Ч. 242. Львів, Четвер дня 28 жовтня (9 падолиста) 1899. Річник III.
•4—•--- — ---
Передплата :
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . В р. ав.
• на чверть року . . З р. ав.
• на місяць . . . . 1 р. ав. • За границею:
на цілий рік . . 20 рублів ; або -10 франків і на пів року . . 10 рублів
або 20 франків _
• Поодиноке число но 8 кр. ав. І
;
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника (Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґеициї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертаї. ся лише ’ на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по
’ 15 кр. від стрічки.
вм IX
Виходить на наше.
перішний кабінет мусять до сего діла при- дісміс віддалений від границі Трансвалю о яких
ложити руку і усувати все, що могло би 80 кільометрів і лежить на внлетї гірекого де-
викликати нове ворогованє між Німцями а іф іл є , котрим іде зелїзничий шлях аж до при-
Пишучи про політичну ситуацию в ері і р. Клярого, зазначили міі вже кілька ра
зів імовірність і потребу с п р а в е д л и в о г о к о м п р о м і с у між обома вели
кими таборами державної ради. На основі такого компромісу могло би відтак прийти і до к о а л і ц и іі н о г о к а б і н е т у . Спра
ведливий компроміс можливий тоді, нако
ли правиця остоїть ся в цїлости і солідар
ної тию своєю зневолить нїмецку лівицю до переговорів. До коалїцийного кабінету увійшли би иредставителї всіх більших
сторонництв посольскої палати.
Нині можемо занотувати голос »КеісЬ8- кеЬг-и« з 4. падолиста, і д е н т и ч н и й з нашим поглядом на ситуацию. Згаданий дневник каже в передовій статі: Всякий політик міг би вже доси провірнти, що ми
мо зміни кабінету і знесеня язикових роз
поряджень, правиця нерозбита, Чехи не пішли в обструкцию, лівиця виповіла ра
дикалам послух і хоче позитивно працю
вати та що по цілій посольскій палаті по
віяло приязнійшим духом. Се факти, а в
Славянами.
Отеє змість статі »КєісЬ8\уєЬг-и«, іден
тичний — як ми вже сказали — з погля
дами »Ру слана«.
морского Дурбану анґлїйского Наталю. Боери вступили до Наталю трем а відділами і трема гірскими дорогами. 14-го жовтня зібрали ся ті відділи при місцевості! Нюкастель, а 15-го опу-
Одного лише не доказала »КеісЬ8\¥ЄІіг«.! стила вже анґлїйска залога сю місцевість, щоб
Іменно не звернула она достаточної уваги на сю прояву, на котру в часі розправ над заявою правнтельства указав гіос. Вахня- нин в своїй річн, себ то, на прояву, що в віденьскім парламенті н а ц іо н а л ь н е пи
тан е виступило вже на перший плян та що у с л і в є м евентуального компромісу між правицею а лівицею може бути лише с п р а в е д л и в е п о р іш е н е н а ц іо н а л ь н о го п и т а н я в ц іл ій А в с т р и ї. Механічне хоч би і нове уґрупованє парламентарних сторонництв не спасе Австриї, як не успо- коїть ся она по о д н о с т о р о н н ій полаго- дї ческо-нїмецкого питаня. Наколи »Веіс1і8- кеЬг« думає, ' що теперішна хвиля надо- бить ся до здожени нової коалїцийної біль
шості!, то рівнож надобить ся теперішна хвиля і до справедливого поладнаня націо
нального питаня у всіх коронних краях о мішанім населенні. А практичним почином виду сих фактів виринає поважне питане, ідо такої акциї — не механічної, а живої,
■ т і л , о І Т _ _ . . . . .
