Ч. 45 . Львів, пятниця, дня 25. лютого (10. марця) 1905. Річник IX.
Передплата
п «РУСЛАН А< виносить:
в Австриї:
п цілий рік . . 20 кор
■ж пів року . . 10 кор на чвертфроку . . £ кор.
вж місяць . . Г70 кор
За границею.
Е» ЦІЛИЙ рік . . 16 руб.ІЇВ або 36 франків за пів року . . 8- рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости : віри не возьмеш,
•о руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвяі О О Із гол. пополудня.
Редакцкя, адмінїстрация і експеднцнн «Руслана» під ч. 1.
пл.ДзмбаовскогоіХоруніцинн'.Екс- педшіия місн/ва в Агевциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лпше на імнег'рдне застережене. — Рекламацій неопечагані вільні від іінрга. — Оголошеня зви
чайні приймають ся но цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по З ) с. від стрічки.
Цім проба полагоя угорского перешена.
(X) Угорске пересиленє, витворене останними сеймовими виборами, війіпло в нову добу. Після послуханя Гр. Тіси у Відня, рішив ся монарх на нову пробу, а іменно постановив покликати шіснайцять угорских нарляментаристів з ріжних табо
рів політичних, щоби вислухати їх погля
дів і усунути ті небезпечності!, які неми
нучо виринуть, наколи довший час тривати муть запутані відносини в Угорщині. Полі
тична туча, якою можна вважати соймові вибори, підорвала чимало ті підвалини, на яких опертий є дотеперішній лад в Угор
щині, і захитала основами держави. Ті нові покликанії до монарха, котрі один дневник угорскої опозициї назвав злосливо полі
тичною вандрівкою народів, почали нову добу а завершили давну. Спершу стояла зєдинена опозйция на тім становищі, щоби міністерство було утворене зпоміж сеї 36- диненої опозициї з виключенєм лібераль
ного сторонництва, а тепер починає сей погляд що раз більше уступати на другий нлян. Показало ся із змагань ґр. Андра- шого, котрий яко ІЮІИО уе§іи8 мав задачу полагодити се пересиленє, що на тій основі не можна дійти до бажаної мети. Війскова програма, яку з таким завзятєм ставили независимцї для нового міністерства, пока
зала ся неможливою супроти становища корони, бо навіть війскова програма т. зв.
девятки, що змагає до постегіенної нацио- налїзациї (властиво мадяризациї) угорскої армії, не дасть ся в сій хвилі вповні пе
ревести. Нові війскові домаганя викликали би ненеречно серед армії новий заколот, а в тій хвилі годі навіть предвидїти, до якого розладу могло би довести прави- тельство, котре обняло би керму угорскої держави з такою новою програмою війско- вою, що розогнила би лише політичні при
З чеського.
(VI. Зіазіпу: ПгоЬпе ктеїу).
Переклав Олег Віщий.
Молодий співак.
(Міасіу реуес/.
На липу столітню пташочок усів, і пісню привітаю у перве завів.
«Приношу з далека хрустальні пісні, о щастю іі любови,
о втісі й весні.»
Зна’ лина пісні ті, як довго стоїть, а прецінь знов пташці
похвалу шумить.
Щастє (Зіезіі).
Кілько Бог блага розсіяв
в сьвітї лиш з любви ко людем,
страсті! і відвернула бачність краю від ве
ликих економічних справ.
Навіть посеред сторонництва незани- симцїв між поважнїніііими єго членами починає остигати загорілість в напрямі в;й- скових домагань супроти тих трудностий, які виринули. Ми вже згадували про се, що такий Польонї накликує до уміркованя, радить відрочити сі війскові домаганя до слушного часу, а єго погляд є ненеречно поглядом значної частії независимої о сто
ронництва. Помалу пересунулася програма независимцїв на економічні справи, де єствуючі закони допускають певні домага
ня ревізнйні. Але ії на сїії точці зединена опозиция ще менше має спромоги витво
рити більшість, яка дала би певну підпору новому міністерству. Передовсім уже дисі- денти з ґр. Андрашим на чолі не є за економічним розділом. Так само противні сему людовцї. Отже, колиб лише сі два сторонництва відділили ся від зєдиненої опозициї в справі економічної окремішно- сти і самостійності! Угорщини, то вже опо
зиция не орудує більшостю і повинна в своїх забаї’ах смирити ся.
