Ч, 128. Львів, Четвер дня 8. (21.) червня 1900. Річний IV.
І
• Виходить у Львові ІЦО Д Ч Я ' крім неділь і руских С Ь В ІІТ
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адміністрація і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(ЛїндОго 4.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи звертає ся лише І і на попереднє застережені;. — і
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в »На і - сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по і 15 кр. від стрічки. і
і 1
Передплата на »РУСЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цїлий рік . 10 зр. (20 кор.і на пів року . 5 зр. (10 кор.).
І на чверть року 2 50 зр. (5 кор.) • на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) ;
За границею:
на цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . ., 8 рублів
або 16 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. І
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
»
Голоси консерватистів.
Ми вже згадували вчера, що «КеісЬв-
\¥еЬг» умістила в недільнім виданю оцінку ситуациї трех консервативних мужів ко- лишної правиці. Стоячи на становиску зо
всім безстороннім, ділимось з нашими чи- тателями поглядами тих трех мужів. Суть ними ґр. Фридр. Дейм, пос. Паріш і тре
тин незвісний.
Ґр. Д ей м каже: Без основної зміни реґуляміну буде посольска палата заєдно неспосібна до позитивної роботи, хочби посеред неї найшли ся від часу до часу охочі до роботи сторонництва. Доказом сеї правди було послїдне засїданє иосоль- скої палати. Полудневим Славянам і Руси
нам належить ся велика подяка, що они старали ся посередничпти між Чехами а правительством, домагаючись від д-ра Бер
бера знесеня розпоряджень Кіндінґера. Ті посли, як і ческа шляхта враз з центром зробили дуже щасливий крок, сполучив
шись по розбитю правиці в одну цілість і не взявши участи в знасилуваню Чехів.
Ческу обструкцию викликала лівиця своєю неуступчивостию. Була се велика політична похибка. Обструкцию ческу не можна рів
няти з обструкциєю лівиці. Лівиця дома- гала ся безуслівного знесеня язикових розпоряджень бар. Ґавча і сим нарушила повагу держави, коли обструкция ческа домагала ся лише самовільно виданих і до того тайних інструкцію Кіндінґера для судів. Лівиця виявила велику неохоту до примирена. Сей факт повинен подати др.
Кербер до відомості! корони, а сам пови
нен навязати нить переговорів там, де єї перервано — не з вини Чехів. Др. Кербер повинен опять скликати мирові конферен
цій, але без участи тих послів, котрі че- ско-нїмецкої справи не розуміють, або для
неї суть рівнодушні. Найлучше було би продовжати переговори на ґрунті ческім і то поза парламентом. Таж відомо, що кон
ференції! зблизили дуже обі спорючі сто
рони, тількож без потреби скликав тоді др. Кербер парламент, не довівши на кон- ференциях до цілковитого порозуміня.
І тепер годі скликувати скорше парламент, закнм не прийде до порозуміня між Чеха
ми а Німцями.
Пос. П а р іш питає: Щож буде? і від
повідає: Правиця ніколи не була єдною.
Поодинокі клюби, а не правиця яко така, вели постулятову політику. Вже за ґр.
Клярого повинна була правиця інгервені- ювати і не допустити до ческої обструк
ції). Тепер лише одна частина правиці но- (середничила між Чехами а правительством, друга частина дала заманити себе лївици і хотіла зломити силою ческу обструкцию.
{Результат звісний. Правиця розбита. Нова правиця повстала, але не розвинула ніякої діяльності!, бо нагло закрито парламент.
(Додамо, що нова правиця виготовила вже новий реґулямін і хотіла єго поставити яко нагле внесене на засїданю 12. червня.
ГІрим. Ред.) ІІроґрамою нової правиці 'буде с п р а в е д л и в і с т ь . Національне пи
тане мусить бути полад'нане. Можна би се питане перенести до соймів, а л е з а р а зом о б е з п е ч и т и п р а в а н а ц іо н а л ь них м е її ьш о с ти й . Обовязком правитель- ства в теперішній хвили є витворити актив
ний парлямент. З евентуальної парламен
тарної більшості! треба виключити всякі радикальні елементи. Але чи спроможе ся теперішнє правительство на таку акцню?...
Н е з в іс н и й консерватнст каж е: Ліви
ця иобідила. Она розбила правицю, над чим трудилась від 1897 р. Тепер' маємо перед собою НаЬиІа гава«. Парламентарної більшості! нема, остав ся лише хаос. Дав
нішнє закривано також парламент, але з відкритєм єго находжено вже більшість.
Тепер підемо на помацки. Правительство допустило ся великого гріха, помагаючи розбити більшість. Правда, др. Кербер ста- рав ся сейчас зложити нову більшість, т. зв. »більшість для працї«, але показало ся, що ся більшість не пережила 12 го
дин. А як можна було сю нову більшість назвати більшостню >охотних до працї«, коли до неї не запрошено дійсно охотних до праці полудневих Славян, Русинів і чес
кої шляхти? Робота ся не була серіозна.
