Ч. 22. Львів, пятниця дня 28. січня (10. лютого) 1905. Річник ІХ.
Передплата
■а «РУСЛА НА* виносить:
в Австриї:
■я цілий рік . . . 20 кор за пів року . . . 10 кор на чверть року . . с кор на місяць . . . 1*70 кор
За границею
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів
• або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
.Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш,
• о руске ми серце і віра руска* — З Р у с л а н о в в х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня кр ім неділь і р уски х сьвлі о о ‘|, год. пополудни.
Редакцкя, адмінїстрацня і експедицин «Рус.'іаза* під ч. 1.
пл.Дом6роЕгногз(Хорунщини).Еі;с- педипия місцева в А ґенш ії Со- коловского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи звер тає сн лише на попепедне застереж ене. — Рекламацій неоиечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїйї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім* 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по Зі! с. від стрічки.
( х ) Уступлене д-ра Кербера спричи
нило в державній раді' застанову ческої обструкциї, а такок нїмецкі сторонництва роздратовані пілескими рівнорядни.ми к л а сами та італїйским виділом в Інсбруцї втихомирили ся. Тим способом наслїдник д-ра Кербера, бар. Ґавч, не стрічає таких перепон, які мав поборювати єго попере
дник. Так отже дуже гладко переведено ухвалу закона запомогового, нема сумніву також що до ухваленя рефундациї, але виринають уже деякі сумніви що до по
бору новобранців і австро-угорскої угоди та торгових договорів з огляду на угор- ский розлад. Деякі австрийскі політики ду
мали, що з ухвалою новобранчого закона годилоб ся здержати, поки не прояснить ся положене в Угорщині. Одначе міродатні чинники рішили, щоби ухвалу згаданого закона перевести без огляду на сучасні ві
дносини угорскі і державна рада пішла за сею думкою.
Всеж таки угорский розлад може неко
рисно відбити ся і в державній раді при полагодї т. зв. державних конечностий. З а дача, якої підняв ся з порученя монарха ґр. Андраші в цїли усунена угорского роз
ладу. насуває що раз більші трудности, так що деякі політики вважають ролю ґр. Ан
драш ого вже скінченою, або що она в най- близших днях закінчить ся невдачею.
З другого боку вісти з Пешту запе
вняють, що задача ґр. Андрашого, котрий тішить ся повним довірєм монарха, не мо
же скінчити ся безуспішно, та що він пе
редовсім мав лише порученє вести перего
вори з політичними сторонництвами, щоби пізнати їх погляди і домаганя і проі се
Д И К А З Ь В ІР ІШ А
(Р Г Є ІIV І І (1).
Ш тука в 3 актах Арт. Шпгцлера.
Перевів для рускої сцени Йо с и ф С т а д н и к .
(Дальше).
В и х ід 11-ий.
ТИ і АННА РІДЕЛЬ {входить у б р а н а скром н о а л е
зі смаком, м алий соломяний капелюх біло при
строєний. Іде скоро, трохи зачервенена, говорить скоро. Мав спосіб бесіди наївний і чепурний. —
Держить в руці папір.) АННА. Добрий вечер!
БАЛЬДУІН. Витаю тебе, ангеле дорогий!
Скажи, — любиш мене ?
ЕНДЕРЛЄ. Добрий вечер, панно Рідель!
ПЕПІ. Що се ? Ви плакали ?
РІДЕЛЬ {до Фіпкого). Пане режисер, прошу, скажіть самі, чи то може бути ?
ФІНКЕ. Щож стало ся, маленька?
АННА {сумна). Директор прислав мені ди
місию!
ФІНКЕ (з усьміхом). Т ак?
НЕПІ. Е, нема страху; мимо того не відій
дете від нас так скоро!
ЕНДЕРЛЄ. Не журіть ся, панно Анно. Се дасть ся ще полагодити!
БАЛЬДУІН. Но, думаю!..
поінформувати монарха, і , . Андраші дій сно переговорював з ріжн'ими представни
ками сторонництв дуже основно, має ви- слїд своїх переговорів подати знов до ві- домости монарха і на тім поки що скінчи
ло ся єго посланництво — не можна отже тепер ще говорити про яку небудь невдачу.
