4. 167. Львів, середа, дня 27. липня (9. серпня) 1905. Річник IX.
Передплата
п >РУСЛАНА« виносить:
в Австриі:
«в цілий рік • • . 20 кор
■ж- пів року . • . 10 кор
■ж чверть року . і кор
■ж місяць . . . 1-70 кор
За границею.
п цілий рік . . 16 рублів або 36 франків
■а пів року . . 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мидости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — З Р у с л а н о в и і псальміз М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских СЬВЯІ
• д‘|, год. пополудни.
Редакцхя, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщинм).Еко- педиция місцева в Агенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана,
Рукописи звертав ся лиш*
на попеоедне застережене, — Реклнмациі неопечагані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
М осквофільство в Галичині і в Австро-Угорщині'.
(Дальше).
«Кореспонденцію Якова Головацкого», котрої повний заголовок навели ми вчера, є неперечно вельми поважним вкладом не лише до «істориї літературного москвофіль
ства в Галичині і в Угорскій Руси від 1849 до 1860. р.», як се зазначує професор др.
Студиньский в переднім слові до сего ви
дана, але она розкриває нам взагалі по
гляд на народні і політичні відносини Ру
синів в тій добі і є многоцїнним історич
ним жерелом 3 якою муравлиною пильно- стю забрав ся проф. Студиньский до сеї роботи, показує нам сей величезний мате- риял часописний, який він був приневоле
ний переглянути.
«Ми забажали, пише професор С т у д и н ь с к и й , подати огляд літера
турних спорів яро нашу письменну мову від р. 1848—60, і схарактеризувати сю бо
ротьбу за і против народної мови, недену по сучасних, наших виданих. В сій цїли переглянули ми всі публікациї, як «Зорю Галицку» (від р. 1848— 57), «Галичо-рускій Вї>стникгь« (1849—50), «Новиньї» (1849), «Гічо- лу» (1849), віденьский «ВФстникт»» (від р.
1850— 1860) і його додаток «Отечественьїй Сборникж» (1853— С9), «Ладу» (1853), «Ан- еологію» (1854), «Семейную библіотеку»
(1855— 6), «Церковную Газету» (1856—8) і
«Церковньїй В’Ьстник'ь* (1858). З всіх тих видань вибрали ми майже всі статні, писа
ні в обороні народної мови, або против неї, та звязали їх, при помочи листів, н одну цілість»'.
Окрім того переглянув проф. Студинь
ский 642 листи, з котрих вибрав всі, що
Іван Коссак.
Курация помогла...
Пан секретар був вельми вдоволений. І бу
л о » чого... комната, котру винаймив, гарна про
стора, три вікна,
біллясеред лїса, довкруги сосни, сосни, сосни.
Найшов між ними криївку — привязав до двох височезних сосон гамак, що перед від'їздом купив у Львові, втарабднив ся до него, бо і гру
бенький собі був нівроку пан секретар, розло- жив ся вигідно, так що у перше від кількох літ побачив свої ноги, от так не хилячись, зовсім відсапнув, бо не так легко було йому влізти у гамак і гукнув на ціле горло :
«Мала баба три сини, три сини....»
Чому власне та пісня прийшла йому на гадку а не инша, чому ту пісоньку а не иншу заспівав, він сам не сказав би сего...
От вийшла она так мимохіть з єго, вдово
леної з себе, з житя, з соснового лїса, а най
більше з того розкішного гамака, душі секре
тарської.
Вітрець легесенько хитає гамаком, а з ним
1 мають яку небудь літературну вартість (та
ких назбирало ся 405). На основі сталій і згаданих в горі часописий і напечатаннх 405 листів написав проф. Студиньский ши
року розвідку на 161 сторін печати, котра дає нам не лиш е історию л і т е р а т у р н о г о москвофільства в Галичині й Угор
скій Русії від 1848— 60 р., але кидає ці
каве сьвітло і на национально-полїтіїчні змаганя посеред Русинів того часу. Тим однак не закінчує ще своєї цінної праці проф. Студиньский, а заповідає єї продов
жене, котре буде не менше цікаве і цінне.
В переднім слові пише проф. Студиньский дальш е:
«До нині скатальоґовано в «Нар. д о мі» понад 1100 листів Як. Головацького, які ми рівнож задумуємо видати в дальших двох томах. Перший том обійме незвичай
но важні листи від р. 1836 — 1849, які мі
стять в собі коресяонденцию Як. Голова
цького з Слаї янами, (з Чехами, Сербами, Словінцями Поляками і Хорватами) та з Русинами. Вуде се богатий, новий при
чинок до істориї нашого духового і по
літичного руху та звязий з иншими Сла- вянами в перших хвилях нашого відро
джена. До другого тому війдуть листи Як.
