Львів, Субота, дня 3. (16.) січня 1904. Річник VIII.
*
Передплата
на >Р У СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . . 20 кор.
на пів року . . . . 10 кор]
на чверть року . . о кор.
на місяць . . . . 170 кор.
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш а не возьмеш милости і віри не возьмеїп, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о і-од. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедицпя «Руслана» під, ч. 1.
пл.Дзмбровсхого(Хоруніцини).Екс- педицпя місцева в Аґенцпї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише па попереднє застережене. — Рекламації! неопечатані вільні від порта. ■— Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 49 с. від стрічкп. По
дяки і приватні донесена по 3 ) с. від стрічки.
—
Аветро-угорека м іт ю в 1903 р.
(X) Нема ніякого сумніву, що 1903 рік в австрийскій політиці можна назвати в цілім того слова вначіню к р и т и ч н и м р о к о м . В сім іменно році угорска обструк
ц і ї я в соймі підняла завзяту боротьбу про
ти самих підвалин австро-угорскоі монар
хії, против єї дуалістичного устрою довер
шеного в 1867 р. і викликала тим незви
чайний заколот і розлад не лише в У гор
щині. Уступки, які роблено мимо певної неохоти міродатних кругів, постепенно в користь Угорщини, осягнути наконечну ре- дакцию в начерку комітетової девятки і не- перечно будуть підвалиною до самостійної угорскої армії. Ті військові уступки в ко
ристь Угорщини зрушили також підвалини австро-угорскоі цлово-торгової угоди, яка від 1897 р. дожидає віднови, а тепер мож
на вельми сумнївати ся, чи взагалі она здійснить ся.
Одначе хоч в 1903 році у внутрішній політиці нагромадило ся в Австро-Угорщи
ні стільки значних трудностей і перепон, занила монархія визнане і впливове місце в з а г р а н и ч н і й п о л і т и ц і . Сучасна діяльність Австро-Угорщини в балканьскій справі нагадує вельми живо події з 80-их років аж до займанщини Босни і Герцеґо- вини. Змаганя до внутрішних реформ в Македонії, які вийшли з почину Австро- Угорщини в порозуміню з Росиєю і мають метою мирним способом рішити частину східного питаня, ще не довершені. Багато ще заходів буде приневолена докладати анстрийска дипльомация в 1904 році, щоби довершити важні почини з 1903 р.
Мінїстер заграничних справ ґр. Л я м с д о р ф явив ся був з початком 1903. року у Відни на послуханю у цісаря в македонь- скій справі, а вислїдом сеї наради було п р о л а м я т н е п и с ь м о з домаганєм ре
форм, вручене 21. лютого австрийским і росийским послом в Царгородї. Султан при
нців сі домаганя, а відтак обидва згадані посли вислали о с т о р о г у до македонь- ских постанцїв і до Болгариї, щоби не спиняли виконана реформ. Виконане реформ поручено Г і л ь м і - п а ш і яко ґенерально- му інспекторови трех македоньских віля єтів. В лютовім пропамятнім письмі не втя
гнено в обсяг реформ сусїдного Болгариї адриянопольского віляєту, а з огляду на Росию і в користь Сербії обнято тим пись
мом альбаньскі области. Наслідком сего в альбаньских областях вибухла ворохобна в марци і в самім почині перебила наміре- ні реформи. Альбанець Ібрагім убив росий- ского консула Щ е р б и н у , а заходом ма- кедоньского комітету і внутрішної орґанї- зациї тривало дальше повстанє в адрияно- нольскім вілаєті. Опісля в цькітню захода
ми Бориса Сарафова і комітету терористів почали* ся в Солунї динамітові атентати, щоби приневолити европейскі держави до вмішана ь сю справу. Одначе лише Італія вислала без огляду на реформові держави оєнні кораблі до Солуня, а наслідком того
Спільні делєґациї.
