Ruslan. R. 8, č. 34 (1904)

Ч. 34. Львів, пятниця, дня ІЗ. (26.) лютого 1904. Річник VIII.

Передплата

на >РУСЛАНА< виносить:

в Австриї:

на цїлий рік . . 20 кор на пів року . . . . 10 кор на чверть року . . о кор на місяць . . . . 1 / 0 кор

За границею:

иа цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків иа пів року . . 8 рублів або 18 франків Поодиноке Ансло по 10 сот.

«Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а не возьм еш мнлости і віри не возьм еш , бо руске ми серце і вір а руска.« — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Ш аш кевича.

Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх сьвят о о '|3 год. пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана« під ч. 1.

пі.Дзмбравского(Хорунщини).Екс­

педицію місцева в А ґенцпї С.о- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише на попереднє застереж ене. — Реклям ациї неонечатані вільні від чорта. — Оголошенії зви ­ чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеїія но 3 ) с. від стрічки.

Безвиглядна політика.

(X) Імовірно 29. с. м. покінчать деле­

гацій свою роботу, а відтак пильною спра­

вою б передовсім ухвалене рекрутацнйного закона, позаяк нравительство і так уже було приневолене відрочити бранку до цьвітня. Насуває ся отже питане, чи дер­

жавна рада буде спроможна ухвалити зга ­ даний закон? Зібрана в перших днях лю­

того у Відні п&рляментарна комісия моло- доческого клюет, а опісля викопний виділ сегож стороншштва в Празі признали були вправдї, що нема ніякого поводу зміняти політичне поступованє в посольскій палаті супроти міністерства д-ра Кербера, одначе здавало ся, що як давнішнє, так і тепер молодочехн не будуть спиняти ухваленя рекрутацнйного закона.

Але тимчасом склали ся події, які ще більше заострили становище ческих послів супроти міністерства д-ра Кербера. Марша- лок ческого сонму кн. Льобковіц відніс ся на основі ухвали краєвого виділу до мінї- стра-президента з домаганєм, щоби скли­

кано чесний сойм для ухвалена підмог для потерпівшого від елементарних шкід населеня. Мінїстер-ирезидент відповів на письмо маршалка, що на основі єго інфор- маций нїмецка обструкция буде так довго тривати в ческім соймі, поки не устане ческа обструкция в державній раді. Задля- того не можна сподївати ся в ческім сой­

мі так довго успішної роботи, поки дер­

жавна рада не залишить обструкциї. Скоро сповнить ся се услівє, мінїстер-ирезидент радо хоче вволити бажашо краєвого виді­

лу і скликати ческий сойм, позаяк се ду­

же добре відчуває, що край наслідком фі­

нансових клопотів і елементарних нещасть опинив сн в труднім положеню, а не може собі порадити иншим способом, не маючи в краєвих законах § фу 14-го.

Се письмо ческого маршалка і відпо­

відь мінїстра-президента кидають ярке сьві- тло на сучасне політичне і парлямцнтарне положене в Австриї. Чехи спинили всяку роботу в державній раді на перекір прави- тельству і Німцям, а Німці у відплату за се затарасували дорогу до успішної робо­

ти в ческім соймі. А позаяк Чехи домага- ють ся скликаня сойму, . щоби ухвалити підмоги для своїх виборців, потерпівших від елементарних шкід і тим винагородити їм хоч вчасти бевплодність державної ра­

ди, отже Німці опирають ся всякій роботі в ческім соймі, щоби тим наглядно дока­

зати безилодність ческої політики. Обидва противники обстають завзято при своїй постанові, яка видає ся їм найпригіднїй- шою, щоби приневолити противника до зміни політики, а вислїд сего завзятя є такий, що ані державна рада, ані ческий сойм не спосібні до успішної роботи.

Др. С т р а н ь с к и й , заступник голови молодоческого клюбу, виступає в своїм орґанї Ь

ісіоує

Хоуіпу вельми остро супроти мінїстра-президента задля відповіді! крае- вому видїлови ческому. Окрім того остро докоряє ческим аграрникам за їх супліку

писану до д-ра Кербера. як і краєвому ви­

дїлови за єго домагаї . сеймової сесиї, гіо- заяк все те є лише водою на млин д-ра Кербера. Др. Страньск,:й каже, що бороть­

ба Чехів проти правйтельственної системи вимагає саможертви і герпеливости.

В

най- крнтичнїйшій хвилі ішвело ся Чехам спи­

нити державну машину, а тепер повинні були сьвітзвн доказати, що ческий нарід не буде рвати ся за кюіеними єму матери- яльними користями. Ухвалене водних ка­

налів і заключенє рцзєму задля підмоги для Праги не принесе слави ческому на­

родові!. Елементарні шкоди можна зл аго ­ дити позичками в краєві.м банку, а нарід повинен боронити ся. ї Др. Кербер осуджує нїмецку обструкцию, однак В

ДІЙСНОСТІ!

роздратовує її проти Чехів.