Зединена опозиция може мати за б е з
печену більшість лише з підмогою тих фракций, котрі стоять на основі угоди з 1867. р , так політичної як економічної, і длятого тим дивнїйпіим може видавати ся сей опір независимцїв проти всякої участи в міністерстві ліберального сторонництва.
Є се опір більше проти осіб, як проти за сад, бож коли независимцї можуть держа
ти ся разом з дисидентами, прихильниками угоди з 1867. р., то не можна сего опору проти лібералів бачити в їх прихильності!
для угоди з 1867. р. Але так само годі лібералів виключити від участи в міністер
стві задлятого, що они перепали при ви
борах, бо всеж їх сторонництво є ще до
волі численне. Вжеж нераз значно менші сторонництва узгляднювано при твореню
однак стілько людий, бідних, лишень терне бачить всюди.
На зьвіздах глядить той щастя, тамтоії в землю за ним ривсь;
оно-ж дома у куточку ним покинене там кравсь.
Бо дарма глядить той щастя, дарма чудні снує плини, для кого дрібонька квітка
шастєм — втіхою не стане.
Усьвячена любов (Розуесепа іаька).
Плакав наш Христос за другом, над котрого гріб прийшов, й люд, що видів сльози щирі,
мовив: «Глянь, що за любов!»
И виділи знов ученики,
що Госпбдь наш прослезивсь, як на місто непоправне
з жалем — болем Він дививсь.
Посьвятив слезою страсти нам Господь тут цьвітки дві:
нового міністерства. Але ліберали не по
требують того, щоби їх піддержувати в до- імаганях узглядненя в новім міністерстві, бо самі обставини їх піддержують. Зєдине- на коаліцію не уміла уложити такої про
грами, котра послужила би підвалиною для парламентарної більшості! і нового міні
стерства, отже само про себе виринає те
пер змаганє, щоби оглянути ся за ш ир
шою коалїциєю. Се насунуло отже гадку втягнути в комбінацию утвореня кабінету також лібералів і длятого між покликаними до монарха находять ся і члени сего сто
ронництва.
Нема вправдї найменшої певности, чи і така комбінация доведе до цїли, так са
мо як не удало ся утворити переходового міністерства, як не повело ся зложити мі
ністерства зп ом іж 'сам ої зєдиненої опови
т ії. Одначе монарх не вагав ся зробити ще й сю пробу, щоби вичерпати всі спо
соби. Ліберальне сторонництво, виключене спершу ґ р . ‘Андрашим, має нагоду висло
вити свої погляди, за котрими оно стояло мало що не сорок літ. Не дасть ся запе
речити, що за єі'о влади розвинула ся і скріпила Угорщина економічно і станула на певних підвалинах, а полишене сих підвалин може рівнатп ся скокові! в непро
глядну пропасть. Можна не згоджувати ся із сим сторс нництвом і єго поглядами, але бодай знаємо, чим оно є, а чим є зєдине- на опозиция, яка єї програма, все те є ще в мрацї будуччини. Наколиж монарх крім лібералів покликав також ґр. Апонього, Банфіого і нн., то вчинив се тому, щоби вислухати всіх тих, котрі яку небудь мали участь в політичнім розвитку Угорщини від 1867. Так отже ліберальне сторонни
цтво висунуло ся знов на видівню політи
чну і треба вижидати, чи дасть ся осягну
ти яка небудь спільна робота лібералів із зєдиненою опозициєю.
к вітчинї то цьвіт любови, й цьвіт любови дружньої.
Глиною ко сьвітлу.
ІНііпои к зу^Ии).
В земнім ЛОНІ КІЛЬЧИТЬ сїмя в тісноті і темноті,
важко глини тяжить бремя на тім юнім ще житті.
З трудом земську лама’ кору, но продершись з укритя, глянь, як буйно жене в гору
цьвіт і вонь під небеса.
Не журись, душе, що тутки скрита тобі Божа твар:
скрізь ту глину й тобі треба в Єго сьвітла пройти жар!
В и т р е в а й . (Ууігуеі).
Не вважай, що вмісто щастя все борба тебе гнете;
глянь ко небу, душе людська, як чарівно весна йде.
І
Боротьба, з грузиш » (туи|ін.імз«»),
(Відозва).
