Ч. 137. Львів, Неділя дня 18. червня (І. липня) 1900. Річник IV
• Виходить у Львові що дч»і і крім неділь і руских сьвиг
о год. 8-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана»'під ч. 9 уд. Коперника(лїндого ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
г Рукописи звертас ся лише ; на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в >На с- сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по | і 15 кр. від стрічки.
Передплата на »РУ СЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . б зр. (10 кор.)
! на чверть року 2'50 зр. (б кор.)
‘ .... на місяць . й ь85 кр. (І к. 70 с.) „ „ н пі „ : За границею:
на цілий рік на пів року
• • 16 рублів або 36 франків . . 8 рублів
або 16 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. І
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — 3 Р у с л а и о в и х псальмів М. Шашкевича.
Еають ся.
В нашій намити остала ся хвиля, ко
ли заступники клюбів правиці, не вийма
ючи Чехів, зібрали ся 7. червня на послї- дне засїданє екзекутивного комітету пра
виці. Тоді вніс пос. Повніє в імени «Сою- зан», іцоби нравительство для усмиреня Чехів відкликало рознорядженя Кіндінґера.
На те відповів присутний на зборах др.
Кербер, що нравительство не в силі «одно- сторонно» поладнувати ческо-нїмецку спра
ву. В виду сего заявили ческі посли Кайцль і Страньский, що Чехи не спроможні від
ступити від обструкцийної тактики, а пос.
Яворский заявив, що він уважає вже пра
вицю за розбиту. Ческі члени ВИЙШЛИ ВІД-;
так з засїданя екзекутивного комітету пра-' віщі, а тоді поставив кн. Шварцеїіберґ внесене, щ о б и о с т а н к и п р ави щ і ли-;
ш и л и ся при д а в н ій п р о ґ р а м і і с т а н о в и л и і на д а л ь ш е о д н у о р ґ а и ї з а - ц и й н у ц іл іс т ь . Внесене се піддержали ґр. Пальфі, Вахнянин, Повніє і ґр. Діду-;
шицкий. Але над сим внесенем не голосо-і
вано вже, бо пос. Яворский і Катрайні СПІШИЛИ ся д у ж е, щоби вість про «ща
сливе розбите» правиці подати до відомо
сті! Функого, иредсїдателя лівиці, і враз з ним уложити плян, в який би спосіб
«умучити» Чехів? Пос. Яворский і Катрайн були проте тими мужами, що п е р ш і зі
рвали солідарність останків правиці і від- рекли ся єї програми.
Сю хвилю пригадуємо нині не без ці
лії, бо пізнїйше і Поляки і католицкі лю- довцї в деяких своїх орґанах праси наду
мали ся инакше. Надумали ся они инакше іменно по тім, як «нова парламентарна більшість» виявила ся о д но д не в ице ю.
7 І. Ґ У Ц К 0 В .
У Р I I Є Л Ь А К О С Т А .
траґедия в 5. актах. •
Переклав з нїмецкого Лев Лопатиньский.
(Далі).
Д Р У Г А Д ІЯ .
Огород Манасси/ В глубинї тераса прикрашена дивана
ми; до неї веде кілька сходів.
П е р ш и й в и х ід .
Манассе з карткою в руці, Сг/меон.
МАНАССЕ.
Се не можливе! Він не еьміє бути!
Де Сільва і Бен Йохай і Ван Ембден, Де Кастро — добре, але ее імя...
СИМЕОН.
Донька вписала власною рукою...
МАНАССЕ.
Хиба не знає, що на нїм тяж ить?
СИМЕОН.
Надходить. Най розкаже вам.
Д р у г и й в и х ід . Юдита — Манассе.
Краківский «Сгаз» сказав відтак небавом, що Полякам «не вільно лучити- ся з сто- ронництвами о иньших засадах і напря
мах», а др. Катрайн висказує подібну гад
ку в онодїшних «М. Тігоіег 81ІГПГПЄП» в імени католицких людовцїв. Поляки і кат.
людовцї зрозуміли, що они з «Царгороду утекли, а до Риму не добігли», та що хи
тра лівиця використала їх лише для хви
левого експерименту, чи не можна буде силою зломити ческу обструкцию ?
Катрайн каже в «X. Тігоіег З іітте п » таке: «Мимо нагробних річий не ногребана ще остаточно давна правиця. Она лежить лише спаралїжована Чехами (?!). Ми стоїмо при засадах, правиці і подбаємо о зложенє нової більшости нарляментарної на тих за
садах. З яких елементів зложить ся нова більшість, ноки-що* не знаємо. Она може повстати побіч старої більшости, що була трохи несуцїльна і мало енерґічна. Таж в нашім парляментї може (?) істнувати і більше парламентарних більшостей (?'.), по
дібно, як в нїмецкім райхстаґу. На разі розходить ся нам о уратованє парламента
ризму (не о вдоволене народів? .Прим. Ред).
