Ч. 32. Львів, четвер, дня 10. (23. лютого) 1905. Річник IX.
Передплата
■а « Р У С Л А Н А » виносить:
в Австриї:
«а цілий рік . . . 20 кор
■а пів року . . . 10 кор ва чверть року . . і кор на місяць . . . 1'7Сі кор
За границею
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків еа пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских СЬВЯІ О 5 '(з год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експеднцня »Рус.іана< під ч. 1.
пл.ДомбровсиогоїХоруніцннні.Екс- педішия місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі І’авсмаиа.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямацнї неонечагані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціпі 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по Зо с. від стрічки.
Умрім мінарети в Змиєш Державах німічюі Амвріга.*)
(X ) Недавно оповістив З и ґ ф р и д С т р а к о ш цікавий вельми вислїд наукової подорожи в 1904 ропі по Зєдинених Дер
жавах північної Америки,» котра з огляду технічного і економічного повинна би за
нити також наших осьвічених хліборобів або й наше госнодарске товариство »Сїль- ский Господар*. Стракош їздив там в то
варистві віденьского ботаніка, радника двору ііроф. Візнера і поклав собі мету, розслїдити хіричини величезного розвитку і зросту американьского господарства хлї
боробского а іменно вислідити, о скілько на сей зріст вплинули незрівнані природні чинники, а о скілько поступ у веденні го
сподарства*. Для тої цїли вибрав він літну йору, кайважнїйшу для хлібороба, і поста
новив докладно оглянути ті околиці, котрі що до підсоня і якости землі „охожі на наші продукцийні обставини. Єго дорога ішла отже на Новий Иорк, Альбанї, водо- иад Н їяґари, Чікаґо, Мінеаполїс, відтак на полуднє до сольних озер, водопадів Ко- уьопзда, Денвер, Кянзас, на виставку до Сн. Люї а звідси до Індиянополїс, Сінсіне- ті, ГІігсбурґ, Вашінґтон і Філядельфії і назад до Н. Норку. Зробив він понад 15.000 кільометрів зелїзницею а богато також возом і верхом
Хоч Стракош є передовсім промислов
цем, одначе яко цукроварник стоїть він
*) А т е г і к а п і з с і ї е [, а п с І ^ і г І я с Ь а Н , Еіпе Веізезіїпііе топ Зіерііїей ЬігакозсЬ, т і ї 56 АЬЬіІйип^еп и. еіпег Кагіе 187. (Уегіад \¥і1Ь.
Ггіск к. к. НоГЬиЬапбІипй, УЛ^іеп).
блиаше хлїборобского господарства, так що він з тим більшою бачностю слідив
»про,мисл н звнзи н ^іб о р о б ств о м * . Супро
ти односторонних аграрних поглядів буде цікаво, як сей великий; зріст американьско
го хліборобства предсіавляє ся очам до- сьвідченого промисловця, вго поміченя довели не в однім напрямі до зовсім ин- ших вислідім, як досліди нїмецких хліборо
бів, котрі перед ним об'їздили Звдиненї Держави. Коли сі останні гляділи скрізь призму своїх аграрних інтересів нїмецких, і великий зріст американьского хлібороб ства приписували головно великій плодови
тості! томошної землі і корисних клімати
чних відносин, дійшов Стракош. не сну екаючи з ока і сих відносин, до зовсім инших заклю чень: >ГІриглядаючи ся що раз основнїйше способові! хлїборобского господарства, пише він, бачив я, як обста
вини і практичний змисл витворювали ула- дженє в заводові орґанїзациї. котрі своєю простотою ґєнїнльною не в однім напрямі моглиб бути нам взірцем. Мені стало ясно, як велике значінє має для зросту хлібо
робства високо розвитий змисл про звязь єго з промислом і рукодїлєм*. А на инші.м місци на закінчене каже: »Нї в однім краю інтереси хліборобства і ' помислу не зросли ся так тісно як у нашій монархії. Длятого від зросту і розвитку хліборобства зависи- мий є економічний стан нашої монархії взагалі і тому не може бути суперечности між аграрними а промисловими єї цілями до оетанних иослїдовностпй. Також сказо- чний зріст американьскої продукциї без тої пзаїмности нібито суперечних живел не був би можливий і дасть ся пояснити лише сим обопільним впливом*.
