Ч. І. Львів. Пятниця дня І (ІЗ) січня 1899. Річник III.
•4~~... ...;
Передплата :
на >РУСЛАКА< виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
; на пів року . . . і; р. ав. { І на чверть року . . З р. ав. .
• на місяць . . . . 1 р. ав. • За границпю:
І на цілий рік . . 20 рублів або <10 франків на пів року . . 10 рублів
.1 або 20 франків і
’ Поодиноке число по 8 кр. ав. І
• * - —і --- -- -~-
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевича.
Г Виходить у Львові що дня І і крім неділь і рускнх сьвят •
о год. 6-ій пополудпн.
Редакция, адмінїстрация і 1 експедпция »Рус.іана- під ч. 5 ■ ул. Л ін д о го . —• Експедпция ■ і місцева в Аґенциї Соколовского і : в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи звертав ся лише • і на попереднє застережене. — ‘ Реклямациї неопечатапі вільні , від порта. — Оголошена зви
чайні приймають сл по ціні | 10 кр. від стрічки, а в »Наді- 1 сланім» 20 кр. від стрічки. По- і дяки і приватні донесеня по | : 15 кр. від стрічки. і
І
нув за Буг і на підкачказкий Кубань. А він росте ще...
Руский нарід сьвідомиіі і свого істо
ричного посланшщтва. Колись перший по
ніс він сьвітло Христової науки на найдальшу північ. Колись оборонив своєю грудю хри- стияньство на Всходї. Колись влучав він сьміло в магометаньский Царгород, котро
му улягла навіть вся середуща Европа.
Колись двигнув він деі жаву литовску сво
єю культурою. Колись наділив він Поль
щу могучестйом. Відтак зробив Москву нер- востепенною державою на евроиейскім всходї. Сини єго влучали в орден нїмецкий, сини єго давали ІІольщп лицарску силу і найсьвітлїпіпнх мужів державних. Сини єго 'реформували з Петром Москву. Руский на
рід — се культурний і гуманний елемент в родині славши.скій. До кого віками при- ляг руский велит, тому надавав він евро- пейского значіня. Так буде і в будучности.
Але чогож сей велит занепав інші так тяжко, що чужппцї ним орудують? ІІа ж; ль, відповідь на се питане містить ся в однім слові. А слоном сим є — роздор!
В роздорі жили русі:: жії. роздором угіа ла і етьманщина. РбздбрТсей і нині вяжо руки рускому народови.
Але ні! Роздору сего не буде! На о- видї галицкім множать ся безрадні позна
ки, що р о з д е р т и й т а б о р н а р о д о в ц ів с п о л у ч и т ь ся н е б а в о м в одну ц і
л іс т ь . Пе зрадимо сим ніякої тайни, на
коли скажемо, що на довірочнпх зборах народовецкої опозицій в жовтни поклик до сполуки всіх народовців вийшов з поваж
них уст люднії наших львівских, як і з краю. Рівнож залунав такий поклик на днях і в таборі утилітаристів. Обі сторони чувствують, що дальший роздор не лише безхосенний, але і шкідний. А покінчи
ти з ним треба тим скорше, бо н а г а- л п ц к ім о в и д і с т а є х м а р н о . Найблнз- іпа будучність може принести галицким Ру
синам в с я к і н е с п о д ів а н к и . Русь не має богато приятелів, а. недруги — най би не заскочили єї неп ідготовлєною.
Щож вийшло з чотиролїтного роздо
ру народовців? Внравдї появилась тут і там плідна емуляция в народній роботі. Одні і другі силувались подати докази, що в їх таборі робота іде вперед. Емуляция така була благородна і най би продовжала ся.
Але роздор сей, як всякій роздор, о б е з- с и л н в г а л и ц к у Р у с ь на в н ї. Він вся
кому був на руку, лише не рускому наро
дови, а з неі’О міг би дехто скористати і в найблизшій будучности. Догадливий здо- гадає ся, о що нам ходить. Русь галпцка чує душею, що к іл ь к а т я ж іл и х р о к ів п р и й д е ся є ї т е п е р п е р е ж и т и . У Бі
днії хлопоче собі дехто голову новою кон- ституциєю, в краю ситуация що-найменьше
— неясна.
