Ч. 70. Львів, неділя, дня 26. марця (8. цьвітня) 1905. Річник IX.
Передплата
■я » Р У С Л А Н А « виносить:
в Австриї:
ЕЯ ЦІЛИМ рІК . . . 20 кор
ЕЯ ПІВ р о к у . . . 10 кор за чверть року . с кор на місяць . . . 1-70 кор
За границею
ЕЯ цілий рік . . 16 рублів або 36 франків
в а пів року . . 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
В)
Виходить у Львові ІЦО дня крім неділь і руских СЬВЯІ
О о'із год. пополудня.
Редакція, адмінїстрация і експедиції я »Рус.іаня« під ч. 1.
пл.Дамброзсного(Хорунщини).Еі:с- педнпіїн місцева и Агенції! Со- коловского в пасаті Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Рекламацій неопечатані вільні від норта. — Оголошенії зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в •Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
Державна рам супроти угоряго перешена.
( х ) Угорске пересиленє дійшло до ве
ликого заостренн не тілько для того, що’
виконний виділ зєдиненої 0П03ИЦИЇ одного
лосно відкинув предлогу Корони, але ще більше задля того, позаяк опозицпя не узгляднила бажаня Корони, щоби перед полагодою справи не ведено мериторнчнйх розправ у соймі, котрі неминучо мусять довести до ще більшого розогненя. Розу
міє ся, що такий прямий опір викликав не- вдоволенє Корони і наслідком того монарх вернув скорше до Відня, як се було заду
мано, а тим самим всякі дальші змаганя до полагоди пересиленя перервані мабуть на довший час.
Сі події очевидно мусїли відбити ся також і в державній раді австрийскій і мо
жна помічати се явище, що чим небезпе- чнїйшого виду набирає угорске пересиленє, тим більша однодушність починає проявля
ти ся поміж сторонництвами державної ра
ди, тим більшу бачність звертають они на неї ті події і на можливі наслідки сего ие- региленя для Австриї, та починають від правительства також домагати ся, щоби оно заняло рішуче становище супроти сих подій і стануло на сторожі інтересів Ав
стриї.
Передовсім усіма справами між Австрн- ею а Угорщиною буде занимати ся вибрана уже і уконституована комісия по мисли вне
сена д-ра Д е р н і а т т и і можна сподївати ся, що правительство там подасть на вся
кі запитана відповідні поясненя. Окрім того християньскі социяли і вченїмцї повносили і н т е р п е л я ц и ї , в котрих домагають ся від правительства, щоби зазначило виразно
” “ ЯРОШЕНКО.
Іст орична повість О С 11І1А М А К О В Е Я . (нагороджена „Мпхайловою премією1 1905 р.)
(Дальше).
— Іти! іти! — закричали козаки.
— Тілько не з Бородавкою! — крикнув ще хтось з гурту, коли тамті оклики втихали, і нові оклики зірвали ся, як буря: •Скинути Бородав
ку! скинути!»
Бородавка чув ті оклики, але дивив ся баньковатими очима так, якби не розумів, про
щ о йде діло! Хтось таки за ним скрикнув грім
ко: — Скинути Бородавку!
Бородавка обернув ся помаленько поза себе і загрозив булавою: •Щ о? мене скинути?»
— сказав помалу, і се питане його було більше сьмішне, як грізне. Ко?акп, що стояли довкола нього, навіть засьміяли ся.
Сагайдачний зліз з бочки, а на його місце вилїз Дорршенко. Стояв часок, поки козаки ути
хомирили ся.
— Слухайте, панове! Вернув до нас наш батько Сагайдачний, з котрим нам було так до
бре, поки дурним головам не прийшло на думку його скинути, а вибрати Бородавку. Бородавка так нас водить гарненько сюди-туди манівцями, саме поміж Турків, як вівцї між терне, що бо- гато нашого брата вже валяеть ся по степах гайворонам на поталу. А можна було без того обійтися. Про ишїіі гріхи нашого гетьмана крас-
своє становище супроти угорских подій.
Х ристияньско- социяльне сторонництво по- ручило д-рови Л ю е ґ е р о в и , щоби в ко
мітеті нїмецкої четверні домагав ся в справі розвязки австро’-угорских питань уложеня п р о г р а м о в о ї а к ц і ї і, котра би мала на цїли заняти ся можливії.': р о з д і л о м, згля- дно поділом, узглядннючи м а є т к о в о - п р а н н і с п р а в и о б и д в о х половин мо
нархії як і н р и л у ч е н є Б о с н и і Г е р ц е г о в и н и . Крім того висловлено домаганє, щоби палата зараз приступила до обрад над цловою тарифою.
