені жидами, то з тої причи
ни є ся обставина не вигідна анї для держав анї для жидів і в тім головно лежить причина антисемітизму. Сіоністи думають усунути при
чину антисемітизму в сей спосіб, що з країв де за много жидів, або з країв, де уважають себе жиди за нещасливих, спровадять їх до Пале
стини. Там закупив вже на сю ціль барон Рот- шільд землі за 30 мілїонів франків і там пов
стали вже кольонїї і добре розвивають ся, а о- собливо шовк і вино з жидівских кольонїй одер
жали на виставах Европи признане. Конгрес ба
жає зібрати 300 мілїонів франків. А позаяк справа ся представляє ся для Туреччини ко- ристною, то звільна буде жидам віддана ціла Палестина. Бо тілько жиди є всилї видвигнути Туреччину з під контролі Европи заплативши єї довги. Висвободженє Туреччини взаїмну за від
дачу жидам Палестини то їх ціль. Ж идам не йде о утворене самостійної держави, але бажають посісти Палестину і управляти нею автономічно під верховною зверхностиєю султана. Така кра
їна буде для жидів вентилем. Сіоністи вірять, що край сей добре удержить ся і буде добре роз
виватись, а з часом може загорнути цілий ган- дель Европи з Азпєю, що принесе для Туреччи
ни немалі користи.
Плян сіоністів є старанно і всесторонно об
роблений, гроший анї управителів не бракне жидам. Кромі старого Єрусалиму думають ж и ди оснувати новин Єрусалим, щоби збути ся е- вропейскої контролі, яка все буде тревати в ста
рім Єрусалимі. Італїйский дневник >8іагара« до
носить, ще султан здецидував ся спродати жи
дам Палестину, але Папа запротестував против сего.
— В Перемишлянах прийшло в суботу між жи
дами а войском до великої бійки, з котрої вий
шло кількадесять жидів тяжко побитих. Витов
чено жидам також кількадесять шиб.
— Нещасливий випадок. У Львові при ул. на Оболоні' стоїть цілий ряд домків, в котрих ме
шкає зелїзнича служба. В однім такім домку сходила в суботу із стриху Юлія Суровецка, жінка кітляря при зелїзници, коли нагло дра
бина під нею усунула ся, так що нещаслива з 4-метрової висоти упала на землю і розбила собі чашку. Ж ила лише один день, осиротивши 6 дїтий. Комісия покликана на місце випадку орекла, що цілу вину нещастя поносить заряд зелїзницї, бо місто недвижимих сходів, супротив будівляних приписів поставив драбину, котрої береги були вигладжені.
— Скандали без кінця. З Болгарії!' доносять о нонім скритоубійстві, сповненім на женщинї офі- циром. Річ в головних очерках представляє ся ось як: В однім малім театрі в Софії виступа
ла румуньска сьпівачка іменем Ольга, що на афішах носила назву »Ьа Ьеііе О1§а«. Сьпівачка справді дуже гарна, припала до вподоби одному офіцирови, котрий вскорі й війшов з нею в близ- шу знайомість. Наслідком знакомости була ди
тина. В перших днях минувшого місяця вийшла Ольга одного вечера з театру по представленю в товаристві свого коханка і другого офіцира і вже не вернула. Другого дня найдено за містом хорошу Румунку конаючу. Куля убийника поці
лила єї в уста. Принесено нещасну до шпиталю,
з де по трндневних муках умерла. Довідати ся
що-небудь від неї не було можна, бо не могла говорити. Підозрінє доконаня злочину упало на офіцира, в котрого товаристві вийшла з театру.
Мимо то не заряджено против него слідства. Ще йно енерґічне поведене румуньского конауля зне
волило власти переказати цілу справу слідчому суди!
— Виділ ф ілії «Просьвіти» в Тернополи
скли
кує загальні збори на день 29 вересня с. р. з слідуючим порядком дневним: 1) Перед отворе- нєм зборів відправить ся богослуженє о годині 10-тій перед полуднем за упокій бл. її. дра Іва
на Лошнева, бувшого голови філії при виголо- шеню одвітного слова. — По перерві слідує о- творенє зборів о годині ’/»2 сполудня з таким порядком: справозданє секретаря, справозданє касиєра, вибір нового виділу і внесеня членів.
Вкінци наступить відчит, до котрого упрошено улюбленого дра Андрія Чайковекого, адвоката краєвого з Бережан. З огляду на обставину, що збори скликують ся вже по раз третій, просить ся о численну участь. Місце, де збори відбу
дуть ся, подасть ся пізнїйше.— З а виділ Евста-
хій Цурковский голова філії «Просьвіти» в Тернополи.