2
Най-жеж те все не заскочить нас розбитими. Сатрапі еопзиіеа!Отжеж б у д е П о в н і ї р ік для нас лучш и й. Буде хоч би тим, що р о з д о р в на р о д о в е ц к і м т а б о р і п о к і н ч и т ь ся. Ми х о ч е м о с е г о і в ір и м о в у с
піх. Т р о х и д о б р о ї в о л і з о б о х сто
р ін , а д іл о з л о ж и т ь ся на р а д іс т ь Р уси!
Сильні народи можуть собі позваляти
З Новим роком.
З Богом починаємо Повнії рік. Чи буде він лучший для Руси-України? Віримо, що буде. Буде лучший, бо сили наші зросли, а силами тими не лише двигнемось, але і зможемо ними відперти всякі хоч би які удари.
Кривди нічиєї не хочемо. Хочемо лише справедливості! і свого права. Та
ким честним змаганям Бог поблагословить щедро.
Під прапором позитивної духової та економічної праці побіда остане нашою.
Плоди сеї праці слїдні. Письменьство на
ше, красне і наукове, розцвитає ся чим
раз буйнійте. Поважно вступає Русь в ря
ди культурних европеііских народів. Круг тямущих люднії ширшає. Заводові мужі науки підростають. Розсадники духової культури множать ся. Просьвіта входить чим-раз глибше в маси народа. Маси ті будять ся з тяжкого просоня. Осьнідо- мленє росте. Сповняє ся скорим ходом завіт Тараса: Старший брат горне молод
ілого ДО ГрудИ. СблОі іі засїьагогь ся здо
ровим зерном. Будуть колись і добрі жни
ва. Всюди замітннн рух. Всюди ревний труд. Байдужність для народної справи счезає.
За сьвітлом мірапдп і науки прозябне небавом і красша материяльна доля рус- кого народа. На поли економічнім появи
лись численні щирі труженники. По всїх усюдах несе ся поклик: Своя поміч! Она найлучша, бо наішевнїйша.
'Гілько-ж чи все вже зроблено і чи всюди довершено народну велику роботу?
Пі! Се донерва добрий, спориіі початок широкої роботи, що кладе крінкі і тривкі основи під лучшу будуччмну всякого на
рода. Та і не повсюди принято ся за ту роботу. Пе принято ся за неї на цілій московскій Русії, де »на всїх язиках все мовчить*, давлене національним, релїґій- ним та державним централізмом. Ллє тим більший обовязок, брати ся за дїло, тя
жить на австрийскій Руси, на тій нашій Сабавдиї. Зрозуміли сеіі обовязок австрніі- скі Русини і тому заходи їх тут тим рев- нїйіпі. Успіх певний. Як на наших очах культурна Европа ломить мур китайский, так провалять ся колись і московскі кор
дони. Сьвітло правди скоре в бігу і про
никливе. Правда вирине і з дна моря.
Україна воскресне і стане жити своїм житєм.
Трицятьмілїоновий велит не боїть ся потонути в чужій пучині. Він щасливо пе- ретривав тяжкі времена набігів дикарских орд азийских, а не подав ся. Де ті орди, почавиш від Скитів, а покінчивши на Та
тарві? Онп з’асимільовані, зрущені, з’евро- пейщені безслідно. В тім історичнім факті лежить порука красшої будуччинн для нас.
Русь-Україна відродить ся. Она зажив опять своїм житєм. Держави упадають, але живі народи не вмирають.
Велит руский розложив ся широко і далеко но сарматскім Низу. Він заляг ціле Подніпрове, ІІодонщину та Иоднїстронє.
Опер ся головою о Бескид, а руками сяг
на збиток дробленя себе на фракциї. Га- лицка Русь за слаба, щоб ділитись на та
бори. Однакова мета наша, тож с т а н ь м о о п я т ь за о д н о!
Такий наш новорічний поклик.
Дай Боже, щоби осущив ся як нап- скорше. Русь галпцка сего домагає ся.
