Ч. 151. Львів, пятниця дня 14. (2 7 .) липня 1906 Річник X
Передплата
■в. «ВУСЛАНА» виносим в Аветриї:
я» цілий р і в . . . 26 яор.
на пів року .• -• .• 10 корі на чверть року .» 5 кор.
ліісядь . . Г70 кор.
За границею:
Цілий рік . 16 рублів або 36 франків
■а пів року 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вврвеш ми отп і дуиіу ми вирвеш: а не возьмеш мплости і віри не возьмеш, бо русве ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в п х псальмі в М. Шашкевича.
Бихадить у Льввві що дна крім неділь і рускнх сьият о о ‘|, год. пополудня.
Рвдаяция, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 1. пл. Дгмбровского (Хорун- щинм'). Експедиция місцева в Агеипиї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертає сидите ня попереднє застережене.—
Реклимациї неопечатаніе вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від ст.річ ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня но ЗО сот.
від стпічки.
Автономія України.
(Кояець).
Після тих заміток, які ми були при
неволені глумливою статею Бгіеппік-а роїзк-ого зробити на єго адресу і єго товаришів, польских дневникарів, зверне
мо ся до самого питаня про автономію України. Вправдї може здавати ся, що не пора говорити про сю справу в хвилі, коли натхнений духом Побєдоносцева са
модержець росийский розвязав державну думу і тим бодай на якийсь час зробив кояець конституцийному розвиткови Ро
сиї. Одначе ми думаємо, що хоч би в сій хвилі теоретичне обговорюване питаня про автономію України може причинити ся до прояснена і докладного єго зфор- мованя, так що може опісля бути в при
годі, коли прийде пора виплинути єму на дневну чергу.
Питане про автономію У крЯЙ Й ^не є зовсім ані нічим новим, ані чимсь лє- ґендарним або містичним, якимсь фанто
мом нездійснимим, як се видає ся редак
торам Бхіеппік-а роїзк-ого. Навпаки се питане має свій корінь в істориї України, а змаганя до автономії проявляли сн не- перевивно, хоч у відмінній формі, не ли
ше в XVII і X V III столїтю, але й в XIX в Кирило-Методиївскім братстві і пізній- ших заходах єго членів.-Лише повне не
знане нашої істориї і нашого письмень- ства та национально-полїтичних змагань україньскої суспільности, яким визнача
ють ся польскі редактори, може виклику
вати у них такі чудні питаня, як: >Кіо )е исіеіезпі? кіо туаісгус Ь^сіхіе за піе?
кіо сіоігаЯ за піе гусіе роїо&уб ? §Язіе за віїу, кІогеЬу рофі^с т о £ Іу оїуо туіеікіе Язіезо^еі сіопіозіозсі заб ап іе? Учіть ся панове нашої істориї, розпитуйте ся в творах нашого письменьства, приглядайте ся змаганям ріЖних наших письменників, що тяжко страдали за долю і волю У- країни, а тоді найдете відцовідь на сї питаня.
Але й недавно в петербурскім клюбі партиї >Народної свободи* на запросини тогож клюбу вуступив голова >українь- ского клюбу посольского* д. ПІ р а г і виголосив там виклад п р о а в т о н о м і ю У к р а ї н и . Провідні думки сего викладу були ось які:
Питане про автономію країв і народ- ностий звертав тепер на себе загальну увагу.
Визвольний рух мусить дати волю не тілько особі, але й кожному народови,
що бере участь в ’іитю ріжноплеменної росийскої держави. Повстає питане: як примирити признане і забезпечене прав за окремими народами на вільне жите з єдностю і нерозривностю росийскої держави.
Доси державне жите було збудоване на основі централізму. Росийский уряд дбав про інтереси пануючої московскої нациї і ради неї приносив в жертву інте
реси всіх инших народів. Але гніт уря
довий, намагане завести скрізь >обрусе- ніє«, бажане уряду усе робити на оден лад, підігнати все під оден шабльон, ви
кликали протест проти себе, проти цен
тралізму. Сей цілком натуральний про
тест дехто через невеликий свій розум, а дехто навмисне, почали називати стра
шним словом >сепаратизм*, тобто бажане зовсім відділитись від Росиї. Такий по
гляд на змагане наций, вільно жити й розвивати ся, зовсім безпідставний, бо жадній национальности не слід відокрем
люватись від Росиї, хоч би вже й через те одно, що тілько в такій спілці наро
дів, якою може стати Росия, кожна на- ция найде найкращий захист своїх інте
ресів. Кожен народ, кожна країна тілько домагае ся автономного устрою в се
бе, себто — широкого самоурядованя і права становити для свого краю закони.