Як се удасть ся, то і покаже ся, шо ста
ра (?) нарляментарна більшість жиє (?').
Она мусить навіть жити, щоби бороти ся з лібералізмом. Сей лібералізм є при
чиною всего нещастя в Австриї Він ви
кликує національну і расову боротьбу, що
би відтак запанувати над всїми народами Сей лібералізм прямує заєдно до центра
лізму на перекір нашому (?) федералїзмо ви. Треба проте подбати, щоби Тиролець, Стирийчик і Горішно-Австриєць подали ру
ку Полякам, Словінцям і ческій шляхті, і щоби рам я об рамя наступали разом на лібералів. Якби відтак до сего союза пристали і Чехи, то зложилась би і по
важна більшість«.
і ЮДИТА.
| Здорові батьку! Справді довгий час Ви кажете чекати нам на себе, Заким стрясете в нашій затиши Сей порох біжевий з сапог своїх.
МАНАССЕ.
Коли і тут журба мене в и т а є..
ЮДИТА.
Чиж я вам не прибрала всьо сьвяточно, Рк на останку тижня любите?
Не запросила гостий, як звичайно ? МАНАССЕ.
Як ти могла Акосту запросити?
ЮДИТА.
Він жеж від тижня вже не був у нас.
МАНАССЕ.
Чи знаєш, що єму прокляте грозить ? ЮДИТА.
Для того власне я єго просила.
МАНАССЕ.
Всі ним цурають ся ? ЮДИТА.
А ми приймемо.
МАНАССЕ.
І Н'ї, він не прийде! Надіюсь, чей знає, І Що сі запросини сьвідчать лише
Як видко з сеї статі, то др. Катрайн кає ся свого недавного гріха і обіцює по
праву. Він рад би иотрудити сн над здо
женем якоїсь »нової* славяньско-консерва- тивної більшосте, то знова маячить про реставрацию »старої* більшости, від ко
трої він перший урізав поли. Др. Катрайн загнав ся, а тепер рад би завернути з хиб
ної дороги, тим більше, що нїмецка ліви
ця над єго »засадами* перейшла вже дав- вно до дневного порядку. Ми фантазий д ра Катрайна про кілька більшостей пар
ламентарних розбивати не будемо. Скаже
мо лише те, що останки правиці зібрали ся вже давно в один союз, а лишивши ся при давній проґрамі, рішили «практично*
переводити рівноправність всіх австрнііских народів. Наколи др. Катрайн замітив, що стара* більшість не була суцільна і енерґічна, то най зводить приннти до сво
єї відомосте, що та несуцїльність і неенер- ґічність походила як-раз від того, що по
біч Поляків і кат. людовці не дбали про івиконане ироґрами «старої* правиці. »Но- іва-. правиця не буде бігати за таким не- иевним союзником, яким був в »старій*
правіти др. Катрайн, хоч з другого боку ми не осуджуємо д-ра Катрайна за найно- війшу єго віроісповідь. Др. Катрайн спіз
нав досить скоро, що амбіция завела єго на манівці, а наколи рішив ся тепер завер
нути з сих манівців, то можемо єму. лише пожелати до скорої отями.
Сполучені держави Евроли.
Францускі учені Флєрі і Дольо старають ся доказати, що Сполучені Держави Евроііи не є утопією неможливою для здїйсненя. На до
каз сего можуть они справді навести бога'то признак, що народи і держави Европи вяже чим раз більше спільних цілий та інтересів. Полїп- Про нашу чемність, про єго вважливість
Сьвідчити ме, що прошений не прийде.
ЮД11ТА.
Ов, від коли ти батьку став такий побожний?
Приятель штуки, правовірним ж идом?
показує на статуї.
Чи Ілия сьвятий і всі пророки Не знищили би тих чужих богів, Що заборонює закон? Манассе Не мав би сили, так, як образи І різьби, боронити чоловіка?
МАНАССЕ.
Всі знають погляди мої вільні.
І що Манассу Вандерстрата
Не бачать в день примирена в покутній Сорочці — тим я завеїгди гордивсь.
Не відпираюсь: вже давно належу До віри вольнодумцїв, що приймили З наук Мойсея, Сократа, Христа, Що ліпшого найшли у сих скарбницях.
Та иньша річ, коли хто боре ся З пересудом, що вічну має силу Між народом: тоді я приступаю До віри загалу, тоді не можу Звільняти ся від внїшних обовязків.
ЮДИТА.
Годить ся підпирати штукарів Та з ляку уникать мислителя ?
2 шені комунікацій зменьшили віддалене пооди
ноких країв; поступ суспільно-демократичних ідей зміцнив міжнародну солідарність; розшире
не границь европеіїскої політики з причини вели
чезних посїлостий в пньїиих частих сьвіта, ви
кликує безнастанну потребу спільної акциї та оборони. Зі зростом культури стає мир для кра
їв і держав *чим раз цїннїйший, необхідний. В краях, де кожда пядь землі управлена довголї- тною працею, де фабрики і міста густо розсі
яли ся, війна нанесла би стократь більші шко
ди, як в півдиких степах, де сліди воєнного по
ходу затре найблпзша весна, укриваючи трупи і кров зеленим килимом веґетациї.
