Ч. 255. Льзів, Субота дня ІЗ (2 5 ) падолиста 1899. Річняк III.
І Передплата ;
на »Р У СЛАНА» виносить:
з Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
, на пів року . . . 6 р. ав.
• на чверть року . . З р . ав.
на м і с я ц ь ... 1 р. ав. *
За границею:
на цілив рік . 2 0 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків
* Поодиноке чиспо по 8 кр. ав. І
і г і
і
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня • { крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(ЛїндОго ч.9.) Екс
педицію' місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
і Рукописи звертас ся лише 1 на попереднє застереженк. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по т 15 кр. від стрічки, ?
Результат авдиєнций.
Се, що сказав цісар всім провідникам правиці і лівиці на авдиєнциях 21 і 22-го падолиста, містить ся в словах: »Узнаю правицю яко парляментарну більшість, хо
чу однакож, щоби поодинокі сторонництва ц і л о г о парляменту на разі відложили на бік всі свої х в и л е в і змаганя, а до 31. грудня довершили сю конечність дер
жавну, що містить ся в словах: у г о д а з У г о р щ и н о ю . Не зважайте на се, хто стоїть на чолі теперішного кабінету. Кабі
нет сей урядничий. Він не має другої за- дачи перед собою, як довершити угоду з Угорщиною. По довершенні угоди бажав би я, щоби прийшло до коалїциї більших сторонництз парляментарних і до витворе ня коалїцийного кабінету. Жаден австрий- ский нарід не буде покривджений в своїх правах*.
Цісар вже втрете виступив в послїд- них часах яко к е р м а н и ч внутрішної політики. Першим ділом Єго було завізва- нє парляментарних сторонництв до позити
вної роботи. Відтак вплинув цісар на озна
чене квоти, а нині кличе він ті сторон
ництва до поладнаня угоди з Угорщиною.
Длнчого таке дїєсь? — легко догадатн ся.
Парлямент занадто розлюзований, як щоби в теперішній хвили міг винести ся понад партийні справи, а до веденя державних сирав н е д о с т а є А в с т р и і д е р ж а в н и х м у ж ів .
Квотова справа поладнана. В сій хви
ли одержали ми з Пешту вість, що Угри пристали на 34-4 процентову квоту. На сто лі австрийского парляменту лежать цїсар- скі розпорядженя, видані в справі угор- скої угоди на основі §. 14-го і проект до закона о переказаню Угорщині консум- цийних податків. Угодова комісия вибра
на, а мабуть в пятницю або найпізнїйше
в понеділок (27. падолиста) прийде до першого читаня сих угодових предложень в посольскій палаті. О стілько діло підго
товлене. Се певне також, що Поляки, Ру
сини, Словінці, Хорвати, Румуни і католиц- кі людовцї з правиці будуть голосувати за довершенєм угоди. Лівиця дала своїм чле
нам повну волю в тій справі і з посеред неї з виїмкою социялїстів і антисемітів всі ирочі клюби одобрять угоду. Р о з х о д и т ь ся л и ш е о Ч е х ів , а іменно, о питане, чи Чехи в виду тяжкої кривди, яку їм на
ніс ґр. Клярі і Кіндінґер через знесене я- зикових розпоряджень, д о п у с т я т ь до до- вершеня угоди з Угорщиною, як довго сей кабінет стоїть при кермі?
0 скілько нині звісно, то ческі посли в виду пресиї з долини не м о ж у т ь ґр . К л я р о м у д а т и у г о р с к у у г о д у . Се ка
мінь иреткновеня, о котрий угода чи не розібє ся? Доси не повідомили вправдї про
відники ческого клюбу екзекутивний комі
тет правиці о п о з и т и в н ій у х в а л і що
до евентуальної обструкциї в справі угоди, але ся обструкция висить в воздусї, як дов
го ґр. Клярі і Кіндінґер засідають в ка
бінеті. Чи однакож корона рішить ся за
для угоди зреконструозати кабінет і про
від в нїм віддати дійсно невтральному му- жеви? — годі надіятись з огляду, що по усуненні ґр. Клярого могла би огіять ліви
ця заквестіонувати угоду з Угорщиною.
На днях р іш и т ь ся се п и т а н е що
до Чехів, а може бути, що вся правиця зсолїдаризує ся з їх жалем до ґр. Кляро
го і постараєсь о реконструкцию кабінету в дусі, щоби Чехів вдоволити а лівиці не зразити.
Нині були на авдиєнциї у цісаря по
сли Повше і др. Булят з »Союза«. Цісар приняв їх ласкаво і запоручив, що »наро- дам , р е п р е з е н т о в а н и м в »Союзї« не с т а н е ся н і я к а кривда«.
З боєвища.
