Ч. 238. Львів, Пятниця, дня 20. жовтня (2. падолиста) 1900. Річний IV.
Передплата
на »Р У СЛАНА» виносить:в Австриї:
ва цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 кор.) І на чверть року 2'50зр.(5 кор.)
• на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків 1 Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІПашкевича.
; , *
• Виходить у Львові що дня ;
! крім неділь і руских сьвят і о год. 6-ій пополуднії.
Реданция. адмінїстрация і ■ експедиция «Руслана» під ч. 9 : ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- ' педиция місцева в Аґенциї Со- 5 коловского в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи звертаь ся лише • і на попереднє застереженя. — і
" Рекламацій' неопечатані вільні
| від порта. — Оголоиіеня зв і- і чайні приймають ся по ціні І 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По-
! дяки і приватні донесеня п >
і 15 кр. від стрічки. »
Не і етрашгаі, як иашинш.
Коли 18. с. м. скликав львівскнй ка- цапский штаб
сроїх»мужей довєріж на наради в справі кандидатур і політичної тактики, то радили там зовсім відосібнено і »таєнственно«. З реляций »Ґалїчанїна«
довідав ся сьвіт лише стілько, що ухвале
но резолюцию, висказуючу потребу консо
лідації']. Колиж нині »Народний Комітет*
зібрав ся на довірочні наради, львівскнй москвофільский штаб забажав мати там своїх делєґатів. На дотичне письменне жа
дане »Народна Рада* не відповіла каца
пам і ото в сам день зборів »Народного Ко.мітета* оголошують гг. Добряньский і Павенцкий, як заступники »Русскої Ради*
своє »Ізвєщеніє<, в якім узурпують для себе провід виборчої акциї.
Не входимо вже в льоґіку сеї москво- фільскої тактики. Звісно, у них льоґіка така, яка їм потрібна для цїли, витиченої з гори. Ми констатуємо лише з вдоволе- нєм факт, що москвофіли побачили себе нарешті зізольованими і примушені тепер виступити окремо, як фракцня, не маюча жадної знязи з народним, руским сторон- ництвом. Нехай тільки ідуть самі, а слабі їх ноги не донесуть їх далеко. Нехай і як вони гороїжать ся на папері, то дійсність викаже їх неміч. Нехай лиш не мають покришки консолїдацийної фірми, а їх діла обличать їх низьку і підлу проґраму!
Що-до будучих виборів, на жаль, ми не плекаємо великих надій. Пересунене народної політики »на ліво* до радикалів, нерішуче виступлене провідників нової на
ціонально-демократичної партиї в справі часткових консолїдаций з кацапами на про
вінцій, мусїло вразити немило всі умірко- вані і щиро-народні круги нашої суспіль
ності!. Як кацапи своєю консолїдациєю просто видерли народовцям їх народну орґанїзацнго, а тепер вже і назву, так те
пер опанували єї радикали в сей спосіб, що для широкого загалу спокійних і по
важаних Русинів не стає в ній місця.
14
Скапаний сьвіт.
Ш тука в 4 діях зі сьпівами і танцями В Л А Д . О Р Л А Н А
переклав : Йосиф Стадник.
(Далі).
СОБКО. Або ми, або ніхто!
НАСТЯ (д. с.). Одно з двох...
СОБКО (глядить зягд ока). О, не одно з двох!
НАСТЯ. Не знаєш, що я думала...
СОБКО (встає). Я знаю, що ви нишком іна
кше думаєте, а голоснб знов інакше... Знаю добре.
НАСТЯ. Що знаєш ? Скажи...
СОБКО. Думаєте, іцо ми будемо в масничці бити масло, а ви з’їсьте маслянку тай масло...
Ага! Розумно?
НАСТЯ (л ю та / То ти таки й ? Пожди!
СОБКО. Слинка вам іде. Вже наперед об
лизуєте ся на те, що не ваше.
Сі причини, коли не знеохотять і не відстрашать від горожаньскої роботи над добрим успіхом виборів, то в кождім разі введуть заколот, виломлюване ся з карно- сти і взаїмне поборюване себе в лонї на
родного сторонництва. В нашій цілій полі
тичній роботі, ми з нашої сторони не за
ступались за нічим иньшим, як за спокій
ною, реальною політикою на чисто-народ
ній, руско-україньскій почві. Нехай буде, що і горячійщі елементи вважали сю' дорогу заповільною, средства і успіхи недостаточнимп, але всеж наша дорога веде в одну сторону, якою можна дійти до здїйсненя всіх найвисших ідеалів. А мимо того істория послїдних лїт була сьвід- ком правдиво братоубійчої борби на сім щиро-народнім шляху, найбільше неполї- тичними, тривіяльннмн і нечесними спосо
бами.