Такни погляд висловлює др. Странь­

ский, котрий недавно ще в раді державній осуджував обструкцию яко нісенітницю.

Тимчасом в староческім дневнику Ніаз Ха- гойа висловлює ся якийсь визначний полі­

тик ось як про політичне положене: »В правительственних кругах зачудовані вель­

ми тим, що Чехи уважають погрозою від­

повідь д-ра Кербера маршалкови Льобкові- цовп. Пі один зворот в ї ї ,і лисії не окраь- дує такого розуміня, а висловлено там ли­

ше журбу, що скликане сойму було-б без­

успішне супроти нїмецкої обструкциї. Сю ціль, можна осягнути лише рівночасним оживленєм закостенілої державної ради.

Нравительство не винно такому станови річи, се вислїд цілого політичного положе- ня. Нравительство застерігає ся проти ін­

синуації!', начеб то оно викликало обструк­

цию в ческім соймі, а така інсинуация має лише метою роздратувати ческу прилюдну опінїю проти иорозуміня правительства з ческими послами.

Недавно також др. Г І а ц а к промовляв на вічу за тим, щоби ческі посли не зали­

шали обструкциї, а навіть для війскового закона не повинні зробити виїмки. Ся та­

ктика могла перед двома-трема роками ро­

бити вражінє, позаяк остре поступованє в нинїшйцх часах більше припадає до впо­

доби виборцям, як спокійне і поважне.

Така тактика могла навіть мати певні успі­

хи тоді, коли нравительство було зобовя- зане до певних речинцїв. Одначе тепер др.

Кербер не має примусових речинцїв, § 14.

дає вигідну нагоду полагодити всі держанні конечности без державної ради. Одначе хоч молодочехн се дуже добре бачать, не хотять залишити обструкциї з огляду на ческих аграрників і социнл-демократів, які вже чатують на се, щоби заняти їх місце (останними часами знов втратили оіш 2 мандати при доповняючих виборах). Отже хоч бачать безилодність і безвиглядність своєї теперішної тактики, хогять остати послідовними і через те не допускають до ніякої роботи. А иа тім, що они таку без- виглядну політику ведуть, що так завзято спорять Чехи і Німці, найгірше виходять инші, слабші народности в Австриї, а між ними і Русини, котрим через те відібрано спромоі’у, допоминати ся о свої потреби і права.

Япаньско-росийска війна.

Квестиї нарушеня Япанїєю міжнародного права про иевтральність, які ми вже піднесли онодї, найшли тепер свій вираз . в урядовім ро- сийскім комунїкатї. Іменно мінїстер заграничних справ ґр. Лямбсдорф звернув ся до д и п л о м а ти ­ чних заступників Росиї за границею з ось якою нотою: Від хвилі зірваня дипльоматичних зно­

син межи Росиєю а Яланїєю, нравительство в Токіо допускає ся явного нарушеня загально признаних правил що до взаїмних відносин межи цивілізованими народами. Не входячи в подрібні випадки нарушеня сих правил зі сторони Япанїї, росийске нравительство вважає конечною річию звернули бачну увагу держав на япаньскі знаси- ля іцо-до Кореї. Независимість та інтеґральність Кореї; як зовсім самостійної держави признали всі держави. Сї засади признані також в першім артикулі трактату з Сімонасаки, а специяльний трактат, заключений в тій цілії дня 17 (ЗО) сі­

чня 1902 межи Анґлїєю а Япанїєю містить по­

тверджене умови з Сімоносаки. Так само виска- зано ті засади у француско-рссийскій декляра- циї з 3 (16) марця 1902. Перевиджуючи небезпе­

чність можливої усобиці межи Росиєю а Япанї- єю, звернув ся корейский цісар з початком сі­

чня 1904 р. з обіжником до всіх держав, в якім повідомлює про свою постанову захована як найстрогійшої нейтральності!. Сю заяву приняли держави з прихильностию, а ратифікувала їх також Росия. Росийский заступник в Сеулю ви- сказав офіцияльно корейскому цїсареви подяку за сю деклярацию. ГІомимо тих всіх трактатів і зобовязань япаньске нравительство насуперек міжнародному праву, як се тепер на підставі строго стверджених фактів доказано:

1) Перед отворенєм неириятельских кроків против Росиї висадило на сушу свої війска в са­

мостійній корейекій державі; 2) відділом своєї ескадри дня 8. лютого, се є 3 дни перед випо- відженєм війни устроїло наглий напад в централь­

ній пристани Чемульпо на два росийскі воєнні кораблі, яких к о м а н д а н т и н е б у л и п о в і ­ д о м л е н і про зірване зносин з Япанїєю, бо Япанцїв злосливий спосіб з д е р ж а л и д о р у ч е ­ н е р о с и й с к о ї т е л є ґ р а м и н а д у н ь с к і м к а б л и і з н и щ и л и д р о т и н а К о р е ї . По­

дробиці сего обурюючого нападу на росийскі кораблі находять ся в оголошеній урядово теле­

