М. 255. Львів, неділя, дня 14. (26.) падолиста 1905. Річний IX.
Передплата;
п >РУСЛАНА< в и ііОі'.ї т ь:
в Австрйї:
аж цілий рік . . 20 кор зж сів року , ч- 10 кор їж чверть року . , с кор
СЖ М ІС Я Ц І. . . Г76 кор
За границею
са цїхяй рік . . 16 рублів або 36 франків
■а юв року . . З рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
• Вирвеш ми оки і душу ми вирвеш: а не возьмеш милоспі і віра не воаьмеш,
•о руске ми серце і віра руска.« — З Р у с д а в о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских еьвих
• О'ІІ год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана« під ч. 1.
лл.Домбровского(Хорунщини).Еке- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лпше на попереднє застережене. — Реклямаціїї неопечагані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
■ ч 'ж и п д
Моравский приклад.
(X) Свого часу названо з нанвиспіого .місця міродатного моравский с-ойм в з і р ц е в и м соймом. Сим разом показав сей соЙм, що на се заслужив. Я к ми недавно звіщали, ухвалено там зміну виборчої ор
д и н а ти і красного уставу. Тим способом вступає Моравія в н о в у д о б у політично
го і национальног/ розвитку. Досяглість сеї ухвали дасть ся доперва тодї належно оцінити, наколи сА ухвала війде в житє і вийде поза обсяг ' Моравії і стане пону- кого для сусїдного краю д л я Ч е х .
В Чехах також почали ся подібні з а ходи, але поступають вельми помалу впе
ред. З одного боку молодоческі посли вважають предлогу правительства про змі
ну красного уставу і краєвої виборчої ор- дпнациї яко випереджену подїями, иозаяк висунуло ся наперед домаганс загального рівного права виборчого. З другого боку Німці домагають ся заведеня курий з пра
вом уєіо замість дотеперіпіних виборчих курий.
Заміт з ческого боку не має поки що нрактричного значіня, иозаяк передовсім в державній раді має бути переведена змі
на виборчої реформи в напрямі загального, рівного права голосованя. Навіть в такім случаю, колиб в державній раді повело ся иоконати всі трудности що до виборчої реформи і колиб нова реформа дійсно вплинула на поправу межинародних відно
син, мине ще чимало часу, поки наспіє нора загального права виборчого в с о й - м а х.
Чиж дотеперішний, застарілий стан, проти котрого самі Чехи виступали від 1861 року, має бути і на дальше удержа
нні! ? Певно, що .нравительственні предлоги мають чимало недостач, але можна над ними розправляти, а се признали самі мо- лодочехн устами д-ра К р а м а р ж а . Нако
ли ческі посли мали задля того певні су
мніви що до иравительственних предлог, иозаяк Чехи занадто рішучо заявляли ся все за загальним голосованєм, то ті сумні
ви упадають супроти прикладу Моравії, де на разі вдоволили ся тим, щ о м о ж н а б у л о о с я г н у т и . Моравский приклад повинен вплинути також на нїмецких по
слів з Чех, котрі домагають ся введеня курни з правом уєіо. Моравскі Німці відсту
пили від сего д о м аган я з тої причини, иозаяк тепер не було вигляду на ухвалу і се бу
ло* лише безплодним доктринерством за для того відкидати се, що було можливо осягнути. Чиж Німці в Чехах не повинні піти за тим прикладом ? Сим разом не зможуть они сего осягнути, хочби всі ішли солідарно.
В і р н о к о н с т и т у ц и й н а велика вла
сність заявила устами ґр. Оттокара Ч е р- н ї н а , що постанова ухвал двома третина
ми голосів в певних важних справах дає достаточну поруку напиональної охорони Німців. Вільні всенїмцї з П а х е р ом на чолі поставили недавно внесене на заведе
не о к р е м и х н а ц и о н а л ь н и х к у р и й ,
а се є доказом, що не домагають ся ко
нечно курий з правом уєіо. Ііниіі нїмецкі сторонннцтва (окрім хиба Ш енериянцїв, котрі повстають проти всего) вважають правительственні предлоги можливими з певними поправками, так отже властиво стоять за куриямн з правом уєіо лише нїмецкі поступовці. Ческі посли повинні би отже вкупі з 'великою власностю попробу
вати, чи не дало би ся щось осягнути за прикладом Моравії.
Але як сумно супроти того, що в усіх краях змагають до уладженя внутрішних межинародних відносин і взаємин, вигля
дає в Галичині, де сонм стоїть на стано
вищі опорнім проти всякої зміни (бож ре- золюцию адмінїстрацийної комісиї не можна вважати нічим иншим, як відроченєм) а се тому, щоби, борони Боже, не війшло до сонму більше число руских послів!
і ---
Задачі рускої інтелїґ&нциї на Україні'.
Розвідка Володимира Г р. Бцрвіньского.
(Конець).
