Ruslan. R. 3, č. 209 (1899)

Ч. 209. Львів, Субота дня 18 (ЗО) вересня 1899 Річник III

Передплата :

на »РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

на цілий рік . . . 12 р. ав.

на пів року . . . 6 р. ав.

на чверть року . . З р. ав.

на місяць . . . . 1 р. ав. • За границею:

на цїлий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів або 20 франків

• Поодиноке число по 8 кр. ав. І

РУСЛАН • Вирвеш ми

ОЧИ

І душу

МИ

вирвеш: а не вовьмеш

МИЛОСТИ

І віри не

В 0 8 Ь М Є Ш ,

бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дня

і

крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедицпя >Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;■

Рукописи звертаь ся лише і і на попереднє застережене. — і Рекламацій неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають са по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по і 16 кр. від стрічки.

До ситуациї.

З Відня пишуть нам під днем 27-го вересня:

Вчера (ві второк) покінчив кн. Аль- фред Ліхтенштайн свою тяжку місию, утво­

рити кабінет. Він явив ся рано на авдиєн- циї у цісаря, щоби зложити сю місию на­

зад в руки корони. Місия Лїхтенштайна розбила ся о о б с т р у к ц и ю в ір н о к о н - с т и т у ц и й н о ї ш л я х т и і в з а г а л і о н е д о в ір я л ів и ц і. О скілько нині звісно, то вірноконституйна шляхта (Іих а поп 1и- сепйо) не хотіла взяти участи в кабінеті, котрого провід лежав в руках ф е в д а л ь - н о г о шляхтича, Лїхтенштайна. Межи гро­

шевою а родовою шляхтою істнує за силь­

ний антаґонїзм, щоби одна побіч другої могла засісти за одним столом. Не зміг Хлюмецкий, не зміг і Ґолуховский зломи­

ти опору всяких Штірків, щоби до кабінету февдаля Лїхтенштайна не увійшов який-то Ґрабмаер.

Деякі дневники донесли, будьто кн.

Ліхтенштайн наміряв і Чехів покликати до свого кабінету. Вість сю здементонала од- накож ческа праса, кажучи виразно, що ніхто з ческих політичних мужів не пере­

говорював в тім ділі з Лїхтенштайном. — Ліхтенштайн упав проте лише через поп розшпиз лівиці, котра уважала єго кабінет другим виданєм кабінету ґр. Туна.

Нині виїхав цісар до Берндорфу коло Відня, до фабрики Кропа, де буде на те­

атральнім представленю. Сюди проведе ці­

саря ще президент старого кабінету, ко­

трого димісиї ще не принято. Позаяк од- накож цісар ще в суботу має виїхати на лови до Стириї, то надїють ся, що остато­

чне порішене в справі утвореня чи неутво- ренн нового кабінету повинно би запасти в четвер або пятницю.

Симчасом працює лівиця поза кулісами в двірских і війскових сферах дуже живо над у- творенєм кабінету лівиці. Та би! Сама лівиця не годна єго піддержати, бо їй не тілько не до­

стає чисельної сили, але і єдности. Лівиця не може дати короні поруки, що переведе угоду з Угорщиною. А в тім лежить зиссчє геі. Лівиця спекулює проте на розбите правиці і рада би за всяку ціну перетягнути польске »Коло« на свою сторону. Чейже звісно, що Хлюмецкий давно ка­

зав Полякам: дамо вам все, що хочете, лише киньте Чехів. Пишіть ваші постуляти на сій бі­

лій картинці, а ми (лівиця) підпишемо еї. Німці з лівиці памятають ще сю хвилю з 1867 р., ко­

ли Байст, зійшовши ся з Адамом Потоцким і Зємялковскпм за національні концесиї приєднав Поляків і звязав їх з Німцями проти Славян.

Нині ролю Байста переняв механічно бар. Хлю­

мецкий. Нині розходить ся також лївици не о що друге, як о приєднане Поляків, а з ’ізольова- нє Чехів та полудневих Славян. Біда лише в тім, що Поляки і лівиця не змогли би також перевести угоди з Угорщиною через парлямент.

Поляки піддержали би сю угоду, але лівиця не могла би голосувати за нею, позаяк она через два повні роки в парламенті і на вічах осудила сю угоду погубною для австпийских інтересів.

І таки евентуальна більшість не відповіла би проте задачи, яку м у с и т ь довершити тепері- шний парлямент. Лівиця мусїла би проте зміни­

ти теперішну угоду з Угорщиною бодай для людского ока, щоби покрити себе перед вибор­

цями і прилюдною опінїєю. Тому мабуть вештав ся бар. Хлюмецкий в посліди их часах так ду­

же пильно по передпокоях Селя у Відни і в Ра- тотї, але — здає ся — без всякого успіху.

