Ч. 154. Львів, вівторок дня 18. (З І.) липня 1906. Річник X
Передплата
•РУСЛАНА» виносить:
в Аветриі:
я а ці лий рік .. .. . 20 кор.
л а пів року . .. .. 10 корі на чверть раку .. о кор.
А’. МІСЯЦЬ . . 170 кор.
За границею:
. ЦІЛИЙ рік . 16 рублів або 36 франків
■а пів року . 8 рублів або 18 франків
м ■
• Вирвеш ми овп і душу ми вирвеш: а не воаьмеш мплости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. ІІІаіпкевича.
Поодиноке висло по 10 сот.
Вихаднть у Льввві іцо дня крім неділь і руских сьвят О о ‘!і год. пополудня.
Рад£! д«я, адміиїстрация і експеднция «Руслана» під ч. 1. пл. Дямбровсквгв (Хорун- щнии). Експеднция місцева в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертай сялише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатаніи вільні від порга. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесенії по ЗО сот.
від стрічки.
В справі засновувана приватних к і і
( х ) Рада шк. кр. видала 27. чер
вця 1906 ч. 24998 розпорядок, котрим дозволяє переповненим народним шко
лам по містах не приймати учеників за- місцевих. Сей розпорядок відібє ся до
волі некорисно на нашій рускій моло
дїжи, котра по селах не має чотири- і більше- клясових шкіл, отже не має нагоди підготовити ся до переходу з на
родної до середньої школи. Одначе роз
порядок сей має законне оправдане.
Внравдї §. 2. держ. закона о народ, школах з д. 14 мая 1869 (В. з. держ.
ч. 62) постановляє, що ж о ж д а народна школа, до котрої засновин або удержа- ня причиняє ся в цїлости або в части держава, край або місцева громада, є нубличним закладом і яко такий є її р и- с т у п н и й для молодїжи без ріжницї віроісповіданя*. Одначе із сего не ни- нливає, щоби школа міска б у л а о б о - в я з а н а принимати всіх учеників (уче
ниць), які до неї зголошують ся з су- сїдннх сїльских громад. Міскі школи у- держують ся переважно (в деяких мі
стах, як н. пр. у Львові виключно) вла- сною конкуренциєю, котрої сторони до
старчають для заспокоєня просьвітних потреб населеня свого міста. В останних часах з рішучим виконуваним шкільного
Зеркало.
Япаньске оповідане, переповів Ол. Барвіньский.
Коли европейска культура не війінла ще до Япанїї, не знали там добрі люди сего краю між иншими також зеркала.
Скоро отже молоді дівчата в легко зро
зумілій цікавості! бажали дізнати ся, чи природа вистачила їх дарами примани, тоді приглядали ся в чистій воді потоки, що відсьвічувала їх личка.
В однім селі склало ся раз, що Я- панець найшов на дорозі ручне зеркало, яке мабуть згубила там якась подорожна донька Альбіону. Він не бачив в своїм житю такої річи, зачудований повертав зеркалом сюди й туди, а глянувши на останку в зеркало, остовпів, коли иоба- чав своє лице, котре так само здивоване на него гляділо.
Довго глядів він так в зеркало і бур
мотів, киваючи головою: »Се певно образ мого покійного вітця! Яким способом се опинило ся тут на дорозі'?*
примусу так зросла срреквенция по мі- ских школах, що на міскі громади спа
дають щ ораз більші тягарі на удержанє шкіл, так що они нераз не мають ф і
нансової спромоги сих тягарів двигати.
Отеє приневолило деякі громади Г’міскі (між иншими н. пр. Тарнів), що они по
чали боронити ся проти напливу заміс- цевої молодїжи і звертали ся в тій цїли до Ради шк. кр. Згаданий в горі розпо- док, котрий не є якимсь виїмковим роз
порядком галицким, а виконує ся також в инших краях австрийских з більшою о мноі’о строгостю на основі § 38-го шкільного реґуляміну для тамтих країв виданого (новий реґулямін для Галичи
ни, ще не затверджений міністерством, містить також сю постанову в лагіднїй- шій, як для инших країв, формі.
Щоби руска молодїж в шкільнім віці не була лишена спромоги до такого підготовленя, яке дає 4-клясова школа і могла переходити д г середних шкіл, треба, щоби рускі громади в міру зро
сту фреквенциї но своїх школах дома- гали ся переміни одноклясових посте- пенно на дво,три- і чотири-клясової шко
ли (в початках твореня надетатових клас). Але поки така переміна по гро
мадах, які мають услівя до того, зможе послїдувати, треба помагати тим учени- кам, котрі раді би перейти до середньої школи по скінченю 3-тього степеня на
уки в народній школі, п ри г о т о в ни- м и к у р с а м и (на підставі держ. осно-
Роздумуючи над тим, завинув він]
найдений предмет в хустину, заніс домів і сховав в старинну попільницю. Але не згадував він нічого про се своїй моло
дій жінці, бо жінки цікаві і звичайно слизькоязикі, тимто не хотів він, щоби образ єго батька став предметом жіночих поговорів.
З того часу добродушний Яванець бук вельми роздратований, з десять разів на день покидав він свою роботу, вертав домів і йшов нишком до попілницї, що
би глянути на свій там укритий скарб.