Така тактика безідейності! і некон- секвенциї виявить свої лихі наслідки і при теперішних виборах. Але вже тепер при
несли сї вибори значну побіду руско-на- родній ідеї, очищене народного орґанїзма від москвофільскнх ришхів. Коли /Ґалїча- нїн* вговорює в »Народний Комітет*, що ему недостойно радити осторонь »страха ради перед »Русланом«, то тим самим виставляє нам сьвідоцтво, що до сего про- ясненя руско-україньского політичного о- виду ми причинили ся в головній мірі.
І сей факт буде вихідною точкою нашої дальшої роботи. При всій важности тепе- рішної виборчої хвилі ми не забуваєм ні
коли і не перестанем накликувати другим, що значінє виборів є на кілька літ, а зна
чінє народної ідеї є на віки.
Не яло ся входити в компроміси з неґато- рами нашої національности, хотяй би навіть справді, як піддає »І алїчанїн* у своїм поясне
нні до згаданого »Ізвєщенія«, при такім ком- промісї »кандидагура г. Ю. Романчука не спиталась би із одного округа в другий...
'Понад особисті і партийні успіхи повинна присьвічуватн народним сторонництвам їх народна ідея і задля сих успіхів жаден щирий народовець не повинен Є1 посьвйги-
НАСТЯ. Коли ти такий, коли ти мене вже наперед хочеш від всього відсадити, роби собі сам!
ЗУЗЬКА. Мовчи, Собку!... (Хватав його за рамя).
СОБКО (грубо'). Пусти!
ЗУЗЬКА. Про мене, крутіть собі карчила!
Що мене се обходить... (їде до вікна).
НАСТЯ. Відкидаю ся. Анї чути не хочу!
Робіть, коли ви такі мудрі! (До Собка притише
ним голосом). По якого чорта влазиш поміж чужі тини? Гониш, як гончий пес. Гляди свого діла — чуєш! Що тобі з того прийде?
СОБКО. Щ о? Вигралисьмо процес...
НАСТЯ. А будеш же ти вмів використати се? (Тихше). Слухай-же тепер, що тобі скажу Не виривай ся наперед, нехай вона війну веде...
ЗУЗЬКА (підходить, вони переривають). Хо
чете з чужого вогню бараболі вигортати ? Сте
режіть ся, стережіть, бо попечете ся!...
НАСТЯ. Що се ?
СОБКО. Чого ти хочеш ?
ЗУЗЬКА (глумливо). Гляджу у стайню!...
ти хотьби на хвилю. Ба, та і які се були успіхи! — ми бачимо з наведеного »Ізвє
щенія* — що нині загирена і заплїснїла вже колись »Русская Рада* має сю без- личність ставити себе на чоло заступниц
тва галицко-руского народа та узурпувати для себе провід в теперішних виборах.
Але добре сталось, що так склалось Гор
диня приходить перед упадком. І се »Ізвє- щеніє* >Русскої Ради* стане для неї по
смертним плякагом!
(ІІ[Ж ВДК .111 МИНІМО.
Залізці,
ЗО. жовтня.
Дня 29. жовтня прибув до нашого міста посол Барвіньский, щоби перед виборцями су
дового округа залозецкого здати справу із своєї дїяльности в соіімі і в раді державній. Оетатний раз був п. Барвіньский в -Залізцях в р. 1895, а о скілько память тутешних людий сягає, ніхто з єго попередників до нашого міста ніколи не являв ся і не здавав справи з посольскої дї
яльности. Рада громадска тутешна, що мала тілько доказів щирої опіки п. Барвіньского для справ нашого міста, ухвалила на остатнім своїм засїданю взяти корпоративно участь в збор ах скликаних п. Барвіньским на день ЗО. жовтня і в тій цїли відступити ему салю ради громад- скої. Окрім радних і міщан тутешних прибуло з околичних сіл до 80 селян, котрі мусїли вже тиснути ся також в прилеглих .сїнех. Явило ся також місцеве духовеньство, а замісцеві деякі надіслали оправдана. П. Барвіньский відкрив збори і подякував за труд при бувшим та про
сив, щоби збори вибрали предсїдателя для про
воду нарадам і щоби по єго снравоздавю кож- дий, що має яке бажане, або запитане, зовсім щиро і отверто се висказав. Предсїдателем збо
ру вибрано бурмістра тутешного п. ІІитляра, а заступником кс. д-ра Яроша, тутешного прихо
д н и й . В більше як двогодинній бесїдї пояснив п. Б-нн важнїйші закони ухвалені від р. 1895 '(коли остатній раз здавав тут справу), як за- кон податковий, цивільний, закон о відписува
нні ґрунт, податку наслідком елементарних шкід, нї'чо більше. (Глядить на н и х ,— сьмів с я — готі не знають, що думати).