Чи Андрашому буде віддана до гіола- годи друга задача — у т в о р е н е н о в о г о м і н і с т е р с т в а , се вияснить ся около по
ловини лютого, а примітити треба, що по
вірник корони не конче мусить стати міні- стром-президентом. С е л ь став ним по пе- ресиленю Банфіого, а Л го кач н е б у в по
кликаний на се становище по пересиленю Куена-Гедерварого. Можна припускати, що по вислуханю сих людий. на котрих зверне він бачність монарха, буде ґр. Андрашому поручена задача утвореня кабінету, але се не є ще річию певного, бо нема сумніву, що та задача не легка супроти ф а к ц і ї й- н о г о с т а н о в и щ а ґ р . Т і с и . Хоч він довів державу і корону до такого трудного положена, хотів би ще таки грати важну ролю. Кождий припускав, що по такім стра
шнім пораженю він усуне ся з політичної видівнї, як се зробили Сапарі, Сель, Ве- керлє і Банфі, хоч не потерпіли такої не
вдачі, щоби не утрудняти розвязки тру
дного питаня. Тимчасом він хоче останки ліберального сторонництва настроїти до за
взятої боротьби проти Андрашого. Чи єму поведе ся для тої цїли зібрати більше як 20 лібералів і утворити нове сторонництво своє, не можна на певно сказати, але се річ певна, що він у д а р е м н и в т а к у ро- з в я з к у сего питаня, яка була намірена короною.
Монарх іменно думав, по упадку лібе
рального сторонництва зєдинити всі сто
ронництва, котрі стоять на основі угоди з КОН. Справді дістали пані димісию ?
ПЕПІ {взяла від Амни лист). Гм!... Знаю я той папір!
АННА. Пане режисер, я не можу поняти, за що властиво ? Критика писала про мене ко
рисно, а ви були з мене зовсім вдоволені. Мо
же ні ?
ФІНКЕ. Певно, певно, моє дитя!
АННА. Тай сам директор ще недавно тому був для мене дуже прихильний і навіть похва
лив мене. А тепер присилає мені димісию. Таж се несправедливість! Безправство!
ЕНДЕРЛЄ {смів ся). Безправство.
ФІНКЕ (з усьміхом). Алеж дороге дитя, не журіть ся, се дасть ся якось поладнати!
АННА. Але як?
ФІНКЕ. Поговоріть пані з директором!
АННА. І щож єму скажу. В листі нема нічого, що би дало мені яку вказівку, причину...
ФІНКЕ. Та так, в листі нема вїчо такого.
Однак директор поступив зовсім соггекі!
АННА {подразнена). Як се?
ФІНКЕ. Директор має право дати вам ди
місию по упливі 4 тижнів, се навіть в контра
кті зазначене.
АННА. Алеж так без найменшої при
чини ?
ФІНКЕ. Заспокійте ся, пані, поговоріть з ди
ректором.
ЕНДЕРЛЄ. Знаю з гори, що скаже; сли
1867 р. і так розмотати сю запутанину Замір отже, щоби на основі угоди з 1867 р. довести до розвязки сего питаня, не повів ся.
Друга думка була, щоби утворити з пезависимцями к о а л ї ц и ю і м і н і с т е р с т в о р о б о т и , в котрім би засіли також представники независимцїв н. пр. Кошут, Апонї, Батиянї і се давало би поруку, що побіч 170 голосів независимцїв, 25 людо- вцїв, 23 дисидентів, 13 голосів нового сто
ронництва і 8 безсторонних, прилучать ся до такої коалїциї 100— 120 лібералів, отже з Хорватами разом найменше 380 голосів на 450 цілої палати.
Певно, що така більшість не булаб однопільна і перша-лїпша справа засаднича могла би викликати суперечности. Длятого В е к е р л є дораджує порозумінє між тими, що стоять на основі 1867, а тими, що дер
жать ся постанов сойму з 1848 р., щоби тим способом примирити ліберальне стано
вище з национальним.
Ґр. Андраші представить монарсї всі ті справи, а говорять, що й Куен-Г’едер- варі має ще зробити остатню пробу і д л я того ґр. Тіса веде дальш е аґітацию. Сего бажалиб независимцї, бо злукою з новим сторонництвом, з безсторонннми і частиною дисидентів осягнули би н е з а в и с и м ц ї а б с о л ю т н у б і л ь ш і с т ь і витворилиб зовсім нове положене. Як в такім случаю можнаб думати про полагоду угоди, дого
ворів і війскових кредитів ухвалених уже делєґациями, нехай на се відповідають л ю ди, котрі запевняють, що в Угорщині лише тоді настане спокій і лад, коли п о п у л я р н і люди возьмуть держарну керму в с в о ї р у к и .
згодять ся пані лишитись за половину дотепе- рішної платні, то відкличе димісию.
АННА. З а половину платні? А з чогож Суду жити ?
ПЕПІ. Но, не удавайте!... Ви нам очий не замилите!
ЕНДЕРЛЄ (грубо). Мовчи!
ФІНКЕ. Як хочете приняти від мене добру раду, то радше лишіть ся, бо се дуже немила річ -для молодої уртистки бути без місця серед сезону. Вірте мевї, се дуже немило!..
ЕНДЕРЛЄ. А пан директор знає о тім, що. .
АННА. Се несправедливо!... Несприведливо!