Ціль нової коалїциї була, щоби трохи »по
їздити* на Чехах. Щож буде? На разі не буде нічого крім §. 14-го. Др. Кербер му
сить виждати, аж уми успокоять ся, а від
так почне діло з кінця, с. є. буде кликати мужів довіря на раду і питати їх: що ді
яти ? А може схоче др. Кербер октроюва- ти язиковий закон? Добре, лише в тім біда, хто в парламенті одобрпть відтак сей закон, коли там нема ніякої біль- шости?
В і й н а.
З розрухів в Хінах виклював ся поважна віііца, а з руху секти Боксерів загальне повста
не хіньскої. держави против впливів чужоземців та іновірців в країні гербати та оселедця. З Па
рижа доносять, іцо одного в тамошних кореспон
дентів мав повідомити начальник телеграфічної [стациї в Ш акґаю, що хіньский Генерал Тунґфу-
| зіянґ одержав від цїсаревої-матери дуже тайну І депешу, в якій містить ся розказ, щоби відпо- I вів на икіпніїнга европейских держав огнем та І мечем і получив ся сейчас з Боксерами. Хотяй
• ся вістка як і дорога, якою дійшла, не є дуже і певні, бо може лиш придумані в сій цїли, щоби ' француско-росийский союз очистити з закиду- I ваних ему інтриг з хіньскою цїсаревою, однак ' вислїд, до якого она дійшла, потверджує ся в повні.
Ситуация уложила ся грізнїйше, чим принуска- ' но. Телеграма нїмецкого коїізуля з Тсіфу до Берлина доносить з японьского жерела, іцо Хін-
20 0. ФРАНЦ МЕШКО.
Д Р А М А І І А С Е Л І.
з словінуского переклав ІЛЬКО КУЗІВ.
' (Далї).
VI.
На старім, покраянім і червами поточенім столі блимав маленький старий каганець.
Над мигаючою поломінию, що ніби згасала то знов високо підносила ся, крутив ся смер
дячий, темносивий дим та наповняв неприят- ним воздухом темну хату.
Через вікна, місцями заложені папером, над: ли лучі місяця. Мимо сьвітла каганця — видно було на глинястій землі тінь рам ві
конних.
На бідній постелі, прикритий лахами, ле
жав Стасьо.
По блідім, худім і подовгастім лици він
цем вили ся довгі, дрібні, чорні як уголь куче
рики; спадали через чоло на чорні мов терен, ясні очи. То замикав, то підносив повіки.
На стільці! біля постелі сиділа змучена, заплакана мати. Очи, що передвчасно злиняли, зайшли кровию.
Дрожачою рукою гладила горяче личко уепокоювала, потішала, що от... от..прийде тато дитини, гладила мягкі кучерики, стискала та принесе лїкарство...
малу руку... ! — Мамо — а тогдн вже не буде боліти?
На широкій лані коло печі спала Галя, — питало дитя і звернуло свої сьвітячі ся оче- сестрнчка хорого Стася. Єї румяне личко б ул о: нята до матери з нетерпеливим очікуванем.
спокійне, безжурне; не розуміла недолї і лиха,! — Ні, серденько, не буде, не буде! І знов яке навістило рідну хату. ! пестила і гладила хорого і приповідала то се,
Мати гляділа з тихою розпукою і з гріз- то те, щоби його потішити та відвернути гадку ним непокоєм на той найдорожший скарб є ї ; від слабости на иньший предмет.
серця. - Йому полекшало. З а хвилину успокоїв ся
По хвили встала і тихенько приступила до і замовк маленький хорип. Цікаво слухав мате- віква. Пильно і уважно гляділа на долину за ранньої бесіди, думав про забавки, які мати селом, осьвічену блідим сьвітлом місяця. ■ обіцяла...
Виглядала’мужа з лїкарством.
і
— А купите мені такого коня, що буду Але на дворі було тихо; порожня і пустабула дорога, що вела через горб до села межи зеленою, зрошеною травою.
Івана не було видно.
Перед вечером мав вернути. Ж алко вигля
дала, числила хвилі, мінути, години...
А час минав так поволи, так ліниво! Кож- да година ставала віком. З кождою хвилиною більшав непокій материннього серця. Розпука почала огортати єї серце, всі єї сили в тім віч
нім, безсліднім очікуваню...
Дитя корчило ся в болях, хропіло, кликало дальше:
батька, матери, просило помочи лікарства. Мамо, а тата ще нє.ма ?... Он, як мене Мати стояла біля него, пестила, цілувала, болить, як мене болить... мамо... мамо...!
хлопчина маму, як будеш чем- міг їздити? — цікаво запитав
— Будеш Стасю, будеш...
ний і спокійний!
— А буде мати гривку?
— Буде мати, серденько, буде... довгу, чорну.
— І підківки? А стрийцьо коваль мені його підкують ?
