ч. 193. Львів, пятниця, дня 27. серлня (9. вересня) 1904. Річник VIII.
Передплата
■* >РУСЛАНА« виносить:
в Австриї:
■ж цілий рік . . 20 кор
■ж пів року . . 10 кор иа чверть року . . £ кор
■ж місяць . . 1'70 кор
За границею
ва цілий рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
М осквофіли між собою.
(+) Коли розходить ся о боротьбу проти україньско-рускоіо, чи там народов- ского сторонництва, тоді наші москвофіли не перебирають в способах. Они не тілько ідуть проти нас зєдиненпми силами всі ра
зом, але крім того дуже часто приєднують собі нольских загорільцїв, котрі так само намагають ся спиняти культурний і націо
нальний розвиток україньско-руского наро
ду, так само не хотять признавати єго на
родної самостійності! і окремініности, як і москвофіли. До недавного ще часу всі ав- стрийскі москвофіли стояли на виключнім ртановищі Каткова, Ґаворскаво і ннших по
борників україньства, називали се с е п а р а т и з м о м , підсували культурним і націо
нальним змаганям Українців протидержавні цїли, щоби й державні пласти накликувати в підмогу до гнобленя сих змагань так само, як австрийскі москвофіли навязують в своїх доносах україньско-рускому сторон- ництву
соціалістичніі анархістичні змага- ня, мотивуючи се тим, що деякі виданя україньскі печатали ся в Швайцариї.
Одначе перегодом змінили ся погляди на україньство і в Росиї, а се не устало без відіомону і впливу на деяких галицкнх москвофілів, В Росиї найшли ся поважні учені, як Пипін, Петров і деякі іінші, котрі не тілько не стають проти культурного роз
витку україньско-руского народу, але оби
два сі учені написали московскою мовою і с т о р и ю л іт е р а т у р и у к р а і н ь с к о і, а петербурска Академія Наук розписує від довшого часу премію на словар україньско- рускої мови. Так отже змінили ся відноси
ни там, де ще перед трема десятками літ прямо заперечували єствованє україньско- рускої мови і можливість україньско-рускої літератури, хоч все ще там не знесено ві
домого указу з 1876. р. проти україньско- рускої мови, хоч не допускає ся сеї мови ані в школі, ані в церкві, ані в уряді, а навіть в наукових виданих. Уів піаіог, си
ла самих подій. розріст і бистрий розвиток україньского письменьства цілою поважною громадою вельми талановитих письменни
ків зробили свій вплив.
* Але не тілько з кругів учених бачимо в остатніх десятках літ прямі прояви при
знанії україньско-рускої мови н літератури, признанє права на єї розвиток, але і в по
літичних дневниках попиляли ся нераз ста
ті прихильні україньству, статі в обороні україньско-рускої мови, а навіть ухвали земств нпр. чернигівского, про потребу за- веденя викладної мови україньскої в шко
лах.
Австрийскі, а особливо галнцкі москво
філи, котрі є звичайно сліпими лише ору- диями »Слав. блаґотворітєльнаво общества«, стоять очнвидно яко сліпі прислужники об- єдинительно-обруситСльного змаганя на за
старілім становищі Катківскім, прямого за- перечуваня єствованя україньско-рускої мо
ви, літератури і народності!. Таке станови
ще поясняє ся ще й сею обставиною, що москвофільскі т. зв. публіцисти, се майже
♦ Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а не возьм еш милости і віра не возьмеш , бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х исальмів М. Ш аш кевича.
виключно недокінчені ґімназиясти, отже й неспосібні умом своїм сягнути троха глуб- ше в науку або глядіти на сьвіт з троха ширшого овиду.
Одначе перегодом і між галицкими москвофілами найшли ся одиниці, що не тілько зуміли, але й поважили ся глянути на справу україньства в загалі, на справу україньско-рускої мойи й літератури, на питане про україньско-руский унїверзитет трохи иншими очима, і як цілий кагал »Ґа- лїчанїна» і »Русскаво Слова». Іменно др. І.
С ь в я т и т с к и й з нагоди »3ізду славянь- ских студентів в Празі», в останних днях мая с. р. зачіпив в »Ґалїчанїнє« питанє про неприсутність нольских і у к р а їн ь- с к и х с т у д е н т ів , заговорив про протест сих студентів проти засновин катедр мо- сковскої мови й літератури на львівскім, черновепкім і віденьскім університеті і при тім висловив свій погляд про спір між на
родовцями і москвофілами в Галичині. Він справді стоїть на становищі, що справде
шня культура »обєдннить Славян в одно великаньске культурне і злучить культурні моря в один загально людский океан» (се мрії перших славянофілів, котрі доси о- стали лише мріями і високоиарними фра зами і такими на все остануть), але він висловив думку, що москвофілам не го дить ся протестувати проти домаганя укра
їньскої молодїжи на засновинн укр.-руского унїверзитету у Львові, а навпаки належа- ло-б таки піддержати се домаганє, бо оно причинило б ся до культури >Прикарпат- скої Гуси», а тим самим і всеї »русскої<
землі.
