Ч. 94. Львів, середа дня 28 цьвітня (II. мая) 1904. Річник VIII.
Передплата
на »РУ СЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цілий рік на пів року на чверть року на місяць . . .
. 20 кор.
. 10 кор
• с кор Г70 кор
За границею
на цїлпй рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
• Вирвеш мп очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милості! . вірц не возьмеш, бо руске ми серце іс^віра руска.* — 3 Р у с л а н о в и х нсаіьміи М. ИІашкевича.
Виходить у Львові що дна крім неділь і руских сьнят О О'Із год. пополуднії.
Редакция, адміністрацію і експедппия >Руслана« під ч. 1.
пл.Дпмбровсного(Хоруніцини).Екс- педнния місцева в Аі'енціїї Со- ко.ювского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклпмацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в .Над - сланім* 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
положене на
(X ) Від кільканайцяти літ не втихає ворохобнії в Македонії. Хоч напирають тут Австрії я і Росин, годі там довести до справ
дешнього втихомирена. Тепер знов, коли Росин замотала ся в докголїтну імовірно війну з Япанїею, і тим способом один мо- гутний чинник австро-росийского порозумі- ня обезвладнений, годі тим менше сподї- вати сн спокою в тій країні, що звикла до безнастанних розрухів. Після зїзду в Мірц- ш теґ не богато помагали там погрози ав- стро-росийекі. а тепер ворохобники тим менше будуть оглядати ся, коли Росия за- путана на далекім Сході. Навіть Болгарин мимо тих росийских осгрих погроз змобі- лізувала була минулої осени часть свого війска, а Туреччина бодай пасивно опира
ла ся постановам зїзду в Мірцштеґ тоді, коли Росин мала ще вільні руки. Чиж мо
жна думати, що Болгарин й Туреччина за- ключили недавно з миролюбства договор, в котрім явно признають ся до поборюва- ня немилих їм постанов з М ірцштеґ? Тре
ба скрізь вельми рожеві окуляри глядіти на сі обставини, щоби припустити такий наглий зворот в тих справах.
Пригляньмо ся, що в Македонії від минулої осени стало ся, що там поправило ся, щоби можна на се покладати такі ро
жеві надії. Правда, що Австрия вислала майора, капітана і трех підофіцирів, щоби там зорганізували турецку жандармерию, котра під проводом заграничних офіцирів має переводити реформи в Македонії. Але годі снодївати ся, щоби кільканайцять з а граничних офіцирів могло довести до ладу зворушений від десятка років край, коли в Боснї і Герцеговині обсадженій австрий- ским війском, треба було майже четвертини столїтя, щоби завести лад і спокій. До- сьвід, який зроблено на Кретї жандарме- риєю, повинен би поучити, що такою до
рогою не дійде ся до цїли. Правда, що скомпромітованих в дотеперішних ворохо
бних Македонців помилувано, але, деж ма
ють подіти ся сі помилувані? Урядових становищ не можуть они занимати яко скомиромітовані, в торговлї також не най
дуть місця, бо ніхто їм не дасть кредиту, а до хліборобства не возьмуть ся також, бо не мають землі. Таким способом всі ті помиловані виходцї, що повертають до Ма
кедонії не будуть мали чого хоиити ся, а щоби не згинути з голоду, кинуть ся знов до тих самих промислів, себ то до ворохо
бні, які їм доси давали прожиток.
Задлятого нема найменшої основи по
кладати рожеві надії на положене на Бал
канї під впливом мірцштеґеких реформ.
Вправдї з почином весни не відновили ся сего року ворохобні з такою калєндарскою точноспо, як се бувало від кільканайцяти літ щорічно, алеж і сего року там появля- ли ся ватаги ворохобників і не можна бу
ти безпечним, чи страшний ватажок Сара- фов не стане знов на чолі ворохобних ва
таг. А так само не успокоює болгарско- турецкий договор, котрий певно не з ми
ролюбносте заключено між сими держава ми, що безнастанно вели граничні спори між собою. Отже розібравши всі ті обста вини, не можемо заманювати ся рожевими надіями, що тепер положене на Балканї поправило ся, що там втихомирило ся від часу^ггцевднов в Мірцштеґ. Навпаки від сих ност^нор проминуло вже пів року, а населену . н е^ ід ч у в а є справдешнього полі ишеня, «отзсе/можна справді иобоювати ся, чи' ворехрбнй не вибухне з більшою, як доси, сцд'оіо.
Покрили ся соромом...
Єще може ніколи польска нраса не відне
сла ся в такий ненависний, перфідний спосіб до руского населену до того .гиякіеао сЬїорка*, су- против якого завс-їгди старала ся заховати бо
дай позори справедливосте, як в послїднім часі з нагоди арештована кошового »Сїчи« в Ж арю госп. Юри Соломійчука. Вправдї Юра Солоущд.- чук носив кошові відзнаки про- ив заказу ко- сівского старости Заградника, але сам той за- каз був безпідставний і неоправданий в законі про товариства. Народ обрушив ся був на таке безпідставне, а прилюдне арештоване підчас основин Січи в Полянках, але завдяки інтервен- циї о. Попеля (як се звістила его телєґрама з дня 27. цьвітня в ч. 82. »Руслана«) утихомирили ся небавом.
