Ruslan. R. 10, č. 213 (1906)

Ч. 213.

/

Львів, четвер дня 28. вересня (II. жовтня) 1906. Річник X

ча пїлви рік

V . П ІВ р о к у .. .

на чверть п«ку а*, ^{м іське} . .

Передплата

»РУ СЛАНА» виносити в Аветрмі:

36 мр.

.- 10 пер

>• о кор.

170 нор.

За границею:

цілив рік . 16 рублів або 36 франків

■в пів року . 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 со».

•Вирвеш ми очп і душу ми вириєш: а не воиьмеш мплости і віри не ноаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в п х псальмі в М. ІПашкевича.

Виходить у Льввві що дна крім неділь і руских сьия»

о о ‘|, год. пополудня.

Редакцил, адмінїстрация і

•кспедиция >Руслана< під ч. 1. пл. Дімбровскоге (Херун- щини). Експедицпя місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав сялише напопередне застережене.—

Реклямациї неопечатанів вільні від порта. — Оголо- ,ш еня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім» 40 с.

від стрічки. Подяки і при­

ватні донесеня по ЗО сот.

від стрічки.

союз тріщіть.

Вже нераз повставали алярми про загроженє середно-европейского тридер- жакного союза та виринали найріжноро- днїйіпі комбінаииї що до нового уґрупо- ваня держав, однак завсїгди сі донесеня виявляли ся безпідставними, або бодай грубо пересадженими. І тепер повстав такий алнрм, а підніс ся з двох против­

них сторін і з цілком відмінних причин.

Тож хотяй і тепер не добачуємо цїх се­

рйозності! того крику-шуму, однак вже з нашого дневникарского обовязку не мо­

жемо поминути сеі справи, яка так бли­

зько доторкавсь нашої держави.

Італїйска праса піднесла великий крик після австрийских маневрів на Адри ятицкім морю, бо дійсно наша ескадра представила єн могутно і виявила як найбільшу справність. Соггіеге сіеііа 5ега, Оїоґпаїе сГПаїіа, Я іа тр е і ин. великі іта­

лїйскі дневники мов на даний знак з а ­ чали розписувати ся про поважну ситу- ацию, немов то Австрия готує ся до на- п іду на Італію, немов вже видано тай­

ни» розказ до фльоти, а навіть про подробиці воєнного пляну знають вже італїйскі часописи. І так початок війни має вийти з балканьского кітла. Коли тілько Болгарин не здержить своїх екс- панзивних затій, або взагалі вибухне на на Балканї оружний заколот, Австрия без вагани приступить до окупації]. Тоді вже прийде конець тридержавю, Італія стане усунена на другий илян перед геґемонї- бю Австро-Угорщини. Отже чи не було би добре випередити Італії сих подій?—

питають одні, а другі зараз і приступили до обчислена своїх воєнних сил.

Сі обчислена дневників випали не конче на користь Італії, однак тяжко сконстатувати, о скілько они є річеві і відповідають дїйсности. Піднесено осо­

бливо, що в австрийскім офіцирскім кор­

пусі панує воєнний дух, який прямо пре до війни з Італією, тимчасом коли в Іта­

лії річи під тим зглядом стоять так, що навіть не можна бути певним успішної оборони краю. Також і під зглядом фльоти висказують ся італїйскі знатоки дуже песимістично, заявляючи, що Італія потребує що найменше дволітної енерґі чної праці, щоби узискати перевагу на Адриятицкім морю своєю фльотою.

Правда, що такі голосні роздуму- ванн праси виглядають дуже трівожно, однак певно, що правительство, яке єще

недавно тому сконстатувало цілковите І марною гіриточиною, щоби могла впли- порозумінє з австро-угорским кабінетом, без жадної даної причини, якої не було цілком в послїднім часі, не стане зміняти своєї політики і викликувати самохіть небезнеченьстиа. Радше треба приняти, що сей алярм потрібний так італїйскі»

народній думі, як і на руку він прави- тельству, щоби тим лекш е можна було узискати від парляменту ухвалене креди­

тів на запроектовані нові великі воруженя італїйскої фльоти.

З другоїж сторони надходить тучева хмара в формі памятників бл. п. кн.

Хльодвика Гогенльогого, б. канцлера нї- мецкого. Кн. Хльодвик записав сей па- мятник в спадщині свому синови Але- ксандрови і поручив єму віддати єго до опрацюваня і виданя др. Курціусови. Те- пержеж — як др. Курціус оголошує в Ьосаі АпгеІ£ег-і — він довершив опра- цьованя і віддав книжку до друку. Друк є вже укінчений і памятники появлять ся в книгарскій торговлї. Оголошене ви­

їмків з иамятника в* »(ІЬег Бапсі нпсі Меег« наступило без др. Курціуса, який на се ані не впливав, ані не знав про се.

Як звісно, внаслідок появи уступу з иамятника цісар Вільгельм вислав Остру депешу до найстаршого Гогенльога, кн.