0 скілько можна вносити з вістий про і війну, се видаесь певною річию, що Боери за-
! шахували війска англїйскі так на західнім, як і 'н а всхіднім боевищи, а крім сего лишило ся їм ще подостатком жовнірів, щоби забічи дорогу ) надтягаючим ворожим війскам. Сли додамо ще, що Боери вислали спорий відділ до краю Зу- люсів, то справді дивувати ся треба, звідки на
рід, що числить ледви 230 тисяч людности, міг здобути ся на тілько війска.
Головна часть війска Боерів під комендою Генерала Ж уберта вийшла напротив війск Бул- лера і заняла позициї на північний захід від Ескурт.
Поголоски, будьто Боери відступили від облоги Лядісміс, видають ся неправдоподібними.
Не на се предсї держали Боери Вітого так довго в своїх сітях, щоби ему нагло вітворити двері і наразити ся на се, що їм впаде в плечі. По- слїдна почта приносить нам ще такі подробиці:
З Навнпорт, над рікою Оране, доносять:
Для скріпленя відділу, що заняв Колесберґ, очі
кують тут прибутя дальших відділів в числі 1500 людий. Боери мають знамениті коні, бога- то амунїциї і 20 возів провіянту. Товаришать їм узброєні чорні люди, яко слуги.
Число Боерів під Бельмонтом виносить правдоподібно 1200 людий.
Про кампанію в Наталю прийшли такі ві
сти: Боери заняли позициї на північний захід від міста Есткурт і не дали ся виманити з них.
З Канштату доносять, що Боери єднають (собі що раз то нових союзників з Африкан
дерів.
До «Ргапкґигіег 2еіІи доносять з Гам- і бурґа, що англїйска адміралїция винаймила в і иослїдних трех тижднях 20 великих нароходів і для воєнних цілий. Загалом винайнято доси 163 І гіароходів, котрих поемність виносить 780 тисяч тонн. З иньшого жерела доносять, що Англія
і крім сего закупила всі злишні кораблі Сполу
ч ен и х Держав і ужне їх до транспортових цілий.
10
ҐЕРГАРТ ГАУПТМАН.
Візник Геншель.
ГАННА.
Ага, бачиш, таки помогло нарешті.
Коли Ганна пере далі в балїї, вказуеть ся з разу в коритарі В е р м е л ь с к ір х . Є се чоловік коло пятьде- сяткн, колишній актор. Має на собі зношений шляфрок ! і вишиті пантофлі Курить з довгої люльки.
ГАННА.
Одна ластівка не приносить іще літа!
ВЕРМЕЛЬСКІРХ
робить собі місце на лавці при печі са сідає.
Де Геншель?
(Далі).
ГАННА.
Се вже моя річ, се не обходить тебе. Най кождий дбає про себе самого.
ФРАНЦ.
Ану, як би я так дбав лише про себе са
мого і пішов до Геншля і сказав йому: Ганна обіцяла міні, що вийде за мене, ми вже згоди
ли ся.
ГАННА.
Спробуй но.
ФРАНЦ
майже крізь сльози зі здоби і жалю.
Я таки спробую! Ти дбаєш про себе, то і я дбати му про себе. Як ти така, то і я не бу
ду інакший.
Нараз зміняє голос.
Але я не хочу тебе вже тепер. Хочби ТИ І кидала ся міні навіть на шию. Така дівка не І варта мене!
Відходить швидко.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ
заглядає хвилину до середини; Ганна не бачить його.
Чули ви, як кашляє?
ГАННА.
Хто такий?
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Приїхав люди якийсь купільний гість. Ме
шкає на горі.
ГАННА.
Ну, та вже й час, маємо половину мая.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ
переступає поводи поріг, сьпіває півголосом, кашляючи при тім:
Я на сухоти кандидат Відівідівіт, бум, бум!
Що може вже тепер вмирать, Відівідівіт, бум, бум!
Ганна сьмієть ся через балїю.
Від сього може добре робити ся чоловіко
ва: по сім пізнаємо, що надходить літо.
ГАННА.
Поїхав нині долів на кладовище.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Правда. Нині уродини його жінки.
Мовчанє.
А то старий побиваєть ся! — Коли-ж він верне?
ГАННА.
Я не знаю в загалі, по-що він мав їхати там. Нам тут так треба коний, що аж! Тай но
вого парубка забрав із собою!
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Е, Ганно, злість попсує вам апетит.
ГАННА.
Та бо се й правда! Він покинув тут всьо.
Омнібус має від’їхати точно. Бричка стоїть там заболочена, а Гавфе не може дати собі вже ради. Старий хлоп задубів як колода!
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Так, так, вже зачинає ся. Роботи є всюди
2 В віндсорскім замку кружить поголоска,
що англїйскому війску лупила ся прикра при
года, котру удержують в великій тайні з при
чини приїзду цісаря Вільгельма. Розходить ся тут о катастрофу одного з кораблів, що пере
возять війско.
