Ч. 239. Львів, Субота, дня 21. жовтня (3. падолиста) 1900. Річник IV.
Передплата
на »РУСЛАНА» виносить:
ч Австриї:
на пїлий рік 10 ер. (20 кор.) ва пів року 5 ер. (10 кор.) 1 на чверть року 2’50зр. (б кор.) ,
| на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) ; За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. 1
* А
.Вирвеш мв очи і душу ми вирвеш: авевовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня ; і крім неділь і руских сьвпт
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана. під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи звертаь ся лише ; І на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в »Наг- сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки. »
річ міністра -президента.
(X) Від довшого вже часу давали ли
ше виборчі вісти і проголошувані серед виборчого руху речи сякий-такий материял до оцінки внутрішньої політики. Дня ЗО.
жовтня виступив мінїстер - президент др.
Кербер при нагоді відкрити промислового з ’їзду у Відні з довшою програмовою річию.
Се в Австриї не бувало, щоби шеф кабінету являв ся на промислових зборах, а коли се вчинив др. Кербер, то бажав сим за
значити, яке значінє надає він торговлї і промисловії і що значінє обидвох сих чин
ників не позваляє трактувати їх лише з ресортового мінїстерияльиого становища.
Мабуть численні взаємини між економіч
ними а політичними справами спонукали мінїстра-президента до особистого поясне- ня, як правительству представляють ся взаємини між економічним житєм а полі
тичним ноложенєм, де ті справи сходять ся, а де они себе спиняють. Коли розва
жимо провідні мисли [виводів мінїстра-пре
зидента, то побачимо, що правительство задля незвичайних обставин бажає також незвичайними способами дїлати для окре
мої цілії. До парляментарного воза, каже др. Кербер, запряжено два коні: політич
ного коня, обезвладненого обструкциєю, і економічного, що не може рушити з мі
сця, бо тягне при тім самім дишли. Тепер треба задля політичної застої відпрягти сего економічного коника і пустити єго * 1 окремою дорогою. Колиж парлямент буде;
роботящий, коли політичний коник знов буде свобідно чвалати, тоді можна буде знов обидвома кіньми їхати. Але хто здав
на займав ся політикою, знає добре, що економія й політика, які тепер ідуть з со
бою на взаводи або себе обопільно побо
рюють, відносили ся спершу до себе як
причина до наслідку. Конечність охо
рони і пособлюваня економічних справ викликала політичні репрезентациї кон- ституцийні. Законодатні тіла уважали від
так політику яко єдину ціль і длятого показала ся потреба перестрою конститу- цийних тіл. Люди нагадали собі, що полі
тичні реярезентациї мають служити також економічним справам і потребам, інакше треба би їм відняти сі справи. Француска конституанта, що прихиляла- ся до сего останнього погляду, перенесла економічні справи до департаментів і громадских ре- презентаций. Австрийска конституция при
діляє краєвим соймам лише тісний обсяг дїланя, а нозаяк облегченє ради державної на річ соймів уважають з централістично- ліберального становища уступкою в користь автономЧдичного принципу, отже длятого економічна робота держави є зависима від роботи центрального парляменту. Колиж рада державна не є роботяща, тоді все спиняє ся.
Тимто правительство впадає тепер на думку, усунути а бодай ослабити шкідний вплив політичного положеня на торговлю і промисл і відокремити політичні і соци- яльні питаня. Се дуже похвально і гарно, але лише вчасти дасть ся здійснити. Полі
тика не є лєйдейскою фляшкою, яку мож
на після вподоби набити громовиною і яка лише тоді видає іскри, коли нриложимо руку до головки. Політику трудно відокре
мити, коли хочемо конституцийно правити, а др. Кербер як-раз показав ся рішучим прихильником конституції. Правительство, сказав він, бажає пильно роботящої, бистро поступаючої держави конституцийної. Се не є цїлию серед правильних обставин, ли
ше розуміє ся само про себе. Коли-б хто сказав се анґлїйскому мінїстрови або ви- борцеви, то він зачудував би ся і усьміх- нув би ся та відповів би, що се є карди
нальне услівє і над сим не треба розводи
ти ся, позаяк без роботи і конституції ні
чого не можна осягнути. У нас се, що са
мо про себе розуміє ся, що є кардиналь
ним услівєм, стало цїлию, яка уносить ся десь в неосяжних хмарах.
Др. Кербер хоче з тими йти, що при
знають ся до однакових поглядів. Се є майже всі сторонництва; але. коли-б він навіть з ними йшов, то питане, чи всі з ним підуть. Кожне сторонництво бажає конституцийної держави, але після своєї думки, а жадна з тих по думці сторон- ництв уложена конституция не може при- і пасти до-вподоби правительства, яке хоче , зберегти- иредметовість і хоронити консти-
туцию.
