Ч. 231. Львів, Четвер, дня 12. (25.) жовтня 1900. Річний IV.
Передплата
на «Р У С Л А Н А» виносить:
в Австри :
на пїлий рік . 10 ар. (20 кор.) на пів року
1 на чверть року
5 ер. (10 кор.) 2’50зр.(5 кор.) на місяць . 86 кр. (ї к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків Поодиноко число по 8 кр. ав.
РУСЛАН
>Вирвеш ми очп і душу мя іирвелі: а не зозььнчп мплости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ИІашкевича.
В иходить у Львозі щ о д н я ;
крім н е д іл ь і руских сьвят ‘
о г о л . »:-ій п о п о л у д н ії.
Редакция. адміністрація і експедицпя »Руслана» під ч. 9 уд. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи зверта*. ся ляпіс І на попереднє застережене. — |
Реклямацпї неоненатані віль (і від порта. — Оголошена зв і- чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в >Н аґ- сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня п » і 15 кр. від стрічки.
І
ВІІреосв. о. Й осиф Сембратович
Митрополит Галицкий, архиепископ Теодозіопольский, ґраФ римский, совітник римскої консисториї для ширена віри в дїлї східного обряду, предеїдатель папскої комісиї для ревізиї церковних книг, тайний со
вітник Єго Вел. Цїсаря Ф ранцїска ЙосиФа, член Палати Панів австрийскої державної ради. др. св. Бого словія і пр. і пр.
упокоїв ся в Римі о 7. год. 4 0 . мін. рано дня 23. жовтня 1900 року.
Така сумна вість наспіла вчера пополудни до Львова.
Покійний митрополит родив сн в 1821.
році. Поставлений в презвитері в 1841. р. через довший час був професором богословів на львів- скім університеті. З початком 1865. року покли
каний до Риму на: представителя гр. кат. Церкви при престолі Сьвятїйтого О
тця якоЕрізсориз опііііапз сига зейе іп Коша, зістав в цьвітнн тогое самого року архиегіископом Нанзіяньским іп раг-
НЬиз. В два літа пізнїйше, дня 27. червня 1867. р.
назначений завідателем перемискої єпархії, а в 1870. р. 18. мая зістав іменований митрополи
том галицким.
Маючи як найліпші наміри, обняв митропо
личий престол. Однак попав сейчас, по приїзді до Львова в лихе товариство і омотаниіі в полі
тичні справи мусів в 1882. році нересилитись до Риму, звідки не вільно ему було виїздити до Га
личини.
—Вічна Єму память!
10
Скапаний сьвіт.
Ш тука в 4 дїях зі сьпівами і танцями В Л А Д . О Р К А Н А
переклав : Йосиф Стадник.
(Далі).
3-тий вихід.
ТІ КРОМІ ВУЗЬКІЇ.
КАНТІIII (хвильку стоїть з похиленою голо
вою, спертий о жорна — думає — опісля підно
сить голову). Г аї.. Побачимо! Упір на упір’ (до Яхи). Ти чому ще не розпалила?
ЯҐА. Заслухала ся...
КАНТИЙ. От, було чого...
ЯҐА. Так, так —- як то звичайно чоловік цікавий... {встає і підходить до печи).
КАНТІ11І {сїдає задуманий, по хвили до себе).
Гм... гм... що почати?
ЯҐА {розпалив). Що почати? Нїчо. Час сам надійде...
КАНТИЙ. В тім й річ, щоби не надійшов, (н. ав.) Хто єго знає, як там з тими правами...
ЯҐА. Право то не жарти. Таж знаєте, як небіщик Ґреля почав ся зі своєю наймичкою по судах тягати, то відтак стільки єму прису
дили, що й ґрунт не вистарчив...
КАНТИЙ. Знаю , знаю...
ЯҐА. Не було то, як за покійного війта.
Як тільки котра дівка мала дитину, то зараз
! заволїклп єї до канцеляриї, тай давали їй таке
! почесне, що їй на віки-вічні відпала вже охота...
Обілляли волосе дйогтєм, або опалили, що й по
тім годі їй було між люди показати ся... Таж знаєте!
КАНТИЙ (в задумі). Знаю... знаю...
ЯҐА. І тепер придалс-б ся таке. Не чіпля
ли би ся людий такі Гонорки, Зузьки...
КАНТИЙ (підносить голову). Що... що... ти кажеш ?
Я1А. Кажу, що з такими був би давно лад. Протягнули би на лавцї, тай...
КАНТИЙ {обрушениії). Ти дурна, стара бабо,
— ти краще...