Піднимаючи сегодня в нашім краю прапор, так популярний як на Заході', не робимо сего спонукані бажанєм наслїдованя заграницї. Не підлягаємо новій *модї<. Даємо радше послух страшній мові подій, повазі чисел, з нашого власного краю черпаних.
В Галичині умирає щорічно з грузлавки около 45.000 людий т. є. 6‘7 на 1000 загалу на
селена, а пята чаеть загалу иомерших. Зпосеред країв австрийскої монархії лише Моравія вика
зує більшу смертність з грузлавки, як Галичина.
А що найсумнїйше, се подія постепенного зро
сту смертності! з грузлавки, стверджена непе- речно урядовими статистиками нашого краю з останних літ. А се діє ся сучасно із значним опадом числа жертв сеї недуги у наших сусідів західних.
IX. Зїзд лікарів і природописцїв в Кракові був першою орґанїзациєю, котра сі водії видо
була із скритки і витягнула з них конечний ви
сновок: пекучої потреби самопомочі! суспільної до бототьби з грузлавкою. Треба було кілька років, поки сей оклик живіише порушив загал.
Але в певній мірі викликав він чудо. Нечисленна се ще нині горстка, котра перше зєдинила ся під прапором боротьби з одним з найгрізнїйших ворогів людства. Небувалою є однак та одноду
шність, котра може вперше зєдиняє предста
вників усіх верств сусиільности ВСЯКИХ ісиові- д-гнь, народности, переконань, заводів. Отеє н а повняє нас вірою: віщує, що небавом тисячі стануть в наших рядах.
Способи боротьби вказує нам новочасна на
ука лїкарска. На начальнім місці серед них по
ставити треба л і ч н и ц і (санаторні) і то пере
довсім л ю д о в і , позаях поміж людом ся по
шесть людскости збирає найбогатше жниво.
Кліматично-диєтеТичне лїченє в санаториях о ціле небо перевисшає висліди всяких инших ме
тод. Досить сказати, що вилічене або рішучу довготривку поправу дають нині санаторні на 78—80% недужих на грузлавку.
Вже та обставина вистарчила, щоби ми на першім плянї діяльності! поставили б у д о в у л ю д о в и х л ї ч н и ц ь д л я г р у з л а в и н н и х . Справа введеня в житє першої такої лїчницї є вже в повній ході і сподїваємо ся, що дасть ся здійснити в найблизших роках. Крім убо гих хорих та лїчниця буде містити численну катеГорию незасібних, котрі доси не мають в краю нагоди до рационального лїченя.
Санаторна не вдоволяє ся лїченєм хорих.
відокремлене грузлавичних від останної суспіль- ности сповняє також знаменито ролю запобіжну;
а обзнакомляючи їх практично із засадами за
гальної гігієни, а особливо з поборюванєм гру
злавки, входить на поле дидактики. Сьвідомі
ваги своєї задачі, не хочемо однак в тім обсягу вдоволити ся дїланєм самих лїчниць.
Бажаємо і ичерпати всякі способи змагаючі до осьвідомленя загалу про небезпечність і поучене єго про зарадні способи, до впливу на власти й інституцнї, а в першій лінії школи, щоби своїм прикладом передували. Виклади, публїкациї, ві
дозви і миморияли будуть отже головним нашим оружєм на рівні з людовими лїчницями.
Очевидно, що така акция може лише тоді обіцюватн успіх, наколи боротьбу з грузлавкою всі признамо одною з найважнїйших задач су
спільно-народних, як її справедливо назвав не- стор наших лікарів, Барановский.
В тій думці ввели ми в житє Товариство, котре низькою річною вкладкою (6 корон) дає спромогу конечної участи найширших кругів.
До приступана в ряди сеї орґанїзациї взиваємо отже всіх, до котрих ся відозва дійде.
Пізно зачинаємо боротьбу, однак віримо, що не запізно. Від пособлюваня суспільності!, від єї найблагороднїйше зрозумілого патриотизму буде зависїти, чи увінчає ся побідою.
У Львові в лютім 1905
З Товариства для поборювана грузлавки.
Антін ґр . Водзїцкнй голова.
Проф. др. Антін Глюзїньскнй засупник голови.
Др. Едвард Стройновский Др. Евген ІІясецкий
скарбник справник
ІІроф. Ол. Барвіньский Проф. др. Ге.нр. Йордан Осип Гудец, Др. Едвард Лїлїон Др. Томи Янїшевский Др. Віктор ЛеТежнньский.
