Ruslan. R. 3, č. 217 (1899)

Ч. 217. Львів, Второк дня 28 вересня (10 жовтня) 1899 Річник III.

Передплата

на »РУ СЛАНА» виносить:

в Австри :

на цілий рік . . . 12 р. ав.

на пін року . . . 6 р. ав.

• на чверть року . . З р . ав.

на місяць . . . . 1 р. ав. ;

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. І

--- «

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с 'л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

, »

; Виходить у Львові

що

дня ;

■ крім неділь і рускпх сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- ) педиция місцева в Аґенциї Со- I коловского в пасажі Гавсмана. ; т Рукописи вперта». ся лише ;

‘ на попереднє застережене. — І Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня но і 16 кр. від стрічки. і

і •

• -*•— --- • "*•---

Суд д-ра Кайцля про ческо-нїмецку справу.

Видавець «ґерманьскої научної корес- понденциї* Кіргоф, помістив свою розмову з д-рем Кайцлем про внутрішнє положене і чєско-німєцкє питане. Др. Кайцль сказав:

»Новий кабінет ледви чи возьме ся за переведене угорскої угоди. Він обмежить імовірно свою діяльність на вибір делєґа- ций, знесене язикових розпоряджень і вне­

сене проекту до язикового закона. Язико­

ві рознорндженя були для многих і е г г а і п с о § п і і а. Суперечні мнїня о них між Німцями а Чехами розійшли ся дуже да­

леко від себе лише через те, що Німці тенденцийно сю справу повісили на вели­

кий дзвін. Баденівскі розпорядженя заде- кретовали для цілого краю без огляду на чисельність національних меньшостий дво- язиковість. Бар. Ґавч зніс сю постанову і завів в чисто ческих областях ческу, в чи­

сто нїмецких нїмецку урядову мову. Чехи хотіли зразу супротивитись модифікациям Ґавча, але в кінци залишили опозицию.

Тоді аж зібрали ся Німці проти сих роз­

поряджень, хотя перед тим самі були за одноязиковостию в одноязнчних областях.

Я можу видати суд о язикових розпоря- дженях бар. Ґавча і скажу, що за моєї управи фінансовим ресортом Німці ані ра­

зу не жалувались на сі постанови, як онн переводились в практиці. Зміст сих розпо­

ряджень мало кому докладно звісний і тре­

ба лише чудоватись, чого Німці з таким завзятєм до них відносили ся? Таж они самі в своїй проґрамі політичній домага- ють ся одноязиковости в одноязнчних о- бластях. Межи обома сторонами могло да­

вно прийти до порозумїня, бо їх ділить тонка, паперова стіна. Треба лише, щоби уми успокоїлись. На ділі розходить ся про­

те тілько о уживане другої мови в обла­

сті! однопільно заселеній: ческої в областн чисто нїмецкій, а нїмецкої в області! чисто

ческій. Як на сім поли прийде до порозу- Порадно було би проте, щоби Нїмці^з ори- міня, то спір весь буде порішений скоро, єнтувались в тій справі і з’уміли обмежи- I се замітне, що Німці противлять ся Ґав- ти ся в своїх претенсиях«.

чівскпм розпорядженям, а раді би вернути до Штремаєрівских з 1880 р., котрі ческій мові в нїмецких областях дають зовсім ширші нрава, ніж розпорядженя бар. Ґав­

ча. Штремаєр як і Баденї стояли при прин­

ципі двоязиковостп в цілім краю.

Чехи оскорбляють ся дуже знесенєм язикових розпоряджень і годі буде від них жадати, щоби они увійшли в які небудь парляментарні переговори. їх. буде можна успокоїти лише як найскоргаим внесенєм язикового закона. Також не звісно, за яку політичну тактику приймуть ся Чехи по знесеню розпоряджень? Се залежить від ухвали клюбу. Але я надію ся, що Чехи полишать ся при парляментарній біль­

шості!*.

Др. Кайцль провірив відтак, що язико­

вий спір вельми некорнстно впливає на го­

сподарю і фінансові відносини Чехії, як і всеї Австриї. Чехи і Німці бойкотують себе взаїмно. Таж недавно висказали се явно ческі і нїмепкі промисловці в прилюдній ві­

дозві. Спір нїмецко-ческий треба скоро по- ладнати, а Чехи успокоять ся, наколи про­

ект до язикового закона нового кабінету буде такий, що над ним можлива буде ди- скусия.

Перейшовши до істориї розвою ческо- нїмецкого спору, др. Кайцль сказав: »Спір сей повстав з хвилею, коли Чехи скріпи-

ЛИСЬ на ПОЛЯХ політичнім, господарнім Іі Опікун Єреми, кн. Константин Вишневецький,

культурнім. — В 18. піці упали Чехи так і одібравши староство Черкаське, захвачував си-

низько, що здавалось, будьто їх стріне 'стематично нові землі: Яблуиів, Миргород, всі

судьба Лужичан. Тоді був спокій в Чехії, т. зв. «салетри» по рр. Псьолу, Ворсклі, Орелю,

бо ЧЄСКИЙ нарід лежав прибитий ТЯЖКИМ В «диких полях* Білгородських, Очаківських,

сном. З початком сего віку зросла народ- ГІутивлських, ио рр. Хоролу, чотирьом Груням і

на сьвідомість дуже скоро, а Чехи зажа- ] по иньшнх місцях. Захвачуючи нові землі, Виш-

далп і для себе відповідного становища В н евец ькі иокликувались завж дї на «данину Бай-

Австрнї. Нині ніхто не може вже перейти бузяну*. В 1630 р. кн. брема розпочав вже сам

до дневного порядку над ческнм питанєм. підгортати під свою в.іасть і захоплювати зе- 3 археольоґічного з’їзду в Києві.

