Ч. 287. Львів, Пятниця, дня 22. грудня 1800. (4 . січня 1901.) Річник IV.
Передплата
на >РУ СЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) на чверть року 2 50 зр. (5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана* під ч. 9.
ул. Колерника (Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в •Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесевя по 15 кр. від стрічки.
Запросини до передплати.
З днем 1. (14.) січня 1901. р. почина
ємо в імя Боже пятий рік нашого видав
ництва.
Остаємо як доси, так і на будуче/при.
тій самій програмі, що має на цїлі/г. о б’о5' р о н у п р а в н а ш о ї Ц е р к в и , нар/хдно- с ти і н а к л и к у в а н е н а р о д о в ц і ^ , до.
є д н о с т н . На тім становити витреваємо непоколебимо і консеквентно! Нашого на-’
ціонального стягу не дамо поневіряти -ліо- дям, що давно вибились з під него і ста
ли на чужу службу. Ми віримо, що надій
де та хвиля, коли весь табор народовців стане плече об плече до борби за народні права, а на своїм прапорі напише слова:
»Проч зі злукою з ренеґатами!« Наша справа за чиста і за сьвята, щоби до неї посьміли мішатись нечисті руки!
Щоби дати нашим читателям як най- вірнїйшпй образ житя руского народа, ми постарались о з б і л ь ш е н е ч и с л а н а
ш и х к о р е с п о н д е н т і в н а п р о в ін ц и ї.
В фейлетонах нашого дневнцка буде
мо містити лише вартні твори, так з ори- .ґіцального пвсьмепьетва, як і перекладів.
Протягом 1901. р. наиечатаємо широ
ку, п е р е д с м е р т н у п о в іс т ь К о н и с ь- к о г о н. з. »М олодий в і к М а к с и м а О ди нц я*. Літературну поміч прирекли нам письменники з України, а з галицких, мо
лодших, визначнїпшнх письменників: Ос.
М а к о в ей , д р. Щ у р а т і Б о г д а н Л ей кий.
Постійно будемо удержувати в нашій часописи л іт е р а т у р н і і н а у к о в і о г л я ди, чи то п о о д и н о к и х п и с ь м е н н и к ів , чи в и д а н ь . В тім напрямі маємо рівнож обезпечену сьпівучасть так українь- ских, як і галицких критиків і знатоків лі
тератури.
Дякуючи сердечі о всім нашим При
хильникам, що працею своїх рук і заохо- тою піддержували нас в тяжких нераз хви
лях, ми просимо їх також на будуче о л а с к а в у п о м іч та о п р и є д н у в а н е ч и м р а з б і л ь ш е ч и с л а п е р е д п л а т н и к і в .
Всіх наших довжииків просимо о ла
скаве вирівняє залеглостий.
Услівя передплати ті самі, що й в по
переднім році.
Редакция *Ру слана*.
З ческого табору.
(X) Щораз частїйще відзивають ся го
лоси про політичне ііоложеиє і нову раду державну. Др. К р а м а р ж , що кандидує в місті Таборі до ради державної, задля
| довшої недуги внелавілнше письмо до ви-
* борців, в якім розвмить ся про події Іостанних трех літ. »; Незла неясність, пи
ше Крамарж, яка панувала підчас бороть
би о язикові розпорядки. Тоді ніхто не хотів вірити, що НїмшіМ іде о щось біль
шого, як о язикові розпорядки, а тепер вже і самі Німці з тп> не таять ся. Ґр.
Баденьому розходило ся о те, щоби че- ский нарід побачив раз щиру волю прави- тельства, вдоволити бодай в язиковій спра
ві, щоби ческі посли залишили принципі- яльну оиозицию проти віденьскому прави- тельству. Він сгіодївав ся, що поведе ся привернути національний мир і довести до спільної праці обидвох народностей в за
конодавстві і адмінїстрациї. Тимчасом за
вів ся в своїх сподіванках. По утворешо міністерства правиці розпочали Німці об- струкцию, а коли їм повело ся сфанатизу- вати нїмецких виборців, оснувати нїмецку ОетеіпЬіїг£8сЬай; і вимусити знесене Ґав- чівских язикових розпорядків, не замовчу
вали они вже дальше, о що розходило ся:
о відзисканє міродаиного впливу на пра- вительство і заведенє нїмецкого державно
го або посередничого язика. Коли перед ними капітулював державний авторитет і державна управа, думають они, що можуть І вже тепер домагати ся також капітуляцій
і більшосте австрийских народів*. Др. Кра
марж звертає ся відтак різко проти зма
гань лівиці і остро критикує також иосту- пованє Поляків. Дальше сказано в єго пи
сьмі: »Якою дорогою ми підемо, се було би не на часі тепер про се говорити, ім е н н о що т и к а є с я о б с т р у к ц и ї або у т в о р е н я д а в н о ї б іл ь ш о с т п . Лише одно можна хиба сказати: >Наколи ирави- тельство думає, що вистарчає розвязати парлямент, в поодиноких ресортах відо
брати нам останки язикових прав, щоби ми зложили збрую і тим дали бюрократич- 1 йому міністерству величати ся, що оно за- I вело лад в Австриї, то оно вельми поми
лив ся. Погроз ми не боїмо ся, а наймен-
; ше абсолютизму. Ми мусимо бути готові
! до бою. Не ослаблюймо наших сил вну-
|тріпіиим розладом! Не забуваймо, що до
ма є досить місця і нагоди до клясової боротьби і інтересів, та що маємо вести спільну боротьбу з Віднем, боротьбу о рівні права нашої мови і рівновартність нашого народу з иньшими народами держави*.