Становище вневраждебної“ бездїльности або й „враждебноі“ але все таки пасивної прихиль
ності), яке назнчаає п. М. Костомарів рускому дво- ряньству, а то в ц'лій висшій іптелїґенциї ру- скій на Україні, не дає навіть людяно взятись до тої найблизшої задачі, яку сам М. Костомарів ставляє в теперішну пору нашій духовій праці народній. «Видане доброго руского словаря і граматики і популярно зложене пояснене відо
мостей о вірі, сельскім господарстві і законах під котрими жиє наш нарід» — се та пайблиз- ша задача попри знайомлене інтелігентної су
спільності) з народним житєм.
Так питаємо, хтож то підійме ся сеї праці, хто стане тим питомим просьвітителем народа і хто поможе широко рознести плоди сеї праці між маси народу, скоро інтелїґенция найбогатша, найбільше независима, найбільше впливова від- цурае ся всякої участи в тій праці і тілько буде ласкава не відноситись ворожо до розвою нашої літератури? Чи може інтелїґенция, що відчужи
лась від свого народа, що не має ніякого почу
та своєї народности, не знає своєго рідного язи
ка. що виховалась в чужім дусі і говорить чу
жим для , народа язиком, а рідного язика не тілько не знає, але і єго встидає ся, — чиж мо
же така інтелїґенция бути просьвітителем свого народа?
Нам здає ся, що треба перше інтелїґенцию вивести з єї блудного становища, поки вложить ся на неї задача народного проводу і народної просьвіти; по перше мусить інтелїґенция осьві- домитись з своїми народними обовязками і сво
їм післаництвом, та приспссобитись до него і пізнати ті дороги, котрими повинна ступати на
перед в користь народа і цілої людскости, — инакше вся праця буде марним дилетантизмом без путя і успіху. Інтелїґенция, що не вміє го
ворити своїм рідним язиком, а мусить єго „со- чиняти“ за зеленим столиком при помочи сло- варів і граматик, не може являтись живим про
повідником просьвіти серед народа і тому то так часто літературні праці таких письменників но
сять на собі печать штучносте і хибної «ковки»
слів, що вражає собою навіть письменного чо
ловіка. Інтелїґенция, що не знає пошанувати своєї рідної народности в своїм власнім родин
нім і товарискім житю, що в своїй мові, в сво
їх звичаях а навіть в способі мисленя являє ся зівеїм чужоземним елементом і сама не визнає і не робить того, чого хотіла би навчити свій нарід, така інтелїґенция не може бути подвиж
ником своєї народности. При неясності) провід
ної ідеї мусить бути неясні ю і сама діяльність, а мимо найлучшої волі навіть найлучші сили будуть роздроблюватись, на противні сторони розриватись і -себе взаїмно обезсилювати.
Тому то одною з найперших задач наших мусить бути иреобразованє рускої іптелїґенциї в сьвідому інтелїґенцию национальну. Гуска ін
телїґенция повинна не тілько хотіти, але й умі
ти служити свому народови і єму вести перед в єго культурнім поступі. Она повинна стати ся сьвідомо национальною інтелїґенциєю рускою і иорозуміти, що наш нарід можемо тілько тогди найскорше оживити і довести до культурної праці, коли будемо розвивати нашу народність з всіма єї таланами і душевними богацтвамн, що вже по своїй природі так значно способлять єї для сеї праці культурної, а не тоді, як при псевдокультурній омані будемо приготовляти упа
док і загладу сеї народности. Миж повинні не тілько перенятись дотепер витвореними скарба
ми чужої культури, але як добре, плододайне дерево і свою пайку культурної праці внести в загально людску культуру. Се ціль достойна на
шої народности, але вона можлива тілько тодї, коли ми будемо розвивати нашу народність, а не затрачувати єї віддаючи всі наші лучші си
ли, що підіймуть ся до виднокруга іптелїґенциї, в чужу користь, а що гірше в услугу чужої бле- скотливої деморазїзациї. Себе сьвідома, щиро национальна інтелїґенция повинна стати ся кри- сталїзацийним осередком, орґанїчною силою на
шої народности, єї всесторонпого розвою і по
ступу.
Ту «найблизшу» задачу, о котрій говорить VI. Костомарів, старає ся Галицка Русь по своїх силах сповняти. Але власне в тій праці почува
ємо дуже ясно, як конечно потрібна туть інте
лїґенция — национально вповні сьвідома, неза
висима, материяльно сильна, неустрашима і жертволюбна. Брак такої іетелїґенциї спиняє ту нашу роботу і не дає розвинутись єї в повних розмірах. Літературна праця все єще єсть у нас самоиожертвованєм не тілько без всякої нагоро
ди, але часто ще й сполучена з материяльними стратами. Задля того літературна праця є досі все єще тілько «побічним”», а через те й по ча
сти тілько ділєтантичним занятєм. Питома на
ука не має своїх меценасів, а навіть пристано
вища. Тілько надзвичайним трудом удає ся хоч від часу до часу видати в сьвіт такі праці як
„Зіий еп аиГ сієш БеЬіеІе сіег гиІЬепівсЬеп 8рга- сЬе“. «Слово о Полку Ігоревім», «Знадоби», «Но
менклатуру» іти. А коли нині по довголїтних трудах неутомимий проф. Е. Ж елехівскнй виго
товив вже великий »руский словар», звов при
ходить сц з цевимовним жалем і смутком ж да
ти і думати, хто дасть фонди на напечатанє сеї так многоважної, так довго і нетерпеливо ожи- даної праці і чи не прийде ся єї перележати дармо єще довгий час на нашу найбільшу шкоду?
