Ч. 82. Львів, четвер дня 20. цьвітня (3. мая) 1906. Річник X.
Передплата
вж «РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
а пїлви рік . і а п:и року іа . срть року
20 кор.
. 10 кор .■ о кор.
: «і іО'.і.і» . . Г70 кор.
г( £і г цсю:
ЦІЛИЙ рік . 16 руо.'ІЇІі або 36 франків в* пік року 8 рублів
або 18 франків
Псодигоье число по 10 сот. «Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Бихздить у Льввві що дня крім неділь і руских сьвят о о ‘|3 год. пополудня.
Рвдакцня, адмінїстрация і експедицня «Руслаиж під ч. 1. пл. Двмбровсксго (Хорун- щнии). Експедицпя місцева в Аґенцкї Соко.ювского в пасажі Гавсманя.
Рукописи звертає сялише на попереднє застережене — Реклямациї неопечатанів вільні від іюрта. — Оголо
шенії звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стоіч кп. а в «Над сланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесенії по З і сот.
від стрічки
Мівіствр-презідевт князь Конраї Г ей м е.
(-Ь) Цісар прпняв в понеділок подя
ку подану бар. Ґавчом перед кількома днями просьбу о відпустку і покликав на м і н і с т р а - п р е з и д е н т а дотепе
рішнього намісника триєстеньского, кн.
К о н р а д а Г о г е н л ь о г е , котрий заразом обнимає управу міністерства вну- трішних справ. Тим способом рішило ся питане — успіх або упадок, яке собі по
ставив був бар. Ґавч при внесеню ви
борчої иредлоги в державній раді.
До упадку бар. Ґавча причинило ся найбільше польске коло, котре не могло ему простити висуненя на дневну чергу виборчої реформи, яка підкопує дотепе
рішнє верховладне становище польского кола в державній раді, а заразом верхо
владне становище сеї верстви суспільної, що нині творить переважну більшість польского кола. На руку польскому колу прийшла полагода угорского иересиленя, а також задумана бар. Ґавчом парля- ментаризация міністерства. Польске коло уміло зручно иокористувати ся сими справами, щоби витворити бар. Ґавчови такі трудности, з котрих для него не бу
ло иншого виходу, як уступлене із ста
новища. Як небудь бар. Ґавчови повело ся осягнути дуже важний успіх, довести до порозуміня поміж послами двох го
ловних народів вАвстриї, Чехами а Нім
цями, то мимо того не осягнув він пов
ного успіху у витіг еній собі задачі, по-]
заяк не кспів
одолігизавзятого опору польского кола, че зумів довести до зрівноваженії тих с о ї, які стоять супро
ти себе на другім краю, на
північнімсході Австриї. І се повинно бути указ
кою для кождого і для нового кермани ча австрийского правительства, що як велику вагу має нїмецко-ческе порозумі нє не лише з огляду на ннутрішньо-ав- стрийскі відносини, але й з огляду на сусідство нїмецкого цїсарства, так само особливо.з огляду на відносини, які те
пер розвивають ся на північнім сході на
шої монархії, в роснйскім царстві, пока
зує ся неминула потреба зрівноважена польского і руского живла в Галичині, не лише із становища заграничної, але й із становища внутрішньої австрийскої політики.
А як раз таким мужем, котрий ро
зуміє сю велику і .рудну задачу, вва
жаємо нового мін стра-президента кн.
Г о г е н л ь о г е ‘‘к небудь бар. Ґавч упав, однак упав з честию і єго імя бу
де в істориї австрийскій звязане з вели
ким почином до політичної рівноправно
сті! широких верств народних, а підва
лини, які він положив в купі із голов
ним помічником в тім дїл їґр . Біляндтом, послужать до довершеня дальш ої будівлі єго наслїдникови. Сі отже, що иобідили бар. Ґавча і вимагали в єго особі ж ер
товного телця, не мають причини до ве
ликої радости, позаяк новий мінїстер-
президент кн. Гогенльоге має порученє від Корони, перевести виборчу реформу.
Кн. Гогенльоге отже обнимає полишену бар. Ґавчом трудну спадщину і буде при
неволений навязати передовсім перего
вори з парламентарними сторонництвами, щоби обезнечити ухвалене виборчого за- кона, а яко другу точку задачі, переве
сти парляментаризацию міністерства і довести до твивкого уладженя внутріш
н ій відносин в Австриї і взаємних з У- горщиною.
Минувшість кн. Гогенльоге дає пев
ну поруку, що він має всякі прикмети і спосібности до переведена сих великих і трудних задач. Я к небудь вийшов з ви
сокого аристократичного роду і від степеня до степеня йшов у бюрократичній службі, поки опинив ся на теперішнім найвисшім становищі, відомий є загально із своїх новітних демократичних поглядів і засад а при тім незвичайних завоцових здібно- стий та особливих прикмет особистої
ВВІЧЛИВОСТІ!,
які єму вельми улекшують кожду задачу. Яко краєвнй президент Буковини умів кн. Гогенльоге короткий час свого урядована довести до иорозу- міня поміж поселеними там народами і витворити в краєвій бю рократії новоча- сні відносини. Тим то так Русини як і Волохи і Німці тамошні згадують єго вельми мило і з великою вдячностю. В Ч ехах умів ще яко староста здобути со
бі велике довірє так робітників як і ро
ботодавців серед вельми трудних відно-
Швачка
або
оповідане про те, як тяжко де кому жити на сьвітї.
(Дальше.)
Глянула Маруся, коли бачить — коло неї танцюють ножиці з гаитовальною голкою.
— Скажіть, будь ласка, дивувалась Маруся: Я к вони цяцьковано убрані.