Від того часу минуло вже два тижні, а сю дрібну подію якісь злочинні елементи задумали вихіснувати на погноблене руского елементу в Гуцульщинї і роздуване недовіра та завзятости між обома нациями в краю. Деякі польскі днев- ники почали розсівати страшні, нечувані вісти про заворушена, бунти на гуцульщинї, вимірені против Поляків і Ж идів. З того приводу, що ті алярми піднесли всепольскі орґани, можна легко догадати ся, хто був автором тих безпідставних поголосок. Щоби зобразити всю погань сеї .м а фії*, «Діло* передруковує дословно ті телєґрами та дописи >\\Пек-у поіу-ого* і »81оу?-а роїак-ого*.
Нам не стало би місця на такий експеримент, а впрочім знаючи, що ся погана тенденция дразненя брехнею та інсинуациєю, не лежить в дусі цілої польскої суспільності!, ані навіть польскої праси, а є тілько імпортованим про
дуктом всеполяків — ми ограничимо ся до кількох своїх і чужих заміток.
Остаточно в тій .країні нужди і здирства*, яку ми достаточно зобразили в ряді наших допи- сий з поелїдних літ, де ріжні культуртреґери по
дають собі руку, щоби обдерти темного і непо- радного Гуцула — нб був би нічим надзвичай
ним вибух якогось невдоволеня. Могли бути за
ворушена на Мазурах против Ж идів, які довели аж до стану облоги в кількох повітах за часів ґр. Пінїньского, то чому-б не могло стати можли
вим в Гуцулїї. Але тодї ніхто не шукав собі жертвенних козлів, а тепер наиротив, х о- т я й ж а д н и х з а в о р у ш е н ь а б с о л ю т н о н е б у л о , хочуть конче заколоти когось на жертвеннику польскої гакати. Отже з о. Попеля роблять ж сендза радикала, який підбурюючо(І) промовляв до люду*, отже роблять з Юри Со
ломійчука вандрівного січового агента, отже де- нунциюють »Сїчи« як небезпечні для нублично- го порядку товариства з .гайдамацкими* тен-
денциями. Але нігде і ніхто не подає фактів, не подає дійсних даних для оправданя сих чорних сплетень, сих безличних клевет.
Сеї всепольскої перфідиї стало вже за бо
гато навіть польскій прасї і нинїшна Сагеїа пагойои-а, яку зовсім не можна зачислити до прихильників Русинів, заявляє на вступнім міс
цин »3 причини, що деякі часописи принесли знов алярмуючі вісти з Ж абя, навіть доне
сли про вибух грізних розрухів, про збурене су
дового будинку в Ж абю і т. д. ми • засягнули нині в к о м п е т е н т н і м ж е р е л ї єще раз ін
ф орм ації і можемо ствердити, що в Ж а б ю п а н у є ц і л к о в и т и й с у п о к і й , що взагалі там не було жадних забурень а ц і л и й а л я р м п о в с т а в з п о г о л о с о к і ре\тее§о іугіепіа (що се значить 9 — Ред.) серед Гуцулів, якого причини вияснює наведений лист*.
Сей лист з Ж абя, на який відкликує ся редакция, писаний в тім тоні, що «сам ф акт о- снованя .Січи* не представляв би ще більшої небезпечносте (!!), але радикальна руска аґіта- ция старає ся визискати єго до викликана не- Ттриязпого настрою Г у ц у л ів про’МИІ П плякІвІЖ и- дів*' Отже вже з того огляду, що в заснованю
• Січи* в Полянках брав уділ о. Попель, треба вносити, що там радикальної агітац ії не було.
•Ало иншою є річию, — пише дальше ко
респондент СагеГи паго<іо\¥-ої, чому Ж иди так страшно боять ся »Сїчий* і єї розросту. Ото межи кличами, обовязуючими стоваришених
• Січовиків* є і такі: »не вільно купувати у Ж и дів, не вільно пити у Ж идів і т. д.«
Се прямо перечить клеветам наших польских дневників, що .Січи* розпивають і розволучують своїх членів, виправляють пиятики і бурди. А коли Ж иди задля сеї похвальної ді
яльності! »Сїчи« видумали такі погані клевети, то не повинно ся було висилати війска для по
лохана і алярмованя спокійного населеня, але радше вишукувати розширюючих такі поголо
ски замішателїв публичного спокою.