(Далі).

0. Н її к о л а й ч и к гь. « Н а ч а л о и р о с т 'ь І І о л т а в с к о й В и іп н е в е ч п а ьі п о д а н н ь їм ь Л и т о в с к о й м е т р и к и » . — На підставі нових відомостей, роздобутих в архіві міністерства ю- стициї, референт виложив історию Вишневеччи- ни в останнє десятирічя XVI. і в першу поло­

вину XVII. в. Вишневецькі споріднили ся з кра­

їною за часи староства в Черкасах знаменитого

«Байди», кн. Дм. Вишневенького. Небіж його був першим господарем маєтностей в Посулю, придбаних ним в 1590 р. в Махайла Грибуно- вича Байбузи, котрому «река Сула, река Удай, р. Солониця и уходт« Лужокт.» були подаровані Ст. Баториєм в 1578 р. Князь Олекс. Мих. Виш- невецький одержав прпвилей на «фундацію ме- етечка на врочищу Лубне, а теиерь новоназван- ном'ь Алексапдрове» 16. січня 1591 р., на «фун­

дацію местечка на урочище Пирятине, а тепер названому Михайлове» — 9. лютого 1592 р. Для обох городів він здобув маґдебурське право.

Брат Олександра, Михайло Вишневенький, ста­

роста овруцький, перший почав займати землі при чім ширів свої володіння не тілько в гра­

ницях Речі посполитої, а й за межею москов­

ською. На московській землі ним були засно­

вані Сїнча, Лохвиця і ин. По смерти Михайла в 1616 р. зостав ся малолітній син його Єрема.

І він ставляв ноезню виспіє понад все иньше. Любив її і читав так пристрастно, що відгадував душу і думку, природу і ціле єство автора-поета.

Тільки не любив всього того, що уняте в рамці віршованої форми, а знав вибирати між римованою мазаниною, а правдивою поезиєю, перлами творця-артиста.

Був еклектиком у читашо і в критичнім осуді читаного. ІІоезиї, що йому припадали до вподоби — а мав незгірший і високо вибагли­

вий смак — умів на память; кращі місця де-

’клямував сам до себе, відчуваючи у них висо­

ко благородну й одушевляючу духову поживу.

В поезиях оцінював головно чуте, потрібне поетови і висшу думку, уняту в форму викін­

ченого артизму. Сам жив ідеалами, висьпівани- і ми у славних творах всесьвітних поетів і тою 1 ідеальною поживою ситив свій ум і молодечу І душу. Наситити її не міг, а переситу бояв ся,

і

хоч і бажав собі деколи.

Тим то й у нього була високо-поетична душа. Не могучи заховати в собі самім, натовпу висших ідей та почувань, ділив ся ними зі сво­

їм улюбленим иянїном. Був отже музиком. Вір­

туозом сам не був, за те залюбки слухав арти­

стичної гри на якім небудь музичнім інстру­

менті і знав її як слід оцінити. Любив слухати

1 Поезия і проза.

Ж и в у не дуже то поетичних умовах, але сам був з природи поетом. До писаня поетич­

них творів не забирав ся, бо не чув у собі си­

ли, сплітати вірші такі, що дорівнували би кра­

сою і стійністю висоті його думки. Під поези- єю розумів писане чогось красного й висілого, що — як казав — само плине і стелить ся на папері. А фабрикувати такого добра не хотів, чи не мав терпцю. Знав і болів над долею тих нещасних віршомазів, що то не могучи мимо волі злетіти думкою на крилах своєї уяви — сідали дуже низонько, собі на грижу, людям на безглузний сьміх і радість та немилосердну на­

ругу над автором. Він відгадував, чи відчував внутрішнє невдоволенє тих бідних ремісників- фабрикантів, коли побачуть, що витвори їх му­

зи виходять з під авторського пера дуже то не так удачними та знаменитими, як та чудова думка, що зродила ся у їхній уяві. А прецінь пишуть, незважаючи на свою неудачу й розча­

роване, па людський сьміх, обсуду. Видно — я- кась висша сила таланту й доброї волі не ка­

же їм покидати пера, а застявляє їх «творити.»

І вони слухають голосу, що править їхньою во­

лею й ділами і сьпівають, як знають.

славнозвістних сьпіваків, поважав композиції! го­

лосних авторів, так само, як любив картини чу­

дової краси, мистецькі цьвітн різьбарської шту­

ки, словом усе, шо промовляло до його враж- ливого смаку, ідеальної душі, поетичної вдачі та буйної фантазиї.