що діяти ? Чи лишити теперіиіний 8Іа- Чі8 дио парламентарного уґрупованя сторонництв? Годі! Таке уґрупованє істну- вало в ері ґр. Баденього і ґр. Туна, а пар
ламент був несносібннй до роботи. То мо
же належало би розбити правицю, як де
хто наміряв? І се тяжко, нозаяк правиця в послїдніїх часах ще більше сконсолїдо- вала ся і вшколила ся вже в свою полі
тичну тактику. А хоч би і повело ся роз
бити правицю, то який хосен вийшов би з того розбитя? Поляки і католицкі людов- цї відскочили би на ліво, але в слід за сим явилась би на парляментарній арені обструкция ческа і полуднево-славяньска, так само могуча, якою була доси обструк
ция нїмецкої лівиці. А обструкция ся бу
ла би вповні оправдана і могла би знов з часом нарушити авторитет правнтельства.
Який же вихід? Другого виходу — каже »КеісЬ8иеЬг« — нема, як лише по- трудити ся над здоженем н о в о ї к о а л ї ц и й н о ї б і л ь ш о с т и. Се один-одино- кий розумний шлях, на котрий чим скор
ше повинен вступити парламент, в з ним і теперішнє правительство.
Всі, що не хотять панованя §. 14-го або так званого закритого абсолютизму;
всі, що цінять парламентаризм і бажають добра державі, повинні зрозуміти, що те
перішна хвиля — і то може не довга — надобить ся до заінавґурованя висіле зга
даної акциї с. є. до витворена коалїций
ної більшости.
Великих жертв не понесуть оба великі табори державної ради. Правиця мусить остати ся в цїлости. Чехів не можна ізо
лювати. А до солідарної правиці можуть прилучити ся більші і поважнійші сторон- ництва з песеред лівиці. Чехів і Німців не можна заганяти в два собі супротивні та
бори, бо тоді не буде спокою в парлнмен- тї. Чехів і. Німців треба примирити на осно
вах справедливости. Розуміє ся, що і те-
будьто сполучити ся з помічними силами під Ґлєнкое під проводом Генерала Сімонса. Тут під Ґлєнкое прийшло до першої поважнїйшої воєн
ної стрічи 20-го жовтня. Тут і поляг Сімонс, а війска анґлїйскі подались дальш е. на полуднє до місцевости Еляндсляґте. Але вже 21-го жовтня виперли їх Боери по завзятім бою. Третин бій відбув ся 24-го жовтня під Рітфонтен, кілька кі
льометрів на північ від Лядісміс, а 30-го жовтня завдали Боери рішуче поражене Генералам Ж ю - лє і Вітому під самим Лядісмісом. Боерами про
водив Ж юберт.
Рівночасно, коли се діялось, вирушили ораньскі Боери під проводом Генерала Маєра, щоби ударити на Лядісміс з заходу. Віте старав ся перешкодити сполученні обох боерских армій, але безуспішно. Оранці сполучились з Трансваль- цями, а при сій нагоді заполонили 2000 Англи- чан. 31-го жовтня і н слідуючих днях падолиста окружили вже Боери Лядісміс, а посунувшись і поза Лядісміс на полуднє, відтяли 8.000 армію Вітого від Дурбану. Чи Лядісміс упаде нині або завтра, се вже річ байдужна. То певне, що Віте не перебе ся вже до Дурбану, хиба й з найбіль
шими стратами, наколи стане ему живностп і амунїциї. Боери посіли вже місцевість Колєпсо над рікою Туґельою і суть в поеїданю двох мо
стів, що ведуть через сю ріку в напрямі до престольного міста Наталю, Пєтермаріцбурґа, а в дальшім напрямі до Дурбану.
Вслід за сими побідамп прийшли Боери
опертої на духу австрийскої конституцій' було би се, коли би теперішний кабінет покликав послів з кождого мішаного краю до витвореня у го д о в их а н к е т , котрі то анкети підготовили би материял до евенту
ального язикового закона для поодиноких країв і для всеї держави. В сей спосіб о- минено би і дражливе питане о компетен
ції ї до виданії язикового закона. Акция ся вимагала би вправдї довшого часу, але
при щирій і енерґічній інтервенти безсто-
і
в посідане частини провінцій Наталю, положеноїронного правнтельства могла би видати і на північ від ТуГелї і анектували сю частину
добрі плоди. Не розходить ся бо тепер — до ораньскої републики.
