Ч. 50. Львів, Неділя дня 2 (14) марта 1897. Річник І
■
Передплата вж «РУСЛАН А» виносить:
в Австриї:
ЦЇ'ЛИИ рік . . . 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цїдий рік . . 20 рублів або 40 франків на пій року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число но 8 кр. ав.
РУСЛАН
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмет милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Ріжниця вся обмежилась би на 47 голосів.
Числа говорять.
В подрібностн одержали рускі канди- тз • _ . Дати в поодиноких повітах таке число го-В Ш ІСТЬОХ округах виоорчих рускої ( ЛОСІВ •
части і аличини, де при виборах з V’ ку- ; риї против кандидатів-Русннів комітет цен
тральний польскин поставив кандндатів-По- на ляків, згорнули для себе рускі кандидати на дуже поважне число голосів. О скілько на вірні суть цифри, подані дневнпкамп, то І на
упало голосів на: на
руских кандидатів польских кандидатів
Др. Ф р ан к и в окрузі перемискім:
119 голосуючих в Гудках 70 голосів 213 » в Перемишли 78 »
137 в Мостисках 85 »
212 в Дрогобичн 44 »
160 » в Самборі 40 »
І на
55
55
55 55
Виходить у Львові ЩО дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неонечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
198 голосуючих в Станнславові 86 186 „ в Рогатині 117 175 ,, в Товмачи 122 150 ,, в Підгайцях 59
219 ,, в Бучачи 72
голос.
55
55
55
55
Разом: 456 голос.
1. в Перемишли 317 506
2. в Стрию 402 477 на
3. в Бродах 402 522 на
4. в Тернополи 412 484 на
5. в Станнславові 456 469 на
6. в Борщеві 475 447 на
Разом: 2.464 2.905 на
Разом: 317 голосів Др. М о ги л ьн и ц к и й в окрузі стрнйскім:
188 голосуючих в Стрию 104 ГОЛОСІВ
156 » в Калушп 90 »
109 » в Турцї 1 »
174 » в Долині 42 >
130 » в Жпдачеві 86
133 в Бібрцї 79
Шість руских кандидатів одержало проте лише о 441 голосів меньше від польских. Незначна ся ріжниця говорить!
дуже богато, наколи до того додамо, що місточка і міста голосували майже ви- • К.ИОЧНО на кандидатів польских; що на»
5.763 управненнх до голосованя голосу
вало лише 5.424 виборців; що вірилїстп віддали також свої голоси на кандндатів- Поляків і що 55 голосів або розстрілено або уневажнено в некористь руских канди
датів, або що віддано декуди і чисті карт
ки. Счпслнвшп неважні голоси (55) з го
лосами тих виборців, що відтягнули ся від виборів (339 виборців), одержимо 394 го
лосів, що могли були упасти на кандидатів руских. Тоді число голосів, відданих на руских кандидатів було би зросло з 2.46»
на 2.858 і дорівняло майже числу голосів (2.905), відданих на кандидатів польских.
Разом: 402 голосів Др. О л і й н и к в окрузі брідскім:
на 241 голосуючих в Бродах 40 голосів
Др. Я р о с е в и ч в окрузі борщівскім:
на 162 голосуючих в Теребовли 117 голос.
„ 144 55 в Залїщиках 41 „
„ 99 55 в Скалатї 76 „
„ 206 55 в Борщеві 87 „
„ 171 55 в Чорткові 771 * 1 55
„ 179 55 в Гусятині 771 1 55
Разом: 475 голос.
Др . Г р о б е л ь с к и й в Коломийщинї:
на 257 голосуючих в Коломиї 122 голос.
„ 142 55 в Надвірній 42 „
„ 171 55 в Городеицї 71 „
„ 164 55 в Косові 135 „
„Ю 4 „ в Богородчанах 42 „
„ 149 55 в Синтині 59 „
Разом: 471 голос.
„ 190
„ 166
„ 185
55 55 55
в Рані в Сокали в Камі Оці
120 65 78
55
55
„ 159 55 в Жовкни 99 5555
Разом 402 голосів О. М н р о н о в п ч в окрузі терно- пільскім:
на 233 голосуючих в Тернополі! 141 голос.
„ 134 55 в Перемишлянах 68 55
232 55 в Золочеві 70 55
., 121 55 в Збаражп 70 55
„ 279 55 в Бережанах 59 55 Разом: 412 голос.
Господар Г у р и к в окрузі станнсла- вівскім:
З чисел тих виходить дальше, що на трех радикалів руских упало 1.155 голосів.
