Ч. 9. Львів, четвер, дня 14. (2 6 .) січня 1905. Річник IX
Передплата
п «РУСЛАН А« виносить:
в Австриї:
■а пїлий рік . . . 20 і.'оь іа пі в рику . . . В; ков аа чверть року . . . іс.о аа місяць . . . Г7С кор
За границею
аа цілий рік . . ІЬ рублів або Зй франків ка пів року -5 рублів
або 1Н франків
Послиноке число по 10 сот. •ьг.рвеїп ми О'*в і душу ми нарвеш: а не вовьмеш мидости . віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх сьвят О о ’із год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация і ексіїедшіпн »Руслана» під ч. 1.
лл.Домбровсиого' Хорунщинм .Екс- педицин місцева в А генцій Со- коловского н пасажі Гавемана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Рекламацій неопечатані вільні від поета. — Оголошена зі п- чаііні приймають с.ч по ціні' 20 с. від стрічки, а в .Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеия по З і с. від стр.чки.
кого боада виборчого.
(X) Угорскі вибори соіі.мові починають ся вже 26. с. м., а мають бути скінчені Т.
лютого Я в ми вже зазначили, веде сн бо
ротьба виборча з небувалим доги завзятєм і то так по стороні опозицій, як і но сто
роні правительст.іа. бо обидві сторони сьві- домі сего, що в тих днях рішає ся справа не лише самих мандатів сеймових. До сте- пенованн завзятя і пристрасти в сій бо
ротьбі причиняє ся також і непевність єї і.нсліду. Очивидно виходить серед сеї бо
ротьби сильний напір і погроза не лише під правительства, але й від' опозицій на виборців, а сей напір тим уепішніішіий, чим більше єствованє їх заі исиме від тих чинників. А треба признати, щс> зєдинена оиозиция розпоряджає о много сильнїншим бичем як правителіьство. І р. Тіса і его орґани можуть доскулити виборцям адмінї- страцийннми пакостями, можуть при роз- даваню нубличних робіт і достав п о р а х у вати ся з виборцями за їх іолосованє і д д я т .го легко зрозуміти, т о головно тор
гові і промислові круги доставлять при
хильників пранительственних.
Але оиозиция має ще небезиечнїйше оружє в руках. Не треба забувати, що около 50— 60 наймогутнїйших угорских вельмож в о статн іх часах нереб глб в та- бор опозициї, а з ними переніс ся тамі могутній вплив тих величезних обш арів!
двірских, від котрих занисиме єствованє соток тисячів родин виборців, а та могутна економічна всевлада вельмож піддержувала дотеперішню систему. Дідич має тисячні способи, щоби приневолити дрібного госпо
даря або хлібороба голосувати по єго во
лі: при наймі пасовиека, продажі! дров, ужиткованю доріг і т. и., де може єму доскулити.
Одначе се лише одна сторона сего
Яр. Юлев.
д ї т и.
Юзьо і Дзюпя були дуже пусті І СВ ІВОЛЬНІ Діти. Звичайно виховані без матери.. Проживали, як круглі сироти, у свого Діда, старого сьвяіцен- ника, в селі Ц.
Бавили ся все разом. Юзьо мав девітий рік і ходив до третої кляси сїльскої школи, а Дзюня семий рік і була ученицею першої кляси.
Юзьо був для Дзюнї гетьманом Що тілько розказав своїй сестричці, те она сповнювала сліпо, без намислу. Була би на его приказ і в огонь скочила. Коли що обоє зброїли, то все відбирала тілько мала, груба Дзюня. Юзьо вмів накрутити ся від всього і так підійти свою се
стру, що та єго ніколи не зрадила. Тим чином уходив Юзьо в очах Діда, бабки, трех тіток і старої ключниці за чемнїйшого і >пораднїйіпо- го«, ніж «пуста» Дзюня.
А було раз так.
В неділю вечером сиділи всі на ґанку і вели оживлену розмову про недалекий нразник. Най
більше говорила тітка ІІракседаі стара ключниця.
ІІракседа могла перекричати всіх і через те ви
ходило все на єї.
впливу опозиції!, але ще важніиша є друга сторона — к у п о в а н е г о л о с і в і не
звичайна готовість до того угорских вель
мож. Кправдї за міністерства Селя ухвале
но закон, що має запоручати ч и с т і ви
бори, але сей закон має вельми слабу сто
рону. котра зовсім нехтує єго вартість.
Куповане голосів потягає за соб ю важкі кари грошеві і ВЯЗНЦЦЇ, але також «купле
ний виборець» підпадає кількамісячній вн- зницї, наколи зголосить, що взяв гроші.