Ргжниця тілько в тому, що одні хотять автономії краєвої »областної*, а другі—
»територияльно-национальної«, Сибір, на
приклад, домагае ся першої автономії;
а Україна — национально-територияльної.
Коли окремі країни зроблять ся ав
тономними, то тоді Росия мусить перейти до федеративного ладу, себто перетво
рити ся на державу з спілки окремих народів. Федеративний лад, як буде вста
новлений як слід, не тілько не пошко
дить вдности росийскої держави, а на
впаки краще зміцнить Росию. Найкращий приклад такої спілки — ґерманьска феде- рация, де сьвідомість єдноети при феде
ративнім устровви більше розвинута, ніж в теперішній Росиї.
Далі д. Ш раг пояснює, які справи переходять до автономних соймів, а які лишають ся до центрального парляменту, і перелічує ті Губернії, по яких живуть Українці. Саме число Українців — 27 мілїонів — дуже дивує присутних. Біль шість з них, як потім ми довідались, на
віть не знали, що істнує така велика ча
стина Росиї заселена самими >хахлами«, і думали, що >хахли< живуть як євреї
— розкидані по південній Росиї.
На підставі історичних даних д.
Ш раг доводить, що автономія для Укра
їни не тілько потрібна, але й необхідна.
Ідеї народоправства серед україньского народа не вмирали при найгірших умо
вах житя його. Коли Україна сполучила ся з Польщею, сим ідеям довело ся за
знати невимовно тяжкої боротьби з поль- ским паньским аристократизмом — бо
ротьби, що скінчила ся зруйнованем Польщі.
Посол робить короткий огляд Хмель- нищини і малює картину теперішного культурного житя на Україні. М а й ж е в к о ж н і м с е л і у к р а ї н ь с к і м б у л а с в о я ш к о л а ; братства й шко
ли удержувано на кошти народні; вен старшина (начальство): у війску, суді і духовеньство були виборні. Зірвавши злу- ку з Польщею, рада народня ухвалила приєднатись до Москви. Видатнїйші учені називають сю спілку »личною (персональ
ною) унією*. Д. Ш раг між иншими умо
вами бднаня перелічує права на землю і право мати своє війско. Політика мо- сковских царів що до України була »пов
на лжи і лукавства*. Щоби підбити під себе Україну, знищити її права і воль- ности, її осібности, вони нї перед чим не спиняли ся: нї перед підкупом, нї пе
ред насильством. Скоро навіть сам Б.
Хмельницкий переконав ся, що він запряг
»свободолюбний народ в московску коли
магу* і не раз поривав ся розірвати сю унїю. Про теж саме думали і його на
щадки і між иншим Мазепа.
Під обрусительним гнітом українь- ский народ позбув ся своєї інтелїґенциї.
Цариця Катерина, що ограбила Україну материяльно: тобто роздала її землі і за кріпостила народ, — ограбила її і куль
турно-духовно: вона дала україньским панам дворяньскі вільности. Щ е перед сим Українцям було заборонено друку
вати »сьвяте письмо*, закрито друкарні.
Замісць народних шкіл зявили ся якісь казенні. А учителів народних віддавано у війекову службу. Росийский уряд на
ложив свою тяжку руку навіть і на ки- ївску академію — красу України. В ті часи в сій академії наука стояла дуже високо. Про се сьвідчить хоч би й той факт, що на 370 Українців в ній учи
лось 120 чужоземців. Знищено гетмань- ство і зруйновано запорожеку Січ. Але змаганя до автономії не замерли навіть під тягаром такого страшенного гніту.
І як тільки народ україньский здобув право висловлювати свої бажаня, він на
казав своїм послам до катерининьскої комісиї (1767 року) добиватись вільнос- тий д л я в с і х с т а н і в .
■>
Д. Шраг далі сказав скільки слів про україньску літературу в Росиї і за кордоном і перейшов до проґрам тепе- рішних україньских партий. В сі в о н и с х о д я т ь ся на д о м а г а н ю а в т о н о м і ї У к р а ї н и .