ЕНДЕРЛЄ. Не так дуже, як вам здає ся, не так дуже! Кождий з нас переходив те саме.
КАСЯ. 0, прошу дуже! Я сего не перехо
дила! ..
ПЕНІ. Ти, ні, се правда! З тебе директор усе дуже вдоволений!
БАЛЬДУІН (сьмів ся). Так, ангелику! З те
бе він все вдоволений!
АННА {стоїть непорадна).
В и х і д 12-т и й.
ТІЇ і КАРИНЬСИЙ з ФОҐЛЬОМ {появляють ся в алеї і розмовляючи, підходять до Хрупи ар
тистів).
ФОҐЕЛЬ. Кажу тобі, що не ошибаю ся!
Щ ож се? Не знаю Роншедта, чи щ о? Таж пе-
Реформи в Роеиї.
Про приготовлюючі працї в обсягу запевне1 ня більшої свободи друкованого слова в Роеиї, подають телєґрафічно урядовий комунїкат з Пе
тербурга, в якім доторкнена також с п р а в а с в о б о д и у к р а ї г і ь с к о ї м о в и . Дотичний комунїкат звучить.
Комітет міністрів по переведена) нарад над законами про цензуру, ухвалив в цїли ре
візій цензуральних і ирасових законів та у.юже- ня нового проекту закона про сї справи, устано
вити окрему комісию, зложену з урядників, до- сьвідчених в сій материї, членів академії наук, визначних лїтератів і репрезентантів інтересова- них департаментів, під проводом особи, яку цар вибере. Провідник сеї комісиї має мати право запрошувати на засїданя особи, від яких н.адїє ся одержати пожиточні інформациї, як і пред- ставителїв ировінциональної праси. Рівнож він має право предкладати раді державній безпосе- редно пропозиції.
Комітет міністрів ухвалив відтак, щоби єще перед ревізиєю згаданих законів було знесене право міністра внутрішних справ право заказу
вана часописам принимати інсерати, як також право, яке єму прислугує під добу, переносити видавництво Газети з одної редакції до другої.
Третя ухвала комітету міністрів звучить, іцо єще перед ревізиєю цензуральних .законів, право міністра внутрішних справ, заказувати продажу поодиноких чисел часописий, може відносити ся тілько до продажі! на улицях, площах, двірцях та инших публпчних місцях, але не в книгарнях і читальнях. Мінїстер може жадати наведена прізвища автора деяких статнії, коли против се- го автора має вести ся слідство і коли мінїстер робить се з огляду на безпечність держави.
Четверте: комітет міністрів ухвалює проси
ти царя, щоби книжки, які мінїстер ннутрішних справ віддасть в цїли конфіскати з політичних зглядів комітетови міністрів, підсилано Академії наук і иншим науконим інститутам для заопі- нїованя.
Пате: міністри внутрішних справ і справе
дливості) мають піддати ревізії! постанови до
тично цензури.
Вкінци ухвалено упросити міністрів просьві- ти і внутрішних справ, щоби по нараді з київ- ским Генерал-губернатором і представителями академії наук і київского та харківского універ
ситетів, п і д д а н о р е в і з и ї ц ї с а р с к е р о з- п о р я д ж е н є д о т и ч н о о г р а н и ч е н ь щ о д о м а л о р у с к о г о я з и к а в к н и ж к а х .
Сї всі ухвали натвердив цар д. 3. с. м.
ред двома роками я познакомив ся з ним і ми оба жили в великій приязни.
КАРИНЬСКИЙ. Дивує мене тільки, що те
пер дістав відпустку.
ФОҐЕЛЬ (глядить па ліво). А! І мала Рі- дель з ними!...
КАРИНЬСКИЙ. До. чорта! Расова дівчина!
ФОҐЕЛЬ. Не знаю, справді, що такого до- бачуєш в ній ?
КАРИНЬСКИІІ. Така могла би чоловікови вернути добрий гумор!
ФОҐЕЛЬ. Але не хоче!
КАРИНЬСКІЙ. Схоче! В тім вже моя го
лова!
ФОҐЕЛЬ. Маєш також суперника...
КАРИНЬСКИІІ. Тим ліпше; заберу єї єму з перед носа!
ЕНДЕРЛЄ (до Непі, під той час, коли офіци- ри наближають ся). Слана Богу, суть вже
і тоті!
ПЕПІ. Може приходять задля мене ? ЕНДЕРЛЄ. Ні?
ПЕНІ. Е! Дурниці плетеш! Я не люблю вій- скових, — се не мужчини!... Обходять мене як раз тільки, іцо тогорічний снїг!
(ФоАель і Кариньский підходять близше).
ФОҐЕЛЬ. Добрий вечір красним паням!
(витав мужчин байдужним рухом руки, Фінке і Ендерлв відповідають ему також коротко),
З державної ради.