Але япаньскі жінки є так само би
строокі і недовірчиві, як на цілій земскій кулі. Не дивниця отже, що постунованє Япанця звернуло на себе небавом бач
ність єго ніжної, милої жіночки. ІІедо- сьвідна що до способу, як і єї західні сестри в таких пригодах, зовсім щиро питала она свого чоловіка про причину частих перерв роботи. Спершу повірила она єго словам, що він поспішав до неї, щоби хоч кілька хвиль бачити єї гарне і личко, але як небудь се заневнюванє
вного закона з 21. грудня 1867 В. з. д.
ч. 142 арт. XVII, уступ 2-ий) в ко
трім. с.казано, що »домашня наука не підлягає обмеженим* висловленим в 1-ім уступі, що- >наукові і виховавчі інститу
ти зй'снобувати і науки в них уділяти, є управнениц/кождий горожанин, котрий викаже ся законною до того к в а л ї- ф і к а ц и є ю). Т ака домашня наука не підлягає доглядеви властий, не потребує окремого дозвоиу і приписаної кваліфі
к а ц ії учит. силд^
Можна би собі помагати також за- сновинами п р и в а т н и х ш к і л н а р о д н и х , зі’лядно 3-ої або 4-ої кляси, бо ученики, котрі думають іти до середних шкіл до 3-ої і 4-ої, або лише до 4-ої кляси зголош ували би ся. Засновини таких прив. шкіл вимагають дозволу Р а ди шк. кр., а в поданю висланім до Р.
шк. кр. треба виказувати, що: 1) учите
лі мають приписану законами кваліфіка
цію , 2) під зглядом моральним ведуть ся бездоганно, 3) науковий илян має відповідати плянови публичної школи, 4) уміщене є відповідне і здорове, при
знане повітовим лікарем.
Про кожду зміну в учит. зборі, в наук, плянї або в уміщеню школи треба зараз повідомити Раду шк. кр.
Окрім наук, пляну треба предложи- іи і статут школи, в котрім має бути виказано, хто школу засновує і удержу»
і на яких услівях.
Така приватна школа може оенгну-
— ■нвявмжпвмвпшжмиипмткжггаї тям—■■■■■ її — »ив ■!
підлещувало їй, всем таки на останку не довіряла, чи се справді одинока причина.
Она почала підглядати за ним і тим спо
собом переконала ся небавом, що він усе заходив до останної комнатки і щось нишпорив коло старинної попілницї.
Цікавість Яванки розбудила ся і при першій нагоді війшла она сьміло до ком
натки, сягнула в попілницю і взяла зер
кало в руки. Як єї чоловік, так і она о- глядала незнаний предмет з усіх боків і сушила собі голову, що се може бути.
Але наостанку зиркнула она в зеркало і відскочила від него, крикнувши легко.
Она побачила в зеркалї образ чужої жінки! Аж тепер зрозуміла она, чого то єї чоловік так часто заходив сюди ни
шком! Він став їй невірним — він лю бить иншу! Я каж се погана зрада! Чиж она не вірила непохитно в єго вірність, не вважала єго найліпшим, найчеснїй- ши.м чоловіком? Сумна і сердита сіла она на землі і з пекучою завистию гл я
нула знов на образ своєї мнимої супер
ниці . Як злісно, як ненависно гляділи
2
ти право публичности від Ради шк. кр.
на основі переведеної краєвим інспекто
ром візитациї.
В иоданю о засновини такої школи треба також виказати, що она має обез- печене удержанє. Товариство, чи особа, котра школу приватну удержує, може однак старати сн також о підмогу сой- мову з краєвих фондів, нозанк сповняє прилюдний обовязок.
ІЦо дальше?
Дивлячи ся на розгриваючі ся події в Росиї, мимоволі насуває ся кождому питане, що буде дальше? Не розходить ся тут о остаточну побіду, бо она без
перечно буде по стороні згідного з ду
хом нашого часу, нового конституційно го ладу, який заступить пережиту форму росийского самодержавія. Однак дорога до сеї нобіди не є анї проста, ані легка, тому оставляє широке поле всяким ком- бінациям
Передовсім треба би докладнїйше знати розміри і духа теперішних анархі- стичних відносин в Росиї. Бо що там кі- тлує, що правительство утратило значінє, а подекуди і вдасть так, що запанувала анархія, що навіть війско не є всюда пе
вне для него — се факти, про які всі знаємо та на які кождий день приносить соті докази.
Однак в якім дусі се все веде ся, чи ті всі підпали, рабунки, погроми, у- бийства, замахи і міни є вислїдом сьві- домої, зорґанїзованої акциї перенятих іде
єю одиниць та гуртків, чи се тілько Ьеііиш отпіиш сопіга отпез, яко вислїд цілковитого упадку власти з одної сто
рони, а почутя горожаньского обовязку з другої — се в даній хвилі дуже тяжко розібрати. І так социялїстична праса запи
сує всі напади на монополеві склепи, всі рабунки державних кас, банків, зелїзниць і т. д., які збули ся в поелїднім часі в Королівстві на свій «ріиз», твердячи, що се доконали Пепеси (Р. Р. 8.) в цїли гра- бленя державного скарбу. Що скарб мав страту — се правда, однак чи всі ті гро
на неї сі темні очи! Она не могла зро
зуміти, як єї чоловік міг полюбити таке погане, злосливе лице.
Серед таких думок забула зовсім приладити обід, а коли вернув єї чоло
вік, здивував ся немало, що єго люба жіночка не вийшла єму на зустріч з та
ким милим привітом, як звичайно. На
останку найшов її в останній комнатцї, як она сиділа на землі і держала єго дорогоцінний скарб в руці.