Филипа, з якій мало говорить ся про да- лекосяглі консекненциї, які може потя­

гнути оголошене сих інтімних докумен­

тів. Отже тепер бюро Вольфа простує сю вість, що в телєґрамі нема мови про я- кісь далекосяглі консеквенциї, а ціла те­

леграма звучить:

»Якраз читаю зі здивованєм і обу- ренєм оголошені найтайнїйші приватні розмови межи твоїм батьком а мною, а доторкаючі уступленя кн. Бісмарка. Як се могло стати ся, що сі річи передіста- лн ся до иубличної відомості! без мого дозволу. Таке ноступованє є нетактом в найвисшій стеиени, недискрециєю і річию зовсім неможливою Нечувана річ, щоби оголошувано що про жиючого монарха без єго дозволу».

Отже в сам ій'телєґрам і нема виска- заних жадних обав перед консеквенцинми оголошеня, а можуть они стати непри­

ємними для цісаря Відьгельма, а евенту­

ально навіть небезпечними для тридержа- вного союза тим, що розкриють тайні стежки нїмецкої політики, які часто від­

бігали від дороги до Відня і Риму. 0- днак чи справді з сеі тучевої хмари мо жуть ударити громи і люнути зливи — треба поки що зачекати на появу самої]

книжки. Однак без сумніву она буде за!

нути на судьбу народів, або хоть на по­

літ чну констеляцию, у с е л е н у від кіль­

кох десятилітнії.

З остаїга имдіііь Ш . віку.

Написав

Олександер Барвіньский.

(Дальше.)

ч II.

Як раз нездарність рутеньскої політика, веденої москвофільскою „Русскою Радою" і поражене єї при виборах до державної ради (не до сойму, як хибно пише др. Франко) в 1879 р., що видали лише т р е х руских по­

слів (властиво 4-х: др. Кулачковский, др. Ґе- ровский, Ковальский і о. Озаркевич), була по- нукою для Русинів-народовцїв, що доси були, так сказатиб, лише літературним сторонни- цтвом, перейти до діяльної політики. В тій цїли бажали они зєдинити всїх Русинів, що вважали себе окремішньою, самостійною на­

родносте), для політичної роботи і задля того заснували дневник „Діло" в 1880 р. *) „Пра­

вда", як небудь також обговорювала і політи­

чні справи, ие могла сповнити сеі задачі яко місячник переважно науково-літературний, а заснованії „Діла", котрого видаване поглотило майже всі сили робочі народовців, причинило ся до занепаду „Правди", котра також стояла головно роботою Володимира Барвіньского.

Окрім того треба було числити ся з д е­

якими пересудами і упередженими навіть щирих народовців (як се н. пр. виходить з о- дного листу о. Ст. Качали оповіщеного мною недавно про повість Нечуя) і помалу вводити і заправляти їх до виробленої літературної мови україньско-рускої, як се н. пр. свого часу робив Б. А. Дїдицкии своєю методою в противнім напрямі, щоби призвичаїти Русинів галицких до московщини. Отже лише в части лравда в тім, що каже др. Франко, що Вол.

Барвіньский, „щоби приєднати до себе ті еле­

менти, пішов на м о ж л и в і концесій», але не на в с я к і , як думає др. Франко. Н е п о - к и н у в він фонетику, хоч приняв в «Ділі»

етимольоґію, анї не витягав і дальших кон- секвенций таких, щоби можна говорити про в і д с т а в к у д а н у У к р а ї н ц я м , як впе­

вняє др. Франко.

На иншому місці печатаємо лист Вол.

Барвіньского, писаний до Л у к і я н о в а в Ки єві,* 2) який виразно пояснює причини введеня етимольоґії в »Дїлї« і становище Вол. Бар­

віньского що до фонетики, так що не можна ніяк говорити, мовби Вол. Барвіньский в о- к и н у в фонетику. Так само не можна гово­

рити, щоби »Дїло« мало бути орґаном раг

’) Нічим певним не піддержав др. Фран­

ко свого твердженя, мовби Вол. Навроцкий не радив пускати ся на бистру воду політики, бачучи небезпеку в малій осьвітї гал. рускої інтелїґенциї. Він же сам був головним помі­

чником „Діла" (Подвійна крейдка і т. и.).

2) Недавно подали ми лист Лукіянова в справі «Діла» і штунди, писаний до Вол. Бар­

віньского. По смерти В. Барвіньского прислав Лукіянів лист Вол. В-го, котрий був відпові­

даю на письмо Лукіянова. Подаємо єго в ці­

лості!. — Р е д . Р у с л . ,

2

ехсеїіепсе г а л и ц к и м , що в нїм н і ч о г о не повинно було вибігати поза обрій зви­

чайного г а л и ц к о - р у т е н ь с к о г о д у м а н я , бо переписна, яку ми недавно оповістили між Вол. Барвіньским, взглядно редакциєю

»Дїла« а Українцями, о скілько она зберегла ся, показує наглядно, що редакция Д і л а б а ­ жала обговорювати також справи цікаві для Українців, запрошувала їх до участи, і помі- щувала радо надсилані Українцями статі, а навіть ширші розвідки н. пр. Уманця, Ко- ниського і ин. Так само і Вол. Барвіньский зачіпав нераз живі питаня, які доторкували ся України, досить між иншими нагадати ши­

року єго розвідку ‘ Задачі україньскої інте- лїґенциї» яко відповідь на статю Костомарова у ‘В істнику Европьі», на що знов Костома- рів дав пояснене в двох листах також неда­

вно оповіщених в Р у с л а н і . Всеж усі ті прикладом наведені річи вказують, що Вол.