.Вчера (д. 5. мая) — каже дальше згад а
ний лист — в Ж абю кільканайцять осіб, виклю
чно м а й ж е Ж идів (отже було між ними і кіль
ка всеполяків — Ред.) вислало збірну телеграму з просьбою о прислане війска для охорони за- гроженого публичного порядку. Учинили се на підставі поголосок, по моїй гадці, б е з п і д с т а в н и х . Я п е в н и й , щ о д о т а к о г о к л и к а н я о о х о р о н у не б у л о ж а д н о ї р а ц і о н а л ь н о ї п р и ч и н и . Ж адного безпосередно безпе
чносте загрожуючого руху в Ж абю нема і на певно можна твердити, що спокій буде у нас тревати*. Отже передовсім ті індивідуа, підпи
сані на легкодушній, а клеветній телеграмі тре
ба потягнути до строгої відвічальніТсти. Вїйскова сила не є на те, щоби нею грали ся примхи і махінациї кількох всепольских політиків та услу- жних їм Ж идів, а правительство не повинно до
пускати такої насьмішки і глуму над мирним і терпеливим руским населенєм. Тож не диво, що і кореспондент Саг. пагойоху. кінчить свій лист словами: .Спроваджене війска викликало серед Гуцулів деяке огірченє і коли чого, то доперва тепер належить побоювати ся сего огірченя. Всі тутешні поважні личности подїлюють сю мою гадку*.
І
— 2
Япаньско-росийска війна.
Облога Порт-Артура.
Порт-Артур вже зовсім відтятий від моря і від суши. Комунїкують ся з ним тілько теле
графом без дроту. Послїдний поїзд переїхав пе- редвчера з найбільшою скоростию до Мукдену, а по дорозі вже стріляли на него Япанцї з близь
кості! і 50 кроків і подїравили деякі ваґони. По
їзд віз хорих і ранених, як кажуть, під знаком Червоного Хреста. Впрочім нинїшна телеграма з Петербурга твердить, що се мали бути не Я- панцї, а китайскі розбишаки і коли се справ
дить ся, росийска диильомация зробить з сеї причини енерґічне представлене китайскому пра- вительству. З Порт-Артура виїхав ще вчас на
місник Алексєев, на зазив петербурского прави- тельстаза, щоби не дав себе замкнути в кріпо- сти, а взяв в свої руки провід воєнної акциї в головній кватирі. Так само і вел. князь Борис виїхав з Порт-Артура. Ґен. Стесель, теперішний командант порт-артурскої кріпости видав до за
логи відозву, в якій подає до відомості! факт окруженя Порт-Артура, звертає увагу на надходя- чі дни труду і бою та взиває всіх, щоби всіма силами боронили чести росийского імени. З дру- гої-ж сторони вся росийска праса підносить факт розпочата облоги з тим запевнепєм, що росий-.
ска суспільність вчинить, що до неї належить і постарає ся о як найскоршу відсіч для облаже
них. Припасів поживи в Порт-Артурі приготовле
но на цілий рік. Війска має там бути звиш 10.000. В разі упадку кріпости ґен. Стесель має рятувати ся сьмілим випадом на море на кора
блях, або нринайменше знищити кораблі. Також і кріпости в остаточнім разі мають бути виса
джені у воздух, а не передані ворогови. Є се борба на житє і смерть, а для Росиян тим не- догіднїйша, що з япаньскої сторони може бути ведена рівночасно з моря і з суши і то в сей спосіб, що корабельний огонь може підпирати сухопутну акцию.
Критичне положене. _ ___ __
Не час вже тепер на рефлексні, але все таки треба зазначити, з якими трудностями ма- , ють бороти ся Росияни. Далекі простори Сибіру
— се перший і найтяжший ворог. Давши себе заскочити Яванцям з причини довірчивости чи недбалости своєї дипльомациї, Росияни не мо
гли як слід змобілїзувати ся, хотяй минає вже третин місяць від початку війни. Притім сьвіжі війска не .обізнані з тереном, вивідуючі патрулі не знають язика тубольцїв, коли Яванці є так в Кореї, як і в Китаю немов у себе дома, а бо- гато з них в наслідок торговельних зносин знає росийский язик. Другою найважнїйиюю користию, яку Яванці мають перед Росиянами,
Денис Угнівець.
Б І Д А .
Людоньки добрі, чи бачили ви їмосьць
«біду*?
Г о -г о — далебіг не бачили!... Може чули на своїй спині ф острі пазурі — може вдихали єї тяжкий віддих, — може навіть біда всаджу
вала свої непрошені пальці в гості до ваших карманів тай так собі жартуючи иодїравила їх
— але живими, егеж таки так, тими живими тілесними вочпма не мали ви щастя побачити
«біди*.
0 подякуйте Господеви небесному, що не иіслав вам сеио щастя...
Пождіть та не сьмійте сь з мене, а я вам розкажу байку.
Та цур тобі — а пек тобі і з твоїми бай
ками — ми-ж не діти!...
Простіть — розкажу правду — ні, скажу казку...
Ось, люди добрі, слухайте!...
Була собі раз їмосьць біда. Висока — суха
— костиста — бліда з голоду —- згорблена. Там, де в чоловіка вони — в неї дві баньочки, як два углики присипані попелом. Лице скривлене, поморщене, заплакане—на ній подрана свитина...
Гов, стрівайте — не так...
Була собі раз біда. Бридка — подзьобана
— ніхто не погляне — почвара... великі висга- ючі зуби, як старі, ногнилі коли в плоті — ніс в неї червоний з сивими бородавками., гидота..
Ей — не втну — поможіть, хто жив, люди
— не втну дальше... Моя кума... біда... біда...