«Так!» кликнула она сердито, поба
чивши єго, «ти мене обманюєш, нїм ще рік проминув нашого подружа!»
«Що ти думаєш?» спитав він зачу
дований єї сердитою промовою.
«Що я думаю?» відповіла она доса
дно. «Від якого то часу переховує мій чоловік чужі образи в дома? Возьми со
бі, я не можу довше глядіти на обличе сеї поганої жінки, котру ти ліпше лю
биш, як свою гарну, милу жіночку!»
і по єї лицю покотили ся рісні сльози.
«Моя люба жіночко, очко моєї душі, |
ші пішли на «боєву ррґанїзацню», чи може до поділу між розбишак і чи вони справді дїлали в імени партиї — на се нема ні контролі ні доказу.
А хтож орґанїзує не менше сьмілі і не менше численні, оружні напади на двори, на приватні банки, контори, на приватних переїздних і поодиноких на- сангін на улицях Варшави? Вжеж певно не ідейні, зорганізовані »Пепеси«, а так само і жидівскі погроми можуть бути тілько ділом «чорних сотень». Однак чи не може заходити случай, що ті самі ін- дивідуа нині бють жидів, завтра луплять монополевий склеп, а позавтра обляга
ють двір, вяжуть пана і всіх слуг та ви
трясають рублі і прецнози зі всїх схов
ків та скриток? Здає ся, що се буде ма
ло місце найчастїйше а доказом на се є, що в теперішній добі всі політичні ор- ґанїзациї заявили ся на разі против страй
ку і против всякої оружної акциї, щоби тим успішнїйше можна вести аґітацию—
а мимо сего ті прояви анархії совсїм не устали, анї зменшили ся.
Також і перебіг дотеперішних вій- скових бунтів, а почасти навіть аґрарних розрухіч, хоть і які они нанесли шкоди, перші правительству, а другі богатим по
міщикам, вказував більше на звісну «ши
року натуру», чим на сьвідомість і кон- секвентність росийского народа. І здає ся, правительство числило хиба на се, розвязуючи думу, числило на консерва
тивний дух росийского народа, набутий нятьсотлїтною неволею під самодержавієм царів, сподївало ся, що народ, котрий вже нераз зривав ся против своїх гноби
телів, мечем та огнем нищив рідну кра
їну, окроплюючи єї обильно власною кро- вию, — а відтак у фаталістичній апатиї, в глухім здеревіню наставляв знов при- викшу до ярма шию — що той народ і тепер потрафить тілько одушевляти ся фантомом і за него жертви класти, а ре
ального житя, дійсної горожаньскої сво
боди не зуміє здобути.
Та сим разом правительство пере- числило ся. Не тому се кажемо, щоби ми мали надто велике пересьвідченє до росийскої революциї, але тому, що само
я не знаю, що се ти говориш!» відповів чоловік в страшній розпуці, бо тут ско
їло ся з ним так само, як не з одним з єго західних братів — жіночі сльози зворушили єго до крайности.
«Ти не добрий чоловіче!» ридала бідна Япанка. «Ти любиш иншу жінку, хоч она тисяч раз поганїйша від мене!
Деж твоя вірність, яку ти мені присягав ? Все була неправда!»
«Алеж моя жіночко, сонце мого житя, як можеж таке говорити! Глянь, сеж образ мого покійного батька. Я най
шов єго на улицї і сховав у попілницю, щоби не затратив ся».
«Ого!» кликнула Япанка з блиску
чими очима. «Чи ти маєш мене за таку дурну, щоби я не вміла відріжнити обра
зу мужчини від образу жінки?»
Але й Япанець наостанку став не
терпеливим і в кілька хвиль вибухла за
взята суперечка між ними. Єї голосна лайка приманила переходячого бонзу.
правительство закинуло собі петлю на шию царским маніфестом, установляю
чім думу. Конституцийний лад має се до себе, що оружною силою з ним нічо не вдієш, хиба тілько моральною. Мілітарно роеийске правительство, мимо всего, що стало ся, єще досить могуче, але мо
ральної не має жадної сили. Тому і буде безоружне против конституциї — хотяй би она була лише такою марною та по
зірною, як представительство державної думи.
Бож певним є, що хотяй би і яку ординацию придумано, — а має она бу
ти, як запевните президент міністрів Сто- липін, на підставі загального права го- лосованя — то друга державна дума вийде зі складом далеко єще некори- снїйшим для иравительства, як за пер
шим разом. Чи зважить ся правительство рознизати і другу думу, заки що небудь реального довершить? Тоді вже само се
бе здискредтувало ся і поставило себе в різкім противеньстві до цілого народа.
А надто неминучо аґітацин против пра- вительстна і осьвідомленє мас через роз- вязанє думи та через передвиборчу акцию зроблять такі поступи, що той дух, на котрий єще тепер числить правитель
ство в своїх комбінациях, буде вже на
лежав до істориї минулого столїтя.
ІІросно віншті передплату.
Н о в и н к и .
— Календар. В і в т о р н и к : руско-кат. Емі- лїяна, Якинта; римо-кат, Ігнатия, Льойолі. — В с е р е д у : руско-кат. Мокрини; римо-кат.
Петра в оковах.
— ВПов. передплатникам „Руслана“ подає ся до відома, що на почтових опоясках завтріш- ного числа найдуть червоною краскою випи
сані рахунки стану передплати до кінця ми
нулого адмінїстрацийиого півроку (14. н. ст.