— Нова консолїдация
заповідає ся межи «Д-Ь- ломт.» а «Русланом». Статі наші перепечатує
«Д'Ьло». Се відрадна проява. На разі діє ся се внравдї без поданя жерела, але з часом може і удостоїмось чести, бути названі но імени. Має
мо тут на увазі статю нашу, надписану «Упо
сліджене», котру »ДЬло« перепечатало під заго
ловком «Рускі сьвята по судах», в скороченю.
Не гніваємо ся. »На безрибю і рак риба».
— Фридерик Жексон,
англичанин, вернув на днях з своєї виправи до краю Франц Йосифа і подає в дневнику \У:п<Руаг<1 такі близші вісти про свій трилїтний побут на півночі!. Головною задачею єго було, зняти топоґрафічну карту з островів Франц йосиф а і розслїдити на місци відносини кліматичні, ґеольоґічні, фавну і фльо- ру. Ж ексон пересьвідчив ся, що край Франц Йо
сифа складає ся з громади дрібних острівців, що суть імовірно продовженєм Шпилів. На однім з північних острівців найшов він досить велике озеро. Суша не простирає ся далеко на північ.
Подані в ґеоґрафії: край Петермана, на північ від островів, і край кор. Оскара на північнім за
ході, не істнують. Взагалі висше від 82° північ
ної ширини годі шукати за сушею. До бігуна північного з відси дістати ся тяжко. До бігуна можна би дістати ся або з північного кранця Ґренландії санками по ледах, або з проливу Бе- рінґа струєю, що пливе на північ. Балконом — годі. Де Андре находить ся тепер, Ж ексон не може сказати. Єго експедиция держала ся тим на півночи, що люди єго жили в хаті, привезе
ній з Арханґельска, що безнастанно були в ру
ху і що не браковало їм сьвіжого мяса з медве- дїв, котрих убито 32 штук, і з коний морских.
Зимою труджено ся дома годованєм привезених з собою псів, ренів і малих коний сибірских та відгортанєм снігу. Літо сходило їм на виправах в північнім напрямі.
— Вязниця Фабрикою монет. Перед тижнем відбула ся в краківскім суді розправа проти двох вязнїв, котрі в вязници фабрикували шту
ки австрийских срібних монет. Суд засудив од
ного з обжалованих вязнїв Кароля Павлята на рік вязницї, увзглядняючи вже й ту обставину, що фабрикати були дуже невдалі і годі було ними кого обманути а другого Теодора Куфер- та увільнив зовсім від вини.
— Страшна смерть. Півтретя-лїтний Домжник Касиян грав ся в пятницю на зелізничім шляху коло Чагра. В тім надїхав поїзд і покалічив ди
тину так сильно в голову, що она померла. З голови виступив весь мозок. Хоч машиніст ста- рав ся здержати поїзд, він таки не міг оминути того нещастя.
— Італїйский Льомброзо
голосний автор між иньшими твору «Ґенїи і божевільність» по у- кінченю лїкарского конгресу в Москві, удав ся в добра ґр. Льва Толстоя, Ясна Поляна, щоби пізнати знаменитого росийского мислителя.
Льомброзо видів ся з ґр. Т., але інтервю не удало ся. Толстой не хотів бути предметом «дру
гого виданя італїйского твору*.
— Сніги
упали дня 7-го і 8-го вересня в Татрах в околици Нового Санча. В наслідок того воздух значно похолоднів.
— Американьский гумор.
Один американьский проповідник з секти методистів, що був зара
зом ревним членом товариства тверезости, тер
пів на біль шиї і лікар подав ему раду, випити склянку пуншу. «0 Боже», падькав побожний чоловік, «ціле жите проповідав я громаді і мо
їй домовій господиня повздержність від горячих
напоїв, а тепер мав би я?... Старенька Марин сейчас відгадала би мій плян, коли-б я зажадав горячої води». — «То зажадайте горячої води до голеня», сказав лікар і духовний піддав ся.
З а пів року переходить лікар попід двері духов
ного, а скоро побачив господиню згорблену, з очима понуро спущеними на поріг, запитав «і:
«Як там з паном?» — «Збожеволів!» — відпо
віла старушка. — «Як то!?» — «Голить ся ден
но ЗО разів!»