Іменно одержав др. Франко 317, др. Олій
ник 402 а др. Окуневский 436. Па поль- скпх социялїстів упало: у Львові 13.183, в Кракові 21.302 в Ярославі (на Желяш- кевнча) 353 голосів. У Львові і Кракові проявилась велика аиатия до голосованя у елементів консервативних. Людовцї польскі одержали: в Кракові (Міколайский) 3.345, в Вадовицях (Малоха) 118. в Новім Санчи (Поточек, Місіолек і Знаміровский) 788, в Тарнові (др. Вінковский) 412, в Ряшеві (Тибурчи) 291, в Сяноцї (Красносельский) 148. а в Ярославі (Господ) 201 голосів
— разом 2.102 голосів.
Легкий заробок.
По гетманьских валах у Львові снувалась жидівска чернь. Они як чорні гайворони обсіли цілу просторонь, кракаючп поміж собою незро
зумілою християнам мовою.
Се сама сметанка тих пявок, що гандлем і лихвою доробляють ся великого гроша, щоби ним спекуляцією на біржі доробити ся ще біль
шого маєтку.
Помежи них якось несьміло тиняє ся мо
лодий чоловік, похожий на школяря висших кляс або і на студента академії. Він перейшов кілька разів повздовж валів, приглядаючи ся уважно біржевикам, та надслухуючи їх розмови.
Найбільше крутив ся коло одного жида, що ще не зовсім з ’европейщив ся — бо мав халат на собі довгий буцім то шовковий і оперезаний хо
рошим чорним поясом. Єго рухи і кидане ся то туди то сюди — від ґерлицї до ґерлицї вер
ни — здраджували, що він ще новик в тих ін
тересах, та що недавно мабуть прибув до Львова з провінциї, покинувши там добрий інтерес ган- длю або посесиї.
Молодий чоловік перейшов коло него кіль
ка разів; видко хотів з жидом говорити. Ж и д і пізнав ся, та не покидаючи своєго інтересу, бачно оглядав молодця. Студент завваж ав се, і переходячи в послїдне коло него, моргнув на жида, скрутивши головою, і відійшов дальше
< та сів на онорожненій лавці.
Ж и д поґерґотавши ще з своїми, живо пу-
і стив ся за ним та й присів ся коло молодця.
Зразу сиділи оба мовчки; лише жид скинув
| свого циліндра та шаламок, обтирав з поту свою на пін лису, впрочім коротко обстрижену голову.
— Ну!? — звернув ся жид до молодця.
Молодець наче засоромлений присунув ся до жида близше, та оглянувши ся на всі боки живим рухом руки виняв з нагрудної кишені сурдута в четверо зложений синій папір і подав жидови кажучи:
— Зміняйте мені десятку! я дам за по
ловину.
Ж и д кліпнув очима, немов живо здогадав ся, о що ходить, і взявш и банкнот, встав з лавки і сказав:
— Зараз!
Студент удав байдужного і відвернув ся на другий бік, але в самій річи добре глядів за жидом, котрий пішов до недалекої каменицї і зник в єї сінях. Він догадав ся, чого жид там- туди пішов: там був потайний банк міняльний, через котрого руки переходила майже вся го
тівка цілої Галичини.
Не довго бавив ся жид. Він знов сів на лавці коло студента і витягнув з пазухи свій пулярес. Коли відчинив, подобав сей пулярес на ручну гармонію, а перебираючи в нім поміж банкнотами добув з него нитку і подав студен
т о в і Сей взяв еї і зложивши встромив в ки
шеню жилетки; а вставши, байдужно відійшов
з лавки не відозвавши ся до жида ані словом на пращанє.
На другий день о тім самім часі сидів студент на тій самій лавці, рисуючи з нудьги паличкою якісь фіґури по землі. Той самий жид переходив коло него, а студент моргнув на жида. Ж и д пішов дальше, але живо вернув ся і сій на лавці.
— Ну?! — мрукнув жид.
Студент витягнув знов синій папір і подав жидови, а той сейчас не розпитуючи про нїчо, витягнув свій пулярес і подав єму пятку, паку
ючи в переділки пуляресу студентову десятку.
— Чому не мають пан більше? іно одну?
— З а добу не годен більше зробити! від
казав студент. Але мені і так добре з тим. На що мені більше!
— Ну? чи то м аш ина? — спитав жид.
— Ні! руками; як би машина, то можна би тисячі, але машину живо виловили би; відказав студент.
— Ни, ни! ви дуже красно малюєте.
Студент, знов не попращавши ся з жидом, лишив єго на валах. Ж и д глядів за ним, якби хотів вислідити єго, але студент живо згинув єму з очий в товпі людий. Ж и д встав і пішов просто в контору, де виміняв знов десятку.
Ж идови заімпонувало то, що конторист, що безперечно ліпше розумів ся на підроблю
ваних банкнотах, як сам ц. к. мінїстер фінансів
— без намислу виплачував єму десять дрібних паперцїв за оден синій більшого розміру.
— 2 —
Наші наміри.
V II.