Угода з Угорщиною є проте сим гачком на котрим поки-що повисне закулїсова акция Хлюмецкого, змагаю ча до приєднана Поляків.

Щож буде? Чи прийде у р - я д п и ч и й к а ­ б і н е т ? Се питане стануло на дневнім поряд­

ку, але і на него відповісти — тяж ке діло. Тя­

жке діло тому, що з одного боку правиця не має довіря до урядпичого кабінету і уважає єго

за переходовий міст до гегемони Німців в Ав стриї, а з другого боку урядничий кабінет г о- т о в р о з б и т и і саму лівицю. Як би лише до урядпичого кабінету увійшли урядники-лїбералп то завтра вже антисеміти і социяльні демокра­

ти відскочать від нїмецкої ОгетеіпЬиег^всЬаії;. Ан­

тисемітові дневники заповіли з гори, що они не на те вели завзяту дволїтну обструкнию, щоби відтак лібералам помогти до панованя. А з роз- паденем лівиці застрягла би опять в болоті не лише угода з Угорщиною, але і нроґрами ліви­

ці, сей ідеал австрийских Німців опозицийних.

Тож чи нема виходу з ситуациї ? Вихід був би, хоч до з’орудованя єго треба передовсім д о- б р о ї в о л і. Вихід з сумної і замотаної ситуациї лежав би виключно в к о м п р о м і с о в і м к а ­ б і н е т і , в кабінеті на скрізь обєкгивнім, злож е­

нім з людий а в с т р и й с к и х , не-партийних, з людий, що дали би поруку, що їх програмою є: переведене рівноправности в с і х австрийских народів на основі істнуючої конституциї і основ­

них державних законів з увзглядненєм стано­

вища, яке належить ся нїмецкому язикова в Ав­

стриї. Не буде доброї волі і не прийде до спра­

ведливого компромісу межи двома великими таборами в парламенті, то — пропускаємо — дальші експерименти з всякого рода кабінетами можливі, але б е з ц і л ь н і .

Кабінет лівиці повалить правиця, кабінет правиці розібє лівиця, а кабінет урядничий хо­

дять розбити оба сторонництва.

Компромісовиії кабінет і тим трудний до зложеня, — сего ми не закриваємо — що н е м а д л я н е г о в т е п е р і ш н і м п а р л я м е н т і г о ­ т о в о г о п і д к л а д у . З парламенту самого по­

винна би вийти акция до компромісу, а відтак аж міг би утворитись компромісовий кабінет і виконати свою велику, тяжку, але для Австриї необходиму, конечну і спасенну задачу.

До компромісу змагали запросини д-ра Фукса. Они розбили ся вправдї, бо яка благо­

родна мисль не розбивалась в нашій Австриї?

Але сю мисль десять разів треба буде ще під­

няти, а по десяти невдачах ще одинацятий.

10 Ґ Е Р Г А Р Т Г А У П Т М А Н .

« „ Г А Н У С Я“. ^«9-

(Далі.) ДРУГА ЧАСТИНА.

(Сцена та сама, що перед появою ангелів:

монахиня сидить коло ліжка, на якім лежить Гануся. Вона сьвітить сьвічку а Гануси розплю­

щує очі. Привид трівае бачить ся іще далі. На її лиці граєть ся іще блеск надземського ща­

стя. Як лише пізнала сестру починає говорити з радічним одушевленєм.

ГАНУСЯ.

Сестро! Ангели! Сестро Марто, ангели!...

Знаєш, хто тут був?

СЕСТРА МАРТА.

Гм. Ти знова проснула ся.

ГАНУСЯ.

Ну, вгадай-же хто? Ну? (Одушевляєть ся).

Ангели! Ангели! Повір міні що ангели! Ангели з неба, сестро Марто! Знаєш, правду кажу: ан­

гели з довгими крилами.

СЕСТРА МАРТА.

Ну, коли тобі снили ся такі гарні річи...

ГАНУСЯ.

Ах, ах! Також говориш! То се мав би бути сон? Але щож се є? Подиви ся лише. (Показує їй руку зложену так, як би тримала в ній цьвіт.

СЕСТРА МАРТА.

Щ о-ж ти там маєш такого?

ГАНУСЯ.

Ну, о диви ся.

СЕСТРА МАРТА.

Гм.

ГАНУСЯ.

Тут, диви ся лише!

СЕСТРА МАРТА.

Ага!

ГАНУСЯ.

Понюхай-но.

СЕСТРА МАРТА, (нїби-то нюхає цьвіт).

Гм; гарно пахне.

ГАНУСЯ.

Але-ж не наближай ся так дуже. Поломиш міні його ще.

СЕСТРА МАРТА.

Аде-ж би я хотіла. Але що-ж се властиво?

ГАНУСЯ.

Ну, ключі до неба, не знаєш?

