Ruslan. R. 1, č. 1 (1897)

Ч. І. Львів, Середа дня І (ІЗ) січня 1897. Річник І.

Передплата

в г >РУСЛАНА* виносить:

в Австри.:

юа г.ї.іий рів . ■ ■ 12 р. ав.

яв. пів року . . . 6 р. ав.

на чверть року . . З р - ав.

яз. місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

ва цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 2 0 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

. „ ■ » --- — —---

•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш : а не возьмеш

милостеі

віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« _ 3 Р у с л а и о в и х псальмів М. Шапікевича.

Виходить у Львові що дня крім недїль і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиції': «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Е

ксіієдицпя

місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямацнї неонечатані вільні від норта. — Оголошенії зви­

чайні приймають ся по

^ціні

10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.

ялзгзя

Наша ідея національна в Галичкнї і перегони єї розвою.

І.

(.,.) Недавві се часи, як в Галичині про­

явила ся між Русинами ідея національна.

Коли иііьпіі народи словяньскі під впливом західно-европейских ідей свободи й націо­

нальності! відродили ся до нового житя і стали плекати та розвивати свою рідну мо­

ву і ипсьменьство, розбуджувати та дви­

гати свою національність, «судило ся нам иослїдни.ми бути».

Не з поміж сивоголових учених ВИЙ­

ШОВ товчок до нашого відроджена націо­

нального, а з кружка молодежи. котрої ду­

шею був Маркіян Шашкевич. Замітно, що гадка розбуджена рускої народности в Га­

личині вийшла з духовної семинариї у Львові. Шашкевич з своїми товаришами, по довгих дослідах на полі иньших літе­

ратур словяньских і нашої питомої, дійшов до того погляду, що р ід н а м ова єсть т іс н о з в я з а н а з н а ц іо н а л ь н о ю сьві- д о м о сти ю , що н а р ід с к о р ш е п о з в о ­

л и ть со б і все ин ьш е в ід о б р а т и як свою м атер н ю м ову; що м а т е р н я мо­

ва є с т ь з а г а л ь н и м о р ґа н о м і д у х о ­ вим ч и н н и к о м ж и тя н ар о д у , у с л ів є м є г о ж итя, найдорож ш и.м є го скар б о м , з котри м н а р о д н іс т ь с т о їт ь і паде.

Тим то всі товариші Маркіянові дали собі руку, що будуть трудити ся для відро- дженя рускої народности і письменьства та для просьвіти руского народу.

Змаганя їх проявили ся спершу ро­

мантичним ідеалізмом, мали цїху літера­

турну й наукову. Они пішли «в народ», збирали пісні н перекази, виучували народну мову, старовину й бувальщину, а першим плодом дїяльности сих піонерів нашої на­

ціональної ідеї являє ся «Русалка Дністро­

вая» в Буднмі 1837 р.

З того сьвіта.

Я сего року не діждав Нового року, а умер таки на саму Маланку.

Історйя смерти моєї коротка. Мій давнин приятель запросив мене до себе на село в гості.

Я поїхав, переправляв ся через Дністер по леду, лід затріщав, я вискочив з санпй, біг до берега упав і — вже не тямлю, що зі мною сподіялось.

Відай душа відділилась від тіла. І хоч їхав я серед темнїсенької ночі, так темної як найно- війша програма народовців, я опинив ся нараз посеред ясних, від сонця яснїйших безкраїх просторів.

Зразу не був я сьвідомпй своєї смерти. — Може се сон? — думав я сам в собі,збиваючись чнм-раз висше у ті безмежні простори. Аж ось:

нередомною величезні хрустальні хороми, обве­

дені срібносіяючим тином, у тині ворота, а поуз воріт на лавочці — сьв. Петро. Аж тогдї зро­

зумів я, що я вже »дуба дав.*

‘ _ т и звідкиля, синку? — спитав Иервоапо- стольний.

— Зі Львова, Іван Русланович, фейлетоніст

»Руслана.«

— Член руско-католицкого Союза?

— Так.

__ То прошу! — сказав сьв. Петро, встав

Невеличка ся кнпжочка зробила від і разу перелом в народнім житю галицких Русинів, що доси задля безпросьвітности втратили зовсім національну сьвідомість.

Руске слово, віками забуте, понехане і по- горджуване, а видобуте з під сїльскої стріхи і виведене на письменну ниву, стало від разу сею искрою, що запалила в незавмер- лих ще руских серцях ідею рускої націо- нальиости, розбудила в умах не зовсім ще запаморочених самосьвідомість і тим спо­

собом зроблено почин національному відро- дженю галицких Русинів. Який вилив мала діяльність М. Шашкевича на національне осьвідомленє єго товаришів і тогочасної суспільносте рускої, можна бачити із слів одного з Маркіянових товаришів Козано- вича: «О безсмертний Маркіяне! писав він, Ти зажег огонь в моїй груди, котрий лише гробова персть загасити може!».

Однак як кожда жива ідея, так і на­

ціональна ідея наша в Галичині зустрінула ся в своїм розвою з великими перепонами.