Бажане мира в Европі проявило ся знамен
но в Гаґскій конференциї, а спільна акция ев- ропейских держав виступила в Кретеньскій спра
ві, а тепер з нагоди заворушень в Китаю. Та
кож з нагоди боерекої війни ми бачили зна
менну прояву, що африканьскі піонїри уважа
ють держави Европи як одну цілість і до них вислали депутацию — хоть без успіху. Ллє і в тій загальній відмові Боерам можна добачити порозуміне і згідність европейских правительств.
В парискій Кегле йеє Кегиев появила ся статя, яка розводить ся над повисшою темою.
Назва «Сполучених Держав Европи» не є щ а
сливою, бо будучий устрій Европи пе міг би мати нїчо спільного з устоем північної Амери
ки, що має таку саму назву. Европейска суша є заселена народами, з яких кождий має свою відрубну і животну індивідуальність, свою істо
ричну минувшину, свою питому мову і власну літературу. Політична ф узия була би неможли-і вою і шкідною, бо відняла би Европі ті чинни
ки, що становили до тепер єї величину і вис- шість. Европейский союз міг би лише зродити ся на підставі пошанованя народного істнованя поодиноких національностів і повної ґваранциї їх народних прав та інтересів. Коли будуча унія має приборкати давні ненавистн, покінчити во- рожню та амбіциї вузкого націоналізму, то му
сить дати кождому народови свободу єго націо
нального розвою, відповідне поле дїланя для народного патріотизму, а заразом зробити єго учасником европейскої культури. А нова Европа не могла би стати «союзною державою (Вингіе- еіааі), але союзом держав(ЗІааІепЬишІ). Впрочім нема як застановляти ся тепер над подроби
цями сего нового устрою. Европейска унія мо
же зродити ся лише поволи. під натиском но
вих ідей та інтересів, під впливом нових почу
вань та потреб.
Чи всі европейскі держави мали би ко
ри сть1 в такім Союзі? Автор статі виключає ли
ше Велику Британію, доказуючи, що при своїм теперішнім зрості она має свої власні цїли та інтереси, часто зовсім противні інтересам решти Европи. В будуччинї, можна припустити, прийде до федерациї анґльо-саских народів, яка стане
МАНАССЕ.
Я чув, Юдито, що Акости побут У нашім домі люди зле толкують.
У мене два понятя дорогі:
Одно: се особиста свобода,
Щоб власну волю мати в власній хаті, Домашнє щастє мирного спокою — У другім підчинений я тій силі, Що звуть основами порядку й власти.
їх стійности цілком не розбираю:
Вони істнують, тож числю ся з ними.
ЮДІІТА
з іронією.
Ж итє й наука — се дві ріжні річи?
МАНАССЕ.
Я знаю вимоги ж нтя й тому Не радо слухаю наук від тебе, Ані від Сільви, як ось нині рано.
Ти з Йохаєм заручена сьвяточно, Тож після нашого звичаю треба, Щоб в крузі свояків вас за столом Всі нині виділи обоє разом.
ЮДИТА.
Така комедия?
МАНАССЕ поважно.
Щ е нині збудесь!
(Далі буде).
суперницею европейскої Унії. Утворене анґльо- саского Союза приспішить евентуально і вчи
нить доконечною европейску Унію.
Що-до Россиї, яку декотрі виключали з сеї будучої Унії Европи, можна припустити, що в єї інтересі буде лежати порозуміне з будучою Унією. Мимо своїх величезних просторів, —- які, після слів Александра III. зробили з Россиї не
мов т е с т у часть сьвіта — мимо ріжницї куль
тури і політичних цілий, звернених радше в сто
рону Азиї, Росия є пожаданим чинником для европейскої рівноваги, а заразом і для сьві- тової рівноваги. Перевага Великої Британії на мори буде для Россиї постійним,' небезпе- ченьством. Крім сего Россия розширюючи свої впливи на Схід, буде чим раз більше потребува
ти помочи европейских капіталів, єї торговлї і промислу. Ціла цивілїзацийна акция Россиї на Кавказі стає на доказ сказаного, а єї тісний алїянс з Франциєю є нЬтвердженєм факту, що Россия не думає відчахнути ся від Заходу.