Очнвидно се не на руку москвофіль- скому штабовії з «Ґалїчанїні» і »Русскаго Слова» і головний командант О. Мончалов- ский накинув ся зараз на д-ра Сьвятитско- го мокрим рядном в чотнрох довгих ста
тях москвофільского орґану, посуджуючи єго о »гріховний л іб е р а л із м » , о непро
стиме »поклонєніє общечелавєческой куль- турє« і вмовляє в него єретичне відступни
цтво від »основних начал русскої наро- дности».
Цікаво буде тегїер блн т е приглянути ся тим статям москвофільского рабіна, ко
трий на сірім кінци також був в депута
ти' висланій москвофілами до д-ра Кер- бера.
(Дальше буде).
Супроти посухи.
(Дальше).
Подібно як в минулім році' буде удїлювана знижка в той спосіб, що-^при спровадженій ар
тикулів належить заплатити цілу нормальну на- лежитість, а доперва по внесеню поданя, за- осмотреного приписаними долучниками і допов
ненні установлених услівій, зверне зелїзниця часті, заплаченої належитости, відповідно до при
значеної знижки. Знижка обовязує до 31. гру
дня с. р., остаточний речинець вношенії подань установлено до кінця марця. Се значить, що лише для спроваджуваних в часі до 1. січня 1905 артикулів може бути призначена знижка і
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх СЬВЯІ о о '|а год. пополудня.
Редакцня, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 1.
пл.Домбровского(Хорун:цини). Екс- педицнн місцева в Агенції! Со- колопского в пасаж і Гавсмава.
Рукописи звер тає сн лише на попереднє застереж ене. — Реклям ациї неоііечатані вільні, від порта. — Оголош ена зви
чайні приймають с.ч по ціні;
20 с. від стрічки, а в ♦Наді
сланім . 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по З і с. від стрічки.
« . в я и в я я я в в е т і
лише тоді', коли подане о призначене тої знижки до рук дотичної Дирекциї зелїзницї перед кін
цем марця зістане переслане.
Услівя, під котрими можуть бути признані згадані пільги тарифові, суть слідуючі:
а) зі знижок можуть користати лише гро
мади, навіщені посухою. Котрі громади будуть такими вважані, правительство означить пі- знїйше;
б) знижка буде призначена лише в тім случаю, єсли буде відборцем: Тов. рільниче, гро
мада, обшари двірскі, уряд парохіяльний, рада повітова або Кружки рільничі.
в) Узискане знижки є застережене предло- женем посьвідченя неурожаю, потвердженого дотичним староством.
г) Знижка обовязує лише для ладунків ці
лими вагонами.
Для позисканя знижки належить долучити (до рук дотичної Дирекциї зелїзницї) оригіналь
ний фрахт зелїзничий, а також виповнений і заосмотренпй вимаганими підписами формуляр (КипшІаІіу-Вез'.еіІгеЦеї), котрий можна набути в Дирекциї зелїзницї.
З важнїйших постанов, дотичних удїленя помочи рільникам, навіщеним неурожаем, муси
мо запримітити заряджене ц. к. намісництва, яким знижено ціни постілки в правительствен- них лісах.
Повисші пільги пороблені рільникам лише в дуже незначній части можуть причинити ся до усуненя нещастя сегорічного неурожаю. Доси нїчо не знаємо о визначенні правительством яких небудь квот яко Оезпроцентових позичок на закупно потрібної паші. Однакож навіть на случай признана якоїсь значнїйшої суми чи то в формі субвенциї. підмоги або позички, не мо
же бути мови о заспокоєнні сегорічпих потреб рільництва і конечна є спільна енерГічна акцня в цїли улекшеня рільникам набуваня бракуючих артикулів. Масова випродажа інвентара, яка вже днесь дає ся бачити, є дуже грізним проявом.
Низькі ціни худоби і що слідує за тим, значна страта при продажі!, яку мусить понести позбу
ваючий ся інвентаря рільник, збільшена наслід
ком сего (особливо для дрібних господарств) трудність виживленя ся супроти лихих урожаїв а браку інрентара, брак стаєнного навозу, так необходимого днесь в господарстві, вкінци легко даючий ся передвидїти зріст цїн худоби з по
чатком весни, котрий утруднить великому числу менше заможних господарів закуплене потрібно
го інвентара, то суть наслідки, які потягне за соб; ю випродаж, наслідки, котрі через довший час, як то може з початку видавати ся, відібє ся на рільництві.