«Замість, помочи та підохочуваня, як пише Маркіянів товариш Я. Головацкнй, найшли ся посьмівки та недовольність, ба й ворогованя; — показало ся, що «що го­

лова—то розум». Були такі, котрі би раді єї витали, але не в тім строю; одному за се, другому за те недогода, —■ найшли ся й такі, що зовсім цурали ся, та бісом на неї дивили ся. А нікому тілько біди тер­

піти. тілько гризи зносити, як бідному ви- давцеви. Зарозумілість, односторонність, не­

розум від ровесників і перевесників нераз доїдали єму до живого. Але Шашкевич. пе­

реконаний о правости своїй, в чистоті серця терпеливо зносив всі наруги і укори, лише часом з під жалісного серця вирвала ся яка журна думка. Не упав він був на дусі, лиш замкнув зранене своє серце несьвідо- мим, а отворнв лишень невеличкому кру­

говії приятелів і знакомих, котрі понили єго гадку і горнули ся до него, як до стар­

поскоро, розчинив ворота, впустив мене і пере­

дав ангелови, що з огняним мечем сторожив воріт. — Поведи єго, Михасю, в руский табор!—

додав на прощанє.

— Чи ми йдемо просто до неба? — спитав я несьміло мого поводатора, спізнавши у нїм са­

мого архистратига Михайла.

— Чи до неба питаєш? Хиба то так легко до неба? Таж ти в житю своїм мабуть ще нічого не перетерпів, навіть не був жонатий? — одві- тив сьв. Михайло.

Мені стало моторошно на душі. Я перетер­

пів вправдї систему правительственну, але жо­

натий не був. З -за плечнй повіяло морозом, неначе снігом за шкуру сипнуло. Волос шапку підсуває, а на хребті сорочка аж пополотніла. — Ов, біда! — думаю. — Тут острійше судять ніж наші кацаники нову еру. Хиба удерти мені назад на той еьвіт та бодай оженити ся....

І вже хотів я дмухнути, коли перед очима розкрив ся новий образ. Ми станули покрай зе­

леного гаю. Сонце з горн сіяє, а з гаю холо­

дочком віє. Всюди буйний моріг, цьвіту як на степу україньскім. У кустах соловейки, он там і ручай шумить, а у воздухах спокійно, любо, як у літний вечір. — Чи се не рай? — думаю. Аж дивлюсь, а там під кріслатим дубом наші запо­

рожці! Стали колесом неначе на велику раду у Січи. Кармазини на них як маковий цьвіт, самі мов велити, статні, кремезні. — Отеє народ! я

кождому під паху. На вид архистратига витягну­

лись лавою, випрямились, знай, і тут шанують покровителя України.

Новий товариш вам! — прорек сьв. Ми­

хайло, зняв ся на крилах та тілько воздухами зашуміло.

— Здоров, здоров! — новитали мене козаки. — Ти з котрої україни? — питають.

Зі Львова, Іван Русланович, фейлетоніст....

— Так ти лише пером воюван ? Но, то не тут для тебе місце, а там у другій долинці. Шуруй між письменників!...

Пішов я туди. І тут гарно. Запашні липи, черемшина посплітались з собою, червона ка­

лина вилискуєсь до сонця, лишає ся, а під роз­

логим явором стоять собі наші покійні літерати:

Тарас, Котляревский, Квітка, Максимович, Гулак Маркіян, Федькович, Костомарів. Ба є тут і Бузько і Соколик і Стефан Качала і Василь Барвінок і оба Сїчипьскі і Корнило і Олекса і Дамян і оба Омеляни....

— От, як вони тут найшли ся разом, ті сьві- точі великі поруч щирих, правих наших патріо­

тів! — подумав я, наблизуючись до поважної громади. — А яка тут гармонія! Всі окружнли Іараса яко свого духового вожда... І я нагадав слова Куліша про Іараса: »Оігь б"йсвітильники, горя и свФтя.» Великим був за житя, великим остав ся і по смерти....

Я дуже несьміло підходив до них: не ва-

шого соколика молодша братія. І від того часу не опустив Маркіян жадної пригоди, де би ся дало щось зробити для свого язика, коли би можна хоч дорогу показати або провести коливаючих ся. Не зважаючи на слабовитість здоровля, робив, що зду­

жав у всякім заводі. Чи стихом, чи сло­

вом до своїх товаришів, старав ся поострити увагу краянів своїх. Одно було у него завсїгди на думці: свій рід, свій язи к, с в о я с л о в е с н іс т ь , с в о я н ар о д н ість!»

Рання смерть М. Шашкевича була тяж­

ким ударом для національного відроджена галицких Русинів. А всеж таки зерно ки- нене першим просьвітителем галицкої Руси видало небавом гарні плоди. Засноване Го­

л о в н о ї Р ад и Р у с к о ї і Г а л и ц к о -Р у с к о ї Мати ц і, з’їзд р у с к и х у ч е н и х, закладини Н а р о д н о г о Дому у Львові, все те було вислїдом розбудженої М. Шанікевичем на­

ціональної сьвідо.мости, вислїдом практи­

чного зрозуміня п о з и т и в н о ї р оботи д л я народу, а почесть, яку віддали М. Шашке- вичеви галицкі Русини, зібрані дня 2. мая 1848 р. у Львові, став повним доказом, як тодїшна Русь уміла оцінити єго заслуги.