І тепер україньский народ присилає своїм послам богато наказів, в яких спра
ва автономії займає видатне місце. Чи
мало україньских послів пройшло на ви
борах під сим прапором. Вкінци посол прохає слухачів вибачити за те, що він так довго говорив про минулі часи Укра
їни. Він мав на думці виявити, що с п р а в а а в т о н о м і ї У к р а ї н и не є с т ь щ о с ь к н и ж н е , а л е в о н а ма.є г л и б о к і о с н о в и в іс т о р и ї у к р а їн ь с к о г о н а р о д у . Та на його думку, право україньского народу на по
літичну автономію треба основувати не на історичнім ґрунті, а на социяльно- економічних сучасних обставинах. Розби
ваючи страхи тих, хто вбачає в автоно
мії якусь небезпечність, посол Шраг вкінци каже: »не та єдність міцна і ду
жа, що опираєть ся на штики та куле
мети. Ясна будучність чекає не центра
лізовану Росию, а ту, в якій кожній на- циональности буде дано право задоволь
няти свої потреби, в якій буде забезпе
чено інтереси кожного народу. І не тоді щаслива буде Росия, коли як бажав ГІу- шкин, »славннскіе ручьи сольют ся в Русском мор±«, а тоді, коли всі Славяни, що живуть в Росиї, як казав Шевченко
»стануть рідними братями!«...
Останні слова були покриті гучними оплесками, що довго не переставали.
Може тепер троха прояснить ся в го
лові Бгіеппік-а роійк-ого.
фасолю, картофяї,. капусту, овес, і траву, трощу, лиш шелест чути. Доперва тепер отвирають ся людям очи, — видять не
щастє, що нищить працю. Одні зганя
ють — инші заломлюють руки над ни- щенєм праці. Не всю кольонїю і не всі лінії обняла саранча, лиш на кількох лі
ніях сіла а инша перелетіла на дальші околиці. Так посиділа на однім місци тиждень, або лиш кілька день. Де упа
ла саранча, там все знищила, але що то була весна, то мож другий раз було за
садити і засіяти.
Однак то є ще не було велике не- іцастє. Коли саранча відлетіла, люди взяли ся до роботи, щоби шкоду напра
вити. Десь по кількох тижнях, там де саранча сиділа кілька днів, почали ви
ходити з землі чорні коники величини вівса, але так, що з одної дірки росла гора тих животин, мовби кертиця рила:
над одною діркою повстала копичка з со
ток молодої саранчі. Таких коничок була тьма тьменна, одна коло другої. Люди дивились на тоє з певним сумом, але не предвиджуючи нещастя, нічого не роби
ли. Коли однак з кождим днем тая мо
лода саранча набирала сили, майже в о- чах росла і зачала посувати ся в даль
ше місце, а за собою полишала лиш чорну землю — тогди одні ідуть в го
лову но розум, починають нищити, але вже не могуть дати ради — бо всюди иорозходила ся, а другі заломлюючи руки боять ся з якогось там перепуду нищити єї. І так зростала тая саранча з кождим днем і посувала ся з одного місця на друге, нїчогісенько по собі не лишаючи. Так минуло до 3 місяці, як знищила все. Коли переходила з одного місця на друге, то посувалась широким, а довгим валом з шумом, мовби вода по наглій зливі. — В день посувала ся, вечером вже осідала, то по траві, то по кукурузї, або пеньках і деревах — і та
ке місце виглядало, мовби кількасот ро
їв пчіл разом злучило ся і пообсідали деревини. Коли вже крила мала дістава
ти тота саранча, тогди вже не посувала ся, але на однім місци позіставала. Лї- нили ся, полишаючи зелену з чорними кропками скірочку, а відтак вилізла вже саранча з крилами, на котрих слабонько могла підносити ся. По двох тижнях, коли вже набрала сили, тогди вже в го
ру у воздух зносила ся і так при по- слїдних днях, при блеску сонця в возду
сї мож було бачити, мов сніг як літала і вандрувала в дальші сторони. — Було притім і сварні і образи Божої, а навіть волоченя ся по судах, бо у кого була челядь — то з трощею і галузєм ціли
ми днями пильнували своїх городів, ку
курузу, фасолю, і відганяли саранчу на инші сторони, а зглядно на шакри других, а звідси повставала сварня, не
згода. Нищено також і огнем — але без признаки, бо годі було мілїони мі- лїярдів, що порозходили ся , і по траві, і по корчах, винищити. (Д. о.)
Лист з Бразилії.
(Дальше).
Мушу тут згадати про одно нещастє, яким Г. Бог навістив цілу Парану а о- собливо кольонїю Прудентополїс. Тим нещастєм саранча. Вже від кількох місяців передтим доходили вісти, що саранча вже єсть в границях Парани.
