Ч. 132. Львів, неділя дня ІЗ (26.) червня 1904. Річник VIII.
Передплата
■а »РУСЛАНА« виносить:
нв цілий рік на пів року на чверть року на місяць .
в Австриї:
. . 20 кор . . 10 кор . . С К‘>р . Г70 кор За границею
на цілий рік . . 16 рубл.в або 36 франків па пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
.Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не воньмеш мг.лосги і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — З Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевпча.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускііх СЬВЯТ' О о’із год. пополуднії.
Редакция, адміністрація і експедицнн . Руслапа» під і І.
пл.Домбровского(Хорунцин И). і'.1 ■ • педиция місцева н Агенцій См- коловского в пасажі Гакемапа.
Рукописи звертає сн лише на попереднє застереже.іє. — Рекламацій неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в .Наді
сланім. 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
Здачі русш бурс і русих шкіл
с справі приросту рускоі іш ейпиі.
(+ ) В попередник статях указали ми на потребу помноженії руских бурс, щоби могли примістити значнїйніе як доси число рускої молодики, а так само звернули ми бачність на се, щоби руска молодїж числен- нїйіпе як доси заповнювала всі роди шкіл.
А тепер бажаємо застановити ся над тим, які задачі мають сповнити рускі бурси а також і рускі школи супроти повіреної їм рускої молодїжи, щоби дійсно можна в них осягнути значний приріст рускої інтелї- ґенциї.
Бурси повинні дати повіреній їм моло
дїжи не лише відповідне, здорове примі
щене і виживленє, але повинні дбати про єї в и х о в а н е , значить обезпечити їй від
повідний н а г л я д і релїґійно-моральний і здоровий національний вплив. Бурси мі
стять переважно убогу молодїж з найниз- ших а мало коли із середних верств рус
кої суспільности. 3 дому не виносить она отже майже ніякого вихована і тут спадає на виділ бурси та многоважна задача. Тим- то великої ваги е вибір педаґоґічного про
відника бурси, в котрого руках повинна спочивати та виховуюча задача. Без такого педаґоґічного провідника не повинна обхо
дити ся ніяка бурса, ніякий інститут, а від доброго вибору такого педаґоґа залежить весь напрям вихованя, весь успіх і осягне- нє задачі, яка спочиває на бурсі чи інсти
туті. Задача се вельми трудна, вимагав великої саможертви для молодїжи а до то
го і справдепіних педаґоґічних спосібно- стий. Тимто виділи бурс та інститутів по
винні все зріло застановляти ся над вибо
ром такого педаґоґа, щоби найти відпові
дну до того личність. В бурсах повинні на
ходити приміщене такі діти, котрі не мо
жуть самі ще удержати ся, а скоро ося гнуть спромогу, що самі зуміють собі дати раду, повинні зробити місце другим. Певно, що добре би було, щоби хосенний вплив виховуючий бурси тревав як найдовше, але коли управа бурси сповняти ме сумлінно і добре свою задачу, тоді обезпечить свою молодїж від всяких шкідних впливів і в дальшім їх житю, дасть їм здорову підва
лину на ціле їх житє.
Побіч і після бурси обнимає важну за
дачу також школа, котра має молодїжи по
дати не л и ш е н а у к у , а л е т а к о ж і в и х о в а н е . На руских школах і учите
лях спочиває не лише педаґоґічний обовя- зок, але й патріотичний, дбати про се, що
би із сего сирого материялу, який їм дає руска суспільність витворити добрих горо- жан, щирих і ревних Русинів. Дотепері- шний досьвід показує, що із значного чи
сла руских учеників багато покидає школу перед єї покінченєм (звичайно задля недо
стачі удержанн) а значна часть перепадає задля невідповідного поступу в науках. Пе
вно, що не все можна тут винувати учите
лів, класти все на карб превеликої строго-
сти і безглядности в класифікації, бо значна частина вини спадає і на молодїж, що з недостачі догляду і пильности не о- сягає відповідних успіхів в науках, або у- роївши собі перед часом якесь посланництво політичне чи суспільне, занедбує ся в на
уках, відриває ся від школи.
Але з другого боку повинні й учителі вважати своїм обовязком не лише задати ученикам приписану лєкцию, не лише їх випитати і склясифікувати, але також вихо
вувати їх своїм впливом, подавати їм по
трібну моральну поміч, улекшувати їм на
уку а руководити сн с у м л ї н н о ю (а не безглядною) с т р о г о с т ю . Тоді коли і бурса (що заступає дім) і ш к о л а будуть спільно дїлати, осягнемо инші висліди, не буде такого убутку підчас самої науки, ви- слїд приросту буде значнїйший і певнїйший.
Сего має право руска суспільність сподї- вати ся від руских учителів і директорів, щоби они сповняли побіч учительского і свій громадяньский обовязок.
Г А Р А З Д !