липня 1906). Висота залягаю чої по тон день передплати буде виписана в коронах, а если передплата сягає поза перший піврік, то з а значить ся єї датою в новім стилю календаря.
Залягаючі передплатники зволять вирівняти довг, бо противно здержить ся їм дальшу ви
силку „Руслана", а залеглість стягне ся ин- шою дорогою. — Л дмінїстрация „ Р усланаи.
«Мої діти», промовив поважний муж,
«як можна так сварити ся?»
«Я маю право до того», відповів Япанець. «Моя жінка зсунула ся з глу
зду і торочить такі річи, що зовсім не
можливі».
«Се правда!» перебила з криком гар
на Япанка. «Мій чоловік сховав у попіл- ницї образ чужої жінки».
«Я присягаю, що се образ мого по
кійного вітця!» запевняв Яванець.
«Покажіть мені образ!» сказав бон
за. Япанка подала єму, а він глянув по
важно в зеркало. «Мої діти», промовив він торжественно, «не перечте ся довше, бо ви обоє помиляєтесь! Се є образ сьвятого душпастиря! Я беру єго і зло
жу поміж сьвятощами в сьвятинї».
З сими словами віддалив ся він, за
бравши з собою зеркало, котре мало що
не знищило щастя молодого ііодружа.
з
— Дальший репертуар руского театру в Під- день по дни в Перемишля, Ряшеві, Тарнові, в золочисках. (Саля огнєеої сторожи. — Початок Кракові (два дни), в Тїшинї, Оиаві, Вроцлаві 8. вечером. Абонамент на 6 вистав під ряд і т. д. а 13. серпня буде в Дрезднї. Цирк Бу- 10 К. — Білети продає зелїзнича реставра- ■ фаля Біля їздить три теплі чверти року по ция): Ві второк дня 31. липня «Суєта», най-'Европі, а зимує в столичних містах. Сего року новійша комедня в 4 діях Карпенка-Карого.— 1 має перебути зиму в Берлині.
В четвер дня 2. серпня «Свати Мусїя», на
родна оперетка в трох діях Кропивницкого музика Порошина.
«Ямарі» іМартин
— Огні. В Глубічку, борщівского повіта, згоріло онодї 9 селяньских господарств. Пя- В суботу дня 4. серпня. тьох погорільців було обезгіечених. До спине- Рудокоп), оперетка в 3 ; ня розшалїлого пожару причинив ся місцевий діях Целлєра. — В неділю дня 5. серпня. 1Южарний .Сокіл
«Невольнпк*, історичні картини зі співами і' танцями в 5 діях Кропивницкого.
— | Іван Матковский. Перемиска Русь втра-
В Крушельницч, стрий- ского повіта, згоріло онодї кільканайцять бу
динків.
Із станиславівскої єпархії. Введені оо.:
тила діяльну одиницю, одного з найбільше н ик. Руденьский яко прив. сотрудник в Моло- заслужених мужів реальної' народної' праці, бл. ’ дятин^ д ас Стрільців яко завідатель в ПІи- н. Івана Матковского. Покійник не шумними ’ длівцях, Мих. Андриїшин яко сотр. в Білій, словами, але тревалими ділами зазначив стеж- д л Шараневич яко прив. сотр. в Гнильчи, ку свого житя і з них уплів собі вінець без- дек устецкого, Волод. Билинкевич яко прив.
смертної' намяти. Ще яко студент прав П окій-і С0Тр. в Трибухівцях, дек. чортківского, Корн.
ник горів запалом до народної праці, а к о л и • Лїсевпч яко завідатель в Кутах старих, Тео- яко урядник скарбової дирекції! нещасним в и -ід 03. Крохмалюк яко прив. сотр. в Ланчинї і иадком втратив ногу і став господарем рус- І Юрий Ж олкевич яко завідатель ех сиггепсіо кого Інституту для дівча т в Перемишли, п - в Глубокім. — Намістництво признало на один сьвятнгі ся цілий службі народній. рік дотацию з релігійного фонда приватним
Єго заходам завдячує сей Інститут ося- і сотрудникам в Тишківцях і Кулачківцях. — гнену велич і славу. Сто інїциятива, єго пра- і Ординариятским шкільним комісарем назначе
на зробили з піну першу
Сильний духом потрафив пок. Матковский стали оо. парохи: Ів. Матковский в Постолів- впоіти віру на свої сили в окруженє на за- ці на 6 неділь, Ізид. Ганкевич в Устю еписк.
гальних зборах членів первісного перемискогл ■ на 1 місяць, Вит. Билиньский в Коцюбинцях дівочого інтернату, і числами переконати всіх на 6 нед., Онуфрей Семйон в Пістини на 2 так, що збори розпоряжаючи 25 ти сяч ам и ! міс., Ієр, Темницкий в Дзвинячи на 2 місяці, корон ухвалили приступити до будови д о м у Е м а н . Росткович в Чорткові на 5 нед., Лев Інституту за десять разів висшу квоту. Та не Струтиньский в Космачи (дек. богородчанско- линіе дівочий Інститут завдячує єму нинїш -' го) на З міс., Мих. Кобиляньский в Мишкові ний свій стан. Покійник заслужив ся також на 6 нед, Айт. Кобриньский в Ракікци на 1 передовсім при здвигненю величавого Інсти- міс., Кел. Костецкий в Чернівцях на 6 нед., малого дівочого інтернату нині- ний о. Вяч. Збудовский в Зубрцї, дек. бучац- народну виховуючу інституцию.' кого. — Відпуску для чокріпленя здоровля ді-
туту для гімназияльних учеників і «Народно
го Дому« що є справдїшною окрасою Пере
мишля і народною кріпостию на західних о- країнах Русн.