В дальшій дискусиї над контингентом ре
крута на вчерашнім засіданні промовляв пос.
Б я н к і н ї сопіг» з причини угорскої квестнї, при чім бесідник висказав ся за персональною унією при рівночасній полагодї хорвацкої кве- стиї.
Опісля в довгій промові мінїстер краєвої оборони Гр. В е л ь з е р с г а й м б боронив пред- ложеня, підносячи, що оно вийшло з інтенциї вдоволити бажаним населеня, особливо рільни
чого, шиби завести дволїтну гірезентацийну службу у війску. Після предложеня більша часть рекрутів буде користуватись сею иолекшою з узглядненєм їх родинних і заробкових відносин.
Однак се вимагає відповідного побільшена кон
тингенту рекрутів. Заміт, немов би то не нале
жало ухвалювати контингенту рекрутів з огляду на угорскі відносини, є нестійний, бо независи- мо від більшої чи меншої независимоети Угор
щини, рекрути є для армії доконечно потрібні, коли взагалі бажаємо мати армію. Розпорядже- ня що до управи і внутрішної орґанїзациї армії прислугують виключно цїсареви. Що до краєвих язиків в уживаню жандармериї вияснив мінї
стер, що єго може жандармерия уживати в суді і супроіив громадского уряду. Що до пошано- ваня национальности у війску, війсковий заряд не чекає аж на іптеріи ляциї, але де часом про
явить ся нарупіенє того обовязку, виступає про
тив него. з цілою суворостию Впрочім богато інтерпеляций було неонравданих або пересадже
них, чого не яло ся чинити з огляду на честь армії і на честь самої палати. Що до поєдинків в армії, то они доти не устануть, доки честь не буде мати належної оборони. Але і від тим згля- дом богато поправило ся. Вкінци підніс мінїстер, що також і під зглядом виконувана релігійних практик дотичні розпорядженя докладно вико
нують ся.
По промові пос. Р а й х ш т е т е р а замкне
но дискусию і вибрано Генеральних бесідників.
Пос. Біндер промовляє за внесенєм в імена польского Кола, яке завощи стояло за сильну армію. Однак підносить цілий ряд жадань, су- против яких мінїстер оборони краєвої менше виявляє прихильноети, чим мінїстер війни. Б есі
дник домагае ся реформи карного иоступованя війскового, кватерункових приписів і про ПІДВО
ДИ, управильненя фортечних рейонів І В К ІН Ц И
заведеня польскої мови до жандармериї в Га
личині Авсгрия потрібна Полякам закінчив бесідник але тому они і мусять жадати сііов- неня тих скромних жадань в обсягу війсковости.
По промові Генерального бесідника хіро- тив« пос. К л ь о ф а ч а, нредложенє відослано до війскової комісиї.
Після ряду льокальних справ, пос. Ґ р а б- м а є р здав справу з ухвали ігалати панів в
ВАЛЬДУІН (торжественпо). Добрий вечер, пане підпоручнику!
ФОҐЕЛЬ. Добрий вечер, перший аманте- герою! Що там чувати зі штукою та любо- вією ?
БАЛЬД.УІН (сьмів ся голосно). По, го!...
ФОҐЕЛЬ (до Ендерлв). Сервус! Що там чу
вати коло першого коміка? Я вже стуж ився за вами.
ЕНДЕРЛЄ (сухо). Моє імя: Ендерлє!
КАРИНЬСКИЙ (кланявсь А н н ї з вишуканою чсмностию). Добрий вечір пані!
АННА (холодно). Добрий вечір!
КАРИНЬСКИІІ. Був би вже найвисшнй час, щоби пані були для мене ласкавійшою!...
АННА. Т ак?
КАРИНЬСКИИ. З а кілька днів кінчить ся моя відпустка, — буду мусів повернути до пол ку. Подумайте пані, якби то гарно було, нако либ я міг забрати звідси який милий спомин!
АННА. Можете... (хоче відійти).
КАРИНЬСКИЙ. Останьтесь! Чому ви посту
паєте зі мною в такий спосіб ? І чому як раз зі мною ? Годі вас посудити о холод; противно, знаю добре, що ви можете ущасливити, наколи тільки захочете!...
АННА (не може знайти слів на висказанв свого обуреня, п. хв. зимно і остро). Може бути!
КАРИНЬСКИИ. І чомуж як раз не мене ? Не любите мене ? Таж я прецінь не жадаю від
справі реформи в Передарулянїї (ФоральберГу) ґрунтових книг і екзекуцийних приписів, ПІСЛЯ
чого пос. Яблоньский домагав ся спростована також галицких ґрунтових книг, які є дійсною Карикатурою справжнього стану річи. Вкінци пос. Ш тернберґ упомпнав ся, що єго неправно вичеркнено з листи бесідників, в таких острих словах, що президент палати призвав єго до порядку. Після того відложено засїданє до нині.