— Так панно! Се до моди. Але я признаюсь отверто, що не бачив сьміли- війшого пана, над ті ножиці. До тогож вони й стародавнього роду. їхній прадід руках Парки й перетинав завсїди був у ниткучоловічого житя.
— Ох! Се страшенне! скрикнула Ма
руся: — житє таке гарпе, на що єго пе
ретинати? От, приміром мені тепер — так хорошо, легко та весело! Нащо моє житє перетинати?
Наперсток плечами тільки звів.
— Се, панно, найкрасша хвилина, аби її перетяти. Багато людий з розпуки
вмирає. ІЦож тут путнього ? Або живуть якось непевно: от хоч би й та голка до гаптованя! Вона, — нікуди правди діти, — таки тупиця, Чито пак... недо
тепна, хотів я сказати. А проте вона, куди яка горда, ще й головку завсїди дере. Вигадала собі, що ніби вона тільки й проводить золоті та срібні нитки. Про мене — отак цілий вік самоманою жи
ти, щось недогадне й непевне!
— Даремне, добродію, ви мислите так, одрікає М аруся: — мені здаєть ся, що всі ми живемо, себе дурячи: одні більше, другі менше. Тай то ще додам, що ті, що живуть в самоманї — завсїди щасливі, а щастє — наша мета.
Усьміхнув ся наперсток: — По ва
шому, панно, каже, — житє малоб бен
кетом бути, деб завсїди гула та стогнала музика ?
Але Маруся єго вже не слухала:
вона спочула, що в неї у грудях щось разом спалахнуло й затремтіло. Вона вбачила, таки прямісенько в очи, що по
біч неї, проти ножиць саме, танцював Андрій. Так таки — то був справді Ан
дрій в гарнесенькій рамці золоченій.
Але з ким танцював він? Довго й пиль
но придивлялась Маруся, поки не роз
гледіла, що тож була вона самісенька.
Не та Маруся, — молодесенька, червоне- сенька дівчина, що танцювала з напер
стком, але Маруся — хвора, худа, завча
сно змарніла, в старій своїй сукні подер
тій. . разом — справжня, правдешна Ма
руся...
— Навіщож танцює він з нею? ду
має собі Маруся: — адже вона не гар на, погана... Але в неї таке ласкаве об- личє, а очи такі лагідні та прихильні.
Так! я розумію, чому її він кохає. За
здрою я не буду.
Наближають ся до них ножиці і тан
цюючи, перетинають те, що їх єднало.
— Ненькож моя! ГЦож страху — то спало Марусі на думку; вона заплющила очи, а серце аж похололо. Коли зирк — аж Андрій стоїть уже прямо перед нею близенько.
Андрію, голубе мій! хоче сказати
вона й не здолїє. Вона спочуває тільки,
таке щастє, такеж то нестямне, глибок е
син в Теплицях, а так само на незви
чайно важнім становищі намісника в Три- єстї довів до наглядних успіхів. Нема отже сумніву, що яко горячий прихиль
ник загального права виборчого зуміє перевести виборчу реформу і тим поста
вити Австрию на нових підвалинах та тривко уладити тут межинародні відно сини.
Особливож надії всіх галицких Ру
синів звернені тепер на нового мінїстра- ирезидента. На Буковині мав кн. Гоген- льоге нагоду на малій розмірно области пізнати руске населене яко вірну і кріи- ку підпору Габсбурскої династиї і ав- стрийскої держави, а міг також з близ- кого сусідства вглянути і в міжнародні відносини в Галичині. Не сумнїваємо ся отже, що побіч инших важних питань, які кн. Гогенльоге буде мав розвязати, зверне єго бачність неменше важне з о- гляду на заграничні як і на внутрішні відносини и о л ь с к о - р у с к е и и т а - н є, котре вимагало неминучо рішучої і відповідної полагоди. Не сумнїваємо ся, що новий мінїстер президент не збуде сего питаня так легенько мимоходом, як се робили деякі єго попередники, обни- жаючи се маловажне питане до значіня д о м а ш н ь о ї с п р а в и , і тим до
вели до такої поважної запутанини, в я- кій нині находимо ся, а возьме з цілою сьвідомостю, з питомою єму рішучостю сю справу у свої руки і доведе до ща
сливої розвязки і тим положить також певні основи до уладженя внутрішних австрийских відносин.
Максим Ґоркий в Америці.
Приїзд росийского писателя і рево- люционера Максима Ґоркогодо Америки описує ось як амер. »Свобода<: Напару днів перед єго приїздом, на вість яка рознеслась по Ню-Йорку, що зближаєсь
що аж слеза її душить; вона спочуває, що в грудях єї дастьбі уже серця! там порожно. — Моє серце вже в него, ду
має, — а в грудях так легко, вільно та хорошо! Андрій питає: адже більше й виспіє щастя в сьвітї не має; адже сене змінне? — А музикаж то грає швидко та шпарко; сьвічечки весело сяють...
Пригорнув її Андрій, й вони знялись і полинули геть в гору та в гору.
Повуз них котить ся голос, миго
чуть вогні. Онде страви несуть: та такіж то смашні! Кілько то там картоплі тії, Господи! сьмішно навіть; а тр все несуть великим панам, що їздять в маленьких каретах. Ген — ген їде лякай якийсь в позументах, а он де і пан Рахубовськкй жвакує... Весело так! Висше та висше!
Вогники миготять, голоси тріпочуть, хвилюють. Висше та висше!
Андрію! Як мені гарно, навіть... але болюче... Голубе, серденько, сьвіте мій!