В тім лежить трудність розвязкн пи- таня. Коли поведе ся усунути обструкцию,
і
тоді можна буде і так їхати обидвома ко- і пиками. А коли се не вдасть ся, тоді відокремлене економічних справ від політич
них можливе лише до певної границі.
А то для того, позаяк виконане розпоряд
ків що-до торговлї і промислу мусить тоді опирати ся на §. 14-ім, а сим може ирави- тельство послугувати ся лише в безпарля- ментарнім часі. Всеж треба признати, що правительство хоче щось зробити, що ли
ше є для него спроможне. В Австриї зви
кли оцінювати мінїстерияльні заяви з ста
новища реторичного і длятого також за
яву д-ра Кербера приймають як вираз до
брої єго волі. Однак слона д-ра Кербера в тім випадку попередили діла. Правитель
ство взяло почин в зборах вельми важних для економічних справ. Недостачі вугля хоче правительство зарадити значним роз- ширенєм державних копалень в Врікс. Се вже щось значить. В стариннім Римі від
чинено державні шпихлїрі із збіжем. Нині не можливо тим способом потрібним дати хліба. Але копальні вугля є такими при
родними шпіхлїрами, і се річ зовсім зро
зуміла, що їх відчиняють широко, коли
15
Скапаний сьвіт.
Ш тука в 4 діях зі сьпівами і танцями В Л А Д . О Р К А Н А
переклав:
Йосиф Стадник.
(Далі).
СОВКО. Зузька, до сто...!
ЗУЗЬКА. Знаю вас на скрізь!...
НАСТЯ. Що она говорить?
ЗУ ЗЬКА. Іа к би робили, як з Гнльжбітою,
— нема що таїти. Тепер хочете єї здавити, єго знищити... Але без мене не вдієте нічого!...
СОВКО (з радостию). Та розумієсь!
ЗУЗЬКА. Мене се зовсім не радує. {Сумно).
Але так мусить бути. Я не маю кута...
СОВКО. Ми також!
ЗУЗЬКА. Забрали мені усе..
НАСТЯ. Нам також!
ЗУЗЬКА. Однака судьба. {З натиском). Тіль
ки мене гнете біль — а вас жере зависть...
СОВКО. Всьо одно! Дай писі! {Зузя ухи-
л я є ся). .
НАСТЯ. Бачиш, як ми зійшли ся!... {До Зузьки). До тебе!
СОВКО. Многая! {До Зузьки). Ти чому не пєш ?
ЗУЗЬКА. Випила-б отруї, як би хто по
дав!...
СОВКО. Що?
ЗУЗЬКА. Пий, не вважай на мене...
НАСТЯ (до Зузьки). Потіш ся, бо маєш за- суд...
ЗУЗЬКА {нервово). О, я потішу ся! {Підпи
рає голову).
НАСТЯ (пв). Дай Боже!
СОВКО. На здоровлє! ГІиймо;
НАСТЯ. На се щастє!
{Впадає Кантий).
7-мий вихід.
ТІ І КАНТИЙ.
КАНТИЙ {стає в дверох, — перестрах, — ти- шина). Ну, на се щастє! Пийте-ж на те щастє!
{Підходить па середину хати). Спарували ся про
кляті гадини! Веселіть ся, радійте, бо се мали бути похоронні поминки!
СОВКО. Пожди — будуть і поминки,..
КАНТИЙ. То ви так змовили ся? Так, ниш
ком, як вовки?! Хочете мені жінку закамінова- ти!.„ Розбійники!!
ЗУЗЬКА {підходить). Мене ти в се не мі
шай!
КАНТИЙ. Ти сама мішаєш себе. {До них) Дарую вам — думаєте? Го, го!.. Копець уже терпеливості! моєї. Терпець урвав ся!...
ЗУЗЬКА. Стережи ся!
КАНТИЙ. Ви! Ви стережіть ся! Кара Божа над вашими головами!...
СОБКО-НАСТЯ. Над твоєю!
ЗУЗЬКА. Слухай, ти, ти в моїх руках...
КАНТИЙ. Га, га, га! Такі-то були пляни?
Нїчо в твого позву!...
ЗУЗЬКА. Скорше з твого ґрунту.
КАНТИЙ. Я ґрунт записав жінці.
ВСІ {перепуджені). Щоо?? що? щоо?
КАНТИЙ. Робіть-же мені, що хочете! Ха, ха, ха!
СОВКО. Як ти посьмів наш ґрунт запису
вати? Яким правом?! питаю?
НАСТЯ. Яким правом?!
СОВКО. Чуєш, ти вовчий ласуне!
КАНТИЙ. Тихо! Псе облїзлий!
СОВКО {хватає за столець). Мамо!
НАСТЯ (рівночасно). Собку! Не дай ся со- бачити!