В попередних наших артикулах ми наглядно старалн ся доказати, яку цїль в своїй нацио- нальній і економічній роботі поклав собі «руско- кат. Союз«. З сего міг переконати ся кождий щиродумаючнй, відданий своїй нациї і кат. Цер
кві Русин, що за нами нема неправди і облуди, що ми щиро бажаєм добра нашому притиснено
му, морально й материяльно підупалому наро- дови; — що ми без крику, без самохвальби та ликів хочемо трудити ся, щоби тоту гірку та чорну судьбу нашої нациї, в якій она нині зна
ходить ся, зменшити, а бодай на тепер облег- чити.
Однак погадає собі може хто, що всего того схочем ми допняти якимись нечесними способами та средствамп; — може може — як звичайно голосно по всім усюдам наші противни
ки розтрублюють — за малі концесийки, за личні вигоди і дари ми станем ся ренеґатами, зрадниками свого народу, чужими запроданця
ми. Та нї; — нашої совісти і наших сьвятих, чистих як слеза ідеалів ми на продаж не маєм;
— тим, чому ми покланяєм ся, чим горднмо ся та чванимо, до чого вздихаєм, та що в наших думках окружаєм найбільшим німбом, ніколи торгувати не будем. А що говоримо щиру, сьвяту правду на се маєм найлїпші докази з недавного і теперішного национального ж итя самих Руси
нів. Ми відділили ся з тяжким болем від других Русинів та зібрали ся в осібне політичне това
риство не задля личної амбіциї, не задля ко
рнети, але для того одного, щоби наш нацио- нальний прапор зберегти чистим та непорочним.
Чиж на глум голосовії нашої совісти мали ми подати руку пашу тим, що кажуть нема Руси
нів лише Великороси?! Чи мали ми єднати ся з тими, що за гроші продають свої ідеали, що зраджують і свою народність і свою Церков, що ширять гниль в нашій суспільностн ? Нї, ми волимо перенести сї крики та клевети від на
ших братів в тій надії, що колись они самі пе
реконають ся про наші щирі наміри і скажуть:
они одні між нами постояли непохитно за на- циональну руску ідею.
Так отже в житю публичнім будем ми по
слугувати ся тими самими законними средства- ми і способами, якими послугують ся другі то
го рода товариства. А средства тоті ми обняли в нашім статуті §-ом 3.
Девятнайцяте столїтє є справді' віком па
перу, пари і електрики. А позаяк чоловік нині зденервованнй до напвисшого степени, для того цікавість єго на всякі новинки, сплетнї та сен- зацнйпі відомості! посунена до крайності!. Нині не тілько інтелігентний чоловік горячково хва
тає за часопись, щоби з неї довідатись чогось нового, 'з такою самою нерворостию хапати за чинає і мужик не зваж аю чи на се, чи се, що він перечитав правда чи лож. При тім ми мусим тутка ще згадати і про легковірність нашої лю
дини, котра все тоє, що бачить написане в книж
ці уважає за непохитну та неоспориму правду.
Чиж є отже в тім щось дивного, що кількох ду- рисьвітів нині' при помочи праеи простою ложею, клеветою та бризканєм болота на поодиноких людий, волнують маси, тягнуть за собою незря
чих або і видющих але таких, що не розбирають фактів з їх обставинами, наслідками і причина
ми але ідуть за першим ліпшим поривом свого зволнованого чувства?!
(Далї буде).
Кровава пригода в Давидові.
Про сю пригоду пишуть нам: Причиною єї дійсною було то, що комісия виборча не вида
ла деяким урльопникам карт лєґітимацийних до вибору, позаяк після закона они по виході' з війска не засиділи ще місця через шість міся
ців. Урльопннки явили ся вже кілька день то
му назад в старостві львівскім і упоминали ся о карти лєґітимацийні. Там їм відмовлено, тих карт з причин висше поданих. Коли вернули домів і жалували ся на староство, сказав їм я- кийсь (?) агітатор (досадують ся з раменн Ко- закевича) таке: »як вам комісия виборча не ви
дасть карт, то бийте«. Вибори самі відбували ся в Давидові зразу спокійно. Аж коло години
явили ся урльопннки на місци виборчім, до того пяні, і жадали карт для себе. Комісар виборчий, Попель (плєнїпотент дібр домінїкань- ских в мазурскім селі' Давидові) застановив ви
бори і відніс ся сим часом телеграфічно до ста
роства львівского з запитанєм, що діяти? Від
повідь не надходила. Урльопннки стали грозити.
Те було причиною, що комісия виборча, котра урядувала в хаті, де побіч канцеляриї громад- скої містить ся також і постерунок жандар- мериї, з канцелярій' сховалась до комнат жандармерских і там зачинила ся на ключ. То
ді' урльопннки ста.їн колами висаджувати двері.
