Ч. 99. Львів, Середа дня 5 (17) мая 1899. Річник III.
Передплата на »РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
. на пів року . . . 6 р. ав. ; І на чверть року . . З р. ав. {
• на місяць . . . . 1 р . ав. ;
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків
| на пів року . . 10 рублів або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
4__ ... г
іРУСЛАН
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не ВО8ЬМЄШ милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня • і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л ї н д о г о. — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана. і
? Рукописи звертає ся лише І і на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки.
І
» м---•»■••«--- - •4
*
Празник лібералізму.
В неділю, 14. мая минуло грицять літ від хвилі, коли ліберальні Німці австрий- ского парляменту, будучи при повній вла
сті!, наділили австрийскі народи
»ліберальним* законом для народних шкіл. З того часу народна школа вийшла з під управи церкви і духовеньства, а дістала ся під у- праву держави і єї сьвітских властий. З то
го часу дістала ся і народна школа в Га
личині в руки краєвої шкілпної ради.
Хоч §. 1. нового шкільного закона мі
стив в собі постанову, що народна школа
>має подбати о морально-реліґійне вихо
ване молодежи«, то таки нова орґанїзация сих шкіл успіла звільна відсунути шкільну молодіж подальше від основного поучаня правил християньско-католицкоі віри і ети
ки, від релігійних практик і в загалі від впливу церкви на шкільну молодіж. Імен
но §. 2. нового закона, котрим народну школу зроблено приступною для всіх віро- ісповідань, доконав того, що християньско- католицка молодіж зіткнула ся блнзше з молодежию иротестантскою та жидівскою, а се зближене не могло полишити ся без уємних впливів на єї віру і етику. Німці з того часу хвалились самі, що сен новий шкільний закон видер шкільну молодіж з обнятий церкви, котру они уважали за го
ловну перешкоду всякого »поступу« в лі
беральнім або безісповіднім жначіню сего слова.
За ліберальним законом шкільним пі
шли відтак другі ліберальні постанови мен-
ЛЕВ лоплтиньский.
„Конкурс на м уж а“
штука в 5. актах
з м і с к о г о п о б у т у . (Дальше.)
СЦЕНА IV.
Т ІЖ , НАТАЛІЯ, ЛАЧКОВСКИЙ, КОСОРІГ, пізнїйше ТРЕТЯК.
(Веселе товариство чути єще з надвору, Андрій відчиняє двері).
СЛАВЦЯ. Вертають вже тіточка.
І АЛЕВИЧ. І здаєсь не сама.
ЛЮБІНА. Візита в таку пізну пору?
Се може хиба Наталя собі позволити!
НАТАЛІЯ (показуєсь в дверях в дорогій ротунді і в хорошім візитовім строю). А мої до
рогі вуйоство? (витаєсь).
ЛЮБІНА (витаючись). Дайже тобі Боже в день твоїх імянин щастя, здоровая і всякого блага, щобись найшла як найскорше своє щастє
НАТАЛІЯ. Дякую сердечно; за щастєм не потребую шукати, бо так, як тепер, чую ся зо
всім щасливою.
РАЛЕВИЧ (витаючись). Дай Боже, щоби на другий рік ми вже застали тебе дома; а щоби тобі не було скучно сидіти між чотирма стіна
ми, се я вже о те постараю ся.
НАТАЛІЯ. Даруйте дорогенькі, щ0 мене не застали; я не дуже вірила в ваш приїзд, а ще менче в вашу місию.
РАЛЕВИЧ. Я звик, що-б мене розуміти по
важно — і з тобою я не мав наміру шуткувати.
честерскої школи, що поставила собі за принцип: «Економічно слабший най гине в користь економічно-сильнїйшого і про- ворнїйшого*. Небавом відтак видано закон о свобіднім обороті гроша, одно, що о свободі лихви, та третий ліберальний за
кон о свобідній дїлежи селяньских ґрунтів, відтак закон о вільній конкуренти' реме
сла і всяких предприємств фахових ремі
сничих в користь нефахового, але могучо- го капіталізму.
В роботі тій була добре обдумана си
стема, що змагала до розстроєна христи- яньскої суспільности, до релігійного інді- ферентизму, масоньства, вольнодумства і чистого материялїзму. Давшій суспільний иатриярхальний лад з опікою над меньшим та слабшим зруйновано, а натомість поста
влено принцип: розживай ся, богатись, зби
рай гріш, уживай; меньше о те, в який спосіб і з чиєю кривдою. Бурян переро
стає збіже, бо сильнїйший. І тобі свобідно нищити все і всіх довкола, коби лише тобі було добре...
