Ч. 104. Львів, Второк дня 9 (2 2 ) мая 1900. Річник IV.
і
Передплата
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Л встриї:
на цілий рік . 10 ар. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 кор.) на чверть року 2о0зр.(5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів
або 16 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
___
і
• Вирвеш ми очи і душу ми в и р в е ш а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і ї
--- а а . --- .► а а.а -
Виходить у Львові що дня • і крім неділь і рускнх сьвят
о год. 6-ій пополудня.
Редакция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч,9.) Екс- педйция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи авертаь ся лише ; ' на попереднє застережеш?. — ’ Реклямациї неопечатані вільні , від порта. — Оголошена зви- і чайні приймають ся по ціні . 10 кр. від стрічки, а в «Наді- ! сланім» 20 кр. від стрічки. По- і дякп і приватні донесена по ї 15 кр. від стрічки.
Письмо з Відня.
З Відня пишуть на під днем 19. мая;
Вчера (в пнтницю] засідала парламен
тарна комісня правиці, в котрій взяли у- часть заступники всіх клюбів правиці, не виймаючи Чехів. Зібрало ся до ЗО осіб, раджено три повні години, обговорювано ситуацию всесторонно, а результат? Такий, якого можна було сподіватись. Всі клюби заявили ся за залишенєм обструкциї, а Че
хи сказали своє; п о п р о з в и т и » ! В якій формі і для чого?
Пос. II а ц а к заявив: Німці хитрять. В ми
ровій конферепциі признали нам чєский внутрі
шняя язик, а поза конференцією сказали др.
Керберови своє: п о п ! До Праги не хотіли они перенести дальших переговорів. Др. Кербер знав добре, що ческі посли почнуть в парляментї об- струкцию. Ми-ж повідомили єго устами ґр. Пнль- фіого, а мимо сего він не важив ся иере,^ 5.
мая привернути нам наші прана. Ми просили і н. Яворского нко ирезеса правиці, щоби вій з своєї сторони вплинув на правительство в на
прямі реституциї нам сего, що загарбав нам КлярІ; Але*і (?его не зроблено. ІІредложепі язи
кові закони д л я Чехії і Моравії суть не до при- нятя. Они відбирають вам навіть се, що нам дано в розпорндженях Стремаєра (1880 р.). Нім
ці лише позорно протестують проти предложень Кербера. Ж адаєте від нас, щоби ми приступили до розправ над сими предложеннмп. А хтож дає нам поруку, що приміром католицкі людовцї піддержать наші евентуальні поправки в комі
сії! язиковій і в парляментї. Ми виставили би вексель на необмежений час. Виступаєте проти обструкциї? Таж обструкция стала нині одино
ким средством до здобути собі прав. Кабінет др. Кербера повинен упасти, а нам мусить бути дане се, о що правію домагаємо ся. Нині нема другого виходу, як ще хиба пождати до 6. чер
вня. Може в тім часі др. Кербер нагадає ся і
вволить нам нашу волю. Може за 14 днів зм і
нить ся ситуацію?
Др. І І л я ч е к (Чех) сказав: І ми не хотіли би застої парляментаризму, але обструкцію ста
ла нині легальним средством в австрийскім пар
ляментї. Ж урба о наші права велить нам вести обструкцию. Таж і Німці будуть обструовати проти предложень д-ра Кербера. Тож поборюйте взагалі всяку обструкцию, а не лише нашу. Нас покривджено страшно, бо відобрано нам всякі язикові права навіть і з давнїйших часів. Наколи
•правительство не приверне нам внутрішпої уря
дової мови, то ми не відступимо від обструкциї.
Др. С т р а и ь с к и й сказав: Правиця хоче нам приложнтн ніж до горла. Пос. Яворскнй на
тякнув, що се мабуть послїдні сходини правиці.
Ми сего не злякаємо ся. Наколи хочете дати нам загарбані права, то зложіть кабінет правиці, до котрого ми би малії довірє. Се, що діє ся на лївици, не є борба о язикові права, а борба о власть, о рехснерацию цїмецкого лібералізму. Лі
виця нанесла нам перший удар ’ знесенєм роз
поряджень, другий удар розбитєм правиці, а третин удар буде: заведене нїмецкої ліберальної управи. Дайте нам часу 14-ох днів, може ще остоїть ся правиця. Не робім сего, що було би на руку лівиці. Правиця була і так за слаба,щоби спинити знесене язикових.розіюряджень, она буде і нині за слаба, щоби дати нам добрий язико
вий закон. Ми не відступимо проте від обструк
циї, доки др. Кербер не дасть нам» дорогою роз
поряджень ческу впутрішну урядову мову. На за кон пождемо. Ми чуємо ся на силах. Ми змусимо Кербера і лівицю до уетупств. Наколи правиця нас відступить, то сама попаде під нїмецке в е р ховодство.