Так само діє ся на всіх инших полях на
шого народного жптя. Близше пізнане галицких відношень могло би стати ся дуже поучаючим
І
для рускої інтелїґенциї на Україні і туть нагля
дно показалось би кождому, що в праці над на- циональним відродженем не можна занедбувати зарівно маси народа як і самої' інтелїґенциї а що тут еї Ьос Гаеіепсіит еї і11и<і поп отії- іепйит.
II О В II Н К її.
— Календар. В н е д і л ю : руско кат.: Иоана;
римо-кат.: Конр?да. — В п о н е д і л о к : руско- кат.: Филипа апост.; римо-кат.: Вірґілїя. — В і в т о р н и к : руско-кат.: Гурія і Самона; римо- кат.: Крискентия.
— З Кракова пишуть нам: Дня 23. с. м. від
було ся надзвичайне заеїданне «Славянського Клюбу» в Кракові, на якім радник Барвінський представив стан культуральний України галицької і закордонної. Прелєґент вказав на високий стан тої культури в часах Володимира Великого і до- татарськім периодї, задержав ся на княжестві ли
товсько-руськім, опісля перейшов на Русь гали
цьку за Данила та виказав, вправдї в головних тільки натяках, але в спосіб переконуючий і не- осноримий вплив української культури на витво- ренне московської і еї взаїмени до польської. 0 - після задержав ся на устній словесности і на народній штуці та покликуючи ся на погляди знатоків заграничних представив усьо богацтво української душі і єго високі спосібности та да- ровання культуральні. Виклад радника Барвінсько- го держаний в тоні дуже поважнім, а висказа- ний бесідою гарною і в формі невибагливій, але артистичній, переконував авдиторию і мимохіть побивав негідні напади Огіеппік-а, 81о»-а і ин- ших шовіністичних орґанів на український нарід і його культуральність. По промові радника Бар- вінського вивязала сл дискусия, в якій забирали слова проф. Соколовский, радник двора Морав- ский, др. Конечний і редактор Беаупре. Останний пробував піддержати свої давнїйші закиди, на що дуже красно замітив радник двора Морав ський словами: коли ту, в моїй неприсутности, упали які ворожі слова супроти руської культу- ральности, то мені не остаєть ся нїчо ингаого як тільки виеказати щирий жаль з тої причини.
Я ціню українську поезию і штуку як раз за те, що она е так незвичайно „народна". В тім єї сила, хоть в тім лежить також і причина еї замкнутости і малозвісности. — Дискусиї, розу- міеть ся, не вичерпано а висказано до прелєґен- та просьбу, щоб він іще колись відвідав клюб, та дав привід до дальшої дебати над квестиєю під теперішню пору так важною. По заеїданю відбули ся в честь радника Барвінського сходи
ни в готелю під Рожею, на яких вела ся дальша оживлена розмова. Громада поважних польеких учених, лїтератів та політиків виявила чималий інтерес до справи української. По словам одного з професорів краківского університету для на
роду українського зближаеть ся історичній мо- тент, в якім він повинен виявити свою велич і силу. Коло півночи попращали зібрані радника Барвінського, дякуючи йому за гарний та поу
чаючий виклад і за милий, товариський вечір.
ЛІ.
— Пос. др. Е Олесницкий повідомляє своїх виборців, що в четвер ЗО. падолиста с. р. зл о жить в Стрию в сали „Народного Дому" о год.
1. в полуднє посольский звіт.
— Зневага руских сьвят у війску. До нашої вчерашної замітки про муштроване Русинів гре
ко-католиків з 80. п. п. в празничний день св.
Михайла доносять нам, що також 1. полк уланів краєвої оборони, стационований у Львові, муш
трував ся тоді немов в буденний день. Сей полк уланів доповняє ся з облати львівского корпусу, се є із повітів східної Галичини і Буковини, та в трех четвертинах складає ся з Русинів греко- католиків.
— З „Львівского Бояна“ . Загальні збори чле
нів товариства „Львівский Б оян“ відбудуть ся дня ЗО. с, м. о 7. годині вечером в салі това
риства. Порядок дневний: 1) З віт з дїяльности уступаючого виділу за адмїнїстрацийний рік 1904/5. 2) Звіт касовий. 3) Звіт бібліотекаря.