Отже уможливлене рільникови набуваня бракуючої наші, достатченє єму єї по можливо найдешевшій ціні, улекшенє дешевого кредиту, п о в и н н о б у т и н и н і п е р ш о ю з а д а ч е ю т и х і н с т и т у ц и й , к о т р і п о к л а л и с о б і з а ц ї л ь п р а ц ю д л я д о б р а р і л ь н и к і в . Проте вдячне воле отворює ся тепер для спі
лок ощадности і позичок. Засновані людьми, ро
зуміючими працю для загального добра, посіда
ючі відповідні фонди, можуть спілки райфайзень- скі здїлати богато доброго, в значнім степени і в неоднім случаю злагодити діймаюче і тяжке сегорічне нещастє. Зацаз вивозу пастевнпх ар
тикулів вплине нехибно до певного степеня на здержанє дуже великого зросту цїя, знижки т а рифові уможливляють спроваджене тих артику
2 лів по дещо дешевшій ціні, суть то однакож
пільги, котрі для одиниці не мають більшого значіня і доперва в збірній акциї можуть стати ся видатнїйшими. О скілько при спроваджуваню в більшій скількости (цілими ваґонами) потрі
бних артикулів можна надїяти ся узисканя при- ступнїйшої ціни, котра ще фрахтовою знижкою дещо зредукована може бути, бо при закупні в меншій скількости, при сегорічнім сильнім за- потребованю, ціна зросте до непропорціональної висоти і відпаде користь знижки фрахтової.
Більшої скількости дрібний рільник не може ку- повати, а коли би навіть кількох господарів хо тіло спільно закупити ваґон або кілька ваґонів потрібної паші, то можна з гори предвидїти, що в переважній скількости припадків справа та для них була би трудна до переведеня. Полйша- ючи вже незнане торгу, то сама конечність ви
дали більшої готівки в неоднім случаю стане на перепоні.
Длятого думаємо, що Спілки ощадности і позичок повинні ту акцию — річ природна о скілько єї для даної місцевости вже Кружок рільничий або инша льокальна інституция в спо
сіб вистарчаючий не почала — взяти в свої руки, а може віддати місцевим рільникам важну прислугу в їх так тяжкім положеню.
(Конець буде).
Наївність „Дїленька“
Накадивши доволі похвальних гимнів для
«всенародного» віча у Львові і «завітної демон
страцій під кавками» — «Діло» все таки чує, іцо ціле тото виступлене, заінавґуроване головно членами єго редакциї, було вповні хиблене, що з ним не солїдаризують ся всі новажнїйші та сьвідомійші живла нашої суспільности і що за гал не дасть в себе вмовити «політику улиці».
Тому «Діло» шукає нової зачіпки, якогось жер- твенного козла, щоби лайкою і криком затерти вражінє невдачі своєї »руйнуючої політики«. Най- догіднїйшим видало ся «Дїлови» напасти на «Ру- слана», хотяй і як здержано — при всій ясно
сті! і рішучости — він висказав свою гадку на події підчас побуту др. Кербера у Львові.
Аж тепер «Діло» подає ніби то зміст про
мов на вічу і окроївши їх з всяких нецензу- ральностий, закидує «Русланови», немов то він
«в денунцияторекий спосіб набрехав» про коси, барикади, улицю, силу маси і т. д. Треба вели
кої наївности, щоби послугувати ся таким стру- синим способом, як се робить «Діло», чиж мож
на денунціовати в справозданго зі зборів, на якім функціонують при столику з олівцем в ру
ках два комісарі полїциї, нотують дневникарі і слухає тисячка народа? Чи «Діло» думає, що
Зїти $анюшина.
Д р а м а в 4 - х д і я х С. Н а й д є н о в а ,
переклав з рогмйского Йосиф Стадник.
(Дальше).
АВДОТЯ. Старий! (скоренько скривав ся до спальні).
(Людміла зіскочила з крісла і хоче утікати.
Ванюшин входить в шубі І шапці, сильно роздра
тований та потревожений).
ВАНЮШИН. Ти за чим?
ЛЮДМІЛА (падав ему в ноги). Не женіть мене. Я до вас приїхала.
ВАНЮШИН. Стрівай... (піднимав її). Що се ти, з ума зійш ла? Кажи мені правду!
ЛЮДМІЛА. Я кинула мужа... Тайком втїкла- Він замкнув мене, бив... Я не могла...
ВАНЮШИН. З а щ ож? Як він сьмів ? ЛЮДМІЛА. Тогд... по весїлю... як поїзд ві
дійшов, ми всіли до вагону і він заж адав від мене грошин. Я сказала, що ви не дали мені нічого, лише на дрібні видатки двайцять пять рублів... Пішов, не приходив цілу ніч і цілу не
ділю, мучив мене та знущав ся...
ВАНЮШИН (тяжко дихав, опускав ся в кріс
ло і задумує ся). Тут щось не так. Таж я гово
рив єму по руски, що за тобою гроший нема.
Якжеж він посьмів ?
ЛЮДМІЛА. Він пяниця! І в ночи і в день пе; нічого не знає!... Таточку, на що ви вихва
перейшло незамітно уваги офіцияльних орґанів на вічу, коли п. Цегельский кричав, що ми вже не »Тирольці Сходу» і розбиваючи пульт кула
ком грозив, що »він так розібє Австрию!» Чи може не зазначено ее в офіцияльнім протоколі, як п. Загайкевич пригадував др. Керберови сьпі- ванку »про Наливайка і Трясила» і пристрасни
ми шептами, немов суґґестіонуючи збори, ви
кликував кроваві марева минувшини, щоби вщі- пити в душі слухаючих духа гайдамаччини, ар
гументи барикад і настромлених кіс.