Так само й п о с т у по не с т о р о н н и - ц т в о н ї м е ц к е радило про становище су
проти угорского пересиленя і задумує по
дати в палаті в н е с е н є п р о п е р е с п р а в и м іж К о р о н о ю а у г о р с к и м с о й - м о м.
Се внесене не матії ме на ц іл ії , вмішу
вати ся у внутрішні справи Угорщини, але має о б е з п е ч и т и і н т е р е с и А в с т р и ї, позаяк і о скілько теперішні переговори між Короною а угорскй.' и сторонництвами доторкують ся спільних справ. Всій справі президия поступовців має порозуміти ся не лише з предеїдателями нїмецких сторон- ництв, але також сторонннцтвам правиці по
дати ДО ВІДОМОСТІ! се внесенє і по всякій імовірності! всі згодять ся на приділене се
го внесеня до Дершатівскої комісиї без першого читаня. Ціль сего внесеня є, щоби державна рада після спромоги однодушно висловила ся, що Австрия ще п е р е д рі- шенє.м угорского пересиленя повинна бути вислухана, а не тоді, як все вже буде рі
шене. Се внесенє має скріпити становище австрийского міністерства супроти Угорщи
ни і спонукати єго вже в тій хвилі і в тім стані угорского пересиленя ужити всякого ше замовчу. Тілько те скажу коротко і на ро
зум, що коли ми маємо йти під Хотин, коли не хочемо, щоб за нами підкови збирали, нехай веде нас гетьман Сагайдачний. До булави треба голови! Хочете його мати гетьманом ?
— Хочемо! хочемо! Сагайдачний нехай бу
де гетьманом! Бородавки не хочемо!
Такі оклики лунали кілька хвилин і тисячі шапок злетіли у гору.
Сагайдачний випрошував ся тим часом у старшини: — Я вже старий! От і рану маю!
Можеб кого ІІН Ш О Г 0 ?
Але старшина вихопила Бородавці' з рук булаву, подала Сагайдачному і підняла його на бочку.
— Не відрікай ся, Петре! — казали йому-
— Приймай тай годі!
Сагайдачний стояв довго без слова; уже козаки і втихли, а він ще немов думав, що має сказати.
— Панове'! У мене до вас тілько два сло
ва. Перше слово: велике спасибі вам за те, що мене вже в друге вибрали гетьманом. А друге слово таке: коли має бути лад між нами, то вже вибачайте, що я про сей лад буду дбати так, як перше дбав. Може мій спосіб декому буде н не до смаку; та самі ви знаєте, щ о ку
ля не галушка, її не проковтнеш; війна не за
бава, лад мусить бути! А по сім слові зараз вам мій перший приказ: до вечера всі маємо бути по тім боці Дністра, а в ночи йдем дальше під Хотин. Розходіть ся!
т —'ічу’чгю ... ... ... ■ ■ ч . м ч ч тя
впливу і звернути всю свою бачність а не вижидати аж утвореня угорского міністер
ства з певною програмою, котра би поста
вила Австрию в примусове становище пе
ред Гаіі ассо тр іі. Австрийске правительство мало би отже звернути бачність Корони на те, що рішена в угорских справах відби
вають ся своїм впливом і на справу й ін
тереси Австриї і австрийске правительство вже тепер обовязане знати, які западуть рішена що до угорского пересиленя.
Відкинене компромісу принято в кру
гах державної ради з певним вдоволенєм, позаяк велика більшість переконана о тім, що по двох роках предкладаної провізорні Угри виступили би ще з далеко сяглїйши- ми домаганями. Про всі згадані в горі заміри сторонництв повідомлено мінїстра- президента Ґавча і можна в найблизших днях сподївати ся поясненя становища ав
стрийского правительства супроти угор
ских подій. ,
Ш кола а церков.
Золоті слова виголосив ц. Вол. Ж изневский на зборах філії Тов. нед. в Щирци на тему: »як учитель має поступати, щоби зєднати всіх в гро
маді для справи вихованяи. Хотяй виходячи з строго педагогічного становиска, шан. прелєґент дійшов до того вислїду, що ціла та справа за
лежить від відповідних відносин між школою а церквою, згля і.но їх представителями учите
лем і сьвящеником.
„Уміти жити" — каже п. Ж изневский — се найбільша штука побіч штуки пізнана самого себе. Єслн кождому зрілому членові! суспільно
сті! є она доконче потрібна, щоби собі і другим Се сказавши, Сагайдачний зліз з бочки і саме наткнув ея на -пяного Бородавку.
— Се ти, Петре, що собі гадаєш ? що я теє... га ? — зачіпив Бородавка нового геть
мана.
— Якове! іди спати! відповів Сагайдачний лагідно. — Не чіпай ся.