Всьо каламутить ся, всьо хлине геть...
геть... Ох, Андріюж мій!.., конаю я... Ох...
Промайнула хвилина, — одна тільки
— страшенна — і струни всі разом пор
вались. Музика «мовкла, згасли вогні...
і — по балю! — —
(Дальше буде).
до берегів Америки на корабли »КаІ8вг ХУіІЬеїт (іег 6го88е« герой росийскоїрево
люцій — заворушилось між робітниками ново-йорскими і між вільнодумними і сво
бодолюбними кругами Американців, і у всіх серця наповнились радостию і гор достию, що за хвильку всі они будуть могли повитати єго і гостити у себе як дорогого, любого товариша-брата. Завя- зав ся комітет, що мав єго привитати і помочи єму в єго завданю, задля яко
го приїхав до Америки — відкликатись о поміч до Американців для революциї в Росиї і ту поміч у них знайти.
Ґоркого привитано на корабли »Каі- 8ЄГ ХУіІЬеІга (Іег 0Т088Є« — коли той вїжджав до ново йорского порту. Приви- гав єго комітет, зложений з усіх ново- йорских робітничих орґанїзаций, а з ним 14 кореспондентів репортерівново-йорских ґазет. По привитаню Ґоркого комітетом обступили єго репортери ново-йорских ґа
зет і просили о деякі близші інформації про революцию в Росиї. Ґоркий був ду
же змучений подорожню і мало розмо
вляв, через що й просив, щоб єго зви- нили, але обіцяв, що скоро лише відві
чне, буде служити усїмл’сякими інформа- циями. За той час корабель прибув до доку і І оркии висів на американьску зе млю. Та ту вже очікували єго тисячі зі
браного народи. Все радо спішило збли
зитись до него і сердечно усгиснути єго руку. З тисячів -рудий лунали щирі о- клики поздоровленя, а з ними мішались безнастанні вистріли з револьверів, як о- знаки радости з єго прибути. Натовп счинив ся так великий — що Ґоркий з трудом за яких донерва десять минут зміг перейти до човна, який мав пере
вести єго з Гобокен до Нового-Йорку. Там очікувала єго знова товпа зібраного народа
— і комітет приняти мусів перепровади
ти єго аж бічними виходами, щоби міг дістатись до повозу, яким він і від'їхав до приладженого вже наперед для него мешканя.
Відпочавши трохи в мешканю, по
чав вже приймати ґазетярских репорте
рів, котрі безнастанно напирались діста
ти від него яких новостий про револю
цию в Росиї. І Ґоркий на ставлені єму питаня відповідав.
На. питане, який є теперішний стан революциї в Росиї, Ґоркий відповів: »6 се стан приготована, стан загального зброєнж. На доказ, як все готуєсь до борби, навів такий приклад: В Губернії тульскій панує голод. ГІравительство з страху перед розрухами виасиґнувало з державної каси на закуп хліба для при мираючих з голоду гроші. Коли однак гроші дістались до рук голодуючих, біль
шість з них замість купити собі хліба купила оружиє. »Сам на власні уха чув я, казав Ґоркий, як люди тоді говори
ли: »Нехай наших й'половина умре з голоду, зате нехай друга половина здо
буде собі волю!...<
На питане, яка буде форма держав
ного строю в Росиї на случай, як рево- люция побідить, відповів Ґоркий: »Се ще дуже велике питане — але починає перемагати думка, що Росин мусить піти слідами Америки і перестроїтись в феде- рацию (спілку) вільних народних репуб- лик».
На питане, яка ціль єго подорожи до Америки? відповів так: Прибув я ту, щоби працювати для моєї вітчини і спо
дію ся, що американьский нарід не від
мовить мені помочи. На разі здержавсь я від улюбленої мені праці — писаня нових творів, а віддам ся цілком рево- циї. Буду обїжджати американьскі міста і відчитами про тяжку, кроваву борбу росийскої суспільності! з неволею і без- правством, яке їй завдає реакцийне чи- новниче правительство, буду збирати гро
ші на революцийний фонд«.
Була також бесіда про ролю, яку відграває тепер в визвольнім руху ро
сийскої суспільності! росийске правосла
вне духовеньство, Ґоркий відповів: »Ча- стина православних попів зрозуміла хви
лю, яку переживає тепер росийска сус
пільність і пристала до народу, за що много з них сидить тепер по арештах, але більшість, як держала ся, так і дер
жить ся дальше в нервових судорогах правнтельственної клямки«.
На кінцеве питане, чи має що Ґор
кий переказати американьскому народо- ри, відповів той: » Прошу переказати а- мериканьскому народові!, що є се моїм прямим обовязком і сердечним бажанєм склонити перед ним з найбільшою поша
ною мою голову і переслати єму мої щирі поздоровленя*.
Як звісно, Ґоркого стала відтак бой
котувати американьска публика, коли стало явним, що він покинув в Росиї жінку і дїтий, а сам з акторкою вибрав ся в „артистичну подорож..?* 1 для приз- бираня фондів на революцию. На чолі бойкоту станув великий гуморист і писа- тель Марк Твен, який так само як Ґор
кий став славним і богатий з про
стого корабельного послугача. Виступле
не Марка Твена є після нашої думки цілком оправдане, бо до великих діл треба чистих людий. А і з практичного боку коли Ґоркий справді хоче призби
рати гроиглй на революцию, то повинен був оставити акторку дома, щоби оща
дити кошти єї непотрібної подорожи.
З польскої праси.
Про парламентарну побіду Кола ноль- ского, довівшого до упадку кабінету бар.
