Річник IX.
■■■■■■ми———
«7г » г; ЛПередплата
«ж > Є У С Л А Н А < виносить:
в Австриї:
цілий рік . . . 20 кор пів року . . . 10 кор чверть року . с кор місяць . . . 1-70 кор
За границею
ж п і т и рік . . 16 рублів жбо 36 франків м шв року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
Ч. 251. Львів, вторник, дня 9. (21.) падолиста 1905.
В й — — — — Д »г- т г і , ■ гт і^л ж я т-д-т ї г.ї ■ - -і іі і іі ■ І"І ИІІІІ ц , т ■ гтй- ,г ■» І,- т з*ч м г а ап ж к а . а г • ц —іїім я и*№і Ч іі їі~
• Вирвеш ми они і душу ми вирвеш: в не возьмеш МИЛОСТІ! і віри не В О 8Б М Є Ш ,
«о руске ми серце і віра руска.« — З Р у с л а и о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить
у
Львові що двакрім неділь і руских «ЬВЯІ
• о’|і Г°Д- пополудня.
Редакция, адмінїстрация
і
експедиция >Руслана< під ч. 1.
ял.Дом6ровского(Хоруніцини).Еко-
педицпя місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклнмациї неопечагані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цін»
20 с. від стрічки, а в >Наді- сланім< 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
в Москві при посольскім приказї осібні перевод-1 ґентну клясу на Україні'. Зєдинившись в один
Виборча реформа а Русини.
(X) Віденьскі дневникн звіщають, щ о ' правительстпо приготовляє начерк нової ор
динації/ виборчої, новий подїл округів ви
борчих і все, що з тим стоїть в звязи.
Зараз на першім засіданні державної ради, скликаної на 28. листопада, подасть мінї- стер-президент бар. Ґавч основи виборчої реформи, котру імовірно предложить в лю
тім. З дневників можна було дізнати ся, що провідники ріжних сторонництв парла
ментарних (нїмецких, ческих, польского кола) були у мінїстра-президента і перего
ворювали з ним в тій справі, а Огіеппік роїйкі подав, що на Галичину має в будуч- чинї припасти 90— 95 мандатів до держав
ної ради. Міністерство внутрішних справ мало також візвати намісників, щоби пред ложили свої пропозиції що до поділу ви
борчих округів. Пос. Д. Абрагамович гово
рив навіть про відокремлене Галичини.
Як бачимо із сего, все приготовляє ся вельми сквапливо, а від поділу вибор
чих округів буде зависїти також і будуча репрезентацію руского народу в державній раді. Тимто і Русини не повинні заспати сеї справи і не обмежати ся лише манїфе- стациями в користь загального, - безпосе
реднього, рівного і тайного голосованя, а війти в переговори з міродатними чинни
ками, а іменно з намісником, котрий має міністерству предложити свої пропозиції що до виборчих округів і з міністром-пре
зидентом та міністром внутрішних справ, щоби опісля знов не дістали такої відио- віди, як при иншій нагоді, що закон вже готовий, а Русини не робили ніяких кро ків, доперва тоді, коли вже єго гіредкла- дано до санкції.
Відбували ся свого часу зїздн послів руских в инших справах. Чи не належа- лоб тепер о тім подумати, але справа ви
магає поспіху, щоби Русин знов не остав пізним Іваном. Але коли з'їзд такий і ін- тервенция у правительства має осягнути який.-такий успіх, повинна політична орґа- нїзация мати готовий субстрат, опертий на конкретних основах.
Задачі рускої інтелїґенциї на Україні.
Розвідка Володимира Рр. Барвіньского.
(Дальше).
II.
Сумна доля рускої народности заставила нашого трудолюбивого ветерана-історика проре чи своє слово про єї теперішнє положене і про єї найблизшу будучність та при тім озватись і до самої інтелїґенциї о задачах тих заходів і трудів, що хоч з часом мають довести наш на
рід до лучшої долі.
„Ледво чи є на сьвітї нарід, нещасливійший від руского*1 — пише М. Костомарів в своїй ста
ті. „Віки проминали одні за другими: всі при
знавали, що на сьвітї существує руский нарід і говорить своєю мовою; царі звертались до сего народа з своїми грамотами і царске слово іме
нувало єго „малороссийским народом", а для зношеня з Русинами і розуміня їх язика були
чики. Нікому не приходило до голови сумніва
тись о тім, що такий нарід з сво''м питомим язиком существує. Одвакож від не дуже то ще й давного часу сей стан дуже значно змінив ся.