Але в пяній голові повстала пяна думка:
Бородавка вихопив шаблю з гіохви і замахнув ся на нового гетьмана. Ного, розуміє ся, зараз здержали за руки.
— Відведіть його у намет і поставте сто
рожу! — приказав ще новий гетьман і пішов троха припочатн та дещо попоїсти, бо вже душі не чув у тілі. Вже в наметі доповів ще старши
ні свою думку про Бородавку: — Мені в Вар- шаві видали Бородавку і нехай ВІН ТІЛЬКО не держить язика за зубами, то я 3 ним мо
рахую ся.
Тимчасом козак Муха пов в Ярошенка до Дорошенкового полку. ГІриймили його радо, дали їсти і узброїли його. Ярошенко аж відітхнув лекше. Він уже й рахубу стратив, коли вийшов із Серета. Здавало ся йому, що се було так давно, так давно, рік то м у , або й більше, і що все, що він перебув — за остатних два тижні, не стало ся дійсно, тілько снило ся. Він і справ
ді ходив, як у сні, і дивив ся на козаків мов не своїми очима. Одно тілько відчував душею, що нійде тепер з козаками, мов з водою, і буде під Хотином. У них, після вибору Сагайдачного
заощадив много а много гірких і тяжких хвиль в житю, то тим більше є она необходимо потрі
бна учителеви, тому чоловікови, о котрім вже етаринні сказали «кого хотіли укараги боги, т о го зробили педаґоґом».
Видно з тої пословицї, що вже они нони мали трудну і прикру задачу педаГоґа і дійсно такою є она. Чому? Се перше питане, котре на
сувавсь кождому на гадку. Передовсім задля великої моральної відвічальности, яку вкладає на него єго зване, а іменно неред Богом, власного совістию, цілою суспільностиго, своєю властию.
громадою, в котрій працює, а вкінци зглядом кождої одиниці, з котрою зносить ся будь то посередно, будь то безпосередно. Додаймо до то
го єго тяжку працю, що винищує сили душевні і фізичні в трудних і прикрих відносинах ма- терияльних, єго обовязки родинні і горожаньскі, від котрих також ухиляти ся єму не вільно, а будемо тоді мати відповідь на питане, чому житє ревного учителя, що всі свої обовязки ро
зумно і чесно сповняє, переходить не по цьвітах пахучих, а по тернях колючих і острих камінях.
Мимо всего однак єму не вільно закладати рук і бездушно а ліниво чекати на визволене з при- нятих раз обовязків.
Він повинен все памятати і сею гадкою о- душевлятись, що він побіч сьвященика є сівачем на ниві сердець людских і є женцем Божим, єсли тілько совершенно, о скілько старчать сили єго, стремить до цїли. Нехай памятає, що не лиш він сам мусить працювати і терпіти, але що се є участию всіх людий, а особливо тих, що дру
гих мають вести до сьвітла правди.
В праці учителя чинниками додатними або відємними можуть бути отсї: місцевий сьвяще- ник, дідич, рада шкільна місцева, зверхність гро- мадска і взагалі громада.
Розходить ся тепер о се, щоби ті всі чин
ники зєднати для справи вихованя повіреної со
бі молодїжи, бо се головна ціль і завдане у- чителя.
Тут доперва покаже ся, чи учитель доріс до високости свого званя, чи розуміє, що нале
жить ся від него а що єму, словом, чи уміє жити.
Першим провідником моральним в громаді є сьвященик на підставі свого уряду пастирско- го. Кілько доброго може здїлати сьвященик, не лише в своїй парохії, але і по части в околиці, знаємо всі і злишним було би се мені тут дока
зувати, приміри говорять самі за себе.
Наколи такий сьвященик дїлає ще спільно з місцевим учителем, тоді неможливою є річию, щоби успіхи їх згідної уморальняючої праці не були для народа хосенними.
Не рідко однак можна чути взаїмне нарі- канє на себе учителя і сьвященика. Оден жалує ся на другого, а що гірше, обі сторони ворогу
також вступив дух; почули певну руку над со
бою і иовеселїйіпали.
До вечера уже всі перейшли Дністер і пе
ревели табор. Надійшли також обі роти Аннїба- лїв і прилучили ся до козаків. Попереду уста
вив свій полк Дорошенко і ждав, поки ціле війско упорядкує ся. Вкінци Сагайдачний дав знак і все війско рушило. Сагайдачний їхав позаду на возі, бо не міг через руку вести коня.
V
В середу, першого дня місяця вересня, на полях на полуднє від Хотина йшла дуже пильна робота. Відділи польського війска вже мали позначені місця, де мали стояти, і працювали завзято ще з ночи, щоби чимскорше докінчити окопи, бо прийшла вістка, що все турецьке і татарське військо вже недалеко Хотина. Уже вчера татарський хан Кантемир з кількома ти
сячами війска наробив їм шкоди у сторожах і в обозі; ледви скараскали ся його.