Ніхто однак пе уявляв собі того неща
стя, бо наші кольонїсти і в вітчинї не виділи того, а тубольцї розповідали про него, але не представляли они того не
щастя в такім сьвітлї. Однак побоювали ся люди тимбільше, чим частїйше вісти доходили, що она зближає ся.
Тропари і наші люди, що по кіль
кадесяти миль були на роботі, ріжно о тім оповідали, що коли летить в білий день, то повстає темрява — сонця не видно — що, де сяде, там не мож пере
їхати, бо так грубо єї на земли. Але всім чуткам тим одні довірювали а ин
ші з того сьміяли ся. Аж одного дня рано сонце захмарене зійшло в воз
дусї показувало на якусь зміну, або бо
дай на громовицю. В тім десь коло по
лудня повстає велика буря від западу, а з вітром несе мілїярди того нещастя
— саранчі. Утихає буря а в воздусї ви
дно правдиву темряву лїтаючої саранчі.
З початку, видавало ся то як великі пла
стини снігу, що часом під тихий зимо
вий вечір густо на землю спадає. Алеж бо то животина — сідає на кукурузу,
По розвязашо думи.
Петербурска аґенция подає з автен
тичного жерела слідуючий коментар про причини виданя - указу, розказу
ючого* думу:: від іи *ршик:днїв сво
го єствованя. дума верес гупаяа всякі за
конні границі. У підповід ь на престольну річ жадала дума зміни основних зако
нів через знесене держав ної ради і утво
рене відповідного. кабінет у. Сйоєю аграр
ною програмою, опертою на засаді при
мусового вивяасненя, розі іудила дума не
можливі до сповнена ні ідї'Г іі підкопала єще більше і так вже сі іабкв пошанова- нє чужої власності». В промовах, нпголо- шенікк. в дум,і, безнастані ю зиеважукан©
правительство, закидаючш зму навіть у- ряджуванє погромів та икших завору
шень.
Через вислане делегатів до Білого- стоку виявила дума очивид:*© змаганє до привласнена собі виконуючої* пласти. Ко
ли 14 послів звернуло ся до. населена, з візианєм до революції, сей. крок не стрі
ну» ся з осудом думи. В иослїдних днях свого єствованя заявила дума, що прави
тельство допустило ся нелегального діла, даючи населеню поясненн до предложе- ного проекту управильненЯіаґрариої спра
ви. Дума порішила звернути ся. до наро
де з відозвою, щоби народ, не давав віри деклярациї правительства в сій. квесииї і вичікував полагоди справи думою. Знатне число членів думи підираняло аґіталийні подорожі в глубину Росиї, ній; заисїгдн потягали за собою несу покої,, погроми і страйки. Сі всі обставини завели до роз- вязаня думи«.
Більшість послів думи перебував єще у^Виборґу, не могучи зважити сіл на по
дорож домів з обави перед арештованєм.
І дійсно є намір осаджена богато б. по
слів. в вязницї. Численні арештованя пе
реводять ся не тілько, но містах, але і і по селах. В Москві арештеваио 67 най- виднїйших провідників социялїстів і орґа-,.
нїзаторів страйків тд.розрухів, та захот илено тим способом майже всі нитки тайної пропаганди в свої руки. Доконано • тих арештовань міодо сего, що социялї- стично-революцийні орґанїзациї ухвалали признати теперішню хвилю за невідгові- дну до Генерального страйку, ані підно- шеня повстаня.' Трк само і в Петербурзі страйковий комітет аорішив здержати ро
бітників від страйку, і заявив, що навіть, частинні страйки в непожадані з причини,, що тілько підривають материяльні. засо
би робітничого стану. Також на залізни
цях не заносить ся на страйк, яким гро- жено єще до недавна.
Перебуваючий в Льондонї в. посол думи Родічев. висказав ся до тамошниХ дневникарів^ що на разі не належить о- чікувати вибуху оружного повстаня в Ро
сиї. Се стане ся аж в жовтни, а до тото часу є надїя, що також і армія прилу
чить ся до революционїстїв. — Виборґ- ску відозву будуть таки старати ся роз
повсюдити по краю, хотяй правительство позамикало неї друкарні і опечатало всі редакціїї, які на'магали ся переПечитаги єї. Та заким удасть ся перепачкувати ві
дозву до Росиї, або видрукувати єї в тай- нйх друкарнях, уплине якийсь час. Тим- часом правительство старає ся всіма си
лами сдискредитуватй роботу радйїйльних членів уступивїпбї думи. Пет. аґенция і- повіщує, що відозву, уложену в Внбор/у підписало тілько 181 послів,' * колії дума числила 478 послів. Супротивсего є ясно,
з твердить аґенцин, що тою меншостию
кермувало не добро вітчини, а охота пім- стн за розвязане думи.
