Ч. 96. Львів, субота дня 6. (2 0 ) мав 1906. Річник X.
Передплата п «ГУСЛАН А< виносить і
в Аестрнї:
' а цілий рік . . . . 20 кор.
ля пів року .. .. 10 корі
ііл 'верть року .. о кор.
■ і діісяць . . 1 7 0 кор.
За границею:
Ш.ТИИ рік . 16 рублів або 36 ф ранків аа пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
ЯЯВИЗЯИ
«Вирвеш ми очп і душ у ми вирвеш : а не возьм еш мплости і віри не возьм еш , бо руске ии серце і в ір а руска.* — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. ІІІаш кевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о 5 ‘ І, год. пополудня.
Родакцня, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 1. пх. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в А ґснциї С околовского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи зв ер тає сялише на попереднє застереж ене.—
Реклям ациї неопечатаніе вільні від порта. — Оголо- ш еня звичайні приймаю ть ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Кн. Гогенльоге перед пала
тою вельмож.
(х ) В середу представив ся новий мінїстер-президент кн. Г о г е н л ь о г е в палаті вельмож державної ради і ви
голосив також там програмову річ, котра в дечім відмінна була від проголошеної в посольскій палаті, відповідно обстави
нам. Але й в тій річи, як і в поперед
ній Кн. Гогенльоге проявив те саме оду- шевленє і те саме глибоке переконане, що виборча реформа вилине на зєднане сторонництв і народностий і причинить ся до витворена социяльно і националь- но зединеної Австриї. Кн. Гогенльоге представив ся отже і палаті вельмож го
ловно яко мінїстер для виборчої рефор
ми, хоч тут окрім справи австро-угор- скої угоди порушив ще инші питана, а іменно зазначив, що правительство при- сьвятить свої змаганя також економіч-.
ному подвигненю держави відповідно по
требам часу а також реформі адміні
страції.
З огляду на се, що дозволений по- передним правительством демонстратив
ний похід социял-демократів дня 28. ли
стопада видав ся палаті вельмож випли
вом безсильности правительства, зазна
чив кн. Гогенльоге ще з більшим при
тиском як в посольскій палаті, іцо рів-
Що означає назва
„Малороссія“ ?
Назва «Малороссіж, попередня «Ма
лая Русь» — цілком книжна. В народ
них устах, які не відають ся з книжка
ми, сеї назви нема. Назва «Малороссія»
розпросторена поміж письменними людь
ми, особливо поза межами України. Люд
ність на Україні обминав сей вираз, він не зрозумілий, а через се і не зручний, щоб прикладати вго до себе і людий.
Можна твердо сказати, що нарід на У- країнї «малороссами» себе не називав.
В останнїж часи, коли на Україні нацио- нальні почутя значно поширились, вира
зи «Малороссія», «малоросси» подекуди стали навмисне відкидати. Для прикладу пригадати можна недавну заяву одеских студентів-Українцїв, які виголошували, що вирази єї начебто зневажливі.
Роздивимось, коли і через віщо скла
ли ся назви «Малороссія» і «малоросси»
і що вони означають.
Для зясуваня річи поставимо «Ма- лороссію» — «Русь Малу» в ряду з «Ру-
що великі власники з боязни перед втра
тою мандатів опирають ся загальному*
праву виборчому. Одначе кн. Гогенльоге імовірно не думав навернути противни
ків загального права виборчого, а хотів їм лише виразно і рішучо заявити, що в с я к и й о п і р п р о т и в и б о р ч о ї р е ф о р м и б у в би м а р н и й і що правительство всіма способами зма
гати буде до здійснена сеї реформи.
Окрім того додав кн. Гогенльоге, що ні
яке правительство не мало би иншого вибору, як довести до полагоди виборчу реформу. Тим способом зазначив кн.
Гогенльоге, що всяка дальша розправа про відповідність виборчої реформи 6 злишна і тим вказав, що на палату вель
мож спадає в сій справі велика одві- чальність.
