Ч. 36. Львів, второк, дня 16. (28. лютого) 1905. Річник IX.
Передплата
п »РУСЛАНА« виносить:
в Австриї:
■а цілий рік . . . 20 кор ва пів року . . . 10 кор ва чверть року . . с кор ва місяць . . . 1'70 кор
За границею.
ва цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. .Вирвеш ми очи і д уш у ми вирвеш: а не возьмеш милостп і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвяі о о ’|а год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедпция >Руслана« під ч. 1.
пл.Дсмбровскаго(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенпиї Со- коловскоі’о в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає си лише на попереднє застережене. — Рекламацій неоііечагані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім. 40 с. від стрічки. По
дяки і. приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
гтт-
Надто зйом і[і. Авараиого.
(X) Важке пересиленє угорске не пе
рестає знертати на себе бачності! міродат них кругів політичних Австриї, позанк від корисної рсзвнзкп і полагоди сего переси- ленн зависиме також становище Австриї і всеї монархії.
Питий раз уже був ґр. Андраші, ко
трий яко Ьоіпо ге§іиа мав робити заходи для полагоди иересиленя, на послуханю у монарха минулої нятницї, одначе і сим ра
зом не запало н і я к е
р і п ієн є. Монарх вислухав лише зніту ґр. Андрашого (сим разом вельми коротко, бо тільки 30 хвиль) про переговори єго із сторонництвами, як і про услівя, серед яких можливо би було утворити коалїцийне міністерство, а рішене нолиши < до пізн'їйшого часу. Ґр. Андраші вернув зараз до Пешту і хоч єго змагань до розвязки пересилсня не вважають ще зовсім покінченими, всеж таки можна на
звати їх невдячними і по всій імовірности міродатні круги виберуть и н ш у до того д о р о г у , як вказувана ґр. Андрашім. В пе
реговорах має послїдувати тепер довший иерестанок, поки що не будуть нікого взи
вати в сій справі на послуханя і з усего того можна здогадувати ся, що не так скоро послїдує иолагода иересиленя.
До сего послуханя ґр. Андрашого в пятницю привязували як австриіїскі, так і угорскі політичні круги велике значінє, але вже сам короткий час послуханя дав повід до великої зневіри в успіх ґр. Ан
драшого, котрий мав намір подати монарсї вельми обємистиЙ звіт, а тимчасом так скоро був відправлений. Вже із сего пога
дають ся в політичних кругах, що корона не могла приняти нредлог ним подаваних.
Між угорскими лібералами говорить навіть, що кому иншому буде повірена задача по
лагоди иересиленя і що справа ’та в с л і
Д И К А З Ь В І Р И Н А
( р Г Є І V/ І І Й).
Ш тука в 3 актах Арт. Шніцлвра.
Перевів для рускої сцени Йо с и ф С т а д н и к .
(Дальше).
БАЛЬДУІН. Дуель’ На смерть і жити!
ФІНКЕ. Так се правда.
БАЛЬДУІН (робить порушеня, немовби мі- рив з пістоля).
НЕПІ. Е! перестань вже раз!
Б А Л Ь Д У І Н (патетичності). У б и т и й ! . .. Б ід н и й
друг від серця!
ФІНКЕ. Знаєте що докладнїйшого? Щож стало ся?
ПЕНІ. Що сталось? — Нїчо незвичайного.
Птичка дала зловити ся!
ФІНКЕ. Але? — Хтож єї зловив? ' ПЕНІ. Но — суджений. — Хтож би другий?
Думала певно, що він в театрі. А тимчасом ему щось приплило до голови, іде до неї, стукає, — замкнено. Знаєте, що зробив? Висадив двері!
КАСЯ. А то с и л ач !
д у ю ч і м т и ж н і і, і й д е н а и н ш у д о р о г у . Взагалі досадують ся, що опо- зицийна програма не буде принята.
Тимчасом зєдннена оиозиция (коалї- цин) наміряє ставити перепони всякому иравительстку, котре би бажало нести дер
жавні справи не в єї напрямі.
Дотеперішня невдача ґр. Андрашого викликала серед ліберального сторонництна певне вдоволене і там. уважають заходи ґр. Андрашого покінченими та сіюдївають ся, що міродатні круги звернуть сн знов о підмогу до лібералів, щоби они його- бляли полагодї иересиленя. Одначе лібера
ли вважають се дивним вимагаиєм, щоби сторонництво, виперте іепер на становище меншости. мало приймати, які зобовязаня за полагоду Державних конечностий і мало дбати про забезпечене більпюсти для д ер жавних конечностий. Виринула також вість, що тепер до монарха має бути покликаний В е к е р л є , котрий стоїть на становищі еко
номічної спільности Угорщини з Австриєю і ся вість викликала певне затривожене в таборі независимцїв, котрі боять ся, що
би ліберальне сторонництво знов не верну
ло до впливу на державні справи
З усего того виходить, що ґр. Андра- Ш! показує ся неспосібн” 5’ до переведеня сеї задачі, яку на него вложила корона.
Він,нкнебудь прихильник економічної спіль
ности з Австриєю, показав сн хитким у своїх політичних змаганях і для популяр
ності! з горсткою прихильників своїх пе
ребіг до табору опозициї, котра іде далеко в своїх домаганнх, що зустрінули рішучий опір корони Коли такий оборотний і про
ворний політик як Сель не міг собі дати ради з не так ще сильною опозициєю і був приневолений уступити, то ґр. Андраші серед розсуканих останними виборами филь опозициї не зумів би удержати керми, що
би довести загрожене державне судно до спокійної пристани.