В К о л ін і ЗО. н. ст. грудня говорив на і нборчих зборах др. Ф о р ш т (один з найрадикальнїйших молодоческих послів).
Він жалував ся на фракційного духа і взи
вав до з’єднаня; тим способом лише пере- ведемо боротьбу з Віднем і проти нїмецкої верховлади. Хто розбив би дотеперішній ческий клюб, міг би се хиба в тій цїли зробити, щоби на єго місце утворити одно
пільне сторонництво. Річеких причин для зміни боєвих ческих рядів тепер нема.
Суть державно-иравних змагань спочиває в відзисканго непропаїцих прав королівства, щоби ческий нарід не був погноєм для
З ш ш О.і. Я. К о ш м о ю .
Кумедні пригоди.
І.
На хуторі у Кптовраса.
(Далі).
Макітрить ся у мене в голові з таких ду
мок. — Аж ось дивлюсь — Китоврас іде і з ним два мужики.
— Просимо до обіду’ каже до мене, а по
тім у вікно в пекарню: »Доню, Оленко! давай обідати*.
— Зараз, татоньку! Зараз, ідіть сідайте.
— Що воно таке; думаю собі: казав: не
жонатий, а тут і »доню, і тато...* а ну спитаю...
І не втерпів, спитав; потягла мене нечиста сила за язик і знов спік рака!
—• Щ ож тут дивного: вона моя хрещениця і доня мого рідного брата і моя годованка, — відповів Китоврас.
У мене аж в очах потемніло: »наймичка, тютюнниця, покоївка, швачка!... ну, дав Бог день! Просто — сатанію!.,, а тут нова думка:
так чи не деспот, чи не тиран отсей Кито
врас! вигодував хрещенницю, дав їй осьвіту на
те, щоб, бач, помиї виносила да коло печи по
рала ся... славний дядько!... добродій!...
Отак собі в думках задаю йому ганьби, а він, мабуть умисне, щоб більше допекти мені і каже до мене:
— Прошу, сідайте до борщу... не відаю, як вас ■'-величати; балакаємо — який час, — а досі не познайомились. Скажіть будьте лас
каві: хто ви і звідкіль?
Тоді тілько де схаменув ся, що я й доеї йому не представив ся!... знов загоріла ся твар...
— Вибачте, вибачте!... справді я... теє...
давно пора; забалакали ся... знаєте... квітки, ставок... взагалі таке вражіння... я з Київа...
Тонкий Максим... Може чували?
— Не доводило ся..
Замовкли... тільки ложки іноді брязкали.
— А чогож ви до н ас? спитав один з тих мужиків, що сиділи проти мене.
— Я до Арефи Семеновича за ділом...
— При них озвав ся до мене Китоврас, указуючи очима на тих мужиків, про все можна говорити: се мої помічники і артільники... ОтСе
— гуменний Кузьма Гаплик, а се голова — тю
тюну — Гордій Собко...
— Моє діло... я бачте не від себе... від купця... по тютюн...
— Купить би то ? питає Собко.
— Тільки довідать ся: чи є, та подивить ся, спитать ціну і привезти пробу.
— Добре... Се можна... дивіть ся, коли тя мите... промовив Собко.
По обіді сіли чаювати. Оленка, наливаючи чай, питає:
— Ви у Києві й родились?
— Ні, я селюх...
— А вчили ся д е ?
— В Полтаві в ґімназиї, а потім у Києві в університеті.
— Щ ож ви проміняли науку на комерцию, допитувала ся Оленка, а Китоврас лукаво у- сьміхнув ся собі в вуса.
— Так вже випало... прийшла охота послу
жити рідному краю і народові!...
Я трошки зашарив ся, бо помітив, що Оленка іронічно усьміхнула ся. — Принявши від Оленки чай, я мовив: • треба служити иа- родови, де і чим хто спроможен...»
От з сего й пішла розмова і зійшла на те, чого мені треба було!... Зійшли на українську ідею. О тут — то думаю собі і припру я Кито- враса до стіни. І почав... самі знаєте, як я вмію...