грамі росийского посла в Сеулю; 3) мимо єству- ючих міжнародних правил, якийсь час перед розпочатєм воєнної акциї — т о р г о в е л ь н і р о с и й с к і к о р а б л і , які находили ся в нев- тральних коренених пристанях забрали Япанцї як воєнну добичу; 4) корейскому цїсареви з а я ­ влено за посередництвом япаньского посла в Се- влю, що Корею тепер уважає ся, як остаючу п ід я п а н ь с к и м з а р я д о м і остережено єго що колиб не слухав Яванців, війско обсадить цїсарску палату; о) за посередництвом францу- ского амбасадора візвала Яианїя росийского за ­ ступника в Сеулю, щоби з росийским персона- лем і консулем опустив Корею; 6) В пересьвід- ченю, що всі наведені факти є обуряючим на- рушенєм міжнародних прав, росийске правитель- ство вважає своїм обовязком звернути ся до всіх держав з протестом против такого поступо- ваня япаньского правительства, в певнім ожида- ню, що всі держави поділять становиско Росиї.

Рівночасно перестережено корейске правитель-

2

ство, що з причина нелегального нрисвоєня собі нласти на Кореї Яванцями, розпорндженя, видані корененим правительством під впливом Япанїї, уважає Роеия неествуючими.

Нові вісти.

Росийска аґенция доносить з Порт-Артура, що в ночи з дня 22. на 23. с. м. япаньска еска­

дра виконала новий атак на ГІорт-Артур. З а ­ вдяки чуйности росийскої флі.оти атак не удав ся. Чотири кораблі, наповнені легко запальними, вибуховими материялами, які Япанцї хотіли впро­

вадити до Порт-Артура, не вирядили жадної шко ди, але самі в части затонули, в часи розбили ся. Два япаньскі торпедові судна, які супрова- жали ті кораблі, знищила росийска фльота.

На суши Яванці не поступають в своїх во­

єнних кроках, бо настав тепер легіт і дороги в Кореї страшно розкисли. Парисвий Маїіп доно­

сить з Харбіна, що Япанцї оголосили детронїза- цию корейского цісаря і анексию Кореї в заряд Япанїї. Бюро Райтера доносить з Токіо, Ие.мов то зі справоздань тамошних банків виходить, що субскрииция на народну воєнну позичку в квоті 100 мілїонів єнів, принесла майже чотири рази стілько. Навіть слуги і робітники взяли у- часть в субскрипциї. Як пересаджена ся вістка, показуєсь з цифрового зіставлена. Япанїя має ко­

ло 40 мілїонів населеня, отже на кождий мілїон випало би 10 мілїонів субскрипциї. А що єн має в вартості! 480 К, так ся сума на наші гроші мусїла би попятити ся. Се,так, як би Га­

личина спромогла ся на 200 і кількадесяти м і­

лїонів позички! А в Япанїї тимбільше се немо­

жливе, що се гористий убогий край,далеко мен­

ше культурно розвинений як Галичина, а вже і так доволі ослаблений дотеперішними податками на оруженя.

Льондоньский Біапйагй доносить, що на шляху між Харбіном а Владивостоком Чунґузи збурили шлях зелїзницї на просторі 70 миль.

Також і на сибірскій зелїзницї транспорт війск дуже утруднений задля непривітної, зимової по­

ри. Проявляють ся ріжні недуги між війском, а брак лікарів. І справді' така подорож через три до чотири тижні без перерви, в замкненім, нео- гріванім, товаровім ваґонї, якими мусять транс­

портувати війско на далекий Схід, є далеко страшнїйшою мукою, як сама війна, хотьби се­

ред найтяжших обставин.

Політичний перегляд.

Ж иєм о під знаком війни. Зі всіх сторін відзивають ся воєнні відгуки. Передовсім всякий уважає своїм обовязком зазначити своє стано- виско супротив япаньско росийскої війни. Поль- ска »1і§а пагосіодаа», яка иереняла на себе права і завдапя >ггайи пагойом'е^о», видала відозву під адресою иольского населеня в росийскій держ а­

ві. Польскі часописи не заміщують сей відозви, анї не подають єї змісту, а тільки N. КеГогша

висказала ся, що • фразеольоґією, пригадуючою студентскі роботи, иереладована ся відозва і має передовсім одну хибу: є лишньою, зовсім ли­

шньою. . в найліпшім разі». Також і варшавскі социялїсти видали иламенну відозву, яку містить Киг)ет Іищмгькі, а яка кінчить ся словами: »Нєх жиє нєіюдлєГла, еоциялїстичиа Пояьска!»