Знаменний є також голос К о ш у т а І1ЕПІ. Господи! Як хто заздрісний! Ну і зна
єте, з ким та голубка воркувала ? БАЛЬДУІН. З сином марса ! ФІНКЕ. З Кариньским ?!
ПЕНІ. Но! то вже знаєте... гм... отжеж н і
що кажете мені розповідати?
ФІНКЕ (хитав головою). Гм! гм!
НЕПІ. І щож має значити отеє; гм, гм? — Мене се не дивувало анї трошки. Я від першої хвилі знала, що то за птиця. Але се стара річ!
Нехай тільки котра в театрі буде не найпога- цїйша і весела, та промовить слово до кого, а вже плещуть язики, хОтяй би она була й ндйпри- мірнїйшою дївчииоіб під сонцем! Але як котрої почне бавитись в велику даму, то вже другими помітають!.. Е, дайте мені спокій — ходім!
ФІНКЕ (дивить ся па годинник). Пів до 11-тої доходить. Час у ж е !
БАЛЬДУІН (співав), .АИооа еїапіз (Іе 1а ра Іпе« (відходить з двома акторами).
В и х і д 7 - т и й.
ЕНДЕРЛЄ, ФІНКЕ.
ФІНКЕ (добачуе Ендврля, котрий мов мер
твий сидить безнастанно на лавці і глядить пе-
в єго дкевнику Ма§уаг Ог82а§, в котрім він нарікає, що віденьскі круги бажалпб правити в Угорщині з підмогою урядничо- го міністерства на австриііский лад і звер
тає бачність дорадників корони на те, що нация у виборах заявила ся за опозициєю, котра тим самим повинна бути покликана до державної керми, бо она не може зре- чи сн своїх засад і свого становища. При всім тім одначе накликує Кошут д о у м і р- к о в а н я . Виходить із сего. що поважні люди серед опозициї, як Кошут і деякі єго прихильники раді позбути ся крайних змагань і тим стати можливими до управи краю, але се також річ неперечна, що в таборі независимцїв верховодять не пова
жні мужі політичні, а крайні крикуни в ро
ді Лєндєля і т. її., котрі не мають нічого до втрати, але її нічого до придбанн і то му стоять на непримиримім становищі:
»або всьо, або нїчо!« Все те може послу
жити доказом, що угорске пересилене не так скоро буде полагоджене і ще може довести до важкого потрясеня.
Гульска справа.
Гульска справа вже яіїшіаа з міжнародно
го горизонту і тілько ще праса занимае ся нею.
Особливо анґлїйска праса висказує своє вевдо- воленє з вироку міжнародного мирового суду, твердячи, що він підорве на будуче значінє між
народних трибуналів. Однак тут анґлїйска праса зовсім не в праві, не тілько зі згляду на своїх противників — Росиян, але і взагалі зі згляду на міжнародне право, єго розвій і всесьвітний поступ. Бо не улягає квесТиї, що міжнародне право є тим ушляхотняючим дороговказом, який людскости показує дорогу до ідеалу. В вїм оли- цьотворює ся ідея вселюдского братерства, під
носить ся завіт, що людска мораль стоїть виспіє навіть понад такі неодолимі сили, як поодинокі держави і кермує ними у їх взаїмних зносинах рєд себе, — плеще вго по рамени). Но, Ечдерлє
щож знов ?
ЕНДЕРЛЄ. Лишіть мене, прошу. Ж ду на ди
ректора.
ФІНКЕ. А чого хочете ви від него?
ЕНДЕРЛЄ. Димісиї!
ФІНКЕ. Щ о вам знов на думку впало? (не розуміючи — понимав). Аг!... с е !.. Алеж пане Ен- дерлє! Майте розум! Не беріть знов сего так траґічно !
ЕНДЕРЛЄ. Легко говорити. Але се за глу- боко туть вїлось! Я сам знаю, що се друг, для- того хочу звідти відійти. Наколиб я остав тут, могло би дійти до якого нещастя. Убю єї, або...
ФІНКЕ. Но, но,
ЕНДЕРЛЄ (гірко сьміючись). Або оженю ся з нею!
ФІНКЕ. Щож отже хочете робити?
ЕНДЕРЛЄ. їхати звідси, їхати. Кинути до чорта ціле се комедиянтство! Вже довше не можу видержати в тім, як то директор називає, »при- становищи штуки».
ФІНКЕ. Дайтеж спокій! Хто би там собі що робив з того, що єго дівчина ошукує!
ЕНДЕРЛЄ (дуже перепуджений, ловить его за рамя). Так она мене справді ошукує?
X
та вкінця, іцо ідея усунена війни, а за тим і розоруженя не є прецінь безпідставною утопією.
Анґлїя вже раз ставала перед міжнародним трибуналом, але т >дї она була не обжаловую чою, а сама обжалованою стороною. Було се в р. 1871, коли Сполучені Держави зажадали від Анґлїї доситьучиненя за шкоди, які кружляк
»Алябама< наробив їх торговлї, помагаючи у борбі за свободу з полудневими републиками, тим послїдним. >Алябаму< збудували і воружи- ли в Анґлїї і мимо осторог вашинґтопьского правительства випустили з доків на море. >Аля- баму« Американці в тім році затопили, а за єї злочинні діла зажадали відшкодована. Міжнаро
дний суд, який радив в Ж еневі, засудив тоді Анґлїю на 15'/2 мілїонів доларів відшкодована, відкинувши всі дальше ідучі претенсиї Америки, а заразом висказав загальні правила для пове
дена нейтральних держав на мори, які увійшли в склад правил міжнародного права, іменно за- каз будована і випускана з доків воєнних к о раблів для воюючих сторін. В сей спосіб женев- ска конференциа з р. 1871. стала животворною на поли міжнародного праві.
