Ruslan. R. 10, č. 22 (1906)

Ч. 22. Львів, пятниця, дня 27. січня (9. лютого) 1906. Річник X

Передплата

на »РУСЛАНА* виносить:

в Австриї:

на цілий рік . . на пів року . . на чверть року на місяць . .

. 20 кор.

. 10 кор . 5 кор.

Г70 кор.

За границею:

н цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів

або 18 франків

Поодиноке число по 10 сот.

Р7СЛАЇЇ

Виходить у Львові що дня крім неділь і рускнх сьвят о д'Із сод. пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під в. 1. пл. Домбровского (Хорун- іцини). Експедиция місцева в Аґенцпї С.околовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає сялише на попереднє застережене.—

Реклямациї неопечатаніє вільні від порта. — Оголо­

шенії звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч­

ки, а в »Надісланім« 40 с.

від стрічки. Подяки і при­

ватні донесенії но ЗО сот.

від стрічки.

Пересадили!

ва піддавати припадковій волі сойму. Ко­

алїция отже вимагала" в своїй предлозі поданій ґр. Андраїш.м, щоби Корона зре- кла ся дотеперішнього свого иравного становища у війскових «справах, а підда­

ла ся волі сойму, як она виявить ся при кождочасних виборах. Тим спосо­

б о м приймаючи предлогу коалщиї, Коро­

на піддавала би ся волі сойму і що до війскового начальства, а сего очивидно монарх не міг зробити і з того огляду, яозаяк ся справа не є виключно спра­

вою одної половини але цілої монархії.

Із всего показує ся отже, що се бу­

ло оманою думати, що коалїция зрозу­

міла велику одвічальність перед краєм і народом задля можливих наслідків без­

настанного ііересилєня і що она тепер для номиреня з Короною вилучить із своєї програми війскові домаганя. Тим­

часом коалїция висунула нові питана, я- ких навіть не було в сеймовій адресі, бажає зовсім окрем- д?? Угорщини за­

клювати торговий договор і тим спосо бом хоче Угорщину поставити на стано вищі зовсім окремої держави, яку з Ав- стриєю лучить хиба особа монарха. ЛІіж Угорщиною а Австриєю не мав би вже буїи заключений цлово-торговий союз, лише торговий договор на основі най­

більших користий і обопільної цлової свободи. Такі окремі договори довели би однак до подібної запутанини, яка тепер виринула задля сербско-болгарскої цло­

вої унії Окрім того коалїция хотіла об­

межити право Корони що до відрочува- ня сойму, а тим способом собі забезпе­

чити оружє обструкциї.

Коли отже коалїцийний виділ так пересадив у своїх домаганях, то зовсім природно розбили ся мирові переговори з Короною.

Вправдї тим ще не зірвані всі нит ки, які вяжуть коаліцию з Короною, і ревізия домагань коалїциї не є ще зо всім виключена, одначе коалїция повин­

на би здобути ся на те, щоби справи о- цїнювала менше з державноправного і теоретичного а більше з практичного становища. Повинна би отже не забува­

ти і про те, що такі питаня не дадуть ся розвязати без участи Австриї, згляд­

но державної ради і що тут потрібно о- бопільного порозуміня поміж обидвома законодатними тілами. Одначе трудно сподївати ся, щоби коалїция на се здо­

була ся.

Треба отже числити ся з тим, що в Угорщині тепер настане в цілій повні аб­

солютизм, що с о й м б у д е р о з в я - (X ) Як ми уже звіщали, мирові пе­

реговори поміж коалїциєю а Короною зірвані, а викопний комітет коалїциї о- повістив уеї письма, які відносять ся до тих переговорів і тим оповіщенем очи- видно намагає ся звалити всю вину зір- ваня переговорів на Корону. Тимчасом з оповіщених виділом коалїциї докумен тів показує ся, що політики коалїцийні

пересадили у своїх домаганях предло- жених Короні, так що Корона ніяким способом не могла їх приняти. Коли ґр Андрапіи провадив у великій тайні що до самих домагань переговори з Коро­

ною, голова независимців і коалїциї, Ко- піут, оповістив в своїм дневнику Ма§уаг Ог82а§ статю, з котрої виходилоб, що видїл коалїциї вилучив на разі із своєї програми війскові дбмаганя, так що вза­

галі була надія щодо мирового покінченя угорского пересилеия. Колиж відтак по підмошіій відповіді! Корови наспіли те лєґрами про оповіщене коаліцийних до­

кументів, здавало ся в першій хвилі, що телеграми невірно передали зміст тих документів, бо годі було повірити, щоби поважні керманичі коалїцийної політики так випали з рівноваги і так страшно пересадили, що се мусїло довести до розлому з Короною.

Як з оповіщених документів вихо­

дить, предкладала Корона коалїциї, щоби на основі програми комітету девятки у війскових справах, про котру ми недавно докладно писали, коалїция утворила мі­

ністерство. Тимчасом коалїция в своїй предлозі поданій ґр. Андрашим цїсаревн не лише не вдоволяла ся' програмою ко­

мітету девятки, але пішла у своїх дома­

ганях далеко поза війскову програму у- хвалену соймом в адресі до монарха.

Тим способом коалїция як раз висунула на перед найчутливійшу справу з вели­

ким заостренєм. Вправдї коалїция не до магала ся виконаня сеї програми в тій хвилі, а відрочувала се до найблизшнх виборів, в котрих воля народу (зглядно мадярскої маґнатериї) мала виявити ся що до сих війскових домагань. Але тре­

ба додати, що коалїция бажала взяти виборчу реформу в свої руки, перевести її в своїм дусї, а відтак вислїд переве­

дених нею виборів мав би рішити о вій- сковій програмі уложеній коалїциєю.