4) Звіт контрольної комісиї 5) Днскусия над звітами. 6) Вибір нового виділу. 7) Внесена членів.
— Віче в Козичах, львівского повіта, відбуде ся дня 26. с. м. На дневнім порядку: реферати про шкільництво, політичне і економічне поло
жене та виборчу реформу. Початок о год. 2. по полудни.
— З „Кружка україньских дівчат" у Львові.
Довірочні збори (місто проектованого віча) укра
їньского жіноцтва відбудуть ся дня 3. грудня с. р. о 2 год. по йол. в салі тов. „Ґвязда". В програму зборів входять реферати: 1. В пертій частині; а) тов. Н. Будзиновскої про жіночі ґі- мназиї, б) тов. С. Данилович в ділі заснована ф 'лїй тов. «Кружок укр. дівчат», в) Д. Шухеви- чівної про «ідеї еманципацийного руху*. 2) В
другій частині, реферат тов. М. Ганкевича „Бо
ротьба за волю за кордоном*. Кружок українь ских дівчат просить горячо усіх, кого обходить діяльність кружка і ціль сеї дїяльности: суспіль
не та політичне піднесене україньского жіноц
тва, піднесене єго умового рівня, втягнене в круг широких інтересів публичного житя, стре- млїне зробити україньске жіноцтво живою ча
стиною народа, усіх, хто спочуває стремлїням кружка, прибути на сї довірочні збори. Хто зі
став би через недогляд при висилці запрошень номинений, зволить зголосити ся но запрошене до товариства. — З а «Кружок україньских дівчати:
С. Данилович.
Руский театр а руска публика. Підчас те перішної гостини руского театру в Станиславові стало ся між театром а публикою мале непо- розумінє, яке перейшло в бойкот театру. Ми ді
стали в своїм часі про ту справу дві дописи, але не витягали її публично, думаючи, що видні і д іял ь
ні члени нашої суспільности зуміють відріжнити дрібницю від важної справи. Однак стало ся инакше. Дрібницю роздули польскі часописи до скандалю, котрий вийде лише на сором тим, що дали до неї привід. Ходило тут о подразне
ну амбіцию одиниці, а за се має терпіти загал, має терпіти інституция, яка становить наше на
родне забороно, будучи важним чинником роз
буджена нашої літератури і суспільного житя.
Бути може, що інтересовані тут особи висту
плять з брошурою «Де правда?*, де будуть розбирати такі марні дурниці: де хто стояв, хто перший кому сказав що, яку зробив міну, чим обидив і т. п. — квестиї, які надають ся хиба на «писківку* до суду, може і найде ся орґан, що стане в обороні тих подразнених особистих амбіций, — однак чи сим прислужать ся з а гальній справі ? Чи мають не вже право, але совість задля хвилевої неприємности одиниці (навіть, колиб она дійсно збула ся) підкопувати інституцию, якої поводженє (поминувши всьо инше) становить квестию биту для десяток ак- торских родин ? А сему панови, що задля мар
ної суперечки між одним з театральних гостий, а білетером, чи директором театру, виступив з промовою до гіублики на салї підчас піднесе
ної куртини і візвав публику до сецесиїі бойкоту театру, належало би хиба виточити процес о перешкоджуванє в заробкованю, бо дійсно те
пер крім учеників, війска і селян мало хто з інтелїґенциї заглядає до театру. На сором Ста- ниславівцїв підпирають театр розумні люди з далекої підгірщини. Др. Лагодиньский, адвокат з Делятина, віддаленого ЗО кілька кільометрів від Станиславова, приїхав онодї з родиною на представлене, і обурює ся в «Дїлї*, що патриоти із Станиславова не заходять там, хоч мають до театру стілько кроків, що другі кільометрів, Д и
ректор М. Садовский запросив з України славну артистку д. Заньковецку на гостинні виступи.
Вона приїхала вже, але чи має грати перед пу
стим амфітеатром ? Бойкот театру вийде лише на радість нашим ворогам, а певно не принесе чести рускій справі!
— До відома Русинів стрийского округа’ Дня 1. листопада с. р. відбули ся перші загальні збо ри філії Руского Товариства педагогічного в Стрию при численній участи місцевої і замісцег вої інтелїґенциї. На зборах вибрано головою о.
радника Юлїяна Федусевича, а до виділу Оме
ляна Колодницкого, Василя Ріпецкого, Теодора Решитилу і Василя Пасіку а заступниками Іван- ну Витковицку і о. Остапа Нїжанковского. Виділ на першім заеїданю т. е 2. листопада рішив від
бувати свої заеїданя кождого четверга по 1.;
єсли би випало сьвято в той четвер то в сліду
ючий, а еслиб 1. випало в четвер, то того дня;
завсїгди о годині 5. вечером. На тім самім заеї
даню ухвалено ряд відчитів з істориї літератури рускої як і також з инних наук; відчити ті від
бувають ся що неділі і сьвята в салї «Народно
го Дому». Виділ задумує також устроїти курс для анальфабетів в Стрию. Крім того ще одна і то дуже важна думка виринула на однім з за сідань, а се є засноване дівочої бурси в Стрию, де би могли сьвященики, учителі а навіть і бо- гатші селяни помішувати свої доньки, чим при
чинить ся до побільшена інтелігентних Русинок.