Стракош подає в своїй книжці передо
всім образ хлїборобекпх заводів Зєдинених Держав, характеризує ріжні форми госпо
дарства, які витворили ся з огляду на рі
жні веґетацийні полоси під впливом землі і людий, подає ціни Грунтів, доходи землі і робітничі плати, машини, наряди госио- дарскі, тини фарм в слові і образах, обя- сняє докладно годівлю худоби, торговлю і вихісновуванє худоби, садівництво і спо
соби до єго розвитку, що довело в остан- них роках до великаньских успіхів. Оці
нює відповідно збіжеві елеватори і їх зна
чінє для продукциї. Окремий розділ при- сьвячує управі бураків і промисловії цу
кроварному, характеризує устрій рільничого департаменту в Вашінґтонї і хлїборобскі інегитуциї, пробні стациї, рільні школи, зи мові курси для фармерів, котрі розвинули в оетанних часах незвичайну діяльність. В 1903 було таких курсів вже 3179 у всіх сторонах Зєдинених Держав, а в них мало участь около мілїона фармерів.
Все те, що Стракош бачив, було до
брим підготовленєм до оглядин хлїбороб- скої вистави в Сн. Люї, де хліборобство було відповідно до свого значіня в еконо
мічнім житю Зєдинених Держав представле
не. Ціль вистави була, і показати н а г л я д н о , які ступні осягнуло ам хліборобство і які трудності! мало оно побороти.
В оетанних двох розділах подає автор б і л я н с америк. хліборобства на основі статистичних даних, зріст продукциї і ро
бить з сего висновки. Від 1880— 1903 при зрості населеня о 62°/0 зріс видаток жнив о 41% , збір бараболь о 4 6 % годівля то
вару о 48°/°, продукция бавовни о 6 3 % . З загальної суми вивозу 68 9 1 ‘514 міл.
корон припадає 6 0 % на рільні плоди. Евро- па може видержати конкуренпию лише від-
Д И К А З Ь В Т Р ІІН А
(Р г е і^ ііг і).
Штука в З актах Арт. Пінїцлера.
Перевів для рускої сцени Йосиф С т а д н и к .
(Дальше).
В и х ід 4-и й . ПАВЛО, АННА.
ПАВЛО. Панно Анно. Чому ви се сказали ? Чиж ви потребуєте оправдувати ся проти яких небудь закидів?
АННА. Мусїла. Чиж не бачите, що вже не можу заволодіти над собою? Вже мені сил не стає. Приходжу до вас майже непритомна з смертельної трівоги, а тут побіч стоїть ваш друг і читаю в єго лици: що собі думає: ах, ся не
зле відгриває комедию!
ПАВЛО. Чи вам не байдуже про людскі язики?
АННА. В а м — иевно! Вам все одно — знаю.
Але я їх потребую, я мушу жити поміж ними, а всі мене так дратують!... Ах, не знаю, як се перенести!
ПАВЛО. І мене також дратують. Шкода, що не було вас тут перед хвилиною. Булиб ви чу
ли. що я мусів від них вислухати.
АННА. З якоїж речи ?
ПАВЛО. Що не хочу бити ся, а они гово
рять: мусиш, бо такий звичай. І отеє причина,
задля котрої мій старий друг відійшов в такий спосіб. Нїодин чесний чоловік не буде від сеї хвилі приставати зі мною, тому тільки, що не І хочу бити ся з якимсь завадиякою. Тільки, ба
чите пані, не треба сего брати так дуже до серця, але радше сьміятись з того!
АННА. Так, ви можете, бо ви мужчина і і не маєте ніяких обовязків. Вам вільно сьмі-
’ яти ся!
ПАВЛО. Скажіть, пані, тільки одно слівце, а скінчать ся усі ваші журби...
АННА. Знов с е ? Все те саме!?
ПАВЛО. А чомуж би нї ? Тому тільки, що знайшлиб ся люди, котрі би сказали...? Алеж ви знаєте, що се булоб лиш клеветою .. І щож ви задумуєте робити? Знов не маєте нїчо певного!
(Солодко). Так сьогодня ідете домів?
АННА: 3 вами.
і ПАВЛО. Так, наколи ви сего бажаєте. До
бре. А потім ? До кінця літа останете при ма- тери ?
АННА. Правдоподібно.
ПАВЛО. Но — но — а потім ?
АННА. А потім мабуть ностараю ся о яке инше анґажема...
ПАВЛО. І знов начнесь тота сама істория!
АННА. А так.
ПАВЛО. І опять прийде гнів, упір...
АННА. Тільки може слабший...
ПАВЛО. Може. І одного красного ранка спостережете пані на превелике своє зачудова
не, що зісталисьте полюбовницею якогось коме- диянта або офіцира...
АННА (хоче заперечити).
ПАВЛО. Таж се мені все повторяєте...