Проч з личностями перед добром загалу!
Перегляд 1898 року.
І. Загранична політика.
Минувшин рік перейшов мирно к Европі.
Але той мир тяж ів величезними податками на державах, що старають ся взаїмно себе пере- висшпти у зброенях. Як змора у єні, так наро
дам не давала супокою думка, що мимо запе
внень дипльомациї, що зброєня роблять ся в ін
тересі мира, таки они колись доведуть до стра
шенної війни з видосконаленнм оружиєм між мілїонами загального онолченя союзних держав.
На політичнім овидї виступали через цілий рік хмари і хмарки н виді дипльоматичннх нот, підвисшень видатку в буджетах на узброкнє фльот і збільшене армій, а нерелокп'їч» р іч і моД нн подій на далекім сході тревожили нераз ми
ролюбні круги в Европі. Великі і промислові держави, котрим стає за тісно па европейскім континенті старали ся передовсім о розширене і зміцнене своїх кольонїй. Особливо Анґлїя І Франция кинулись з подвійною силою здобува
ти нові терени для збувана плодів свого про
мислу і експльоатациї природних скарбів дале
ких країв. Обі суперниці' здибали ся в половині дороги в своїх заборчих походах і звідси при
ходило між ними до такого напруженя, що зда
вало ся, завзятий спір буде рішати сила ору- жин. Але непевність, як улежать ся союзи дер
жав, хто возьме чию руку, здержувала навіть могутну Ані'лїю піднести воєнний оклик. З дру
гої сіорони Франция, хогяй чує за собою мо- гутного союзника Росию, поступала умірковано і уступчиво, а на провокацій Анґлїї відповідала з держаним тоном.
Найбільшу причину до взаїмної зависти подавали забори держав в північно західних Хі- нах. ІІо нобідї Японії над Хінами овочі побіди [видерли тій держані злучені в союз Росин, Фран
ция і Німеччина і кожде з них присвоїло со
бі якийсь кусок з небесної держави. Наймаєт- нійшнй кусок забрала Росин, бо під позовом арендн загорнула Японією здобуті краї і вимо- гла для себе право будованя зелїзпої дороги через Манджурию в цїли иолученя занятих око
лиць із східним Сибіром. Ся зелїзнпця набирає великої економічної, але також і політичної ва
ги, бо Росия вздовж неї розкладає крінкі відді
ли війска, себ-то для охорони зелїзничого ш ля
ху, а в дійсности для скрінленя свого станови- ска і росийского значіня на далекім сході. Ні
мці скористали з факту замордована двох сво
їх місионарів і загорнули шар землі з догідною пристанню Кіао-Чав. Франция так само з полу
дня, за незначні забуреня, грозить хіньскому дворови оружним походом в неспокійні про
вінцій. Анґлїя знов дорогого диіільоматичною у- ложила ся з Японією о відступленє пристани Вай-гай-вай, щоби англїйска фльота в догіднім місця могла сторожити над постуиованєм дру
гих держав.
При такім суперництві навіть на широких тернториях хіньскої держави приходило між
2
ба їм ще могутної, збрійної сили на суши, яку могла би доставити Німеччина. Тому анґлїйскі політики звернули свої очи в сю сторону.
Німеччина займала цілком неутральне ста
новиско супротив других держав і виходила на тім добре. Не лише в тридержавнім союзі мала знатну підпору, але і з подвійним союзом Фран
циї з Росиєю старала ся удержувати добрі зно
сини. Ціле стремленє підприємчивого і зруч
ного цісаря Вільгельма II. іде до того, щоби воєнну силу Німеччини довести до такої могут- ности, аби вістрєм меча могла боронити інтере
сів вітчини супротив кождого неприятеля. На весну ухвалено величезну суму на цїли воєнної фльоти, а тепер предложено парляментови жа- Европейцями до непорозумінь. Костию незгоди
були ріжні концесиї на копальні, на будову зе- лїзниць, які виєднувано собі на хіньскім дворі.