Др. К р а м а ж сказав: Я був давнїйше сам проти обструкциї, нині бачу, що она в Австрії!
конечна. Ми-ж уступали безнастанно Німцям, але удар Клярого був за тяжкий. Ми не легко
духи. Ми обчислили докладно наслідки обструк
ції!. Ми просили цілий піврік: верніть нам наші права до 8. мая. А що зробила більшість для нас ? Нічого. В сій хзили не можемо показати
ся слабими, бо зрадили би нашу сьвяту справу.
Весь крап каже нам обструовати. Ми не відсту
пимо від обструкциї, хоч би через те навіть правиця розбила ся. О одно вас лише прошу.
Наколи маємо розійти ся, то розійдїм ся в ми
рі. Може колись опять сполучимо ся? Тепер годі! Нк по 14 днях ситуацію не змінить ся, то даємо вам повну свободу в дальшій акциї.
З сих річнії ческих послів зможуть собі читателі зложити вірний образ ситуа
ція, яка зложила
с яв теперішній хвилі:
Р о з в я з к а ц іл о г о п и т а н я не л е ж и т ь вже в р у к а х п р а в и ц і, а в р у к а х ира- в и т е л ь с т в а і к о р о н и . Чехи не відсту
плять від обструкциї, доки др. Кербер не зважить ся на рішучий крок, щоби Чехам привернути внутрішну ческу урядову мову в чисто-ческих областях д о р о г о ю ц їс а р -
С К О І ’ О
ро з по р я дж е н я. Зробить се др.
Кербер, то ситуация виклярує ся і парла
ментарна машина рушить з місця. Не буде сего, то Чехи не допустять до ухваленя провізорні буджетової, а тим меньше пів- мілїярдової інвестицийної суми для поро- жних кас державних. Чотирнацять днів ді
лить нас проте від п е р ш о ї кризи.
Що стане ся по 8. червня? — се на разі меньшої ваги. Парлнмент може ще зібрати ся і веґетувати до 25. червня. Але по сім дні а і е а )ас1 а е г ії. Чи др. Кер
бер відрочить відтак заеїданя до осени, чи розняже • парлнмент, чи гам уступить? — покаже будучність. Справа заострила ся до крайності! — ч ас д їл а т и .
Д о п и с ь.
III.
(Справа Федора Боцвінко V. Рокіщук-Джоґлюк з Ясенова горішного).
(Далі).
Коли ми були послїдний раз у Віднн, я, Семен Палїйчук і Федір Кумлик, були ми у мі
ністра Єнджейовича, а він нас післав до ксьон-
27
Г Е Н Р И К ІБ З Е Н .
Як ми мертві воскреснемо.
(Далі).
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Ненавиділа? Мене?
ІРЕНА знов пристрастно.
Іак , тебе, — артиста, що взяв так безжур
но, не надумуючи ся, тіло з горячою кровю, мо
лоде людське житє, вирвав із нього душу, то
му лише, що з того мав вийти твір штуки.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
І я мушу від т е б е слухати сього — ? Чиж ти не брала участи в моїй роботі з горячим, сьвятим запалом? У тій роботі, до якої ми йшли що раня як на молебень.
ІРЕНА холодно, я к передше.
Скажу тобі щось, Арнольде.
ПРОФЕСОР РУБЕК Щ о?
ІРЕНА.
Я не любила ніколи твоєї штуки, заки пі-
; знала тебе. — І потім також ні.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
А артиста, Ірено.
ІРЕНА.
Артиста ненавиджу.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Артиста в мені також ?
. ІРЕНА.
Як-раз того. Коли
я
стояла перед тобою цілком розгорнена, ненавиділа я тебе, Арнольде.ПРОФЕСОР РУБЕК, сильно.
Ні, Ірено! Се брехня!
ІРЕНА.
Я ненавиділа тебе за те, що ти міг бути таким незворушеним. —
ПРОФЕСОР РУБЕК.
сьмівть ся.
Незворушеним? Так думаєш?
ІРЕНА.
— або бодай міг так побороти себе. І тому,
що ти був артистом, лише артистом — не чо
ловіком!
Говорить теплим, сердечним тоном.
Але статую з ховської, живої глини, лю
била я, — в міру того, як із тої сирої, безфо- ремної маси вилонювала ся повна духа людська дитина, — бо с е був н а ш твір, н а ш а дитина.
Моя і твоя.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
пригноблений.
І була нею під кождим зглядом.
ІРЕНА.
Бачиш, Арнольде, ізза тої дитини відбула я сю довгу подорож.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
слухав нараз уважно.
Ізза тої марморної статуї?
ІРЕНА.
Називай її, як хочеш. Я кличу її нашою дитиною.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
неспокійно.
І тепер хочеш бачити її? Скінчену? В «хо
лоднім» марморі, як ти все казала?
