Ч. 20. Львів, середа, дня 25. січня (7. лютого) 1906. Річник X.
Передплата
на >РУ СЛАНА* виносить:
в Австриї:
цїлиії рік . . . 20 кор.
пів року . . . 10 кор чверть року 5 кор.
місяць . . Г70 кор.
За границею:
її цілий рік . 16 рублі”
або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число но 10 сот.
квв— -їЛ' г. ЖвЧГЖ"
• Вирвеш ми очн і душу ми вирвеш: а не возі.мені мнлоетп і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 с л а н о в п х псальмів М. ІІІашкевпча.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руеких сьвят о 0 і із год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґепцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сялише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатаніє вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в ^Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки.
сібности та входить у єрагхію літератур
них язиків
Почини рускої штуки можуть стану
ти також певним доказом культурности укр.-руского народу і виказують ніжне почуванє краси. Проф. Б о л о з-А н т о- н е в и ч (для істориї штуки в львівскім університеті) обгонорючи ії.орік львівску виставу рускої штуки, не м є досить слів похвали. При сій нагоді каже він, що скілько разів довело ся ему зайти на богослуженє до рускої церкви або дене- будь опинити ся серед зібраного руского народу одітого по сьвяточ,-ому, »стілько разів глядів якби на музей ш туки і по
дивляв рускі вишивки і мережана*. На париСкій виставі збір укр.-руеких мере
жок осягнув незвичайні похвали. Ніхто отже не може відказати змислу і почутя краси тим етнографічним збіркам, котрі зложили ся на справдешній а т л я с н а р о д н о ї ш т у к н р у с і, о і, виданої Промисловим Музеєм львір-нздм ччхола- ми Людвика В е р б и н к о г о або а т л я с киданий яко додаток до Т р у д і в а р х е - о л ь о Г і ч н о г о з 'ї з д у в Київі в 1876 р.
Окрім творів укр.-рускої орнаментики не треба забувати про малярский талант Ш е в ч е н к а (збірка деяких єго живо- писий видана пок. Василем В. Т а р но в- с к и м ) і про Р е в і на. Вторічна вистава укр.-руеких артистів (різьбарів і живопи
сців) діждала ся признаня однодушного в и о л ь с к і м д н е в н и к а р с т в і .
»Нарід отже, котрий має такі куль
турні основи, говорив проф. Барвіньский, мусить відограти важну політичну ролю.
Др. Н о р д а н, бувший лектор славянь- ских язиків у Липску, а відтак редактор тижневника Ціе ІІеІ’о г т у Відні, висло
вив ся в розмові з проф. Барвіньским в р. 1880, що »укр.-руский на ід відограє на Сході Европи важну ролю*. Поглядо- ви д-ра Йордана не можна відказати справдешнього значіня. Доказом сего буде найблизша будуччнна України, . де тепер уже проявляє ся нове зовсім житє.
В польских кругах, говорив бесід
ник, можна часто почути голоси, що відказують укр.-рускій суспільности на Україні недостачу народної сьвідомости і всякої орґанїзациї. Є се зовсім без- основний докір. Організацію на Україні була здавна, а мусїла бути тиха, ката- комбічна, підземна, так сказатиб, і се з огляду на тамошні відносини дотепе
рішні зовсім зрозуміле. Але кому раз довело ся бути на Шевченкових рокови
нах або якім иншім народнім сьвятї в Київі або деинде, сей міг пересьвідчнти -ся про єствованє п і д з е м н о ї У к р а ї н и
О руску культуру.
(Дальше).