Проект европейскої Унії виглядає нині на утопію, зроджену в умах кількох учених. Але чи не одна утопія з вчерашного дня не стала вже нині дїйсностию? З дрібних зерен вироста
ють поволи велити. А хтож може заперечити, що гадка европейскої Унїї, що жевріє тепер в умах одиниць, не прийме ся в мілїонах евро- пейского населена ? Найбільший скептик не міг би нині упирати ся при сім, що Европа лишить ся завсїгди лише ґеоґрафічним понятєм. Солі
дарність европейских народів зростає рік-річно через конференциї, конґреси, торговельні тракта
ти, роз’ємні суди, сьвітові вистави, торговлю, науки, туристику і богато других явнск. Чиж мо
жемо знати, який овоч зродить ся з сих зерен взаїмної спільпостп. А таке з’єдненє народів і держав нашого континенту., се мусить признати кождий, зродило би лише добро для людства та поступ для цивілїзациї.
З країни нужди та здирства.
З Коссівского.
Оправки ІПерфіп: б) Салямона.
Федір Лукань,- гуцул з Конятина — так бі
дний «що, коли не заробю, не буду і їсти», за робив в роботі у Салямона Ш ерфа 35 зр. ЗО кр.
Коли жид не подавав ему ті гроші, він оскар
жив єго завідця Курила Генкула, котрий кликав Федора в роботу за ті гроші, але утратив тер
мін. З а порадою адвоката подав гуцул поновно скаргу за ті 35 зр. 3<> кр., але тепер вже і про
тив властителя зрубу (Салямона Ш ерфа) і про
тив завідцї Курила Генкула. Розправа мала бу
ти 22/3 1900 у ц. к. ад’юнкта Герша Ґольд- штейна, котрий, як піднесено в інтерпеляциї II.
Барвіньского з 2/3 с. р., не розуміє но руски.
Засуд виголосив ніби по руски писар судиї «що м а є ш Федоре Лукань п а н у (віє!) Шльомі Шерф подати 9 зр. кошту, а Курилови Генкул 2 зр. і можеш до 14 днів зробити рекурс. «Я подяку
вав судовії за таке файне право», каже гуцул,
«але сендзя мене не розумів, бо при розправі він до мене говорив через писара, він (судия) по нашому нічого не розуміє. Не досить, що мене шєфар Шльомі в хотів бити і ошахрувати, не досить, ходив 5 разів на пораду до ГІутилова, не досить, щом за свою тєжку муку мусів 2 терміни мати і на адвоката і штемплї 6 зр. 42 кр. скоштуватись, та ще маю Шльомі 9 зр. заплатити! Гуцул своя віра, то Курило Генкул подарував ми з а с у д ж е н и х п и с а р е м 2 зр., але жид не подарує».
Повисше один доказ більше на тверджене п. Барвіньского в інтерпеляциї, що судия в Пу- тилові не розуміє по руски, бо « п о д а р у в а в (Курило Генкул) з а с у д ж е н и х п и с а р ом 2 зр.! Щ ож то «за вода на млин» такого кривди- теля гуцулів як Салямон Шерф! Як він тепер зачне «питльовати» подібні справи, буде «кле
пати, поки тепле»! Не берусь розсуджувати, з якої причини судия відкинув претенсию 35 зр.
ЗО кр., для гуцула дуже значну суму — для гу
цула, котрий, «коли пе заробить, то не буде і їсти», а понадто ще присудив для жида 9 зр., але се піднести мушу, що Салямон Шерф ішов на термін певний своєї побіди, бо на заміт сво
го завідцї Курила Генкула, по що він (Салямон Шерф) іде до розправи, коли він Федорови Лу- ань винен тих 35 зр. ЗО кр., відповів Салямон
Ш ерф: Я знаю, що ему си належит тільки гро
шей від мене, але я хочу єго попівчити.
Бідні ті гуцули-робітники у Шерфів! Не дурно про них говорять, що «у тих жидів не відробиш си ніколи, хоті би ти і сема шкіра з чиколонків облізла». Гуцул-робітник мусить всі свої потреби, коли він робить в лісах Ш ер
фів, заспокоювати з їх маґазнну. Він бере в їх магазинах муку, бриндзю, постоли, сокири, овес і др. річи майже за подвійну ціну, а все, що він бере, пишесь ему «подвійною крейдкою», тож коли гуцул робітник прийде до обрахунку, то може ще про щастє говорити, коли ему ска
жуть, що не лишивсь довжним, або і не побють.
З політичного поля.
»Новоє Время подає таку розмову свого донисувателя з д-ром Крамажом: »Я вірю ще в порозуміне Чехів з Німцями. Перед порозумі- нєм було би непорядно скликувати парлямент.
В часі нової сесиї належало би коньче змінити реґулямін. Обструкция — се сотгайісііо іп а ^ ес ю парламентарного житя, се одно, що геіо в поль- ских соймах. До парламенту треба висилати лю
днії розумних і статочних. а не «кулаків*. Не всі люди можуть так понизити ся, як понизи
лись обструкціоністи. Абсолютизм в Австриї не
можливий. Тепер парлямент розбитий на части.
Правительство буде собі радити § ом 14-им, але сей иараґраф не двигне австрийского кредиту.