КАНТИЙ {підходить до еїней). О, не так лег
ко! Я вас проучу!
{Із еїней доходить гамір).
ЗУЗЬКА {глядить з боку на Собка та ма- чоху). Циганьске племя!
2
печи домагають ся поживи. Бажане се ви
словлювали в останних часах численні промислові корпорациї. Ж алі господинь се також болячка фабрикантів. Ніякий огонь, ніякий вуголь не може так допечи, як ви сокі вугляні тарифи, що ще йдуть в гору.
Під кухнею нема чим затопити, а машини стоять пусто. Хоч в приватних копальнях роблять тепер нильнїйше, не можна ще покрити убутку двох місяців змови. Треба вуголь спроваджувати з Прус, а конечність додержаня замовлень по фабриках спо
нукує до придбана засобів топлива з а вся
ку ціну. Через те зменьшає ся зиск і роз
сипає ся в порох, в угляний порох. Р о з
ширене Брікских вуї’.! /КОПІЄ не усуне вугля
ної халепи, але вже сей моральний момент має велику вагу, що держава виступає проти капіталістичної переваги в користь реально працюючого промислу.
Однак не треба бути оптимістом. Вже ґр. Тафе мав замір політику пересунути за куліси, і він бажав лише економічні спра
ви лишити на сцені. По уступленю ґр. Та- фого пробували се й иньші. Тай др. Кер- бер не знає, чи він доплине до пристани своїх бажань великої парляментарної ро
боти, бо се все є позапарлямеитарні зах о ди в безпарляментарних часах.
З виборчого руху.
На передвиборчих зборах дня 25. жовтня в Самборі, в сали руского готелю принято кан
дидатуру руского социялїста М. Ганкевича на V.
курию під услівєм, бели всенародно дасть слово чести, що вибраний послом до парламенту не тілько не буде там виступати против віри, цер
кви, сьвящеників і т. д., але ще буде попирати.
На іу . курию признано кандидатом о. Зубриц- кого. На сю курию агітує за собою мужик Ми- хас, який на зборах виступив під окликом «хло
пи, вибирайте хлопа» і при сій нагоді накинув ся в нетактовний спосіб на сьвящеників. Опісля вибрано членів повітового комітету, до якого увійшло 10 селян, 4 сьвященики і 2 інтеліген
ти. Пополудня зійшли ся делегати всіх чотирох повітів і по довшій нараді приняли одноголосно кандидатуру о. Зубрицкого.
З і Старосамбірского повідомлюють: Дня 6.
н. ст. падолиста т. є. ві второк перед св. Дими- трієм відбудуть ся о 12. годині в полуднє пе
редвиборчі збори в Старім Самборі в цїли нара
ди над надходячими виборами. Поставлений на з’їзді відпоручників зі всіх чотирох повітів в Самборі дня 25. жовтня кандидат з IV. куриї виголосить свою політичну віроісповідь. Просить ся о найчисленнїйшу участь Всч. отців духов
них, міщан і селян, щоби наші наради принесли хосень для народної справи.
З Перемишлянщини надіслав о. Ал. Танча- ковский заяву до «Д'Ьла», з якої виходить, що
VIII мий вихід.
ТІ, ВІЙТ, ПРИСЯЖНИЙ, ПОЛЬОВИЙ, ГРЯДКА.
КАНТИЙ (вжодячм « ям.ии). Спокірнїли-сьте?
(перестрах, Настя, Собко глядять на себе) (мов
чанка).
НАСТЯ. Ми нічого не винні.
СОБКО (трівожно). Чого ти від нас хочеш ? КАНТИЙ. Сейчас мені виносити ся! Сей
час! Нехай мої очи не бачать вас більше... Ви, кертицї підземні!
СОБКО. Мати!
НАСТЯ. Собку!
КАНТИЙ (тупає ногою). Сейчас!! Поки мене лютість більша не возьме ся!...
ГРЯДКА. Опришки!
НАСТЯ (бігає від одного до другого). Що він задумав ? Собку! Зузю! Що він задумав ?
КАНТИЙ. Бачили ви, що они мені роблять ? Я з хати пішов, а они мені жінку вигнали...
ГРЯДКА. Покровавили!...
СОБКО. Брешеш!
КАНТИЙ. Усе нищать. Доки мож було — терпів. Тепер уже годі!
ВІЙТ. Га, роби своє...
НАСТЯ. Ви війте!...
ВІЙТ. Не можу — єго правда.
НАСТЯ (з планом). Ні, сто разів ні!
др. Давидович, начальник суду в Перемишля- нах, відступає від своєї кандидатури в користь о. Танячкевича.