Короткоглядні, недоучені або й просто злонамі- рені люди почали підозрівати самостійний роз
вій руского народа, почали оспорювати єго язик і национальну відрубність, посуджувати єго дї- ятелїв о якісь закриті і небезпечні цїли, ба й в самім существованю руского народа добачати щось вельми небезпечного для Росиї. Істория, фільольоґія, етнографія і наконець само суще- ствованє рускої так устної як і письменної сло
весності! — все те запізнавалось і вповні ігно
рувалось тими короткогляднимн недоуками і злонаміреними ворогами рускої народносте, а на силу і з вишуканою злобою накидалось на руску народність пятпо державної неблагонаде- жности і небезпечного страшилища. Наконець доведено до того, що наложено заказ не тілько на руску письменність, але навіть на ноти ру
ских пісень і узнано недозволеним і шкідливим устроювати концерти з рускими співами і теа
тральні представлена з рускими творами сце
нічними.
В кождій суспільній прояві можна відшу
кати історичну причину в мичувшім жптю су
спільносте і народа — пише дальше М. Косто
марів. Якуж відзначаючу прояву замічаємо ми в протягу рускої істориї? Ту, що інтелігентна суспільність, котра завсїгди творила меншість, кілька разів відривалась від народа, а навіть ставала против него ворожою. Інтелїґенция май
же завсїгди обмежалась на одну упривілейовану верству (клясу): се впрочім бувало так не тіль
ко у нас, але і в цілій европейскій істориї. Т а
кою упривілейованою клясою на Руси були ко- лисьто з е м л я н и , що опісля, при тїснїйшій звязи з Польщею, прозвали ся шляхтою або шляхецтвом. Польща була близше західної Єв
ропи, звідки виходила просьвіта, тож руска шля
хта переймаючи ту просьвіту через Польщу, по
чала переймати також і польский язик, а задля нічим неспиненої пропаганди Єзуїтів — і поль- ску с. є римско-католицку віру. Се вчинило м е жи рускою шляхтою а ирочим народом страшну пропасть, в котру провалила ся привілейована кляса руского народа, задля того що стала во
рогом сего народа, і за то понесла від него ка
ру. Нарід нищив шляхту, проганяв, хотів єї стерти з своєї землі і се навіть удалось єму до певної міри. В немалій части рускої землі не стало шляхти; єї місце заступило вольне коза
цтво, що поповнялось з народної товпи і в по чатку виявляло в собі більше зародів єдности як ріжности з прочим народом. Та серед того самого козацтва видвигнулись козацкі старшини і війскові товариші: они положили зарід нової упривілейованої кляси в своїм краю. Займаючи висші уряди в козацтві, набували они землі' на власність, утверджували їх за собою і за своїми потемками подарними царскими грамотами і т а ким робом стали богатими і впливовими пана
ми. Росийске правительство перетворило їх в дворяньетво і по значіню зрівнало їх з дворянь- ством прочих частий росийскої держави. Оно зробило їх панами невільників, віддавши їм в кріпостне піддавьство вже передтим безземель не поспільство (мужиків), що селилось на зе млях, відданих на власність нововитвореного дворяньства. Ось се руске (україньске) дворянь- стао творило упривілейовану а заразом і інтелї-
державнии стан з росииским дворяньством, при
своїло оно собі признаки і звичаї властиві по- слїдному. Оно стало покидати язик, котрим го
ворили єго предки і переймало язик росийский.
Слідом за росийским дворяньством руске дво- ряньство почуло недостаточність домашних средетв для просьвіти і стало перейматись за
хідною чужоземщиною. Словом руске дворянь- ство пішло такою самою дорогою, якою пішли передтим рускі земляни і шляхтичі, що промі
няли свою руску национальність на польску, з тою тілько ріжницею, що земляни і шляхта присвоюючи собі польский язик, вирікались і;е тілько своєї народности але і своєї давної віри.