Кохав ся у всім духово краснім і великім, був отже у своїм роді — любимцем муз і ґра- ций. Сьвітова краса природи та її вірних на­

слідувань у малярстві, сьпіві, поезиї й .музиці настроювала його якось несказано високо, — висше понад своє окруженє, понад людську думку, високу своїм полетом, але здавлену тіль­

ки формою скромних, нужденних слів. Супроти такого обмежуваня думки кліщами буденних висловів — готов був заєдно протестувати. Бо чому людська думка, здефіньована словами, ви­

ходить лишень народиєю тої великої ідеї, що родить ся в душі? Мова- — за убога, слова за німі, вирази за мляві, щоб ними можна відда­

ти як слід те, що дїєть ся в душі. Тільки люд­

ська душа — творить, а мова дуже мляво й неудачно інтерпретує добутки творчости люд­

ського духа...

І тоді обурював ся він на вбогу скарбівню мови, того добутку довголітньої праці людських змагань...

Чому не ма у мові доволі слів па з’обра-

2 млї; його забори своїм насильством та розмі­

рами далеко попередили подібні предприємства його родичів. В 1643 р. він захопив городище Грайворок з селами Дмитрівною, Липовим та Почепковим у городельского старости Харлев- ського; в 1644 р. відняв у маршалка надворного Казановського город «Румен-ь со всею воло­

стю*; «разньїми часьі* захопив землї понад рр.

Хоролом та Ржицею «намней на 36 миль* і на сих землях «вьібудовалт. и осадили, місто Хо­

рони., и иньшихн» местечоки. и сели, килкаде- сяти.*; в 1645 р. відняв од каштелянші черни- гівської, Софії Козановської, Дорогинку та Вла- диславівку за р. Удаєм; нарешті в тому-ж 1646 р., узброївши 7000 чоловіка гарматами і всіма

«апаратами до буреня оборони.*, він одрядив їх ніби в похід проти ворога, в ворожу землю. Ва­

таги його повойовали: Гадяч, Полтаву, Зиґмун- тів, Соколю-Гору, Кременчук, Подолки, Добрик, Краснопілє, Крукполе, Лукашівське, Бірок, Опо- чинське, Глинеьк, Зїньків, Ахтир, Рухавку і »ме- стечка инньїе*. В сеймовому суді діла про з а - ! бори Вишневецьких відкладали ся.

Свящ . Е. С і ц и н с к і й . » Н іс к о л ь к о о б ’ь я с н е н іи о би. а р х е о л о г и ч е с к о й кар -(

т і П о д о л ь с к о ії губ.«

Карта ся скомпонована на взірець архе- ольоґічної карти київської Губ. проф. Антонови­

ча виданої в 1895 р. На карту засено коло 3000 могил, 316 городищ, коло 60 селищ. Мо­

гил найбільше в південно-східній стороні ґуб.;' городищ тут мало, найбільше-ж їх в Латинсько­

му, Винницькому та Брацлавському повітах по і р. Бугові; богато їх в південно-західному кутку Поділля в повітах Каменецькому та Ушицькім.'

— Місць, де знаходять ся печери з останками перебування в них чоловіка, занотовано на кар­

ті 58; між ними 7 таких, де істнують останки церквів та манастирів. На карту занесено три значнїщі окопи: один, що йде од р. Збруча на австрийській границі до р. Дністра і два Балт- і скім повіті.

Місцевостий, де знаходять ся річі камяного віку зазначено на карті коло 100; найбільше їх в південно-західній стороні Поділля, в Каменець- ’ кому та Ушицкому повітах; тут же коло Ка- мянця і м. Студеннцї Ушицьк. пов. відкрили ся сліди чоловіка дилювіяльної доби. Річі бронзо­

вого віку попадають ся рідко. — Далі референ­

том зазначені були деякі типи городищ кру­

глих, напівкруглих, подібних до підкови і білш схожих по гіляну і по розположеню насипів.

Нарешті, покликуючись на «карту Европей- скої Сарматіи по Птоломею*, видану підчас з’ї­

зду проф. Кулаковським, референт висловив думку, чи не можна до великих городищ Ушиць-

кого повіту причислити Птоломєеві городи Кле- ииду і Вавантоварій, позаяк їх положеннє при­

ходить ся до положення городищ.

А. Бунинч.. «Гді. н а х о д и л и с ь в о р о ­ та, уп о м и н а є м ьі я вт> л і т о п и с и подт.

1268 г.<

В Волинській літописи під 1268 р. знахо­

дить ся відомість, що в західній Україні, коло с. Тернави, недалеко від польекої границі, був вузький гірний прохід, що називав ся ворітьми;

се, як каже літописець, було «місто твердо, зане немощно бьість обойти его никуда же, тімж е нарічахуть ся ворота тіснотою своєю*.