Заснованєм сих товариств та інституциіі утворено основи до національно-політичного розвою руского народу, до розширеня про­

сьвіти і розвою письменьства руского і вза­

галі до культурного подвигненя галицких Русинів. Відозва Головної Ради Рускої (з 10. мая 1848) стає найкрасшим доказом, що не тілько передові люди поміж того­

часними Русинами, але й загал тодішньої інтелїґенциї рускої зрозумів с а м о с т ій н е і о к р е м іш н е с т а н о в и щ е н а ц іо н а л ь н е Р уси н і в посеред семії словяньских народів, зрозумів н а ц іо н а л ь н у ідею у к р а їн ь - ско-руску, яка лучить галицку Русь з Україною в одну ін д и в ід у а л ь н іс т ь на­

ц іо н а л ь н у в Словянщинї.

Відроджене галицких Русинів за Мар-

кіяна Шашкевича нацїховане романтичним

2 ідеалістом г-р- епік'-- г.і. ■ ’ ■ під впливом

ПОЯІТ!ГЦ»5Х т; ЗЯрЯЗНО З Н Я-

П р Я

^М

О М ■■■■'■ • - Є ; Д ■ Т И З Н И

М .

і ? в и

в

гпз Еміненциї

Кйрд. 8йкгр. дра Сильвестра Сембрвтовима

вигол©<9зяа д к я 10-го гр. 1836. при відкрити) зборів від- и ср < 'і й. . ^ї в духовеньства.

В&ч. О

^{їц ї}

і Вві*., во Хркст Брат-І

Так з обовяяаня

совісти

—- ви• ■яи.-аючого з становиш» — чсуре заппмаю, як ю . ..;...ае по поводу, що яке, Рубль.

бЗДфЮ ІЦО-рЙЗ К раС -

шої. далі’ і всегда. більшої ніднесеня нашого руского народа, звертаю я завсїгди бачне око і безнастанні - . подією, за кож- дим рухом, які об’являють ся між нашою рус- кою суспільностию. — 3 правдивою радостию і піднесеним духом споглядав я на той велича­

вий рух, який визначував ся на нашій Руси осо- бенно в тім достоиамятнім році 300-лїтного Юви- лея св. Унїї, в котрім то році наше ревне ру- ске Духовеньетво, станувши на чолі нашого сьв. Церкви вірного народа, згромаджувало єго в цїли відправляй^ сьв. місий, духовних вправ, зборів, звідки прийшло для народа нашого стіль- ко красних і пожиточних так духовних як і без сумніву й дочасних плодів, бо добро душевне єсть підставою і земского після слів Христових:

»І щ и т е ж е я р е ж д е ц а р с т в і я В о ж і я і п р а в д и 6 г о, і с і я в с я п р и л о ж а т ь в а м >

(Мат. б. 33.). З а се нехай буде хвала Богу а на­

шому ревному Сьвященьству честь і Но крім того рода об’явів і спасених для нашої рускої суспільности рухів я спостерігаю на нашій Русо, об’яви і рухи, котрі переймають мене тревогою і непокоять мою совість; бачу бо я нераз такі об’яви і події, котрі неможливо, щоби випливали з чистого жерела відвічної правди і щоби мали за свою підставу і основу: віру і любов Хри­

стову. Ті рухи і об’яви скристалізували ся, най мені буде вільно ужити сего виражена, в звіст­

ці всім нам партій і партийки, на котрих чолі стоїть по більшій части наша Мйрска руска ін- телїґенцин, роз’єднана і кожда з них старає ся позискати собі повсюди приверженцїв. З тих же партий — треба зазначити тут дальше — дене- котрі явно і отверто — другі потаємно і окри­

то не хотять уважати віру і любов Христову яко конечну основу всякого а і свого дїланя, а тим меиьше своєї п о л і т и к и . — А се вже для нас достаточним, щоби осудити того рода пар­

тпї яко кеумістні для нашого народа і нашої рускої суспільности. А таки ломимо того всего я бачу з великим моїм удивленєм, що тут і там поиналежать до тих їх зборів, стоваришень і вартий і наші рускі католицкі священики!.. Сей об’яв мене непокоїть. І ось Вам, всеч. оо. і во- злюбл. во Христї Брати, причина і ціль склика­

на нинїшного нашого довірочного збору. ІІобу- дительна причина скликаня нинїшного сего збо­

ру єсть: 1) Спостережене н е д о с и т ь я с н о г о с т а н о в и щ а , я к е з а н я л а о д н а ч а с т ь н а ­ ш о г о д у х о в е н ь с т в а в рухах межи нашою рускою суспільностию обявляючих ся, котре у в а ж а т и н а л е ж и т ь з а ц і л к о м н е в ід п о - в і д а ю ч е д о б р у ц е р к в и і н а р о д н о с т і ! р у с к о ї . 2) Спостережене, котре розуміє ся по­

діляємо всі три Епіскопи рускі, щ о т у т і т а м ж ив ся перебивати їх тиху поважну розмову.

Відай чи не клопочуть ся вони і тут про «убогу неньку?» Колиж сердешний Корнило, заглянувши мене, скричав: «А, Івась Руслянович, здоров!

І ти вже стягнув ратичками?!»

Я підступив близше та передовеїм Тарасові в пояс.

__ Здоров товаришу! — повнтав мене ста­

рий Перебендя — звідки тебе Бог привів?

— З Галичини, зі Львова, з редакцій «Ру- слана», — одвітив я, а тут тимчасом витаю ся то з сим то з тим, по черзі, як котрий підійде.