СЕСТРА МАРТА.

Ах, так!

ГАНУСЯ.

Але ти також!... давай-же сюда сьвічку.

Хутко, хутко!

СЕСТРА МАРТА, (сьвітить сьвічкою).

Ах, так, тепер бачу.

ГАНУСЯ.

Правда?

СЕСТРА МАРТА.

Але ти говориш таки за богато. Треба бу­

ти цілком тихо, бо інакше пан доктор буде гні­

вати ся. Він прислав ліки. Треба їх заживати сумлінно.

ГАНУСЯ.

Ах, сестро! Ви так клопочете ся мною. Але ви нічого не знаєте, що тут стало ся. Ну? Ну?

То скажіть як знаєте. Хто-ж дав міні се? Ну?

Золоті ключики? Хто-ж такий? Ну? Від чого се- сї золоті ключики? Ну?

СЕСТРА МАРТА.

Розкажеш міні всьо завтра рано. Як добре

собі відпічнеш, будеш кріпка, здорова...

2

Для компромісу треба часу, а нині час до­

рогий і діла наглять. Треба вибрати делєґациї, щоби не здержати державної машини, треба пе­

ревести угорску угоду, щоби не зруйновати Ав- стриї економічно.

Мимо сего мусить нині вже взяти керму управи в свої руки к о м п р о м і с о в и й кабінет, кабінет, що з гори заповість:

«Я стою з волі цісаря понад всякими пар- тиями. Я знесу нровізорично язикові розпоря- дженя бар. Ґавча, але рівночасно вношу на стіл парламенту язиковий закон для всіх аветрий- ских народів, закон справедливий, випливаючий з основ австрийскої конституциї, котрим відпо­

відно до потреб країв і народів хочу поладнати язикові відносини у всіх коронних краях без нічиєї кривди. Я хочу нїмецкій мові в Австриї обезпечити єї перворядне, з конечности випли­

ваюче становище і право. Я жадаю від парла­

менту ухвали такого закону в головних нарисах, а поодиноким соймам предложу такіж язикові законо-проєкти, котрими обезнечу правильний національний розвій кождій національній мень- шости. З а те домагаю ся від парламенту і сей­

мів позитивної роботи на всіх прочих полях».

На такі услівя мусять а в с т р и й с к і наро­

ди згодитись, н а к о л и д у м а ю т ь п о а в- с т р и й с к и . Антагонізм національний мусить перемінитись в благородну е м у л я ц и ю націо­

нальну. Австрия потребує з одного боку певної одноцїльности і унїформности, з другого боку--- силі,них, сьвідомих себе і власним інтересом з інтересами державними Австриї звязаних на­

родів. С е п і д с т а в а і с т н о в а н я А в с т р и ї . Д о к о м п р о м і с о в о г о к а б і н е т у по­

кличе корона мужів з всіх головнїнніих таборів австрийского парламенту, на котрі укаже хтось, хто знає душу поодиноких знаменитших послів, а сему кабінетови дасть корона т о ч н о о з н а ­ ч е н у п р о г р а м у , в і д к о т р о ї в ін н е с ь м і є в і д с т у п и т и .

Чи раду нашу приймуть політичні менери обох великих таборів парламенту ? — се нас мало обходить. Ми сказали своє слово, бо часи стають чим-рав труднїйші.

З Відня пишуть нам під днем 27-го ве­

ресня.

Година 3-та сполудня.

В горі почались заходи коло зложеня «пе­

реходового кабінету». Так охрещено кабінет на дїлї урядничий, котрого шеф мав би бути полі­

тичним мужем, і то таким, що припав би до вподоби правици і лївици.

В хвили, коли се пишемо, відбуває ся кон- ференция. Імен учаетнпків не хочемо виявляти.

О сеж не розходить ся. А илян на будуче та­

кий, що «переходовий» кабінет мав би знесе- нєм язикових розпоряджень приєднати лівицю, а Чехам дав би поруку, що втрата язикових розпоряджень в Чехії і на Мораві буде їм надо-

ГАНУСЯ.

Або я не здорова. (Сідає та спускає ноги на землю). Бачиш, що я здорова, сестро?

СЕСТРА МАРТА.

Але-ж Ганусе! Ні, не роби сього. Не мо­

жна так робити.

ГАНУСЯ.

(Підводить ся, відтручує сестрицю, йде кілька кроків):

Лиши-ж мене. Лиши мене. Я мушу йти.

(Нараз налякана дивить ся в одно місце). Ах, Исусе, Спасителю!

Видно ангела в чорній одіжі і з чорними крилами. Є він високий, сильний та гарний. В руцї тримає скручений меч, що його рукоять обвинена чорного крепою. Мовчаливо та пова­

гом сїдає коло печі і дивить ся спокійно на Га- нусю, не відриваючи від неї очий. Хату напо­

внює біле, чарівне сьвітло.