Сими ворітьми пройшли ляхи, йдучи до Белза;

тими-ж вони вернули ся в свою землю, побі­

ливши тут сильний полк кн. Шварка. Барсов, означуючи місце сих воріт, вказує на е. Поже- вратно, за 20 верст на північ од г. Ряшова. Ре­

ферент не згоджуєть ся з Барсовим, на підста­

ві розві док, висловлює думку, що с. Тернави стояло там, де тепер стоїть Тарнава на р. Пор, рядом з городом Туробином, красноставського пов. Од Тернави за 15 верст на південно-східну сторону, починаєть ся гірський гребінь, що тяг- неть ся 25 верст, між лівою стороною р. Вепря і правою стороною р. Горяйця. Гори піднима- юті. ся тут на 155*4 в вишину. Тут і лежали ворота, про які говорить лїтопись.

(Далі буде.)

ВІСТИ політичні.

В Чехах панує на разї спокій. Посли нара­

джують ся, що мають дальше робити. З сеї або иньшої місцевости дасть ся чути голос взиваю­

чий ческих послів до опозициї, чи обструкциї-- а впрочім тихо. Нема однак сумніву, щ о в Че­

хах варить ся, та що з днем оголошена знесеня язикових розпоряджень настануть там грубі де- монстрациї. Чехи мусять показати свою си­

лу, з котрою кожде правительство б у; е при­

силуване числити ся. Ческі посли до крайности огірчені, хоть з огляду на ситуацию в будучно- сти старають ся поводитись спокійно. По Відни ходять поголоски, що на знесене язикових роз­

поряджень вплинули головно війскові круги, та що до сего прачинили ся афери з звістним:

»2СІЄ«.

Як доносять до льондоньского »8іапі1аг6-у«

Б о е р и з д е р ж а л и с я в с в о ї м п о х о д і н а ­ п е р е д . Причини сего невідомі, хоть найнравдо- подібнїйше стало ся се з огляду на вість, що Англійці переступили під Кімберляй границю вільної ораньскої держави. З Англїї відійшли доси до полудневої Африки вісім і пів баталі'о- на піхоти, два иолки кінницї, пять батерий по- левих і одна батерия гірска. В дорозі до Афри­

ки полудневої мають бути: 18 баталїонів піхоти, З полки їзди і 6 батерий полевих. В Англії ду­

мають, що против Трансваалю треба вислати що найменьше 75.000 війска, а огляднїйші про­

понують висилку 150.000 жовнірів. Недалеко Мафекінґу находить ся три тисячі Боерів, але місто то зайняте війсками англїйскими під про­

водом полковників, Баден-Товелля і Вальфорда.

З причини війни конфлікт між людностию ан- глїйскою а голєндерскою в полудневій Африці неоминений. Англія поборює не лише Трансвааль, але загалом всі народи походжедня голєндер- ского. Загалом жиє в Африці полудневій 431.000 Голєндрів і 338.400 Англійців.

В Франциї, в місцевости Крезот повстали ненорозуміня м іж в л а с т и т е л е м ф а б р и к и і р о б іт н и к а м и . Послїдні удали ся демонстра­

тивно до Парижа, в чім підозрівано роялїстичні змаганя кн. Орлєаньского. Президент Любе візвав до себе властителя фабрики і видав рішене ко- ристне для робітників.

женє тонкостий, що ними пронизана невисло- влена думка? На означене нюансів у всіх пере­

ходах розумованя та єго еволюциї від самого почину до скристалїзованя готової думки, мова має тільки неясні й недокладні знаки, образки, символи; але хибує їй того всего, що малюва-{

ло би суть і зміст, якість, ґенезу й формуванє ■ тої великої ідеї розуму, сліду істнованя духо­

вого житя.

Та звичайно по такім розумованю, являла ся йому перед очи иньша релятивна правда, що і

мова й думка доповнюють і виповнюють с я ! взаїмно іщо так само вираз людської мови мо­

же бути випливом ледво зродженої думки, як також слово може впливати на повстане, ево- люцию й переміну психічного процесу думаня й почуваня... Але чому мова малює словами ли­

ше добуток того, що переводить ся в душі як цілий процес, чому слово є лише тїнию думки, або слідом довгої роботи психічного ферменту?

І він знов не вдоволяв ся своїми імтрові- зованими теориями недорослої фільософії.

Пересьвідчив ся, що не вміє навіть випо­

вісти того, що хотів і впевнив ся, що годі йо­

му найти конкретні слова на означене усіх ру­

хів тих тїний, іцо з них збудована людська думка. Відчував сильне зворушене нервів і біль голови, і якийсь дивний жаль того, що власти­

во нї до чого не додумав ся. Такого жалю дізнає часом той, кому повидїло ся, що єго довголіт­

ня робота виходить безслідно і є лиш даремною стратою дорогого часу.

(Далі буде).

Н о в и н к и .

— З причини виїзду посла Барвіньского до Відня статию про україньский унїверзитет ми мусїли перервати. Почнемо Єї печатати в середу, дня 11. с. м.

— Пані Лопатиньска виступить в суботу дня 14. с. м. на сцені львівского театру в оперетці

«Ніч в Венециї*. Довголітній, симпатичній ар­

тистці нашої народної сцени желаємо як най-

| красшого успіху.