Не менше важною та інтересною як роз
права над буджетом міністерства заграничних справ, стала і четвергова дискусия над війско- вою ординариєю. На внесене дел. Дершати по ділено диекусию на дві части: про концесиї, признані Мадярам на війсковім поли і відтак про війскову ордйнацию.
Мінїстер війни Пітрайх в своїх виводах представив, які обставини вилинули, що цофне- но жадане первісно підвисшене контингенту рекрутів. Полемізував з неовравданими напастя
ми на армію, в якій живе традицийний дух, опертий на довірю до монарха і послуху для реґуляміну, якого основною засадою є те, що австрийска і угорска армія є людовою, спільною армією всіх народностей, яких в повній мірі признають в армії і шанують.
Переходячи до язикової квестиї, мінїстер доказував конечність єдносте язика команди і служби та виказує се на технічних примірах.
Недостача язикової єдности в команді і службі ослабила би знатно армію. Дальше єствованє монархії було би зависиме від леда припадку, колиб спільну армію в наслідок неодноцїльно- сти язикової розбито на дві або більше армій.
Тому кождий офіцир мусить виучити ся служ
й Австрия була приневолена післати там своїх пять кораблів. Кріваві бої проявили ся і по инших місцевостях, доходило до справдїшної різні. Турки палили села і до
пускали ся страшної насили. Австрия і Ро
син впевнили ся, що без належного догля
ду не переведе Туреччина реформ, а Ма
кедонія може потонути в крови. В серпню убив Турчин росийского консули в Мона
стирі, Р о с і к о в с к о г о, динамітові атентати повторили ся з боку македоньских повстан
ців і се приневолило Австрию і Росию до рішучих постанов.
Дня ЗО. вересня загостив ц а р М и ко
л а м до Відня з ґр. Лямсдорфом, а відтак з цісарем Франц Йосифом і ґр. Ґолухов- ским удали ся до М і р ц ш т е ґ , де уложе- но рішучі постанови. Ухвалено завести до
гляд над виконанєм реформ, щоби підго
товити з часом підвалини для місцевої ав
тономії на основі національної рівноправно
сте. В формі рівнозвучної телєґрами ав- стрийского і росийского правительства по
відомлено о тім 4. жовтня дотичних послів к Царгородї, а 22. жовтни сі посли пере
дали ноту султанови, якою домагали ся, щоби Туреччина згодила ся на вимагані реформи і догляд над їх виконанєм. Захі- дно-европейскі держави з свого боку по
перли сі домаганя і султан згодив ся, але зовсім не квапив ся з виконане сих реформ.
Хоч Австрия і Росия заіменували в тій цїли окремих цивільних аґентів для Маке
донії, Туреччина давни.м звичаєм проволі
кає виконане реформ.
Осінь 1903. року була порою числен
них з'їздів монарших у Відни. Не лише анґлїйский король Е д в а р д , але й цісар В і л ь г е л ь м відвідали нашого монарха а крім того і король бельґійский Л є о п о л ь д .
(Дальше буде).
бової мови. А що дотичить полкових мов, то мінїстер пригадує цїсарске письмо з р. 1868, яке наказує як найострійше офіцирам виучува
ти ся і уживати полкових язиків. Також припи
си про аванс установляють, що кадети і офіци- ри, які до трех літ не присвоять собі бесіди полку, будуть поминані в авансі. Надто в кож- дій війсковій школі уділяє ся наука краєвих мов. Задля пізнаня держави офіцирів перено
сить ся часто до дальше положених Гарнізонів, але в тім зглядї вже розпорядженє з р. 1868 наказало як найскорше перевести угорских оф і
цирів дб угорских полків. Минулого року видано тайне розпорядженє що-до науки полкової мови і на се будуть класти в будуччинї як найбільшу вагу.
