Ч, 19. Львів. Субота, дня 24. січня (6. лютого) 1904. Річник VIII.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор па піп року . . . . 10 кор на чверть року . . о кор на місяць . . . . 1-70 кор
За границею.
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пін року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число но 10 сот.
«Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а п з возьмеш мплостн і віра не возьмеш, бо руске ми серце : віра руска.» — 3 Г у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О О'Із год. пополуднії.
Редаиция. адмікїгтрация і експелнішн «І’ус.іанп» під ч. 1.
пл.Доілбрдзс юго(Ііруііч\ини/.Екс- педицнн місцева в Лґеяцні Со- колонского в пасажі Гавсмана.
Гукоінірн звертає ся лише на попе, одне застекежезо.' — Рекламацій пеояе'іат.іііі цільні від поїла. — Оголошенії зви
чайні ікііііімають еа по ціпі 20 е. від (те;."-..п. а в ііад- сланім» -Г) с. від стріч.лі. По
дяки і приватні донесенії по З і с. від сгр чкн.
Політична робота у Віднї.
(X) Від середи наддунайска столиця оживила ся наслідком нарад ріжних полі
тичних і парламентарних чинників. Передо
всім розпочала угорска делеґания дальші наради, пе4реррані перед Різдвом після ухваленії сііідьної буджетової провізорні і відбула ідаерйду пополуднії повну сесию, а в четвер^ійомісия для заграничних справ мала перевм&и розправу над виводами ґр.
ҐолуховскоГч»’ про заграничну політику. Пі
сля того має війскова коміеня розпочати розправу над війсковим буджегом, а при сій нагоді сподівають ся заяви міністра війни Пітрайха, яка має бути рішаючою для найблизшого положена в Угорщині.
Мінїстер війни має дати ноусненя не лише що-до духа, в якім думає вести свій ресор, але й про переведене внутрішних реформ, які заповів ґр Тіса в своїй програмі.
В середу зібрала ся у Відні також п а р л а м е н т а р н а к о м і с и я
м
о л о- д о ч е с к а, щоби нарадити ся над політичним положенєм і ухвалити про дальше тактичне поступованє. Імовірно буде пред
метом нарад також порушувана з ріжних боків справа нїмецко-ческого порозуміня.
Оезіегг. Уоікв/.І^. подає основи і ви- тичні точки, яких міродатні круги думають придержувати ся з почином і при веденю сих переговорів. Сей дневник зазначує, що мимо неохоти з ческого боку, не уста
ють з неурядового боку змаганя, щоби довести до таких переговорів поміж Нім
цями а Чехами. ІІравигельство з свого бо
ку запевняє, що не думає уступити із ста
новища нейтрального. Уступки в національ
них справах можуть бути зроблені лише за згодою обидвох народностий. Є надія, що винайденєм компензацийних предметів можна буде довести до можливості! поро- зумінн. Запевняють, що нересправи про унїверситетске питане, скоро раз пічнуть ся, не обмежать ся спором між Німцями а Чехами на Моравії, але мають обняти також унїверситетскі справи в инших кра
ях. Сей намір має звязь із свогочасним бажанєм мінїстра-президента д-ра Кербера, щоби коштом нїмецко-ческого спору не занедбувати инших країв аіїстрийских (та
кий погляд зовсім оправданий і справедли
вий і при сій нагоді належало-б також до
вести до управильненя відносин на львів- скім університеті, що дають безнастанні поводи до національних спорів і розладу.
— Р е д . Р у с л .). Але не лише втім напрямі намірено рівномірно трактувати обидві на- родности, але й що-до ческої мови у вну
трішнім урядованю, котра дальшу має до- сяглість, як ціла унїверситетска справа.
Дллтого має бути Німцям зроблена рівно- вартна уступка, щоби они згодили ся з цілого обсягу язикового нитаня виділити сей один предмет. Політики, котрі обняли ролю посередників, думають, що сими уступками мають бути засновини нових епископств в Чехах, а іменно в Хебі (Еґер) і в Кутній Горі (Кутенберґ). Окрім того мала би ще бути утворена в Хебі дирек
цію державних зелїзш щь. Але чи такі уступки схотять Німці уважати рівноварт- ними, можна дуже сумнїватн ся. І’.сеж та
ки з усіх тих підготівок можна здогадува- ти ся, що міродатні крути наміряють до
вести не одностронною дорогою до роз- мотаня внутрішнього положена, лише в иорозумішо з обидвома спорячими сторо
нами «.
Сегодня знов збирає ся у Відні пар
ламентарна коміеня к л ю б у і і ї м є ц к.ііх
л ю д о в ц ї в , щоби наради ги ся в справі відомої резолюциї, ухваленої в австрийскій делєґациї на внесене д-фа Д е р ш а т н . Як відомо, др. Д е р н і а т а став наслідком сеї резолюциї, котра признає мопареї виключні права начальні що-до війска, предметом завзятих иапастий своїх політичних това
ришів і зложив задлятого провід клюбу нїмецких людовцїв. Чи нарада ся доведе до полагодженя клюбового розладу, чи доведе до розділу стороншщтва людовцїв, се покаже найблйзша будуччина
В тих днях отже можна сподївати ся важних вислїдів згаданих в 'го р і нарад, котрі ненеречно причинять сч до пронсне- ня внутрішньо-політичного пілож еня в Ав
стрія, а вчасти і відносин парляментарних в угорскім сонмі.