Нема може в нашій суспільности і одної людини, котра би не знала, що то е »Сокіл», яка его задача і ціль.
І ті, що придивляють ся роботі .Сокола»
з близька, і ті, що довідують ся о ній зі звітів і донесень часоиисий, признають, що до праці тої потреба не лиш богаго людий, але і значних материяльних вкладів.
Завдяки зрозуміня ваги Сокільства, робі тників-Соколів маємо досить, за те скромні на
ші материяльні засоби, опирають ся виключно на вкладках членьских і на мізерній субвенциї сойму. Се не вистарчає .Соколови» в єго орґа- нїзацийнім поході. Найгірше болючою стороною .Сокола» є брак власного гнізда у Львові. Всякі змаганя, стремлячі до осущеня так животної справи розбивають ся о брак гроша.
Від нового року видав »Сокіл» на цїль бу
дови власного дому 5.000 облїґаций по 10 К і по піврічнім нуканю до патріотичних чувств на
шої суспільности зміг зібрати 2.000 К.
На ту саму ціль уряджує фантову льоте- рию. Видано 20.000 льосів по 25 с — ну і доси продано заледви за 1000 К, що єще не покрило коштів накладу.
В минулім році збирано на ту льотерию фанти. Зібрано доси 800. Тут мимоходом ска
жемо, що фанти на ту льотерию приймаємо з вдячностию аж до осени, се є аж до часу тя
гнена.
Двигненє власного храму, як ми сказали, є першим нашим ділом і то в як найкоротшім ча
сі. Не можемо вже дальше скитати ся по чу
жих хатах.
В сім році приступаємо до закупна парце
лі під сокільску будівлю. •
Площа є вже осмотрена і знаходить ся в середмістю, а має 650 квадр. м. простору. Со- кільский дім має мати велику салю з призначе- нєм також на збори, вечерки, концерти і пред- ставленя.
Здвигненє такого сокільского дому не є лиш справою Сокільства, але цілого народа, бо задля браку подібної салі у Львові Русини му
сять скитати ся в комірнім і солоно за се пла
тити. В послїдних часах видали Русини за салю Фільгармонії кілька тисяч корон. Чиж ті гроші не могли би лишати ся в скарбонї наших т о вариств.
Родимці, будуючи .С окіл, у Львові будуєте
•Краєвий Народний Дім«, будуєте прибіжище не лиш для львівского Сокільства, але для цілого народа!
З огляду на так велике значінє, яке має .Дім Сокола« у Львові, кличемо до всіх патріо
тів в краю: Поможіть вибудувати Сокільню, за- купуйте облїґациї безпроцентової позички і льо- си фантової льотериї, збирайте дрібні датки в своїх кружках, при всяких нагодах, як весїлях, празниках, сходинах і т. д. Замість желань на іменини, телеграм весїльних і всяких куртоазий- них желань на родинні торжества зложіть який даток на .Сокола» а певно, що тим більше по- чтите дотичну особу чи товариство і зробите їй тим ділом більшу приємність, чим пустим сло
вом: а нашу вдяку за сю память на загальну справу побачите небавом облечену в монумен
тальні форми .Дому Сокола».
Передовсім звертаємо ся до наших краса- виць: Вашею працею і заходом змогли ми зі
брати значне число фантів, тож ту маємо вели
ку надію, що Ви з єще більшою пильноетию приймете ся за збираня датків і львинею ча
стин) причините ся до здвигненя Сокільнї.
В Ваші руки, Сестриці, віддаємо головно нашу справу і сподіємо ся, що клич наш відобє ся трівким відгомоном в Ваших серцях, а наші надії здійснять ся небавом з великою користию для справи нашого Сокільства і цілого народа.
Старшина Т о в а г ім н . „Сокгли у Львові.
Япаньско-росийска війна.
На Кватунї.
Стало ся ся те, в що ніхто не вірив: Куро- паткин таки пішов аж над Кватун, над море, щоби там стрітити неприятеля. Видко, що чує ся чисельно на силах, бо до оборони колюмни Ш такельберґа, як здає ся, сего походу зовсім не було треба. Як вже показало ся над Яльом і під Кайчу, Япанцї побіджають тілько масами, а використати своєї побіди не уміють. Так і під Вафанку они не переслідували Ш такельберґа, а дійшли осторожно до Сюнтену, 45 кільометрів на північ доперва по пяти днях, роблячи зале
дви 9 кільометрів денно. Отже Ш такельберґ міг зовсім добре заняти стаяовиско в Кайчу, злу
чившись з тамошним росийским Гарнізоном і евентуально стягнувши підмоги з Нїючвану. Пе
вно, що і тоді Япанцї були-б чисельно в двоє сильнїйші, але коли-б ходило о вицофанє, то Штакельберг, маючи до розпорядимости зелї- зницю, міг би се зробити дуже легко. Однак, як вже сказано, Куропаткин сам обняв провід опе
руючої армиї, а се знаком, що ся армия вже у \ відповідній скількости висуяена на полуднє.