Ліберальна більшість угорского сойму ду
же хитро-мудро ухвалила се, бо певно ні
хто не схоче самого себе обжалувати, щ о
би попасіп у вязницю; а коли донос зр о бить хто иншиГі, то обжалованє остає б ез
успішне. иозаяк куплений виборець випре ся всего.
Не треба і сего забувати, що иравн- тельственне сторонництво втратило найспо- сібвїйших і найіорячійш их бесідників і борців. Окрім ґр. Тіс і, котрий і на вибор
чім боєвищі визначає ся незвичайною ру- хливостю і спосібностю, не мають правії тельственні нікого визначнїйшого в своїм таборі. Зєдинена оиозиция висуває проти ґр. Тіси і инших міністрів найвизначнішій свої сили. в Пештт Дй -середмтстк*)
ґр. Тіси — ґр. Юлія Андрашого, в Сеґе- дині проти міністра рільництва Талїяна — барона Бавфіого і т. и. Цікаво буде ще зазначити, що на і} мілїонів населена в Уго шині (з Семигородом) припадає лише 970.841 виборців'.
Все те однако, так сказатиб, внутрішні справи угорскі. Але серед виборчої бороть би виринули прояви, котрі живо доторку- ють ся австрнйских справ. Щ о при віДчи- таню престольної річИ в королївскім замку в Будї не заінтонувала сим разом музика
»Боже буди покровитель», що замку не прикрашено приписаними доси фляґами, щоби не роздратовувати мадярского чув- ства чорно-жовтими красками, се справи
— Я таки кажу — кричала она — щ о без кухаря обійде ся. Боже, нас три, пані четверта, мамця ияти... І чотири вразники справити можна.
— Що ви, панно Пракседо, рахуєте мене і їмость? Деж нам до роботи ! Ми вже старі, не правдаж, прошу їмости?
— Ой, старі, старі — похитала їмость у від
повіді! головою.
— Що. пане, кажете, га ? говоріть пане голо- снійше, аби і н чув — нідозвав ся старий сьвя- щенник, що не довиджав і не дочував гаразд.
— Та я кажу — почала знова ІІракседа — що нам на вразник...
Що се та к е ? — закричали всі в один го лос. В покою роздав ся якийсь глухий лоскот.
а рівночасно, як би бренькіт розбитого скла.
— То вже певно Діти — крикнула клю
чниця і перша вбігла до середини хати.
В кімнаті вже не було нікого. Ключниця завважила тілько в дверах, як виходили до дру
гих покоїв, край спіднички втікаючої Дзюнї. Се
ред підлоги лежала в дрібних куснях велика лямпа, а побіч перевернене крісло.
— Ісусе Х ристе! що о„и наробили ! Яка шкода! — падькала ся стара ключниця.
Увійшли инші.
— А що таке, пане?
— Що там ?
двірского церемоніялу. Але ґр. Тіса, як ми вже також звіщали, заявив у новорічній промові перед своїми прихильниками, що
«змаганєм кождого справдепіного Угра повинно бути, п е р е в а ж у в а т и т о ч к у т я ж е с т и щ о р а з б і л ь ш е н а у г о р - с к у н а ц и к п . Вправдї від часів старого ґр. Юлія Андрашого та точка почала зн а
чно на той бік перехилговати ся. але доси ще ніяке угорске правигельство не мало відваги, сей оклик виписати явно на своїм прапорі. Ґр. Тіса запевняє вправдї торже- ственно, що стоїть на становищі союза австро-угорского з 1867 р., але своїм окли
ком стає з тим в явній суперечності!. Дуа
лізм Деака мав метою удержати рівновагу обох гіоловиць держави, ґр Тіса бажає Австрию приперти до стіни, хоч при ТІМ так великодушний, що позволяє Австриї на спільні видатки платити 6 5 <’/ю% і Дви
гати ще роками тягари спільности еконо
мічної.
Замітною проявою на виборчім боєви
щі є пробуджене немадярских народностей (розуміє ся окрім Русинів!) Дотеперішня
назва »політична нация
угорска»роз іли-
ває ся помалу як мрака. а виринає нацло- протїгпгальний хаос. Вправдї "семигородскі Сасндали заманити ся обіцянками ґр. Тіси, що новий шкільний закон, котрий змагає до повного змадярщеня народних шкіл, не буде їх обовязувати; і Сасії будуть ставити своїх кандидатів на основі правительствен- ної проґрами. Але Румуни, котрі від 1881.
а властиво 1*87. здержували ся від вибо
рів, постановили тепер взяти участь в бор- бі виборчій в 40 округах. Між Сербами також виринають опозицийні живла і ухва
лили ставити кандидатів проти иравитель- ства. Також Словаки мають в ияти окру
гах поставити своїх кандидатів. Вправдї всі ті змаганя при виборчій практиці угор- скій і ординациї не кажуть снодївати ся важних успіхів але всеж се замітні проя-
— То хто впав ?