Нині, по трицяти літах ліберальної го
сподарки на поли духовім і економічнім, вндкі плоди ліберальної ери. З одного бо
ку станули з собою до борби капіталізм і праця, з другого боку ■ — моральна гниль з чеснотою. Нині варта проте і згадати імена тих великих мужів з 60-их років, що в віденьскім парламенті дали почин до сеї пошести, охрещеної »лїбералїзом«. На чолі їх стояв мінїстер Гаснер, а сателіта
ми єго в шкільній дебатї були кн. Карло Аверсберґ, Лїхтенфельс, Рокитаньский, Гиє
НАТАЛІЯ. А зо мною не можна про заму- жє поважно говорити!... (представляючи). Пан Лачковскпй, директор банку на вільній стопі.
РАЛЕВИЧ. Се справді рідкість в наших часах.
ЛАЧКОВСКИЙ. Куріозум, неоправдане? Але пані Наталія думала в значіню церковного пра
ва, що я неугнутий поклонник вольного стану.
НАТАЛІЯ (дальше представляючи). Вуйко Ралевич, начальник суду — пан Косоріг, канди
дат сьвященичого стану і кандидат «до взятя»
на мужа.
КОСОРІГ (кланяючись). Хотяй до взятя, (стискає Рал. руку) а стратив вже три сьвяченя не можучи найти своєї акціонарки.
НАТАЛІЯ. Деж наш славнозвісний гуморист, що мені нині представили в льожі? Як єго імя?
ЛАЧКОВСКПЙ. Пані завзялись забувати єго, але се імя, що звісне ширшій публицї.
РАЛЕВИЧ. Кого маєте ианьсуво на думці?
КОСОРІГ. Нїкодима Третяка. Він згубив цвікер висідаючи з повозу. Але от, вже над
ходить.
СЦЕНА V.
ПОПЕРЕДНІ — ТРЕТЯК.
ТРЕТЯК (іде; Андрій накрив вже стіл, всі сідають).
НАТАЛІЯ. Сюди, сюди, пане редактор, до товариства. (Андрій вносить кипячий самовар, Третяк поспішає за ним, Наталія представля
ючи). Пан Нїкодим Третяк — мої вуйовство, моя своячка.
ТРЕТЯК (кланяючись). Перепрашаю сьві- тле товариство, але в моїх духових вікнах по
випивались шиби — тілько рами лишились в нащадку (показує оправу цвікера). Хотяй не
та Гартіґ. Віроісповідної школи боронили кардинал Равшер, кн. Шварценберґ, Ґассер, Цверґер та ґр. Лев Тун. їх названо тоді реакціонерами, ультрамонтанами та конкор- датниками в протипоставленю до тих ясних
»зьвізд«, що явились тоді на овидї австрий- ского парляменту яко віщуни раю, що мав вирости з заінїціованого лібералізму.
Нині, по 30-ти літах ліберальної ери, і нема кому обійти ювілей лібералізму. З лі
берального сторонництва остали лише ру
їни. Нема навіть кому відограти ролі Ма
рин на звалищах. Менґер, Перґельт, Фун- ке, Ґрос, Носке, Пферше— се самі піґмеї, недобитки колишних Мільфельдів, Унґерів, та ще жнючого Плєнера. Еиігаиз Тгое»! — можуть собі нині сказати псевдолїберали нїмецкі на вид факту, що на їх куруль- ских кріслах засіли антисеміти, католицкі людовцї та націонали, котрих програма бо
дай тим лучша, що они виповіли службу лібералізмові!, а звільна змагають навіть до висвободженя суспільности з вавилонь- скої неволі, та -з дому работи Ізраїля...
Празник лібералізму австрийского ду
же сумний...
З політичного поля.
З соймів закрито 13. м ая каринтийский.
Краєвий буджет виказує 1,539.000 зр. видатків, а 302.745 зр. доходів. Недобір 1,236.255 зр. рі
шено покрити додатками краєвими, а суму 22.811 зр. податком від пива.
В країньскім соймі вніс пос. др- Майоран, завізвати правительетво до заснована висшого
буду видів з ким маю честь познайомитись, рад би я бодай знати.
НАТАЛІЯ. Паньство судейство Ралевичі...
своячка, панна Ярослава.
ТРЕТЯК (кланявсь в иньші сторони, Рале- вич підходить і подає ему руку).
СЛАВЦЯ (до Андрія). Подайте крісло Ан
дрію! (Андрій подає, Третяк мало що не сїв по за крісло).
НАТАЛІЯ (зводячи розмову на иньший те- мат). Невже вуйку! Так ви завзялись висватати мене доконче.
РАЛЕВИЧ. І думаю, що се мені удасть ся.
НОСОРІГ. Очивидно той буде мати пер- шеньство, хто скорше зголосив ся...
'ЛАЧКОВСКИЙ. Мусить зголоситись з від
повідним вкладковим капіталом до такого ри- зиковного предприємства, як подружє.
ТРЕТЯК. В ідеальнім подружю не відгри- вають ані час, анї гроші жадної ролі. Воно му
сить звязатись золотими ниточками любовної вовни.
НАТАЛІЯ. Я дивлю ся на подружє зовсім з иньшої точки. Свою вільність, своє независи- ме становиско я научилась цінити над все на сьвітї. А коли би я мала віддатись, то лише за такого мужчину, який давав би мені запоруку, що не буде наставати на неї.