в Чи таке значінє може мати вирок парискої конференциі з р 1905 в справі гульскої ката
строфи? Вправдї она не тілько,
щ оне скодифі- кувала свого ореченя, але і усунула спід свого осуду фактичну квестию: чи були Яванці під Гуль, чи ні? Питаня, які порішила конференції
я,звучали: чи мав причину адм Рождественьский вважати свою фльоту загроженою? чи видаючи розказ розпочати огонь, дїлав в добрій вірі, чи ні? Париский трибунал опер ся отже на психо- льоґічній стороні цілої справи, о скільно она оправдана приписами воєнної маринарки, відві- чальностию команданта фльоти і даними обста
винами під містом Гуль та загальною ситуа- циєю.
З рішена париского трибуналу, який, як звісно, признав адм. Рождественьского безвин
ним, можна би для міжнародного права висну
вати таку засаду, що у надзвичайних, воєнних обставинах воєнна фльота має надзвичайні пре
рогативи, до яких належить з одної сторони можність самооборони, з другої сторони обовя- зок уступана всяких кунецких та рибацких су- дон, 'переїзджаючій воєнній фльотї.
Коли зважити, яку вартість репрезентує о- дно таке велике воєнне судно, а тимбільше для воюючої держави, яка не могла би страту судна поповнити в жадній з нейтральних держав після згадуваної вже женевскої конвенциї з р. 1871, а з другої сторони коли представити собі, що одна мала міна може за кілька хвиль затопити такого кольоса-велитня да дно моря, та що одно ма
леньке човенце, ледви доглядне серед филь мо
ря, підчас ночи і мраки, може випустити таку міну — то стане ясно, що особливо у вузких проливах і каналах ціла залога ескадри а най
більше вже сам Рождественьский мусїла бути у безнастаннім страху і осторожности за цілість ескадри.
Щоби сеі непевности не збільшити, повинні були невтральні, рибацкі судна, коли побачили
ФІНКЕ {по хвилі мовчанки дивить ся па него а пожалованєм). Принайменше ви собі се уя
вляєте !
В и х і д 8 - и й .
ЕНДЕРЛЄ, ФІНКЕ. ДИРЕКТОР.
ЕНДЕРЛЄ, ФІНКЕ. Добрий день, директоре!
ДИРЕКТОР. Добре, що вас стрічаю, пане Фінке. Ролю з тої нової штуки, що дістала Вен- днерівна, прошу еейчас передати Аннї Рідель.
ФІНКЕ. Таж она дістала димісию !
ДИРЕКТОР. Дурниця !... Анї мені снить ся по тім, що зайшло. Мій Фінке, придбалисьмо грубу силу — маґнес ! Наївна, через котру люди крутять собі карки таж се знаменита с и л а ! Щ о? А ргороз — що я хотів ще сказати;
пане Фінке? Ага! Що се за >сипка« була вчера при кінци першої дїї?
ФІНКЕ. Алеж директоре, се річ капель- майстра!
ДИРЕКТОР. Як то?
ФІНКЕ. Та ніби се фальшоване хору.
ДИРЕКТОР. Алеж я не про те. Хто там в літі на се вважає! Говорю о режісериї: не було найменшого руху, житя в гуртових сценах. Зн а
єте, що приходить мені сьвітла гадка : повики
фльоту воєнних кольосів — а їх переїід був за- повіджений на кілька днів, хоть без точного о- значеня часу зі зглядів осторожности цофну- ти ся як найскорше і зробити вільну дорогу ескадрі. Прецінь і сикавці в місті, коли їде до пожару, уступають всї, як найиосіїіїннїйіие і то у власнім, добре зрозумілім інтересі', бо -візник сикавки не має спроМожносги до великої обе
режності! і не тяжко о випадок і нещастє. Так само і т^т, здаєсь, но части провинили ся і са
мі гульскі рибаки, не заховуючи тої вважливо стн супротив воєнної фльоти
А нкінци коли порівнати, які нерівномірні квестпї тут важили ся: припадкове убите кіль кох рибаків і ушкоджене рибацких суден, а о- ружний конфлікт між двома найбільшими дер
жавами сьвіта то радше можна ствердити, що париский суд, запобігаючи сїй другій еве.н,- туальности і звертаючи справу материя.іьного відшкодована на цивільну дорогу перед міжнаро
дний суд в Г азі — віддав чимілу прислугу люд'-кости і ідеї мира
Ягіаньско-росийска війна.
Справа Ґріпенберґа.
П.ю прслухенє ґанерала Ґріпенберґа у царя доносять з Петербурга, що оно випало як най
гірше. Пригадуємо, т о ґен Гріпенберґ подав ся до димісиї внаслідок задирки з начальним во- ждом Куропаткіном Причина була така, що ґен.