— Так, так — як будеш здоровенький, то поведеш до коваля.
Хлопчина трохи мовчав а но хвилі питав
2 цї в Таку наставили торпеди в ріці та зібрали
свої воєнні сили коло Сконґгонґвен. Чужі ко- манданти зібрали ся на росийскім корабля і звернули ся до командантів фортів в Таку з иі- ііптаїит, в якім зажадали видаленя хіяьских війск з міста до год. 2. пополудня дня 17. с. м.
Хінцї не услухали сего зазиву, а надто еего дня о год. 1, в нони отворили пушочний огонь на кораблі чужих держав. Відповіли їм огнем ко
раблі нїмецкі, росийскі, анґлїйскі, францускі і японьскі. Канонада тревала коло сім годин. Два анґлїйскі кораблі мали піти на дно ріки. Теле
графічна і зелїзнича лінія межи Таку а Тієнтсі- ном перервані, а навіть водна комунїкация стає небезпечною. Дальші телєґрами доносять, що при онодїшній пальбі вилетів у воздух хіньский корабель «Альґеріне* і затонув; 2 офіцири і 4 во
яки ранні. На нїмецкім парівци »Ільтіс« згинуло троє людий, а 7 є ранних. Французи мали одно
го убитого і одного ранного, а найбільше потер
піли Россияни, бо мали аж 16 убитих і 45 ран
них. До Тсіфу привіз вістку японьский корабель з під Таку, що европейскі воєнні сили заняли вже форти і місто.
З Пекіну доносять ще страшнїйші вісти.
Нїмецкого посла бар. Кетелєра взято до неволі.
Правительственні війска разохм з Боксерами об
садили цілу улицю, при якій находили ся амба- сади держав, так що амбасадори окружені та не могуть порозумівати ся з собою. Можна на
дійти ся різні всіх замешканих в Пекіні христи
ян, коли европейскі війска в найкоротшім часі не вступлять до Пекіну та не подадуть помочи.
Найперші будинки східної ч&сти міста спалені.
Сотки охрещених Хінцїв та слуг витято в пень на дві милі від цїсарскої палати. Християни схоронили ся до амбасад. Ж и тє їх непевне слі
дуючого дня.
Як не мож припустити, щоби Россия дала почин до такого противхристияньского руху, ані не осьмілювала нічим Хінцїв до него, то з другої-ж сторони не можна сумнївати ся, що Хінцї по.боять ся ставити чоло концертови ев- ропейских держав, а удадуть ся під опікунче крило котроїсь з найсимпатичнїйших для них держав. Вибір їх упаде безперечно на Россиян, як па наймогутнїйшу, сусїдну державу, що не провадить такого визиску, і не заводить таких переворотів «поступу», а властиво визиску ев- ропейских капіталістів, як другі европейскі дер
жави. Другою державою, яка стоїть найблизше Хін, є Японія і она певно також відограє важну ролю у надходячій хіньскій -війні, а як союзни
ця Россиї вмішає ся ще може до того і Фран- ция. На тріо, яке би виділило ся зі спільного концерту, відповіла би Анґлїя та Німеччина ду
етом на переріз, так що готова з сего вийти котяча музика для Европи. Але поки що .се, хвала Богу, ще лише комбінацій...
В Льондонї дуже знеохочені, що війна з Бо- ерами продовжає ся в нескінченість. Упала Пре- тория — і Англичани вже ликували, що прий
шов конець коштовній війні в полудневій Африці.
1 плакала бідна сирітка, плакала.
На бліде лице виступав зимний піт вели
кими кроплями. Чорн.енькі кучерики мочили ся в них і прилипали до біленького тіла.
Мати дрожала.
Чекала і чекала, чей отворять ся двері хати, може почує в темних сінях тяж кі кроки нетерпеливо очікуваного мужа.
Але все було тихо.
Двері не скрипіли, не було чути храплпвого голосу мужа, не було чути його простацьки\
погрозів і проклонів.
Тілько стогни, зойк і крик хорої дитини і єї тяж ке хроплїнє роздягало ся по хаті.
А материне серце, то мягке, добродушне і готове на всяку жертву серце, корчило ся в невисказаних муках, дрожало і заумирало по
води, та роздиралось на дрібні кусні...
Скрито лились дрібні сльози, лились із блудних очий; цілувала дитинку та успокоювала всїми способами.
— Тату... тату!... кликало дитя і махало рукою.
— Прийдуть, прийдуть незадовго.
Дитина плакала голосно.
(Далі буде).
Тимчасом Боери залишили масову акцию, а об
межили ся на війні під’їздовій, з котрою Робертс не може дати собі ради, і мине ще богато часу, заки обі републики будуть дійсно в поеїданю Англичан, Робертс гадав, що Боери доперва в околици Лїденбурґа зачнуть борб^ на ново, і то лише оборонну. Тимчасом они зробили єму велику несподіванку, бо в Трансвалю і Оранії розпочали наступати на Англичан. В Трансвалю Бота підійшов о ЗО миль під Преторию і цілий день бив ся з Англичанами. В Оранії Боери влі
зли між Кронштадт а Иоганесбурґ і знищили зелїзницю. З Льоренцо Маркез доносять, що пят- найцять миль на схід від Преториї і пять даль
ше на полуднє, прийшло дня 11. с. м. до битви.