Вихід з ситуациї можливий лише через норозу- мінє ческо-нїмецКе. Краю ческого не можна ді
лити, як і не потрібно силувати нїмецких уряд
ників до знаня ческого язика. Але ческо-нїмецке питане треба так упорядкувати, щоби переклад
ники були злишпі, та щоби Чех міг доходити свого права в своїм язиці в Чехії і на Мораві і на ІІІлеску. Закону о нїмецкій державній мові не потребує Австрия. Правительство повинно в найблизшім часі скликати оиять мирові кон
ференциї».
»ВоЬетіа« виступає остро проти річи Ґраб- майра. іменно проти октройованя реґуляміну, кажучи, що се є «заставка* на Німців. І нїмец- ка шляхта не солїдаризує ся з виводами Ґраб- майра. Октроювати реґулямін значило би одно, що знести конституцию (?!). З сего вийшли би ще більші суперечності! в парламенті Можна би вправдї дещо змінити в.теперішнім реґулямінї, але аж тоді, якби ми впали, яке буде міністер
ство? Подібно говорить і «Зііезіа», а з всего виходить, що лівиця боїть ся о свою шкіру і не вірить в солідарність «йег АгЬейкіпаіогіик.
’ КеісЬепЬег^ег /(.£.« подивляє силу і консе- квенцию Чехів. Она затрівожилась послїдиими зборами Чехів на .Т аборі, і дорікає Німцям, що они не розвивають ніякої діяльності! в часі безпарляментарнім. Великий нїмецкий »Уо1к5Іа£«
в Лїтомерицях (де Функе є посадником) не від
буде ся. З а те заповів Шенерер на 15. липня великий «Уоіккіа^. радикалів в Хебі. Мабуть велить Шенерер зложити Німцям присягу на йеиІзсЬе 5іааі.88ргасЬе.
о в и и к И.
При зміні' кварталу просимо Вп. передплаї ників о відновлене передплати При сій наго;
просимо також дотичних 8п. передплатників щ мають які небудь ззлеглости о остаточне їх' ви рівнанє. Ми зневолені оплачувати все готівкон тому не м ожем о,на будуче нікому уділяти кщ диту, отже Адміністрация була би приневолен при дальшім триваню залеглостий висилку часі сии безусловно здержати
- Календар. В н е д і л ю : гр.-кат. Маркили.
рим.-каї. Іеобальда. В п о н е д і л о к : гр-ка Юди ан.; рим.-кат. Навіщене ІІр. Діви В і вт<
р о к : гр.-кат. Методия; рим.-кат. Гелїодора.
- Р О Д И М Ц І! Присилайте Фанти для дяки
СКОІ льотериї! Купуйте льоси! Фанти Належит посилати до канцеляри і дяківскої льотериї Льві Коперника ч. 3»і „а руки Впр. о В. Яцковског гроші до Дирекциї .Народної Торговлї. Льві
Ринок. г •
Ломітет.
Аматорске представлене відбуде ся дн 1. липня с. р. о 8. год вечером в Шидлівця гусятипьского повіта. Члени читальні' »Просьвітп відограють штуку «Мужики і аристократи-. Ві става відбуде ся в обширній, з дощок па с Ціль побудованій шопі. Ціна місць: крісло і кр., лавка 20 кр., місце стояче 15 кр., діти „Л£
тять 5 кр.
- Похід з лямпіонами. В честь наближаючи ся «сімдесятих роковин дня родженя нашого МІ
з нарха устроїв вчера львівскип корпус ветеранів
величавий похід з лампіонами. 0 годанї пів де- вятої вирушив похід зі своєю музикою з улицї Охоронок, де находить ся власна камениця Т о
вариства, та в супроводі тисячної публики удав ся перед корпусну команду, опісля перед палати намісника, краєвого маршалка, президента міста, де всюда грала музика по кілька композиций.
Пізно вечером скінчила ся ся гарна манїфе- стация.
— Похорони 6л. п. о. Григ. Прешляка відбули ся в четвер о год. 5. без участи сьвященика.
Адміністратор архиєпархиї, о. Білецкий заборо
нив сьвященикам, віддати послїдну прислугу о. Прешляковн, яко самоубійниковп. Хоч по
кійника секціоновано, однак нам невідомо, чи досліджено на мозку такі зміни, котрі давали би підставу, що покійник, відбираючи собі жи- тя, не був при повнім умі.—Покійний о. Прешляк укінчив богословскі студиї в Відни, був опісля в Авґустінеум і там піддав ся строгим іспитам, хоч не докінчив ще докторату. Яко питомець жив особняком; не любив товариства. Обовязки сповняв як найточнїйпіе і міг бути взірцем для питомц в. По повороті з Відня був префектом закристиї в св. Юрі, а опісля провізоричним ка- техитом людової школи у Львові. Один з єго товаришів студий подає нам, що в послїдпім році жалував ся покійний на недостаток, на упосліджуване сьвящеників з ширшими студия- ми, а иротеґованє «избранньїх'ь». Може бути, що’ був трохи амбітний і через те невдоволений з своєї судьби. Най Бог не почислить єму єго
тяж кої провини на собі самім!