Головацького від 1863— 1874 а побіч них доповнена листів від р. 1850— 62, які не
давно віднайдено».
Але поки проф. Студиньский збогатить історию нашого письменьстна і народного житя сим обіцяним новим трудом, при
гляньмо ся передовсім сему поважному двотомовому виданю, яке лежить перед на
ми. З гори однак зазначуємо, що не має
мо на думці писати критичного розбору се
го видана, позаяк се не є задачею нашого дневника, а хочемо лише подати деякі за
мітки, які нам насунули ся при читаню се
го труду, а при тім бажаємо звернути бач
ність і на політичну сторону москвофіль
і пан секретар балянсує завішений між двома соснами, між небом а землею.
А довкруги сосни, високі сосни, а довкруги тихо, тихесенько, спокійненько, лиш відгомін несе далеко лісами пісоньку «Мала баба три сини» — ба небавом і пісонька слабшіє, тихшіе, вкінцн зовсім тихо, пан секретар храпить — за
снув сном блаженним.
І вже другий тиждень минав ему в тім щастю, розкоши, спокою.
Рано купіль — пан секретар ранний пта
шок, він нарочно на 6. годину рано замовив ку
піль, се найвигіднійше, спокійно, в лазенках мало осіб, кількох грубенних емеритів.
О 8. годині пан секретар не „Титуса“. Му
зики не слухав, чого йому, в житю богато вже наслухав ся. По тім прохід — се добре робить, лікар приказав. Все одною, тою самою доріж
кою, там на право, за „Кургавзом“.
10. година сніданв — добре снїданє, по купели, по воді, по проході в у пана секретара добрий апетит — впрочім і давнійше він на не
го не жалував ся. От так звичайнїсеньке снїда
не, фунт шиночки, 8 яєчок на мягонько, 4 фі- лїжаночки чаю, кілька бубликів з маслом — се зовсім пану секретареви вистарчав.
Потім у ліс читати.
Пан секретар забирав рускі дневники
ства, котре є справдешніїм боляком на на
шім орґанїзмі.
По довгім просоню пробудила ся Га- лицка Русь від гомону пісні Маркіяна Ш ашкевича, котрий з Яковом Роловацьким та Іваном Вагилевичом відразу віднайшов ш остий і широкий ш лях до наших народ
них підродин. Він і всі сучасні письменни
ки станули відразу н а с т а н о в и щ і к у л ь т у р н о ї і д у х о в о ї Є Д Н О СТІ! а в с т р и н с к и х Р у с и н і в з У к р а ї н о ю . і се становище заняли та
кож Русини н а з ї з д ї р у с к и х у ч е- н и х в 1848 р. Таким способом розпоча
ла ся робота около розвитку, рускої мови й літератури та розбуджене рускої народ
ності! на природних основах і сї заходи руских народолюбців були би неперечно вінчали ся гарнїйшими, як се доси повело ся, вислїдами, наколиб вся руска суспіль
ність витревала була на тій дорозі, вказа
ній М. Ш ашкевичом і єго товаришами, Вправдї не стало головного керманича сеї роботи М. Ш ашкевича, що передчасно зій
шов із сего сьвіта (1843 р.), одначе голо
вний єго товариш і помічник Я Головацкий, занивши катедру рускої мови й словесно
сті! в львівскім університеті, мав і станови
щем своїм і засобами знаня і спосібностя- ми всякі услівя до того, щоби дальш е по
вести почате діло витиченою дорогою. Не бракло поважних і ревних помічників, як Никола У с т и я н о в и ч, Антін П е т р у - ш е в и ч, ЇІосиф Л о з и н ь с к и й, Йосиф Л е в і ц к и й, Теофан Г л и н ь с к и й*), о- після Богдан Д ї д и ц к и й і инші, котрі
*) Статя „Розговори", котру проф. Студинь
ский наводить на стор. XIII з ч. 77 Г а л и ц к о - р у с к о г о В - Ь с т н и к а з 1849. р. вийшла не
перечно з пера Теофана Глиньского, котрий і опісла в П р а в д ї 1889 радив приняти букву ь замість лат. р —
Ред. Р у с л .і „2еіІ“, часом „Комара" „Иіе^епЗе Віііііег", ко
лись тут і „Восіана" десь роздобув.
По лектурі обідок добрий, смачненький, одна бомбка пільзнера, лїкерок, чорна, добре цигарко.
Тепер приходить черга на гамак, бо в нїм пан секретар найщасливійший, завішений між небом а землею мріє пан секретар розкішно.
Що за мудрий вигад сей гамак, в нїм так вигідно, так мягонько, довкруги сосни, гу
стий ліс.
А однак було щось ,що не непокоїло єго, що догризало ему, що каламутило той спокій, то повне щасте.