Православє на Буковині
(Дальше).
Православна церква на Буковині попала у страшний занепад, із якого можна єї видвигну- ти лише основними реформами. Тепер приступає др. Авр. Ончул до питаня, яких саме реформ треба в сій справі та хто є до їх переведеня управнений.
Треба передовсім змінити духовний реґуля- цийний патент із 29. цьвігня 1786. р. Отся »Ап огсіпищ; гиг Кезиііегипк де-і (іеі-гіІісЬеп-КігеЬеп- о.
ЗсЬиіміезеп іп (Іег Викомппа» як загально обовя- зую ча норма, опирає ся на цїеарскім розпоряд
ку. отже після пануючої в науці думки та після інтернретациї адмінїстрацийного трибуналу має характер закону. В виду сего може она бути змінена тільки законом. До повстаняж закону треба у нас після цісар 'кого дипльому із 10.
жовтня 1860 р. В. з. д. Ч. 226 ухвали сойму або або парламенту.
Тепер виринає питане, в чию компетентно входить поладжанє справ у православній цер
кві. На се знайдемо відповідь у реґулямінї тих законодатних тіл. В 18. §. буковиньского реґуля- міну сеймового говорить ся, що «б.іизші поста
нови що до церковних справ в межах загального права* є справою краєвою, а 11 §. основних з а конів про парламентарне заступництво засте)й- гає раді державній «віроісповідні відносини*. Ко
ли між тими обома постановами не має бути противорічя, то, що під •церковними справами*
треба розуміти відносини усіх вірних якогось одного віроісповіданя а під • віроісповідними від
носинами* взаємини поодиноких віроісновідників.
Колиж так, то упорядковане правних відносин церков належати ме до сойму а полагоджене правних відносин поодиноких вірних до парла
менту зовсім так, як права країв зазнають у- нравильненя в краєвих постановах, а загальні права горожан в законах державних.
З а такою іптерпретапиєю промовляє и до
теперішня довголітня практика. Ті справи цер
ковні, як будова і удержапЄ церков й приходств, достача знарядів церковних і приходских буді
вель, конкуренция церковна, полагоджували рі- жними роками сойми поодиноких країв австрий- ских, а міжконфесийні взаємини горожан упра- вильнив закон державний із 25. мая 1851. ч. 49.
Проти думки,-що полагоджене справ церковних вас любови... З а кілька днїв від'їжджаю і вже ніколи не цобачимо ся.
АННА. Пане, досить того !
КАРИНЬСКИІІ. Обмана і удаване злишне між нами. Ми повинні тішити ся, що зійшлись- мо ся, тож будьмо веселі, бавмо ся, а потім...
(цинічно). Адіє!
АННА (ме знав, що відповісти).
КАРИНЬСКИИ. Ви самі знаєте, що правда по моїм боці. Чомуж отже відказуєте мені ? Потім можете повернути до него. Не маю нїчо проти того!...
В и х і д 1 3 - т и й
ТИ, ДИРЕКТОР ШНАЙДЕР (входить) (високий, здоровий, лице товсте, виголене, очи м а лі та х и трі. З підвладними говорить остро, голосно, при
казуюча; з людьми, від котрих зависить — з котя- чею ввічливостию. Мав ясні споднї і чорний, ви
тертий сурдут, повий сивий капелюх з чаркою стяжкою. Тип провінцію пального актора, котрий прийшов до грошин. Часами став ся патетичний і тоді прибирав тон і жести старого комедиянта).
ДИРЕКТОР. Добрий вечір! Як ся маєте, ді
точки ? (Актори відповідають досить холодно). Ох, і панове тут? (здіймав капелюх і низько кланяе ся). Панове почтили нас знова своєю прису- тностию ?
ФОҐЕЛЬ. Як бачите. Щож иншого лишає ся до роботи вечером в тій дірі?
- з| -
належить до компетенції! сойму, міг би хто ви
вести закид із тої обставини, що закони, якими полагоджено иравні відносини церкви католиц
кої й суспільности жидівскої, вийшли не з сей
мів а з державної ради. Одначе се діла зовсім не зміняє, в комнетенцию державної ради вхо
дять і ті справи, що належалиб впрочім до кра- євих сеймів, а се дїє ся іменно тодї, коли они є спільні для всіх країв заступлених у держа
вній раді. Отся кригерия дотичить і католицкої церкви і жидівскої суспільности, тільки не гр,- прав. церкви, яка поза кількома розсипаними парохіями має вірних тільки на Буковині та в Дальмациї. Але в тих обох краях є церковні відносини основно відмінні. На Буковині' є одна диєцезия, в Дальмациї дві, буковиньска розпо- ряджує значним фондом, а дальматиньска край-^
но убога і удержує ся із державних засобів, за-!