Тимчасом Корона стоїть на стано вищі закона з 1867 року і інтерпретациї сего закона даної творцем угоди Деаком і Гр. Андрашим-вітцем, інтерпретациї, ко­

тра удержувала ся незаперечно 38 літ і не

з а н и й перед 1. марця, а вибори бу­

дуть аж тоді розписані, коли загальні відносини краєві покажуть ся можливи­

ми для переведеня нових виборів. Пра- вительство теперішнє не злякає ся най- строгіиших способів, щоби зломити опір неслухняних комітатів і можливо, що у- становить по комітатах к о р о л і в - с к и х к о м і с а р і в . Коалїция пере­

садними домаганями гляділа очивидно приводу до зачіпки, а крайні живла уже говорять про еміґрацийну політику і на­

кладане з заграничними державами. За­

бувають однак про се, що відносини те­

пер не такі, як були перед 1848 р. і що абсолютизм глядить опори в широ­

ких верствах народних, щоби зломити самовладу мадярских вельмож, котрі вва­

жали себе представниками о д и н о к о ї н о л |ї т и ч н о і н а ц н і м а д я р с к о ї, а гнобили неї немадярскі народності!.

На всякий спосіб стоїмо перед вельми поважними і далекосяглими подіями.

Листи з Бразилії.

(Н ад іслана егатя).

Від 20 літ благає кількадесяти ти­

сяч Русинів жиючих в Бразилії безу­

станно нашу Митрополитальну Консисто- рию у Львові о руско-католицких сьвя- щеників. На просторони так великій як пів І аличнни, жиють там Русини в кіль­

канадцятьох осадах, з котрих найбільша є в Прудентополїс, бо жиє в ній 10.000 Русинів. По Нрудентополїс є найбільші осади Ріо Кляро, а потім Люцена. Щоби поміркувати, як далеко суть ті просторо­

ни від себе віддалені, зазначує.мо, що треба їхати з Прудентополїс до Люцени чотири дни дороги (рахуючи на день по 60 кільометрів) і день зелїзницею. З Лю­

цени до Ріо Кляро треба їхати пять днів дороги (по 60 клм. на день), тілько ко­

нем. З Прудентополїс до Ріо Кляро 2 дни дороги возом і день зелїзницею. І то тоді можна в тім часі переїхати, як є погода. Як є дощ, то ніхто в дорогу не пускає ся, бо земля так розмакає, що в болоті можна утопити ся.

На так великих просторонях Брази­

лії сповняє службу сьвяіценичу межи Русинами всього на всього тепер т р и сьвященнки: о. Роздольский (з білого духовеньства) в Ріо Кляро і двох отців Василиян — один о. Маркіян Шкирпан в Прудентополїс, а другий о. Клим Бжу- ховский або в Люценї або в Курітибі (столици провінциї Парана). На таку ве­

лику просторонь є там отже наших сьвя-

На ній виставилисьмо церкву дуже кра­

сну з брусів імбуя (рід дуба). Тепер ви­

кінчують в середині. З посьвяченєм здер­

жують ся до приїзду нових сьвящеників з Галичини, бо всі вірять певно, що они мусять прибути. В сім році (1905) хибла у нас троха кукурудза через дощі, є єї мало, але через те і ціна єї піднесла ся з 3 на 9 мільрейсів. В лютім і в марцю (1905) були у нас в Бразилії нечувані зливи; дуже много шкоди наробили. Ка­

жуть, що в стані Парагвай, котрий до­

старчав найбільше і найліпшої сорти гербати, званої «Ьегуа гааїе*, вся «Ьегта таіе« через брак води висохла. А натім ми (в стані Парана) скористали. бо тут курс єї підніс сн з 1 мільрейсу за ароба (15 кільо) на 3 1/2 мільрейса. Кажуть купці, що сей курс не скоро упаде, бо «Ііегуа шаіе* в Парагваю так скоро не підро­

сте, треба найменше 3 роки ждати. Ще одна добра для нас новина. Через нашу лінію Ірасему перейде зелізниця від 8ао Ргапсіасо до Рогіо Бпіао. Інжінєри ви­

тяли вже дорогу 3 милі поза Ірасемою.

Зелізниця буде переходити через сере­

дину нашої кольонїї (Люцени). Славити Бога, будуть маги люди заробок та бу­

дуть могли скорше свою працю продати.

Шість миль за Рогіо Іїпіао є руска ко- льонїя Жанґада, отже і сьвнщеникам буде мож скорше там дістати. Є все на­

дія на ліпші вигляди в Бразилії, коби лиш нам скорше сьвнщеників прислали.

Книжки від Товариства «ІІросьвіта* ми одержали, як також ноти «Бонна* так львівского як і станиолавівского. За се щиро дякуємо так Товариству «Просьві- та« як і «Боннови львівскому і «Боя- нови« стапиславівскому. Кінчу та пору- чаю бразилїйских Русинів памнти всіх чесних Русинів в старім краю.

(Підпис).

Р. 8. Не забувайте на нас. При­

шліть — старайтесь нам о сьвящеників.

А в другім короткім листі з 6/11.