Попель, на вид того утік через вікно і біг в на
прямі до костела. Коли вивалено двері і поди- бано там лише жандарма на сторожи актів ви
борчих, хтось підніс кіл на жандарма. Ж андарм дав огня і атакуючий упав неживий. Товиа по
дала ся назад. В тім доглянув хтось, що Попель утікає поза хати. Товпа погнала ся за ним, до
пала єго і приперла до плота. Попель стрілив з револьвера до одного з найблпзших. В тім уда
рив другий на него колом зза плота. Попель повалив ся на землю з розбитою головою і тут вже добито єго і так здоптано тїло, що комісия
судова застала лише масу безобразну. На місце вислано комісари Єловицкого і швадрон гузарів.
Вчера, 12 марта, по полуднії при ескоритувалп гу- зарн і жандарми кільканайцять увязнених селян з Давидова до суду львівского. Попель полишив родину.
ВІСТІІ політичні.
Міністерство війни уложнло вже проект ГІІД- висшеня плат офіцирскнх.
Цісар іменував Генеральним консулем в Ґ а - лячи ґр. Льоґотеті.
У міністра скарбу Білиньского відбула ся 11. марта нарада делегатів австрийских і угор- ских в справі банку австро-угорского. Згоджено ся на веї точки нової організацій' сего банку з виїмкою питана, хто має право іменувати Ге
нерального секретаря.
В Горішній Австриї вибрано з V. курні трех клерикалів, д-ра Ебенгоха, Добльгамера (двох бувших послів ради державної) і д-ра Леопол.
Крена. Ліберали нїмецкі і в Горішній Австриї не зискали нічого.
Королеву Вікторию повитав в дорозі до Нїцн президент републикн францускої Фор на двірци зелїзничім в Ноасі ля Сек. Розговор тривав до 10 хвиль.
Робітники зелїзничі в Цуриху застрейку- вали. В наслідок того перервано комунїкацию межи ІПвайцариєю а Австриєю.
С п р а в а к р е т е н ь с к а не увійшла в яку- небудь нову стадию. Держави переговорюють ся ще заєдно і питають себе, що діяти дальше?
І так доносять з Відня під дн. 12. марта. Всї держави уважають відповіді, Грециї на ноту збір
ну недостаточною і в слід за тим годять ся, щоби Грецню насилувати до витягнена своїх війск.
З переговорів виходить, що головно Роеия про
тивна забагам Грециї. З відтам має вийти не
бавом иредложенє, щоби Грецию змусити до за
лишена всякої акцій воєнної. Коли би Греция витягнула свої війска з Крети, тоді' Европа на
радить ся над средствамп до успокоєня острова.
Досн держави вдоволені акциєю ескадри. Еска
дра та спинила дальший безпотрібний пролив кровн на Кретї. Балкаиьскі держави, як Болга
рин і Сербия не піддержать Грециї, наколи би Греция почала війну на границн тесалїйско-ма- кедоиьскій. »Кое1пІ8сЬе 2Ц.« подає вість, що дер
жави не норозуміли ся ще в справі дальших мір супротив Грециї. Роеия веде перед в тій акциї. Англія грає дволицеву ролю. В парламен
ті' францускім відложено відповідь міністра за- граничнпх справ, Ганото, па інтернеляцшо в спра
ві кретеньскій аж до понеділка. Ганото заявив лише, що переговори між державами нродов- жають ся. Ьер.іпньский »Ьоса1 Апгеі^ег* подає Інтерес той так жидови иодобав ся, що і
третого дня він дожидав сам на лавці студента.
Небавом надійшов студент. Ж и д схопив ся пе
ред ним з поважанєм.
Студент витягнув нотаткову книжочку, з котрої виняв красну в двоє зложену десятку і подав жидови. Ж и д чим скорше сховав єї в кишеню і зараз же витягнув звідтам пригото- вану пятку.
Студент зітхнув, сховав подану єму банк
ноту і похнюпив голову. Ж и д уважно глядів на него. Хвилю жаден з них не відзивав ся, а жид радий, що студент не відходив зараз, гадав почати з ним бесіду.
— Ну! шкода; чому би не можна більше?
Студент здвиг раменами і знову зітхнув.
— То дуже тяж ка робота? спитав жид.
Студент знов зітхнув і по хвилї сказав:
— Тяжка, то правда; але щож?... непо- платна. З а марну пятку треба цілу ніч сліпати, та ще і страху наїсти ся.
Ж и д оглянув ся довкола по шкарпах і знов докинув:
— То правда.
Знов оба мовчки сиділи. По довшім часі' відозвав ся студент:
— З а місяць то може буде ліпше йти.
Ж и д знов поглянув на него, не розуміючи сих слів.
— Ну! чому за місяць?
— Як призбираю більше гроша, то вимі
няю собі на сотку, робота однакова.