»Живим доказом культурної могут- ности україньско-руского народу, гово
рив дальше проф. Б а р в і н ь с к и й , є народна поезия. Колиб сей нарід заі иб, обумер і нічого по собі не оставив, окрім сеї иоезиї, то она сама сьвідчила би про культурну спосібність укр.-руского наро
ду. Б о д е н ш т е д т видав в 1844. році вибір творів народної поезиі укр.-рускої в знаменитім перекладі ч. з. Біе роеіі- 8СІіе йкгаіпе і в переднім слові одуше- вляб ся єі красою. В е с т ф а л ь ставить її понад всі славяньскі і нїмецку наро
дну поезию. Про Пі е в ч е н к а висло вив ся знаменитий критик нїмецкий Ш е р р : »с!ак ізі <3ег е і п г і ^ е У о І к в - ( І і с к і е г , (Іеп ісіі иеЬегкаирІ кеппе«, а П а в л і н Сь в є н ц ї ц к и й оцінюючи становище Ш евченка пише: БаЙрона чи
тає 100.000 Англичан, Словацкого 50.000 Поляків, а Ш е в ч е н к а читає, розуміє і з ним чує 15,000.000 (після тодішньої переписи) Русинів*. З Ш евченком не кінчить ся літературна творчість. Досить згадати М а р к а В о в ч к а , котрої опо- віданя перекладав такий ТурГенєв, М ир
н о г о , П е ч у я-Л е в і ц к о г о, К о ц ю- б и н ь с к о г о і ин.«
Тут згадав бесідник про нечуваний і безпримірний в своїм роді указ з 1876 р. проти україньского слова і взагалі по
літичний і цензурний гнет в Росиї, яко
му підлягало доси україньске слово. За- боронювано печатати не лише україньскі книжки, але навіть т е к с т и д о н о т , бу
ли часи, що вільно було співати українь
скі пісні у францускім або иншім пере
кладі, а в творах, які деколи перепусти
ла цензура, падали такі слова як к о з а к і т. п. все жертвою цензорского олівця.
Та мимо таких неможливих условин у- країньске письменьстно розвивало ся, шукаючи собі вчасти приюту в Галичині, а перегодом вийшли три спорі томи ви
бору з україньско-рускої літератури XIX ст. п. з. »Вік«, котрі і невірних можуть переконати про культурність укр.-руского народу.
В таких трудних условинах перекла
дає Н і щ и н ь с к и й Софоклеву А н т и - ґ о н у і Го.мерову О д и с с е ю , Р у д а н ь - с к и й — І л ї я д у, К у л і ш Ш е к е л і - р о в і т в о р и , а в Галичині Ф р а н к о Ґетого Ф а в с т а і Ол. Б а р в і н ь с к и й
— Т е н а ф і л ь о с о ф і ю ш т у к и . В тих перекладах складає україньско-руска мо
ка начеб іспит зрілости і культурної спо
»На таких роковинах Шевчевкових до
вело ся мені бути і пізнати там людий 3 ріжних міст і сторін і переконати ся наглядно, як широко і глибоко розкорі- нила ся україньско-руска ідея*.
»Дяя 12. і 13. липця 1905 р. від
був ся в Полтаві вееукраїньский зїзд представників трех сторонництв: народов
ців, демократів і революцийників. На сім зїздї уложено ось яку програму народ
них домагань: 1) Політична автономія України; 2) законодатний сойм в Київі;
3) загальне і рівне право виборче; 4) україньска мова в школах і в урядах.
»Відпоручник віча сего, проф. Л у - 4 и ц к и й, представив сі домаганя на зїздї земців в Москві. В польскім днев
никарстві, не добре поінформованім, ро- зійш ла ся вість, мовби то в сучаснім вольнодумнім руху в Росиї, Українці бу
ли одиноким народом, що не допоминає ся своїх прав. Всеукраїньске віче пере
чить вповні сему поглядови. Наколи в Харкові, в Київі, в Одесі і т. д. не від
бували ся громадні манїфестациї на лад варшавских, то причин сего треба гляді
ти в тім, що Україна дальше відбила ся від традициї независимости*.
»Скоро указ з 1876 р. буде знесе
ний на Україні, скоро війде в житє хоч- би тінь конституциї, не сумнїваю ся, що протягом кількох літ розвине ся бистро політичне і загально культурне житє на Україні.
»На закінчене ще одна замітка: Як для Русинів знане польских відносин, так для Поляків знанє язика і житя ру
ского причинить ся до виясненя і вирів- наня заострених відносин сусїдских. Н а
ша будуччина домагає ся обопільного вирозуміня, пізнаня і зближена*.
(Копець буде).
Охорона емігрантів!
(Студия до австрийскої справи еміГраций- ної враз із замітками над парламентарною анкетою в тійже справі, написана А л е к с.
В а ґ н е р о м).
(Дальше).