З археольоґічного з'їзду в Києві.
(Далі).
VI. Відділ. Памятники письма й мови.
II. К а м а н и н гь. »Г л а в н ьі е м о м е н т и в т. и с т о р і н р а з в и т і я ю ж н о - р у с с к а - г о п и с ь м а в г XV. — XVIII. в. в.<
Зазначив важне практичне і наукове зна- чінє палєоґрафії, а разом з тим незначний ро
звій сеї науки. Референт зупинив ся на розгля- даню умов, при яких треба робити палеографі
чні розвідки. З трьох способів письма, що па
нували в південно-західньому краї в XV.—XVIII.
ст.: латиньского, польского, та руського, рефе
рент застановив ся на виученю останнього. В істориї руського письма д. Каманин зазначає 4 доби: 1) самостійного розвою письма од по
ловини XV. до половини XVI. в.; 2) од полови
ни XVI. до початку XVII. ст., коли письмо, під впливом польско-німецьким, приймає ґотицький характер; 3. доба починаєть ся за часи відкри
ти братських шкіл, коли руське письмо, під впливом латинського, втрачає ґотицький харак- тер і кінчаєть ся на правому березі Дніпра в другій половині XVII. в. польським письмом, а на лівому — московським; 4. доба в істориї письма єсть панованє московського; воно почи
наєть ся на лівому березі Дніпра з половини XVIII. ст., а на правому — з кінця XVIII. ст.
Таким чином Україна-Русь втративши свою культурну самостійність, теряє і власний харак
тер письма.
Проф. Н. Д а ш к е в и ч. «НФ с к о л ь к о с о- о б р а ж е н і й о б ь і л е в о м т . И л ьФ М и р о м ц Ф н а о с н о в а н і й н Ф к о т о р ь і х 'ь к і е в - с к и х гь д а п н ьі х т> XVI—XVII. вв.«
Референт ставить питане: Чи нема часом елементів істориї в образі Ілї Муромця ? Старин- ні київські оповідана, переказані Кальнофойським про те, що Іля жив в XII. в., можуть стати за вихідну точку. З огляду сих оповідань, слід зупинить ся на одній звістці лаврентиєвської лі
тописі під 1164 р., де говорить ся про суздаль- ского »сла* в Константинополі Ілю. Се перво- образ Ілї. Сю догадку підтримують також і Гер
манські саби, котрі говорять про «Иліяса Русь
кого* і деякі подробиці дум про Ілю. Древня-ж форма його прозвиїца «Мороввин'ь* дозволяє допустити, що Іля був родом з Моровійська, а коли так, то він міг бути на службі у північних досить! Нині приходить на гору кухар. Вже і я замітив се в пиварні.
ГАННА, коротко та голосно.
Але по вас не видно іще, аби ви мали бо- гато роботи.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ, необидженпй.
Я заберу ся пізнїйше до роботи, еіеуен о’
сіоск. Кину ся силою пари до роботи.
ГАННА.
Диму буде богато, можу вам повірити! Ва
ша люлька не згасне ніколи.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ, усьміхаєть ся.
Але ви гострі на слова, добродійко. Ви гострі як шпилька! — Буде у нас нині при обі
ді — чекайте-но! Перше — бас, друге віолїнче- льо, трете дві перші і дві другі скрипки. Три перші, дві другі, три другі, дві перші: Тепер я- кось випали міні геть з голови. Словом десять людий з купільної капелі. — Чого-ж ви то сьмі- єте ся? — Гадаєте може, що я забиваю вам баки? Погадайте собі, що зіжре такий бас. Годі повірити! Чи не дає се богато роботи?
ГАННА сьміеть ся. По хвилі:
Розумієть ся, що кухарка буде мати бога
то роботи!
(Далі буде).
князів і вмерти в Київі. Іля народнїх дум і Іля сьвятий, що спочиває ся київських печерах — | лице ідентичне.
(Далі буде).
З Державної Ради.
Вчерашне засїданє державної ради почало ся о год. % 1-ої, бо президия палати була у ці
саря на авдиєнциї. Президию приняв.цісар дуже ласкаво, висказуючи своє вдоволенє з ноновво- го вибору Фукса і Люпула, причім признав, що президия має дуже тяж ку задачу перед собою.
З вдоволенєм висказав ся також цісар про за
кінчене переговорів квотових депутаций і про усталене квоти аж до р. 1910.
По вітвореню засїданя забрав голос Моло- дочех, пос. Д о л є ж а л.ь, в цїли умотивована на
глого внесеня в справі сконстатованя чисель
них відносин при конскрипциї з р. 1900. Бесід
ник жалить ся, що відкинено єго пропозицию, щоби вибрати нову, адмінїстрацийну комісию, якій належало би передати всі внесеня в справі будучого спису людности. При такім списі тре
ба конче ствердити чисельні, національні відно
сини. Бесідник говорив півтретя години, а коли відступав від річи, президент взивав єго, щоби держав ся теми. На се відповів Долєжаль, що минулого року промовляв Лєхер 12 годин. Рів- нож грозив бесідник іменними голосованямн.