Кілько Куропаткин оставив в Ляоянї, а кілько трутив ід Кайчеви — не знати напевно. Обчи
слюють єго силу на 70.000, а Япанцїв, які били ся під Вафанку також на таку саму скількість.
Але як доносять, Ген. Куроки відділив львину часть своєї армиї з під Фенванчену і спішними походами спішить відтяти поворот Ш такельбер- гови. Отже против сеї колюмни, здає ся, і звер-
2
не ся головно Куропаткин. Коли ему удасть ся стрінути Курокого осібняком, може числити на побіду, колиж дасть злучити ся янаньским во
ждям, справа може випасти фатально для Ро- сиян, бо Япанцї будуть мали таки знатну чи
сельну перевагу.
Причини погрому.
Росийскі справоздавцї з битви під Вафан- ку зазначують однодушно, що головною причи
ною нещасливого виходу битви було хіньске шпіоньство на річ Япанцїв. Росияни щадили мі
сцеве населене, як нейтральне, а тимчасом, оно за гроші і без грошин шпіонує на користь Япан
цїв. Всюди де тілько Росияни рушать ся, Япан
цї вже знають про них, про їх число і склад о- ружя; противно Росияни мимо усильної розвіду
ючої служби не можуть ніколи дізнати ся про число япаньских війск. Тож коли Росияни ви
ступлять в чисельній перевазі', або устроять за
сідку, Япанцї заздалегідь уступають, упереджені Хінцями, а запускають ся у бій лише сьвідомі своєї переваги і побіди. Так само і Ш такельберґ не припускав такої чисельної переваги Япанцїв, а головно в артилєриї. Одна з росийских бате- рий була закрита так старанно, що на 50 кроків ніхто не міг пізнати єї присутности, не стріляла она, вичікуючи більших цілий, себ то збитих мас япаньского війска. Тимчасом япаньска ін- фантерия очивидячки оминала позицию, а нато
мість їх артилєрия відкрила перша огонь на ро- сийску укриту батерию; тут очивидна була зра
да якогось хіньского шпігуна. На горах показують ся Хінцї в чотири, пять, шість і т. д. чоловіка, відповідно до того кілько росийских відділів мають зазначити, дають знаки зеркалами і т. и.
Надто після нещасної битви, обдирали росийских ранених як гиени, вовки і добивали їх серед зьвірских знущань. Також і самі Япанцї знуща- ли ся над раненими і добивали їх, бо з прибу
ваючим почутєм триюмфу стає їм вже утяжли
вою ся маска азийскої псевдокультури, яку за
держували з початку війни еупротив цивілізова
ного сьвіта.
Н о в и н к и .
— Календар. В .н е д ї л ю : руско-кат. Акилини муч.; рим.-кат. Иоана і Павла. — В п о н е д і л о к : руско-кат. Єлисея, Методия; рим. кат. Во- лодис'лава. — Ві в т о р н и к : руско-кат. Єрони- ма; рим.-кат. Льва II. пани.
— В Печенїжинї відбуде ся під проводом оо.
Василиян місия в днях 9, 10, 11, 12, 13 і 14.
липня н. ст. с. р. з слідуючим порядком: В су
бота в навечериє місиї привитанє оо. місіонарів
— молебень — вечерня і вступна наука місий-
Др. А н д р ій Чайковський.
Дві стрічі.
(Конець).
Панок покурив ще трохи, а відтак сплюнув крізь зуби, так як фірмани, просто на мою ногу.
Я відсунув ся.
— Ви, пане, не любите, як вам хто плюне на ногу?
— 0 , і овшім, дуже мені приємно!
— Перепрашаю, я повинен був просити у вас дозволу на ту приємність, але саме в тім найбільша для мене приємність, коли се можу зробити несподівано.. Задля тої нриємности ра
до наражаю ся на... перепрошене опісля...
Я не сказав ані слова. Очевидно мій това
риш був неотесою. То певно якийсь підприємець чи щеня каналів... Він говорив знову:
— Ж алуйте, пане, іцосьте не були в Аме
риці: кажу вам, що побут одного тижня в Аме- , рицї навчить чоловіка більше, як рік в Австриї...
— «І там певно не поїду...
— Ну, певно, ви не директор банку, то в тім віці' не маєте потреби пускати ся на таку Одисею... Так, так, добродію! — Він мене покле
пав по колїнї. — Кажу вам, колиб Одисей те
пер жив, а властиво колиб за його житя істну- вала Америка, він би собі не відмовив тої са- тнефакциї і був би місто тиняти ся но якихсь Кірках, місто випалювати око одноокому Полї- фембвн — признасьте як лікар, що такий спо
сіб операциї ока розпалюваним дрючком, то противве примітивним засадам хірургії -— по
їхав би до Америки і взяв ся за який практич
ний бізнес... Кажу вам, пане, що Еней, колиб тодї була Америка, певно був би поминув Іта
лію, був би старому Лятинови показав язик, а своїх Троянців був би повіз до Америки. Італія по мойому за горяча для промислової культури.