РАЛЕВИЧ. В чім ж еж лежить ся твоя свобода?
ЛАЧКОВСКИЙ. Щоби мати на кождий се
зон по три нові тоалєти і капелюхів, кілько днів в тиждни. В зимі карнавал, в літі купелі.
НАТАЛІЯ. Ви судите женщин дуже повер- ховно. Хочу мати свобідне поле для самостійно
го дїданя.
— 2 краєвого суду в Люблянї для Країни, Каринтиї
і стирийских повітів, заселених Словінцями, Марбурґа і Цілєї, На цїли меліорацийні ухвалено затягнути 4% позичку в сумі двох мілїонів з 50-лїтною амортизациєю.
В ческім соймі дебатовано над переведе- нєм державного закону о постановах що до дї- лежи селяньских спадщин середної величини.
Проекту краєвого закона сойм не приняв. Пос.
Подлїпни поставив інтерпеляцию до правитель- ства в справі ирилученя передмість до Праги.
В долїшно-австрийскім соймі не явили ся в суботу і в понеділок посли ліберальні, націо
нали і більшої посїлости. Суботнїйше засїдане було посьвящене дебаті над протестом проти зрішеня адмінїстрацийного трибуналу, котрий в своїм часі орік, що віденьска громадска рада не уповномочена давати з міских фондів запомоги на будову костелів, позаяк »се не суть інститу- циї для загальних громадских цілий*. Позаяк сю справу порушив в своїм часі в міскій раді радник Бруннер (жид), то і вся дебата в соймі була звернена проти жидів. Люеґер і о. Шайхер ужили собі на Ізраілю, а Ґреґоріґ і Шнайдер супровожали їх драстичні виводи відповідними ґльоссами. Др. Люеґер сказав більше-меньше таке: Адмінїстрацийний трибунал .обрізав* пра
ва міскої ради, не подумавши, які наслідки бу
де могло мати єго зрішене. Позаяк всякі фахо
ві школи, ремісничі, купецкі та промислові не служать загальним цілям міста, а лише пооди
ноким людям, то місто не управнене удер
жувати їх . Оно не управнене запомагати своїми фондами і шпиталі, доми байструків і купелі, в котрих жиди купають ся, бо се все не служить загалови жителів Відня. Чого п.
Бруннер не протестував проти запомог, які місто дає на протестантскі костели, або на огороди, де проходжуєсь жидова? Таке зрішенє адмінї
страцийного трибуналу можливе лише в Австриї.
Кажуть, що судиї наші рішають всі справи о- бєктивно? Я в се не віру. В Китаю надягають люди короткі чобітки, щоби ноги їх скошляві- ли, а наші юристи морочать свій ум римским правом і не в силі відтак видати здорового су
ду. В нас зве ся сей судия 'добрим юристом, що з чорного робить біле. — О. Шайхер ска
зав: Ми зжидоватїли! Шляхна наша повзає пе
ред жидами на животах, історичні памятки на
ші находять ся в музею Ротшільда, міста і се
ла платять дань жидам, що на біржи означу
ють ціну збіжа. Жид — нероба, а богач. Котрий з них працює, сей бідний. Они засіли вже наш католицкий університет і наші християньскі
КОСОРІГ. Деж є більше поля, як на селі?
Чоловік не знає жадних приписів, анї мусу, анї години. Приміром сьвященик, єслиб мав власне село, і був там парохом — був би безграничним паном.
НАТАЛЇЯ. Говорим про жіноцтво не про сьвященьство.
КОСОРІГ. Муж а жінка — по моїй думці одно. Як сьвященик безграничний пан, так єго жінка безгранична панї.
НАТАЛЇЯ. Дві безграничности разом — се закравує на метафізику. Тут на земли мусять бути границі.
ТРЕТЯК (підхоплює). Границі мусять бути і очивидно пан муж має бути тим .ограниче- ним*.
НАТАЛЇЯ. Так є. Мій муж мусить бути о граничений. Я хочу мати своє товариство, свої забаганки і пориви, свій власний круг дїланя, до котрого не мавби ніхто права мішатись. Хо
чу доказати сьвітови і вам, зарозумілим мужчи
нам, що дайте тільки женщинї спроможність, а вона зуміє заняти самостійне становиско в су- спільности.
РАЛЕВИЧ. І чиж не можна би доказати сего при не-ограниченім мужу?
НАТАЛЇЯ. Може би і можна, як би не то- та мужеска зарозомілість. Вона спихає женщи- ну до вузкого кружка домового огниска і хоче мати з неї тілько жінку, маму і господиню.
ЛЮБІНА. Чиж се не досить для женщини?
Ой, моя кохана Наталю, кілько то треба праці, а терпіня, а посвяченя, щоби відповісти тим завданям!
НАТАЛІЯ. Власне для того спихають муж
чини на нас се ярмо і роблять нас своїми не
вільницями. А я не хочу нею бути. Хочу бути
фондациї, як шпиталі, доми убогих і т. д. На зрошеній кровю предків наших земли розсїдають ся жиди чим-раз ширше. Проч з ними!