Гріпенберґ одержав був приказ виконати позір
ний атак
н акрило не іриятеля для розслїдженя єго позицій і сил. Ґен Гріпенберґ. не натрафи- вши на поважні й ший опір, загнав ся аж по Ню- чван, а в гадці вихіснуваня корисної ситуациї, запустив сн в праідивий бій з Япанцями. Та небавом Япанцї стягнули свої сили і Іріиенбер- ґови стало горячо. Посилає до Куропаткіна по відмогу, але начальний вожд відказав єї, узна
ючи, іцо Гріпенберґ переступив свою ' задачу і повинен як найскорше цофнути ся. Гріпенберґ цофнув ся зі стратами, а прибувши в табор, за жадав відпустки, бажаючи свою справу вивести перед суд царя. Отже зараз на вступі цар запи
тав Генерала: Чи ви є гадки, що вояк повинен бути гіослушним офіцирови ? — Так — відповів Гріпенберґ. — А чи годите ся з тим, що офіци- ри повинні слухати найвисшого вожда ? І не д а
ючи ґенералови зв и їіи ти с я, зачав робити єму викиди, що дав соблазняючий нримір армії. — Коли ви хотіли внести зажаленє належало бсло вчинити се, не покидаючи становиска. — Ґен.
Гріпенберґ після сего послухана не принимав ні
кого навіть із знакомих, звиияю чась недугою.
З Манджуриї.
В суботу отворено в росийскїм центрі гар- матнго борбу і від тоді безнастанно ревуть їх пащі та мимо сего Япанцї переходять у відпові
дних місцях до офензиви і ступаючи по власних трупах, мимо вибухаючих мін, кільчастих дротів і укріплень росийских позиций, здобувають поле.
Ось найяовійша телєґрама Куропаткіна з д. 25.
даємо мужчин зовсім з хору. Тоті люди вигля
дають, немов би вічно були голодні як вовки і тим зражають нам публику.
ФІНКЕ. Ге, — спробувати можна...
ДИРЕКТОР. Думаю про ее зовсім серйозно.
В оперетці не треба зовсім мужчин : жешцини нехай грають лицарів, опришків, еі сеіега.
ФІНКЕ. Так, задля настрою публикй...
ДИРЕКТОР. Прошу вас, пане Фінке, я ще не скінчив! Отжеж жешцини — добре. Але і женщини не можуть стояти як колоди. Рух, дорогий пане, рухтовпи, в тім ціла річ! І прошу також не окривати найгарнїйших ніжок в глу- бинї! Прошу затямити собі: найгарнїйші ноги — наперед ! А притім веселість, житз, безнастанний рух поміж сценою а публикоїо, от що, пане Фін
ке!... Чи ви, Ендерлє, хочете, чого? Не маю те
пер ч ісу.
ЕНДЕРЛЄ. Я хотів би просити пана дире
ктора о хвилю розмови.
ДЕРЕКТОР. Так щож там ? ЕНДЕРЛЄ. Прошу о димісию!
ДИРЕКТОР. Що знов? Чи ви здурнїли?
ЕИДЕРЛЄ. Я не можу довше перебувати в вашім товаристві.
ДИРЕКТОР. Щож вам стало ся ?
с. м.: Нині о год. 5. рано обсадив неприятель Чінґенчен. Про страти нема до тепер подрібних справоздань. До лазарету в Санлюнін привезено 12 ранених офіцирів і коло 300 вояків. ІІроцен- това цифра убитих є дуже велика. Командант наших війск в счравозданю підносить хоробре поведене ріжних наших відділів. Дві компанії,, які стояли коло Березів /кого горба, звели бор
бу на баґнети, в якій командантів обох відділів ранено; один з них одержав рану баґиетом в руку і з трудом відбито єго з рук ненриятеля.
Компанії, вислані, щоби перешкодити обходови нашого лівого крила, Япанцї обступили з трех сторін, однак навіть по вистріляню всїхн’.боїв они які мали, держали ся ще після забезпечена від вороту цілого нашого відділу. Доперва на пись
менний розказ цофнули ся. Нині рано неприя- тельскі патрулі пересунули ся в напрямі провалу Допінлїн 8 верств на полудневий захід від Сан- люню, а небавом непринтельскі передні сторожі посунули ся до сего провалу, який був обсадже
ний нашими. — Ґея. Сахаров доносить рівноча
сно, що напротив Березівского горба Япанцї у- ставили були 16 гармат гірских і одну полеву батерию, а також в піхотї мали знатну перева- * гу та ішли до атаку з пезде.ржаним напором.
Стверджує також високі процентові страти по росийскій стороні, так що з деяких компаній остало заледви кільканадцять неранених вояків і назначує, що в провалі Допінлїн здержало Я- ианцїв, однак они, як здає ся, укріпляють ся і собіж на занятих позициях.
ВІД АДМ ІНІСТРАЦІЇ. При змін, місяця про- с.м о наших Вп. Передплатників о саоре відновле
на передплати, зглядю о вирівнанє залеглосгий та о приєднуване нам нових передплатників
Н о в її н к п.
— Календар. В і в т о р о к : руско-кат.: Ониси- ма. Евфроз.; римо-кат.: Романа ави. — В с е р е д у : руско-кат.: Памфіла; римо-кат.: Альбіна.
— Іменоване крилошан.
Цісар іменував префе
кта гр.-кат. духовної семінари! о. Франца Щен- ковича і першого проповідника капітули і кате- дрального сотрудника у Львові о. Івана Редке- вича ґреміяльними крилошанами капітули в Ста- нисланові, а ґреміяльного крнлошанипа і пароха в Станиславові о. Василя Богоноса кустосом ка
пітули.