живо. •
4
2 д за (пастора І. П.), аби нам написав письмо і аби
відай щось нам дав, споміг з їх каси. Він нам не писав нічого, іно відослав нас до якогось ксьондза лютого, якогось Стрийовского (Стоя- ловский, І. П.), а сей сказав нам: Він (пастор) вас пусто до мене післав, бо се до мене не на
лежить, він має навіть касу, аби таких людий.
як ви, спомагав. Так ми пусто виходили з Ві
дня, бо хотя нам мінїстер бнджейович обіцяв, що зробить нам право в Ж абю, то доси за се якось се не чути.
Семен Палїйчук є то 78-лїтний гуцул, к о трий кількома наворотами, яко Тігоіег без Озіепз у війні «нюхав порох*, перед котрим всякі А- брамки, Іцки, Мордки і др. уміють викрутитись як усюда так і в Косівщинї. Другі покривдже
ні гуцули, Федір Кумлик і Федір Воцвінко, бу
ли і суть людьми дуже порядними, як сьвід- чать їх сьвідоцтва від урядів, парохіяльного і громадского. Через те тим иоганїйшою показує ся виряджена їм кривда.
В оновіданю всіх трех гуцулів тагнесь як червона нитка згадка за «сендзьо-ад’юнкта Око- мана*. Тим ад’юнктом ц. к. суду пов. в Коссові був п. Лбхеґ КоЬтапп, тепер радник ц. к. суду краєвого в Самборі. Вину або невинність того
•судиї могли би виказати лише ревізиї тих про
цесів, для того я від себе не берусь судити сеї справи, але замітити мушу, що коли сей пан був начальником суду пов. в Кутах, я прийшов до него в одній дуже важній справі, посередно мусів відноситись до Єго Ексц. п. Президента суду кр. у Львові. Не хочу п. Команови робити докору із сего, що від коли він иішов до Сам- бора, гуцули з єго відходу дуже раді «як сьвіті перелетіли хату* (читай пов. судовий Кути) ка
жуть. Коли п. Коман прийшов був на начальни
ка судового в Кутах, підняв ся він якоїсь, дру
гим незрозумілої, а для мене загадочної, опіки над чоловіком, котрий на се цілковито не за- слугував, що и. Коман лучше від мене знав, — і тим напровадив на себе, може і незаслужено, негодованє всіх, а гуцулів многих скалічив тим до живого.
Ті пявки, котрі «клепали поки тепле* зали
шили тепер своє ремесло переважно, бо, як кажуть гуцули, «нема і десятого паю тих на- пастий, що були давнїйше*, а взялись за другу
«шпекуляцию*. Коли гуцул до такої пявки прийде за зерном на хліб і жадає кредиту на короткий час, бо, «або вода отворить ся« (кри
га піде і можна буде дерево сплавлювати), «або в луплїнз возму та ти за короткий час подам гроші за хліб*, то жид притворює ся гуцулови приятелем. «Бог знає, як то буде, чи будеш ма
ти яку роботу або ні, а я тобі попіжду на гро
ші рік тай даш мені' лише 8 зр. за корець хліба*.
Корець кукурузів платило ся тепер 4'50 зр.!! — Чиж не знаєш, що вона находить ся у якімсь великім музею ?
ІРЕНА.
Я чула про се.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
А музеї були тобі все осоружні. Ти нази
вала їх гробами. —
ІРЕНА.
Я хочу навідати ся до того місця, де по
хоронено мою душу і дитину моєї душі.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
збентежений і затрівожений.
Ти не сьмієш бачити сього твору ніколи!
Чуєш, Ірено. Молю тебе — ! Ніколи, ніколи!
ІРЕНА.
Думаєш може, що я умерла би тоді ще раз ?
ПРОФЕСОР РУБЕК.
ломить руки.
Сам не знаю, що думаю. — Але якж е-ж я міг догадувати ся, що ти нривяжеш ся так сильно до сього твору? Коли ти покинула мене
— заки він був іще викінчений?
ІРЕНА.
Він б у в викінчений. Тому я могла відійти спокійно — і лишити тебе самого.
(Далі буде).
Чомуж пявки такі приятельскі роблять ся? бо сподіють ся до того часу иромоциї теперішного начальника суду в Кутах, пана Раставецкого,
«Щ атоуеаіиг*, але відай минули вже безпоротно йіе зеЬбпеп Таде уоп Агаїуиег — і для кутских жидів.
Приступаю тепер до справи тих трех гу
цулів.