Дальше промовляли Молодочехи, С і л є н і і Г о р ж і ц а і Хорват С п і н ч і ч , всі на тему на- глости внесеня Долєжаля в справі провіреня чисельних національних відносин при списі люд- дности з р. 1900. Притім наводили множество цифр і дат.
Коло години три чверти на шесту вечером ; забрав голос пос. К р а м а р ж і вказуючи на і відбуваюче ся рівночасно засїданє квотової де- путациї, вніс замкнене засїданя палати.
Президент заявляє, що мав намір диску- : сию над наглостию внесеня Долєжаля довести , до кінця, щоби можна дійти до порядку днев- ■ ного. Узнаючи однак рацию заміток Крамаржа, що рівночасно радить квотова депутация, при
ступає до замкнена засїданя. (Сильні протести на лівиці). По короткій дискусиї наради пере
рвано. Коли президент хотів назначити сліду
юче засїданє на нині перед полуднем, пос. П е р - ґ е л ь т вніс, щоби засїданє відбуло ся о год. 7- вечером. В тім самім дусі промовив Д а ш и н ь - с к и й , почім внесене ПерГельта 118 голосами против 112 принято серед оплесків лівиці. Ста
ло ся се в сей спосіб, що значна часті, правиці відсунула ся від голосованя.
На вечірнім засїданю промовляли з Моло- дочехів пос. К у р ц і К а ф т а н , почім наглість внесеня Долєжаля відкинено 111 голосами про
тив 94. Правиця взяла знов в засїданю дуже слабу участь.
Як бачимо з сего, Чехи почали обструк- цию. «8Іоло Гоїзкіе* доносить, що обструкцию викликала неприхильність цісаря, оказана Ен- Глеви на авдиєнциї, ми думаємо, що обструкция Молодочехів має иньші причини. В сей спосіб хотять Чехи діпняти до уступленя ґр. Клярого і Кіндіґера, а взглядно до одержаня певних якихсь Гваранций на будуче. Обструкцию Моло
дочехів легковажити годі. Они мають за богато сили (80 голосів), щоби не могли спинити ухва
ли угодових предложень. В палаті потребують на взір Німців жадати безнастанних, поіменних голосовань, а в комісиї ставити поправки і уго
да не буде довершена до Нового року. Можна припускати, що Корона вдасть ся в справу і єї поладнає.
По відкиненю внесеня Долєжаля почала ся дискуеия над правительственним предложенєм в справі цїсарских розпоряджень, що відносять ся до угорскої угоди. Голос забирає Молодочех пос. Кафтан і говорить довгий час серед вели
кого неспокою. Опісля просить президента о дозвіл, щоби міг промовляти на слідуючім за
сїданю, а коли сему ніхто не противив ся, за сїданє о год. 1/,10. замкнено. Найблизше засї- данє нині.
Комісия лєґітимацийна затвердила вже ви
бори, против яких не внесено протесту. З Га
личини потверджено вибір С т а и і н ь с к о г о і Б л а ж о в с к о г о . Вибір К о з а к е в и ч а з гіри- [ чини убитя комісаря в Давидові, Попеля, відда-
но до розгляду тїснїйшому комітетови, злож е
ному з пп. Дика, Носке і Ш ікера.
Н о в и н к и .
— Запросини. Члени і читальні товариства
«Просьвіта* в львівскім окрузі відчувають вже потребу основаня філії товариства «Просьвіта*
на львівский округ. Позаяк і ц. к. Намістниц- тво у Львові не має нічого против основаня ф і
лії товариства «Просьвіта* у Львові, то основа- телї приступають до єї отвореня дня 8. н. с.
грудня с. р., т. є. в иятницю по святі Введеня Пресьв. Богородиці.
Отсим письмом запрошуємо кождого члена
»Просьвіти« і кожду читальню »Просьвіти« в львів
скім окрузі на перші філїяльні збори з ряду вже девятнайцятої філії «Просьвіти*, а то на 11-у годину висше згаданого дня перед полуд
нем, до комнат товариства »3оря«, при улици Краківскій ч. дому 17. Перед сими зборами о годині 10-ій відбуде ся Богослуженє в церкві Успеня Пресьвятої Діви.
Порядок дневний зборів:
1. Отворенє зборів відповідною промовою;
2. Пояснене статуту для філій;
3. Вибір виділу філіального;
4. Внесеня членів.
З а основателїв філії товариства «Просьві- та« у Львові, дня 15. н. ст. падолиста 1899.