Анґлїйский фронт був розтягнений на 15 миль.
Англичан відкинено. — Сам Робертс доніс, що він велів Гамільтоновп ударити на Боту. З огля
ду на те, що фронт Боерів був за сильний, Френч і Гамільтон ударили на крила і стрітили ся з завзятим опором, але що сим разом Боери головно звертали увагу на срої крила, а занедба
ли фронт, Англичанам повело ся забрати деякі позици'І на фронті. Боери били ся з великим завзятєм. В ночи уступили до другої, також ду
же сильної познцпї, але опісля покинули і ті становища та відійшли на схід. Впрочім вістки з поля битви доходять лише дуже скупо, бо Б о
ери, як сказано, нищать комунїкацийні дороги, стараючи ся відтяти армію Робертса в глубинї Африки. Залоги вздовж зелїзничої лілії в Ора
нії мають подвійну задачу: відпирати напади Боерів та направляти знищені ними мости, вали та телєґрафічну лінію. Мовби на потіху телє- ґрафує льорд Робертс під вчерашною датою з Преториї, що там, як і в Йоганесбурґу, панує супокій. Від часу занятя Преториї відобрано ору- жє 2.000 Боерам (які самі піддали ся) та узбро- єно ним увільнених 3.187 анґлїйских поденників.
Є се надто легкий здобуток, щоби мав знатнїй- ше значінє. Такими успіхами міг Робертс вже нераз похвалити ся в теперішній війні, але во
ни остаточного рішеня не могуть принести.
Письмо з України.
З Київа.
(Торжестве.нное собраніе Кіевского С.іавянскаго благотворительнаго Общества).
11. травня в салі одної із місцевих київ- скихґімназий відбуло ся зібрання, «київского бла- готворительпого Славяньского общества». Пред- сїдатель сього «общества» всім вже досить відо
мий своєю дїяльностию на користь «обрусіння україньского народу, проф. Фльориньский, про
читав реферат «Зарубежная Русь и ея горькая доля» (закордонна Русь та ії гірка доля). Пер
ше, чим новів о сім річ шановний прздсїдатель, об’яснив слухачам, що заставило його взяти для свого реферати таку рід. Тут він, похваливши звичай свого «общества», давати на рокових зі
браннях звістки та читання, що розбуджують славянську та руску (россійску) самосьвідомість, каже, що має на увазі сказати про «русскьіхт.»
котрі відірвані від Россиї та живуть за кордо
нами; се, мов, само по собі для нас дуже ціка
ве і повинно нас більше інтересувати чим дру
гі славяньскі народи, тим більше, що «Зарубе- жная Русь» по своєму злому політичному у- с.трою та по сусідньому ґеоґрафічному станови
щу має велике значіннє і для Россиї. Но, як вже видко було після читання такого реферата, то д. Фльориньский мав єще і иньшу мету для своєї річи: ним більше всего водило бажання взятись за новий спосіб «щирого обрусіння* — силоміць втовкмачувать публицї свої ліричні думки із-за нікчемної своєї праці «обрусенія»., Хай не вразить ся ш. професор, що я осьмілив ся назвать його працю обрусіння нікчемною, здаєть ся він се і сам спочуває, коли рішення своїх розслїдів по питанням науково-академич- ним містить не в авторітетних научних орґанах, (де-б вони повинні зайнять ви д н ій те місце по своїй вартості! і охітнїйше визвать і других уче
них на безпристрастне таке, чи иньше рішення їх), а в часонисях на «злобу дня». В сей спосіб д.Фльо- риньский силою намагає ся до самої публики з своїми намірами обрусіння і запитує у неї в слух, якими їй здають ся його думки обрусіння.
Так взагалі рішають ся «гостинні» а не науко
ві питання. В самій річи д. Фльориньский нїчо-
„ о нового не сказав, окрім того, що нам звісно
вже із його статий, друкованих в часописі «Ки- ївлянин» за 1899 р. Вказавши на ґеоґрафічне становище «Закордонової Руси» він далі опові
дає, що мешканці її в етнографічних відносинах суть емігранти київскої, полтавскої та подоль- скої ґуб. і тому разом з наш им и' Малороссами становлять одну із відминностей (разновід- ностей) «єдиного русского народа). Тілько сі виходцї, каже він, ріжнять ся од наших «зем
ляків», но'своїм окремим звичаям, н а в м и с н о в и д у м а н и м ї м и, і п о н а з в і »Р у с и н и», ко
тра до них не може належати по ґеоґрафічно
му становищу, а т е ж в й д у м а н а в іс і). Хотї- ло-б ся знати, що д. Фльориньский розуміє в и думаним, а що належачим «іскони?!». Сказавши за етнографічні елементи закордонної Руси, д.
