Ч. 26. Львів, середа, дня 2. (15. лютого) 1905. Річник IX.
Передплата
■в «РУСЛАН А< виносить:
в Австриї:
■в цілий рік
■в пів року ва чверть року ВВ МІСЯЦЬ .
. 20 кор . 10 кор . с кор 1*70 кор
За границею
■в цїлин рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не >8ьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у . л а н о в и х нсальмів М. ИІашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских СЬВЯІ
О о'І, год. пополуднії.
Редакциа. адмінїстрацня і експедиинн «Русланд» під ч. 1.
пл.ДомбровсиогоіХоруніцини).Екс- педішия місцева в Аґенциї Со- коловского п пасажі Гавсмана.
Руконнсп звертав ся лише на понеоедне застережене. — Реклямацш' неонечатані вільні від порта. — Ого.іошеня зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. ,.о- дяки і приватні донесена по З і с. від стрічки.
“ а
Про положене в Росиї
(X) одержала урядова Уо88І8сЬе з Москви замітну допнсь А. Ґ е о р ґ і я , котру подаємо в цїлости задля єї ваги.
Хто сегодня впевняє, пише А. І ., що може оглянути і оцінити положене в Росиї, сему годі вірити Ніякий політик, диильо- мат, письменник або фінансїст не знає дій
сно, що там діє ся, а найменше знають про се люди, одвічальні за долю Росиї, іменно цар і єго дорадники, що около них діє ся. Дописуватель розмовляв про поло
жене в Росиї з у с і м а сторонництвами, був і в Петербурзі, відвідав представників двору, чиновництва і дневникарства, котрі покликані, чи непокликані впливають на політику, щоби тим способом зібрати ма- теринли до спроможно повного образу.
Одначе вислїд єго дослідів випав перечно:
ніхто не знає, хто править в Росиї, яка засада є м ір о д а т н а , а б о я к а з а в т р а б у д е . Виводи, які він подає, вважає отже зовсім підметовими, опертими всеж таки на основі всесторонного помічуваня і на осно
ві згаданих розмов.. Супроти сумних вцслї- дів, до яких він доходить, вважав би себе щасливим, наколиб єго погляди показали ся хибними. Примічає однак, що лише раз в своїх виводах досн про політичне поло
жене Росиї помилив ся, іменно там, де представляв сі відносини в рожевих красках.
Дописуватель сей не хоче розслїджу вати питана, хто нині править в Росиї.
Сеж є зовсім рівнодушно, бо се є злий дух, котрий затемнює від почину управи Олександра III. в Росиї сонце культури.
Скажім се кліка. З того часу, як Сьвято- іюлк-Мирский візвав інтелїґенцию в Росиї до довіря супроти правительства, здобула та кліка помалу знов послух у царя. Од
Д И К А З Ь В І Р И Н А
(Р ге і ш і їй).
Ш тука в 3 актах Арт. Ш нїцлвра.
Перевів для рускої сцени Йо с и ф С т а д н и м .
(Дальше).
РОНШ ЇЕДТ {пізнав Ф оґля). Алеж так, не опіибаю ся! Се Фоґель! Як ся маєш? Сідай же біля нас.
ФОҐЕЛЬ. Дуже радо, як тільки вільно. Але я в товаристві. {Хоче представити Нольдого).
ПОЛЬДІ (сам представляв ся). Польді Ґре- лїнґер!
, РОНШ ЇЕДТ {дуже чемно). Ронштедт! (Сі дають).
ФОҐЕЛЬ. Я бачив тебе ще на двірци. На довго приїхав?
РОНШТЕДТ. На два або три дни найдовше.
ФОҐЕЛЬ. Шкода, іцо маєш таку коротку відпустку. Тай моя уже кінчить ся. Пікольо, при
неси мені бутилку аляшу. Чекай! Поклони ся красненько панні Валєрцї і скажи, що се для мене.
ПОЛЬДІ. А для мене шартрез.
ПІКОЛЬО. Зеленої, чи жовтої?
ПОЛЬДІ. Алеж жовтої — бовване!
ФОҐЕЛЬ. Ну, то бодай тих кілька днів, іцо
наче сей успіх не є єї власную лише за- : слугою. Навпаки інтелїґенииг. своєю лихою орґанїзациєю, грізними промовами і дне- вникарскими статями і лихо підготовленими студентекими ворохобними і г. н. скріпила вилив сеї кліки. Одначе признаючи се, не хочу зовсім ослаблювати дог ору, на який заслугує найвисший керманич управи...
Навпаки, иоходженє з божої милости, яким величає ся самодержець, повинно було до
вести єго до зрозуміня, д е д л я н е г о с а м о г о є п р я м а д о р о г а в п е р ш і й л і н і ї . Наколиб він був се зрозумів, був би в дїйсности самовладцем щасливо роз
виваючого ся народу, а не.мечем в руках самолюбної
кліки.