Обіжник бар. Бека.
Президент міністрів бар. Бек звернув ся до міністрів з довшим письмом, в якім звер
тає увагу на ряд загальнїйших квестий дотич
но урядників, застерігаючи ся при тім рівно
часно, що не хоче ніяк вдирати ся в одві- чальну область дїяльности кождого з мініст
рів. В обіжнику клав бар Бек натиск на се, щоби урядники прихильним і чемним поведе- нєм з публикою, уміли здобути собі єї довірє, а тоді адмінїстрация буде дійсно продуктивна, стане для населеня помочию і підпорою, як
се повинно бути.
Урядник в своїм обсягу дїланя повинен бути для населеня порадником і уділяти єму завсїгди охорони, особливо убогим і придавле
ним, не повинен ніколи кермувати ся наро- дностию, віроісповіданєм, або особистими при
кметами сторін і ніколи не сходити з дороги права так, щоби населене набрало иересьвід- ченя про цілковиту обзктивність і непоколеби- му справедливість Важним в сій діли є, що
би урядники в своїх публичних виступах, осо
бливо супроти політично збурених часів, захо
вали деяку, згідну впрочім з прислугуючими їм правами, резерву. Однак в кождім разі по
винні під політичним і социяльним зглядом уникати викликуваня вражіня аґітаторства або демонстрації. Урядник в часі служби повинен заховувати рішучість, походячу зі сьвідомости що є репрезентантом державної поваги, а при полагоджуваню справ уважати більше на річеву сторону, чим на формальну і цід законним згля
дом усувати все в рамах своєї компетенції, що перешкоджує у свобіднім дїланю зарібкуючого населеня. Се відносить ся особливо до еконо
мічних справ, яких проволока може виклика
ти для сторін доскульну шкоду. Без пересу- джуваня .реформи адміністрації, є, здає ся,
•пожадане, щоби більшості! аГенд упростити дорогу інстанций, які звичайно забирають бо- гато часу і о скілько се буде можливе, спри
чинити рішене вже в першій інстанції, що на низших урядових степенях прибільшило би почуте самостійности і відвічальности, а за
разом піднесло би їх повагу супротив населе
ня. При сій нагоді президент міністрів пору
шує квестию, чи формальне упрощенє не да
ло би перевести ся через заведене устного поступованя в богато квестиях адміністрації:
У центральних урядах до полагоджена де
яких аґенд можна би покликувати постійні ком ісії, які в богато, особливо не дуже важ
них справах могли би видавати децизиї, а се приспішило би і знатно зменшило би хід актів.
Тим способом президент міністрів в пра
ктичній дорозі хоче єще перед переведенєм основної, реформи адміністрації вплинути на правильнійший і скорший хід адміністрації, а в першій части свого обіжника немов би прямо мав перед очима галицкі відносини, так влучно витикає хиби урядників, опута
них манією шовінізму і трактуючих з гори сторони, приналежні до «низшої — в їх по- нятю — н а ц ії ..
Н О В и н к и.
.. д.-. .
— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат. Они- сн.ма; римо-кат. Наталії діви. — В с у б о т у руско-кат. Володимира кц. р.; римо-кат. Іно-
кентия п. 1 —
— Є. Екс. Митрополит Шептицкий прибув Онодї на два д н і до Львова і вчера ранр„ ви
їхав знова до Підлютого.
— ЗБережанщини доносять нам: Дня 5. сер
пня уряджує СЯ я м я т о р р к у
Майченка »Иа новий ш лях, а при тім фан- тову льотерию. Дохід призначений на жертви страйку в Бережанщинї і Підгаєччинї. Проси
мо отже Впов. патриотів присилати на сю ціль фанти, зглядно грошеві датки на заку
пно фантів на руки тов. Франца Коковского, Бережани, вул. Ж игмонтівска ч. 12. най дальше до дня 3. серпня. — З а комітет:
Франц Коковский, Микола Чайківский.
— Філія св. ап. Петра в Перемишли ухвали
ла на загальних зборах 12. червня с. р. розді
лити 2500 К беззворотної запомоги церквам в Чорзоріках, Ісканю і Новім місті по 600 К, а церкві в Пилях 700 К.