СОБКО (бе кулаком об стіл). Сто чортіві Хто з кого кпить ?
НАСТЯ. Маєш Зузю!
ЗУЗЬКА. Ви самі з себе! (Хоче відійти).
СОБКО-НАСТЯ. Що?
ЗУ ЗЬКА (відвертав ся, енерхічно). Хочете,—- скажу вам. Я не дитина, щоби робити зі мною, що тілько захочете... сама собі раду дам!
СОБКО-НАСТЯ. Зузька, що ти верзеш! Таж ми з тобою...
ЗУЗЬКА. Доки вам треба!... Намовлялисьте Каптого до женячки зі мною...
СОБКО. А так!
ЗУЗЬКА. ...бо хотіли, щоби вам дістало ся батьківске віно. Думаєте — не знаю? Тепер не маєте нічого — мізерний клинчик, хотїли-биоь- те мати більше! Що, може ні? що? А нехай би я тут була прийшла
ли-б ви мене упекли!...
но! — то живцем бу-
(Далї буде).
2 відтак обговорив начерки законів внесені в но
вій раді- державній 1897 і склад нової ради (V курия), пояснив справу австро-угорскої угоди і язикові розпорядки та викликану ними обструк- цию, а на останку важнїйші справи в делєґа- циях і соймі і подрібно деякі справи заступо- ваних ним повітів (будову доріг, школи і т. п.) і міста Залозець. При кінци розділив н. Б-кий деякі свої бесіди передруковані з стенографіч
них протоколів сойму, ради державної і делєґа- ций, іцоби виборці' могли переконати ся. коли, як і про що иромавляв їх посол.
Зібрані вислухали сего справоздапя з ве
ликою увагою, почім начальник громади, міща
нин Питляр вніс, щоби послови висловити дові- ріе і поставити єго знов кандидатом при над- ходячих виборах до радц державної. Збори ухва
лили одноголосно се внесене. Відтак виборці з ріжних сторін представляли послови свої по
треби, а иньші, як з Тростянця, з Ренева і пр дякували послови за поміч, яку їм висьвідчив при будові церков, в справах шкільних, громад- ских і т. д. О год. 3-ій відбув ся обід, даний в честь посла радою громадскою, в якім взяли участь місцеві сьвященики і інтелїґенция, радні і деякі селяни. Се є найліпшим доказом, що селяни і міщани нашого судового округа умі
ють оцінити реальні придбана, якими може ви
казати ся п. Барвіньский і що аґітация розви
нена в тих сторонах о. Зельским (розкидане іпамфлєтів проти п. Барвіньского) не тілько не найшла послуху, але всі бачать, що контркан- дидат воює ненавистию, пристрастию і неправ
дою, а звісно: неправдою сьвіт перейдеш та не вернеш ся!
В ід н і» на „Отверте и м і “ о. І. Копкім,
Ви. о. Коцюба, Сов. Коне, і парох Слеші пов. товмацкого, помістив на днях в «Русланї»
до мене яко кандидата з IV’. куриї окр. виб.
Станиславів - Богородчани - Надвірна - Товмач »о- тверте письмо» з запитами, на котрі я, прочи
тавши дотичне число «Руслана», вважаю моїм обовязком відповісти.
Розумію інтерпеляцию о. Коцюби так, що ему розходить ся головно о становиско, яке я яко посол заняв би в справах віри і рускої церкви.
Отже що-до того я позволю собі навести передовсім слідуючі факти:
Вже в р. 1893. стояв я за автономію в спра
вах церковних і тої автономії я фактично боро
нив. Була се хвиля, коли Баденї розпочав був
»Ки11иг-Катр£« против руского духовепьства і щоб змусити єго до своєї політики та стерори
зувати, закинув єму вину в масовій хлоискій еміґрациї. Тоді то я, пробуваючи на університе
ті у Відни, урядив демонстрацийні збори Руси- нів-академиків за для сеї справи і ще яко член -радикальної партія в полеміці з «антіпопівскою»
фракциєю написав між иньшими таке: «Ми Ру
сини не повинні допустити, щоб хто-небудь мі
шав ся в наші церковні справи; ми повинні сто
яти на становиску автономії церковної, бо в тім лежить частина нашої національної независи- мости, частина наших народних прав*. (>Народ<
ч. 1. з 1893 р. Допись з Відня).
Коли я в 1899 р. заснував власну часопись враз з д-ром Охримовичем »Будучність<, то і в тій часописи я виступив знов в тімже самім змислї в статі >Новий Митрополит» («Будуч- ність« ч. 2.)