Угорский сойм приняв в суботу новий ре-
ґулямін, а 15. мая (в понеділок) Сель закрив І мілїонів фунтів штерлїнґів для африканьских сесию. Нова сесия буде сейчас відкрита, а в / підприємств. Очивидно, що така кольосальнд.
вій буде обовязувати вже новий реґулямін.
Угорскі дневники морочать собі ще заєдно голову формулкою Селя. Деякі з них жадають уступленя ґр. Туна або д-ра Кайцля яКо го
ловного виновника теперішної колїзиї. В най- лучшім случаю — кажуть они — Угорщина могла би згодити ся на зіаіиз цію в банковій справі. На мериторичні зміни в самій митово- торговельній угоді Угорщина не пристане. Рівнож не згодить ся угорске правительство на про
довжене угодової провізорні. Наколи до Зелених сьвят Австрия не пристане на ті услівя, то Угор
щина поладняє свої торговельні відносини с а м о с т ій н о ! Так говорить орґан Селя, РекЬі Нігіар. Другі дневники мають надію, що ґр. Ґо- луховский зможе ще вирівняти теперішні супе- речности. В відповідь на сї виводи (иііішаіа) угорскої нраси каже австрийска неопозицийна праса, що анї ґр. Тун, анї єго наслїдники, анї австрийский парламент не в спроможности по- лївити Угорщині, та що треба буде або вернути до умови в Ішлю, або в банковій справі при
стати на 8ІаІи8 рио апіе з речинцем до 1903 року, в котрім екснірує і угода.
Сербский король Александер об’їздить за
хідну частину свого королівства. Нарід витає єго всюди з одушевленєм.
Межи президентом Трансвалю, Кріґером, а анґлійским намістником Капштату навязані переговори для мирної полагоди істнуючих су- пердчностий.
С п р а в а з е л ї з н о ї д о р о г и , яку Цециль Родес хоче повести з полудневої Африки до пів
нічної, поступила о один важний крок наперед.
На полудни шлях зелїзницї іде до Бульовапо, столиці Родезиї, краю, названого після Родеса, а на півночі! в Египтї добудують єї небавом аж до Хартума. Цециль Родес хотів для непобудо- ваної доси середної части сих двох ліній по- зискати ґваранцию доходів від анґлїйского пра- вительства. По довгих пересправах се прави
тельство відмовило рішучо ґваранциї. Але під- приємчивість Родеса не зрадила ся тим нї раз.
Він звернув ся до цісаря Вільгельма. Богато сподівав ся від енерґічного нїмецкого монарха, але зискав дуже мало; одержав лише дозвіл повести телєґрафічну сіть через нїмецкі посїло
сти, а що до зелїзницї, цісар Вільгельм не дав
свобідна і самостійна. Єсли мене вуйку приму-) ся! Де то пристало з таких поважних
. .. річий ро
бити собі такі жарти.
РАЛЕВИЧ (з гумором). Мамочко, ти не ро
зумієш того, серце! НовіЙші струї житя — якби се сказати — спільні струї суспільних стрем- лїнь переливають ся в спільні форми суспіль
ної спільності! до сполученя суспільностий В
одній спільній людкій суспільности...
ЛЮБІНА (розгнівана). Оголошуватись в Га
зетах, се вже не сензация, а по просту — скан
дал! (встає від стола).
РАЛЕВИЧ. Алеж успокій ся, мамочко не горячи ся! (встав і пішов за нею, говорить’ти- хо). Даиже спокій мамочко. Оголвшенє буде
ІПСО£ШІО — жадного скандалу тут нема — А я тимчасом напишу до Петрика, шоби він зго- лосив ся наивідповіднїйшим кандидатом — і все гаразд буде.
ЛЮБІНА. Якто? Ти хочеш Петрика пред
ставити за дурня?
І АЛЕВИЧ. Він сам себе представить. Пре
цінь він у всіх аматорских театрах перша ар
тистична сила —■ напишу єму, нехай тут пока
же свою штуку. Тоді Наталя рішить ся вийти за него — і ціль моя осягндна.
ЛЮБІНА. І ти переконаний, що тобі се у- дасть ся?
РАЛЕВИЧ. Сідай тілько разом з нами і піддержуй Наталю в тім плянї.
НАТАЛЇЯ (показуючи на Ралевичів). Так то буває ціле житє в подружю — характери не можуть ніколи вирівнятись.
РАЛЕВИЧ. Але з твоїм то вирівняєш ся скоро, бо він буде без характеру! (сідає). Отже зачинаймо стилізувати: .Молода особа*...
ТРЕТЯК. Треба зазначити рід: .Молода женщина*...
шуєте до подружя, то осьвідчаю вам, що вийду тілько за круглого дурака, сугіротив якого я не потребувала би боятись о свою свободуі
ТРЕТЯК. З нас трех тепер може кождий сьміло старати ся.