— Депутация крилошан. Капітулюй оо. крило- шани
зГаличини ухвалили недавно звернути ся в негициї до правительства о поліпшене їх до
тації!' В пятницю прибула до Відня депутация, зложена з крилошан: о. Івана Войтовича з Пе
ремишля, о. Василя Фациєвича зі Станиславова, кс. Якова Федеркевича з Перемишля, кс. Вікто
ра Пйотровича зі Ліінова і кс. Стан. Дуткевича з Тарнова. Депутация конферувала найперше з провідником буджетош ї ко.місиї пос. Катрай- ном, а опісля була у .міністра просьвіти д-ра Гартля. Крім врученої петициї депутация пред
ставила мінїстрови, іцо дотация крилошан, ио- бярана з релігійного фонду, не стоїть в пропор
цій до їх становиска. Крилошан її яко консиетор- скі радники займають ту саму ранґу, що уря-
ЕНДЕРЛЄ. Се... лична справа !
ДИРЕКТОР. Пане Ендерлє! Що там ваша любка зраджує вас, се мене не обходить анї крихти!
ЕНДЕРЛЄ {знов перепудив ся). ІІан директор думають, що она справді...?
ДИРЕКТОР. Я би далеко зайшов, колиб задля таких дурниць заводив зміни в моїм пер
сонали)! Але коли уже о тім бесіда, так знайте, що мені не дуже подобавсь, як в моїм театрі заключає хто поважнїйші зносини! Таж я би во
лів уже заанґажувати яке подружє — се ири- найменше дешевше коштує. А однак не роблю сего, бо я бажав би, щоби публика відчувала..
Як би се сказати... щоби знала, що усі члени мого товариства суть вільні!... Подумайте над тим, пане Ендерлє, і пожертвуйте свої липні чувства для добра загалу!
ФІНКЕ. Ходіть пане Ендерлє. Директор правду каже... Ходіть на пробу.
ДИРЕКТОР. Пращаю! {відвертав ся від них', Фінке і Ендерлє входять до театру).
(Дальше буде).
дники VI ранґи а поберають плату урядника IX ранґи. а навіть меншу, бо около 2.800 К річ
но. Мінїстер нросьвітп праняв деиутацию дуже зичливо і прирік, іцо розгляне ту справу. Опісля була деиутация у фахових референтів міністер
ства просьвіти, радників Гузарка і секц. радни
ка Келєра. В суботу була депутация у мінїстра- президента бар. Ґавча і міністра скарбу Козела, а вкінци у референта буджетової комісиї для віроіеповідних справ, пос. д-ра Фукса.
— Додаток до петициї сьвящеників Від о. Ку
зина з Весна одержуємо до поміщена оісю за мітку: Хто отримав петицію до підпису, а нема
•гам 7 ої точки о вдовах і сиротах, зводить до
писати: 7. \ ¥
і(;\
уєпппіі КУанеп пасії у«гЬЄ’ГаІ»«Г.<»п Міі'дііетіегп сіез Кигаїкіети-і
е г і ї а і і е ц з і а л і ї У е г -зогкипдзЬа/йі'р, Фе аиГ ВгипсІ ііег Іеіяіеп Вегйхе (СгтипідеЬаІІижі Оаіпци ■пчаїгціаге) «Ієн УегзІогЬепеп іп йетзеІЬеп УегЬа’Іпіч-е «гіе Гйс Фе XVТлащ ипб
\¥аі«еп бет ЗщаІзЬеашІеп Ьетеззеп иегіеп.
— Листа руского комітету виб у Львові І) На шість літ: 1. Вартоль Анджельо директор
т о вариства вааїмного кредиту 2. Валцевскии Тема, різник. З.Бавм Адольф, кравець. 4 4. До Вик Емі іь, адвокат і посол. 5. Блюмен- ф ельд Генрих, властитель реалі, б Цюхцїньский С таніслав бляхар. 7. Добряньский Леонтин вл.
реаль. 8. О- Давидович Іван, сьвященик. 9, Ду- дикевич Михайло, пекар 10. Д ю лґонекпи Ж иг- монт, власт. реаль. 11. Чайковский Микола, інж.
12. До. Д іячьнд Герман, купець. ІЗ. Епплєо К і- роль, власт реалі,. І 4. О. Філяс Плягонїл, нровіц циял Чана "н. Вас. Вел. 15. Фсидрих Едвард, власт. реаль. 16. Грозик Григорий, директо.) • То нар. сьвящеників і урядників.» 17. Го.іейко Ми
хайло, будівничий. 18 Ґорґо и Антін, власт. реаль.
19 Гаузер Артур. інжінер. 20 ііонаїн Ма'арпкій, власт реаль. 21. КмициКевич.Олександри, радник суду. 22 Ко'яловский Володислав, купець. 23. Др.
Левицкий Кость. адвокат. 24. Др Лисяк Володи
мир, адв кат. 25. Лукавский Войтїх, власт. реаль.
2-і. Лєвенгек Яків, реставратор. 27. Лерский Івш , кравець, 28. До. Миколайский Стефан, лікар 29.
Міхальский Михайло, пласт, реалі,. ЗО. Микулинь скии Болеслав, пласт, реаль. ЗІ. Нагіоний Василь, директор »Нарбд Тор.». 32 Наймав Йосиф, вла т.