Була собі раз біда, норовиста; на єї голові наїжене волосе шпильками стоїть — язик в неї вильцями висуває ся... до неї приступити без булави — по нашому ломаки — так само як го
лі руки по самі лікті в кропиву вложити... Ось як воно?... Ксан... ксан... ксан .. тип...
Голубчики — а то напосіло нині на мене...
Не вдержу — заплачу... От — хоть сядь і при
горщами слези збирай... Чи не справдїшна біда?...
Задумав розказати банку — а ви захотіли казки... Біда переломною, біда за мною — біда в самому пері сидить. І кручу пером, і прити
скаю і так легонько — легонько воджу — як з нашими...
Біда!...
Ого — маю!... Тепер вже маю... стрівай кумцю... тепер не втечеш!..
Б ід— а, навіжене перо... трачу терпеливість...
а ви біди хочете...
Сиджу і картоплю скробвю.
Но — чи снодївали-сь того?... Нігде правди діти. Сиджу і скробаю — скробаю... пальцї ру
діють а на кінчиках блідаві морщки, начеб пів копи ш матя вижмікав.
(Чи з вас хто шкробав картоф лю ?) Зміг ся — відпочиваю.
се їх сильна і ненарушена фльота, якою можуть виладовувати і перекидати свої війска в ріжні сторони корейско манджурского побережи і в сей спосіб завсїгди ударяти на неприятеля перева
жаючою силою. Тимчасом Росияни мусять з ко
нечності! свого положена удержувати дві армії:
одну на полудни коло Мукдену, другу на північ
нім сході коло Владивостока: окрім того мусять зще яких коло ЗО тисяч розставити здовж ман- джурскої зелїзницї для єї бережена. В іравдї Р о
сияни могли би сконцентрувати ся коло Харбі
на, але тоді пожертвували би оба довгі шляхи своєї.зелїзницї, ізолювали би зовсім обі кінцеві кріпости і пристани Порт-Артур і Владивосток, а що найнебезпечнїйше, наразили би ся на зву
ку Япанцїв з Китайцями, на підем цілої жовтої раси против росийского оружя. Нейтральність Китайців стає тепер тим тягарком, що в кождій хвилї може переважити важку побіди. Вже ко- либ Куропаткин видав битву Яванцям коло Лїяу- яну, то єго зади моглв-б поважно загрозити к и тайскі війска, які чимраз численнїйше громадять ся здовж недалекої границі Манджуриї. Коло Мукдену ся границя еще більше зближає ся, а з тим збільшає ся і небезпечність. Врешті, ко- либ Китайці зломали певтральність, то могли-б ударити просто на північ, перервати зелїзничий шлях і тим способом відтяти росийску армію в всякої звязи з вітчиною. Положене є взагалі дуже критичне, а до того єще на Байкалі леди заледви топлять ся, -так що тепер неможлива жадна переправа, а ломачі ледів будуть єще працювати з тиждень, заким зможе піти перший транспортовнй корабель через озеро. На Куро- паткинї лежить велике завдане удержати ся се
ред тих тяжких условин до осени, коли то так на суши, як і на мори наспіють достаточні під
моги, щоби здавити сю жовту навалу.
— ВІД АДМ ІНІСТРАЦІЇ. При зм іні місяця про
симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, згл яд ю о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
Н о в и н к и.
- Календар. В с е р е д у руско-кат. Максима, Язона; рим.-кат. Беатрик чі, Адольфа. — В ч е т в е р : руско-кат. Мелнтона, 9 муч. в Киз.; рим.- кат. Вознесене, Панкратия.
— Політичні шакалі. З Бродів пишуть нам:
Нині дня 9. мая зіхали ся Еффінович, Стеткевич з Станиславчика, Ничай, Демянчук, Носєвич, Поліщук, десять міщан з Бродів, один дяк і двох пяниць з Чехів, і оголосили Еффіновнча ио- новно кандидатом. Се вже щось десяте оголо
шене. Кромі того та компанія мала ухвалити щоби п. Барвіньский не кандидував до сойму, а навіть, щоби на зазиз Демянчука, караного дво-
лїтною вязницею за просту крадіж, зложив ман
дат до державної ради, а за то виплине нова зьвізда відкрита Цєньским — Демянчук. Спита
єте, на що тоє все? Отже на то, щоби спробу
вати, кілько ще дураків дає ся водити за ніс
«Гускому Селяниновио. Але сумне зробили до- сьвідченє. Була їх ціла компанія ІЗ і то брід- ских, що будуть мали на вибір тілько впливу, що хіньский кулі. Але що нам жаль і сумно, що ми сьвященики мусимо дивитись, як старець- сьвященик Еффінович і другий о. Стеткевич во
дить ся по Бродах і цілує ся з Демянчукнм і Носєвичом, котрих біографії оголосили часописи.
Дивуємо ся, що нема нікого, хто би те|о. Еффінови- чови вияснив, та! чим горщок накипів, тим єго чути. Видно, що о. Еффінович чекає на огошенє свого сінтісиішп у.іае, коли ширить всілякі плю
гаві брошури про Барвіньского. — Свій.