— Хто збив лямпу ?
— Ах, моя лямпа!
Позбирали скло, замели підлогу, витерли нафту і ухвалили укарати Діти, а головно пусту Дівчину, бож єї спідничку зобанила ключниця в дверах.
Але Діти не приходили.
Надійшов вечір, дїтиіі нема. Чим темнїйше ставало на дворі, тим веспокійнїйші ставали тітки, що тихцем щиро любили бідні сиріточки
А сирітки сховались гимчасом в густих корчах бзини. Тут з запертим духом чекали, чи хто їх не буде шукати. Коли ніхто не надхоДив, набрали відваги.
— Ну, переберім ся, бо мені зле в твоїх споденьках, они за еїтіїі — сказала перша Дзюня.
А мені в твоїй спідничці так, як би я був не убраний.
Скинули з себе замінені одяги і надягнули свої.
— О, цілком інакше! що хлопець, то хло
пець! А спідничка фе!
— Тобі фе, а мені вигиднїйше в ній. Що такі вузкі і тісні споденькп !
Якийсь час мовчали.
— Юзю, а то що? ,
>;и Нехай війде лише кільканайцять послів немадярских до сонму, то се вже буде важний вилом в дотеперішній системі.
Революцийний рух в Росиї.
Війна а революция
Коли над Шагом запанувала тишина, тоді прийшло ся перенести постійну рубрику про Ро
ню над Неву. Бо не улягає сумнївови, що одні події стоять в звязп з другими, а росийскі ре- волюционери не криють ся з тим, що они чи
слять на Ояму, що коли він добре справить ся з Курояаткіном, то тоді напевно зійде сонце свободи над великою державою білого царя. І в тім як раз лежить великий трагізм ситуациї, що спни власного народу мусять желати своїм братям і синам погуби з руки ворога, воліють жертвувати далекі, хотяй важні і цінні інтереси держави, щоби здобути для себе крихітку, хоть задаток, початок тої горожаньскої свободи, до якої вже дійшов цілий цивілізований сьвіт. Під вражінєм погромів на Далекім Сході повстали сі реформаторові стремлїня, які від ветиций і ме- мориялів до тайних заговорів і кровавих демон- страцвй проявляють ся в цілій скалі «нелегаль
ної дїяльности», так як в Росиї в браку можно
сті! орґанїзациї і нредставительства, кожде збір
не дїланє чи виявлене думки представляє ся нелегальним вчинком. І в дальшім ході воєнних операций на Далекім Сході сі стремлїня будуть безперечно черпати свою інтензиввість і свою успішність. Чи оно скінчить ся тілько на часо
вім заворушешо, яке правительстко остаточно всюди здавить силою чи справді революцийний робітничий рух підонре вся роснйска інтелїґен- ция, перейме росийский мужик і разом стануть грізним муром против самовлади бюрокрациї, — про се рішати тепер єще годі. Нам, Українцям, важ н ій те те, чи в разі яких внутрішних пере
мін. наші закордонні брати найдуть досить сил у собі, щоби не дати собі видерти благ консти- туциї чужими .елементами, щоби перемочи щ а
сливо москвофільску лнхорадку, від якої навіть
•чи о І'а.Ііі ї і ї і п н е м о ж е м о у в іл ь н и т и еп; хотяй она пропагує ся неофіцияльно платними і без
платними добровольцями, та против якої ми тут маємо сильну опору в нашій греко унїяцкіп цер
кві. З тими тревогами і надіями ми глядимо на нашу дорогу Україну перед сходом північного сььітла, що кровавою лупою озарило росш'іске царство.
Вісти і поголоски.
Росийский телеграфічний уряд не перепу-*
екає жадних вістий про нетербурскі розруха і револїоцийні заворушеня. тому всякі вісти при
ходять тілько носередними дорогами. Ті вісти стверджують, що революцийний рух в Росиї при
бирає чимраз ширші розміри'. Пожар в Севасто
полі! »з невинснен'их причин* був підяожений революцийними руками. Боїато замешканих в
В корчах щось зашелестіло.
— Може то гадина ?
— Іди дурна, іди — уснокоював ІОзьо і пер
ший вибіг з криївки. З а ним вискочйла Дзюня.
— Ідемо до хати ?
— Чого, аби нас вибили ? Я не дурний.
От, вилізьмо на отею грушку і там сховаємось.
Там безпечно.
Нк вивірки видрапались обоє звинно на ви
соку грушку і усіли побіч себе на одній галузі.
А на дворі було темно. Тітки з служницями ходили по стайнях, по комірках і накликували їх. А они сьхііялись і з тіток і з служниць.
— Ага, знайдете нас, завтра — лепотїло одно до другою.
Одна тітка перейшла навіть попід грушку, на якій они сиділи, але не завважила їх.