Поминувши то, що такі держави як Австро- Угорщина і єї сусіди знайшли ся ще в більшій як доси небезпечности, воєнний настрій проявив ся навіть аж на ніренейскм нінострові. Іспанія мобілізує війско, котре має вислати ніби то для бережена своїх портів, положених при головних лініях. На острови канарийскі мають відійти си­

ми днями два полки і 4 батериї. Впрочім міні­

стерство війни держить рухи війска у великій тайні та й годі знати, в якій цілії вони відбува­

ють ся, бо по правді н хто і нїчо не грозить іспаньским портам. Можна би в тій мобілїзациї добачувати якусь звязь з Анґлїєю, але президент міністрів Мавра заперечив тому, мов би був я- кийсь іспаньско анґлїйский союз. Зачувати на­

віть, що Португалія постановила змобілїзувати 15.000 війска. В виду того не можна дивувати ся, коли від часу до часу вирине чутка, що й А стро-Угорщина лагодить ся до мобілїзациї;

наша держава мала би до того в сій порі може більшу причину, як яка инша. На балканьскім півострові мабуть не прийде до спокою, мимо того, що в сій хвили надходять звідгам успоко- юючі вісти. ІІоменші балканьскі держави, здаєсь.

не схотять нарушити мира, бо ввиду того, що Роеия загіутана у війну на далекім Сході, не мо­

жуть надїяти ся на єї поміч. Але инша річ, чи Туреччина не спонукає

їх

до війни. Волгар- ский аґент дипльоматичний в Парижи Золотович сказав одному з дигільоматичннх інформаторів Газети Тетрз, що Болгарин рішила ся нині біль­

ше як коли небудь не робити нічого, що могло би нарушити мир. Але инша річ, чи Туреччина схоче так само поступати. Туреччина збирає за- єдно війско над болгарскою границею, гнобить у себе болгарских підданих і робить шкоду бол- гарскій торговли. В Царгородї — каже Золо­

тович — взяла знов від кількох недїл пе­

ревагу воєнна гіартпя. Турки раді з того, що Роеия має війну на далекім Сході, а фанатизм турецких урядників стає щораз більший. Згад а­

ний інформатор, Ж орж Вілїєр, додає до того:

Мені видать ся, що в Льондонї і Парижи займ а­

ють ся справою спільного виступлена в Царгоро­

дї і Софії і уважають єї за імовірну.

Але і в самій Австриї боєві сурми начиня­

ють чимраз голоснійше відзивати ся. Вістки про приготовлене до мобілїзациї не сходять з дне- вного порядку, а настрій всіх орґанів, близьких воєнним кругам виражає ся в загалі: ліпше ма- шерувати чим стояти. Вправдї N. Гг. Ргеєзе за­

явила, що Австрия буде тілько боронити ся пе­

ред окупациєю Альбанїї Італією, щоби береги Адрийского моря сего одинокого морского ві­

кна нашої монархії, не стали ио обох сторонах італїйскнми. Однак ВеісЬз^еЬг дораджує окуна-

цию аж по Солунь, а МіігіагізсЬез їУосгіепЬІаІІ обстає за окуиациєю Сербії. Против сего не м а ­ ла би також і Роеия нічого, яка для себе резер­

вує... Болгарию. а населене гих країв так вже умучене непевностию відносин, браком ладу і державної думки, що радо бачили би таку зміну

у

себе. Такі погляди і змаганя можуть принести ще не одну несподіванку.

Н о в и її і: п.

— Календар. В и я т н и ц ю : рускокат. Марти- нїяна; рим.-кат. Вальбурґи. — В с у б о т у : ру- ско-кат. Авксентія: рим. кат. Александра.

— Самохвальба культурників В к 40. львів­

ского Рг7.Є8Іцй-у звіщають з Т е р н о п і л ь щ и н и , що в Б е р е з о в и ц і в е л и к і й Поляки не мали костела і сьвященика і були ириневолені(?) хо­

дити до церкви та мимо золі приставати д> ру- ского обряду (як хто перейде з руского обряду на латиньский, тоді По інки мають вим >вку:

Іаі № .іейеп Ран ВЩ). Тепер заходом дідича Сер- ватовского прилучив азхиеп. Вільчевский Взре- зовицю до лат. парафії в Буцнзві, і як запевняє тернопільский культурник в Рг/єаІ^-І ї, наступи­

ла з того часу велика зміна в Верезовицї. Ко­

стел в неділі і сьвята відчинений наповняє ся парафіянами а науки гол ішені сьвящеником і сердешна опіка над людом властителів сего се­

ла спричиняють, що люд двигає ся там м ате­

рії яльно і моралі но.

Отже знаючи Березовицю велику від більш як 40 літ можемо запевнити, що все те є пу­

ста самохвальба культурників, бо Березовицч здавен давня була осьвіченою, праміряою і за ­ можною громадою, а підвалини до сего поло­

жив донголїтний, многозаслуженпй і взірцевий парох і декан И о с и ф С к о м о р о в с к и й , попе­

редник теперішнього ириходника. Своїм справді батьківским поступованєм. дбалоспо о церкву і школу умів собі нок. Скоморовский зєднаги велике иоважанє не лише в громаді, але й в ці­

лій околиці і єго заходам треба приписати, що Березовиця велика була здавна приміркою гро­

мадою і не потребувала аж такого культуртре- ґера, як лат. ііриходник з Буцневи, про котрого можна-б чимало розказати. ЇУіесІга зазіегігі, )ак кіо зіесігі, а ми не хочемо сего виволікати, лише радимо не убирати ся в чуже піре, чужі заслу­

ги собі приписувати. Культура і моральність бу­

ла давно вже в Березовицї великій, иїм ще по­

чав нею опікувати ся п. Серватовскпй і кс. Чар- ковский. Барієвії єаі.