• АННА. Як се немило звучить в ваших устах! Ні, ах, нї! Се неправда. Ніколи до того не може дійти. Я тільки тут, в тій будї забула, що прецінь вкінци маю ще штуку. Забула про річ нанважнїйшу. А тямите, як часто ворожили ви мені гарцу будучність.. у нас, вечером, коли підповідалисьте мені ролі...
ПАВЛО. Часто? Всего на всего тільки чо
тири рази.
АННА. То було тільки... а, так, правда. А тепер уже як думаєте? Чи могло би бути ще що з мене ?
ПАВЛО. Радше скажіть мені, чи ви тепер стоїте о се так само, як тоді?
АННА. Тоді уявляла я собі се зовсім іна
кше. Але ще дасть ся щось зробити. Як тільки до дому поверну, заберусь знов до праці.
ПАВЛО. Чи маю знов прийти підповідати ролі ?
АННА. Ах, як би се добре було!...
ПАВЛО. Так прийду. А в осени ви пані ме
ні знов відлетите ?
АННА. Можете відлетіти зі мною.
ПАВЛО. Яко ваш секретар, що? Красне становиско! В такім случаю я зробив би вам инше предложенє... (Анна мімічно питає ся) що- бисьмо все могли бути разом, біля себе...
АННА. Як с е ? '
повідними т о р г о в и м и д о г о в о р а м и . Замітна також обставина, що хліборобство двигнуло ся головно уживанєм відповідних машин. Книжка цікава також задля числен
них ілюстраций і заслугує на те, щоби наші осьвічені хлібороби з нею обзнако- мили ся.
Вісти з Росиї.
Про намірене скликане земского собору пи
шуть з Петербурга до ЬосаІ Апгеіиега, т о на ра
зі в двірских кругах відлежено сю постанову.
Круги великих .князів є за найострійшою реак- циєю. В Москві іменують внов Генерал-Губерна
тора, тільки вже котрогось з урядників, бо зі страху перед замахом жаден з великих князів не хоче обняти сего становиска. Паніка перед замахами обняла найвисші крути. Ґен. 'Грепов, як' доносять, подав ся до димісиї як Генерал Губернатор Петербурга і вже опустив своє ме- шканє в Зимовій палаті.
В Варшаві розпочав ся страйк шкільної мо- лодїжи. Іменно перед кількома днями відбули ся збори родичів за дозволом властий і під про
водом куратора варшавского научного округа Шварца. На сих зборах родичі дїтий виступили з жаданем зиационалізованя школи, на щ о Шварц відповів, що взагалі він признає се жадане спра
ведливим, але не знає, чи наступила вже злука між привисляньеким краєм а царством на стіль- ко, щоби не виродив ся з нацноналїзациї школи антагонізм против Росиї. Присутні протестували енерґічно против назви «привисляньский край*, а Шварц розвідавшись про причину демонстра
н т , звинив ся, що він як не політик не знав зовсім, що тим терміном вразить национальні почуваня Поляків. Остаточно збори ухвалили, щоби єще здержати ся з оТворенєм школи в понеділок, на їло п. Шварц дав виминаючу від
повідь. І таки в понеділок отворено школи, але тілько нечисленні одиниці, неноінформовані про стан річи явили ся до школи. Однак і тих по
завертали «комітети* учеників, які стояли на
•сторожи перед научними заведеними. Се дало причину до численних арештовану але всеж та
ки ні в одній школі не відбула ся наука і они замкнені і на дальше. Також в других містах Королівства вибухли подібні страйки, так іцо на сей рік всі школи замкнені.
В Москві відбув ся бенкет в честь росий- ского письменника Немирович-Данченка. який як воєнний справоздавець «Русекого Слова* по
вернув недавно з терену війни в Манджуриї.
Немирович виголосив довшу бесіду, в якій ска
зав між иншпм: Теперішня війна, на яку нарід ПАВЛО. Але ви не налякаєте ся?
АННА. Ні.
ПАВЛО (бере єї за обі руки). Панно Анно!
Станьте мені дружиною. •
АННА {перестрашена). Таж я вас не люблю...
не люблю вас!
ПАВЛО. І не маєте наміру полишати мене в иншім нересьвідченю. се вже я чув. А попро бунте пані хоч на хвильку не зважати на люд- скі осуди, добре? Що я случайно не бідак... но, так велике нещастє!... -Перестаньте думати про те. Я рішучо не можу сего етерніти, щоб ви жили і дальше серед таких обставин. Се гризе мене. Нераз з досади і плакати мені хоче ся, наколи погадаю, що ви мусите зносити химери та підлості! люднії. Ви не до того сотворені. Не говорю, ІЦО ви є ліпші від других, бо сего не хочете слухати, але вам належить ся пише жи- тє, — ви се самі знаєте — і я можу жертвува
ти вам єго...