— Уб й.чика 6л. п. Володковичевоїувязнено вче
ра в Россиї. Є ним один МОЛОДИЙ чоловік з зе- лїзничого персоналу, котрий їхав з Одесси тим самим поїздом, що бл. п. Володковичева. Убій- ник. якого імено телеграма не подає, признався сам до вини, але не видав своїх співників. При нїм найдено більшу грошеву квоту. 0 співучасть в убійстві є підозріних ще кількох ЛЮ ДИЙ 8 зе- лїзничої обслуги.
— Сензацийна вість. Будапештеньский «Ма- руаіог.згак» доносить, що ґр. Льоняйова має на
мір розвести ся зі своїм мужом, на що він мав при тати. Причиною сего має бути факт, що Графиня не може погодити ся зі своїм теперіш- ним станом, та жалує за давними титулами та правами архикняжної.
— Іван Добош. В красїчиньских лісах коло Перемишля викрито на днях шайку опришків.
Мали они там свої злодїйскі сховки, викопані глубоко в земли, обиті дошками і соломою, там укривали скрадені річи і крили ся перед ж ан
дармами. На слід злодіїв впав случайно гаєвий.
Ж андармериї удало ся виляпати цілу банду, зложену з 17 опришків. Провід в банді вели Ів.
Добош і Кульчицкий, карані вже кілька разів.
В яскинях найдено много річей, походячих з крадежей Треба додати, що ліси красїчиньскі виносять 600 морґів простору.
— Самоубійзтво. Нині о год. 2 ’/2 попол. у Львові скочив на хідник з власного помешканя при ул. Сокола ч. 2. Витовд Воляньскнй, лїт 40, офі- циял рахунковий наміетництва, і погиб на міеци.
Причиною самоубійства було помішанє ума.
— Про похорони д-ра Булята, маршалка даль- матиньского сойму, посла до державної ради і предсїдателя «Славяньского христ.-нар. Союза*
пишуть з Спліта: 15. червня похоронили ми на
шого щирого патріота в Снлітї. Місто надягнуло на себе жалібну одежу, всї склепи були в часі походу позамикані. Вгородскіи церкві відправив похоронне богослужепє сплітский єпископ ІІакіч.
З всіх сторін Дальмациї прибули депхтациі і приятелі покійного: посли соймобі і ради дер
жавної, відпоручники кр. виділу і торговельної палати з Задару, заступники всяких товариств
корпораций. На похорони загостив і намістник івід на чолі політичних і судейских урядників, ід домовиною промовив посадник Спліта Мілїч,
». Рендіч в імені! адвокатскої палати, др. Вер- нїч в імени клюбу націоналів і проф. Зоре імени послів парламенту. Всї бесідники підне- и заслуги покійного коло двигненя Дальмациї хорватского народа. Тілько одні Італіянці в За- ,рі демонстрували в поганий спосіб, поломивши
;які хоругви, що повівали на будинках в З а їрі на вість, що Булят помер. — Булят був ще часі децєґаций в Пештї і держав річ, в котрій імагав ся сполучена боснацких зелїзниць з даль- ітиньскими. З Пешту від’їхав здоров. На засі- шє парламенту 6. червня приїхав вже недужий, карі не трівожились однакож, бо провірили іше мале запалене легких. Покійний помер 9.
.рвня майже нечаяно на удар серця. В .Союзі»
іішів Булят найкрасшу память по собі. До гских послів відносив ся заєдно з всякою сим- іткєю а в тяжших політичних ситуациях з а пав їх ради. Рускі посли уміли заєдно мирити клюбі малий роздор, який був межи Булятом ю націоналом,’а другими хорватскими послами т. зв. партиї >права», що хотіла би Даль.ма- ію сполучити з Хорвациею, зглядно з . юрщи- ,,О. — Пером єму земля'
- Намірене убійство. З Пятицерков на Угор
ців доносять про таку подію: Кравець Матій Іабо стрілив кілька разів до ректора тамошної
духовної семинариї, кс. каноніка Пошґай, а опі
сля вимірне револьвер в свої груди. Рани, які одержав ректор не є небезпечні, але Шабо є ра
нений смертельно. Причиною сеї кровавої події було се, що кс. Пошґай задумав відібрати Ша- бовп кравецкі роботи для семинариї.
— Вплив пасічництва. В а. книзі Изв-Ьстій южно-русскаго общества акклиматйзаціи» наие- чатано конець статі проф. Т. Буткевича п. з.