Врецьона. Скородиньский.
— Руска Бесіда в Тернополи повідомлює от- си.м всіх членів, що «Звичайні загальні Збори»
членів товариства відбудуть ся дня 8. лат. гру
дня с. р. о год. 2 по полудни в комнатах това
риства при ул. 3-го мая, з таким порядком дне- вним: 1) Відчитане протоколу послїднях загаль
них зборів; 2) Справозданє уступаючого виділу;
3) Вибір нового виділу і 4) Внески членів. — З а Виділ: І. Мидловский, голова; Гр. ІІитляр, секретар.
— На похиле дерево! Пишуть до «Діла» з се
ла: На парохіяльний чи то метрикальний уряд скаче вже хто не хоче, мов на те похиле дере
во. Пан «кєровник* школи, бувший органіст, за
жадав урядово спису дітей до шкільної метри
ки. А що зробив се в язиці польскім, то я звер
нув єму письмо з увагою, іцо парохіяльний у- ряд відповідає лише на рускі письма. З а кілька днів дістаю з окружної ради шкільної чемний зазив, щоби управі школи видати спис дітей.
На те відповів я зарівно чемно, що мене дивує, длячого окр. рада шк. мішає ся в тую справу, коли я зовсім не відмовляв с п и с у д іт е й , а тіль
ко жадав від учителя руского письма. І ось — приходить знов письмо з окр. ради шк. з поу
ченими, упімненями і грозьбою, що пришлють мені на мій кошт урядника, щоби зробив ж ада
ний спис дїтий. Отже запитую старших і досьвід- нїйших: 1) чи окр. рада шк. має яке право до парохіяльних урядів? 2) чи парохіяльні уряди є обовязані принимати імпертинентскі письма від окр. рад шкільних? 3) яким способом мають на- рохіяльні уряди боронити ся перед тою новою напастию? Руский парох.
— Архикнягиня СтеФанїя виїхала з своєю доч
кою Елисаветою на кільканедїльний побут до Фельторони на Угорщині в відвідини до архи- князя Фридерика. — Загально говорять, що шлюб архикнягинї Стефанії з ґр. Льонай відбу
де ся в найблизшім часі. Вносять се з того, що щіснайцятилїтна дочка княгині, Елисавета, узна
на в день іменин, цїсарским декретом, повно- літною. З -еї нагоди відбув ся у архикнягинї Стефанії обід і баль.
— Від чого розум? Як доносять польскі дне- вники, »81о«п Рої.чкіе» змінить з Новим роком свою назву на « Хоіує 81отео Роїзкіе*, щоби в сей спосіб позбути ся претенсий іцадничої каси на суму 232 тисяч р. «дарованих* «ЗІоч’ік Воль- ским і Одживольски.м.
— Проо. Людв. Цьвіклїньский ставав вчера пе
ред виборцями в Тернополи, де розвинув свою політичну програму. Єго кандидатуру принято.
Що роблять Русинии в Тернополи і Бережанах?
Може діждемо ся від кого вістий?...
— Процес о Фалшованє поживи відбув ся сими днями в Тернополи. На лаві обжалованих засі
ли підприємці млинів в Збаражи і Стегниківцях Блявштайн, Перль, Шмірер, Айзенберґ і Френ- кель. Прокуратория обжалувала їх, що до жита і пшениці додавали різні прим ітки шкідні для здоровля і випікали хліб з нечистої муки. По переведенні розправи засуджено: Блявштайна, Ш мірера і Айзенберґа на кару по 300 зр., Френ- кля на 2 місяці вязницї, а ирочих на кару по 35 зр.; Перля увільнено.
— За любов. В Тернополи відбула ся розпра
ва против молодої і гарної селянки Мариї З е- лїзко з Оріхович, котра маючи мужа, удержува
ла любовні зносини з давним любасом, паруб
ком Федьком Коноиацким. За-для сего мала з своїм мужем часті суперечки і вкінци рішила єго позбути ся. Завдала єму в страві трутини- шальвії. Лікарі відратували єго, а Марию отруй
ницю свого чоловіка засудив суд на 8 місяців тяж кої вязницї.
з
— В Станиславові станув в сих днях перед судом присяжних Олекса Дмитраш, обжалова- ний о убийство родини Гаврильцевих в Ямницї.
Головним сьвідком проти него була жінка Гав- рильцева, що віджила і тепер зізнала, що бачи
ла, як Дмитраш убивши єї чоловіка і сина до
бирав ся до скрині з грішми. Она уратувала ся завдяки кожухови, який мала на голові. По сильнім ударі в голову стямила ся по хвилі і то як раз тоді, коли Дмитраш зачиркав сірник, аби побачити, де є гроші. Всі иньші сьвідки (до розправи покликано їх 3 4 ) сьвідчили на користь Дмитраша. Адвокат використав сю обставину, що жінка І’аврильцева не зізнавала так давнїй- ше і тому заявляє, що се суґ.'естия. їй мусів хтось підшепнути, що убийником є Дмитраш і
«на учіпила ся сеї гадки як цілком певної. Су
дні присяжні заперечили всі три питаня що-до вини Дмитраша і єго увільнено.