Фльориньский задає дивовижне питання: як то воно могло стати ся: що коли до российскої держави увійшло так богато навіть чужих на
родів, свої-ж «русскі» лиш или.ся поза кор
донами». Як на історичне рішецнє сього пи
тання він з великим жалем пригадує розділ Польщі при Катерині II., коли Галичина одіишла до Австрія через помилку российских дипльо- матів, що забули, який там нарід і сю помилку він вважає фатальною, котра довго буде тяжко почувати ся в »русскім народі». — А через що стало ся така помилка, о котрій теїіер плаче д. Флоринсьский, то варго-б запитать у його самого і узнать, за ким власне він плаче! — Здаєть ся, тоді ті кермуючі верстви российскої держави не так то вже вважали рідними всіх тих Галичан, що-б за ними бідкать ея, як і те- перішний фанатик обруситель не за всіма із них плаче. Се видко із послїдуючої його річі, де він хоть і робив темпі нариси життя полі
тичного, економічного і культурного, — но все це зле він відносив до «старорусскої» галицкої партиї і до сеї послїдньої відносив все своє співчуття і намагав ся розбудить його у своїх слухачів; а до так званих ним «Українців сепа
ратистів» в його не вирвалось ні одного сер
дечного слова і таке він бояв ся встрітить у других. Він навіть з завистию розказував, що
«українофіли» мають ріжні запомоги від наших Українців, що вони займають висілі і корист- нїйіні місця в австрийскому уряді; він обзиває їх ворогами, навіть розбишаками, бо вони, мов, заиомогають і всяким иньшим партіям, воро
жим «российскій державі», і таким злим вчин
ком мішають і другим окремим славяньским народам злити ся в одно ціле з российскою державою. — Взагалі, в його не має належної толерантності! до всіх тих побратимів, котрі зі- стали ся поза кордонами. Після цього, чогож він плаче о тій дипломатичній помилці? Однакова шана була-б і під российским урядом тим бідо
лахам, котрі зістали-б ся вірними синами своїй нациї; ііце-б гірше зневажав їх д. Фльориньский тоді, якби вони і тут йшли но окремій дорозі від *староруссів», що на самім ділі і достаєть ся нашим тутешним прихильникам україньскої ідеї. І отсї такі погляди щиро-політичні, така перевага еґоістичних інтересів у того, хто по
винен би вийти із вузко-національних інтересів, бо, яко професор і учений слявіст, д. Фльоринь
ский, не повинен держатись такого переконана, іцо який нарід прихильно відносить ся до рос- сийского уряду — тому треба запомогти, а який ворожо — того треба знищити, а яко член сла
вяньского «общества», то він мусів би дбати про інтереси всіх Славян, а не про. інтереси лиш Россиї. — Перейшовши до нарису культурного ж иття «зарубежнои Руси» він доводить, що там раз у раз йде зла боротьба партій за те, якої мови вживати, яко органа духового життя на
роду, чн загально-«русской» літературної, в ко
трої укладанню приймали участь всі відмінно- сти «русского» народу, і в якому є елементи всіх нарічій российскої мови; чи м ісцевої— на- річя российскої мови (віс!). Одна частина про- сьвічених людий, що становлять партію старо
руську, чи народно-руську (?), держить ся пер
шої мови. (Тут д. Фльориньский нараховує з де
сять імен писателїв, що вживають сеї мови).
(Конець буде.)
З політичного поля.
Пос. Крамаж сказав 17. червня виборцям своїм таке: Обструкциєю доказали ми свою рі
вноправність з Німцями. Ми задержали так са-
з мо як они парламентарну машину. В засаді о-
суджуемо обструкцию і подамо руку до осуне- ня єї, але на цілій лїнїї. Нас заскочено 8. чер
вня дуже хитро, але ми потрафили розвинути силу. Тількож обструкция (РиІШескеітизік) не може бути нашою проґрамою на все. Хоч ми не улягли знасилї, однакож настали небезпечні часи. Правительство мусить предприняти рішучі міри. Чуємо вже про деякі наміреня д-ра Кер- бера і боїмось, що ті наміреня будуть звернені п р о т и Чехів. Якби так, то Чехи перетрива- ють і ті невзгодини. Але чи не потерпить на сім держ ава? Мстити ся на Чехах, діло непоря
дне і небезпечне, бо Чехи доси були льояльним елементом в Австриї. Ми-ж боримось лише о свої права. Давити нас — був би великий злочин.
З октройованого язикового закона вийшла би лише нова обструкция, а сч'і закон, який пра- вительство предложило палаті, кривдить Чехів.
Ми не радимо правительству управляти проти Чехів. Ми хочемо примиреня, бо сим лише дви
гне ся Австрия.