— З „Рускої щадницї** в Перемишли. На другім засїданю виділу «Рускої щадницї. в Перемишли дня 13. с. м, по уконсгитуованю виділу (про що була вже в «Русланї. згадка) порішено також отсї справи: 1) Рішено про
сити Є. Ексц. митрополита Шептицкого о принятє протекторату над »Щадницею«. 2) Установлено процентову стопу від вкладок на 4 ирц., від гіпотечних позичок на 5 прц., від есконту векслїв на 6 прц., від льомбарду на 5‘/, прц. 3) Іменовано некслевих цензорів. 4) Установлено 20.000 К яко найвисшу вкладку.
5) Установлено, що (-іпотечні довжники ма
ють обезпечатись в товаристві «Дністер». 6) Рішено приступити до чекової, клєрінґової і телефонічної звязи. 7) Установлено етат у- рядників, а то бухгальтера, ліквідатора (ко
трий сповняв би також функциї секретаря), касивра, практиканта і возьного, та іменовано тих урядників, 8) Назначено торжественне отворенє «НІадницї. на день 1. вересня с. р.
з тим, що в день торжества відправить ся інтенцийна служба Божа, а дирекция має у- проеи Преоеьв. єпископа Чеховича о довер
шене торжественного посьвяченя льокалю то вариства. На торжество рішено запросити всіх членів «Шадниці», а має воно відбутись в льокали товариства, який буде находитись в «Народнім Домі« на першім поверсі. 9) Рі
шено віднести ся до всіх трех консисторий і до загалу Русинів о попиранє справ това
риства.
— Сокільство в залїщицкім ПОВІТІ. Протягом иослїдного року засновано в залїщицкім по
віті 8 пожарних товариств сокільских, котрі розвивають ся зовсім правильно. Два «Соколи, з наймолодших, в Кошилівцях і Попівцях, уконституовали ся в днях 12. і 14. с. м. внри- сутности відпоручника львівского «Сокола, п. С. Ґорука, котрий перевів в обох селах курси пожарництва і перші загальні збори. В третім селі, Цапівцях, що належить до тої са
мої парохії, заложено «Сокіл, вже давнїйше, а завдяки стараням місцевого сьвященика о.
Івана Волошина, цаповецкий «Сокіл, розвинув енерґічну діяльність і дав почин до засновапя сокільских товариств в згаданих селах. Треба зазначити, що всі ті три села є взірцево зор ґанїзовані. Всі три мають читальні »Просьвіти«, крамниці і громадскі шпихлїрі, а в Кошилїв- цях мурує ся серед села величавий дім на читальню і крамницю. Праця о. Волошина в е дена ледви від трех літ, увінчала ся дуже гарними успіхами.
— Хлїборобскі страйки. В мостискім повіті ще страйкують села: Вишенка, Підліски, Чи- жевичі і Ятвяги. Спроваджені до Чижевич Мазури покинули другого дня роботу, бо об
числили ся, що нічого не зароблять. — В я- робгіавскім повіті є страйк лише в Ниновичах, впрочім люди виїхали до Прус на роботу, то нема кому страйкувати. — 3 Бережанщини доносять, що страйк в Вербові триває дальше.
В селі спокій, та мимо того стоять улани і жандарми. Онодї арештовано господаря Дм.
Походжая, голову Чит. «Просьвітии і сковано
го відставлено до Бережан. Селяни постанови ли обробити жнива жінці Походжая, єсли би єго довше передержано в арешті.
— Ріжні вісти. Намісництво дозволило Йо- сифови Таральчук-ови, нотарияльному канди- датови у Львові, змінити родове назвиско на
„Таржиньскі**. — Оіе 2еіІ подає чутку, що число війска в Галичині буде з часом все
«меншуване, так що X корпус (перемиский) зникне, а Галичина буде мати лише І корпус (краківский) і XI (льйівский). Натомість утво
рить ся новий X корпус в Люблянї.
— Іменованя. Мінїстер просьвіти іменував заступника учителя в рускій ґімназиї в Пере
мишля, Василя Хировского, головним учите
лем в учит. семінари! в Тернополя.
— Слідство в справі подій на львівскім уні
верситеті, ведене спершу академічним сена
том а опісля еудом, застановлено. То слідство ведене спершу проти академиків-Руеинів, при- няло непожаданий оборот, бо вина за викли
кану бучу звернула ея проти польских акаде- миків.
— Жертви хуліїаньсних погромів. З Росиї приїхало вчера до Львова около 150 дїтий круглих сиріт по вимордованих Ж идах в Бі- лімстоцї, Одесі, Кишиневі і Катеринославі.