В справі язикових концесий, уділених Мя- дярам, запевнює мінїстер, що дух у війскових виховуючих заведенях не є на Угорщині ина- кший, як сего вимагає війсковий реґулямін. З а сади реґуляміну наказують старанно плекати почутя любови вітчини і власного народу, але заразом мусить впоювати ся пересьвідченє, що доля власного народу зависить від сильної єдно
сти спільної армії.
В справі війскової карної процедури ствер
див мінїстер, що австрийске міністерство бу
дівництва подало вже до відомосте своє ста- новиско в сій справі; угорске правительство, здає ся в наслідок звісних відносин, не було в можносте покінчити до тепер нарад над сею квестиєю і уділити дотичних вияснень.
В дальшій дискусиї над сим ехрозе міні
стра промовляли делегати Шенборн, Шустершіц, Поповский, Дершата, Дїдушицкий і Крамарж, а відповідав мінїстер війни Пітрайх, дякуючи за симпатичне з усіх сторін нринятє своїх виводів.
Відтак пояснив ще мінїстер кілька дрібнїйших квестий, піднесених поодинокими бесідниками.
Опісля приступлево до диснусиї над вій- сковою ординациєю. Польскі делегати ГІоповский і Абрагамович звертали ся головно против де- моляцийних реверсів в Кракові і Львові та по
рушили справу дволїтної служби; дел. Шустер
шіц обговорював справу поєдинків і закидував, що офіцирам заборонює ся належати до анти- ноєдинкової лїґи.
У відповіли на се мінїстер війни Ген. Пі
трайх підніс, що справа дволїтної служби стала вже предложена обом державам. Однак не мо
жна єї нагло перевести, бо заразом треба під- висшити контингент рекрутів і число офіцирів.
Також і реорґанїзация артилерій утрудняє заве- денє дворічної служби, бо вимагає знатних вкладів. Тому тілько постепенно можна буде завести дволітню службу. Що дотичить другого року служби однорічних охотників, то поступає ся при тім дуже оглядно, бо заледви половину заслугуючих на те задержує ся на другий рік, а і тих в часі року переважно увільняють.
ІЗкінци що-до поєдинків мінїстер заявив, що в деяких товариских ситуациях они є необхідні^!), а офіцири, маючи свою гонорову раду, не мо
жуть належати до антипоединкової лїґи. Однак є намірена зміна статутів сеї лїґи так, що може нечинні офіцири будуть могли належати до неї.
По промові референта «ордйнацию» при- нято.
2
Політичний перегляд.
Р е з о л ю ц и я д е л . Д е р ш а т и в бу- джетовій комісиї австрийскої делєГациї не оста- ла без відгуку на Угорщині. В угорскім соймі виступив супротив неї, як і супротив виводів міністра війни ґен. Пітрайха, посол з Кошутів- ского сторонництва др. Тот, а також і угорска праса не оставила без коментарів. Що-до резо- люциї Дершати зазначують угорскі дневники, що она може дотичити єдино австрийский пар
ламент і тому є навіть корисною для Угорщи
ни. Бо Мадяри не можуть мати нїчо против сего, коли австрийский парламент хоче зречи ся сво
їх прав що-до армії на річ Корони. Понеже у- горский парлямент застеріг собі вплив на вну- трішну орґанїзацию спільної армії, тому в разі, коли він порозуміє ся зі своїм королем в справі яких небудь змін у війску, австрийский цісар буде міг у власній области своєї власти, не о- глядаючись на волю австрийского парламенту завести того рода зміни, які будуть відповідати інтенциям чи бажаням угорского парлямевту.
Впрочім в часі сьвят не зайшла жадна ва- жнїйша зміна у внутрішнім положеню нашої мо
нархії. Чехи не хотять покинути своєї опозициї а всі вісти про якусь згоду і скликане комісиї, що мала би перевести угоду межи Чехами а Нїмцями, показують ся безосновними. З кругів консервативної ческої посїлости перечать рішучо тому, мов би то мало прийти до якихсь миро
вих переговорів. Лиш бар. Паріш каже, що при кінци послїдної сесиї парламентарної в кругах посольских порушено також справу установленя для Чехії комісиї угодової, але чи акция в тім напрямі вела ся дальше і чи є порука, що она удасть ся, о сім зовсім нічого не знати. — 3 дру
гої же сторони деякі нїмецкі посли, як барон д’Ельверт і др. Лєхер, доказують, що правитель- ству не удасть ся наклонити Чехів до залишеня обструкциї.