(Далі буде).
2 пшеничиска гнобителів. Се була причина
опозициї від 1863—79 р. Поражене сеї тактики і віденьскі пунктациї довели до революциї, яка в одну мить поставила на місце староческого з’єднана молодоческе, яке під прапором ческого права державного не допускало, щоби клітка парламенту стала ще тіснїйшою для Чехів. Чехи взя
ли, що дало ся і старали ся спинити, що
би вода йшла на млин противників. Они старали ся ввести в рух ческе право дер
жавне, щоби пересиленями довести до та
кої хвилі, коли держава або абдикує, або сповнить їх домаганя і супроти угорскоі угоди так, щоби стан пересиленя тривав, з чого користали Чехи. Так і язикові роз
порядки не були нічим иньшим як мостом до пересправ з заступниками ческого на
роду, а сі пересправи розпочато в тій цїли, щоби заспокоїти домаганя Чехів на осно
ві Нїмбурских резолюций. Так користне положене було ділом молодоческого клю- бу. Німці зараз помітили грозу і почали бучу, позаяк бачили, що груднева консти- туция не обезпечує досить їх язикових прав. Дійшло до поєдинку між державним авторитетом а німотою, в якім перший ка
пітулював. Слідувала опісля ческа обструк- ция. Першою тактичною цїлию ческих по
слів є, не допустити до сконсолідована хо- рого долитавского парламенту, а другою напружене всіх сил, щоби спинити зріст ґерманьства.
Опісля говорив др. В а к с а , котрий сказав, що розпочате 8. червня 1900. р.
діло (розбивана парламенту) треба вести дальше а іменно з підмогою обструкциї.
Сі голоси з ческого табору, а іменно д-ра Форшта і Вакси не віщують новій раді державній ані успішної роботи ані тривко
го житя. Але з руского становища, як і иньших подібних народів н. пр. Словін
ців, Хорватів можна сказати словами рус- кої приповідки: »пани бють ся, а мужика чуприна болить!«
в 6. артикулі будинок унїв. бібліотеки, котрого мури при будові 2-ої приходекої церкви мають бути зужитковані, докладнїйше означити а імен
но назвати колишній старий будинок унїв. бі
бліотеки дарований Русинам, зглядно їх народно
му інститутови під ч. 78. місто, і сей артикул в уступах Ь) і с) вставити, що Нар. Дім, котрий застерігає собі право презенти нароха, має на себе приняти обовязки патрона церкви.
Рескриптом держ. міністерства з 12. лю
того 1863 уділено рескр. намісництва з 23. лю
того 1863 сей начерк статутів Народного Дому у Львові митропол. ординариятови з візванєм, щоби «висказав ся про справу патронату церкви і приходу при задуманій 2-ій гр.-кат. приходскій церкві при Нар. Домі*.
В справозданю, з яким комісия упр. дїля- ми Нар. Дому предложила відповідь ординария- ту, з 30. цьвітня 1864. р., замічає она, що На
родний Дім вже зовсім збудований і що народ
ний інститут розвивав вже своє внутрішнє жи- тє і поступає на певній основі, отже потребує конечно статутів, котрі управильнили би єго ді
яльність. «З Народним Домом маюча бути в звязи 2-га приходска церква*, сказано в згада
нім справозданю, «як се в §. 6. приложених ста
тутів проектує ся, мала би творити важну і ду
же сущну складну часть, однак обидва ті пред
мети іменно Народний Дім і прихід не стоять зовсім в такій внутрішній звязи, щоби не могли один без другого єствувати*.
Позаяк отже будова церкви вимагає дов
гих літ, отже щоби активоване Народного Дому не спиняло ся, просила управл. комісия о елі
міноване обидвох параграфів статута відносних до сеї церкви, котрих затверджене можна би відложити аж до часу, коли церква буде гото
ва. В тім дусі висказав ся і митропол. ордина- рият 6. жовтня 1866. р.
Наслідком сих опінїй звернуло ц. к. намі
сництво рескр. з 12. серпня 1867. р. начерк ста
тутів управд. комісиї до переведена з такими мотивами, що «позаяк начерк статута для На
родного Дому має на оці дві інституциї, з кот
рих кожда окремо може єствувати, а з них од
на т. є. 2-га приходска ’церква у Львові не мо
же зараз війти в житє, коли тимчасом Народ
ний Дім може розвивати ся«, не було би поряд
но «для обидвох інституций лише один статут призначувати, але навпаки було би в інтересі належного успішного розвитку національного ін
ституту, щоби він окремо був поставлений*.
(Далі буде).
Руска справа в урядом о с в іт о .
(Далі).
Гол. Рус. Рада оповістила 8/2 1850. «Про
граму про збиране добровільних датків на укра- інене 2-гої нриходскої церкви мійскої і будову Народного Дому* і висказала, що кождий, хто зложить малий даток (1 р. зглядно 20 кр. конв.