Врешті в програмі народній, котрої суб
страт укладав я з д-ром Охримовичем. а що-до справ церковних також при помочи Вп. о. Сте- фановича і котра то програма мене, яко члена народного сторонництва і єго заряду, безусловнб обовязуе, написано таке в справах церковних:
«Домагаємо ся для рускої церкви такого ула- дженя єї відносин, щоб не була виставлена на ніякі чужі впливи і могла служити вновни ру- скому народови. Специяльно що-до обсаджува
на церковних бенефіций домагаємо ся знесеня патронату і виливу правительства, а що-до іме
нована руских церковних достойників усуненя впливу чужих і ворожих нам елементів та об
саджувана таких посад відповідно до інтересів і бажань руского народу і клира«.
З повиспіих що-йно наведених фактів ока- зує ся, що я все стояв, а яко посол стояв би
також на становиску нашої автономії в справах церковних і тої автономії бороніїв-бим, в чім знов ті-ж наведені факти дають повну ґарантию.
Що-до дальшої справи, порушеної Вп. ін- терпелянтом, віри і обряду, то я стою на тім, що кожда конституцнйна держава має строгий обовязок перестерігати свободи віри і віроісно- віданя, і тому я боронив би кождого, хто яко греко-католик був би в виконуваній своїх прак
тик релігійних і обрядових обмежуваний або з причини свого гр.-кат. віроісповіданя і обряду в який небудь спосіб властями, відмінно як люде других вірідоповідань і обрядів, уважаний або і кривджений.
Отеє моя відповідь в справах церкви і віри.
Кромі сего на інтерпеляцию о. Коцюби і з нагоди єї маю ще сказатп слідуюче:
Що-до духовеньства — я вже в радикаль
ній партиї був противником боротьби «против попів» зглядно загалу духовеньства (диви мої статї в «Будучности»), як знов з другого боку виступав я все і буду виступати против клери
калізму і кастовости, а то тому, що узнаю одно і друге за шкідливе для нас Русинів під зглядом національним. На мою думку сьвя- щеньство, як і решта народу, повинно в полі
тиці Груповати ся після особистих політичних переконань, а якісь примусові погляди і спосіб дїланя можуть відносити ся хиба до справ ста
нових духовеньства але не до справ народної політики. (Так впрочім діє ся і в західно-та середно-европейских краях; прим, при послїдних виборах в Бавариї католицке центрум йшло в явнім союзї з социялїстами; ірляндске сьвя- щеньство піддержувало довго рух революций- ний з причин національних та покривджена
«народної церкви» і т. п.). •
Що-до шкіл конфесийних, за котрі інтер
пелює мене рівнож о. Коцюба, то я є рішучим противником таких шкіл (як і веї дїлаючі сто
ронництва рускі), а се з слідуючих причин: по 1) що Русини належать до ріжних конфесий (римо-католики, православні, деякі жиди еіс) і тому школа віроісгіовідна розбила-б їх і снини- ла-б процес національної ассіміляциї; по 2) що наш постулат є і повинен бути самоуправа ці
лого народу справами вихованя — до жадань сеї катеґориї належить між иньшим жадане сво
єї ради шкільної краєвої зглядно поділу тепе- рішної на секциї — а здїйснешо сего постулату акция за віроісповідною школою мусїла-б пошко
дити: по 3) що належите ведене вихованя при теперішних культурних вимогах сповнити може лише держава (доказ тому також наші школи перед орґанїзациєю); по 4) що виховане релігій
не з наукою основ віри і практик релігійних є і при теперішній системі належито заґарантова- не; по 5) що конфесийні школи викликали-б се
ред молодого поколїня конфесийну нетерпимість та взаїмну ненависть з причин віроісповідних;
по 6) що засноване і удержанє віроісповідних шкіл при наших відносинах принесло-б величезні кошти; по 7) що конфесийну школу в Аветриї узнають навіть і партиї клерикальні йе Гасїо за неможливу до зд'обутя (антісеміти підносять сей постулат час до часу лиш для аґітациї!) і під
несене того жадана з боку послів руских нара
зило-© їх лише зовсім непотрібно наймогучійшим тепер сторонництвам ческим і нїмецким та у- труднило би їх положене і вплив в парламенті'.
Що-до справ економічних і социяльно-ио- лїтичних реформ (порушених рівнож в інтерпе- ляциї) то стою в тій мірі за ностулятами, ви- сказаними в народній програмі.
Тілько мав я виповісти на і з поводу »от- вертого письма» о. Коцюби; а даю сю відповідь публично, бо так бажає Вп. інтергіелянт, а по
тому длятого, що інтернеляций таких мав-бим більше, а волю відповісти нараз.
Львів дня ЗО. жовтня 1900.
Др. Евгеній Левіцкий.
Наслїдство престола.