Палїйчук Семен в своїм оповіданю жалу- єсь, що судия н. Коман гіе хотів переслухати трех єго сьвідків, Івана Кислюка, Петра Палїй- чука і Леся Бадуляка, котрі були присутні, як він жидови наймав царинку на 20 років. Коли се правда, то похиблено, хоть .би в тім припу- щеню, що Семен Палїйчук міг пізнїйше наймле- ний жидови ґрунт спродати, а сему С. Палїйчук перечить — і в прочім подає, що сьвідки, на котрих так напевно покликувалась противна сторона, зізнали під присягою, «що вони несьві- домі, аби С. Палїйчук продав ґрунт*. В часі хо- роби С. Палїйчука мав бути зроблений контракт купна з чоловіком підставленим, я к вносити мо
жу з нотатки, на якімсь рубрум до Іпзііхтіпізіегіит з 26/5 1891 (рубрум відай роботи Купчанка), де оловцем, здаєсь закитів суду в Коссові, зазна
чено : иЬ. 2154—3462/2, 3463, 3464/2, 3466/1 і іпце В. АЬгаЬат йсЬііззеї «есііе ргоіокоіи йосЬо- (ігеїі паЬуІ рагееіе ро\уу/зге АЬгаЬ. 8сЬ. ой 8е- те п а Раїцсхика копіг. кирпа х г. 1875. Хотя би сей контракт продажи був списаний і у нотара, то і ту не виключений підступ хитрого. Кон
тракти нотарияльні, так важні, а списують ся дуже легкодушно. Нотар зізнає в акті, що N. ЇФ і другий N. N.. звичайно єго сусіди, озоЬізсіе єму знані, розипайсху 1і т і Іоізатозс N. N. §бга]а-.
а сї сьвідки в більшій части по перший раз в жи- тю бачуть того §ога1а. Якаж спійність такого акту ? На мою гадку найлучше би було, коли би такий Гуцул продаючи ґрунт мав «^езвозжездке*
посьвідченє з урядів, парохіяльного і громад.;
що він повнолїтний, власновільний, а до того не з марнотратства а з конечної потреби про
дає то а то поле. Тим би запобіглось не одному надужитю. З такої власне причини, як покажу на иньшім місци, були поляні і підпалені акта судові в Кутах. І чув я, і з власного досьвіду знаю, сторона купивша пай у малолїтного, ж ер
твувала красні гроші за «приписане* (прибіль
шене бракуючих до повнолїтности років), а не звер
тали би ся з подібним жаданєм, коли би була посьвідка від уряду парохіяльного. Так само не обезпечує перед жидівскими штучками списа
ний контракт у адвоката, а в суді легалізова
ний. Вкоротцї має розігрались подібна справа в суді.
Палїйчук Семен жалуєсь в своїм оповіданю, що судия при заложешо книг ґрунтових, не хо
тів поле, котре він жидови на роки виаренду- вав, затягнути на него, а лише на жида. Се не тілько мало місце у того гуцула, але і у дру
гих — і було тяжким, хоть законним, покрив- дженєм гуцулів. Вправдї був час реклямацийний, але я можу забезпечити, що ледвн 250/0 гуцулів схіснували з часу реклямацийного, иі йосеї справа Семена Палїйчука. Але поминаю сю спра
ву, бо може жид виказавсь контрактом купна.
Та бо той гуцул позбувсь, здаєсь, в той самий спосіб полонини, як догадуватись можна з єго дальшого оповіданя. Межи гуцулами до часу за- ложеня книг ґрунтових вдомашнивсь, нігде мо
же в Галичині не практикований спосіб,! винай- мати поле або полонину на «девєности* (90) років. На тій підставі звичайно вписувано, — бо робота часом мусїла «іти на фунти*, скоро домагано ся денної роботи — перероблених 600 парцель, — особливо з так тяж ко орієнтуючими ся на мапах гуцулами, до книг ґрунтових вла
стителя уживаючого, позіставляючп дійсному властителеви право реклямациі. Скілько утя
жливих процесів з сеї причини повстало, могли би акта судові сказати. А виминено би се, коли би закладаючі книги ґрунтові судиї були втягну
ли до книг ґрунтових властителями дійсних вла
стителів, а не арендаторів. В моїм приході пов
стали два процеси з сеї причини, а один з них уже закінчив ся некористно для властителя! Я не правник, тож і не берусь рішати сеї справи, але думяю, що по божому розсуджу справу, ко
ли скажу: у Сім случаю Семен Палїйчук пови
нен бути властптетем, а жид вірителем, а не властителем полонини — за позичені 350 зр.,
за котрі жид щорічно бере чистого доходу 124 зр., а кромі того взяв за ліс 800 зр.!
Палїйчук Семен мусів бути дбалим госпо
дарем, бож з єго судових паперів, які під рукою маю, бачу, що не залягав з податками, як зви
чайно марнотратні робять, тож ходило лише о знищене гуцула, як опісля скажу.
(Далі буде).
Парляментарні справи.