Ч е х и о р ґ а н ї з у ю т ь с я . 17. червня від
були ся в Празі в ратуши перші довірочні збо
ри т зв. «Ческої народної Ради*, в котрій в зя ли участь всі ческі сторонпицтва з виїмкою шляхти, реалістів, радикалів і незанрошених со- цияльних демократів. Наради тривали від 9 — І години. Ухвалено: 1) стояти на становищи дер- жавпого ческого права; 2) домагаги ся націо
нальної рівноправности і 3) змагати до культур
ного двнгненя народу. Орґанїзация має обняти весь край.
Ческі дневники провірюють, що мінїстер др. Резек в часі своєї гостини в Празі (16. і 17.
червня) не грозив Чехам октройованєм язи ко
вого закона.
Католицкі людовцї плачуть огіять в »К Тігоіег 8 ііт т е н « . Сполучившись Не Гасіо 8. чер
вня з лівицею, кажуть тепер: Ми би раді при
стати до лівиці, але під услівями, щоби лівиця пристала на зміну реґуляміну і усунене обструк- циї з парламенту взагалі, щоби лівиця не вела дволицевоі політики, щоби она позбула ся воро- гованя проти клерикалізму, і щоби хотіла при
мирити ся з Чехами. — Ми спитаємо д-ра Ка- трайна, чого він так спішив ся 8. червня, коли тепер бачить, що лівиця не є товариством для него? Др. Катрайн поміг бити Чехів, а рівно
часно побили ліберальні студенти католицких в Сольногородї» Др. Катрайн спостеріг ея аж те
пер, що лівиця веде дволицеву політику. Бідний!
ґ р Ш тірк лепече в » М о П ІЙ £ 8 р Г Є 8 8 -ї« , ЩО
жадане лівиці на заведене нїмецкої державної мови не є постулатом Німців, а постулатом дер
жави (?!)
Н О В И Н К II.
— Календар. В ч е т в е р : гр.-кат. Теодора Стр; рим.-кат. Альойзого Ґонзаґи. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Кирила, Теклї; рим.-кат. Серця Ісуса.
— Приватні іспити в Рускій піколї видїловій у Львові будуть відбувати ся в середу 27. с. м.
Зголошеня належить присилати просто до шко
ли — ул. Вірменьска ч. 2. II. поверх, найдальше до 26-ого.
— Народне віче відбуде ся дня 24. л. червня с. р. в Романові, в стодолї господаря Федька Стасика о 2. год. пополудня з отсею проґрамою:
1) Про політичне положене Русинів в Галичині;
2) про окружні громади; 3) про поділ Галичини;
4) про закон дороговии; 5) пр > право нольова- ня; 6) про скасоване нотарияту; 7) внесеня членів.
— Виділ ’-Селяньскої Ради* в Бережанах устро- юе селяньске віче в Ценеві в суботу дня 23. л.
червня під голим небом на майдані «Болото* за селом о 11- год. перед полуднем. На тім вічу будуть реферувати: 1) Симеон Савчук: о охороні власності! пільної. 2) о. Дичковский: о крамни
цях. 3) о. Любинецкий: о нашім шкільництві.
— Віче попередить богослуженє в прнходскій церкві.
— Великий фєстин получений з фантовою льо- териєю відбуде ся в Перемишля, в неділю, дня 24. л. червня на замковій горі. Дохід призначе
ний на «Бурсу ім. св. 0. Николая* в ІІеремишли.
— Тайни б. кредитового банку. Против адво- катови др. Л. Маєвскому внесла державна про- куратория обвиненє за злочин публичного на
сильства і наміреного вимушеня проти кн. Ада- ма Сапіги. Др. Маевский видрукував був перший аркуш брошури, яка мала виявити разячі над- ужнтя в" заряді кредитового банку. Сей аркуш містив також інтригуючі заголовки дальших роздїлів брошури, а мав послужити до того, що
би кн. Адама Сапігу спонукати до материяльних
уступок в користь одної Групи акціонерів кре
дитового банку, заступованих адвокатом Маєв- ским. Автор брошури переслав сей перший ар
куш кн. Сапігови з листом, в якім загрозив дальшою нублїкациею, коли князь не згодить ся на жаданя его клієнтів. Реш та накладу мала держати ся в тайні, аж до децизиї князя, а к о ли би децизия випала корисно для інтересова- них, дальший друк мав бути занеханий і видру- кований вже аркуш знищений. Тимчасом ре- дакция *МоиіІог-а» прийшла якимсь тайним способом в посідане одного такого аркуша і оголосила єго- рго рцЬІісо їіго. Справа набрала розголбсу, не конче може пожаданого для п.
Маєвскбго. Прокуратория заопікувала ся нею, а слідчий судин радник Сваричевский достарчив материялу до акту обвиненя. Др. Маевский вніс спротивлене против акту обвиненя до висшого суду. Маєвского заступають краківскі адвокати др. Ш аляй і др. Лепковский, а кн. Сапігу др.