Я1 А. Розказую тільки, як давнїйше ро
били.
КАНТИЙ. То і они дурні були»
ЯҐА {згіріисна). Батьки наші?... {мовчанка).
КАНТИЙ {думає — п. де.). Що почати...
Хиба з Гальжбітою поговорити... {встає). Може що порадить... {прямує до дверий).
ЯҐА (з насьмішкою). Чому нї! Та певно!
КАНТИЙ {вертає від дверий — задуманий).
А ти, гляди... як би хто питав, то... нї словечка!
Розумієш ?
ЯҐА. Також! Скорше-б дала собі язик по- шкробати, як би свербіти став! {Каптан перехо
дить до другої кімнати).
4-тий вихід.
ЯҐА — НАСТЯ.
ЯҐА {поправляє огонь). Ну, пали ся, чортя
ча смоло!...
НАСТЯ {відхиляє двері). Собка тут не б їл о? ЯҐА. Нї.
НАСТЯ. Деж єго чорти понесли? (сідає) Обіду нема?
ЯҐА. Доперва що запалила.
НАСТЯ. Та бачу... Они собі сидять в кім
наті! Паньство! А ти витирай руки! {Яха зітхає).
Так, гаруй за всіх, роби хоч до загину!.,. Они як-раз зважають на се!... (сидить хвилю мовчки).
ЯҐА {підходить, н а хи ляє ся тай пашепки...) Була тут Зузька...
НАСТЯ. Що говориш ? Коли ? ЯҐА. От, що тільки вийшла.
НАСТЯ. Ну і щ о? Говори, що она тут хо
тіла ?
ЯҐА. Прийшла до ґазди...
НАСТЯ. До ґазди прийшла, каж еш ? {Яха дивить ся в сторону дверий). Не бій ся! Там ні
хто не вчує. Мені можеш сказати, як на сьвя-
Т ІЙ С П О В ІД І!.
ЯҐА. Прийшла до ґазди...
НАСТЯ. А він був тут? Говори-ж!
ЯҐА. А вжеж!
НАСТЯ. А Гальж біта?
ЯҐА. Нї, їх не було.
ПАСІ Я. Но, знаєте! Яка шкода, що мене тут не було... ГІу? Говори скоро.
2
Характеристика поезий
Петра Гулака-Артемовского.
До україньскнх творів Петра Гулака-Арте
мовского, звістиих нам вж е з давнїйніих часів, а оцінених в різних статиях, замітках і історнях укра'іньского нисьменьства1 *), прибули в послїд- ннх літах дві нові збірки єго поезий.
Першу з них видав М. Комар в «Зорі* за р. 1896 під заголовком: »Не н а д р у к о в а н і в і р ш і П. Г у л а к а - А р т е м о в с к о г о » , з папе
рів, що лишились після смерти одеского книга
ря, В. Білого, що стояв в зносинах з автором
«Проклятого Марка», Ол. Стороженком.
Комар напечатав у своїй збірці 14 поезий, в тій вірі, що творцем їх всіх, без виїмки, є Ар- темовский. Коли однак сим поезиям пригляне
мо ся близгие, то побачимо, що одну з них:
»Глек« написав і напечатав ще в р. 1839 в своїх
«Думках і піснях» Амврозий Метлиньский, а другу н. з. «Волох» зложив Левко Боровикові!ч111.
Не маємо причини сумпївати ся, що всі иньніі поезиї, напечатані Комаром, є творами Артемон- ского. Так прим, пише Стороженко в однім листі до Білого: «Єсть у меня н'Ьсколько стихотворе- ній Гулака-Артемовского, т р ьі п с а л ь м а , пе- релож. на малор. язвись», «пародія на У п а д о к в і к а н мелкихч, н'Ьсколько»3). О скілько знає
мо перо Артемовского, то під тими «мелкими стихотвореніями» можемо на певно думати по
езиї.' Х о р о ш и й ч о л о в я г а , М а т е р і-у д о в і, Ц о к о т у с і , П а п , а вкінци М у х а . В иньшім письмі до Білого згадує нам Стороженко про верш Артемовского п. з. К о з а ц ь к а м а т и , відпечатаний рівнож в збірці Комаря. Що вкін
ци і два останні верші, подані Комаром: О її ч а с н а м Г р и ц ь к у п о ш а н у в а т ь с я і Д о х і м е р н и х П р а н ц і в (Французів) вийшли з під пера Артемовского, се річ цілком певна. їх на- печатано так» ж в другій збірці, про яку сейчас говори ги станемо.