ГАНУСЯ.

Хто ти? (Нема відновіди). Може ангел? (Не­

ма відповіди). Ти прийшов до мене? (Нема від­

повідну Я Гануся Маттерн, ти прийшов до ме­

не? (Знова нема відповіди. Сестра Марта скла­

дає руки, встає побожно та покірно і відхо­

дить).

ГАНУСЯ.

Чи Бог відібрав тобі мову? (Нема відповіди).

ложена всякими другими концесиями а оста­

точно і язиковим законом, що буде подібний до язикових розпоряджень.

Сей переходовий кабінет мав би і задачу, підготовити в часі парламентарної сесиї к о м ­ п р о м і с між правицею а лівицею.

Чи покладані на т а к и й кабінет надії осу- щать ся, с. є. чи такий кабінет вдоволить ліви­

цю, а зискає собі довірє в с і х клюбів правиці ?

— се питане лишимо без відповіди. В імени лівиці годі навіть відповісти в теперішних ча­

сах яко таких, де апетит обструкциї росте з кож- дою хвилею, в міру, як рішаючі сфери і парла­

ментарна більшість крок за кроком перед єї чим раз новими постулатами капітулюють. Ми знаємо лише, що правиця чи єї менери, при­

кладаючи руку до утворена «переходового» ка­

бінету і є г о п р о г р а м и , повинні мати заєдно на увазі, що до «переходового» кабінету повин­

на мати передовсім довірє в с я правиця, не ли­

ше «коло» польске і клюб ческий.

Доси правиця стоїть солідарно, але она розпалась би в тій самій хвили, скоро би п р о ­ г р а м а «переходового» кабінету схотіла бути односторонною, а в тім случаю о б м е ж и л а с я н а с п р а в у ч е с к о - н ї м е ц к у .

Екзекутивний комітет правиці не зібрав ся доси. Нескликанє єго робить дуже лихе вражі- нє на деякі клюби правиці. В четвер о 11. го­

дині' перед полуднем має зібрати ся лише пар­

ламентарна комісия польского «кола». Деякі заступники клюбові поїхали навіть в свояси, другі дожидають сего щастя, побачити лице нрезеса Яворского.

Праса опозицийна поділила ся в своїх по­

глядах на біжучу акцию. Нїмецка шляхта, по­

ступовці і націонали стоять від неї з далека.

Антисеміти раді би увійти в акцию і негодують на факт, що обмани лівиці в сій хвили похова­

лись по закутках, а велять свою справу засту­

пати Гр. Оевальдови Тунови і Хлюмецкому.

Праса ческа кпить собі з лївицї, кличучи до неї: зложіть свій кабінет і орудуйте держа­

вою! Та біда в тім, що лівиця яко меньшість стоїть безпорадна і — сьмішна подекуди. Має програму, а не може єї перевести та домагає ся заєдно, щоби з а н е ї правиця робила, та сама правиця, котру лівиця так ненавидить...

З Відня пишуть нам під днем 28-го ве­

ресня.

До нині (четверга полудня) ситуация не прояснила ся. В горі працюють, (як вже доніс я вам) над витворенєм «переходового» або у- рядничого кабінету. Кабінет сей з гори засу­

джений на смерть. Він має знести язикові роз- порядженя і — упасти, взявш и з собою до гро­

бу ціле одіюм. Аж по падешо переходового ка­

бінету, котрому би парламент дав і вибір делє- ґаций, приступлено би до утворена такого кабі­

нету, який би відповідав відносинам новим, що Ти від Бога? (Нема відповіди). Чи ти мій прия­

тель, чи приходиш як ворог? (Нема відповіди).

Чи ти маєш меч в складах твоєї одіжі? (Нема відновіди). Брр, міні зимно. Пронизуючий кости лід віє від твоїх крил. Зимно бє від тебе. (Не­

ма відповіди). Хто-ж ти? (Нема відповіди. На- зар пронизує її дріж. Озираєть ся з криком, як­

би хто був позад неї). Матїнько! Матїнько! (Вхо­

дить постать в одіжі монахицї, але краща та молодша чим вона, з довгими, білими крилами.

Гануся біжить до сієї постаті' та ловить її за руку): Матїнько! матїнько! Є тут хто?

МОНАХИНЯ.

Де?

ГАНУСЯ.

Там, там.

МОНАХИНЯ.

Чого ти так тремтиш?

ГАНУСЯ.

Я бою ся.

МОНАХИНЯ.

Не бій ся, я коло тебе!

ГАНУСЯ.

Мої зуби звонять зі страху. Не можу осто- яти са на ногах. Так бою ся його.

МОНАХИНЯ.

Не бій ся, він твій приятель.