— Загальні збори член е тов-а ..Шкньна Поміч * у Львові відбудуть ся в неділю ДНЯ 28. С. М о 4. год. з полудня в комнатах • Рускої Бесіди*, ринок, ч. 10. На порядку дневнім поставлені:

звіт з дїяльности виділу, виб р нового виділу і внесеня членів. — Було би пожаданим, щоби приятелі наших шкіл зібрали ся н більшім чи­

слі і застановились над збільніаіочими ся по?

требами бідної рускої молодїжц.

Пожарний „Сокіл'* в Тейсарові, жидачівско- го повіта, засновано на статутах львівского

• Сокола*. Статут затвердило вже намісництво.

— У вчерашцім числі „Руслана" оголошено за ­ сноване пожарного „Сокола** в Кавчім, стрий- ского повіта, а мало бути в Кавчім К у т і .

— Про отворенє пожарного „Сокола" в Ляшках мурованих коло Львова пишуть нам: Дня 21. с

Богдан Легший.

В касинї.

Сиділо їх кількох при довгім, зеленім столі, переглядаючи часо­

писи.

Б сусідній кімнаті на право сту­

кали білярдові кулі а через двері на ліво лунав бренькіт шклянок.

• З а здоровлє пана совітника!*

• Най жиє пан начальник!»

• Многая літа!*

• Піє Куба до Якуба...»

Весело буває в наших маломі- сточкових касинах на сьвятого пер­

шого. Дуже весело!

Панове при зеленім столі чита­

ють дальше. їх не обходить анї бі- лярд, анї весела забава при шклян- цї, вони тонуть з душею і з тілом в краєвій і заграничній політиці.

• З тої Македонії поганий воз- дух віє*.

• А най там тая дич виріже ся

до лаби. Що нас то може обхо­

дити?*

• А читали панове, що убийии- ки в Білгородї були заплачені, як звичайні різники? Коштувала тая різанина, щось триста тисяч*.

• Ладний гріш!»

• Боже милий! Чого то нині не зробить чоловік для гроша!...»

В тім один з них з гнівом ки­

дає від себе часописи і глядить в вікно. Зіває, аж крісло тріщить і каже, мов від нехочу: >Погано на дворі, навіть не хочеть ся йти до до дому. Може-б так по сотикови візо».

•По сотикови, як по сотикови

— відповідає другий — але по два, то можна».

Тоді і третий відсуває від себе дневник, якби ему нараз відпала до читання охота і каже:

•Добре. Най буде по два соти- ки. Тільки не підноеїть, панове!»

• Борони Боже» — відповідає перший — Ми так для забавки, як діти.

Потім один з них підходить до

дзвінка і притискає ґузик. З а хви­

лю

являєте

ся служачий, якого н а­

зивають «паном марш алком«, або прямо Гілярим.

• Прошу нам дати нові карти!»

•Трийцять шість?»

• Ні. Двайцягь чотири*.

Гілярий приносить карти, роз­

суває зелений, круглий столик І трьох панів сідає до «короткого».

Той, що піддав гадку, директор повітової каси, в середині'; йому

•під рукою» —- директор від суду а »за рукою» теж директор— лісів.

Директор від каси; — худий, дихавичний чоловічок, з сіреньки­

ми, злобними очима, що безнастан­

но бігають з предмету на предмет, як дві бурі мишки у клітці на к а ­ теринці.

Директор від суду — малий а грубий, не поворогливий, з лицем тупим, яке буває в арештантів, пи­

сарів, швачок і взагалі людий, що заиимають ся сухою, безідейною роботою. Він загикуєть ся і майже за кождим словом говорить: пане, пане.

Директор від лісів, великий, ро­

слий мущина, випасений на сьвіжім воідусї, і на дичині. Його грубий, дещо синявий ніс, сьвідчить, що він не тільки запахом сосон і лісо­

вих квіток, але і вонею алькоголїв деколи любуєть ся.

• Отже, як той казав, не трать­

мо дорогого часу».

• Значить ся, два сотики візо*.

• Але майзля не виключаємо».

: Борони Боже!»

І карти ідуть в рух. Роздає ди­

ректор від лісів. Очи директора від каси бігають за кождою картою, якби єї хотіли перелізти. Тнмчасом уста, якби з очами нічого спільного не мали, всьм хаю ть ся солодко і говорять приязно: «Люблю деколи

• попіграти» собі в такім милім то­

варистві, як нині. На дворі дощ, бо­

лото, а чоловік сидить собі біля теплої печі, між добрими товари­

шами і дістає добру карту. Чи мо­

же бути лучша забава на наші старі літа ?»

•Хто з нас не любив би, як би

ч.