Слухаючи про ті аргументи мого товариша, я не міг вийти з подиву. Таж сей брус видно був «клясично» образованим чоловіком.
— А Одисей — говорить далі' панок — мимо своєї хитрости був дурачина. Прошу вас:
перебував в гостях у королевої Кірки і не ви- мантив від баби способу, як можна людий п е
рекинути в свині. Кажу вам, міг зробити па тім кольосальний маєток...
В тій хвилі панок докурив своєї люльки і витряс попіл на полу мого пальта.
— Я гадаю, пане, що тепер не треба лю дий перемінювати в свиний, бо деякі таки ними є від уроджена...
— Ха, ха! правда ваша! Ви в тій хвилі певно мали мене на думці, і то задля того по
пелу, що я вам висипав на полу. Вибачте, але тут нема жадної анальоґії! Свиня, прошу вас
»во первих», люльки не курить... Та ви, докторе, еґоїст... Колиб ви знали, яку я маю приємність в тім, коли кому висиплю попіл на полу нового оберрока — ваш, бачу, цілком новий — то ви-б мені ще подякували за се, що я дав вам наго
ду зробити ближньому приємність.
— Дивні ваші уподобаня, мій пане, але вже мені досить того... вибачте...
на, по котрій суплікация — обхід з Пресьвятою Евхаристпєю і поблагословенє народа. В неділю о 7. год. рано катехизация, о 7‘/, утреня і пер
ша наука. По науці зараз сьп вана служба Божа і друга наука. О 3. год. катехизация, відтак ве
черня і трета наука. Опісля Акафист і четверта наука, по котрій суплїкация, обхід і поблагосло
венє народу. Такий порядок через всі дни місиї.
Що дня приходять сьвіжі процеси! з докоресних сіл. На місию сподіємо ся Владики.
— До Вп. Другів „Соколів14. З причини, що з дотеперішного льокалю мусимо дня 15. липня с.
р. випровадити ся, цросимо Ви. Другів, щоби свої Гімнастичні одяги забрали з собою найдаль
ше до 10. липня с. р., тим більше, що в часі пе
репроваджувана могуть они помішати ся, або загубити, за що Старшина не може брати на себе відвічальности. — Старшина.
— Конкурс. Отсим оголошує ся конкурс на настоятеля інститута сьв. Николая у Львові (Львів, ул. Театиньска ч. 19.) від вересня с. р.
Настоятель дістане харч, меш кш е, услугу і ціле удержанє та ремуне ацшо після умови з Виді
лом Руского Товариства педагогічного у Львові, а за се має обовязок вести нагляд дидактично- иедаґоґічний над питомцями сего інститута.
Першеньство мають безженні учителі ґімнази- яльні. Поданя треба вносить до Виділу Руского Товариства педагогічного у Львові (площа Стрі- лецка ч. 6.) до кінця червня с. р. — Виділ.
— Завтра в неділю 26 с. м. відбуде ся в льо- кали львівского «Сокола» іспит з пожарництва о год. 2 пополудни. Гості пожадані.
— ДеФравдгция унїверситецкого професора.
Перед кількома тижнями помер в Кракові се
кретар і надзвичайний професор прана тамошно- го університету, др. Лев Цифрович. ГІольскі дневники виписали єму посмертні згадки, повні похвал, не жалувано їх також і на похоронних промовах. Але вже сейчас по смерти почали розходити ся глухі вісти, що небіїцик в кари- гідний спосіб нарушив унїверситетскі фонди. На жаль вістки сї справдили ся вповні. Комісия ви- делєГована академічним сенатом, отворивши но смерти Цифровича касу сенату, знайшла недо
бір 24.000 К. Сейчас зголосили ся бувші ректо
ри університету з бажанєм покрити нарушені гроші. Але кождий день відкривав новий недо
бір, так, що в коротцї зросла сума здефравдо- ваного гроша до 70.000 К. Декотрі б. ректори заявили тоді, що они не будуть в можности заплатити всеї суми. Справи годі було затушо- вати. Донесено про се і Намісництву, котре ви
слало сейчас рахункового урядника, а сей ствер
див ще більший недобір, бо Цифрович здефрав- довав ще суму 4.003 К на шкоду тов. «Братня поміч». При тім вийшли на сьвітло денне справи ще більш комиромітуючі Цифровича. Отеє ви казало ся, що Цифрович також в р. 1896 допу
стив ся такої самої дефравдациї в сумі 72.000 К, але тоді покрила родина недобір і переведе
не шконтро найшло касу в порядку. Передвчера відбуло ся надзвичайне' заеїданє академічного сенату і збору запрошених професорів універси
тету а то в справі покритя здефравдованої су
ми. Рішено покрити єї власними силами. Іменно професори зрік ноть ся іспитових такс на так
довго, доки зібрана сума не покриє шкоди, яку поніс університет, держава і «Братня поміч».