Нове дворяньетво в тім зглядї не було в таких услівях і не могло так само поступити як дав
нішнє, по перше длятого, що у него була та са
ма віра, що і у росийского дворяньства, а по друге длятого, що перехід на иншу віру з пра- вославя був заборонений законом. Такий пово
рот знов витворив межи упривілейованою кл я
сою а гірочим народом пропасть і тілько єдність віри не допустила розширитись тій пропасти до того степени, як се стало ся давнїйше межи ополяченою шляхтою а козаками. Задля того єдиньства віри почало також і духовеньство по
хилятись на ту саму сторону, що і дворяньетво і підучений попович старав ся бути похожим на дворянина і так само як і дворянин, хоч повіль- нїйше і не так різко, віддаляв ся від народа.
Таким то чином переставав вже дворянин нале
жати до руского народа. Руска народність ску
пила ся виключно в однім так званім простім народі."
Хоч і не можемо вповні згодитись з засу- дом М. Костомарова, будьто би ціле україньске дворяньетво зовсім відчужилось від свого наро
да, хоч з посеред україньского дворяньства ма
ємо так знаменитого гіисателя, як Григорий Квітка-Основяненко і много поменших писате- лїв як Кухаренко, Гребінка, В. Гоголь і ин., хоч могли би ми назвати ще і тепер много дворянь- сквх родин на Україні, що з цілою щиростию відносили ся і відносять ся до відродженя ру
скої народности і зовсім єї не вирікають ся, а тілько під напором независимих від них обста- нов держать ся в пасивности, то всеж таки в головній річи годимо ся з повисшими погляда
ми М. Костомарова, що україньске дворяньетво дуже значно відчужило ся від свого народа і майже винародовилось, а тим самим полишило наш нарід без інтелігентного проводу, без ко
трого народні зусиля довгий час мусять встава
ти ся безуспішними, слабими, неодноцїльними, а иераз і сходити на шкідливі манівці, тим біль
ше, що при браку власних, сьмілих, своєї цїли сьвідомих, інтелїґентнгіх а независимих засту пників і напір ворогів народности стає ся сьмі- лїйшим, насильнїйшим і більше безпощадним.
В тім повторнім відчуженю найвисшої кляси народа від маси народної, в тім, так сказати, поновленім виданю відступництва нової рускої шляхти почиває та „історична" причина сумної долі руского народа, єго безсильності! в дотепе- рішних єго здужанях І
ПОВІЛЬНОСТІ!єго поступу і розвою. Як Україна так і Галичина чує ті су
мні наслїдства відчужена найвисшої верстви на
рода від народної маси, а хоч тут у нас руска шляхта стала польскою а там подала ся на сторону великорущини, то однакож наслїдства сего як тут так і там однакові. Не думаємо на
віть, щоби православна віра, спільна на Україні
4
зарівно дворяньству як і самому народови, змен- шала пропасть між обома сторонами, по перше для того, що наш нарід доволі рівнодушний на теольоґічні тонкости і ріжницї, скоро тілько они не переходять в нетолєранцию і переслїдованє, а по друге длятого, що на Україні тепер штун- дизм починав прибирати так широкі розміри, що вже і тепер тілько с и т &гапо заііз можна говорити о едиости віри на Україні. Стан отже однаковий як тут так і там, а н а д в і д ч у ж е н е м н а й в и с ш и х в е р ш к і в н а р о д а в і д ц і л о с т и н а р о д а м о ж у т ь р а д у в а т и с я т і л ь к о к о р о т к о г л я д н і п о л і т и к и , к о т р і н е з н а ю т ь ц і н и т а к о і н а р о д н о і с и л и , я к о ю є н е з а в и с и м а , і н т е л і г е н т н а і д о б р е в и х о в а н а к л я с а н а р о д н а М и в п о в н і п р и х и л я є м о с ь д о п о г л я д у М. К о с т о м а р о в а , щ о т у т п о ч и в а є о д н а з г о л о в н и х п р и ч и н „ і с т о р и ч
н а ш о і м а л о у с н і ш н о с т и н а р о -
В хвилі оголошеня вислїду галосованя з форту Аперґус загреміли гарматні стріли. Президенто- ви поручено, щоби повідомив кн. Кароля і дань ского короля про результат вибору. Присутних було 116 послів, а тілько один бракував.
На суботнїшнім вечірнім засїданю штор
тінґу відчитав президент слідуючу відповідь кн.