могли би зложитись в часі' переходового кабі­

нету. Позаяк утворене урядничого кабінету не буде сполучене з надмірними трудностями, то можна надіятись, що або нині або завтра бу­

дуть відкомендеровані секцийні шефи до поо­

диноких портфелів. На всякий случай повинно би діло се довершити ся перед суботою, в ко­

трім дні цісар виїздить на лови до Стириї ма­

буть на кілька днів. Трудність лежить лише в виборі президента кабінету. Шанси стирийского памістника Клярого нинї не великі. Але о імена не ходить. Чи сей або той намістник паде по двох місяцях жертвою — се річ меньшеважка.

Але на одну річ годі притім забувати, імен­

но на наслідки, які може за собою потягнути знесене язикових розпоряджень в Чехії. Ми бо- їмо ся, щоби в Чехії не прийшло до револьти.

Хоч би і посли ческі пасивно віднесли ся до знесеня язикових розпоряджень, то ческий на­

рід не помирить ся з тим фактом, що єго рівно- управнено, а нині оиять обдерто з національно­

го свого права на рідній земли і то — для красних очий обструкцийної а навіть іреден- тичної по части лївицї. Як то? Нас вірних ав- стрийских патріотів бють, а іредентичпу об- струкцию гладять по головці?

Над сею евентуальностию повинні би ріша­

ючі сфери застановитись.

Н о в и н к и.

— Надзвичайні загальні збори товариства ім.

Івана Котляревского для будови руско-народного театру у Львові відбудуть ся дня 15. н. ст. ж ов­

тня с. р. (в неділю) о 3. годині по полудни в са- ли товариства «Руска Бесіда» (Ринок, дім «Про- сьвіти»). Предмет наради зборів: 1) зміна трох параграфів нового статута, не затверджених мі­

ністерством, 2) внесеня членів.

— Справа Гільзнера. Спільника Гільзнера в у- бийстві християньскої дівчини, Грузівної, Ерб- мана увязнено в місцевости Шлян. Він мешкає стало в Требічи. Случайно пізнав єго в Ш лянї після опису в Газетах, сїльский асесор, Ґа зд а і дав знати про се жандармериї. Найдено єго на нічлігу у гандляра худобою. Коли єго спитав жандарм, чи знає, за що єго увязнено, відповів:

«Певно з причини убийства в Польній; Гільзнер певно розказав якісь дурниці». Сензацийним фактом єсть, що в підшевцї шапки Ербмана най­

д е м рецепісу на посилку, вислану ним з Польної до Карльсбаду, що містила в собі одежу. Пачку ту веліла влисть задержати на почті в Карльс- баді. Єсть се факт великої ваги; бо з зізнань сьвідків, переслуханих в часі процесу в Кутній Го­

рі вийшло па яву, що Гільзнер і єго спільники по убийстві Грузівної, на місци злочину перебирали ся. З Кутної Гори доносять дальше, що там увязнено матір Гільзнера, підозрілу також о участь в убийстві. При конфронтацій з м ате­

рню Гільзнер випер ся знов участи в убийстві.

Гільзнер тепер значно спокійнїйший, відколи дізнав ся, що яко сьвідок головний, в виду увязненя спільників, не буде повішений в най- близших днях. Ж идівска «X. 1г. Ггеззе» одуше- вляє ся спокоєм Гільзнера і подає бюлєгин о

ГАНУСЯ.

Хто-ж він такий, мамо ? МОВАХИНЯ.

То його не знаєш?

ГАНУСЯ.

Хто-ж се він.

МОНАХИНЯ.

Ангел смерти.

ГАНУСЯ.

Ангел смерти. (Дивить ся хвилину на чор­

ного ангела, німо та з пошаною). Чи-ж се му­

сить стати ся конче?

МОНАХИНЯ.

Се вхід, Ганусю!

ГАНУСЯ.

Чи кождий мусить переходити чероз сей вхід?...

МОНАХИНЯ.

Кождий.

ГАНУСЯ.

Ти хочеш забрати мене з собою смерте?

Мовчить. Що лише не кажу мамо, він мовчить!

(Далі буде.)

з єг0 душевнім настрою. Ті адмірациї для зло-

ЧІІнця справді дуже значучі. В Варнсдорфі увя- знено на двірци жида, Вегра. На нїм тяжить пі- дозрінє, що в лїсї коло Гінервассер убив він якусь жінку, допустив ся проступку немораль- ности на нятилїтній дівчині, та бавив ся в «май­

стра* при вломлюваню ся до домів е цілях кра- дїжи. Він числить Зо літ. Походить з Кутна- горского повіту. Стверджено, що в мартї с. р., отже в часі, коли убито Грузівну, він волочив ся по лісах в околиці Польної.