В ярославскім повіті ставав кандидат на IV. курию др. Стахура перед виборцями на зб о рах дня 27. жовтня в Ригпковій Воли, а на дру
гий день в Ляшках. Се вже четвертий десяток передвиборчих зборів, на яких др. Стахура ста
нув перед народом і дав ся єму п ізн ати ,. а за разом заохотив до єдности і витревалости за своєю кандидатурою. Ввиду сего єго вибір має як найліпші вигляди.
Д о п и с ь.
З Косівщини.
(Закінчене канонічної візитаццї в кос'вскім деканаті).
Візитациа канонічна в косівскім деканаті закінчилась 10. жовтня в Косові (місті) а на другий день відбув любий наш Владика собор- чик в Старо-Кутах.
Як було вже в «Русланї» (ч. 139) подано, відбув Владика ще в червни с. р. візитацию 14 парохій косівсного деканату; потому перервав візитацию для важних справ дієцезальних і від
'їхав до Станиславова, звідки удавсь на кілька
тижневу курацию до УУбгізЬоіеп.
ІІоьернувши звідтам, Владика завнгав до нас докінчити візитациї і звидїв кожду церкву, навіть не пропустив таких глухих закутків як Бистрець і Річка, куда задля лихої дороги удавсь верхами 31 км. на кони. Не тілько з того приводу треба подивляти апостольску ревність Владики, але треба ще зазначити, що Владика відбув дорогу на кони з поворотом, (отже 62 км.) і 38 км. повозом протягом 7 годин, з к о т
рих І ’/г година певно пройшло на проіцаню в Ж абю!
Звидївши кожду парохію, Владика мусів провірити, що є на річи в письмах, що тутешні власти шлють гіаеЬ оЬеп про поведене деяких одиниць а славити Бога вже і сьвідомих цілих громад, -т— а що знову в дописях до часописий про поведене властий в тутешнім пашалику. У- же в часі владичнх приповідий давав нарід по
чувати, що він ще такого не чув і що єму до серця і з серця говорить ся — особливо мало се місце в Ж абю , бож то і любий наш Влади
ка уміє заговорити до народу. Простими, неви- шуканими словами промовляє просто до серця і до розуму — переконує, н а в ч а є і п о р и в а є н а р і д , а що прпноровл еєсь до місцевих об
ставин та до гуцульского говору, то осягає на- мірену ціль.
Нарід порозумів свого «научника» і поки
дає свої пороки «бо той сьвєтив би си научник, так як би між гуцулами зріс, усе знає, що гу
цул гадає і за все розказує так, що і мацїцька дитина порозуміти го може». Разило дуже, коли один з отців в часі владичої проповіди робив свої уваги, що се або те, піднесене Владикою, не має місця в єго иарохії, хиба у єго сусіда,
IIРНСЯЖНИЙ-ПОЛЬОВИЙ. Єго!
НАСТЯ. Ви за ним! Всі за ним! О, я не
щаслива! Собку, чуєш...
КАНТИЙ. Скоро виносити ся! Раз, два!
НАСТЯ. Собку!
СОБКО. Брате!
КАНТИЙ. Ти брат?!
НАСТЯ. Згадай на батька...
СОБКО. На матір...
ЗУЗЬКА. Вважай на себе...
КАНТИЙ. Дарма! Дарма!
ЗУЗЬКА. Хочеш ворогів мати?
КАНТИЙ. Они і так ворогами були... Всьо мені одно!
ВІЙТ (до радних). Дальше, дальше, беріть ґрати!
НАСТЯ (заступав, до Камтого) Як сьмієш?!
СОБКО. Скажи... яким правом?!
КАНТИЙ (торжественно). Батьківска воля!
СОБКО. Хто єї чув?
КАНТИЙ. Виразпо стоїть в тестаментї.
НАСТЯ. І є в тебе серце ? КАНТИЙ. А у вас було ? . НАСТЯ (ломить руки). О, Боже!
__ _ (Далі буде).
котрого на кождім кроці старавсь притьмити, а тимчасом нарід-парохіяне як на злість тому отчикови притакував словам Владики: «так у нас дїєсь, сьвєта правда, на многі літа і т. п.».
Що владичі слова були на певній і довідній підставі сказані, вкажу на допись, яку один з бувших жандармів мусів подати про ту паро
хію, де межи иньшим пише таке: . . . «в селі (Жабю) війшло в моду, що кождий, котрий хо
че полюбити молодицю або дівку, бере собі єї.
І то вже нікому не представляє ся злим, бо я не від одного чув, як каже: у мене така файна сестра, на що мені шукати деінде. А другий каже: у мене жінка стара, а донька як квітка, та на що мені єї віддавати, я лишу собі так, як Петро. Таку неморальність видать всі, ви
дать і власти і суди і всяка старшина, сьвітска і духовна, і не радять на то і не ганьблять на
віть. Петро жиє собі в гаразді, лице єму сьві- тить ся, а жінка одна з одного боку а друга з другого... Страшна неморальність у нас в Ж а бю! Хто бере зятя до дому, то теща єму ,так як донька, нема ріжпицї». «Кождий чоловік окрім своєї жінки мусить мати ще кілька жі
нок, та бо і жінка .мусить мати кількох чолові
ків, бо би не був ґазда або ґаздиня. А що у нас на весїлях діє ся, то вже і не буду казати.