Кароля даньского: „За дозволом 6. Кор. Мило- сти, достойного мого вітця приймаю вибір на»
короля Норвегії, прибираю імя Гакона VII, на
даючи синови імя Оляфа. Подруга моя і я бла
гаємо Господа о благословенє для норвеского народа, для якого слави і могучости бажаємо иосьвятити наше житє.“
Президент підніс оклик на честь короля Норвегії, члени штортінґу, вставши з мість, по
вторили сей оклик, а після сего замкнено засї- данє.
н и х“
д н о і.
Ситуацпя в Росиї.
Коли зібрати ті всі факти, що товплять ся з дня на день в нотрясаючих своєю грозою ру
хах росийскоі революциї, то для приклонника правдивого поступу і розвою охорони гірийдесь хиба в безрадности здвигнути плечима. Перегу
ло, перешуміло і реакция знов повертає, щоби звязати народну волю в деспотичні криви.
Та може до того не прийде, бо по янань- , скій научцї і теперішних подіях правительство само прийшло до пересьвідченя про правдивість і приповідки: ліпше з мудрим згубити, як з дурним
найти.
Само росийске правительство воліло би вже тепер конституцию з усьвідомленим, про- сьвіченим народом, як самовладство з темною, жостокою
Т 0В 110Ю .Попри революцийний рух, який проявив ся у Генеральних страйках, вибухнув далеко шир
ший заколот зі сторони ріжних темних елемен
тів так по містах, як по селах, які задля про
стого рабунку „робили революцию“ зниіценя і пожоги. По містах били і рабували Ж идів, по селах панів пускали з димом і розтравлювали.
Социялїсти називають перших „чорними сотня
ми" підущеними правительством, других однак уважають представниками аграрного руху — однак по правді одні як другі є тілько ватага
ми розбійників. Тілько, що на тих, які бють жидівских мілїонерів, обурює ся цілий сьвіт, а на тих, що палять християньских гречкосїїві ніхто не важить ся видати осуду. Так прецінь (Дальше буде).
Борба на Угорщині.
Борба між правительством а угорскою о- і позициєю стала тепер менше голосною і пере-' ломовою, однак веде ся невпинно дальше, а с т а -і рий Генерал бар. Феєрварі виявляє велику енер
гію а заразом і осторожну консеквентність на своїм президияльнім мінїстерскім кріслі. Тому і Корона, хотяй вправдї програма правительства не викликала на Угорщині сподіваного, супокою вповні вдоволена з дїяльности і успіхів мінїстер.
ства. На послїдній авдиєнциї у Відня бар. Феєрварі разом з міністрами Крістофим і Ляниєм дізна- ли найласкавійшого принята. На ній, як і на слідуючих спільних конференциях міністрів об
говорювано важні квестиї що до ирезенциї вій- ска і державних емблємів.
До чинної служби, в місце не ухваленого сонмом контингенту рекрутів, мають покликати
— після повисших нарад, — запасових резерві
стів з 1903 1904 р. Ті вояки, що вже відбуви свою трилітню службу, будуть могли в сей спо
сіб вернути як найскорше до дому. Понеже му- нїцінія відмовляють помочи при доручуваню ре
зервістам покликуючих карт, буде розліплювати ся ті карти у всіх кошарах і постерунках жан- дармериї а надто розсилати ся резервістам поч- тою. Вояків третого року в кавалєриї і тренї
заступить ся піхотинцями, які вже відслужили буЛ0 } цідчас перших одеских розрухів: коли цї- один рік служби. Резервістів покликано на день ла „рИСтань лягла в румовищи і сотки мілїонів
27. грудня. ! та тисячки людий занапащено — тоді не мож-
Шо до емблємів, то має установитися но- на 0уЛО обурювати ся на сю безцільну роботу вий державний герб, в якім виразно булаб з а - . ЗНИщЄНЯ) але коли відтак зачали бити Ж идів, значена сніврядна самостійність .і горщини. Сей ц1лиц
сьвіт, навіть самі антисеміти уважали о- герб має увійти в житє вже з днем 1. січня (5ОВЯЗКОМ прямо нриличности, станути в обороні с. р., а стане уміщений також на всіх заграни-
чних амбасадах, посольствах і консулатах.
Властиво борба веде ся в мунїціпіях.