Австрийский парламент можна тепер при
рівняти до самоходу, який дручком обструкциї піднято до гори: колеса обертають ся, але віз не рушить ся з місця. В суботу читано і чита
но ческі петициї, доки в сали пе стало комплє- ту і президент замкнув засїданє. Про слідуюче засїданє оповістить ся послів в письменній до
розі. Не стане ся се скорше, як 8. червня, бо первісний речинець 6. червня пересунено тому, що нольскі посли удають ся в комплєтї на тор
жество 500-лїтного ювидея краківского унївер- ситета, яке відбуде ся дня 7. червня.
Віденьскі дневники доносять, що президент міністрів має вже в руках уповажненє до роз- вязаня палати, коли на слідуючих засїданях об- струкция далї унеможливить продуктивну пра
цю в парламенті. Наступило би зе зараз по скін
ченні нарад спільних делеґаций.
Сей невідрадиий гороскоп, осьвітлює блиск надії, який вийшов з-засїданя екзекутивного ко
мітету правиці'. Всі сторонництва правиці взяли участь в сім засіданні, та всі зазначили потре
бу і вагу дальшого істнованя союза тепері- шної правиці. Мимо тактичних ріжниць, які заходять між Чехами, що пруть до обструкциї, а рештою правиці', яка противна сему, гадка са
мооборони против напору нїмецкої лівиці злу
чила всї сторонництва правиці тїснїйшим узлом.
Проворно і витревало здобувала лівиця для се
бе етапи своїх успіхів. Першим таким етаном було знесене язикових законів, другий мало що вже не здійснив ся, а се було би розбите теие- рішної правиці', а вже тоді послідний стан, пар- тийне панованє лївицї, прийшов би сам собою на чергу.
Отже сему небезпеченьству запобігло но- слїдне засїданє виконуючого комітету правиці'.
Правиця пізнала своє небезпечне положене і злучила ся знов у велику, державну иартию.
Тепер розходить ся лише о винайдене можли
вості! для Чехів, щоби відступили від обструк
циї', яку розпочали против совісного свого пере
конана під натиском збурених, патріотичних чувств, та за проводом загорілих елементів. Сеї дороги буде правиця шукати в злуцї з прави- тельством і при добрій воли з обох сторін най
де єі невдовзі. А з сим вертає заразом і надія на ноконанє парламентарного і державного не- ресиленя.
В нїмсцкім пар.іяментї вибухнула обструк- ция з нагоди «Іех Гайнце», проекту на допов
нене карного закони в цїли положена границі необичайним і деморалїзуючим впливам порно- ґрафії в слові, в штуці і на сцені. Проект сей внесло центрум, католицке сторонництво, а ви
ступили против него социялїсти враз з посту
повцями, розвинувши широку аґітацию між уче
ними, артистами та в прихильній собі прасї.
В самім же парламенті лівиця, хоть чисельно творить заледви четвертину парламенту, веде обструкцпю тим, що до проекту вносить незчи
сленні, додаткові внесеня, жадаючи, як звичай
но, — поіменних голосовань.
Так отже маловажна, здавало би ся спра
ва, якій надано з розмислу інтенциї зневолена свободи слова і гадки в прасї і творах штуки, стала притокою здержаня парляментарної праці'.
Б італіискім парламенті діє ся ще гірше, Там повстала обструкцая против нового реґуля- міну палати. Обструкціоністи закндують прези
дії!, що новий реґулямін ухвалила підступом і нелегально, та не хочуть єго признати обовязу- ючпм. І орячпй італїйский темперамент не пе
ребирає в средствах;. Збували ся там сцени та
кі, яких ми були дожили свого часу у Відни, коли то Вольф був героєм дня. Вкінци не було иньшої ради, як замкнути парламент.
Цікавою є ся обставина, що у всіх трех державах тридержавного союза парламентаризм піупадає.^Заступництво народів не осягає своєд
з цїли, стає просто неможливим. Парламентар
ну засаду признають поваги більшости, по
борюють невдоволені меньшости всїми хотьби пів - легальними средствами. Натомість, не ставлять жадної другої підстави правліня і до абсолютизму не тужить ніхто, а прав- лїнє меньшости против волі більшости також неможливе. Повстає блудне колесо, з якого можна хиба найти вихід в докладнім реґуляміні парламенту, який би поставив границю самово- лї поодиноких Груп і одиниць. Але потреба та
кої реформи мусить стати признаною всіма, а обструкциї мусять виречи ся раз на завсїгди всї заступники народів, коли конституцийний устрій держави справді має приносити користи для неї. Переживаємо часи ферментованя сеї засади, яка скорше чи пізвїйше з сего заколоту мусить станути ясно і непохитно.
Н О В и н к и
— Візитация Преосьвященого Епискона Шеп- тицкого на Буковині'. Дня 16. мая 1900 прибув Вла
дика на візитацию до Раранча в супроводі о.