Барвіньский зовсім не клав запори, яка га- мувалаб вибіганє >по з а о б р і й з в и ч а й ­ н о г о г а л и ц к о - р у т е н ь с к о г о д у ­ м а н я » .

(Дальше буде).

З подорожи до св. Землі'.

(Дальше).

Єрусалим 12. вересня 1906 На зустріч нам вийшов на дворець австрийский консули Зефарович з женою, репрезентацин Льойда і много представи- телїв сьвнщеньства єрусалимского, та мо­

нахинь. Поломники сьвітскі і женщини уставили ся ґрунами, на чолі кождої Гру­

пи ішов хрестоносець з хрестом еруса- лимским с. е хрест, який в чотирох ку­

тах мав чотири менші хрести. Кождий хрест був иншої краски. На чолі цілого походу ішов кавае с. є аґент поліцийний в службі австрийскій. Треба знати, що кождий похід, чи навіть поодинокий чо­

ловік, що хоче бути безпечним, бере с о ­ бі такого каваса. Кромі него ішли по бо­

ках жовннри полїцийні, бідно і брудно убрані, з баґнетом давної системи при боці, якої нині у нас уживає сторожа кримінальна, і з тростинкою в руках, що­

би відгонити влізливих жебраків.

За мирянами уставило ся духовень- ство в сьвітлих фелонах. Перед ними роз­

винено руский прапор з синьожовтими лентами. На прапорі був з одної сторони руский лев на синім поли, а з другої на білім поли червоний єрусалимский хрест.

За сьвященьством поступав Ексц. о. Ми­

трополит, перед яким несли сьвященики чотири образи. Похід рушив двійками при співі »Пречистая Діво Мати«, який не притихав через цілу дорогу і стягав цікавих. Тут вперве стрінулисьмо ся з жебраком на деревяних ногах, який з бляшанкою в руках, пискливим голосом домагав ся милостині і все підбігав за походом. »Мескін, мескін (бідний), бак шіш хаваджа*, кликав він пізнїйше що дня і де лиш показати ся було на місті, все був нашим невідлучним товаришем.

Починаючи від двірця, ішов похід безнастанно в гору, аж до брами єфскої в мурах, які окружають місто Єрусалим.

Тут вступають поломники до міста, — мети подорожи. Похід іде поважно зразу вузенькими улицями через базари, ледви протискає ся, відтак сходить в діл сход­

ками і дістає ся перед церков Воскресе- нія, званого загально Божим гробом.

Миряни війшли без перешкоди і у-

ставилися Групами при Гробі, — сьвя- щеникам руским не позволено входити в ризах, так що навіть епітрахилї мусї- ли скидати, коли латиньским вільно бу­

ло входити в комжах. Серед найбільшої тишини входили паломники на сьвяте місце. В очах нутників блищали слези, а від часу до часу давало ся чути хли- панє і глухий плач. Сум і радість, вдо­

волене та страх виповняли на переміну серця наші, — чувства впрост противні підносили кожду грудь без виїмки.

Чувства сі викликувало само місце хвали Божої і нерозуму давних Жидів, а степенували єще Турки, які в перед- сїнку порозкладали ся вигідно на мате- рацах і курили спокійно люльки. Сумерк, який панує в церкві мимо єї простору і величавости, додавав торжественности сему настроєви.

Коли вже всі уставили ся коло Б о ­ жого Гробу, відспівав чудово п. Мишуґа

»Плоїію уснув*, що звернуло сейчас у- вагу всіх чужинців.

Опісля промовив наш Владика з ду­

же великим зворушенєм, відповідно у- рочистій хвилі, нанизуючи до попере- дного співу так: „Плотію уснув і поніс смерть за нас, а ми жиючи житєм наче смертию, ідемо до Гробу, щоби знова о жити. Деж знайдемо ласку, як не у того Гробу? Складаймо тут наші просьби, наші молитви, нехай наше житє роз- цвите з того Гробу, наша церков, край і села зачерпнуть сили до нового ж итя.“

(Зворушене і плач).

(Дальше буде).

Вшехпольска дурійка.

Властиво належало би се до гумо­

ристичної часописи, однак коли появило ся яко чільна сгатя поважного (може колись) дневника »Газети народов-ої«, тож позволимо собі навести се рознесе- леня ради наших читачів. Отже якийсь шляГун, якого редакция згаданого дне­

вника називає »знакомітим знафцом сто- сункуф рускіх*, пише між иншим:

»Русини нині жадають нашої зе­

млі (?), добутої кровю і працею — (!) але чого зажадають завтра — сего ніхто не може передвидїти (!). Се необчислений народ (?), нарід одної клнси-хлоиів (!), нарід позбавлений творчої сили (!), не- признаючий жадного де жавного поряд­

ку (?), невдоволений з жадних прав (!), з жадної конституцій' (?), який не пере­

ступивши границь рівности варварства (!!), виробив в собі ненависть до всіх, що не належать до клнси хлопів (!), зависть до всіх, що більше від него посідають (!), побіч цілковитої рівнодушности длн уми- слового духового доробку людскости (!)«.