Два тижні минули а пану еекретарови не убивало, і то анї о одного Грама.
135 кГ. важив в дни приїзду, купає ся, пє воду, ходить, точно виконує все, що лїкар приказав, що другий день по купели важить ся, а тут вага як зачарована 135 і 135. Раз, того дня пан секретар мало не розхорів з гризоти, вага показала 135 і ’/, кґ.
(Конець буде.)
могли були повести літературну й народну роботу в користь руского народу.
Одначе ті гарні почини народного письменьства, ті задатки народних відродин звихнено заходами і змаганнми московских славянофілів, котрих ідею в Галичині й на Угорскій Руси засіяв професор московского університету П о ґ о д и н Вже перший єго побут у Львові в 1835, а відтак другий в 1839— 10 році у Львові не остав без впли
ву і слідів на зворот в поглядах декотрих визначних людий. . Яків Головацкий вже в
«Розправі о южнорускім язиці» читаній на з'їзді руских учених, натякає злегка на по
требу з б о г а ч у в а н я р у с к о ї м о в и письменної «старими слови». з давних па- мятників, ГІетрушевич голосив язикову те- орию Поґодина вимірену на обаламученє Галицких Русинів, що «язик, котрим Мо
сква пише, не є язиком Москви, але чи
стим, о б р а з о в а н и м р у с к и м я з и к о м » , і печатає свої статі тим язиком в
«Историческомт. Сборнику», брат Якова Го- ловацкого, Іван, присьвячує сонети цареви Миколі «императору всеи Руси» і таким способом помалу починає ся зворот до омосковщеня рускої мови і письменьства в Галичині і на Угорскій Руси. Зворот сей довершив ся неперечно не лише наслідком взаємин навязаних Поґодином підчас дво
разового побуту у Львові, але також на
слідком переходу росийских війск в 1848 до 1849 р. через Галичину і постій їх на Угорщині.
Сему вгіливови треба приписати при
чину звороту в поглядах Д у х н о в и ч а . котрий спершу стояв на народній основі а відтак став горячим апостолом обєдиненя, а відтак приєднане такого ревного пропа- ґатора москвофільства як Р а к о в с к и й . На Угорщині обнимає головну ролю А- д о л ь ф І в а н о в и ч Д о б р я н с к и й , ві
домий опісля з процесу Ольги Грабар у Львові в 1882. р. і єго брат, сьвященик Віктор Д о б р я н ь с к и й .
В Галичині організує ся формально
«Поґодиньская кольонїя» під зверхностю Дениса Зубрицкого, котрий виразно підпи
сує ся на письмі до ГІоґодина з 7. (19.) черв
ня 1856. р. «Атамань Поґодиньской кольо- ніи ігь Галиціи». Одначе яко більш як 70- лїтний старець давав Зубрицкий, так ска- затиб, лише фірму, а справдешним діяль
ним організатором і агітатором був Яків Г о л о в а ц к и й , як засьвідчає єго богата переписка.
Головну бачність звернув він і єго по
мічники на те, щоби в свої руки взяти .«Зорю Галицку» і повести в поГодиньскім напрямі а також на ту дорогу зведено і Г а л и ц к о-р у с к у М а т и ц ю , котра за- місць після ухвал єї основателїв просьвічу- вати нарід творами в рускій мові, почала видавати И с т о р и ч е с к і й С б о р н и к г і т. п. виданя змосковщеним язиком. З під
могою ПоГодина засновувано видавництва чистою московщиною писані, як Л а д а, С е м е й н а я Б і б л і о т е к а і таким спо
собом з одного боку спинювано розвиток руского письменьства на народній основі, з другого знов розповсюджувано справде шню московщину.
(Дальше буде).
Ліберали а народовці на Угорщині.
Лїквідация ліберального угорского сторон- ництва, якої ми сьвідками під добу, наступила радше за пізно, чим мала би викликувати зди
воване своїм банкротством. Угорскі ліберали вже від давна не жили власними ідеями і не ішли до власної цїли, а живили ся ідеями, пропаго
ваними угорскою опозициею та забігали їй до
рогу, щоли тілько удержати ся на передї.
Засадою парламентарної системи є, що коли яке сторонництво виборе для якоїсь ідеї узнане загалу, то і покликує ся се сторонництво
до переведена єї в діло. Се не тілько справе
дливо зі згляду на тих людяй, що бороли ся за ідею супротив інертности, консерватизму та не- довірчивости загалу і своєю силою волі і духа допомогли ідеї до побіди, але і практично зі зглядів державно-політичних. Бо певно, що се найліпші голови, найсильнїйші серця ті люди, що мостили дорогу новим ідеям, тож і корисно для краю впрячи їх в щоденну працю практи
чного житя. При переведеню виборотої ідеї они бачать практичні трудности сего, що в теориї представляло ся ідеальними, без заміту. Вкінцп, они полюбивши раз діло свого ума і своїх рук, старають ся утвердити єго і не пруть дальше наперед в жадобі перемін і новостий в суспіль
нім устрою, доки те, що вже здобули, не вия
вить ся спасенними своїми корисними вислї- дами.