Ґавча, пише між иншими демократичними польскими дневниками, також \Уіек пом’у, який безперечно є найпочитнїйшою часо-
ІІИСИЮ
в столиці, ось що у своїй вступ
ній статі: Они відограли, не перший раз і певно не послїдний, сумну ролю, а так добре, на жаль, звісну з істориї нашої' шляхоцкої річиносполитої, ролю трабан- тів загороджуючих дорогу до загально
сті! і рівности прав для цілого народа.
Станули муром в обороні власних касто
вих прав, викликуючи з гробу марева Сїцїньских і Сухочевских, які подібно нинїшним Дїдушицким, Абрагамовичам, Бобжиньским, привату і »золоту свобо
ду шляхоцку* мали за найвиеший ідеал і компас
СВОЄЇ ПОЛІТ..ЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ!.Якжеж недалеко ми відбігли від тих ча
сів, попереджуючих утрату нашого дер
жавного істнованя! Жив дух упицкого
стольника Сіцїньского, зриваючого сойм
з —
Н о в и н к и .
— Календар В ч е т в е р : руско-кат.: Теодо- ра Т.; римо-кат.: Найдене ч. Кр. — В п я- т н и цю : руско-кат.: Дезидерія; римо-кат.:
Фльорияна муч.
— Тарасове сьвято у Львові. Читальня «Гіро- сьвіти» на жовківскім передмістю у Львові устроюе в н е д і л ю дня 6. мая 1906, сьвя- точний вечер в честь Тараса Ш евченка, о 6 і'од. вечером в сали «Тигцуегеіп-у* ул. Обїзд ч. 6. Програма: 1) Вступне слов >. 2) Сїчинь- ский: «Дніпро реве* міш. хор з барітоновим сольом. 3) Ш евченко: «Лебедин*, декл. 4) Нї- жанковский: а) «Верніть ся сни мої прекрасні*- б) «О не забудь* баріт. сольо. 5) Лавровский:
«Чом річенько домашняя* міш. хор. 6) Ли- сенко: з «Різдваної ночи* «О ні, я гороша*
дует на сонран і тенор. 7) Сїчиньский: «Вя- занка народних пісень* міш. хор. 8) Сольо фортепян. 9) Ш евченко: «Посланіє*, декл. 10)
«Вахнянин: з опери «Купало* міш. хор. — Ціни місць: Крісло 160 К, місце до сидженя І К, вступ на салю 50 с. По концерті вечер- ницї з танцями (вступ 60 с.). Надіємось, що наша іромада явить ся на сім сьвятї, щоби ночтити память Ґенїя.
— В звіті про посьняченє Преобрашеньскої церкви у Львові яке відбуло ся дня 29. с. м.
пропущено, що кромі проповіди о. Давидяка, виголошеної в часі служби Божої на тім по- сьвячешо, у внутрі церави, виголосив одно
часно другу проповідь коло церкви в улицї Корняктів о. др. 1. Бартошевский, професор льзікского унїверсит., знаменитий проповідник і автор численних прповідий, які вийшли єго накладом. Проповіди слухало кілька тисяч зі
браних вірних. Проповідь відзначала ся сти
лем простонародним, легко понятним, і була вельми поучаючою і з житєм, з одушевленєм виголошеною. Проповідник в своїй три чверти години тревмочій бесіді виказав превелике значінє Церкви Христової д ія дочасного і вічного добра поодиноких вірних, а також для загального добра всіх народів, а і нашого ру
ского народа. Бо та Церк >в є Божою учитель
кою всіх чеснот, без котрих о добрі жадного, а і нашого руского народа навіть бесіди бути не може, як се бачимо на народах і царствах, котрі мимо своєї сили падали, коли релігія перестала бути їх основою. Та проповідь була дійсно на часі нині, коли так часто нр т і н н и ки Церкви старають ся у нар їда нашого під
копати повагу сеї Церкви і нарід від неї від
вернути.
— З сокільского шитя В неділю 28 цьвітня с. р. відбули ся в Милїв’цях, залїщацкого пов.
перші загальні збори пожарвої філії львів ского «Сокола». Збори отворнв місцевий па- рох Василиянин о. М. Каровець. Предсїдате- лем зборів вибрано о. радника Чмолу з Улані- ковець, котрий позитавши збори, уділив голо
су відпоручникови матерного «Сокола» д. 1е- риновичови. В своїй промові він пояснив ціль і задачу «Сокола» та висказав бажане і надію, що як наш нарід після взнеслої ідеї Христа - любови ближнього і ворогів — буде лучити ся в товариства передовсім так гуманні як
«Сокіл», для несеня помочи і ратунку в неща
стях то для него скоро настане день Воскре- сеня. По вписї членів, яких вписало ся на ра зі 45, відбула ся проба зі сикавкою, відтак муштра Соколів та забави молодїжи, якій иридивляло ся много старших селян. Забави переплітано співами: Поклик Соколів, Марш Соколів, Не пора і инших. Новооснована філія буде розвивати ся певно так гарно як і всі инші, котрими опікують ся оо. Василияни, а передовсім в борщівскім і залїщицкім повіті.
— Учасник.
— Робітниче сьвято І. мая мало всюда нормальний перехід. У Львові відбули ся вчера перед полуднем два збори робітників.