Поминальне богослуженє за душу бл. пам.
Володимира Барзіньского, концепіста намісництва, відбуде ся в четвер дня 12. с. м. о 8. год. рано в церкві оо. Василиян при улицї Ж овківскій у Львові.
— Аматорске представлене у Львові. Секция оперова, яка завязала ся при висшім інституті музичнім і котра взяла собі за мету дати цілий ряд опер та опереток, щоби тим чином підгото
вити шлях і збогатити репертуар будучій рускій опері, робить Львовянам милу несподіванку, д а ючи в неділю дня 15. с. м. оперетку Аргемов- ского „ З а п о р о ж е ц ь з а Д у н а є м " . Вже сама собою ся оперетка, хоч була вже не раз і не два виставлена на рускій сцені, своєю ме льодийностю є все сьвіжою; надто іце секция доклала всяких старань і ролі обсадила як най- красшйми силами, щоби вдоволити естетичний смак нашої публики. Початок представлена то
чно о 6. год. вечером.
— Загальні збори тов а Кружок україньских дівчат® відбудуть ся в четвер дня 12. мая с. р о 9'/» год. перед полуднем в льокали товариства
«Гуска Бесїдаи у Львові.
— З Товмача доносять: Загальні збори тов- мацкої філії «ІІросьвіти* відбудуть ся в Товмачи на клебанї в домі п. Олекси Луцика, понизше ачтики, в суботу дня 14. мая с. р. о 3. год. цо- полудни. Єсли би о 3. год. не явило ся відпові
дне 'число членів, то збори відбудуть ся того самого дня о 4. год. без огляду на число нри- сутних членів.
— Пожарний „Сокіл® в Чабарівцї гусятиньского повіта, засновано на статуті львівского «Сокола».
Намісництво затвердило вже статут.
— Туча з градом. Від Перемишлян доносять:
Дня 4. мая о 3. год. нополудни зірвала ся над Борщевом коло Перемишлян буря з градом і та
ким зливним дощем, що до пів години з поля і еїножатий зробила пустиню. Весняні засіви, котрими ще рано того дня тішили ся хлібороби і котрі обіцювали обильні жнива, знищені майже цілковито. Ярі збіжа, що вже посходили, „рнму- лені або знесені з поля. Бараболі забрала вода з землею, а хлібороби ломлять лиш руки, що пропала їх праця і надії. Град падав кілька хвиль, однако лежав, де не забрала єго вода, до пізно) ночи. По зливі ішла така така сильна во
да, що забрала все, що стрітпла на дорозі. З рі
ки Липи коло Перемишлян витягнули коня і ко
рову, котрих вода принесла з собою з Унева, де Глянув в вікно. Таке низеньке, — шибки порозбивані, кілька затканих шматою. Що роби
ти... біда бідою затикає ся...
Під повалою один-одинїеїнький образ — пустіїножитель...
Стіл-калїка нахилив ся — і’ сам не знаю, чи він о стіну, чи перегнила, сточена грибом стіна о нього опирає ся.
В куті гірича...
Кихи-кихи... кихи-кихи... ой-ой ой... кихи- кихи...
Клятий кашель... лишенько... кихи-кихи...
Коли ти смер’генько змилуєш ся?...
Біда смертию коверзує..
Ага — а то забуду. Як сказано, сиджу і картофлю скробаю. В хатині воздух тяжкий, гни
лий... Пригноблююча темрява наносить понурі думи на мою душу. Мисли ліниво снують ся по голові. Гаиним холод морозом перебігає по моїм тілі...
Дрібнїсенькі крофельки картофляного соку спадають на моє лице, бризкають в очи, якби легесенько хто шпильками уколював твар...
Скорою ходою майнула біля вікна дівчина з ведрами.
Сусідський иестронірий когут затріпотав крилами на воротах... ку ку-рі-ку — витягнув шию — ку ку-рі ку — і сполоханий злетів між грядки буйної кукурудзи.
В хату в війшов батько. Хвильку стояв мов
чки — дивив ся на мене.
з був хмаролом; корова була ще жива, але кінь
спутаний погиб. Новий міст на Липі коло Пере- мишлян, високий близько 20 метрів, ледви ви
держав напір води, котра трясла єго стовпами як стеблами соломи. Старі люди не памятають такого хмаролому і таких шкід від води.