Д о п н с ь. •
З Буковини.
, (Сїчи на Буковині).
В неділю дня 24. п. ст. січня б. р. відбули ся в Клїнодинї на Буковині загальні збори Гімн, і огневого тов-а »Сїч«. На ті збори крім відпо- ручників «Сїчий» в Кіцмани, Ваніківцях н. Чер.
і Лашківцях, прибули також в великім числі чле ни акад. тов-а «Січ» в Чернівцях, відпоручник гімн, тов а »Сокіл» в Чернівцях проф. Сильвестер Яричевский, писателька Малїцка з Лужан, су
дин О. Бурачиньскиїї з Кіцмани і велика сила народних учителів. Збори отворив надуч. в Клї
водинї п. М. Григорович і пояснив ціль і значі- нє «Січи» як тов-а Гімнастичного і огневого. Пі
сля сього січовим батьком вибраво проф. Сильве- стра Яричевского, що покликав на січову маму писательку Мал'цку а на нисьмоводцїв осавулу кіцмавецкої «Січи» Т. Корийчуі.а і ст. філь.
Остапа Сьвітлпка. До старшини вибрано: учите
ля Николгока як кошового, Ст. Бажана як оса
вулу, Георгія Гнідого як справника, Дмитра Мо- кевича як учителя і Дмитра Сградецкого як скарбника: крім того вибрано четарів і хорун
жого. Нововибрані члени старшини зложили на руки січового батька приречене, що сповняти муть свої обовязки, а січова мама прийняла їм лепти По виборі старшини промовляло богато бесідників, як С. Яричевский, сл. філь. Рожка, надуч. Прокопович, учит. Осип Безпалко і др. і всі они поясняли ціль і значінє «Січи» та осте
рігали зібраних селян перед кацапскою язвою, що розпаношилась в К.іїводинї і під покришкою ііравославя і етимольоґії на кождім кроці ста
вить перепону Русинам в їхній культурній ро
боті. При кінци зборів члени новозаснованої
«Січи» відсьпівали кілька пісень з нот, а одна дівчина з КщМаня прегарно виголосила- поему Тараса Шевченка «Тополя»; но відсьпіваню «Не
пора» і «ІЦе не вмерла» кошовий учит. Нцколн около ~. год. вечором замкнув збори.
Се вже четверта «Січ», яка повстала на Буковині в протягу останних двох літ. Перша
»Сїч« на Буковині засіювала ся тогід в Кіцма ни, а відтак в Ваніківцях н. Чер., в Лашківци і Клїводинї. Невдовзі заснують ся також »Сїчи«
в Шипинцях, Суховерхові і .Іужаиах. Всі «Січи»
на Буковині розвивають ся дуже добре, хоч на кождім кроці кацапи в сполуці з веїми ворога
ми Русинів старають ся єствуючі «Січи» нищи
ти (прим, в Кіцмани), або спилювати закладанє нових І так приміром основателї «Січи» в Кпї- водігнї мусілн побороти чимало трудноетий, які ставили їм кацапи, що в тім селі мають свою читальню, ба навіть позичкову касу. Однак ми
мо підііо іьної роботи кацапів і ворогів Русинів (себто дідичів і урядників Поляків і православ
них сьвящеників Румунів) раз засновані «Січи»
на Буковині знаменито розвивають ся (вашків- ска «Січ» числить поверх 400 членів, а три другі звиш по 200 членів) і мають веред собою
сьвітлу будучвість. О. С.
Перед війною.-
Всі звістки про розвій подій на далекім Схо
ді стверджують, що війна стає майже неуникне- ною. Мимо уступчпвости та щирої волі Росиї полагодити ріжвицї на мировій дорозі, Япанїя розвинула прямо каригїдиу настійчивість і за взяте до війни. Утвердило ся нересьвідченє, що Сіюл. Держави Америки стоять за Япанїєю і під- цьковують єї до війни. Америці треба нових ринків і о тій цїлп ужила антагонізму Япанїї до Рцсиї.
Обосторонні ириготованя воєнні є найпе- внїйпюю зановідию оружної розправи. Безцільно не викидало би ся стільки грошнй і труду, бо крім материяльних страт було би се і деморалї- зациєю для власної армії. Надто через Париж надійшла вістка з Петербурга, що там іменова
но вже начального вожда над східно-азийскою армією в особі міністра війни, Генерала Куро- п аткина.