На Угорщині діяло ся оно інакше. Вже при заведеню теперішної конституциї з 1867 р. по
кликано до керми не тих людий, що за неї бо
роли ся і терпіли, а безбарвних та безвпливових лібералів. І скілько разів народовска опозиция під проводом невтомпмого Анонїого зискувала признане загалу для пропагованих собою ідей, ліберальна партия в одну мить зміняла свою тактику: те що вчера поборювала завзято, нині принимала з одобренєм до своєї програми — і оставала дальше при кермі. Опозиция яка найшла ся в положеню окрадженого зі свого винаходу-здобутку, який ліберали опатентували, але на свою фірму — підносила чимраз дальше ідучі, радикальнїйші постуляти і засади, щоби тілько держати в шаху зненавиджену, безідейну і неживотну ліберальну партию.
Тим способом стало ся богато гірше, чим би був зразу засів на мінїстерияльнім фотелю голова опозициї Граф Аионї. Сороклїтне кермо
ване державними справами ліберальної партиї на підставі систематичного рабунку ідей без труду і борби за їх повстане і признане мало сей наслідок, що всі найінтелїґентнїйші та най- енерґічнїйші одиниці найшли ся по стороні опо
зициї. Поволи витворював ся розділ між наро
дом і єго провідниками, а правительством і лі
бералами, який онозицию пхав у чимраз глубші яри сепаратизму, так що ліберальна партия о- стала ся сама на заворотнім шпилю правлїня без властивої до того ідейної квалїфікациї. Се довело єї до упадку.
Миротворці' в Остербай.
Мирові услівя Япанцїв які подає Ьоеаі Апхеідег в депеші з Нового Норку: Права, які Росия набула до Порт-Артура, Дального і инших державлених територий, переходять на Япанїю.
Манджурия має бути отворена для торговлї всіх народів, а єї адмінїстрация остане в руці Япан
цїв доти, поки не запанує там цілковитий мир.
Інтерновані в невтральних пристанях кораблі росийскі мають бути видані Япанїї. Східно-хінь- ска зелїзниця стає влас’ностию Япанїї. Сахалін остає власностию Япанїї. Насть області! над А- муром, яку Росия зискала в наслідок пекинь- ского договору, переходить в руки Япанїї. Амур і єго допливи стануть признані невтральними водами і по них можуть плавати судна всіх держав. Пояс на хіньско сибірскій границі, якого ширину означить ся пізнїйше, стане признаний за нейтральний шар, в якім не можна анї гро
мадити війска, анї видавати жадних війскових заряджень. Ж адане коштів воєнного відшкодо
вана обертає ся межи 4 —6 мілїярдів марок.
В справі мирових переговорів доносять з Остербай, де перебуває президент Сполучених Держав: Вчера приїхали тут насамперед на во
єннім корабли япаньскі повновласники мирові та поїхали лодкою на яхт „МауПо«гег“, де на їх по- витанє дано 19 вистрілів з пушок. В столовій сали представив їх секретар державний прези- дентови Рузвельтови, котрий повитав їх корот
кими словами іменем Сполучених Держав. Внев- довзї опісля прибули на яхт росийскі делегати, Розен і Вітте, і їх повитано так само вистріла- ми з пушок. Відтак представлено президентови обох Росиян, а опісля наступило взаїмне пред
ставлене повновласників. Коли подано снїданє.
виголосив президент Рузвельт слїдучий тоаст:
♦ Вношу тоаст, на котрий не буде ніякої відпо
віли; прошу панів вислухати єго мовчки і стоя
чи. Пю на благо обох володїтелїв і обох вели
ких народів, котрих заступники стрітили ся тут на корабли. Сподїваю ся щиро і молю ся о то, щоби в інтересі не лиш тих обох великих дер
жав, але в інтересі цілої людскости станув ме
жи вами скоро праведливий і тревалий мир».
— По снїданю поплили япаньскі делегати на корабли „Дельфін" до Порсмес.
Що нам їсти?
В львівскім місячнику РггеДай Ьу^іепіегау появила ся праця д-ра Панка, під заголовком:
«Іагзіюо и-оЬес пои’осгезпе.) \уіейгу>, в якій автор далекий від всякої пропаганди, зовсім болєктивно розбирає питане: що ліпше їсти, мясо, чи ярини?