РАЛЕВИЧ. Але хто перший зголосить ся?
ТРЕТЯК (но навзі, в котрій всі три погля
дають по собі). Мені не позволяє моє лїтерацке імя...
КОСОРІГ. Мені не позволяє мій стан, що наказує заховати повагу.
ЛАЧКОВСКИЙ. А мені моє становиско, бо кажуть: гроші то розум.
ТРЕТЯК. Хиба кладім кабалу?
КОСОРІГ. Або тягнім ґудзи.
ЛАЧКОВСКИЙ. Або розпишім конкурс, не
хай ІПСО£ПІІ;о зголосить ся.
РАЛЕВИЧ. Добре, дуже добре, знаменито!
(з укритою радостию). Нехай той .круглий ду- рак* сам зголосить ся. Подамо оголошене до дневників.
ТРЕТЯК (з комічною повагою- Моя .Стрі
ла* на ваші услуги, ласкава панї, навіть коли бажаєте, з ілюстрациями.
РАЛЕВИЧ (живо). Жарт на бік, мої дорогі панове. Мушу числитись з заявою моєї сестрін- ки. Пристаю на єї услівя, бо хочу на кождий спосіб видїти єї замужною. Уложім зараз таки оповіщене.
ТРЕТЯК (витягає нотатку і олувець). Тут є папір і олувець (полапавши ся за ніс) але не
ма цвікера...
КОСОРІГ. Позволите, що вас виручу.
РАЛЕВИЧ (диктує). Молода вдова
ЛЮБІНА. Прошу тебе, татОчку, "спамятай
анї кредиту, анї ґваранциї. Цециль рішив ся за- помочи себе своїм власним кредитом. Фана
тичне довірє, яке мають в Анґлїї всі єго під
приємства, достарчило* єму в короткім часі 10
сума не зібрала ся легко і самохіть. Але Родес не д рмував. На зборах акціонарів розложив ви
датки на кілька літ, представляв користи нової лінії, і пламенними доказами а попертими сло
вами малював богатства нових країв, які нова зелїзниця має отворити для ексгільоатациї. Осо
бливо поклади мінералів а іменно золота і до
рогих камінів лещуть хіть анґлїйских богачів.
Н о в и н к и .
Великий Фестин получений з фантовою льо- териєю в Перемишли відбуде ся на річ .Бурси ім. св. О. Николая* дня 4. червня с. р. На той фестин заздалегідь всіх Русинів і гостий, місце
вих і замісцевих, а навіть і з найдальших сто
рін запрошують перемискі Русини. Фестиновий комітет сиодїває ся того дня величезного з’їзду Русинів в Перемишли, сподїває ся прогулькових вартий в великій масі'з Мостиск, Судової Вишні, Яворова, — вибирають ся, як мило зачуваємо’
гості зі Львова, Стрия, Самбора, Дрогобича і Ся- нока; за тими княжгородами, пійдуть, маєм ми
лу надію, і другі міста й місточка, села й оселі, так що на саму думку зрадіє серце Володимира і Володимирка в небі, а фестинового комітету на земли. Зі своєї" сторони ГІОЧИНИТЬ комітет всякі гіриготованя, щоби тілько таких гостий як найдостойнїйше приняти. Богата льотерия, з ко
трої кождий гість винесе якусь памятку до до
му, добірний буфет в заряді добірних пань, Са- иова хрустальна вода (до купелів розумівсь) музика, сьпіви, ракети і т. д. і т. д. На вид та
кої всенародної забави, гадаєм, нї одна душа руска того дня, т. є. 4. червня не витримає до
ма. А хто би — що не дай Боже! не міг приї
хати; зволить бодай звістку о собі подати (адре
суючи до Бурси св. О. Николая в Перемишли) на знак рускоі народної солідарності!. Хто би хотів в легкій спосіб позбутись якого фанту з хати, хотяи би живого, може також прислати, бо комітет постановив того дня не робити жадної ріжннщ. Початок о год. 3. по полудни!
“ Студенти львівскої політехніки, що їх ареш
товано в неділю на виставовій площи мимо се
го, що показували свої лєґітимацийні карти — внесли жалобу до ректорату, аби поробив від
повідні кроки в справі потягненя до відвічачь- ности комісари Лисаковского.
— Пятнистий тиф — як відомо з часописий — лютить ся в Дідилові ЗВ И Ж ДВОХ МІСЯЦІВ і ГОДІ
єго викор.нити, хоч навіть намістництво що два тиждні зсилає своїх асистентів. Дивне се шо тепер, при теплих весняних днях, тиф набирає остр.ишого характеру, а випадки смерти як і
з число недужих збільглають ся. Майже кождого
д і я прибуває-6 до 10 хорих; загальний стан не спадає понизше 50 до 60 недужих. Признати треба, що делєґовані лїкарі докладають всіх за ходів, щоби побороти сего страшного ворога людского здоровля, але і штука медична пока
зує ся безрадною. Компетентні власти повинні доложити всіх старань, щоби сю пошесть зни
щити і не дати їй осісти постійно в околици!