крил. Костецкого та Вп. и. др. Вірфля старости.
Вже від сїльскої границі очікувала численна бандерия кінна, та провадила Владику до села.
Перед селом була устроєна величава триюм- ф альна брама, де множество народа очікувало Владики. Тут витала єго старшина гром адскана чолі з начальником п. Красовским хлїбом-сілею
«о рускому звичаю, також витали жиди з той- рою. На брамі ожидали сьвященики о. Федик, о. Лабіїі і о. Гелюк з Заболотовя з нроцесиєю, і ту церковне брацтво передало Владиці вели
чезні колачі і сіль. Молодїж шкільна під прово
дом своїх учителів зробила перед школою шпа
лі р і сьпівала кантату «Без Бога ані до порога»
Воробкевича, котру научив їх красно сьпівати учитель п. Руснак. Від брами йшов Владика
•один кільометер пішки до церкви помежн шпа- лїрами, які зробив нарід. На церковних дверах витав Владику місцевий парох о. Федик красною промовою, передаючи єму ключі церкви. Коло красного престола відправив Владика в церкві св. молебен, вийшов на двері тримати проповідь народови, котрий в церкві не міг помістити ся, і говорив цілу годину так милозвучно, іцо й ма
ла дитина могла єго порозуміти. Потім люди межи собою говорили: «Такого слова Божого такої науки ми ще, від коли родили ся, не чули, аби хто говорив. В к ін ц і катехизував ш к о л яр ів і роздавав їм св. образки там едалнкн По церкві удав ся Владика до пароха переглядати книги урядові, звідтам посїтив школу, де витив єго директор п. Ярошиньский. На запросини н. діди
ча др. Стефановича пішов Владика до двора на обід. По полуднії о 5. год. від'їхав Владика до ЇІогорилівкн на візитацию, оставивши дуже ми
ле вражінє і любов в публицї. — Люди говорять між собою: «Хто лиш видить погляд сего Вла
дики, мусить єго полюбити, бо він має щось
•притягаючого до себе». (5<х „Буковиною")
— З Перемишля пишуть нам: В Перемінили дня 18. мая с. р. відправив ВГІреосв. Ен. К. Чехович в сослужешо цілої капітули торжествепне поми
нальне богослуженє за упокій душі бл. п. Ми
трополита Юлїяна Куіловского з панахидою, на котрих то богослуженях були присутні школи і представителї властий».
— Повітове народне віче відбуде ся в Чорт- кові дня 7. н. ст. червня с. р. т. є. в четвер по Велених сьвятах. Програма віча є ось така: 1) о год. 10. Служба Божа в місцевій церкві; 2) о год. 11. віче. По вибраню ирезидиї наступить виголошене рефератів: політичного, економічно
го і культурного. При кождім рефераті підда
дуть ся до ухвали відповідні резолюцій, над котрими відбуде ся основна дискусия. — У ча
сники віча мають право ставляти внесеня са
мостійні.
— Шкільна рада краєва затвердила вибір 6.
Володимира Лотоцкого катехитом 3-клясової ви- дїлової школи мужескої, злученої з 4-клясовою, людовою школою в Бучачи.
— Адмінїстрация Богословского Вістника» по
відомлює, що позаяк перші два випуски були печатані в більшім числі примірників, то баж а
ючі преяумерувати сю часописе, можуть єще тепер надсилати передплату. Третиіі випуск бу
де нечатати ся в числі' переплатників і розішле ся в перших днях липця.
— П Николай Карєєв, росийский історик і про
фесор університету в Петербурзі підчас свого побуту у Львові загостив в суботу 19. с. м.
о 8. год.' вечером до товариства «Академічна Громада», де перебув на розмові майже цілу го
дину. Опісля удали ся всі члени товариства зі своїм гостем на спільну вечеру.
— З Тернополя пишуть: На ночачку грудня минулого року запросив виділ філіі «І уского товариства педагогічного» всі тутешні пані на засїданє, на якім порішено учити через цілу зи
му кождого будного дпя міщаньскі дівчата ши-
тя, крою, вишнваня і т. и. жіночих робіт. Заві
дувати сею справою підняла ся ласкаво п. Ви- тошиньска Олимпія, а в удїлюваию науки взяли участь Вп. п а н і: Вашкевичева, Витошиньска, Громницка, Ґутковска, Домбровицка, Дубицка, Левицка, Пігутова і Тененбавмова. На ту науку приходили переважно старші дівчата, числом 7 — 30 ; радо користали они з всяких поучень, а найбільше інтересували ся поясненими п. Домбро- внцкої, що учила крою. По науці відчитувано їм де-що цікавого, пр. перечитано «Лиса Мики
ту» і байки Франка п. заг. : «Коли ще зьвіри говорили», а також обговорювано ціну і роди уживаних при шитю материялів.