Сподіють ся, що покрите , наступить найдальше в протягу року. При тім веї дивують ся, де б. п.
Цифрович подівав гроші. Ііенсия єго виносила до 10.000 золотих, притім жив досить ощадно.
Маєтку не лишив ніякого, що більше, остали ся ще не заплачені довги приватним особам, рправа ся викликала у всіх дуже пригнобляю- че вражінє, бо мимоволі кидає она хотя не ціл
ком справедливо, лиху славу на ягайльоньский університет.
— Мілїони Картузів. Доки теперішнє францу- ске правительство провадило отверту борбу про
ти Церкви, доки визискувало своє могуче с та
новище, доки змінювало дорогою правосильних надужуть цілком належні права на законно без- правє, доти могла сн система нравительства ви
кликати у людий не лише віруючих в Церкву але взагалі в справедливість — почуте кривди, потреби опору, а вкінци розпуку, коли почули ся безрадними. Аж до цослїдних днів обертала ся та борба в кругах засад, за котрими по дру
гій стороні стояла глубока релігійна віра, за к о трими по другій стороні мож було приняти по губну, страшно блудячу, насильну, але заразом і д о б р у віру. Тому то до недавна не лише між католиками але і між іновірцями були ріжні прикрі вражіня, але не було несмаку. Від яких двох тижднїв погляди на сю справу цілком змі
нили ся. Тепер Франция переживає вельми при
кру, унокоряючу хвилю. Є се справа Картуских мілїонів. Істория їх коротка. Коли правительство француске зачало касувати монастири і забира
ти їх майно, прийшла також черга і на мона
стир Ш артрез званий також Картузою, звісний з виробу, горівки. званої шартрез. Кажуть отже, що Картузи обіцювапи заплатити міністрові! два мілїони франків, щоби лише їх не розганяв. В три місяці опісля мав син теперішного прези
дента міністрів Комба зажадати через посере
дника заплачена одного мілїона за то, щоби єго батько промовив за просьбою Картузів. В парлп- ментарних кругах лиш пошептували то собі, але ніхто не відзивав ся з тим голоснїйше. Аж ось прийшла нарада над зміною належитостий адво- катских і підчас тої якийсь бесідник згадав і про ту чутку. Тоді' президент міністрів Комб признав, що дійсно ходить така чутка, що єї вяжуть з особою єго сина ЕдГара, котрому ро
блено дійсно таке предложене, що Едґар з обу- ренєм відкинув се, але імени посередника він пе може поки що зі зглядів висших політичних, ін
тересів виявити. В. сей спосіб вийшла ціла спра
ва на верх і стала ся предметом розслїдів пар- ляментарної комісиї. При виборі тої комісиї зій шла до неї більшість завзятих противників пре
зидента міністрів. Як доси розслїджено, чу гку про се пустив якийсь дневникар Бессон в Ґре- ноблї. Бессон м зє дїлати в інтересі свого депар
таменту, щоб Картузи одержали авторизацию.
Чув він також, що син президента, ЕдГар є п р о - д а й н и й а навіть мав посередника в особі дне- вникаря Ферворта. Має і докази на се, але в и явить їх доперва перед судом присяжних. — Слідство веде ся дальше а також самі Картузи мають одержати зелїзні листи і явити ся перед сею комісиєю. Перші отже вже дні слідства ви-
Та панок іно підсьміхав ся, кивав вадо мною головою, а вкінці проговорив:
— Ах ти, старий бурачку, бодай тобі пси рота лизали! Ти б а т я р - е м б е р мене не пі
знав? Я тебе пізнав від першої хвилі, як ти війшов, та хотів тебе гаразд подразнити... а тобі ані' в голові старий пайташ...
Я не міг вийти з подиву. Се справді був мій старий шкільний товариш, золото хлопець, хоч урвитель скінчений. Мене товариші прозіїг вали «бурачком» задля червоного лиця, його —
«муциком».
— Муцик! — скрикнув я і вже був у його товстих обіймах. Та зараз нагадав я собі, що колиб був почав з ним скандал, то зле на тім вийшов би, бо муцик був сильний, як медвідь.
— Тепер вже не будеш гніватись за попіл?
— каже.
— Всип мені й на голову, як се у Поляків водить ся в першу середу посту, то не погніва
юсь! Щпж ти тут робиш? Говорили, що ти десь загинув.
— Лихе не загине! Ось я живий! Довго не видались! Та я не хочу слухати твоєї істориї, бо вона проста як з а л ь ц ш т а н ґ а ! Ти скінчив гїмназию, здав з добрим поступом матуру, пі
шов на медицину, різав трупів, відтак ішов на обід, робив риґороза, відтак оглядав людські язики в шпиталю, а тепер практикуєш, маєш діти і їдеш до хорого або від хорого.. Моя істо
рия подібна більше до преція. Вона покручена на всі боки...