Алексій Миколаєвич Куропаткин уродив ся р. 1848, а в р. 1864 вступив до служби першого туркестаньского полку. По укінченю академії Генерального штабу в Петербурзі, сунроводжав францускі війска підчас їх екенедициї до Аль- жиру. Відтак боров ся в Туркестанї, Ковандї, Са
марканді. Два роки пізнїйще, у війні з Текевар- менсом відзначує ся відбутєм величезного 1000 • кільометрового маршу з Ташкенту до'Гене і ско
рим здобутє.м сего міста. В р. 1897 іменований начальним вождом 'Гранскаспійского краю в се
редущій Азиї, а за рік опісля став покликаний до Петербурга на міністра війни в ранзі генера
ла піхоти і Генерал-адютанта. Куропаткин є зна- током центральної Азиї і уходить за знаменито
го стратегіка. Перед роком відбув інсіїекцийну нодорож через Сибір до Східної Азиї. Підчас
війскі вої паради в Порт Артурі з нагоди царс.ких імянин, висказав був знаменні слова: „Ми ґатовії“. Може і не думав тоді, що вже в такім короткім часі прийде ся єму доказати ділом, що справді Росия готова до оборони над Атлан
ти ком.
Про с ю готовість воєнну доносять такі дані:
2
Росия має тепер у Східній Азиї:
1) Азиятицкі війска розльоковані в Ман- джуриї і окрузі' квантуньскім, зложені: з 6 бри
гад стрільців східно-сиберийских, 1 сибер. резерв, бриґади піхоти, 2 бриґад кавалєриї, 2 бриґ. арти- лєриї, 1 дивізиї артилвриї, 2 кінних батерий, 2 '.4 баталь. саперів, 2 бриґ. зелїзничих, 1 баталь.
піхоти фортечної, 4 ‘/2 баталь. артилєриї ф ор
течної і 4 технічних компаній. Разом 53 бата- лїонів, 35 швадронів, 19 батерий, 17 компаній артиль. форт., 1 комп. пушок машинових, 1 комп.
трену. %) Европейскі війска, консистуючі тепер в східній Азиї, іменно друга бриґада 31. дивізиї піхоти, стаціонована в Ко-Кевскоє і друга бри
ґада 35 дивізиї піхоти з дивізиєю артилєриї, стояча в Спасскім на північ від Владивостоку.
3) Ново сформовані сема і осьма бриґада схід- но-сиб. стрільців по 10 баталь. кожда. 4) Сторожа зелїзнича манджурска, зложена з 4 бриґад сто
рожи граничної (30.000 людий).
Разом на стопі мировій 155.000 людий.
Підчас мобілїзациї підносить ся число ба- талїонів з 107 на 196, швадронів з 88 до 123, батерий з 34 до 59- 3 того 27 бат., 40 швадр. і 2 бат. (40.000 людий) достарчає Азия східна, 32 бат., 24 швадр. і 8 батер. (40.000 людий) виста
вляє округ східно-сиберийский, 48 баталь., 24 швадр. і 24 бат. (66.000 людий) присилає Евро- па. Разом на стопі воєнній сила Росиї виносить 298.000 людий, яких сконцевтрованє на здога- данім теренї війни мусить тревати що най
менше 6 тижнів.
Надто .може Росия довозити з Европи по 50.000 людий пересічно так довго, доки евен
туально Япанїя не опанує манджурскої зелїз- ницї.
Сили Япанїї після найновійших даних скла
дають ся з 156 баталь. піхоти, 55 швадр. кава
лери!, 114 батерий з 684 пушками, 13 баталь.
піонерів, 1 баталь. служби зелїзничої, 1 відділу бальонового, 13 баталь. трену, 6 полків оіхоти форт., 4 батерий форт, і обложничого парку. Р а зом становить то 8.000 офіцирів, 145.000 людий і 21.000 коні. ГІо мобілїзациї додає ся 104 ба
таль. піх., 26 швадр., 56 батерий, 26 комп. піо
нерів і 26 комп. трену. Разом 13.500 офіцирів і 520.000 людий, в чім 200.000 війска лїнїового, 100.000 армія територияльна, решта мілїциї, обо
рона краєва і т. и. Узброєнє становлять 6 5 мі
лїм. карабіни репетієрові ч. 96. Часть війска має карабіни 7-5 мілїм. Около десяти полків має карабіни машинові. Артилєрия цільна посі
дає 7-5 центиметрові скорострільні пушки. Мобі- лїзация тревае 8 днів. Перевіз всіх війск на т е рен війни найвисше два тижні. В порівнаню з Ро- сиєю Япанїя має численнїйшу армію, але слабшу артилєрию. Фльота япаньскаскладає ся з 156 воєн
них кораблів ріжного ти іу з иоємностию 270.000 тон, ворушених 135 тяжкими, 430 середними і 950
скорострільними гарматами. Трансиортова фльо
та може в перших днях мобілїзациї помістити відразу 30.000 людий з цілим воєнним апаратом, гарматами і кіньми, а за вісім днів пізнїйше 60.000 людий. Під добу в япаньских пристанях стоїть 70 перевозових кораблів, кождої хвилі го
тових забрати вояків.
Однак при тім не треба забувати, що Япа нїя веде з а ч і п н у в і й н у , яка вимагає завсїгди більшої переваги сил. В виду сего винявши хи
ба случай недбалости або нездарности зі сто
рони росийских полководців, сили Япанїї, вже після теперішної стадні обопільних приготовань являють ся недостаточними до випертя росий- скої армії і не оправдують нічим завзятя Япанїї до ВІЙНИ І ЄЇ певності! побіди.
— ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ). При змін: місяця про симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле не передплати, згдядчо о вирівнанє залеглосгий та о приєднуване нам нових передплатників.
На грошевих переказах просимо дуже чит
ко виписувати адресу: «А д мі н ї с т р а ц и я ч а с о п и с и Р у сл ан«.
Ціна поодиноких чисел нашо часописи зни
жена на 10 сотиків.
Н о в и н і ; и .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат. Ксенї;
рим.-кат. Дороти. — В н е д і лю : руско-кат. Гри- гория Богосл.; рим.-кат. Ромуальда.
— Лицеміри. Відповідати на всі брехні «Іалі- чанїна» — треба би хиба завести окрему, що
денну рубрику. А на те шкода місця, шкода слова. Однак вже через кілька чисел сей мо- сковский наймит веде наче то полеміку з «Ді
лом», чіпаючи ся кождого єго вислову єдино в тій цїли, щоби вводити роздор в народовский табор. В послїдшм числі присьвячує «Ґалїчанїн»
цілий стовпець друку найордпнарнїйшим напа
стям і клеветам на особу нос. Барвіньского, яку він вибрав собі за камінь «преткновенїя» в тій своїй підлій акциї. Називаючи нос. Барвіньского
«самозванцем», ось як представляє «Ґалїчанїн»
справу єго поновнсго вибору до сойму: «Наро
дний комітет» может себе ставіті і подтверждаті кандидатуру п,'А. Барвінскаво, но із сєво єщо не слєдуєт, щоби по єво ііримєру должна била іюступіті руссконародпая партія і єя уііравлєиіє,
«Русская Рада» во Львові і «Народний Савєг», ібо п. А. Барві скій рєшітєльно вічем нє дока зал, що о'н перестал биті ставлєнніком правітєль- ства і польскаво комітета. Подтвержденіе кан
дидатури человєка, катораво все русскія нартіі і групи признавали прямо ізмєнніком народному дєлу і каторий нє іскупіл своіх прегрєшєпій в віду народа било би актом єво деморалізацій,
а к тому, надєємся, уііравлєніе русско-народної парти не гіриложит своєй рукі. Такая єсть асна- вная точка зрєнія на кандидатуру п. А. Барвін
скаво. — Щоби відповісти на сю безличну ім- пертиненцию, треба би хиба вернути до мину
лих подій. З а далеко нас завело би се, тому відповімо коротко: Був час справді', де народов
ці пактували з «ізмєннїкамі» та допомагали їм до мандатів. Але як-раз нос. Барвіньский ніколи не приложив до сего руки. І колиб ті люди, що брали почин в колишній т. зв. «новій ері» не були цофнули ся нередвчасно і безпідставно, то певно, що нині такі інституциї як «Народний Дім» і «Ставропиґія» були-б у наших руках, бо так тоді складали ся відносини, що можна було перевести радикальну асанацию москвофільства.
Але хиткість деяких провідників, що більше етарали ся о свою популярність, чим о добро народа. більше зважали на гамір крикунів, чим розважне слово твердих політиків, — довело до нещасної намяги консолїдациї з «ізмєннїкамі», в якій потонули не тілько надійні завязки здо
рової політики, але і почуте народного достоїнь- ства та справедливості). У тих невідрадних ча- чах, на радість «Ґалїчанїна» і всіх ворогів укра- їньско руского народа, справді панував остра- цизм, сліпе завзяте, безглузде крикуньство, які мали заглушити нарушену народну совість задля союза з ренеґагами. Щоби закрити недостаток ідейности, а замість справжнього одушевленя, якого не могла розбудити кон сл ід ац іїя зі зра
дниками народної справи, щоби викликати бодай роздратоване і ненависть — почато шукати собі жертв між сипами і тружденниками власного народу. І тоді то особа п. Барвіньского стала пригідним жиром для підюдженої товпи. Але від того часу минули літа і неодно змінило ся в дечім. Крикуни замовкли і зійшли з поля, як сніг перед весною, а здорові дуби, перебувши хуртовину знов зазеленіли. І тепер народ бачить, що вирядив був тоді велику кривду особі II.
Барвіньского, бо він цілим своїм житєм стоїть перед очима всіх як отверта книга, доказав, що трудив ся і трудить ся без перерви і без виио- чиику для здїйсненя своїх обожаних ідеалів, длч добра св-го улюбленого народа. Тому то і давна сьпіванка «Галїчанїна» про «ізмєнїчество» Б а р віньского, бренить нині як якийсь незрозумілий відгук минулої епохи. А коли «Ґалїчанїн», ще завсїгди в Барвіньскім бачить свого пайтяжшо- го ворога і против него звертає все завзяте сво
го скритоубийчого жала, то руский нарід з пе- вностию витягне з того арґумент а соиігагіо:
Біе зсЬІееЬіезІеп ЕіїісЬіе янкі ез пісЬі Ап бепеп біе ЇУезреп па^еп..
— Доповняючі вибори до галицкого сойму м а
ють відбути ся з початком мав. Доносять про се польскі часописи.
— З Читальні „Просьвіти" у Львові. Річні за
гальні збори Читальні «Просьвіти» у Львові від
будуть ся в неділю дня 7. лютого о 6. год. ве- чером в комнатах Читальні (Ринок ч. 10, партер).