Очивидно шляґун, котрий так схара­

ктеризував наш нарід, думав собі при тім, що се він сам і єго шляхоцкий стан є тим »умисловим і духовим доробком людскости*, для якого руский нарід не має жадного зрозумінні...

»Тепер, коли в А встриї— пише даль­

ше шляхоцкий сьміхованець — рускі попи запродують власний люд Прусакам (але польскі економісти радо висилають до Прусів власних »Обєжисасів« — Русл.), рускі політики мріють про відірване від

Росиї і Австриї (!!), і про якусь руску державу від Карпат аж до Уралю і Кав­

казу (мріти вільно всякому — Русл.), в границях до недавна (?) єще татарских посїлостий (!), з татарским населенєм (!).

На чолі сеї держави стане певно дина- стия Грушевских або Васильків. Нічо ди-

! вного, може в них плине кров татарских мурзів, які творили аристокрацию при ханьскім престолі*.

Автор цілком розоружує нас своїм мимовільним і ненаміреним гумором...

»Памятаймо про т е — кличе дальше з емфазою що Гуни знищили римску державу, однак нічо нового не зуміли поставити на руїнах. Ми могли би зани- мати ся Русинами стілько, що Португа­

лією або Патагонією (!) колиб судьба не поділила межи нас землі і не посадила побіч себе. Маючи неспокійного сусіду, з авантурничим успособленєм (деж дів ся почцїви людек рускі ?« — Русл.), мусимо ним занимати ся, хотяй би тому, що він і сам не працює (!) і нам працювати (!!) перешкоджує. Не досить сего, заняв він становиско як давні Гуни, грозить зни- щенєм евроиейекої цивілїзациї, став за ­ вдяки своїй незаховстаній вдачі і вар­

варству лявіною висячого над державою і над нами, ферментом, який викликуючи приспішене житє первісних організмів, сам в собі нищить ся і нищить ксьо довкола*.

А що, чи не забава — читати таке?

Та читаймо вже до кінця, як то страшно розмальовано на вшехпольскім нлякатї того »гайдамацкого чорта*.

»Є суспільності!, лявіни і ферменти (щось ніби горох з капустою — Русл.), супротив яких не досить стояти з зало- женими руками (що за бистроумний па- родокс! — Русл.), але треба обдумати способи розумної і спокійної оборони, щоби силу і енергію елементарних чин­

ників зужиткувати пожиточно. Не можна глядіти н мовчаню на розріст сваволї(?).

Вже раз в нашім історичнім житю ми пересьвідчили ся, що »нема жостокости над жостокість черни (а давної ш ляхти?

— Русл.), нема ґвалту над ґвалт розяре- ного поспільства (на що єго розярювати?

— Русл.), якого розум не здержить, а небезпечність не відстрашить*. Треба за­

побігати і радити поки час, а грози по- ложеня не збувати мовчанєм*.

Як власне радити і запобігати — сего сьміхотворний автор вже не каже — але ми порадимо є.му, що задля >грози положеня* він якраз повинен би був рад­

ше мовчати, чим виписувати такі шовіні­

стичні, а безглузні теревені.

„Кабинетскі землї“.

Для поясненя аграрного иитаня в Росиї ми вже писали про т. з. удільні землі, з яких призначено коло 1 ‘/2 мілї- она десятин до розділу між селян. Те­

пер жеж можемо за »Радою* пояснити значінє т. з кабінетских (царских) земель їх вагу у загальнім питаню аграрної ре­

форми в Росиї.

Законами 12. і 27. серпня призначе­

но на продаж селянам вільні казенні й удільні землі. Цими днями телеграф при­

ніс звістку, що указом від 19. вересня

з

(сентября) передається селянам на вико­

ристуваня частина жабинетских* земель, т. є земель, що належать цареви в Ал- тайскій окрузі в Сибірі. Ці землі ще з 1865. року було призначено для пересе­

ленців з Росиї і до 1894. року з Росиї на ці землі вийшло більше як 300.000 душ. Тепер всі вільні землі, за де якими виємками, а також »оброчні статі* і зе­

мельні лишки, що зостали ся після того, аж наділили перших переселенців, пере­

дають ся казні на власність. За ці землі казна мусить платити по 22 к. за деся­

тину що року в протязі 49 літ, тоб-то за весь час — по 10 карб. 78 кон. за де­

сятину. Разом в тим право на все, що е під землею (золото, срібло, мідь, камя- ний вуголь і т. и.), лишаєть ся кабінето­

ві і не переходить до казни. Селянам переселенцям землю будуть оддавати не на власність, як установлено для казен­

них і удільних земель, а тілько на по­

стійне використуваня (>постоянное ноль- зованіе*), за що вони повинні будуть платити »оброчну подать*. Порядкувати цією справою буде мінїстерсгйо хлібо­

робства і землеустройства. Селянам-пере- селенцям обіцяно оети всі ті полегкости й запомогз, які взагалі одержуть пере­

селенці на казенних землях.