АННА. Які ви добрі!
ПАВЛО. Таж нічого більше вам не говорю.
Не говорю, що вас обожаю, хотяй може вже від давна так і єсть. Ми обоє стали собі потрі
бні, серця наші бють. одно для другого і чомуж маємо розставати ся ? Панно Анно, хочете оста- ти ся при мені?...
АННА (мовчанка). Гм!... не можу вам так зараз відповісти на те.,. Сеж так скоро не може стати ся... се якось... Црцпустїм, що ви мені ще нічоГо не сказали, добре? Нрхай так остане ся...
Правда, йи м ені‘ ще нїчргр не сказали?
ніколи не був би згодив ся, є лебединим сні вом бюрокрациї і ганьбою для цілої Росиї Щож принесла нам ся війна? Она виявила сумні по стати: Ш такельберґа, Зазулича, Ухтомского і инших, які показали цілковиту свою неспосі- бність. Під ослоною нашої бюрокрациї, Яванці пізнають слабі сторони Росиї, яка є так само скорумпована, як Туреччина. Ми понесли самі погроми, однак сі погроми властиво не ми по
несли, а бю рократія.
ї і я е т иІ ж к V
їгіжйго
Іміму.
і'Вчерашний вибір президента відбував ся серед вельми оживлених сцен. Підчас голосова- ня посли з партиї незавйримости витали ріжни- ми окликами ліберальних послів, а пп. Фалька і Перчеля повитали обидами. Натомість пп. Ко- шутови і Апонїому зготовили овацию грімким
«ельєн*!
Президент по старшині пос. М а д я р а ш оголосив по голосованю вислїд виборів: голосу
вало 407 послів, з чого пос. Юст зі сторонництна независимости одержав 235 голосів, ліберальний кандидат Та.іїян 163, а 9 карток віддано чистих Президентом палати вибраний Ю с т . При виборі першого віценрезидента віддано 395 голосів, а з того 232 голосами вибрано п о с. Ф р а н ц а Б о л і, г а р а против 1і>2 голосів, одержаних лібералом Докусом. Другим ніцепрезидентом вибраний пос.
Стефан Раковски з людової партиї 229 голосами;
кандидат ліберальної партиї пос. Ісекуц одержав 123 голоси, а кандидат Хорватів пос. Ковачевич 36 голосів.
При оголошеню вислїду вибору віцепрези- дентів, лівиця кликала ел»ен! а правиця глушила се окликом «Носії Ьпедег!* Відтак пос. К о ш у т іменем більшості! подякував пос. Мадярашови за дотеперішний провід нарадами, а після сего переняв президентуру пос. Юст. У вступній про
мові новий президент пал іти заявив, що єго вибір може по всі часи служити за доказ, що в сім краю кон ‘тцтуцня і єї Гваранциї є сьвяті і нетикальні. (Грімкі оплески) і гцо ані єство ані форма конституцийних законів не можуть бути нарушені безкарно. Дальше заявив, іцо наради буде вести строго після духа реґуляміну і зако
нів, з вовною безсторФшостию. Понеже реГуля- мін в носл'ідних ча^ах дізнав' перерви, буде єго завданє.й сю перерву усунути як найскорше. По
дії з дня 18. падолиста м. р. уважає нелегальни
ми (оплески). На сім замкнено наради.
ПАВЛО. О ні, ні — дарма! Я вдоволений, що не дав налякати ся запевненим вашої рівно- душности для мене. Тепер бачу, що і ви... чи правда?
АННА. Не знаю... я... я... мов не при собі...
(Закривав лице руками).
ПАВЛО. Се довго не потреває. Ще сього- дня їдемо звідси обоє. Від тої хвилі останемо разом на все, Анно, разом через ціле житє! Зна
єте, що то значить? Ми обоє: ви і я!... Ах, бу
демо сгіоміж усіх щасливих наііщасливійші! Ми, котрих нїчо не вяже, ми, свобідні, котрі може
мо робити на сьвітї все, все, що тільки захоче
мо!... (За той час видко, як через ((ііртку в городі входить Вельнер і Ронштедт і поволи приблнжа- ють ся).
Ах, Боже, яка се розкіш буде для мене, показувати вам цілий сьвіт краси, все, все. чого ви іце не знаєте. Ьо іцо ви ще бачили? Нїчо.
Правда? Зовсім нїчо. Мов бідне, дороге дитя!...
АННА (крізь сльози). О Павле мій, Павле!
ПАВЛО. Моя ти найдорозша!... (Коли скло- нюв ся майже до ніг, чути стук. Павло скоро підносить ся і говорить) Прошу!