— Похорони Анастазиї Войтуневої і Юстини Сорочанки відбули ся вчера пополудни при не
звичайнім здвизї народа. 'Цілу Пекарску улицю наповнили товпи львівских міщан, немовби від
бував ся який великий празник. Коли винесено дві домовині, на очах присутних заблищали сльози і роздались наріканя на убійника Бекер- ского. Полїция ледви була в силі запобічи не
щастям при такій великій глотї.
— З судової салі'. Нині ставав перед трибуна
лом присяжних судиїв 19-лїтннй Пасерба, обжа- лований о рабунок, якого допустив ся в лютім с. р. на п. 10. Фрідріховій забираючи їй сило
міць льорнетку вартості! 8 корон. На перше го
ловне питане поставлене присяжним судиям, чи Пасерба винене, що в лютім с.р.зрабував льор
нетку від п. 10. Фрідріхової вартости 8 короп, відповіли они більшостию голосів »так«, на підставі чого трибунав засудив Пасербу на один рік тяж кої вязницї.
— Мужицкий страйк на Поділю обняв також село Пенівцї. З інїциятпви ґр. Михайла Баворов- ского відбув ся в Гермаківцї з’їзд властителів і державників охрестних дібр. Ухвалено неба
вом скликати друге зібране, на яке завізвуть також делегатів громад, обнятих страйком в цї
ли полагодженя робітничої змови. Коли делега
ти заґварантують супокій, властителі будуть старати ся о вицофанє війска із страйкуючих громад.
— Поворот з Бразилії. В половині лютого с. р.
виеміґрувала була із скалатского повіта числен
на партпя селян до Парани, а межи иньшшш Мартин Милий, господар з Остапя, з родиною зложеною з шести душ. Милий продав був ціле своє майно, обістє і три морги поля за 1800 ко
рон Другий емігрант, Андрух Гуцуляк із Старо- мііципи, виїхав за море з родиною із 8 душ, продавши своє обійстє і ґрунт за 3.000 корон.
Дня 14. с. м. вернули оба назад до Галичини, наблукавши ся цілих три місяці' по лісах та сте
пах Парани, але вернули голі і босі, без сотика.
Розповідають, що наші емігранти дістають в Бразилії' що правда досить ґрунту, але неуро- жайного та зарослого лїсом, котрий треба пали
ти та корчувати, аби можна на нїм садити ку- курузу. Зарібку нема; щоби якийсь гріш зароби
ти, треба кількадесять миль ходити.
— Страйк трамваєвої прислуги в Берлині ви
бухнув в суботу. Візники і кондуктори електрич
ного трамваю жадають 9-годинного часу праці та платні від 100 -1 5 0 марок місячно. Дирекция згоджує ся на пересічно 10-годинний час та 90—130 марок платні'. Товариство електричного трамваю в Берлині держить у службі 4.700 віз
ників та кондукторів і 2 400 лгодий до чищеня возів. З сего числа приступило відразу 5.000 людий до страйку. Дирекция хотіла удержати в руху комунїкацию і навіть висші урядники самі ставали до корби, однак се не було вис
тарчаючим для берлиньского руху уличного. До того прийшли ще ріжні иньші перепони. Страй
куючі ограничали сй лише на словній лайці су- против кондукторів, або внкликуваню бучі у трамваю, до якого всідали гуртом. Але публикй сама взяла сторону трамваєвої прислуги і зач а
ла торощитн вікна, перерізувати посторонки при кінних трамваях та затарасовуючи цілими юр
бами шлях трамваєвий, спиняти рух. Вози за чали наїздити один на одного, а навіть зайшов случай переїхана одного чоловіка. Вкінци ексце
си дійшли до того, що витручено трамваєвий віз з шин, та поставлено єго поперек шляху.
Дневна страта трамваєвого товариства досягає 50—600 тисяч, а надто грозить єму конвенціо
нальна кара за здержанє комунїкациї, в висоті 100.000 марок за кождий день. Вечером в субо
ту рух трамваєвий устав зовсім. Вчера, як доно
сять телеграми, рух відбував ся на всіх лініях, хотяй не з достаточним числом возів. Страйк триває дальше, а супокій нігде не нарушений.
— Убійство в Хойницях. Онодї відбула ся не
сподівано друга ревізия у Лєві-ого, а вислїд єї держать в тайні. — Доказано, що Вінтер пополу
дні! сего самого дня, коли єго убито, вислав Лє- ві-ому через одного огородника китицю цьвітів.
З сего виходило би, що в день своєї смерти був Вінтер у Лєві-ого, хотяй він сему перечить.
Ж идівский купець Тух.ієр дав огородникови пів
тора тисяча марок, щ оби‘мовчав, а в наслідок сего важний причинок до вияснена справи дій
шов так пізно до відомосіи властий. Про сей ф акт довідав ся суд иосередно через якусь дів
чину, якій звірив ся хлопець огородника, що
відносив китицю Вінтерови до мешканя Лєві-ого.