Цей новий закон зовсім не подіб­

ний до попередніх законів 12. і 27.

серпня. По новому закону, земля не переходить на класність селян, як вста­

новлено попередніми законами, а тілько на постійне використуваня, тоб-то на довголітню аренду. Власне новий закон дуже неясно говорить про те, кому саме буде належати земля після викупу. За­

кон каже, що землю буде передано ка­

зні на власність, а селянам на викори­

стуваня. Виходить так, що міністерство царского двору спродує свою землю так, як би й всяка инша приватна осо­

ба. І це булоб цілком зрозуміло: кабі­

нет одержить певну плату від казни і віддасть за цю плату свої землі. Та от далі в законі сказано, що право на все, ще є під землею, на ,,нїдра“ землі, не переходить до казни, а лишаєть ся кабінетови. Таким робом, по новому за­

кону право власности на призначені для викупу землі поділено між кабіне­

том і скарбом: , нідра“ землі, зостають ся власностю кабінету, верх землі пере­

ходить на власність казни, а селянам він даватиметь ся тілько на використу­

ваня. Але може трафитись такий випа док, що міністерство царського двору,

маючи право власности на ,,нїдра“ зе­

млі; почне своїми коштами, або пере­

давши своє право промисловцям, добу­

вати з під землі, скажемо, золото, або срібло. Тоді селяне, як арендаторі звер­

хнього шару землі, втратять свою арен­

ду, а за ними казна втратить право одбірати оброк, т. є. все своє право власности, бо те право для казни тілько й виявляєть ся в тому, що вона одбірає податок за землю від селян. По офі- цияльним звісткам в алтайській окрузі є зараз від 7 до 10 мил. десятин, які мо­

жна було б передати селянам переселен­

цям. Конче треба мати на увазі, що да­

леко не вся оця земля цілком здатна для хліборобства; в алтайській окрузі климат дуже відріжнаєть ся навіть від

того климату, що в центральній євро­

пейській Росії і хиба тілько в західній степовій частині його наші Українці зможуть осідати і вести господарство.

Щож до гірної і лісової частини округи, то, як показав досвід попередніх років, там осідали тілько селяне з північно- східних губерній. До цього ще треба додати, що перші переселенці встигли вже забрати кращі наділи. З цього по­

гляду ціна землі, яку встановлює но­

вий закон, себ-то по 10 карб. 78 коп.

за десятину— дуже висока: Там жн в степах, що лежать недалеко від алтай­

ської округи, можна купити у кочовни- ків землю на вічність по 3—5 карб, за десятину.

Просім» в іи о в п і перем иту.

Н о в и н к и .

— Календар. В ч е т в е р : руско-кат. Хари- тона, Вячесл.; римо-кат. Плакиди муч. — В п я т н и ц ю: руско-кат. Киріяка, Теофана; ри­

мо-кат. Максимілїяна.

— Образки з живих цьвітів з Єрусалиму.

Многі паломники в Єрусалимі закупили бога- то образків із живих цьвітів, що ростуть на св. місцях і посьвятили на гробі Спасителя.

Тими образками справили велику радість тим, котрих ними обдарували, а сї заховали їх в найбільшій понести. Кождий християнин чув би ся щасливим, єсли би хоч образок посьвячений на гробі Спасителя міг мати у себе. Проте підписаний зовсім безкорисно хотів би їм в тім помочи. Підчас свого по­

буту в Єрусалимі запізнав ся з одною хри- стияньскою арабскою родиною, котра зани- має ся виключно роботою таких образків, де закупив для себе памятки. А ся фірма за я ­ вила, що готова такі образки прислати до Галичини по ціні 16 кор. за одну сотку вже з доставою і почтою. Образки суть 154/а Дм.

високі а 10і,, цм. широкі, а кождий майже в иншім ґустї майстерно викінчений. Сьвя- щеники могли би навіть своїм парохіянам продавати. В доказ, що образки посьвячені па гробі Спасителя, отримають на кождій пятьдесятцї потверджене від сьвященика Францїшканина, що перебуває все в церкві гробу. Рефлектуючі на се зволять з гори прислати належитість за сотку або пятьде- сять образків на адрес підписаного найдаль­

ше до 1. падолиста 1906 р. Можна би замо­

вляти і вироби з оливного дерева правдопо­

дібно 70 сот. за штуку, на яких суть вирізь­

блені крести єрусалимскі, св. Іїоан, ціловане Єлисавети, котрі рівнож будуть посьвячені на гробі Христовім. — о. Данило Бодревич, пало­

мник до св. Землі, парох в Порохнику, п.

Іосо.

— Наради єпископів у Відни почали ся нині в архіепископскій палаті під проводом карди­

нала архіеп. кс. Ґруши.

— На будову руского театру V Львові зло­

жено в вересни 2.146 36 К. Загальна сума складок на ту ціль виносить 186.110'83 К.