Зазначивши так рішучо становище правительства в справі виборчої рефор
ми, мінїстер президент не натякнув ані словом про реформу палати вельмож, яку порушив був бар. Ґавч, анї про зміну реґуляміну, до котрої попереднє правительство внесло відповідну предло- гу. Із сего можна досадувати ся, що кн.
Гогенльоге не думає причиняти трудно
стей і так великому ділу як виборча ре
форма нагромаджуванєм ще дальших трудних справ, котрі можуть лише спи- нювати переведене виборчої реформи.
Так само, здає ся, думає кн. Гогенльоге ших країн инодї прибавляють третухар- ківску Губернію. Вирази «Малороссія»,
«малороссьі» окрім названих країн за
гальна література поширює і на право
бічну Україну, себто на Губернії: київ- ску, подільску і волиньску. Лїтератураж наукова на підставі дослідів антропольо- ґічних і етнографічних*) за Малоросів приймає коренну людність не стільки на Україні правобічній, лівобічній і слобод- скій, а й найбільшу частину людности в Губерніях новоросийских, особливож в Губерніях катеринославскій і херсонь- скій, найбільше заселених ухожаями з України, а також богато людности в ин- ших південних Губерніях від Бесарабії до Кавказу.
Як бачимо, Малоросиєю звуть то вузжий, то ширший обсяг країн по річ
ках, які плинуть до Чорного моря. Пе
вним треба приймати той обсяг Малої Руси, який зазначує антропольоГія і е- тноґрафія, бо кождій землі надають ме
жі ті люди, які заселяють ту землю.
Через віщож південна Русь зве ся ність всіх перед законами має бути так
само несхитна, як і пошановане законів і що правительство буде всюди дбати про се, щоби се пошановане законів у- держати.
Всеж таки головною справою, около котрої обертала ся вся річ програмова, була виборча реформа. Цікавий був імен
но зворот, яким кн. Гогенльоге, намагав ся переконати вельмож про потребу за
гального виборчого права і злагодити їх опір проти виборчої реформи тим заспо- коєнєм, що та реформа не усуне зовсім представників великої власности з но- сольскої палати, котрі, як они запевняють, найбільше виявили зрозумінє для дер
жавних потреб.
Кн. Гогенльоге вказав на те, що ве
ликі власники своїм образованєм, своїми звязями і економічним впливом зможуть також приєднати собі прихильність ши
роких верств народних і зможуть здобу
ти мандат і при загальнім виборі, як се діє ся в Анґлїї і де инде. Ся замітка має тим більшу вагу, що її висловив не бар. Ґавч, але такий сам вельможа як і многі члени висшої палати і то вельмо
жа з високо аристократичного княжого роду-
Певно, що і сею заміткою не пере
конав кн. Гогенльоге противників вибор
чої реформи в палаті вельмож, а може ще більше роздратував їх припущенєм, сию Великою», «Русию Білою», «Русию Червоною» і Русию Чорною» і погля
нем, на яких просторах простягала ся кожда з сих частий старої, історичної Руси.
Бачимо, що найширше розпросторе
на «Велика Русь», займає всю середину, а також значну частину північного обся
гу так званої великої европейскої низи
ни. «Біла Русь» заняла досить широкий обсяг Пиньских болотняних міст по Дні
провому притокови Припетї. «Червона Русь» опершись на захід сонця о Кар- патскі гори, на сей час обмежена схід
ною Галичиною: понередуж до Червоної Руси належали певні частини Волиньскої землі і Подолїї, ще й тепер близкі по ознакам своєї людности до І’аличан-чер- вонорусів. «Чорну Русь» трудно тепер визначити Географічно, вона зникла; бу
ла вона десь серед широких степів Чор- номорских. Через віщо вона звала ся
«Чорною», про те річ буде далі.
Малоросиєю по сучасному адміністра
тивному нодїлови Росиї, звичайно звуть ся дві Губернії — полтавска і чернигів- ска, себто тільки лівобічна Україна. До сих двох Губерній в урядовім поділі на
*) АнтропольоГія і етнографія простежу
ють породу і побутові ознаки людий.
лишити на боці реформу регуляміну, бо не поділяє імовірно поглядів н. пр. кола польского, котре думає, що з загальних виборів повиходять найкрайнїйші живла, о навпаки сподїває ся, що розширенєм виборчого права і ті живла приєднає ся для державної ідеї.