Так само відбувають ся і хрестини і погреби і вразники і відпусти. А все люде вказують на Петра, що він мусить бути у Бога добрий, бо має і маєток і честь у людий» (натяк на те, що був війтом, хотя жив на віру з донькою а може вже і внукою)... «Я се не пишу на яку мерзу, тілько на то, що може би бодай які чу
жі добродії упімнули ся за Ж абєм, бо ту лише самі надужитя діють ся, а нема кому упімнути ся...» Таке було кровавими слїзми подано в «Батьківщині» — і доси не опровержене, бо се дійсна правда. Длятого спаси-Біг Владиці, що ударив в проповідях в Ж абю в саме «сер
дечко» моральної гнили. Коби лиш на тім не скінчило ся, бо Ж абє потребує безнастанної опіки звиїце — місиї по місиї, — інакше іірог паде, а шкода такого чудного Ж абя!
Дехто старавсь Владиці не факти подава
ти, а нич ве пояснюючі загальники і коли дру
гий не укриваючи нічого говорив фактами, то стрічавсь з дитинячими докорами Більш е щи- рости, а меньше гіпокризиї треба би дорадити деяким отцям, «бо тако» лише може «іспол- нити ся закон Христов!»
Нарід стрічав всюда свого Владику з оду- шевленєм, з синівскою привязанностню, тож і хотів своє горе-долю свому любому Владиці виявити, та про дуже обмежений час не міг всего висказати. Ж аливсь на утиск від жидів»
від панів (в Ж абю), а особливо на Дудпкеви- чеву опіку над Ж абівцями, котра такі грубі ти
сячі нагнала тому «иатріотови» в ненаситний карман. Може бути, що коли стане послом, ко
ли вже не сам, то єго нупіль після відозви з 14- жовтня с. р., буде іце дужше облегчувати Ж а - бівцям їх мошонки. — В Ж абю Ільцн хотіли конче перед Владикою пожалувати ся, що у них похоронено Параску Ііопівчук, жену здетрожїзо- ваного війта жабівского, коло самої церкви, де нікого не похороняють без дозволу ц. к. старо
ства, а покійна не м ала найменьших заслуг, жила на лад, яким жиє більша часть жабівских замужних женщин, хиба се мало бути заслугою, що мала полишити досить «ґрейцарів».
(Далі буде).
Боснацкі зелїзницї.
Спільні наради міністрів, які дотичать бу
дови боснацких зелїзниць, викликали ряд ста- тий так у віденьских як і угорских дневниках.
Віденьска праса старавсь доказати шкідливість- для австрийскої торговлї будови зелїзницї з С е -:
раєва до новобазарского санджаку, а напротив угорска праса спротивляє ся вндосконаленю ко- мунїкациї між Ьоснею а Дальмациєю, побоюючись, що се підірве розцьвіт одинокої, угорскої приста
ні Фіюме,а зверне торговлю до дальмацкої пристани Сплїту.
Сі рекримінациї визвала проста зависть ка
піталістів та промисловців і роздули їх понад фактичний стан. Обі сї зелїзницї потрібні і пев
но наради міністрів дотичили хиба технічних подробиць, а передовсім озпаченя, хвилі розпо-
< іг я будози, але не засадчичого питаяя, ч и н а-
з л еж іть викінчити сіть боснацких зелїзниць чи
ні ? Бо зелїзниця з Сераева до новобазарского сан д ж ак у е стратегічною конечностию і повинна б ул а -вже перед 20 роками злучити Босну тїсній- ше з монархиєю. Будови сеї зелїзницї домага- ють ся віискові сфери в загальнім інтересі мо
нархії і без огляду на торговельні користи, які з неї виплинуть для Угорщини.
І хотяй певно, що ся нова зелїзниця стане важною торговельною артериєю для Угорщини аж до Сальонїки та причинить ся до зросту Будапешту, що і так вже поважно суперничить з Віднем, однак жаданя якихсь комиензат для Австриї е хотьби з сеї причини неслушні, що рівночасно проектує ся шлях зелїзницї Буґойяо- Арцано, яка отворить для Австриї морску при
стань в Снлїтї. Тут підносять заміти угорскі дневники, що коли тамта зелїзниця може стати викінченою лише поволи і при великім накладі, то ся буде побудованою дуже скоро і згодна підорвати пристань Фюме, в яку Угорщина вло- жила вже від ЗО літ десятки мілїонів на роз
ширене і поглубленє.