Знак єї діяльності! в останних чагах проявив ся в страшній метутні крівавій в Петербурзі. П р а в и т е л ь ст во з н а л о п р о п р и г о т о в л е н е б е з р о б і т я в ж е т о д і , к о л и т о г о щ е ні- її р и ч у в а в н і я к и й п р о в о д и р с о Ц І- я л ьн о-р Є
В 0 -л ю ц и й н о г о с т о р о н и и ц т в а. Оно могло отже запобігти сему безробітю, але т а к л і к а н е д о п у с т и л а д о с е г о , бо хоті
ла насилою відстрашити і показати в е л и к ій м а с і к р е с т и н , щ о ж и т є б а т ю ш - к и - ц а р я в н еб е з п е ч н о с т и . Тимчасом між робітниками в Петербурзі нікому про се не снило ся, розходило ся лише о гро- мадну вияву, котра мала показати цареви, що за інтелїґенциєю стоїть иролєтаринт.
В и л и в к р о н и б у в з о в с і м з л и ш н ї й , с е б у л о к а р и д о с т о й н е м о р д о в а н е .
Безробітє в Москві, Ризі. Варшаві ітп.
не є отже вислідим нетербурских подій, як правительство бажалоб се сьвітови до
казати.
Всі ті ф а б р и ч н і в о р о х о б н і є навпаки однопільними, в своїх починах да
вно вже уложеним рухом. Що сей рух так остро виступає в П о л ь щ і , не залежить
разом будемо, мусимо перевести весело, о спіль
но се в такій дірі можливе.
КАРИНЬСКИЙ. Щож сьогодня робимо?
ФОҐЕЛЬ. По спектаклю зійдемо ся всі «під короною».
РОНШТЕДТ. Якто: всі?
ФОҐЕЛЬ. Всі, то єсть в першім ряді ми, і кілька гарних акторочок.
РОНШТЕДТ. Аг!
ФОҐЕЛЬ. Декотрі нічого собі. Кажу тобі, забавиш ся знаменито. Не дадуть довго просити ся... Я говорю до того, що ніби они радо ходять на вечеру... {Пікольо приносить напитки). А пан
ну Валєрцю уцїлуй від мене. {До Ронштедта).
Твоє здоровлє!
РОНШТЕДТ (пє). Взаїмно.
КАРИНЬСКИЙ {до Пікахя). Ще один коняк!
{До Фат ля). Котріж з тих дам будуть?
ФОҐЕЛЬ. 'Готі, що все.
КАРИНЬСКИЙ. А Рідлівна?
ФОҐЕЛЬ. Дай сіюкій з нею! Що нам прий
де з тої дикої кози.
КАРИНЬСКИЙ. Але я хочу, щоби она була.
Як раз она!
ФОҐЕЛЬ (до Ронштедта). Чуєш? Він все такий: він хоче, але она ні!
КАРИНЬСКИЙ. Але прийде!
РОНШТЕДТ (з усьмішкою). А, се певно оди
нока, котра сунротивить ся.
се в першім ряді від п о л і т и ч н и х , лише від економічних обставин, иозаяк всі заво
ди аж до 75 на 100 застановили продук- цию. О много більше, як ті прояви, ціка
влять нас наслідки реакцийної політики, котрі проявляють ся особливо п о С е л а х , м іж р і р н и м п ц а р е в и к р е с т я н а м и .
Р*4 иеина, ЩО к р е с т я н и н на- СТр6’®ПІЙ II р о т и і н т е л ї ґ е н ц и ї. Ре- акций-дайрерховладники знали дуже добре наст^цОгароду і вміли се добре вихісну- в.іти е&й основний настрій опирає ся на давній леґендї про р о з д і л з е м л і , котрий був царем не раз приказаний, одначе не переведений великими власниками вкупі з чиновництвом. До сих в душі народу ви- лелїяних думок і бажань прибула протягом років с о ц и я л їс т и ч н а п р о п а г а н д а . Ріжними дорогами входила она на село, головно з підмогою ф а б р и ч н и х р о б і т н и к і в , що мали свої хати або землю, і таким способом ще були тісно злучені з крестяньскою громадою. Уявляю собі, що крестянин при своїм тіснім овидї ба
чить єдине можливе практичне здійснене социялїетичних ідей в загальнім розділі землі. Тимто ціль єго бажань лежить зо
всім деинде, як ціль социялїетичних про
водирів. іменно на межі єго громади, де починає ся земля в е л и к о г о в л а с н и к а , і н т е л і ґ е н т а.
Правительство останних 4-0 років не вступало на горогу о д и н о к у , котра єди
но могла би усмирити жадобу землі, імен
но на дорогу народної просьвіти. Навпаки оно все можливе робило, щоби нарід дер
жати в темноті. В многих околицях пра
цює крестяньство серед обставин, які там подають літописці ще з XII ст. Правда, що крестянин не є вже крепаком, але єго до
ля є ще сумнїйша як крепаків, бо він є
•орудєм і >КапопепГиИег« к л ік и , коли єму
КАРИНЬСКИЙ (винимав карту, сідав при столику і, пише).
ФОҐЕЛЬ, Що ти робиш?
КАРИНЬСКИЙ. Побачиш. Пікольо, принеси мені коперту.
ПІКОЛЬО. Сейчас служу. (Відходить).
КАРИНЬСКИЙ (до Фо ґл я). Она не грає сьогодня, правда?