Кн. Гогенльоге думає очевидно справу реформи палати вельмож як і зміну реґуляміну оставити до полагоди посольскій палаті, яка вийде з загальних виборів.
В палаті вельмож згадав кн. Гоген
льоге також про взаємини Австриї з У- горщиною і заявив, що правительство готово довести дц уладженя певних і тривких взаємин поміж обидвома дер
жавами злученими під скиптром Габс- бурским. Одначе ширше над сим пита- нєм не розводив ся, вважаючи, що єго погляди в тій справі відомі палаті вель
мож з попередньої програмової річи.
Що кн. Гогеньоге не злагодив сво
єю промовою опору вельмож проти ви
борчої реформи, показує ся обставина, на на внесене Клям-Матинїца ухвалила палата перевести розправу над програмо
вою річю мінїстра-президента, одначе се має відбути ся доперва 28. мая, а се є також доказом що до сеі розправи не привязують там великої ваги, коли она не видає ся зовсім наглою.
Україньсні посли в росийскій думі державній.
(+) Росийска дума державна почала своє засїданє д. 10. мая с. р. і, як при
знають в загалі всі дневники, станула відразу на поважнім становищі, з вов
ною сьвідомостю великої одвічальности перед народами, що вислали до неї в так трудних обставинах своїх заступників, як і перед усім цивілізованим сьвітом.
Конституцийно-демократичне сторонництво що творить далеко переважну більшість думи, зрозуміло дуже добре, що се істо»
» Малою», коли обсяг заселених земель тут такий широкий і людність в сих зе
млях з давних давен була досить чи
сленна. Річ видима, що південні рускі землі не малі своїм обсягом і числом людности, і названі >Малою Русию» за такі свої приміти, яким виразно відзна
чають ся від инших частин старої істо ричної Руси: Руси Великої, Білої, Чер
воної і Чорної.
До сих инших частин Руси, перш усего і обернемось.
Історична наука насамперед дозна
лась, через що склала ся назва »Біла Русь«. Колись покладали, що назва Біла Русь пішла від білої одежі Білорусів.
Розібравшиж діло, побачили, що назва ся пішла не від одежі, а від того, що люди, які жили серед низин болотяних по річках Припетї, Пинї і инших, були незалежні від Татар, були вільні »білі«
в ті часи, коли вся Русь їм підлягала, абож на смерть била ся з ними.
Припетска і Пиньска Русь жила в та
ких містах, в які не мали змоги дійти через болотяні прірви ні вояки татарскі, ні татарскі баскаки, що брали з людий подать в касу ханьску. Через те Русь
рична хвиля перестрою старої, закосте
нілої в середньовічних поглядах Росиї, в конституцийну державу на новітних европейских підвалинах. Зрозуміло се конституцийне сторонництво, що не так легко натхнути весь лад державний но- вітним духом в сім царстві, в котрім ледаче чиновництво, памятаючи, що »Бог високо а цар далеко*, допускало ся не- чуваної в істориї инших держав самоволі.
Потреба отже часу, щоби сей новітний дух обгорнув усї верстви від державної керми аж до самого споду росийскої су
спільносте, щоби росийске царство відро
дило ся в новітну европейску державу.
Якнебудь отже державна дума в Петер
бурзі не вжила ся ще в конечні форми конституцийні і на тім полі ставить пер
ші дитячі кроки, всеж таки, треба при
знати, що взагалі повіяло там здоро
вим духом.
Росийска дума зрозуміла свої кон
ституцийні права і дбає про се, щоби бе
регти їх як супроти Корони, так і су
проти правительства. Перше змаганє до осягненя п о м и л о в а н я всїх політич
них вязнїв показує належне розумінє основних підвалин конституцийної управи, котра може лише тоді розвинути ся, зміцнити ся і усталити, наколи горожа- нам буде обезпечена особиста свобода, як і инші основні свободи, без яких не
можливий правильний розвиток справді конституцийної держави.