’) Заголовки сих статті зібрав, хоч впрочім не без похибок, М. К о м а р о в в своїм «Біблїоі'рафичн-ім По
кажчику нової у країні, скої літератури» (1798—1883), по
міщенім в київскім альманаху «Рада» ч І. за рік 1883.
стр. 113
’) Видань творів Боровиковского під рукою не маю.
Поезию «Волох» напечатано яко твір Боровиковского в антольоґії п. зв. «Вик-ь» (читай: «Вік») Київ 1900стр ЗІ.
’) Листи Стороженка до Білого напечатан М. Кома
ров в «Кіевск. Старин-Ї« за р. 1900 том 68. п. з. «Кт> біо
графій А. П Стороженка». Наведений уступ гляди на стр. 281
ЯҐА. Тільки не зпішіть ся так дуже...
(е/Дш?).
НАСТЯ. Мол дорогенька Яґо! Яка я тобі рада... (пригортає єг). Ну? ну?
ЯҐА. По тихонечки влізла... станула собі онде. Я дивлю ся — ґазд а дивить ся — она —
НАСТЯ. Щ о ?
ЯҐА. Она також дивить ся»..
НАСТЯ (наставляє уха). Я к ?
ЯҐА. Страшенно! Аж мороз поза шкіру йшов. Думаю собі, такі очи, — то недобрі очи...
НАСТЯ. І щож говорила ? ЯҐА. Не знаю, ґоспосю!...
НАСТЯ. Таж ти тут була!
ЯҐА. Та й слухала. Але они якось динно розмовляють між собою. Я тільки з сего усего виміркувала, що їй о него ходить чимало...
НАСТЯ. Проклинала єго?
ЯҐА. Ще би ні! Таж тільки по те й прий
шла.
НАСТЯ. А він?
ЯҐА. Він також кляв! Як зачав, як зачав, то кажу вам, мало що до бійки не дійшло. Аж я вскочила поміж них...
НАСТЯ. Ну і погодили с я ?
ЯҐА. Як-раз!... Хотіла дитину забрати.
НАСТЯ. Еге!
Я1 А. Але він не дав!
НАСТЯ. Деж би!
ЯҐА. Тоді прискочила до него, як голодна вовчиця і поклялась...
НАСТЯ. Що, щ о?
ЯҐА. Ага! Перед тим знов сказала єму, що єго запізве, що єго з ґрунту вижене, що...
то она ще сказала? Що ще... (впадає Собко).
(Далі буде).
В рік після видана збірки Комаря напеча- тала «Кіевская Старина» (р. 1897. том 56. стр.
476—501) в статні п. з. « Н е и з д а н н ь ї я с о ч и н е н і я Г у л а к а - А р т е м о в с к о г о » — 23 пое
зий того-ж автора, додаючи на кінця отсї сло
ва: «Все зто извлечено из'ь рукописи, храня- щейся В'Ь Петербург^, вч, Іімпер. публичной би- бліотенФ» (стр. 601). До поезий додано також листи Артемовского. Що всі ті по зиі і листи автентичні, ми є певні, хотьби лише з того огляду, іцо в значній їх части Артемовский го
ворить майже виключно про себе.
Для більшої точності! додамо, що дві з по езий, виданих Комаром: «Упадок віка* і «Ко- зацка мати» знав вже раньше Петров (з якого ж ерела? — сего Петров не подає); так само була відома сему ученом у1) одна поезия: «По- слїдчнй еґзамен» (з р. 1854), яку напечатала в своїй збірці «Кіевская Старина».
Коли порівпаємо обі збірки, то лише пер
шій з них і то з деякими застереженими при знаємо літературну вартість. Друга збірка, з ду
же малими виїмками, лишена всякої стійности.
З а те подає она нам дуже цікавий матерпнл до характеристики автора і єго житєвих відносин та до висьвітленя єго політичних поглядів. Тим она для нас цінна.
Маємо намір обговорити обі збірки, а для вияспеня нитаня, чи і о скілько в сих нових своїх ноезиях пішов поет дальше, чим в попе- редних, ми в кількох словах відзначимо сі мо
тиви, які Артемовский висловив в відомих вже нам з давнїйніих часів стихотворах.
Головним мотивом поезиї Артемовского є:
п р о т е с т п р о т и в к р і п а ц т в а . Побіч сего сьніває поет п р о м а р н і с т ь с е г о с ь е і т а , то знов в и х в а л ю є т р і й к у , я к о о д и н о к у р о з р а д у в ж и т ю , або о с ь пі ву в с в о є р о д и н н е ж и т є . Вкінци ударяє поет в п о л і т и ч н у с т р у н у і апотеозує могучість росин ского царя.