Правительство, як відомо, зложило з уряду тих наджупанів, які прилучили ся до «пасивного о- пору* мунїціпіїв і на їх місце іменувало нових.
Тимчасом комітатові манїціпія насилу перешко- джують інсталяції, запечатавши убікациї мунї- ціпій.
Комісарі при помочи жандармериї відрива
ють печатки і інсталюють наджупанів, а против опірних наджупанів виточує ся судове слідство.
Однак таке слідство не завсїгди має успіх, бо опозиция опирає ся позірно строго на законній, автономічній основі. Та мимо сего правитзль- ство, дїлаючи енерґічно а витревало, без про
махів і знетерпливленя, надіє ся до кількох мі
сяців всюда переломити опір мувїціпій.
Норвеский король,
В суботу по полудни відбуло ся торже- ственне засїданє штортінґу задля вибору коро
ля. Всі посли появили ся в сьвяточних одягах.
На Предложенє президента штортінґу, щоби зі
брані вибрали королем Норвегії кн. Кароля даньского, посли одноголосно в поіменнім голо- сованю вибрали кн. Кароля королем Норвегії.
людяности.
Тимчасом так само, як зруйноване росий- ских фортів Владивостока, так і зрабованє ж и
дівских склепів на Крещатику в Київі не посо- бить, а радше здержить розвій реформ в Росиї, остаце тілько сумним сьвідоцтвом здеправованя безідейної товпи під управою деспотизму. На добі всюда в Росиї затихають вже страйки, се одиноке новітнє оружє до борби за права наро
да, але розбуяле рабівництво цвите єще дальше.
Як доносить телеграма з Петербурга вчера, від
була ся в Царскім селі велика воєнна рада, на якій ухвалено виступити против евентуальним нввим заворушеним як найострійше і в сій цїли надано вел. кн. Миколі Миколаєвичови широку повновласть.
Ко.би лиш ся диктатура не для росийскоі свободи!
стала гробом
Н о в и н к и .
— Календар. В і в т о р о к: руско-кат.: М ихаіла Архістр.; римо-кат.: Введене ГІ. Д. — В с е р е- д у : руско-кат.: Онисифора; римо-кат.: Кикил'її.
— Заупокійне богослуженє за бл. н. цїсареву Єлисавету відбуло ся в суботу в львівских цер
квах всіх обрядів. В богослуженю взяла участь молодїж всіх шкіл середних разом з учителями.
Такеж богослуженє для молодїжи шкіл народних відбуло ся нині рано.
— Руских шкіл у Львові! Від часу заснована Читальні „Просьвіти" на личаківскім передмістю пробудило ся там давно завмерле житє між ру- ским міщаньством. Доказом сего велике і зро
стаюче чим раз число членів Читальні, та концер
ти, вечерницї, відчити і сходини устроювані тою Читальнею. Вчерашне віче Русинів личаківского передмістя в справі жаданя рускої народної школи для їх дїтий є також ознакою пробудже
ної у них народної сьвідомости. Віче відбуло ся в рисунковій салі муж. школи ім. св. Антония при участи кількох соток осіб. Між иншими б у ли також о. радник Стефанович, др. Кобринь- ский і п. Ловицкий, відпоручник Р. Тов-а педа
гогічного. Наради отворив п. Кисіль і запросив на голову віча п. Кошулиньского. Секретарював акад. Яримович. Референт др. Евген Левицкий зазначив на вступі, що коли малочисельні народи дбають нині про власну школу, то 30-мілїоновий руский нарід не сьміє легковажити справи шкіль
ництва. У Львові на близько 30.000 Русинів є є всего одна руска народна школа ім. Шашке- вича, а польских шкіл народних є 31 публичних і 19 приватних. Розмірно до числа руского на
селена повинно бути у Львові 6 до 7 руских нар. шкіл. Відповідно до числа рускої дітвори львівскі Русини повиині мати 8 до 9 руских на
родних шкіл, бо в 1900. р. було у Львові на 25.950 всеї шкільної дітвори, 1791 руских учени- ків і учениць в народних школах. На личаків
скім передмістю є три народні школи, в яких є разом 206 учеників-Русинів. Муж. школа ім.
св. Антония числила в 4-ох клясах Русинів 2о4-26-|-24-|-21; разом 96. Ж іноча школа ім св.