Мимо завзятости арґументациї з обох сто
рін, наводять, як бачимо нестійні і малозначні аргументи, бо остаточно мусять признати, що оба шляхи потрібні і корисні для торговельного і мілітарного зміцнена держави. Пристань в Сплїгї є надто мала, а Австрия, видавши богато мілїонів на торговельну пристань в Триєстї і війскову в Полі, не зможе робити великих вкладів на пристань в Сплїтї, бодай до того
■ часу в наиблизшій будучности, доки не стане викінченою корисна для У горщини зелїзниця з Сераева до новобазарского санджаку. Так отже, мимо антагонізму австрийских і угорских промисловців та торговельників, спільні наради міністрів лише піддержать проект викінчена сїти боснацких зелїзниць.
Н О В II II ТС ТІ.
— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Іляріона Вел.;
рим.-кат. Губерта. — В н е д і л ю : гр.-кат. Глике- рія; рим.-кат. Кароля.
— Передвиборчі збори ґііин. тов. «Сокіл* уЛьво ні відбудуть ся в суботу 3. н. ст. падолиста о год. 5. попол. в льокали товариства, на котрі всіх членів запраінаю — Осип Аузьмич, справник.
Пригадує ся, що вечернпцї з танцями, устро
єві товариством «Основа*, відбудуть ся в суботу 3. падолиста с. р. в комнатах «Гускої Бесіди»
у Львові. Хотяй осібних запрошень не впсилано, забава заповідає ся хорошо, бо музика 15. и. и.
грати-ме танці дібрані новим аранжером. Стрій візитовий — а вступ невеликий — всего 1 К.
50 сот. Тільки просить ся явитись точно о год.
*/, до 10-тої, бо пропаде коломийка — Комітет.
— В «Рускій Бесіді* в Перемишли дня 4. с. м (в неділю) відбуде ся відчиг д-ра М. Долиііьско- го. ГІо відчитї слідують товарискі забави. Вступ 40 сотикв. Початок о 8. год. вечером.
— Анкета в справі реформи учительских се
ми нарий в Галичині заявила що-до наукових плинів, щоби в одних семинариях покладано більшу вагу на ширшу практичну науку госпо
дарства, а в других на науку язиків, одпако з тим, що через таку реформу не змінить ся анї число літ науки, анї ровень образованя, анї право кандидатів до узискапя учительских по
сад. На разі добре би” було заложити коштом краю одну семинарию з напрямом рільничим.
Б ез огляду па згадану реформу наукових пли
нів бажає анкета, щоби для народних учителів уладжено окремі курси рільничі і курси виділові на ширші розміри і більше систематичним спо
собом ніж доси. Виділові курси треба би опер
ти на школі вправ, котрою була би школа ви
діл ова.
В справі закладами і уладженя інтернатів при семанариях висказала анкета такі гадки:
Інтернати мають бути закладані з інїциятивн приватної, при помочи держави і краю під на
глядом учителів. Треба дбати про иідвисшене субвенциї на стипендиї для інтернїстів. Анкета заявляє ся против закладаня великих інтерна
тів а за більшим числом дрібних інтернатів.
Надзір над інтернатами, де се взагалі є можли- иовинні мати катехити.
Для науки релігії в учительских семина- пиях має бути число годин тижневих підвис- шене з ДВОХ на три, а при іспитах квалїфіка- цийніїх нота з релігії має мати таку саму вагу як і з иньших предметів. Крім того висказано бажане, щоби катехит у порозуміню з директо
ром мав більшу свободу що-до релїґіиних ирак- ТИК.
— Сьміх і правда. До вимогів, які ставлять москвофіли кандидатам на послів до ради дер- жавної, прибув ще один, .здорово* обдуманий ка- ве,
цапскою твердию, а іменно, щоби кандидат «твер
до* стояв за >етимологическим правопнсанієм*.
Таке подав .Ґалїчанїн* в звіті з передвиборчих зборів в Городку.
— .Схід* орґан сіоністів накликує жидів, що
би не купували у християн, лише у своїх. »0тям- те ся вже раз!* — кличе згаданий орґан. .Пре
цінь се вже крайна пора! Не накидуйге ся там, де вас не зносять, де з вас кпять собі, к о ли ступите за поріг! Купуйте у жида а не у ан
тисеміта*. А як ми ввидутого маємо поступати?
— чейже не треба пригадувати.
— Посольскі кандидатури на Буковині'. Доси зголосили свої кандидатури: владика Гепта з 1. кола, др. Штравхер з Чернівців, а проф.
Скедль (на місце проф. Гошмана з нрочих міст, Ннколай Василько, маршалок Лупул, сов. Лупул (проти бар. Гормузакого) із сїльских громад, і проф. Єрофтей Пігуляк та сов. Ісопескул (по- слїдний 'проти Ж орж а Поповича, автора пам
ф лета >Пе Зіауієіегиид (іег Виконана*), з 5. куриї.