Принятєм дітвори заняв ся жидівский комі
тет. По кількох днях відпочинку поїдуть діти в дальшу дорогу на захід до бездітних ж и
ді вских родин в Німеччині, Франциї, Анґлїї і в Америці, котрі їх адоптували за своїх.
— Смерть япаньсяого Генерала. Онодї помер один з головних вождів япаньскої армії в Манджуриї, ґен. Кодама і найвизначнїйший стратеґік сучасних часів. Єму мала завдячу
вати япаньска армія всі побіди над Росия- нами. Не обнижаючи заслуг Курокого, Окого, Ноґого і Нодсого, треба признати, що Кодама був головним творцем гілянів операцийних підчас япаньско-росийскої війни. До липня 1904 р. був Кодама віцешефом Генерального штабу, а від того часу став дорадником Оями, що став головним командантом армії.
Небавом прийшло між ними до задирки, так що раз Кодама — по япаньски — ударив Ояму в лице. Се мабуть було причиною, що Кодаму полякано до Токіо на шефа Генераль
ного штабу. На тім становищи він служив аж до смерти. Помер в 54. році житя. Ґен. Ко
дама походив з стародавпої родини «Саму
раїв*. Родичі єго були такими бідними, що не мали за що посилати хлопця до школи. Тому аж по 20. р. житя почав Кодама учити ся, та завдяки своїм здібностям вибив ся на верхо
вне становище в армії.
В будинку „Дністра1* є до винаймленя від I. жовтня 1906:
помешканя по 5 комнат в партері, на І.
II. і III. поверсі в домі ул. Підвале ч. 7.
склепи і пивниці в домі ул. Руска ч. 20.
Близша відомість в канцеляриї „Дністра1*
Ринок ч. 10. (10 — 15)
Т е л е гр а м и
з д н я 2 6 . ли п н я 1906.
Відень. Мінїстер просьвіти розпорядив, аби обмежено принимане на віденьску полі
техніку чужинців і слухачів з тих країв, де є політехніка.
Петербург. Минулої ночи иолїция зам кнула друкарні дневників „Страна. і «Наша жизнь« за то, що в них мав бути поміщений маніфест послів ухвалений в Виборгу.
Варшава. Вчера на улици заколено шти- лєтами полковника жандармериї, Саламату.
Убийник утік. ,
Одеса. Онодї вечером прийшло знова до розрухів, котрі однак скоро здавлено. Три особи ранено кулями.
Петербург. В Петергофі відбуде Ся сими днями нарада 29 членів державної ради, впр
ілих державних достойників і начальників вій- скових відділів. Предметом нарад буде сучасне внутрішнє положене Росиь
С о ї о з з е и т
в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
в і д 16. д о 31. л и п н я 19 06.
Нова сензацийна програма.
Щоденно о 8. год. вечер представлене В неділі і сьвята 2 представленя о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Щ о пятницї НідЬ-ґіїе представлене. Білети вчаснїйше можна на
бути в конторі Пльона гіпи ул. Кароля Лю- двика ч. 9.
4
ЗАМКНЕНЕ РАХУНКІВ
Товариства Взаїмних Обезпечень в Кранові.
Рахунок доходів і стр ат з ділу огневого за час від І. сїчня 1905 до ЗІ. грудня 1905. р.
РОЗХІД. ПРИХІД.
К. с К. с
І. Ш коди і кошти лїквідациї виплачені • 7,083 652 53 з відтягненем звороту від Товариств
контрасекурацийних • 2,077.696 84 5,005.955 69 II. Загальні видатки заряду з відтягненем ■"
контрасекурацийної провізні • 1,817.891 69
III. Відписи і инші видатки 185.003 69
IV. Резерва на неуправильнепі шкоди • 874.230 14 .. 1 з відтягненем уділу контрасекура-, : е й : ■
,Т цийних Товариств 133.818 76 740.411 38
V. Стан фондів з кінцем року 1905 • 12,010.209 37
з відтягненем контрасекурациї 1,274.052 63 10,736.156 74 VI. П о з і с т а л і с т ь ... 1,000.383 84
--- --- і19.4ь5 803 (»3
К. с к с
І. Фонди перенесені з р. 1904 11.455.775 64
.. . з відтягненем контрасекурациї 1,225.686 92 10,230.088 72 II. Фонд на неуправильнені шкоди перене-
сений' з р. 1904 . . . . 876.783 45
з відтягненем контрасекурациї , 242.185 69 634.597 /б III. Зібрана премія ... 10.959.015 40
Лі ,' з відтягненем контрасекурациї 3,153.884 16 7,805.131 25
і IV. Прихід з льоцаццї капіталів ■ 306.797 97
V.