мон.) буде вписапий в окрему книгу яко осно- ватель.З
В поданю з 30/6 1951 донесла Гол. Руска Рада краевій президиї, що она постановила роз- вязати ся яко політично товариство, а від тепер задумала «займати ся здвигненем Народного Дому і 2-ої приходекої церкви. Щоби се з мо
жливою скоростю і конечною, всесторонною осто- рожностю перевести, перетворила ся Гол. Рус.
Рада на заеїданю з 30. червня 1851. в » комісию управляючу ділами здвигнути ся маючого Народ
ного Дому*, котрої задачею є, розпочаті вже в краю складки дальше збирати, і по мисли віз- ваня міністерства виробити «статут Народного Дому* і предложити до затвердженя.
Рескриптами з 23. липня і ЗО. падолиста затверджено сю «комісию управляючу ділами Народного Дому*.
З поданєм з 15. жовтня 1853 р. предложи- ла та комісия статут до затвердженя, який уло- жила підповідно указкам міністерства.
Краева Губернія переслала з письмом з 12.
падолиста 1853 р. сей начерк статута гр.-кат.
митрополитови М. Левицкому до вияву опінії з такими примітками: «Позаяк після тих стату
тів се товариство між иньшими має ціль пле
кати релігійного духа і ублагородняти сьпів хо
ральний, позаяк на останку кождочасному ми- трополитови застережений протекторат над сим інститутом*, упрашає ся о вказане відповідних конечних змін.
Начерк статута предложений відтак митро
поличим ординариятом ц. к. намістництву пере
слано державному міністерству зі справозданєм з 22. липня 1862 з заміткою, що сей статут ви
магав ще деяких змін, щоби можна призволити на утворене товариства. Особливо належало би
дім кроці одїдичений по предках австрийский патріотизм і визнавати послушеньство Божим приказам, які повинні проникати ціле публичне житє.
Дальше відозва зазначує, що консерватив
не сторонництво ческої великої посїлости непо
рушно буде стояти при своїх дотеперішних пра- вно-державних переконанях і буде старати ся при рівночаснім береженю нерозривности і ціл
ковитої ненарушимосги королівства Чехів, за
певнити заразом обом високо розвиненим на
родностям належну опіку задля перестеріганя рівного права. В прилученій до відозви листі кандидатів находить, ся стверджене компромісу з ліберальним сторонництвом, однак який ще потребує ратифікациї виборчих зборів обох сто- ронництв. Сї збори відбудуть ся в Празі день перед виборами.
Характеристика поезий
Петра Гулака-Артемовского.
(Далі).
VII.
Лишає ся ще нам, сказати кілька слів про о с т а н н і п о е з и ї Артемовского, які не війшли до попередних глав і подати з а г а л ь н у х а р а к т е р и с т и к у Гулака, яко поета а також зве
сти х р о н о л ь о ґ ію всіх україньских поезий та імпровізаций поета.
Дві імпровізациї поета, одна з них яко до
писка в листі, адресованім до Ваґяера «Як т іл ь к о з а д з в о н я т ь ч о т и р и г о д и н к и * (21. червня 1.851 р.) 1 *) і друга «Ой м е н і т я ж ко! ой мені' нудно! Як без роботи жити мені трудно...* (23. червня 1851. р.: єї велить поет сьпівати на голос козацкої пісні «Ой піду я до владики, попа позивати*) ’) — лишені всякої вартости. Одинокою, вартною поезиєю з поміж цілого ряду імпровізаций,^ виданих «Кіевск-ою Старин-ою*,є лірична думка: «Де ти б р о д и ш м о я д оле?* (пис. перед 3. лютого 1852 р.). Она уложена також в тім часі, коли поет не міг ді
ждати ся присилки ордеру. Може бути, що і в ній тужить поет за декорациєю, бажаною ним так дуже горячо. Поет шукає долі, та не в силі єї вблагати, щоби навістила єго. Він не знає, чи она «з купцями за крам лїчить бариші, чи в бу
динках із панами їсть ласощі і книші, чи на небі із віконця сучить дулі харпакам, чи при місяці, без сонця чеше кучері зіркам, чи у полї, у долині, диким маком она цвите, чи у лузї, на калині —■ зозулею кує*. Гулак кінчить свою тугу за долею:
Ой, оглянь ся хоч разочок, Моя доле на мене!