Тимто зовсім зрозуміло, що держав
на дума в а д р е с о в і м н а ч е р к у основних законів, котрі би оперли дер
жавну думу на з а г а л ь н і м п р а в і в и б о р ч і м , забезпечити в с і м н а с е л е н и м ц а р с т в а горожаньскі свобо
ди і усунули найпоганїйшу і найнебезпе- чнїйшу болячку — с а м о в о л ю ч и н о в н и ц т в а . Наколи держава має розви
вати ся на конституцийних основах, то очивидно повинні бути знесені в с я к і в и ї м к о в і р о з п о р я д к и , в о є н н и й с т а н і т. з в. с к р і п л е н а о х о р о н а . Н е н а р у ш и м і с т ь л и- ч н а , с в о б о д а с у м н ї н я , с л о в а краю того (літописні » дреговичі») й на
звалась »Білою«, так само як, напри
клад, найбільший сербский город, спокон*
віку незалежний від чужинців, названий Білгородом за свою вільність, незалеж
ність, а не через те, що там, начебто, було що небудь біле; так само як наша літопись згадує білих Угрів, хоч біль
шість їх могли бути чорняві, як Угри звичайно; так само, як стародавні пісні великоросийскі русского царя величали царем »білим«.
Зрозуміла теж назва „Чорна Русь“.
Ся Русь, мешкаючи та горюючи десь у степах над Чорним, стародавним Руским морем, була навблизша до Татар і несла найважші тягарі від сего сусідства, до
ки зовсім не зникла. Називалась ся Русь ,,Чорною“ через те саме, через що
„Чорним11 звав ся той шлях, по якім Татари гнали в свої ,,улуси“ иолонян- невольників, захоплених на Україні.
Менше зрозуміла назва Русь „Чер
вона11, — назва, яка здавна прикладає ся до Руси Галицкої. Маючи на увазі, що Галицка Русь з усіх поділів Руси була найсильнїйша в ті часи, як Татари завойовували рускі замлї, завзято боро-
і п е ч а т и , т о в а р и с т в і з б о р і в се ті головні підвалини, на яких повинен опирати ся устрій конституцийної держави.
Без того неможлива направа суспільних відносин, без того не можна довести до р і в н о с т и в с і х г о р о ж а н п е р е д з а к о н а м и і усунене виїмкових і ста
нових привілеїв.
Зрозуміла державна дума своє кон
ституцийне становище) наколи домагає ся від Корони покликаня до керми дер
жавної н а с т а н о в л е н и х м і н і с т р і в з п о м і ж б і л ь ш о с т и д у м и , поза- як лише тим способом може зміцнити ся д о в і р є д о п р а в и т е л ь с т в а . За тим іде конечна також р е ф о р м а а д м і н і с т р а ц і ї відповідно новому у- строєви держави.
Не забула державна дума в своїм начерку адресовім вказати на потребу р і в н о п р а в н о с т и і п о д в и г н е н я се- л я н ь с т в а , вдоволеня п о т р е б а м ро
б і т н и ч о ї в е р с т в и і розповсюджень та п о д в и г н е н ь п р о с ь в іт и н а р о д - н о і.
На останку і се замітно, що спору- дники адресового начерку зрозуміли се, що Росин не е обноцїлою державою, а заселена р іж н и м и п л е м е н а м и і на
р о д н о с т я м и та що зєднанє їх можли
ве лише про вдоволеню їх окремішним потребам і задля того мають бути з б е р е ж е н і і с в о б ід н о р о з в и в а т и ся п и т о м е н н о с т и їх ж итя.