Горожанин, що сидить дома та ніко
ли єще, або може лишень для приємно
сті! відбув коли коротеньку подорож за границю, дуже часто не має понятя о множестві социально-економічних і полі
тичних обовязків, які консулати мусять сповнювати, щоби скомплїкований меха
нізм заграничних справ ішов своїм ла
дом, — а вже цілковито жадного поня-
тя не має про безліч клопотів зовсім приватної натури, скарг, власновинно спричинених комплїкаций і п р , якими консуляти зі всіх сторін суть заабсорбо- вані. Єсли би всьо мало йти по волі многих, поза границею перебуваючих АвстрийіХїв, то консулі мусїли би їм слу
жити за провідників, товаришити в близ- ших чи дальших подорожах, за товмачів, дорадників при куннах, за Маіігбе сіє ріаізіг, та в тисячних инших нагодах,
«бо на щож прецінь суть консулі»!
Справді великої на се потреба пильно- сти службової, такту та добросердечно- сти зі сторони консулів, щоби они були в стані добре виповнити свої обовязки а притім єще принайменше яко тако по
лагодити тисячні претенсиї приватної на
тури. Сесї побічні занятя консулів спри
чиняють єще дуже часто видатки в бу- джетї не предвиджені, котрі они отже мусять з власної кишені покрити. Ось наглядний примір, як то сего рода ви
датки можуть з часом зрости навіть до досить поважної суми! Минулого року, в часі моєї подорожи по побережу Ти
хого океану, пізнав я одного спосібного та милого нїмецкого консули, що яко почетний функционар справував свій у- ряд вже від 10 літ, та широко і далеко славний був з сего, що з правдиво іде
альною безінтересовностию віддав ся на услугу своїх одногілеменників. Але тота дурничка страшно его дорого коштує, бо, як се мені виказав зі своїх книг, вино
сить річно 30.000 долярів, які з власної кишені мусить видати! Так отже честь, що є добрим представителсм своєї дер
жави на Далекім заході, оплатив він до- си показьною сумою 30.000 долярів, се є сумою, що для не одного становила би красний маєток.
Се мале збоченє від головного пред
мету мало головно на цїли доказати, що не можна вимагати від консулягів, які і так суть переважені вже то своїми пито
мими тяжкими обовязками, вже то без численними иншими необхідними акце
сорними, щоби они взяли на себе ґрун
товну орґанїзацию далекосяглої охорони еміґрантів в краго поселеня та припили ся цілого тягару дотичної правильної праці. Після моєї гадки було би найлуч- ше так для держави як і для емігран
тів, єсли би установлено осібний коміса- рият еміґрацийний яко новий зовсім у- ряд, який би виключно занимав ся сею тяжкою працею, а розуміє ся, що кон
сулі не відмовили би їм також зі своєї сторони як найуспішнїйшої підпомоги.
На початок вистарчило би пить ко- місариятів еміґрацийних, а іменно два для Сполучених держав (з осередком в Нюйорку і 81 Ьоиій або Вєпуєг), два для Канади (ж Вйевес і \Уіппіре§), а о- дин для Арґеитини в Виепоз Аігез Кож- дий такий уряд мусів би мати крім го
ловного комісари двох або трох поміч
ників, котрі всі разом мусїли би вміти, кромі урядового язика дотичного окру
га, 6 до 8 головних австрнйских бесід (нїмецку, угорску, польску, ческу, італїй- ску, руску, хорватску і румуньску), щоби зі всіма ґрупами переселенців могли по- розуміти ся в їх рідній мові та легко зрозуміти їх потреб... Комісарият мусів би в порозуміню з краєвими властями
приналежного округа старати ся о роз
міщене емігрантів в як найвідповіднїй- ших околицях; розслїджувати совісно у- годи робітничі та вразї потреби навіть їх змінювати; з більшим транспортом ви
силати одного з підначальних урядників аж на місце призначеня; при масових транспортах старати ся о знижене опла
ти зелїзничої у дотичних зарядів; прова
дити як найдбкладнїйший перегляд роз- міщеня еміґрантів в поокремих округах;
обїзджуючи безнастанно поодинокі окру
ги, иозіставати завсїгди в стичности з еміґрантами та наочно переконувати ся, чи хлібодавці перестерігають вірно при
знані услівя; провадити статистику не
щасних випадків і смерти, та взагалі всякі ннші кроки нідприймати для здо
ровая і добра переселенців. Дуже пожа
даними були би також безпосередні зно
сини комісариятів з австро-угорскими по
сольствами в ХУазЬіп^іоп-ї, Виепоз Аігез як рівнож з центральним канадийским правительством в ОМа^-і, щоби в даних хвилях могли діставати як найскорші по
рішена справ, особливо де би ходило о запобіженє якимсь важнїйшим комплїка- циям.