П р и м і т к а . Зголошеня і жертви принимае .скарбник : др. Едвард Стройновский, Львів, пло
ща Марийска 7.
Япаньско-росийска війна.
Початок кінця.
Хотяй єіце від 11 день лютуюча борба не порішена хотяй власні рапорти Куроиаткіна зву
чать єше супокійно і доносять про частинні V- сиіхи росийских відділів, то всеж таки мно
жать ся познаки, що велика оружна розправа під Мукденом закінчить ся новим погромом для Росиї. Росийским дневникам цензура позволяє висказувати ріжні сумніви що до вислїду борби та не черкає вже натяків про потребу заключе- ня мира. Голосно говорять про скоре уступленє Куроиаткіна, коли і в сій битві він нічого ин- шого не потрафить, як — цофнути ся. Тим способом приготовляє ся опінїю на нову йовову вість з поля битви. Що більше, япаньскі загони зі сходу і заходу підійшли так високо на пів
ніч, що Куропаткінови тепер вже ніяк не удасть ся цофнути зі свією головною силою на північ.
Остає тілько одна розпучлива борба. Однак на лихо всяка дисципліна в росийскім війску мала
| уступити. З Іркутска доносять, що 900 офіцирів і лікарів звернуло ся на письмі до Куроиаткіна з представленим, щоби розпочав переговори що що мира, бо дальша борба є безцільна з при
чини нездарности Генералів, недостачі провіянту і упадку духа серед армії. Вояки відказують послуху офіцирам, а скинувши з себе оружє, а навіть мундір утікають з рядів і з поля би
тви, — коби лиш найдальше від страшного во
рога. Так має представляти ся ситуация під Мукденом і в виду сего сю битву можна справ
ді вважати вже початком кінця. З Льондону доносять, що до третої росийскої ескадри ви
слано з Петербурга розказ здержати ся з їздою на Схід. Се відкликане вважають заповідню близьких мирових переговорія.
З поля битви.
З Токіо доносять до Бої-аі Апгеі^ег-а, що рапорти Куроиаткіна, немов би то удало ся єму відперти япаньскі атаки, викликали там велике здивоване. Яванці виконують свій плян з вели
кою прецизиєю і побідоносно посувають ся до Мукдену. Після відомостий, які надійшли з Ню- чвану, Япанцї находять ся тілько о 5 анґлїйскнх миль від Мукдену. Куропаткіи цофнув ся до
СВОГО
зелізничого поїзду. Росийске
ВІЙСКОцофає ся на цілій лїнїї|до Тіенлїну. До Вегііпег ТавЬІаМ-у доносять також, що страшна битва під Мукде
ном звертає ся на некористь Куроиаткіна, а на віть парискі дневники признають, що положене росийскої армії є критичне. — Кореспондент бюра Райтера з армії Курокого доносить під да
тою 8. с. м., що Росияии минулої ночи (с. є з втірка на середу) під ослоною темноти поки
нули цілу лінію над Ша і находять ся в повнім відвороті на північ. Япанцї посувають ся енер
гійно за ними. Перед в’дворотом Росияни спа
лили великі засоби провянту. Занятя Мукдену Яванцями очікують леда хвилі. — Медиолянь- ский Соггіеге сіеііа Зета заміщує телеграму свого кореспондента з табора ген. Оку, що борба на правім крилі вже рішена в користь Япанцїв. Ро
сияни утікають в найбільшім пополосї, кидають оружє та амуніцию і утікають. Росийскі війска вже не слухають вождів і команди Тілько
туті там малі відділи Росиян пробують ставити чоло напираючим нагально Яванцям.
Росийскі рапорти.
„Пєтєрбурскнй Лїсток-містить у надзвичайнім виданю вістку уіа Харбін, що япаньскі колюмни находять ся вже тілько на 5 верств від Мукде
ну. Місто находить ся під безнастанним огнем япаньскої артилєриї. В послїдних днях спав на Мукден дощ Гранатів, Богато дільниць стоїть в нолумінн. Війска Курокого зі сходу, а Ноґі-ого з заходу окружили Куроиаткіна. Полученє з Ле- нєвичем зовсім відтяте. — Сам Куропаткіи те
леграфує під д. 6. с. м.: Позициї над рікою Гун на полуднє і на північ від Яншінтун заатакува- В царства зими оборону
біси тучі шлють дарма:
сонце’ вступа' висше й висше, побідить в борбі весна.