друкарні. 33. Др Озаркевич Еагей, лік р. 33. О.її (Ойіу) Фердинанд, секр. рукод. палати. 35. Нянь кінский Константин, директор .Краєвого кред.
еоіоза*. 36. Дир. Павенцкий Лев адвокат. 37. 0.
Пакиж Мартин, крилошанин. 38. Помикач Павло, парох еванг. громади, 39 Преторлос Теодор, веркмайстер пром. шк.40. Подловский Адольф, різник. 41. Павелкевич Олександер, тесля. 42.
Романьский Григбрий, майстер коминярс. 43. Ра- ввкий Вінкентий, будовничий. 44. О. Стефіно- вич Олександер. катехит женьскої семінариї 4о. Спожарский Евген, нереплетник. 45 Сеґега Иосиф, кравець, 47. Др. Шляйхер (ЗсЬІеісЬег) Фи- лип, ад во кат., 48. Шаер Кароль. купець, 49. Ва- лїхевич Михайло, власт. реал. 50 Зельтенрайх Іван, годинникар. II. На три роки: І. Чорній Іван швець. 2. До. Гольцер Вільоельм, адвокат. 3. Мі- кан, вла т. реал. 4. Єтоцкйй Михайло, гластпт.
реальности.
— Санкция за она .Ухвалений галицкпм сон
мом закон, в справі обовязково'і мови руск< ї в деяких польских ґімназиях а польскої в руских, одержав цісарску санкцию
— До всіх громад і
фдій пожарних «Сокола»!
Зі звітів делегатів переводячих кур п по
нпіі.
іхфіліях показало ся, т о дужа часто куплена но
ва сикавка або е дуже лихого виробу, або зно ва як виріб лучіпий, то переплачена що най
менше о половину більше, як дійсно варта.
Щоби заіюбічи сему і охоронити громади пе
ред влізливими аґентами і безсовісними визи
скувачами, заключили ми з одною дуже солі
дною фірмою умову, на основі якої зобовязала ся тота фірма доставляти тим громадам і сто
рожам пожарним. котрі замовлять за нашим посередництвом чи то сикавку чи якісь инші приряди іюжарні в ліпшій якости. Кпім сего будуть мати ті громади ще тоту нолекшу що замовивш и, через нас сикавку, будуть могли ді
стати на сплату ратами до трох літ, дальше що дістануть товар добрий, бо ми одержавши замовлене вишлемо до складу чоловіка, цотрий розуміє ся на сикавках і він вибере найлучшу і подасть властиву ціну, так. що переплачене сикавки буде недопустиме. У власнім інтересі отже повинні усі громади та сторожі пожарні замовляти від тепер сикавки та инші приряди лише за нашим посередництвом. Хто хоче ку
пити сикавку, най зголосить ся до «Сбкола» у Львові (ул Коперника ч. 9.), а ми вишлемо цін
ник та пояснена, еслиб щось було не зрозумі
лим. Потому вибравши найвідповіднїйшу місце
вим потребам і обставинам чи то сикавку чи якийсь инший приряд, напише до нас, подаючи в разі, еслиб на усі гроші давано, від разу кіль
ки е на задаток і якими ратами і в якій висо
ті буде сплачена решта, а ми вже полагодимо.
Кличемо «ще раз до вас, рускі громади та сто
рожі пожарні: Не дайте ся обманювати безсо
вісним купцям та не викидайте тяжко запра цьованого гроша на товар дрантивий. Г ар а зд !—
Старшина львівского 'С окола*.
— Сокільскі забави в салях «Гускої Бесіди»
в суботу, а на «Моренім Оці» в неділю удали ся надзвичайно. Головно вечерницї з танцями ви
пали сьвітло, а до кадріля стануло сорок вісім пар. Мамусі були певно вдоволені, що їх донеч
ки гарно до самого раня бавили ся, бо муже- екш молодїжи було премного. На «Моренім Оці»
зібрало ся також поважне число молодїжи і старших, аби відсьвіжити ся по нечереспаній ночи з причини вечерниць та може в послїдне
«•корастатп з леду, бо весна вже за плечима.
— Послїдчий веч -рок в сегорічнім карнавалі', котрий устроює тов. «Кружок українських д і
вчат» при співуча-ти товариств «Академічної громади» і „Основи" відбуде ся в неділю дня 5 марця у Львові в великій сали «Народного Доліу». Вступ під особи 4 К, білет родинний з 4 рох осіб 12 К, Галерна 2 К. Буде «е п ■- слїдний а заразом перший вечерок. Лослідний, 6 і тим вечерком поііращаємо сегорічнчй карна
вал, а перший, бо пановц будуть могли знена-
; воджений фрак повісити на кілку, а прийти в і поважних нечеркових строях ,-еб то в «іилюсро- кі.х-». До Вас, Товаришки, звергаємось рївлбж з кликом «убирайтесь як найскромнійше». Лучше і грігп дармо виданий на непотрібні прикраси зл о вжити при касі ні тйк гарну цін., як для бідних Ідіхий «Гускої захоронки». ііайн дповідпійше бу
( Л О ї , О ЩО
Д
іЖЄ Просимо, янити.ь як вже не всі
,то б їдай б .іьиіа частина в народних строях, гак щоби кожднп зараз на пер нач погляд міг сказати «се справ її вечерок україн ,-ькях дівчат»..