— Читальня ,,Просьвіти“ , недавно заснована на Ж овківскім передмістю у Львові, устроїла в неділю вечером інавгурацийний вечерок. який увінчав ся повною удачею. Величезна саля в давній фабриці „Здровн“ при ул. св. Мартина помістила до 800 осіб. Програма вечерка дібра на складно і виконана власними силами Чи галь
ці вдоволила всіх гостин, чого ознакою були невмовкаючі бурі оплесків по кождій точці. Ве черок почав ся загріваючою промовою •>. Сге- фана Мохнацкого. Бесідник взивав руске насе
лене без ріжницї стану до орґанїзациї, єдности, згоди і народної праці, та просив вступати в члени новозаснованої Читальні, яка є осередком | і буде мірою народного руху на тім передмістю, і Бесіда о. Мохнацкого виголошена з відповідним наголосом викликала справдішнє одушевленє, яке неподільно тревало до кінця вечерка. На дальші точки програми зложили ся дві декля- мациї: Ш евченка „До Основяненка“ деклямува- ла звінко і вдатно н-на Мария Кордюківна; Федь- ковича «Довбуша» виголосив з завзятєм, гідним заголовка сеї поезиї, н. Іван Климко. П. Климко знаний вже ширшим кругам з давнїйіпих своїх сьвітлих виступів декляматорских, і було би вельми пожадано, аби єго декляматорский та лант могла частїйше подивляти наша иублика на концертах і вечерках. Сольові сьпіви викона
ли дуже гарно п на Михайлина Проннківна та п. Іванна Купчпньска і п. Корнило Білобрам.
Перша відсьпівала Матюкову «Веснівку» вдячним і звінким голосом, а п. Купчпньска і її. Білобрам з повним вдоволенем авдиториї виконали дуети Артемовского «Ангел ночи» і «Чорна хмара*.
Мішаний і мужеский хори виучені п. Тадейо.м Кунчиньским, відсьпівали під єго управою чоти
ри пісні: Лисенка нутпурі народних пісень, «Вер
ховину», «Молитву» Лисенка і Колесси «Козаки в народних піснях». Шан. діріґенг мусів вложи- ти немало праці і труду, аби довести молодих сьіііваків і сьіпвачок до справдішпоі перфекциї.
з якою випали всі нродукциї. Хори Читальні розпоряжають дуже гарними голосами, передо
всім сильні с.опрани і альти; мужескі голоси бу
ли дещо слабші. Фортеняновий акомпанїямент спочивав в руках и-ни Марні Мелешкевпчівної і виходив у всім поправно. Всі точки програми дійсно заслужили на ті грімкі, френетичні онле- ски, яких иублика нїраз не щадила виконавцям, загріваючи їх тим до дальшої праці. Вечерок тревав близько три години і покінчив ся о 9.
год. вечером відсьпівапєм гимнів «Ще не вмер
ла Україна» і «Не нора*.
— Напад брандерів «Русское Слово* замісти-!
ло опис нослідного нападу янаньскйх брандерів’
на Порт-Артура. Сю статю, переслану телєґра- і фічноіо дорогою, зладив очивидець, росийский1 иисатель Немирович-Данченко, який перебуває тепер к Порт-Артурі. Она звучить: О 1. год. в ночн загреміли громи гарматної сальви. Разом із звісним воєнним пнсаііелем Ген. Кузьміном- Караваєвом бігцем поспішили мн на Золоту Го
ру. Перед нами,цілий простор скал покривав ся луною огню артилєриї. На виднокрузі неначеб замикали ся, то гасли чиїсь зловіші, ііламснні очн. У воздусї розлягались свисти, немов би єго
перетинали сталеві прути. Що хвиля високо над я іми з лоскотом і свистом розлїтали ся черепи шрапнелїв і Гранатів. Далеко під поломінию ре
флекторів, як біла мара, появив ся величезний брандер неприятеля. З а хвилю якось дивно ки
нув ся в зад, підніс високо передну часть і влу
чений огнем б.ітерий та гірм ат »Гиляка«, «Від важного» і «Бобра» поволи потонув під водою...
На стрімких узгірях Золотої Гори що хвиля сви
щуть тріскаючі Гранати. Скали дрожать від гро
му Електричної батериї. Ми гляділи з гори з го- рячковою напругою на перебіг сеї найвеличавій- ш її битви сучасної війни. Місячна ніч, легко мрячна... Виднокруг криє ся н мрацї, яку як ськітляні стяжки проникають смуги сьвітла ре
флекторів Япаньскої фльоти в мрацї не видко, але ворожий кружівник, який заслонює напад торіїедовцїв і брандерів, шле нам снопи елек
тричного сьвітла.
Брандери поділили ся на три відділи. Три наближають ся з полудня, пять з півночи. Два, що влили в середині, ще далеко від берегів, впа
ли на торпеду і вилетіли у воздух. Всі надбережні батериї стоять в огни Ще ніколи не мали Такої праці, як сеї ночи. Зі всюди греміло. Гармати стріляли подиву гідно все цільно, де рефлектори відкрили неприятеля. Під страшним, убийчим о- гнсм брандери плини з геройством на певну по
губу. З а ними посували ся три торпедінці у від
дали 3.000 сяжнїв від берега. Ториедівцї відва
жно держали ся під густим огнем наших вате
рнії і канонїрок. По чверть годині один терне- донець пірнув на дно: прочі завернули, але бран
дери спокійно, хоч скоро сунули вперед. О і.
год. 40 мін. появив ся перший брандер. Великий, блескучо білий, в сьвітлї рефлектора наближає ся, привитаний убийчим огнем. З а ним як мара, виростає другий, ще більший. Наші кулі надають довкола, але спокій неприятеля перевисшає вся кі иерівнаня. Се ворог гідний, заслугуе на поша
ну. Коли перший брандер йшов на дно, залога зібрала ся на вистаючій ше передній части і відважно витала наближаючу ся смерть окли ком: банзай! (япаньске гура)... Другий брандер боров ся недовге. П'рнув, пробитий на скрісь.