м. р. повідомляє інтелігентний Русин з Бразилії, що посилає 50 корон на «Ру- слана* і рускі книжки для читальні в Люценї і просить: «Книжки най тілько будуть для народа, най будуть не дорогі а присвгпні. У нас членів все збільшає ся (вчитальни), а книжок маємо доперва до 150 томиків. Кінчить свій лист сло­

вами: Прошу простити моїй сьмілости, що осьміляюсь занимати Вас своїми справами; алеж то не для мене, а для наших Русинів. Може они піднесуть ся, сеж їм пригадує їх рідний край*.

Читаючи ті листи від наших людий з далекої чужини, серце крає ся, що так мало ми для них робимо. А ті голоси повні розпуки, благаючі о рідних сьвя­

щеників руских — йдуть роками цілими з Бразилії, а в остатних часах і з Ар­

гентини. Не говорю вже про Канаду і про Держави північної Америки. Чиж довго будуть ще наші рідні брата на­

дармо просити нас о поміч? Належалоб чим скорше оо. Василиян вислати до Бразилії і до Аргентини; таж оо. Васи- лияни славні вже з того, що так много причинили ся до піднесена нашої віри і нашого народу. А коли їхати муть наші сьвященики до Бразилії, може би при тій нагоді поїхали і наші черниці або Сестри Служебницї для виховувана ру­

щеників занадто мало; а прецінь лише бразилїйскі Поляки або портуґальскі Бразилійці можуть говорити, що нашому народови не треба наших сьвнщеників, бо їх може заступити римо-кат. сьвяще- ник. Говорять они се длятого, бо хотять, щоб Русинів поглотили Поляки або Бра­

зилійці. Миж Русини відчуваємо се дуже добре, що се бути не повинно і бути не може і що бразилїйскі Русини повинні мати своїх рідних сьвнщеників, щоби уміли рідним руским словом до них за­

говорити і їх душу скріпити і в тяжкім щоденнім житю дати раду, якої потребу­

ють. Длятогож то приходять до нас до Галичини від Русинів бразилїйских від 20 літ вічні благаня, щоби їм своїх сьвя- щеників вислати. Тому стає доконечним, щоби наші церковні власти занили ся пильнїйше сею справою і виєднали в Ри­

мі полекші при висиланю наших сьвя­

щеників, та знесене заказу висиланя жо­

натих сьвнщеників до Бразилії.

Ото під днем 19. X. 1905 прийшов знов лист до радника Т. Реваковича у Львові з Ірасеми, що належить до ко­

льонїї' Люцени, котра простягає ся через 12 миль. Лист звучить: »ГІо виїзді з 11ру- дентополїс о. Хмелївского праця руских сьвнщеників в Бразилії подвоїла сн — вже через самий брак одного руского сьвященика.*) Не веселі вісти переслали Ви до нас.**) Ах Боже! бідні наші Руси­

ни бразилїйскі, бідні і ми***) з ними.

Чиж ми діждемо ся коли ліпшої долі?

Чи маємо опустити тут наш народ, коли він хоче піднести-ся, коли хоче позіста- ти руским. Нї — сеж неможливе! Сеж був би найтяжший гріх против нашого народа. Сеж було би знищене нас самих.

Думаю, що мусимо працювати щиро, ко- либ нам тілько позістала іскорка надії.

А з нами тут не так зле. Я виджу по­

ступ наших людий на дорозі' так релі­

гійній як і национальній. Чогож отже стонти з заложеними руками і обоятно дивити ся, як нарід наш тут в Бразилії витягає руки і з слезами благає: подайте нам поміч!... Благаю Вас, робіть, що мо­

жете, щоб ми дістали більше сьвнщени­

ків. Просіть, най нам пришлють доконче поміч — хоть 2—3 сьвнщеників...

. . . Для мене самого праця прихо­

дить тепер тяжше. «Браця* беруть ся троха до мене, але се мені додає більше охоти до праці.

Наші люди беруть ся охотно до праці, Домагають ся з всіх сторін кни­

жок до читаня і їх дуже радо читають.

Школи поступають, ба навіть старші бе­

руть ся вчити читати. Чиж се упадок?

За старанєм консулату дісталисьмо від австрийского правительства 15 примірни­

ків «Народної Часописи» даром. Се я зараз порозсилав кольонїстам нашим — і се вже много! На Ірасемі перейшли наші діти вже на другий відділ науки, та на перший вже троха вписало ся. Чи­

тальня наша побільшає ся. «Руслана*

всі дуже охотно читають. Хор наш тепер побільшив ся та поволи вправляє ся. Як то мило почути нашу рідну народну пі­

сню сумненьку в лісах бразилїйских.

Праця іде все вперед. На кольонїї Анто- нїо Олїнто, де доїзджає руский сьвяще- ник два рази на рік, набула громада 10 алькерів землі вже сплаченої до ряду.

ских дїтий в Бразилії, щоби не росли дикунами, коли отець цілий рік далеко на зарібках, а мати весь тягар госпо­

дарства на своїх плечах двигає і о н а­

лежне виховане дїтий дбати не може.

Т. Р.

*) Зазначити треба, що лиш оо. Ваеили- яни їздять яко місионарі по руских кольовїях.

**) 3 старого краю.

***) Сьвященики.

Росийска державна рада.

Після послїдних вісток з Петербурга вибори до державної думи мають відбути ся з початком цьнітня с. р., а вже при кінци того місяця мають зібрати ся по­

сли на перші свої наради. Висшою па­

латою законодатного тіла в Росиї буде державна дума, скликана зовсім на .но­

вих основах, які мала дотеиерішна дер­

жавна рада зі своїм дорадчим голосом при боці царского міністерства. Про будучу орґанїзацию нової державної ради подає «Громадська Думка» деякі близші дані.