конодавство буковиньскої церкви озирає ся н а ’ праві молдавскім, а церкви дальмативьскої на венецияньекім. Обі церкви лучить тільки звязь синодальна. Тож, як би навіть хто хотів обняти пранні відносини одним законом, то мусів би у- творитн в нїм два зовсім окремі розділи. Із сего всего виходить, що під зглядом формальним на
леж ать справа законод ївства буковиньскої цер
кви до буковиньск' г о краєвого сойму.
Тепер ще ходить о означене меж, в яких може ділі ти з.аконодав.ство соймове в справах церковних. Арт. XV. основних законів каже, що кожда законно признана церков має право свої внутрішні справи понароджувати самостійно.
Предметом законодавства буковиньского сойму можуть бути отже тільки внїіпні иравні відноси
ни гр.-прав. церкви на Буковині. Що саме ста
новить ті «внїшні» пранні відносини, того доси не спрецизував ніякий закон. Після міродатпої доктрини, доказує др Авр. Ончул в кінци дру
гої частини своєї розвідки, що закон краєвий, який має уздоровити теперішні відносини буко
виньскої прав, церкви після прислугуючої ему компетенциї буде дОтичити: обсягу і орґанів сеї церкви, роздаваня церковних урядів, заряду цер
ковним майном, далекосяглости церковної вла
сті! та державної контролі.
ків. Для ширшого загалу Львовян п и го р я ть се представлене в кілька днів пізнїйше.
— З Тернополя пишуть нам: На дохід Інсти- тута (бурси) для дівчат в Тернополя відбуде ся заходом Кружка жіночого філії Руского Тов-а педаґоґ. в Тернополя дня 15^ с. м. в сали »Мі- іцаньского Брацтва» аматорске представлене фантастичної оперки «Зима і весна» або «Сні
гова краля» в двох відслонах. Дніпрової Чайки.
Музику уложив М. Лисенко. Особи: І. Осінь. 2.
Мороз козак. 3. Хлопець веретено. і. Хлопець гребінь. 5. Дівка прядка. 6. Баба казка. 7. Дід ворожбит. 8. Щедрівник. 9 Зим а цариця. 10. Ме
телиця. 11. Ожеледь. 12. Дід снїговик. 13. Вітер москаль. 14. Колядники. 15. Сич віщун. 16. Ве
сна. Хори колядників, хлопців і дівчат. Часть форт і акомпаняменти відограє п на К Ціни місць: І-рядні крісла Р50 К, II рядні 1 К, III ря
дні 70 с, вступ на салю 40 с, ґалєрия 20 с. По
чаток о 7. год. вечер. Білети можна набути в
»Народній Торговаи«.
— ІЗ Станиславова доносять нам: На загаль
них зборах тов а «Руска Бесіда- в Станиславові І вибрано до виділу на рік 190 >: Ви. ради. Кара-
! новича головою, проф. Рибчука містоголовню, ради. Стеблецко!'о господарем, надрев. Міткевича касиєром, преф. Соболя секретарем, проф Да ниша і проф. Даниша і проф. Якубовича видї- лови.ми, надрев. Антоневича, о. Порайка і Кадай- ского заст. видїлових.
— З Бучача пишуть нам: Тов о «Сокіл» устро- ює в неділю дня У. лютого в комнатах «Бесіди»
вечерок з танцями. Стрій вечерковий. Вступ від особи 2 К, родинний для 3 осіб 5 К. Початок о 9. год. — Забавовий кружок • Сокола*.
— Вісти з Буковини. Головні збори товариства руский «Народний Дім» в Чернівцях відбудуть ся в середу дня 15. лютого 1905 року о 2. год.
по полудни в салі «Народного Дому». Дневний порядок: І) Звіт виділу з єго дїчльности в році 1904. 2) Звіт касовий за рік 1905. 4) Будова ха- чи длч бурси. — 5) Вибір 10 видїлових і 5 за ступників та 3 членів надзираючої ради та єї 2 заступників. 6) Вільні внески членів. — Виділ
Товариства •Народний Дім*.
— В справі руских імен власних оголосив о.
В. А. отеї влучні та інтересні замітки: «Ще до шісдесять років водив ся у нас неприродний звичай давати при хрещешо дітям чужі імена.