Думка дуже важна, а приведена до здійснена була би надмірно хосенна. Виділ приготовляє материял і війшоя в контакт в тій справі з ви
щими рускими товариствами стрийскими. Виділ звертає ся затим до Вч. Отців і прочої Вп. ін
телїґенциї як міста Стрия так і округа о впису
ване ся як найбільшим числом до філії Товари
ства педагогічного в Стрию, бо від сего тілько залежати буде розвій і діяльність сего товари
ства. «Най не буде ні одного Русина в окрузі стрийскім, котрий би не належав до нього, бо що зробимо, — зробимо для себе, для свого на
роду». Рівнож просить виділ Вп. членів, котрим лежить на серци се товариство і сприяють єго будучности, най зволять брати участь в заеїданях виділу і своїми радами бутипомічними в праци, а до Русинів стрийских звертав ся з просьбою о як найбільшу, як найчисленнїйшу участь в відчитах. Нововписуючі ся члени зволять над
силати вкладки і вписове т. є разом 2 К на ру
ки касиера Василя Білецкого, учителя школи
видїлової мужескої в Стрию. — Від філії Ру
ского Товариства педагогічного в Стрию, дня 24. листопада 1905. — О. Ю ліян Федусевич, го
лова. Теодор Решетило, секретар.
— З „Труда". Отсим подаємо до відомости Вп. Пань, що зарядилисьмо перший раз від часу заснована нашого товариства в и п р о д а ж ви- сортованих товарів і готових виробів, як рештки материй на блюзки, спідниці і т. и., готові ка
пелюхи в великім виборі, готові сукні, блюзки, гальки і пр. в цїнї низше фабричної. Відомою річию є, що «Труд* удержує все товари тілько першої якости, отже і висортований товар є якости доброї, а випродаж уряджуємо тілько длятого, щоби дати нашим Вп. Паням за деш е
ві гроші набути гарний товар, та щоби утвори
ти місце в нашім інтересі' для сьвіжзго, сезоно- вого і модного товару. Випродаж потреває тіль
ко один міеяць, т. є до кінця грудня 1905. — Дирекция.
— Міска рада за виборчою реформою. На по
завчорашнім заеїданю ради м. Львова ухвалено одноголосно внесене лівиці такого змісту: „В хвили проломовій для нашого народа репрезен- тация м. Львова уважає своїм горожаньским обовязком звернути ся до краевого сойму з го
рячим представленєм і просьбою о переведене виборчої реформи, опертої на широких основах горожаньскої рівноправности, а допускаючої всі упосліджені доси верстви до участи в краєвім законодавстві. Репрезентация м. Львова не ва- гає ся ствердити, що в теиерішну пору припи
сує тій справі першорядне значінє, не лише краєве, але й национальне". — Тоту резолюцию представив пос. Михальский в соймі.
— Краєва рада шкільна перенесла учителів (-льки) народних шкіл: Тересу Ковальску з Вер- биловець до Дятьковець, Людвику Козловску з Дулиб до Ляшок горішних, Марию НІведицку з Вроцова до Каменоброда і Конст. Палятинь- ского з Тулови до Стецеви; в стан суночинку перенесла: Ів. Ґрушецкого в Снятинї, Василя Засядкевича в Крупску, Олену Ковицку в Уйсо- лах і Вал. Лятоху в Зубсухім; — зорганізувала 1-клясову школу в Смерекові, жовківского окру
га і признала 4.000 К безпроцентової запомоги на будову школи в Новосїлцї дидиньскій, до- бромильского округа.
Посмертні Т оповістки.
— Зеновія Каміньска, жінка пароха, упоко
їла ся в Посічи дня 21. с. м. в 29. році житя.
В. ї. о,!
— Емілія з Фіцаловичів Медвецка, жінка о.
Якова Медвецкого, сотрудника з Озерян к. Чорт- кова, упокоїла ся дня 20. с. м. в 20. році житя.
В. ї. н.!
Наука, штука, література
— Ілюстрований народний календар товариства
«Просьвіта» на рік звичайний 1906 вже вийшов і хоч спізнив ся, то зате своїм змістом перей
шов веї надії ожидаючих его читачів. На 158 сторонах звичайного формату узгляднив автор крім конечних інформаций про товариства, поч
тові приписи, торги, адреси, часописи, стемнлеві скалі і т. ин., головно область домашнього го
сподарства. Находять ся там фахові і популярно писані статі про молочарство, годівлю дробу, кріликів, управу ярин, шовковництво, штучні навози, пчільництво, управу рілї, садівництво, дальше про крамниці, торговлю поклгдками, парцеляцию ітд. В тексті містить ся много до
брих і цікавих ілюстраций до кождої з обгово
рюваних справ. По части узгляднено також бе
летристику заступлену двома звісними іменами.