Проминуло дві-три години. Навкруги усио- коїлось. С-ьвітло по покоях загасло, тілько в ку- хни блимав єще каганець.
Діти спустились на землю і вбігли до ку
хні. Служниці нагодували їх і поукладали на свої Ліжка.
Завтра — думали собі діти — повстаємо рано, досьвіга і втечемо в поле.
Але рано засиали, а тимчасом увійшла до кухні тїтка Пракседа.
Є пташки, самі поприходили ? А то ще
Швайцариї росийских революционерів виїхало тайком до Росиї, щоби вести революцийну акцию.
Що хвиля, як кажуть ті, що видають себе за знатоків тамошвих відносин, можна надїятн ся страйків в Київі, Одесі, Нижнім Новгороді, Лї- баві і инших промислових центрах Росиї. В ноль- скім Королівстві вже почали ся несупокої. Нк Каіомчіхег 2!{{. доносить, в Лодзі прийшло вже до стрічі між війском а робітниками, при чім війско, як чисельно слабше, мусїло цофнути ся(!) і стягнути підмоги з околиці. Обі сторони стрі
ляли: 20 осіб убитих, богато ранених. Робітники здемолювали богато державних будинків. В Ко
ролівстві всьо иідмівоване; там не тілько робіт
ника, але вже нольского хлопа втягають до ре- волюцийиої орґанїзациї. Не менше грізно пред
ставляє ся ситуация у Фінляндці, бо там всьо, шляхта, члени сойму, провідники міщаньства і народ готують ся до оружного новстаня. В Ри- дзї і Севастополі! полки, вислані против страй
куючих, відмовили послуху. — Париский Зоигпаї доносить, що шд Петербургом ушкодили страй
куючі зелїзничиіі шлях, яким мав переїздити цар. Висланих до наирави робітників, примусили страйкуючі занехати роботу і забрали їх з со
бою. — Подають, що па Ваеильківскім острові робітники кинули чотири бомби між війско, які наробили страшні спустошеня. Вояки кидали трупів без всякого розпізнана до полонки в Не- ві(’). Стан в Петербурзі стає чимраз грізнїйшим.
Робітники зачинають воружувати ся, а мають надію, що піхота з маринаркою перейде на їх сторону, бо вже тепер кілька баталїонів відмо
вило послуху і не хотіло стріляти до товпи. Вче- ра від полудня наново почали ся розрухи. Тон
на розоружила(?) два відіїли війска, вислані про
тив надтягаючих до Петербурга робітників. На Невскім Проспекті прийшло до стрічі, при якій війско дало кілька карабінових сальв, від яких упало трупом 170 до 200 робітників, а дуже бо
гато віднесло рани. Натомість цілу тоту грозу дуже невинно представляє урядовий комунїкат за вчерашний день: В протягу дня 28. с. м. не прийшло до стріч межи товиою, иарушуючою супокій, а війском. Відділи в йск не буди приму
шені робити ужитку з оружя, бо товпи при по
яві війска розбігали ся. Підчас вчерашного дня на- магали ся товпи припустити атак па „торговельний базар", однак єго ударемнено. Вечером робітни
ки електричного заведеня прилучили ся до стра- ку. Наслідком сего кілька Груп скористало з те
мноти в сей спосіб, іцо вибили шиби в ріжних улицях. Однак супокій привернено скоро. Дня 23. е. м. нікого не убито ані не зранено)?!), з дня 22. с. м листа ранних виносить 333 осіб(?!), з то^о 63 за іисано в амбулянсах.
Пуми народного театру у .
Комітет будови народного руского театру у Львові оиовіщує ось яку відозву:
Окрім складок збираних вже від довшого ліпше — говорила тїтка і досягнула з за печи тростину.
Заспані діти не знали з початку,-що з ними діє ся. Коли побачили в руках тітки тростину, нагадали собі скоро вчерашну лямпу і зірвались на рівні ноги.
— Хто збив мою лямпу, кажіть — кричала Пракседа, зближаючись до дїтий. — Що, ти Дзюню?
— Ні цьоцю, то не я...
— А хтож?
— То не я...
— Ще брешеш? Ти збила! Пані видїла тебе, як ти втікала! Ти пуста дівко! Ти брех
лива!
Кілька тростинок впало на рамена і плечі малої псотницї. Дзюня дусила ся слїзмн.
З а кару не дістанеш нині цілий день нічого їсти.
— А ти де був? — звернула ся відтак тїтка до хлопця.
— Я, я, я був з Даюнею... Она мене просила, аби я був з нею... Я не винен нїчо... Я цьоцю, я не винен...
— Ти не винен? Такий самий, як твоя сестра — і вдарила єго раз легко тростиною по плечах.