З газетних звісток, що маємо до сього часу — пише Гром. Думка — зна­

ти, що члени державної ради поділяти­

муться на дві половини: одну половину (трохи меншу) іменуватиме до ради сам цар, другу половину (трохи більшу) оби­

ратимуть по земських губерпіях губер- ські земські зібрання, но одному від ко- ждого земства, — всього 34- послів, а де земства немає (як от у Київщині, По­

діллі, Волині, Кавказі — то-що), там на членів державної ради вибиратимуть з поміж себе дворнне 18 послів. Щоб буть вибраним на посла до- державної ради, треба мати ценз втроє більший від зви­

чайного цензу, що встановлено для зем­

ських виборів. Окрім того, до державної ради посилати ме 6 послів Польща, ма­

тимуть там також 12 окремих своїх по­

слів ріжні торговельні і промислові спіл­

ки та товариства, 6 — вищі школи і на­

укові інстітуції (учрежденія) і нарешті — 6 послів матиме Синод. Посли вибирати­

муться двохстепенною подачею голосів скрізь, опріче земств. Такий має бути склад державної ради.

Що до прав (компетенції) ради, — то її належатимуть тіж самі права, що й думі, — себ-то: вона матиме право складати проект нових законів (право за- конодательнаго почина): право кликати міністрів до отвіту по всяких справах, за які одповідають міністри, право самій довідуватися про життя народне і т. и.

Відносини ж між державною думою та державною радою повинні бути такі.

Кождий проект нового закону в початку розглядає і обмірковує дума; коли вона той проект прийме, то його оддають на розгляд до ради. Як що і рада на той проект пристане, то його подають цареві на стверження, і проект стає законом.

Як щож проект нового закону, що його вже принято в думі не подобається раді і вона більшостю голосів висловиться проти проекту, то його вертають назад і дума мусить переглянути його вдруге.

Коли дума та рада не погодяться і пі­

сля нового перегляду того чи иншого

проекту, то він буде передаватись на

з

Н о в и н к и .

— Календар. В п я т н н ц г о : руско-кат.: Йо- ана Злтст.; римо-кат.: Апольонїї. — В с у б о ­ т у : руско-кат.: Єфрема; римо-кат.: Схола­

стики.

— Вінчане п ни Ольги Барвіньскої, дочки посла Ол. Барвіньского з паном Володимиром Бачиньским відбуло ся ві второк в приватфи каплиці митрополитальній, а обряду довершив ВПр. Митрополит Шептицкий б сослуженю пралата Білїньского і крил, Чапельского. Опі­

сля гостили родичі у себе весільних гостин, а в часі обіду ВПр. Митрополит в краснорі- чивій промові зазначив, іцо родина є основою народу, а щастя і добра народу можна сподї- вати ся лише тоді, коли ті родини оперті на основах справді християньских, як сего при­

міром семя п-ва Барвівьских і молодої дру­

жини. Пос. Барвіньский дякуючи за незви­

чайну благосклонність ВПр. Митропоіита ви­

словив горячі бажаня, щоби Всевишній кріпив і хоронив ВПр. Архиііастиря для добра Рускої Церкви і народу. Крил. Чанельский висказав подяку молодій княгині, що тихою, але щи­

рою і ревною працею в Рускім Товаристві педагогічнім, в школі ім. Ш евченка і семіна­

ри: причинила ся до успішного розвитку тих пституци :і.

— Вечерницї з танцями в комнатах „Рускої Бесіди" у Львові відбудуть ся сеї суботи (10.

лютого) заходом „спільного комітету". Стрій візитовий, вступ 1 К., початок о год. 9. вечір.

Комітет.

— IV загальні збори членів «Руского Наро­

дного Дому в Одеську«, стоваришеня зареє­

строваного з обмеженою порукою відбудуть ся дня і 6. лютого 1906. р. (лятниця) о год.

2. по нолудни в канцеляриї уряду громадско- го в Одеську з отсим порядком дневним: 1) Відчитане протоколу з иослїдних загальних вборів. 2) Зніт Дирекциї з діяльности і рахун­

ків (иредложенє білянсу) за рік 1905. 3) Зніт ко.місиї ревізийної, затверджене замкнена ра­

хункового білянсу і уділене Дирекциї і Раді надзираючій абсолюториї. 4) Розділ чистого і зиску і ухвалене дивіденди. 5) Вибір двох чле­

нів і одного заступника до надзираючої Ради на місце вильосованих. — Єслиб в означенім часі не зібрало ся вимагане статутом число членів (20), то о год. 2 !/2 по йол. тогож дня відбудуть ся другі загальні збори без огляду на число членів (§ 22. д. ст.) Право голоеова- ня мають ті члени, котрі уплатили що най­

менше оден уділ (10 К) в цїлости (§ 14. б).

Олесько дня 7. лютого 1906. З а Раду надзи­

раючу: о. Тома Дуткевич предсїдатель. о. Я.

Гутковский член надзираючі,!' Ради.

- - Кр »єва рада шкільна іменувала в наро­

дних школах управителями: Андр. Полька в Городку, Кл. Садовского в Ж олинї, Вол. Сєня- товича в Заболотові, Кар. Соколовского в Ко­

злові, Генр. Мошиньского в Буцневі, Мих. Кру- корка в Рівнім, Івана Маркевича в Мисляхо- вичах, Мих. Ш міґеля в Лонктї го р , Меч. Ло зиньского в Колиндянах, Ж . Рижевского в Ро- сохачи, Ів. Кубієвича в Пядиках, Вінк. Волинь- ского в Надибах, Стан. Саґаля в Шилах і Стеф.