II. Б. Лепкий помістив там свій гарний стих
«До ясних зір», а др. Андр. Чайковский ряд ко
ротких оповідань п. з. «Алькоголїчні образки».
Календар е для кождого інтересний, а ціна єго 1 К є прямо за низька в порівнаню до варто- сти змісту. В домі кождого господаря селянина чи інтелігента повинна найти ся та книжка. Ре- дакциєю календаря займав ся н. І. Петрушевич, урядник «Народної Торговлї., котрий своїми зна
менитими статями з економічної області! в «Е- кономістї» дав ся пізнати загалови нашої су
спільности яко фахова сила на тій области.
Т елеграм и
« дня 25. падолиста 1905.
Відень. N. Гг. Ргеззе доносить з А’Рен, що австро-угорский віцеадмірал одержав приказ ви
плисти на чолі зібраної міжнародної фльоти в нортї Іііреус на турецкі води. Фльота обсадить поки що місто Мітилене на турецкім острові Лесбос і буде ждати дальших гіриказів.
о Царгород. Султан оголосив м аніф ест у від
повідь великодержав в справі заведеня ними контролі скарбу в Македонії. Султан заявляє,
що не годить сн на таку контролю.
Християнїя. Норвеский король Гакон прибув вчера з жінкою до норвеского порту Гостен і вислав звідтам привітну телєґраму до прави- тельства.
Прага. Ческий сойм вчера відрочено.
Цельовець. Сесию каринтийского сойму вче
ра замкнено.
Любляна Країньский сойм відрочено вчера-
Галицкиїі сойм.
На вечірнім засїданю в середу дня 22. с.
м. пос. Стапіньский порушив справу зміни доро- гового закона, раз враз спихану з дневного по
рядку. По два дні шарварку мусить відробляти зарівно халупник як і найбогатший господар; се є страшною несправедливостию. Тепер селяни оплачують на дороги 1,854.857 К, міста 431.980 К, а двірскі обшари 62.925 К; а на підставі дат, зібраних краєвим виділом, при розкладі тягарів після оплачуваних податків, припало би грома
дам платити 1,286.000 К, не міста 578.961 К, а на др'рскі обшари 487.000 К. Виходить з того, що громади зискали би річно 568.893 К; тою квотою можна би замортизувати капітал 16 мі- лїонів корон, а за таку суму можна би побуду- вату школи в цілім краю Та на жаль на скору зміну дорогового закону якось не заносить ся.
Длятого бесідник жадає наконець, щоби краєвий виділ виготовив на наступуючу сесию соймову проект дорогового закону, котрим престациї за мінено би додатком до податків. Передано до- роговій комісиї, не визначаючи їй жадного ре- чинця.
В дискусиї над „водними будовами і ме- лїорациями" промовляли пп. Бобжиньский, Кра- марчик і комісар правительственний Лось. Про
тив тверджена сего останного, що водні комі
сиї не поступають тайно, зазначив п. Олесниц- кий, що діє ся якраз противно, та подав на се факти. Бесідник взиває краєвий виділ, щоби скоро полагодив єго внесеня, бо справа є пильна і нагла.
До години і 2 ‘/а в ночи полагоджено май
же без дискусиї дальші рубрики буджету і у- хвалено цілий буджет після внесень комісиї.
В четвер дня 23. с. м. на ранішнім засїда
ню відчитано між иншимл впливами інтерпеля- цию п Олесницкого в справі заказу будови до
му для «Сїчи> в Ж абю і Яворові. По виборі де- путациї до цісаря в справі Вавелю доконанім без голосу руских послів, забрав голос п. Ґлом- біньский в справі внеску меншости комісиї адмі
нїстрацийної що до виборчої реформи. По нїм в дискусиї загальній промовляв пос. Сколишевский („нове центрум“) і закинув більшости соймовій що справу виборчої реформи залагодила менше ніж відповідно, бо станула на становиску удер- жаня власного стану посїданя, а не на станови- щи народного інтересу. Не можна виключати суспільних верств від уставодавчої праці. Сойм в теперішній хвилі мусить приспішити з розши- ренєм прав виборчих людности Бесідник апелює до народного почутя палати і згадує про ті ясні хвулї минувшини, коли до соймових нарад до пускано сих, які того права не мали. Вкінци ста
вляє резолюцию, аби в рамках обовязуючої нині виборчої ординациї виділ краєвий випрацював нову ординацию, яка би відповідні куриї, про- порционально до плаченого податку і числа лю
дности вивінувала в мандати і жадане запро
ваджена V куриї з принаймні 24 мандатами. На
решті жадає аби виділ уникав надмірного номно- женя загального числа послів в соймі, бо на тім утерпіла би законодатна праця сойму.