— Депугация зелїзничих манїпулянток хотіла вручити просьбу міністрові! зелїзниць в справі піднесеня їм платні, але мінїстер не нриняв сеї просьби, а и. Білиньскнй заявив, що тепер нема
щ о говорити навіть про підвисшенє платні, ко
лись однак... в будуччинї...
— Звірі не люди. З Познаня доносять, що доч
ка тамошного роб.тника, Войцїховского, убила в часі суперечки свою рідну матір. Увязнена випирає ся свого злочину. — Ж идівский різ
ник, Шеферн, розлючений ТИ М , щ о єго поміч
ник, Ґаздон зле виострнв ніж, кинув ся на него з ножем з такою завзятостию, що ледви відор- вано єго від Ґаздона. Відорвано, та мабуть за пізно. Ґаздон має грудь пробиту різницким но
жем. Лікарі загального шпиталю у Львові, куди Ґаздона привезло товариство ратункове, сумпї- вають ся, чи удасть ся нещасливого удержати при житю.
— Сензацийні вісти з Росиї. Кольнортовану в Берлині вість про увязненє росийского міні
стра фінансів, Віттого, називають видумкою. — Видавництво > Р у с с к о - г о Т р у д - а « завіш е
но раз на все.
Ввічливий злодій. Росийскі дневники доно
сять, що злодії по більших росийских містах
•суть дуже ввічливими людьми. В Харкові лу- чив ся такий случай. Панна Л. відобрала на почті лист з 25 рублями, сховала єго до кишені і ждала на трамвай. На стациї трамваєвій за
стала якогось, прилично одітого молодця, що з великою ввічливостию поміг їй всісти до трамваю. На найблизшій стациї молодець висів, причім зложив панні Л. глубокий поклін. Коли панна Л. прибула до дому, пересьвідчила ся, що їй витягнено лист з грішми. По чотирох днях одержала панна Л. під своєю адресою з почти пакет, в котрім відослано їй украдений лист, розумівсь, без гроший, з такою допискою: «По
важана Пані! Я вдячний сердечно за 25 рублів, що мені дуже придали ся. Звертаю лист для мене непотрібний. Дуже мені жаль, що Вам прислано таку малу суму, але і за се спасибіг!
Нині їду з Харкова до місця мого уродженя.
Прошу вірити, що в разі можности, гроші звер
ну. Адрес Ваш я записав собі і тямити буду на него. Я допустив ся крадїжи в потребі. І! житю Вашім не приймайте ніколи услуг від незнако- мих людий, бо під ввічливостию криє ся часто скінчений лотр<.
Доказ навинности. В Парижи розказують таку анекдоту. Паню Перен прихоплено на кра
дїжи пуляресу у перекупки, з сумою 50 фран
ків. Паню увязнено і заведено на полїцию, де она випирала ся злодійства і заявила, щ о не знає, яким чином дістала ся нортмонетка пере
купки до єї кишені. Полїцийний комісар заявив па се: «Алеж пані, се доказ Вашої вини!» —
■Обиджена дама крикнула: «Іії, пане!» Предсї в кишені Драйфуса найдено бордеро, а він про него не звав!» Мимо такого вимовного доказу невинносте, суд засудив паню Перен на три мі
сяці вязницї.
Траґічна сцена розіграла с я ' на днях в Бер
лині на сходах мешканя драматичної артистки, пані Мариї Баркани, до котрої прибув з проща- нєм єї шурин, проф. унїв. фльорентийского, 40- лїтний Вайле, покликаний в послїдних часах на професора войскової школи в Лїворно. Перед виїздом до Італії, професор хотів ще попроїдати ся з материю, замешкалою в Гановері і зіста-.
вив тому свою малу доньку у пані Баркани Дитина відвела батька на сходи і кликала за ним: «Тату! оглянь ся ще за мною по раз до
слідний!» Судьба хотіла, що професор глянув справді по раз дослідний на свою дочку, бо в хвилю пізнїйше упав неживий на землю, в на
слідок удару серцевого.