Ж и д аж здрігнув ся з радости.
— Ну! на що ждати м ісяць? То можна і скорше.
— Можнаби, але на память не зроблю; — відказав студент і встав, хотячп відійти.
Ж и д витягнув руку до него і ухопивши єго за рамя, спонукав назад сісти.
— Я вам дам сотку... я зараз знайду.
І витягнув грубий пулярес, в котрім без трудності! знайшов сотку і подав єї студентови.
Сей взяв єї в обі руки, приглянув ся до
бре і звернув назад жидови кажучи:
— Нездала! протерта, помузяна; менї тре
ба новісеньку і незімняту.
— Зараз буде! крикнув жид і побіг до контори банкирскої. Студент лише усьміхнув ся незначно.
З а хвилю летів вже жид з новісенькою соткою в руках.
Студент почервонів і буцім то завагав ся, але жид заохотив єго:
— Ни? беріть, нема страху. Як ви тамто зробили, то і се зробить ся. Ми будемо все в конторі міняти, а як там спізнають, то не прий
муть. Они до поліцій жидка не дадуть; як би ви самі міняли, то они...
Взяв студент і навіть не вклонивши ся
капелюхом ЖИДОВИ ---- ПІШОВ вільною ходою.
Ж и д шепнув: а гіт ґешефт! А тішив ся в духу, що наперед убезпечив ся, що сам буде міняти підроблені сотки та без труду забирати половину зиску.
Затерши руки, почав собі жид під носом бумкати »маюфес«, бо кождий жид ніколи не забуде відсьпівати но добрім ґешефті.
Нетерпеливо дожидав жид четвертого дня студента на відомій лавці шкарповій. На ратуші львівскім вибила і одинаіщята, а жид сидів все сам, розглядаючи ся на всї сторони і шукаючи очима студента з соткою. Неоден жид зачіпав єго бесідою про інтерес, але наш жид збував кождого коротко чим небудь.
І вставав, і ходив, і розглядав ся — та все на дармо. Так минула і дваиайцята, а жи- дівска гайворонь иорозходила ся домів. Вижи- дав-жеж він ще з яку годину, та й собі пішов на обід, що єму сегодня і в рот не лїз.
Другий день даремно перейшов єму на до
жиданні, і третіїй так само — але студент як у воду пішов. А жид довго ще, дуже довго пе
ресиджував на лавці кождого передполудня, очі
куючи студента з новою, чистою, непомнятою соткою. — Та дарма; відай і не діжде ся і до віку.
Ю. Варчин.
з
що ре-
І1Є-
Лярисси 40.000 ІІарівцї грецкі таку розмову свого кореспондента з королем Юрием. Король мав сказати, що вся вина за сумний зворот в справі кретеньскій спадає на консулів держав европейских. Лише консула австйийский задивляв ся на цілу справу достой
но і розважно.
На самій Кретї зрабували Турки в містах Селїно, Ретімно і Кандиї хати христняньскі, опу
щені властителями. Турків, освободжених з Кан- дано, відвезуть кораблі европейскі до Малої Азиї.
Поголоска, мов би парівцї англїйскі і італїйскі перевезли на Крету війско, показала ся неправ
дивою. Кораблі ті привезли лише живність.
З 'А тн н доносять під днем 11. марта.
Греция висилає до Трікалї і зерви. В Пірею значний рух.
ревозять безнастанно відділи війок, зброю і аму- нїцию до Тесали. Грецка ескадра торпедова вер
нула на води грецкі (чи з-під Крети?).
Півофіцияльна віденьска «КеісЬзлуеЬг* по
дає, як сама каже, з доброго жерела вість, що сигуация політична на дні 11. марта предста
вляла ся в той спосіб: Три цїсарства (т. є. Ро- сия, Німеччина і Австрпя) згодили ся, щоби су- против Грециї ужити насильних средств. Ан
глія прилучила ся до сего. Італія заявила ся за тим, наколи всі держави згодять ся. Все зави- сить проте від становища Франциї, т. є. від того що скаже парламент француский, (де, як пода
но внсше відложено відповідь міністра Ганото на інтерпеляцию в справі кретеньскій до поне ділка, 15. марта). Як Ганото упаде, то і Англія пійде за Франциєю, а тоді концерт держав европейских розбитий. Що опісля стане ся, годі предвидїти.
Н о в и її к її.
(сла; він поїхав до Удіни, зійшов ся там знов з давніш своїм знакомим, ославленим аґентом
— Признане. З а заявлене Католицкого руско- народного Союза поміщене в Ч. 45.'» Руслана* по
лупає се товариство на наші руки численні за
яви признаня. Одно з них так звучить: «Заявле
не знамените. На те годять ся і дотеперішні Нодарім і тепер на ново закидають о б а ц їл у Г а-
противники Кат. рус. н. Союза. Спаси-Біг за т а к 1 « і
з
рішуче слово».