як сказав пос. Вахнянин — »О санаціио Рівночасно перейшли ораньскі Боери ріку
с а м о г о ж парламенту, але в першій л ін ії Оранію (Ґарсб) і загорнули дві місцевості! в Кап-
0 у з д о р о в л е н є т я ж к о н е д у ж о г о д е р -іл я н д и ї. На західнім же боевищи облягають
ж а в н о г о о р г а н із м у А встр и ї* . ітрансвальскі Боери Родеса в Мафекіпґу, а орань-
Наколи дійсно так є, як каже КеісЬв- * скі Боери другу анґлїйску залогу в Кімберлї.
\уєЬг, що в парламенті повіяло приязнїй- шим духом, то не сумнїваємо ся і о єго добрій волі для діла, що змогло би рішу
чо скріпити сили Австриї у внутрі і пова
гу єї на внї.
З боєвища.
Доси виносять втрати анґлїйскі над 3.500 людий в убитих, ранених і полонених. Віте по
сідає ледви 8.000 людий спосібних до бою.
Отеє результати цїломісячної борби. Щож буде дальше ? Анґлїя вислала нові сили під про
водом Генерала Булєра. Булєр наспів вже до Капштаду, але корпус єго находить ся ще в до
розі. Одна часть єго має прибути до Капштаду Завтра, 9. падолиста, минає місяць, як п р е-[ коло 14. падолиста, друга коло 21. падолиста, зидент трансвальскої републики, старенький Крі- | На новій 35.000 армії полягає вся надія Англії, ґер, вислав и іііт а іи т управителеві! Канляндиї,1 Крім сего розказала королева Вікторин мобілї- Мільнерови, заявивши, що дальше громаджене зацию нових 35 реґіментів, що мабуть являть анґлїйских війск на границя Трансвалю буде він ся на боєвищи аж в половині грудня.
уважати за саєпє ЬеІІі. В тій самій хвили затрі- вожилась майже вся Европа, ворожачи, що Ан- гличани здавлять Боерів. Доси ворожба не сповнилась. Противно, гордий Альбіон упокоре
ний на боєвищи і в очех Европи. Німб непобі- димости Анґлїї' марно розвіяний.
Хтож виноватий в тих невдачах анґлїйских?
Дневники льондоньскі винують самогож Вітого і єго незручність стратегічну, а іменно роздро
блюване сил і агресивну тактику. Але рівночасно довідуємось, що Віте одержує воєнні розказп з льондоньского міністерства війни від свого Якаж коротка істория тої боротьби о н е -’протектора Вольселєя. Дехто добачує причину зависимість вольних голяндских вишельцїв з н а - ' невдач в повільній мобілїзациї анґлїйских кор- жерливою Англією? ' пусів. Ще иньші критики хотять знати, що на- 11. жовтня переступили трансвальскі Боери ємні війска анґлїйскі добрі може до боївз«чор- полудневі границі' Трансвалю і почали аґрееив- : ними* але не з Боерами. Доси уміли завсїгдиА ний похід проти сконцентрованих анґлїйских сил Боери ударяти на Англичап з боків. Они воюі в Лядісміс під проводом Генерала Вітого. Ля- ють в півколесї. Центр атакує, відтак нарочні
2
подає ся взад, а тоді крила боерскі ударяють з боків. Натомість велїв Віте своїм полкам за- єдно ударяти фронтом на неприятеля, а коли 30-го жовтня намірив обійти Боерів з лівого бо
ку, сталась ему та немила пригода, що Боери обійшли єго і заполонили 2000 Англичан.
Европа звернула ся з своїми симпатиями до Боерів. Се річ проста, позаяк всім звісно, що як кубаньску війну спричинили цукрові барони північної Америки, так трансвальску війну спо
нукали анґлїйскі «золоті* банкири. Найнизші ін
стинкти грають тут ролю, бо інстинкти грошевої ненаситности, в чім мають свою руку і двірскі круги, а навіть зять князя Уельского, член збан- крутованого акцийного товариства для експльо- атациї африканьского золота. З жажди золота висилає АнГлія свої полки під цільні кулі Боерів.
З Державної Ради.