і
Инші п р и х о д и ...*
••■
509.187 33
— — --- 19,485.803(і:-:
Рахунок білянсу з дїлу огневого з днем ЗІ. грудня 1905. р.
АКТИВА. ПАСИВА.
К. с.
I.
II.
III.
IV.
V.
VI.
VII.
VIII IX.
X.
Стан каси з днем 31. грудня 1905 • Розпоряжальні належитости в іиститу-
циях кредитових і касах щадничих Реальности
Вартісні напери після грудня 1905. р.
Векелї в портфелю Сальда чинні рахунків
асекурацийними •
Залеглости в аґент. і філіях (сальда чинні) Ріжні д о в ж н и к и ... ...
Еартість інвентаря по відписаню зужитя Ефекти кавциї агентів . . . .
курсу з дня ЗІ
з Товар, контр-
К.
— —т-—
2861750 2,098 175 1,914.000 6,850.081 207.510 1.075.299 2,059.031 1,799.508 75.745 558.885
20 69 З і 33 21 35
I. Фонд р е з е р в о в и й ...
II. Фонд на ріжницю курсів •
III .Фонд вірівнуючий і снецияльний. • IV. Резерва п р е м і ї ...
по відтягненю контрасекурациї V. Резерва на неуправильнепі шкоди
по відтягненю контрасекурациї VI. Фонд емеритальний
VII. Сальда пасивні рахунків з Товариства
ми контрасекурацийними Ріжні вірителї
IX. Кавциї агентів X. Фонди
XI. Позісталість 16,921,98688
К. |с. К с
6,733.653 62 298.588бо 480.644 13 4,418.630 26
1,274.052 63 3,144.577 63 874.230 14
133.8)8 76 740.411 38 2,249.076 41 352.836 56 644.431 05 558.885 35 718.496 26 1,000.383 84 16,921.986 88
прихід.
Рахунок доходів і стр а т з ділу градового за час від І. сїчня 1905 до ЗІ. грудня 1905. р.
РОЗХІД.
К. с. К. с. К. с. к. с.
І. Ш коди і кошти лїквідациї виплачені
менше зворот від Тов. контрасекур. 450.233 60.'58
58
95 389.374 63 I.
II.
Фонди перенесені з р. 1904
Зібрана премія ... 1,100.525 70 зо
2,267.798 864.349
11
II. Загальні видатки заряду по відтягненю менше контрасекурация • 236.176 40
III.
IV.
V.
провізні контрасекурацийної • Відписи і инші видатки . . . . Стан фондів з кінцем р. 1905 • Чиста решта • • • . . .
98,694 17 007 2,468.302
375 672 15' 73 45І
III.
IV.
Прихід з льокациї капіталів
Инші приходи ...
90.340 126.562
95 73
3,349.051 19 3.349.051 19
1
Рахунок білянсу з дїлу градового з днем ЗІ. грудня 1905 р.
АКТИВА. ПАСИВА.
І.
И.
III.
IV.
V
Розпоряжальні належистости в кредит, інституциях і касах щадничих Вартісні папери після курсу з дня ЗІ.
грудня 1905. р . ...
Векелї в п о р т ф е л ю ...
Ріжні д о в ж н и к и ...
Вартість і н в е н т а р я ...
к. с. к .
24.395 2,345.315 125.756 558.405 965
с.
78 06 32 91 70
3,054.838 1
Краків, дня 31. грудня 1905.
К. с. К. с.
І. Фонд резервовий . . . . • • 2,315.043 54
II. Фонд на ріжницю курсу • 99.455 —
НІ. Ріжві вірителї . . . . • 3.508 01
IV. Специяльний фонд 47.905 99
V. Фонд на неуправильнені шкоди • 5.897 70
VI. Сальда насивні рахунків з Товар. контр
асекурацийними . • 189 551 97
У.І. Ф о н д и ... 17.844 21 VIII. Чиста р е ш т а ... • 375 п72 45
— 3,054.838 87
Д Й Р Е К Ц И Я :
М ҐарапІх. Іг. Ґлажевский. Пашкоаский.
Н ачальник цевтральн. бю ра рахункового: В ік т о р Ґ а б л в м ц .
К О М І С И Я Р А Х У Н К О В А :
В. Ґнєвош М. Урбаньский. Антоній Гр. Водзїцкий. М. Дидиньский Кл. Гр. Дзєдушицкий.
Видав і відповідав за редакцию: Лев Л□патиньский- З друкарні' В. А. Ш иіковского.