Земля коло Хотина похилена до ріки і по
розбивана глубокими ярами, котрі чим близше Дністра, ширшають. В однім такім ярі, против села Браги, над самим Дністром, стояв величе
зний старий замок, немов височенна, стрімка і неприступна стіна, що замикала ворогам із Поль
щі дорогу в Молдову. Коли було на нього поди- вити ся з камянецької дороги, то він не дуже то впадав в очи, немов потопав у глубокім ярі;
та за те, коли було стати під його стінами і глянути у гору, то чоловік почував себе дріб
ючи нераз на себе отверто, підкопують свою по
вагу, викликують загальну соблазнь в громаді.
Де глядіти жерела злого ? Думаю, що у обох сторін, а іменно в гордости декотрих сьвящеви- ків або їх байдужности для справ шкільних, а в нетактї і недовірчивости учителя.
Єсли вина є по обох сторонах, то обі по
винні щось зі свого зіетупити, а перший крок до згоди повинен зробити учитель, хотяй би се для него і тяжким було, памятаючи, що без жертв нема ніякої побіди.
Єсли би і се зістало зле принятим, тоді може ся з гідностию вицофати; тим однак не повинен він єще знеохочувати ся, а навпаки працювати дальше совісно і мимо всего ніколи в нічім не обнижати поваги сьвященика а тим самим і своєї.
Така мовчалива тактика більше доброго
і
принесе, ніж ховане в серцю гніву, або свари і ! сплетнї. Єсли вина є лиш по одній стороні, а трудно се в данім случаю довести, бо натура людска рада би все вину на другого зложити, а себе очистити, в такім разі той покаже ся ро
зумним, котрий перший уступить, а тоді еио- дївати ся можна, що і друга сторона буде с та
ратись усунути можливі конфлікти і привернути згоду, єсли ьже коли була, а збудувати єї, єсли доси єї не було.
(Конець буде).
Політичний перегляд.
У г о р с к и й с о й м полагодив вчера оба вне- сеня пос. Кошута: о знесене Іех Данієль і ви
бір адресової комісиї. Президент кабінету ґр Тіса, ствердив, що ліберальне сторонництво до
конало сего акту з д. 18. падолиста в пересьвід- ченю, що сего вимагають потреби краю. Сто
ронництво нринимає відвічальність за сю ухвалу.
Против внесеня комісиї, яка пропонує знесене сеї ухвали, президент кабінету протестує. Мимо се
го в поіменнім голосовашо палата приняла внесене Кошута 180 голосами против 88. Так само ми
мо протесту ґр. Тіси ухвалено друге внесене Ко- ніута на вибір адресової комісиї. На сім відро- чено засїданє до нині, а на дневнім порядку по
ставлено: вибір адресової комісиї.
Рівночасна п о д о р о ж . н ї м е ц к о г о ц і с а р я і а н ґ л і й с к о г о к о р о л я подає нагоду дневникам до нотованя преріжних подробиць і комбінаций, які збігають ся в тій одній точці, що Німеччина зближує ся до Росиї, а Франция до Анґлїї. Підносять нсихольоґічний момент, що цісар Вільгельм вибрав як раз хви
лю, де може показати хиткість і кбристолюб- ність невірної Франциї і сам заблестїтн тою че
снотою, що він в нещастю шукає приятеля. З ного мурашкою, що нипала за чимсь у підніжа замку. Велитенські підмуровані окопи з глубо
кими ровами держали у своїх кріпких обіймах сю стар'осьвітсі.ку будову і припирали широким півкругом до стрімких берегів Дністра. Тут за
лога могла жити безпечно, без страху: з одного боку Глубокий Дністер, з инших боків вали і яр з потоком, котрого воду можна було стри
мати загатою і підняти на два сяжнї в гору;
сам же замок мав такі мури, що могли без шкоди ковтати в нього з пушок, як ковтачі стукають клювами о бані церковні.
Однак тепер із сего за м к у не богато було користі!; він міг придати ся тілько в крайній потребі: Місця на обоз для більшого війська тут не було тай не видко було звідси бесараб- ських степів перед собою, де мало бути боєви- ще. У замку на подвірях, в ровах і попід замок крутили ся тепер тілько зайшлі люди з Молдо
ви і польські чури, що пильнували стирт соломи і сіна, худоби призначеної на заріз і коний.