ФОҐЕЛЬ. Ти що пишеш?
КАРИНЬСКИЙ. Запрошене.
ФОҐЕЛЬ. Запрошує єї! А в такім случаю...
КАРИНЬСКИЙ. Хотів би я справді знати, чому як раз тота має становити виїмку.
ФОҐЕЛЬ. Твоя правда. Сели вже дами з театру хотять нам робити трудности, то щож доперва має бути з другими?...
ПІКОЛЬО (приносить прибори до писаня).
КАРИНЬСКИЙ. І пощо приносиш мені ці
лий склад ? (Бере коперту, вкладав в ню карту).
Се собі забери! Котре то число єї помешканя?
ФОҐЕЛЬ. Но, но, не удавай, що не знаєш.
Таж день в день посилаєш їй цьвіти.
КАРИНЬСКИЙ. Дванайцяте, так, дванай- цяте!
РОНШТЕДТ. І чомуж ти завзяв ся як раз на тоту, коли маєш такий великий вибір?
КАРИНЬСКИЙ. Так, я к р а з на тоту! (Трохи ч тихше до Ронштедта, з легкою іронією) ...Я инше житє від завтра зачну! Пікольо!
/
здає ся, що він працює для ц а р я . Д ля|дівн ею народної ворохобні, котра затьмить сих темних мас були призначені сї вісти, грозу 30-лїтної війни в Німеччині. Ся во- будьто безробітє викликано анґлїйскими рохобня може не здмухне з престола Ро і япаньскими грішми. Подібними прикмета- мановів — а л е з н и щ и т ь к у л ь т у р у ми визначають ся відозви Губернаторів і р о з в а л и т ь р о с и й с к у д е р ж а в у , і полїцмайстрів з Одеси, Київа, Москви
ітп., в котрих сказано ще про робітників, що їх надужито проти царя. Але найви- разнїйше говорить II о б є д о н о с ц е в, котрий звертає ся в окружнику до крестян і взиває їх, б о р о н и т и ц а р я і с л у х а ти в л а д и ! Проти кого мають они боро
нити царя ? Я к раз проти 'ворога кліки.
проти вольнодумців, ских< і інтелігентів,
проти всіх »нерус- котрі хотять гнобити нарід. Кліка приготовляє отже нарід, щоби він трудив ся д л я р е а к ц и ї Сему має повірити в кольонїзацийній області! ж и д , в Московщині в о л ь н о д у м н и й з е м е ц ь . По петербурских подіях можна сю кліку вважати до всего спосібною і ніякий осьвя- чений Росиянин не перечить, що п о п у л я р н і с т ь в дословнім розумінні — оста- не по стороні правительства. Але як раз в тім є н е б е з п е ч н і с т ь велика для д е р ж а в и і р о с и й с к о ї с у с п і л ь н о с т и.
Дописуватель не припускає, щоби на
родне новстанє в Росиї могло вибухнути нараз в усіх Губерніях; кліка має ще за богато противників в Губернаторах. Так само не думає він, щоби се тіщер зараз стало ся. Морози, сніги не сприяють м а
совій ворохобні і збіговискам по селах, хоч правительство сему пособляє. Великі відділи робітників, що мали участь в без- робітю, відставляє правительство до родин
них сіл. На щож насилає ся на села се неспокійне живло, сї тисячі нуждарів? Не в иншій цїли роблять се верховоди, як
щоби нарід розворушити проти інтеліГенциї. І
зилії суть противні закладашо шкіл. ПротивноМимо всего того не можна сподікати
ся ворохобні селян проти інтелїґенциї пе
ред весною. До того прилучають ся ско
робочих рук. Час управи рілі є в Рослії
'і для народности і для обраду.Бразилїї, все і всюди заохочують кольонїстів на
ших до закладаня шкіл на рівні, як будови цер-
номічні чинники, котрі кажуть СПОДЇвати
С я!Ков. Василияни ліпше від усіх «Іванкових» і з вадить повторити, що не тілько в Егітопіоп, алетакої ворохобні бодай в ПООДИНОКИХ ґубер-
ним споріднених дописувателїв до «Свободи» з н а - н і г д е в цілій Канаді Василияни не ставлять іНЇЯХ. Передовсім недостача наеїня, гроша
ЮТь і знали не вщ нині, щб Русини заморені не будуть ставити церков на чужій землі. По назакупно наеїня і недостача потрібних !
без руских шкіл скорше чи пізнїйиіе пропали би'іцож
дописуватель «Свободи» баламутить людийдалеко коротше внмірений, як в Нїмеччи-
Правдою є лиш те, що Василияни суть против-[ одинокою, щоне
має о нікого і о нїчо опертині, а розкавалковані ґрунти розкинені на
ні злим і безбожним школам, злим і безбожним ' ся. Ми є інституция вже півторатиеяча літ сто-2 — 3 милі. Деякі округи перебули
7 — 8 вчителям. іп5р іга.перемін, селяни не будуть могли управити і
яча, занадто поважна, щоби потребувала чужим 2. Неправдою є, що Василияни противлять * 1 сїраком себе вкривати, досить також обезпечена, щоби аж дописуватель «Свободи» мав побоюва- ти ся за єї довги.