Мимо заповідженого дневниками усуненя справи інартикуляциї присяги архикнязя Фран
ка Фердинанда з нарад угорского парламенту, поставлено єї на порядок дневннй і підданно дйскусиї в повній палаті'. Перший забрав голос
посол Франц Кошут, голова партиї независимих.
Бесідник заявив, що єго партия на інартикуля- цию ніколи не згодить ся, бо тут ходить не тілько о нарушенє прав жінки архикнязя, на що остаточно ще можна би згодитись, хоч пі
сля угорских законів кожда законна жінка у- горского короля має право зістати угорскою королевою, але також о нарушенє прав наслїд- ства престола і потомків архикнязя. Після промов ще кількох опозицийннх бесідників, що промо
вляли менше-більше в тім самім дусі', що Ко- шут, повстав на екранній лївицн страшенний гамір і посипались іронічні уваги під адресою міністра Селя, котрому закидувано, щ© не має відваги забрати голосу. Вкінци на внесене посла Ратная відрочено заеїданє, а на вчера заняв слово президент міністрів Сель. Бесідник відпер заміт, мовби інартикуляцпя нарушала угорску конституцию, бо вже саме предложенє де
клярациї перед форум сойму є доказом поша
нована сеї конституциї.
Що-до мерітум справи стверджує Сель, що архикиязь сам припав наслідки свого нерівного подружя і заприсяг єї в знаній деклярациї.
Однак не зрік ся престола анї у власнім імени, анї своїх дїтий. Про се нема зовсім бесіди, бо деклярация не містить в собі абдикациївід пре- етола. Архикнязь заприсяг лише, що приймає на себе консеквенциї, які потягне за собою нерів
не подружє, після загальних понять та відвічно
го звичаєвого права. Архикнязь вчинив се до
бровільно і рішучо з наміром оминути хотьби якогось сумніву що-до єго постанови. Моргана
тичні подружя істнують вже від давна і у инь- ніих народів, а також і в цїсарскім домі збув ся вже один такий случай.
Коли пос. Кошут твердить, що закон дому Габсбурґів не стоїть висше від угорских зако
нів, то президент міністрів мусить заявити, що Габсбурский дім має не закон, а радше збірник звичаєвих прав, які нормують єго чисто фамі- лїйні відносини. Таке право має кожда фамілія, коли оно лише не стоїть в суперечносте з іс н у ючими законами. Статути цїсарского дому є знані міністрам і не заключають нїчо такого, що противило би ся угорскому законови про на
слїдство престола. Але сї закони зачисляють лише тих потомків до архикнязїв і архикнягинь цїсарского дому, які походять з рівного подру
жя. В виду сего, теперішня подруга архикнязя Франца Фердинанда не може бути архикняги- нею Габсбурского дому, а тим самим і не мо
же стати угорскою королевою, хотяй певно она з всею симпатиєю буде відноситись до угорско
го народа, коли єї муж засяде на єго королїв- скім престолі..
На гамір, який тут зняв ся на лївици, від
повіла правиця і центрум живим протестом, а пос. Людвик Оляй заявив: Подругу Франца Фер
динанда прийме угорский нарід з тими самими чувствами і поважанєм, хотяй не буде міг єї величати своєю королевою задля перешкоди, яку створив не угорский нарід, але єї власна децизия! — Вкінци просить президент міністрів, щоби пошановано найсьвятїйші родинні чувства і кінчить прошенєм о принятє закона. (Оплески і Гратуляциї від правиці і центрум). На сім пе
рервано наради.
Справозданє „Дністра'1.
(Копець).
II.
В Іоваристві взаїмн. кредиту «Дністер»
прибуло сего року 288 членів і було в дни ЗО.
вересня всіх членів 1.879, котрі декляровали уділи в сумі 97.550 кор., а зложили по день ЗО.
вересня с. р. 73.260-33 кор. або 75-10% декларо
ваної суми.
Зголошень о позички вилинуло 632 з ко
трих полагоджено прихильно 399.
Виплачено до кінця вересня на 365 скриіі- тів СУМУ ■ . • • . 214.650 кор.
на векслї суму . . 30,080 кор.
разом . . 244.730 кор.
Сплачено сего р. позичок в сумі 122.60074 кор. З кінцем вересня оставало 1.699 позичок в сумі 773.686-89 кор.
Вкладок щадничих було з кінцем вересня 974 на суму 725.563-51 кор.
В часі від 1. січня 1900 до 30. вересня
з с. р. вложило 873 сторін суму 234.58060 кор.,
а виняло 584 сторін суму 189.146-97 кор.
Фонд резервовин побільшив ся о 1.520 кор.
88 сот. і виносить 6.759-92 кор.