Ів. Глїбовицкий в Качицї на 2 міс., Йос. Три- льовский в Будилові (дек. снятиньского) на б нед., Ігн. Попович в Городници (дек. горо- і деньского) на 4 нед., Сев. Ступницкий в Тор- В послїдних часах свого житя думав говици (дек. товмацкого) на 6 нед., Викт. Ча
йок. Матковский над здвигненєм нового бу-| плпньекий в Косові (дек. чортківского) на 6 динку на пом щенє школи і каплиці дівочого нед., Емил. Кушик в Волківцях (дек. кудри- Інститута, але смерть не дала єму виконати нецкого) на 1 міс. і Мих. Левицкий в Ланчинї того иляну. В Інституті був Покійник душею (дек. надвірняньского) на 6 нед. і оо. сотруд- всего, всім займав ся і взірцевим веденєміники Ів. Любович в Королївцї иа 2 міс. і науки в інститутскій школі, і добором учи-ІЗин. Дудиньский в Чорткопі на 5 неділь. — тельских сил, і добором підручників, вибором, Грамоту признаня зм довголітні труди яко ре- книжок до бібліотеки, концертами і аматор-і ферент еписк. консисториї дістав о. Ечг. Фи- скими виставами інституток, не жалуючи ’ липович, теперішний парох в Обертані.
— З житя нїіиецкого жіноцтва. Писателька і провідниця недавного еманципацийного руху, Наталія Мільде, яка недавно померла, записа
ла всю свою спадщину, около 20.000 марок «ли
ше на ціди жіночого руху». Предсїдателька
танткн, які через свої студиї не набувають ніяких прав. Госпітанток було в останнім пів
роцї 1268 супроти 1780 із попередного та 1050 із літного в 1905 р. Колиб зчислити зви
чайні слухачки із госпітантками, то вийде, що на нїмецких університетах студиовало р.
1906. в літнім півроцї 1479 жінок, в зимовім 1900, а в зимовім півроцї 1905 р. 1119.
— Борба з пияньством в Анґлїї. Померший недавно анґлїйский мілїонер Іван Кровлей за
писав на ширене тверезості! 6 мілїонів корвн.
Товариство тверезости, що переняло той за
пас, буде удержувати трех бесїдників-ширите- лїв тверезости, котрі будуть їздити по цілій Анґлїї і проповідувати проти вияньства. Один з тих проповідників побирає 16.000 річно, а другі два по 7.500 К. З иншого запису Кро- влея буде товариство тверезости викупову
вати концесиї на продажу алькоголевих на- питків в театрах, концертових салях та в ин- ших місцях призначених на публичні збори. З тої фундаци'і будуть також діставати запомоги пи- томцї духовних семінарий в Анґлїї, котрі зо- бовяжуть ся поборювати пияньство.
— З останних хвиль росийскої думи. Указ про розвязанє думи був готовий уже за кіль
ка день до 22. липня. «Биржевьія В’Ьдомости»
зібрали дуже цікаві докази того, що бюро
кратки вже за кілька день почала серйозно готовити ся до такої важної події. Вже 19.
липня до Київа прибула телєґрама, щоб не допустити розрухів 22. липня, коли вийде у- каз про розвязанє думи. Кореспондент мос- ковского «Русскаго Слова» тогож дня теле
графував про се своїй ґазетї. Дня 20. ся вістка була там надрукована і в той же са
мий день про неї знали в Петербурзі всі ре- дакциї. В ночи з 19. на 20. до Петербуга ста
ли прибувати полки з красносельскої залоги.
В суботу новий баварский посол, прибувши до Петергофу обідати за царским столом, розпитував ся своїх сусідів: «ІЦо таке траф и
ло с я ? Які події готують ся в Петербурзі?»
— Нічого. Все спокійно, — відповідали єму присутні, поміж якими були близькі родичі високих осіб. — Річ в тім, пояснив баварский посол, — що зараз мені прислали циркулярну депешу росийского міністра чужоземних справ. Д. Ізвольский оповіщає мене, й, очеви
дячки, всіх моїх товаришів, що прохожувати ся по великих улицях столиці та й по околи
цях з сї дни не зовсім безпечно для членів посольства, а через те красше би якийсь час не виходити з дому. Ось через що, — закін
чив Граф, — я дозволив собі поспитати, що трафило ся або має бути в Петербурзі.
З членів думи про розвязанє її перший довідав ся Граф Потоцкий, в якого є близькі звязки з придворними сферами. Ґрафови те
лефонічно переказали про се в Петербурзі'.
Стурбований Граф поспішив до державної ду
ми, де застав ще конець дебат в спілці ав
тономістів. Ледницкий докінчував промову, в якій закликав своїх однодумців перейти до більше рішучої тактики. «Доволї слів: треба діла!» — закінчив Ледвицкий свою промову.
Граф Потоцкий почекав, поки той скінчив, а потім відвів єго на бік і спитав: «Пане Оле
ксандре! чи ви маєте вже квиток до Москви?»
— Який квиток ? На віщо ?
— Тажеж ви більше не член думи, — каже Потоцкий, — думу вже розвязано.