Чому церков посьвячена в честь св. Иоса-
землі, не буде що збирати. Держава не
ся руским часописям, бож самі ми видаємору-
зможе на час достарчити збіжа, хоч би й
скі письма і книжки і до читана народ рускийбуло за що. Отже що остає крестянинови,!
заохочуємо.Правдою
є лиш се, що Василияни про-я к
рабувати? Бо чиж хто думає, що
в і н ’тивлять ся і поборюють злі часописи 3 того [ф а т а ? Тому, бо св. Ибсафат був Русином і зауже так ослаб, що положить
сяумирати?
згляду противні суть і «Свободі» кождого р азу/руску церкву ироляв свою св. кров; бо поборю-Наколи цар не заверне і не вдоволить
коли она по тверезому чи но. пяпому, сьвідомо І нав ціле своє житє росийску схізму, боронячиуміркованих
чи несьвідомо верзне щонебудь насуоротив віри [тим самим і нарід руский перед змосковщенєм;С к л и к а н
я католицкої, або церкви католицкої, або захва- бо ціле житє своє так само встоював ся за о-ч и м с к о р ш е домаганям
ґр у п : с в о б о д и п р е с и .
с о б о р у з е м ц ї в, тоді Росия стане ви-
лить єреси або апостазию, як социялїзм і Сера ПІКОЛЬО (иїджодмть). Ясний пан прика-жуть ?
КАРИНЬСКИЙ. Слухай, малий, занесеш то- ту карту на улицю Огородову. Розумієш? По
спитаєш, чи панна Рідель дома. Коли так, від- даш се письмо і заждеш на відповідь. Р озу
мієш? А наколиб єї дома не було, лиши письмо і скажи, що прийдеш за годину.
ПІКОЛЬО (бере письмо і всьміхає ся).
ФОҐЕЛЬ. А, як усьміхає ся, малий гільтай!
КАРИНЬСКИЙ. Атапії! Ауапіі! (Пікольо від
ходить).
ФОҐЕЛЬ. Щож ти єї написав?
КАРИНЬСКИЙ. Дуже чемно запросив єї на вечеру. Так чемно, немов би запрошував прав
диву даму.
ФОҐЕЛЬ (грозить ему). Ей, чи ти тільки не написав: «любий ангелику»? По нїм мож всього
сподївати ся.
В и х і д 1 9 -и й . ТІЇ, ПАВЛО, др. ВЕЛЬНЕР
(з лівої, переходять поміж столики, шукають м і
сця. Коли хочуть перейти побіч Кариньского, зачі
пає їх ФоХель).
ФОҐЕЛЬ. А, доктор!
ВЕЛЬНЕР. Добрий вечер панам!
ФОҐЕЛЬ. А деж се? На гулянку?
ВЕЛЬНЕР. 0, ні. Де там! Зайшлисьмо на чарку коняку.
фимство канадийске, або як в послїднім своїм числі (50) нарушить честь угодників божих в ка- католицкій церкві почитаних. Василияни не суть діти, аби не вміли розріжяити доброго від злого, а що з уряду сьвященичого мають обовязок і других перед злом остерігати і зло поборювати,' проте мусять виступати і будуть всегда з цілою рііпучостю виступати проти кождоі такої писа
нини «Свободи», що не будує а руйнує віру і ка- толицкі обичаї нашого народу. ІпЯе ігае.
3. Неправдою є, Що «Василиянин» Казима, як писала в попереднім числі »Свобода«, приїхав був до Америки, покрутив ся по кольонїях, на
говорив дурниць на Джерзі Ситску оарохію, і від
так вернув до краю. — В законі нашім Васи ляньскім нема ніякого сьвященика Ензими, і єсли сир. вді якийсь Кизима прибув до Америки, чого не маю причини ііеречити, то се був не Василиянин а сьвященик сьвітский При тій на
годі нехай Редакция «Свободи» прийме до відо- мости, що і сьвященики: Ж олдак, Полївка, Ча- члиньский, Ольшевский —- не суть Василиян іми але сьвящениками сьвітскими. Дехто з них пробу
вав вправдї бути Василиянином, але побачивши, що закон наш для него затяж ки й та полюбивши мірскоє суєтсгвіє, як каже Апостол, волів вибра
ти стан сьвітского сьвященика. їх проте блуди і упадки, єсли які мають, нехай нам ані нашому Чинови ніхто не приписує. В Амзрицї Василияна- ми суть під тепер лиш отсї сьвященики: в Бра зилїї оо. Хмилевский, Шкирпан і Брюховский, в Канаді же оо. Гура і Крижановский (Вінїнеґ), оо. Строцкий (Рппое АІЬегі, ЯазкаїсЬеуап), Дидик і Филипів (АІЬегІа).
4) Непотрібно побоює ся дописуватель в
«Свободі» ч. 50 «чия заслуга і хто прийме на
В обороні Васиїїиян
Американьска «Свобода» пбдає ось яку статю о Плятонїда філцса:
Дїгям приємно бавити ся в поросі, безро гам приємно валяти ся в гною і болоті, а є люди, котрі в тім мають приємність, як другого обмуракггь слиною свого брехливого язика.