Др. Роман Яросевич, лікар з Борщева, Русин
партій так зв. радикальної, вибраний послом иістів не приймають, хиба що хто хоче за до- при тіснїйшім виборі против Лук. Криницкого, | рогі гроші купити собі землю; обманці мають кандидата центрального польского комітету. Др.
Яросевич одержав 463 голосів а Криницкий 42».
Позавчера ми донесли, що Яросевича вибрано вже при першім голосуваню, тимчасом при до-
кладнім обчисленні голосів показало ся, що ні наука, що повинні стерегти ся як огню всіх за- однн з обох кандидатів не одержав абсолютної і граничних аґентів, бо ті їх лиш визіїскають і за- більшости, бо дру Яросевичеви не признано і»
голосів, котрі упали на дра Романа Ярусевича і одного голосу павшого на дра Яросевича. Др.
Яросевич був два літа на теольоґії, а кінчив фі- льософию і має з неї докторат. По докторизо- ваню на фільософії слухав медицини і є днесь лікарем в Борщеві. Є се молодий і щирий чоловік.
Молодіш руско ґїмназиї в Перемишли устро- їла в намять XXXVI. роковин смерти Тараса Ш евченка дня 13 марта с. р.
дуючою проґрамою: І. Вступне Вп. проф. І. П. 1) Ф. Колесса:
хор мужеский. 2) Ьііщеіее: Фантазия «Тангай-, зер» сольо скрип., відограв тов. М. К. 3) Тополь- нпцкий: «Вязанка народи, пісень* хор мішаний і в супр. форт. 4) Ш евченко: «До Основяненка* | виголосив тов. О. Ґ. 5) Тпмольский: «Два го
луби» орхестра. — II. Відчит тов. М. І. 1) Ф.
Колесса: «Вулиця» хор мішаний. 2) Лисенко:
«Ой чого-ж ти почорніло» сольо барит., відсп.
тов. О. М. 3) Ш евченко: «До живих і мертвих*
деклямация, вигол. тов. В. Т. 4) Ф. Колесса:
«На музиці* хор муж. 5) Кніпль Роїроиггі.
— Золочівска молодіш ґімназияльна уетроїла дня 13. с. м. в салн магістрату музикально-де- клямацпйні верницї, в честь незабутного кобзаря .України-Руси Тараса Ш евченка. Проґрама: ^ П е реднє слово, вигол. тов. О. Б. 2) «Чого мені тяж ко*, думка Воробкевича, хор. 3) «Питу то)е«, переклад Сирокомлї, вигол. тов. В. С. 4) «Погляд на думки Ш евченка*,відчит тов. В. Д. 5) «Заві- щанє», муз. Лисенка, сольо тенор, барітон і хор в супроводі фортеияна. 6) «Москалева криниця*
вигол. тов. О. Б. 7) Монюшко-Ґаль, «Козак* і
«Ха іпощіе*, думки, хор. 8) «Кавказ», вигол. тов.
X. думка Завадского, В. Т. 9) Фортепян: Л. думка завадского, відо
грав тов. І. В. 10) «Було колись», муз. Колесси, в т,м часі, коли Господюк служив там у війску )ф. 1. І . ; ооготочк гтАпатіт п її ГТп пі гтґ» їт г'Ж Рт ї ї п ппиоігп- хор. 14) Закінчене, вигол. п. проф,
— Женщини і університет. Збір професорів фі- льософічного виділу на Яганлоньскім універси
теті в Кракові ухвалив принимати женщини з ґімназияльним іспитом зрілості! на звичайні слу
хачки. Проект признаня неіспитованим прав над
звичайних слухачок відкинено, тому що на уні
верситет могли би зголошуватись женщини без
відповідного наукового підготовленя. Те саме ухвалено і на львівскім університеті. Всі прочі університети в Австриї мають також висказати в тій справі свою гадку.
— Робота еміґрацийних аґентів. Перед кілько
ма днями донесли часописи, що аґентия еміґра- цийна Фелїче Саббадінього в Анконї в Італії замкнена і звертає завдатки на корабельні кар
ти. Та вістка перейшла незапримічена, однако істория тої аґенциї дуже поучаюча для пізнаня нашого руху еміґрацийного і тому годить ся де
що розповісти з неї. — Фелїче Саббадінї одер
жав у вересни 1896 р. на своє імя концесию з місцем осідку в Анконї, але він давав лише своє імя для інтересів трьох людий, а то: Васи
ля Сідельника зі Львова та двох других подіб
них ему аґентів-чужинцїв. Та честна трійка мала різні переправи з італїяньскими властями а один з них, Ермакора, сидів навіть кілька літ у вязници. Очевидно що Галичиною зай мив ся Сідельник. З кінцем минувшого року розкинув він по полуднево-всхідній Галичині і по Буковині тисячі примірників відозв і приватних листів заохочуючих до еміґрациї. І відозви і ли
сти були повні обманьств. В листах заохочував передовсім до Канади, міркуючи, що Бразилія в очах наших селян вже збанкротувала. До то- гож захвалювано в листах дорогу з Австриї на Анкону до Канади, як найкоротшу і найдешев
шу, а за перевіз з Черновець до Канади ж ада
но марних 65 зр., хоч сама карта корабельна з якого небудь нїмецкого порту (о половину близшого до Канади як Анкона) коштує більше.