Хлопець зверещав на ціле горло. Плакав так
чи коротшого часу на всілякі потреби руского народу, загальні або місцеву як на ціль будови народного руского театру, на будову дому „Со
кола" або на будову народних домів та на у- держанє бурс. — стали в остатних часах вири*
вати гадки збирана складок ще на иніиі цїли, як на закладанє приватних руских гімназий і взагалі середних шкіл, навіть з тим нредложе- нєм, аби призбирані вже гроші па ціль будови народного руского театру обернути на отеї ново- н казан і цїли.
Поминувши те. що така переміна призна
чена зложених грошин на иніну ціль є немож іи- ва вже з тої причини, бо єї не можна би пере
вести без волі жертводавців (а сих є не сотки, а тисячі), та з тої дальшої причини, що гроші, зложені на ціль будови народного руского те атру, не лежать дармо, але видають ся на ро з
почату роб «ту здвигненя нашого театру (нївеля- цию площі, виготовлене планів, отворене улиць і т. и.), — безнастанне висуване нових проектів на перше місце з усуване.м змагань вже розпо
чатих, уважаємо за річ неоднітну а навіть шкі дливу загальній справі народній, так як отсим с іпсобом можемо захитати ніру нашої сусиіль- ности в обдуманість і важність справи народної до руского театру та зменшити жертвеність на
родну па тоту ціль.
О гейм не хочемо заперечувати ваги і зна- ч ня тих инших цілий народних або відводити нашої жертволюбної суспільности, аби побіч жертв на ціль будови народного руского театру по своїй волі не складала датків також на в к а
зані цїли, але з огляду па суцільність нашої акциї народної та з огляду на розпочате вже діло будови народного руского театру, за я в л я ємо задля усунене всяких непорозумінь, що в теперішній хвилн єсть суиротив витвореної сп- туациї пайиильнїйшою справою будова руского театру у Львові, не тілько яко дуже важна куль
турна потреба руского народу, але в сій справ і заанґажована наша народна честь. Длятого треба нам головно на тую справу сконцентру
вати в сій хвиля наші заходи, а вже з кінцем будучого року столиця галицкої Руси може кра
сувати ся новою сьнятинею рускої штуки, вели
чати ся твердинею сучасної рускої культури.
У Львові 23 (10) січня 1905.
Ю лїян Романчук, голова „Просьвіти", „Народної Ради" і. руского клюбу иарляментарного. — Др.
Кисть Яевицкпп, заст. голови „Просьвіти", >На
родної Ради*, нач. директор „Краєвого Сою зі кредитового". — О. Іван Чапсльский, голова Ру
ского Товариства педагогічного. — Др. Кирило Студипьскнй, заст. голови Наукового Товариства ім. Ш евченка. —- Др. Ярослав Кулачковский директор »Днїтра«. — Василь Нагірний, дире
ктор »Народної Торговлї*. - Др. Евген Олесниц- кий. голова Руского клюбу соймового. — Воло
димир Шугевич, голова «Рускої Бесіди*. — Др.
Евген .Іевицкий, редактор «Діла*. — Ілярин Ого- півскиії. голова-Товариства ім. К отляревского.—
Др. Дам ян Савчак, др. Щ асний Сельсини, проф.
жалібно, що аж бідній Дзюни жаль єго зро било ся.
Діти виплакались під стіною, отерли очи і побігли одно за другим до саду.
— Знаєш що, Дзюню, ходім на леваду.
- Ходім.
Побігли.
— Марш на двір, там кричіть, не тут — крикнула Пракседа і випхала їх обоє на двір.
До левади було недалеко. Діти любили тут ііанрадніе бавитись. Тут в корчах співав часто соловейко, тут по деревах гніздились ріжні пташки, а но вогкій еїножати походжав поваж
ний бузько. Юзьо бажав нераз спіймати сего поважного добродія, а всі єго забіги були да
ремні.
От і тепер перший єго зір впав на сіно
жать.
— Дзюню, видиш бузька?
- Д е ?
— А ось там.
— Я не виджу.
— Та о, о. біла пляма, не видиш? Він си
дить, або лежить.
— Ага, ага, виджу.
— Тихонько зайдім і може зловимо. Але тихонько, на пальцях. Не говори нїчо. Ходи за
з
Іван .Ісвиньекий, проф. Петро Огоновский. о. Ал.
Тсмницкин, др. Стефап Федак, др. Микола Шу- ,<евич, др. М ихайло Коцюба, члени Комітету будови народного руского театру у Львові.
З державної ради.
Зараз по год. II. розпочало ся засїдане палати послів, після приходу до салі парад чле
нів кабінету з президентом-мінїстром бар. Ґав- чом на чолі. З нрезидиі відчитано наспілі там письма від др. Кербера і бар. Ґавча про усту- пленє і заіменованє провідником правнтельства, як також про іменоване Гр. Біляндт Райта мі
ністром внутрішних справ, а шефа секциї Кляй- на управителем міністерства сираведливости.