— Ученики про учителів. Педагогічний дневник
«.Іоигпаї оГ ейигаїіои», що виходить в Льондонї, подає дуже інтересні висліди анкети переведе
ної товариством дослідників дитинячої психо- льоґії з Чікаґа серед 800 учеників у віці 8— 14 років житя. Тема була слідуюча: «Не виказуючи назвищ виясніть, чому любите одних професо
рів понад других.» Відповіли поділено на чоти
ри части: 1) Поведене учителя зглядом учени
ків. Тут були інтересні замітки: «Рівно добрий в школі, як і поза школою». «Добрий, справе
дливий, приємний, веселий, терпеливий, має здо
ровий розум, знає давати лад, є рішучий, не по- зваляє брикати». «Любить своїх учеників; не робить так, як би учити було для него приєм
ною задачою, а ученик дурним чопом». «Пово
дить ся із веїми однако*. 2) Поведене в часі лєкциї: «Пояснює лєкцию так, аби можна її зро
зуміти». «Домагаєть ся, аби ученик умів кожду часть лєкциї». «Не сварить на ученика при всіх, лише говорить з ним спокійно по лєкциї». 3) Настрій і характер: «Не робить прикрих уваг».
«Панує все над собою». «Не сердить ся, коли ученик не знає добре лєкциї». «Коли ученик бентежить ся, додає єму відваги», «ґоворить все: прошу». «Не кидаєть ся на ученика за кожду похибку». 4) Спосіб триманя ладу в кля- сї: «Рішучий». Не приговорює і не кепкує, коли ученик помилить ся». «Не люблю злобних учи
телів». «Люблю лише того учителя, що вимагає богато». «Люблю лише рішучого учителя, бо під ним ученик мусить уміти лєкцию, або засоро
мить ся». «Уміє довести до того, що коли пи
тають одного ученика, иньші не сьміють пере
бивати ему*. .,
— Весільні звичаї у Боерів. Боер женить ся вчасно. Ледви скінчить молодець двайцятий рік, а вже шукає товаришки житя. Він починає ро
зглядати ся но сусїдних фермах і довідувати ся, кілько котра дівчина дістане коров, коний і че
реди. Коли обдумає, з котрою дівчиною єму ж е
нити ся, сідає на гарно прибраного коня і за
їздить на двір своєї любки. Родичі і дівчина приймають єго дуже холодно, хоть знають, що єго до них приводиті. Відповідь на осьвідчини, по більшій части користна, буває також дуже холодна. Ціла річ є ведена яко інтерес, бо спра
вді тут меньше ходить о наречену, як о корови і вівці. Весїлє відбуває ся звичайно в неділю, в місцевости, де є церква. Панна молода приїздить зі своїми свояками, молодий зі своїми. Молода виступає в дорогій сукні, але не своїй, лише випозиченій з специяльних склепів, що винай- мають лише шлюбні тоалєти і роблять на тім сьвітлий інтерес. Боерки є практичні, бо кажуть, що не стоїть куповати тоалєту на один день.
По шлюбі вертає сукня до виножичальнї. З в и чайно по кілька, а часто навіть по кільканай- цять шлюбів відбуває ся тої самої неділі в од
ній сьвятинї. Пастор не відходить від олтаря, і доки не поблагословить послїдної пари. В такі неділі відбувають ся звичайно «ярмарки»; роди
чі, що мають дорослих дїтий, обговорюють по
між собою услівя иодружя. Прийняти на весіль
них иирах суть так, як і у нас, дуже богаті.
Наука, штука, література.
Поеми Михайла Макаровского. Видав др. Ки
рило Студиньекий. Львів 1899. Накладом А. Хой- нацкого. Формат вел. 8° стр. 87. З друкарні В.
Шийковского. Ціна 1 корона. Книжка містить в собі передмову дра К. Студиньского (стр. 1—
10), поему «Наталя» (стр. ІЗ—37), поему «Га- расько» (стр. 41—80), дальше «Словарець» (стр.
81 -4), похибки друкарскі і переміни в тексті, а вкінци зміст. Видавець задумував додати до книжки ще дрібні поезиї Макаровского, иечата- ні в «Мові з України», за рік 1864, та не міг їх найти по київских бібліотеках, а з Петербурга доніс єму проф. Соболєвский, що в тамошних більших бібліотеках примірника «Мови з Укра
їни» нема. Похибки друкарскі не важні; значну часть їх можна було не відзначати. Сли відмі
чено всі, навіть дрібні похибки, то лише для як найбільшої точности. Книжку набувати можна в Ставропигійскій книгарні, ул. Руска ч. 3.
У Львові почало виходити недавно нове музичне видавництво, в якім появили ся досі І д в і к о м п о з и ц і ї і н а ц и т р у . 1) 8 а п « К е с і- р г о с і ї е — Уаі.че роиг СіїЬаге раг 8ауіпе Абгу- зєот.чкуі) — (РпЬІіе раг Гаиіеиг, БегаЬег^ 1899).
Ціна 1 зр. —- 2 ) У о £ и е 1а П а ї е г е ! — Уаіве роиг СіїЬаге раг Затіпе АЬгувзоуякуІ,). Ціна 1 зр.