На площи Ґосєвского було около дві тисячі робітників, а на пл. Місіонарскій зібрало ся около 1.000 жидівских робітників. По дромо- вах кількох социялїстичних провідників руши
ли робітники чвірками під міский театр і звідтам по вислухашо двох бесід розійшли
і викрикуючого уєіо тілько тому, що по
чув ся покривдженим і пониженим коро
лі вским декретом. Повстає знов — в са
му річницю свого ганьбячого поступку—
плюгава мара калїского посла Сухочев- ского, виправляючого в чотнролїтнім сон
мі корчемні бурди, щоби не допустити до признаючої права людови конститу-і циї 3. мая! Гремлягь знов унїверзали Торговичан, готових получити ся з най- завзятїйшими ворогами народа, з такими креатурами, як Вольф, Шальки і Шене- рери, щоби лиш не утратити зіниці ніля- хоцкої свободи і права до виключного правлїня в краю, уважаного ними за дї- дичнин пашалик.
І ото віднесли триюмф! Салі відень- ского Ронахера будуть нині гомоніли ве
селим гамором бенкетуючої шляхти, зі стріляючих бутельок поплине широкою струєю перлистий шампан, розвяжуть ся язики задля иовени старопольскої ельо- квенциї в ряді тоастів на новодженє як найдовшого панованя »високо уродже
них*, на погибель видїдиченим. А коли вже з чуприн зачне курити ся, коли ані- муіп підбадьорений вином, досягне вер
шка — готові самі повірити, що через струченє Ґавча з фотелю президента мі
ністрів направду спасли річпосполиту і золотими буквами записали свої імена в істориї. Та розчароване прийде скор
ше, чим надїють ся. Ґавч пішов, але і- дея остала. І хтонебудь прийде по Ґав- чу, мусить иереняти цілу єго спадщину, а на чолі всіх справ — виборчу рефор
му, оперту на загальности, рівности, тай- ности і безпосередності!11.
Якжеж нуждепно супротив тих слів виглядає кириненє другої иольскої часо
писи, хотяй видаваної рускими черенка
ми і під зрадничим іменем: ,,Руский Сс- лянин“ . Сей орґан звісного зі своєї кри
мінальної минувшини Демянчука пред
ставляє цілу акцию за виборчою рефор
мою яко непотрібне розполїгиковуванє хлопа і старає ся відограти ролю прово- кац
п ін іого аґента, пишучи ось що про
„руских верховодів":
„Рускі крикуни патрийоти! Коли вам справді так ходить о добро руского хлопа, то чому ви до нині не подали хлопови хоч дрібку того добра? Дайте хлоповн землі і пасовиск, дайте єму опа
лу (лісп і пасовиска! — Ред.), гірибіль шіть єму хліба, научіть єго письма і всего хосенного; научіть єго щадити і розумно ґаздувати, та працювати! От тоді певно будете дійсними патриотами, приятелями народу і тоді будете вповні заслугувати на належну пошану. А так, як нині, то ви найбільші вороги, може злочинці свого народу, котрих колись страшно осудить істория! Бо деж можна глядіти спокійним оком на ту разячу, загальну нужду і потреби руского хлопа і задурювати лише одною, безглуздною політикою, та розяруванєм в тому хло
пови ненависти до Поляків?"
На таке лапдацтво може здобути ся хиба плачений лотр, який понятя о че
сти і совісти загубив в криміналі між простими злодіями.
Просим» вішші іфпіату.
ся. Ж идівскі робітники по своїм вічу зроби
ли похід під будинок міского музею і також в спокою розійшли ся.
Робітничі збори були вчера також в більших містах Галичани і, о скілько доно
сять телеграми, кінчили ся без заколоту пуб- личного спокою.
Перехід робітничого сьвята у Відня був
| також спокійний. Заповідь, що президентом ' нового кабінету буде кн. Гогенльоге, звісний із поступових поглядів, поділяла на відень- ских соцпялїстів усмиряючо. Коло полудня малі гуртки робітників пересували ся перед парляментом, але до поважної демонстрацій не прийшло і полїция не мала причини мі
шати ся.
У Франциї, де під сю пору вибух майже загальний страйк робітників, прийшло в кіль
кох містах до оружної розправи війска і по- лїциї з робітниками. Так стало ся в Парижи, Марсилії, Бордо і ин. З людий ніхто при тім не згинув, але много було ранених, а ще більше арештованих.
— Сензацийна розправа в суді'. Перед три
буналом присяжних судиїв у Львові відбула ся вчера розправа против п. Льонгина Цегель- ского, обжалованого прокураториєю о злочин публичного насильства і підбурюване против Поляків. Сих злочинів мав обжалований до
пустити ся на зборах в справі виборчої ре
форми, що відбули ся дня 26. грудня м. р.
в Бібрцї. Акт обжалованя закидав п. Цегель- скому, що він у своїй промові виступив про
ти иольскої шляхти, котра хоче рядити кра
єм, хоч не уміє госнодарити своїм майном, бо єго марнує і пропиває. Обжалований мав пропагувати бойкот і страйк і перевів резо- люцию на вічу, що руский нарід ужиє най- оетрійших способів, аби довести до виборчої реформи. При переслуханю обжалований з а я вив, що на вічу не підбурював ані проти шляхти, ані проти Поляків, а доказом того є між ишними, що присутний комісар ані разу не переривав єму бесіди. З черги переслухано яко сьвідків комісара Мошиньско- го і канцелїста староства в Бібрцї та о. Сін- галевича, котрий проводив тим зборам.
Внесеню оборонця д ра К. Левицкого, аби покликано ще кількох сьвідків, трибунал відмовив, почім поставив лаві присяжних су
диїв два питана: перше що до злочину пу
бличного насильства з причини небезпечних чуток, а друге що до проступку публичного забуреня. По промовах прокуратора і оборон
ця присяжні судні вийшли на нараду і потвер
дили перше питане 8-ма голосами (против 4-ох), а друге 7-ма голосами
Ухвала лави присяглих судиїв, між ко
трими було видко немало
ешєхіюляків, ви
кликала сензацию. Трибунал сейчас ухвалив з а с и с т у в а т и в е р д и к т п р и с я ж н и х с у д и і в на основі §. 332. к. з., бо приняв,*
що ті судці помилили ся що до першого пи
тана та порішив переказати ту справу иншій лаві присяжних судиїв. Сей рідкий випадок в судівпицтві викликав живе заінтересоване в судейских кругах.