— Та знаєш — кажу — то дуже дивна
казали що старано ся поповнити певного рода перекупство, але заразом виявило ся, що так сам Комб як і его син уважали за відповідне задержати се в тайні, а се дає дуже богато до думаня і твореня сумнівів, з котрої як раз сто
рони вийшла інїциятива до сего. Бо прямо не
зрозум ілім є, чому так сам президент як і єго син зреіиґновали з відіграня ролї чесного обу- реня, з ролі, котра могла принести вельми ве
ликий триюмф самому президентови і виклика
ти ще більший катоньско-републикані.ский на
стрій проти монастирів і всего католицкого.
— Памятник Льва XIII- Вже від давен давна є звичай, що іменовані помершим папою кардина
ли є обовязані поставити ему памятник. Вко- ротцї по смерти Льва XIII представив ся карди
налам різбяр Люцеті з готовим вже модельом, про який твердив, що Лев XIII сам єго вибрав і призначив на гробовець. Однак сему не повіри
ли в кардинальских кругах, бо лиш їм прислу- гує вибір артиста і моделю. В сих днях виста
влено знова в сали капітули новий модель. Пред
ставляє він Льва XIII в сидячій поставі з підне
сеною рукою до благословеня. По боках нахо
д ять ся алєґоричні статуї, котрі представляють томістичну фільософію, теольоґію і социяльну квестию. У стіп статуї находить ся герб Печчіх і папскі емблеми. Кардинали рішили, що сей модель не відповідає анї значіню Льва XIII, анї повазі місця, де сей памятник має станути, с. є в Лятеранї. Творцем є різьбар Люччі, котрий пред
ставив малий модель папі Піови X. Але сьв.
Отець не хотів впливати на гадку компетентних в сім кардиналів і тому здержав ся від висказу своєї гадки. Справою сею займають ся живо не лише артистичні круги, але передовсім ціла кардинальска коллєґія.
— Поляки готовлять ся. Отеє польскі часописи оголошують письмо Поляків в Америці, котрі звертають ся до звісного вшехполяка Мілков- ского з запитанєм, чи ще довго прийдеть ся їм чекати на повстане. Хотіли би они бути перши
ми в рядах і в битві а заразом просять о інфор- мациї, якою нандогіднїйшою дорогою могли би они дістати ся до Европи. «Полковник» Мілков- ский порадив розгаряченій молодїжи на разі о- стати ся в Америці, бо щож би робив з нею, як би справді захотіла она всісти на корабель і приїхати до Ц ри ху? Але пригадує їм при тім, щоб були кождої хвилі' готові, що «росийско- япаньска війна се лиш початок бурі, що вскорі прийдуть ще грізнїйіні факти, а тоді'...* Поба
чимо!
— Катастрофа на „Ґенералї Сльокум". Перші похорони жертв катастрофи на корабли «Гене
рал Сльокум» викликали потрясаюче вражінє своєю величною ти шиною. Помимо незмірної товпи народя, не відізвав ся аиї один оклик. Всї вікна в дїльници д :ткненій катастрофою, були закриті чорним полотном. В трупарни відбували ся прямо страшні сцени, — родичі стояли по більшій части непритомні, не могучи розпізнати жертв. Один отець кинув весь свій маєток, гро
ші і вартісні папері до домовини своїх дїтий і кликав, ридаючи, щ о'їх тепер вже не потрТбує;
инший відібрав собі жптє. Однак взагалі м іж було завважати мовчаливе зневірене посеред о стріча: сьогодні я здибав ся з нашим Качкою — знаєш, що то його прозвали яблочником.
— Деж він?
— П ортером на тій стациї, де я всідав...
— Дурень. Волів собі скрутити вази на ґім насти ці...
— Ну, розкажи мені про свій прецель! — кажу.
— Ага! бачиш, так. Тямиш, коли мене ви
гнали з V класи? Ото-ж я не мав що робити.