Висліди сеї довшої розправи реасумує автор при кінци ось як: В зіставленю вислїдів пови- сших дослідів находимо зміст наших виводів про вартість рослинної страви в єї устрою. Помимо малої скількости білка і трудного всисана ро
слинної страви в прирівнаню зі зьвірячою пожи
вою, наш устрій є в силі до якоїсь степени при - мінити ся до него так, що не тілько удержує ся в азотовій рівновазі, але навіть прибирає на вазі о скілько очивидно з якихнебудь причин не збільшить ся єго запотребованє білка. Вплив яринного живленя на переміну материї проя
вляє ся в зменшенім видїлюваню мочника, мочового квасу, креа гинїни і инших азотових тіл, як також перетворів гнитя, а у збільшеню міне
ральних складників в мочи.
На підставі тих всіх виводів приходимо от
же до внесеня, що висліди дотеперішних дослі
дів не рішають зовсім питаня: чи ростинна, чи зьвіринна пожива, анї на користь сеї анї тої сторони. Один і другий спосіб живленя має свої уємні і додатні сторони супротив устрою. До
датна сторона з поживи зьвіриного походженя се їх легка стравність і висока відживлююча вартість, уємна — некорисний подекуди вплив на загальну переміну материї, а противно цїхою ростинної поживи є загалом гірша справність, менша відживна вартість, натомість додатне дї- ланє на хемізм устрою. Так при зьвіринній стра
ві, як і при чисто ростинній устрій може дер
жати ся на фізиольоґічній рівновазі', однак анї одна анї друга не надають ся на виключну кор
му для довшого живленя. Найвідповіднїйшим му
симо вважати поживу мішану, а так дібрану, щоби лучила користи обох родів страви, а не мала їх уємних прикмет. До якоїсь степени відповідає сим вимотам щоденна страва зі зна
тною перевагою ростинних страв, а уміркованим додатком мяса. При сім складі поживи ніхто дотепер не виказав якогось некорисного дїланя на здоровий устрій.
Натомість не можемо противставити жадно
го поважного закиду тим приклонникам яринини, які зі зглядів здоровля поручають мішану стра
ву в постати ростинно-молочної поживи з ви- ключенєм мяса. Молоко і єго перетвори лучать всі додатні сторони мясної поживи, а не посіда
ють єго хиб. Отже з теоретичного становиска молочно-ростинне поживлїнє представляє дійсно в цілім того слова значіню „здорову иоживу", хотяй в практиці з ріжних зглядів така пожива не зовсім дає ся перевести. Будь що будь сего рода поживу мусимо завеїгди уважати за міша
ну корму, а не „яринну", як єю називає деяка частина „яринників".
ВІД АДМІНІСТРАЦИІ. При зміні місяця про
симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
Н о в и н к и .
— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Панта- леймона вмуч.; римо-кат.: Романа. — В ч е т в е р : руско-кат.: Іірохора, Інокентия; римо-кат.: Ла- врентия.
— Русиі всенародні віча скликані Виділом „Се-
ляньскої Ради" в Долині відбудуть ся: 1) В Р ож .
нїтові дня 13. серпня с. р. (в неділю) о годин.
з
6. по пол. в домі Ханїни Вайсмана, 2) в Боле- хові дня 14. серпня с. р. (в понеділок) о год.
1. по пол. в домі п. Е. Пегровпчевоі. 0 численну участь в тих вічах прошу — о. Іеодор Богачев-
ский, предсїдатель.— Дружлна руского театру
має зискати одну визначну силу до драматичних ріль з України.
Отеє «Кіев. Откл.» доносять, що звісна артистка М. Заньковецка переходить до трупи украінь- ского театру у Львові, який остає під дирекци- єю М. Садовского.
— Пожарний „Сокіл"
в Налужу, теребовель- ского повіта, заснований на статуті львівского
«Сокола», затвердило ц. к. намісництво.
— Устні іспити зрілости
в осіннім речинци с. р.
пічнуть ся: в ґімназиях: академічній у Львові дня 18. вересня, Франц Йосифа у Львові 18. ве
ресня, нїмецкій у Львові 12. вересня, св. Анни в Кракові (для женщик) 18. вересня, в третім в Кракові 20. вересня; в реальних школах: в пер
шій у Львові 18. вересня, в першій в Кракові 20. вересня. — Поправні іспити зрілости відбу
дуть ся на основі розпорядженя ц. к. кр. ради шкільної з 24. грудня 19<»3 ч. 17.016 в тих са
мих заведених, в котрих відбував ся цілий іспит, а се у всіх ґімназиях і реальних школах від дня 15. вересня с. р. Абітуриєнти, котрі наміря
ють складати цілий іспит зрілости в осіннім ре
чинци с р., мають зголосити ся в дотичній ди- рекциї найпізнїйше до дня 4. вересня с. р. Кан дидати, котрим позволено складати поправний іспит по вакациях, мають зголосити ся до ди рекциі того заведеня, в якім складали цілий опит, принайменше на тиждень перед виспіє на
значеним речинцем, але не потребують в тій цїли вносити поданя до ц. к. краєвої ради
шкільної
— Замкнене польскої еміґрац.ії до Німеччини.