Отже в тім напрямі ми певно не сповнили і не сповнюємо жадної денунцияциї! Противно, загально дивовано ся на зборах, що правитель- ственний комісар допускав до таких безглуздих а підбурюючих промов, а немов ще на глум звертав ся до нредсїдателя о. Онишкевича, що
би успокоював крикунів зпід трибуни, бо він (комісар) хоче всьо добре чути. Се виглядал >, немов би поліцаї були як-раз на руку ті висту
пи пп. Загайкевичів та Цегельских, що она бу
де могла здати таку масну реляцию з віча під
час побуту міністра президента, представити нас як якийсь непевний, очайдушний елемент, якому єще немов то потрібна «польска опіка».
Можна було годити ся з виводами вічевих бесідників, які — як «Дїленько» каже — «під
няли ся синтези нашого положених, — або і не годити ся з ними, — як се вчинив «Руслан».
Але накидувати ся за се з ординарною лайкою і заперечувати факти в живі очи, се зуміє тілько хиба... «Діло». Хибаж у тих панів, що взивали до політики улиц', а відтак поховали ся перед поліцаями, уступаючи місце «патріотичному ж і
ноцтву», нема навіть на стілько цивільної відва ги, щоби не випирати ся того, що прилюдно,
«з правдивою краснорічивостию і повним темпе
раментом» викричали і вишептали в сали Філь- гармонїї? Не доможе тут і ставлене в один ряд промови п. Ш миґельского, бо она була як раз запереченєм тамтих революцийних кличів і не
мов вираженєм гадки: «Не дразніть і не цькуй
те, панове, бо не туди дорога. Лік на нашу не
міч найдемо тілько у витревалій праці, та орґа
нїзациї. Любім своє, але пошануймо і чуже!»
І нам разом з п. Ш миґельским остає лиш запротестувати против тих демаґоґів, що приби
рають по у «всенародних речників», а тимчасом є і остануть пайдократичними одиницями, вти
скаючими ся на місце людий розваги, людий досьвіту і ширшого погляду. Дивним мусїло ся видавати кождому учасникові! численного віча, що як авдитория представляла ся величаво і поважно, так знов простора трибуна сьвітила пустками. Нікого з поважнїйших представителїв нашої хотьби політичної орґанїзациї, нікого з ви- днїйиіих личностий не було коло президиї, ніхто з послів не явив ся та і ніхто і не забирав го
лосу, крім офіцияльного нривиганя зборів д-ром лювали єго? Віддали мене? Комуж а могла по
вірити, як не вам ?
ВАНЮШИН. Не те, тут не те! (слїдительпо глядить на дочку. Упевняв ся в своїй догадці', л и це єго червенїв: ніздрі широко роздувають ся. уда
р я в кулаком об стіл). Людмила, кажи правду!
АРІНА ІВАНІВНА (з острахом). Александре Єґоровичу.
ВАНЮШИН. Кажи! Не стане він нї з сього нї з того обиджати, — не такий він... Все одно, довідаю ся. (Людміла мовчить).
ВАНЮШИН. Правда, чи н і?
ЛЮДМІМА. Я відїду... Нема у вас серця...
Ізза ваших поглядів та докорів вийшла за муж за першого, що навинув ся. Я хотіла вам облег- чити, збавити від себе. Ах та що й говорити!...
(хоче іти).
АРІНА ІВАНІВНА. Людмілочко, куди ти ? — Що бо ти робиш з дочкою, Александре Єґоро
вичу? й
ВАНЮШИН. Погоди, лиши ся, поки що.
Лише рідко показуй ся мені на очи. Обезслави- ла, осоромила старого батька! Стара, до якого сорому ми дожили! Тиждень тому повінчали дочку, а вона —. на тобі! Діти, діти! (хватав ся руками за голову). Чи того я ждав від вас ? За людьми ліз, дураків слухав — учив... научив па свою голову. Та ще говорить, що у мене серця нема! Та як би я знав, що ти така, куховаркою зробив би, а замуж не віддав би, не осоромив би себе. Як мені тепер показати ся на вулицю, як на людий глянути? Скажи мені!
Костьом Левицким. Проф. Романчук був певно щасливий, що міг п ти в депутациї і не потре
бував давати св го звичайного, мовчаливого
«ріасеї» на те, що поза єго плечі і без єго уча
сти роблять молоді найдократи. А не прибув ані др. Олесяицкий на те «всенародне віче», ані п.
Барвіньский не гіриняв ся взяти уділ в депута
циї до д-ра Кербера, з чим до него удавали ся аранжери віча, ані не було о. Богач вского, ані других виднїйших осіб.
Як наші читачі будуть мали єще в памяти, ми-жбули так само прихильниками скликана ві
ча, хотяй се стало ся в послїдній хвили, більше
«на свою руку» кількох одиниць, близько стоя
чих до редакциї «Діла», та не могло бути до- статочно приготоване задля короткости часу.