• Етичні черти пасічництва», в якім автор ста
рая ся представити ублагородняючий вплив па
січництва на чоловіка. «Є фактом, заміченим всі
ма— пише Буткевич — а передовсім нашим про- стонародєм, що пасічники відзначають ся до
бротою, смирностю, трудолюбностю та веселим настроєм духа. Се промовляє ясно само за себе, але є ще й иньші конкретні факти, що сьвід- чать про спасенний вплив пасічництва на чо
ловіка. Таких фактів є множество, але ми при- остановимо ся лише при однім. Як звісно, пчо- ли не зносять спіритусового запаху; тому для пяниць і пжньства нема місця в пасіці! В «Віст пику пасічництва» (за 1896 р.) один народний учитель напечатав на сю тему дуже інтересні замітки зі свого власного житя. «Передше—ка
же він — переводив я вільний час на піятиках та забавах з товаришами, а тепер, від коли за- нимаю ся пасічництвом, залишив я сю нерозу
мну методу житя та жию уміренно та тверезо».
Думаю, що сей гарний примір не є одинокий.
Отже, дай Боже, щоби пасічництво розширяючи ся на раціональних підставах, причинило ся до матеріяльного добробуту нашого населеня. Але признаючи, що пасічництво впливає також етич
но на чоловіка, желаємо, щоби оно принесло також на сім поли як найкрасші успіхи».
— Жіночі строї зі соломи! Сей найновійший винахід нового столїтя виставлений в палаті
«Піссус» в Парижи, викликав незвичайне за ін тересоване в жіночих кругах. Винахідником сего строю є кравець Шубарт, а спорядив єго для одної Іспанки. Шубарт проготовляє вже більше таких строїв зі соломи, в яких ще сего сезона виступлять Парижанки та зачудують ними ці
лий сьвіт. — Сей винахід причинить ся мабуть до піднесена рільництва у нас в Галичині, бо настане велике запотребованє соломи, коли нова п.ариска мода і до нас загостить
— Родинна драма. В Берлині при ул. Вранґля мешкало двоє згідних еупруг, Сокльовек, з чо
тирма діточкамн.Через шість літ спільного житя не було між ними ніяких колотнеч, ні бійки.
Аж онодї прийшов муж з роботи (був бляха- ром) до дому в пянім стані та посварив ся з женою і ударив єї легко пястуком, але опісля перепросив єї і пішов знова до варстату Ж ена, непризвичаєна до такого поведена, почула вели
кий жаль до м^жа та рішила ся згинути разом з дітьми. Взяла малих, з котрих найстарший хлопчик мав 6 лїт, зі собою на четвертий по
верх дому, вітворила вікно та викинула вперед троє старших дїтий, а опісля скочила з най- меньшим на подвірє. Діти згинули на місця, а мати жила ще, коли сусіди прибігли з помочию, але по кількох хвилях померла.
— Страти Англичїн в полуди.-африканьскій вій
ні виносили з днем 9. червня після обчасленя міністерства війни 18702 людий. На боєвищи полягло 235 офіцирів і 2285 вояків; з ран по
мерло 63 офіцирів і 551 вояків; на ріжні неду
ги померло 112 офіцирів і 3609 вояків. Ранених було 778 офіцирів і 1013 вояків, а в полон по
пало 186 офіцирів і 4486 вояків. В остатних 14 днях полягло на боєвищи 175 людий. а на ріж
ні недуги померло 558.
— Лікарі чи лікарки. Российска нраса загово
рила на днях про невідповідну обсаду шкільних лікарів в жіночих заведених в Россиї. Доси, по-»
ки ще не було лікарок, якими мож було обса
дити згадані місця, ностановлювано всюда лі
карями муїцин. В наслідок сего прикли ся нераз, що дївчата з висших кляс не впаоляли своєї недуги часто лише задля стидливости, що мусїли би піддати ся лїкарским огляднинам.
Загальна опінїя домагає ся, щоби ві всіх жіно- чох школах в Россиї постановлювано шкільні лїкарки-женщини, що тепер можливе до пере
ведена, бо в остатних часах споре число жен- щин покінчило медичні студиї.
— Довгість житя. Станове занятє дуже впли ває на довгість віку. Таблиці, зладжені в тім напрямі, виказали розмірно найьисший вік у людей духовного стану, бо від 60 до 65 літ, даль
ше ідуть лісничі, рільники і огородники,отже лю
де, займаючі корисне суспільне становиско че
рез те, що працюють на вільнім воздусї. Відно
шене довгости житя єслїдуюче: на 100 осіб му- жеского пола половина дожила такого віку: ду
ховні 67 років, лісничі 65, огородники 63, ріль
ники 62, урядники 59, війскові 58, купці 57, правники і артисти 55, учителї 54, лікарі і різ
ники 53, пекарі 51, пивоварі і теслі 50, шевці 48, мулярі 47, шлюсарі і ковалі 47. столярі і м аля
рі 46, інтролїґатори 56, кравці 45, камінярі і дру
карі 40 літ.