Зле то є очевидно, як такі люди в суспіло- ности множать ся, але. .безперечно більше зло є, коли 'ій кі’нлюгавцї мають вступ д о часописий і за їх посередництвом баламутять і деморалі
зують чидателїв. Бож то є деморалїзация, коли читачів грдує ся сплетнями плюглавленєм дру
гих. Признаємо, що ніяка редакция не є в силї справдити правду всіх своїх догіисувателїв і для- того поважні часописи з засади ніколи не прий
мають дописи, в котрій нарушує ся честь дру
гих, боіочи ся. щоби не скривдити невинного, а з другої сторони знаючи, що винного не напра
вляє того рода донись.
Русини в Америці не мають дотепер ні о- дної часописи, котра би тої засади придержува
ла ся; противно, в кождій більше або менше — але завсїгди — знайдуть ся і лайки і брехні і н а
пасти. •
Мені приходить ся нинї станути в обороні нашого Чина Васнлияньского і наших місий в
Америці, котрих честь в послїдних часах мало
і
себе відвічальність. як церков в Едмонтоні о- що не в кождім числі «Свободи» якісь людці станесь власноетию Французів» Церков сто-їть на плоти, котра є виключною, повною і від нікого незалежною власноетию Василиян і такою власноетию позістане на всегда. Василияни нї- правдою є, що Василияни, від коли прийшли до коли і нігде не будовали церков на чужих ґрун несправедливо варушують і кривдять.
1. І так неправдою є, що Ватилияни в Бра-
Осьде є місце. (Показує на стіл
тах — не будуть і не потребують сег.і робити і в Канаді. Та хоч я вже про се і писав, не за-
І Французами? Василияни не суть ніякою особою
бряд руский, боронячи тим самим Русинів перед златинщенєм і споляченєм. Розумно?
• Свобода» поміщаючи таку зг рдну донись про великого мученика і подвижника за віру і Русь — чи не стає на тій самій иочві, що во- ПАВЛО
поруч).
ПОЛЬДІ. Як ся маєш, Павле! (Павло подає
єму руку, підходить до н их і представляє ся І РОІ’И В*РИ ' РУСИ ■ Рониїтедтови).
ПАВЛО. Павло Ренїнґ!
РОНЩТЕДТ. Поручник Ронштедт!
ВЕЛЬНЕР (рівночасно представлявсь). Доктор Вельнер! (Кариньский салютує, Вельнер і Павло сідають при столику побіч). Ви доперва тепер приїхали ?
РОНШТЕДТ. Так, по полуднії. Маєте тут гарне положене.
ВЕЛЬНЕР. Так, дуже гарне, а особливо для того, хто тут не потребує бути;
РОНШТЕДТ. А ви, докторе, мусите тут пе
ребувати ?
ВЕЛЬНЕР. Я є тутешним лікарем купе-
левим, / ,
ФОҐЕЛЬ. Тямиш, Ронштедт, як се ми но- слїдними часами бавили ся разом? ,
РОНШТЕДТ. Тямлю. Було се перед трема роками, в столиці, по перегонах...
ФОҐЕЛЬ. Ага, тоді, коли то Фридрих Анер- шперт дістав першу нагороду за свого коня.
(Пікольо входить).
(Дальше буде).
Але «горбатого мабуть і могила не напро- стує».
Єромонах Плятонїд Ф іляс Ч. С. В. В. Про- вінциял Чина св. Василия В.
Опозиция при кермі.
Що всяка опозиция, коли прийде до пози
тивного дїланя, сама стає богато смирнїйшою та умірковайїишою — на те знов одним доказом теперішний розвій подій на Угорщині. Тамошна опозиция розпочала борбу під кошутівским кл и чем самостійности Угорщини і персональної унії з Австриєю, та довела до побіди своєї партиї.
заледви станула у мети — а вже добровільно резиґнує з великої части своїх жадань і при помочи ираси впливає успокоюючо і поміркову- ючо на своє сторонництво.
Орґан Кошута Вибарезі доносить, що цісар заявив нриклонність узгляднити бажаня, підне
сені сторонництвом независимости, а доторка- ючі цлової самостійности Угорщини і виборчої реформи. На трудності! стрінули тілько бажаня що до війскових справ, а то з причини велико-
з
державного становлена монархії. Н е н а л е ж и т ь м а т и п е р е с а д н и х н а д ї й, а л е т а к о ж н е м о ж н а з а н и м а т и с т а н о в и с к а :
>а б о в е н о , а б о н ї ч о«.
Віденьскі дневники ось як представляють вислїд авдиєнциї Коиіута у цїсаря:
1. Рішуче відкинене монархом всіх жадань сгоронництва самостійности на війсковій области.
2. Дозвіл монарха на цловий розділ межи Австриєю а Угорщиною, однак з услівєм, що сей поділ заведе ся ііозтененно, щоби не нарушити господаревих В'дносин обох держав. На разі а в с т р о - у г о р с к а у г о д а п р а в д о п о д і б н о б у д е п р и н я т а о б о м а п а р л я м е н т а м и , після чого етапами, постеиенно стане заведена цлова границя.