Специяльна резерви страт побільшила ся о 305 кор. 51 сот. і виносить 758 кор. 83 сот.
Капітал власний Товариства виносить 80.80908 кор.
Капітал оборотовий виносить 862.20Н 1 кор.
<о 108.892-79 кор. більше ніж в попереднім році).
Оборот касовий в протягу 9 місяців вино
сив 1,460.463-45 кор 111.
На житє обезпечило ся за посередництвом
«Дністра» 85 осіб на 155.800 кор. капіталу і від тих обезпечень і за інкасоване премій житєвих зи скав фонд емеритальний урядників «Дністра*
1.286 кор. 96 сот. Се повинно для наших лю днії бути заохотою до обезпечуваня ся на житє за посередництвом «Дністра*.
По відчитаню і принятю до відомости справозданя так Дирекциї як і комісиї ревізий- ної заняла ся Рада надзираюча полагодженєм нньшпх біжучих справ.
На предложенє Дирекциї рішено уділити в дорозі ласки для членів, котрі стратили право до відшкодована по мисли приписів статута, а то узглядняючи всі промовляючі за ними об
ставини і так:
1) Громаді Лучицї пов. сокальского в
квоті . . . . . 400 кор.
2) Павловн Бруховн з Добрусина пов.
жовківского в квоті . . . 150 « 3) Николї Різникові! з Саранчук пов.
бережаньского в квоті . . 200 « 4) Федорови Бабнньскому з Підгай-
чик нов. коломпйского в квоті . 300 « 5) Ів. Підгурскому з Плетенич пов. пе-
ремишляньского в квоті . . 200 « 6) Ів. Дмоховскому з Б елза пов. со-
кальского в квоті . . . 150 « Разом порішено виплатити в до
розі ласки 6 відшкодоване в сумі . 1.400 кор.
Опісля на предложенє Дирекциї іменовала Рада надзираюча сталими урядниками в X. ран
зі (асистентами III. кл.) практикантів Ярослава Нижанковского і Бронислава Остапа Гулевича.
Н О В II н к и .
— 0
Іван Попель зДовгопола, як нам доно
сять з Косівщини, надяганий доокресними се
лянами, які в нїм мають щирого дорадника і повного посьвяти оборонця против .всяких кринд і визиску, наміряє кандидувати. з IV . куриї округа Коломия-Косі в-Синтин.
— Леґенди кружать про арештованого в Тер
нополя Будзиновского. Доносять, що він і тепер як при послїднім арештованій в тім самім Тер
нополі! підчас виборів, не хоче принимати по
живи і мав заявити на вступі до вязницї, що
«або випустите мене на волю, або вивезете на цвинтар*. Нинішнє ВІешо Роївкіе в телеграмі з Тернополя доносить, що Будзиновский мав втїчи вчера з вязницї в перебраню мулярского робітника, яких там богато працює тепер при будові криміналу. Однак се лиш поголоска, яка ще не має потвердженя. Кажуть, що увязненє Будзиновского зарядила не тернонільска ироку- раторня, а львівска надпрокуратория.
Справа знесеня станиславівскої зелїзничої дирекциї, о чім ми недавно донесли, представ
ляє ся після иослїдних інф орм анті троха інак
ше. В ІІеремншлн має дійсно основати ся нову дирекцию, а то силами львівскої і краківскої дирекциї, котрих чпнности значно зменьшать ся.
Станиславівска дирекция лишає ся на дальше, лише значний процент свого персоналу віддає новій дирекциї в Перемишля і чєрновєцклі екс
позитурі, котра буде значно побільшена.
— З галицкої Каси щадничої
одержали ми от
еє письмо: Роздача нагород (з черги 33.) домо
вим слугам мешкамцїв міста Львова відбуде ся дня 31. грудня 1900. о 10. годині перед полуд нем в Діірекциї галицкої щадничої Каси.
О сі нагороди могуть старатп ся слуги родом з Галичини та Великого Княжества краківского, коли викажуть ся службовою книжкою та дока
жуть, що у того самого службодавця, від ко
трого о нагороду старають ся. або у єго роди
ни служили у Львові без перерви не меньше як 15 літ, а з сих найменьше послїдні 3 роки. На
віть слуги, котрі перед 6 літами одержали на
городу, могуть знова старати ся тепер о наго
роду, коли через протяг сих 6 літ у сего са
мого службодавця або но смертн сего у єго родини мешкаючої у Львові зістають в дальшій службі. Кождому слузі, котрий з такою кни-
— Календар. В п я т н и цю : гр.-кат. Артемія муч.; рим.-кат. День задушний. — В с у б о т у : гр.-кат. Іляріона Вел.; рим.-кат. Губерта.