А що Росия була в тім взглядї найщасливій- іною, то завзяте Анґлїї' супротив неї зросло до правдивої ненависті!. Грозьби, які кидано в Льон- донї раз против Франциї то против Росиї оста- ли. однак лише словами, раз для того, що на суши Анґлїя не може досягнути московского великаня, а по друге, що на далекім заході роз- горіла ся війна, що єї вислїд був дуже важний для Анґлїї.
На іспаньскій Кубі жевріло вже від кілька- найцяти літ повстане тамошного корінного на- селеня, викликане гнобленєм іспаньских урядни
ків. Американн підпомагали повстанців, а їх центральний комітет пересиджував явно в Но
вім Норку. Тому то і не потахло повстане, коли Іспанія завела на Кубі реформи і завела само
управу з осібним сонмом і відвічальним міні
стерством. Надто Американці вислали свою ес
кадру під столицю Куби, Гаванну, мов-то для охорони американьеких жителів на острові. Обу
рені тим Іспанці висадили у воздух американь- скин корабель »Маіие«. Цілі Сполучені Держави видали оклик відплати, — все накликало до вій
ни. Зачали зброїти ся на мори і на суши. Пол- І ки добровольців виростали мов з землі. Заж а
дано від Іспанії завісити оружнє для повздер- жаня крови. Іспанія піддала ся сему, але про
відники повстаня заявили, що не устануть вою
вати доти, доки один Іспанець лишить ся на острові..
Посередництво европейских держав відки
нула Америка, а заж адала від Іспанії зреченя всяких прав до Куби. Так прийшло до війни, що ще в живій памяти кождого, а принесла | сьвітлу і легку побіду Американцям головно че
рез нерішимість іспаньских вождів. Іспаньску, фльоту знищено, а війска на суши притиснені американьскимп полками і відділами повстанців, мусїлн піддати ся. Іспаньске иравнтельство у- дало ся до Франциї о посередництво в заклю- ч ню мира. Америка пристала на роз'єм, але в переговорах заж адала відстуиленя острова Куби, ІІарторіка і -Чюзоя. а відтак цілого Филииинь- скогп архипеляґу та ще і других островів на Тихім океані. Переговори зачали ся в Па
рижі! дня 29-го жовтня, а скінчили ся 10-го грудня. Іспанія мусїла піддати ся конечности і за незначну заплату відречись майже всіх своїх
кольонїй.
Ся подія становить епоху в істориї Іспанії, а також і Сполучених Держав північної А м ери-;
ки. Іспанія зійшла до ряду малих держав без значіня, бо попри страту кольонїй, остала май
же без фльоти, вичерпала свої фінансові сили,|
а внутрішні неспокої і роздори ослабили єї доі решти.
Противно північна Америка з неутральноїі держави, стає важним чинником в міжнародній політиці. Легка побіда над Іспанцями піднесла сьвідомість своєї сили у Американців і охоту до дальших заборів. Анґлїя стає убігати ся о п р и -!
хильність Сполучених Держав і вказуючи на племяну спільність, старає ся допровадити до і союза з ними в цїли оборони спільних інтере
сів анґльо-саскої раси на далекім заході, себ-то в Хінах.
Загарбані Американами острови не дають супокою також новим наїздникам. Американці зачали надто вигідно розгощувати ся в нових иосїлоетях і се викликало невдоволенє між та- мошним населенєм. Що день надходять звідтам вісти, що на островах підготовляє ся нове по
встане против Америки, котре запрячи може на довший час воєнні сили тої держави. Але про вислїд тої війни не можна сумнївати ся, що новин нобідник за жадну ціну не дасть собі ви
дерти з рук набутого війною добра.
До наміреного союза з північною Америкою хоче Анґлїя втягнути також і Німеччину. І тут найшла ся в потребі родова спільність, себ-то противне походженє ґермапьскоі раси до романьских і славяиьских народів. Анґлїя має найбільшу фльоту на сьвітї, котрій не дорівня
ють получепі фльоти всіх прочих европейских держав, Америка є ще новиком під взглядом мілітарним, хоть з першої воєнної проби вийшла побідоносно. Але до плану сьвітової геґемонії, з якими носять ся тепер Анґлїя і Америка тре
значінє Німеччини піднести через свою подо
рож до Палестини. Витаний з великою сердеч- ностию і величавостию турецким султаном об-
сердечну подяку за сен дар, а німецкі єпископи католицкі на з'їзді у Фульдї висказали такуж подяку в адресі до цісаря.