Я сплету тобі віночок Пригорну ся до тебе.3 4 *)
З поезий, виданих Комаром, не обговорили ми ще до.'пного вершина: «Ц о ко ту сі* , де поет сьміе ся з жіночого язика, який норівнуе з веретеном1); не згадували ми також про бай
ку: Муха*, в якій поет нарікає, що она «чуже їсть та попиває, а в дяку ще тобі тебе-ж гадю
чая кусає*.6) На сім місци відмічуємо гарний ліричний 'рш Гулака: « М ате р і-у д о в і* — на’
смерть Н. Купчинова (1855 р.), в якім поет вго
ворює бідну матїр-удову, щоби не виглядала крізь віконце на поле і дармо не кликала по
кійного мужа, бо він вибравсь в далеку дорогу а їй бідній велів молитись, бо він пішов в той гожий край, де місяць і сонце, а звідтам, з Бо
жих сьвітлиць глядить він на сьвіт.6)
До дуже удачних поезий почислимо, сво- бідні, вірні, а притім гарною мовою писані в р.
1857. п е р е к л а д и п с а л ь м 123. 133. і 138.
(в «Зорі* числа псальм подані хибно). Послїдну псальму вислав був Артемовский Амвр. Метлинь- скому, в день єго іменин, з такою припискою:
От пельку хиба сим тобі чи не запхаю!
Здоров був! з вразником тебе поздоровляю!7) З сеї приписки бачимо, що україньскі пись
менники домагались від Гулака вершів і заохо
чували ь.о до писаня.
Останним вершом, про який ще будемо
*) К і е в с к а я С т а р и н а , з р. 1896. том 56. стр. 477.
’) І а м ж е стр, 478.
’) Т а м ж е стр. 481.
4) З о р я 8 р. 1896. стр. 386.
’) Т а м ж е . стр. 428.
•) Т а м ж е . стр. 386.
’) Т а м ж е . стр. 426 і 452-3.
Вибори до парламенту.
Те, що ми вже перебули, а з нами Букови на, Країна і Дальмация, збуває ся нині в решті Австриї: виборча кампанія. Нинїшний день на
лежить властиво до V курні, яка вибирає 51 послів: Долїшна Австрия з Віднем 9, Чехи 18, Горішна Австрия 3, Стирия 4, Тироль 3, Морава 7, Шлеск 2, а решта країв по одному. З сего числа мали до тепер социялісти 12, Молодоче- хи 12, христ. социяльні 9, Нїм. поступові 2, кат.
людовцї 8, радикали 1, решта припала націона
лістам італїйским, словеньским і т. д. При те- перішних виборах нїмецкі ліберали не мають виглядів майже жадних і у Відни рішили не ставити своїх кандидатів, а прилучити ся до социялїстів. За те антисемітизм, особливо у Від
ни має надію здобути собі кілька нових ман
датів.
Ческа консервативна велика посілість ого- сила в Уаіегіавй-Ї виборчу відозву, в якій під
носить фатальні наслідки обструкциї і обовязок всіх добре мислячих австрийских патріотів про- тивдїлати їм. Є се обовязком іменно консерватив
ного сторонництва, яке не є партиєю односто- ронно народною, але політичною зі змаганєм рівноправности народів і ладу та порядку в дер
жаві. ТЦо-до поваги і гідности нарад парламен
ту то передовсім сама палата мусить постара
тись, щоби наради стали можливими, забезпе
ченою свобода слов.а і пошановок легальної по
ваги. Посли консервативного сторонництва бу
дуть руководити ся добром цїлости монархії і репрезентованих країв, а іти дорогою вірности і привязаня до династиї, особливож до цісаря і короля, удержувати давні звязи, які лунать всі части держави в одну цілість, підносити на кож-
з говорити, е сатира Артемовекого п. з. « Х о р о
ш и й ч о л о в я г а » . Она починає ся і кінчить ся рефреном:
, тора о. Зєльского, коли не маючи доказового [материялу, наплів аж таких пустословних дур
ниць. А вже зовсім ідіотичним є зіставлюванє о. Герасимовича поруч з якимось жидом Фін- кельом. Коли не умієш Гаче пошанувати пере- конаня, то повинен був бодай пошанувати стан сьвященика тимбільше, що і ти відай Гаче зріс на книшах та стоїш дуже, дуже близенько до бороненого о. Зєльского. Се видко хоть би з то
го, що п. Гак так довго нагадував ся і лишав другим часу написати щось некористного про брідский вибір, а коли ніхто не спішив ся, за брав ся аж сам до епіграфа о. Зєльскому і ви
стрілив на пос. Барвіньского... з мотики!
— Зі Стрия. Отворенє «Народного Дому» в Стрию відбуло ся дуже торжественно ві второк дня 1. н. ст. січня с. р. З і Львова приїхали на се сьвято делегати з промовами, а всі стрийскі товариства вислали своїх відноручників. Тор жество посьвяченя розпочало ся ся о 10. год рано, почім промовляли архітект Ільницкий, др Олесницкий, проф. Романчук і проф. Шухевич Вечером відбув ся концерт під управою о. О Нижанковского і удав ся під кождим зглядом дуже добре. — Що-до будинку „Народного До му» можна сказати, що він з одним з найкрас ших в Стрию та має салю так простору як львівскім «Народнім Домі».