Антонїя мала учениць-Русинок: 17Ц-264-144-12;
разом 69. В школі ім. Зїморовича є: 19-{-164-34-3;
разом 41 Русинів. Руска народна школа на ли
чаківскім передмістю маючи поверх 200 учени- ків, була би від разу переповнена. Крім того треба звернути увагу, що много личаківских Ру
синів посилав свої діти до рускої школи вправ і до школи ім. Ш ашкевича. З огляду на се чи
сло Русини мають право домагати ся науки в матерній мові для своїх дїтий, що їм запоручають основні закони держави. Львівский магістрат має гроші на ріжні обходи і шопки, то мусить ему ста
ти і на удержанє рускої народної школи. В Ро
сиї борють ся Поляки за свою школу і виборо
ли свої права, найже і Русинам не відказують справедливих жадань. Референт ставить отже отсї резолюциї: 1) Русини личаківского перед
містя м. Львова ухвалюють удати ся до міскої ради, аби заложила 4-кл. наоодну школу з ру- скою модою викладною. 2) Віче пору чає коміте- тови, що скликав нинішні збори, щоби виготовив мемориял і постарав ся, аби висловлені в нї.м жаданя були зреалізовані.
Над рефератом вивязала ся дискусия, в я- кій промовляв перший п. К и с і л ь, пригадую
чи обставини, серед яких створено міску народ
ну школу ім. Ш ашкевича, та наводив приміри прикрих пригод, з якими стрічають ся в поль
ских школах діти, виховані в рускім дусі. П.
II а к радив, заки буде на личаківскім передмі стю руска школа, посилати діти на курс рускої науки до «Читальні Просьвіти». ГІ. П а в - л ю к подав яко одно зі средств вибореня рускої школи, єсли би міска рада не прихилила ся до жадань нинїшного віча, аби рускі діти в поль
ских школах відповідала на польскі питаня по руски. ІІрисутний комісар полїциї звернув ся до президиї, аби бесідник не говорив підбурюючо, але в тій хвили на сали дали ся чути голоси:
«Най говорить! Вжесня»! почім п. Павлюк без перешкоди промовляв дальше за бойкотом. По тім забрав голос др. Евг. Л е в и ц к и й та за значив, що пропонований бойкот не на часі, бо ще не знати, що міска рада зробить з мемори- ялом. При тій нагоді референт поставив 3-ту ре- золюцию в справді заведеня обовязкової науки рускої мови в жіночій нар. школі ім. св. Анто
ния. Дальше промовляла п-на Д а н и л о в і ч і В - н а за заложенєм фреблївскої школи для дїтий від 3 до 5 літ при рускій школі, яка стоїть на дневнім порядку нинїшного віча і в тім напрямі поставила 4-ту резолюцию. З присутних на салі Поляків забрав ту голос радний міста п. Н а й м а н і промовив по польски. Коли бесідник за
явив, що міека рада дбає про Русинів, перерва
ли єго промову грімкі слова: ганьба! не правда!
але на візванє голови зборів утихомирило ся, почім п. Наймай запевнив, що міска рада певно не відкаже ся від сповнена справедливих ж а
дань личаківских Русинів, єсли зголосить ся відповідне число руских дїтий, але згадав при тім про згідне поступованє Русинів з Поляками.
У відповідь єму промовив др. Л е в и ц к и й і відвертаючи єго вислов: «жийте з нами згідно, а ми дамо вам школу», сказав: «дайте нам шко
лу, а ми будемо жити з вами згідно».
Коли ніхто не зголошував ся до даскусиї, гірезидия піддала по черзі всі 4 резолюциї під голосованє і ствердила, що резолюциї пе
рейшли одноголосно. Так само ухвалено одно
голосно додаткове внесене о. С т е ф а н о- в и ч а, щоби в виду переповвеня рускої мі
шаної школи ім. Ш ашкевича. міска рада по
ділила ту школу на мужеску і жіночу. О. Сте
фанович висловлюючись похвально про щасли
ву гадку скликаня нинїшного віча, висказав на-
дію, що також Русини инших передмість Льво
ва зажадають на вічах основаня їм руских шкіл народних. По вичерпаню дневного порядку голо
ва віча подякував зібраним за участь і замкнув наради, які тревали поверх двох годин.