і — 3 варшавскої опери. До краківского «ОНови Кагоби* пишуть з Варшави: «Сезон оперовий , почав ся вже у нас на добре. Перше предста­

влене відбуло ся дня 1. с. м. Дано «Гуґенотів Маєрбера, в котрих запрезентував ся варшавскій публицї молодий бас, Галичанин, п. Дїдур. Сьпі- вак сей дебютував з великим поводженєм. І ні­

чого дивного! Він має голос дуже гарний, силь­

ний і широкий, бо дві октави і терцию. При тім на кождім кроці, в кождім руху артиста проби­

ває ся визначна інтелїґенция і належне зрозу- мінє ролі, задля чого стає він також під згля- дом драматичним на повній вижинї. Принимано п. Дїдура дуже овацийно, а поводженє своє мусів хиба ділити з фавориткою Варшави, о д ­ н о ю з н а й б іл ь ш и х е в р о п е й с к и х с ь ііі- в а ч о к , п а н н о ю К р у ш е л ь н ицкою*. До слів «СІо-іи >агоЛи« додамо, що н. Дїдур є Ру­

сином. Замітне також се, що п. Крушельницка в Варшаві добула собі таке признане, яке єї феноменальному таланови належить ся. А у Львові ?... Ліпше не говорити! А шкода, що така визначна сила, одна з найліпших европейских сьпівачок не так скоро дасть ся почути на сце­

ні львівского театру.

— Вісім убийств за три лїри. В місцевости Монтебруно в Італії’ посперечав ся молодий се­

лянин, Ґарбаріно з своїм вуєм. Розходило ся їм о предмет, що становив вартість трех лїр. Се­

ред сварки вхопив Ґарбаріно великий дручок . одним ударом розчерепив соперникови головуі Коли жінка убитого вибігла в розпуці на поміч мужови, Ґарбаріно ударив єї так сильно друч- ком, що відорвав їй голову від тулова. Та на тім не конець! Нелюдский розбійник двома даль­

шими ударами убив дві дочки, що бігли на по­

міч родичам. Два рази махнув ще убийпик дру­

ком і ранив дві старші сестри нещасливих жертв, а вкіици добув револьвера і кількома стрілами положив трупом двох їх братів, Антонїя і Аґо- стіна. Доперва, коли убийник побачив цілу ро­

дину в крові коло своїх ніг, почав утікати. Про подібний злочин доси, як здає ся сьвіт нечув.

А все те за три лїри! .

— Самоубийства. В однім з готелів краківских застрілив ся в пятницю Марк. Каламаж, учитель з села Футоми, в решівскім повіті. В комнатї самоубийника найдено подертий на дрібні кус­

ники лист, адресований до пароха з Футоми.

Лист починав ся словами: «Стало ся то, що ма­

ло стали ся*. В листі просив, щоби парох, кс.

Крупіпьский заопікував ся жінкою єго і дітьми.

При самоубийнику найдено переказ почтовий на 5 злр. 88 кр., призначений до висилки під адре­

сою кс. Крупіньского. Се була ціла спадщина, яку покійний лишив своїй родині. Гроші ті най­

дено в одїжи самоубийника. — В Городенцї за­

стрілив ся адвокат, др. Болеслав Біберштайн- Вялковскйй. Причиною самоубийства були гро­

шеві клопоти, викликані несовістностию клієнтів.

— Латиньский парох з Козлова, на котрого на­

пав в ночи убийник і тяжко поранив, жиє і при­

ходить до здоровля. Як доносять до «Кисії-у каСоІіс-ого«, небезнечність вже минула, хоть ра­

ни тяжкі і крови богато виплило. Убийник вліз в ночи до мешканя вікном і ударами палицею в голову хотів пароха, ке. Найбурга оголомшиги.

Коли кс. Найбург почав кричати о поміч, надбіг служачий, але убийник почастував єго сильним ударом в лице. Служачий побіг будити сотруд- ііиків, але заки ті надбігли, убийник забрав тор­

бу з грішми і утік. Убийника ще не зловлено^

— Вибагливі страви. Одна льондоньска часо­

писи вичислює ріжні страви, що мають бути ла­

сощами ріжних народів. В Хінах та Індиї масо льва уходить за дуже смачну печеню, ліпшу на­

віть від ликоватої печені з тиґра. Анґлїйский зоольоґ Валясе хвалить собі дуже страви з мал- пячого маса і порівнює їх з мясом з заяцїв, хоч знов каже, що кождий рід малинного мяса має свій питомий смак. Дуже пошукують тепер за мясом з канґурів, особливо спроваджують з Австралії до Льондону хвости сего звіряти, що служать до приряджуваня смачної печені.

Мясо фоки, що є на око не дуже то апетитне по причині своєї чорної краски, є дуже поживне і легко стравне В Італії печені соловеї і коси належать до найбільших ласощів. Індияни спо­

живають мясо тиґра, бо є в них повірє, що оно дасть їм силу і зручність того завіряти. Про незвичайно тонкий смак медвежих шинок сьпі- вають староґерманьскі пісні, а вуджені медвежі озори мають бути такі смачні, як кишки з єго утроби. Що до мяса зі слоня, гадки є поділені.