ІЦоби із замку дістати ся до польського обозу, треба було йти під гору, перейти місточ- ко Хотин, тепер спалене до тла, щоб не давало захисту ворогови — тілько камяна церква ли
шила ся — а за церквою уже й починав ся польський обоз. Тут широка, хвиляста рівнина надавала ся і на боєвиїце і на кладене обозу — і тут то її вела ся тепер робота. Окопи поль
ського обозу, з брамами,, з висуненими на не
ред і на ліве крило редутами, припирали до бе
регів Дністра, як величезна погнута земляна
другоїж сторони берлїньскі дневники доносять, що Вільгельм жертвував позичку мароканьско- му султанови, щоби єго увільнити з зависимо- сти від Франциї. З Вашингтону доносять, що нїмецкий амбасадор предложив правительству Сполучених Держав мемориял в справі Марокка, однак, як здає ся, Сполучені Держави не при
лучать ся до нїмецкого мемориялу, тілько за
жадають скликаня міжнародної конференцій.
В І с п а н і ї , іменно в цілій Андалюзиї па
нує страшний голоді Голодні робітники і мужи
ки напали на магазини та пекарні і зрабували їх. Панують там нечувані спеки, які доходять до 40°, а в Севілї до 48° Цельзия. Правитель- сво видало декрет, увільняючий від цла на му
ку і збіже. Сегорічні жнива майже зовсім зни
щені спекою.
П р о р о с и й с к о - я п а н ь с к у в і й н у не
ма певних вістий. Вправдї доносять, що Япанцї в півкрузї поступають за росийскою армією, за
грожуючи їй окруженєм, однак найправдоподі- бнїйше, ю л и до тепер не успіли знищити цофа- ючої ся армії, то вже тепер не грозить Ленєви- чови ся небезпека. До битви прийде правдопо
дібно аж під самим Харбіном. Про Рождеєтвень-.
ского ніхто нїчо не знає певного, а особенно, чи він злучив ся вже з третою ескадрою адм.
НєбоГатова, чи єще ні. Натомість доносять з Пе
тербурга, що небавом виплине з балтийских до
ків четверта ескадра, побудована і воружена на далеко більші розміри, як було первісно про
ектовано. Росияни пересьвідчили ся про конеч
ність загіанованя над Ж овтим морем і хотять чи
сельною перевагою здобути єго. Тимчасом до всіх бід і нротивеньств, які спали на Росию підчас сеї кампанії, прибуває ще один страшний і необчислимий ворог: гроза холери, яка проя
вила ся вже на Кавказі і навіті. в дальших Гу
берніях. Хотяй підпринято ріжні способи осто- рожности, однак при теперішнім замішаню, яке панує в цілій Росиї, легко може стати ся, що і сей ворог зросте в таку силу, що зможе зава
жити па дальшій судьбі положена.
Скарби Росиї і банкротство.
Іронічна увага Т етрз-у, що росийска скарб
ниця подобае на шафи Гумбергової, і всієї бі- лянси є лєґендою, так глубоко доймила росий- ске правительство, що коли редакция Тешрз-у не приняла запрошена висланого міністром скарбу, щоби наочно пересьвідчити ся про істнованє золота в скарбниці, — правитель
ство рішило запросити бодай росийских реда
кторів для оглянена державних складів золота.
Делегат часописи >Русь< описує сі інтересні оглядини між иншими ось як:
підкова. Місця закроїли собі Ляхи богато, щоби війску не було тісно.
Але ще не все польське війско було від Хотином в окопах. Саме передвчера прийшов королевич Владислав із своїми полками і лежав по тім боці Дністра обозом поміж Ж ванцем і Брагою. Не міг перейти на другий бік ріки, бо міст попсував ся; а до того не так легко було зі стрімкого берега зійти з цілим табором над саму ріку. ■
Повздовж окопів їхав і приглядав ся робо
ті великий польський гетьман Іван Карло Ходке- вич, схорований через падачку дід, уже сивий та згорблений. Він сидів на кони ліниво, без сили, і тілько бистрі, рвзумні очи пбказували сильну душу в сім хорім тілі. ГІридивляв ся уважно окопам і від часу до часу скрикував злісно на вояків:
— Куди землю викидуєш? По що так да
леко за окін ? Чому рів не всюди рівний? Зрів
няти! Як тут положиш ся стріляти?
Розгнівавши ся, Ходкевич навіть потягав по хребті сего і того вояка довгою паличкою, такий був нетерпеливий.
З а гетьманом подалеки їхало двох старших з його полку: белзький воєвода Рафаіл Лїщин- ський і ротмістр Степан Пац. Вони приглядали ся гетьманови і шептали собі:
— Злостить ся, що козаків нема — гово
рив Лїщинський.
— Обійдемо ся і без козаків — хвалив ся молодий Пац.
з
«Державний банк. Велика, висока комната, десять сяжнїв довга, нять сяжнїв широка. В стї
нах з трех сторін полиці', одна близько другої.