3. Монарх пристав на се, щоби угорский парламент ухвалив виборчу реформу в демокра
тичнім дусі, (після побіди опозициї і при тепе
рішній виборч й ордннациї се не є жадною у- ступкою свецияльно для неї) а в заміну за се п а л а т а з г о д и т ь с я н а р е ф о р м у р е ґ у- л я м і н у н а р а д , однак в кождім разї не в
такім далекім обсягу, як реформа Тіси.
4. До керм і і-тапе покликаний коалїцийний кабінет під проводом Юлія ґр. Андрашого. До сего кабінету Франк Кошут вступить на разї як мінїстер чи зелїзниць, чи торговлї, а потім все таки обійме він презесуру кабінету. Крім сего покличуть до кабінету ґр. Апонїого і ґр. Банфіо- го та инпіих визначнїйших провідників скоалїзо- вавої опозициї. Президентом палати послів стане посол сторонництва самостійности Юст.
На війековім поли, як Хеіі доносить з Бу
дапешту, Мадяри здобули такий язиковий успіх, що мінїстер гонведів Нїірі видав розиорядже- нє до гонведских властий, яке заказує їм коре
спондувати з міністерством війни І ВСЯКИМИ (ІН
ШИМИ властями інакше, як тілько на мааярскій мові. Нїмецка кореспонденция буде дозволена на будуче тілько в дуже важних і наглих случаях.
Так зі спільним міністерством війни, як з Гене
ральним штабом і всіма командами спільної ар
мії буде іти на мадярскій мові і тілько з міні
стерством австрийскої краєзої оборони дальше будуть переписувати ся, як до тепер, по нїмецки.
Поза сї уступки, яких наслідком буде хиба тіль
ко установлене війскових нереводчиків по к о мандах. в головнім штабі і міністерстві війни — угорска опозиция, в добре зрозумілім власнім інтересі', зрезиґнувала з тих жадань, які задля аґітациї ставила до тепер на першім плані.
Але і з розділом обох половин держави що до цлової независимости 'не піде зовсім так легко, як видає ся, хотяй би на підставі посте- пенного і повільного переведена. Таке зірване цлової злуки — сказав один визначний угор
ский парляментарист — потягне за собою даль
ше ідучі консеквенциї, чим припускають загаль
но. Пр. тяжко представити собі злуку спільних консулатів і дипльоматів. висту
паючих в інтересі держав, які конкурують зі собою на ріжних полях. Як буде міг в будуччинї мінїстер заграничних справ заключати з инши- ми державами торговельні трактати для двох держав, яких інтереси будуть суперечні на бо- гато полях. Засадничо зірване цлової єдрости є легке, однак в практиці тяжко представити собі єго.
Н о в п н к п.
— Календар. В с е р е д у руско кат. Стрітене Господнє', римо-кат.: Фавстина. — В ч е т в е р : руско-кат. Симеона, Анни; римо-кат.:' Юлїяна, Іван. — В п я т н и ц ю : руско-кат.: Ізидора; римо-
кат.: Констанци!.
— Концерт в честь Шевченка у Львові. Читаль
ня »Просьвіти« на личаківскім передмістю устро- ює в неділю дня 19 лютого с. р. в салі тов-а
>О\¥Іа/.<іа« народний концерт в память 44. роко
вин смерти Тараса Шевченка. Точну проґраму, в яку входять хори мішані, дїточі, соля на фор- тепян, цигру і скрипку, оголосить ся нізнїйіие.
Білети на сей концерт мож буде набути від се
реди в «Сокільскім Базарі* а в неділю вечером при касі. Ціни місць: крісла першорядні 1 К 20 с, другорядні 80 с, партер стоячий ЗО с. По
даючи сю вістку до відома нашій публицї, спо
діємось, щ о вона численно своєю участию в тім концерті докаже свою симпатию для одної з на
ших наймолодших, людових орґанїзаций львів- ских. — В иділ Читальні.
— Аматорске представлене учеників акаде
мічної ґімназиї у Львові, виставлене вчера в салі «Олчагб и* виключно для учеників ґім назиї, перейшло всі очікувана всіх, що брали в нїм участь, чи то як ви дцї, чи яко виконавці. Прс- фесорске тіло явило ся ш ^гетю з дир. Хар- кевичом на чолі і заняло два перші ряди ф оте
лів, а дальше мундурки, мундурки в безчнелен- ній масї. М жна сьміло сказаіи, що єще ніколи саля «Ґвязди» не містила нараз такого величезно
го числа осіб. Не менше вісьмох соток хлопаків набило щільно салю, щоби приглянути ся грец- кій траґедиї Софоклевого «Едіпл», яку їм дово
дить ся пізнати тілько з мертвої книжки, з ви
прані. ованого в потї чола шкільного перекладу.