Якимсь чудом стоячі при щоглі, япаньскі м оря
ки давали своїм знаки, вимахуючи огнем. Третий і четвертий брандер підсунули ся близше і за- топх'ли під непоборимим огнем картачівниць з о- бох берегів. Пропали в воді. Через три мінути сторчали ледви вершки коминів і тонкі щогли, Янанц: потапали, пускаючи ракети, на знак, що потребують помочи від своїх.... ІПестий брандер пірнув трохи дальше на полуднє, продірявлений, як сито, кулями. Семий брандер, осьвітлений ре
флекторами, плив, ріс в очах, йшов на стрічу наших кораблів. Плинув скоро до мети — аби затонути на дорозі росийскпх кораблів і тим чи ном замкнути їх в портї. На картачі відповідав картачамн, на рев армат — громом гармат Го- чекіса. Сей брандер, яко найбільший, був від ин- ших небезпечнїйший, але залога, осяєна сьвітлом рефлекторів і заманена рефлектором батериї
«Гиляка», спрямувала брандер на нег.о, в тій думці, шо сьвітло паде з наших кораблів, і бран
дер впав на мілину.
Брандерами управляли очивидио досьвідні мореплавці. Годі було однак дозволити їм від- плисти, бо се було би найбільшою неоглядностию.!
Отже почала ся праця картачів, шрапнелїв, Гра
натів проти шалюй, відпливаючих від брандерів.
Подиву гідно они бороли ся з долею. То задер жували ся, вдаючи, що. всі погинули, то хісну- ючн ся нагодою тиіпинн. кидали ся вперед. Але з кождою хвилиною менше людий працювало в шалюпах, щораз частїйше мертві тіла падали в воду. Вкінци на шалюпах встали лише труни.
По затопленю нослідного брандера рефлектори вказали нашим гарматам великий яцаньский торпед пчсць. Б »р в ся він 20 хвиль; оповитий 'хмарою пари, утїказ на море, як білий облак.
Вкінци хмара меншала, меншала і розвіяла ся.
Торпедовця вже не було.
Тої ночи обі сторони викинули не менше як 3.000 куль. Неприятель весь час визн ачався по
диву гідною відвагою і не хотів піддати ся. Мо
ряк на брандері, що впав на Електричну скалу, на зазив «піддати ся», скочив з револьвером з руці на цілу компанію. Другий Яванець, який впав у воду, ратованнй нашими, ' старав ся уду- ситись ковнїром. Заполонених Яванців наші сал- дати положили на землю і прикрили шинелями, аби їх загріти. Япанцї в шалюпах, під градом катрачів умерали в наших очах, однак ні одна з шалюй не дала знаку, що хоче піддати ся. На одній з ніалюп, яка вискочила на беріг, було 7 здорових і 15 ранних. Всі взяті в полон, старали ся задуснтн. Всі ранені в голови і груди. З що- глів затоплений брандерів стягнено лише 8 Я- панцїв. До одного з поринаючих брандерів під- плила наша шалюпа, аби ворогів рятувати, але они почали стріляти картачами. До рана борба скінчила ся. Поле битви — се цминтар понище
них брандерів. Одні розбиті лежать при березі, щогли і к< мини цінних сторчать з води. Тепер довкола тишина. Яванці цофнули ся. Наші т а - люпи оглядають затоплені кораблі, ратують ж и вих, виловлюють трупи. Ще ніколи бій не тре- ' пав так довго. Неприятель не осягнув цїли ні геройством, пі жертвами. — К »лп я повертав з Я крадком на него глянув. Його пивні вочи
думали якусь таємничу, загадочну думу. На ви
соке, розумне чоло спадали в неладі косчики сивого волося... В кутиках уст ямки...
Я до тепер тямлю їх — до смерти не за буду...
Се був усьміх іронії, але заразом сильної енергії... Здавалось, силував ся, щоби слова не нрослизли через ті уста... вони дрожали...
— Чув!..
— Що, тату?..
' — Кинь скробати - нема часу... ' Я глянув на батька здивований. Еге — думаю щось воно і є...
— Або що?...
— Поїдемо до лїса...
— Чим — пощо ?... Прецінь ані воза анї волів не маємо!
— Каритою... кидай, каж у..
Що се батькови стало ся, питаю сам себе, вій ніколи не промовляв так до мене. Я глянув на нього уважнїйше і побачив, як його вочи зайшли слезами.
— Диши — на вечеру буде... і мовчки обер
нув ся і вийшов з хати.
(Копець буде).
І
Золотої Гори, сонце сьвітило ясно. Перти гір ги
нули в легкій мрацї. Очи любували ся красою сьвіжо зеленіючих дерев. Як дивно звенїла сама гадка про війну супроти тих тихих филь моря під чистим, сьвятим небом...