Витревай, а з ясним небом і твої хмарки минуть:
слухай, вже на воскресення великодні дзвони чуть!
Л ї к.
(Ьек).
Яким ліком, душе дорогая, гіркую долю тут улїчити?
Гірке — солодким; но собі мусиш сама солодкий мід приладити.
Ось пчілкою злети, а з квітбчків ти пити будеш ліки ціннії:
з фялок розраду, з рожі знов радість, сьвяту-ж невинність з цьвітка лелії.
Но й висше, висше, на хрест злети знов там де вінець так Христа зцвитає:
той терн
нагоре усего сьвіта у собі ліки усі скриває.
Клевета злобних.
(Напа гіусЬ).
Щ о то злобних неустанно мою церков сьвяту лає.
й кілько бідних самолюбців вітчину ми зневажає.
Та з жаром єіце сьвятїйшим к’обом серце горитьмоє : на слова їх — добра слава
нехай стане клеветою.
Вірте, Божою є Церков, й ад дарма встає на н е ї:
ворогів же очи сліпить, слава вітчини моєї.
Господнє слово.
(81оуо
Рапе)
— Що є правда? — кликав Пилат гордий в нерішучості! важкій;
Правда-ж вічна перед ним стояла.
в величавости тихій.
— Розступайтесь мраки мессияньскі — кликав род Ізраіля;
а глянь, вже Мессії свому на Голгофтї хрест ставля.
Й так дарма той правди і спасеня' в розгоні шука палкім,
кому гордість не дасть їх узріти в слові І’осноднім живім!
До науки.
(Бїазіпу: 81ий уесІапП.
Сину, многі й красні науки сильним кличем тя манять, щоб до них прикласти руки,
й душу свою їм віддать.
Ти, що вчуєш кличі ті милі, в ясний храм знаня ввійди, і свої веснянії хвилі
красним знанням просьвіти!
К' тим однак дружкам із раю, що ти душу утончають,
передовсім поспішай — душу й серце їм віддай!
Ціна часу.
(За VI. 8ї!ак1п-им).
Глянь но сину, як то лине часу филя в дальну даль, не викупиш ніяк днини,
яку змарнувавсь — на жаль!
Сонце знова засияє
й дощик з хмарою прийде:
в вік однак вже не вертає час, що в вічніс+ь западе.
Горе, кому так без цїли
в багні часу гризнуть весла:
і
а
ли Нианцї, але їх відперто. Росийский
відділру
шив до Сінмінтін наперед і по завзятій борбі заняв місцевість коло Ташікіао (не Дашічао), яку однак неприятель відобрав, одержавши під
моги. Страти Нпанцїв є знатні. В околиці пути- лівских горбів здобуто єще 3 машинові пушки і взято, знов 20 Япанцїв до неволі. — Телеграма Куронаткіна з д. 7. с. м. доносить: Неприятель на правім березі ріки Гун атакував кілька разів наші становиска коло Ямінтун, однак єго від
перто. Усі завзяті япаньскі атаки на путилівскі і новгородскі горби, як також на Кандолїнден, відперто. Наш відділ коло Убенаиудза відпер не- ириятельский атак і здобув дві машинові гарма
ти. Коло 6. години неприятель перейшов до о- фензиви. Однак ми виконали контратак і здобу
ли єще 3 машинові пушки. На лівім крилі панує спокій. Неприятель насильно заатакував Юнан- тін і заняв дасть сеї місцевості!. Однак пізнйш е виперто єго.
ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ;. При змін: місяця про
с ім о наших Вп. Передплатників о скоре відновле
н і передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
Н о в и н и и.
— Календар. В н я т н и ц ю : руско-кат.: Тарасїя єн.; римо-кат.: 40 мучеників. — В с у б о т у : руско-кат.: Порфирия; рюмо-кат.: Константина.
Загальні збори Товариства св. Ап. Павла відбудуть ся завтра рано в духовній семінари!
Виділ просить львівских членів о численну участь. Початок точно о У. год.