Я переконаний, що лишень через установу таких специяльних урядів, які би остаточно мусїли бути образом зна
менито випробованих інспекторатів тор
говельних, можна б і осягнути вповні успішну охорону наших так мало ви
багливих, а притім працьовитих еміґран
тів. Що анї Сполучені Держави, ані ар- ґентийска република, анї канадийске До- мінїюм не будуть противні заложеню та
кої загально пожиточної інституциї, а противно з радостю повитають є і та ще й самі будуть єї сильно підпомагати, се не підлягає жадному сумнївови, тож пре
цінь на сій точці сходять ся обопільні інтереси.
Я переконаний, що лишень через установу таких специяльних урядів, які би остаточно мусїли бути образом зна
менито випробованих інспекторатів торго
вельних, можна би осягнути вповні успі
шну охорону наших так мало вибагли
вих, а при тім працьовитих еміґрантів.
Що анї Сполучені Держави, анї арґен- тийска република, анї канадийске Домі- нїюм не будуть противні заложеню такої загально-пожиточної інституциї, а противно з радостию повитають єї та ще й самі будуть єї сильно підпомагати, се не під
лягає жадному сумнївови, бож прецінь на сій точці сходять ся обопільні інтереси.
5. Підтримане национальности емі
ґрантів. Простий чоловік, особливо селя
нин, є дуже вражливий і вдячний за до
бродійства, які єму висьвідчуе ся в якій небудь формі. В єго безталаннім житю дуже рідко лучаєсь, щоби який товариско висше поставлений чоловік бодай щиро та сердечно до него промовив; тому вра- жлива єго душа кожду вічливість, кожде й найменше заопікованє єго замірами, принимає неначе якесь нове обявленє та ніколи сего не забуває! Совісне випов
нене формуючого ся власне закона, що в своїх головних зарисах оказує як най
прихильніше співчутє та дбанє про емі
ґрантів, містить проте в собі заразом одинокий спосіб правдивої национальної забезпеки. Наколи постанов сего закона
не буде ся занадто занедбувати, єсли за головну задачу поставимо собі дбати ли
шень о добро сих бідаків, що далеко від вітчини мають розпочати тяжку борбу о бит, тоді' положимо найпевнїйщу за
пору всякому винародовленю. Єсли увіль
нимо еміґранта від цілої товпи цявок, що від першої хвилі, коли йно що повзяв гадку виеміґрувати, аж до вступленя на корабель, безнастанно тримають ся єго, щоби виссати з него як найбільше кро- вав0 запрацьованого гроша, єсли єго справимо на найкоротші та найтаньші шляхи морскі, де би з ним також людяно обходжено ся, єсли в новім краю будемо єго но змозі підпомагати, щоби там най
шов собі поле до праці, відповідне своїм замірам та спосібностям — тоді можем бути певні, що тії добродійства будуть неначе яка сьвітла авреоля безнастанно окружати згадку на стару вітчину та бу
дуть на него довгий час такий вплив ма- іти, як приміром який образець, або хре
стик, що єго посьвятив в рідній парохі- іяльній церкві та взяв із собою.
(Дальше буде).
Ситуация на Угорщині.
Управляючий комітет коалїциї ухва
лив вчера подати до публичної відомо- сти устну заяву, яку Андраши привіз від монарха, та ухвали коалїциї.
I. Заява монарха, привезена Андра- шим мала слідуючий зміст: 1. Монарх візвав коалїцию, щоби на підставі ухва
ли «Комітету девяти», принятої монар
хом обняла нравлїнє і заявив, що в язи
ковій квестиї не чинить жадних устунок.
2. Монарх установить свій власний герб для спільних урядів. 3. Монарх не має нїчо против відповідного приміненя у- горскої мови у війсковій процедурі кар
ній. 4. В господаревих справах зазна
чив монарх, що желає собі принятя за- ключених вже з заграницею трактатів, як також нринятя автономічної цлової тарифи.
II. Ухвали Комітету, иредложені мо
нарховії Андрашим звучать: Управляю
чий Комітет сторонництв, які творять більшість парляменту, не уважає засад, запропонованих монархом, такими, на підставі яких можна би утворити тривке правительство і тривкий мир в парлямен- тї. Особливо не може коалїция приняти яко полагоди війскових справ тої заса
ди, яку міститЛ в собі цїсарска заява.