Поминаючи всі недостатки того віча, ми засте
рігай ся тілько против одного, що політика ули- цї«, яку проклямовано на нїм, не може бути на
шим завітом. І певно, що тим сотням поважних селян, міщан та духовеньства не снилось навіть, коли виїздили з дому, кричати д-рови Керберови
«регеаі» і машерувати улицями Львова, разом з міскою сволочию, наражувати себе на побої і арештована і в сей спосіб «двигати руску спра
ву, чи розбивати Австрию». Але під впливом пристрасних, суґґестіонуючих, з акторскими ру
хами і модуляциями голосу виголошених про
мов, маса дала себе потягнути — дивна ся нси- хольоґ.я маси! — і сповнила щось такого, що ані не лецсить в цілях нашої народної політики, ані не годить ся з нашим достоїньством, ані не відповідає цїлости того вражіня, яке др. Кербер мусів вивести з безиоеередної стичности з пред- ставителями руского народа в Галичині і Буко
вині.
(Конець буде).
— ВІД АДМ ІНІСТРАЦІЇ. При зміні місяця про
симо наших Вп Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників
Н о в п н к и.
— Календар. В п я т н й ц ю : руско-кат. Сави, Пімена; рим. кат. Ґорґонїя. — В с у б о т у : ру
ско-кат. Августина, Мойсея; рим. кат. Николая з Т.
— „Сокільский 6азар“ у Львові. На стовпцях на
шої часописи сгрічаєсь вістки про працю наших Соколів частїйше чим про діяльність инших н а ших товариств, так що читачі навикли іца дня найти між стрічками щонебудь про со- кільску орґанїзацию Нині знова можемо поді
лити ся з читачами милою вісткою, що львів- ский «Сокіл» отвирав з днем 15. с. м. т о р г о - в л ю п а п е р у і ґ а л я н т е р и й н и х т о в а р і в
ЛЮДМІЛА. Я відїду, тай край... поїду куди понесуть очи...
ВАНЮШИН. Не так... Слухай! Ти приїхала в гості до мене... і сиди, на вулицю не показуй ся, а опісля, може бути, що якось... Не ждав я, Людмілочко, від тебе... Не ждав! (здержуючи на- ходячі на очі сльози виходить з їдальні в спальню).
АРІНА ІВАНІВНА. Клявдочко, ходім за ним.
Він занадто роздратований. Трівбжу ся за него.
(Людміла приходить до себе', найстрашіСійше чого она так ля к а л а ся, минуло. Вона бере чамайдан і шукав в нім' зеркала. Входить Авдотя).
АВДОТЯ. Нїчо, се буває... Скидайте шубу.
Не те іце буває. Якось то буде. Бачила я ще й не таке (помагав Л ю дм ілї роздягнути ся). Знов будете жити в дівочій кімнаті з Лєночкою. Вона у нас тепер ніколи не встає перед дванайцятою.
Ііанну грає. (Входить ІЦоткіп. З початку не ба
чить Лю дміли і звертав ся до Авдотї. В ін в фу- тровім пальті і шапц'і).
ЩОТКІН. Старий дома, чи що ? Нігде єго не видко (побачив Людмілу). Людміла Алексан- дровна! Ви ту т?
ЛЮДМІЛА. Так, тут.
ЩОТКІН Очам не вірю.
ЛЮДМІЛА. Повірте.
(Авдотя з шубою Людміли, виходить в пере
дню і вже не вертав).
ЛЮДМІЛА. (Оглядав ся і бачить, що нікого нема в кімнаті). Спасибі вам!
ЩОТКІН. Поясніть...
ЛЮДМІЛА. Не можу глядіти на вас.
з
під назвою «Сокільский базар< в каменици
«Просьвіти» на розі улиць Рускої і Бляхарскої.
Від довшого часу було горячим бажанєм »Со кола< залеж ати торговлю шкільних приборів,
аби руский гріш за ті товари не потребував вандругати в чужі руки. По побореню ріжних трудності», які насувають ся при того рода амаганях кождому, а тим більше товариству —
»Сокіл» отвирає за тиждень базар з товарами добрими, спровадженими з першорядних жерел і не дорогими. Будуть там в першій мірі видав
ництва товариства, членьскі відзнаки, всякі при
бори шкільні, як зошити, нотатки, пера, олівці і взагалі всякі прибори до писаня та богатий ви
бір переписних листків ілюстрованих всіх ви
давництв, образів, образків і т. п. »Сокільский базар» буде удерж увати'на складі вироби гу- цульскі до окраси і обстанови хатної, вишивки, гафти і мережанки, вироби пацьоркові, роботи сїльских дівчат. Будуть там утензилїя війскові, прибори до куреня, до забави і всякі инші пред
мети, які входять в круг ґалянтерийних товарів.