Сотки селян зворохобили ся, посилали завдатки навіть по кількадесяти зр. від родини, марнува- _ | лп ся, продавали за пів дармо ґрунти, а часть з них поїхала навіть витиченою їм дорогою че
рез Будагіешт-Загреб-Фюме-Анкона. Тимчасом лінії корабельної з Анкони до Канади цілком нема, а як коли буде, то Ціна за перевіз буде о много висша як подавала аґентия Саббадінього, а робила оиа то лише длятого, що всіх своїх по- дорожних з горн вже призначила до горячих провінций Бразилії з убийчим підсонєм на певну смерть до плянтаций кави. Тимчасом попала аґентия в немиле положене з італїяньскими вла
стями і ніби «збанкротувала», а гроші від на
ших селян забрала «на вічне віддане». Але Сі
дельник не покинув свого дурисьвітского реме-
і личину листами, заманюючи селян вже не до Бразилії і Канади, а до Арґентини. Тимчасом Аргентина у них лише покривка; бо там кольо-
намір вптуманювати лише завдатки і вивозити людий під назвою Словінців, Боснаків і т. ин.
до горячих сторін Бразилії як робітників на плянтацпї. — 3 того виходить для наших селян
везуть в неволю, з котрої відтак майже немож
ливо увільнити ся, хиба, що смерть змилує ся та забере чоловіка.
— За несповнену вину. Є. В. Цісар велів ви
платити 890 зр. титулом одноразової запомоги Ів. Вольфовн в Бохни, котрий засуджений су
дом присяжних, невинно терпів кару за неспов- нений підпал. В тій справі буде відновлений процес.
— Угорскі інквізитори. Та.мтого тиждня судили Вечерниці з елі- і в Коломиї сензацийну справу, що кинула ирп- слово, виголосив | КрЄ с ь в і т л о на відносини, які панують на угор-
«Дівчпна і р у т а * |ск[м пограничу. Перед судом станули гуцули Михайло Шикман, Панталеймон Вепрюк і Василь Ш пкман під закидом, що украли воли з пасо- виска Боуль на Угорщині. В слідстві, провадже
нім угорскими жандармами, они признали ся були до вини. Сьвідки, що їх переслухували жандарми, потвердили також закинений їм зло
чин. Однакож в суді річ вийшла зовсім ннакше.
Обжаловані заперечили, що не почувають ся до жадної вини, та що до першого зізнаня змусили їх жандарми інквізицийним способом доходже
ня, правдивими тортурами. Ж андарми стискали їм ланцушки коли не хотіли признавати ся до вини, так сильно, що з рук витрискувала кров струями, кололи їх баґнетами, шарпали за вуса і і били кольбами... Головного сьвідка Марию Ку- знпкову привязали жандарми з дитиною на ру- і ках до крісла і до стола і тримали єї в тій по- зициї через цілу ніч. Всі ті факти стверджено в суді як найдокладнїйше, а лава присяжних увільнила гуцулів.
— На кару смерти засудив тернопільский суд Василя Господюка за те, що убив свою наре
чену Марию Цьвок. Убийства допустив ся Гос- подюк з любови! Обоє пізнали ся в Тернополя і загадали побрати ся. По відслуженю войско- вого обовязку хотів Господюк показати свою наречену матери і тому взяв єї з собою до се
ла, до рідної хати. Але мати Господюка не хо
тіла і чути про таке весїлє і викричала ся на сина, що єму очи видре, що єго видїдичпть і прожене з хати, яв він звяж е ся з Мариєю. Отже Господюк відпроваджував Марию назад до Тер-
нополя, а по дорозі постановив єї убити. Чому і за щ о? — се психольоґічна загадка тої зв ір еної натури. В лісі заткав дівчині уста і трома ударами по голові убив єї. Відтак притримав єї ще до землі, щоби стекла уся кров і кинув трупа до Серету.