__ Доброго у вас богато ? — править даль­

ше Тарас — бо з України недобрі вісти приніс нам недавно Петро Нїщиньский. Гірко слухать!

Москаль кріпостить духа. А у вас, чи робить ся що ? Німець відай ласкавійшнй від брата-Словя- нина ?

Менї і лячно і соромно стало. Що тут сказати старому, що за жнтя розпинав ся за свій народ, що будив, загрівав нас до невсипу­

щого труду для «меньчого брата*, що лишив завіт живим і ненародженим...

__ М и... м и ... ми робимо програми — від­

повів я, затинаючись на кождім слові. А сам ди­

влюсь в землю немов тяжкий виновник.

__ Проґрами?! Які програми? — спитав Та­

рас ечудованшї.

— Ми розбираємо етнографічне питане, т. є., ми не знаємо, чи ми Русини чи Москалі ?

п і д в л а д н е н а м с ь В я щ е .и ь с т в о к у • . . . а м

!і о б я в а м д о с и т ь я с к р а в о п р о т и в н и м 'Х р и с т о в і й в і р і і л іо б в и р івн і? ї ї

ніїїі> .

а н е р а з т а к в і д н о с и ь ся, що можна би їх підозрівати, мовби они ні ткмжс п р и х и л ь н і.

Намірена же ціль склів. ?н їнішйіщого довіроч- иого збору єсть: щоби 1-ше звернути увагу всч. Духовеньетво '■ ііепрапильність (ано- малїюу, 2-ге - щоои г. ..вати чсч. Сьаящень- сгво, котре обовгза щ о т е з у в а т и ся з Епіско-

П И1В, Б

ВСІМ ДлЮр! !,\,ч .(,> де

ХОДИТЬ О ЧЄСТЬ

і славу сьр, нашої їшркви і благо нашого наро-

< у, щс.'ш в;д нині .» на будуще маючи взгляд на свій характер евящекический, благорозумно собі поступало і без зданя собі справи о доброті

’ нользї партій або стоваришеня і без вислї- докеня, чи тота партия має основу католи­

цкої віри і католицкої моральности, не ва­

жило ся давати своє імя ніякій партій або товариству і тіже ноиирати. Се єсть єдина, імен­

но же моя ціль, для котрої наміряв я скликати всч. Духовеньетво на нинішні довірочні конфе­

ренцій. Б ільше н і я к о ї д а л ь ш о ї а к ц и ї я не наміряю нині перепроваджувати. Сї же уваги уважав я за потрібні предложити вс. нашому Духовеньству і то для добра так самого Духо­

веньства як і нашого народа, і для заспокоєна власної своєї совісти, щоби всч. Духовеньетво.

яко наші сотруженникй в винограді Христовім знали, чого держати ся мають. А закінчу слова­

ми сьв. Апостола Народів, виеказаьими до вір­

них Коринтян: (І. VII. 4(1.) »Мн-о є н бо а., Д у­

х а Б о ж і я и м і т и *

(*) Опісля Пред ніжений був зборови

В ІД ІІО -

ручників відомий з щоденних часопиеий начерк програми нарад. І найбільше неприхильний сій

■ яроґрамі не міг би не признати, що були в вій і порушені її розвазі’ зібраних відпоручників всч.

Духовеньства предложені дуже важні й акту­

альні справи, котрі вповні заслугували на со- вістну безпристрастну дискусию. Але відпоруч- ники вибрали собі довільно иньші справи, а хоть не назвали їх по імени, то мали в ухвалених со­

бою «резолюциях* мабуть головно на мисли «ка­

тод. р.-н. Союз», х о ч «С ою з* н е д а в д о с е ­ го в і д с е б е н і я к о ї а н і н а й м

е н ь

ш о і п р и - ч и н и і анї в промові Єго Еміпенциї, анї в на­

черку програми не було про него анї згадки анї натяку. Противно! було хиба застережене... Тим самим правом могли відпоручники ааймити ся довільно й «Народною» або й «Русскою Радою», або от на пр. хочби й недгвннм станїславів- ским вічем! Чи поступаючи так відповіли оо.

відпоручники покладеному на

н и х

обовязкови всч. Духовеньства? не говорячи вже про поваж­

ні інтенциї Єго Еміпенциї... Думаємо, що для ні­

кого, чи прихильника чи неприхильника пред- ложеного начерку програми нарад, тут ніякого сумніву бути не може. Може се кому й вигідно оминати дискусию в важних церковних і народ­

них справах та гратись неясними застереженя- мн або прямо д в о з н а ч н и м о м о в л ю в а н є м річи (бо чейжз о якій небудь дійсній

ЄДНОСТІ!

Й ЯСНОСТІ!

думок у

Л Ю Д Н ІЇ,

щ о л и ш е п е р е ­ ч и т и в с и л і, й мови бути не може!) — та ми думаємо, що ухвалені на жаль на відомім зборі

«резолюцій* се п о с л ї д н н и , м и м о в і л ь н и й в і д г о м і н наших наполоханих дводушників з п о з а духовеньства. І се, що стало ся, в и й д е н а д о б р е , бо показує дуже наглядно, що даль­

ше йти сею дорогою неможливо й другі т а к і збори відпоручників також неможливі.

— А гі на вас! То така ваша робота?! То ви до нині не знаєте, що ви Русини? —- стрі- щав Котляревский. Я перед стома роками написав Єиеїду, а вони в -еотну річницю дороги питають...