Побіч всяких инших засадничих пи
тань стане отже на дневній черзі в ро
сийскій державній думі також н ац и о - н а л ь н е п и т ан е, котре може і повинно бути розвязане в напрямі а в т о н о м ії н а р о д н о с т и й . В росийскій думі засі
дають поміж иншими також п о с л и у к р а ї н ь с к о - р у с к о г о н а р о ду, а вже минулого року всеукраїньский зізд в Пол
таві заявив ся за а в т о н о м іє ю У к р а ї н и і р ів н о н р а в н о с т ю у к р а і н ь*
с к о - р у с к о г о н а р о д у в национально- політичнім і культурнім зглядї з иншими народами росийского царства. Не сумнї- ваємо ся ані на хвилі, що потомки тих, ла ся з ними і не піддала ся їм, — ма
ючи се на увазі, можна гадати, що Русь Галицка за осі свої заслуги і назвала ся Червоною, так само, як пізнїйше в козацкі часи „червона китайка11 була о- знакою заслуги поміж козаками. Бороть
бою з Татарами земля Галицка визна
чалась між усіма землями, оселеними з пня старої Руси і бути не могло, щоб се осталось не визначеним на память потомкам. Коли вже сьвітогляд людий руского коріня витворював такі назви, як назви Білої і Чорної Руси, то річ зрозуміла що для повитої славою землі князя Романа і короля Данила в сїмже сьвітоглядї дуже приходилась назва
„червоних11, себто заслужених Руси
нів.**)
(Конець буде).
**) Висловлений здогад про назву Чер
воної Руси був поновлений на XII. -археольоґ.
зїздї в Харкові з особливим запитанєм до і- сториків-специялїстів, які брали участь в тім зїздї. Питане осталось нерозвязаним рішучо.
з
котрі в Переяславскім договорі застері
гали самоуправу України, котрі перед Петром В. і Катериною II. вступали ся за збереженєм сеї самоуправи заприся- женої царским іменем, зрозуміють тепе
рішнє своє велике носланництво і одві чальність перед істориєю і рішучо всту
плять ся за сею для розвитку укр.-ру- ского народу засадничою справою.
Не на те річ вказувати україньско- руским послам, як они мають згуртувати ся поміж собою, яких приєднати собі союзників і помічників для осягненя сеї мети, се они зуміють на місци найкрас- ше оцінити і обдумати. Ми лише ска
жемо, що на то глядить тепер весь україньско-рускнй нарід віками занево- лений і гноблений, що от тепер положить підвалин і свобідного розвитку єго мови, єго иисьменьства, науки, штуки, єго крас- шої долі і волі. З тими надіями шлемо україньско-руским послам в росийскій думі державній сердечний привіт і щире помагайбі до трудної праці для добра України-Руси.
Роеийска дума.
По поновнім отвореню засїданя дер
жавної думи закінчено загальну диску- сию і принято адресу в першім читаню.
По контроверсиї що до дальшого спо
собу дискутована нриступлено до ті ер- т о ї части адреси. Т у т зголошено ДВІ
поправки.
ІІос. Заболотний (подільска ґуб.) вносить, щоби по словах ,,на підставі загального права голосованя“ додати
„без ріжницї і тайно11 а комісия запро
понувала в виду сего стилїзацию: „на підставі безпосередного рівного і тай- ного голосованя без ріжницї народности і ісповіданя“. Пос. Анїкін (саратівска ґуб.) домагає ся іце „необмеженого11 права голосованя.
Справоздавець пос Набоков (з Пе
тербурга) бажає ужити таких виразів, на які згодила би ся ціла палата; пос. За
болотний бачить для реформи небезпе
чність навіть в самій палаті, коли она вагає ся гіриняти „необмеженість11 пра
ва голосованя і жадає під тим зглядом рівноправности для жінок, які становлять половину росийского населеня. Кн. ІІІа- ховский звертає увагу, щоби радити над адресою, а не над способами права го
лосованя; пос. Круґлїков, селянин з во- ронїжскої ґубернїї висказує погляд, що жінка повинна ограничити свою діяль
ність виключно на родину та що селян
ки самі не бажають політичних прав для себе. Кн. Волконьский (рязаньска ґуб.) не має довіря до необмеженого права голосованя і заявляє ся за редак- циєю проекту адреси і в тім самім дусї заявляє ся пос. Аладін. В голосованю відкинули обі поправки і першу часть адреси нриняли майже одноголосно в ко- місийній редакциї.