ІІруский мінїстер внутрішних справ Райнбабен видав розпорядженє, яким заказує ся принима- ти в Німеччині на роботу польских робітників з Галичини і Росиї. Се заряджене оголосив та
кож офіцияльний орґан нїмецкого канцлера кн Більова Могй-йеиІзсЬе АИ^ 7,І§. Сей заказ не відносить ся до руских робітників з Галичини, бо Русини так гр.-католицкого як, р.-к. і право
славного віроісповіданя найдуть в Німеччині через посередництво руского бюра в Найберунї
як наираднїйше нринятє
— ІменОваня
Комісарами скарбу в IX кл. ран- ґи іменовані отеї скарбові конценісти: Мих. Я- ронь, Юлїян Адамский, Ад. Виснєвский, Ад. Фрід- ман, Ізид. Таль, Иос. Мацельский, др. Ах. Розен- кранц, Ад. Стшелєцкий, др. Йоах. Тумин, Фр.
Кольбушевский, Генр. Тишковский, К ортіло Зу- брицкий, Каз. Завіша, Стеф. Альбрихт, др. Волдс.
Расиньскпй і Стеф. Пєпшак; концепістами скар
бу стали іменовані: канцелярийний офіциял Ол.
Екерт і концептові практиканти: Володимир Гла- дилович, Постемнский, Юр. Шмід, Тад. Дешке- вич, Каз. Ґерґовнч, др. Стан. Найвальд, Волдс.
Екерт, Тат. Групи, Михайло Тупкалевич, Михай
ло Юркевич, Зд. Балявельдер, Йос. Миґдал, Войт.
Ґруцль, Арт. Адлєр, Генр. Вайнерт, Лев. Вацль, др. Каз. Бавди, Бол. Адвентовский і Ман. Мо- крицкиЙ.
— і Архіеп. Юрий Гр Шемеек.
З Кракова до
носять,
щ ов ІІорембі коло Альвернії в хшанів- скім повіті помер могилівский архієпископ ми
трополит Юрий ґр. Шембек. Покійний їхав
д оРиму, але но дорозі' занедужав на черевний тиф і лежав хорий два тижні в домі своїх кревних ґр. Шембеків, які є властителями Поремби.
— Сучасне україньске село в нонїшній порі
♦ визвольного руху» в Росиї зображає ось як до
писувач дневника «Полтавщина»: «Село (автор має на думці одно село в Полтавщині) прокида- єть ся від ненадійного шуму, що долітає до не- го з дальших сторін, розбудилось і стало про
тирати очи Темне наше село, страх темне. Але сьвіт законною і иншими дорогами вже прорвав ся до него. Село зрозуміло одно : родить ся но
ве житє, і перше питане, яке оно собі завдало, се питане, яке відношене має оно до сучасного
„визвольного" руху. І не може глухе, темне село второпати сего питана: знає, що оно темне, і стало прагнути сьвітла, правдивого сьвітла. ко тре розкрило би ему правду про се, що діє ся довкола, і пояснило, як ему вибрати ся з того невільничого, гіркого положена... Як слідувало надїяти ся, село займають передовсім питаня економічні. Але видко й се, що село пізнало свою нездібність розібрати ся в тих питанях по причині своєї необразованости. І зрозуміло село, що лише нросьвіта, свобідна чиста наука може ЄЇ вивести на дорогу нового ліпшого житя. Село бажає сьвітла, живого слова. В однім селі я ба
чив народного учителя, що без всяких пояснень читав селянам ґазети. Коби ви бачили, з якою пошаною відносять ся до него в селі, якими щировдячними поглядами проводять єго! Коли
всьвяточний день ходить по селі, єго просять:
«Оповідайте що, будь ласка, аби правду». — «Та про що вам оповідати ? Нічого нового нема» — відмагає ся учитель. — «Хоть про що небудь, балакайте, аби слова були гарні’ — просять єго.
А виділи ви, з якою жаждою слухають і чита
ють в селі не ґазети, а кусники, відривки ґазет?
Недавно я зайшов до шевця. Хтось принф на
правити черевики, завинені в стару ґазету. Се
лянин, що там сидів, хопив кинену та змяту ґа
зету і став єї оглядати зі всіх сторін. «Він гра
мотний?» — спитав я єго. — «Де там!» — від
повів він сумно. - «Та хоч так подивлю ся, тут же слові... А синок вже прочитає»... В дру
гім селі знакомий мені хуторянин займає ся се- ляньскими дітьми. Батьки старали ся но змозі нагородити єго труд, а о безплатнім научаню й чути не хотіли. І все дітий набрала ся ціла купа.