Н а д а л е к і м С х о д і положене ще завсї- гди не вияснене. Алярмуючі вісти не справджу
ють ся, а виказують хиба стілько, що обі сто
рони приготовлюють ся на всякий випадок і воружують ся горячково. Тимчасом переговори ведуть ся дальше і хоть антагоністи Росиї твер
дять, що то їй головно ходить о проволоку, то як видко з всего, також і Япанїї не спішить ся із зриванем диильоматичних відносин. Як з Пе
тербурга доносять до Берлина, мав цар прика- зати ґр. Лямсдорфови як найскорше зредагува
ти комунїкат о росийско-япаньских переговорах.
Сей комунїкат буде обіймати 5 точок: 1) Япанїя має одержати ріжні концесиї на Кореї. 2) В по
лудневій Кореї Япанїя не лиш в економічних але і в стратегічних справах може поступати по мисли своїх інтересів. 3) В північній Кореї Ро
син лишає Япанїї повну свободу торговельну, однак Япанїя так в північній як і в полудневій Кореї не може посідати жадної уфортифікованої місцевооти, анї на берегах, анї в нутрі краю. 4) На манджурско кореаньскій граници буде утво
рений невтральний пояс, широкий на 50 кільо- метрів. 5) В справі Манджуриї Росия не приймає ніяких услівій, але позволить Япанїї і иншим державам, аби застерегли там свої торговельні інтереси. — Однак також і ся вістка показала ся передвчасною, бо опісля п о яви л о ся півурядове заперечене, що жадного комунїкату не буде.
Є се тільки хиба інформация, о скілько в ріша
ючих росийских кругах виринає нахил до кон- цесий для Янанїї в інтересі мира. Що такий на
хил там є, се не улягає сумнївови, а деякі ро- сийскі дневники циступили навіть з проектами, аби дати собі спокій з далеким Сходом, якого Росия не в силі вихіснувати економічно, а м о стить там хиба дорогу для своїх конкурентів Німців, Американців та АнГлїйцїв, не згадуючи вже про Япанцїв. Сї дневники радять Росиї від
продати корисно манджурскі зелїзницї і ограни- чити ся ради мира на своїх північних посїло- стях на далекім Сході, а за те інтензивнїйше заняти ся балканьским півостровом і звернути свою увагу на федерацию Славян під проводом Росиї. Против такої політики резиґнациї на да лекім Сході виступило »Новое Время«, підно
сячи, що так не зробив би ніякий з те- перішних культурних народів, аби .прийти понюхати і назад піти*. Та ще не знати, чий по гляд ліпший, бо Япанцї, хотяй ще уникають отвертої війни, зревольтували вже против Ро- сиян не тілько крівних собі Кореанцїв, так що там тепер панує цілковита анархія, але і племя- них Китайців. Наслідком янаньскої аґітациї ста
ло ся відай, що несподівано для Росиї китайске правительство ратифікувало торговельні догово
ри з Америкою і Німеччиною, якими отворило їм для свобідної торговлї кілька пристаний в Манджуриї. Отже в сей спосіб виключність ро
сийских впливів в Манджуриї вже переломана, а Німці і Американці стануть там небавом як суперники і розуміє ся, перемагаючі суперники з Росиянами на торговельнім і промисловім по
лях. Надто доносять телеграми, що япаньске правительство вислало своїх 200 інжінєрів до Манджуриї, які поперебирали ся за робітників і торговельників, і змішавшись з місцевим насе- ленєм, дожидають тілько пароля, щоби з хви
лею вибуху війни знищити шлях манджурскої і сибірскої зелїзницї в кількасот місцях і тим
Новорічна пригода.