Індияни і африканьскі племена хвалять собі ду­

же се мясо; якийсь анґлїйский подорожник впевняє, що мясо зі слоня є несмачне і тверде як шкіра, иньший знов Англичанин дивує ся, що слонь має таке мягке і смачне мясо. Всі однак стрільці, що полювали на слонів, одуше- вляють ся дивним смаком слониних ніг. Мясо носорожця має нагадувати своїм смаком воло­

вину і вепровину.

— З Чернівців пишуть: Депутация зложена з

60 православних сьвящеників рускої народности

вручила президентови краєвого правительства

на Буковині гр. Буржінїон і гр.-східньому архі-

епископови Чуперкоричеви адресу, в якій за-

протестувано як найенерґічнїйше проти аґітациї

румуньского духовеньства і заявлено так піе-

фови краєвого правительства як і архиеписко-

пови цілковите довіре.

дина і... наречена, що через 16 літ зістала вір­

ною свому любому.

— Кілько є жидів? В Европі мешкає пять мі- лїонів, чотириста тисяч жидів, а іменно: в Ні­

меччині 562.000 (з чого 39.000 в Альзациї і Льо- таринґії), в Австриї 1,664.000, з того 700.000 в Галичині, а 638.000 на Угорщині, в Франциї 130.000, в Італії 40.000, в Голяндиї 82.000, в в Туреччині 104.000, в Бельгії 3.000, в Швай- цариї 7.000, в Болгари! 10.000, в Данії 4.000, в Ішпанії 1.900, в Ґібральтарі 1.500, в Грециї 3.000, в Серби! 3.000, в ПІвециї 3.000. В Азиї пере- мешкує жидів лише 300.000. І так: в Туреччині азийскій 190.000 (з того 25.000 в Палестині), в росийских посїлостях 47.000, в Перзиї 18.000, в середній Азиї 14.000, в Індиях 19.000, в Хі- нах 1.000. Африка числить жидів 350.000. — У Львові мешкає жидів 40.000 на загальне число людности 130.000, в Кракові 28.000 на 73.000 мешканців, в Перемешли 15.000 на 36.000 лю­

дносте.

— Ордеровий скандал. В кругах бенлиньских офіцирів, а навіть в кабінеті бувшого міністра иросьвіти, Босеє, розіграв ся тепер скандал, який нїмецкі часописи назвали ордеровим. Кілька літ тому не приняв Герберт Спенцер ордеру від нї- мецкого нравительства, бо мовляв: «наука, як чеснота є сама для себе нагородою». Річ певна, що названий учений думав розумно, хоть з дру­

гої сторони ордер, наданий ученому нїмецким правительством в теперішних услочинах не міг єму принести чести. Послухаймо лише! Перед кількома літами виплив на берлиньскім овидї н. Ессер, син богатого промисловця, пан великої фортуни, чоловік неменьшої бляґи. По укінче- ню університету вступив він до війска, дослу­

жив ся небавом степени офіцира, але мундур навкучпв ся єму, тому покинув службу і почав грати на біржі. Тут став він небавом паном ситуациї, доробив ся кільканайцяти мілїонів, а ті вітворили єму вступ до всіх аристократичних сальонів. Єго знали всі. Завидувано єму бо- гатств і коханок. Однак п. Ессер забажав инь- ших лаврів. Одного дня розійшла ся вість, що король біржі виїздить до Африки в цілях нау­

кових. Він бавив там кільканайцять місяців, а коли понернув, мав лице огоріле і... цілу торбу записок подорожних, з котрих мав повстати знаменитий, науковий твір. І справді твір поя- вив ся небавом в нечати. В нїм розказав він, як терпів, боров ся, що бачив і відкрив. Това­

риство іАоґрафічне запросило єго з відчитом, на якім явило ся тисячі осіб за солено-дорогим вступом. Ессер триюмфував, а тогдїшний мінї- стер иросьвіти, Босеє вистарав ся для него о ордер червоного орла. Та тут почав ся скандал.

Учений ґеоґраф, Ваґнер перестудиював книжку Ессера і оголосив сьвітови, що ціла киижка від початку до кінця єсть безветидною ложию. Най­

більше дикі околиці, до котрих можна було ді­

стати ся за кілька місяців, Ессер звідав за кілька днів, якби на ногах мав чарівні, семи- милеві чоботи. Уражений Ессер визвав Ваґнера на поєдинок, але сей відповів, що з ошустами не бє ся. Родина Ессера жертвувала Ваґяерови кількадесять тисяч марок, сли відкличе свої заміти і перепросить Ессера. Ваґнер і сему від­

мовив, а цілу справу оголосив в часописах.

В наслідок сего офіцири скликали суд полю­

бовний і вичеркнули Ессера з арміії. А Ессер, з ордером і мілїонами, зазнавши такого зеводу в науці, виїхав за границю.

— В школі. — Нехай кождий з вас вступає в сліди ваших батьків! промовив учитель до учеників. — Прошу пана професора, коли я маю тілько одного батька... замітив один з учеників.

— Супружі анонси в Японії Ніхто би не по­

думав, що і в Яионїї істнують супружі анонси.