— ЗО сотиків причиною злочину. При ул. Ка- зимирівскій ч. 37 у Львові мешкає зарібник Дмитро Костур, який оженив ся перед кількома днями. В сусіднім домі мешкає швець Г. Фили- повский, до якого Костур заніс ояодї черевики до направи. Однак Филиповский жадав аж 80 с за направу, а Костур давав єму лише 30 с і до згоди між ними не прийшло. Костур заніс чере
вики до иншого шевця, а Филиповский постано
вив за те пімстити ся. Вчера вечером Филипов
ский з жінкою зробили засідку на Костура, ко
ли він вертав до дому. Филиповский в бійці пробив Костура шевским вожем в груди, в пле
чі і розтяв єму лице. Раненого осмотрила ра- тункова стация і відвезла до шпиталя, а крово- жадних Филиповских арештувала полїция.
— Дрібні вісти. Президент Львова др. Мала- ховский одержав 5 тижнів відпустки для покрі- пленя здоровля. — Міска рада в Новім Санчи надала почетне горожаньство намісникови ґр.
Андреєви Потоцкому. — Фільозофічний виділ львівского унїверзитету предложив б, проф. фри- бурского унїверзитету д-ра Йосифа Калєнбаха на опорожнену катедру польекої літератури по
бл. п. Хмєльовскім. '-ч
- Як робить ся рекламу ? Звісний американь- ский властитель менажериї і організатор вистаР Барнум перевисшив в робленю реклями все, на що може здобути ся людска фантазия. Р аз за- анґажував до виступів сьпівачку Лінд, жертву
ючи їй 25.000 долярів за 100 виступів. їй зробив він таку рекламу: В місци, д(з славна сьпівачка мала вийти на беріг із корабля, який привіз єі із Европн, вибудував велику трибуну, а на пій уставив 1000 людий платних по 2 дол. Як лиш корабель наблизив ся, на даний Барнумом знак трибуна з лоскотом завалила ся, а ціла армія платних статистів попадала у воду, де їм нїчо дуже лихого не стало ся, бо все було наперед приладжене. Вже ся пригода звернула увагу пу- блики на Лінд, а до того прилучило ся ще й те, що на другий день афіши оповістили, що весь дохід із першого концерту жертвує Лінд на ж ер
тви вчерашної катастрофи. Гумбуґ повів ся зна
менито. Саля була битком переповнена людьми подивляючи сьііів гарної й великодушної сьні- вачки. — До істориї реклями треба ще згадати про норвейского скрипкаря Оіе Виїе, якому каса вей не дописувала. Аж ось раз напечатано на аф і
шах через доукарску-ош ибку імя арти ста зам іеть Оіе Виїе — »013 Виїї». І тисячна публика поспі
шила, щоб побачити артиста, що прозвав себе
«старим волом», бо таке є значіне анґлїйских слів »01(І Виїї». Від того часу відписував ся ар
тист в Америці на афішах лише «ОЙ Виїї».
— На Дім „Сокола“ у Львові зложили дальше отеї ВПов. Добродії: Члени читальні «Просьвіти» на Ж овківскім передм. у Львові 2'62 К; Андр. Мелни- чук з Турки 1 К; п-на Ольга Савулівна зібрала на сьвятах у ВП. Гупаловских в Сновичу 22 К;
Л. Булла з Майдану 2 К; В. Коритовска в Калу- ши зібрала на лїсту 1284 К; о. Ю. Манастир- ский в Голім З К; Н. Н. зі Львова 1 К: .урядни
ки «Дністра» за цеголки 2'30 К; о. М. Кобилянь- ский з Миткова З К З а сі лепти щире Спаси- Біг, а о дальші ласкаво просить — Старшина.
В кождій рускіи хатї повпнна бути на стіні мапа всеї Руси-України, виданаЗР. Тов-ом педагогічним у Льво
ві. (Величина : 75x59 цм.). Коштує лише 40 сот. Моло
д і» при науці чи забаві все буде мати перед очима на- гяяднпй образ вашої великої Вітчини.
Посмертні ! оповістки
— 0. Климентий Глиньский, парох в Камянках, скалатского деканата, львівскої архиепархії, упо
коїв ся дня 18. м. м. в 74. році житя, а в 46. р.
сьвященьства. В. є. п.!
0- Григорий Сухаровский, парох-ювилят в Конюшкові, брідского деканата, львівскої архие
пархії, упокоїв ся дня 17. м м. в 79. році житя, а в 52. р. сьвященьства. В. є. н.!
— Зиновія Карпяк, жена пароха в Белзї, упо
коїла ся по довгій недузі дня 7. с. м. в 50 році житя. В. і. и.!
Т ел єґр ам и
з дня 10. мая.
Білгород. Дня 15. червня відбуде ся пома
зане короля Петра. Корояация не відбуде ся.
Відень. 2еі( доносить, що мінїстер Люкач приспішив своє буджетове ехрозе, бо хоче пода
ти ся до димісиї. Причиною сего має бути на
мір розвести ся з женою.
Софія. Міністерство внутрішняя справ ого
лосило, що македоньскі збігцї мають до 14. с.