(Дальше).
— От се наш театр — перебив адвокат сам собі, коли ми скрутили коло костела св.
Магдалини.
— Може би він пристанув трохи — сказав я, цікаво виглядаючи через вікно.
— Скажу їхати кроком. —■ Два потисненя бальоника передали розказ машинїстови.
Ми посували ся крок за кроком попри дов
гий фронт театру, який стоїть своїм довгим бо
ком до улицї, тому виглядає тим величнїйше;
пригадало ся мені Хагоіїпі БіуасІІо в Празі.
Фронт з двома невеличкими череватими копу
лами і великим луком, під котрим видніє образ мозаїкової роботи, зображаючий драматичну штуку в алегоричних постатях. Мозаїкові при
краси мережать також великий балькон над го
ловним входом. Середину бічного фронту зани- має величезна плоска копула пригадуюча мені Десятинну церкву в Київі, помальована на зе
лено, з золоченими, могутними берегами. Але може найкрасше представляє ся зад театраль
ного будинку, де, як пояснив мені адвокат, на
ходять ся Гардероби та канцелярії і салі проб.
На високім підмурованю з причини обнижаючо- го ся тут терену, стріляє будова сьміло в гору до заворотної височини і своїм положенєм па
нує над цілим містом.
— Чудовий будинок — подивляв я — а грає ся в нїм часто?
способом зробити єї зовсім неспосібною для во
єнних цілий
— ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ!. При зм іні року про
симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
На грошевих переказах просимо дуже чит
ко виписувати адресу: »А д мі н і с т р а ц и я ч а с о п и с и Р у с л ан«.
Ціна поодиноких чисел нашої часописи зни
жена на 10 сотиків.
Н о в и н к и .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат. Малахії прор.; рим.-кат. Маркила папи. — В н е д і л ю : руско-кат. Собор 70 Апост.; рим.-кат. Антонія пустив.
— Загальні збори тов-а „Р уска Бесіда" у Л ьв о в і
— пише нам член сего тов-а — мають відбути ся д. 25. січня. Рішають ся на них дуже важні справи, бо не лиш справи касинові, але і судь- ба нашого о д и н о к о г о т е а т р у . Тому повинні всі с ь в і д о м і ч л е н и прийти на сі збори, так, щоби они відбулись при участи бодай половини членів, а не як що року при участи 10—15 чле
нів. Переважно доходило до того, що Виділ у- ступаючий з н о в с а м с е б е в и б и р а в ! ! Пра
вда, що і нора зборів не конче відповідна. По
чаток має бути о год. 7, но при знаній точности Русинів зачинають ся збори о 8. при малім гуртку членів, по 0. відходить много членів за для спізненої нори, а опісля лишаєсь при вибо
рах л е д в и т і л ь к о ч л е н і в , а б и с а м і с е б е в и б р а л и ... То справді сором для того товари
ства!! Може лучше було-5 в і д д і л и т и дискусию о стані театру від властиво касинового справп- зданя та відбувати збори на двох засїданях.
Особливо тепер, коли Русь задумує свій будинок театральний поставити, повинна справа дружини театральної, їх відносин до Бесіди, до директо
ра, їх положене і т. д. бути предметом основної дебати, а не лише уходити за річ побічну. Вже нераз мусїли члени Бесіди в с ти д а т и с ь за поведене Виділу, або делегатів Виділу в справі театру. Нераз о тім писали і Газети польскі.