З ’єднавши собі симпатию католиків, Віль- гедьм може тепер числити на них також у вну-
мусить шукати просторів для розширеня свого
тивників суспільного порядку і пхає їх в раме
на очайдушного анархізму. Минувшого року кро- вавий злочин італїйекого анархіста покрив ж а лобою нашу девжаву через насильну смерть цї- саревої Елисавети і обрушив цілий цивілізова
ний сьвіт против анархістичних, нелюдских те- орий. Щоби себе оправдати но части, скликало італїйске правительство против - анархістичну конференцию до Риму. В конференциї взяли у- часть всі европейскі держави і в нарадах згоди
ли ся на безпосередні зносини полїциї в спра
вах анархістичних заговорщиків. Дальше іду
чим проектам що-до обмежена особистої сво
боди супротивили ся Анґлїя і Бельгія.
Обі союзні держаки, Росия і Франция, не- данє на побільшене війска на суши о цілі три | реживали відмінну судьбу. У внутрішних відно- корпуси. Велика воєнна сила Німеччини з а н е в - |сииах р осп-( панував супокій, заколочений хиба няє ій знатне значінє у міжнародній політиці | проявою голодової нужди між сїльским населе- і в кольоніяльннх справах. і нем кількох ґубернїй. Впрочім Росия завжнвала
Цісар Вілкгельм- умів також торговельне • супокою для внутрішного скріплена і для під- держаня своїх заборів на далекім сході Азиі. В тім взглядї найзнаменнїишим фактом є чим-раз дальше постуїіаюче закладанє сиберийскої зе- їхав він східне побереже Середземного моря якілїзницї, що буде становити неоцїнену артерию знатний союзник і приятель султана і протектор так для економічного визисканя тих безмежних християн без ріжницї віроісповідань. Через те і просторів, як і для стратегічної оборони росий- підорвав значно вилив Франциї у тих краях, яко ских носїлостий. Воєнну свою силу піднесла Ро- протекторки католицизму. Особливо дарунок, І сия новими здроєня.ми і заложенєм другої во- який нїмецкий цісар зробив ерусалимским ка-і енної пристани на Балтийскім морю, а також толика.м з кусня закупленої від султана землі, через замірене, тїснїйше злучене фіндляндскої названої »Іа Попвіїіоп <іе Зі. Уіегр?-* піднесло; армії з всеросийскою воєнною сплою. Тим симиатиї католицкого сьніта для протестант- більшою несподіванкою було тому для Еврони, ского володаря. Папа римский висказав ем у|коли з Петербурга розніс ся зазив царя до за-
гального розоруженя. Держави приняли сей по
клик з призианєм, але заразом з недовірєм в можливість переведена такої ідеї. Тож сам цар зредукував опісля свій проект до ограниченя дальших зброєнь, щоби держави пристали на трішних справах держави. Католицке центрум І ТЄперішнім «іаіиз «що. В тім змислі запропону- в нїмецкім парламенті, яке Бісмарк зач и сл яв) вало росийске правительство конференцию в Пе- до ворогів держави, стало тепер підпорою пра- тербурзї для спільного порозуміня. Речинець вительства. З а єго підмогою переходять прави- конференциї ще не означений і пересуває ся тельственні внесеня на нові видатки в цїли чим-раз на пізнїйше, а держави, мовби хотіли збільшена фльоти і армії. Ба, навіть президия ще нередтим покінчити доповнене своїх воєн- иалати спочиває вже через другу каденцию НИх сил, зброять ся з подвійним поспіхом. Хо- в руках католика, ґ гин вигляди на успіх сеї конференциї невели-
Таке сконсолідоване сил держави нїмецкої кі, однак в західних державах проявила ся ши- є тим небезпечнїйше для міжнародних відносин, рока аґітация за >ідею мира* і она може при- що Німеччина з конечности в найблизніім часі нести немалу користь для Росиї.