Притім просимо уклінно Вп. Родимців а передо
всім Вп. Пані, щоби не лише свою службу на ті збори пустили, але заохочували знакомих робіт
ників і слуг до прибутя на згадані збори. По зборах приготовлює комітет для молодїжи не
сподіванки. — Виділ.
— Для Львовян. Вечерницї з танцями устроює
»Клюб Русинок» дня 6. с. м. в комнатах «Рускої Бесіди» у Львові. Початок о 9. год. вечер. Вступ
1 К. Дохід призначений на «Приют для слуг».
— З Теребовельщини. Нарада предсїдателїв Читалень «Просьвіти» з теребовельского повіта
Богдан Лепкий.
О Б РА 3.
(Конець).
VII.
Рута лишив ся сам. Чув, як його товариш скорими кроками біг по сходах, повтаряючи слово: ша
лений! Чув, як він луснув входови
ми дверми і як хідником почалапав до міста.
Здавало ся йому, що з тими кроками втік від нього послїдний відгук сьвіта.
Хвилю слухав, чи не верне, а відтак сів перед образом і дивив ся на нього таким зором, якби о про
щенне просив за зневагу, якої став поневільною причиною. Більше того не буде... Не буде ? Хто йому ручить за се, що справді" не буде, що лиш очи добрі та чисті глядіти муть на неї, що тільки красні та безвинні ночування родити муть ся в душах видцїв під єї вражіннєм ? Хто ?...
І над його понурену голову по
чав спускати ся зо стелі великий стоногий павук і обмотувати його ніжними, як дрожаннє етеру, а силь
ними, як сталеві шнури сітками своєї сірої пряжі — сумніву.
На дворі робило ся темно і по
чав падати сніг. Зразу білий, легкий, рідкий, як_ вишневий цьвіт, потім густїйший, як лебединий пух а вкін- ци зовсім густий і грубий, як сїра, зимна занавіса. Хвилю заняв його той вид і навіяв якісь далекі, любі спомини.
Ось він дитиною малою роз
плющує цікаві очи і видить в хаті якусь дивну ясність. Стає на рівні ноги і г.іядить в вікно. Перший сніг.
Гей радости дитяча, невибаглива, щира а велика, не заступить тебе нїчо, нїчо у сьвітї!
Санки, повзанка на потоці і ве
лика біла баба... То колись. А тепер пуста комната, самота, непевність і трівога.
Снїг паде, чимраз густїйший.
Темніє біла занавіса. В хаті робить ся не чорно, а якось брудно, буро.
Очи Рути відвертають ся від вікна і падуть на образ. Виднть йо
го, хоть темно. Виднть то тіло, без- замітно красне, і тую ще красшу душу, що криєть ся в ньому, як цінний скарб в дорогоцінній посуді.
І як можна на такий вид дати приступ до свойого серця якому
ивьшому гостевії крім краси і до
бра? Не розуміє..
В ту хвилю зпоза образу вихи
ляють ся якісь злобні очи і якісь глумливо викривлені уста шепчуть до нього: «Дикі вимоги, безосчовні бажання! І за що ти, шалений чоло
віче, вигнав свого товариша з хати ? З а якусь вимріяну непорочність, що здавна належить до істориї. Дити
но! Таж вона сама висьміяла би тебе, як фантаста, як артиста з пу
стим жолудком, якому по кишках починає дур грати. Вона, що добро
вільно продала себе з душею і ті
лом, чуєш ? - • з тим ясним, з тим прекрасним тілом!»
«Брешеш! — кричить Рута. — Не продала! І не добровільно. Я знаю, я всьо знаю. Ніхто не 8нає, лиш я! я!.... А хоть би навіть про
дала, хоть би навіть, так щ о? Тоді мій твір ще цїннїйший, як незміни- мий відблиск змінчивої краси. Але вона не продала. Я знаю, я один знаю. .. Се лож, се гіодла клевета»
— кричить, опускаюче ся немічно на своє місце.
Знов снїг, знов темрява брудна і знов тії злобні очи.
«Нїчо не єетвує в собі, лиш в нас. — Говорять глумливо викри
влені уста. — І єї не знав ти та
кою, як була сама про себе, лиш такою, як відбила ся в тобі. Себе ти любив в ній, самолюбе.
Не з води, анї з огня повстав сьвіт а з самолюбства і всьо дїєть ся з самолюбі тва! І навіть той твій образ, пригадай собі, з чого по
встав? З обидженої гордости, з за- висти і з охоти переконати сьвіт о своїй силі! Ах, яке чисте жерело!
Правда? 'Ги думаєш, що нічого не знаю. Сьмій ся, я знаю всьо, знаю!»...
і криєть сн за образ.
«Так — відповідає пригновле- ний Рута. — 'Гак. Б самолюбстві почав я свій образ, то правда. Але я визволив ся з нього, я прозрів і позбув ся тих оков, що путають людського духа в його безнастан- ньому змаганню до ідеалу. Я тепер вольний!»