Дальші точки 2 —5 дума приняла майже без дискусиї. При 6 і 7 точцї зглядом самоволі адмінїстрациї пос. Ста- хович (орловска ґуб.) бажає, щоби бо
дай з початку відвічальність міністрів о ставити цареви. Єго промову принято псиканєм, супротив чого президент звер
нув увагу, що належить шанувати сво
боду слова. Пос. Вінавер (з Петербурга) заатакував Стаховича, який співає знов стару пісню, що вся вдасть належить до царя. Сему треба зробити раз конець.
Доки міністри не стануть одвічальні пе
ред думою, доти не буде гаразду. Пос.
Караєв (Петербург) і Ковалевский (хар-, ківска ґуб.) порівнували теперішність з часами францускої революциї і жада
ли снарляментаризованя мінїстерского кабінету На сім перервано засїданє, а но поновнім отвореню відкинено всякі поправки і ухвалено редакцию комісиї.
До 8 точки поставлено богато по
правок. Один з послів жадав счеркнути уступ про державну раду, заявляючи, що оно не є муром, віддїлюючим нарід від царя, а товаришкою думи, що бажає іти з нею рука в руку. ІІнший посол заявляє, що сей уступ може відносити ся тілько до теперішного складу ради, а не має на цїли усунена двопалатної системи. Кн. Шаховский потверджує сей погляд, однак не радить взагалі' встав
ляти уступу про недостачі ради, бо не
ясна стнлїзация сего уступу може дати притоки до непорозумінь.
Дума ухвалила вести наради без пе
рерви аж до покінченя дискусиї над про
ектом адреси.
Н о в и н к и.
— Календар. В с у б о т у : руско.-кат.: Івана многострад.; римо-кат.: Петра Келест. — В н е- д ї л ю : руско кат.: Ч. Хр.; римо кат.: Берн- гарда.
— Ювілей про®. Антоновича відлежений.
«Гром. Думка» доносить, що ювілей 45-лїтноІ лїтературно-наукової праці проф. київского у- нїверсптету Володимира Антоновича, назначе
ний на день 20. мая, відложено на вересень.
— ПрОФ. Радецкий з Одеси приїхав до Га
личини і був на вічу в Тернополя. Гість має намір відчитати у Львові три публичні лєкциї на тему занепаду молодших поколінь та стану публичного вихованя в північній і західній Европі. Лєкциї свої буде ілюструвати ф ото
графіями і плинами шкіл скандинавских, швайцарсвих, француских садів для дїтий, притулків для злодіїв, атлясами анатомії, си
стеми нервів, таблицями смертельности дїтий і т. и. П. Радецкий від давних літ трудить ся на поли публичного вихованя і заложив уже в Росиї 98 товариств для помочи у вихованю і для охорони дїтий. Щоби пізнати виховане і охорону підростаючих поколінь, обїхав він всю Скандинавію і західну Европу.
— Орґанїзация Буковинок. Дня 13. с. м. від
були ся в Черяівцях в «Народнім Домі» пер
ші загальні збори товариства «Жіноча Грома
да». Явило ся доволі значне число жіноцтва місцевого і з провінциї, чим зазначили і своє заінтересоване і охоту до роботи, яку вказує статут новозаснованого товариства. Вбори від
крила п. Евфрозина Галїпова, голова дотепе рішного, тимчасового виділу. Ііовитавши при- сутних теплим словом, повідомила, що статут товариства принятий вже правительственними властями, отже «Громада» може війти в жи- тє і розпочати свою діяльність, котра — дай Боже — щоб ішла як найширш?, обгорнула усе буковиньске руске жіноцтво і спонукала єго до щирої, інтензивної праці над собою і для добра суспільности. Опісля п. К. Малицка прочитала і пояснила присутним ще раз ста
тут товариства, змінений в дечім по думці ухвали перших основуючих зборів. Орґанїза- ция має обняти цілу Буковину через кружки по селах і місточках подібно як «Гуска Бесі
да» з головним осідком в Чернівцях засновує
читальні скрізь по краю. Головний виділ «Ж і
ночої Громади» веде і надає напрям роботі—
філії по місточках будуть дбати про кружки в своїм повіті — а місцеві товариства про злуку, осьвіту і национальне осьвідомленє ж і
ноцтва даної місцевости. Уся орґанїзация має на цїли ввести буковиньске руске жіноцтво яко діяльний чинник на поле народної, просьвітної і економічної роботи.