Запрошена вже р (.зіслані однак для нед жладио їсти адрес богато прийшло назад. 1-ому просимо ( всіх товаришок і панів, до котрих запрошена не дійшли, а хотїдиб бути на нашім вечерку .прислати доклідчі адреси до вечеркового коМі- 'тету котрий уряд\’є що дня від 12 — І в
ПОЛУДНЄ.Добровільні датки приймавсь з подякою. II іча . І тон о 8. ве аероч.-— Комітет веченковий »Киужка
україньских дївчат.• Львів Ринок 1о.
і
— 3 расий -КОЇ України. Земство ію.ітавскої .Губ. ухвалило: І) внести подане до в іастий пр-а- ( вительствейних, щоби знесено \к а з з 1876 р., і заказуючий друкувати чнижки в малорускій [моді; 2) видавати Газету для напОду чід чаго [ловком: «Ли т полтавок но земства», де <-татї ' мають бути помішувані н мил щускій мові побіч росийскої; 3) домагати ся, щоби до читалень ' і бібліотек шкільних приймано не лиш книжки в росийекій, але й в малорускій мові: 4) роз писати конкурс на популярнай підоучник о ріль ництві з тим виразним застережений, щоби ру-
|КОписи на конкурс можна б. лб надси іата та-
!кож і в малоруск й мові. А іе ианважнійша
у-хвалс полтавского земства то слідуюча: 5) Мі : лорускої мови треба уживати не лиш до помо І чи при науці в школі, пле й учити еї на рівні!
|з росайскою, попаяк побіч зглядів чисто педа-І
■ ґоґічної натури, отже улекшеня науки при по !
! мочи рідної мови, приходять н сім случаю ще й (згляди морально-виховуючої натури. Губерпїяль !
не зевегво домагае ся для т<>го від правитель-(
ства: введе.ія до шкіл ма.юрускої мови і т і у всіх клясах шк'л народних. 6) Постав ієно під ; перти матерчяльно проект пов т в о г о земства' 'в Золотоноші — виставлена в Киїні намятника
і Тарасовії Шевченкови. Отсї рішена як доно- і сять «Кієвскіе Отклїкі» «ґубернское пресутсгвіе» і (опротестувало, бо они буцім то переходять поза!
'м еж і земі.кої компетенції. Про тес сей,
ЩОрід-і ко лучне ся, послїдуван аж по вико іаню ухвали іменно тоді, як Губернатор о іержав вже від 1 міністра справ внутрішнпх іюпідомлене. що, адрес земстна нред.іожено вже цареви.
— Зміна пенсійного закона Правительство па , міряє прелложити новий иенсийннй закон для державних урядників, на основі котрого для у-:
зисканя повної неисиї буде вимагати ся не,- як'
д о с н
50 літної, лише 35-лї гної служба. Обчислене
пенсиї буде о ‘Ь яке: Щоби набути прано до:
емеритури, має урядник виказати ся що най-1 менше іО-лїтною оезпреривною державною служ * бою і і оді дістане 20"/,, своєї нослїдної пенсиї;
кожній дальший рік служби принесе ему 2'4 ",-'с послїдної пенсиї.
Мясницї в Скалатї. Зі Скалату пишуть нам:
Що значить мати свою хату, пізнали ми аж в сім році. Почавши від Йордану аж до Стріге- ня мали ми кождої неділі і сьИята нагоду в е село в своїм кружку провести вечер і ох ,чо забавити ся. Зачали ми просф рою, яку уряди
ла нам місцева читальня. Кількадесяти міщан і міщанок засіли до спільного стола враз з м і
сцевою рускою інтелїґенциею, де при тоастах і поважних веселих розмовах, забава протягну
ла ся до пізної ночи. Зараз потім в неділю яи- стунили молодші члени читальні під проводом п. Хаджая нар. учителя з Городниці з оперетою
«Не ходи Грицю на вечерницї», яку на загальне жадане на слідуючу неділю повторила. По тій неділя приїхали чигальники-аматори з Ж занівки і дали дня 5. лютого «Кару совісти» Цеглинь- ского, а 15. лютого «Ворожбита», помежи тим дня 12. лютого друга часть читальників скалат- ских виставила під проводом п. Петрова секре
таря рус. Товариства кредитового «Верхонин- цїв« Корженьовского. Не буду хвалити ані гри аматорів, ані праці режисерів — словарець до таких рецензий вже вичерпаний і оклепаний.
а повтаряти ся нема потреби. — хто конче хоче мати рецензию, нехай перечитає яке небудь з инших представлень аматорских, вставлючи в
відповідних
місцях «в Скалатї» замість тамтої місцевости. Що до публики буде цїкавійше. Ко- ждий раз (з виїмком остатного — де було троха менше) саля була битком наповнена і то самими міщанами і селянами з околиці, іменно належить піднести селян з Пізнанки гнилої, як на кожде представлене приїздули кількома фі- рами. ІІольска інтелїґенция тримала ся солідар
но з далека нід нас. Ну і слушно, бо у нас за надто кожухами було чути. Грали хлопи, диви- лй ся і оплескували хлопи — тож се не для них товариство. їх неприсутність не разила. А разило, що наших отців духовних — з виїмкою 2—3 не могли ми побачити між нами. Та може і Вам милїйші карти у економів, як м и? як паша забава ? А бавили ся ми дуже добре, бо чогось ііаучи.14. ся. почули і побачили, щось гарного, ну і потім погуляли, а що добре погу
ляли, пізнати потім, що розходили ми ся межи 5. а 6 гол. рано, з жалем що так скоро минуло, а треба ждати на нову забаву аж до другої неділі. Ось що значить мати свою хату, свою салю! Не будь єї. — ми може би змогли ся на одеп вечер в тісній, невідповідній сали громад- скій, а може — настрашивши ся ходженя про
т е ї н і ,
кланяня — і того не було бо. Зачуваємо
іц і читальня наміряє єще на закінчене мясниць урядити «баль міщаиьский». Дай Боже, бо кор
тить єще бодай раз так між своїми забавити ся , бо до других мясниць.... страх далеко. Мі.щ
— Краєва рада шкільна іменувала управителя
ми 2-кл. шкіл: Стан. Доозда в Воли ржендз., Меч Длуґоша в Гадохонцях, Мик. Древницкого в Гзврілівщ , Вас. Ми циїлина в Змиєвисках, Жвг.м.