Понеділкове засїданє державної ради ви
повнила дебата над внесенєм Дашиньского в і справі знесена §. 14. По Мілєвскім, що промо- і вляв в імени польского кола, котрого бесіди зміст подали ми в понеділковім числі «Русла- на«, забрав голос пос. Н о с к е , що промовляв за внесенєм Кайзера і Перґельта в справі обме
жена §. 14. П ос. Ґ е с м а н і Р е л ї ґ промовля
ли в тім самім дусї. Молодочех С т р а н ь с к и й заявив, що єго сторонництво є противником §.
14. і длятого буде голосувати за наглостию вне
сена Дашиньского. Обмежене §. 14. не вистар
чає. Єго треба цілком вичеркнути.
Ґр. К л я р і, управитель кабінету заявив ся против внесена Дашиньского, бо бувають хвилї, | коли ужите §. 14. як прим, в запомогових спра- і
вах є конечне. З внесеня Перґельта і Кайзера годі вичитати, в якім розмірі має бути §. 14. і обмежений. Сли палата ухвалить дальше тракто- ' ванє сеї справи, то нравительство застерігає со
бі докладне очеркненє свого становиска в ко
місиї, однак нравительство вже нині користає з нагоди, щоби поновно запевнити, що буде під ] кождим услівєм точно придержувати ся припи
сів конституциї і від того не відступить. (Опле
ски). На тім замкнено розправу і приступленоі до голосованя. Н а г л і с т ь в н е с е н я Д а- ш и н ь с к о г о у х в а л е н о в ім е н н ім го л о -]
с о в а н ю 157 г о л о с а м и п р о т и в 61. Против!
голосували Поляки, нїмецкі католицкі людовцї і февдальна шляхта.
Опісля вивязала ся довга дискусия в спра-і ві формальній над питанєм голосованя що до І тегііи т внесеня Дишиньского. Пос. Ш т а й н -І в єн д е р вніс, щоби внесене Дашиньского в справі вичеркненя §. 14. переказати комісиї. Пре- , зидент хотів піддати се внесене під голосованє, | але оно викликало знов довгу дискусию в спра
ві формальній. В шестім з ряду іменнім голо- і сованю, т е г і і и т внесеня Д а ш и н ь с к о г о ] в ід к и н е н о , хоть за внесенєм заявила ся аб- і
солютна більшість послів, ирисутних в парля-]
менті. Віддано іменно 277 голосів; абсолютна, більшість виносила 139. За внесенєм Дашинь
ского на вичеркненє §. 14. голосувало 167 по
слів против 110. З огляду однак, що в справі зміни обовязуючої конституциї потрібна є біль
шість двох третин голосів (втім разі 185.), вне
сене перепало. О п іс л я п р и н я л а п а л а т а о д н о г о л о с н о в н е с е н е П е р ґ е л ь т а іК а й - з е р а н а з м ін у §. 14. в з а с а дї. На внесене пос. Білїньского ухвалено вибрати для сеї спра
ви комісию, зложену з 48. членів. Комісия має здати справу палаті до днів 14. За тегііит вне
сеня Дашиньского голосували: нїмецкі ліберали, Шенерерияни, социялїсти, Молодочехи; против:
вірноконституцийна більша посілість, Поляки, Італїянцї, католицко-людове сторонництво і фе
вдальна шляхта.
В часі' голосовань прийшло до авантур між Люеґером і социялїстом Резлем. В авантурах брали участь Ґреґорік, Козакевич, Бельоглявек і иньші.
Між письмами, внесеними до президиї, на
ходить ся правительственне предложенє в спра
ві підвисшеня кредиту на участь в Парискій ви
ставі до квоти І 1/» мілїона зр.
Перед замкненєм засїданя забрав голос пос. Вольф і домагав ся, щоби єго сторонництву, що по приступленю в члени пос. Барайтера чи
слить 8 голосів, признано відповідну участь в ко- місийних виборах, як се признано иньшим, мень-
шим ґрупам, як пр. центрум. Вольф жалив ся на спо
сіб нереведеня тих виборів. Президент відповів Вольфови, що вдоволити єго жаданя не може, бо оно залежить не від него, але від парламен
ту. Нині відбуває ся нове засїданє.