— Ц к. Дирекция зелїзниць державних опо- віщує:
«Австрпйско-румуньский рух особовий». З
днем 1. серпня 1900 увійде в житє нова тари- ф а для повиєш зго руху, а рівночасно утратить свою стійність дотеперішня тарифа з 1. червня 1897 р.
— Дрібні вісти. Француска академія в Парижи на місце номеріпого Иосифа Бетранда вибрала вчера членом «безсмертним» знаменитого хемі- ка Бертельота. — Российскі дневники доносять, що звісний нисатель Гр. Толстой має намір ви
їхати в подорож до Німеччини, Франциї і Ан
глії. — Іспит з державної рахунковоста здав п.
Іван І оїв, дяч зі Снятпна.
Т е л є ґ р а м и.
Прага, 30. червня. В послїдних днях кру- жили тут вісти про кризу кабінету д-ра Кербе- ра. Вісти ті безосновні. Правительство не ріши
ся поки-що на який небудь рішучий кро*. непра
ві ческій. Оно по указу корони обібрало «сере
дущу» дорогу. Як би і прийшло до октройованя язикового закона, то криза буде лише часткова, а др. Кербер лишив би ся при кермі.
Мадрид. 30. червня. Урядовий дневник їсиань- ский оголошує умову, заключену межи Іспанією а Австро-Угорщиною дотично взаїмної охорони винайдень, фабричних марок і моделїв.
Рим, 30. червня. Палата послів приняла одномісячну, буджетову провізорию. Сенат зго
див ся на висланє адреси до престола у відпо
віді! на престольну бесіду. Ся адреса май* ви- сказатн бажане, щоби теперішня сесия стала гідною доброї традициї італійского парламенту.
Відтак зазначить з натиском те, що алїянси держави і династиї позваляють Італії брати участь в кождій акциї, якої вимагають цивілї- зация і народний інтерес-
Триєст, 30. червня. Анґлїйска ф льота Се
редземного моря, яка складає ся з 19 воєнних кораблів і 20 торпедовцїв, прибуде сюди дня 8.
липня. Австрийска адміралїция урядить з сеї нагоди банкет для прибувших.
Льондон, ЗО. червня. «Цаііу Ехргевє» доно
сить з Ш анґаю, що з оголошеного цїсаревою оповіщена виходить, немов цісарску палату дня 16. червня напали і підпалили товпи Китайців.
Льондон, ЗО. червня. «Тітев» доносить з Йо
когами, що замешкані там Китайці звернули ся до японьского правительства з петициєю, щоби оно з помочию евроиейских держав детронїзу-
в а л о цїсареву, бо лише тоді запанував би мир в Китаю.
Вешинґтон, ЗО. червня. Кемиф доносить з Чіфу, що експедиция під проводом Сеймура прибула до Тієнтсіну з 200 хорими і раннпми людьми. Послів нема при нїм і жадних відомо- стий про них.
Париж, 30. червня. Доносить сюди з Льон- дону, іцо дійшло' до порозуміня межи держава
ми, виступаючими в Китаю против теперішних розрухів. Міжнародна армія має небавом вино
сити 80.000 людий, в чого Россия і Японія має доставити по 12.000, Англія 10.000, Франция 8.000, а иньші держави по 5.000 людий.
Льондон, ЗО. червня. .Іьорд Робертс доно
сить з Преториї про малозначні битки з Боера- ми та про повільне складене ними оружя.
Подяка.
Складаємо сим сердечну подяку ВПр. і Всч.
Отцям, що взяли участь в похоронах нашого покійного брата Сидора, професора релігії при ц. к. ґімназиї в Золочеві, а іменно: 0. шамбеля- нови Чемериньскому, деканови і парохови золо- чівскому, о. совітникови і містодекановп Піту- шевскому з Сасова, о. містодекановп Стислов- скому з Ляцкого, оо. Вергановскому з Хиль- чиць, Бородайкевичови з Тростянця, Копачови з Білого Каменя, Гургалеви з Золочева, Доль- ницкому з Підгорець, Яновичови з Струтина, Підсоньскому з Белзця і Несторови з Ремизо- вець; Гіреп. оо. Осьміловскому і Косакови, мо
нахам Ч.: ВВ. з Золочева, о. канонїкови Бист- ржицкому, професорови релігії обр. лат. і о. Ло- патиньскому, катехитї обр. руск., оо. Ш тирако- ви і Урбі, сотрудннкам золочівским обр. лат.
Сердечно дякуємо ВПр. о. послови Танячкеви- чови і ВПр. о. містодеканови Дудикевичови за теплі слова в Церкві і над могилою покійника.
Неменьше дякуємо Сьвітлому Зборові! ВГІов.
Панів професорів, товаришів покійного і сердеч
ній молодїжи ґімназияльній. Вкінци дякуємо П. Т. Панам сьпівакам і Чесному Брацтву цер
ковному за їх безкорисний труд так в часі Бо- гослуженя як і походу на кладовище.
Віктор і Петро взврскі, братя покійного в імени родини.