— Що робити, як горить в ха ті? Заки над
летить «Сокіл» або «Січ» чи яка инша огне
ва сторожа, упливає нераз богато часу а огонь не стоїть; з другого бику знова сьвідоме посту- пованєодної людини спасло житє не одних дїтий старців, та инших, що за певнозгинулибзадля браку знаня в сій справі. Огонь звичайно роз- іпирюєсь найбільше через продуви. Часте о- твиранє вікон і дверпй роздуває лишень огонь та розширює дим по цілій хаті, а часто є і причиною, що поломінь переносить ся до су- сїдної кімнати. Вона часто знаходить собі доро
гу також сходами, коритарями, длятого й тре
ба утікаючи по дор'озї перестерегти всіх сусі
дів перед грозячою небезпекою. Але першою і найваяпіїйшою річию при кождім огни є за
тамоване приступу воздухадо горючої кімнати.
В разі як вже треба конче отворити вікно,
то треба рівнож конче замкнути ноперед всі
двері. В разі, як є богато в кімнаті диму, то
не треба нереходитись і переносити дрібниці,
а треба заховуватись спокійно і обдумати ра-
4 тунок. Як диму є вже за богато, тс треба ви
лізти з кімнати рачки, держачи перед носом і устами змочену в зимній воді хустку. Єсли з горючого дому дістатись ніяк вже не мож
на, то треба звернутись до кімнат, що най
дальше положені від огню і спокійно ждати на пожарну сторожу. Найважнїйше однак, з а ховувати все зимну кров і не віддаватись розпуці.
— Буря в громами і лискавками викликує переляк не лише між дітьми і жінками; не- один мужчина >зі слабшими нервами» відчу
ває також деякий страх, хоч до сею не при
знав би ся. Причиною обави є передовсім гадка, що грім може вдарити в чоловіка. Ви
падки поражена громом бувають однак дуже і рідкі. Грім бє частїйше у воду чим в землю і при тім другім випадку виберає собі пред
мети, що стоять одинцем на рівнині. Ствер
джено, що на пять громів, падаючих на поле, ледви оден влучає в високі предмети. Ко- лиж ті предмети, приміром доми, стоять ра
зом в більшім числі, то в них трафляє грім ще рідше. З тої причини мало коли вдарить грім в дім в місті. На селі трім не вдарить ніколи в дім, окружений високими деревами, а удар грому в дерево недалеко дому не є небезпечний. Найбільше виставлені на громи є дерева, доми, стоги збіжа і копиці сіна се
ред чистого поля. Якість землі є також ріша
ючою що до випадку удару грому. В глиня
сту землю три рази частїйше бє грім чим в землю иісковату. З поміж дерев виберає собі грім найчастішеє дуба, потім тополю або каш тана, дальше четинні дерева, а в бука і гра
ба майже ніколи грім не бє. Чоловікови що стоїть 12 до 15 крок в від дерева, не зашко дить удар грому в то дерево, най лише не ховає ся під парасоль. В муровані доми, на
віть побиті бляхою, влучає грім рідше, чим в деревляні. В домах з Газовими або водопрово- дними рурами найліпше підчас бурі з грома мами усунути ся на бік від тих рур; також небезпечно сидіти коло печи, бо саджа в ко
мині є добрим провідником громовики. Коли кого заскочить буря в чистім поли, най не біжить і не йде близько рік, ставів, керниць, най не накриває ся парасолем, ані не стає під дерева, а певно грім в него не вдарить
— З зелїзниць. З а дозволом ц. к. міністер
ства зелїзниць зміняє ся з днем 1. мая 1906 назву стациї ц. к. зелїзниць держ. Городок на
«Городок ягайльоньский».
— Людоїди в Сибіри 3 Петербурга доносять до нїмецких дневників, що в Кутимску на Сибірі увязнено цілу родину людоїдів, котрі під виливом голоду убьвали переізших подо рожних і споживали їх мясо, На сліди того незвичайного злочину попали случайно, коли у одного з членів родини найдено людску го
лову, застромлену на рожен. Голод принево
лив до людоїдства також нлемя Чукчів, що мешкає дальше на північ. Начальники родин того племени постановили по спільній нараді поубивати всіх членів племени, а відтак відо
брали собі житє, щоби в той спосіб скінчити голодові терпіня.
Т елеграм и
з
дня 2 . мая 1906.
Відень. Оголошено отсей урядовий кому- нїкат: Державну раду нині відложено на ко
роткий час та імовірно скличуть єї на 10.
мая. Відложенє було конечне з причини, що президент міністрів бар. Ґавч предложив Ко
роні свою димісию, а назначений єго наслїд- ник Копрад кн. Гогеньлоге-Ш іллїнґсфірст по требує короткої перерви до почину заряджень конечних на случай зміни президиї мі
ністрів.
БІДГород. Скупштину вчера розвязано.
Варшава. Вчерашного дня були всі тор- гсвлї і фабрики позамикані. На улицях цари
ла тишина, бо робітники не показували ся, а прочі з обави перед розрухами сиділи до
ма. Снували ся лише сильні війскові патрулі.
Один з патролюючих жовнірів ударив коль- бою австро-угорского консули.