З 2. кола великої носїлости кандидує на певно барон Юрій Василько і мабуть сов. Богосевич.
— Нерівні В літі с. р. немалу сензациго ви
кликало подружє, заключене межи учителькою и-ною Мариєю Кортай, Французкою, а якимсь парубком Італійцем з Бульки Лускобжескої, сї- длецкого повіта. Нив'ї доносять, що муж п-нї Мариї схрунив, бо забрав всі дорогоцїнности та гроші жени і пропав без сліду.
— Атентат на болгарского князя. На днях ро- зійшла ся вість, що на поїзд, яким їхав кн. Фер- динанд до Евксинограду, устроєно динамітний замах. Телеграфічна болгарска аґенция рішучо заперечує нині сю вість і мотивує се тим, що волоска пішла мабуть звідти, що в годину по приїзді двірского поїзду на стацию Курільо, вибухнув там патрон, який згубив якийсь ми
сливий.
— Жидівска глупота .Чудотворний* рабін в Новій Александриї, .люблиньскої Губернії, має о- коло 20.000 рублів річного доходу. — Після донесеня .Восток-а* на сегорічні сьвята з’їхало ся на двір цадика кілька тисяч хуситів, а кож- дий приніс для «чудотворця* богаті дарунки, щоби за них одержати приступ до свого »сьвя- того*. Крім таких доходів має цадик дві каме- ниці в Новій Александриї і в Варшаві, і гораль- ню, а в останппх часах гіриняв ще аґенцию пе- тербурскої асекурациї. Кождіїй хусит мусить під загрозою утрати рабівьскої ласки приступити до асекурациї. Звідси такий дохід «чудотворця*.
— Відшкодоване, якого домагають ся подо
рожні, котрі їхали зелїзницею намятної ночи по коронацій італїйского короля і стали ся ж ер
твою катастрофи під Гнмом, виносить 24 мі- лїони лїр. Дирекция зелїзничого товариства Аіігіа і а, котра є обовязана до виплачена від
шкодована, годить ся на 12 мілїонів
— Обзданець в роли Гувернантки. В Будапешті арештовано молодого чоловіка Фраица Давидо- вича, літ 20, котрий в многих містах на Угор
щині і у Відни виступав в роли Гувернантки, приймав посади і казав присилати собі завда
ток і кошти подорожі, звичайно 40 до 60 ко
рон. В тон спосіб витуманив він від 103 партий разом 6і 00 К.
— Чи на Марсі жиють люде? На се проф. Ці- Глєр дає таку відповідь: Се дуже неімовірне.
Здає ся, що нема їх там. Марс віддалений від сонця 30 мі.і. миль і не дістає стілько тепла, що ми. До того вій малий — єго обєм вино
сить четвертину вашої землі — і більше вже остиглий. Він мусить бути вже дуже старий, бо гори на нїм зовсім спорохнавіли — позістало тілько каміне і рінь. Білярдова куля має в по- рівнаню з Марсом більше горбів і долин, іак звані .канали* на нїм, се нїчо иньпіе, як вода, котра на пісковій рівнинї плине, куда хоче, по
дібно як у Африці плине вода пісками по хма- роломі. Границі снігу на бігунах північнім і по
лудневім сягають богато дальше. Конець-кінцем він є опустошілнй і зимний. Говорять, що єго мешканці мусять бути на високім степені! куль
тури. а особливо що розуміють ся на матема- цї. а то длнтого, що планета Марс Істнує вже довго; тому треба зі всіх кораблів,- що є на зе- мли, уложитн фіґури тверджене ПітаГора і че
кати, аж дістане ся відповідь з Марса. Поминув
ши кошти такої забавки, треба би ще й довго чекати. Можливо, що колись жили на Марсі лю
ди, але коли і тепер там они живуть, то з огля
ду на кліматичні відносини мусять они куль
турно стояти ще низше від Лапландців, про ко
трих тупоголовість ми знаємо добре. Ні, на Мар
сі не можна знайти нічого цікавого, хоч би ми навіть послугували ся шклам и з нарискої ви
стави.
— Продажа дїтий в Сибірі. В якуцкім окрузі
— після донесеня росийских часописий—істнує звичай продавати діти по цїнї 10 — 50 рублів.
Сей звичай є вислїдом тяж кої нужди, яка лю тує між тамошними місцевими жителями. В тих околицях зима триває повних 9 місяців, а на
селене крім ловлі риби не має иньших средств до удержаня. Діти набувають переважно купці, і хлопці мусять у них працювати аж до иовно- лїтности. Проданим дівчатам веде ся лучше, бо
переважно купці посилають їх до школи на н а
уку і опісля з ними вінчають ся. Нерідко лучає ся, що н росийскі урядники в Сибірі женять ся (з закупленими дівчатами.