«Вольний ? А чомуж тобі не байдуже, хто і як глядіти ме на твій образ хто і що думати ме пе
ред ним, хто і що говорити ме про нього? Відппвіж, мій ти визволе
ний з пут еґоїзму, висший, людський духу!.. Мовчи?... Неміч! Неміч! Не
міч!» кричать викривлені уста і ти ми словами, як батогами женуть його в якусь пустку, ' в іГкусь за-
з
■відбуде ся дня 9. лючого о 3. г >д. ноііолудни в’
льокали «Рускої Бібліотеки» в Теребовли.
— Цісар уділив з власних фондів комітетові!
будови церкви в Вінявских У герцях на докінче
не сеї будови, запомоги в сумі 100 К.
— Від Адміністрацій' „ВиНіепіасЬе Веуие" одер
жуємо отеє письмо з просьбою о поміщене: До Ви. Передплатників »ЙиіЬепізсЬе Кеуие». Сим маємо честь звістити, що на жадане загранич- них передплатників даємо робити для першого річника нашої часописи хороші окладники (Оті діпаїеіпЬаїкісіескеп). Хто з Ви. земляків схотів би мати такі окладники, просимо спішити з зам о
вленими, щоби ми знали, кілько таких окладя- нок справити. Рівночасно повідомляємо, що тре
те число (егзіез РеЬгиагЬеГі) вишлемо лише тим, що прислали передплату за р. 1 9 0 — А дм інї- ттраЦия «КиїііеиізсЬе Кеуие».
- Пожарний „Сокіл" в Грабівци, стрийского повіта, засновано на статуті львівского »Сокола«.
Намісництво затвердило вже статут.
— З Бережан пишуть нам: В «Селяньскій бур
сі» основаній заходом філії' Тов-а педаґ. на 17 нитомцїв 7 одержало поступ дуже добрий, 6 д о брий, а прочі достаточний. — Онодї була у на місника денутация тутешного тов а >Народний Дім» в справі безправного і безосновного зам кнена салі ґр. Дзедушицким і намісник обіцяв в сю справу вглянути. Побачимо, чи додержить
слова. А*.
— В справі науки нїмецкої мови в середних школах ві ібули ся крім першого ще дна заеїда- ня анкети. Предметом наради було: «Обмежене історично літературного материялу». До сего пи таня заберали голос три референти і поставили довгий ряд внесень, в яких домагають ся осно
вної зміни проґрами науки пїмецкої мови. Над внесеними була довша дискусия, в якій брали участь майже всі члени анкети. На третім засї д а т о обговорювано справу введена материялу, на якім могли би ученики набрати вправи в стилю, в мові і письмі. Перший референт директор Харкевич поставив отеї внесенії: 1) В підручнику для V і VI кл. будуть уступи змі
сту з буденного жигя, звіти з подорожнії, теа
тральних представлень і т. д. найліпше в формі дияльоґу. 2) На висшім степеня науки в VII і VIII кл. предметом язикових вправ будуть по давані питаня, які однак не виходять поза круг пояято учеників, питаня з етики, - фільос >фії і естетики, опираючі ся на лектурі. 3) В VII кл.
займуть учеників також уступи із змістом, що лучив би ся з рж ним и сторонами практичного житя: пр. про виріб зелїза, паперу, скла, описи фабрик, варстатів і т. п. н і основі технольоґі- чних таблиць. — Другий референт проф. Бобер- ский домагав ся: 1) Відмінного як доси укладу підручника для кл. III і IV в тім на ірямі, аби материял, що в них містить ся, був неначе о- -енового для предметів науки в V кл.; 2) введена до підручника V кл. уступів з буденного житя;
більшого приміненя до лектури обовязкової і приватної творів прозаїчних, повістий, новель, драм і комедий; 4) значного обмежена іотори чно літературного материялу. Над сими внесени
ми переведено оживлену дискусию Прозіднпк анкети замикаючи наради, зазначив, що кр. рада шкільна в порозумішо з референтами займе ся їіоладнанєм иослїдного питаня, що до нарису ін-
струкциї для науки нїмецкої мови, коли буде порішена справа що до трех перших точок про
грами обговорених на анкеті'.
— Заборона віча. Віче в Синьков’, залїщицкого новіта, що мало відбути ся дня 2. с. м., заборо
нив староста, задля епідемічних(?) недуг, про які там нїхто не чув.
— Підозріний о шпіоньство. Краківский Марггбсі доносить: Перед кількома днями один із звісних
підприємців, інжінєр Штробль, виїхав в товари стві ротмайстра жандармериї, оглядати зелїзни- чий шлях коло Красного за Львовом. По дорозі п. Штробль часто витягав свій записник і огля дав при тім околицю. Підзорчивий ротмайстер попав на думку, чи случайно ІПтробль не є ро- сийским шпіоном: Тому з найблизшої стациї те
леграфічної дав знати про се своїй команді у Львові. Зі Львова відновіджепо: БоГогІ іп Най пейшеп! На другій стациї вже ждали жандарми на п. Штробля і в імени права взяли его чемно в свою опіку. В 'які пояснена п. Щ трсбля не по
могли. ГІ. Штробль поїхав з жандармами до Львова, і там по провіреню тогожности особи і по відповіднім вилєґітимовашо випущено п. Ш тро
бля яко невинного. '
— ДвФравдация в академічнім товаристві. В ві- деньскім академічнім товаристві для опіки і не
сена помочи хорим академикам, найбільшім та мошнім студентекім товаристві, відкрито де- фоавдацию, якої допустив си его секретар Шмеллебек. Він здефрдвдував в протягу' 5 літ ЗО до 40 тисячів корон. Шмеллебека увязнепо.