Від долини до гори 22 полиць, а на них лежать
густо рядами довгі, тяжкі штаби золота, жовтим блеском сяючи в промінах електричних лямп.
160.00 штаб, а кожда штаба важить поверх нуда. Ціла підлога заставлена сірими мішками;
поверх 12.000 мішків, а в кождім півтора пуда золота. Замість суфіту камінне склеплене, ка
мінні стіни, камінні підлоги. Полиці зелїзні, двері зелїзні, на середині стіл і крісла, також зелїзні. В комнатї тілько камінь, зелїзо і зо
лото.
Запрошеним гостям предложено, щоби вий- мили які небудь штаби і пересьвідчили ся, чи се дійсно золото. Потім запропоновано розвязане мішків після вибору і (Утворено на просьбу мі
шок з росийским золотом, потім з япаньским.
В комнатї лежатц) золота за 654 мілїонів, крім сего мали відобрати за асиґнациями з менницї за 10 мілїонів золота. Разом 664 мілїонів в штабах, в росинскій монеті та заграничній. Загра- нична монета була з усіх країв: з Франциї, Ні
меччини, Бельгії, Іспанії, Чілі, з Янанїї і т. д., а найбільше було анґлїйскої монети. Загранич- ну монету числить ся не після курсу, але на вагу чистого золота. Однак се не всьо. Гості' бачили тілько окремий запас державного Банку в Петербурзі, а Банк має взагалі посідати, р а
зом з провінциональними відділами, поверх мі
лїярда, або 50 тисячів пудів золота.
Та мимо сего богатства в золоті, Росия котить ся по дорозі до банкротства. З приводу наглої паніки на иетербурскій біржі і спадку ро- сийских паперів пише знов инша иерербурска часопись «Новости» ось що про тенерішний еко
номічний стан Росиї:
В наслідок конверзнй державних довгів, нідпринятих задля унїфікациї державних пози
чок, установлено ренту як спосіб сплачуваня тих позичок. Ся рента стала такого популяр
ною, іцо на неї льокували всі горожани, кінча- чк на сторожах і покоївках, свої дрібні оща- дности. А тепер нагло рента стратила майже 20°/о своєї вартости. В сей спосіб населене Ро- сиї збирає овочі нашої політики і нефортунної під кождим зглядом війни. На фабрикантів і ро
бітників упав перший єї удар.
Тепер єї наслідки дотикають інтересів також всіх инших верств населеня в державі.
Але в разі дальшого проваджена війни, переск
лене мусить єще більше заострпти ся, бо чим
раз більше буде зростав тягар податків, а про- дукцийність села, оголочепого з найліпших ро- бучих сил, буде слабнути. А якого м атер іал ь
ного висилена буде вимагати доведене Сибіру до стану, при якім ми булиб готові ставити чоло Япанцям та Хінцям против їх дальших претенсий. Великі державні похибки завсїди коштують дорого
Ліщинський глянув здивовано на молодого ротмістра.
— Вашмоець ще з Турками не воював ?
— Ні.
— Ну, то ліпше би не чванити ся. Всіх нас разом з козаками, коли прийдуть, буде ли
ше 70.000, а Турків є 300.000, а нехай лише 200 000, коли челяди їх не числити, то все таки три рази більше, як нас. А вашець собі так ко
заків за баибардзо має. (
— Ет! ще може й не треба буде їх, бо от Ш емберк їде з Вевеллїм. Довго бавили ся в Турків!
Обозом надїхав справді спольщений Німець ІНенберк, що їздив у посольстві до турецького султана, щоби ще в послїдній хвилі спробувати, чи не могло би обійти ся без війни. З а ним їхав Грек Вевеллї, смаглявий, сухий чоловічок з хитрими очима і зарослим чорною бородою лицем. Він уже здалека зліз із коня, передав його чурі і з похиленою головою, покірно під
ходив до Ходкевича.
— Добрі новини чи злі? — спитав ся Лї- щинський Ш емберка.
— Злі! — відповів той коротко і підїхав зовсім близько до гетьмана.
Ніхто не важив ся підслухувати розмову Ш емберка з Ходкевичом; тілько Вевеллї стояв близше, поклавши руки турецьким способом
Війна застала Росіно зубожілу, зможену, в тяжкій борбі о будуччину. Не тяжко предста
вити собі, в якім положеню найде ся она після півтора мілїярда видатків, вже понесених і до
жидаючих єї, бути може єще більших видатків.
Тож належить, як можна найскорше, повести Росию на дорогу збільшеної продуктпвности праці, оживити єї дрімучі сили, ліпше капіталі
зувати переходячі через скарб мілїярди наро
дного богатства.