З виїмкою першої Ідеї ОВ1ІД ІІНЬШИХ моти
вів в поезиї Артемовского дуже вузкий. Але крізь всі ті мотиви пробиває ся одна гарна черта, с е г о р я ч а л ю б о в п о е т а д о р і
д н о г о с л о в а . В своїй л ю їв і до україньскої мови, поет ставить єї значно нисше, як росий- ску мову 3), шо як-раз тоді переживала борбу Карамзина і товаришів за внеденєм до літера
тури живого росийского говору против сторон- ників Ш ишкова, що обстоювали доконечність церковпо-славпш.щини в літературній мові. По
важане для рідного слова, дбалість про єго розвиток виявляє поет в мистецькім опра
цьованій своїх творів і в стараню про чи
стоту мови. Се пошановане і любов для кра
си і величності! рідного нисьменьства пробиває ся також в насьміху над «поганими віршома
зами», яких «стілько наплодилось, що якби кожний ховав те на десять рік, іцо за годину набазгра, то-б нігде було чоловіковії й хати на- нять за паперами*3), над людьми, що все, що лише «начеркнуть, то так і в дрюкарню не
суть»4).
(Далі буде).
’) П е т р о в : «Очерки исторіи украинской литера- турьі XIX стол. Кіевь 188-4. стр. 59—67 і 5 /.
*) В «Дещо про Гараська» пише Артемовский: «Во
но то бач, по нашому Гарасько; а по московски: Гора- цій. 0! вже вони хоч що, то по своєму перековерсають.
Там то вже предивенна йому мова! От часом трапиться так, що а годину стоїш перед ним, а він тобі еїче та руба: щож? пес, коли й слівце уторопаєш, щ> він там гергоче!! От тільки буїр'м то її дочуваєш: в о т та в о т ; та ш ть о , та ш т ь о ; та г а в а р ю - к а ж у , г а в а р ю -к а - жу!... а що він там тобі говорпть-каже, того далибі, й з попом не ровбереш! Іщеб то щось сказів, бо язик ду
же свербить; та цур їм: у нас, бач, вся старшина москов- ска, чи то далеко до лиха? Як кажу — цур їм: візьмеш, як то кажуть личком, а оддаси ремінцем... О н и ш к е в и ч :
«Руска бібліотека», ч. І. стр. 163—4. Знов в «Суплїцї» до Грицька Основяненка поет пише:
Суплїку-ж сю мою, ти, Грицьку, сам читай;
Ледачому їй паскудить не давай;
Бо як почне Москалі, по свойому складати Та в о т! та ш т ь о ? та к а к ? читавши, примовляти;
Тодї хоч умикай із хати.
Т ам ж е стр. 157.
•) Т а м ж е . стр. 164.
4) Т ам ж е. стр. 163. Порівнай в «Енеїдї» Котлярев- ского опис пекла:
Гай! гай! та нїгде правди діти, Врехня-ж наробить лиха більш;
З політичного поля.
Памятник Бісмарка в Хебі, який тамошня рада міска ухвалила поставити, не стане на ав- стрийекій земли. Против заказу виставлена в сім місті згаданого памятника внесла рада за- жаленє до державного трибуналу у Відни, а сей відкинув скаргу, як неоправ іану, уважаючи до
тичну ухвалу міскої ради недозволеною, полі
тичною демонстрацнєю.
Против будови босняцких- зелгзниць вручили иередвчера мемория.і делєґати торговельної па
лати міста Рєки, під проводом ґр. Шапорого, мінїстровп торгов ії в Будапешті. Мінїстер з а я вив, що буде старатись берегти інтереси міста Рєки, та поки справа босняцких зелїзниць ще не порішена, а находить ся в стадні пере
говорів.
Король Ллекслндер сербский з'єднує собі симпатиї в своїм народі великодушним посту- понанєм. В Білгородї засуджено, як відомо, двох редакторів дневника Маїе И о т н е за образу ма
єстату на 5, зглядно 7 літ. Помимо, що засу
джені не внесли рекурсу, король Азександер помилував обоїх цілковито.
Князь Юрий грецкий, начальний комісар европейских держав на Кретї відбуває тепер по
дорож но европейских дворах і оводі переїхав через Варшаву до Петербурга. Цїлию сеї нодо- рожи є, щоби по припадаючім тепер упливі 3- лїтного речинця єго уряду з рамени енропейеко- го концерту, князя Юрия признали держави на дальше самостійним зверхнпком Кретп. Час для своїх аспіраций’ вибрав добре кн. Юрий, бо Єв
ропа занята тепер Китаєм, боїть ся всякого за
колоту тут під боком, але самі Кретепцї не же- лають собі сегочасного нрилученя, ані в наіі- близшій будучности, до економічно і фінансово зруйнованої Грециї. Тож правдоподібно єго по
їздка остане без бажаних наслідків.