Ж ивим того доказом многі Русини і Русинки, старші і середних літ, що зовуть ся: Казимир, Владислав, Болеслав, Генрих, Адольф, Каролїна, Ванда, Аделяйда і инші. А лучав ся сей куріоз не лиш в сьвітских родинах, але також в роди
нах духовних осіб, котрим мабуть не могли бу- незвісні численні імена славаньскі і грецкі, по
міщені в «святцях» наших церковних книг, такі прекрасні такі милозвучі, як н. нр.: Володимир, Всеволод, Борис, Тарасій, Феодозій, Афаназій, (Опанас), Пантелеймон (ІІалько), Ольга, Анаста- зія, Євдокія, Пелагія, Віра, Надія. Скаже дехто:
«Ет се дрібниця, як звав, так звав, коби що дав». А, по моєму з таких і подібних дрібниць повстала тота перегорода, котра так різко відді
ляє нас від народа, а паш нарід від Буковинців та Українців. Ну, але якими мотивами руково- дились наші діди і батьки, щ ■», маючи у себе такий запас поетичних, гарних імен, заводили якісь заморені? Догадуюсь, що ось якими: Най перше немаловажну ролю грало тут низьконо- клоньство перед всім, що заграничне. Сейчас приходить на гадку вивіска Гоголївского шев
ця Івана Іванова: „Иважь Ивановч,, иностранец'ь ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ. При змін: місяця про
сім о наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівняне залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
...»а ,т » г...,чі " УІД < Я В М И Я Е д И Я И И И И И М Я И 8 а с :
Н о в н н і; и.
— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат. Ефре- ма; римо-кат Схоластики. — В с у б о т у : руско кат. Ігнатія, Романа; римо-кат.: Дезидерія, Ефр.
— „Кероль Едіп“ для ученикіз. Аматорске представлене драми Софокля «Король Едіп*
відбуде ся в понеділок по полудни в салі
«Ґвязди» виключно для ґімназияльних учени- ДИРЕКТОР. З гордостию мушу признати, що армія обдїлює моє артистичне пристановище особлившою опікою!
ФОҐЕЛЬ. Так, так. Але добре, що стрічаю директора. Вже від давна хотів я з вами пого
ворити. Скажіть мені директоре, що то за шту
ку давали ви передучера ? Ніби комедия, чи щось, але що то за штука, де нема ані музики, ані співу, анї балету, ані красних дівчат, анї нічого, би мож було пасьміятись до волі ?
ДИРЕКТОР. Прошу пана, публика єсть ріжна, хочемо кождого вдоволити. Бачите пане, в л іт і..
ФОҐЕЛЬ. бели будете її дальше так роби
ти, ніхто з нас до театру не загляне.
ДИРЕКТОР (сьміє ся з примусом}. Вільні шутки!
ФОҐЕЛЬ. Я не шуткую, директоре! От, приміром, ви обіцяли нам вже давно: «Рай на земли< — і іцож ?
ДИРЕКТОР. Алеж овшім. Вже робимо про
би. Правда, пасе Ф інке? (Фінке потакує). Ах, не мають панове цонятя, скілько коштує нас ви
става чогось подібного.
ФОҐЕЛЬ. Я кжеж ролі обсаджені ?
ДИРЕКТОР. А, розумів ся, що найліпшими силами.
ФОҐЕЛЬ. Хтож буде грати Бебеь? Я дуже люблю сю ролю.
КАСЯ (солодко). Папа — мама!
ФОҐЕЛЬ. Пана - мама! Чудово! Правда, яка знаменита гадка казати говорити в ба-
изч, Лондона и Парижа. Попри тім треба по
ставити інстикти аристократичні: що сказали би на се люди, як би який там топвіеиг Гаврило або т а б а т е Явдоха їхали каритою, або давали ж урф ікс?! Инші ще робили се тому, щоби ді
стати від дідича або дідички презенту або „ще щось". А наконець були й такі, що творили се, не «відаючи, що творять». Слава Богу, що то все вже минуло, було та билєм поросло, а нині така проява то білий ворон.» Дальше автор ви
ступає проти надаваня при хрещеню подвійних імен, бо се не лише не оправдане уставами на
шого обряду, але недопускаєме. (Гляди: ГІелеш—
Пастирске богословів, II. видане Відень 1885, стор. 690). «Се чиста специяльність галицкої у- нїятскої інтелїненциї — каже дальше автор; — у православних Українців лучало ся таке лиш в минувшім столїтю, дуже рідко, і то лиш в т а ких шляхотских родинах, що їх голови вихова
лись в єзуїтских колегіях і сліпо перенимали манери і звичаї польскої шляхти. Я не шовініст і зовсім не ворог Іспанця за то, що він свого но
вонародженого «младенца» наділяє десятками і- мен, але думаю, що пора уже нам раз стрічати всі чужі латки з нашого гарного национального убраньства».
— Руский народний театр переїздить в поло
вині сего місяця зі Львова до Станиславова і з днем 16. с. м. починає ряд представлень в те
атрі ім. Монюшка.
— В краєвій молочарскій школі в Ряшеві по чинає ся дня 1. марта висший ,8-місячний курс молочарский для вивченя управителів і помічни
ків парових і ручних молочарень. Кандидати м о
гуть зголошувати ся до 20. лютого с. р. Наука безплатна. Оплата за удержанє 240 К. Убогі у- ченики могуть одержати звільнене від оплати.