По поясненю статуту слідували вписи членів, котрі відтак приступили до вибору центральної управи, що має завідувати това
риством і дбати про розвій цілої орґанїзациї.
В склад головної управи увійшло 7 видїлових і 2 заступниці, котрі того таки дня уконсти- туовали ся, як слідує: пп. Е. Кумановска го
лова, Омелянна Стоцка заступниця голови, Вікторин Поповичева господиня, Катря Косте
нка контрольорка, Константина Малицка пи
сарка, Олена ГІігулякова касиєрка, Ольга Шкур- ганівна бібліотекарка — заступницями видї
лових вибрані: Мария Орелецка, двірничка з Лужан і Ольга Ж ураківска. При точцї
•вільні внесена» внесла К. Малицка приняти і ухвалити статут для філій і кружків това
риства, ріжний від головного уставу тільки що до цїли, назви товариства і обсягу дїяль- ности. Відчитані статути збори ухвалили, а заразом поручено ново вибраному видїлови щоби як найскорше заняв ся заснованєм кружків по селах і місточках, бо доперва з їх повстанем може робота приняти конкре
тні форми. Позаяк більше внесень не ста
влено, предсїдателька замкнула збори, подя"
кувавши присутним за живу участь в на
радах.
— Замах на Митрополита. Позавчера вече- ром на заг. зборах „Зорі11 у Львові був при- сутпий Є. Ексц. Митрополит Шептицкий. Се
ред нарад влетів з подвіря через вікно вели
чезний камінь і впав перед достойним го
стем. Члени „Зорі“ вибігли сейчас і спіймали двох ґімназиястів Бачиньского і 1 ермаков- зкого, синків ряних кацанів. Кількох инших ґімназиястів, а між нами син редактора Мон- чаловского, утїкли. На кого був вимірений той камінь, вказує обставина, що ті кацаники ви
питували ся перед домом „Зорі“ візника на повозі, чи Владика є в „Зорі". Многонадїйни- ми кацапскими розбишаками займуть ся пев
но дотичні власти.
— За віча і страйки. Перед вирокуючим трибуналом у Львові відбула ся вчера роз
права проти Михайла Гупала з Водник, бо- брецкого повіта, котрого прокуратория обжа- лувала о проступок з § 305. Справа була ось яка: Дня 10. січня с. р. відбувало ся в Коцу- рові віче, котре староста Ґродзїцкий розвязав.
При виїзді старости селяни мали кричати ганьба та мали гнати за санками. Другого дня в корчмі в Водниках обж. Гупало мав сказа
ти: «найби були злодія (себто стар. Ґродзїц- кого) убили». Трибунал пофереслуханю сьвід- ків засудив Гупала на 14 днів арешту.
Перед тим самим трибуналом стануло потім 10 селян з Переводова, сокальского но- віта, обжалованих о злочин публичного на
сильства і переступ коалїцийного закона. З кінцем лютого с. р. зібрали ся в Переводові двірскі наймити з кількох сіл і ухвалили страй
кувати. Дня 3. марця застрайкували перші наймити з двора в Переводові з виїмком о- дного Гаврила Хомина. Обжаловані страйкарі двічи єго прогнали з роботи. При вчерашній розправі одні з них виперли ся участи в на
пасти, ингні оправдували ся тим, що не знали, що то є страйк. Трибунал засудив сімох з них, Юр. Сешока, Том. Білоцеркевпча, II. Мазурка, Гом. Козюра, Ф. Тарасюкл, Ів. Гоманюка і Ів. Демчишина за переступ §. 3. коал, закона на 3 тижні арешту, а увільнив всіх від зло
чину публ. насильства. Трех обжалованих у- вільнено від всякої вини і кари.
— Хлїборобскі страйки в Полтавщині' не у- стають. Страйки приняли грізний вид. В селї Машеві селяни напали на двір і забрали збі- же. В кількох селах підпалено двори. Власти
телі великих посїлостий зажадали від прави- тельства присилки козаків до охорони загро- женого майна.