Президент палати присьвячуе посмертну згадку послам Евг. Абрагамовичовн і Зенальо- ви, а відтак мінїстер-президент бар. Ґавч, серед загальної - тишини і напруженої уваги заняв слово, зазначуючи на початку, що першим за- вданєм правнтельства буде старати ся, щоби важні і нетерплячі проволоки предложеня стали їй лагодженіобома палатами. Не віддаючи ся оптимізмови, бесідник висказує надію, що тепер настали условинн осягнути ту пращо, якої очі
кують держава і горожани від конституцийного устрою. Робучість палати лежить в інтересі не тілько держави, але і єї самої, бо дасть їй на
году виконати сей вплив на державні діла, який їй ирислугує. В такім разі зникнуть також побо- юваня, немов би інтереси Австриї в області!
держави були загрожені і немов би точка тяга- Рі пересунула ся на єї векористь (грімкі оплес
ки). Коли палата приступила до праці, то тим самим вже є дані услівя до норішенл найваж- нїйшого австрийского проблему, іменно зближ е
на і порозуміня між Чехами а Німцями. Прави- те.іьетво, як урядннчий кабінет, стоїть на ста- новйску цілковитої безсторонності!, а пересьвід- ченє, що правдива згода мусить проявити ся не тілько у спільнім діланю послів в палаті, але також і при співдїланю дотичних заступників люду. Кождиіі крок в тім Напрямі правительство іпдОі.ре з радостпю, а буде при тім робити ужи
ток вповні зі своїх прав, бережачи рівночасно повагу і иубліічний порядок (оплески). Президент міністрів вказав відтак на найважнїйші законо- датні праці, які палата має полагодити, заповів як найдальше ідуче поперте правнтельства для промислу, торговлї і рільництва, заявивч що не
бавом буде иредложена промислова новели і з а певнив, що прапнтельство узичить підпертя всім справам працючого населена. Вкінци мі- нїсгер-нрезидент виступив з аиельом, не тілько в імени правнтельства, але в і.мени вітчини.
щоби настала доба праці і иорозумінє.
Виводи мінїстра-президента переривано кількакратно оплесками і при кінци наюродже-
мііою. Я зловлю за одно крило, а ти хапай за друге. Ходи'
Як кіт за мишою, так Юзьо з Дзюнею за ходили тихцем і підступно до бідного бузька.
Ось вже лише кілька кроків. А бузьок сидів спокійно і не ворухнувсь. Юзьо дав знак Дзюнї.
Яструбом кинулись обоє на свою жертву і опле
ли єї своїми малими руками.
— Дзюню. держи, не пускай — кричав розпаленілий і урадовапий Юзьо.
Але Дзюня не мала потреби держати, бо бузьок не втікав. Він заледви підніс голову, глянув сумними очима на своїх напасників і си
дів спокійно далі.
— Він слабий бідака жалувала дівчина
— А може причаївсь лиш е?
— Але де, він хорий, диви, який сумний і блідни. Лишім єгс. Даймо ему хиба води н а
питись.
- - Н а капелюх, зачерни ось з рова води і дай ему напитись.
Бузьок хлепнув трохи води і підніс ся.
— Він буде здоровий, але мусимо єго до
глядали. Знаєш що, Дзюню, возьмім єго до дому.
— Добре.
(Копець буде).
Н о в и н к и .
— Календар. В ч е т в е р : руско-кат. Єрмила.
Стратоніка; римо-кат. Полїкарпа еп. — В п я - у н и ц ю : руско кат. Отців синайских: римо-кат.
ІІоана Золотоустого.
— З Рави рускої пишуть нам: Нововибраний Ви
діл Товариства „Руекий Народний Дім" в Раві ру- скій уконституував ся на засїданю дня 23. с. м.
як слідує: Голова о. Виктор Сиротиньекий парох в Камінці новій; заступник голови о. Іван Ки- пріян парох в Немирові; секретар о. Юстин Ма- настирскин парох в Голім: заступник секретаря п. Василь Сідельник в Раві рускій; господар: о.
Юрий Ж ук парох в Вербиці: заступник господа
ря п. Василь Головка в Любичи нам.: касиєр о. Льонґін Тустановскип парох в Вільках мазо- вецкнх; контрольор о. Антін Колпачкевич парох в Гійчу; бібліотекар н. Лука Томашевский в Новосїлках кардинальних. Надзираюча комісия, Ідо котрої вибрані суть яко члени: о. Евгсн Гор
ницкий парох в Раві, п. Юліян Винницкий ку
пець в Раві і о. Іван Козак парох в Потиличи а.