и я напвапіїльво-иоліичвого і кл-
тїііиго V 1 ии Руснів.
Лист Осипа Федьковича.
(Конець).
Зо тієї ііЬег'з Оеичззеп, }еІ2І к о т т і ’з ап йіе Уогм іігіе: и а г и т ЬаЬеп 8іе т е і п Ое- йісЬі: Оо пазгоЬо Во^йапа, Йапйзгі, ОоЬгуі уесгег пісЬі йгискеп іаззеп? — ХУагеп зіе йепп уаг зо зсЬІесЬі? ХУоІіеп Зіе т і г ^йіі^ві гиг Г ІтагЬ еіІип^ зепйеп, й і е ісЬ Зіе посЬ и т еіпе А п іи о гі арі йіезз т е іп ипепйІіеЬез ЗсЬгеіЬеп ги Ьіііеп иаарі, й а т і ї ісЬ йосЬ и е ізз, и а з ісЬ ги еги аП еп ипй й іе ісЬ т іс Ь ги гісіїїеп ЬаЬе. — Ое^еп т е і п е йеиІзсЬе В ісЬ іип" зсіїеіпеп Зіе Міззігаиеп ги Ье^еп йаЬег \\’ІІ1 ісЬ Зіе т і ї (П езет Оееепзіапйе аисЬ пісЬі Ьеіазіі^еп и’іе ісЬ Зіе йЬегІїаирІ піе теіп- т і ї т е іп е п ипаиззіеііщ еп Вгіеіеп Ье1азІІ£І ЬаЬеп и й гй е, и е п п ІсЬ д еи и ззі Ьаііе, й і е зіе т е із іс п з а и і^ е п о т т е п и и г йеп; сіеп £Є£еп\\ іігіщеп ВгіеІ зсЬгеіЬе ісЬ аи Ніг аизйгііскІісЬез Уегіапдеп, ип<1 ЬаЬе ісЬ йагіп т е іп е КгеіЬеіІ ги и е іі уегйскі, зо иігс т іс Ь ІЬг М
іззГ.
ііЬ п репіщепсі зігаїсп, ІсЬ аЬег капп пісЬі апйсгз, (Ієни ісЬ йепке т і г йіе МепзсЬеп і т т е г зо, й іе ісіі зіе т і г йЬегЬаирІ сіепкеп зоїі, йЬегЬаирІ (1а, и о
ісЬ зіе пісЬі кеппе.
Зо еЬеп ЬаЬе ісЬ еіпеп ВгіеІ
уопе іп е т деиіззеп Неггп Х агеиусг аиз Ь е т Ь е г у ег- Ьаііеп, йег т іс Ь егзисЬі, ісЬ зоїі еіи'аз ги зеіпег яЗріппзІиЬе“ Пеіегп; т іє ї ЕЬгс ги н г ійг т іс Ь , аЬег Ьеій Іііиі ез т і г апйегегзеііз, (Іазз т а п еуе^еп т іс Ь еіпеп Топ апзсЬ1а"1,
\\Че и е п п ісЬ еіп еіпіаііі^ез Кіпй и а ге ; ІсЬ
£ІаиЬе йосЬ п іе т а п й е т Апіазз Ьіеги £едч Ьеп ги ЬаЬеп. \¥ііге сііезз йЬгщепз аисЬ (Іег РаІІ, зо
уєгЬ
ієієіез йосЬ йіе А гіщ кеіі; о(1ег ізГз іп Ь етЬ еге; зо то(1егп ?
ІЗпа ІЬпеп, ейіег Негг, Ьеі (Ііезег Оеіе-
^епЬеіІ носії еіп ВеізріеІ гиіЬепізсЬеп СЬа- гакіегз ипй гиіЬепізсЬег О аіапіегіе ги £еЬеп, и і іі ісЬ ІЬпеп Ьіег Аизгіщ е аиз рааг Вгіе- Іеп тіІіЬ ей еп :
Негг V. КоЬуІапзкі зсЬгіеЬ т і г еіпгааі:
„\УуІа)Іе, хууіаііе ІиЬу) зр іи ас ге , и ізге ги п е згсгугу), пазгоЬо кгащ Во)апе, пу Ьиіо і пу Ьи(1е ро \У аз (1гиЬ<?іі йизгі, Іакоф (11а пазгоЬо кгаіи“ еіс....
Еіпе ^ е и із з е М ай ате V. Могоззапу зсЬгеїЬі т і г еіпзі (зраГг, аіз ІсЬ Віє уоггі- Іігіеп Йеііеп егЬіеІІ)
„ІсЬ Ьіііе Зіе дееіігіег Негг, зісЬ (Іег ХУеЬтиіЬ пісЬі зо Ьіпги^еЬеп, «1а Зіе зо ЬосЬ йЬегапйегеп зІеЬеп.... ІМеЬнІ (Іег Віїїе, ипз гесЬі Ьаїй т і ї е іп е т ВгіеІ ги егГгеіеп ип(1 йЬеггеи^І ги зеіп уоп ипзегег уоіізіеп АсЬ- Іип^ еіс. еіс....