Новий канцлер нїмецкої держави ґр. Більов одержав ґратуляцийні письма, — як доносять з Берлина — від цісаря Франца Йосифа, від ко
ролів італїйского, шведского, румуньского і др.
та від богато міродатних лігіпостий усіх дер
жав. Цісар Вільгельм повідомив власноручними письмами князів нїмецкого Союза про зміну канцлера. Вістці про вручене димісиї всіх міні
стрів і секретарів стану заперечує ХогЗй. А1І».
а також уступленє віцепрезидента міністрів Мікєля не нотнерджає ся. Першою задачею но
вого канцлера буде жадане до парламенту, що
би ухвалив кредит на кошти китайскої експе
д и ц ій . Канцлер стане правдоподібно на стано-
в и с к у , що експеднцип мала наглу цїху і тому зарядив єї цісар з конечности.
Звісна нї.нецко-анХлгйска умова в кнтайскій справі викликала в росийских кругах ечудовннє і невдоволенє. Росинска нраса обговорює єї в неприхильнім тоні. Петербурский «Герольд» ви
дає суд, що нринятє сеї умови льордом Сель- сбером є неморальним і легкодушним поступ- ком? який виявляє єіо брак довіря до І^осиї Анґлїйскі дипльоматн прикладають, здає ся, до росийскої чесности ту саму міру, що до своєї власної. «Бєрж. Бєдомостї* уважають сю цілу у- мову загодочною, бо прецінь всі держави зго
джують ся на удержанє нети кал т о с т и китай
скої териториї і до того не треба було аж осіб
ної умови між Анґлїєю а Німеччиною. «Нов'оє Время» нобоює ся, що сей крок обох держав утруднить розпочате мирових переговорів. — Француска нраса нриияла з недовірєм вістку про анґльо-нїмецку умову. Одна єї часть напа
дає на міністра заграничних справ Делькасого, що допустив до зізольовапя Франциї, друга часть іисинуує льондоньскому і берлиньскому правительству, що поза оповіщеною умовою,они заключили ще важні, тайні постанови і услівя.
Се підозрінє заперечує Хаііопаї 2 і8. рішучо на підставі інформаций з компетентного жерела.
Взагалі француска нраса уважає сю умову ве
ликим успіхом політики анґлї'Йского премієра, зверненим в вершій лінії против Росиї. — Ж а д -
С и д їл и т а м с к у ч н і п ііт и . П и с а р ч у к и п о г а н и х в ір ш Великії терпіли муки,
їм авязаиі були і руки, Мов у Татар терпіли плїн.
Т а м ж е . стр. 23. пісня III.
з на з держав не дала ще відповіди на запроси
ни до ириступленя до нїмецко - анґлїйскої у- МОВІІ.
Н о в її її к и.
— Календар. В ч е т в е р : гр.-кат. Прова, Ан дроника; рим.-кат. Івана Кантого. — В п я т - н и ц ю : гр.-кат. Капра, Агатоники; рим.-кат. Ева-
риста.
— Всї письма в справах дяківскої льотериї,—
винявши грошеві посилки, котрі належить як і доси посилати до «Народної Тонговлї* — про
симо адресувати: Канцеляция дяківскої льоте риї. Львів, ул. Коперпнка, ч. 36. — З а Комітет:
О. Танячкевич.
— Рускі путники виїхали дня 22. с. м. до Ри
му під проводом о. мітрата Білецкого. Межи у- часниками було найбільше сьвященпків і селян з повітів коломнйского, рогатіїпьского, бобрецко- го і тернопільского. Дорога веде на Стрий, Бу
дапешт до Рєки, звідтам кораблем до Анкони, а з Анкони зелїзницею до Риму. Путники при
будуть до Риму імовірно дня 28. с. м.
— Прокураторсні біретн. Міністерство судів- ництва розпорядило, щоби прокуратори накла
дали на голову біретн не лише в часі оголошу
вана засуду, але також підчас своєї промови.
В касацийнім трибуналі' звичай сей уже прн- няв ся.