— Пан Полотнюк зі Станиславова просить нас помістити отеє о п о в і щ е н е : Кождий сьвящен ник і кождий півець церковний признасть, ІЦО у нас — кромі одного] Ірмологіона, котрий мі стить в собі всі ірмоси — доси нема такого під ручника церковного, в котрім містили би ся всі напіви при ріжних Богослуженях церковних, через тоє богато красних старинних напівів мельодий церковних безповоротно затрачує ся Дотеперішні підручники є неповні, а через те не можна удержати однообразности в пінію по на
ших церквах, з того вийшла «Самовілка і Са- молівка», котра не може причинити ся належи
те до піднесеня пінія і обряда церковного. Не в одній церкві так фалшиво і дико сьпівають, що радше такий сьпів походить на дикий рик як на церковне пініє, котре має підносити духа вірних до нобожности і причинити ся до хвали Божої. То всьо чув я найбільше, бо удержуючи шко у дяківску, що дня маю з тим до роботи.
Тому від кільканайцять літ запримітивши по требу такого підручника, став я збирати старин- ні красні напіви і мельодиї церковні і пращова ти над виданєм такого сьпіванника церковного, а нині мило мені поділитись вістию, що той с ь п і в а н н н и к в ж е н е ч а т а є с я . — З а р а зом подаю до відомости, що сьпіванник той, за- ким пійшов до друку, переглянули єго майже всі теперішні найелавнїйші наші сьпіваки і ри- туалїсти і всі висказались о нїм з найбільшою похвалою. Вкінци, що найважнїйше: сьпіванник той предложений був всім трем галицким Пре- осьвященпим Ординариятам і від всіх одержав апробату. — ГІонеже друк того сьпіванника мно- го стоїть і з укінченєм друку треба всю нале- житість зложити, а я такої не маю, проте ого
лошую нині передплату і надіюсь, що не лиш Всч. і Впр. Духовеньство і ч. Ііівцї церковні, але кождий, кому краса нашого обряду дорога, при
шле єї. — Передплата на І. часть сьпіванника виносить (2 злр.) 4 корони (без пересилки). На пересилку рекомендовану треба залучити, відпо
відно кілько примірників замовляє ся, по 35 со- тиків. — Передплатники, котрі зложать перед
плату найдальше до 1. лат. лютого 1901, одер- ж а т ь . кождий сьпіванник красно оправлений.
Пізнїйше буде той сьпіванник без оправи в кни
гарнях дорозше продаватись. — Гроші посилати прошу лише на мою адресу. З поважанєм Ігна- тий Полотнюк, управитель катедрального хора в Станиславові, ул. Собіского ч. 50.
— Вісти з Америки. П-нї Сембріх, славнозві
сна сьпівачка, на концерті в Новім Йорку в Сагпе§іе На.11 сьпівала україньскі піснї, котрі по
добались дуже американьскій публицї. Газета 8ип» з 11. грудня м. р. писала: «На кінци про
грами п-нї Сембріх сьпівала знов україпьску пісню (та1о-гіі88Іап 8ОП£). Ж ивість пісні нагадо- вала угорский чардаш, а була так охоча, що кождого забились живійше пульси». — Всіх чужинців прийшло до Сполучених Держав ми
нулого року 514.207 людей; з тих 65.635 дру
гою або першою клясою. {За амєр. „Свободою").
— Карта Росиї в будуччинї. Якийсь Арбатский помістив цікаву статю в «Русск-ім Слов-і», в якій подає, як буде виглядати Росия по війні Евро- пи з Китаєм: «Наше око паде насамперед на західну границю. Находимо єї вже коло Гдань ска, потім она посуває ся майже під Берлин;
дальше окружає Чехію, а поминувши Зальцбург, прямує до Адриятицкого моря, обіймаючи Три- єст. Великаньска держава! але поділена вже не на Губернії але на дільниці також великаньскі.
Іерша дільниця: Королівство Польске зі столи
цею Варшава і двома меншими містами, По- знаньом і Краковом. Друга: Червона Русь зі Львовом. Трета: Лужицї з Будзїшевом. Четверта:
Чехія з Віднем яко столицею і головними мі
стами Прагою і Оломунцем. Пита: Угорщина Пештом. Ш еста: Сербо-Хорвация зі столицями Білгородом і Загребом. Сема: Румунія з Бука- Я людям лиха не бажаю:
По правдї треба в сьвітї жить.
Про їх я думку добру маю, — Аби свого не загубить.