І справді пластичними, живими образами оли- цетворила ся давня грецка минувшина на сцені, бо і декорациї, мальовані одним з артисив-уче- ників, були вельми вдатні і вірні, і костюми, ориґіпально виконані за приводом самих же у чеників. а передовсім знамените виголошене і гра аматорів — все то з л о ж и л о ся па гарну, викінчену. одушевляючу цілість. Ц'ла авднтория слідила розвиток акциї і гру аматорів в найбіль
шим заінтересованєм, віднесла дуже приємне вражіне і висказувала ся з пайбілКїпйм прйзна- нем для трудоііобпих організаторів і таланови
тих виконавців сего нредстанленя. В виду до
брого успіху представлена дирекция ґімназиї призволила на єго нубличне повторене, тож
•Король Едіи» буде другий раз представлений в
ПЯТНИЦЮ Д. 17. С М. О Г ІД. 7. вечером.
— Огородниче заведене д ра Гр Велична, якого анонс містимо в нинішнім числі, є першим у нас заведенєїі сег > рода і може м аті велике госпо- дарске значінє задля полїпшеня управи всякої огородовини, цьвітів, а також і садовини. Др. Ве
лично яко фаховий огородник з довголїтною прак
тикою, взяв ся рационально до сего діла і поді
лив своє заведене на дві части: купецкий склад н-ісїня і огородниче заведене для всяких росад, щеи і т. д Насінний склад буде у Дьвові, ого
родниче заведене в селі Скнилові під Львовом.
Насїня походять з найліпших ерфуртских заве
день огородничих, з якими не можуть рівняти ся всякі инші продуценти нас ня. не розпоряджаючі тими средствами і довголїтною умієтою практи кою. А добре звісно, наеїнє се п^рше уелівє доброго збору. Перше, та не одиноке, бо і най ліпше наеїнє треба відповідно управити, щоби оно прозябло і розвинуло ся як слід. Та і про се подумав др. Величкі і видав брошуру про огородництво, в якій ясно і коротко, а докладно виложений спосіб управи яріш та зїля. В сей спосіб справді нове заведене може спровадити зворотний напрям в управі огородовини в нашім краю, коли тілько суспільність належно зрозуміє і підпоре змаганя в тім напрямі. Тому витаємо зі щирою радостию повстане сего підприємства задля красної оправи землі-матери. і желаємо ему як найкрасшого розвитку і успіхів.
— Бібліотека Наук. Товариства ім. Шевченка отворена до дальшого заряджена в понеділок, середу і суботу від год. 4 — 6 по полудни. Заряд бібліотеки взиває всіх, що держать у себе книж ки, щоби їх безпроволочпо звернули. На разі будуть могли користати з книжок бібліотеки лише ті люди, що п ітребують їх для наукових
праць.
— Соколиці й Соколи Покутя! Містимо присіа ний нам з Коломиї поклик до пас: Як вам вже відомо, ладить тов. «Родина* в Коломиї на сей четвер (16/2 2905) великі янаньекі вечерницї.
Комітет доложив всіх старань, щоб они випали стилево і як найвеличавійше. Він спровадив прямо з Токіо оригінальні карнети з япаньскими малюнками, безліч барвистих лямпіонів, не мен
шу безліч япаньеких вахлярів і — повість, по
вість! — оригінальне шатро япаньске. Поза тим комітет старанно виполов всяке хабазє в роді япаньскої »пе-труш-кі« і >хрі-на-кі«, так що бо- яти ся поколеня тим бадилєм не потребує ніхто.
Тож коли з вежі ратуша покутскої столиці про
гомонить остатний удар осьмої години вечера, почне ся в великій салі «Народного Дому* при звуках музики, при сьвітлї ' лямпіонів, довгий цьвітистий похід но забуте, но втіху і щасте, по забуте найцїн.чїйших твердинь у сьвітї — серць дівочих. І посиплють ся рісно цьвітп, заясніють на хоробрих грудях ордери «роиг 1а шагіїе». А музика не вгаваючи щебетати ме до тої хвилі, поки на золоті льва на вежі «Народного Дому»
не заясніють лучі поранкового сонця. Чистий дохід призначений на «Народний Дім». Стрій для нань вечерковий або народний, для панів візитовий.
— З Тернополя пишуть нам: В неділю дня 19 с. м. устроюн «Руска Бесіда» в Терноноли в са- ли Міщаньского Брацтва великий вечерок з тан
цями. Початок о год. 9. вечер. Стрій для пань візитовий, для панів балевий. Вступ лише за запрошеними від особи З К Хто би через по
хибку запрошеня не одержав, зводить звернути ся до «Рускоі Бесіди» в Тернополі!. Комітет по
дбав про в е, аби вечерок вдоволив всіх гостин.
Танечників будуть легіони, так, що всі панночки будуть бавити ся, хочби приїхали всі з цілого Неділя. Війскова музика, електрично осьвітлена і богато декорована"саля уприємнять вечер, а
гарні карнети будуть милим спомином для пань Належить отже надїяти ся численних гостин навіть з дальших сторін.
— Затверджене вибору. Цісар затвердив вибо
ри Кароля Соботи на презеса повітової ради в Калуши, Стефана Созаньского на презеса а о.
Григория Василькевича на заступника презеса повітової ради в Старім Самборі, Адама Третера на презеса а Стан. Вибрановского на заступника презеса повітової ради в Перемишлянах.