— Слідство проти през. д ра Малахов.кого.
Шіегі доносить з Відня: Проти надто високого виміру податків заробкового і особисто доходо- вого внесла канцелярия адвокатів д ра Малахов- ского і д-ра Буреша рекурс до найвисшого адмі - нїстрацийного трибуналу. На розправі перед три
буналом згодив ся заступник міністерства на рекурс, позаяк пересьвідчив ся, т о вимір Є справді за високий і адмінїстрацийиий трибунал зніс би его. Задля сего звернено всі акти до Львова з порученєм приготовлена нового виміру Львівска податкова адмінїстрация, в цїли розві дана про справдїшний дохід сеї адвокатскої кан
целяриї, розіслала квестіонар до многих осіб і промислових заведень, які мали мати зносини з канцеляриєю д ра М. і Б. Квестіонар заклю чає між иншими питане, який гонорар заплати
ли клієнти канцеляриї д-ра М. і Б. — Вислїд сих доходжень становити ме основу до нового вимі
ру податку так заробкового як і особисто дохо- дового н. президента міста Львова, що хотів за таїти прихід своєї адвокатскої канцеляриї і пла
тити менший податок, чим належало ся.
— Луч! N. Фізик Бльоидльо з Нансі слідячи за лучами ріжних тіл, відкрив лучі, які викли
кують фосфоресценцию в деяких хемічних мі- шанинах. Як РентГен назвав свої лучі X, так Бльондльо'назвав викриті ним лучі N. Сі лучі є, так як лучі Рентґена і раду, також проявою енерґії, якої людскі змиели безпосередно не в ід чувають, але аж через фосфоресценцию деяких тіл, цо переміні незнаної нам енерґії в оптичну, людске око їх добачуе. Дослідами над лупами N займає ся між иншими також фізіольоґ Шар пентє. Він викрив, що живучий людский орга
нізм висилає лучі X, а неживучий орґанїзм та
ких лучів не видає. З сего можна пізнати, чи
дана особа дійсно померла, чи находить ся в лєтарґу. Найсильнїйші лучі N видають в люд- скім тїлї нерви, а головно осередок нервів. Др.
Шарпентіє уживав при сих дослідах оловяного валка в середині порожного з одним денцем, зробленим з препарату кальціюм сірки. Коли сей валок посував но людскім живучім тілі здовж дороги нервів, то кальціюм сірки сьвітило, а максімум сьвітла було на нервовім осередку.
Сим чином можна провірити, де находять ся осередки нервів Ііримір: В людскім мозку є так звані звої Броки, де має бути осідок артикуло- ваної мови. Коли яка особа говорить, а ми при
кладемо згаданий валок до голови в тім місци, де є звої Броки, то замітимо сяльн'їйше осьві- тленє кальціюм сірки. Шарпентіє є сего погляду, що не лише мова, але також думанє, яко умова праця, проявить ся тим способом для третах осіб і може колись настане нова наука: фізика мисленя і чутя.
— Подяка. На будову дому „Сокола** у Львові зложили ласкаво отеї Вп. Добродії: др. Коссак, лікар зі Львова, ЗО К, С. Жуковский, настражник скарбу з Бжеска, І К. З а сї лепти складаємо Вп. жертводавцям найщирійше „спаси-б г“. Даль
ші лепти на ту ціль приймаємо з найбільшою вдячпостию, тимбільше, що Сокільске гніздо у Львові мусимо збудовати найдальше до року.
Віз ЗаГ, дні сіїо Йаі. — Старшина.
— Дрібні ВІСТИ. В львівскім повіті лютують отеї ношестні недуги: Ш карлятина в Зарудцях, Зимній Воді, Поршній і Зашкові; дефтерит в Гаях за Винниками; пятнастий тиф в Замар- стинові (3 слунаї). — Ц7іепег оголосила едн- кцию ухваленого галицким сонмом закона в справі грошевої піддержки для будови льокаль- ної зелїзницї Львів Підгайцї. — У Львові зано
сить ся на страйк кравецких помічниць,занятих у моднярок, задля низької плати.
Страстні проповіди, д-ра І. Б а р т о ш е в - к о г о , іюявили ся в книгарскій розпродажи.
Можна їх набувати по ціні 2 К або в Ставропи- гійскій книгарни у Львові, або у автора (Львів, ул. Домса ч. 5). котрий на жадане висилає як
• Страстні проповіди» так і « П р о п о в і д и н е д і л ь н і » також на інтенциї богослужебні. Неба
вом ноявлять ся також « П о х о р о н н і п р о п о - р ід и » сего автора. Замовляти на Служби Божі можна вже тепер.