— Поминальне богослуженє
за душу бл. н. Оме
л ян а Огоновского, довголїтного професора рускої мови й літератури в львівскім університеті і многозаслуженого трудовника на ниві рускої науки, довголїтного голови товариства «Просьві- та«, першого директора фільольогічної секциї Наук. Товариства ім. Ш евченка і т. п., відбуло ся нині в Успеньскій церкві. Поминальну (Служ
бу відчитав сотрудник о. Давидович, а до пара- стасу станув відтак ще другий сотрудник о. і Красицкий. Слаба участь споміж рускої сусніль- ности стає найвимовнїйшим доказом, як у нас не уміють оцінити і почтити заслуг люднії, іцо весь вік свій трудили ся з саможертвою для народу і оставили по собі поважні сліди своєї успішної і хосенної праці. Передовсім кожному' мусїло се впасти в очи, що окрім проф. Колесси
і Студиньского не явив ся ніхто більше з про
ф есорів університету Русинів (не говоримо вже о Поляках), де покійник більше четвертини сто- лїтя був окрасою аііиае шаігіє. З рускої ґімна- зиї окрім проф. Громницкого (свояка покійного) не бачили ми нікого більше, а вжеж се майже всі єго ученики, що єму завдячують своє нау
кове образованє. Чиж се такий приклад, панове професори, даєте своїм ученикам, тому молодо
му поколїню, яке повірено вашій опіці і прово
дові!?! При нарастасї сподівались ми побачити хоч кількох катехетів (а є їх у Львові кілька- найцять), котрі також були учениками пок. Оме
ляна. А деж був виділ товариства «Просьвіта*, Наук. Товариства ім. Ш епченка, Руского това
риства педагогічного і т. и. і то в день вільний від науки і бюрових занятий, бо сеж лат. сьвя- то?! Надармо гляділи ми за репрезентантами всіх тих товариств. А деж була та «Молода Україна», у якої хиба «великих слів велика си
ла тай більш нічого*?! Ось так уміють у нас цінити і пошанувати заслуги одного з перших синів України-Руси, заслуги того, якого широ
кий сьвіт науки числить і поважає як одного з поважних иредставителїв на полі славяньскої науки. Се є сумний доказ безідейности, бездуш- иости і недокровности тої суспільносте котрої одиниці при всяких нагодах голосять, що гото-
ві житє і кров дати за нарід, а тут не спосібні понести маленького труду, щоби почтити память одного з перших руеких патріотів і трудовни- к:в. Сим видає руска суспільність сама на себе засуд.
— Рускі путники
прибули до Риму дня 26.
жовтня і станули кватирою разом з оо. єписко
пами Шептицким і Чеховичом в готели Анґлїй- ско-американьскім. Другого дня оба оо. єписко
пи, оо. мітрати Волошиньскиії, Фациєвич і Бі- лецкий відправили Службу Божу над мощами бл. н. митр.. Пос.Сембратовича в каплиці Пропа
ганди і відвели їх до крипти при тій каплици на вічний супочинок. На богослуженю явили ся всі паломники і богато Італійців. По похоронах всі рускі паломники під проводом Дреосв. єпи
скопа Шептицкого звиджували римскі церкви.
Дня 28. жовтня по Службі Божій кардинал Лєдоховский приняв руеких паломників на дов
шій авдиєнциї, а другого дня були всі на авди
єнциї у Сьвятїйшого Отця.
— Щедрий дар. •Філія руского педаґоґічного Товариства в Станиславові оголошує з вдячно
сті! ось яке письмо щедрого жертводателя:
«Станиславів дня 27/Х. 1900. До Хвального Виділу Товариства педагогічного в Станиславо
ві. Небавом входимо в новий вік, новий період в житю народів. Стан, в якім нас Русинів хви
ля ся застане, рішати ме о нашій народній сьві- домости та спосібности до культурної праці, а тим самим о нашім праві до місця поміж циві
лізованими народами. Уважаючи собі за честь бути членом Товариства педагогічного, що по
клало собі далекосяглу задачу придбати нашо
му народови як найбільше патріотичної інтелї- ґенциї споміж широких а убогих верств нашої суспільності!, уважаю моїм патріотичним обо- вязком в так важкій хвилі житя народу зверну
ти увагу Хвального Виділу на пекучу потребу побудована власного дому для бурси Товари
ства, котрий би відтак став розсадником прав
диво руско-україньского духа на окружаючі по
літичні повіти. Даючи інїциятиву до того так донеслого діла, жертвую на згадану ціль (будо ву дому бурси) з моєї сторони квоту 2.000 (два тисячі) корон, які я по доповненій звичайних касових формальностий до рук Хв. Виділу в найблизшім часі зложити готов, а заразом з на
годи недалеких загальних зборів Товариства у- важаю вказаним, щоби Хвальний Виділ вже на сегорічні загальні збори дня 1. падолиста явив ся з проектом призбирана дальших на будову потрібних фондів. Маючи в Бозї надію, що мій почин відібє ся згідним та жертволюбним від
гомоном в серцях патріотичної нашої суспільно
сті!, бажаю Хв. Видїлови за приміром других центрів руско-народного житя дійти як найскор- ше до пожаданої цїли, а поки-що уіуаі єецивпє!—
З правдивим поважанєм — др. Іван Гробеяьский,
крилошанни*.жочкою зголосить і висші літа служби докаже в канцеляриї галицк. щадничої Каси, видасть ся друкований блянкет просьби, який по відпо
віднім виповненю вказаних рубрик, службодав- цем та приналежним урядом парохіяльним, в тій самій канцеляриї треба віддати найдальше до дня 1. грудня сего року, позаяк пізнїйші зголошеня не будуть узгляднені. Хто в назначе
нім дни особисто не відбере признаної єму на
городи, або не подасть причини, чому не явив ся в назначенім речинци, припише сам собі випу, коли відкажуть єму нагороди.