«Хороший чоловяга» розказує, що кум на звав вго брехуном, за се подав він кума в суд, витягнув з него послїдний шаг... Мимо всего того він чванить ся: «живу по правдї я на сьвіту;< при картах не любить «хороший чоло- вяга« віддавати виграних гроший, бо він на те вчив ся, «щоб свого не загубить;» «хорошому чоловязї» подобала ся Стецькова жінка. Довго добивав ся він до неї, а вкінци звів єї з ума.
Ж и л и они так з півроку, аж раз застав їх Стецько разом. «Хороший чоловяга» хотів уті
кати, та Стецько ему дорогу зайшов; тогдї по
частував він Отецька кулаком і Стецько зістав калікою... та се не вадить «хорошому чоловязї», що по «правдї жие в сьвітї» і дбає про се, що
би «свого не загубить».1)
На мотто сеї поезиї взяв Гулак перші вер
ші з сатири Некрасова: « Н р а в с т в е н н ь ї й ч о л о в і к ч>:«
Ж и в я согласно сгь строгою моралью, Я никому не сд'Ьлал'ь вгь жизни зла...
Ми заглянули нарочно до сатири Некра сова і пересьвідчили ся, що « Х о р о ш и й ч о л о в я г а » А р т е м о в е к о г о не є твором ориґі пальним, л и ш е с в о б і д н и м н а с л ї д о в а н є м т в о р у р о с и й с к о г о п о е т а .
Хоть обі поезиї дуже подібні до себе сво їм змістом, то все таки не в порівнаню більшу вартість признаємо сатирі Некрасова. Схоплена незвичайно вірно з росийского житя, она саднїйше малює нам стать »нравственнаг-о чо ловйк-а», чим наслїдованє Артемовекого. «Нрав ственньїй челов’Ьк'ь» Некрасова слідить за жін кою, що йде на стрічу з любовником, не сам а з п о л їц и є ю . Любовник визиває єго на ду
ель — він не приймає. Ж інка з сорому і пе чали злягає в постіль та умирає... «Нравствен ньій челов-йк’ь» все таки потішає ся вершами
Ж и вя согласно са» строгою моралью, Я никому не сд’Ьлал'ь ва» жизни зла,..
Дальше оповідає «нравственньїй челов’Ьк,ь«:
ГІріятель ва» ерок'ь мнії долга не представила», Я, намекнува» по дружески ему,
Закону розсудить наса» предоставила»:
Законі» приговорила, его вгь тюрму.
Вч> ней умера, она», не заплатив'ь алтьща, Но я не злюсь, хоть злитея еста, причина!
Я долга, ему простила» того-жа» числа, Почтивь его слезами и печалью...
Ж и в я согласно за» строгою моралью, Я никому не еділала» ва, жизни зла...
Признати мусимо, що ся сцена, так під оглядом іронії, що пробиває ся з кождого май ж е верша, як реального з’ображеня житя стоїть не в порівнаню виспіє від подібного образна наслїдовапя Гулака. Щ е висше поставимо сатиру Некрасова, коли возьмемо під розвагу трету зво
ротну «Нравственнаг-о челов’Ьк-а».В ній бачимо щиру прихильність для кріпаків, для їх бажаня просьвіти, пошановане для почутя людского до стоїньства у кріпаків. Ся зворотна оминена в наслїдованю Гулака. Она звучить:
Крестьянина я отдала» ва, повара:
Она» удалея: хорошій повара» — счастье!
Но часто отлучалея со двора II званю неприличное пристрастьє ИмЬла»: любила, читать и разсуджать.
Я, утомясь грозить и распекать, Отечески посЬк'ь его, каналью;
Она» взяла», да утопилея: дура, нашла!
Ж и в я согласно са» строгою моралью, Я никому не сдіїлала, в ь жизни зла...’)
(Конець буде).
Н о в и н к и .
— Календар. В п я т н и цю : гр.-кат. Анастазиї;
рим.-кат. Тита. — В с у б о т у ; гр.-кат. 10 муч.
в К р и т і; р и м .-к а т . Е м и л її.
— Ідіотичні вигадки помістив якийсь Гак в
«ДФл-ї» про вибір пос. Барвіньского в Брідчинї.
Видно,’ що Гакови дуже ходило, щоби прецінь усправедливити чимось провалене ся консолїда-
’) Т а м ж е . стр. 374.
’) ІІольвое собраніестихотнореній Н. А. Н е к р а с о - в а. Том І. СПВ, 1890. стр. 16.
мріями рештом. Осьма дільниця: Болгария зі Софією.
Девята: Греция з Атенами і Тессальонїкою.