Грек і др. Ашкеназе.
— З державної школи торговельної у Львав5.
Іспити ириватистів, записаних до висшої інколи
торговельної, відбудуть ся в часі від і. до 10.
липня. Перед приступленем до іспиту приватист має зголосити ся до дирекциї заведеня і ви к а
зати, що зложив шкільну оплату і іспитову таксу в квоті 24 корон.
Вписи до першої кляси висшої школи тор
говельної на 1900/1 рік відбудуть ся в першім терміні в днях 14., 15. і 16. липня в канцеляриї дирекциї (театральний будинок гр. Скарбка, вхід від площа Ґолуховского, V. брама, 2 ио- верх) від години 9 —11 рано. Ученики мають зголошувати ся особисто і предложити доказ, що покінчали 14. рік житя, або покінчуть до дня 1. вересня с. р. і сьвідоцтво з 4. кляси школи середної, або 3-клясової видїлової. (Оста
тні здають вступний іспит). Шкільна оплата ви
носить 40 корон (для чужинців 200 корон) і має ся єї сплатити з горн в двох рівних ратах, а іменно на початку шкільного ррку і дня 1. мар- та 1901. Наука починає ся дня 1. вересня 1900, а кінчить ся 15. липня 1091. — Родичі, іцо ма
ють намір удержувати учеників на кватирі, ма
ють зголосити ся в канцеляриї дирекциї в днях 1 — 10 липня, межи год. 10. а 11. перед полуднем в цїли засягненя близших інформаций. Родичам, зглядно опікунам учеників, поручає ся, щоби при вншукуваню кватири звертали ся о пораду до дирекциї школи. — Висшу школу торговельну належить уважати за рівнорядну «торговельним академіям*, так що-до орґавїзацнї, програми і цїли науки, як і що-до права однорічної вій- скової служби.
— Судиї против адвоката. Перед окружним су
дом в Сяноцї вела ся через кілька днів карна розправа, в якій обвинителями виступили пп.
Иосиф Дрімалик і Евстахий Дудрович, ад’юнкти суду в Березові, оба Русини, против обвиненого д-ра Вінкентия Данця, адвоката в Березові, з закидом о обиду чести. Між наведеними суддя
ми а адвокатом витворив ся антагонізм, в на
слідок якого судиї примінювали закони з цілою строгостию до адвоката і єго клієнтів, а адво
кат не лише своїм виступованєм в. суді, але і посторонними забігами старав ся поведене су
диїв виставити нелегальним надужитєм, свого становлена. Др. Данєц вніс був жалобу до вис
ілих властий, наводячи кільканайцять случаїв шорсткого поведеня судиїв зі сторонами. Ся- ніцка прокуратория виточила карне слідство др.
Данцеви за очерненє, але по кількох місяцях відступила від него, полишаючи пошкодованим вільну руку в доходженю своєї обпди. Тимча
сом віденьский орґан адвокатів «Бив Ваггеаи»
виступив против березівских судиїв, а п. Ста- піньский вніс дотичну інтерпеляцию в парля- ментї. Се викликало дисциплїнарку против пп.
Дрімалика і Дудровича, яку три рази застано- влювано і вкінци залишено. Тепер на порученє окружного суду в Сяноцї виточила слідство д и
сциплінарна рада адвокатскої палати. І против д-ра Данця дисциплінарна не найшла стінних закидів. Остаточно оба судиї виступили з ж а
лобою за обиду чести, а трибунал засудив д-ра Данця на два дни арешту з заміною сеї к а р и ! на 1200-корон гривни. Др. Данець зголосив від -|
клик від вироку що-до вини і кари, а приватні!
обвинителї що-до заміни арешту „а гривну.
— Скаженина між львівскями собаками ш и
рить ся в страшний спосіб. Вчера рятункова стация давала поміч аж в трех случаях поку
сана псами. І на іцо кому собак у місті? По каменнцях собаки роблять непорядок, нищать міскі огороди, напастують прохожих, виклику
ють небезпеченьство скаженини — а який з них хосен? Жаден. Магістрат повинен взяти ся до собачого роду як найенерґічпїйше.
— Іспит зрілости в мужескій семинариі учи- тельскій в Станиславові здали: М. Абена, Ант. Біло
вус, Ник. Хомишин, Вас. Дзус, Вен. Крупка, Анат.
Левицкиїі, Ант. Мандрик, Ант. Маркевич, Ант.
Куликовский, Г: Розмарин, Влод. Рошчаковскиіі, Алекс. Савюк, Як. Зеліґер, Ст. Симків, М.. Сте- фанів, Йос. Ш идловский, Мар. Телесницкий, Кар.
Узарский, Зен. Винницкий, ,Марк. Занковский;
9 репребовано, 7 одержало поправку.