— Женщини а академія красних
штукв Кра
кові. Депутация жепщин, що образують е н в м а - лярскій штуці, внесла до академії красних штук в Кракові просьбу о дозволене женщинам поби- рати науку в тій академії. Директор академії п.
Фалат заявив депутациї, що він є за тим, щоби женщини мали вступ до академії, і порадив віднести ся до намісника і до міністра про- сьвіти.
— В справі Яґодзїньского з Коломиї, що кіль
ка місяців тому застрілив був будівляного під
приємця Шмідта, доноецтьз Відня: Касацийний трибунал відкинув зажаленє неважности впесе- не засудженим на смерть Яґодзїньским за скри- тоубійче замордоване ІІІмідта.
— Цісар Вільгельм виголосив на днях в Ель- берефельдї 708. промову від часу, коли вступив на престол.
— Процес Гільзнера. З черги переслухано в ч е ра як сьвідка Авфрехта. Сьвідок розказував, що коли раз поспитав Гільзнера, чи то він убив Грузївну, то Гільзнер склонив голову і нічого не відповідав. Авфрехт говорив дуже голосно
ічасто називав обжалованого «лайдаком*, «зло
чинцем*, так що предеїдатель мусів єго напо- минати. На питаиє оборонця, чи сьвідок є като
ликом, відповів сей, що є з походженя жидом, а від 9. року добрим католиком. Сьвідок Фри- дерика Броз зізнала, що в ночи з 29. на 30.
марця чула через отверте вікно, як на дорозі розмовляло кількох жидів, а між (ними був Гільзнер і Авфрехт. Послїдний мав сказати Гільзнерови, що всяке підозрінє усунено би з него, якби він вступив на хвильку до божниці та тим міг виказати своє а 1 і Ь і. Якийсь Бо- данский мав сказати що-до убійства Грузївної, що «она була трефною*. Ту розмову чув також слідуючий сьвідок, матір Фридерикш Дальше зізнавав Яков Шіллєр, котрий боронив Гільзне
ра і називав єго побожним і невинним. Сьвідок Боданский заперечив, немов би то Брозова і єї дочка чули, як він похваляв злочин Гільзнера.
Сьвідок Імануїл Фрішер, який мав бути також присутний при тій бесіді, заперечив зізнаню Брозової і єї дочки. Коли приведено до очий Брозову, єї дочку, Авфрехта, Шіллєра і Фріше- ра перші два сьвідки обставали при своїх зі- знанях. Опісля по відчитаню зізнань иньших сьвідків, та ореченя лікарів з Кутної Гори про психічний стан Гільзнера приступлено до пере
слухана лїкарів-нсіїхіятрів, котрі заявили, що Гільзнер є умислово здоровий. Вкінци відчитано ореченє лїкарского виділу праского унїверсите- та що-до плям найдених на одїжи обжалова
ного. Після ореченя не новело ся хемічно роз- слїдитн, чи плями походять з крови. Па сім покінчено вчерашну розправу, а продовжене єї наступить дня 2. падолиста.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 1. падолиста. Цісар удає ся завтра до 1 еделє на Угорщину.
Прага, 1. падолиста. Намісництво оголошує розноряджанє міністерства внутрішних справ, у- нравнююче краєвий виділ до побираня також на падолист і грудень додатків до краєвого по
датку в тій самій височині, як в минулім році, з застереженєм, що сойм прийме се відтак до відомости.
Мадрит, І. падолиста. З причини ростучого руху Карлістів наміряє иравительство знести кон- егитуцию в Іспанії.
Рим, 1. падолиста. Парламент збере ся 22.
падолиста.
Рим,