— Дві чарівниці. В Янові люблиньскім мешкає один панок, що не робить нічого, тілько воло
чить ся по селах і «відшептуе* слабости. Раз переходив він через село Токари, вступив до одної господині і попросив молока. Господиня стала нарікати, що нема молока, бо корови зле доять ся. «Вже то нич иньшого, як хтось заби
рає мені молоко!» йанок розглянув ся по хаті, подумав і сказав: «Таки так, молоко забирає чарівниця». І за 3 рублі дав їй мантій таку нау
ку : Збирайте з цілого тижня молоко, а в неділю, в саму службу Божу, робіть з него масло. Тіль
ко мусите розібрати ся до нага при тій роботі.
Тоді прийде до вас тота чарівниця, що корові забирає молоко, а ви добре єї набийте, то не бу
де забирати». Взяв три рублі і пішов дальше.
В селі вступає до иньшої хати, знов просить молока і ’ знов довідує ся, що корови не дають молока. Тоді мантій сказав до селянки: «Є тут в селі баба, що вміє чарами забирати молоко господиням. Заплатіть мені 2 рублі, а я вам скажу, хто то такий і дам на ню сцоеіб». Одер
жавши гроші обманьщик велів селянці піти в неділю до тої першої хати, там побачить она нагу жінку, як робить масло. Ж інка та є ча
рівницею. В неділю, коли перша ж інка повиси
пала всіх з дому і цілком нага почала робити масло, зближила ся до вікна друга жінка а узрівши, що там та робить масло, закликала:
«Ти чарівниця, ти з мого молока робиш масло!»
Але
В ТІЙ Х В И Л І!вискочили з криївки хлопці і набили єї страшно. Так мантій пошив в дурні дві жінки і виставив їх на посьміховиско ціло
го села.
Іменованя, перенесена, відзначена, конкурси.
Перенесені судні повітові: Яцковский до Сколього, Панеш до Дрогобича, Віслоцкий до Мостнск.
Суднямн повітовими іменовані: Ґоляховский (Печенїжин), Якубовский (Комарно), Вербур (Збо
рів), Лев Герасимович (Нове Село), Ш тренґ (Бо- риня), Март. Вербицкий (Мости Великі), Тенча (Цїшанів), Віновский (Скалат), Смульский (Горо- денка), Бучиньский (Монастириска), Лукашевич (Станешті), Маляк (Серет), др. Ер. Мандичевский (Дорна Ватра), Ант. 'Гвердохлїб (Ярослав), Евст.
Терлецкий (Судова Вишня), Вол. Несторович (Устрики).
Прокураторами державними іменовані: Чер- віньскнй (для Стрия), Роєцкий (Бережан), Кілїян (Станиславова), Млинарский (Золочева), Ш амек (Сянока), Міхальский (Черновець), Тадей Малина перенесений до Львова.
Заступниками прокураторів іменовані: Із.
Мидловскшї (для Тернополя), Фил. Лятошинь- ский (Золочева), Филип (Львова), Олїньский (Черновець), Кербер (Самбора), Зайдлєр (Черно
вець), Машкевич (Золочева).
ПОСМЕРТНІ
ї
ВІСТИ.0. Евгенїй Дуткевич —
парох і властитель Рудна коло Львова, член-оснуватель і бувший довголітний предсїдатель управляючої Ради
«Народної Торговлї», член-оснуватель товари
ства «Дністер», член тов. «Просьвіта», імени Т. Ш евченка; Рад «Народної* і «Селяньскої» та й других руских народних товариств, член то
вариства пчільничого в Низшій Австриї, муж загально поважаний, щирий Русин, упокоїв ся дня 13. н. ст. вересня с. р. в 63-ім році житя а в 39-тім сьвященьства. Похорон відбуде ся в Рудні в четвер 16-ого вересня рано. В. є. п.!
0. Константин Манастирский,
парох в ГІе- тликівцях дек. бучацкого, упокоїв ся дня 9. с. м.
по довгій тяжкій недузі в 50 році житя а в 24-тім сьвященьства. Покійний був взірцевим сьвящеником і добрим сином Руси, тож всі па- рохіяни цілим селом, з великим жалем і пла
чем супровели покійника до могили, а в доказ любови і вдячности для него громадяни петли- ковецкі, без різниці обряду, зладили своїм кош
том мурований гріб і справили металеву домо
вину. Щирий жаль і незатерту память лишив покійний по собі також в серцях сусідів і зна- комих. В. є. н.!
Т е л є ґ р а м и .
Відень
14. вересня. Антисеміти не будуть піддержувати обструкциї, згодять ся на вибір делєґаций, ухвалять провізорию буджетову і вступлять в розправи над угодою з Угорщиною
Відень
15. вересня. Рада шкільна суспендо- вала 5 учителів народних. Люеґер, заінтерпельо- ваний в сій справі лібералами, відповів на раді мійскій, що рада не може терпіти учителів, во
рожих релігії, державі і народности.