По нїм забрав голос п. Стаднїцкий, який боронить становиска сеймової більшости.
Єму відповідав др. Олесницкий, який зая
вив ся в імени руских послів за загальним, без посередним, рівним правом виборчим, а тілько, якби оно упало, за своїм внесенем поставленим 1904 р., в котрім містили ся дві головні точки:
а) заведене V куриї для тих, котрі доси не м а
ють голосу в ніякій иншій куриї, а б) введене безпосередних виборів в тій куриї і в куриї сїль-
ских громад. Соймова комісия очивидно вносить відкинути і се внесене! — хотяй в Росиї Поля
ки для свого бажаного сойму в Варшаві хотять загального права виборчого і хотяй польскі по
сли в соймі шлескім зажадали загального голо- сованя! Внесене адмінїстрацийної комісиї галиц- кого сойму є документом, що своїм змістом спізнив ся о пів столїтя, документом, котрий
сьміло можна назвати здоптанєм прав ч оловіка'кам и опозициї і попирав внесеня більшости ко в XX столїтю! Більшість галицкого сойму оги-
дить ся так перед культурним сьвітом і навіть перед другими польскими дільницями лише з ненависти до Руси і зі страху перед скріпленєм руского елементу, причім панам байдуже, що через те мусять терпіти також мілїони мазур- ского люду селяньского і робітничого. Та в ни
нішній хвили відносини між народами польским і руским рішатись будуть не на малім галиц- ким сьмітю, а у новій, конституцийній Росиї, а з огляду на відносини в самій Австро Угорщині, з огляду на факти, що навіть у віденьскім пар
ламенті більшість заявилась за загальним пра
вом виборчим і правительство на се годить ся, а навіть сойм такого краю як Дальмациї одно
голосно ухвалив загальне право виборче — опір і упір „,)е6упе§о роїзкіе^о звіти" у Львові на нї- чо не здасть ся! Рускі і польскі обезправнені маси зметуть нинїшний сойм упривілейованих!
На вечірнім засїданю перший промовляв п. М і л є в с к и й виводячи, що загальне рівне право виборче є реакциєю. Правда, що рівні обо- вязки повинні бути злучені і з рівними права
ми; але анальфабетам годї признати рівне пра
во виборче бо се виглядало би, як коли би ми протеґували анальфабетизм. Та й рівности між людьми, крім рівности перед Богом, властиво,
нема; тому й нігде нема загального рівного пра- промовляв кн. Юрий Ч а р т о р и с к и й , звертаю- ва виборчого в повнім значішо сего слова. Ви-, чи увагу на се, що сойм занимав ся більше борче право не є правом одиниці і не дає ся , економічними, суспільними і адмінїстрацийними єго людям в інтересі одиниці, а лише в інтересі справами, чим політичними. Однак за рік прий- суспільности; длятого й репрезентация суспіль-! де політична дебата над реформою виборчою, ности повинна заступати інтереси всіх кляс су- До того часу можна буде поробити відповідні спільносте. Бесідник не є за привілеями; а л е ж гстудиї, бо вже до тепер зроблено два карди- і польска шляхта не проливала свою кров в д ал ьн і блуди в тім напрямі: 1) що не вибрано обороні' привілеїв, а за права і добро народу. На окремої комісиї, 2) що єще перед двома тижня- ті слова відозвав ся з ґалєриї грімкий голос:
„Се лож!" Заразом посипались з ґалєрий на са
лю червоні картки, на котрих було випечатано: голосованю опирав ся цезаризм у Франциї, а і ,,Геть з привілеями! Нехай жиє загальне, рівне, тепер хотять єго накинути ультра-консервативні безпосереднє, тайне голосованє!" Зняла ся н а 'і централістичні круги у Відни, тож бесідник є ґалєриях буря; з усіх сил кричано: „Ганьба вам! противний навіть V куриї, в якій м істяться елє- Брехуни! Геть з таким сонмом!" і т. и. М арш а-м енти загального голосованя. На всякий спосіб лок стукає палицею, а відтак сильним голосом маємо перед собою рік борби і кожде сторонни- оповістив, що перериває засїданє, щоби опоро-! цтво повинно сей час вихіснувати в чеснім, жнити ґалєриї. Тимчасом на сали сиплють ся отвертім змаганю.
компліменти на адресу ґалєриї. П. ґр. Здз. Тар- новский кричить: „Опришки!",
вич: „Розігнати голоту!" і т. и
дили ся на коритар, а ґалєриї опорожнено за годину і розпочато наново паради.
П. Мілєвский докінчив свою бесіду, а опі
сля говорив пос. Р о т е р . Він внесеня більшости комісиї назвав нровокациєю тих верств суспіль
носте, котрі домагають ся загального голосова
ня. Адмінїстрацийна комісия властиво нічого не знає. Она перейшла над внесеними гі. Стапінь- ского і д-ра Олесницкого до дневного порядку.