— ,, Львівский Боян“ устроїв вчера в салі ■ На
родного Дому« дорічний концерт, на якім три точки програми виконав власним хором, а на прочі чотири точки зложили ся два ансамблі музично-вокальні і два смичкові квартети. З ви
їмком «весільних пісень» укладу Ів. Біликовско- го, а зібраних Т. Купчиньским, які вийшли не зовсім чисто в голосах, другі дві хоральні точки вивів >Боян« дуже гарно і складно. Головно
«колядки і щедрівки» Лисенка, відспівані на за
кінчене концерту мішаним хором, зиска- ли загальне признане всіх слухачів. Мужеский хор в композициї Ф. Колесси «На щедрий ве- чір« виявив поважну силу і красу мужеских го
лосів, яками тепер «Бонн» розпоряджає. Хорами управляв нроф. др. Копач і показав ся зовсім добрим і вправним діріґентом, якого би лише можна «Боянови» пожелати. В секстеті »Не по
лити» В. Рудника виступили звісні вже з ин- ших концертів такі знамениті співаки як п-ни А. Крушельницка і Ол. Ясеницка і п. М. Волошин та артист-віртуоз п. Ол. Бережницкий, пянїстка п-на Ол. Прокешівна і челїст п. Богд. Береж ниц
кий — секстет в такім дібранім складі мусів вдоволити кождого. Неменший аилявз зєднало собі сопранове сольо «Засни» укладу М. Во
лошина, виконане п-ною А. Крушельницкою змарнована кожда хвилька,
що тя висше не піднесла.
Могутна Діво!
(За ЙСазІп-им),
Мати Божа, глянь з вершин небесних на Вкраїни-Руси сьвіт,
як дїтий єї нещасних губить змий незгоди з давнпх літ.
Віру одну роскол розриває, гнів давнин давить любов, брат ненавистю пала’ на брата,
зве о пімсту Авля кров.
Но одна ще вязь злучить всіх може:
к’ Тобі се любов, Сьвята, Тобі, Ненько, всю свою надію
руський нарід ноклада'.
Глянь, карпатські гори, полонини, руські ниви і стени,
Твого Сина і Тебе, Єдина молять руськими слїзми!
Адську силу стоголову стерла чистая нога Твоя:
Діво Сильна, вбий, усильно молим, й Руси клятого змия!
Л ь в ів , лютий 1905.
в супроводі фортепяна, — а співачка при
неволена невмовкаючими оплесками в ід співала ще одну строфку народної пісні. Також композитор на домаганє иублики мусів появити ся на естраді. Вкінци. як висше згадано, вій- шли в програму два смичкові квартети, пере ділені иншою точкою. Душею їх була скрипка п. Ол. Бережницкого, а ті грімкі оплески, якими нагороджувано квартет, належали ся справедли
во ему одному за хвилі упоєня иублики срібни
ми тонами єго інструменту. Загалом концерт повів ся гарно, а публика, що заповнила салю по береги, очарована співом і музикою, не могла нарікати на змарноване вечера
— Шевченкові
СХОДИНИв Кракові. Товариство
«Україньска Громада» в Кракові уряджує сьвя- точні сходини в память роковин смерти Т. Ш е
вченка - в суботу дня І І. марця в салі това
риства «Просьвіта». (ул. св. Яна ч. 2). В програ
му входить промова д. Богдана Деякого, співи мішаного та мужеского хору, промова д. Д. Че ховского, деклямациї та відчитувана творів Ко
бзаря і т. д. Сходини будуть мати характер по
важного сьвяточного вечера а не шабльонового
• концерту». З а Виділ тов-а: Українські Грома
да' — Остап Луцький голова, С. Кузик писар.
— На будову русчого театру у Львові зложено в лютім на вкладкову книжочку ч. 800 «Крає- вого Союза кредитового» 3.910 80 К. Загалом зложено на ту ціль 135.231 09 К
—
Польский маґістрат а руске товариство. На вчерашнім засїданю львіского магістрату ухва
лено відказати товариству »Дністер» дозволу на будову дому ґрунті па розі улиць Рускої і Підваля, аж до часу иолагодн процесу межи громадою а «Дністром» за підмуроване т. зв.
опорового муру (під землею) на .міскім Грунті.