— Жовнїрска буйність В Пикуличах під Пере
мишлем підпоручник з Гороховиць (?) з кілько
ма жовнірами побив майже на смерть бідного господаря Павла Дзюбана. Пригода була така.
Ж овніри дістали від свого офіцира наказ на по
лях господарів Йодловского і Козара набрати піску. Властителі ґрунтів супротивились сему і зігнали жовнірів з засіяних ґрунтів. Тоді явив ся офіцир на обійстю Йодловского з узброєни- ми в карабіни жовнірами, хватив за горло Йод
ловского, а жовнірам велів приложити Йодлов- скому баґнети до груди, щоби не ворохнув ся.
Другі жовніри набрали за той час піску. Се ста
лось 5. мая 10. мая вечером вертав господар Дзю бан з поля домів, бго стрінув, сей сам по
ручник, що так розправив ся з Йодловским, з 10 жовнірами. Поручник закликав: то ти пташку!
добув саблї і став вививати нею понад головою наляканого Дзюбана. Відтак закликав: Ег^геИі;
іЬп! Ж овніри кинулись на Дзюбана, повалили єго на землю і били зелїзпими рискалями. Офі
цир кричав заєдно; Убийте сего злодія! На ща- стє збіглись люди з села і збитого майже на смерть Дзюбана віднесли до хати. Пригода ся зворушила цілу охрестність. А про що сьвід- чить она?
— Не було ланьцюшків. Дирекция полїциї про
стує вість, подану 81о«?о-м Рої., будьто придер- жаних полїциєю ексцедентів на католицкім ві- чи сковано?
— Щепанїк — окрадений. Дневники віденьскі доносать, що карманорізи віденьскі заглянули онодї славному винаходцеви Щепанїкови в мо
шонку, коли прохожував ся задуманий но »ан- ґлїйскім огороді*. В мошонці находила ся до
сить значна сума. Наука з. того така, що на публичних місцях годі думати над новими ви
найденими.
— Етнографічна мала Австриї появилась на днях в книгарскій продажи у Відни (8с1л¥оге11а
& Нск*).
Для сих, що студїють язикове питане в Австриї, манка ся дуже інструктивна).— Новий обманщик — сим разом не в нас, а на Угорщині. Є ним посол угорского сойму Ча- вольский, основатель дневника «Е^уегіеіее*. На
робивши до 4 мілїонів довгів, щез без сліду.
— Шенерер гегііуіуиз. Не зібравши 10.000 апо- статів, Шенерер явив ся на днях в Ляндскронї (в Чехії) на селяньскім вічи, щоби «надути*
ческих хлопів. Повоювавши фразами: Чесна ро
бота мусить бути винагороджена, міщаньство увзгляднене, ремісники зарятовані, хлопи двигне- ні, закінчив Шенерер: «В менїбачите оригіналь
ного Німця. Всі поступовці, ліберали та февда- КОСОРІГ. Отже: Молода женщина...
ТРЕТЯК (скоро). Нема жадного «отже*!
КОСОРІГ (поважно). Алеж се мій додаток...
(пишучи говорить) хороша...
ЛАЧКОВСКИЙ. Маєтна...
ТРЕТЯК. Дотепна...
КОСОРІГ (чи гає) Молода женщина, хороша, І маєтна, дотепна...
НАТАЛІЯ (крізь сьміх). Буде вже, буде тих | ириложників! Ідіть вже дальше.
РАЛЕВИЧ. Ідім дальше: «пошукує*.
ЛІОБІНА. Фе, се за просто...
КОСОРІГ. Має намір вступити в стан...
ТРЕТЯК. То дуже оклепане. Так будуть голосити заповіди в церкві.
ЛАЧКОВСКИЙ. «Хоче віддати свою руку*...
ТРЕТЯК. Не відповідає станови річи. Скор
ше вже написати, «хоче взяти руку мужчини*, або «омужитись», або хоть «взяти собі м у ж а*,1 щоби дати вираз, яке становиско має заняти будучий муж.
СЛАВЦЯ. «Позволяє зголоситись*.
НАІА.ІІЯ. Се як раз відповідне. Тут певно не зголосить ся ніхто, хто має хоть крихітку мужескої гордости.
КОСОГІР. «Позволяє зголоситись*.
НАГА.ІЇЯ (проводить). «Молодому чоловіко- ви з поважного дому і з добрим вихованєм в цїли заключеня сунружества. Всі прикмети пожадані, крім розуму, всі вимоги дозволені, крім супружеских обовязків*.
КОСОРІГ (скінчивши писати). Се небез
печне зі взглядів моральних.
ЛА ІКОВСКИЙ. Сего не може жаден муж
чина приняти.
РАЛЕВИЧ. Панове, жадних протестів! Знай
дуть ся чей такі, що приймуть сі условини.
ли — суроґати. Я кава, они цикория. Я висший від всіх сих Циганів, Готентотів і Зулюкафрів.