яко заступники о. Антін Паедавский парох в Де вятири і о. Ниль Богдан Ломницкий парох в Г ре-' {беннім, має ук жсгитуувати ся в найблизш ім 1
часі. — Щоби дати почин до організації руских сил Равщ інп, порішив Виділ на внесок заряду місцевої Читальні „Просьвіти" утворити в Раві}
рускій „Руске Касино", в котрім мають гуртува- і ти ся Русини з міста і повіту, та подбати про власну хату, в котрій мають знайти приміщене і другі рускі інституциї так місцеві, як і повіто
ві. З огляду на се, що Виділ має гадку присту
пити як найскорше до отвореня так дуже у нас конечної „Бурси селяньскої", просимо всіх чле
нів, щоби надсилали вкіад ки члепьскі на рік біжучиЙ (но 2 К) та щоби подбали о приєднане нових членів. Голова В. Сиротиньекий. З а секре
таря В. Сідельник.
— З Дрогобича доносять нам: Дня 2. лютого вечерем устроюють дрогобицкі Русини в міскій сали в Дрогобичі! духовний концер'г в 50-лїтні роковини проголошена доґми о Неиорочнім За чатю Пречистої Діви Мариї. В концерті обіцяли взяти участь професор університету' др. Кирило Студиньский- з відчитом про культ Пречистої Діви Мариї на Русії і оиеровий співак п. Гаєк.
Крім того в програму концерту входить ще гра на фортепянї і продукциї мішаного хору, а та кож деклямация. О гейм запрашає са доохресну інтелїґенцию до як найчисленнїйшої участи.
Програма концерту буде ще в тих днях оголо
шена. Чистий дохід з того концерту призначує ся на добродійні цїли, в першій мірі на се.тянь- ску бурсу в Дрогобича. — З а комітет: Володи
мир Пайко.
*— Пожарний „Сокіл" в Чорнокінцях великих, гусятивьского повіта. засновано на статутах львів кого „Сокола". Ц. к. намісництво вже за- твердило статут.
— Краева рада шкільна затвердила Фр. Креч- ка дійсного учителя ґімназиї в Ярославі приді
леного до II Гімн, у Львові, і Вол. Кричнньского, дійсного учителя ґімназиї в Золочеві, вучитель- скім званю і надала їм титул професора: — за твердила вибір: Алекс. ґр. Скарбка і о. М. Мат- ковского на делєґатів до кр. ради шк. в Руд- ках, Вол. Ґаш лна Вєрхшлєйского на заступника окр. ради шк. в Збор іві, Стан. Весоловского на делегата гром. ради до охр. ради шк. в Золоче ві, Кар. Морвіца на делегата гром. ради до окр.
ради шк. в Бережанах, Ник. Бойченюка учиг. в Косові на представителя учнтельского званя до окр радп шк. в Косові, Фр. Іравта директора видїлової школи в Золочеві на представителя учнтельского званя до окр. ради шк. в Золоче ві, Лі ва Снїтовекого учителя в Глубічку на вред- ставителя учут. званя до окр. ради шк. в Бор
щеві; — назначила Алекс. Дещаковского управи теля школи в Підгайцях на другого представи
те.™ учнтельского званя до окр. ради шк. в ІІід- гайцях; — іменувала Івана Міляна учит. 4 кл.
шк. в Ґжеґуршках, заступником учителя в учи- тельскій семінариї муж. в Самборі, а заступни ками учителів в гімназиях: Здисл. Вілюша у Львові і д-ра Як. Таивіна в Бродах.
— Де пішли галицкі полки ? У Львові кружляє чутка, що галицкі полки, які виїхали на Угор
щину, розміщено на полудневих окраїнах Угор- і щиви. звідки би можна їх легко перекинути до...
Македонії. Скілько правди в сій поговірці, ноба-, чимо небавом по екінченю виборів на Угорщині. |
— З львівскої архіепархії. Богослужебні с тй -' иендиї з фонду Ш ашкевпча одержали: Макс. Кі- наш у Львові, Пав. Чехут в Вербилівцях, Вас.
Терещук в Добровлянах, Петро Петриця в З с - лочеві і Ксен. Роздільский в Плетеничах. — В но їх тревалим, гучним аплявзоді. Задля вали сих енунцияций подамо їх в цїлости. ІІо відчитаню впливів пос. Хоц поставив внесене на дискусию над заявою правнтельства, але внесене відкинено знатною більшостию. Засїдане замкнено, назна
чуючи слідуюче на завтра.
пропозицию на Сороцко нриняті: Сильв. Вояков- ский, Иос. Мартинець і Мих. Моссора, а крім них: Ант. Сосенко, Евг. Купчиньекий, Юл. Ле- вицкий, Ал. Яворский, Юл. Борачок, Ден. Ко
цюба і Юл. Бачиньский. — На конкурс з речин- цем по ІЗ. н. ст, мая розписані парохії: Плугів, Дмитровичі, Олексичі і Лдзїне, а парохія Сїнява з речинцем до 28. н. ст. лютого.