Не можна сумнівати ся, що наша публика по- витає се діло наших Соколів з такою іциро- стию, з якою они хотять служути народній справі. Тут не легко придбаних 5% рабату припа
де свому товариству, бо ту весь дохід з торговлї перейде на цїли народні, на службу для добра руского загалу, якої доказів наш »Сокіл» зло
жив дотепер аж надто досить і дальше без упину несе в народ прапор зі знаменем: орґанї- зацийна праця для осьвідомленя народних мас!
Честь такому товариству, честь ему, що не сти- даєсь чесної праці крамарскої для добра власно
го, яке є добром загалу, честь передовсім тим его членам, що — як дізнаемо ся — зовсім без- і ітересовно нринялись займати ся і доглядати торговлї, жертвуючи вільний час поза своєю за- водовою роботою. Круг дїяльности «Сокільского базару», як дізнаемо ся, має при добрих обста
винах розширити ся на виріб туток і на систе
матично зорганізований вивіз виробів гуцуль- ских і витворів ручної роботи вишивкової і иа- цьоркової далеко поза границі Галичини і Австриї. Розвиток «Сокільского базару» залежить в'Д нашої публики, залежить від того, чи наша суспільність справедливо оцінить вагу сего діла і попре змаганя львівского »Сокола«. Єсьмо од
ній пересьвідчені, що наша публика як львівска так і замісцева, в часі приїзду до Львова, буде без сумніву супроти «Сокільского базару» д ер жати ся девіза: >свій до свого!» тим радше, що товар в тім базари єсли не буде ліпший і д е
шевший, то певно не буде гірший і дорозший, чим по жидівских і инших торговлях. Звертає
мо ся передовсім з горячою просьбою до нашої шкільної молодїжи у Львові, аби змалку запра
вляла ся до солідарного і карного сповнюваня заповіту слів: «свій до свого!» і купувала по
трібні товари в »Сокільскім базарі». Не менше горячо апелюємо до нашої старшої інтелїґенциї, д > нашого селяньства і вояків, аби по можности ввертали ся з закупном до свого власного база
ру, бо лише тоді він буде міг сповнити свою за дачу, коли весь загал щиро ним заопіхує ся.
Також желаемо «Соколови», аби небавом був приневолений розширити льокаль свого базару, та щоби став приміром для своїх філій і инших товариств на провінцій під тим зглядом. Нао- станок зазначуємо, що ведене «Сокільского ба-
зару» епічне в руках учениці тов-а «Труд», яко
му за вишколюване товговельного перзоналу належить ся також щира подяка.
— Селячьска бурса в Турцї- Дня 31 м. м. зі
брало ся в салі повітової ради в Турцї поверх 60 осіб, в тім числі 15 осіб з інтелїґенциї, аби на
радити ся над отворенєм селяньскої бурси. Н а
ради отворив Геометр Коляджин, а проводив нарадам декан і повітови маршалок о. М. ІІрух- ницкий, який виголосив реферат в справі засно
вана бурси для селяньских синів. Опісля прочи
тано і принято статут бурси, який вислано до до затверджена намісництву. Товариство, до яко
го вписало ся на сих зборах 21 осіб і зложило 95 К вкладок, війде в житє по затвердженю статутів.
— З „Висшого Інститута музичного". Вписи відбувають ся щоденно від 6. до */28 год. вече- ром, а в неділі і наші сьвята від 11 % до 1- Г°Д-
в к о м п а т а х „Р у С к о і Б е с і Д и“ (Ринок ч.
10. І пов.) а то з причини невикінченя нанятого мешканя при ул. Вірменьскій ч. 2. Інформаций уділяє секретар Інститута п. М. В о л о ш и н , канд. а д в о к , ул. Замойского ч. 9., себто листовні запиитаня, при чім належить долучити марку ка відповідь; — устно інформує в висше наве
дених годинах урядових в «Рускій Бесіді». По
чаток науки оголосять часописи. — Дирекция.
— Богомілє до Готова. В суботу 3. с. м. пану
вав на головнім двірци у Львові незвичайний рух. Кілька сот руских богомольців заповнило перон — та в веселім настрою очікували приїзду товаришів з Ж овкви. Небавком показав ся дов
женний поїзд о двох машинах. Злучені оба по
їзди — львівский і жовківский — що містили в собі коло півтора тисяча нутників — станови
ли величавий — осібний поїзд руских кутників богоміля до Гошова. Коли всі путники заняли свої місця, залунав львівский дворець від голо
сів рускої ліспи в честь Непорочної Діви Марні.
Побожний руский нарід зібрав ся в величний, торжественний похід з поклоном до своєї Мате- ри на Ясній Горі в Гошові, щоби там віддати Єї почесть в сім ювилейнім році та щоби перед чудотворною іконою помолити ся до Неї та у- просити Єї о дальшу опіку в своїй нещасній сирітскій доли. Був се осібний поїзд, не ставав він по менших стациях а задержував ся лиш по більших, щоби набрати води. Скоро минули иу- тникн Щирець, Миколаїв, Стрий та прибули до нослїдної стациї Болехів. Тут від разу зароїв ся дворець. Близько півтора тисяча народа висіло нараз і уставило ся в процееийний похід. Нарід зі сьвящениками рушив в дорогу. Між бого
мольцями були сьвященики сьвітскі і монахи, було й трохи інтелїґенциї рускої, відтак міща
ни, ремісники, селяни та всілякої служби.