— Закололи в очи Прусаків польскі бандериї, що супровожали архиєпіскопа ґнезненьского Стаблевского в часі єго візитациї епархіяльної.
Правительство виявило епіскопови своє невдо- воленє з таких «демонстраций*, а еп. Стаблев- ский бачив себе спонуканим, видати обіжник до духовеньства, в котрім просить їх не висилати ему на зустріч польских бандерий.
— Алостазия. ОзМ. КипйзсЬаи оповіщує, що на днях перейшло у Відни 150 осіб на нїдро Евангелицкої церкви. З Лїберця ческого видале
но за границі Австриї пастора Ш найдера з над- реньскої Прусиї за пропаґанду релігійну.
— Кікерікі віденьский втратив гребінь! Отеє сензацийна вість з віденьского бруку. Редакто
ра сего антисемітского юмористичного дневника, Ільґера, визвав на днях якийсь ротмістр на са
блї за обиду офіцирского стану і обтяв єму гре
бінець і кілька когтиків. Ільґера положили лї
карі на кілька день в тепле гнїздочко, бо на бантах не всидів би.
— Цар і Стеад. Анґлїйский сей дневникар і ревний голоситель мира в Анґлїї і Америці, ре
дактор окремого мирового дневника, Стеад, удо
стоїв ся на днях бути на цїлогодинній авдиєн- циї у царя Николи. Цар дякував Стеадови за миротворну пропаґанду, призволив єму скликати в Петербурзі збори і промовляти на них сво- бідно, як сам схоче. Також і Мурайєв заохочу
вав Стеада, щоби промовляв без церемонії.
Стеад пожалував ся однакож цареви, що єго дневник не має дебіту в Росиї та що цензура сконфісковала навіть ті примірники дневника, які він вислав на адресу Муравєва і других до
стойників. На те сягнув цар з усьміхом на по
лицю і винявши ґазетку Стеада сказав: «Що-до мене, то я одержую ваш дневник правильно*.—
Коби в Росиї заховано таку чемність проти своїх редакторів, людий науки та унїверситет- скої молодежи, та коби притім відношено ся з такою терпимостию проти славяньских днев- ників! Росия лише для чужинців уважлива, своїх она топтає брутально і тисне.
— Новий доктор Айзенбарт. Наші батьки та діди нераз співали нїмецку пісоньку про слав
ного лікаря Анзенбарта: «ІсЬ Ьіи йег Бокіог Еі- вепЬагІ, кигіег йіе ЬеиГ иаеЬ теіпег Агі, база )е- ЙЄ8 МіЯеІ хуігкеп Л иі, 8сЬ»оег’ ісЬ Ьеі т е ін е т ПокІогвЬиі. Отжеж і наше поколїнє діждало ся свого Айзенбарта і то в Ліоні. Др. Галяварден, 71-літний старець, є гомеопатом. В найновійших часах явили ся в лїонь'ских дневниках такі по
дяки для него: Я трицять літ був заздрісний на мою жінку і вже намірив єї або себе убити. В тій критичній хвили звернув ся я до дра Ґаля- вардена і заживав через три дні розчин з 1а- сЬе8І8 (змії). Зразу через тиждень змогла ся за здрість моя ще більше, але нині я вилічив ся зовсім і — люблю мою жінку, неначе би она ніколи не дала причини до заздрости. — Дру
гий пациєнт пише: Я любив ся гіристрастно в хорошій молодичці Н. Н. через 5 літ, пропадав
ТРЕТЯК. Приняти можна, але додержати иньша річ. (Всі встають від стола).
НАТАЛІЯ (до Третяка). О ні, пане, не дам себе иідойти. Умію пізнаватись на людях і ви
беру тілько такого, якого схочу.
РАЛЕВИЧ. Се оголошене будьте ласкаві, пане редактор, помістити в найблизшім числі вашої «Стріли*.
ТРЕТЯК (бере нотатку, кланяєсь). Під знаком ?
НАТАЛІЯ. Під знаком: «Конкурс на мужа*.
(Третяк передає нотатку Косорогови, щоби за
писав).
ЛАЧКОВСКИЙ. Чи се оповіщене має справ
ді серіозні наміри ?
РАЛЕВИЧ. Зволите сумнївати ся, добродію?
ЛАЧКОВСКИЙ. Сумніваюсь, бо я знав до- селї паню Наталію непобідимою поклонницею вольного стану.
НАГАЛІЯ. Таким замужем не думаю бути звязаною.
ЛАЧКОВСКИЙ. Як виджу, ви вже душею спроневірили ся самій собі. Не знаю, кого тут жалуйати; чи того півголовка, що зголосить ся, чи вас, пані, чи тих, що вам се дораджують.
Маю честь поручитись (кланяєсь, відходить).
КОСОРІГ. А я тут жалую найбільше себе;
для пані я стратив трете сьвяченє. Моє пова
жане (відходить в глуб.).