— Гільзнер і рабіни. Факт, що Гільзнер при­

знав ся до злочину ритуального, напсував бога- то крови всім жидам, а головно рабінам. Ві деньский рабін оголосив в N. Гг. Ргеззе письмо, в котрім взиває власти, щоби виступали против антисемітских ґазет, що ширять «неправдиві*

вісти про ритуальний морд. Тогдї не було ще відомим рабінови, що Гільзнер признав ся до злочину. Другий рабін, Бльох, не знаючи, що Гільзнер видав своїх спільників, оголосив, що дасть тому нагороду пять тисяч злр., хто вкаже на помічників Гільзнера. Обіцяних пять тисяч злр.

припадає отже Гільзнерови. Правда, він їх ніколи не одержить, бо Бльоха секвестровано недавно за Юо злр., які винен був друкареви. Третин рабін з Кракова, др. Каро зложив в божниці присягу, що жиди не уживали ніколи крови християнь­

скої до ритуальних цілий, та що ні в старім за ­ коні, ні в тальмудї нема місця, що вимагало би чогось подібного, «йїои'о Роїєкіе*, орґанд-ра Би­

ка оголосило цілу присягу краківского рабіна в послїднім числі, на велике диво, азбукою латинь- скою а не гебрайскою. Що старий закон не вимагає християньскої крови для цілий ритуальних, се річ певна, що однак жиди допускають ся ритуаль­

ного морду на підставі своїх традиций, звичає­

вих приписів і ненависти до християн, се вка­

зують ріжні судові процеси, які ведево в суді хотьби навіть в сім віці. А чи рабін др. Каро не знає, що тальмуд нозваляє присягти жидови, сли ходить о ошукане «ґоя* ?...

— Др. Едвард Ріттнер, бувший мінїстер для Галичини, умер дня 27. вечером в Відни в 54 році житя. Покійний був довший час професо­

ром канонічного права на університеті Львів- скім. На поли науковім положив він великі за ­ слуги, видаючи розправу про супруже право.

Був се один з найспосібнїйших професорів львів- ского університету. Чоловік честний і приступ­

ний, тому єднав собі всіх для себе. Хорий був від кільканайцяти літ на груди і лише незви­

чайно правильному житю завдячує він, що так довго не могла недуга перебороти о ґанїзму.

— Повитухи троїтельки Перед кількома дня­

ми привезено до париского шпиталя Ш аріт ду­

же гарну 19-лїтню панночку Курфільс з обява- мн сильного затроєня. Хора померліі небаром.

По кількох годинах дістав старший ординар шпиталя анонімний лист з жаданєм переведеня секциї на помершій та з поясненєм, що до єї смерти причинили ся дві повитухи. Переведена секция показала тричі більшу скількість отруї, як погреба до отроєня одної особи. Арештовано сейчас повитухи і слідство виказало, що панна Курфільс заваготїла і радила ся тих доброді­

йок, що робити. Они хотіли зігнати їй плід, оиерация однак не повела ся. Утрата крови і сил могла викликати смерть. Налякані повиту­

хи дали конаючій сильну дозу аршенїку, аби таким чином сховати кінці, буцім то п. Кур­

фільс отроїла ся сама Обі повитухи відослано до головної тюрми.

— Катастрофа при будові каналу. В Новім Слнчи при ул. Ш ведскій при будові каналу усу­

нула ся земля і засипала трох робітників. ІІнь- ші робітники видячи нещастє, зачали вилами та лопатами розкопувати нещасні жертви, але місто їм помочи, зашкодили значно, були би може і закололи робітників на смерть, коли би не три офіцири, що переходили тамтуди з вій- ском і приказали компанії війска прийти в по­

міч. Відкопаних відвезено сейчас до шпиталю.

Один з видобутих поколений желїзним дручком через робітників, що хотіли відкопати землю — кінчить житє, а иньших нема також надії удер­

жати при житю.

— В оборонї Французкої армії. Капітан Мікель, иовідомлючи своїх підвластних жовнірів про розказ міністра війни Ґаллїф ета в справі Драй- фуса, сказав: «мінїстер війни наказуючи пусти­

ти в неиамять се, що зайшло, сам видно забув, як тяжкі клевети кидано на армію, та що тих клевет доси нїкто не пімстив. Мінїстер війни не може собі хиба желати, щоби сами жовніри ви­

ступали в оборонї чести армії*. З а сі слова, по­

тягнув мінїстер капітана Мікеля до одвічаль- носги.

— Шкідливість папіросів. В лїкарскім журналі

«БеШзсЬе МеЯі2ІпІ8сЬе 2еіїип£« помістив недавно др. Брайтлїнґ цікаві виводи про шкідливість па­

піросів. Називає він напіроси найбільшою отруєю для серця, бо они ослаблюють і чинять непра­

вильними єго чинности, викликують брак апе­

титу і забуреня в травленю, дальше безсонницю, а в кінци суть причиною нежитів піднебіня і’

носа. Хоробливі обяви сего роду виступають Значно рідше у тих, що палять ціґара. В часі' ,нфлю енци єсть річию небезпечною курити па-

I піроси, бо та хороба спадає на серце. Тим лю­

дям, що в наслідок куреня папіросів, були хорі на серце, інфлюенца значно більше шкодить і приводить за собою тяж ку недугу, або і смерть.