— Іменована. Висший суд краєвий в Кракові іменував авскультантами отсих судових практи
кантів: Теофіла Коетецкого, д-ра Евгена Фавста, Стан. Дзянотту, Кар. Коноиацкого, Евгена Подо- биньского і Люди. Оцеткевича.
— Подяка. Виділ філії Руского Товариства пе
дагогічного в Станиславові складає отсим най- сердечнїйшу подяку Єго Преосьвяфеньству д-рови Григориєви Хомишпнови, Владиці станиелавів- скому, за щедрий дар 260 К на бурсу того това
риства. З а Виділ: Ир. Рибчук, голова. Ів. Соболь, пйСар.
— Страйк в Галичині'. В Кентах, хшанінского повіта. застрайкували дня 9. с. м. ямарі в ко
палини оловяної руди, змішаної з ґальмаиом і сріблом. Копальня належить до пруского мілїяр- дера Юрия Блєхе. В ній ирацює 506 робітників серед тяжких обставин, бо при копаню руди мусить робітник стояти в воді. Аби удержати спокій в місті, спроваджено до Кент жандар- мерию.
—* Конкурс. Греко-кат. митрополича Капітула розписує конкурс на посаду у п р а в и т е л я х о р у при архікатедр. церкві св. В. М. Юрия з ре- чинцем до 1. марта 1905. Убігаючі ся о тую по
саду мають внести до митроп. Капітули подане заосмотрене отсими залучниками: сьвідоцтвом крещеня, сьвідоцтвами шкільними і квалїфіка- цийним (зложеного іспиту дяківского), сьвідоц
твом повеценя дотичного уряду парохіяльного, де займає посаду і коротким начерком перебігу свого жнтя (т. з. сиггісиїит Уііае) і докладним поданєм своєї адреси.
— З перемискої єпархії. До канонічної інсти
т у т и завізвані: Теофіль Кліпі на Ряб$, Іван Ко- вайский на Ванїв, Евген Омеляиьский на Бути- ни, Вас. Мокрицкий на Березку, Гр. Тимчишин на Кропильники, Ілярий Туна на Чорну, Мих.
Татомир на Кавске. — Орд відпоручником до окружної ради шкільної в Чесанові іменований Северин Метеллл парох в Люблинци на місце увільненого ня власну просьбу від сего обо- вязку о. Мих. Кокуревича, пароха в Бігалях. — Правительство продовжило на дальший оден рік платню з фонда рел. для сотрудника в Більчи дол.
— Дрібні вісти. З весною перенесе ся один баталїон 15. п. и. зі Львова до Мостів вел., а один баталїон 24. п. її. з Коломиї до Залїщ ик;
відділ Й0. п. п. осяде в Рані рускій яко т. зв.
А'асЬФ іасЬпіеіб. - - Фальшиві реньскі (2 К) по явили ся у Львові. Пізнати їх по звуці і неточно виконанім написи на берегах УігіЬцз ипїііз.
Одного такого реньского хотів розміняти жовнір в шинку при ул. Курковій. А коли жид звернув увагу, що гріш фальшивий, жовнір лишив фля- шку на горівку і реньского, а сам утїк. — Слу
хачі львівскої академії ветеринарні' виїздили онодї до Оустомит оглядати стайню расових коней п. Вайлєра, де є около 300 штук коней.—
До евангелицкого костела у Львові дістали ся вчера в ночи злодії і розбили 5 пушок з гріш
ми. Позавчера влізли злодії до синаґоґи при ул.
Боімів у Львові і вкрали з пушки ЗО К.—П оса
дником м. Дрогобича вибрано одноголосно п. I- вана Невядомского, промисловця. — Онодїшний мороз на Рівієрі виморозив всі цьвіти, а що живі цьвіти спроваджувано звідтам також до Львова, тому они тепер подорожіли.
— Для бідного ученика на чесне прислали дальше: ВІІов. Анїзия ІДегельска з Камінки струм. 2 К; ВПов. Ольга Левицка з Винник 4 К;
ВПов. о. Л. Бачиньскпй з Должанки 4 К. Разом доси є 23 К.
Всячина
— Поступ. В однім селі, снятиньского повіта, кілька господарів зложили ся і купили собі де
цимальну вагу, Они вивідують ся крім того перед кождим більшим ярм арком , як стоїть курс всякої продажі, почому фунт живого мяса безрог, волів, як продає ся збіже і т. п. Перед ярмарком важить кождий свою штуку, обчисляє її вартість і від неї не відступить. Они не ста
влять ніколи еьмішно великої ціни і відтак не бентежать ся. І так з кождою річию. А всі ин- - ші господарі, що не належать до їх спілки, за малий гріш 2 або 4 ейтики або й дармо можуть собі уживати ваги і ще порадити ся, як стоїть курс. Таким чином ніхто з ним не йде неприго- тований і не наражає ся на те, щоби всякі куп
чики вчили єго розуму. На такий спосіб повинні взяти ся всі наші люди. Чейже то для їх вла
сного хісна. А річ прецінь не тяж ка і недорога, а скілько разів може стати ся в пригоді.
— Туртури в XX. столїтю. Як доносить одна угорска часописі., арештував недавно баярский жандарм одного 49-лїтного ремісника із Вая-Сент-