— Перенесена. Мінїстер внутрішних справ пе
реніс старостів: Ж игмонта Нетруского з Мостиск до Переворска і Иосифа Лянґого з Переворска до Калуша
— З бразилїйсної Парани. О. Маркіян Ш кир- пан Ч. св. В.В., руско-католицкий місионар в Б ра
зилії, прислав під датою Прудентополїс 29. гру
дня 1904 лист до радника Т. Реваковича у Льво
ві, з котрого подаємо деякі місця: »Не мігєм на ЖанГадї стало перебувати, бо треба на тоє при- зволу єпископа (рим.-кат. бразнлїйского), а по друге: наші люди заняті при будові дороги не мають часу приладити помешканя для сьвяще- ника. Є там виравдї новий дім для него, але суть там лиш стіни, дах і підлога; навіть стелі нема. В тім домі я перебув щось 4 місяці, а з перетяту я дістав сильного болю зубів; нераз в ночи я зазнав там може більше зимна, як в Галичині. З а рікою Іґулссу, то є в иортї ІІпіао (1а Уїсіогіа, Апіопіо Сапбкіо і .1 іпь»аНа в тих З кольонїях є до 230 родин руских. Може там бу
ти одна самостійна парохія. Належали би і Бра- зилїяни до неї — але за згодою єпископа; а
тоді мусів би рускии парох давати половину до- к Терн. (через «Руслан») 3; з пушки: в ходів бразилшскому „арохови в Пальмас В о к о - 1 задатко‘вій в £ адимвї 4.6(); за цеі7олки: о.
лицях повисне згаданих кольоніи є досить зе->0л Бадюк д Шдмихайлю 20, о. Яков Гутковский млі державної то не буде збільшувати ся число д Ожи 14 т вітковицка з Кут 16 Н. Пука- руских родин. Сего року так лих, часи, як, ще (Рв д к 2 Кубранович з Лут 2, Антонїя Д о л о не були Нічо не мож продати за гроші, хиба • а 3 3Перево’зець 2 Никола. Сіяк зі Львова 2;
Т> □ О М І І І И К і І Д Г П І П О Я М О Ш Т І І І О І 1 И 1 1 Л П М I I П _ 1 1 _ '
в заміну. Кукурудзи мають пащі люди ще бо-!
гато, та нема кому купувати. З а 90 кільо (кан- ґер) платять в заміну 2 мільрейси (1 м іл ьр .= 1'Ю К), але з того треба єще заплатити за коня, що привезе, як свого нема, і за торгове пів міля.
Лишає ся про тоє лиш оден мільрейс, але не в грошах, лиш в заміну. — Роба солонини (15 кільо) коштує 4 мільрейси. Намовлялисьмо сего року людий, щоби плянтували бавовну. Розда- лисьмо насїнє більше як 300 кольонїстам — так що могли обсадити до 250 гектарів. І дійсно обсадили, але щож з того, коли заледви посхо-
дила, муравлї постинали її так, що майже і елі- Преториї на полях Ргетіег Міпе. Величиною в е ду не полишило ся. Лиш декуди по кільканай- ревисшає він всі доси знаві дияманти. Є він на цять корчів полишилось — так що якби разом 4 і пів цаля довгий а на 2 і пів цаля грубий і веьо зібрав до купи, то може назбирало би ся має розміри гусячого яйця. Виставлено єго на на 2 гектари. Була то одинока надія на полівіле- публичний вид в Иоганесбурзї, а рівночасно |О- нє фінансів по кольонїях, але і онт завела... Мо- безпечено в Льондонї на величезні суми. Яку же недалеко, бо лиш 7 миль від Прудентополїс, вартість буде мати сей камінь, поки що не дасть будуть видобувати вуглє камінне, то може там ся означити; се покаже ся по єго ошлюфованю.
який буде заробок. Тепер но кільканайцчть миль Хоч виглядає на камінь знаменитої якости, то ходять люди і шукають зарібку, але дуже тр у -; ПРИ шлюфованю можуть показати ся риси або дно знаходять. Часом повертають по кількох 1 Дірки, так що треба буде розтяти єго на кілька тижнях з нічим. Герва (бразилїйскии чай) не менших каменів. Відтак буде єго вартість зави- має тепер вартости; тому мало хто занимає с я , СІТИ В*Д его_ будучої форми. Дїяманти у формі збиранєм і сушенєм її. В Курітибі складають ’ розети є найціннїйші. Поки що льондоньскі зна- ся на друкарню. Від самого початку, від коли ВФ оцінюють єго на 20 мілїонів марок. Істория сего дияманту доволі інтересна. Фарма, на ко
трій єго найдено, зложена з 3.390 акрів в Іїре- ториї, належала первісно до одного Бура, Йоахи- ма Трінелю, що домагав ся за неї вів мілїона марок. Однак диямантові підприємці не хотіли ему тілько дати. Після буреної війни в 1902 р.