Томанка в Підгайчиках.

— Видалюванє з громад 3 Відня доносять:

Н авяз/ю чи до ореченя адмівїстрацийного три­

буналу, що право видалюваня з громад на о- снові закона з 5. марця 1862 відносить ся ли­

ше до постійних населенцїв, а не до тимча­

сових поселенців, міністерство судівництва вислало до державної прокураториї розпоря- дженє, на якого основі не можна зарядити слідства за тимчасовий побут в громаді.

— Вістки з закордонної України. Чутка про нову україньску Газету в Київі справдила ся.

Б. Грінченко справді дістав дозвіл видавати щоденну часопись п. з. „Рада". Буде се дру­

гий дневник в Київі видаваний в україньскій мові. — Д. Ш емет вніс до Губернії просьбу о дозвіл на видаване в Лубнах часописи п. з.

«Хліборобська Справа», бо, як звісно, «Хлібо­

роба» замкнула ирокуратория за ширене ре- волюцийних поглядів. В „Громадській Думці"

находимо ще допись з Кубані, яку наводимо

розгляд особливих мішаних комісій, що складатимуться з депутатів од думи і ра­

ди в рівнім числі. Коли* і після розгляду Проекта закону в коміссії дума з радою не дійдуть ні до якої згоди, тоді вся справа передається цареві. Як що ж ду­

ма зразу одкине акийсь проект нового закону то вже на тому справа й спиня­

ється: такий проект не передаватиметься ні до ради ні до царя.

От в загальних рисах новий проект державної ради, себ-то: з кого вона скла- датитиметься, які їй надано буде права і в яких відносинах вона буде до дер­

жавної думи. Зробимо тепер хоч коро­

теньку оцінку майбутньої ради зо всіх зазначених нами трьох пунктів.

Насампеперед що до складу ради.

Не треба довго придивлятися до ра­

ди, щоб зразу побачити її хиби. Вся во­

на збудована на старих основах, него­

дящих для будівлі нового ладу. Ці него­

дящі основи єсть ценз і сословність, себ­

то: членами ради можуть бути тільки ті, хто має великі маєтки (ценз), а носім ті, що належать до вищих станів (сословій), і походять або ж з дворян або ж з ба­

гатого купецтва, або ж належать до стар­

шого духовеньства. Послів од селянства (крестьян) та од робітників поміж члена­

ми ради зовсім не буде, А коли так, то чи відповідати ме така рада маніфестові 17 октября, що ним обіцяно разом з громадянськими вольностями і рівнопра­

вність? Але ця невідповідність обіцяному в маніфесті виступає ще гостріше, коли ми скинемо другим оком на думу, скіль­

ки саме і яких послів од селянства та од робітників сидітиме в державній думі.

Адже ми знаємо, що для крестян вста­

новлено чотирьохстепенні вибори і мож­

на заздалегідь сказати, що тільки вели­

ке зерно зостанеться після чотирьох ре­

шіт, через які просіватимуть послів од селян. Що ж робітників, то їх заступ­

ництво (нредставительство) в думі зведе­

но на нівець. До цього треба ж ще до­

дати й те, що мало не половина членів ради вступатиме до неї не через вибо­

ри, а їх просто назнаватиметься туди во­

лею вищої власти в держав'. Очевидяч­

ки, що державна рада вся буде переня- та дворянсько-чиновницьким духом, бо 6 послів од вищих шкіл то буде капля в морі.

Коли ж глянемо на той пункт, що говорить про права (компетенцію) ради, то тут також зразу кидається у вічі о- дна дуже важна річ: в проекті держав­

ної ради, як його переказано по газе­

тах, а ні словом не згадано про так зва­

не право бюджету, себ-то, — право роз­

глядати та обмірковувати роспис дер­

жавних доходів та розходів. Чи матиме право рада робити якісь зміни в тому роснисові, чи нематиме? Навіть нічого не говориться цро те, яка з двох палат

— чи державна дума чи державна рада,

— попереду розглядатимуть роспис. А тим часом — це річ величезної ваги.

Вважаючи на оне все, мимохіть бе ре велика небезпека про те, чи діждеть­

ся змучене громадянство тієї ясної го­

дини, коли порішено буде найтрудніщі політичні, економічні і социальні питання, коли задоволено буде найпекучіщі по­

треби народні?

на доказ, як могучий вплив викликує рідне слово на далеких просторах україньских зе­

мель. Ся допись звучить:

«На далекій Кубані, під самим Кавказом де-не-де порозкидані великі й маленькі села межи козачих станиць 'та гірських аулів, а в тих селах живуть вкраїнцї, що їх погнала на чужину з рідних осель мачуха-доля. Чужі люде, чужа мова, чужі звичаї, а найбільше чужа школа потроху нівечать наших селян, але ще не вмерло межи них кохання до рідного краю і не диво почуть тут з вуст сивого ді­

дуся оповідання про „Полтавщину", де і люде щиріші, і сонце ласкавіше наглядає з неба, і земля пишніш убіраеться погожою весною.