Томашевского в Стриїнцї, Ів. Ґаврона в Бахови- чах, Петра Вудацкого в Малачеві, Ант. Венцков- ского в Майдані граничнім, Ів. Липиньского в У- грпщо Юл. Левандовского в ІІетрилові, Иос.
Д ощ евичі в Залучу н. Пер. Ів. Яроша в Піііе- гінї дух., Ів. ЛїГ'гпзу в Гаю і Евст. Любку в Чер
нечі; — учительками 2 кл. шкіл: Мар. Шмилев- ску в С
ущинї, Мар. Бухвальдівну в Креелавнчах, Стеф. Ґавронову в Баховицях, Мальв. Древницку в Новоеїлках, Зоф. Морозову в Тоастобабах, Мар.
Левандовску в ІІетрилові, Франц Фрасиньску в Борку фал., Ам. Скриванківну в Слопницях кор., Олену Голубовичеву в Завалю, Ангелу Цегель- ску в Тростянцч вел., Людв. Соколовску в Мо- с ти с к а х ;'— учителямиї льками) 1-кл. шкіл: Зоф.
Новаковску
вСлунках, Ольгу Шашкевичівну в Майдані гор.-Гута, Пос. Сальвянку в Жулинї, Ів.
Гаврана в Завадові, Фр. Скупску в Углівцї, Ом.
Грицевичівну в Стриганцях. Зуз. Молодецку в Ходовичах, Олену Нодлонску в Єжовім «на К а
меральнім», Иос. Гожкевича в Кукілївцї, Ван.
Іроденкову в Новоселиці, Мих. Шгріняу в Гай- ску. Кар Попели в Паповичах, Фр. Котаса в Пше- бєчанах, Сем. ПІле.мка
вГудниках, Ад. Герман а в Забологцях, Люгв. Льопенцівну в Більчицях, Ів. Хоомовского в Задубрівцях, Олекс. Чижовско- го в Коивогулах нових, Ів. Завислчка в Дульчи вел., Стан. Петровекого в Григорові, Стан. Мана- егир -кг в іКурові. Вільг. Осгрозску в Пузьниках, Ад С-ьо п:а н Зарівнім, Мар. І’адецку ч Велсспе- ні, Фел Кшишковското в Зздушниках, Иос. Вже- сньовского в Оталенжи.
— Дрібні вісти. Вінчане п. Григория Зацерко- вного, койципіста краевої дирекциї скарбу, з и-ною Евгениєю Матковскою, відбуло ся у Льво
ві
дня 16. с. м. — Міска рада Черновець винзй мила ново збудований театр на 3 літа дотене- рішному директо))ови театру Янча у Відни, п.
Ганценгофегови. — Дня 19. с. м. померла Лу- кіяна з Шгогринів Яминьска, жінка завідателя ііарохії в Н'Шосі.іках'. — В Цїшках коло Одеська згоріло дня 21.с. м. 5 селяньских загород: Ш ко
да була обезнечена. — Пятнистий тиф ширить ся ношетн > в ІІикуловичах, львівского повіту.
В ячина.
Фальшівники грошей на Буковині Приватну чекарн^о заснували сббі цигани в долїіииих ІІер- тештах коло Ґурагомори. Під проводом Юрія ІІараскара, вислуженого фірера, що мандрував по Туреччині» й Гу.мунїї, оснували там формальну чекарню, у якій працювали ще Іля і Тодор 11а- раскар і Іван Маркітан. Спершу підробляла они 20 сотиківки і то доволі вдачпо. Проворні цига
ни забули Ьдн.'.че, що людий дурити у великім місті тяжіле і ось'один такий фальсифікат пла
чений в чернозецкіхі шинку навів поліцаю на сліди промисловці з, яких цілу кодьонію арешто
вано в дома при праці. Газом забрано й усі прилади до чекана і .материяли, з яких мали повставати нові монети. Полїцийний і жандарм- ский «наїзд» Захопив циганів дуже не в пору.
Они робили як раз заходи, щоб зробити в своїм ремеслі значний крок наперед — саме забирали ся до підроблювана однокорояівок. Юрій Яара- скар купив як раз на сю«цїль в Чернівцях 10 декаграмів срібла. каЖучи золотниковії Найма- нови, що ему треба срібла на' те, бо хоче посрі
блити хрест, який має жертвувати до церкви, аби таким бодай робом найти нолекшу у тяж ких болях, які терпить у нозі.
— Як довго жиють птахи ? НІі се питане є ще богато хибних поглядів і люди далеко низше
%