Натомість єї союзничка, Франция була кар- обєму. Нїмецкому населеню і єго промисловії стає і тиною гидких махінаций і корупціїї висших за тїсио, бо не мають більших кольонїй, куди (сфер републиканьского устрою держави. Заледви на початку сего року покінчено шкандальний процес панамский, виринула друга не менче гидка і ще більше сензацийна справа Драйфу- са, Золї і Пікарта. Сей процес заколотив републи- ку аж до тамих основ. Два міністерства прова
лили ся з тої причини і пять міністрів обійма
ло через рік теку війни Дійшло до того, що нарід так ворожо зачан відноситися до армії, що побоювано ся замаху стану зі сторони війско- вих кругів і прихильників монархізму. Міністер
ство Бріссона запобігло замахови, запевнило справедливу перевагу цивільної власти над вій- сковою і привернуло ревізию процесу Драіі- фуса.
Касацийний трибунал взяв тепер в свої ру
ки замотаний процес, а було се унокоренєм для війскової влазти. Однак подано сатисфакцию армії в заяві посольекої палати, що не перес
тає уважати єї за вибір мужів для оборони віт
чини, а ухвалене вових видатків на зброєня армії і фльоти направила до решти напружені відносини.
Француский нарід бачить добре, що неза
довго прийде ему зробити кровавий ужиток з тої армії. Не утрата Альзацнї і Льотарннґії су
против Німеччини занимає тепер Францию, але ще більше суперництво з Анґлїєю о кольонїяль- пі посїлости. На кождім кроці стрічають ся ті два промислові народи і заваджаю ть один дру
гому. Так було і з занятєм Фашоди Француза
ми, з котрої они, чуючись слабшими і не при
готованими до війни, мусїли остаточно уступи
ти. Тож Франция зброїть ся пильно, щоби не була могли би розходити ся. А що Німеччина мов
чить тепер і навіть приияла прихильно зазив царя до ограниченя зброєнь, то лише для того, щоби мати вільну руку в даній хвилі присту
пити до найкористяїйшого союза і чашу побіди перехилити на свою сторону.
Про становиско Австриї в тих міжнародних змаганях скажемо в осібнім справозданю за минувшин рік. Третин союзник тридержавного союза, Італія, мала дуже тяж кий рік. На весну проявили ся революцийно-анархістичні розрухи в Сардинії. Ті забуреня повторили ся і в се
редній Італії, а найгрізнїйше на півночи, осо
бливо в Медиолянї. Розрухи були заздалегідь підготовані і зорґанїзовані. Сприяла їм загальна нужда населеня і високі акцизові та митові оплати, що дотикали найбільше убогу людність.
Товпа кинулась нищити рогачки та акцизові уряди, побивала службу і урядників, налила до
ми, рабувала склепи і маґазини, а коли висту
пило війеко против неї, станула до завзятої борби. Розрухи придавлено, заведено стан обло
ги, покарано тисячі ворохобників, але не усу
нено причин загального невдоволеня і нужди.
Внравдї міністерство Рудінього заповіло рефор
ми, а по єго уступленю ґен. Реііопх на чолі но
вого кабінету підняв ся їх переведена, але до того не достає державі материяльних засобів.
Бо хотячи додержати кроку другим державам у загальних зброєнях, Італія мусить видавати мілїони на фльоту і армію. Потрібне се також для удержаня африканьскої кольонїї Еритреї, котра тепер не приносить Італії жадних виднїй-
ших користий, але становить цінний простор! наражена на дальші упокореня і страти. Она чує для сподіваного розвитку торговлї і промислу! дуже добре, що Анґлїя кине ся скорше ЧИ ІІІ- володїтелїв. і знїйше на єї посїлости і так як Американн з
Внутрішна поміч і недостаток доброї адмі- Іспанцями, схоче справити ся з нею. Але для нїстрациї державної витворює між жителями анґлїйского молоха приготовили францускі іп- Італїї найбільший континґент невдоволених про- жинєри правдиву несподіванку. Власне при кін-