Після найглубшого пересьвідченя коалї
циї тривке правительство і тривкий пар- ляментарпий мир можливий є тілько в разі принята проґрами праці, яка містить ся в адресі, при чім само собою розу
міє ся, що всі сторонництва приналежні до коалїциї, незмінно тривають при своїх проґрамах. Комітет триває без зміни при цїлости сеї проґрами праці, однак зі згляду на сумне положене краю і нави- сказане монархом візванє, Комітет є го
нтовий запропонувати сторонництвам таке тимчасове иорозумінє, на підставі якого коалїция без посьвяти своїх засад могла би переняти правлінє. Сї гіропозициї вправдї не годять ся з засадничим ста- новиском монарха, але практично узгляд- няють їх.
1) Коалїция обнимає правлїнє. 2) Ко алїцин стоїть на основі адреси, ухвале
ної сонмом. Монарх, по порозуміню з правительством, дасть відповідь соймови.
3) Коли має стати щирий компроміс, правительство мусить виказати ся здо
бутками і успокоїти народ. Тому інарти кулованє торговельного трактату з Н і
меччиною вправдї приймає ся, однак се мусить наступити на підставі самостій
ної цлової тарифи і самостійно іменем Угорщини. З Австриєю має бути заклю- ченнй торговельний договір. 4) Нове пра- внтельство має зараз покінчити управиль- ненє валюти і оснувати самостійний банк.
5) Війскова квестия остає в завішеню.
Так само не повинно наступити иідвис- шенє війскових кредитів. Ся квестия має бути полагоджена доперва в новім соймі, вибранім на підставі виборчої реформи.
6) Єще перед розвязанєм теперішного сойму має наступити гевШиііо іп іпіе^гипі.
Суспендовані підчас безчинного опору у- рядники мають повернути на свої стано
вища. Надто мають бути усунені деякі браки в законодавстві, які показали ся в послїднім часі, а особливо мають бути докладно означені права монарха що до розвязаня і відрочуваня сойму.
III. Друга заява королївска звучить коротко і рішучо: По докладнім розслї- дженю предложених ґр. Андрашим про
ектів коалїциї, з яких випливає відкинене становища короля, признає ся місию ґр.
Андрапіого за скінчену.
Н о в и н і ;
і і.— Календар. В с е р е д у : руско кат.: Гри- гория Богосл.; римо-кат.: Ром уальда.— В ч е т в е р : руско-кат.: Ксенофонта; римо-кат.: Йо- ана.
— Мойсей, поема Івана Франка, твір великої поетичної краси і глубокої фільософічної дум
ки, повний траґізму і натриотичного жару, бу- 'де в цїлости відтворений на концерті „Наро
дної Лїчницї" звісним декламатором п. Львом Лопатиньским. Хто чув Франкового «Івана Вишеньского, або Лесі Українки „Міриям“ в інтернретациї сего визначного нашого декля- матора на сходинах Тов. ім Котляревского, той з радостию покористує ся і сею нагодою, щоби пізнати всю величну красу „Мойсея“, сего найновійшого і безперечно найбільшого,
поетичного твору Івана Франка.
— З Тов-а ім. Котляревского. Конститууюче засїдане виділу відбуде ся в четвер дня 8.
лютого с. р. о 7. год. вечером в комнатї тов.
»Руска Бесіда». Всіх пп. видїловнх вибраних на послїдних загальних зборах як і їх засту
пників просить ся о участь.
— Велике віче в Бориничах відбуло ся дня 3. с. м. Як горячо займає ся наш нарід вибор
чою реформою, мож було тут переконати ся.
Наоколо громадского дому зібрало ся около 4000 народу, як говорив оден інтелігент По
ляк. Малий льокаль громадского дому міг би помістити заледви 500 народа, тому голова вічевого комітету о. Донарович з Боринич чекав на приїзд старости Ґродзїцкого з Бібр- ки і старав ся о позволеиє на віче під голим небом. Староста ніяк на се позволити не хотів, доперва на просьбу ґр. Мицєльского, та».ошного дідича, пристав на віче під голим небом Бесідники говорили з ґанку, перед я- ким було видко лиш море людских голов.
Віче отворив о. Донарович, представив зібра
ним вагу справи, візвав до уваги над так важною річию Предсїдателем вибрано о. Вин- ницкого, заступником о. Дороша, секретарем п. Ґериновича. На вічу промовляли: о. Полень-
1
І
ский, п. Ґеринович і селянин Лєвандович. На вічу кромі згаданих сьвящеників були ще: о.