Хоч дорослі чоловіки почали вже потроху ла­

мати рідну мову, балакаючи на московський лад, але серед жіноцтва та межи старих лю ­ дей ще бережуться перлини вкраїнських пісень, оповідань, приказок. Не так давно з україн­

цями вчителями прибули на села вкраїнські книжки і твори Кролівницького, Кониського, Левіцького та инших пісьменників знайшли охочих слухачів. З а рік або два селяне самі стали куповать рідну літературу, стали вчитись

«читать» її. Який же великий рух зробили те­

пер нові часописи, прислані нам! Палка про­

мова «Рідного Краю», доладне, зрозуміле слово

„Хлібороба" доходять до самого серця вкра- їнця, закликають його до загальної праці. На великий жаль понівечені нікчемними школами селяне не можуть читати як стій рідний ча­

сопис і кожен з листом в руках біжить за порадою до вчителя. Але сміливо можемо сказати, що близька година, коли вкраїнська газета придбає багато читатів і радо переда­

ємо від усіх читачів — селбн щиру подяку тім, хто першими вийшли на поле рідного пи­

сьменства. II. К .и

— Висилка грвший за границю. Отсим звер­

тає ся увагу, що при висилках грошин поето­

вими переказами до Росиї, північної Америки (Б. 5. А.), Канади, Англії і анґлїйских кольо- нїй, не повинно ся робити ніяких замовлень і приватних дописок на переказових відтинках, бо се не лиш що не дозволене, але й не мас ніякої вартости, позаяк ті перекази не йдуть до висше поданих країв, лишень лишають ся в рахунковім департаменті у Відни, а відень- ский «СеШЬезІеІІатІ» (АЬїЬеіІипд Гаг Бізіеатег- кеЬг) авізує ті гроші на підставі переказів для Росиї до Варшави, для Америки до Нового Йорку, для Канади до Монтреаль, а для Ан­

глії до Льондону. Хотяй н. пр. хто висилилае гроші переказом з Підволочиск до Болочиск то той переказ не йде впрост до Волочиск, лишень до Відня; в Відни авізують єго до Варшави, а варшавский уряд почтовий виста­

вляє на основі Ьізі-ів відповідний блянкет і висилає до Волочиск. Через те гроші, вислані переказом з Підволочиск до Волочиск, мусять пересічно тиждень йти. Позаяк ті перекази бувають кілька разів переписувані, тому на­

лежить їх виповняти дуже читким письмом і латиньскими буквами. — Ще на дуже важ­

ну річ хочу звернути увагу Вп. земляків. В иослїднім часі йдуть досить богаті передплати на україньскі часописи в Росиї. Передплатни­

ки не знаючи сеї почтової манї'пуляциї, дума­

ють, що коли ввіллють гроші і подадуть точ­

ну адресу на купоні, то часопись мусять ді­

ставати, а тимчасом при авізованю тих гро­

шин пишесь до Ьізі-и лиш точну адресу адре­

сата, почту наданя, дату і число, а що до на- давця лишень єго імя і назвиско. Коли н. пр.

Іван Токарчук, господар в Кульчицях, иочта Самбір, висилає передплату на «Громадску Думку», то до такої Бізі-и прийде до надав- ця: «І№ап Токагсхик — ЗатЬог». Редакция ді­

ставши гроші, здогадуєсь, що се передплата і висилає часопись на адресу: Іван Токарчук—

Самбір. Очивндно, що зі Самбора часопись вандрує назад до Київа, але не сама — з до­

пискою »ипЬекаппІ», бо і дійсно Івана Токар- чука в Самборі нема. Супротив того є в ін­

тересі самих передплатників, написати осібно до редакциї за 10 с картку, подати дату ви­

слана грошин і точну свою адресу. (Всі инші часописи просить ся о повторене сего оголо-

4

шеня). Відень дня 5. лютого 1906. — Василь Іваницкий, почтовий урядник.

— З перемискої єпархії. В пропозицию при- няті: на парохіюРадруж оо.: Вол. Калужняцкий, Вас. Волошиньский, Юрий Вербицкий, Волод.

Гукевич, Лев Пясецкий, Вол. Пап, Диоп. Вен- грииович, Іван Цїцькевич, Ом. Крайчик, Дион.

Домбровский; на парохію Баранчицї: Генрих Ноляньский, Мих. Попелі», Петро Княжиньский, Волод. Калужняцкий, Семен Борис, Ник. Бур- мич, Іван Филипович, Теодор Круніиньский, Іван Лисикевич, Евген Козакевич, Волод. Гор- ницкий, Роман Копистяньский, Дион. Д ом­

бровский, Мих. Ю зьвак, — Презенти одержа­

ло: Іван Скубигн на Мавковичі, Ник. Гарбов- ский на Свидник. — До канонічної інституциї на парохію Білич горішини завізваний о. Вол.

Обушкевич. — Канонічну іцституцпю на па­

рохію Гординя дістав о. Лев Мазуский. — За- відательство в Яжові дістав о. Ник. Кишаке- вич. — Сотрудництво в Липі, дек. бірчаньского, дістав о. Юлїнн Сембратович, новопоставле- ний пресвитер. — Правительство продовжило дотацию з релігійного фопда на дальший оден рік для сотрудників в Верхратї, Зїболках і Гійчи.

— Конкурси. Краєва Рада шк. оголосила отсї конкурси: на посаду учителя гр. кат. ре­

лігії в II. реальній школі у Львові; на посаду учителів класичної фільольоґії в ґімназиях:

в Бохнї, в Бродах, Бучачи, Дембицї (2 посади), Яслї (2), в Гімн, св Анни в Кракові (2), в III.