Були і війскові. Деякі поважні, сиві старцї-паро- хи зі своїми парохіянами поступали повільно, лишаючи иерід молодшим. Ніхто не жалував ся на непогоду або на прикру дорогу. Нараз при
станув похід. Ми побачили перед собою високу, стрімку гору, на котрій лежить монастир, про званий народом — Ясна Гора. Нарід бачучи хо
роший примір монахів і своїх сьвящеників па
стирів поміж собою підносив ся на дусі та крі
пив ся в вірі, бо бачив тут, що не було ріжницї між сьвящениками, інтелїГенциєю а ним. Зазн а
чу, що в богомілю взяв участь нарід з повітів львівского і жовківского. Вечером того дня при- бгв ще нарід зі стрийского, жидачівского, дро- гобицкого і долиньского та калуского, а деякі парохіяни з процесиями та сьвящениками ииїли 4 милі і дальше пішки. Богомольців привитав в днерох церковних ігумен монастиря і нарід з духовеньством ввійшов до церкви, де почались відправи і сповідь. Другого дня ранком почалась торжественна Служба Божа архиєрейска, щоби нарід мав досить часу вернути ще сего дня домів.
З жалем опускав нарід Ясну Гору. Взагалі богомілє до Г о то ва випало вельми величаво і зі сторони уря
джуючих сю богомільну поїздку зроблено все, що треба було до піднесеня настрою такої поїздки і доконечної вигоди. ІІостарано ся о рускі біле
ти їзди, котрих ціна була дуже низька. Нарід був вдоволений. Многі їхали перший раз в жи
р о зелїзницею, тож ся прогульна була для них, якби пізнанєм рускої землі, Взагалі подібні по
їздки підносять дуже моральний і інтелектуаль
ний уровень народі. Наші сусіди часто роблять подібні походи богомільні до Кохавини, до Лє- жайска і до Кальвариї та тим стягають там вели
ке число нашого народа, тому такі поїздки як до Гошова побуджали би наш нарід до більшої пошани і любови своєї Церкви і обряду і відтя
гали би від участи в чужих богослуженях, а тим самим зменшив би ся процент відступників нашого обряду а за тим і народа. — Учасник.
— Із Самбора пишуть нам: Вечерницї, які від
були ся дня 4. с. м., випали дуже гарно. Справ
ді небо не було для нас прихильне і не дозво
лило нам відбути фестину, однак вечером саля
«Бесіди» виповнила ся по береги. Коли дали ся чути перші звуки коломийки, стануло до танцю 40 пар, а число танцюючих побільшило ся в ко
роткім’ часі. Забава удала ся завдяки нашим красавицям місцевим і позамісцевим, як рівнож і Соколикам, котрі радо прибули. На тій дорозі ЩОТКІН. Невжеж прогнав? Поганець! Не
люд! Я не ждав...
ЛЮДМІЛА. Не ждав ?
ЩОТКІН. Ж дав, але не такого бешкету. Я предвиджував, що прийде ся перебути дуже не
приємні хвилі...
ЛЮДМІЛА. А вам все як у гусяти вода...
ЩОТКІН. Но, Людмілочко... Хибаж <5ув дру
гий вихід? Мало ми думали? Скажіть...
(Входить Клявдия).
КЛЯВДИЯ. Ти за чим?
ЩОТКІН. З а батьком. Потрібний в управі;
голова просив, щоби приїхав хоча на хвилину.
КЛЯВДИЯ. Він в кабінеті.
ЩОТКІН. Може витягну его (відходить).
КЛЯВДИЯ. Іди чимскорше на верх. Та ра
джу тобі зі два дни не показувати ся старому на очі. Скорше, а то стрітите ся...
ЛЮДМІЛА. Краще не стрічати ся. (іде по сходах). Знов на верх... Знов той гріб!...
КЛЯВДИЯ. Іди скорше, здає ся, ідуть. Ніко
ли нїчо, сестро, не проходить даром.
(Людміла зупиняв ся на сходах і, поражена словами сестри, глядить на неї та тихо говорить).
Ти знаєш про все ?
КЛЯВДИЯ (показує па волося). Посивіла!
(Дальше буде).
хочемо подякувати Всім прябувшии, як рівнож і пп. аранжерам за їх труди, а заразом осьміле- ні добрим успіхом, просимо Всіх, котрі на пер
ших вечерницях були і не були, на другі вечер
ницї, котрі відбудуть ся дня II. с. м. пи фбсти- нї, в великій сали «Бесіди» (давнійше саля ка- синова).— Стрій візитовий. Вступ 1 К.— Комітет.