Стесловекий, о. Домбчевский із своїми паро- хіянами. Віче мало настрій поважний. На згад
ку рівного, безпосередного, тайного і загаль
ного голосованя буря оплесків і голоси: славно!
лунали без кінця. З віча вислано телеграму до Є. Ексц. Митрополита Шентицкого з глу- бокою подякою за провід рускій депутациї до монарха і другу телеграму до бар. Ґавча. Відспі- ванем народних гимнів скінчило ся се вели
чаве сїльске віче. — П . С— ок.
— З учительскої орґанїзациї. Дня 1. лютого відбули ся в Товмачи перші загальні збори окружного відділу товариства »Взаїмна поміч гал. і бук. учителів - і учительок», в котрих кромі учительства взяло участь кільканайцять осіб з инших кругів рускої руспільности. Ста
тут товариства читали і пояснювали пп. Ба- тюк і Островский. По укінченю дискусиї над статутом відбули ся вписи нових членів і ви
бір виділу, до котрого війшли: Осип Мельниц- кий яко голова, Іван Фанович яко заст. голо
ви, Лев Кликайло яко секретар, Атаназий 0- стровский яко касибр і п-нї Олена Мартинець яко контрольорка. Відділ числить 21 членів звичайних а 9 спомагаючих.
— З Бобреччини пишуть нам: (Виборча ре
форма а духовеньство). В 10 ч. «І’услана» з дня 26. січня с. р. в дописи з Бобреччини до- писуватель представив діяльність духовеньства в виду вічевого руху в справі виборчої рефор
ми досить односторонно, бо взяв під увагу тілько один, підльвівский кут новіта, де спра
вді лиш два сьвященики о. Зацерковний з Водник та о. Сїнґалевич з Романова беруть горячу участь в руху о виборчу реформу.
Тимчасом на вічах в Вибранівцї, Залізцях, Ла
нах, Ходорові, Девятниках, Бориничах, Кнїги- ничах і т. д. мож було бачити майже всюда оо. Дороша, Стесловского, Донаровича, Пелень- ского, Домбчевскоі’о, Винницкого і др., які підчас змоги зїждають із своїми парохія- нами в поблизькі села на віча. Зазначу, що політичні товариства в Бібрцї в руках кацапів, які сплять сном блаженних. Були стараня зі сторони сьвященьства заволодіти тим това
риством однак кацапи не хотять до него ні
кого з Українців приняти. В найблизшім часі мають сьвяіценики 6 патриотами селянами приступити до основаня нового політичного товариства на бобрецкий повіт. — Б . С.
— Люстрацийна подорож намісника ґр. По- тоцкого. Дня 31. січня загостив намісник по побуті в Бучачи і Гусятині до Теребовлї. На двірци привитали его староста і повітовий маршалок та много народа. При вїздї до м і
ста під триюмфальними воротами, де зібрали ся представителї всіх властий і міщани, при- няв намісника посадник міста з радними ста
рим звичаєм хлібом і солию. В старостві приймав намісник депутациї війсковости, ду
ховеньства руского, ПОЛЬСКОІ’О, повітової і мі- скої ради, депутациї громад і повітової ради під проводом маршалка Гр. Баворовского. У відповідь па промову маршалка намісник про
сив, щоби пов. рада впливала утихомирюючи на населене і придержувала ся дальше без- сторонности і справедливості!. Зі староства удав ся намісник до магістрату, де зібралися всі начальники громад з повіту з многими сьвящениками обох обрядів. Ту промовив ґр.
Потоцкий до зібраних, аби не давали ся втя
гати до небезпечної аґітациї, котра може пі- мстати ся на населеню. Намісник зазначив виразно, що поки аґітация відбуває ся в м е
жах законности, поти їй ніхто не буде спиня
ти. Колиж би приняла вид підбурюючий про
ти кдяс населеня, то правительство виступить з цілою енергією і за всяку ціну удержить в краю спокій. — Опісля намісник обговорював в льокали староства зі старостою і маршал- ком справи повіту і вечером від'їхав до Львова.
— Народні віча в справі виборчої реформи відбудуть ся в равскім повіті: дня 8. с. м. в Немирові о 11. год.; дня 9. с. м. в Маґерові о 12. год.; дня 10. с. м. в Монастириску о 11. год.