Негг у. КоЬуІапзкі зсЬгіеЬ т і г ип- 1ап£8І:
„К аг Ьоиогуїу V. Могсззапі га Іе Ь е :
„Тако^ ргозіуі Ееф ко еіс. еіс
Аиі (Ііезз іогйегіе ісЬ
уопйег М ай ате Могоззапу (Ііе Егкіагип^, (ііе зіе т і г Іоі^еп- сіегтаззеп аЬдаЬ:
»5сЬибге аиі АНез, и а з т і г Ьеііі^ ип(1 аиі (іаз Оійск т е іп е г Кіпйег, (Іаз Неііщзіе, и а з еіпе Миііег Ь езіїгі, сіазз ісЬ піе еіпе аЬпІісЬе АпзісЬі йЬег Зіе £еіа11і. і т Ое^еп- іЬеіІ, еіс. еіс... КоЬуІапзкі егІаиЬіе зісЬ йЬег Зіе зргесЬеп, (Іазз ег ІЬпеп ОеІе^епЬеіІ
уєг- зсЬаЙїе, (Ііе гиіЬ. Ьііегаїиг іп Огиск ги §е- аеп, іа з з Зіе аиз Іаиіег Е ііеікеіі г и з а т т е п -
£еіаззІ зіпй ип(1 (Іазз аііез пісЬіз Ьеіззі, (Іазз ег руапг ги соггезропйігеп т і ї ІЬпеп аиіЬбге еіс. е1с...“.
8а§;еп Зіе т і г пип, ейіег Негг, и а з зоИ зісЬ (1а (Іег МепзсЬ
уоп(Іег МепзсЬеіІ (Іеп-
кеп ? — (ІсЬ ЬаЬе (Ііезе Аизгйде пісЬі Ьег^е- зеїгі, и т і т Міпсіезіеп }етап(1еп паЬе ги Ігеїеп, зопсіегп пиг (Іег Кагіїаі ЬаІЬег, ип(1 ісЬ Ьіп иЬеггеи^І, еПІег Негг, (Іазз Зіе (Ііезз (йг ЗісЬ ЬеЬаІІеп
хуєгсієп; ІсЬ кііппіе ІЬпеп зо^аг п о с Ь еіпеп Вгіеі г е і ^ е п , Неп ісЬ пеиІісЬ аиз Ь етЬ еге; Ь е к о т т е п ЬаЬе, ипй йег аіз еіпе Зіийіе гиіЬспізсЬеп СЬагакІегз ипепіИісЬеп ХУегіЬ Ьаі. — НигсЬ (Ііезе \Уог- Іе теіП ісЬ а и с Ь М іє т а п й е т паЬе Ігеїеп, а т аііегліепщзіеп (Іе т гиіЬепізсЬеп Уоіке, (Іе т ісЬ аисЬ ап^еЬбге, — т е іп е АпгйдІісЬ- кеіі к б п п і е ЬбсЬзІепз (Іе т „£еЬі1(1еІеп“
КиїЬепеп £е11еп).
У еггеіЬеп Зіе пип, т е і п есПег Негг, Егеипй ипй Обппег, сіазз ісЬ Зіе т і ї (П езет Іаіщеп ВгіеІ ги Ьеііізіщеп м а^ е. ^ Ь п а е п Зіе паіепеп Б а п к ійг аііе ІЬге Ойіе епі^е^еп, ипй и е п п ісЬ т е іп е руапге Хикипії, аіі т е і п СЯйск іп ІЬге Нйпйе Іе^е, зо іЬие ісЬ ез пиг йагипа, и е іі ІсЬ Зіе зо ипепйІісЬ ЬосІїасПіе, ипй пісЬі пиг ЬосЬасЬіе, зопсіегп аисЬ ІіеЬе, и е іі Зіе еіп ейіег Мапп зеіп т й ззе п . ЕпсПісЬ капп ісЬ пиг зо
уієіуегзісЬегп, йазз аііе Ойіе, йіе Зіе т і г иіейегіаЬгеп Іаззеп и е г - йеп, кеіпеп Гіпи'йгйіуепІгсііеп и’ігй; п е Ь т е п Зіе т іс Ь , сйіег Негг, пиг гесЬі Ьакі пасії Оа- Іігіеп, йазз ісіі ІЬпеп Ь
єсуєізє, и а з ісЬ уе- зргосЬеп,
уога іі е т аЬег, йазз ісЬ ІЬпеп ійг аііе Ойіе ипй Т Ь еіІп аЬ те ап й е т ЗсЬікзаІ еіпез ІГпдІйскПсІїеп, регзбпІіеЬ йапкеп кбппІеТ аіз ІЬг
егусЬспзІег Віепег Есйкон;ісг.
Р. 5. йег Ргйп -Веігад Піг’з І І^. ІЬгег ХеіІзеЬгіП 1іе@й Ьеі.
Рутиновая 11 й д иєтар
з гарним і скорим письмом, обзнакомлений з чинностями судовими, табулярними, екзеку- цийними і спірними, занятий довший час в канцелярій адвокатскій, шукає пополудне
вого занятя. — .Іаскаві зголошеня на руки п. 3. Сушка, Львів, Ринок 10. II. пов.
Цариця Мая Мария
ЗІ н а у к н а м і с я ц ь М а й уяижив
о. Юлїян Дзерович, катехит в Бродах.
Ціна книжки 4 К, пересилка почтова ЗО сот.
Дістати можна лише у автора в Бродах.
Проповіди ті пригідні на кождий празник Богородиипий поділені суть на чотири части:
1. Хвала Мариї; 2. Чесноти Мариї; 3. Опіка і поміч М риї; 4. Способи почитали Мариї.
Подають они много примірів побільшій ча
сти з рускої істориї, рускої літератури і ру- скоі лєґенди і трактують о многих предметах досі! в руских проповідях па порушованих як:
Мария Мати руского краю; о Акафистї до Мариї; о іконах Мариї ітд.
Всілякі К У П О Н И
і
вильосоввні цїнні папері
виплачує без іютрученя провізні або коштів
Контора виміни
ц. к. упр. гал. акц
Б А Н К У Г і п о т е ч н о г о.
ііи д и є