Толи гарній Японці не удасть ся добути серця відважного Япончика, тоді удає ся она на до анонсів. Один такий анонс, поміщений в японь- скій часописи, подаємо в цїлости: «Подаю кож ­ ном у до відомости, що єсьм дівчиною, що ся

зове. Маю устонька як малини, прекрасне, буй­

не, чорне волосе, викінчено нарисовані брови, стан гнучкий і чудесно збудований, словом все, чого... забажає душа. Маю при тім досить гро- ший, щоби собі житє через цілий час треваня сопружия уприємняти. А найде ся де мужчина гарний, образованпй, що нриняв би мою ручку, то можемо обоє разом житє перебути в мріях і чудових снах. В день жде нас сон на цьвітах, а в ночи чудові, срібні лучі місяця... Присягаю з гори мому мужеви любов, вірність і поважа­

не аж до смерти. А колиб єму судилось скор­

ше покласти ся до гробу, то я, вірна і любяча жінка, можу єму товаришити на сон вічний...»

Більша вже хиба не могла обіцяти!...

— Фабрикация дідів. В Почаєві викрито зьвір- ский злочин, якого допустили ся на дітях же браки знані загально під назвою дідів. Коли одна селянка виходила з місцевої церкви, поба­

чила шестилїтну сліпу дівчинку, що сиділа між двома дідами. Бідна дитина була дуже збідже- на тож селянка змилувала ся над нею, дала їй милостиню і казала молити ся за себе. Дівчи­

на пізнала єї по голосі, кинула ся до неї з пла­

чем і крикнула: «мамо, мамо, возьми мене до -себе!» Здивована жінка приглянула ся уважно дитині і пізнала в ній свою доньку. Ж ебраки збентежили ся дуже і почали говорити, що дів­

чина є донькою одного з них, але при доходже­

нні показало ся, що они забрали справді дівчи­

ну з дому матери па весні с. р. Дитина розка­

зувала, що діди завели єї з двома иньшими дівчатами до лїса під Почаєвом, де випалили їм всім в пивници очи. Ті дві дівчини умерли по випаленю їм очіій , а віднайд на матїрю ослі­

плена дівчина збирала милостиню для страш­

них своїх катів, що мучили єї голодом і били безмилосерно.

— Ювилей жебрака. Ж ебрачий сьвіт в Неапо­

лі' сьвяткував в сих днях оригінальне в своїм роді сьвято. Один з найстарших репрезентантів жебрачого роду сьвяткував 50-лїтний ювилей свойого фаху. На пирі який устроїв в сїй цїли, виголосив цікаву мову меньше більше ось як:

«Мої пани і пані! — говорив з одушевленє.м — праця кладе чоловіка майже на рівні із звіря- тем. Таж в 10 зановідях Божих нема гадки про працю. Мої пани! Уявмо собі Хвилю, коли всі жебраки хотіли би бути пильними і працювати.

Який настав би соцняльний переворот в цілім сьвітї, яке обнпженє заплати за працю! Або з другого боку уявмо собі ту хвилю, що всі люди перестали би працювати! Щ езли би тоді поліс­

мени, нодатковцї, а передовсім ті нужденні вла­

стителі та погань народня!«Цїлу свою бесіду за ­ кінчив сьміючим анекдотом:

Приведено жебрака перед суд:

— Яке твоє занятє? — питаєть ся судин обжалованого.

— Ніяке! — звучала рішуча відповідь.

- - А з чого ж и є ш ? ..

— Заощадженєм кождого скуда, який я видав би десять разів більше, коли би мав гроші...

Таке то розказував юбілят, а зібрані го­

сті їли і пили і прислухували ся його розумній бесіді, призначуючи йому цілковиту рацию.

— Боротьба з бандитами. Бандитизм вигине вже недовго в цілій Европі. В Сицилїї, Каля- бриї, а навіть в Сардинії' є щораз меньше оприш­

ків. Остатними часами винищено послїдну бан­

ду Ілиї в Сардинії, що була пострахом для на­

селена. Розбійники заключнли союз з власти­

телями більших посїлостий, фермерами і одним представителем власні, які помагали їм в до- конуваню рабунків і улекшали утечу. ГІрави- тельство здобуло ся на енергію і рішило ся ви­

нищити розбійників. Розісяано війска на всі побережи, розставлено відділи пішого війска в краю, окружено сторожию всі дороги і перехо­

ди і заопіковано ся мешканями гнпігунів. Капі­

тан Петелля пішов на чолі 50 людий проти роз­

бійникам. Коли так стрінули ся одної днини, розпочала ся страшна боротьба. Не тревала она однак довго і всі члени банди полягли до ноги враз зі своїм вождом. Капітан Петелля війшов тоді до яскинї, що служила розбійникам за кри­

ївку і на велике своє здивоване побачив ла- тиньский молитвенник, що належав до вожда, створений на стороні, де була молитва: «Бе ргаерагаїіопе ай Ьовнів нюгіет». З відділу ка­

пітана Петелля згинуло двох жовнірів, а два є ранені.