— Добре ти ворожив, Тарасе — відозвав ся поважно Костомарів — пишучи: «Німець ска­

ж е: ви Моголи, то стануть Моголами, а скаже німець: ви Словяне, то будуть Словянами.

— Та нас не Німець учить, а Марков, що ми Москалі — перебив я, а сам від сорому аж в землю лізу.

Всі замовкли. Якась сумота налягла на ціле товариство. Омелян гляне на Олексу, Стефан Качала на Федьковича, той знова на Маркіяна.

Аж по часі став дехто перешептуватись. Което- марів каже: «А я написав для них: д в і н а р о д ­ н о с т і!* . А Максимович єму на те: «А я написав про старобитність руского нарічія*. А Соколик каж е: «Я і словар їм зложив*. А Даміян, звер­

нувшись до Партицкого, таки вже кричить: «Ска­

цапіли, єй Богу, скацапіли!»

— Хто у вас веде тепер політику? — спи­

тав мене Олекса, недобрий вже.

— Від року наш крамар.

— Крамар? — перебив ечудованшї Квітка.

— А, то треба иіслати єму примірник « С а л д а т ­ ського п а т р е т у * . Най прочитає собі мораль:

швець знай своє ш евство, до кравецтва не мі­

шай ся...

Н о в о р' і

^{ї ■}

і о л ■ '.і і < * 1 ?«

д

г . с т р и Й С

Ь’ і)

X про Сйтуа.’.^г,- .йшли ся так далеко, як далеко стоять від себе націо­

нальні і політичні сторони лцтва нашої держави в теперішній хвили.

„РоїіЬїк" праска, кинувши оком на мийув- ший рік, бачить усе в найчорнїйших красках.

Счезли висілі мисли і змаганя з аироєм істо­

ричним, минуло ся одушевленє для ідеалів, п ро­

пала віра у власні сили, а натомість видко по­

всюди гонене за щоденщиною, борбу о марнпцї, войованє пустими окликами, нагінку за утопія­

ми, иристрастну партийність і зневіру у власні сили. З а все то винує староческнй орган мо- лодо-Чехів, котрих політика зійшла на просте крамарство/!) Перейшовши на раду державну ба­

чить „РоІіПк“ упадок парламентаризму. Процес сей яідготовлював ся від давна. Кабінети по­

одинокі змагались від літ з реирезентацнєю на­

родів о значінь. Правительства стісняли безпе­

рестанно компетенцию парляменту, уважаючи себе чям-то висшим від тіла законодатного.

Нині рада державна є лиш виконавцем волї правительства, придатком до іменника. Єї обез- силили спор, національні. Якийсь час пробовано дати Німцям провід. Нині і те стороніпщтво розпалось. Рада .•••.■.аксь самих атомів, котрі шахують ся взаїлп.і -а ; їс т ь кождого прави- тельства. Чи нова рада буде икьш ою ? — питає

„ Ро1іІік“. Годі! З грузу не виставиш кріпкої бу­

дови. Ґр. Бадені має і буде мати вільну руку в міру, як парламент стане ще більше різноро- дним по нових виборах. А Чехи? — Вони роз­

дробили національну силу свою, повалили всякі авторитети, поділили ся на заступників інтере­

сів станових, знемощнїли, не уміють вже оду- шевляти ся ідеалами народними. Чи змінить ся се положене в новій раді? — „РоІіПк“ лишає се питане отвертим.

„ К £г. Рге8зе“ добачає всюди знамена не­

далекої реакциї. Рік минувшин підготовив єї.

Ера лібералізму скінчила ся з 1896 роком. Ба- денї не додержав своєї проґрами. Він іде в тім напрямі, який приносять

з

собою обставини, а обставини ті указують, що консерватизм і кле­

рикалізм кріпнуть з кождим днем. Побіч того росте Словяньство австрийске і хоче Німців при­

давити до стіни. Видячи ту грозу, частина лі­

бералів відділила ся від колишної лівиці і ви­

творила поступовців нїмецких. Від сего сторои- ництва надіє ся ще „X. £г. Рге»8е“ спасеня для свого лібералізму. В подібнім дусі висказав ся нещодавно й один з проводирів лівиці, б. мін.

ґр. Кінбурґ.

Орган антисемітів .ЩеиЬзсЬез УоІкзЬІаИ11 ві­

рить в будучність свого сторонництва, тішить ся успіхами тогорічними, т. є. здобутєм ради ві- деньскої і сойму до.йшно-австрийского. Антисе-

— А кудпж вас веде сей крамар ? —- спитав старий Стефан Качала.

— А куди би? В рамена наших обєдините- лїв. З Марковом цїлюєсь, з Дїдицким робить спільний комітет виборчий...

- О , доборолась Україна! — замітив Федь- кович.

— А хтож стоїть за крамарем? — питає знов Олекса.

— Наші адвокати.

— Розумію! Се канцелярийна політика:

з всіма добре, щоб лише клїєнтеля була.

Подвійна крейдка! — додав Бузько.

А моє «Діло* іцо на т е ? — спитав Ва­

силь Барвінок.

Лучше не питай, Володимире — кажу я єму в одвіт : «ДЬло» — скошений цьвіт...