Новий Йорк
14. вересня. Двацять трех ро
бітників страйкуючих в Гаслєтонї (в Пенсильва- нїї), котрих постріляно з розказу шерифа, по
мерло в наслідок одержаних ран. Орґанїзациї робітників в цілих Сполучених державах відбува
ють збори, щоби запротестувати проти такого поведеня шерифа. В Ш енандо (де є і богато ро
бітників руских) зібрали зя робітники під про
водом своїх духовних і ухвалили, зложити фонд на ведене процесу проти урядників в Гаслєтонї.
В Пітсбурґу жінки робітників страйкуючих по
били урядників полїцийних киями.
Краків 15. вересня. Пос. Данєляк здавав тут справу з свого послованя і сказав межи иньши
ми, що сторонництво людове не сполучить ся з антисемітами. В обороні Ш аєра клюб єго не може станути.
Берлин 15. вересня. Всякі перешкоди до підгіисаня мира турецко-грецкого усунені. Мимо того ходять вісти, що з евакуациєю Тесалїї справа ще неясна.
Париж 15. вересня. Обжаловані в справі Ар- тона стануть перед судом присяжних.
Атини 15. вересня. Держави приняли предло- женє Грециї, щоби взаємини торговельні межи Грециєю а Туреччиною назад привернути.
Петерсбурґ 15. вересня. В Губерніях кієвскій, волиньскій, курляндскій, естоньскій і лївоньскій мають небавом завести ся земства.
Париж 15. вересня. Від кількох днів гостить тут король сиямский. Фор одержав ордер коро
ни. Праса француска не одушевляє ся однакож гостиною короля, котрий не умів удержати до
брих відносин з кольонїями францускими в Задній Індиї.
Цїнник
львівскоїпалати торговельної і промислової.
Львів дня 14. вересня 1897.
І. Акциї за штуку.
Зелїз. г. Кар. Людв. по 200 зл. мк.
Зелїз. Львів-Черн.-Ясси по 200 зл. валь.
србл...
Банку гіпот. гал. по 200 зл. в. а. .
„ кред. гал. по 200 зл. в. ав. . Гарбарнї в Ряшеві по 200 зл. в. ав.
Фабрики ваґонів в Сяноку перед тим Лїпінского по 500 кор. в. ав.
II. Листи заставні за 100 зл. в. ав.
Банку гіп. г. 5% в. ав. з 10% пр. .
„ „ „ 4 % % „ льос в 60 л.
„ „ „ 4% „ в 601 по 200 К
„ кравв. 4% % в. ав. льос в 51 л.
„ „ 4% в. ав. льос. в 57 л.
Тов. кред. гал. земс . 4% (першаеміс.)
„ „ „ „ 4% льос. в 41% лїт
„ „ „ „ 4% „ в 56 літ . III. Облїґи за 100 зл.
Гал. фонду пропінац. 4°/0 в. ав.
Буков. „ „ 5% „ „
Комунальні Банку кр. 5% (2 ем.) .
„ „ „ 4% % (З ем.) Зелїз ні,цї льокальні 4% по 200 кр.
Позички кравв. 6% ва. з року 1873
„ „ 4% „ „ 1891
„ „ 4% по 200 кор. з р. 1893
„ м. Львова 4'% по 200 кор. , IV. Льоси.
Міста Кракова .
„ Станиславова V. Монети:
Дукат цїсарский Наполеондор Пів-імпериял
Рубель росийский срібний
„ „ паперовий
100 марок нїмецких .
пла- жада- тять ють зл. кр. зл. кр.
215 — 218 — 282 — 285 — 380 - 390 -
---210 - 200 - 210 - 250 — 260 —
110 20 100 —
96 70 100 50
97 50 97 80 97 50
110 90 100 70 97 40 101 20 98 20 98 50 94 97
20 97 10 80
97 80 98 50 102 75 — — 102 10 102 80 100 10 100 80 96 50 97 20
103 — — —
— — — —
97 80 98 50 97 — 97 70
25 25 27 25 42 —-
5 62 5 72 9 49 9 59 9 55 — — 1 20 1 25 127 50 128 50 58 55 59 —
д^ВеСНЯНКИ
прищики, утробяні плями вигубляє успішно в дуже короткім часі, від давна випробований
С г £ т е І г і «
іб і 5 4 - ? Д - р а ’ ^ Т ' І х з г - Ь Г а ,