свого здоровля і своїх сил. Память єго пять- наицятилїтної праці для Інституту і народ
ного добра в Перемишли остане на віки. Ве
личаві похорони пок. Матковского, що від
були ся в суботу рано, були доказом, що не-’
ремискі Русини уміють достойно почтити' фраибурского товариства «Жіночого образо- память заслуженого покійника, на якого гР'б |Ваня і жіночих студий« мала дбати про те, і ми кидаємо грудку землі. В. Є. П.! ‘ щоби запомогами з єї спадщини покривано
— Ріжні вісти. О. 'Геодор Богачевский, го- КОщти студий бідних, талановитих дівчат.
лова філії
академиків, що перебувають
повіті, заняти ся читальнями «Просьвіти». — Міска рада в Хирові надала ночетне горо-
Просьвіти» в Калуши, просить «Тому, що я не могла то перевести», каже в калускім п о -; Мільде в своїм передсмертнім завіщаню,
«того, що бажала, мушу заспокоїти ся хиба тим, що дам другим малу поміч. Кождий жаньство намісникови ґр. Потоцкому за єго^рріш я заробила сама». Завіщанє має дату заслуги коло піднесена торговлї і промислу §. серпня 1901 і заосмотрене власноручним в Хирові та коло будови тамошної школи. — підписом. Тестаторка забула лише дати до З Монахова доносять, що кн. Евген Мурат, сего місце виставлена завіщаня, отже «Вай- брат жінки мін. ґр. Ґолуховского, їдучи о н о д їімар ,. Тимчасом після нїмецких цивільних за- автомобілем, розторощив собі голову о д ерево' конів таке завіщанє є неважне. Коли би пра- і згинув на місци. — В Косові помер Лео- , Вщ спадкоємці не хотіли добровільно посту- польд .Іітиньский, державець львівскої Філь- і ПаТи після волі помершої, то єї бажане ли- гармонїї, затроєний в Заболотові жидівскою „іить ся — на жаль — несповнене.
несьвіжою рибою, про що ми оноді згадували. Число жінок іматрикульованих на нї-
— Цирковий день. Вчерашну неділю у Л ьво-' мецких університетах зростає що раз більше, ві можна назвати цирковим днем. Що жило В послїднім літнім півроцї виносило оно 211 у Львові, мусїло заглянути на стрийску площу, супроти 140 із зимового півроки а 137 із лїт- де розложив ся цирк Буфаля Біля. Пан Коди
влатитель цирку, міг бути вдоволений зЛ ьво- вян, Оо на обох вчерашних представленях бу
ло повнїсько публики з виїмком на найдороз- ших місцях. Виповнений цирк приносить єму поверх 60.000 К за один раз. Вчера заробив Коди так зо 100.000 К завдяки польскій пре
сі, котра в послїднім дню — не даром — під
хвалила Американців. Завтра в ночи цирк ви- здить зі Львова і дає дальші представленя
ного в р. 1905. Із того числа загального сту
диовало медицину 108, 66 фільософію, 22 ма
тематику і науки природні, 10 скарбовість, 4 науку права а 1 дентистику. Вписані були отсї студентки на університетах в Фрайбурґу 58 Гайдельберґу 57, Монахові 55, Лилску 27, Вірцбурґу 8, Тібінґен 5 і Ерлянґен 1. На ин- ншх університетах в Німеччині не приймають жінок в характері звичайних слухачок, так що они м о жуть слухати викладів лише як госпі
Т елеграм и
з дня ЗО. липня 1906.
Петербург. Часописи, що стоять близько правительственних кругів, доносять, що вибо
ри до державної думи будуть в грудни с. р.
Полтава. Три баталїони тутешної залоги збунтували ся і наміряли увільнити політич
них вязнїв. Проти них виступили козаки і звели справдїшну борбу. Много є ранених і убитих.
Петербург. Центральний союз зелїзничий оповістив, що тепер не буде Генерального зе- лїзничого страйку.
і
и ваиовиївнмітитігв і гаь- турного ип Русиів.
Листи до мене так листуйте: «Жито- мирь, Контрольная Палата, Йвану Яковлевичу Рудчеяку».
П ід ’очерком ніякого підпису не ставте.
З а м і т к а Р е д. Р у с л. При І листі Рудченка пропущено дописку в поперек краю листу, в отеїм змісті: До мене листуйте ось як: «Житомирь, Йвану Яковлевичу Рудчен- ку. — Контрольная Палата». Мення заховуйте під И. Б і л и к о м — и в самім перекладі, и в одмові, коли буде у «Правді».
До істориї взаємин між Галицкою Русю а Україною.
(Конець).
II. Лист І. Рудченка до редакциї П р а в д и .
Клопоти коло більшої роботи, забирали у нас з братом увесь зайвий час. Тому Ви й досі не одібрали од нас і обіцяної помочі.
Одже, як початок її, подаємо на перший раз оцей невеличкий очерк з житя наших полу
панків та міщан. У нашій словесности цего боку життя ще либонь ніхто й не зачіпав.
Тоді як наші полупанки (мілкопомісні помі
щики, маленькі чиновники) од народу одста- ти хиба тільки тим, що убрали ся в німецьку одежину, та перейняли деякі звичаї од справжніх панів — х< ч усе те викроєли на свій манір... Один Гоголь ударив бук у цю живу жилочку, —■ та й той, замірившись по- явити у більших своїх творах тіпи все-руські.