До мене підступив Маркіян та лише почав:

«Вирвеш ми очн і душу ми вирвеш*... як знов зашуміло воздухами а перед нами став архи- стратиг МихаиЛ та прямо до мене: «Ти, синку забирай с я , з відкіля прийшов. Таж ти ще не умер, ти лише замерз, а тебе відтерли*...

Так і було. Мене найшли добрі люди під

берегом Дністра, завезли до мого приятеля і я

відчуняв... А тепер пишу вам про мою пригоду,

щоб чули всі, як про нас судять наші великі

покійники на тім сьвітї...

міти уважають себе одиноким людовим засту­

пництвом в Австриї, а „И. Уо1кзЬ1аІЬ“ ударяє сильно па . .олодо-Чехів і поступовців німецких за СІ. що они в теперішній сесиі соймовій не подбали о безпосередні вибори в куриях четвер­

тій І ПЯТ’Й

дарми мали вже одержати інструкциї до виборів і проте взиває внескодавець правительство, щоб оно наказало властям галицким строю держа­

тись закона з 17. грудня 1862 о виборах.

НОВИНКИ.

До желакь,

нйї

зся Русь югдіща в день Ангела Єю Е

мшєчпйї

К ардяю -он.. Сильвестру, ми свої желаня: .а-'- Ваг Всемогу- добро на- П а л а т а п о с л і в р а д и д е р ж а в н о ї роз -; - - Де

почала д. А. с. м. на ново свої засіданя, в ./б пола- '„..адає годити будзвет, а рівночасно зібрала ся та г.'ж | .;<)ЛуЧайМ0

комісия будокетова палати панів. Обради будуть . трійк-н. Князя церкво к-ц ; ;і на приспішенї, бо правительство задумує ще в С

і

Ч

ііи

, ' рУд - рускогс на многі а многі літа!

сейчас по ухваленю буджету обома палатами | £Г0 £ м Кардинал Митрополит виїхав т а по ухваленю закона про платні урядгчкш п а - ; , ,_ого с м на кілька днів до Унева.

латою панів, розвязати палату послів, розписати

дня

нові вибори, а сейчас по їх переведеню скли­

кати новий парлямент.

Розправи в палаті послів вели ся над бу- джетом міністерства просьвіти.

ми хвилинами сих розправ були два гслосованя над с л о в і н ь с к о ю ґімназиєю я Цилєї й над школою ч е с к о ю ім. Коменского в Відни. З а ­ д л я неоправданої в великій части неприсутно­

сті! многнх словяньских послів цилейска ґімна- зи я п е р е п а л а і нравптельство потерпіло кіль­

кома голосами поражене, хоч і не дуже досяг­

ле, бо сею ухвалою палати послів доля цилей- скої ґімназнї ще не пересуджена. Лишає ся ще па­

лата панів, а опроче найде правительство нньїиі фонди на сю ґімназию. З а то перейшла д. 8-го резолюцій! взиваюча нравптельство, щоб надало чесній школі н Відня право прилюдності!. Нам вдавсь, що таки в часі так великих сьвят гр.

■обряду не повинні би відбувати ся наради; сим без сумніву вкорочують сн права многих послів Дня 8-го розпочато наради над буджетом міні­

стерства скарбу. — Субкомітет к о м і с н ї бу- д ж е т о в о ї викінчив справозданє про проект закона що до реформи к о н ґ р у ї . Справа ся прийде під обради палати послів сейчас по укін- ченю буджету.

Молодоческі письма доносять, що прави­

тельство приготовляє для будучої ради держа­

вної проект устави р е ф о р м и , а д м і н ї с т р а ц и і з увзглядненем відношеня влаетий політичних

до автономічних.

Н о в о р і ч н і п р о м о в и цісаря німецкого й президента републикифранцусксївпевняю ть зйК дно про заміри д ер к ав удержати н ня .альте. м;»р і добрі взаємини з другими державам^. і (ар

Николай II. вислав до ирез. Фора слідуючу те­

леграму: «З нагоди нового року складаю вам в ім е н і власнім і цариці найеердечнїйші бажаня для успішною розвою Франциї. До наймильших

■споминів з минуніпого року зачисляю хвилини перебуті в вашій гарній вітчинї. Память про сі величаві дні полишить ся на все нестертою».

К о р о л ь Г у м б е р т має в пвслїдних днях м арта б. р. зїхатії ся в Генуї з цісарем нїмецким.

В и б о р и д о с е н а т у в Ф р а н ц и ї скінчи­

л и ся побідою правительетва й дали при пер­

шім голреованю <2 остаточні результати. Ви­

брано 4н републиканцїв, 12 радикалів а 12 кон- серватистів. Социялїсти перепали. При дальшім голосованювибрано: 21 републиканів 1 радикалів

З социялїстів.

Б о л г а р е к е с о б р а н є ухвалило майже одноголосно уставу про амнестию, котрою роз­

ширяє ся устава а^неетинна з р. 1894 на всі злочини політичні сповнені від 20 груд. 1843 р..

отже й на всіх сих офіцирів, що схоронили ся до Роси! й досі! служать в росийскій армії.

Ютсим переводить ся дальша нацифікация Бол­

гари! в

дусі

россніїскім. Міністри австрнискі Ґолуховский і Баденї одержали з нагоди заклю- ченн торговельної австро-болгарскоі умови хрести болгарского ордеру Олександра.