А всьо те буде можливим тоді', коли пони
жений, пригноблений мешканець Росиї стане го- рожанином, а в особенности одержить право розпоряджувати доходами краю. Дайте суспіль
ності! можність занимати ся суспільними спра
вами, а наслідки війни стануть знігільовані в дуже короткім часі. Нема анї одного богатого краю, в котрім не було би иравного порядку і тілько в правнім порядку лежить наше спа
сене».
ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ!. При зміні кварталу про
с ім о наших Вл. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
Новим передплатникам вишлемо числа з по
чатком повісти „Ярошенко41.
Н о в п н к її.
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат.: Матро
ни; римо-кат.: Мариї Єгипетс. — В п о н е д і л о к : руско кат.: Іляріона; римо-кат.: Єзехиіла проп. — В і в т о р о к : руско-кат.: Марка еп.; римо-кат.:
Льва папи.
— Популярно-наукові відчити Р. Тов-а педаґо- гічного у Львові. В н е д і л ю дня 9. цьвітня від год. 6—7. відбуде ся невідклнчно в салі V кл.
рускої ґімназиї (Народний Дім 111 пов.) відчит п.
Ст. Л ю д к е в и ч а про «гармонію в музиці», який пе міг відбути ся в середу з причини пе
репон, поданих в часописах. З огляду на дужб гарну ціль, як також і на вельми інтересну т е му відчиту, який буде інтерпретований хором молодїжи бурси Товариства пед., Видїл має пов
ну надію, що руска суспільність зволить як най- численнїйше явити ся в неділю на сім відчитї.
— Виставу Фантів льотериї львівского „Соко
ла" звидїло вчера кількасот осіб і як можна вносит і з закуплюваних при касї льосі», фанти всім незвичайно подобали ся. Вистава буде ство
рена також в понеділок. Вступ на виставу 20 сот.;
для ґімназияльноі молодїжи 10 с.
— Читальня „Просьзіти44 на жовківскім перед
містю у Львові устроює в великій салі Гімнастич
ній школи св. Мартина при ул. св. Кінґи (бічна Ж овківска) вечерннцї в честь ХБІУ роковин смерти Тараса Ш евченка, з отсею програмою: 1) Вступне слово. 2) Лавровский: а) «Заспівай ми соловію», а) «Ой ви мої співаночки», хор міша
ний читальні. 3) О. Нижанковскнй: «Люблю дп- витись»; дует на сопран і альт в супроводі фор
наохрест на груди і ждав, поки його покличуть.
— Турки далеко? — питав ся гетьман.
— Ми від'їхали їх чотири милї від обозу.
Тепер будуть уже певно близше,
Ходкевичеви задрожали нервово уста.
— Є яка надія на мир?
— Нема. До султана мене й не допустили;
везир ховав меііе перед ним. Каже, що Осмаи так довго їсти не буде, поки не займе нашого обозу. '
— Блазен! — скрикнув Ходкевич гнівно.
— Сї листи, що привіз Вевеллї під Скалу, я думаю, були фальшиві.
' — Що?!
— Були фальшиві, кажу. Отся бестия, зда- єть ся, сфальшувала. — Шемберк махнув голо
вою у сторону Грека, котрий стояв з боку спо
кійно, бо не розумів польської мови. — Капіджі- баша і Усейн-баша і господар присягали ся, що ніяких листів не писали. Через нього стали пі
дозрівати й господаря Олександра, що нам при
хильний, скинули його — і не вбили тілько то
му, що приняв турецьку віру. А господарство віддали знову Степанови Томші. І самого Вевел- лїого замкнули, та потім якось пустили. Чудно воно...
(Дальше буде).
тепяну. 4) Ш евченко: «Кобзар», деклямация. 5) Ф. Колесса: «Гагілки», хор мішаний. 6) Ашагіеп:
«Сіїагакіегаїйске», сольо скрипкове з фортепяном.
7) Хор дїточий рускої Захоронки жовківского передм. 8) Ласенко: а) «Чогож вода каламутна», б) «Стоїть гора висока», в) «Болить мене голо
вонька», народні піснї, сольо-спів в супроводі фортепяиу. 9) Шевченко-Вербицкий: «Завіщанє», твір музичний на два хори зі сольом баритоно
вим в супроводі фортепяну. — Ціни місць: Крі
сло І-рядне Г50 К, крісло ІІ-рядне 80 с, крісло ПІ-рядне 50 с. Вступ на салю 20 с. Чистий до
хід призначений на закупно киижок для читаль
ні в половині на захоронку. Білети набувати мо
жна в «Сокільскім Базарі» при ул. Рускій ч. 1 і в читальні при ул. св. Мартина ч. 17. (партер) від год. 7 — 9. вечером, а в день концерту при касі. Початок точно о год. 7 вечір. Родимці!