з — м. відбули ся перші загальні зб )рп „Сокола" в

-Лишках мурованих. На збори зійшло ся ціле се­

ло, не виключаючи женщин і молодїжи, а з су- сїдного Малехова примашерував при голосі труб­

ки весь тамошний „Сокіл". Місцеві Соколи уста­

влені в лаву нриватали з всякими почестями дороі’их другів, а так само іциро і сьвяточно витано двох прибувших делегатів львівского „Со­

кола" дд. 3. і Ш. Імпонуюче число Соколів і карність та послух в їх рядах викликували у всіх зібраних зацал і. одушев.іеиє не до онисаня, а много з тих. іцо рівнодуш ю або і ворожо від носили ся до молодого товариства, самі ветуии- ли сейчас.в єго члени. Загальні збори мали ж и­

вий перебіг. Між иніиими промовляли д. Ха- бровский, начальник сокільского стягу з Мале­

хова, д Урбач з Малехова, львівскі делегати і д. Ілия Квінтюк з Ляшок. До виділу вибрано дд.

Василя Квінтюка головою, Інію Квінтюка на­

чальником стягу, а містоначальником стягу д Андрія Заяця. По офіцияльній части зібрані не ревели довший час на товлрискій гутірцї, голо­

вно про розвиток сокільскої ідеї між галицкими Русинами. Коли надійшов час пращапя гостин, зібрані відсьпіва.іи сокільский тими і віднрова д али дорогих госгий з Малехова далеко пола

село.

Сокіл.

- З Начади На вільній американьскій земле в К анаїї настало перед двома роками роздвоєне між рускими емігрантами на релігійній области, І’лубоко релігійний наш парі і опинившись серед стенів і по містах дрібними гуртками відчував потребу духового проводу. Сю обставину вихі- снував епископ-самсзванець Серафим і доти вер­

тів ся по руских кольонїях, поки не підмовив кольонїстів до вибору між собою кандидатів на духовників, яких обіцяв висьвятити. І тлк стало ся. Чверть-інтелїґентні або зовсім темні інднві- дуа, з яких декотрі навіть читати не уміли, ста­

ли „сьвящениками" і мають просьвічати своїх нрихожан і справляти церковні функциї, коли самі навіть паламарями не були би в Галичині, если би ту були остали Ті поїш серафинцї про­

голосили свою приналежність до т. зв. „сам о­

стійної греческо рускої церкви на канадийскій землі" а дня 26. і 27. січня с. р. зібрали ся на віче в Вінніпегу, покликавши на него також сьвітских заступників громад. „Канадийский фармер" подає, що на вічу явили ся кр м сьвіт­

ских делегатів отсї „сьвященики": Ів БодруГ, М. Бачиньскип, II. Неґрич, 0. Вачиньский, В Ко­

зяр. Г. Тимчук, Д. Ярема, І. Данильчук, 0. Кан- дія, Ю. Богонько, Н. Зайцев, А. Яцура, А. Віль- чиньский. Г. Пригроцкий, Ів. Козяр, М. Монча- ленко. Віче почало ся і покінчило ся м олитва­

ми, а „сьвященики" складали на нїм звіт з ро­

боти, яку ведуть в своїх парохіях. Вибрано т а ­ кож „уряд консисторияльний" і „ко.місию до розслїджуванн церковних і шкільних справ".

— Лік проти перестужі. Л іку проти перестужі, скаж е кождий, належать шукати в аптицї або в дроґуериї. Однак М

є

\

у

Уогк Ел?епіп§ Розі від­

крила его недавно в книгарни, замістивши опо вістку отсего змісту: „Для охорони перед п ере->

етужою купи собі добру книжку і сиди в теплій хаті, поки єї не перечитаєш". У нас сего ліку ду­

же мало уживають, а доказом сего повні з.чплї- . спілих книжок магазини наших видавничих фірм,

почавши від Тов-а ім. Шевченка, Педагогічного Тов а, Видавничої Спілки, а скінчивши на авто- рах-накладцях. „Літературний Вістник" має око- ло 800 передплатників, книжки Вид. Спілки в першім році по виданю розходять ся в около 300 примірниках. А прецінь оголошувано, що в

нас є 10.000 інтелігентних родин. Що они чита ю гь? Чейжз не францускі романи в оригіналі!

Пора прозріти, що розвиток письменьствл зави- сить від покупна книжок. Автор якого твори пішли мишам на харч і кватиру, більше не возь ме пера в руки, бо й пощ ) писати, коли не бу­

де кому дати ц ікла д. Щ> літературний доробок є мір по поступу кождого народ і — згадувати мабуть не треба. В сій справі відзивало ся вже тілько голосів, а віднозинп не змінили ся. І сей наш відгомін давних покликів мине мабудь без­

слідно, а може... може під єго впливом купить хто бодай одну добру

книжку

.

— В справі еміґраци' до Америки. Австрийске міністерство внутрішних справ оголосило пере­

сторогу перед еміґрацчєю до Америки. Па осно­

ві коясулярних звітів новоприбувіпн.м до нівн.

Америки емігрантам тяжко найти місце з при­

чини замкненя многих фабрик і підприємств.