— Лїкарске віче у Відни виступило против ви- зискуваня свого стану касами хорих. Кождий лікар каси хорих є такий перетяжений ордина- циями, що не може докладно оглянути пациєн- та, а за одну ординацию припадає ему ледво 10 кр. заплати. Через те і не мають робітники довіря до каси хорих а властителі заощадили, після виводів д-ра Герца, на робітниках і на лі
карях 11,000.000 зр. при помочи інституциї ка
си хорих. Лікарі зобовязали ся не принимати посад при касах хорих та старати ся, щоби чле
нам кас хорих було признане право вибору лі
каря в хоробі.
— Мадярске панаміно. Публична онінїя Угор
щини сильно обурена скандалом, що стоїть в звязку з торічною ювілейною виставою в Пештї.
Віденьскі часописи описують се так: Група евро
пейских капіталістів з Берлина і Відня відкупи
ла за 1,400.000 злр. вступні білєтн на виставу, але інтерес пійшов так кепско, що підприємці не відобрали своїх гроший і не хотіли заплатити комісіонерам, котрі придбали їм ту операцию, обіцяних 100.000 зр. Комісіонери звернули ся до суду і підчас судового доходженя заявили, що обіцяна сума мала бути хабаром, призначеним для одного з висілих урядників міністерства тор- говлї, котрий приказав передати єї одній дуже близькій ему дамі. Та дама з обуренєм відперла заяву комісіонерів, але два з них заявили, що они можуть навіть поіменно назвати урядника з котрим вели переговори. Однак предеїдатель суду не позволив їм назвати урядника по імени і старав ся перервати скандальну розправу, та се єму не вдало ся, бо міністерство судівництва під пресиєю публнчної опінїї зарядило в тій справі остре слідство.
— Виборча практика. При виборах президента Сполучених Держав закидала одна партия полі
тична противному кандидатові!, що він сидів у- же в полїциішім арешті за волокитство. Вознесли сю вістку тисячі обіжників по цілім краю. Вина кандидата була очивидна, бо кождий міг пере-
в полїцийних книгах, де єго сьвідчити ся сам
імя було виписане. I справді кандидат сидів в арешті, але мав тогди лише два роки, коли єго згубила нянька. Поліцаї найшли були сараку та завели на стацию полїцийну і там позістав він, доки не зголосилн ся родичі. Таких то шту
чок уживає ся перед виборами.
— В Сан-Франціско удало ся властям зловити убийника Юрия, Едварда Бутлєра, що в Австра
лії забив аж 14 людий. По послїднім убійстві прибрав Бутлєр імя своєї жертви капітана Велє- I ра і вступив в службу мореплавну, щоби тим способом видістати ся з Австралії. Бутлєр звик був приваблювати людий, що посідали капітали до середини Австралії надіями на зиски з до
брого поміщеня гроший. В безвісних степах уби
вав свої жертви і забирав їх маєток.
— Вибух бальон, пущений перед кількома дня
ми в Берлині війсковим аеронавтичпим відділом.
Завдяки охоронним прнрядам спасли ся три офі- цири, що находили ся в лодцї а бальон згорів разом з усіма прирядами.
— ..Моє дороге шите" — таку напись мала на собі пачка, котру один віденьский банкир, по- мерший в Рівієрі, зіставив своїм дітям в спад
щині. В пачці було 3257 рецепт, записаних лі
карями австрийскими, нїмецкими, італїяньскими французкими і анґлїйскими, а межи ними є не одна знаменита лнчність. Всі ті лїкарства, як показують рецепти були замовлені і заплачені а коштували загалом спору суму 7.090 зр.
— Завзята подорошяа. Сими днями померла в місцевості! Анамоза в державі Айова в Аме
риці пані Керсон з Бельфасту. Повдовівши 1864 року прибула до Америки з своєю дочкою, аби відвидїти брата в Шікаґо. Брат вскорі потім по
мер і лишив їй величезний маєток. Она уживала єго в той спосіб, що їздила заєдно з Америки до Европи і назад. їздила звичайно пароходом
«Люканїя* і переїхала Атлянтийский океан ні більше ні менше лише 250 разів. В завіщаню полишила щедрі записи капітановії і офіцирам парохода.
— Дорога реклама. Новойорска часопись Ете- иіи§ Те1е§гаш визначила великі нагороди для тих, що вгадуючи наперед число голосів біль
шості!, яку одержить Мак Кінлїй при виборі на президента, зближать ся найбільше до дїйстно- сти. Першу нагороду одержав торговельний аґент Вільгельм Тайльор, що надіславши 19 цифр, а останну вже в день вибору, подав число більшо- сти 597.397 голосів, між тим як она винесла 597.389, отже лиш о 8 голосів більше. Нагоро
дою Танльора є вільна карта їзди довкола сьвіта через Сан-Франціско, Япан, канал Суеский, Па
риж і Лондон. Другі відгадувачі — є їх 49 — одержать в день заінстальованя нового прези
дента білети вільної їзди до Вашингтону, куди їх завезе специяльний поїзд. Реклам а добра, але за дорога.