Вісти особисті й урядові. Сов. двору дир. руху залізниць державних у Львові Д е й м а покли­

каний до міністерства зелізничого яко управи- Найзамітнїйши- ' тк'" ’ пятнацятого департаменту (рух загранич- . ний). Номінация ся послідувала, щоб вдоволити

’ ! бажаню нольских послів і надати Полякови управу хоч одного департаменту.

В Неаполі! помер Кард. С а н - Ф е л ї ч е . По­

кійний був учешім монахом чину сьв. Венедикта.

а в часі холери в рр. 1894—5 з носьвяченєм займав ся плеканєм недужих. Кард. капелюх одержав р. 1884, а в колвґіюм оо. кардиналів належав до прихильників добрих відносин між Ватнканом а Квіриналом. На домовині єго зло­

жила вінок також королева МарГарета.

— Станислазівсна Капітула вибудувала на пар­

целі, де перше стояла церква сьв. Николай, ро­

зібрана 1852 р., дім. в котрім буде містити ся Інститут епархіяльний для дяків. Дім сей здвигне- но з складок Владики, духовеньства і братства катедрального. На місця, де стояв великий нре- сті і в церкві сьв. Николая, поставлено хрест з памятною капиеіпо.

Покійний винаходець динаміту АльФредНобель полишив майно в сумі 35 мілїонів корон і роз- порядив завіїцанєм, щоб відсотки сего великого майна ішли на премії за найважніпші відкрити й винайдена з обсягу фізики й уемії, фізіольогії Її медицини, твори ідейні 3 літератури, для

^ЛІОДИЙ

що заслужили ся для удержаня мира і т. п. 0 на- юроди можуть убігагги ся люди трудящі без ріж-

няцї народности., , ... ,

Джума появила ся в Індиях і викликала пополбк і застій в ‘ справах торго-

ш

.

іілшх

. До-.И померлу на ею заразу вверх 200(1 люднії. Нравптельство росийске установило ко- місию під проводом дир. медичного департаменту в міністерстві справ внутрішних Рогозина для обдуманя средств запобігаючих заволїченю по- інести.

Від Редакції!.

Ми добре сьвідомі тяжкого обовязку, який приймаємо на себе, приступаючи до поважної праці під призивом найвиспіих ідей культурного сьвіта, до праці під не­

порочним україньско-рускнм народним пра­

пором в імя високих ідей Христової науки, правди й братолюбія. Оборона наших на­

родних прав, розширене їх, позитивна ро­

бота в кождім напрямі н приєднане для такої роботи широких верстов нашої су­

спільності! — отеє наша мета.

Але сьвідомі тяжкого обовязку, ми не- меньше сьвідомі й сего, що успіх нашої

праці залежить не від нас самих, як вза­

галі успіх всякої позитивної роботи зале­

жить не лише від сего, хто радби до неї подати почин. Але ми певні, що коли хоч вчасти й иосередно, в міру сил наших, причинимо ся до сего, щоби роз’яснити думки, справити хибні погляди, вказати цїли для позитивної- праці й з'єдинити для неї наші роз’єднані сили, то вже сповнимо сим важне народне завдане.

С таєм о о в л а с н и х с и л а х — тож д о м а га т и ся м усим о р іш у ч о ї д ія л ь ­ ної пом очи у в с іх ти х , ком у д о р о г а б у д у ч н іс гь н а ш о го н а р о д а , і хто ро­

зуміє, що обезпеченє сеї будуччини може подати лише сп о в н ен е о б о в я з к у ч е р е з к о ж д о го з’о сіб н а.

»Руслан« виходити-ме правильно по­

чавши з днем 1. (ІЗ.) січня 1897, щоденно окрім неділь і сьвят, о год. 6 вечером.

Редакцію й адмінїстрация містять ся при ул.

К о п е р н їк а , ч. 9. 1І-ий п о в ер х . Услівя передплати подані при заголовку. З огляду на потребу управильненя висилки просимо о ск о р е й то ч н е н а д с и л а н е п е р е д ­ плати. Часописи нашу висилати-мемо лише п е р ед п л ат н и к ам .

В програму нашу входять: передові статі про справи рускі як і загальні, що до­

тикають також і всего україньско-руского народа; статі про справи австрийско-угорскі й заграничні; розвідки політичні, еконо­

мічні і др.; дописи з краю й заграницї;

огляд часописий, особливо про справи, що відносять ся до україньско-руского народу;

огляд політичний, справозданя з дїяльности ради державної, делегацій! спільних і крає- вого сойму; справозданя з дїяльности ру- ских товариств та інституций; вісти про справи шкільні й просьвітні: справозданя з руху каголицкого, руско-народнбго й су­

спільного; йовийкй; відділ науки, штуки і літератури, замітки з наукового, артисти­

чного та літературного сьвіта, вісти бібліо­

графічні; вісти єпархіальні; огляд еконо­

мічний, вісти господарскі, промислові й тор­

говельні; послїдні вісти й телеграми; фей­

летон, повісти, новелі, кар'тини й споминки з жнтя, очерки етнографічні, історичні й побутові, сучасну лїтопись, популярні роз­

відки; голоси з иублики і т. п.

Прихильників наших просимо о часті й точні дописи і інформація', і взагалі о діяльне співробітництво в намічених напря­

мах, бо тілько тоді «Руслан» зможе стати ся справді народним органом і подати вір­

ний образ нашого народного жнтя. Не- меньше просимо о ширене нашої часописи й єднане для неї прихильників серед шир­

шої громади.