— Регабулїтация. Героєм дня в Марсилії є Бен'ямін Рейніє, що перед 16 літами був не­

справедливо засуджений на тяжкі роботи і те­

пер регабілїтував ся. В р. 1883. Рейніє був об- винений о убийство дівчинки. Родина, нересь- відчена про невинність засудженого, звернула ся за номочию до послів і їм удало ся по дов­

гих літах єго регабілїтуватп. На стрічу вертаю­

чого з Каєнни Рейніє виїхала до Марсилії ро­

часопись каже, що в чаеї розмови ґр. Клярі з Ферянчічом не було навіть згадки про д-ра Фукса.

Прага, дня 9. жовтня. В суботу відбули ся тут збори молодоческих послів - до ради дер­

жавної і сойму. Перед домом, де відбували ся їх наради, зібрали ся провники молодочехів і демонстрували окликами: «Пілїтичні банкроти!*

Прага, дня 9. жовтня. Посол Пацак, що піддав був свого часу ґр. Баденьому проект роз­

поряджень язикових, зложив в руки своїх ви­

борців мандат до ради державної. Виборці кут- ногорского повіта прислали послови Пацакови вотум довіря і просили, щоби мандат задержав.

Прага, дня 9. жовтня. Чеека шляхта, зібра­

на 8, жовтня в Празі, повитала з радостию у- хвалу екзекутивного комітету правиці з 5. ж ов­

тня, змагаючи до удержаня теперішної парла­

ментарної більшости і оборони рівноправности всіх народів Австриї. Безуслівне знесенє язико­

вих розпоряджень уважає ческа шляхта покрив- дженєм ческого народу. Ческа шляхта не від­

ступить ніколи від ческого народу.

Прага, дня 9. жовтня. Після N. XV. «Гоигпаї мають Ческі посли внести в парламенті жало­

бу проти кабінету ґр. Клярого за знесенє язи­

кових розпоряджень.

— З наукового Товариства їм. Шевченка. На­

укова читальня при бібліотеці Товариства отво- рена що дня від год. 2—6 по полудпи і в тім часі, може кождий з неї користати. До дому випозичають ся книжки лише за кавциєю. — Канцелярия Товариства отворена від год. 9 —12 рано і він 3—6 по полудни. В неділі і сьвята льокаль Товариства зачинений. Адреса: Львів, ул. Чарнецкого ч. 26.

Т е л є ґ р а м и .

Відень, дня 9. жовтня. В суботу відбула ся рада кабінетова, на котрій згідно з попередни- ми донесенями, установлено речинець скликаня ради державної на день 18. с. м.

Відень, дня 9. жовтня. Недавно подали ча­

сописи, що на конференциї управителя кабінету ґр. Клярі з Ферянчічом, перший мав заявити, що лівиця буде противна виборови Фукса і Фе- рянчіча до президиї палати. В виду сеї пого­

лоски мав заявити др. Фукс, що він перед нео- правдани.м домаганєм лівиці не уступить, а Че­

хи і Словінці мали рішити, попирати кандида­

туру Ферянчіча також на будуче. В послїднім числі N. Гг. Рге88в находимо однак вістку, що вість про конфлікт правительства з більшостию в справі вибору президиї, неправдива. Названа

МАЛ И Й Ф Е Й Л Є Т О Н.

Н а ш а л ь б о м .

Жіноцька доля.

Нужда, убожество та голод Її ростили у еїмї;

А потім найми розносили Літа найкращії її.

І так дійшла вона бездольна До заміжя... «Отут-то я,

Як тая пташка, буду вольна, — Собі казала, — тут моя

1 молодість і іцастє й доля...

Усе у місто щіллю;

1 людям покажу на диво Свою щасливую еїмю!»

Так думала і так казала, А люде з боку глядючи, —

— Ой набересь ся безталання, Сїмєю в сьвітї живучи, — Казали з боку... Літа йшли, Малії діти підростали;

А в хатї вбожество безкрайнє, Як і у матері її.

Та і у матері такого

Ще не було — твій чоловік Із шинку невилазив пяний, В шинку й спокутував свій вік.

А ти зостала ся вдовою, З малими дітьми тут сама;

І гірше ще свою недолю Тоді клясти ти почала:

І довго мучилась в сьвітї, Поки земля неприняла:

В холодній хаті, не укритій Ти Богу душу оддала.

Тебе сховали; не сховали З тобою вбовжества твого:

Твої в нїм діти виростали, Поки не винесли й свого;

Не розтеклись по всему сьвіту:

Сини пішли у москалі;

А дочки шляли ся що-кочі, Поки на пні не зогнили!

Панас Мирний.

Із поезий Крілика.

і.

Захмарилось небо і сонце сховалось і вітер повіяв та снігом намів

на землю. Де сонце проміннями гралось, усюди далеко сніг білий виднів.

Недовго — на небі знова проясніло, і сніжна заметіль кудись понеслась і глянуло сонце, спитать немов хтїло длячого в невинність земля облеклась?

1899.

II.

Коли проходиш близь мене і глянеш мрачнїми очима, укритий жаль душу троне й сльоза в моїх очех заблима.

А тихий сьвіт надїй любви мов в хмари криєть ся темнії, спокій той милий й гарні сни вкривають думи — ох! тяжкії.

1899.