Віче економічно-просьвітне враз з посьвя- ченєм масарнї „П ідгірскої Спілки" в Ста
ніславові.
В середу дня 1. падолиста с. р. відбулось в Станіславові посьвяченє масарнї «Підгірської Спілки». О год. 8 рано відправив на ту ціль службу божу о. крилошанин і нарох катедраль- ний Богонос. О 12. год. того дня посьвятив він враз з о. Ленкавським будинки «Підгірської Спілки*. Будинки ті містять ся при улици Тись- менецкій за мостом зелїзничим на микитинець- кім ґрунті. Є їх два. Один великий з написию
«Підгірська Спілка, товариство зареєстроване з ограниченою порукою в Станіславові*, а дру
гий малий. В великім будинку містять ся кан- целяриї, різниця, варстат і велика стайня. В ма
лім є по однім боці бурса для хлопців, що бу
дуть вчитись масарства, а по другій помешканє для сторожа. Під будинком суть пивниці.
На акті посьвяченя було ирисутних до 400 людий по половині селян і інтелїґенциї. Селяни переважно з околиці і то виключно майже му- щини, лиш один явивсь представитель карпат
ських бойків. За те інтелїґенция найріжнород- нїйша: духовна і сьвітска, мущини і жінки, пані і панночки. Між нею бачили ми представителїв бережанщини, Тернопільщини, бучаччини. На вічу явивсь також посол Танячкевич. Віче отво- рив др. Михайло Коцюба. Він привитав зібра
них, яко предсїдатель управляючої ради «Під
гірської Спілки* і яко голова філії «Просьвіти*
перший раз в своїй хаті. Хату ту поставило за наші руські гроші товариство «Підгірська Спіл
ка*, що єго задачею посередничити в торговли безрог і рогової худоби між нашим народом, а європейськими купцями. Товариство се в своїй дїяльности, в праці над економічним двигненєм народа мало лиш перешкоди і то навіть там, відки мало право домагатись помочи. Пере
шкоди мало оно лиш з гори. Аж послїдними часами се змінилось. З уст нового владики чуємо такі слова, що душа наша радуватись може.
«Мусимо брати в свої руки провід в праці і економічній*, пише він в посланю своїм до С Ь В Я - |
щеників. «Людям помагати в закладашо крам
ниць християньских, шпихлїрів, кас позичкових, ріжних спілок господарських і ремісничих і в всякик ділах економічно пожиточних. Нехай люди розуміють, що можуть числити з нашої сторони на всяку поміч, що ми дбаємо о кожде їх добро*.
А до народу звертаєсь він ось з якими словами:
«Тож і ви отрясіть ся із своєї непорадно- сти, возьміть ся до праці усильно, а дасть Бог, небавом поправите свою долю. Лучіть ся ра
зом, заводїть по ваших селах крамниці христи
янські, шпихлїрі громадські і всякі иньші по
житочні установи*.
«Працюйте, братя мої милі, дбайте про до
бра туземні, цініть їх собі і приробляйте. З ці
лого серця уділяю вам на сю працю благосло- веня*.
«Здобувайте собі просьвіту, братя мої рі
дні, працюйте над нею усильно, цініть собі еї».
«Закладайте, братя мої, по селах читальні, захоронки для дїтий, дбайте о те, щоби діти
ходили до школи*.
«Нехай будучі поколїня возьмуть в свої руки нромисл і торговцю, бо слабою є все су
спільність, що свого промислу не має, убогою суспільність, у якій торгують чужинці. Не ся суспільність щаслива і богата, що має числен
них теоретиків, але ся, що в кождім напрямі сама собі вистарчає. Вирабляйте в молодежи самостійність, індивідуальність, учіть їх на себе більше числити ніж на других, не оглядати ся на поміч правительства і краю, але власного ] інїциятивою дорабляти ся самостійного биту*.
Всі ті гадки старались ми виповнити. Се- I го доказом «Підгірська Спілка**) і лиш завдя- і ---
*) Підгірська Спілка* має 699 членів, не і вчисляючи тих, що на вічу з уділами присту- ' пили.