— З Будапешту доносять: На тутешнім уні
верситеті часті, студентів допускає ся огидних вчинків. Ліберальні студенти ненавидять профе
сора Тімона. котрий належить до католицко- народпого сторонницгва. Проф. Тімон недавно подружив СЯ і їздив з женою до Риму. Коли вчера вернув з подорожі! і вііішов до внк.іало- вої салі, з лавок посипали ся на єго адресу ни- таня: Як вам унлили верші дні подружи, що поро
бляє ваша жена, як ви забавляли ся в Римі і т. нн. В виду такого попедепя студентів про
фесію вийшов зі салі. Унїверситетский сенат зарядив против виновнпків слідство. — Поведе
не студентів сьвідчить про їх здичілість та про глубокпй упадок моральності!. Другим доказом сег<> морального упадку є, що студенти відзи
вають ся до студенток, вписаних на фільософіч- ний виділ, такими словами, щ» віізказатн їх со- р< м їв би ся наймепьше осьвічении чоловік.
— За нелишок го івии. Антона Фішбаха, бать ка трех дїтпй, кравця зі Львова, замордував вчера Ж игмонт Брандес, син реставратора, при помочи каменичного сторожа. Причиною морду було се, що Фішбах в гостинници Брандеса ви
ш і в келишок горівки за 4 сотики на рахунок сторожа, який був єму винен кілька шісток за кравецку роботу. Фішбах покровавлений мучив ся шість годин перед смертню.
— Полковник 3. Мілновский приїхав з Швай- цариї, яко иовномочник нольскої Народної Лїґи, до американьских Поляків, а особливо їх Иаг.
Хм’іа/ки. 3. Мілковскпй, старший вже чоловік, бо числячип около 8 ) ліг, заслужив ся немало для своєі вітчини, так пером як і оружієм. Сво
їми письмами, з котрих віє любов до вітчини та до простого народа, збудив піп віру в буді'ч ність тих, що по 1863. році стратили всяку н а
дію і хотіли брататись з ворогами, та вказував всегда, що в простім народі лежить будучн'іеть ІІо.іьщі. В літературі знаний він є під іменем Т. Т. Єж. 3. Мілковскпй бив ся за свободу під Кошутом в 1848 - 4 9 році, а в новстаніо против Росиї в 1863 р. дослужив ся чину полковника.
Ііамнтає він докладно часи Кирило-Методнєв- ского брацтва і арештована єго основател/н.
О брацтві самім виражав ся яко о чімсь дуже невиннім і дуже дивував ся, що росийске пра вительство поступило собі так строго в сїн справі. ГІамятає також і Драгоманова, з котрим познакомпв ся н ІПваііцариі. Здає ся однак, що ні з членами Кир.-Методиєвского брацтва, ні з Драгомановом блнзших зносин п. Мілковский не мав.
— Два злодії. Ф. Тралюн і Ф. Виніїицкий, на
пали дня 3. с. м. на дім фармера Стравсера коло ЕІі/.аЬеій уііін. У. «1. забрали, всі цїнпїйіні річн, а самого властителя застрілили. Н і вість о тім збігли ся всі дооколичні фармери і од
ного пташка (Винницкого) спіймали зараз до рук, а другого, котрий хотів утечи, застрілили на місця. Труп єго так подїравлен > шротом і ку
лями, що шкіра виглядала мов решето.
— За півтретя години з дерева ґазета. Нк звісно, тепер виробляють напір також з дерева.
Отже в одній нїмецкій фабриці паперу зійшла мова на те, чи можна видруковати ще того са
мого дня Газету на папері з дерева, котре ще рано стояло в лісі. Фабрикант сказав, що не то за цілий день, але за иів дня потрафить таку штуку. Отже заложили ся, хто виграє. Зараз стяли три дерева в лісі, привезли до фабрики, порізали, потерли на масу, зварили, зробили на
пір — і ледви минуло 2 годині 25 мін., уже на тім папері була видрукована ґазета.
— Як проявляє ся страх у чоловіка? Після тверджєня тісихольоґів, страх проявляє ся у ВСІХ людей майже однаково: Волосе на голові
стає дубом, внїшні мязи дрожать. В наслі
док розстрою в дїяльности серця віддих стає скорійшим. Слина висихає в устній ямі; чоловік отвирає, то замикає губи. Коли тревога збіль- шає ся, то єї наслідки є ріжні. Серце бє незви
чайно сильно, або майже цілком перестає бити, так що чоловік омліває; лице блїднїє, віддих стає тяжким, а нїздра розширяють ся. Всї мязи костеніють і корчать ся конвульсийно. Руки ви
тягають ся вперед, немов до оборони. Деколи проявляє ся нечаяннип і нестримний наклін до утечи. З горла продерає ся страшний крик.
Тяжкі краплі поту виступають на цілім чолові- цї, а опісля сили опадають і умисл перестає дїлати.