Перевезові товариства перевезли кораблями від І. жовтня до 10 падолиста 1903. р. пснщд 27.000 осіб з Америки до Евроии. Більшість подоро жних належ їла до тої саме катеґориї, що їде до Ам-рики на зарібки. Були се переважно Сла- вяни Також амер. «Свобода» перестерігає перед виїздом до Америки на зарібки, а крім того містить ще отсю осторогу: «Най ніхто не йде до Спол. Держів, як не має агрееи до яких не- будь знакомих! Минулого місяця (січня) завер­

нули еміґрацинні пласти з Нового Йорку 129 австрийских емігрантів лиш тому, що не мали ніяких адресів до свояків або знакомих. Між депортованими емігрантами було 50 женщин

з ДІТЬМ И ».

— Социялїст двФравдантом Ж еляш кевич, увя- знений за дефраваацию в Касі хорих будівель­

них р ібігникір, справив ея в тій касі так, як до си ні один дефравдапт. З цїл т.» майна Каси о- стало ледви 205 К готівкою і понад 1000 К за- ляглих оплат у підприємців. Каса мала майна до 20 000 К, в чім було резервового фонду 13.175 К на книжочках гал. Каси щадниаої. Ж е ­ ляшкевич, припутавши готівку з біжучого рахун­

ку, зреалізував щідничі книжочки, а на їх місце підставив сфалшовані, тому і попередні дорічні шконтри каси не могли попасти на слід дефрав- дациї. Аж тепер викрито єї, коли вислано кни- жочки до провіреня в Касі іцадничій.

— Ревізиї у Львові. Львівска полїция певевела вчера пополуднії ревізию у п. Аргура Зелїба, відвічального редактора рускої социялїстичної Газетки „Іскра". Причиною була пачка Газет

„Революціонная Россія", яка надійшла з Ж еневи на адресу п. Зелїба. Газети вислано з почти прямо до полїциї, а полїция зірядила ревізию в мг-шканю адресата. Принагідно позволила собі полїция переглянути річи і папери п. Огородника, співробітника социялїстичної „болі", який ме­

шкає разом з п. Зелїбом.

— Великий пожар якого не бувало в Сполу­

чених Державах ще від р. 1871, с. є від пожежі Чікаґо, навістив тепер місто Бальтіморе, одно із найбільших міст в цілій Америці. Огонь вибух в товарових складах промислової дільниці міста і змагав ся щораз більше, так що тревав аж кіль­

ка днів і ніяк єго було угасити. Всі будівлі на просторі 140 акрів спопеліли, між иніпими упа­

ли жертвою пожару банки, театри, великий м а ­ газин збіжевий і ин. Осібні поїзди попривозили на ратунок пожараі сторож

^і

із Нового Йорку, Вашингтона, Філадельфії і других менших міст.

Та помимо всіх старань годі було огонь здавити.

Щоби перервати лінію пожару, висаджено кіль-

канайцять домів динамітом у воздух, але без­

успішно. В огни під звалищами домів найшло страшну смерть кільканайцять пожарників. Кіль­

ко загинуло людий, ще не знати. Де були вели­

чаві будівлі, там сторчать тепер розпалені зва­

лища. ПІчоду, яку заподіяв той страшний огонь, обчисляють на 200 до 300 мілїрнів доларів. По­

верх согки кораблів покинуло бальтіморску при­

стань, ратуючись від огню.

— ІЗ Станисяавова. Па удержанє ученика Г. Л.

зложили послїдним часом отсї Вп. Добоодїї: Ви.

П. Лукашевский з Домброви З К, Кунцевич, Трач, Мирон, Лукасевич і о. Мотюк по 2 К, п.

Стеблецкий, о. Б іриш, о. Шмериковский, и-нї Баришева, н-на Кйідайска, Сеньковский, Мурия, о. Бородайкевич, п на Ольга Мотюк, п. Савюк, Занкевич, п-на Навроцка і Балицкий по І К, п.

Г. Ш. 36 с і п. Білиньский 10 К, разом 36 К 36 с. Філія «Просьвітя» в Станиславові складає отсим сердечну подяку і просить уклінно Вп.

Патріотів-Добродїїв. щоби і на будуче памятали о талановитім ученику Г. Л, —

В иділ.

Русини! Набувайте 10-коронові облїґациї і переписні картки-льоси Фантової льогериї львів- сного „Сокола", призначені на будову „Дому Со­

кола" у Львові!

Наука, штука, література.

— Блудний син, образ гріху і правдивого пока- яня. С ім в е л и к о п о с т н и х п р о п о в і д и й , написав но чески о. Франц Герцог, на руску мо­

ву переклав о. Плятон Карпиньский. Ж овква 1904. Печатня оо. Василиян. Стор. 122, в. 8°.