— Крамарский курс в Залїщиках відбуде ся заходом залїщицкої філії „ Просьвіти “ в днях 14, 15, 16 і 17 с. м. в комнатах „Рускої Бесі­

ди", а в Тлустім в днях 18, 19, 20 і 21. с. м.

в льокали тамошної читальні „Просьвіти".

Карти учасництва будуть видавати ся в Залї­

щиках в дни 14. с. м. о год. З по полуднії а в Тлустім в дни 18. с. м. о годині' 8. рано в комнатах викладових. Програма викладів кра- марских, котрі буде мати делегат „Народної Торговлї" п. Іван Петрушевич, е слідуюча: 1) Приписи закона дотично торговлї мішаними товарами. 2) Засади спілкових крамниць сист.

Рочдель, їх приготовлене, основане і ведене.

3) Основи книговодства в сїльских торговлях.

4) Найважнїйші відомости з торговлї поклад-

ками. Крім того будуть очивидно пояснені всі інтерпеляциї і практичні питана поставлені учасниками.

— З Одеси доносять, що проф. І. М. Ра- децкий по новоротї з інформацийної подоро- жи по Галичині і Буковині мав онодї відчит в одескій »Просьвітї« про свої вражіня з по- дорожи. Такі самі відчити виголосить проф.

Радецкий в инших містах України. Перед тижнем читав в одескій »Просьвітї< п. Сига- ревич »про Кирило-Методиївске братство».

— Краєва рада шкільна іменувала в народ­

них школах: Войтїха Топольского учителем 5-кл. шк. муж. в Бережанах, учителями (-льками) 1-кл. шкіл: Анну ЗаруГевичівну в Ясенові гор., Авг. Домбровского в Рибні, Анну Букала в Ненадівцї сер., Генр. Ш лямівну в Не­

надівцї дол., Мих. Шутовского в Вишках, Оле­

ну Чернихівску в Кваиинцї, Ант. Вильовского в Тюткові, Кает. Ж уковску в Руді; — пере­

несла учителів: Дмитра Томчака з Войславич до Ястрембицї, Івана Бенеша з Девятник до Будькова, Ом. Лїсїкевичівну з Трибуховець до Озерян, Кар. Єзерского з Волі маз. до Косо- вець, Ів. Худецку з Звенигорода до Маловод, Ал. Бухтову зі Стінок до Простянця, Фр. Зе- мяньского з Борок до Пашової, Мар. Михали- ківну з Оклесної до Борок, Волдсл. Павлика з Ріпенника марц. до Кобилянки.

— Заведене одноразової науки в мужескій і женьскій семінариї учительскій у Львові бу­

ло предметом численних петиций зі сторони родичів і опікунів молодїжи учащаючої до обох тих заведень. Сіірава та тим труднїйша до залагодженя, що в заведених того рода число годин виносить тижнево 32 до 34, а на висших курсах навіть 36. Беззглядне заве­

дене одноразової науки потягнуло би за собою такі наслідки, що кандидати і кандидатки стану учительского муеїли би сидіти в школі без перерви від 8. год. рано до 2. год. по по- лудни. Краєва рада здоровля, запитана о гадку, заявила виразно, що некористи, з яки ­ ми сполучена для молодежи неперервана по­

лудневим відпочинком праця, мусять тим яр- кійше проявляти ся в заведених, в котрих вимір годин тижнево переходить число 3 0 Заким вибрана в тій цїли специяльна комісия сформулуе дальше ідучі внесена і заким ц. к.

міністерство віроісповідань і просьвіти порі­

шить щось остаточно в сій справі, рада шкільна краєва, узглядняючи після можности льокальні відносини і оправдані економічними услівями бажаня жителів, видала поки що провізоричне заряджене, маюче на цїли як найдальше ідуче обмежене пополудневої на­

уки в зимових місяцях. Іменно зарядила кра­

єва рада шкільна в обох львівских семінари- ях на час чотирох зимових місяців, почавши від 15. жовтня, відповідні редукциї в поділі"

годин в тім напрямі, щоби в ніякій клясї ви­

мір годин в тім часі не переступав числа 32 тижнево. Заразом поручила краєва рада шкільна такий розклад тих 32 годин, щоби ученики і учениці мали чотири рази в тижни по 5 годин (від 8. до 1.) і вільне пополуднє, а лиш в двох днях в тижни науку дворазову (по 4 год. перед і по 2 но полудни). Заразом уповажнила краєва рада шкільна дирекцию женьскої семінариї до далеко ідучих увільнень індивідуальних, щоби учениці, мешкаючі в по­

дальших сторонах міста, в днях дворазової науки були зовсім увільнені або від обох го­

дин пополудневих або від послїдної передпо­

лудневої години, а то в тій цїли, щоби могли вигідно піти до дому на обід і вернути до школи. Поручено також, щоби молодїж могла в заведенях одержувати по дешевих цінах на друге снїданє тепле молоко і здорове печиво.