— Ачархістичний атентат. До «Стаїгег-Та»-
ЬіаП-у* телеграфують, що замеш калий в Текля- марк Італїянець одержав від свого сина лист, в якім син доносить, що єго яко анархіста ви- льосовано до сповненя атентату на італїйского короля Гумберта. Крім короля Гумберта, ще чотири иньші короновані голови мали упасти жертвою анархістичного заговору. Батько віддав лист староству, а властям повело ся віднайти автора письма і увязнити єго в Понтеббі.
— Засуд на смерть. Перед теряоиільским су
д ом присяглих відбула ся онодї розправа проти Павла Розвадовского, 26-лїтного пропінацийного сторожа за злочин убійстві, якого допустив ся на своїй 16-лїтній женї Катерині. Убіпник уду- енв жену, а опісля повісив єї, щоби видавало ся, немов би то она сама заподіяла собі смерть.
Розвадовский не любив ж е н ї, бо не взяв за нею ніякого приданого, та удержував зносини з иньшими женщинами. Присяглі судиї потверди
ли питане що-до насильного убійства 10-ма го
лосами, а в наслідок того засуджено Розвацов- ского на кару смертн. Обжалований приняв за суд байдужно.
— Стрейк В фабриці машин державних зелї- зниць в Будапешті вибухнув стреіік, в наслідок чого працює лише 200 робітників з загального числа 3.000. Ж аданям стрейкуючих дирекция не хоче вдоволити з огляду на прикрі фінансові відносини. Дирекция в загалі не думає прини- мати ияьніих робітників, але порішила- здерж а
ти цілий рух в фабриці, поки стрейкуючі не рі
шать ся повернути до роботи на теиерішних у- словинах праці.
— Чудесне спасене. Но, алеж се справдішнє чудо, як я вирятував ся від смертн! — сказав один міщанин до свого знайомого. — Прошу вас, з вісьмох моїх товаришів, котрі їхали тою самою зелїзницею, всі згинули, кромі мене о- дного. — А яким же способом ви спасли своє жиге ? спитав цікаво знакомпй. — Ано, я спі- знив ся до поїзду і лишив ся дома; зітхаючи легко, відповів міщанин.
— Дрібні вісти. Наша сьнівачка, п-на Сальомея Крушельницка, одержала золотий перстень на п ам ятк у . побуту иерского шаха в Варшаві. — Першим пануючим, що звидїв париску виставу, є шведекпй король, Оскар II. — В Негрибцї коло Перемишля згоріло вчера сім селяньских заго
род. Ш кода виносить около 24.000 корон. — В Відни кинула ся з 3. поверха 14-лїтна дівчина Софія Кочі, що недавно приїхала з Чехії учити ся кравеччини. Догадують ся, що причиною са- моубійства дитини була туга за родиною. — Ш карлятина і дифтерия ширить ся в Сяноку і в околици.— Дня 1б. с. м. виеміґрувало до Б о
снії 9 родин з Ігровицї коло Тернополя. — З л и ва з громами перетягнула остатної иочи над Львовом. — Град навістив на днях Бібрку, По
тік золотий, Товмач, Калуш, Переворск, Раде- хів і Коломию.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 20. червня. Деиутация конференцій провідників нїмецкої лівиці вручила вчера пре
зидентові! міністрів, др. Керберови, мемориял в справі язикового закона. Відтак депутация удала ся до міністра справедливости. Всі міні
стри заявили, що уважають своїм обовязком, совісно розслїдити виказані в мемориялї бажаня.
Рим, 20. червня. Король поручив -утворене нового кабінету президентови сенату Сарако.
Льондон, 20. червня. Віцекоролї з Нанкіну і Вовхану вислали до Пекіна меморияли, в яких заклинають цїсареву, щоби як найскорше зд а
вила ворожий чужоземцям рух, бо від сего за- висить суді.ба. цілого цїсарства.
Париж, 20. червня. Воєнні сили Франциї, які прибудуть до Хін 29. червня, будуть виносити загалом 4.900 люднії і 7 скорих кораблів, 1 па- ровець і 4 канонїрки.
Льондон, 20. червня. З Сімля висилають 6 полків і батерию артилєриї до Хін. — Японьске правительство ухвалило вислати сеичае 3.000 жовніра.
Берлин, 20. червня. Скороход «Ірена» удав ся до Таку з 240 моряками на помості. — Після
«Кііег 21».» перший морский баталїон одержав розказ поготівля до виїзду до Китаю. Великий скороход *Бісмарк» відплине з кінцем червня з Кільонії до Китаю.
Льондон, 20. червня. Після послїдних доне
сень китайска товпа збурила всі місийні забу- дованя в Часгіг.- Місіонарі утїкли з житєм.
Льондон, 20. червня. В міродатних кругах запевняють, що до тепер не прийшло між дер
жавами до дійсного і офіцияльного порозуміня.
Анґлїя повідомила лише держави, що своїм за ступникам в Китаю дала повномоче зглядом порозуміня в цїли охорони християн та Евро- пейцїв. Анґлїя бажає удержати зіаіиз ірю і має надію, що оно удасть ся.