мілїоновий богач Кулїнан, що є тепер начальни
ком підприємства купив, ту фарму за 1.600.000 марок. В грудни того року утворило ся товари
ство з капіталом І.боО.ООО марок, але експльо- атация піль розпочала ся аж в половині 1903 р.
Небавом підприємство помножило свої акциї так, що первісний капітал має тепер вартість
144,000.000 марок.
ми прибули до Бразилії, і ми (оо. Василияни бразилїйскі) за тим, щоби чим скорше видавати свою часописі.. Доки однак Стефан ГІетрицкий і єго прихильники тим занимають ся, ми яко сьвященики не можемо прикладати рук до того, щоби противні нашій вірі й взагалі релігії люди ши
рили отрую між народом. Треба би, щоби приї
хав з Галичини чоловік, повний посьвяченя для добра народу, щоби заняв ся видаванєм доброї часописи, бо зла часопись може в Бразилії ве
ликого лиха і шкоди наробити. Сьвященик, ко
трий би в Курітибі замешкав, або якийсь инший чесний і поважний чоловік, котрий би міг і школу в Курітибі заложити, міг би підняти ся того обовязку, видавати часопись. (В руках був
шого комітету є книжочка «Дністра» ч. 1799 н а ’
329 К 27 с — котрі то гроші призначені на друкарню. Ся книжочка буде зложена в руки виділу Тов-а «Просьвіти». як виділ >ГІросьвіти«
схоче її у себе на повизшу ціль переховати). Т. Р.
«ІдеДдеЗельман !...<33винячки, борщівского новіта, пишуть до «Діла»: Дня 18. лютого е. р.
відбули ся у нас вибори на голову церковного комітету. Комітет вже був затверджений старо
ством в Борщеві, а належало до него 5 членів, а то парох, Граф Козєбродский яко колятор і трох селян: Ілько Каденюк, Іван Медвідь і М а
тій Касирів. Позаяк парох вже старий, немічний і нам неприхильний, то ми не хотіли єго мати головою комітету, а бажали вибрати Ілька Каде- нюка. Вибір зачав ся о годині 9. рано. Ґр. Ко
зєбродский вислав свого повновласника в особі жидка Мортка Вексельблята. Селяни всі три го
ловували па Ілька Каденюка, жид Мортко на себе і парох на него. Коли жид дістав лише два голоси і побачив, що селяни стоять при своїм, почав з ними торгувати ся і по нараді з о. парохом запропонував селянам вибрати когось иншого з селян, а тоді він і о. парох дадуть на него голоси. Очевидно, що они хотіли вибрати якогось хруня. Селяни стоять при своїм. Тоді жид знов радить ся з парохом і щоби нас сте
роризувати, кажуть, що ми не маємо права го
лосувати. бо перші вибори були неправні, тому що пан »грабя« при.нїм не були. На се відповів Ілько Каденюк, що вибори є важні, бо вже їх ц. к. староство затвердило, і сказав, що Мортко не має права бути в церковнім комітеті, бо він жид а ми християни. Парох не знав, що на се сказати. Ж и д догадав ся, що вліз не в своє діло і щоби ратувати ситуацию, гіредложив, що
би замість него вибрати Графа. Парох пристав на се, але селяни таки стояли при своїм, і хоч голосованє а властиво торг відбував ся цілий день, бо аж до 4 години вечером, таки жид ані Граф не вийшов головою комітету, лиш селянин Ілько Каденюк. Може не одному видати ся, що ми пересаджуємо, що в церковнім комітеті па
рох голосував на жида, але ще жиють всі комі
тетові, жиють і люди, що були при тім голосо- ваню, як війт І
И Н ІІІІі они можуть посьвідчити.
А тепер питаємо сьвітлу Консисторию, іцо она гадає на будуче з нами робити: чи лишити нас судьбі, чи заопікувати ся нами і зробити в паро- хії лад?
— На будову дому львівского ..Сокола-'
зболи
ли