Батько мене поблагословив цибухом і вигнав. Я пішов на Угри. До антики мене не хотіли в зя ти, то я пішов до столяра. Та я став залицяти ся до ного доньки, і мене прогнали. Відтак я був тиждень у шлюсара. Та коли я йому пере палив зелїзо, прийшло між нами до непорозу-
іія, і я його набив і вгїк. Відтак помандрував я до Терсту і став у однім шинку, де сходили ся моряки, за кельнера... Тут познайомив ся з людь
ми, що перепачковували контрабанду з Африки, і пристав до них. Тож то було житє! Та раз як став за нами гонити якийсь англійський кора
бель. як стали свинтухи альбіонські на нас стрі
ляти, то я набрав респекту до того промислу і покинув моїх добрих товаришів. Як ми приїхали до Неаполю, я пішов до якогось монастиря і хотів решту жнтя пережати в супокою і в за бутій... Поцтиві отчики! Моя латина вратувала' мене і дала мені пристановище. Вони післалн мене до Риму до місіонарського заведеня. Мені се подобало ся. Я вчив ся всіляких язиків єв
ропейських і якогось нарічя американських Ін- диян. Відтак відбув я подорож з панотчиками до сьвятої землі. Тепер виправили мене добряги
ставших. Гребанє жертв поступає поволи. Комі
тет помочи одержав в протягу одної години 10.000 долярів. Заряджене слідство виказало, що огонь повстав при улици 86. Дивним однак є, чому капітам плив з кораблем в поломінях ще три милі дальше, минаючи місця, принагідні до причаленя; здаєть ся, що навіть не пробував гасити огня. Нурки видобувають з кадовба ко
рабля ще дальше нові жертви.
— Перевозові кораблі' підчас війни. >Новое Вре- мя« розбирає справу, в який спосіб повинні по
ступати роеийскі воєнні кораблі, коли стрінуть на Спокійнім океані япаньскі перевозові кораблі?
Коли по сліпім стрілі не стануть — не остає нїчо, як стріляти, коли стануть і замість підда
ти ся, зачнуть стріляти до Росиян — затопити всіх до ноги; се зрозуміле. Але як стануть і не боронять ся ? Не по людски прецінь топити без
боронних! Отже «Новое Время» доходить до та
кого вислїду: Япаньскі власти повинні бути з гори приготовані на се, що коли не висилають враз з перевозовими кораблями достаточного числа і воєнних кораблів, то повинні бодай за- осмотрити сї кораблі в таку скількість чайок, щоби кождий відділ війска, що находить ся на корабли, міг уратувати ся. Війна се не шутки.
Позволенє уратувати ся на чайках, се послїдна точка, яку може вимагати від нас гуманність.
По упливі якогось часу мають бути перевозові кораблі затоплені, без згляду на се, чи там на
ходять ся ще люди, чи ні. Так було і при зато- пленю япаньских транспортовцїв Скридловом.
Адмірал дав 40 мінут часу до опорожненя ко
рабля. Япанцї зачали товпити ся на лодки, але що мало було тих лодок, они майже всі пото
нули в мори. Більше гуманности не можна ви
явити, бо на транспортоване полоненого корабля нема часу — затопити єго треба доконечно. Ро- сийскі власти не можуть утрудняти собі своїх операций лише длятого, що Япанцї не дуже дбають за своїх жовнірів.
— Брак пр&цї в Америці. З Нового Йорку до
носять о великій недостачі праці і надміру рук, напливаючих на заробітки до Сполучених Д ер
жав. Після статистичних виказів позіетає тепер без занятя 655.000 робітників, з чого 140.000 ро
бітників зелїзного промислу, 120.000 зелїзничих робітнпкв, 80.000 робітників ткацкого промислу.
Є се якраз на часі осторога для наших селян, котрі з причини звісних знижок перевозу кину лн ся цілими громадами шукати щастя за мо
рем.
— Отворенє нового шляху Новий Торг Суха Гора відкликало міністерство з причини нено- розуміня з зарядом угорских зелїзниць.
— Дрібні вісти. Судовий хемік не знайшов ні
яких слідів трутний в звісних нещасливих дри- глях, куплених в склепі п. Яйка, а котрі були причиною смерти одного робітника і заслабненя кількох осіб. Лишають ся ще розслїди бакте- ріольоґічні, котрі могуть лише розяснити сю справу. - В Мірцушляґ застрілив ся староста Гервай. Причиною був звісний скандал з єго женою. — Деканом правничого виділу на львів- скім університеті' на рік 1904/5 вибрано проф.
д-ра Фел. Ґризєцкого. — Руский театр, перебу ваючи тепер в Ярославі дасть в понеділок 27.
Єзуїти до Америки «на мою парафію» між чер воношкірих...
— То ти висьвятив ся?
— Ще ,нї, я мав висьвятити ся аж в Аме риц'і по перебутій пробі...
— Ну?
— Ну, заїхав я до Ню-Иорку, і може були би мене давно динарі спекли, колиб не синьо ока бльондиночка, дочка огородника тамошньо го, Німця... Я закохав ся, подякував Єзуїтам за хліб-сіль і оженив ся.
— Розумієть ся, не без посагу.
— Ну, так, але на американські обставини посаг був невеликий — 10.000 долярів...
— І що?
— Я розпочав мій бізнес, доробив ся ма
єтку і вернув до Европи, де веду його дальше...
В тій хвилї поїзд станув, я почув мою ста- цию і мусів поспішно висідати. Мій товариш вицілував мене і подаючи мою торбу доповів мені, що має більше як 200.000 зл.
— Так, так, товаришу, йде мені добре!
— Та ти мені не сказав ще, який твій бі
знес! — кажу я, примикаючи двері купе.