— Новий доказ, що земля є кругла. Найбільше переконуючим доказом круглости землі є те, що єї можна доокола об'їхати. Ба, але з півно- чи на полуднє, через оба бігуни землі, ще ніхто не об'їхав. Є, що правда, і на то доказ, що зе
мля є округла і в напрямі з нівкочи на полу
днє, але той доказ не є того рода, щоби так дуже впадав в очи. Аж тепер відкрив один приватний італїяньский учений новий доказ, а іменно такий: Як звісно, на місяци видко те
мні пляпи, що виглядають якби лице. Отже коли дивити ся на місяць з північної півкулі землі, то видко просто, очи в горі, уста в до
лині: коли же дивити ся з полудневої півкулі, з Аргентини, то видко місяць до гори ногами, очи в долині', а уста в горі. То добачив один Італїлнець, іцо недавно вернув з Аргентини і розповідав о тім своїм приятелям, котрі не хо
тіли єму вірити. Они спитали маляря-портре
тиста Андрія Фосаті в Тосколяно, котрий у вільних хвилях займає ся також астрономією, чи то може бути, а той розваживши річ добре, п і з н а в справедливість емігрантові!. Щоби же зовсім бути певним річи, написав Фосаті лист до професора Скіяпарелл'іТо, директора зьвіз- дарнї в Мілані, і спитав о єго гадку. Скіяпаре- ллі відповів, що спостережене є зовсім добре і вірне, але здає ся, що о тім нема гадки н ні
яких астрономічних ділах анї в описах приро
ди, і що се є дійсно відкритєм, новим доказом круглосгп землі.
— Ц к. Дирекция зелїзниць державних опс- ніщує:
Пристань на В ислї в Надбежезю.— Сим подає ся до прилюдної відомости, що на істнуючій від 5. мая 1897 пристани над Вислою в Над- бжсзю, стациї ц. к. зелїзниць державних уря
джено окрему стацию: Надбжевє за пристань на Вислї, служачу виключно д л я заграничпого руху товарового з Висли па велїзниую або па відворот і творячу в той спосіб безпосереднє, полученв поміж ц. к. австрнискими зелізницями північно-східними а росийскими і нїмсцкими пристанями над Ви слою, я к і з морем Балтнйским через 1' даньск, ■—
Носилки в повисших реляциях належить адре сувати до стациї: «Надбжезє, пристань па Вислї*
і то або до кпмерция.іьної агентури і бюра сне дицийного ц. к. австр. зелїзниць державних для пристани надвисляньскої «Ґольдлюст і Ска< або також до якого иньшого відбирателя. Ф ормаль
ності! граничні і цлові, як також переладованв товарів з возів зелїзничих на кораблі па Вислї і на відворот полагоджує виключно комерци- яльна агентура і бюро спедицийне ц. к. австр.
делїзинць держ для пристани надвисляньскої
«Іольдлюст і Ска«. Належитостп комерцияльно:
агентури за згадані чинности є подані в части П, розділ А. під IX і XII льокальної тарифи то
варової ц. к. австр. зелїзниць держ., о скільки нема для поодиноких зелїзничих союзів безпо- середннх ціп тарифових до Надбжезя пристани на Вислї, п котрих ті належитости зачислені.
— Дрібні вісти. Вистава овочів в Тернополя представляє ся сьвітло. Вистава буде отворена нкл очно до 25. с. м. — Шеста і иослїдна в сім році кад-нгТия присяжних судиїв у Львові роз нічне ся дпя 19. падолиста. — Недавно тому заложили Русини з М.іуВеІсІ, в Спол. Державах свою сторожу огпеву. В Олнфантї огнева сторо
жа, зложена з Русинів і Словак'в істнує вже від кількох літ. — В 1898 році' Сполучені Дер
жави мали 25.<'00 війска, котре коштувало край 23 мілїони доларів на рік. Тепер мають 100.000 вояків, а утримане їх коштує річно 135 мілїо- нів.
Т е л е г р а м и .
Відень, 24. жовтня. Тутешнє товариство Ге
ографічне іменувало кн. Абруцців і предсїдате- ля «Наукової Академії» у Відни, проф. Зіса, почетними членами.
Берлин, 24. жовтня. Дотеперішний секретар бар. Ріхтгофен іменований секретарем стану в уряді заграничних справ.
Париж, 24. жовтня. На виставі в відділі' моторів пук котел, при чім 5 осіб потерпіли тяжкі потовчена.
Вещинґтон, 24. жовтня. Доносять, що ґр Вальдерзе заявив, що війна в Китаю вже по-
кінчена, тому надіє ся, що небавом єго відкли
чуть до Німеччини.