— З Бучача. Загальні збори філії Руского Товариства педагогічного в Бучачи відбудуть
ся дня 11. с. м. о 4. год. по полудни із зви
чайним порядком дневним. Перед зборами виголосить проф. Ґецїв відчит „З подорожі по Єгипті", а по зборах уконституує ся окру
жний відділ „Самопомочи".
— „Народна жалоба". З Сянока доносять, що карне слідство о злочин публичного на
сильства, сповненого перед місяцем в Сяноцї робітниками на польскім балю, вже скінчило ся і акти передано краєвому судови у Львові, де відбуде ся розправа. Публичного насиль
ства допустили ся були робітники з сяноцкої фабрики, котрі під покришкою „народної ж а
лоби" впали до салі, де відбували ся вечер- ниці з танцями, і не допустили до забави, а перелякані пані в легких вечеркових строях випровадили на двір, незважаючи, що тоді був тріскучий мороз. — „Народна жалоба" ста
ла тепер модною в Галичині, але що важній
т е , то те, що Вшехполяки переводять єї з гру
бою облудою. Бублично оголосили, що з огляду на звісні випадки в польскім Королів
стві не буде сих мясниць нольских балів в Галичині. Тіж самі товариства, котрі розпина
ли ся за „народовою жолобою", устроюють равти і на них управляють гульню до загину.
Про гучні домашні забави в польских домах нічого й говорити. Малиугочи Поляків деякі круги руских радикалів — тих, що не вміють гуляти — і собі підхопили псевдопопулярний клич з „народною жалобою" і з того коника тероризують всіх, хто не хоче піддати ся їх команді.
— Вістки з закордонної України. В. Грінчен- ко мав дістати дозвіл на видаване україньскої часописи п. з. «Рада». — І. Пархоменко про
сив чернигівского Губернатора о дозвіл вида
вати тижневник в україньскій мові п. з. «Путь», але дістав відповідь, що на то невідповідна тепер пора.
Як в цілій Росиї так і на Україні зміне
но назви многих росийских часописий. Бо як лише власти з якої причини замкнуть Газету то зд три дни появляе ся вже нова. Політич
на програма у неї така сама як у попередної, лише назву зміняє ся та імя відвічального редактора. Таких випадків в послїдних м іся
цях було в Росиї поверх 109.
З Грималоза. Нове кредитове товариство
«Народний Дім» в Грималові, стоваришенє за
реєстроване з обмеженою порукою, розпочало свою діяльність з днем 15. січня с. р В склад дирекциї сего товариства входять: о. Корнило Малишевский, місцевий парох* та пп, Гринько Ж улковскиії і Антін Коломиєць, яко члени.
— Із Сторони, городецкого новіта, доносять нам, що за перечитане брошури про виборчу реформу в тамошній Читальні »Просьвіти« п.
М. Данилюком жандарм з Мшани Малїновский зарядив широке слідство і переслухував д е
сятки сьвідків на ту обставину. Цікаво би знати, до чого иншого має служити читальня як не до читаня і чому як раз низші прави- тельственні органи виступають проти виборчої реформи, котру правительство видвигнуло і стирає ся перевести ?
— Сон шкільної молодїжи. Лїкарі-гіґієнїстж заявляють ся без виїмку за довшим сном для молодїжи до 16 літ, котра учить ся в школі.
Іменем нїмецкого „стоваришеня шкільних лі
карів" вистуиив із статею др. Аклянд і за я
вив, що ученик до 16. року житя повинен спати на добу 9 - 1 0 годин. Се тверджене він основує на довших дослідах, які виказали, що ученик, котрий довше снить, робить ліпші по
ступи в науках, чим ученик, котрий має мало часу на випочинок. На з'їзді королївского ін
ституту для опіки над людским здоровлєм в Льондонї також принято резолюцию проф.
Сім пеона, котра жадає того самого, що др.
Аклянд. Мотиви є ті самі: Мододїж до 16. р.
житя не повинна здобувати духового образо- ваня коштом сил фізичних. При відповіднім розкладі часу на науку і спочинок розвиває ся рівномірно стан духовий і фізичний хлопця.
— Дрібні вісти. Учителям і учителькам н а
родних шкіл у Львові має признати магістрат знижки до їзди електричним трамваєм, се є місячний білєт за З К до довільної їзди на