Тому час найвисший в і д л у ч и т и т е а т р в і д Б е с і д и , а бодай занятись тою пекучою спра
вою с о в і с н ї й ш е і о с н о в н ї й ш е . На наш погляд повинні збори по точнім переведеню ди- скусиї вибрати до того о с і б н е т ї л о , о с і б ну к о м і с и ю , незавпсиму від Виділу, комісию зложену з с а м и х ф а х о в и х л ю д и й , які би знали справді драматургію і мали в і д п о в і д н и й т а к т і г у м а н н е поведене (число чле
нів виносило-б 3 — 5). Такі гадки просив бим ВПов. П. Редактора розвинути в дописи від о д н о г о ч л е н а Бесіди. — 3 новажанєм А. А .—
Подаємо сей голос, не .розвиваючи єго«, бо ду
маємо, що ті справи є занадто ноторичні, щоби треба їх аж розшолуповати членам »Р. Бесіди».
Коли члени серіозно трактують справи товари-
— Часто ? Ха, ха! ЩО дня, а крім того по
полудневі представленя в сьвнта і неділі.
— Через цілий рік?
— Розуміє ся: крім літних ферий, які тре- вають шість тижнів.
— Отже театр не виїздить зовсім на про вінцию!
— Якже би міг такий величезний апарат рушати ся з місця! На провінциї маємо другий, вандрівний театр; той об’їздить більші міста, а для малих місточок маємо єще дві м аіі, ван- дрівні трупи.
— Звідкиж те все взяло ся в такім корот
кім часі?
— Звідки? Деякі причини я вже подав вам, але виджу, що тут треба справу вияснити систематично, від самого початку. Отже передо
всім економічний розцьвіт. Канали пособили мі
стам і промислови, а селам та рільництву до
помогла заробкова еміґрация.
— До Америки ?
— Ні, до Прусів. Як наші люди засмаку
вали там в заробітках, то стали сотками тися- чів вандрувати до Прусів і привозити звідтам не тілько марки, але і господарскі улїпшеня, нї- мецку підцриємчивість, змисл до орґанїзациї і охоту до иросьвіти. Наші села стоять нині на рівні з ческими. Переважно будівлі з муру, за гально криті дахівкою, всюда є цвитучі читаль
ні з просторими салями, крамниці, огневі сторо
жі, хори і музики, всюда завязую ть ся спілки задля підприємств і торговлї, всюда запанувала народна сьвідомість і народна карність.
- - А якеж ваше відношене до Поляків?
— Як найліпше... се значить зовсім рівно-
душне. Давні національні спори вже зникнули д а вно. Нині в Австриї кождий народ живе для се
бе, працює на себе і ривалїзує тілько на куль- туральнім і економічнім поли, а політику тра
ктує як річ зовсім підрядну.
— Що ти каж еш ? Як се може бути!
— Правда, се для вас прямо не понятне?
А прецінь так є. Тоту величезну зміну завдячу
ємо нашому Франц Иосифови Великому.
— Отже Франц Иосиф жиє ш е?
— Минулого року ми проплакали єго. Був се не тілько найстарший зі всіх пануючих, яких знає істория, бо досягнув 105 літ віку, але та кож і один з найбільших володарів. З а него пе
ребула Австрия той розвій, якого нам завидують нині всі держави Европи і беруть собі з нас взорець. Наше праводавство оставляв горожанам свободу републиканьскої Швайцариї, а падає мо
нархії силу і єдність мілітарної Росиї.
— На якій жеж підставі основує ся тепе
рішнє законодавство?
— Автономія народів — се лік, який вилі
чив всі недомаганя Австриї. Національний шові
нізм зник, а лишив ся тілько правдивий, ж ер
твуючий ся, працюючий і щадячий патріотизм.
Кождий народ є самостійний і свобідний в о- крузї своїх національних і культуральиих справ, кождий може і мусить працювати для своєї бу- дуччини.
— Ну, ну, се не виводить мене з дива. З а моїх часів розбирано квестию розпаду Австриї, а тут бач она напричуд гарно розвиває ся!
— Га, га! ще не так здивуєте ся, коли вам скажу, що в Німеччині вже і сліду не ста
ло по Гогенцолєрнах; там социялїсти експери-