' Берлин, 24. жовтня. Бдаро Вольфа доносить з Пекіну, що там прибув ново-іменований посол нїмецкий, Мумм.
Йокогама, 24. жовтня. Урядово вістять, що вожди росийских і нїмецких війск заключпли переговори, тііеля яких Росия обійме провід над зелїзпицею межи Янґтон а Ш ангайкваном. Со
юзним державам прислугує право, уживати тої зелїзницї.
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.
Справозданє з дїяльности «Храєвого Союза кредитового*, стоваришеня зареєстрованого з об- межепою порукою у Львові за час від 1. липня до 30. вересня 1900. р.
С т а н Д О В Ж . Н И Й :
1. Уділи членьскі . . . . 23.256 кор. 48 сот.
2 Фонд резервовии . . . 723 п 96 „ 3. Вкладки щадничі . . . 277.908 „ 26 „ 4. Сальдо відсоток . . . . 9.634 П 36 ,і 5. Специяльна резерва . . 96 « 86 „ 6. Непіднята дивіденда за р.
1899 ... 495 „ 08 „ 7. Решта чистого зизку з р.
1899 ... 91 „ 88 „ Сума . 312.206 кор. 88 сот.
С т а н ч и н н и й :
1. Уділені позички . . . . 286.963 кор. 08 сот.
2. Інвентар . ... 754 „ ю „ 3. Л ь о к а ц и ї... 18.265 „ 39 „ 4. Папери фонду резервового 697 „ 05 „ 5. Кошта адмінїстрациї . . 4.210 „ 73 „ 6. Готівка в касі . . . . 390 „ 79 „ 7. Друки товариств . . . 925 „ 74 „
Сума . 312.206 кор. 88 сот.
О б о р о т н м і с я ц я х : Уділи:
Копець липня 1900 р. . . . 22.708 кор. 48 сот.
„ серпня „ . . 23.060 „ 48 „ ,, вересня „ . . . 23.256 „ 48 „
Число членів: 301 з 485 заявленими удї- лами в сумі: 24.250 К. 3 кінцем червня 1900 р.
було 289 членів з 463 заявленими уділами.
Вкладки щадничі:
Копець лпшія 1900 р. . 259.648 кор. 02 сот.
„ серпня „ . . . 274.705 ,, 38 „ ,, вересня „ . . . 277.908 „ 26 „
Уділені позички (стан)
Копець липня 1900 р. . . . 280.016 « 36 ,,
„ серпня „ . . . 280.761 „ 86 „
„ вересня „ . . . 286.963 » 08 „ Стан кредиту товариств з кінцем вересня 1900 р.: 1. Городок 6.000 К., 2. Острів 1.850 К , 3. Бережани 12.600 К., 6% 8.000 К., 4. Стапи- славів 9.800 К., 5. Чернівці 6.000 К., 6. Стрнган- цї 360 К„ 7. Ляхівці 2.600 К , 8. Стрий 6.000 К., 5°/в 4.000 К , 9. Скнилів 1.600 К., 10. Теребовля 2.000 К., II. Вишатичі 2.000 К., 12. Калуш 5.000 К., ІЗ. Самбір 4.000 К , 14. Немирів тов. 2.000 К , 15. ІІемнрів «Просьвіта* 1.000 К., 16. Радимно 3.000 К., 17. Рогатин 5.000 К. — разом 82.210 К.
Люстрациї товариств переведено в отсих касах: в Острові, Немирові, Калуши, Рогатині, Винниках коло Ж овкви, Золочеві і Самборі (дир. Паньковский), як також в Копичинцях, Тернополі! і Теребовли (дир. др. А. Озаркевич).
Нові товариства: Повітове Товариство кре
дитове на повіт львівский — зареєстроване; так само в Борщеві; в Сокали і Бібрцї відбули ся збори оснонателїв — на підставі наших інфор- маций; до Ж овкви і Скалата висилано відцо- ручника в цїли підготовлена справи, та понаглю- вано Снятин і Городенку, а вкіици оголошено інформацию до закладаня повітових товариств кредитових. — Взагалі до «Краєвого Союза кре
дитового* приступило до тепер 28 товариств кредитових, з того 4 нереєстровані.
Від часу заснована товариства уділено 128 позичок векслевих і 16 позичок гіпотечних.
В рахунку позичок уділених уміщено також ра
хунок біжучий товаришів зелїзничих на ви
купно Грунту парцеляцийного в остальній квоті:
11.274 К. 87 сот.
У Львові дня. 7. жовтня 1900 р.