Обі сі річи знаного зі своїх композиций на ци
тру автора можна замавляти в книгарні Став
ропигійскій, ул. Руска З і в товаристві ім. Ш ев
ченка, ул. Чарнецкого 26.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 24. падолиста. БїетсІепЬІаІІ пересте
рігає Молодочехів перед обструкцийною дорогою в інтересі їх власнім і правиці. — Австрийска>
квотова депутация приняла до відомости закін
чене переговорів австрийского і угорекого суб- комітету і усталене квотового ключа. — До слідчої комісиї в справі забурень на Мораві і в Ґраслїц, вибрано з Галичини: Дїдушицкого, Б и
ка, Єнджейовича, Рошковского, Сапігу, Вайзера і К а р а т н и ц к о г о .
Будапешт, 24. падолиста. Вибір угорскої де- лєґациї визначено на понеділок. Коли президент міністрів, Сель, здав справу з умови, доверше
ної з австрийскою, квотовою депутациєю, на і екранній лівиці роздались оклики: Се зрада
вітчини.
М А Л И Й Ф Е И Л Є Т О Н .
З . б а л ю.
(Далі.)
— І на що придасть ся вам таке студийо- ваннє ?
— Ж и тє вимагає від нас комедиї і з кож- дим днем більшає число паяців, у котрих в ду
ші смуток і біль, але на лици й у словах ра
дість, веселість і... щастє.
— Волю все-ж таки те, що правдиве і при
родне.
— Я зовсім не мав наміру зачисляти вас до клюбу тих «декадентів»... але, бачите, сьвіт любить комедию й одобряє... дурниці...
— Ну — я вислухала спокійно вашого ви
кладу, але скажіть ви минї, чи ви завеїгди такі їдкі і терпкі, як нині?
— Я ? навпаки. Не годить ся сумувати... на бали. Противно — хочу бути веселим і... «при
ємним».
— І не легко се вам приходить?
— Бавлю ся дуже добре.
— Та-ж ви не гуляєте.
— Може як раз для того... Не мучу ся, бо...
я вже утомлений... морально. З а те ви були так добрі, вислухати мою сповідь і минї... тепер по- лекшало... спасибі.
Заграла музика... Почав ся кадриль.
На сали рух, веселість, житє.
Невеличка громада молодих знатоків діво
чої вроди зійшли ся на довірочну нараду: ко
трій красавици признати вінець першої краси ? Нелегка то річ. Кандидаток на балеву царівну було кілька; одною з них могла би бути і панна Мертиньска.
— Ніс за великий - сказав критик.
— Як капець — докинув другий.
— Ну — пересада... зрештою — річ смаку
— заключив оборонець. Вона минї подобаеть ся...
може лиш длятого.
—- Для носа — підхопив іронічно «проку
ратор».
— Хиба очий не маєте! — вимазати геть з лїсти кандидаток! — кричав завзятий критик.
— Так, так, замкнути дискусию! Нема ча
су. Хто там слідує далі?
І так нередискутовали цілу лїсту панночок, але першої премії не признали жадній. Щ оби нікому не ухибити — царівної балю не імено
вано, але... було їх кілька...
Хитрий і проворний нарід — ті «фахові професийонїсти» а деколи й на дипльоматиї знають ся!...
Між тим забава, у кого щира, у декого лиш «офіцияльна» й вимушена пливе своїм ла
дом... Плаксива скрипка так і бадворить оспа- лого духа втомлених тан^чників. Гробовим го
лосом зове несамовитий бас і розбурхує дріму
чі хвилі балевої атмосфери, надаючи вечеркови неприродної, веселої закраски.
У молодїжи «самі ноги зривають ся до танцю*. Старші мило згадують літа своєї моло- дости. Пережиті пессимісти самохіть зрікають ся завчасно постарілої думки-ідеї і з жалем на
гадують часи, коли то «дуріючи» не були ще пессимістами. Годі бути байдужим на чар жи
вої краси... Годі спинити розбурхане житє, що потекло вже живою струєю... Хто не затямив невгомонного шалу молодечих ліг?...
Боже!... дрібку щастя, хвилину... заснути в солодкім нетямі! Колиж не має правдивого щастя на сьвітї, так подай хочби тїни з нього...
хоч би тільки того трійла, що задурманює го
лову, усипляє людські нерви... Щоб серце бідне стояло у пяних розкошах сонної уяви, завм ер
ло в обіймах зрадливої нірвани...
. . . . В кипучім вирі гулящого житя... мету- жать ся знадні ґрациї о лебединих шийках, еле
ктризуючих, алябастрових раменах, з утомлени
ми лицями, усьміхненими очима... Розкішне а- рома розколисаних цьвітів і шал солодкого за
бути, омана щастя, чар живої весни і тихі шеп- ти любовних слів.
(Далі буде).