Хто не думає передплачувати „Ру- слана“ зволить се число звернути.

Послїдні вісти.

Палата послів розправляє вже над будже­

то м міністерства торговлї. Коло иольске рішило при розправах порушити потребу заснованн четвертої палати торговельної в Галичині і упі- мнутись о управильненє прикрих для Галичини відносин на товаровій торговиці! віденьскій.

Розправи ведуть ся дуже поспішно. Наміром правительетва є, замкнути раду коло 20. най­

дальш е 23. січня. На засіданні 11. січня поста­

вив нос. Лєваковский наглаче внесене, в котрім піддав критиці річ намістннка кн. Санґушка, ви­

голошену при відкритю сегорічної сесиі соймової.

Він ударив головно на станьчнків, боячись, іцоб се сторонництво не впливало за сильно на нові вибори до ради державної, і взиває правительство до внданя відповідних поручень властям полі­

тичним. Подібне внесене поставив також пос.

Романчук. Він жалував ся на вибори сонмові, переведені нелегально і з надужитями. Прави­

тельство не відповіло доси на єго інтерпеляції і в сій справі. Посол думає, що і при виборах до ради державної повторять сі нелєґальности. Ж ан-

і л ю с т р о в а н е п и с ь и о д л я р у с и о г о н а р о д у виходить у Львові під редакциєю

Антона Берсзиньского

Т И Ж Д Н Е В О к о ж д о ї п я т н и ц ї.

Б

утє

подавати поезиї, цовісти, .житєписи з портретами, поуча­

ючі статіі з історій', письменьства, господарства, промислу ві­

сти про читальні, вісти політичні -і суспільнії Крім того буде містити часть забавну.

Передплата річно 4 р , піврічно 2 р., чвертьрічно 1 р, заграви- Н цею 8 рубл. (піврічно 4 рублі)..

Редакция. адмінїстрация і експвдиция Львів, ул, св. Миколая ІЗ.

— 4 —

Н ■

А Ґ Е Н Ц І І Я Ч А С О Ш І С І І Й

А. л я н д о в с к о г о

у Львові, Пасаж Гавсмана (Ґранд- Готель)

приймає передплату на всі часописи у всяких язиках і доставлює їх до дому без всякої доплати.

Адама Міцкевича

Ч. І. II. III. і IV.

з ілюстрациями Ч. Б. ЯНКОВСКОГО накладом книгарні Г. А Л Ь Т Е Н Б Е Р Ґ А у Львові

Видане обіймає 5 зошитів по 160 зр., на папері хнньскім 180 зр., оздібне 3 зр.

В кождім зошиті суть на долі великі гелїоґравури, крім того в тексті ілюстрації!.

Доси виишли три зошити. По напечатаню ціна буде підвпсшена.

М. Баер і Спілка

у Л ь в о в і

ул. Кароля Людвіка ч. І.

н о р у ч а ю т ь н а й д е ш е в ш е :

Полотна чисто льняні

Хустини до носа,

Біле столове, Ручники,

Ш іфони , Біле готове, Ш к а р п е т к и ,

Панчохи і др.

У в и д а в н и ц т в і о б р а з і в

„До окола сьвіта" _»

буде поміщено около 250 видів найкрасших околиць, краєвидів, тинів жителів всіх пять частий сьвіта не виключаючи окотиць польских і сьвятої землі після оригінальних знимок хромографічних в красках природних, так що но виході комплєту цілість-

утворить красне альбум, а поодинокі образи оправлені в рамп могуть бути артистичною окрасою кождого сальону

„ Д о о к о л а с ь в іт а "

появить ся місячними зошитами, з котрих кождий буде містити 8 образів хромолїтоґрафованих на картонах.

45 кр.; з пересилкою 50 кр. — Наклад А. Ляндовского І спідки, агенцій писем у Львові. — Ціна зошиту

Управа Фабрики сардинок І дрд нтінр0їцний(БерГер)

специялїст від 20 літ від недуг скірних і венеричних, ординує від 10— 11 перед полуднем і від 3 — 6 пополудни. §

Єго »Порадник« коштує з почтовою пересилкою Г20 зр.

в Замарстинові

коло Львова

поручає: москалі, знаменито мариновані в 5-кільовнх барилочках по 75 кр.; сардинки коронні в 4-літрових бляшанках по 120 зр., в 2-лїтро- вих по 60 кр., франко почта Замарстинів або стация зелїзнича Львів.

Огіакованє і лист фрахтовий не вчисляють ся.

При закупні 10 барилочок або 10 бляшанок висилає ся посилка до кождої стациї зелїзничої франко на кошт фабрики.

КУРИЛОВИЧ і СУРМАЧЕВСКИЙ ’

Львів, пасаж Гавсмана.

Торговля товарів полудневих, з а г р а н и ч н и х л а со щ ів , я к т а к о ж вин в н а й- р іж н ї й п ш х родах. Коняк ф р а н ц у с к и й і портер англїйский.

В Е Л И К И Й С К Л А Д Д Й Ч И Н И і Д Р О Б У .

алямі італіяньске і угорске, Ш и н ки вестФальскі, В и н о г р а д фєслявский курацийний, Я р и н и і Виноград іспаньский через цілу зиму.

Видає н відповідає за редакцию: Т

єофіль

Барановский. З Друкарні В. А. Шийковского.