— ТелєґраФ без дрота. Б Берлині відбува­

ють ся тепер наради міжнародного з'їзду в справі телеграфу без дрота. Найважнїйшою ухвалою зїзду буде рішене, чи у всїх дер­

жавах має ся уживати тої самої системи те ­ леграфу без дроту, чи кожда з держав має задержати свою систему. Рішене се є важне, бо від него буде залежати приниманє депеш з одної держави в другій.

4

— Дрібні вісти. Вінчане н. Юлїяна Шепа- ровича, адвокатского кандидата, з п-ною Фе- лїциєю Яйківскою буде 14. с. м. в Колодїївцї.

— В Вотїховичах, перемишляньского повіта, в на продаж добрі ґрунти по 5000—800 К за морґ. Близші подробиці подасть місцевий у- ряд парохіяльний (почта в місци).

— Репертуар руского театру в Бучачи.

Саля >Сокола«. Початок о 7 ’/2 вечером.

Білети продає торговля п. Рогозиньского. (Або- намент на 6 вистав під ряд 10 К.).

В четвер дня 11. жовтня: «Міщани*

штука в 4 діях М. Горкого.

В суботу дна 13. жовтня: «Урієль Ако- ста« траґедия в 5 діях Ґуцкова, в перекладі Л. Лопатиньского.

В неділю дня 14. жовтня: «Ой не ходи Грицю та на вечерницї* народний образ зі співами і танцями в 5 діях Старицкого.

Ві второк дня 16. жовтня: «Суєта* най- новійша комедия в 5 діях Карпенка Карого.

Підчас представленя пані зводять капе­

люхи здіймати.

— Репертуар міского театру у Львові.

В середу: «А Піппа гуляє*, казка в 4 д.

Ґ. Гавптмана.

В четвер: «Лялька*, оперетка в 3 д.

В пятницю: «Ах то Закопане*, шутка в З діях.

Други Соколи і Сокілки! Памятайте, що львівский „С окіл" збирає жертви на будову свого дому.

Т е л е гр а м и

з дня 10. жовтня 1906.

Відень. Вчера перед полуднем був на двогодиннім послуханю у цісаря угорский пре­

зидент кабінету, Векерлє, і предложив ціса- реви звіт з політичної і парламентарної ситуа- циї. По полудни був у цісаря на послуханю угор. мінїстер внутр. справ Андраіні.

Відень. Чехи заявили, що не мають ін­

тересу позирати удержавлене Північної зелї- зницї. Чехи противлять ся також ухваленю кваліфікованій більшости для виборчих о- кругів і грозять обструкциєю.

Льондон. Росийска цариця вдова купила в Данії посілість, де задумує постійно заме­

шкати.

Петербург. З Гельзінґфорсу доносять про арештоване 32 революционерів, що приїхали з Нового Иорку. В Иосифівцї арештовано 30 терористів. Один з них признав ся до замор- дованя купця Зєнєвича.

Матерши и юіійошмо-тітмого і куль­

тур» жга Русявів.

Лист Володимира Барвіньского до Лукіянова в Києві.

Львів 3. грудня 1882.

Високоповажний Пане!

Велике Спасибіг Вам за Ваше ласкаве письмо та за Ваші щирі ради. Правду сказа­

ти нема у нас між Українцями а Галичанами ніякоі обміни гадок, а се виходить на Вашу и нашу шкоду и на шкоду цілоі справи на­

родній. Ви зробили перший пролом Вашим ласкавим письмом, а дай Боже, щоб се не був послідній. Ж алую дуже, що моі праці не дозволяють широко росписуватись, а тоб не про одно требаб поговорити. По неволі мушу писати коротко.

Перше всего що до правописі «Діла*.Ви, ВПане, хибно приписуєте сій правописі ту ва­

гу, яку хотів іі надати покійний Максимович и задля чого вона у Вас мабуть дуже непо­

пулярна. Се та сама история, що у нас з фо­

нетикою. Наші старовіри, стуманені людьми лихоі волі, думали и ще тепер підозрівають, що фонетика має проложити дорогу до спо- льонизованя Русинів. Против пересуду и пе- довірства годі боротись розумним словом. От ми й в «Ділі* кинули на бік форму — пра­

вописи, почали «Діло* видавати т. зв. етимо логичною правописю, а по Вашому Максимо вичівкою. А се не тому, щоб ся правописи

Видає і відповідає за редакцию: Лез Лопатиньский

була лучша, але тому, щоб формою не зра- жувати нашоі публики старовірськоі, а вщі- нити у неі правдиві ідеали народні. Скоро пу- блика побачить и віру йме, що ми хочемо справді добра Русі, а не тягнемо, як ім ду малось, у Польщу, скоро народні идеали ста­

нуть вповні ясними кождому читаючому Ру- синови, — оттоді й буде пора занятись фор­

мою. На се покищо, ще не наспів час. Тож після сего Виб повинні зрозуміти, для чого ми не можемо в «Ділі* писати якою небудь иншою правописю, чи се мало-б бути кулі­

шівка, чи романівка, як Ви бажаєте.