Коли хлопець віддав Вінтерови цьвіти, був прн- сутний також син Лєві-ого, Морщ. — Дозорець вязницї в Хойницях перехопив у Ізраельского картонку, що кидає ярке сьвітло на крутійство жидів. Ізраельский не згодив ся на вязничнй харч, та заж адав, щоби єму з дому приносили кошерні страви. Але онодї з одної кошерної картофлї, яку вже мав Ізраельский в устах, ви
тяг він поспішно картонку. Та на щастє спосте
ріг се сторож і вирвав збиток паперу з рук жида.
На ній було написане, щоби Ізраельский вимі
няв одну особу, від котрої одержав голову Він- тера. Назвиско сеї особи, усмотреної жидами на жертву, що має приняти на себе цілу вину, зна
ють власти, але поки - що держать єго в тайні.
— Заворушена в Перзиї. Подорож нерского шаха до Европи викликала неспокій межи насе- ленєм столиці Терегану. Перзи є пересьвідчені, що в наслідок иодорожи їх шаха, збільшить ся вплив Росиї на перску політику, а навіть є тої гадки, що незавимість цілої держави є задро- жена зі сторони північного велита. В Тегерані появили ся тисячні відозви, на мурах порозлі
плювано афіши з візванєм до шаха, щоби сей- час вернув з иодорожи, бо в противнім разі скинуть єго з престола. У відповідь на се шах скріпив війсковий Гарнізон в Тегерані і поїхав безжурно до Европи.
— Потрійне убійство. В селі Пристайня коло Ченстохови підпалили в ночи якісь злочинці жидівский дім, а під двері підложили тяж кі ко
лоди, щоби ніхто не міг спасти ся від смерти.
Те саме зробили також в сусіднім домі. Коли огонь обхопив оба доми, позбігали ся сусіди на поміч, а між ними прибув також місцевий со- трудник Ш арецкий і муж сестри пароха, п. Плю- цїньский. Злочинці користаючи з замішаня, яке счинило ся в селі, впали на приходство в цїли рабунку і убили там троє людий: Плюцїньского жену і доньку і старенького пароха, Курха. У- бійники розбили скриню, але не вспіли нічого з собою забрати, бо надійшли кс. Ш арецкий і ГІлюцїньский. Власти ведуть енерґічне слідство, але доси не прихватнли злочинців, що .утїкли за границю.
Посмертна І оповістка.
— 0 Щастний Саламон, парох в Комирниках коло Боринї, упокоїв ся дня 18. мая в 78 році житя, а в 41 сьвященьства. В. є. п.1
Т е л е ґ р а м и.
Відень, 21. мая. Намісник Чехії ґр. Куден- гове прибув сюди з Праги.
Відень, 21. мая. Прибув сюди з Тривогу великий князь Николай Нпколаєвич. На двірци полудневої зелїзницї привитав єго росийский амбасадор на чолї персонали) амбасади.
Відень, 21. мая. Виконуючий комітет ч е сних послів до державної ради і краєвого сойму збере ся завтра у вівторок в Празі.
Будапешт, 21. мая. На засїданю комісиї для заграничних справ угорскої делєґациї, після дов
шої дискусиї, ухвалено признане і довірє міні
строві! заграничних справ ґр. Ґолуховскому, а також признане австро-угорскому амбасадорови в Парижі! ґр. Волькенштайнови за єго стараня коло уряджень австро-угорского відділу на па- рискій виставі.
/Іьондон, 21. мая. Хотяй міністерство війни ще не одержало потверджена освободженя Ма- фекінґу, то всї приватні депеши і бюра потвер- джають сю вістку. В Льондонї панує небувалий ентузиязм. Улицї прикрашені лїсом хоругов, в церквах відсьпівано «Те Неиш», повозки при
строєні, ілюмінация міста величава.
Претория, 21. мая. Президент Кріґер пові
домляє заграничних конзулів, що в виду того, що запала ухвала боронити Иоганесбурґ, він не бере жадної відвічальности за житє і майно заграничних горожан, Кріґер нредложнв Роберт- сови виміну полонників.
Льон дон, 21. мая. З Кронштаду доносять:
Генерал Боерів Девет повідомив анґлїйску ко- менду, що під певними услівями він готов під
дати ся враз з цілим своїм війском. Здаєть ся, що наступить порозумінє що-до условій.
Новий Йорк, 21. мая. Дневнпк Негаїй доно
сить з Лявренцо, що трансвальске правитель- ство рішило повідомити урядово Генерала Ро- бертса, що домагає ся здержаня неприятельских кроків та запевнена безнеченьства для жовня- рів-Боерів з Наталю та з Кольонїй.