Мій товариш відчинив поспішно вікно і гукнув, аби я ліпше почув:
— Я тфзгую свиньми в цілій майже Евро- пі! Так є, свиньми! Правда, що Одисей був ду
рень! Таку Кірке взяв би до спілки на 80%
пайового!
Бережани, 4. лютого 1903.
с. м. одно представлене «Ой не ходи Грицю...»
в Ланцутї, в сали Товариства «Сокіл». — 3 Бо- городчан доносять, що проти звісного учителя з Глебівки, а тепер в ІІохівцї, Ілиї Балаш а, ви
готовила ц. к. прокуратория акт обжалованя за обманьство і спроневірене на шкоду громади Глебівки. — Президент аиеляцийного суду, др.
Тхоржницкий, устроює в справі реформи цивіль
ного закона анкету, до котрої покличе крім львівских також адвокатів з провінциї. — В Кульчицях рустикальних коло Самбора згоріло онодї 5 селяньских загород. Ш кода убезпечена.
Гатунок був неможливий з причини величезної посухи.
— Переписна Редакциї. Впв. Б. і М. Панове зле зробили, що внесли поданє до суду в иоль- скій мові, коли Вам прислугувало право писати по руски. В ніякі приватні справи не входимо і тому Ваше письмо, в якім свій вчинок хочете боронити витяганєм приватних справ з житя мнимого автора новинки в «Ділі» уважаємо що найменьше неумістним. В сей спосіб анї себе не обороните, анї не придбаєте собі чести поді
бним виступом. Гукопись можете кождої хвилі відобрати
Уже вийшли „Проповіди похоронні" д ра Івана Бартошевского, числом 120, дуже практичні і поучаючі. Можна їх дістати по ціні 5 К в кни
гарні Ставропигійскій у Львові або у автора (Львів, ул. Домса 5), — так само „Проповіди Не
дільні" того автора по ціні 4 К і єго „Проповіди Страстні" по 2 К. — Весь запас богослужебних інтенций вичерпаний.
В кождій рускій хатї' повинна бути на стїнї мала всеї Руси-України, видана Р. Тов-ом педагогічним у Льво
ві. (Величина : 75x59 цм.). Коштув лише 40 сот. Моло- дїж при науці чи забаві все буде мати перед очима на- г ладний образ і ашої великої Вітчини.
Телєґрами
з дня 25. червня.
Софія. Турецкі офіцири заняли 14. с. м.
в Монастирі! телеграфічний уряд і вислали на власну руку цілий ряд наглячих телєґрам з до- маганєм виплати платні. Домагали ся так без
настанно через три дни, аж вкінци канцелярия султана веліла заплатити їм належну платню за два місяці. Офіцири не вдоволені ще тим, грозять виступленєм з війска. Підофіцири і ря
дові довідавши ся о тім, постановили і собі ви
слати ультіматум до султана, що єсли до 27. с.
м. не дістануть платні', полишуть війскову служ
бу. Обавляють ся тут розрухів і грабежи хри- стияньских крамів.
Відень. Біе 7еіІ доносить з Петербурга, що часть балтийскої ескадри вже відплила на Ж о в те море. Відплили іменно сї кораблі, котрих скорість є менша чим великих панцирників. То- варииіать їм перевозові кораблі з угльом. Дру
га, головна часть сеї ескадри відплине правдо
подібно аж 15. липня. Крім сего розібрано око- ло 20 торпедовцїв на складові части і відіслано сибірскою зелїзницею до Владивостока. Зад а
чею сеї фльоти буде непокоїти япаньскі нобе- режа.
Петербург. Сахаров доносить Генеральному штабови під датою 23. червня: Дня 22. с м.
розтягнули ся неприятельскі відділи на 6 кільо- метрів від Сіяменчен від морского побережа в гору через Сарабантсі, Дансін, Сутсіатун і Ван- сіяшен. На горбках коло Лїнтсіятун збудовав не- гіриятель геліографічну стацию. На лівім крилі' бачено густі ряди піхоти з машивовими карабі
нами. 22. червня пробували Япанцї переломити на крилі лінію нашого війска, але безуспішно.
Ніч минула спокійно. 2 3 .'рано посунув ся непри- ятель аж до Канлякю. З побережа бачено не- приятельский корабель. Наші передні сторожі задержали пенриятелів в поході з Сіюян до Гайчен. По нашій стороні ранений поручник ко
заків і 3 жовнірів. В околици Фенванчену нема жадної важнїйшої зміни. Коло Кальцалїна зібра
ла ся більша скількість япаньского війска і там також обкопують ся они валами.
Льондон. [Неурядова і независима преса старає ся довести, що побут короля Едварда в Келю не має найменьїпого політичного значі- ня. Т іт е з твердить, що є се виключно акт чем ності! так двірскої як і родинної без ніякого політичного підкладу.