Всячина
— Ради для танцюючих пань на вечерницях.
Найперше стрій. Найліпше убрати, що хто... має.
Лише не все нараз. Вправдї тепер зима, але якось не випадає. Сукня повинна бути сьвіжа, пристайна і заплачена. Молоді пані замужні по
винні приходити на вечерки, по можности, без мужів. Не вільно приводити з собою на балі домашних зьвірят як псів, котів і т. п. Панна, панночка має бути гарна як ранна зоря в літі, займаю ча як новеля Могіасана а весела як поль
ка >рахцяхцях«. Мовчалива, сумна панна зі спущеним носиком, иодобати ся не може Під
час гуляня порядно є говорити на яку небудь тему. Можна згадати про придане, натякнути про музику, хвалити символічну поезию, захва
лювати імпресионїзм, взагалі можна говорити про все, про що не має ся ніякого понятя.
Така розмова йде найгладше. Найлекше > пуска
ти* недоговорені реченя. Се дуже настроєво.
Нкби панночці лучило ся упасти на балевій сали, то скорше не треба вставати, аж поки не відбіжить хтось з панів. Якби до чверть години ніхто не надбіг, то можна поводи вставати. З панною повиннії приїхати родичі. Татко має си
діти коло буфету і фундувати кождому панови, що танцює з єго дочкою, а мама дрімати на салі під стіною і пробудити ся аж тоді, коли стане тещею.
— Зима в Італії- Північна Італія ще ніколи не зазнала такої тяж кої зими, як сего року. Всюди аж по Рим упали сніги і не топлять ся, як було иншими роками. В Туринї і Медиолянї здержано рух трамваїв і зелїзничих поїздів наслідком глу- б іких снігів. В Верцеллї упав сніг па нів метра грубий і перервав комунїкациї. В Пармі мороз дійшов до —9° Ц. В Мантуї, Вероні, Моденї і Реджіо Емілія гостить нетербурека зима. В Генуї портові робітники наслідком студени перервали працю.
В Фльоренциї падають тепер сніги. В Римі сніг лежав кілька днів і стопив ся. Італійці непри- чні до таких пакостий природи хорують цілими родинами. А треба знати, що в Італії не всюда є по домах печи до огріваня помешкань. Най
гірше зі всіх вийшли на італїйскім иідсоню хорі на груди Европейцї, що з півноче перенесли ся н а зиму до лагідного-підооня в Італії.
— Направа росийских затоплених кораблів. Як звісно в портартурскій пристани лежить на дні води много затоплених кораблів, які придали би ея Яванцям, але дістати їх звідтам не можна легким коштом. В тій справі відбула ся в Токіо нарада офіцирів маринарки. На нараді один з офіцирів подав проект, аби пристань відділити від моря греблею і випомпувати з неї воду, а тоді легко буде можна дістати затоплені судна і направлені прилучити до япаньскої ф.іьоги.
В инших условинах така праця не оплатила би ся, але тут, де ходить о цілу росийску фльоту, инніий спосіб добута і направи кораблів є не
можливий
— НаФТОВІ мотори. Проби нриміненя нафтових моторів на рибапких човнах і малих суцнах д а ли добрий вислїд і мабуть недалекий час, коли нафтовий мотор випре парові машини на водних суднах меншої величини. Копструкция нафтових моторів вже так далеко улїишена, що можна би їх уживати навіть на ториедівцях, бо сила од
ного мотору представляє силу 150 парових ко- ннй. а тягар і величина мотору незвичайно ма
лі. На зборах цивільних інжінерів в Парижа об
говорювано проект завединя моторів на водних суднах і зазначено при тім, що такі судна мусї- ли би мати замість дотенерішних великих шруб малі водні труби, але в значно більшім числі.
'Годі скорість плавби судна змогла би ся значно, а судно майже ховзало би ся по воді, а не пе
ретинало би воду, як се є при парових суднах з великими трубами.
Наука, штука, література.
- Коломийск-ій „Поступ* 1 популярно-науковий тижневник, почав 3-ий рік єствовапя і замістив в 1.
ч. з 1905. р. отеї статі: Від видавництва. — На склоці року. — Рільничі школи в Галичині. — Новий рік в Яианїї. — Нинішні твердині та їх оборона. — Всячина. — В фейлетоні: Мнюх, А.
'Іехова. __________
Т елеграм и
з дня 25. січня.
Петербург. Царским указом передано Пе
тербург і цілу петербуреку Губернію під необме
жену власті. Генерал-губернатора.
Берлін. Еосаі Апгеідег доносить, іцо всі рс- еипскі університети будуть замкнені.