— Замах вшехполянів. Якийсь дописуватель вшехпольского орґану із Станиславоча по огля- нешо гарного новоноставленого будинку для ру
скої духовної семинариі, подає «під розвагу»
проект, обернути будинок дух. семинариі на ґім- назию, розуміє ся, польску. «Гр.-кат. духовна семинария — пише станиславівскии вшехполяк
— не буде в сім році отворена, бо будинок ще невикінчений. З малими адаптациями можна би єго обернути на ґімназию, а для семинариі, єсли она потрібна (?), можна би поставити бу
динок на місци тенерішної ґімназиї, близько церкви, що було би може і відповіднїйше».
Вшехпольске завидне око не може знести гар
ного виду рускої семинариі і раде би бачити там польску ґімназию, бо духовна семинария не потрібна!
— З краєвого ФОНДУ позичкового. Для Спілок ощадности і позичок уділив Виділ краєвий в місяцю липню с. р. отсим Спілкам позички: Іо - логори (4.000 К), Ж овтянці (2.000 К), Войславичі (5.000 К), Глиньско (5.000 К), Заґуж е конколїцке (6.000 К), Суботів (5.000 К), Кришковицї (8.000 К),»
Хлопи (4.000 К), Сколе (4.000 К), Засьцяноче (4.000 К), Тулиголови (6.000 К), Тарнавиця лісна (6.000 К), Тулиголови коло Суд. Вишнї (4.000 К), Мости великі (6.000 К), Качанівка (4.000 К), і Ілавче (5.000 К), Боднарівка (6.000 К), Мария- гільф (6.000 К), Ляшки (4.500 К), Кнїгиничі (4.000 К), Конюшки (6.000 К), Любша (5.000 К), Ж олиня (8.000 К), Спасів (5.000 К), разом для 24 Спілок ощадности і позичок 122.500 К.
— Доповняючі вибори сеймового посла у Львові відбудуть ся за тиждень, тому і почала ся в нольскій прасї дискусия на тему кандидатур.
Крім вшехвольского 1 ломбіньского висунено з кругів львівского учительства кандидатуру ди-
• ректора Корнила Яворского, а з инших кругів поставлено кандидатуру віцепрезидента суду д ра Яна Дилєвского. В краківскій Цоиг-ій Веіог- т - і ноявила ся допись зі Львова, що пос. Брай- тер буде також кандидувати, однак він запере
чив сю чутку, бо — як каже — має досить ро
боти в державній раді і о соймовий мандат не буде старати ся. Социял-демократична партия має також поставити свого кандидата, а жиди, здаєсь, також висунуть свого кандидата. Годить ся і львівским Русинам подумати над сими ви
борами.
— Іменованя. Цісар іменував надзвичайного професора д-ра Стан. Бондзиньского звичайним профосором гігієни на львівскім^ універзитеті, а надзв. проф. д-ра Володимира Сєрадзкого зви
чайним професором судової медицини на тім самім універзитеті.
— Зелїзниця панамериканьска. Основане в Спо
лучених Державах панамерикиньске товариство з капіталом 250 міліонів доларів (600 мілїонів корон) оголошує опис проектованого шляху зе лїзничого, котрого довгота буде виносити 10 ти
сяч миль. Як північну точку виходу принято для нової лінії порт Нельзноа над заливом Гуд- зоньским. Звідси ведучи на полуднє перетинає нова лінія зелїзницю ІІацифік коло Вінніпегу, переходить Небраску. прериі індийскі і 1 альвес- тон. Опісля через Мексик і середну Америку до до Панами, вкінци через Колюмбію, Еквадор, ІІерувію і Аргентину до полудневих окраїн по
лудневої Америки кохо Буенос Айрес. Звідти проектоване розгалужене до Сан-Яґо де Чілі і до Вальпарайсо.
- Пос. КльоФач найшов ся. Недавно ческі Га
зети писали, що пос. Кльофач виїхав до Ман- джуриї і там пропав без вісти. Показало ся о- днак, що Кльофач жиє, є здоров і находить ся під опікою роеийских влаетий. Доносить він про себе в листі' до ческої ІМаго4п-ої Роїііук-и з по слїдного тижня.
— Дрібні ВІСТИ. Президент висшого кр. суду др. Тхоржницкий виїхав на кількатижневу від
пустку, а єго заступає віцепрезидент др. Дилєв- ский. — П. Михайла Лозиньского, увязненого з причини виданя ним 1. числа анархістичної ча
сописи, випущено вчера на волю, бо прокурато- рия застановила проти него слідство, не най
шовши причини до субєктивного поступованя.—
На новиставовій нлощи у Львові отворено нині виставу дробу і кріликів. — Намісництво уділи
ло погорільцям громади Бараничі, самбірского повіта 400 К, а громаді Королівка, борщівского повіта, 500 К запомоги. — У Відни застрілив ся в суботу тамошний адвокат др. Людвик Герц.
Причиною самоубийства були довги. Викрито в єго канцеляриї спроневіренє депозитів на близько 1 мілїон корон.
Русини! Памятайте на україньско руску бур
су в Новім Санчи.