Бесідник виказував потребу загального і рівно
го права виборчого, а що найменше пятої куриї до сойму. Вкінци заявив, що буде голосувати за внесенями меншости комісиї з тою зміною, що замість посередних виборів жадає безпосе
редних.
П. ґр. П і н ї н ь с к и й зазначив, що ціла па
лата бажає розширена виборчого права, а й він сам не противний загальному праву виборчому;
алеж нема нїгде безоглядно доброї системи ви
борчої, як сьвідчать о тім Франция і Німеччи
на, де наслідком загального голосованя щезли сторонництва ліберальні, а більшість мандатів дістає ся в руки социялїстів. Вкінци бесідник заявив ся за задержанєм курий і постепенним розширюванєм виборчого права.
Вкінци ще промовляв п. С т а п і н ь с к и й за загальним, безпосередним, тайним голосова- нєм, заповідаючи, що надійде час, коли пани будуть мусїли пристати на те право, коли тепер не схотять пристати на него добровільно і з че- стию. На тім о год. I і/, по швночи ^закінчено засїданє.
Вчерашне засїданє з дня 24. с. м. розпоча
ло ся о год. 10 У2 перед полуднем. Відчитано внесеня і інтерпеляциї, між ними інтерпеляцию пос. Г у р и к а в справі надужить війта Антона Робачевского з Черн'ієва пов. Станиславів. Від
так приступлено до дальшої дискусиї над ви
борчою реформою.
Пос. К о з л о в с к и й полемізував з бесїдни- місиї. Бесідник є тої думки, що страх перед улицею є неоправданий. Загальне голосованє не є панацеєм на політичні і социяльні хиби і для
того бесідник є противний того рода змаганям.
Головну часть своєї промови присьвятив поле
міці' з пос. Олесницким. Пос. Р у т о в с к и й обо- жає Францию і не є правдою, щоби сю держа
ву знищило, як казав Козловский, загальне го
лосованє. Так само і поклик на ІІівнічно-амери- каньску Спілку не видержує критики. Помимо того і він є противником загального голосованя, бо стоять на перепоні „«'геіебу пагосіомге", а осо
бливо є противником реформ накидуваних з гори.
Пос. В о й т ї х Д з є д у ш и ц к и й поучував польску соймову більшість, щоби пильнувала такого жемчуга, як галицкий сойм. Можемо роз
ширити рамки репрезентациї, але мусимо пиль
нувати, щоби не були наражені на небезпеку
„іпіетезу пагойоиіе". Вкінци поставив поправку до внесеня більшости комісиї, щоби не обмежу
вано краєвого виділу вказівками, як: знижене податкового цензу і кваліфікация робітників, але щоб сказати загально, що виділ краєвий має обдумати такий проект, яким би право ви
борче до сойму було розширене.
По безбарвній промові пос. Л а з а р с к о г о ,
ми комісия вносила перейти до дневного по
рядку над виборчою реформою. На загальнім
По замкненю дискусиї вибрано ґенераль- п. Д. Абрагамо-' них бесідників і відрочено засїданє до вечеря.
Посли порозхо- Н а в е ч і р н і м і н о с л ї д н і м з а с ї д а н ю аж б і ж у ч о ї с е с и ї промовляв як ґенеральний б е
сідник сопіга пос. Л є в е н ш т а й н і в довшій промові вказав на новий дух епохи, який дома- гає ся суспільної опіки для меншостей і етики в устрою конституцийних прав, а сего не дока
же анї податковий цензус, який є інкарнациєю- материялїзму, анї упривілейоване становиско поодиноких станів, покликуючих ся на своє образованє і історичні традициі. З а загальним правом голосованя промовляє, крім правної спра
ведливосте, також політичний згляд на розши
рене автономії і виховуючий вплив участи в пу- бличних справах на всі верстви. Бесідник уда
ряє в польску патриотичну нуту, заявляючи, що той робітник, котрий нині добиває ся загально
го права голосованя, є польским робітником, який маніфестує свою польскість і перенятий є духом нової, непідчиненої польскої републики.
Вкінци критикує внесене комісиї яко безбарвне і елястичне, яке викличе тревалий несиокій і горячку в краю. Тому взиває сойм до заради лиху через признане прав народови, щоби на фронтоні будинку соймового можна було випи
сати: „через суспільну справедливість до су
спільної згоди".
Одинокий бесідник за проектом комісиї пос. Ст. Т а р н о в с к и й зазначив, що нема важнїйшої парламентарної справи, чим ви
борча ординация, бо від неї зависать веї дальші консеквенциї. Розводячи ся над істо- риєю загального права голосованя, бесідник твердить, що винайшов єго Бісмарк, а те пер знов централістичне вденьске прави
тельство хоче єго накинути краям яко