ТРЕТЯК. Алеж чекайте, панове, не кидайте мене безпомічною серед житейского моря. Б ез цвікера я не дійду сам до дому! (іде в глубину)
НАТАЛІЯ (до Люб.). Чи я тут з’обидила котрого? Чого ті дивні люди хотять від мене?
ЛЮБІНА. Доки будеш сама на сьвітї, без мужа, доти кождий буде мати до тебе якісь претенсиї.
з любови, шалів. По ужитю тих уотіса (еред- ства на рвоти), забув я відразу на мою чарі
вницю, сплю добре, їм з смаком, гуляю і ба
влю ся як найлучше в мужеских товавиствах.
Др. Ґаляварден лічив не лише заздрість та лю бов, але і зависть, лож, наклін до злодійства, картярства, злости і т. д. — Ш кода що в нас не було такого гомеопата для всяких Зїм, Сен- ковских, Будзиновских, Кратерів і як они там звуть ся, чи будуть ще звати ся.
— Осторожно з бензиною! 15. мая експльоду- вала бензина в одній берлиньский пральни ру
кавичок. причім згоріла на вуголь властителька пральні, а двоє дівчат смертельно попарилось.
— Дрібні вісти. В Солотвиньскім показала ся нафта в шибі спілки «Мархвіцкий, Берґгейм й Бідерман*. Як знаємо, в цілім Солотвиньскім показує ся від давна нафта, тож різні фірми позакуповали в околиці ґрунта та позакладали богато шибів. — При перекопуваню дороги від кадетскої школи у Львові на Вільці, усунуло ся кілька сяжнів глини і присипало одного робіт
ника; падаючий тягар глини обломив єму обі ноги. — Дня 20. лютого засудив трибунал при
сяжних в Коломиї Івана Терлецкого з Борщева на кару смерти за те, що вбив він свою се- стріницю, а відтак кинув єї в Прут.—В Іспанії, місцевости Бурґо де Осма в провінЦиї Сория завалив ся онодї в часі богослуженя в перепов
неній церкві хор, що на нїм було кільканацять осіб. Кільканацять осіб є тяж ко покалічених, а кількадесяти легко.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 16. мая. Вчера по полудни відбула 'с я довша кабінетова рада. Предметом єї була
угорска угода.
Відень, 16. мая. Нині збирає ся постулято- вий субкомітет лівиці. На днях має зібратись новий комітет. Еляборат буде відтак предложе- ний поодиноким клюбам лівиці, почім мабуть основа єго буде подана до прилюдної відо- мости.
Відень, 16. мая. Опозицийні сторонництва долїшно-австрийского сойму порішили вчера ве
чером абстиненцийну політику.
Відень, 16. мая. Ґр. Шепборн оповістив в Уа1ег1аа<і-Ї письмо, в котрім боронить свого адмінїстрацийного трибуналу проти замітів Лю- еґера і других піднесених в соймі.
Прага, 16. мая. В розправах буджетових взяли вчера участь між иньшими предеїдатель буджетової комісиї, кн. Фрид. Ш варценберґ і пос. Крамарж. Кн. Ш варценберґ заявив: Поло
жене хліборобів і промисловців невідрадне, по- заяк австрийске правительство не старає ся придбати Австриї нові торги збуту. Належало би притім подумати і про иньшу систему опо
даткована людности. Сойм ческий трудить ся по змозі. Він не хоче борби і сварів. З пїмец- кими послами обійшов ся сойм благородно. На жаль, в нашій державі істнує борба не проти
КОСОРІГ (підступає до Ралевича). Я заду
мую звернути ся до панни Ярослави з моїми старанями. Буду просити ласкавого добродія підперти мої наміри.
РАЛЕВИЧ (до Косорога). З найбільшою при- ятностию. Тілько на якийсь час мушу з Ната- лию виїхати до себе на повіт.
КОСОРІГ. Коли, сли вільно спитати?
РАЛЕВИЧ. Зараз завтра.
КОСОРІГ. На довго?
РАЛЕВИЧ. На кілька днів, щоби довести се незвичайне вінчане до кінця.
КОСОРІГ. Колиб як найскорше! Мене на
глить час. Всего чотири неділі до сьвяченя — як не оженю ся, страчу четверте сьвященє.
ТРЕТЯК. Ще остаєсь назначити речинець конкурсу.
РАЛЕВИЧ (до Третяка). Речинець як най- коротший. Дурнів не бракне на сьвітї. Найдовше до тиждня.
ТРЕТЯК. Отже за тиждень сповнить ся приповідка, що: «дурень має щастє*. (Кланяю
чись відходить під боки з Косорогом).
НАТАЛІЯ. Тілько не забудьте оповістити, пане Третяк, бо се буває у ґенїяльних людий.
(Третяк кланяєсь мовчки в дверях).
СЛАВЦЯ. Прошу завязати ґудз на хустці від носа.
ТРЕТЯК (відвертаєсь до відходу і ударяєсь об одвірки). Маю вже ґудз на чолі. Тепер певно не забуду. (Виходять).
Конець І. акту.
(Далі буде).