Посмертні і * оповістки
— 0 Іван Ревакович, вислужений парох Воло
сянки, скільского деканату, упокоїв ся дня 2. с .
м. в 90. році житя, а в 64. р. сьвященьетва.
В. є. її.!
— 0 Йосиф Яросевич, завідатель Хоросна, щи- рецкого деканату, упокоїв ся дня ЗІ. січня в 39.
році житя, а в 9. р. сьвященьетва. В. є. п.!
Телеграми
з дня 5. лютого.
Відень. Австрийека делєґация приняла бу- джет спільного міністерства скарбу, а заразом иадню безконечну, повну неясних
гадок, відорваних слів, вражінь і споминів непевних і як блискавки
скорих.
Летить посеред них довго—дов
го аж нараз опиняєть ся в сали.
Образи, різьби, нарід. Перед його образом товпа. Приглядають ся, жартують, сьміють ся. Панове за- лицяють ся паням, панночки соро
мливо відвертають оч,и. «Нк можна
— говорять мами — такі неири- личні малюнки вивішувати на пу-
бличний вид!»
«Трудно — відровідае один з редакциї найіюважнїйшого дневни- ка — штука, культура, поступ, трудно!» — і витягає з кишені лі
коть.
Мірить образ вздовж і вшир, мірить руки, ноги, голову і записує всьо як слід. Потім відходить з мі
ною побідника. На його місце при
ходить другий, в чорних шклах на носі і критикує барви. По нїм при
ходять невиспані панове і заспані пані, невчені знатоки і сліпі меце
нати і тому хороводові!, що плює, сичить, огидить, словами, зором, гадками — нема кінця.
«Проч — кричить Рута, зрива
ючи ся зо сну — проч від мого образу!» — але в тій хвили чує
якийсь гамір. Не знає, чи в сні. чи [ на яві, наслухує і перекоруєть ся, що то під його дверми перечить ся сторожиха з лікарем. Не хоче його пустити. «Всякі наслідки беру на свою відвічальність!» — каже лі
кар і глупа жінка відчиняє двері.
Рута рад вискочити вікном, або влізти в піч, або провалити ся крізь землю, але нема як, бо лікар вже подає йому свою товсту руку, а маленькими чорними очима ев'-р- лує його до наскрізь. «Як можна — говорить, клепаючи Руту по раме- ни — як можна не покликати ме не! Я що йно вчора довідав ся від вашого товариша, що ви хорі і при
ходжу». «Алеж я здоров, здоров, здоровіиший від вас!« — боронить ся Рута.
Лікар всьміхаєть ся і зацитькує його, як дитину.
«Так, не перечу, всі ми хорі.
Весь сьвіт хорий. Але то недуга хронічна, до якої люди привикли.
От возьмім, приміром, віспу. Яка вона була люта, коли в перве зя- вила ся в Англії в році....“
Рута знов хоче перебити, але лікар не зважав на нього. Він розу- мієть ся на тім. Прецінь кільканад
цять літ лічить нервових синів ш ту
ки, збираючи в нагороду ґалєриго їх творів.
«Навіть до холери привикли ми пане. І возьміть приміром стати
стику... .<
«Алеж прошу мене звільнити від науки медицини — кричить Ру
та, — бо вона мене зовсім необхо- дить, анї то я ....<
«Тільки спокою — відповідає лікар — придержуючи його в кріслі.
Ви прецінь мушина, так пануйте хоть трохи над собою. Нервові не
дуги потрібують трохи спільної пра
ці лікаря і недужого. Будете л аск а
ві, покажіть мені руку».
«Не покажу, мені не хочеть ся, я, я, зовсім не маю руки» — відпо
відає роздратований Рута.
«Ага! Ви не маєте руки, при
такує з дивною усьмішкою лікар.
• Коли так, то підождемо. А тимча- сом оглянемо образ. Чудесно! Лиш раджу не малювати дальше. Думаю, що я як-раз прийшов в хвили, ко
ли годило ся відложити пензель.
Але все таки, позвольте, що зроблю вам одну замітку».
«Жадних заміток! — крикнув Рута. — Анї одного слова!»
«Ага, так, розумію. Отже анї слова. Тільки скажіть мені, як ви
закажете людям говорити і писати про свій образ.
Твори штуки стають власностю загалу і з хвилею, коли переступа
ють поріг робітні, піддають сн за
гальному осудови. На се нема ради».
«Є! Власне, що є! — крикнув Рута, вбиваючи ніж в рожеву грудь чудової дівчини і шматуючи без- милосерно образ.
• Шалений! Що робиш? — кри
чав лікар імаючи його за руку і борикаючи ся з ним, як з безумною вивіреною.
Хвиля глухого шамотання двох тіл, потім крик, шалений і нелюд
ський, потім тупіт на сходах там і назад, туркіт воза, скрип дверий і тихо...
З а возом дивигь ся сторожиха і сумно киває головою: «Кара бо
жа, — говорить зітхаючи. Не буде йому добра, ой не буде. Ребра по
ломлять. А казалам, якби так Ма
тінку сьвяту, або хоть чудотворно
го Миколу намалював, не по
слухав».
*
В пусту комнату паде зимове, ясне та холодне сонце.