— Приміряє супружество. На фільософічний виділ праского унїверситета вписала ся панї Мария Бабак, котра минулого року слухала ви
кладів у Відни. Підчас сих вакацин повінчала ся опа зі студентом фільософії, що з ним ра
зом учила ся. Тепер обоє слухають викладів на праскім університеті.
— З над озера Асал. Абісиньска часопись
«АІ-Мієг* доносить, що над озером Асал в сере
дущій Африці мурини напали на француску ви
праву зложену з 200 людий і вирізали всіх до одного. Виправа мала на цїли стягати податок з муринів за експльоатованє соли з озера. Коли зажадано від муринів гроша, ,они заявили, що заплатять податок натуралїями, і небавом зі всіх сторін почали напливати величезні стада худоби. В одній хвили нагнано худобу на розта- борених Французів, наслідком чого настав в та
борі переполох, а мурини кинули ся на своїх екзекутників і вибили їх до ноги.
— Ц. к. Дирекция зелїзниць держаних опо- віщує:
Иівнічио-нїмецкий рух товаровий з Гали
чиною і Буковиною. — 3 днем 1. падолиста 1900 входить в житє додаток VI. до тариф и часть II. зшиток 1.
Замкнене міского бюра ц. к. австр. зелїз
ниць державних в Карльсбадї. — 3 днем 15.
жовтня с. р. замкнено на сезон сегорічний бю
ро міске ц. к. австр. зелїзниць державних в Карльсбадї, дім »В1аие8-8еЬіГГ*-»Кеие \¥іезе« для надаваня пакунків і посилок ексіїресових і бю
ро в домі >8.і¥оуеп*-»АІі;е \¥іезе* для продажи білетів їзди. Бюро міске в домі .Уе8иу«-»Магк(;- ркіг* позістає надальше отворене для продажи білетів.
— Дрібні вісти. Станпслав Щепановскнй, звіс
ний підприємець, економіст і парламентарне^
автор »М^іку Оаіісуі* а відтак учасник панамі- ни в гал. Касі ощадности номер позавчера в Навгайм. — Казимир Одживольский, співвла- ститель Східницї, номер в четвер рано по дво- дневій недузі. — На Чорнім мори лютує страш
на буря, якої жертвою (упало доси богато ко
раблів і людей. — Недалеко Промотаое, пеш- тепьского комітату, стрітили ся два зелїзннчі поїзди, особовий і тягаровнй. Удар одного поїз
ду об другий був так сильний, що 19 вагонів иоторощило ся, притім 2 особи згинули, а кіль- , ка осіб понесло тяжкі рани. — Львівска дирек
ц ій ! почт і телеграфів наміряє засновати теле
фонічну сіть між Тернополем, Грималовом, Ска- лаТом і околицею.
Т е д є ґ р а м и.
Відень, 2. падолиста. Цісар і грецкий ко
роль зложили собі взаїмно візити вчера попо- луцни. Вечером відбув ся в цїсарскім замку ґальовий обід в честь короля.
Амстердам, 2. падолиста. Вінчане короле
вої Вільгельміни відбуде ся в другій половині лютого.
Льондон, 2. падолиста. Кабінет зреконстру- овано, як сл ід ує: Сельсбері остав ся презесом кабінету, Гічіє обняв внутрішні справи, Лянде- довн заграничні, Бодріх війну, Себорн море
плавство.
Берлин, 2. падолиста. При поповнім, на роз- каз цісаря, судовім постунованю засуджено кня
зя Аренберґа за страшні знущаня над мурина- ми в полудневій Африці на 15 літ вязницї.
Мадрит, 2. падолиста. Після запевнень зна
тних Карлїстів стоїть Дон Карльос осторонь від карлїстичного руху.
Брукселя, 2. падолиста. Бельгія і Франция заключили з собою умову задля охорони своїх інтересів в Китаю.
берлин, 2. падолиста. ІЧогсІсІ. А11&. 21§. за перечує рішучо, немов би істнувала між Агіґлїєю а Німеччиною якась тайна умова що-до Китаю, крім поданої до загальної відомости.
Париж, 2. падолиста. З Гонконг доносять телеграфічно через Новий Иорк, що в Анамі шаліла буря, яка убила 1.600 осіб, а до 5.000 осіб остало без даху.
Берлин, 2. падолиста. З Пекіну доносять, що в кирницї палат найдено труна найкрасшої фаворити цісаря, яку цїсарева з ненависті! ка
зала забити.
Претория, 2. падолиста. Бюро Гайтера до
носить, що Генерал Бота на чолі знатної, воєн
ної сили машерує до округа Кенгарт, де з не- побідимими Боерам и' наміряє розпочати немов нову кампанію против Англичан.