Вкінци неприлучений до ніякої з тих дільниць Царгород, становить одну стамостійну адмінї- страцийну цілість. Сибір поділений на 4 дільни
ці з головними містами: Омск, Томск, Іркутск і Владивосток. Окремі дільниці держави творять Бухара, Манджурия і Афганістан. Столицею сеї великаньскої держави не є вже Петербург але Київ*. А як ся держава утворила с я ? Арбат
ский пише: «Війна так звана китайска ви
бухнула в 1900 р. Европа кинула ся гасити пожежу китайских внутрішних заколотів. Нім
ці і Англичане почали поводити ся в Ки
таю, як колись Гуни в Европі. Тоді Росия зми.аувала ся над Китайцями: кн. Ухтомс- кий поїхав до Пекіна і привіз зі собою до Пе
тербурга специяльного посла боґдихана, який просив царя, щоби взяв Китай під опіку Росиї.
Прошеню задеситьучинено, але через се зірвано дипльоматичні відносини з Німеччиною. Вибух- ла війна. Союзна армія австрийска, що йшла на поміч Німеччині, зложила оружиє під Станпсла- вовом! Причиною сего була ся обставина, іцо лише Мадяри радо йшли з помочию Німеччині', а Славяне відказали послуху нїмецким вождам.
А Франция? Фраиция опізнила ся. Єї війска бу
ли ще над Реном, як Росия здобула вже Б ер
лин. Німеччина надїяла ся ще помочи від Ан
глії', але она замість помочи вислала свою фльоту, щоби підбила нїмецкі острови. Так по
кінчила ся велика війна, яка злучила всі сла- вяньскі народи під скиптр росийского царя*. — Такою патріотичною лектурою годують росий- скі часописи своїх читачів. Най бодай
потішають ся Москалі.
— Біржеві вісти. На двох сьвітових торгах в Льондонї і Берлині наступила на днях нечаянна стаґнация. Акциї австральских копалень нараз уиали в наслідок зловіїцих вістий з Австриї про безвихідний стан тамошпих копалень. Ся дріб
ниця була причиною, що доси збанкрутувало понад десять сьвітових фірм торговельних в Льондонї, Берлині та но нньших великих м і
стах.
— Анґлійске Монте-Карльо. в Льондонї завя- зало ся товариство з капіталом 200,000 фунтів штерлїнГів і наміряє закупити великий пароход та перемінити єго на готель і дім гри. Пароход мав би держати ся поза границями Великої Бритапії', щоби не стрітити ся з анґлїйскимп су
дами. Підприємство надіє ся, що рулєта і мор- ский воздух будуть доброю принукою для бо
гатирів, що пробують щ астя в рулеті.
— Давнійше а нині'. По кількох годинах їзди човном з Баку на полуднє прибуває ся до та- тарского села Бібі Ейбат. Недалеко від берега видно ту малі вири, з яких булькотить Газ, що видобуває ся з морского дна. Давнійше палено сей Газ в честь нарских богів, а пипї спотребо- вують его в хемічних фабриках до дестиляциї нафти, або до випалюваня вапна. Запалений Газ горить на морских филях без перестанку та пе
реносить ся з місця на місце, хиба що який па
роход єго загасить. Так отже «вічний огонь* го
рить тепер лишень в фабриках. В сьвятинї ІІар- зів запалюють сей огопь лишень на желанє ці
кавих подорожних і то за оплатою. Розуміє ся, що туда спроваджують ґа - рурами, а сто літ тому находили ся природні жерела Газу у внут-
сьвятинї.
Дрібні вісти. II. Борис Ро*::аньский імепова- міским ветеринаром в Винниках коло Льво-
— Днірский баль, як доносять з Відня, від
буде ся дня 21. січня е. р. — В Мостах великих має ширити ся віспа. — Титулярний совітник, Ш ляйфер, іменований секретарем в росийскім копсулятї у Львові. — Отворенє совганки на «Па- нєньских ставах» у Львові відбуде ся дня 6. с.
м- В Берлині ваГон електричного трамваю наїхав на переходячого 56-лїтного ґенерала-по- ручника ІІухгаммера і убив єго на місци. _
— При тягненю краківских льосів головна ви
грана 50.000 К. упала на ч. 7.502; 5.000 К. на ч. 58.700; по 1.000 К. виграли льоси чч. 21.991 28.995, 37.631, 40.569 і 44.616. — В Станиславові отворено нову (4.) аптику.
Рі ний ва.
Т е л є ґ р а м и .
Льондон, 3. січня. Маршалок Робертс був на авдиєнциї у королевої Вікториї в Осборн і одер
жав орден великої підвязки.
Гаґа, 3. січня. Президент Кріґер занедужав на запалене онони легких і не встає з ліжка.
Льондон 3. січня З І кіна доносять, що з нагоди річниці проклямованя королевої Вікториї цїсаревою Індий, відбув ся великий перегляд війсковий. Маршалок Гр. Вальдерзе обняв був сам провід наради і підніс оклик на честь ко
ролевої Вікториї. Б манїфестациї взяли уділ веї війска, крім француского.
Пекін, 3. січня. Лїгунґчан заявив в інтер- вю, що цісар китайский є прикао їш и вдаза-