Ті люди, що перейшли інфлюенцу, як також ті, що терплять на горло, або в котрих чинність серця є неправильна, повпнні вистерігати ся ку­

реня папіросів.

— Розбійнички. Конкуренция жінок на поли заробкованя робить раз-у-раз більший поступ.

Послїдні здобутки в сім напрямі перевисшають найзагорільші навіть жаданя феміністок. В Іта­

лії, недалеко Беневенто зловлено недавно малу банду розбійників, коли-ж почато переслухувати чотирох малих розбишак, показало ся, що се чудово гарні жінки в віці від 18 до 25 р. житя.

Гарні сесї розбійнички обжаловано о численні нереступки між иньшим о одно убийство, а три намірені убийства. Крім сего ранили они богато осіб, а спис їх рабунків і крадїжий є дуже чи­

сленний. Що в тім краю жиють вже від давна розбійнички, про се сьвідчать кримінальні хро­

ніки. В податках сего віка зловлено в околи­

цях Медіоляну банду розбійників, зложену з ж і­

нок. Проводирем була також жінка, і она сама і всі єї товаришки мали приправлені бороди і вуса. Власти не могли довго зловити розбій­

ничок, нарешті однак одна з них зрадила свої товаришки, аби дістати нагороду, оголошену за видане банди в руки справедливости. По стра- ченю пійманих розбійничок зрадничка не тіши­

ла ся довго нагородою, бо убила єї своячка нрвводирки банди. Також і Ішпанїя може по- величати ся своїми розбійничками, що безпо- коїли якийсь час в околицях Мадриту подорож- них і грозили їм в разі опору револьверами і кинжалами. Перед двайцятьма роками страчено в Толєдо голосну свого часу розбійничку, що замордувала в цїли рабунку 15 осіб.

— Рабунок в ваґонї. Графиню Сумарокову обрабували в часі подорожі дві елєґантні това­

ришки їзди. Графиню приспано штучно і в часі сну забрано їй всі дорогоцїнности і готівку в сумі пятьдесять тисяч рублів. Перед обудженєм ся Графині, елєґантні злодійки зникли з вагону.

— В передднї XX. віка починають Англичани роскошувати ся у гидких спектаклях, які дають боротьби биків. В Сутенд під Льондоном, в мі­

сця прогульок Льондонцїв має відбути ся перша боротьба биків в Анґлїї. Викінчують там вели­

кий амфітеатр, в якім буде арена до сего шпор- ту. Перша вистава відбуде ся при кінци сего місяця.

— із гиґієни виховувана дїтий. Важний пред­

мет із гиґієни виховувана дїтий порушив па по­

слїднім засїданю гиґіенїчного товариства у Вар­

шаві др. Нусбавм. В широкім рефераті змалю­

вав справу пересиленя дитинячого мізку надмі­

ром праці. Виказав хибну сторону такої педаго­

гічної системи не лише зі взгляду на здоровлє, але також зі згляду на розвій мізку. Родичі та учителі, що старають ся обтяжити нам ять ди-1 тини або молодця найбільшою скількістю зна- і ня, часто-густо зовсім безпотрібного, що ж ад а­

ють від дитини, аби она затямила собі богато дат, термінів, назв і т. и., не подумають над тим, яку роблять шкоду молодому умови.

Кількогодинна праця без довшої перерви серед якої ученик не має спромоги відпочати, обезсилює мозок та притуплює умову працю.

Ш ематична праця, що не відповідає поглядово- му методови не може принести відповідної ко­

рнети для дитини. Знамениті педаґоґи і лікарі нераз вже звертали увагу на хибні засади ви­

хована та образованя у нас, наслідком чого те­

перішнє поколїнє стаєть ся раз-у-раз меньше спосібним. Не є се нова справа, а все-ж таки дуже важна і на часі. Родичі старають ся при­

готовити дитину до шкільних наук в як найко- ротшім часі, а з нагоди конкурсових іспитів, старають ся приготовити їх як найліпше. Відси то вже в розцьвітї літ висилює ся дитина фі­

зично і умово. Одною з важнїйших хиб є те, що школи розміщені в середині міста не дають такої скількости сьвіжого воздуха, як ось ан- ґлїйскі колегія, розміщені далеко поза містом.

Зрештою наука без певерви відбирає дитині спромогу покріпити ся теплою стравою в най- відповіднїйшій до сего порі.