Ціпа 2 К. — Проповідництво наше збогатило ся знов о одну книжку, хоч не оригінальну, а лише переложену — однакож дуже цінну, як для сво­

го богатого змісту, гарних образів взятих з жи- тя, так і тому, що змість займаний і прямо при­

ковує читателя або слухача. Знатоки наших най- новійших підручників проповідий відразу оцінять сю книжку високо. Мова перекладу дуже гарна, правописи фонетична. Чистий дохід призначений на будону церкви в Струсові. Замовляти нале­

жить сю книжку в парохіяльнім уряді в Стру­

сові.

Т елеграм и

з д н я 25. лютого.

Відень. Шведский король, який в дорозі на полуднє загостив на кілька днів до Відня, був нині в церкві Капуцинів і зложив вінцї на д о ­ мовинах пок. цїсаревої Елисавети і архикн. Ру­

дольфа.

Відень. Перебуваючі ту угорскі міністри відбули мінїстерияльну нараду над предлогами, які небавом мають війти до сойму.

Мадрит. Вчера вечером повторили ся репу- бликаньскі демонстрациї. Гурти демонстрантів перетягали улицями і сьпівали Марсилїянку, по­

ки полїция їх не розігнала.

Ніючванґ. Ген. Алєксєєв оголосив прокляма- цию до веего населена в Манджуриї, абп пома­

гало роеийскому війску. В случаю непослуху загрозив воєнним судом.

мав таке щастє, як ви» — відпові­

дає директор від лісів.

»Що за щастє. Раз програм, раз виграю, от як то кажуть, «що­

би гандель йшов».

»Е, дайте но спокій. Прецінь ніхто з нас не тяжить, щоби ви програли».

«Я пане, пане, принайменче па­

не, пане — починає белендїти д и ­ ректор від суду, але на него зовсім не зважають, лиш дають карти.

«Два сотикп візо».

«Що граєте?»

«Вісім».

«Стоїть вісім».

«1 для мене шіснайцять».

«А що Бог дав?»

• Око».

«То мало».

«А ви ?«

«Два аси».

«і то не богато».

«Тридцять око».

«Ваші гроші».

1 касиєр з повагою суне до се­

бе «тяг». Згодом перед ним росте мідяна купка, серед якої ту і там проблискують також білі монети.

Натомість перед директором з л'їса зеленїєть ея чисте сукно, а перед паном від суду лежать, як сироти, два останні сотики.

Вони запускають руки в киш е­

ні, витягають звідтам грошеві мі- шочки. а висипаючи з них решту дрібної монети, дають собі слово, десятий раз сього вечера, що як то

«підб* * то цілують стіл і вертають ДО дому.

«Бо то пане, пане, чистий роз­

бій пане, така пане» — белендить судовик, але і сим разом не годен, як слід, висказати своєї гадки, бо з гуком відчиняють ся двері і вхо­

дить двох голосних панів.

«А! Пан доктор! Витаємо!»

«І пан професор! Просимо до товариства!»

«Розумієть ся — відповідає до­

ктор. — Панове того коротшого. А по кілько візо? — сьмію спитати».

«ГІо два сотики».

«Що чую? — кричить профе­

сор. — Алеж то не може бути! То чистий сором для нашого касина.

Лучше в ґузики грати».

А доктор додає: «Ми в «штубі»

висше грали».

«Ту прошу панів — толкує ка­

сиєр — не ходить о виграну, тільки о забавку».

«О е е-ем-о-цию пане» допові­

дає судовик.

«Яка ту емоция, по два сотики візо! — обстає при своїм професор

— Лучше дверми рипати. Граємо по десять гелерів» — каже рішучо і не чекаючи згоди, сунеть ся за стіл.

Грачі роблять місце новим то­

варишам і кажуть подати инші кар­

ти. Тимчасом доктор витягає дві нові короні і з ро імахом кидає їх на стіл, як коли-б пробував, чи пра­

вдиві.

«Так мало?» — питає касиєр.

«У мене нема першого».

«Такий воздух, як нині, то луч­

ше чим «перший». Нежит, інфлю- енца, горло, хрипка.

«І за то всьо дві короні заріб- ку? — кінчить лікар — Бодай вас, з таким містом! Хто ту лічить с я ? Діти і старі жидівки. Якби чоловік не мав дещо зі скарбу, то прийшло

би ся з голоду загибати. От замість богато балакати, дайте кілька «ба­

ночок» виграти».

І гра ночинаєть ся наново; тіль­

ки з більшим житєм. Лиця румянї- ють. руки трясуть ся, карти літа­

ють, як пташки. На зеленому полю зацвитають срібні квітки — корони.

Професор не йде. Він витрясає останні дрібні і кличе слугу.

«Маєте ту решту .моєї платні, сто корон. Дасьте мені їх, як буду йти до дому.

Але скорше ні! Розум ієте? Що- бим вас просив, щобим грозив, що- бим бив — не дайте. Добре ?

«Алеж дуже прошу» — відпо­

відає чемний слуга, ховаючи сто- короновий банкнот.

«А тепер прийесїіь нам фляш- ку червоного вина, того «драхеи- блюту», чи як воно у біса зветь ся«.

«Корона візо».

«Дві лучше».

«І для мене дві».

Забава робить ся інтересна....

(Конець буде).