В и х і д 5 - и й.
ПАВЛО, АННА, ВЕЛЬНЕР.
ВЕЛЬНЕР. Прости, що ііерешкаджаю, але я тут не сам. Пан Ронштедт є зі мною.
ПАВЛО (зачудований). Справді?
АННА. Хто ?
ВЕЛЬНЕР. Так. І не менше' від тебе дивую ся тому. «
ПАВЛО. Не знаю чи... се...
ВЕЛЬНЕР. Не маєш найменшої причини не приняти єго.
АННА. Він приходить від тамтого?...
ПАВЛО. Хотяй би і так було, будьте зовсім
спокійні! '
АННА. Пощо він іце..;
ВЕЛЬНЕР (трохи уодразнений). На кождий случай не випадає лишати єго під дверми.
ПАВЛО. Сейчас. . (До Анни). Панно Анно.
вірте мені, щ о тепер, коли ви вже... (дуже чув- ственно) тепер, коли ви вже мої, будьте 80- веїм спокійні!... Але мушу єго приняти.
АННА. І ямте, що ви вЖе тепер не маєте права розпоряджати собою!
ПАВЛО. Знаю. Прошу, вийдіть тепер через город. З а годину буду у вас. (Лина важить ся і.
Прирікаю тобі се!
АННА (глядить ему в очи). Отже до поба
чена! (Відходить на ліво).
ВЕЛЬНЕР (котрий уже петерпеливив ся). З а раз єго приведу! (Відходить на право, по хвилі вертав з Ронштедтом). >
(Дальше буде).
З державної ради.
В дальшій дискусиї над контингентом р е
крута промовляв вчера п о с . Ф р е с л ь через нівтретя години, жалуючись на упосліджене Че
хів у війску і.наводячи численні приміри. Свою промову закінчив заявою, що доки Чехам не будуть признані належні їм права в армії, они мусять вважати австрийску армію ворожою і в данім випадку вимовлять їй службу і відкажуть послуху командантам. По промові п о с . М а р х е- т а, який обговорював відносиниАвстриї до Угор
щини, заняв слово в с е . П о с л і ш і л ь і промо
вляв зразу по чееки, а відтак по нїмецки в тім дусі, що контингент рекрута належить признати не скорше, аж правительство сповнить всі ре- золюциї. ухвалені палатою в обсягу військових справ. П ос. Ч а н домагає ся відроченя дискусиї аж до вияснена відносин на Угорщині. П о с . В а й х ш т е т е р закидує військовому зарядовії, що підпирає ґермапїзацию у війску і домагає ся реформи карної процедури війскової. По про
мові иос. Глєкнера перервано наради до нині.
Першою точкою нинїшного засіданя буде вибір президента, а відтак дальша дпекусия над кон
тингентом рекрута.
Н о в и н і; и.
— Календар. В ч е т в е р : руско кат. Порфірі я:
римо-кат : Романи. — В п я т н и цю : руско-кат.:
В'ласїя, Теодора; римо-кат.: Матїя.
— Сокільскі в’.чврницї з танцями і забава на
„Морснім 0 ц ї‘. Забавовий комітет львівского »Со кола« має честь звістити, що в суботу дня 25.
с. м. устроює вечерницї з танцями в салях «Ртс- кої Бесіди*. Стрій відвідиноВий. Вступ* 1 К. П о
чаток о 9. годині вечером. — В неділю дня 26.
с. м. відбуде ся заходом забавового комітету .Сокола" ледовий фестин на «Морскім Оці*.
Вступ 39 с, для учеників 20 с. Початок о 3. год.
по полуди». О численну участь на обох забавах просить Комітет.
— З „Кружна україньских дівчат" у Львові. На
заг. зборах дня 12. с. м. вибрано головою «Круж
ка* п-у Сеяерину Давилевичівну, заст. голови
■п-у Дарию Шухевичівну, секретаркою п-у Настю Грінченківпу, касиєркою п-у Марину Белеївиу.
бібліотекаркою п-у Олену Ясеницку і Левицку. — В неділю 27. с. м. відбуде ся в «Кружку*
відчит.
— В Миколаєві (над Дністром) устроює ві вто- рок дня 28. с. м. «Музичний кружок Академіч
ної Громади зі Львова* концерт а но нїм вечер
ницї з танцями в салях «Касина* Стрій відві диновий. Вступ 2 К. По.чатоц концерту о 7. год вечером.
— Зі Стрия Тов-о «Руских жінок* устроює в четвер дня 2. марця вечерницї з танцями в салях «Народного Дому*. Дохід призначений на
ч