Раз зайшов при мені до того хуторянина селянин з сином. — „Він учить ся в школі — каже — мов не дурний а ніяк не розуміє нічо
го. Навчіть єго будь ласка, по простому, щоб хоч не такий дурний був, як я. Ми вже старі — так проживаємо, а дїточкі наші булиб розумнїй- ші!«... В нашім місточку два роки тому відказа
ли ся від «мінїстерскої» школи; тепер нетерпе
ливо ждуть, коли предложать єї будову. Та що приміри! Пригляньте ся, прислухайтесь житю села, а побачите, як жажде воно сьвітла. Село зрозуміло правду, що «в просьвітї і борбі може здобути своє право», борба без просьвіти немо
жлива, а нросьвіта се свобідне, всім доступне осьвідомленє
НОВОГО ПОКОЛЇНЯ,що буде мусіло повести нове житє, сьвітлїйше і розум нійте від теперішнього. І тую сьвідомість села, сьвідомість необходимости просьвіти треба повигати більше всего, як овоч духа нового часу, як запоруку ліпшого, сьвітлїйшого житя. Сьвітло потрібне нашому селу, але сьвітло правдиве, відкрите, свобідне. доступне для всіх для дітей нашого краю — те сьвітло зрозуміле для народа, що приневолений учити ся на чужій, незрозумілій мові. І лише сьвітло образованя може вивести Росию з того страшного положена, в якім она тепер находить ся. Село- зрозуміло се вповні, зрозуміло, що й специяльно економічні груди воно може рішити, коли умово дозріє до сего, коли сьвітло науки прояснить ему дорогу, по котрій має йти до ліпшої будуччпни».
— З л
ьвівскої архіепархії.На конкурс розписа
ні парохії: Плісняви, золочівского деклната і Я- квмів, буського дек. — Оголошений конкурс на II сотрудника при архікатедр. церкві св. Юрия у Львові з речинцем до 2. вересня. — Завіда- телем роздільского цеканата іменований о. Лю- бом. Зарицкий з Устя. — Референтом митроп.
консисторії! іменований о. Іван Давидович, І со- трудник Успеньскої церкви у Львові. — Крило- шаньокі відзнаки одержали оо. Іван Давидович і Роман о. Кіасицкий. сотрудникп Успеньскої церкви у Львові. — Завідателем парохії при У- спеньскій церкві о Іван А. Давидович. — До канонічної інституциї візвані оо.: Макс. Кинаш на Ріпнїв, Іван Щуровскпй на Стинаву вижн., Епиф. Роздольский на Синяву і Савин Устияно- внч на Голинь.
— З перемискої єпархії.
Презенти одержали оо : Евгений Кульчицкий на Терку, Мих. Косо- ноцкий на Барич, Конст. Поляньский на Добру шлях., Ем. Бачиньский на Германовичі, Іван Шевчик на Лїиинку малу. К ан., інституцию о- держали оо.: Ник. Колтунюк на Ж уків, Андрій Кочиркевич на Вислок пижний. До кан. інсти
туциї завізвані оо.: Кирило Коциновский на Ти- ляви, Ілярий Венгринович на Явірник. Відпустку для поратованя здоровля одержали оо.: Лев Стецїв на 8 неділь, Макс. Дуркот на 5 неділь Мих. Бачиньский на 5 неділь-
— Дрібні вісти.
В ночи на 5. с м. згорів тартак коло зелїзничої стациї Устрики долішні.
— В Ш премберґ в Прусах наїхав поспішний поїзд на надзвичайний поїзд, який їхав з про
тивної сторони. Оба поїзди розторощили ся і у- творили купу звалищ Згинути мало около 20 осіб.
Всячина.
— Тисяч корон нагороди
дасть віденьска по- лїция тому, хто викриє шайку фальшівників монет, які розходять ся у Відпи і в околици.
Підроблені гроші: реньскі, 1- і 5 коронівки,є з анґ- лїйскої цини з додатком срібла і так зручно ви
конані, що можна їх пізнати но дуже точнім о- гляненю. Стемпель реньских має дату з 1889 а- бо 1888. р. а 1- і 5-коронівок з дату 1900.
Найбільший пароплав
на сьвітї називає ся ВаІІіс і належить до анґлїйского тов а ЛУЬіІе зіаг Ьіпе. Сей велит має 221-25 м. довготи, 22.500 тон поємности і може двигнути 28.000 тон тягару. Сам важить 15 мілїонів клґр. Ско рість пароплава є мала, бо має лише 17 вузлів на годину. Залога єго складає ся з 550 людий,
аподорожних може помістити ся на нїм 3.000.