Гімн, і в V. Гімн, в Кракові (по 1), в II. гімн, у Львові, в V. Гімн, у Львові (2), в VI. Гімн, у Львові, в VII. Гімн, у Львові, в Н. Санчи, в Н. Торзі, Ряшеві, Сяноцї, в І. Гімн, в Терно- иоли (2), в рускій Гімн, в Терноноли (3), в Тарнові (3), Вадовицях і Золочеві; на поса­

ди учителів польского язика яко головного предмету в ґімназиях: в Бережанах, в рускій Гімн, в Коломиї, в Кракові, в V'. Гімн, у Львові, в Мєльци, Н. Торзі, Сяноцї, в І. Гімн, в Терно­

полі! і в реальних школах в Кракові і Львові:

на посади учителів вїмецкої мови в Гімн.:

в Бережанах, Ярославі, в Кракові, (2), в V. Г.

у Львові, Сяноцї, Самборі, Тарнові (2), Вадо­

вицях (2), і в реальних школах в Кракові (2), Короснї, Снятинї і Тернополи; на посаду учи­

телів Географії і істориї в Гімн, в Бережанах, Дембицї, Яслї, Кракові (2), в V. Гімн, у Львові (2), в VI. Гімн, у Львові, Сяноцї, в І. гімн, в Тернополи,. Тарнові і в реальн. шк. в Ж пвци;

на посади учителів математики і фізики в ґімназиях: рускій у Львові, в V. Гімн, у Львові (2), Н. Санчи, Ряшеві, в рускій Гімн в Станиславові і в реальн. шк. в Ярославі, Короснї, Тарнові і Ж ивци; на посади учителів природописної істориї в V. Гімн, в Кракові, в II. Гімн, у Львові, в V. Гімн, у Львові, в Гімн, в Мєльци і Стрию; на посади учителів хемії в регльн. шк. в Кракові і Снятинї; на посади учителів внчеркної ґеометриї в І. реальн.

шк. у Львові, Снятинї і Станиславові; на по­

сади учителів відручних рисунків в Гімн, в Бродах і в реальн. шк. в Короснї. Поданя можна вносити до кінця лютого с. р. до ради шк. краєвої.

— Дрібні вісти. Вінчане н. Володимира Гра­

ба, укінченого богослова, з п-ою Мариєю Да- видовичівною відбуде ся дня 13. е. м. в Тар­

такові коло Сокаля. — Сеї ночи упав у Львові грубий сніг, який сегорічної зими вельми скупо навиджує ся до нашого міста, немов би з непривітности до магістрату, котрий без по­

щади вивозить єго фірами поза місто. Льво- вяни майже не зазнали сего року санної, та мабуть і тепер не довго будуть санкувати ся, бо сьвіжий сніг живцем топить ся і лише на­

робить болота на улицях та закатарить носи Львовянам.

— Не мали щастя. Третя виграна льотерий- них льосів »Червоного хреста», з котрих дохід був призначений на будову нового шпиталя у Львові, а яких тягнене відбуло ся при кінци грудня м. р., припала на льос, куплений в кон­

торі Ш іца і Хаєса у Львові. Властителем льосу був станиславівский книгар п. Гасклєр. На жаль та виграна не може бути виплачена п.

Гасклєрови, бо єго льос і то вже по оголоше- ню виграної, спалила єго власна дитина. Саме

п. Гасклєрова виймила єго з шуфляди, аби ві- дослати до контори Хаєса для зреалізована, коли мала дівчинка вхопила єго і вкинула до печи. Ледве тілько малий кусник спасла п.

Гасклєрова, однако він не має очивидно нія­

кої вартости.

Посмертні Т оповістки.

Мария Олена Онищишин, учителька в Вел- дїжи, упокоїла ся дня ЗО. м. м. у Львові в 21.

році житя. В. і. п.!

Т елеграм и

з д н я 7. лютого 1906.

Будапешт. М а^уаг Нігіар доносить, що бар. Банфі працює над новим пли­

ном розвязки норесиленя, а свої гіред- лої’и представить небавом управляючому вндїлови коаліції.

Петербург. На місце ґен. Лїнєвича заіменував намісником на Далекім Сході ґен. Гродекова і надав ему широку вдасть війскову і адмінїстрациину. Ґен.

Лїневич покидає службу через слабість.

Варшава Воєнний стан в иольскім королівстві мають знести в сю суботу.

Білгород. З урядової сербскої сторо­

ни заперечують донесеня заграничних дневників про неприязні для правитель- сгва демонстрації з причини замкненя австро-угорскої границі. З того самого жерела заперечують, немовби дипльома- тичний болгарский аґент жадав чим ско- рійшого затверджена унії.

Торговельні і промислові в іс ти .

— Товариство взаїмних обезпечень „Дністер"

скінчило ЗІ. грудня 1955 р. ХНІ ріх адмінї страцийний. В тім році було премії 1,827.998 К (за 190.632 поліс — 185,522.611 К обези.

вартости); прибуло в порівнаню з роком по- передним 256.126 К премії фільше (22.127 по­

ліс і 20123.632 К обези. варт, більше). Випла­

чені шкоди виносили 1,134.237 К (попер, р.

в 178.629 К); провізия агентів 144 950 К; пла­

тні, канцелярия, податки і инші видатки 235.766 К, — резерву премії побільшено о 62.528 К (до висоти 44(,/в влгсної премії). 36 погорільцям уділила Рада відшкодоване в д о ­ розі ласки в сумі 13.331 К — хотян не мало Товариство правного обовязку.

Фонд резервовий, резерва премії і прочі фонди Товариства виносять разом 1,372.538 К.