покинув нашу дрібноту. Так вона і зосталась нікому не відома. А вонаж — не тільки жила, а й тепер живе, клопочеться, до утоми, а ча
сом і до надсаду, працює, — радіє сво ми ра дощами, журить ся своїми печалями... І тут, на споді життя, посеред шо-денної праці, ко
тру заливають кревавим потом, не витравле
но чоловічої душі, не заморожено горячого серця... Вона просить світу .. Та де їй, ганяю
чись за насушником того світу узяти ?... Сер це озиваєть ся до другого... І тут ему горе!
Висмоктують з его все найкраще — і кида
ють, як не потрібний кусинь хвібри, пленути у горілці... Як бачите, не веселе життя! І а годі про его.
В и т ч е я казав, що це тільки почино- чок помочі. Сподівайте ся — на більше... Тіль
ки ось що. У останні часи у нас наклюнувся розбрат між право- і лївоберезцями. Ми з бра том разом з лівобережжа — того таки само
го «нарочито невеликого города Миргорода», котрий увіковічив великий Гоголь. Оже ми думками, надіями, напрямками — ідемо і пра
цюємо вкупі з правобережцями, і тільки дії вуємось: чому наші земляки нехочуть одірва тись од, може й дуже солодких надій, на ве
лику будущипу — і не привернуть себе до сучасної роботи ?! Правобережній вони взива ють «теоретіками», котрі — сами того не ві даючи — тягнуть на чужину. А на ділі ви
ходить, що сами лівобережці не тілько «тео ретіки», але й «фантазери», котрі поставили свої взорові гадки не перед собою, а за со
бою... Ми принняли життє. яке воно тепер є, і, при сучасних обставинах, мусимо повести его дазі по поступовій дорозі; вони, розпли
ваючись в плачах про свою неміч, згадуючи колишню волю та силу (та чі воля лиш то була, чі сила?), — могли-б перевернули світ, щоб тільки їх доскочити... Сизіфова п р а ц я ! Тільки знову дивно нам: чого це ми стали прислужниками »чуЖинцїв«? Ті на гас паль
цями тикають, як на сепаратистів, а наші очі вибивають чужою послугою... Виходить: і і ступі лихо, і з ступи лихо!... Тим нас і обра зило таке натяканнє... Не те, щоб ми робили тільки за для своїх, — ні! Ми за честь для себе поспитаємо, коли й чужим здасть ся на
ше діло. Оже ми его робимо з щирою думкою д о б р а с в о є м у н а р о д о в і . Ми не сидимо, згорнувши руки. Ми навіт жалкуємо, що у нас номішників з лівоберезиін (по думках трохи... Коли би пішло діло до вияснювання усяких Між нами і ними недомислів, то треба всяку потачку одній стороні перед дру
гою залишити. Одже, на моє иитаинє: чому правоберезці не одмовляють лівоберезиям, мені одказано: тому, щ о «Правда» держить такі одмови недрюкованими по цілих міся
цях! — у принціпах правди завжди треба бути суворим. Той, хто поважає свої думки . і не прешитує себе до безгрішних ган, — той по важає і думки супротивника, коли вони ідуть з чистого джерела. — Через те й обертаю ся до шановної редакції «Правди» з прямими словами: Коли хочете мати мене своїм по- мішником по праці, звертайте увагу і не = а- держуйте одмови людей, однією зі мною
ДУМ КИ.
Щирий до народного діла прихильник і
— хотів би сказати — Ваш однодумець Лв. Рудченко.
7. липня 1874 р.
Р. 8. Поклоніться низенько од м ен ед ру Володимиру Ганкевичу і Милітону Бучин-
СЬКОМ У. __________
Лист Михайла Старицкого до ред. «Правди».
В редакцію «Правди».
Посилаю Вам до шановної часописі, ви
сокоповажний добродію, кілька номерів своїх поезій: 10 перекладів із Лєрмонтова, Некра- сова и и н ш , і 7 ном. власних. Надрюкуйти їх; тільки прошу звернуть увагу, щоб ті ви- тинки (ударенпя), що у мене стоять на рідко де-якім слові, були і у Вас видрюковані, а то вірші тратять на мірі. — Шкода, що Ви не захотіли друковати у «Правді» Д е м о н а Лєрмонтова: він би був до місця і у «Правді»
і в особнім зборі утворів. Це і у нас завжди так і робить ся.
З великою шанобою до Вас зостаюсь М ихайло Старицькій Посилаю ще Вам кілька книжичок мого перекладу з Лєрмонтова.
Одружить ся.
. . вдовець, Русин, посіУрядник державний, даючий 3.000 корон річної пенси), не маючи близішіх знайомств, глядить тою дорогою товаришки жити, особи МИЛІ Ї ги керховности, тихої вдачі, і доброї господині', с аршої панни або вдови бездїпюї, Русинки; ві о пожадане, Справа трактує ся на серио, за днекрецию ру
ч н і ь ся словом чести. Бльон пнки мають періненьство. — Точнїйші інформациї під адре
сою: «10 В. С. Ц.« роєїе геьіапіе Егезгоио ( 2 - 3 )
Шість і пів мілїонів корсн відшкодованя!
Будинки, движнмоетн, лбіже і иниіу ебевпечає від огневих шііід одиноке руске асекурацийнс
товариство
9?
7 г \
О
по всіх міс- дак агенції) не роблячі
„Дністра" а.»
В І . І З И и К І1 і »
Видав і відповідає за редаг.цию: Лез Лопатиньекий.