Прибуваючи вечір на Кобзара, сповняєте і дру
ге патриотичне діло, бо піддержуєте сьвятиню науки. — Комітет. (Дати вечерниць не подано в надісланім^комунїкатї. — Ред.)
— Зима другим наворотом загостила до Гали
чини і в половині цьвітня білим сніжним цьві- том вкрила ирозябаючу зелень. Нині рано було у Львові 4 степені морозу, а цілий день стелить ся по земли сніг.
— Відчити філії Рус. Тов пед. в Золочеві. Ви
діл Рус. Тов. педагогічного пригадує отсим, що в неділю 9. цьвітня від год. 6 — 7. відбуде ся відчит в комнатах «Рускої Бесіди» в Золочеві.
— З Дрогобича доносять нам: Рускі товари
ства в Дрогобичі! устроюють в неділю дна 16.
с. м. в міскій сали гімнастичній концерт в па- мять 44. роковин смерти Тараса Ш евченка при співучасті! Впов. пань Скобельскої і Лопушань- скої, тенора зі Львова п. Волошина, селяньскої орхестри з Улична під диріґентурою о. Горни- цкого і місцевого хору під диріґентурою о. Ру- дницкого. Початок точно о 7 ’/» год,
— Урядове заперечене, в а г. 1\у. замістила отсю оповістку: «Супроти чутки, яку подала одна з львівских ґазет, немовби п. намісник поручив жандармериї слідити поведене учителів народ
них шкіл в цілім краю під зглядом політичним, належить ствердити з всею рішучостию, що та вість є неправдива».
— З а р м і. Резервовим капеляном II кляси в краєвій обороні іменований о. Іван Адам, гр.-кат.
сотрудник в Страдчу.
— Капітан ґенер. штабу ґр. Шаптицкий, теле
графував позавчера з Манджуриї делєґатови Федеровичови в Кракові, що він є зовсім здо
ров і находить ся при корпусі Ренненкампфа.
Телеграма бюра Гайтера про смерть капітана ґр. Шептицкого є отже на іцастє неправдивою.
— Рускі музичні школи. Крім Висілого музи
чного Інституту у Львові і Музичної школи в Станиславові мають австрийскі Русини ще одну музичну школу іменно в Чернівцях, засновану тамошним «Бонном» Про перші дві іституциї пи
сано у нас вже нераз. Тепер познайомимо наших читачів з черновецкою «Музичною школою Бо
нна» і в тій цїли позволимо собі навести за
«Буковиною» звіт з попису тої школи: В не
ділю дня З цьвітня» с. р. — пише «Буковина* — відбув ся перед кружком запрошених гостин переважно родичів перший попис учеників ново- заснованої музичної школи «Бонна». Ш кола вве
дена в житє дня 15. жовтня м. р Розпочало ся дрібними починами. Самі іпїциятори не вірили в успіх нов'опочатого діла. Тимчасом дійсність перевисшила покладані надії. Показало ся, що видїл «Бояна» почав діло потрібне, бо вписалося як на початок|та на пануюче у нас недовірє до кождого нового діла поважне число учеників, і так: на науку співу сольового 4, на науку фор- тяпьну 14, на науку скрипки 8 учеників, разом 26 учеників. Школа утримувала ся лише з не
великої шкільної оплати, із якої оплачувано у- чителїв, чинш і прибори нотні. Як школа буде дальше розвивати ся, то на другий рік, коли бурса випровадить ся з «Народного Дому« ви- найме ся для се'і інститути' більше убікаций, а рівночасно поставить ся школу поки що при
ватного характеру на тривкійших правних осно
вах. Сам попис, який мав обіймати час науки 5 місяців, або у деяких учеників час ще коро
тший, бо дехто вписав ся на науку доперва в грудня, дехто в сїчни, а дехто всього на один місяць, виказав великі успіхи, чого доказом були хочби горячі призпаня публики. Особливо загаль
но впадало в око, що ночаткуючі ученики гри на фортепянї, значить ся, що доперва в музи
чній школї «Бояна» одержали перші початки музикального образованя, грали пропорцио- нально найліпше, доказ що учит. п-а Редда Бу- хер навчає після доброї методи, хоч не мала ще часу усунути злих навичок набутих учени
цями деінде. Наука співу сольового виказала, що у нас під тим зглядом богато гіршить ся. Спі
вало 3 учеників. Всі мають добрий голос, т а ли
ше у одного, який поробив поступи найбільші, зауважати можна було відповідну емісию голосу рівномірний/ розділ віддиху і фразованє, коли другі, правда дуже коротко учащаючі на науку, виказували, як наші співаки не уміють співати і покладаючи ся на славнозвісну сиіволюбивість