Сума активів Тов а виносить 1,757.273 К, з того 1,035.866 в цінних паперах і вклад­

ках, і 447.104 К власна реальність; Товариство закупило реальність (ч. конскр 199, 200 і 201 а. в. с. в місті), коштом 254.244 К і на місци старих домів будує 2 нові доми 3 поверхові (оден на власні бюра, другий чиншовий для винайму), котрі коштують дотепер 192.860 К;

будова єще не укінчена.

Урядникам Товариства, всім практикан­

там і диєтарам уділило Товариство в грудни з причини дорожні у Львові одноразовий до­

даток кватеровий;сталі побори урядників суть:

6 ио 2000 К, 6 по 2120 К, 4 по 2.280 К, 2 ио 2400 К, 1 по 2580 К. 4 но 2666 К, 3 по 3200 К, 1 по 3466 К, 1 но 3586 К, 1 ур. 4000 К, 2 канцелїстів по 1600 К річно; побори практи­

кантів 7 по 120 К місячно, 7 по 100 К, 1 а 80 К; побори диєтарів: 1 а 150 К, 2 по 120 К, 2 по 100 К, 1 а 90 К, 4 по 80 К, 3 по 70 К, 20 по 60 К, 1 а 50 К місячно.

Фонд емеритальний для урядників Тов-а виносить 148.483 К, до котрого Товариство в протягу 8 літ виплатило 101.390 К, урядники 23.641 К, решта з власних процентів.

З надвижки за р. 1905 отримали обезпе- чені члени зворот премії в висоті 5%.

Львів, 31. січня 1906.

Дирекция.

Лише одну корону

„Добрих Рад". — Зм іст: 388 порад, 94 рисун­

ків, поверх 100 дотепів, 138 афоризмів. — Старі річники за половину ціни. — Передпла­

та на 1906. рік лише 2 К. — Адреса: «Добрі Ради» Стрілецкий Кут (Буковина1. 189(1—2)

Рух зелїзничих поїздів

важний від 1. січня 1906 після середно-евро- пейского часу.

До Львова на дворець головний приходять:

3 Іцкан 12 20*, 6Т0, 140. 5-45, 9 10*

пКракова ^{2 ЗР,} 6.—, 8 50. 130. 5 25, 8 40, 9 50*

•• Підволочиск 7-20, 1155, 2 30. 10 2 0 ,5‘30, 10-20*

п Лавочного 729, 1Р45, 10 50*

и Гави рускої 750 л, Станиславова 8 05

п Самбора 81 і5, Р50, 9 20*

п Яворова 8-18, 4-32 п Коломиї 1005 п Ряшева 10-35

п Тухлі 3-45 (від 15/6 до 30/9)

п Белзця 5‘—

На Підзамче.

Підволочиск 7-—, 215, 5-15, 10-2*, 1Р34 Зі Львова з головного двірця відходять:

До Кракова 2 45. 415. 8 25, 8 35, 2 50, 6 35*

11 --*

2 51. 615, 9 20, 2 40, 10 40*

п Іцкан

п Підволочиск 6'30, 10 55, 2 —, 9-—*, 1ГО5*

п Яворова 6 55, 558 п Лавочного 7-30, 2-55, 6-25*.

Самбора 9-—, 4-20. 10-55*

Белзця 11-10 п Ряш ева 4-Ю а Коломиї 550 ), Рави рускої 7-30*

)» Перемишля 10 05* (від 1/5 до 30/0) Хирова, Ясла

» Стрия 11-10*

3 Підзамча:

Підволочиск 643, 1115, 213, 9 23*, Р24*.

Примітка. Поїзди поспішні друковані є черенками товстими; поїзди нічні є зазначені зьвіздкою. Пора нічна числить ся від 6. год.

вечір до 5. год. 59 мінут рано.

Звичайні білети їзди як також білети всякого иншого рода, ілюстровані провідники, розклади їзди ітд. можна набувати через ці­

лий день в мійскім бюрі ц. к. державних зе- лїзниць, пасаж Гавсмана ч. 9.

ФФ'ФйФ ФФФ©

*> Ц. к. упр. гал акц.

<0 0

0 0 0 0 0 0 0

&

&

0 0 0 0 0 0 0 0 0 &

0 0 0

Банк Гіпотечний

ч

*

Відділ депозитовий

принимав вклади і виплачує завдатки на рахунок біжучий, принимав до пере­

хована папери вартісні і дав на них завдатки.

Крім того впроваджено подібно як в інституциях заграничних т. зв.

Депозити сховкові (8аїе Оероеііе)

За оплатою БО до 70 корон річ­

но, депозитар дістав в сталевій кУсї панцирній сховок до виключного ужит­

ку і під власним ключем, де безпечно і дискретно переховувати може своє май­

но або важні документи.

Під тим зглядо.м поробив Банк гіпотечний як найдогіднїйші заряджена.

Приписи дотично того рода депо­

зитів одержати можна безплатно у від­

д і л і ДЄП08ИТ0ВІМ.

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

«0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

С о ї о з з е и т

в пасажи Германів

при ул. Соняшній у Львові в і д 1. д о 15. л ю т о г о 1 9 0 6.

Нова сензацийна

проґрама.

Щодевно о 8. год. вечер представлене.

В неділі і сьвята 2 представленя о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідН-Шб представлене. Білети вчасиїйше можна на­

бути в конторі Пльона іюи ул. Кароля Лю- двика ч. 9. З купленим білетом на фотелі, льожі і І-рядпі крісла можна їхати даром на представлене омнібусами Кольосею, які ждуть коло Віденьскої Каварнї.

видав і відповідав за редакцию: Лев Лопатиньский В друкарні В. А. Шийковекого.

І