— Парцеляция. Село Голигради коло Торского набули братя Бретлєря від Айнгорна за 130.000 К і з весною пічнуть ґрунти парцелювати.
— Аґітация проти балів. На вчерашнім балю
«Братнєй помоци слух, університету» в міскім касинї серед найліпшої забави розкинув хтось з ґалєрнї друковані картки. На салї настало з а мішане; карткові відозви взивали розбавлену пу- блику «забирати ся домів», бо в хвили, коли польска кров пливе в Королівстві і в Манджуриї, не годить ся братям і сестрам убитих і ранених гуляти і веселити ся. Авюри сеї остороги ося
гнули своє по части. Танці перервано, а много гостин забрало ся з балю, здаєсь, в обаві, аби з ґалєриї не зроблено якого більшого збитка.
— Убогий учзник IV. к і. акад. Гімн, у Львові сирота (норучений своїми учителями) просить через нас о ласкаву складку на оплату чесного в квоті 40 К. Поручаємо убогого хлопчину ла
скавій памятн нашої суспільности, а надіслані на ту ціль жертви викажемо в нашій часописи.
— Дла убого ученика на чеспе зложили у нас дальше: ВПов Тигко Ревакович зі Львова 2 К і ВПов. Богдан Рожанский зі Львова 1 К. Разом доси 5 К.
Всячина
— Таємна траґедия. Перед двома тижнями ми донесли, що в готелю Кляйна в Кракові помер затроєний морфіною др. Пйотровский, професор акад. ветеринари! зі Львова, а найдена з ним п.
Ядвига Бжозовска зі Львова була наслідком встрикиеня єї морфіни зовсім непритомна. Хору перенесено до шпиталя. Коли она прийшла до себе, оповіла, що др. Пйотровский завіз єю до Кракова і обіцяв найти їй відповідну посаду.
Там заїхали до готелю Кляйна і їли разом ве- черу, при якій она втратила намять по випитю горівки. ТІІо діяло с я потім, п. Бжозовска не па- мятає. Вияснена таємної події нема, а тепер, здає ся, надія на те зовсім пропала, бо хора небезпечно заслабла на запалене бедра в тім місця, де де. іійотр. встрикував їй морфіну. Лі
карі не мають на.іїї уратувати хору від смерти.
і— Цар і о Гапон. В Росиї оповідають собі таку цнекдотку: Д ) царя прийшов о. Гапон і представив невіді адні відносини в державі, та сказав, що в цілій Росиї нема нїодного попа, котрий би не пив. нїодної монахині, що вела би ся морально та жодного чиновника, котрий не брав би хабарів. - «То неможливе», відповів цар. — «Залижім ся» — відповів о. Гапон. — І заложили ся оба о грубу квоту. По довгих мі
сяцях найдено вкіпци примірного попа, монахи
ню і чиновника. Гапон програв і мусів заплати
ти заліжку. З а ті. гроші цар справив бенкет і запросив найдену нримірну трійку. Але що, на бенкеті пін упив сн, звів монахиню, а чиновник за 10 рублів прирік цілу справу затаїти.
лєтї ?
ДИРЕКТОР. Дїйсно..І навіть не знаю бале
ту, в котрім б и ..
КАРИНЬСКИИ {котрий майже через цілий час вдивлював ся в Липу). Ся роля єсть якби нарочно для панни Рідель написана. Єї справжня дити
няча наївність...
АІІНА (хоче вибухнути).
ФІНКЕ. А так, Бебе танцює звивайно на- і вна.
КАРИНЬСКИЇІ. А в тім костюмі було би вам дуже до лиця, — о скілько ми, бідні смер- тельники можемо о тім судити!... (сьміх).
КОН (більше про себе). Алеж Бебе не має на собі нїчогісїнько, кромі сорочки...
ДИРЕКТОР (острб). Так єсть. Бебе буде танцювати панна Рідель.
КАРИНЬСКИИ. До побаченя, пане дире
кторе!
ФОҐЕЛЬ. Сервус! (Оба салютують).
ДИРЕКТОР (здіймає капелюх і дуже низько клацяв ся). 0 , було се для мене правдивою че
сти ю!...
(Кариньский і Форель відходять).
(Дальше буде).
П0СМЄ-..ТНІ І оповістки.
- Юстина з Покиньских Ничаєва, вдова по пароху в Завадцї, упокоїла ся у Львові дня 8.
с. м. в 85. році жигя. В. ї. п.1
Наука, штука, література.
— Учитель ч. 3. з 5 . ЛЮТОГО с. р. містить отеї іСратї: З чого нам национально осьвідомляти ся?
— Деякі замітки і ради в справі початкової на-