Після сего мушу висказати мій великий жаль, як відносять ся Украінці до «Діла*. Най буде, що Украінцям неподобаєть ся правопись

«Діла*, я се признаю, що може неподобатись, тай може и язик «Діла* не у всім подобаєть ся, так як пр. и нам не подобаєть ся знов такий язик як часами пише Старицький або Куліш в своій «Крашанці*, але я всеж таки скажу: 1) що для Вас се поки що єдиний орґан на рідній мові, а 2) він жеж є образом (признаю що не повним) того всего, що дієть ся у ріднісенькій Вам Краіні, між Вашими ріднісенькими братами, у Вашім ріднісенькім народі.

Отже ж я собі так думаю: коли-б у Вас видавав ся який хоч малесенький журнал украінський на украінській мові, то хочби Вн его печатали Бог зна якою правописю, то у нас, де ми маємо с в о і газети и журнали на нашій мові, все таки найшлось би хоч що найменше 100 підписчиків, дарма, що наша интелигенция бідна и малочисленна и нас все­

го народу тут не більше трех миліонів. Ко­

ли б жеж, хорони Боже, Галичина була в та ­ кій недолї, як Україна, то нам не було-б віль­

но видавати периодичних видань н і рідній мові як се у Вас дієть ся, и колп-б тоді укра­

їнський журнал на украінскій мові мав при­

ступ до нашого краю, то вірте міні, коли б він був навіть по грясти зовсім неинтересний для нас, коли-б він писав виключно тілько про Ваші справи, він мимо того всего мав би у нас не сотки а тисячі підпищиків вже за ­ для о д н о і р і д н о ї м о в и .

(Конець буде).

Вино! Вино!

Червоне або біле вино 3 9967р(б“

сильне і приємне доставляє ЗО літрів їга п с о на кожду сгацию за 9 90 злр. Почтова бочівка 4 % літра їга п с о Г60. ВИНОГРАД 5 нлґр.

їга п с о 1 злр. 55 кр.

£. /Шпеі, Уег5ес2 4. ІСпдагп.

( 1 - 4 )

С о і о з з е и т в пасажи Германів

при ул. Соняшній у Львові в і д 1. д о 15. ж о в т н я 19 0 6.

Нова сензацийна проґрам а.

Щоденно о 8. год. вечер представлене В неділі і сьвята 2 представленя о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідйЬіїс представлене. Білєти вчаенійше можна на­

бути в конторі ■ Пльона пои ул. Кароля Лю- двика ч. 9.

Р у х ЗЄЛЇЗНИЧИХ ПОЇЗДІВ

важний від 1. мая 1906 після середно-евро- иейского часу.

До Львова на дворець головний приходять:

З іцкан 12 20*, 610, 140, 545, 9 05*

. Кракова 2 ЗІ*, 5 50*, 8’45, І ЗО. 5’25. 8 4 0 ,

9 30* \

„ Підволочися 7 20, 11 45, 2 20. 5'50, 1030*

„ Лавочного 7'29, 1Г50, 10 50*

„ Рави рускої 7'5О, 450

„ Станиславова 8 05

„ Самбора 845, Г50, 9-20*

„ Яворова 84 8, 4 -37

„ Коломиї і0 ’05

„ Ряш ева 10 35

Н і Підзамче.

„ Підволочнск 7-05, 11*30, 208, 5‘35, 1046*

Зі Львова з головного двірця відходять:

До Кракова 1245*, 1'—*, 8’35, 2 4 5 , 6'35*

8*25 1005*

„ Іцкан 2 51*, 645, 9 20, 2 40, Ю'40*

„ Підволочися 620. 10 55, 221, 645*,9 50*,

„ Яворова 6 55, 6'—*

„ Лавочного 7 30, 2'30, 6'25*.

„ Самбора 8’55, 445, 10-51

„ Станиславова 940*

„ Белзця 10-45

„ Ряш ева 44)5

„ Коломиї 340

„ Рави рускої 7’25*. 11 35*

„ Стрия 1140*

З Підзамча:

п Підволочися 632, 1107, 2 32, 6’27*, 10 02*.

Примітка. Поїзди поспішні друковані є черенками товстими; поїзди нічні є зазначені зьвіздкою. Пора нічна числить ся від 6. год.

вечір до 5. год. 59 мінут раво.

Звичайні білети їзди я к також білети всякого иншого рода, ілюстровані провідники розклади їзди ітд. можна набувати через цї- ли і ; ень н міскім бюрі ц. к. державних зе- лїз і . ь, пасаж Гансмана ч. 9.

Зйушки і паперцї

можна набувати в „Со- кільскім Базарі" у Львові і у всіх торговлях вкраю.

Ко нтор а виміни

ц. к. упр. гал. акц.

Гіпотечного

к у п у є і продає всякі

п а п е р и ц ін н і

і М О Н Е Т И

по н а й д е пі е в ні і м курсі ден­

нім не мислячи ніякої провізні.

І І [ І І

Передплата виносить:

річно 8 К,

піврічно 4 К, чвертьрічно 2 К.

Поодиноке число коштує 40 сот.

Адреса редакциї і адмінїстрациї Львів, ул. Академічна ч. 8

З друкарні В. А. Ш ийковкого