Вкінци поставив референт внесене, аби ви­

брати комісию, що мала би розслїдити, як сто­

їть справа вихованя в иньших державах і ви- працювати відповідний реферат.

— Дрібні вісти. В Росиї дозволило правитель- ство отвирати аптики жінкам, шо зложили іспит зі специяльного образованя в фаху фармацев­

тичнім. — Недалеко міста Люблина відорвало ся від поїзду тяварового 8 вагонів. Они сто­

чили ся на відділ війска, що занятий був при будові желїзницї. 13 жовнірів погибло на місци,

10 дуже покалічило, а 20 легко.

Т е л е ґ р а м и .

Відень, 29. вересня. Похорони бл. п. Ріттне- ра відбудуть ся нині з полудна о пів до 5 год.

Відень, 29. вересня. Рада м. Відня затягну­

ла нову позичку в квоті 2 мілїонів зр. на по­

крите міських потреб в справі будована ґазівнї.

Гамбург*, 29. вересня. Тутешний краєвий суд засудив вчера банкєра Тамзена за численні дефравдациї на кару 8 літ тюрми.

Мадрит, 29. вересня. Наступило тут мінї- стерияльне переселене по причині непорозумінь між міністром війни і фінансів.

МАЛИЙ Ф Е Й Л Е Т О Н .

Ч О Б Т т к и.

Степана Повія.

(Далі).

— А, я! ще в осени. Але чекайте, ще пе­

ред смертию нічого не хотів їсти. І жінка кур­

ку зварила, а я вина купив! Але де! Не можу, ні! Що ми його напросили ся. Ні, і, ні! Як му уже і на добре погіршило ся, дав я на Службу Божу за здоровля і ми з жінкою постили. Але де. Умер, таки нїчо не помогло.

— А що то була за слабість? — питаю я знов.

— Бог його сьвятий знає. — Умер, тай слабість.

— Слухайте-ж далі до кінця. Бо то, як чоловік виговорить ся, то стає лекше.

— Десь в тиждень по Михайлї він умер.

Що то були зя жалі та плачі! Бог один на не- бесаг знає. Ж інка плаче, жінка заводить, а я не можу. Ані сльоза мені не витекла. А тільки серце тріскало з болю. От так, як би міні його хто каменем привалив, а в грудях та горлі так пекло, гейби хто горячим желїзом пік. Якось в ночи здавало ся мені, що хтось витяг з кузні горяче желїзо, та мені в горло. Аби я сам був умирав, то мені не було би так жаль за сьві- том, як за ним. Умер, та умер. Але дивити ся, як він умирав, то таки жаль. Таке мале, ще до­

бре на сьвіт не подивило ся, а уже мусїло з ним розиращати ся! А я за ним не плакав тілько горював.

— Поховав я його десь в суботу, а з ним і сам гайби до половини в гріб заліз.

І він заплакав. А ті чисті сльози відбива­

ли якось дивно від того чорного, обпаленого лиця. Дивний був контраст.

По хвилі продовжав він дальше:

— Йду по похороні через місто. Сам сьві- та не бачу, так міні всьо у очах потемніло, а тут ще доганяє мене Михась та мовить:

— А возьміть чоботи вашого сина, уже готові.

Як міні то сказав, а я нї словечка. Ані гу­

би не міг отворити, та пішов далі. І за горло гей би мене хто здусив, а я в плач. Доперва тоді я плакав. А чобіт не брав. На що мав їх брати? Кажіть паничу. На що? Та він уже умер!

Аби в хаті стояли. Та як би я на них подивив ся, тоби міні серце краяло ся. Бігме що так.

Як би вони в хаті були, я не міг би жити. — Кілько лише глипнув би на них — то все пла­

кав би. Та мене і винесли би іще за Грицем.

На що-ж мені жаль вносити до хати ? Я уже і без того досить горюю, як ніч так день, як день так ніч.

От таку він, паничу, по собі память лишив.

А було міні його в студінь до професора не посилати. Але що, бувало в зимі босий ви­

біжить, та йому ніщо не шкодило. А тоді уже таке мав щастє.

А тепер ще до того Михась уже мене чі­

пає. Та нині самі ви виділи. Як так далі буде, то бігме довго не потягну. Піду за Грицем. Там ліпше буде.

І знов кілька слез.

Була зима. Усе було убране в білу кирею а крусталї снігу сияли при заходячому сонці неначе цінні дияманти.

В селі було тихо, денеде тільки заскрипів журавель від студнї свою стереотипну сумну пісню, що розносила ся по селі.

Я вертав домів на різдвяні сьвята. Попри сани перейшла Іванова жінка.

— Слава Исусу.

— Слава на віки.

В її голосі відбивав ся якийсь сум та жаль, що походив з глубина душі, а се навело міні на гадку історию про чобітки.

(Конець буде).