ки тому отвираємо віче в нашій хаті. Ми вже зачали, однак се не конець зачати діло, треба єго вести. Не упадаймо на дусї, а йдім тою дорогою дальше*.
Се короткий зміст бесіди д-ра Коцюби.
(Далі буде).'
Рух в руских товариствах.
Українсько-руський людовий університет ім. Тараса Шевченка.
У вівторок дня 7. падолиста відбули ся в кімнатах «Рускої Бесіди* у Львові збори в справі заснована людового університету. Сі збори скликала академічна молодїж, від якої вий
шла інїциятива людового університету і яка вела досі цілу сю справу у своїх руках. Прига
даю, що така гадка виринула іще на весні пе
ред вічем українських академиків в Австриї — на вічу, коли обговорювано між иньшим потре
бу орґанїзациї студентів і ширеня просьвіти між мужицтвом, звернено увагу і на людовий уні
верситет. Заходом членів «Академічної Грома
ди* вийшла памяткова книжка: «Українсько- руський університет* і чистий дохід з її роз
продажі призначено на засноване людового уні
верситету. По покритю коштів видавництва ли
шило ся в касі понад півтора сотки і зі сими невеликими грішми, але за те з молодечею е- нерґією, щирим запалом і великою охотою до праці взяла ся до діла. Скликала збори, аби здати справозданє перед ширшою публікою із своєї дотеперішньої дїяльности і передати спра
ву людового університету в руки тих, що вести муть її далі. І хоч яка велика вага завязаня сього просьвітного товариства, не супромогла вона переломити нашого рутеньства. Із старих патріотів бачили ми дуже мало. Пр. Грушевский, др. Франко, нр. Романчук, п. Павлик, др. Сту- диньский, др. Днїстряньский. Отеє ті самі лю
ди, що звичайно являють ся на всіх зборах — решта молодїж, або ті, що духом майже не від
чужили ся іще від неї. Замітне се, що число жіноцтва дорівняло числу старших патріотів.
Предсїдателем зборів вибрано проф. 1’ру- шевського.
Академик п. Евген Косевич виголосив від- чит про історию розвою людових університетів у Еврові. ІІо порядку перейшов він історию лю
дового університету в Анґлїї, Данії, Відни і поль
ского людового університету ім. Адама Міцке- вича у Львові. Анґлїйскі людові університети і віденьскі є з’орґанізовані при університетах. Ви
кладають на них, виключно професори універ
ситетів, або доценти. Правительетво дає на них гроші, університети і управи міст і громад від
ступають на сю ціль свої салі, в загалі всьо сприяє розвоєви сеї так важної інституциї, якою є людовий університет. ІІньїпа річ в Данії. Там взяли ся за справу людового університету сту
денти університету і вели її зразу серед апатиї загалу, що більше навіть серед ріжних перепон.
Лише потім, коли людовий університет почав вже давати поважні наслідки, люди горнули ся що раз то більше до сеї просьвітньої інститу- туциї. Нині ціла Данія є обведена еїтю людо
вого університету — даньский мужик, найбід- нїйший давними часами, стоїть нині просьвітно і економічно дуже високо.
Як в Данїї так само і у Львові заснували молоді люди, по більшій части студенти уні
верситету і техніки, людовий університет ім.
Адама Міцкевича. Унїверситетскі власти стану
ли ворожо проти сеї просьвітної інституциї. Від
мовили своїх саль на виклади, а що більше за- вязали другий людовий університет, аби реагу
вати на той. Однак університет ім. Міцкевича розвивав ся дуже гарно власними силами і як показуєть ся із справозданя, ліпше, як иньші європейські університети у перших роках сво
його істнованя.
Крайня була вже нора, аби і Русини при- задумали ся над подібною інституциєю. Потре
ба її є дуже велика. Весь рух йде на перед, а ми лишаємо ся все позаду. Тепер, або ніколи!
По відчитї н. Евгена Косевича реферував п. Володимир Старосольский статут сього но
вого просьвітного товариства. Називати меть ся воно: Л ю д о в и й у н і в е р с и т е т ім. Т а р а с а Ш е в ч е н к а . Його діяльність буде звернена на села.