- Католицке віче у Відни почало ся в суботу в Курсалї. Між иніпими прибули на віче пап- ский нунций, митрополит ґр. Шептицкий, архі
єпископи Більчевский і Теодорович, всі галицкі єпископи та многі посли до державної ради і сойму. З Русинів бере участь в вічу пос. Бар- віньский. Головою віча вибрано маріиалка Пере- дарулянїї ґр. Ромберґа, котрий обнявши провід нарад, иредложив вислати вірнопідданчі телегра
ми цїсареви Франц-Иосифови і папі римскомута вніс триразовий оклик в їх честь. Сей оклик повторено тричи і одноголосно ухвалено висла
ти ті телеґрами та відспівано першу строфку австрийского гимну. Потім віденьский архієпи
скоп кардинал Груша виголосив промову і від
читав папске відручне письмо з апостольским благословенєм для учасників віча. Дальше про
мовляли посадник Відня др. Люеґер, маршалок Доль. Австриї кн. Ш мольк і архіеп. Теодорович, а ґр. Ромберґ в промові' говорив про задачі ка- толицких з'їздів.
— Читальня „Просьвіти“ на Личаківскім перед містю у Львові, уст, ююе дня 21. с. м. ві второк, у власнім льокалї, ул. Личаківска ч. 87. І пов.
концерт в честь Богдана Хмельницкого, в ко
трого програму війдуть промови, співи і декля- мациї. Початок о год. 7. веч. По концерті танці при музиці смичковій. Вступ 40 с. — Виділ.
— На рускі цїли ухвалила буджетова комісия галицкого сойму отсї субвенциї: І) для рускої лїчницї 1000 К, 2) дяківского товариства 600 К, 3) вакацийних осель 400 К, 4) Руского педаго
гічного товариства (на ріжні цїли) 11.300 К, 5) дівочого інституту в Перемишля 2400 К, 6) «Про- сьвіти» 11.000 К, 7) видавництва о. Джулиньско- го 800 К, 8) видавництва оо. Василиян 400 К, 9) тов. ім. Ш евченка 12.000 К, 10) руского театру (субвеяция конкурс і надзвичайне на Гардеробу) 24000 К, II) музичного інститута 2500 К, ІЗ) Труда 1000 К і «общества» Качковского 6000 К
— разом 74.400 К. До сего виказу не вчислені бурси, Бояни, Соколи, Захоронки, для котрих субвенциї йдугь на ричалти, ухвалені до роздачі
краевим виділом.
— З буковиньсчого сойму. На сеймовім заоі- даню по рефераті пос. Н. Василька іменем фі нансової комісаї ухвалено дати отсї субвенциї:
„Рускій Школі" в Чернівцях 1000 К, Історич
ному товариству в Чернівцях 300 К, черновец- кій філії „Рускої Школи" 600 К, „Шкільній По
мочи" 5000 К, Музичній школі ім. Лисенка а) на удерж інє школи 500 К, б) на уладженє шко
ли 500 К, Тов. „Зоря" 100 К, Гімнастичному Тов. „Сїч“ в Чернівцях 100 К, Запомоговому Тов.
II. ґімназиї 250 К, Тов. «Мироносиці.» в Чер
нівцях 1000 К, Тов. „Рускої прав, шляхти" 1200 К, «Рускій Бурсї» в Сереті а) на удержане 1000 К, б) на розширене будинку 3000 К (перша рата із 9000 К), рускому „Народному Домови" в Чер
нівцях (інтернат) а) на удержане 5000 К, б) на будову Бурси 10.000 К (перша рата із 50.000 К), Рускій селяньскій бурсї а) на удержане 800 К, б) на скомпаєтоване інвентаря 1200 К, Бурсї в Кіцмани а) на удержане 2000 К, б) на будову 3000 К (перша рата з 5000 К). Рускій міщань- скій Читальня в Чернівцях 300 К, «Рускій Бесї дї» в Вижници 500 К, Рускій Бесіді» в Чернів
цях 1500 К, Тов. «Боян» н К ц м ан а 100 К, Тов.
«Бонн» в Чернівцях 200 К, рускому Селяньско му театрови в Чернівцях 300 К, а «Рускій Б е
сіді» в Ростоках 100 К. — Разом 32.750 К.