Пароплав ВаІІіс має 9 поверхів. Першийсе поміст;
другий містить читальні і салі до куреня подо
рожних І кляси; на третім поверсі є місця до проходів і кімнати І кляси; IV поверх обнимає кімнати подорожних І кляси і салі до куреня II кляси; на V поверсі є великі їдальні; на VI поверсі містять ся кімнати II кляси; на VII по
версі, послїднім над мореним плесом, є склади живности, вугля і мешканя офіцирів; ось лиш поверх містить магазини і мешканя залоги, а IX поверх машини.
— Дешеве видане творів М. Ґоркого має вийти
в осени с. р. в Петербурзі. Брошурки з поодино
кими творами Ґоркого будуть коштувати від 2 копійок.
— Обережно з огірками.
В Найкірхен помер оден ремісник, споживши кілька квашених огір
ків. Сей випадок повинні тямити любителі зга
даних ласощів. Огірок недостаточно уквашений або спожитий підчас питя холодних напоїв може легко викликати тяж ку нестравність а навіть — як в сім случаю — показати ся убійчею отруєю.
— Відозва на відозву.
В «Москов. Вєдом.»
напечатано поклик до Росиян її.
з.:«Правосла
вний росийский народе !» Сей поклик написаний очивидно проти відозви, виданої з'їздом земців в Москві. В нїм говорить ся много иро бунти в Фін- ляндиї, про розрухи Ж идів і на сих послїдних звалює ся всю вину за сучасний стан Росиї і за всі сповнені убийства. У відозві пятнує ся та кож поведене мін. Віттого.
— Розпиячуванє людий.
Ческо-нїмецкий магнат кн. Макс Еґон Фірстенберґ призначив був з на
годи, що єго бровар в Донавешінґен обходив двісталїтний ювілей свого єствованя, 50.000 лі
трів пива даром для гостий, що готові були об
ходити се незвичайне сьвято. Тимчасом уряд повітовий попсував інтерес не так князеви і єго броварови як гостям, що вже тішили ся з того що їм трафить ся така дурничка, і заказав роз
давати пиво даром, а то з обави, щоби при сій нагоді не прийшло до яких розрухів. Внаслідок того заказу бровар продавав пиво, але о нять- десять процент дешевше. Серед таких обставин ледви чи на що придадуть ся антиалькогольнї конгреси. Нема, здаєсь, сумніву, що далеко біль
ше людий піде там, де мають 50.000 літрів пива, коч би лиш о 50 проц. дешевше, як на антиаль- коголїчний конгрес, де не то не дають пива, але ще й кажуть пити воду.
— Дарунок абісиньского монарха. Абісиньский Губернатор провінциї Гаррару, Гаджі-Абдуль-Алїб- Задір приїхав дня І. с. м. до Відня, аби в імени свого монарха зложити австрийскому цїсареви в дарунку десять слоневих клеваків незвичайної краси і ваги.
— Сніги в Альпах.
В Тироли настав холод по небувалих спеках, Вчера упав долинами зливний дощ, від якого настала повінь і наробила вели
кої шкоди. Верхи гір покрив грубий на хіі ме
тра сніг.
— Неімовірна подія.
Нїмецкі часописи доно
сять з Люблина отею вість: Командант туте- шної бригади, Ген. Ремич, станув онодї перед 71.
полком піхоти і оповістив, що 14. корпус, до якого належить 71. п. п., призначений до Ман- джуриї. Коли Ген. Ремич додав, що він не поїде з полком, з рядів відозвали ся голоси: «Лайдак, боягуз», і т. д. Тоді' Генерал з револьвером в ру
ці приступив до найблизшої компанії і крикнув до капрала: «Скажи сейчас, хто з твоїх людий відозвав ся»! Капраль відповів, що в єго ком
панії' всі мовчали. «Брешеш» крикнув Генерал і застрілив каираля на місци. До лежачого на земли конаючого тіла стрілив ще раз, але влу
чив смертельно капітана, котрий стояв з.за д у . В тій хвили жовніри кинули ся на Генерала і убили єго кольбами, а тіло розшматували на фляки. До успокоєня збунтованого полку спро
вадив полковник козаків, але їх принято саль
вою. 130 козаків згинуло, а полковника 71. пол
ку постр'лено тяжко. Другого дня прибув шеф дивізиї Смирнов, але не міг успокоїти збунтова
ного полку.
— Родимці! Памятайте про бурсу „Шкільної Помочи" в Снятинї, яка удержує убогих учеників реальної школи.
Т елеграм и
з дня 8. серпня.
Ішль Президент кабінету бар. Ґавч був вчера у цісаря на авдиєнциї.
Будапешт. Мінїстер внутрішних справ від
кинув ухвали комітатових рад в Кошицях і Де- бречинї що до роблена трудностей прави- тельству.
Москва.