Рух зелїзничих поїздів
важний від 1. мгя 1906 після середно-евро- пейского часу.
До Львова на дворець головний приходять:
З Іикан 12 20*, 6 !0, 140, 5-45, 9 05*
Кракова 2 ЗІ*, 5 о0*, 8 45, 130, 5’25, 8 40, 9 30*
, Підволочиск 7-20, 1Г45, 2'20, 5’50, ІО’ЗО*
„ Лавочного 729, 11 '50, 10 50*
„ Рави рускої 750, 450
„ Станиславова 8 -|'о
„ Самбора 8'15, 1‘50, 9-20*
„ Любіня вел. 11-50* (іЗ |5 — 16/9 в неділі і сьвята)
„ Яворова 8’18, 4-37
„ Янова 1 15 (115-30/9), 8 45* (1 3 /5 -9 /9 в неділі і р.-кат. свята), 9‘25*
(1 3 /5 -9 9)
„ Коломиї 1005
„ Ряш ева 1035
„ Тухлі 3 45 (від 15/6 до 30/9)
„ Брухович 7-07, 3-25, 5 30, 8’20* (всі від 6/5 239 щоденно і 1’45 (6/5 до 23'9 в неділі і р.-кат. сьвята
На Підзамче.
„ Підволочиск 7-05, 1130, 2 08, 5’35, 10Т6*
Зі Львова з головного двірця відходять:
До Кракова 12 45*. 1'—*, 8’35, 2 45, 6'35*
8-25 1005*
., Іикан 251*, 615, 9-20, 2 40, 1040*
„ Підволочиск 6-20, 1055, 221, б -15*,9-50*, _ Яворова 6-55, 6 —*
я Янова 9-15 (1/5—30/9), 1'35 (13/5—9/9- в неділі і р.-кат. сьвята), 3-І4
18/5—9/9).
730, 2-.ЗО, 625*.
8-55, Р І5 , 10-51 Лавочного
Самбора
Станиславова 9'1О*
10-45 4-05
3-30 7-25*.
/5 до 30/0) Хирова Белзця
Ряш ева Коломиї
Рави рускої 7 25*. 1 Г35' Перемишля 10 05* (від
Ясла Стрия 11 ТО*
Брухович 605, 2-28, 3-40, 6-26* (веї від 0 5 до 23/9 щоденно), 12-40 (0/5—23/9 в неділі і р-кат. сьвята).
З Підзамча:
Підволочиск 632, 1107, 2 32, 6’27*, 10 02*.
Примітка. Поїзди поспішні друковані є черенками товстими; поїзди нічні є зазначені зьвіздкою. Пора нічна числить ся від 6. год.
вечір до 5. год. 59 мінут рано.
Звичайні білети їзди як також білети всякого иншого рода, ілюстровані провідники розклади їзди ітд. можна набувати через ці- ли , ень в міскім форі ц. к. державних зе- лїз , . ь, пасаж Гавсмана ч. 9.
Товариство взаїмнлх обезпечень у Львові, ринок ч. 10. II о.
Шкоди оцінює „Дністер" з .міспенпмн членами і виплачує зараз признані відшкодо- каня.
За 3 л іт виплачене 6.474 534 корон під шкодовань.
Обвзпеченя приймають аГенциї тах ' більших селах; Дністер"
письменним господарям де єіце (інші аґенти „Дністра" Аїенти робили провізні 8<)7.742 корон
„Дністер" уділяв громадам 4 прц на закупно сикавок
Поліси „Днїстаа" приймають пай поличках Банк краєвий у Львові І в Чернівцях Гали- цка Каса ощадностп. повітові каси ощадно сти і сиротииьскі каси при судах
Чистий зиск річний звертає ся обезпеченнм членам, за р 1905 припадає кож д ом у члено
ві!., 5 при премії до звороту.
Ка житє обезпечайте ся є Краківскім Товариств, тілько через Дністер", провізше від таких обезпечень дає Дністер' на русьі
■обр, д ій н і цілії.
Фонди „Дністра в и н о с и т ь з кінцем р 1905 суму 372.533 норок.
Стережіть ся огню!
С о ї о з з е и т
в п а са ж и Герм анів
при ул. Сокяшній у Львові.
в і д 10. д о 31. л и п н я 19 06.
Нова сензацийна програма
Щоденно о 8. год. вечер представлене В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по нол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідЬ-Ьіїе представлене. Білети вчаснїйше можна на
бути в конторі ІІльона іши ул. Кароля Лю- двика ч. 9.
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Ф 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
0
0 0
Ц. к. упр. гал акц.
Банн Гіпотечний
<<» у
Відділ депозитовий
нрннимає вклади і виплачує завдатки на рахунок біжучип. принимав до ііеро- ховаин папери вартісні і дав на них
завдатки.
Крім того впроваджено подібно як в інстптуциих заграничних т. зв.
Депозити сховкові (8аїе 0еро8ІІ8)
За оплатою БО до 70 кброн річ
но, депояптар дістав в сталевій касі панцирній сховок до виключного ужит
ку і під власним ключем, де безпечно, і дискретно переховувати може своє май
но або важні документи.
Під тим оглядом поробив Банк гіпотечний як нандогіднійші аарядженя.
Приписи дотично того рода депо
зитів одержати можна безплатно у від
ділі депозитовім.
<♦
0 0 0 <♦
<•»
<♦
<♦
‘б»
<*
З друкарні В. А. Шййвовского.