— Ввчерок з танцями устроюе Виділ Тов-а
«Тернопільский Боян» в неділю дня 26. с. м. в салі «Рускої Бесіди» в Тернополя. Початок о год. 9. вечером. Вступ від особи 1 К. Стрій візи- товий. Сею дорогою запрошує ся всіх охотних.
Окремих запрошень не розсилає ся. — Виділ.
— Вінчане д-ра Осина Маковея, професора у- чительскої семінараї в Чернівцях, з и ною Оль
гою Кордубівною відбуло ся в Бережанах дня 14. с. м.
— Взаїмна поміч галицкнх і буковиньских учи твлїв і учительок В справі отвореня Відділу о кружного сего товариства в бобрецкім повіті відбудуть сн довірочні наради у Бібрцї дня 21.
падолиста о годині 2. по полудни в домі Ґо- тлїба.
— Страйи в школі. В лісовій школі у Львові застрайкували всі ученики з причини неузгля- неня дирекциею і сонмом їх жадань в справі привернена знесених в послідних часах 7 катедр і знесеня перепитувана учеників.
— Перша ластівка на Україні, яка була поя- вила ся в виді статі п. Ефремова в «Київских Откликах» в обороні... Ж идів, перелинула до те- рер якось гомітно, не привела з україньскою вирею більше щебетливого птацтва. Навіть ш ко
ла М. Лисенка анонсує ся в тімже дневнику і дальше по росийски, а так само перебуваючий тепер в Одесі театр нашого першого драматич
ного артиста Саксаганьского і першого драма
турга Карпенка-Карого, номіщуе свої театральні оповістки в «Одескім Листку» по росийски. З
конституцийної свободи скористав сей театр о стілько, що театр зачинає давати і переклади.
На перший раз заповів виставу штуки Ґорчпнь- ского « IV пос Іірсоиі^», переложеної на укра- їньске Карпенком-Карим.
— Дрібні вісти. В Чернівцях застрілив ся рад
ник кр. суду Людвик Кохановский наслідком нервового розстрою. — Яткп з кіньским мясом у Львові отворено в суботу п > полудни. До ве чера розкуплено весь запас мяса і вудженини.
— В «готелю польскім» у Львові застрілив ся в суботу кравець з Ж овква Володислав Круп- ский.
Всячина.
— Стан засівів. Урядова статистика виказує, що в половині' падолиста стан засівів в Австриї був невдоволяючий. Засівам дуже пошкодила негівгідна осінь. В альпеиских краях не стане з весною паші.
— Парцвляция державних дібр в Росиї. Уозз.
'/Л%. доносить к Петербурга, що має появжтж ся царскжж указ про розпарцельнванє «казьонних»
дібр поміж селян. Сплату належитости роаді
лить ся на рати платні в 100 роках, так аби селяни не відчувалж того тягару.
— Перестріл голови. Лікар др. Селдовнч ви
дав книжку, в якій помістив свої замітки в справі раненя голови япаньскими кулями в не
давній війні'. Перестріл на скрізь людскої голо ви кулею, пише автор, був дуже часто несмер
тний. Зате рани нанесені відломками шрапнелїв і Гранатів розривали череп і мозок та убивали на місци. При ранах голови кулею операциї вдавали ся. Др. Селдович робив сам 17 опера ций і нациєнти єго переважно вернули до здо- ровля. Було кілька сіучаїв, що куля перейшла в поперек голови через вуха і лишила по собі вузку цівку в костях і мозку. Такі ранені втра
тили слух і втратили власті, в руках, впрочім остали між живими. Так само жиє жовнір, ко
трому куля перешила голову від чола до поти
лиці. Автор книжки дивує ся, що людский мо
зок потрафить знести таку рану.
— Напад орла. В місцевости Иальмики під Ко- ролївцем в Прусиї, бавили ся в огороді діти ого- родника Мірвальда, Курт і Вальтер. Нагле спу
стив ся орел і кинув ся на 4-лїтного Курта.
Брат єго, 7-лїтний Вальтер, крикнув і заслонив Курта в хвили, коли орел наміряв другий р а з ’ кинути ся на жертву. Орел відніс ся в гору, а!
відтак з розмахом кинув ся і вхопив дзьобом, старшого брата за шию. Вхопив певно надто, слабо, бо підніс ся другий раз до гори. В тій 1
ХВИЛИ
